Аналіз ділової активності підприємства

3.2.1 Аналіз ліквідності балансу

Ліквідність поточних активів є головним фактором, який визначає ступінь ризику вкладень в оборотні активи.

Ступінь ліквідності оборотних активів, і кожної їх групи, визначається як відношення відповідної частки оборотних активів до поточних зобов'язань.

Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні засобів (актив балансу), які згруповані за ступенем їх ліквідності і розміщені у порядку убування (зменшення) їх ліквідності, із зобов'язаннями (пасив балансу), які згруповані за строками їх погашення та розміщені у порядку зростання термінів. Залежно від рівня ліквідності активи підприємства поділяють на такі групи:

А1- найбільш ліквідні активи -- це суми грошових коштів та їх еквівалентів, а також короткострокові фінансові вкладення, які можуть бути прирівняні до них;

А2- середньо ліквідні активи -- це дебіторська заборгованість та інші активи (витрати майбутніх періодів у тій частині, яка буде використана протягом операційного циклу або року від дати складання балансу), для їх перетворення на готівку потрібен певний час;

А3- низько ліквідні активи -- це запаси підприємства за статтями розділу II «Оборотні активи» активу балансу, для їх перетворення на готівку потрібен певний час пов'язаний з їх реалізацією та налагодженням сталих ділових відносин з покупцями;

А4- важко ліквідні активи -- це активи підприємства, які використовуються в процесі господарської діяльності протягом тривалого періоду. До цієї групи включають усі статті розділу І «Необоротні активи» активу балансу та витрати майбутніх періодів з терміном використання понад рік.

Пасиви балансу групують залежно від терміновості сплати зобов'язань наступним чином:

П1- поточні зобов'язання за розрахунками -- це кредиторська заборгованість підприємства товарного та нетоварного характеру за статтями розділу ІУ «Поточні зобов'язання» пасиву балансу та доходи майбутніх періодів, забезпечення наступних витрат і платежів, які будуть погашені протягом операційного циклу або 12 місяців від дати складання балансу;

П2- короткострокові кредити банків і позики -- це поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями та короткострокові кредити банків;

П3 - У довгострокові зобов'язання -- це суми за усіма статтями розділу III «Довгострокові зобов'язання» пасиву балансу та розділу II «Забезпечення наступних витрат і платежів», розділу У «Доходи майбутніх періодів», термін погашення яких становить понад 12 місяців;

П4- постійні пасиви -- це власний капітал підприємства. Капітал, який при ефективному використанні забезпечує належну фінансову сталість.

Баланси ліквідності за декілька періодів, років дають можливість виявити тенденції зміни фінансового стану підприємства. Якщо, наприклад, суб'єкт господарювання має достатньо високий рівень ліквідності, то це свідчить про те, що після погашення найбільш термінових зобов'язань у нього залишаються вільні кошти, отже воно має можливість значно швидше розрахуватися з установами банків, постачальниками, іншими кредиторами.

Активи балансу ліквідні, якщо

Л1 ?П1;

Л2? П2;

Л3 ?П3;

Л4? П4;

Таблиця .3.4 - Аналіз ліквідності балансу за 2012 р.

Активи	сума тис. грн.	Пасиви	сума тис. грн.
Л1	0	П1	0
Л2	5653	П2	186092
Л3	16371	П3	4173
Л4	113292	П4	-54949
Баланс	135316	Баланс	135316

Таблиця 3.5 - Аналіз ліквідності балансу за 2011 р.

Активи	сума тис. грн.	Пасиви	сума тис. грн.
Л1	0	П1	0
Л2	3000	П2	126016
Л3	13954	П3	2512
Л4	112370	П4	797
Баланс	129325	Баланс	129325

Таблиця 3.6 - Аналіз ліквідності балансу за 2010 р.

Активи	сума тис. грн.	Пасиви	сума тис. грн.
Л1	0	П1	3681
Л2	2683	П2	61177
Л3	9984	П3	4203
Л4	110855	П4	54461
Баланс	123522	Баланс	123522

2012 Л1=П1; Л2<П2; Л3>П3; Л4>П4;

2011 Л1=П1; Л2?П2; Л3?П3; Л4?П4;

2010 Л1?П1; Л2?П2; Л3?П3; Л4?П4;

Аналіз ліквідності балансу показав, що баланс не є ліквідним.

3.3 Аналіз фінансової стійкості

Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства - стабільність його діяльності з позиції довгострокової перспективи. Вона пов'язана перш всього із загальною фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів та інвесторів.

Єдиного загальновизнаного підходу до рішення задачі кількісного визначення фінансової стійкості і побудові відповідних алгоритмів оцінки немає. В відношенні методів вирішення цього завдання існує два основних підходи:

1) для оцінки фінансового стану підприємства необхідно орієнтуватися виключно на дані про джерела фінансування, тобто на капітал. У цьому випадку оцінка фінансової стійкості підприємства проводиться тільки на підставі даних пасиву балансу;

2) для оцінки фінансової стійкості підприємства необхідно аналізувати взаємозв'язок між активом і пасивом балансу, тобто простежувати напрямку використання коштів.

Безумовно, коефіцієнти, розраховані за даними пасиву балансу, є основними в цьому блоці аналізу. Однак характеристика фінансової стійкості з допомогою таких показників навряд чи буде повною - важливо не тільки те, звідки притягнуті кошти, а й куди вони вкладені, яка структура вкладень.

На наш погляд другий підхід є більш повним і з економічної точки зору більш виправданим. Тому оцінку фінансової стійкості підприємства проведемо з використанням як коефіцієнтів, розрахованих по пасиву балансу, так і коефіцієнтів, що відбивають взаємозв'язок між джерелами формування коштів підприємства і структурою вкладень.

Перший крок у цьому блоці аналізу фінансового стану підприємства - оцінка оптимальності співвідношення власного і позикового капіталу підприємства. Дані показники можна розділити на два блоки:

1) коефіцієнти капіталізації, що характеризують фінансовий стан підприємства з позицій структури джерел коштів;

2) коефіцієнти покриття, що характеризують фінансову стійкість з позицій витрат, пов'язаних з обслуговуванням зовнішніх джерел залучених коштів.

Охарактеризуємо найбільш суттєві з відомих показників цих груп. Серед коефіцієнтів капіталізації вважаємо за доцільне розгляд наступних з них.

Коефіцієнт фінансової автономії (незалежності) коефіцієнт характеризує частку власних коштів підприємства (власного капіталу) в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Розрахунок коефіцієнта фінансової стійкості здійснюється за формулою:

(3.6)

де ІП - власний капітал, тис.грн.

Б - усього джерел засобів, тис.грн.

Чим вище значення даного коефіцієнта, тим фінансово стійкіше, стабільніше і більш незалежно від зовнішніх кредиторів підприємство. На практиці встановлено, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто джерела фінансування підприємства (загальна сума капіталу) повинні бути хоча б наполовину сформовані за рахунок власних коштів. Таким чином, критичне значення коефіцієнта автономії - 0,5.

Коефіцієнтом, зворотним коефіцієнту фінансової автономії є коефіцієнт фінансової залежності. Твір цих коефіцієнтів дорівнює 1.

Коефіцієнт фінансової залежності розраховується за формулою:

, (3.7)

Критичне значення коефіцієнта фінансової залежності - 2.

Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства, а отже, і втрату фінансової незалежності. Якщо його значення знижується до одиниці, то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

Коефіцієнт фінансового ризику показує співвідношення залучених коштів і власного капіталу. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

(3.8)

де ЗК - залученні кошти , тис. грн..

Цей коефіцієнт дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості. він має досить просту інтерпретацію: показує, скільки одиниць залучених коштів припадає на кожну одиницю власних. Зростання показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про зниження фінансової стійкості, і навпаки.

Оптимальне значення даного коефіцієнта - більше або дорівнює 0,5. критичне значення - 1.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу. Цей показник показує, яка частина власного оборотного капіталу перебуває в обороті, тобто в тій формі, яка дозволяє вільно маневрувати цими коштами, а яка капіталізована.

Коефіцієнт повинен бути достатньо високим, щоб забезпечити гнучкість у використанні власних коштів підприємства. Коефіцієнт маневреності власного капіталу розраховується як відношення власного оборотного капіталу підприємства до власних джерел фінансування:

(3.9)

де ВК - власний капітал ,

НА - вартість необоротних активів

Цей показник може значно варіювати залежно від структури капіталу і галузевої приналежності підприємства. Нормальною вважається ситуація, при якій коефіцієнт маневреності в динаміці незначно збільшується. Різке зростання даного коефіцієнта не може свідчити про нормальної діяльності підприємства. Пов'язано це з тим, що збільшення цього показника можливе або при зростанні власного оборотного капіталу, або при зменшенні власних джерел фінансування.

Коефіцієнт фінансування цей коефіцієнт показує , скільки позикових коштів залучило підприємство на 1 грн. вкладених в активи власних коштів. При цьому залучені джерела фінансування не розподіляються на довгострокові та короткострокові. Для підрахунку показника використовують лише дані пасиву балансу без порівняння з активом. Коефіцієнт фінансування розраховують як відношення всієї суми зобов'язань за залученими коштами до суми власних коштів за формулою:

(3.10)

де Зк - залучений капітал, тис. грн.

Вк - власний капітал, тис. грн.

Таблиця 3.7 - Аналіз фінансової стійкості

Показники	2010	2011	2012	Відхилення 2010 до 2012
				абс."+","-"	темпи росту
Коефіцієнт фінансової автономії	0,44	0,006	-0,41	-0,85	0,9
Коефіцієнт фінансової залежності	2,3	162,3	-2,5	-4,8	2,1
Коефіцієнт фінансового ризику	1,3	161,3	-3,5	-4,8	3,7
Коефіцієнт фінансування	0,9	132,4	0,06	-0,84	0,07
Коефіцієнт маневреності	-1,04	139,9	3,06	4,1	3,9

З таблиці 3.5 ми бачимо що коефіцієнт фінансової автономії зменшився на - 0,85, Значение рассматриваемого коэффициента должно составлять не менее 0,5. коефіцієнт фінансової залежності зменшився на -4,8,

Если величина этого коэффициента уменьшается до единицы, это означает, что организация полностью финансируется за счет собственных источников средств. як і коефіцієнт фінансового ризику -4,8, і коефіцієнт фінансування -0,48, а коефіцієнт маневреності збільшився на 4,1.

3.4 Аналіз ефективності діяльності

Рентабельність - один із головних вартісних показників ефективності виробництва, який характеризує рівень віддачі активів і ступінь використання капіталу у процесі виробництва.

Коефіцієнти рентабельності - система показників, які характеризують здатність підприємства створювати необхідний прибуток в процесі своєї господарської діяльності. Коефіцієнти (показники) рентабельності визначають загальну ефективність використовуваних активів і вкладеного капіталу.

Вони можуть бути розраховані як коефіцієнти і тоді представлені у вигляді десятинного дробу або у вигляді показників рентабельності і тоді представлені у вигляді процентів.

У процесі аналізу фінансових результатів діяльності підприємства здійснюється розрахунок і аналіз таких показників рентабельності (рівня збитковості).

Коефіцієнт рентабельності активів (капіталу) показує, який прибуток отримує підприємство з кожної гривні вкладеної у активи:

Крент.акт = (3.11)

де ЧП - чистий прибуток (збиток) за звітний період.

Асер - середній розмір сукупних активів за звітний період

Крент.акт 2012 == -1,784

Коефіцієнт рентабельності оборотних , активів показує, який прибуток отримує підприємство з кожної гривні вкладеної у оборотні активи

Крен.обор.акт = , (3.12)

Крен.обор.акт2012 = = -22,9

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу показує , який прибуток отримано з кожної гривні власного капіталу

Крент.влас.кап = (3.13)

ВКсер = (3.14)

де ВКп - власний капітал на початок звітного періоду.

ВКк - власний капітал на кінець звітного періоду

АсерВК2012 = = 3342,5 тис. грн.

Крент.влас.кап2012 == -65,6

Коефіцієнт рентабельності продажу показує, який прибуток отримано з кожної гривні реалізованої продукції

Крен.прод. = (3.15)

де Вал.П - валовий прибуток(збиток), тис.грн

Крен.прод.2012 = = - 3,43

Коефіцієнт чистої рентабельності продажу показує, який чистий прибуток отримано з кожної гривні реалізованої продукції:

Кчист.рент.прод.= (3.16)

Кчист.рент.прод2012 = = - 3,78

Показники рентабельності розрахуємо за 3 роки та зведемо до таблиці 3.8

Таблиця 3.8 - Показники рентабельності

Показники	Значення 2010 р	Значення 2011 р	Значення 2012 р
1	2	3	4
Коефіцієнт рентабельності активів	-0,8	-1,56	-1,784
Коефіцієнт рентабельності оборотних активів	-17,37	-27,60	-22,9
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу	-5,008	-6,43	-65,6
Коефіцієнт рентабельності продажу	-2,45	-2,95	-3,43
Коефіцієнт чистої рентабельності продажу	-1,98	-3,24	-3,78
Загальна збитковість	97,8	97,2	97,7
Рентабельність капвталу	-172,85	-171,32	398,76
Рентабельність використання основних фондів	93,18	184,03	231,99

Виходячи з розрахунків ми бачимо , що підприємство є не рентабельним, про це свідчать його показники, які є досить від'ємними. Це пояснюється тим, що на підприємстві немає прибутку, воно є збитковим.

4. Оцінка ділової активності СП шахти «Вуглегірська» ДП «Орджонікідзевугілля»

4.1 Сутність ділової активності СП шахти «Вуглегірська»

Термін "ділова активність" почав використовуватися у вітчизняній обліково-аналітичної літературі порівняно недавно - у зв'язку з впровадженням широко відомих у різних країнах світу методик аналізу фінансової звітності на основі системи аналітичних коефіцієнтів. Безумовно, трактування даного терміна може бути різною.

На сьогоднішній день ділова активність розглядається з трьох позицій: індивідуума; підприємства (мікрорівень); країни (макрорівень).

На рівні підприємства ділова активність найчастіше розглядається як результативність роботи підприємства щодо величини авансованих ресурсів або величини їх споживання в процесі виробництва ^. Таке визначення практично змикає поняття ділової активності та ефективності роботи.

З позиції соціологів ділова активність - це сукупність дій, що сприяють економічному зростанню організації (в тому числі виробничо-збутової системи) на основі узгодженого розвитку її складових у гармонії із зовнішнім середовищем. У широкому сенсі ділова активність означає весь спектр зусиль, спрямованих на просування фірми на ринках продукції, праці, капіталу. У контексті аналізу фінансово-господарської діяльності цей термін розуміється в більш вузькому сенсі - як поточна виробнича і комерційна діяльність підприємства; в цьому випадку словосполучення "ділова активність" представляє собою, можливо, не зовсім вдалий переклад англомовного терміну "business activity", якраз і характеризує відповідну групу коефіцієнтів з системи показників.

Ділова активність комерційної організації проявляється в динамічності її розвитку, досягненні нею поставлених цілей, що відображають натуральні і вартісні показники, в ефективному використанні економічного потенціалу, розширенні ринків збуту своєї продукції.

Характеристика ділової активності підприємств в літературі з фінансового аналізу нерідко пов'язують з певними (заданими) темпами економічного розвитку підприємства, які забезпечуються сукупністю цілеспрямованих заходів та дій. Темпи економічного розвитку можуть характеризувати результативність ділової активності і на макрорівні, однак вони не враховують якісну сторону ділової активності - рівень мотивації працівників, оцінку ролі підприємців у бізнес-середовищі. Економіка країни може бути представлена як сукупність ділових зусиль окремих господарських суб'єктів. Таким чином, ділова активність може бути представлена як сукупність зусиль працівників підприємства, спрямованих під впливом певного рівня мотивації на збільшення, перш за все, оборотності оборотних активів, яка формується під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів виробництва, а також розвиненою соціально-економічної інфраструктури регіону.

4.2 Методи оцінки ділової активності СП шахти «Вуглегірська»

економічний діловий активність

Аналіз ділової активності підприємств, разом з оцінкою фінансового стану та результатів діяльності, є важливою складовою фінансового аналізу.

Фінансовий стан підприємств оцінюють за допомогою системи коефіцієнтів фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності. Про результати діяльності підприємств судять за допомогою аналізу прибутковості та рентабельності. У той час як підходи до оцінки ділової активності підприємств у літературі досить різноманітні. Дослідженням цієї проблеми займались, зокрема, М.Г. Чумаченко, М.Я. Коробов, Н.В. Тарасенко, Л.А. Лахтіонова та ін.

Аналіз ділової активності підприємства можна подати у вигляді системи чотирьох самостійних складових (блоків) аналітичних досліджень:

- аналізу ефективності використання оборотних коштів підприємств;

- аналізу використання власного і залученого капіталу;

- аналізу ефективності кредитних відносин підприємства з комерційними банками;

- аналізу дебіторської і кредиторської заборгованостей.

Тобто, проведення аналітичних досліджень ділової активності підприємств дає змогу оцінити, наскільки ефективно сформована структура їх капіталу, як складаються їх взаємовідносини з постачальниками та замовниками, а також з комерційними банками.

Як відомо, ефективність використання фінансових ресурсів, насамперед, пов'язують з їх оборотністю . Оборотні кошти є найбільш мобільною частиною господарських засобів. Прискорення оборотності оборотних коштів має важливе значення для стабільності фінансового стану підприємств з таких причин:

- швидкість обороту коштів визначає розмір їх річного обороту;

- прискорення оборотності веде до зниження витрат підприємства;

- прискорення обороту на тій чи іншій стадії кругообороту коштів веде до прискорення обороту на інших стадіях.

Під час аналізу дається оцінка окремих статей оборотних активів із врахуванням галузевої специфіки підприємства, виду діяльності та особливостей випуску продукції. Крім того, визначають і аналізують основні показники оборотності оборотних коштів. За результатами аналізу визначають основні причини нераціонального формування оборотних активів і вживають заходи для усунення цих причин.

Наступним важливим блоком аналізу у складі оцінки ділової активності підприємств є оптимальне співвідношення власного і залученого капіталів та ефективність їх використання. Показники ефективності використання капіталу відображають швидкість його руху та віддачу капіталу.

Ефективність капіталу найкраще характеризується його рентабельністю. Для оцінки використання капіталу підприємства доцільно використовував Український державний лісотехнічний університет 174 Збірник науково-технічних праць ти метод подовження факторних систем, за яким рентабельність капіталу визначається двома чинниками: чистою рентабельністю реалізації продукції та оборотністю капіталу. Факторний аналіз дає змогу виявити резерви підвищення рентабельності капіталу.

Аналіз власного капіталу підприємства включає оцінку:

- достатності, динаміки та структури власного капіталу;

- причин змін окремих його складових

З метою факторного аналізу власного капіталу останній доцільно розраховувати як добуток трьох величин:

- чистої рентабельності реалізації продукції;

- коефіцієнта оборотності капіталу;

- коефіцієнта фінансової залежності.

Рівень прибутковості власного капіталу можна підвищити шляхом залучення в оборот позикового капіталу, відсоткова ставка за який буде меншою, ніж прибутковість підприємства. Це поняття у фінансовій літературі отримало назву "ефект фінансового важеля. Цей інструмент доцільно використовувати для формування оптимальної структури капіталу. Він дає змогу розрахувати "плече" фінансового важеля, тобто частку позикового капіталу, яка забезпечить підвищення рентабельності власного капіталу підприємства.

Результати аналізу капіталу мають показати, наскільки ефективно сформована його структура, який ступінь ризику існує для інвесторів, чи є підприємство фінансово стійким. Для покриття тимчасово збільшеної потреби у фінансових ресурсах підприємство, як правило, використовує банківські кредити.

Методика аналізу кредитних відносин підприємства з банками включає три основні етапи:

І етап - визначення оборотності кредитів. На цьому етапі показники оборотності кредитів порівнюються зі швидкістю обороту власних оборотних коштів. Якщо кредитні ресурси обертаються швидше, то зиск від їх використання вищий;

ІІ етап - визначення ціни кредиту і ступеня вигідності купівлі грошей. Для цього визначається середньорічний відсоток, який фактично сплатило підприємство комерційному банку за звітний період, для зіставлення з середнім позичковим відсотком, який можна вважати прийнятним у звітному періоді (з врахуванням середньо-ринкової норми доходності і темпів інфляції);

ІІІ етап - обчислення частки прибутку, одержаної за рахунок банківських позичок та зіставлення її зі сплаченими відсотками за кредит.

Водночас, банк оцінює кредитоспроможність підприємства на основі:

- загального уявлення про клієнта;

- аналізу фінансового стану клієнта;

- аналізу ефективності кредитної угоди чи інвестиційного проекту.

Причому оцінка фінансового стану підприємства банком включає не лише обчислення певної системи коефіцієнтів, але й визначення класу надійності позичальника.

Важливою складовою оцінки ділової активності підприємств є аналіз стану дебіторської та кредиторської заборгованостей. Розмір дебіторської заборгованості визначається умовами підприємства щодо розрахунків зі своїми клієнтами.

Перевагами є зростання обсягу реалізації та прибутку, а недоліками

- нестача оборотних коштів, уповільнення оборотності капіталу, можливість збільшення суми безнадійних боргів.

Тому кожне підприємство має бути зацікавленим у скороченні термінів погашення платежів шляхом удосконалення розрахунків, своєчасного оформлення розрахункових документів, передоплати, впровадження вексельної форми розрахунків. У процесі аналізу поточних активів підприємства вивчається динаміка, склад, структура, причини та терміни виникнення дебіторської заборгованості.

Контроль за станом дебіторської заборгованості становить:

- вживання термінових заходів для стягнення прострочених платежів;

- орієнтацію якщо можливо на більшу кількість покупців для диверсифікації ризику неповернення коштів;

- надання знижок під час дострокової оплати.

Методика аналізу кредиторської заборгованості включає вивчення складу, динаміки та термінів її виникнення; дослідження наявності, частоти та причин виникнення простроченої заборгованості перед бюджетом, постачальниками, працівниками; встановлення суми виплачених санкцій за прострочення платежів.

Оскільки кредиторська заборгованість є, як правило, джерелом покриття дебіторської, то з аналітичною метою проводять їх порівняння за величиною шляхом складання розрахункового балансу. Значне перевищення кредиторської заборгованості порівняно з дебіторською може бути наслідком неплатоспроможності підприємства, його нездатності вчасно розраховуватись за своїми зобов'язаннями або прагненням затягнути виплату коштів, використавши їх як джерело фінансування.

В економічній літературі пропонується проводити аналіз дебіторської та кредиторської заборгованостей шляхом порівняння темпів їх зростання з темпами зростання виручки від реалізації. Перевищення темпів зростання останньої - позитивна тенденція.

Таким чином, оцінка ділової активності полягає у дослідженні можливості підприємства мобілізувати з різних джерел фінансові ресурси, а також ефективно їх використовувати, забезпечуючи зростання прибутку та капіталу.

Стабільність фінансового стану підприємства в умовах ринкової економіки обумовлена значною мірою його діловою активністю, що залежить від шпроти ринків збуту продукції, його ділової репутації, ступеня виконання плану за основними показниками господарської діяльності, рівня ефективності використання ресурсів і стабільності економічного зростання.

Ділова активність підприємства у фінансовому аспекті проявляється, насамперед, у швидкості обороту його коштів.

4.3 Критерії оцінки ділової активності СП шахти «Вуглегірська»

Ділова активність увазі ефективне використання ресурсів підприємства і може оцінюватися за допомогою якісних і кількісних критеріїв.

До першої групи (якісних критеріїв) можна віднести:

- ємність зайнятих ринків збуту

- рівень конкурентоспроможності

- стан і надійність ділових зв'язків (постачальники і покупці)

- ділова репутація підприємства.

До другої групи (кількісних критеріїв) відносяться абсолютні та відносні показники, що характеризують ефективність діяльності підприємства. Абсолютні показники є основою для побудови відносних показників, у чому полягає їх взаємозв'язок і взаємозалежність.

Класифікацію критеріїв оцінки ділової активності підприємства наочно ілюструє рисунок 4.1.

4.4 Якісні показники ділової активності СП шахти «Вуглегірська»

Оцінка діяльності підприємства на якісному рівні припускає аналіз за так званим «неформалізованим» критерієм. Йдеться про порівняння даного підприємства з іншими організаціями, провидимо свою діяльність в аналогічній галузі. Подібну інформацію можна отримати, вивчаючи результати маркетингових досліджень, анкетування, опитувань. До якісних показників відносяться:

- ринок збуту, а саме його обсяги, щорічні темпи розширення;

- обсяг продукції, призначеної для експорту;

- репутація підприємства, в тому числі: кількість постійних покупців, споживачів послуг; рівень популярності підприємств-покупців;

Конкурентоспроможність вугільних шахт залежить, перш за все, від якості вугілля, що видобувається. Від якості вугілля в чому залежать економічні показники роботи не лише підприємств вугільної промисловості, а й інших галузей народного господарства. В якості показників доцільно використовувати найбільш важливі технологічні показники, наприклад, вміст сірки (S заг), зольність (Ас), вміст вологи (), питома теплота згоряння ().

Размещено на http://www.allbest.ru/116

Рисунок 4.1 Структура показників ділової активності СП Шахти «Вуглегірська».

Таблиця 4.1- Виробничі показники якості вугілля на 2012 р. СП шахти «ім. Карла Маркса», «Ольховатська».

Показники	Марка	Клас крупності	Видобуток	зольність	Волога	теплота сгорання	сірка
						вища	нища	%
ім.Карла Маркса	ПС	0-200	75,0	37,0	6,4	8600	4876	3,7
Ольховатська	П	0-200	70,0	34,9	8,4	8420	4860	2,0

Таблиця 4.2- Виробничі показники якості СП шахти «Вуглегірська»

Показники	2010	2011	2012	Відхилення
				абс.	темпи росту
Марка	П	П	П	П	П
Клас крупності	0-200	0-200	0-200	0-200	0-200
Видобуток	122,4	133,8	140,2	17,8	1,1
зольність	29,0	29,0	36,7	7,7	1,3
волога	7,5	7,5	6,3	-1,2	0,8
сірка	3,0	3,0	3,1	0,1	1,03
Теплота згорання
Нижча	5900	5680	4472	-1428	0,8
вища	8550	8500	7870	-680	0,9

Як бачимо з таблиць 4.1, 4.2, шахта «Вуглегірська» не більш конкурентоспроможна ніж Шахти «ім. Карла Маркса» та «Ольховатська», тому що на шахті «Вуглегірська» найбільший видобуток вугілля, наслідком чого є більший прибуток підприємства. Ціна вугілля залежить від зольності та вологості, зольність на шахті «Вуглегірська» відповідає ГОСТО з контролю якості. Тому ціна на вугілля цієї шахти буде вища. Судячи з марки вугілля шахти «ім. Карла Маркса» вона видобуває коксувальні вугіллі, і конкурентів на регіональному ринку у неї не має.

В якості економічного показника найдоцільніше приймати собівартість вугілля, або відпускну оптову ціну.

Підвищення конкурентоспроможності вугілля шахт мають незадовільну порівняльну оцінку може бути забезпечено як за рахунок зниження баластних домішок (зольності, масової частки вологи, сірки), від яких залежить відпускна ціна на вугілля, так і за рахунок розсортування і випуску сортового вугілля замість рядового.

4.5 Кількісні характеристики ділової активності СП шахти «Вуглегірська»

Кількісна оцінка включає в себе аналіз за двома напрямками:

- абсолютні показники

- відносні показники.

Абсолютні показники ділової активності - це такі величини, які характеризують співвідношення між двома основними фінансовими показниками діяльності будь-якого підприємства - величиною вкладеного капіталу, активів і обсягом реалізації готових товарів або послуг.

Відносні показники ділової активності - це певні фінансові коефіцієнти, які характеризують рівень ефективності вкладених активів та ресурсів підприємства.

До абсолютних показників відносять:

- сукупний капіталу,

- обсяг реалізації продукції,

- прибуток підприємства.

4.5.1 Абсолютні показники ділової активності СП шахти «Вуглегірська»

Розглянемо абсолютні показники підприємства та порівняємо з аналогічними показниками конкурентів результати зведемо в таблицю 4.6.

Таблиця 4.3 - Абсолютні показники ділової активності СП шахта «Вуглегірська» тис. грн.

Показники	2009	2010	2011	2012	Відхилення2009/2012
					абс."+","-"	темпи росту
Прибуток(збиток)	-109774	-94137	-185695	-219115	-328889	1,9
Об'єм реалізації	38958,45	47838,76	57272,69	57978,92	19020,47	1,5
Сукупний капітал	102589	123522	129325	135316	32727	1,3

Таблиця 4.4 - Абсолютні показники ділової активності СП шахта «Ольховатська» тис. грн.

Показники	2009	2010	2011	2012	Відхилення 2009/2012
					абс."+"."-"	темпи росту
Прибуток (збиток)	-58962	-63492	-116371	-142743	-201705	-2,4
Об'єм реалізації	17256,2	19912,5	22499,7	32757,3	15501,1	1,9
Сукупний капітал	102685	111169	111332	133263	30578	1,3

Таблиця 4.5 - Абсолютні показники ділової активності СП шахта «ім. Карла Маркса» тис. грн.

Показники	2009	2010	2011	2012	Відхилення 2009/2012
					абс.	темпи росту%
Прибуток (збиток)	-50855	-76187	-134062	-174640	-225495	-3,4
Об'єм реалізації	20532	22689	33279	35664	15132	1,7
Сукупний капітал	111619	119029	131791	123996	12377	1,1

Аналіз цих показників краще всього проводити системно (1 раз на квартал, рік) для того, щоб відстежувати будь-які зміни в динаміці і співвідносити їх з поточною обстановкою на ринку.

Оптимальне співвідношення між вищевказаними показниками описує «золоте правило економіки підприємства» яке можна виразити наступною формулою:

Тп > Тvp > Tak > 100%

З цієї формули випливає, що темпи збільшення прибутку підприємства повинні бути вище, ніж темпи приросту виручки від реалізації і приросту вартості основного майна підприємства. Це ідеальна теоретична модель. На практиці ж ситуація рідко вкладається в ідеальну формулу. Навіть у діяльності найрозвиненіших і стабільних підприємств темп приросту вартості активів часто перевищує темп приросту інших показників. Причинами можуть бути:

- розширення номенклатурної сітки за рахунок введення нових видів продукції чи наданих послуг;

- проведення капітального ремонту, оновлення окремих виробничих вузлів;

- реконструкція та реорганізація всього виробництва в цілому.

Всі ці заходи вимагають значних капіталовкладень, які окупаються тільки в довгостроковій перспективі.

4.5.2 «Золоте правило економіки підприємства» як індикатор економічної активності підприємства

Незважаючи на посилення соціального направляння в управлінні сучасним підприємством, фінансовий стан підприємства залишається головним індикатором його діяльності і основою майбутнього розвитку. За даними зарубіжних досліджень це підтвердили 49% організацій. Особливо при рецесії або економічному кризи в країні зростають вимоги до обґрунтованості фінансових рішень, до застосовуваним фінансовим інструментам і показникам. Ситуація в Україні підтверджує актуальності вдосконалення фінансового менеджменту: прибуток підприємств України від звичайної діяльності до оподаткування в 2008 р. порівняно з 2007 р. зменшилася на 12,7% , а протягом січня-лютому 2009 р. збитково працювало 43,2% підприємств, що на 8,7% більше, ніж у січні-лютому 2008 р. .

Провідні вчені в галузі фінансового менеджменту Стоянова Є.С. Бланк І.А. Ковальов В.В. , Герчикова І.М. та ін, Визнаючи універсальність головних функцій, принципів і методів науки, адаптували ключові аспекти фінансового менеджменту до особливостей і законодавства своєї країни, окремих галузей, актуальним проблеми національної економіки. Проте все ще недостатня увага приділена інтегральних оцінці ефективності роботи підприємства, про що свідчать наукові дискусії з даного питання, які підкреслюють відсутність єдиного підходу, єдиного критерію оцінки, систематизованих рекомендацій по областях виконання результатів оцінки.

Одним з критеріїв інтегральної оцінки діяльності підприємства багато вчених визнають відоме в економіці «золоте правило економіки підприємства» . Однак його практичне застосування обмежено низкою невирішених методичних питань, таких як умови порівнянності порівнюваних показників і механізм їх розрахунку, а також місце і роль «золотого правила» в аналізі економіки фірми і виробленні її управлінських рішень по досягненню це-лий організації.

Метою статті є уточнення сутності та методики застосування «золотого правила економіки підприємства» для оцінки економічного активності підприємства.

Як відомо, основою фінансового положення підприємства є ефективність використання його ресурсів, яку при розгляді в статиці і динаміці можна назвати економічною активністю підприємства. Підвищення економічної активності підприємства, насамперед, сприяє росту його платоспроможності та конкурентоспроможності, а в перспективі забезпечує позитивне економічний розвиток. Про економічної активності підприємства судять за різними якісними та кількісними показниками, серед яких можна виділити наступні: широта ринку збуту продукції; репутація підприємства, темпи зростання основних показників господарської діяльності; рівень ефективності використання капіталу та інших ресурсів.

Проте практично активність діяльності підприємства (економічну активність підприємства) частіше оцінюють статистичними показниками фінансового аналізу через систему фінансових коефіцієнтів ділової активності та рентабельності . Було б доцільно економічну активність іменувати діловою активністю, але автори свідомо не використовують термін «діловий», щоб дане поняття не асоціювався тільки з системою загальновідомих коефіцієнтів ділової активності.

Попри переваги (простоту і оперативність) фінансового аналізу за допомогою фінансових коефіцієнтів, є обмеження в їх застосуванні при прийнятті фінансових рішень, пов'язані, в тому числі, з наступними обставини-ми:

- відсутність єдиного інтегрального показника ділової активності, економічної активності, не кажучи вже про інтегральному показнику фінансового стану підприємства в цілому, що ускладнює прийняття рішень перспективного характеру;

- для підприємств, що мають багатоцільовий комерційну спеціалізацію, важко визначити перелік базових коефіцієнтів, зазвичай приймаються у якості галузевих стандартів;

- коефіцієнти та фінансові показники є статичними характеристиками.

Враховуючи такі характерні риси підприємства, як цілеспрямованість, динамічності, саморозвиток, слід визнати, що статичні фінансові коефіцієнти (ко-коефіцієнти оборотності і рентабельності ресурсів), навіть при спільному їх розгляді за ряд років, складно піддаються інтегрованої інтерпретації. Тому наряду з фінансовими коефіцієнтами для оцінки динамічності розвитку підприємства доцільно використовувати співвідношення, іменоване «золотим правилом економіки підприємства».

Зустрічаються різні варіації формули «золотого правила економіки підприємства», але всі вони ідентичні в тій частині, згідно з якою оптимальним вважається наступне співвідношення:

Тп > Tvp > Tak > 100%

де Тп , Tvp , Tak - відповідно темпи зміни (у відсотках) прибутку, обсягу реалізації та активів (сукупного капіталу, авансованого в діяльність підприємства) підприємства.

«Золоте правило економіки підприємства» є критерієм позитивного розвитку підприємства (його динамічної економі-чеський активності), що випливають з мети підприємства в умовах ринкової економіки (одержання прибутку і забезпечення саморозвитку підприємства як економічної системи).

Економічний сенс цього «золотого» співвідношення полягає в тому, що розмір майна порівняно з його величиною в попередньому періоді повинен збільшуватися (екстенсивний розвиток підприємства), при цьому темпи зростання обсягу реалізації повинні перевищувати темпи зростання майна в зв'язку з тим, що тільки тоді спостерігається більш ефективних використання ресурсів (майна) підприємства (інтенсивний розвиток підприємства), а темпи зростання прибутку повинні випереджати темпи зростання обсягів реалізації, так як це свідчить, як правило, про відносності зниженні витрат виробництва та обігу .

Таблиця 4.6- Аналіз «Золотого правила економіки ш. «Вуглегірська»

Показники	2010	2011	2012	темпи росту %
				2011 до 2010	2012 до 2011
Чистий прибуток (збиток)	-94137	-185695	-219115	-1,9	-1,2
Дохід (виручка)	47838,76	57272,69	57978,92	1,2	1,0
Сукупні активи	123522	129325	135316	1,1	1,1

У 2010 в порівняні з 2011

-1,9>1,2>1,1<100 % отже «золоте правило економіки підприємства» не виконується.

У 2011 в порівняні з 2012

-1,2>1,0<1,1<100% отже «золоте правило економіки підприємства» не виконується.

Таблиця 4.7 - Аналіз золотого правила економіки підприємства для аналізуємих шахтами показників

Показники	Темпи росту прибутку	Темпі росту об'єму реалізації	Темпи росту капіталу
	2010/ 2009	2011/ 2010	2012/ 2011	2010/ 2009	2011/ 2010	2012/ 2011	2010/ 2009	2011/ 2010	2012/ 2011
ш.«Вуглегірська»	0,9	2,3	0,8	1,2	1,2	1,01	1,2	1,05	1,05
ш.«Ольховатська»	1,1	1,8	1,2	1,2	1,1	1,5	1,1	1,0	1,2
ш. «ім.. Карла Маркса»	1,5	1,8	1,3	1,1	1,5	1,1	1,1	1,1	0,9

Як бачимо з таблиці 4.6 темпи росту прибутку на шахті «ім. Карла Маркса» найвищі, а на шахті «Вуглегірська» найменші, об'єм реалізації на всіх шахтах майже однаковий, як і темпи росту сукупного капіталу.

4.5.3 Відносні показники ділової активності СП шахта «Вуглегірська»

Відносні показники ділової активності характеризують рівень ефективності використання ресурсів організації, який оцінюється за допомогою показників оборотності окремих видів майна та його загальної величини і рентабельності коштів організації та їх джерел.

У загальному випадку оборотність коштів, вкладених у майно, оцінюється наступними основними показниками: швидкість обороту (кількість оборотів, яке здійснюють за аналізований період капітал підприємства або його складові) і період обороту - середній строк, за який здійснюється один оборот коштів.

Чим швидше обертаються кошти, тим більше продукції виробляє і продає організація при тій же сумі капіталу. Таким чином, основним ефектом прискорення оборотності є збільшення продажів без додаткового залучення фінансових ресурсів. Крім того, так як після завершення обороту капітал повертається з приростом у вигляді прибутку, прискорення оборотності приводить до збільшення прибутку. З іншого боку, чим нижче швидкість обороту активів, перш за все, поточних (оборотних), тим більша потреба у фінансуванні. Зовнішнє фінансування є дорогим і має певні обмежувальні умови. Власні джерела збільшення капіталу обмежені, в першу чергу, можливістю отримання необхідного прибутку. Таким чином, керуючи оборотністю активів, організація отримує можливість у меншій мірі залежати від зовнішніх джерел засобів і підвищити свою ліквідність.

Тривалість перебування коштів в обороті визначається сукупним впливом низки різноспрямованих зовнішніх і внутрішніх факторів. До перших слід віднести сферу діяльності підприємства, галузеву приналежність, масштаби підприємства та ряд інших. Не менше вплив на оборотність активів надають економічна ситуація в країні, що склалася система безготівкових розрахунків та пов'язані з нею умови господарювання підприємств. Так, інфляційні процеси, відсутність налагоджених господарських зв'язків з постачальниками і покупцями призводять до вимушеного накопичування запасів, значно уповіль процес обороту коштів.

Однак слід підкреслити, що період перебування коштів в обороті в значній мірі визначається внутрішніми умовами діяльності організації, і в першу чергу ефективністю стратегії управління його активами (або її відсутністю).

Показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів і ефективності діяльності підприємства. Вони вимірюють прибутковість підприємства з різних позицій і групуються відповідно до інтересів учасників економічного процесу.

Відносні показники ділової активності є показниками, які характеризують ефективність використання ресурсів підприємства.

4.5.3.1 Аналіз показників ділової активності, які характеризують ефективність використання матеріальних ресурсів

Матеріальні ресурси -- це ресурси в натурально-речовинній формі, які використовуються у виробничій (господарчій) діяльності підприємства. До їх складу входять основні фонди та частка обіжних фондів:

Основні фонди -- це матеріально-речовинні цінності підприємства, які використовуються або призначені як засоби праці.

За класичною економічною теорією засобами праці є "річ або комплекс речей", які людина поміщає між собою та предметом праці для впливу на предмет праці та створювання умов для виробничої діяльності.

До основних фондів відносять будівлі, технічні споруди, обладнання, транспортні засоби та ін. Не всі матеріальні цінності відносяться до основних фондів, а тільки ті, термін служби яких більше 1 року й вартість в Україні більше 500 грн. за одиницю. Інші відрізняючи ознаки: основні фонди фізично зношуються, морально старіють, втрачаючи свою споживацьку вартість у зв'язку з появою нових, більш досконалих, або меншої вартості видів обладнання, машин та ін. Особливий характер поповнення зносу, а саме -- через механізм регулярної амортизації та віднесення суми амортизаційних відрахувань на поточні витрати підприємства та включення їх в собівартість продукції (робіт, послуг). Частина обіжних фондів входить до складу матеріальних ресурсів. Це є малоцінні та швидкопсувні предмети, пакувальний матеріал, паливо, електроенергія, технологічні та ін.

Фондоозброєність це показник оснащеності праці виробничими основними фондами.

(4.1)

де ОФ - основні фонди тис. грн.;

Чсп - кількість персоналу чол.;

тис./чол.

Фондоємність, показник, що характеризує вартість основних виробничих фондів, яка припадає на одиницю вартості валової (товарної) продукції.

(4.2)

де ОФ - основні фонди тис. грн.;

ВП - обсяг добичі вугілля, тис. грн.;

/т

Фондовіддача - це фінансовий коефіцієнт, що характеризує ефективність використання основних засобів організації. Фондовіддача показує, скільки виручки припадає на одиницю вартості основних засобів.

Слід скасувати, що сам по собі показник фондовіддачі не говорить про ефективність використання виробничих фондів, а лише показує, як співвідноситься обсяг отриманої від реалізації продукції (тобто виручки) з вартістю наявних у організації засобів праці. Зробити виводь саме про ефективність використання виробничих фондів можна, порівнюючи показник фондовіддачі в динаміці за ряд років, або порівнюючи його з таким же показником для інших, аналогічних підприємств тієї ж галузі.

(4.3)

де ЧВ - чиста виручка від реалізації, тис. грн..;

ОФ - основні фонди, тис. грн.

Матеріаломісткість - показник витрати матеріалів в розрахунку на натуральну одиницю або на 1 грн. вартості продукції, що випускається. Вимірюється у фізичних одиницях, грошовому виразі або відсотках, які складають вартість матеріалів у загальних витратах виробництва продукції, у собівартості.

Матеріаломісткість ставитися до показників використання виробничих фондів.

Визначити матеріаломісткість можна шляхом ділення вартості матеріальних витрат на вартість виробленого з їх допомогою продукту:

(4.4)

де МЗ - вартість матеріальних витрат;

В - видобуток вугілля

Показники загальної економічної ефективності, в тому числі і матеріаломісткість характеризують ефективність вибору вже реалізованих, минулих витрат. З їх допомогою визначається доцільність зроблених затрать, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва.

Таблиця 4.8 - Аналіз матеріальних ресурсів

Показники	2010	2011	2012	Відхилення 2010/2012
				абс."+","-"	темпи росту
Фондоозброєність тис.грн./чол.	85,3	86,2	79,6	-5,7	0,9
Фондоємність тис.грн/т	825,34	754,16	686,29	-136,05	0,8
Матеріалоємність тис.грн./чол.	0,5	0,7	0,9	0,4	1,8
Фондовіддача тис. грн.	0,03	0,05	0,05	0,02	1,7

Фондоозброєність зменшилась на -5,7, фондоємність також зменшилась на -136,05, Матеріалоємність збільшилась на 0,4, як і фондовіддача на 0,02.

4.5.3.2 Аналіз показників ділової активності, які характеризують ефективне використання трудових ресурсів

Трудові ресурси підприємства -- кількість робітників, зайнятих на підприємстві, та тих, хто входе до його складу за основною та допоміжною діяльністю.

Абсолютне число прийнятих і звільнених працівників за період:

Оборот кадрів - сукупність прийнятих на роботу і вибувших працівників, що розглядається у співвідношенні зі середньооблікової чисельністю працівників за певний звітний період. Інтенсивність обороту кадрів характеризується наступними коефіцієнт: загального обороту, який являє собою відношення сумарної кількості прийнятих та вибулих за звітний період до середньооблікової чисельності працівників:

 (4.5)

...