На успішний розвиток зовнішньоекономічного співробітництва негативно впливають такі чинники, як неконвертованість національної грошової одиниці, наявність значного зовнішнього боргу держави, низький рівень підготовленості українських підприємців. Банкіри країн Заходу вважають, що такі умови потребують особливого підходу в оцінці ступеня ризиків та ефективності варіантів інвестиційного співробітництва з українськими партнерами.

Розвиток платіжної кризи в країні викликав вимогу іноземних підприємців-постачальників відкрити акредитиви. Це означало, що ризик неплатежу національного партнера переносився на банк, який прийняв акредитив. Залучення іноземних інвестицій державного, великого приватного, малого та середнього бізнесу у вітчизняну економіку та економіку інших країн СНД викликає необхідність перебудови сформованої валютно-фінансової системи і способу управління грошовими ресурсами в державах, котрі зацікавлені в прийманні капіталу у сферу виробництва. Тому велике значення має аналіз таких важливих для іноземних інвесторів аспектів, як: забезпечення валютної окупності, конвертованість національної грошової одиниці, наявність умов для розвитку лізингових операцій і використання лізингових кредитів, удосконалення діяльності системи комерційних кредитних установ в умовах приватизації державного сектора, можливість використання світового досвіду у фінансових угодах за зростаючої зовнішньої заборгованості держави з метою збільшення припливу продуктивного капіталу іноземних інвесторів у промисловість України.

Забезпечення валютної самоокупності було однією з основних вимог під час створення СП в Україні, що передбачало реалізацію виготовлених товарів і наданих послуг за вільно конвертовану валюту. Така настанова фінансових органів була викликана бажанням зняти вимоги СП конвертувати одержувану ними виручку в грошовій одиниці України в країну материнської компанії засновника.

Водночас, засновуючи своє (або спільне) підприємство на території України (або інших країн СНД), іноземний інвестор ставить собі мету - одержання більш високої норми прибутку завдяки виходу на нові ринки та їх завоювання з випередженням при цьому суперників. Стимулом створення підприємств для іноземного підприємця може служити також можливість розширення випуску і реалізації продукції, що забезпечить підвищення норми прибутку за рахунок зростання обсягів її виробництва.

Досить проблематичним здається припущення, що західні бізнесмени інвестуватимуть свій капітал в економіку країн СНД для подальшої реалізації виробленої продукції на території третіх країн. Вихід на ринки третіх країн (тобто створення експортного потенціалу в нашій країні) може бути виправданий тільки за умови зниження не менш як удвічі витрат виробництва порівняно з витратами країни-співзасновника; наявності вільної конвертованості національної грошової одиниці; переведення за кордон без обмежень частки прибутку іноземного партнера і відсутність податкових платежів на неї; наявність розвиненої ринкової інфраструктури, що давала б змогу функціонувати й розвиватися незалежно від форм власності як великим, так і середнім та малим виробництвам [36, с.75-76].

Виконання перелічених вище умов могло б сприяти створенню конкурента на території України (і країн СНД) у вигляді СП - філіалу материнської компанії іноземного інвестора і надання йому в розпорядження свого ринку збуту. Однак теоретичні дослідження закордонних фахівців із маркетингу і світовий досвід переконують, що завоювання своєї ніші на ринках третіх країн потребує досить тривалого періоду, ретельного розроблення послідовного комплексу заходів щодо розвитку збутової мережі на цих ринках. Отже, можна зробити висновок, що вимога валютної самоокупності на стадії зародження спільного підприємництва як однієї з форм залучення продуктивного іноземного капіталу в нашу країну не враховувала реальної економічної бази і механізму управління народним господарством, що склався раніше.

Надія на те, що вимога валютної самоокупності спільних підприємств приведе до появи експортного потенціалу на основі створюваних СП, на наш погляд, було практично нездійсненним завданням. Понад 2/3 експорту країн колишнього Союзу становили сировинні ресурси, тому необхідності у створенні спільних підприємств для цієї мети немає. Створювані спільні підприємства повинні орієнтуватися на розвиток експорту машинобудівної продукції, інформаційних систем і послуг, технічної та наукомісткої імпортозамінної продукції. Водночас ті спільні підприємства, що засновуються в Україні та в інших країнах СНД, не в змозі забезпечити масового виробництва таких товарів і послуг, які були б конкурентоспроможними на світових ринках. Наявні сировинна, ресурсна, технологічна і виробнича бази не можуть допомогти спільним підприємствам стати основою формування експортного потенціалу.

Очевидно, що основним інтересом закордонних партнерів є бажання зробити інвестиційні вкладення у виробництво товарів і послуг, які мають попит на території країн СНД, тобто завоювання нових ринків збуту. Таким чином, вимога валютної окупності фактично зумовлювала реалізацію товарів СП усередині країни, де покупцями відповідно до валютного законодавства можуть виступати іноземні громадяни й туристи, фірми-нерезиденти, громадяни України, які мають іноземну валюту, тобто такий склад можливих покупців, який значно скорочує спектр діяльності спільних підприємств. Знайти ринки збуту своєї продукції на Заході можуть лише деякі галузі вітчизняної промисловості (наприклад, хімічна, літакобудівна, космічна). Нині низька якість продукції, що випускається вітчизняними і спільними підприємствами, поки що не дає їм змоги виходити на світові ринки збуту.

Для розширення можливостей валютної самоокупності багато які спільні підприємства вдаються до нестатутної діяльності, що дає їм високі прибутки (одержання яких не завжди відповідає законам України) за мінімальних витрат.

Набуває розвитку в Україні та в інших країнах СНД використання послуг для експорту продукції з оплатою в національних грошових одиницях.

Крім того, величезну кількість незатребуваних талантів становлять високоосвічені професіонали, які працюють у науково-дослідних інститутах. В Україні є чимало висококваліфікованих інженерів і вчених, інтелектуальні здібності яких можуть перетворити українські гривні у тверду валюту. Прибуток, одержуваний у гривнях, може бути вкладений в інноваційне виробництво, у розроблення нових ідей і технологій, які могли б служити джерелом надходжень вільно конвертованої валюти в Україну.

В умовах структурного перетворення економіки і зміни механізму управління використовуються також зустрічні операції, до яких відносять бартер, компенсаційні угоди і зустрічні закупівлі. Ці види угод застосовуються, коли в тій чи іншій країні не вистачає твердої валюти, і розглядаються як неминуче зло. Бартерні угоди здійснюються на основі укладеного разового контракту або угоди і відомі в нашій країні у вигляді разових обмінів одного товару на інший. Бартерні угоди суворо регламентовані й повинні дозволятися урядовими органами, тому не можуть широко застосовуватися в діяльності СП.

Компенсаційна торгівля має на увазі використання спільним підприємством іноземної технології, устаткування. Оплата здійснюється товарами, виробленими на цьому підприємстві. Закордонний співзасновник бере на себе зобов'язання щодо збуту виробленої продукції на зовнішньому ринку, тобто цю форму можна порівняти з венчурним (ризиковим) виробництвом, широко розповсюдженим у всіх промислове розвинутих країнах [4, с.118-119].

Висновок до розділу 1

В умовах економічної кризи, яку переживає Україна, внутрішні інвестиційні можливості значно зменшились, що пов'язано насамперед зі зменшенням інвестиційних можливостей бюджету. Покладаються надії на надходження зовнішніх інвестицій, але цей процес поки що гальмується складною податковою системою, великою часткою державного майна, повільними кроками приватизації, нестабільністю політичної системи та кримінальною ситуацією, що склалась у країні.

У період переходу до ринкової економіки суб'єктами інвестиційної діяльності можуть бути державні, кооперативні, акціонерні та інші установи, а також приватні особи, причому всі вони мають однакові права й соціально-економічні гарантії. Через таку розмаїтість їх діяльність вже неможливо регулювати адміністративними методами, треба якнайшвидше розробити й запровадити такий механізм інвестування, який зробив би цей процес ефективним.

Ефективність інвестиційної діяльності визначається рівнем розвитку капітального будівництва, інвестиційного та промислово-будівельного комплексів, що, у свою чергу, залежить від виробничого потенціалу їх матеріально-технічної бази, кваліфікації виконавців, науково-технічного рівня проектних рішень, стану організації та планування інвестиційного процесу, забезпечення його фінансовими ресурсами.

В Україні на сучасному етапі розвитку економіки необхідною умовою ефективності інвестиційної діяльності є відродження фінансово-кредитного та інвестиційного ринків, про що вже йшлося. Економічного підсилення та активізації інвестиційної діяльності можна досягти тільки зі створенням ринку капіталів. Це завдання багатопланове й містить як коротко-, так і довгостроковий аспекти, пов'язані з вирішенням проблеми розвитку ринку акціонерних капіталів і державних цінних паперів. Останнє досягається заохоченням надходжень та інвестицій, а також коштів від приватизації.

Розділ 2. Механізм залучення іноземних інвестицій на ТОВ "Колорпак”

2.1 Дослідження динаміки обсягу і складу основних засобів на підприємстві

Об'єктом дослідження в дипломній роботі виступає Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ)"Колорпак”.

Напрями діяльності товариства:

- Виробництво пакувальних матеріалів.

- Виробництво та реалізація поліграфічної продукції.

- Поліграфічні послуги та видавнича діяльність.

Основна продукція підприємства включає:

- Двоосноорієнтовані багатошарові поліпропіленові плівки: прозорі; перлисті; металізовані.

- Поліетиленові плівки: соекструдовані тришарові для пакування молочних виробів; прозорі для потреб сільського господарства; термоусаджувальні.

- Пакувальні матеріали з друком на основі поліпропіленових та поліетиленових плівок.

- Багатошарові пакувальні матеріали з друком, які виробляються на основі поліпропіленових, поліетиленових та інших полімерних плівок, а також алюмінієвої фольги та паперу шляхом їх склеювання за допомогою безрозчинних однокомпонентних та двокомпонентних клеїв.

Баланс підприємства та його Звіт про фінансові результати наведений в додатку А. На підставі звітних даних побудована таблиця 3.1 в якій наведені основні показники фінансово-господарської діяльності підприємства та їх динаміка протягом 2005-2008 рр.

Аналізуючи наведені в таблиці 2.1 дані можемо зробити висновок про успіхи підприємства в господарській діяльності. Протягом 2005-2008-го років підприємство отримувало стабільний прибуток, причому в 2008-му році прибуток збільшився на 19,5% по відношенню до 2007-го року і склав 3198,40 тис. грн.

Таблиця 2.1

Основні показники фінансово-господарської діяльності ТОВ "Колорпак” в 2005-2008 рр.

Найменування показника	Період	2006/2005	2007/2006	2008/2007
	2005 р.	2006 р.	2007 р.	2008 р.	абс.	%	абс.	%	абс.	%
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (тис. грн.)	31059,40	42423,60	51766,70	48824,90	11364, 20	36,59	9343,10	22,02	-2941,80	-5,68
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) (тис. грн.)	25002,50	33390,80	40558,30	38036,00	8388,30	33,55	7167,50	21,47	-2522,30	-6,22
Прибуток до оподаткування	3223,87	3484,91	4428,9	4874,6	261,04	8,0971	943,99	27,088	445,7	10,063
Чистий прибуток (збиток) (тис. грн.)	2479,90	2680,70	2675,50	3198,40	200,80	8,10	-5, 20	-0, 19	522,90	19,54
Чисельність персоналу	92	121	132	132	29	31,522	11	9,0909	0	0

Серед позитивних тенденцій слід також відзначити зниження собівартості реалізованої продукції в 2008-му році на 6,2% по відношенню до 2007-го року на фоні зростання чистого прибутку. Також, на підприємстві відсутні довгострокові зобов'язання, що позитивно впливає на фінансову стійкість підприємства.

Розрахунок основних показників, які характеризують фінансовий стан ТОВ "Колорпак” проведений в Додатку В.

Показники ліквідності в цілому є задовільними, але в 2007-му році Коеф. покриття був менше 1, це означає що поточні зобов'язання перевищували наявні засоби (на 2%). В 2008-му році значення цього показника покращилось і відповідає нормативному значенню. Незадовільними протягом аналізуємого періоду є значення показників швидкої ліквідності. В цілому, можемо зробити висновок, що на підприємстві в 2007-2008 рр. недостатньо чистого оборотного капіталу.

Показники платоспроможності були незадовільними протягом 2006-2007 рр. Їх значення значно покращились в 2008-му році, зокрема Коеф. автономії в 2008-му році має значення 0,55 і підтверджує забезпечення наявних господарських засобів власним капіталом на 55%. Коеф. забезпечення власними оборотними активами має незадовільне значення в 2007-2008 рр.

Серед показників ділової активності, на особливу увагу заслуговує Коефіцієнт оборотності активів. Значення показника протягом 2006-2008 показує, що 1 гривня наявних засобів приносила 0,34 грн. виручки в 2006 р., 0,44 грн. в 2007-му р. і 0,27 в 2008-му р.

Показники рентабельності є досить низькими. На 1 гривню активів підприємства приходилось 8 коп. чистого прибутку в 2006-му і 2008-му рр. і 7 коп. в 2007-му. На одну гривню власного капіталу прибуток склав 20 і 17 коп. відповідно в 2006 і 2007-2008 рр.

На 1 грн. виручки від реалізації припадало 6 коп., 5 коп. і 7 коп. чистого прибутку відповідно в 2006-му, 2007-му і 2008-му рр.

Нижче проведений аналіз основних фондів ТОВ "Колорпак”. Аналіз розпочинають з оцінки змін у наявності основних фондів на кінець звітного періоду порівняно з початком та з визначення темпів зростання. Для цього доцільно скласти аналітичну таблицю, як це показано на прикладі табл.2.2.

Як свідчать дані таблиці, основні фонди на кінець року збільшилися на 301 тис. грн., або на 7,4%, у тому числі промислово-виробничі фонди на 328 тис. грн., що становить 8,8%, виробничі основні фонди інших галузей зменшилися на 27 тис. грн., невиробничі основні фонди залишилися без змін.

Наступним етапом аналізу є дослідження змін, які відбулися в структурі основних фондів. Під структурою основних фондів розуміють співвідношення окремих груп основних фондів.

Таблиця 2.2

Аналіз зміни наявності основних фондів та їх динаміки за 2008 рік, тис. грн.

Основні фонди	Наявність на початок року	Надійшло за рік	Вибуло за рік	Наявність на кінець року	Зміна за рік	Темпи зростання; %
		усього	У тому числі введено в дію	усього	У тому числі ліквідовано
1. Промислово-виробничі основні фонди, у т. ч.,	3718	709	518	381	62	4046	+328	108,8
активна частина промислово-виробничих основних фондів	2493	639	483	316	37	2816	+323	1.3,0
2 Виробничі основні фонди інших галузей	54	42	42	69	69	27	-27	50
3. Невиробничі основні фонди	315	-	-	-	-	315		100,0
Усього:	4087	751	560	450	131	4388	+301	107,4

Кожне підприємство повинне намагатися створювати оптимальну структуру основних фондів, постійно поліпшувати її шляхом оновлення та модернізації устаткування, зменшення частки зайвого, малоефективного устаткування, підвищення рівня автоматизації і механізації, спеціалізації і кооперування.

Таблиця 2.3

Аналіз змін у складі та структурі основних фондів за 2008 рік

Основні фонди	2007 рік	2008 рік	Зміна за рік (+,~)
	сума, тис. грн.	питома вага, %	сума, тис, грн.	питома вага, %	сума, тис. грн.	питома вага, %
Виробничі основи і фонди	3 718	91,0	4 046	92,2	+328	+1,2
Виробничі основні фонди інших галузей	54	13	27	0,6	-27	- 0,7
Невиробничі основні фонди	315	7,7	31-5	7,2	-	- 0,5
Усього основних фондів	4 087	100	4 388	100	+301	-

Аналіз змін структури основних фондів проводиться методом порівняння питомої ваги кожної групи основних фондів щодо їх загальної вартості на кінець звітного періоду з аналогічними показниками на початок періоду.

Наведені дані показують, що найбільшу питому вагу в складі основних фондів становлять виробничі основні фонди, тобто ті фонди, які безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції: питома вага цих фондів збільшилася на 1,2% і на кінець року становить 92.2%. Частка виробничих основних фондів інших галузей і невиробничих основних фондів зменшилася, відповідно, на 0,7 і 0,5%,

Особливу увагу слід приділити дослідженню й оцінці активної частини основних виробничих фондів, оскільки саме ці фонди характеризують виробничі можливості підприємства.

До активної частини основних фондів відносять машини й устаткування (силові і робочі машини та устаткування, вимірювальні й регулюючі прилади і пристрої, лабораторне устаткування), обчислювальну техніку, яка використовується в автоматизованих системах управління технологічними процесами, інші машини й устаткування, а також транспортні засоби. Активна частина основних фондів приймає безпосередню участь у виробничому процесі і завдяки цьому забезпечує належний обсяг та якість продукції. До пасивної частини відносять будівлі і споруди.

Оцінку зміни питомої ваги активної частини виробничих основних фондів у загальній їх вартості можна дати за даними аналітичної табл.2.4.

Таблиця 2.4

Аналіз зміни питомої ваги активної частини промислово-виробничих основних фондів

Основні фонди	2007 рік	2008 рік	Відхилення
Промислово-виробничі основні фонди, тис грн.,	3718	4046	+328
В т. ч.: активна частина промислово-виробничих основних фондів	2 493	2816	+323
Питома вага активної частини промислово-виробничих основних фондів (%)	67,1	69,6	+2,5

Як бачимо з таблиці, питома вага активної частини промислово-виробничих основних фондів на кінець року становила 69,6%, що на 2,5% більше порівняно з початком року.

Зростання питомої ваги активної частини промислово-виробничих основних фондів вважається прогресивною тенденцією, тому що цей чинник позитивно впливає на підвищення ефективності використання фондів, збільшення виробничої потужності.

Оскільки найбільш активною частиною основних фондів є устаткування, то в ході аналізу потрібно встановити кількісну забезпеченість підприємства та його структурних підрозділів машинами й устаткуванням, визначити їх технічний рівень.

Збільшення питомої ваги прогресивного устаткування сприяє впровадженню сучасних прогресивних технологій.

Для узагальнюючої оцінки динаміки основних фондів і характеру їх змін і розраховують коефіцієнти оновлення, уведення, вибуття.

Коефіцієнт оновлення (Кон) відображає інтенсивність оновлення основних фондів і обчислюється за формулою:

(2.1)

де Фнад - вартість основних фондів, що надійшли за відповідний період;

Фкін. р - вартість основних фондів на кінець року.

Цей коефіцієнт розраховується за всіма основними фондами, виробничими, активною їх частиною, окремими групами виробничих фондів, а також за основними видами устаткування.

Для повнішого аналізу доцільно порівняти коефіцієнт оновлення за активною частиною з коефіцієнтом оновлення за всіма основними фондами (виробничими) і вивчити, за рахунок якої саме частини основних фондів більшою мірою відбувається її оновлення. Якщо одержимо вищий коефіцієнт оновлення за активною частиною, то це дає підставу для висновку, що оновлення основних фондів здійснюється саме за рахунок активної частини і за всіх інших умов позитивно впливає на показник фондовіддачі.

Процес оновлення основних фондів передбачає вивчення характеру їх вибуття. Оцінку вибуття основних фондів проводять за коефіцієнтом вибуття (Квиб) який характеризує ступінь інтенсивності вибуття основних фондів з виробництва й обчислюється як відношення вартості вибулих за звітний період основних фондів (Фвиб) до вартості фондів на початок цього ж періоду (Фпоч. р.):

(2.2)

Як і коефіцієнт оновлення, коефіцієнт вибуття обчислюють за всіма основними фондами, виробничими, активною їх частиною, окремими групами промислово-виробничих фондів та основними видами устаткування.

Для ТОВ "Колорпак” ступінь оновлення, введення, вибуття характеризується такими даними (табл.2.5.).

Таблиця 2.5

Аналіз рівня оновлення, уведення, вибуття основних фондів

Коефіцієнти	Розрахунок	Рівень коефіцієнтів
1 Оновлення промислово-виробничих основних фондів	709: 4046	0,175
v т. ч. - активної частини	639: 2816	0,227
2 Введення промислово-виробничих основних фондів	518: 4046	0,128
у т. ч. - активної частини	483: 2 816	0,172
3. Вибуття промислово-виробничих основних фондів	381: 3 718	0,102
в т. ч. - активної частини	316: 2 493	0,127

Як свідчать дані таблиці, коефіцієнт оновлення промислово-виробничих основних фондів (0,175) випереджає коефіцієнт їх вибуття (0,102). Це свідчить про те, що оновлення основних фондів на підприємстві відбувається здебільшого шляхом придбання нових фондів, а не заміни старих, зношених, що призводить до накопичення застарілого обладнання і стримує зростання економічної ефективності основних фондів. Окрім того, коефіцієнт оновлення активної частини промислово-виробничих основних фондів (0.227) вищий за коефіцієнт оновлення всіх основних промислово-виробничих фондів (0,175), що позитивно впливає на фондовіддачу.

Коефіцієнт уведення активної частини промислово-виробничих фондів (0,172) також перевищує коефіцієнт уведення промислово-виробничих основних фондів (0,128), що заслуговує позитивної оцінки.

Важливим етапом аналізу основних фондів є дослідження їх технічного стану. Для цього обчислюють та вивчають такі узагальнюючі показники технічного стану, як коефіцієнт зношеності та коефіцієнт придатності.

Коефіцієнт зношеності (Кзн) визначається як відношення суми зношеності (Зн) за. відповідний період до початкової вартості цих же основних фондів (Фп):

(2.3)

Цей коефіцієнт показує міру зношеності основних фондів, що перебувають в експлуатації, тобто ту частину вартості фондів, яка перенесена на новостворений продукт.

Коефіцієнт придатності (Кпр) обчислюється як відношення залишкової вартості основних фондів (Фз) до їх початкової вартості (Фп):

(2.4)

Коефіцієнт зношеності і коефіцієнт придатності рекомендують вивчати на початок і кінець звітного періоду. Чим меншою є величина коефіцієнта зношеності і більша величина коефіцієнта придатності, тим кращим є технічний стан основних фондів (табл.2.6.).

Таблиця 2.6

Аналіз змін технічного стану основних фондів

Показники	2007 рік	2008 рік	Відхилення (+, - )
1 Початкова вартість основних фондів, тис грн.	4 087	4 388	+ 301
2 Зношеність основних фондів, тис. Грн	844	896	- 52
3. Залишкова вартість основних фондів, тис. грн.	3 243	3492	+ 249
4 Коефіцієнт зношеності	0,21	0, 20	-0,01
5 Коефіцієнт придатності	0,79	0,80	+ 0,01

Початкова вартість основних фондів збільшилася на 301 тис, гри., а сума зношеності - на 52 тис. грн. Це сприяло зменшенню зношеності (підвищенню ступеня придатності) основних фондів на 0,01.

Слід мати на увазі, що економічна зношеність основних фондів, обчислена за нормами амортизації, не відповідає їх фізичній та моральній зношеності. Тому наведені показники зношеності лише відносно характеризують ступінь зношеності.

2.2 Аналіз динаміки загального обсягу вкладених інвестицій в ТОВ "Колорпак”

Аналіз динаміки загального обсягу капітальних вкладень підприємства можна провести на підставі даних звіту про рух грошових коштів (таблиця 2.7)

Таблиця 2.7

Рух грошових коштів ТОВ "Колорпак” в 2008-му році (тис. грн.)

Найменування показника	Код рядка	2008 р.	2007 р.
		надходж	видаток	надходж	видаток
I. Рух коштів у результаті операційної діяльності
Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування	010	4874,6	-	4428,9	-
Коригування на:
амортизацію необоротних активів	020	1864,5	X	1399,9	X
збільшення (зменшення) забезпечень	030	-	-	-	-
збиток (прибуток) від нереалізованих курсових різниць	040	-	2,1	-	3,9
збиток (прибуток) від неопераційної діяльності	050	-	53,2	-	-
Витрати на сплату відсотків	060	196,7	X	116,7	X
Прибуток (збиток) від операційної діяльності до зміни в чистих оборотних активах	070	6880,5	-	5941,6	-
Зменшення (збільшення):
оборотних активів	080	6048,2	-	-	4936,7
витрат майбутніх періодів	090	5,4	-	-	3,3
Збільшення (зменшення):
поточних зобов'язань	100	-	6108,4	5675	-
доходів майбутніх періодів	110	-	-	-	-
Грошові кошти від операційної діяльності	120	6825,7	-	6676,6	-
Сплачені:
відсотки	130	X	196,7	X	116,7
податки на прибуток	140	X	1340,3	X	1263,2
Чистий рух коштів до надзвичайних подій	150	5288,7	-	5296,7	-
Рух коштів від операційних подій	160	-	-	-	-
Чистий рух коштів від операційної діяльності	170	5288,7	-	5296,7	-
II. Рух коштів у результаті інвестиційної діяльності
Реалізація:
фінансових інвестицій	180	-	X	-	X
необоротних активів	190	-	X	-	X
майнових комплексів	200	-	X	-	X
Отримані:
Відсотки	210	-	X	-	X
Дивіденди	220	-	X	-	X
Інші надходження	230	-	X	-	X
Придбання:
фінансових інвестицій	240	X	-	X	-
необоротних активів	250	X	5088,5	X	2816,8
майнових комплексів	260	X	-	X	-
Інші платежі	270	X	-	X	-
Чистий рух коштів до надзвичайних подій	280	-	5088,5	-	2816,8
Рух коштів від надзвичайних подій	290	-	-	-	-
Чистий рух коштів від інвестиційної діяльності	300	-	5088,5	-	2816,8
III. Рух коштів у результаті фінансової діяльності
Надходження власного капіталу	310	1353,7	X	-	X
Отримані позики	320	2300	X	850	X
Інші надходження	330	-	X	-	X
Погашення позик	340	X	2300	X	850
Сплачені дивіденди	350	X	1656,8	X	1230,9
Інші платежі	360	X	-	X	-
Чистий рух коштів до надзвичайних подій	370	-	303,1	-	1230,9
Рух коштів від надзвичайних подій	380	-	-	-	-
Чистий рух коштів від фінансової діяльності	390	-	303,1	-	1230,9
Чистий рух коштів за звітний період	400	-	102,9	1249	-
Залишок коштів на початок року	410	3404,7	X	2151,8	X
Вплив зміни валютних курсів на залишок коштів	420	2,1	-	3,9	-
Залишок коштів на кінець року	430	3303,9	X	3404,7	X

З наведених даних можемо зробити висновок, що чистий рух коштів від інвестиційної діяльності (видатки) складав 2816,8 тис. грн. в 2007-му і 5088,5 тис. грн. в 2008-му році, тобто обсяги інвестицій збільшився протягом 2006-го року майже вдвічі. Як в 2007-му так і в 2008-му роках інвестиції спрямовувались лише на придбання необоротних активів, що свідчить про те, що підприємство нарощує потужності і планує про збільшення обсягів діяльності.

2.3 Оцінка ефективності використання інвестицій на ТОВ "Колорпак”

Обмеженість вільних фінансових ресурсів, які можна використовувати для інвестування, наявність альтернативних варіантів обумовлюють необхідність глибокої аналітичної проробки проектів як на стадії прийняття рішень про вкладення коштів у той чи інший проект, так і на стадії оцінки ефективності його впровадження.

Одними з найважливіших понять в інвестиційному аналізі є поняття дисконтної величини та дисконтування

Врахування усіх аспектів зміни вартості грошей у часі, яке дає змогу аналізувати динаміку капіталів і грошових потоків, досягається за допомогою прийому дисконтування. Його можна визначити як засіб приведення майбутніх доходів (видатків) і розмірів капіталу для зіставлення з сумою вкладеного капіталу в оцінці на момент вкладення.

При аналізі капітальних інвестицій прийнято користуватися такими поняттями, пов'язаними із застосуванням прийому дисконтування:

- PV - теперішня вартість капіталу або доходу (Present Value);

- FV - майбутня вартість капіталу або доходу (Future Value);

- dm - дисконтуючий множник.

Величина PV завжди менша від величини FV через дію факторів часової зміни вартості грошей, причому PV = dm FV. Сама ж величина dm обернено пропорційна нормі доходності грошей (її називають ще коефіцієнтом дисконтування і позначають літерою тс).

Якщо, наприклад, володар 5000 доларів вклав їх у банківський депозит під 10% річних, то через рік його капітал становитиме 5000* (1+0,1) = 5500 доларів, тобто, аби протягом року стати володарем 5500 доларів, треба (за норми доходності у 10% річних) вкласти 5000 доларів. Іншими словами, 5500 доларів сьогодні - це 5000 доларів рік тому (правильне також твердження: 5000 доларів сьогодні - це 5500 доларів через рік). У цьому прикладі PV= 5000, FV = 5500, к = 0,1, a dm = 1: (1 + k), тобто dm = 1: (1 + 0,1) = 0,909, звідки PF = 0,909*5500=5000, a FV = PV: dm = 5000: 0,909 = = 5500.

У наведеному прикладі враховано один період обертання капіталу (один рік), хоч, звичайно, в процесі аналізу доводиться мати справу з вивченням динаміки капіталів, доходів за кілька періодів (обертів): наприклад, гроші вкладені у банк на три роки, або, скажімо, на б місяців, інвестиційний проект розрахований на 4 роки функціонування.

Причому величина k у ці періоди може бути або сталою, або змінною. З урахуванням цього формули дисконтування мають вигляд:

(2.4)

або

(2.5)

де k - незмінна норма доходності грошей за період, що розглядається; t - кількість років (місяців) або кількість обертів грошей за період, що розглядається, при незмінному к.

(2.6)

або

(2.7)

де к1,., кt - норми доходності відповідно у 1-й, 2-й і т.д. роки (місяці), на які розбитий період, що розглядається; t - кількість років (місяців) або кількість обертів грошей за період, що розглядається.

За допомогою наведених формул можна визначити співвідношення між величинами PV і FV як на кінець періоду, що аналізується, так і за будь-який проміжний період інвестування грошей.

З дисконтуванням пов'язане поняття про прості та складні відсотки. Вважається, що інвестиція зроблена на умовах простих відсотків, якщо інвестований капітал збільшується за кожний часовий інтервал (рік, місяць, день) на прийняту норму доходності. Наприклад, якщо гроші вкладені в облігацію номінальною вартістю 10 000 грн. на умовах 45% річних, то на кінець першого року інвестування капітал досягає 10 000 + 0,45 10 000 = 14 500 грн., на кінець другого року - 10 000 + 0,45 10 000 + 0,45 X 10 000 = 19 000 грн. і т.д. Тобто за кожний інтервал доход обчислюється з початкової суми вкладення. Формула розміру капіталу, вкладеного на умовах простих відсотків, через t періодів (Kt) має вигляд:

Kt = K + K r + K r+. =K (1 + t - r), (2.8)

де К - початкова сума капіталу;

г - норма відсотка за обумовлений період;

t - порядковий номер періоду.

Якщо за умовами інвестування доход на вкладені гроші нараховується на всю суму, включаючи початковий внесок і нараховані раніше проценти, вважається, що інвестиція зроблена на умовах складних відсотків.

Наприклад, якщо гроші в сумі 10 000 грн. вкладені у банківський депозит на умовах сплати 2% щомісячно у порядку складних відсотків, то:

- на кінець першого місяця вклад становить 10 000 + + 0,02 10 000 = 10 200 грн.;

- на кінець другого місяця він дорівнюватиме 10 000 + + 0,02 10 000 + 0,02 (10 000 + 0,02 10 000) = 10 200 + + 0,02 10 200 = 10 404 грн.

У загальному вигляді, якщо позначити величину вкладу після другого місяця через К2, маємо:

(2.9)

Очевидно, що при використанні складних відсотків сума грошей через і-й період визначається за формулою:

(2.10)

Використання в аналізі динаміки капіталів і доходів саме логіки цієї формули відповідає призначенню грошей - безперервно генерувати нові гроші. Тому формули дисконтування саме й побудовані на основі цього принципу.

Головний критерій оцінки інвестицій - їх окупність, тобто швидкість повернення інвестору вкладених коштів через певні грошові потоки, які генеруються втіленням у життя профінансованих проектів. Це можуть бути прибутки від реалізації (продажу) продукції, якщо інвестований проект пов'язаний з виробництвом товарів (робіт, послуг), дивіденди і проценти на вкладений капітал в акції інших компаній, прибуток від вкладення коштів у торгівлю, інші посередницькі операції, проценти на вкладені на депозити кошти у комерційні банки тощо.

Ключовою проблемою для вироблення правильних підходів до оцінки співвідношення величини інвестованих фінансових ресурсів з одержаними за їх рахунок грошовими потоками (а саме на цьому ґрунтуються розрахунки окупності інвестицій) є проблема зіставності суми інвестицій з одержаними доходами з урахуванням усіх факторів зміни цінності грошей у часі, в тому числі такого фактора, як середньоринкові (або інші прийнятні для інвестора) норми доходності (рентабельності) вкладеного капіталу.

Для вирішення цієї проблеми у фінансово-економічному аналізі прийнято оперувати такими поняттями.

Сума інвестиції - це вартість початкових грошових вкладень у проект, без яких він не може здійснюватися, тобто так званих капітальних вкладень. Ці витрати мають довготерміновий характер, причому, якщо за їх рахунок створені основні засоби і нематеріальні активи (які у господарській практиці одержали не зовсім адекватну назву "необоротні активи"), вартість цих активів протягом тривалого часу (як правило, це кілька років) поступово зменшується, переноситься на продукцію, що виробляється. За період функціонування проекту ("життєвий цикл" проекту) капітал, вкладений у такі активи, повертається інвесторові у вигляді амортизаційних відрахувань як частина грошового потоку, а капітал, вкладений в оборотні активи (в тому числі в грошові активи), по закінченні " життєвого циклу" проекту має залишатися у інвестора у незмінному вигляді і розмірі. Сума інвестицій у фінансові активи (купівля акцій, облігацій, інших цінних паперів, вкладення грошей у депозити) являє собою номінальну суму витрат на створення цих активів.

Структура інвестиційних витрат на проекти, пов'язані з виробництвом товарів і послуг, посередництвом, торгівлею, включає витрати на будівництво будівель і споруд, у тому числі і на їх проектування, на придбання устаткування, його монтаж і налагодження, на реконструкцію виробництва, на удосконалення технологічних процесів. Для визначення суми інвестицій у такі проекти обов'язково треба врахувати також суму авансування капіталу в оборотні активи для створення мінімальних запасів сировини, матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів для здійснення розрахунків та інших оборотних активів, без яких здійснення проекту неможливе.

При визначенні суми початкових витрат на інвестиції треба враховувати (у бік зменшення) так звану ліквідаційну вартість основних засобів, якщо капітальний проект пов'язаний з впровадженням нових об'єктів (наприклад, устаткування, машин) замість застарілих.

У разі реалізації об'єктів основних засобів, які підлягають заміні, сума початкових витрат на проект зменшується на продажну вартість об'єкта (остання ж приймається за мінусом податку на прибуток, сплаченого від операції з продажу).

Правильне визначення обсягу початкових витрат на проект, тобто суми інвестиції, - запорука якості розрахунків окупності інвестиції, бо саме вони і є об'єктом оцінки окупності.

Грошовий потік - дисконтований або недисконтований доход від здійснення проекту, який включає чистий прибуток (тобто прибуток за виключенням платежів до державного бюджету з нього) і амортизаційні відрахування, які надходять у складі виручки від реалізації товарів і послуг; крім того, якщо у завершальний період "життєвого циклу" проекту підприємство-інвестор одержує кошти у вигляді недоамортизованої вартості основних засобів і нематеріальних активів та має вкладення капіталу в оборотні активи, вони враховуються як грошовий потік за останній період.

Чиста теперішня вартість проекту - це різниця між величиною грошового потоку, дисконтованого за прийнятної для інвестора ставки доходи ості, і сумою інвестиції. Вона визначається за формулою:

NPV=PV-CІ, (3.11)

де NPV (Netto present value) - чиста теперішня вартість проекту;

PV - дисконтований грошовий потік від функціонування проекту;

СІ - початкова сума інвестиції.

Оскільки чиста теперішня вартість є результатом порівняння вкладеного капіталу з доходом дисконтованим, тобто таким, який враховує сподівання інвестора щодо його прибутковості у конкретних умовах формування її норми, критерієм доцільності інвестування у той чи інший проект є дотримання умови NPV>=0. Тобто проект треба вважати прийнятим, якщо загальна величина накопиченого грошового потоку за період його здійснення досягає (або перевершує) суму початкової інвестиції, а з двох альтернативних проектів кращий той, у якого величина NPV більша.

Для розуміння загального підходу до оцінки доцільності інвестування за методом визначення чистої теперішньої вартості проекту розглянемо два приклади з господарської діяльності ТОВ "КОЛОРПАК”.

Приклад 1. Інвестування у виробниче обладнання.

ТОВ "КОЛОРПАК” розглядає можливість інвестування капіталу в проект (купівля виробничого обладнання), що за 4 роки генерує такі грошові потоки (тис. грн.): 1-й рік - 200, 2-й рік - 220, 3-й рік - 260, 4-й рік - 400.

Підприємство, орієнтуючись на середньоринкову ставку доходності, прагне мати щорічно 40% на вкладений капітал. Сума початкової інвестиції - 450 тис. грн.

Треба вирішити питання про доцільність вкладення грошей у даний проект.

Згідно з формулою (2.4) розраховуємо величини РV для кожного року (тис. грн.):

1-й рік: 200/ (1+0,4) =142,9;

2-й рік: 220/ (1+0,4) ²=112,2;

3-й рік: 260/ (1+0,4) ³=94,8;

4-й рік: 400/ (1+0,4) ⁴=104,1;

Всього за 4 роки функціонування проекту дисконтований грошовий потік становитиме 142,9 + 112,2+94,8 + + 104,1 = 454 тис. грн.

Звідси NPV= 454 - 450 = +4 тис. грн., що свідчить про прийнятність проекту.

Приклад 2. Капітальні інвестиції в основні засоби асоційованого підприємства

ТОВ "КОЛОРПАК" у 2005 р. вклало у проект 800 тис. грн., в результаті якого грошові потоки становили: у 2006 р. - 770 тис. грн., у 2007р. - 1090 тис. грн, у 2008 р. - 1650 тис. грн.

Середньоринкові норми доходності у галузі за ці роки були (%): 2006 р. - 205, 2007 - 55, 2008 - 37.

Треба оцінити, наскільки ефективним було рішення про здійснення цього проекту.

Розраховуємо величину PV (тис. грн.) по роках (див. формулу 2.5):

2001: 770/ (1+2,05) = 252,5

2005: 1090/ (1+2,05) * (1+0,55) = 230,6

2006: 1650/ (1+2,05) * (1+0,55) * (1+0,37) = 254,8

Дисконтований грошовий потік за 3 роки становив 737,9 тис. грн., отже, проект виявився неефективним, збитковим для підприємства (у тому розумінні, що втрачена можливість вкладання грошей у більш прибутковий проект).

Термін окупності інвестицій - час, протягом якого грошовий потік, одержаний інвестором від втілення проекту, досягає величини вкладених у проект фінансових ресурсів. Його у господарській практиці визначають як без урахування необхідності оцінки грошових потоків з огляду на зміну цінності грошей у часі, так і з урахуванням такої необхідності.

Перший з цих підходів більш-менш прийнятний для країн зі збалансованою економікою, тобто за відсутності інфляції або за її наявності у межах 1-5% на рік. Він ґрунтується на простому порівнянні суми інвестиції з розміром грошового потоку, який генерується втіленням проекту в життя. При цьому, якщо грошовий потік прогнозується однаковим за всі роки після впровадження проекту, термін окупності Інвестиції визначається діленням суми інвестиції на річний обсяг грошового потоку.

Наприклад, ТОВ "КОЛОРПАК" вкладає 400 тис. доларів у виробничий проект, який щорічно дає чистий прибуток у сумі 80,0 тис. доларів, щорічне надходження амортизаційних відрахувань на відновлення основних засобів - 50,0 тис. доларів, тобто загальна сума грошового потоку за рік - 130,0 тис. доларів. За цих умов термін окупності інвестицій дорівнюватиме: 400/120,0=3,3 року

Якщо грошовий потік від втілення проекту розподіляється по роках нерівномірно, для визначення терміну окупності інвестиції треба підрахувати кількість років (місяців), упродовж яких грошовий потік досягає розміру суми інвестиції.

Наприклад, ТОВ "КОЛОРПАК" вкладає 400 тис. доларів у виробничий проект, який дає чистий прибуток за перші 5 років функціонування відповідно 70, 80, 80, 100, 120 тис. доларів, амортизаційні відрахування на відновлення основних засобів відповідно: 45,0; 43,0; 42,0; 40,0; 40,0 тис. доларів; грошові потоки по роках: 115,0; 113,0; 112,0; 140,0; 160,0 тис. доларів. За цих умов у перші 3 роки грошовий потік дорівнюватиме 340,0 тис. доларів. Для повної окупності не вистачає 60,0 тис. доларів, або (60,0/140,0) *100% = 42,9% від грошового потоку четвертого року функціонування проекту. Отже, термін окупності інвестиції дорівнює 3 + 0,429 = 3,429 року (3 роки 5 місяців).

Подібні розрахунки окупності інвестицій не можна визнати досконалими насамперед через те, що вони нехтують розподілом грошових потоків за періодами функціонування проектів. З точки зору цієї методології не має значення, коли і в якій сумі одержані доходи за період окупності. Так, якби у наведеному вище прикладі компанія за перші три роки одержувала б грошовий потік на суму 340,0 тис. доларів не за зазначеною розбивкою, а в таких сумах (за роками): 92,0; 107,0; 141,0 тис. доларів, то це аж ніяк не вплинуло б на розрахований термін окупності. А це вочевидь деформує уявлення про термін окупності, бо швидше одержаний грошовий потік залучається до складу фінансових ресурсів інвестора і приносить (має приносити) новий прибуток. Зазначений недолік усувається застосуванням методу дисконтування грошових потоків.

Розрахуємо термін окупності капітальних інвестицій ТОВ "КОЛОРПАК” із застосуванням методу дисконтування грошових потоків наведено у табл.2.8.

Аналіз доцільності інвестицій не можна обмежувати визначенням терміну окупності фінансових проектів у будь-який спосіб. Розрахунки окупності інвестицій конче потрібні при вирішенні багатьох питань, пов'язаних з інвестуванням (наприклад, для комерційного банку цей показник є головним для прийняття рішення щодо кредитування того чи іншого проекту і для визначення терміну кредитування). Але вони не дають відповіді на таке важливе запитання, яка загальна доходність проекту за весь час його експлуатації, включаючи період після визначеного терміну окупності. Між тим очевидно, що одні проекти можуть приносити доходи (більші або менші) і після закінчення цього терміну, інші завершують свій "життєвий цикл" упродовж цього терміну.

Таблиця 2.8

Розрахунок терміну окупності інвестицій на ТОВ "Колорпак”

Показник	Позначення	Рік функціонування проекту
		0-й	1-й	2-й	3-й	4-й	5-й	6-й
1. Сума інвестиції, тис. грн.	СІ	1400	-	-	-	-	-	-
2. Середньоринкова норма доходності, коефіцієнт	г	X	0,66	0,48	0,40	0,26	0,26	0,26
3. Грошовий потік (у цінах та умовах відповідного року), тис. грн.	Q	-	620	940	1180	1630	1920	2670
4. Дисконтуючий множник	dm	X	0,641	0,433	0,309	0,248	0, 198	0,168
б. Дисконтований грошовий потік за відповідний рік, тис. грн.	PVt	-	397,4	407	364,4	379,4	<...

Подобные документы

• Основні види інвестицій та шляхи їх залучення в економіку України

  Роль інвестицій в економіці. Класифікація інвестицій. Проблеми пов'язані із залученням іноземних інвестицій в Україні. Пріоритетні напрямки залучення іноземних інвестицій в Україну.
  
  курсовая работа [27,0 K], добавлен 09.04.2003
  

• Інвестиції в економіці України

  Сутнісна характеристика прямих іноземних інвестицій та їх роль в економічному зростанні національної економіки. Сучасний стан іноземного інвестування в Україні. Основні альтернативні шляхи вдосконалення механізму залучення прямих іноземних інвестицій.
  
  дипломная работа [127,8 K], добавлен 15.01.2011
  

• Інвестиційний клімат України: проблеми та шляхи їх подолання

  Причини залучення іноземних інвестицій. Ставлення іноземних інвесторів до інвестицій в Україну. Напрямки поліпшення інвестиційного клімату. Вдосконалення податкового законодавства. Спеціальні (вільні) економічні зони. Інвестиційне середовище в Україні.
  
  доклад [24,4 K], добавлен 12.12.2008
  

• Інвестиційний клімат в Україні та шляхи його поліпшення

  Економічна сутність та значення поняття "інвестиційний клімат". Динаміка прямих та портфельних іноземних інвестицій в Україну. Аналіз інвестиційно привабливих галузей вітчизняної економіки. Шляхи удосконалення механізму залучення іноземних інвестицій.
  
  дипломная работа [893,8 K], добавлен 25.08.2010
  

• Проблеми та шляхи залучення іноземних інвестицій

  Вплив іноземних інвестицій на економічний розвиток приймаючої держави. Співвідношення між інвестиційною і зовнішньоторговельною політикою. Ефективність державного контролю над рухом капіталу. Проблеми залучення іноземних інвестицій в регіони України.
  
  курсовая работа [107,5 K], добавлен 06.10.2012
  

• Проблеми залучення іноземних інвестицій

  Додаткові джерела фінансування. Інвестиційна привабливість. Сучасний стан. Стимулювання та захист іноземних інвестицій. Портфельні інвестиції. Проблеми залучення іноземних інвестицій в регіонах України. Невисока інвестиційна привабливість.
  
  контрольная работа [19,2 K], добавлен 08.02.2007
  

• Іноземні інвестиції в Україну

  Фінансові аспекти інвестування. Роль іноземного інвестування в економіці Україні, його правове регулювання. Інвестиційний імідж та інвестиційна привабливість України. Проблеми залучення іноземних інвестицій. Структура прямих іноземних інвестицій.
  
  курсовая работа [167,3 K], добавлен 01.11.2012
  

• Вплив іноземних інвестицій на структуру капіталу в економіці України

  Інвестиційний капітал як каталізатор економічної активності. Пріоритетні сфери та зони іноземного інвестування в Україні. Фактори, що перешкоджають притоку капіталу та іноземних інвестицій в економіку держави. Політика по залученню іноземних інвестицій.
  
  курсовая работа [108,2 K], добавлен 02.03.2015
  

• Практика залучення іноземних інвестицій в економіку України та напрямки підвищення їх ефективності

  Нормативна база та механізм залучення іноземного капіталу в економіку України. Аналіз розміщення та динаміки іноземних інвестицій на фінансовому ринку країни. Проблеми іноземного інвестування та напрямки ефективності розвитку інвестиційної діяльності.
  
  курсовая работа [596,9 K], добавлен 13.03.2015
  

• Вплив іноземних інвестицій на економіку України на прикладі ПАТ Уманський завод "Мегомметр" Черкаської області

  Інвестиційний клімат України: стан правового, фінансового, соціально-економічного та суспільно-політичного середовища; державне регулювання. Основи зовнішньоекономічної діяльності ПАТ Уманський завод "Мегомметр", механізм залучення іноземних інвестицій.
  
  курсовая работа [123,1 K], добавлен 26.03.2014
  

• Іноземні інвестиції в українській економіці: необхідність і дійсність

  Поняття іноземних інвестицій. Важливість вкладення іноземного капіталу в економіку України. Проблеми іноземного інвестування в сучасних умовах. Органи, які здійснюють керування та контроль іноземним інвестуванням. Способи залучення іноземних інвестицій т
  
  контрольная работа [14,2 K], добавлен 08.03.2005
  

• Залучення іноземних інвестицій в економіку України

  Стан розвитку економіки України. Перешкоди для залучення іноземних інвестицій в економіку країни, прямі і портфельні іноземні інвестиції. Іноземне інвестування, реалізація інвестиційних проектів у зоні пріоритетного розвитку Харкова і Харківської області.
  
  дипломная работа [152,1 K], добавлен 08.12.2011
  

• Іноземні інвестиції в Україні: проблеми та перспективи

  Розгляд основних проблем та перспектив залучення іноземних інвестицій в Україну. Аналіз економіко-статистичних даних, які відображають їх динаміку. Обґрунтування значущості іноземних інвестицій, як фактора соціально-економічного розвитку країни.
  
  статья [20,0 K], добавлен 05.10.2017
  

• Територіальні відмінності інвестиційної діяльності в Україні

  Проблема залучення інвестицій в економічному реформуванні України. Види інвестицій, джерело їх фінансування. Особливості іноземного інвестування. Регіональні особливості формування інвестицій та регіональна політика держави. Державний інноваційний фонд.
  
  реферат [52,5 K], добавлен 15.01.2012
  

• Іноземне інвестування аграрного сектору економіки України

  Сутність і причини інвестиційних проблем української економіки. Способи залучення іноземних інвестицій у сільське господарство України. Основні джерела інвестицій на рівні виробничо-господарських структур. Проблема розвитку інвестиційного процесу.
  
  реферат [30,6 K], добавлен 30.11.2008
  

• Інвестиції та інвестиційна діяльність в сучасних умовах

  Функції та роль інвестицій в економіці держави. Стратегія інвестиційної діяльності в Україні, правове регулювання, державна підтримка, шляхи її активізації та створення сприятливого інвестиційного клімату. Регіональні тенденції залучення інвестицій.
  
  курсовая работа [124,1 K], добавлен 31.10.2014
  

• Державна політика стимулювання іноземних інвестицій

  Визначення поняття інвестицій та форми здійснення вкладів іноземними інвесторами. Розподіл функцій з управління вкладами між центральними органами виконавчої влади. Концептуальні основи фінансового стимулювання залучення іноземного капіталу в країну.
  
  презентация [573,8 K], добавлен 27.11.2010
  

• Державне регулювання іноземних інвестицій у економіку України

  Іноземні інвестиції, суть та роль в національній економіці. Стимулювання іноземних інвестицій з боку держави. Вільні економічні зони. Регіональна економічна політика. Державне управління в галузі природного середовища. Іноземне інвестування у екологію.
  
  дипломная работа [45,7 K], добавлен 18.12.2007
  

• Капітал як економічна категорія товарного виробництва

  Капітал як економічна категорія товарного виробництва, його сутність і зміст. Іноземні інвестиції у світовій економіці. Сутність та класифікація інвестицій. Портфель цінних паперів та фондовий ринок. Залучення іноземних інвестицій в економіку України.
  
  курсовая работа [58,2 K], добавлен 16.11.2008
  

• Інвестиційна діяльність підприємства

  Класифікація інвестицій, організаційні аспекти їх залучення у виробниче підприємство. Аналіз визначення необхідного обсягу та джерел фінансування виробничих інвестицій. Шляхи вдосконалення процесу управління інвестиційною діяльністю підприємства.
  
  курсовая работа [185,0 K], добавлен 21.03.2012
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам