В умовах економічної кризи, яку переживає Україна, внутрішні інвестиційні можливості значно зменшились, що пов'язано насамперед зі зменшенням інвестиційних можливостей бюджету. Покладаються надії на надходження зовнішніх інвестицій, але цей процес поки що гальмується складною податковою системою, великою часткою державного майна, повільними кроками приватизації, нестабільністю політичної системи та кримінальною ситуацією, що склалась у країні.

У період переходу до ринкової економіки суб'єктами інвестиційної діяльності можуть бути державні, кооперативні, акціонерні та інші установи, а також приватні особи, причому всі вони мають однакові права й соціально-економічні гарантії. Через таку розмаїтість їх діяльність вже неможливо регулювати адміністративними методами, треба якнайшвидше розробити й запровадити такий механізм інвестування, який зробив би цей процес ефективним.

Ефективність інвестиційної діяльності визначається рівнем розвитку капітального будівництва, інвестиційного та промислово-будівельного комплексів, що, у свою чергу, залежить від виробничого потенціалу їх матеріально-технічної бази, кваліфікації виконавців, науково-технічного рівня проектних рішень, стану організації та планування інвестиційного процесу, забезпечення його фінансовими ресурсами.

В Україні на сучасному етапі розвитку економіки необхідною умовою ефективності інвестиційної діяльності є відродження фінансово-кредитного та інвестиційного ринків, про що вже йшлося. Економічного підсилення та активізації інвестиційної діяльності можна досягти тільки зі створенням ринку капіталів. Це завдання багатопланове й містить як коротко-, так і довгостроковий аспекти, пов'язані з вирішенням проблеми розвитку ринку акціонерних капіталів і державних цінних паперів. Останнє досягається заохоченням надходжень та інвестицій, а також коштів від приватизації.

Нинішній механізм інвестиційної діяльності поки що неповний і не має методологічної основи. Не відпрацьовані такі напрями, як фінансовий механізм інвестиційного процесу відтворення капіталу, механізм формування ресурсів і джерел інвестування на підприємстві, формування ринку цінних паперів та ін.

1. Розробка інвестиційної стратегії дозволяє приймати ефективні управлінські рішення, пов'язані з розвитком компанії, в умовах зміни зовнішніх і внутрішніх чинників, що визначають цей розвиток.

2. Розробка стратегічних напрямків інвестиційної діяльності базується на системі цілей цієї діяльності. У процесі розробки послідовно вирішуються такі задачі: визначення співвідношення різноманітних форм інвестування на окремих етапах перспективного періоду; визначення галузевої спрямованості інвестиційної діяльності; визначення регіональної спрямованості інвестиційної діяльності.

3. Всі напрямки і форми інвестиційної діяльності компанин (фірми) здійснюються за рахунок формованих нею інвестиційних ресурсів.

Підсумовуючи результати роботи можемо говорити про те, що інвестиційний клімат в Україні на сьогодні залишається незадовільним, що в першу чергу відбивається на активності інвесторів стосовно входження в економіку нашої країни, а також негативно впливає на загальний розвиток господарства. Сам процес залучення інвестицій супроводжується цілим рядом негативних рис найважливішими з яких є неефективна форма залучення, нав'язування урядом неприйнятних для інвесторів правил інвестування, малий середній об'єм інвестицій та "якість” інвесторів, яка залишає бажати кращого.

Загальний приток інвестицій, як зазначалося, залишається на дуже низькому рівні, що дуже чітко помітно при порівнянні з інвестуванням в інші країни СНД та Східної Європи. При співставленні показників реального надходження та потреб в інвестиціях ми бачимо, що їх катастрофічно не вистачає майже в усіх галузях господарства. Насьогодні дуже багато підприємств потребують значних фінансових вливань на реструктуризацію та інновацію та проте власних коштів у них не має в достатній кількості, а зовнішні інвестиції якщо і надходять то в недостатній кількості.

Ефективність вкладених інвестицій є дуже малою в першу чергу через те, що до сих пір потреби в інвестиціях як таких є технологічними, і ці потреби досі не перетворилися на потреби економічні. Ще й досі капіталовкладення, що надходять в користування підприємств як правило йдуть на оновлення технопарку чи просто на реконструкцію обладнання. Як відомо такого типу витрати є безповоротні, тому якщо говорити про ефективність інвестувань як про ступінь поворотності вкладених коштів, то очевидно, що ефективність буде оцінюватись як дуже низька або взагалі не буде йти мова ні про яку ефективність. Якщо подивитись на проблему з боку самих інвесторів то вони, в основному, незадоволені тим поверненням коштів, які вони вклали в економіку України. Серед основних причин, які перешкоджають вільній діяльності інвесторів з послідовним їх розширенням активності є незрозуміле і часто фіскальне інвестиційне законодавство.

Що ж до залучення іноземних інвестицій то, як твердять спеціалісти процес залучення іноземних інвестицій у нашу країну супроводжується також цілим рядом негативних тенденцій.

Таким чином, ми бачимо, що стан української економіки потребує інвестувань, та проте ряд несприятливих чинників заважає притоку зовнішніх інвестицій і знижує рівень внутрішнього інвестування.

В таких умовах інвестиційна діяльність в Україні не досягає того потенційного рівня, який би вона могла мати за нормальних умов. Яким чином виправити таку ситуацію, зробити так щоб привабливість інвестування в українську економіку зросла і як наслідок підвищилась інвестиційна активність в Україні. Серед основних несприятливих пунктів, які слід виправити щоб покращити інвестиційну активність: несприятливий інвестиційний клімат, фіскальний характер вітчизняної податкової системи, складність і неоптимізованість структури апаратного регулювання інвестиційної діяльності, приватизація підприємств іноземними суб'єктами економічної діяльності (слід розширити доступ до приватизації підприємств). А також слід виправити ситуацію в області операцій з цінними паперами, фактично - розвинути їх до нормального рівня, адже на даному етапі існує дуже багато неточностей у оформленні самої структури обігу цінних паперів, недостатньо чіткий механізм взаєморозрахунків цінними паперами, встановити гарантії регулювання операцій з цінними паперами з боку держави. Роль фондового ринку у впливі на інвестиційну діяльність досить значна оскільки досить багато інвестиційних процесів пов'язано саме з операціями на фондовому ринку, а також з тим, що одним із видів (мабуть, найбільшим) зовнішнього інвестування є вкладення коштів в економіку країни через скуповування ОВДП, чи акцій підприємств.

Отже бачимо, що поки що інвестиційна активність в Україні перебуває на дуже слабкому рівні. І тільки виправлення інвестиційного клімату, законодавчої бази регулювання інвестиційної діяльності, зменшення фіскального характеру податкової системи, зменшення відсоткових ставок та налагодження інвестиційних стратегій держави допоможе покращити те становище, яке зараз склалося в нашій державі.

Фінансова діяльність будь-якого підприємства потребує періодичного прийняття рішень стосовно інвестування фінансових ресурсів на оновлення наявної матеріально-технічної бази, на розширення обсягу виробництва (послуг, робіт) тощо. За законодавством України, всі інвестиції поділяються на капітальні та фінансові. Під капітальними інвестиціями розуміється вкладення грошей в основні засоби (будинки, споруди, інші об'єкти нерухомої власності) та нематеріальні активи.

До основних задач, які розв'язуються у рамках аналізу інвестиційних проектів, можна віднести наступні: аналіз ефективності інвестиційних проектів; моніторинговий контроль критичних співвідношень обсягів виробництва і реалізації за проектом; оцінка забезпеченості проектів капітальних інвестицій джерелами фінансування; аналіз результатів обігу інвестуємого капіталу і віддачі від проектованих виробництв; підтвердження реальності наданих фінансових звітів.

При аналізі капітальних інвестицій прийнято користуватися такими поняттями, пов'язаними із застосуванням прийому дисконтування: PV - теперішня вартість капіталу або доходу (Present Value); FV - майбутня вартість капіталу або доходу (Future Value); dm - дисконтуючий множник. Головний критерій оцінки інвестицій - їх окупність. Для аналізу капітальних інвестицій у фінансово-економічному аналізі прийнято оперувати такими поняттями: сума інвестиції, грошовий потік, чиста теперішня вартість проекту - це різниця між величиною грошового потоку, дисконтованого за прийнятної для інвестора ставки доходи ості, і сумою інвестиції.

В роботі були визначені напрямки оптимізації фінансування діяльності підприємства за рахунок впровадження лізингових схем. При порівнянні з придбанням необхідних підприємству основних засобів за рахунок кредиту, лізинг є більш ефективною формою угоди, оскільки:

підприємство не зможе отримати кредит внаслідок незадовільного фінансового стану;

підприємство має можливість отримати необхідні основні фонди (в даному випадку - вантажівка) за рахунок лізингу;

загальна сума договору лізингу менше витрат по кредиту і утримання устаткування на 159637,2 грн. (при розрахунку за традиційною методикою розрахунку загальної суми платежів) і на 210546,61 грн. (по теорії фінансових рент);

лізингоотримувач включає лізингові платежі в собівартість продукції в розмірі від 265549,48 грн. до 316458,89 грн. зменшуючи оподатковуваний прибуток, тоді як при покупці за рахунок кредиту на собівартість списуються тільки амортизаційні відрахування в розмірі 74340 грн.

існуюча можливість застосування у випадку лізингу механізму прискореної амортизації дозволяє списати за рахунок амортизації до 94,5% від первісної вартості майна, що дозволить ТОВ "ХСД" через 3,5 роки одержати на баланс майно, залишкова вартість якого буде складати 12000 грн., що майже в 20 разів менше, ніж при кредиті.

орендні платежі здійснюються після введення основних фондів в експлуатацію, і тим самим фірма має можливість здійснювати платежі з коштів, що надходять від реалізації продукції, "виробленої” за допомогою орендованих фондів.

Таким чином, лізинг є вигідною альтернативою капітальним вкладенням

Список використаних джерел

1. Закон України "Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 року № 1560-XІІ.

2. Бандурка О.М., Коробов М.Я. Фінансова діяльність підприємства. К: Либідь, 1998.

3. Барановський О.І. Інвестиційна безпека // "Фінанси України”. - 1998. - №7.

4. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. - К., МП "ИТЕМ" ЛТД, "Юнайтед Лондон Трейд Лимтед", 1995.

5. Бланк И.А. Стратегия и тактика управления финансами. - К., МП "ИТЕМ лтд”, СП "АДЕФ-Украина”, 1996.

6. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємств. - Львів "Сполом", 2000.

7. Ван Хорн Дж.К. Основы управления финансами. - М.: Финансы и статистика, 1996.

8. Вінник О.М. Інвестиційне право. - К.: Атіка, 2000.

9. Гаврилюк Л.І. Економіка підприємства. - Житомир: ЖІТІ, 2000.

10. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань. - К.: Вища школа, 1999.