Размещено на http://allbest.ru

ВСТУП

Невпинне зростання взаємозалежності і взаємопов'язаності національних економік у ході поширення процесів економічної глобалізації робить дедалі актуальнішими питання забезпечення їхньої конкурентоспроможності як запоруки сталого поступального розвитку.

Спосіб вирішення проблеми забезпечення конкурентоспроможності національної економіки зумовлює вибір моделі економічного розвитку, яка визначає місце країни у високо інтегрованому світовому господарстві.

В умовах трансформаційної економіки перед торговельним підприємством постає багато питань, пов'язаних з веденням діяльності. Функціонування підприємств поєднуються зі змінами як у зовнішньому, так і внутрішньому середовищі його діяльності, що обумовлює необхідність розробки нових підходів до визначення цільової функції його діяльності, обґрунтування економічних передумов досягнення оптимальних резервів прибутку, які забезпечують конкурентоспроможність підприємства на ринку і визначають перспективи його розвитку.

Розуміння конкурентоспроможності підприємства трактується фахівцями по різному. Визначений авторитет в галузі конкуренції М.Портер, висновки якого обґрунтовуються на результатах багатьох досліджувань досягнення і збереження конкурентної переваги, вважає, що фірми попереджають своїх суперників, якщо мають міцну конкурентну перевагу. В країнах з ринковою економікою конкурентоспроможність підприємства є результатом переплетіння факторів, породженим об'єктивним розвитком продуктивних сил і відображаючих результати політики великих монополій в боротьбі за якість, ринки збуту і отримання прибутку.

Дослідження міжнародної конкурентоспроможності підприємства в умовах економічної ситуації, яка склалась в Україні та світі в цілому, дає змогу розглядати її комплексну характеристику потенціальних можливостей забезпечення конкурентних переваг в перспективі, яка доступна для огляду (10-15 років). Джерелами конкурентних переваг є прогресивна організаційно-технологічна і соціально-економічна база підприємства, вміння аналізувати та своєчасно здійснювати заходи щодо укріплення конкурентних переваг. Останнє слід відзначити особливо, тому що аналіз та оцінка рівня конкурентоспроможності підприємства необхідні на всіх ступенях позавиробничого процесу.

З вищесказаного можна зробити висновок про те, що проблема управління конкурентоспроможністю торговельного підприємства є актуальним питанням, вирішенню якого і присвячується дана дипломна робота.

Метою дипломної роботи є визначення основних показників які впливають на міжнародну конкурентоспроможність підприємства, та напрямків підвищення рівня конкурентоспроможності торговельного підприємства на основі дослідження теоретично-методологічних основи управління конкуренто-спроможністю торговельного підприємства та дослідження системи управління конкурентоспроможністю базового підприємства.

Реалізація поставленої мети потребує рішення наступних задач:

- визначити поняття і сутність міжнародної конкурентоспроможності торговельного підприємства;

- розглянути систему показників, що визначає конкурентоспроможність торговельного підприємства;

- проаналізувати динаміку основних показників господарської діяльності базового підприємства;

- оцінити рівень конкурентоспроможності об'єкту дослідження;

- виявити фактори, за рахунок яких формується конкурентоспроможність;

- розглянути основні напрямки підвищення рівня конкурентоспроможності торговельного підприємства.

Реалізація поставленої мети та виконання завдань дипломної роботи передбачає використання певного методологічного апарату. Основними методами дослідження стали:

1) детермінальні методи дослідження операцій (лінійне та нелінійне програмування), які були застосовані при наявності множини взаємозв'язаних змінних;

2) імітаційні методи та моделі, застосовані в разі неможливості використання аналітичних рішень;

3) регресивні та кореляційні методи;

4) моделі сітьового планування та управління.

Об'єктом дослідження є показники та чинники що формуюють міжнародну конкурентоспроможність суб'єкта господарювання.

Предмет дослідження - сукупність прийомів і методів оцінювання конкурентоспроможності підприємства.

Інформаційною базою для виконання завдань дипломної роботи слугували: дані бухгалтерської, статистичної та фінансової звітності ТОВ «МЕКС Лтд»; спеціальна література, вітчизняні та закордонні публікації за темою дослідження.

Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та пропозицій, переліку літературних джерел та додатків

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ МІЖНАРОДНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ

1.1 Поняття міжнародної конкурентоспроможності підприємств

Для розгляду питання міжнародної конкурентоспроможності спочатку слід визначити сутність конкуренції взагалі і міжнародної конкуренції зокрема. На цій основі і визначається поняття конкурентоспроможності і міжнародної конкурентоспроможності.

Оскільки міжнародна конкуренція і конкурентоспроможність окремих підприємств, організацій відбувається і проявляється на міжнародному ринку, доцільно розглянути особливості його функціонування і утворення ринкових ніш.

На міжнародному ринку конкурують окремі підприємства. В залежності від рівня їхньої конкурентоспроможності, залежить місце яке вони займають на цьому ринку. Оскільки кожне підприємство входить до складу окремої галузі і національної економіки, то від рівня конкурентоспроможності окремого підприємства залежить, в деякій мірі конкурентоспроможність галузі і національної економіки в цілому.

Сутність конкуренції охарактеризував англійський економіст Майкл Портер. Стан конкуренції на ринку він визначав суперництвом серед конкуруючих продавців, конкуренцією серед товарів-замінників, що є конкурентоспроможними за цінами, загрозою появи нових конкурентів, економічними можливостями та торговельними здібностями як продавців, так і покупців.

Сам термін "конкуренція" походить від латинського слова "concurrere", що означає "зіштовхуюсь"[22].

Конкуренція - змагальність підприємців, коли їхні самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво тих товарів, які потребує споживач.

Інше визначення конкуренції - основна об'єктивна закономірність товарного виробництва, ринкової економіки, що проявляється у боротьбі (змаганні) товаровиробників, організацій і установ виробничої і невиробничої сфери за кращі умови виробництва і збуту товарів та послуг, завоювання кращих умов і пріоритетів на ринку з метою досягнення максимальних прибутків.

Якщо розглядати міжнародну конкуренцію то її форми в різних галузях суттєво розрізняються. Конкуренція у кожній країні чи у невеликій групі країн відбувається незалежно; репутація коло клієнтів і капітал підприємства в одній країні не впливають на успіх його в інших країнах.

У ринковій економіці конкуренція являє собою економічну боротьбу за досягнення кращих результатів, в якій на свободу вибору впливає прагнення одержати прибуток [23]. Узагальнення різних характеристик конкуренції як явища, властивого ринковій економіці, дає нам можливість виявити сутність конкуренції. Вона полягає в тому, що прибутковість базується на здатності переважати своїх найближчих конкурентів у розподіленні загального прибутку. Така перевага знайшла своє вираження в понятті конкурентоспроможності. Можливість для суб'єкту конкуренції вистояти за умов постійної конкурентної боротьби залежить від їхньої конкурентоспроможності. Отже першим твердженням щодо конкурентоспроможності беремо наступне: “Конкурентоспроможність об'єкту це його здатність брати участь та отримувати успіх у конкурентній боротьбі.

Іншу поширену точку зору можна викласти наступним визначенням конкурентоспроможності: “Конкурентоспроможність - це сукупність властивостей об'єкту, необхідних та достатніх для того, щоб об'єкт у визначений час міг мати попит на конкурентному ринку поряд з іншими аналогічними об'єктами, що задовольняють аналогічні потреби”[23, c. 202].

В цьому аспекті під конкурентоспроможністю об'єкта можна розуміти його здатність до утримання або динамічного розширення своєї частки ринку.

Європейський форум з проблем управління дає наступне визначення: “Конкурентоспроможність - це реальна та потенційна можливості підприємств в існуючих для них умовах проектувати, виготовляти та збувати товари, які за ціновими та неціновими характеристиками привабливіші для споживачів за товари конкурентів”[26]. Дане визначення дуже слушно розділяє реальну та потенційну складові конкурентоспроможності, проте не віддзеркалює всіх сторін поняття конкурентоспроможності замикаючись на вузькому визначенні об'єкту - “підприємство” та предмету - “товар”.

Кожне підприємство, яке виходить на ринок з власною продукцією, намагається досягти переваги над іншими підприємствами. Можливості підприємства у досягненні такої переваги визначаються таким поняттям як конкурентоспроможність.

Конкурентоспроможність підприємства - рівень його компетентності порівняно з іншими підприємствами-конкурентами за такими параметрами, як технологія, практичні навички і професійні знання персоналу, рівень стратегічного і поточного планування, політика збуту, рівень управління, комунікації, якість систем управління, виробництва продукції тощо.

Сучасний світовий ринок, у більшості випадків, характеризується переважанням пропозиції над попитом. Як правило, певний товар пропонують одночасно багато поставщиків на умовах, які майже нічим не відрізняються один від одного. В цій ситуації споживач віддає перевагу більш конкурентоспроможному товару, тобто товару, який на одиницю своєї вартості задовольняє більше потреб і виготовлений на більш високому рівні, ніж товар конкурентів.

Міжнародна конкурентоспроможність проявляється у досягненні фірмою конкурентних переваг у міжнародному суперництві, що визначається такими основними принципами:

· Конкурентна перевага випливає в основі своїй з поліпшувань, нововведень та змін.

· Конкурентна перевага стосується всієї системи створення цінностей.

· Конкурентна перевага підтримується тільки завдяки безперервним поліпшенням.

· Підтримка переваги вимагає вдосконалення її джерел.

· Підтримання переваг в кінці вимагає глобального підходу до стратегії.

1.2 Основні показники та чинники міжнародної конкурентоспроможності

Перш ніж розглядати чинники конкурентоспроможності, визначимо, що означає термін “чинник” взагалі.

Чинник (або - фактор; від лат. factor - той, що обумовлює) - це рушійна сила або причина будь-якого процесу чи явища, що визначає його характер або окремі риси. Звідси випливає, що чинниками конкурентоспроможності є ті чи інші причини (суттєві обставини), що частково впливають на рівень та характер конкурентоспроможності підприємства, або ж повністю визначають його[29].

Найбільш поширеним є виокремлення чинників конкурентоспроможності, що ґрунтується на класифікаційних ознаках, які наведено у табл. 1.1.

Залежно від місця виникнення (по відношенню до підприємства) чинники, що впливають на конкурентоспроможність, поділяються на внутрішні (чинники внутрішнього середовища підприємства, або - ендогенні чинники) та зовнішні (чинники зовнішнього середовища функціонування підприємства, або екзогенні чинники).

Виникнення та інтенсивність прояву внутрішніх чинників безпосередньо залежить від діяльності підприємства, стану його ресурсної бази, характеру організації системи стратегічного управління, системи загального менеджменту тощо. Тобто, ці чинники характеризують умови внутрішнього середовища підприємства і, з точки зору його конкурентоспроможності, характеризують можливість та ефективність адаптації підприємства до умов зовнішнього середовища. Саме ця група чинників є найбільш значимою для забезпечення стійких конкурентних позицій підприємства, оскільки ці чинники є об'єктом активного впливу з боку самого підприємства.

Таблиця 1.1 Класифікація чинників конкурентоспроможності підприємства

Класифікаційна ознака	Групи чинників
Місце виникнення	· внутрішні · зовнішні
Сфера походження	· науково-технічні · організаційно-економічні · соціальні · екологічні · політичні
Характер чинника	· загальні · специфічні · індивідуальні
Тривалість дії	· постійні · тимчасові
Ступінь взаємообумовленості	· незалежні · похідні
Ступінь корисності	· стимулюючі · дестимулюючі
Роль у забезпеченні конкурентоспроможності підприємства	· основні · другорядні

Виникнення та інтенсивність прояву зовнішніх чинників не залежить від діяльності підприємства і обумовлюється станом зовнішнього середовища. Чинники зовнішнього середовища є вкрай неоднорідними за джерелами свого походження, оскільки виступають проявом систем різного рівня, і поділяються, у свою чергу, принаймні, на три групи:

1. галузеві, тобто ті, що визначаються функціонуванням галузі як системи (до них відносять механізми внутрішньогалузевого регулювання, методи та рівень внутрішньогалузевої конкуренції, стан попиту тощо);

2. макроекономічні, тобто чинники, що відображають умови функціонування національних економік (до них відносять загальногосподарську кон'юнктуру, стан та динаміку платоспроможного попиту, механізми державного регулювання економіки, наявність та рівень розвитку ринкової інфраструктури тощо);

3. чинники світової економіки (до них відносять кон'юнктуру світових ринків, міжнародний розподіл праці, динаміку валютних курсів, міжнародні угоди у сфері зовнішньої торгівлі тощо).

Залежно від сфери походження чинники, що впливають на конкурентоспроможність, поділяються на науково-технічні, організаційно-економічні, соціальні, екологічні, політичні.

Науково-технічні чинники - відображують стан та динаміку науково-технічного прогресу, рівень техніки та технології, продуктивність та надійність устаткування, гнучкість виробничих процесів тощо.

Організаційно-економічні чинники - відображують, з одного боку, стадію циклу розвитку економіки, розвиток інтеграційних процесів у економічному просторі, загальногосподарську та галузеву кон'юнктуру, методи та механізми регулювання господарської діяльності на рівні держави, регіонів та галузей; з іншого боку ці чинники характеризують структуру та ефективність системи управління підприємства, рівень організації його маркетингової та фінансово-економічної діяльності, характер організації виробничих процесів та організації праці, ступінь ефективності створених на підприємстві систем прогнозування, стратегічного та поточного планування, моніторингу та оперативного регулювання тощо.

Соціальні чинники - відображують стан та динаміку соціальних процесів, що відбуваються на макро- та мікро- рівнях. Вплив цієї групи чинників на конкурентоспроможність підприємства є двобічним: з одного боку, вони здійснюють суттєвий вплив на рівень, динаміку та специфічні особливості попиту на кожному конкретному ринку, а значить якоюсь мірою впливають на конкурентоспроможність продукції, що виробляється тим чи іншим підприємством; з іншого боку, ці чинники певною мірою відбиваються на рівні ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства.

Екологічні чинники - характеризують взаємозв'язок виробничо-економічної діяльності підприємства зі станом оточуючого природного середовища. До цієї групи чинників слід віднести вимоги екологічного законодавства, витрати, що виникають у зв'язку з утилізацією відходів виробництва, витрати на утримання та експлуатацію природоохоронних споруд тощо.

Політичні чинники здійснюють суттєвий вплив на рівень конкурентоспроможності підприємства, що найяскравіше виявляється при реалізації продукції підприємства на зовнішніх ринках, або при придбанні імпортних ресурсів. Як найголовніші політичні чинники конкурентоспроможності можна виділити, у першу чергу, загальнополітичний клімат та стан розвитку міжнародних відносин, політики іноземних країн щодо соціально-економічних та політичних перетворень в Україні, військово-політичні конфлікти в окремих регіонах світу і т. ін.

Як видно з наведених характеристик та прикладів, всі перелічені групи чинників, за винятком політичних, включають у себе як ендогенні, так і екзогенні чинники. І лише група політичних чинників має однозначно зовнішній характер походження по відношенню до підприємства, через що можливість прямого впливу на них з боку підприємства повністю відсутня. Залежно від свого характеру чинники, що впливають на конкурентоспроможність, поділяються на загальні, специфічні та індивідуальні. Загальні чинники здійснюють вплив на конкурентоспроможність усіх підприємств без винятку; специфічні чинники - це ті, що здійснюють вплив на конкурентоспроможність підприємств певної галузі, або певного регіону, або тих, що діють на конкретному ринку; дія індивідуальних чинників обумовлює зміни конкурентоспроможності окремого підприємства. Залежно від тривалості дії чинники, що впливають на конкурентоспроможність, поділяються на постійні та тимчасові. Постійні чинники визначають загальний рівень конкурентоспроможності підприємства; тимчасові - змінюють цей рівень внаслідок тих чи інших подій.

Переважаюча більшість чинників конкурентоспроможності підприємства має постійний характер, оскільки період функціонування самого підприємства і період їх дії є співставними. Кількість чинників тимчасового впливу є відносно невеликою; вони, як правило, пов'язані зі змінами у споживацькому попиті (наприклад - під впливом моди) або визначаються сезонними особливостями виробництва (наприклад - видобуток первинної сировини, агропромислове виробництво). Крім того до чинників тимчасового впливу відносяться випадкові чинники, виникнення яких достатньо важко або взагалі неможливо прогнозувати (землетрус, повінь, пожежа або ж аварія на виробництві). Залежно від ступеню взаємообумовленості чинники, що впливають на конкурентоспроможність, поділяються на незалежні (первинні) та похідні (вторинні). Незалежні (первинні) чинники самі по собі є наслідком певних подій або тенденцій, у той час як похідні (вторинні) являють собою опосередкований результат дії первинних чинників. З точки зору управління конкурентоспроможністю підприємства необхідно впливати саме на первинні чинники, у той же час при цьому слід враховувати ймовірні зміни похідних.

Залежно від ступеню корисності чинники, що впливають на конкурентоспроможність, поділяються на стимулюючі - чинники, що сприяють підсиленню конкурентних позицій і стимулюють зростання конкурентоспроможності підприємства, та дестимулюючі - чинники, що здійснюють негативний вплив на конкурентні позиції підприємства і стримують процес зростання його конкурентоспроможності[24].

Залежно від ролі чинників у забезпеченні конкурентоспроможності підприємства вони поділяються на основні та другорядні. Вплив основних чинників на рівень конкурентоспроможності є визначальним; саме вони є вирішальними у забезпеченні реалізації стратегічних цілей та підпорядкованих їм основних завдань підприємства. Вплив другорядних чинників на рівень конкурентоспроможності не є визначальним - фактично вони лише створюють умови для нормального функціонування підприємства.

Чинники формування конкурентоспроможності підприємства діють не ізольовано, кожен сам по собі, а системно, що посилює наслідки дії кожного окремо взятого чинника.

Відповідно до концепції ієрархії чинників конкурентоспроможності підприємства, запропонованої професором японського університету Гакусюін (м. Токіо) Тойохіро Коно, конкурентоспроможність визначає п'ятирівнева ієрархія чинників (рис. 1.1). Перший рівень ієрархії формує частка ринку, що належить підприємству; вона визначається наступною функцією: частка = F (частка у попередній період, Q, P, S, C, де Q - співставна якість товарів, P - відносна ціна товарів, S - чинник, що враховує просування продукції на ринок, C - чинник, що враховує потужність збутової мережі підприємства. На другому рівні цієї ієрархії конкурентоспроможність має бути підкріпленою трьома важливими чинниками - здатністю до розвитку, виробничими та збутовими потужностями належного рівня. На третьому рівні ієрархії конкурентоспроможність визначається правильним вибором ринково-продуктової стратегії підприємства, яка втілюється у стратегії конкурентної боротьби, спрямованої на покращення або збереження ринкових позицій підприємства. На четвертому рівні ієрархії конкурентоспроможність визначається здатністю вищого керівництва компанії приймати такі рішення, що реалізують на практиці перші три рівні у ієрархії чинників конкурентоспроможності підприємства. На п'ятому рівні - результати діяльності компанії у попередньому періоді, серед яких найбільш важливим є прибуток як джерело ресурсів у боротьбі за ринок, оскільки чим більше прибутку - тим вище конкурентоспроможність та навпаки.

Рис. 1.1. Ієрархія чинників, що визначають конкурентоспроможність підприємства

Рис.1.2. Система показників оцінки конкурентоспроможності підприємства.

Якісні показники використовуються в процесі оцінки у вигляді опису (образу) або у вигляді бальної оцінки якості, отриманої на основі експертного співставлення фактичного стану з найкращим[20].

За кожним з показників, що порівнюються, визначається не тільки позиція оцінюваного підприємства, а й кількісний розрив у досягнутих значеннях

Розглянемо детальніше систему кількісних показників, що застосовуються для оцінки ефективності управління конкурентоспроможністю підприємства.

Аналіз ефективності управління конкурентоспроможністю підприємства найчастіше провадять за такими напрямами оцінки:

- майнового стану підприємства;

- ліквідності активів та платоспроможності підприємства;

- показників фінансової незалежності та структури капіталу;

- показників прибутковості та рентабельності підприємства;

- показників ділової активності

- ринкової активності

Оцінка майнового стану. Здійснюючи оцінку майнового стану, підприємства згідно з деякими методиками проводять аналіз такого показника, як сума наявних у підприємства господарських коштів, що дорівнює валюті (підсумкові) балансу, в динаміці. При здійсненні оцінки майнового стану обчислюють також показники, наведені в табл. 1.3.

Оцінка ліквідності активів та платоспроможності підприємства У ході фінансового аналізу активи підприємства та їх структура досліджуються з погляду участі їх як у виробництві, так і оцінки їх ліквідності.

Ліквідність активів - це здатність окремих елементів активів трансформуватись у грошові кошти. Для оцінки залучається форма фінансової звітності - баланс, де статті активів розміщено за принципом зростання ліквідності зверху донизу.

Платоспроможність - це здатність підприємства протягом певного періоду часу виконувати перед кредиторами зобов'язання, які виникають у результаті здійснення ним фінансово-господарської діяльності[24].

1.3 Напрямки підвищення конкурентоспроможності підприємств

Підвищення міжнародної конкурентоспроможності являє собою процес змін, і як будь-який процес, особливо той, який викликає певні протидії, він потребує управління і, зокрема, стратегічного підходу. Оскільки зміни стосуються всіх основних організаційних складових, включаючи структуру кадрів, зайнятість, кваліфікацію, технологію, обладнання, продукцію, ринки збуту, то, відповідно, вихідним моментом підвищення конкурентоспроможності виступає розробка стратегії такого підвищення з врахуванням всіх аспектів сприяння та протидії[23]. Далі проводиться робота по роз'ясненню цілей і кінцевих результатів, спрямована на подолання опору змінам.

Процес підвищення потребує врахування специфіки взаємозв'язку як між елементами організації, так і з їх оточенням, і являє собою процес прийняття рішень (включаючи цілі, методи, плани) по досягненню цілей підвищення конкурентоспроможності.

Основними елементами забезпечення успіху розробки та реалізації програми підвищення конкурентоспроможності підприємства є такі:

1. вище керівництво підприємства має бути повністю відданим ідеям програми;

2. прийоми та методи підвищення конкурентоспроможності, обрані для програми, мають відповідати ситуації та конкретним потребам;

3. має бути створеною ефективна організаційна структура, що очолюється менеджером, відповідальним перед вищим керівництвом за програму;

4. на всіх організаційних рівнях повинно мати місце повне розуміння цілей та завдань програми;

5. конче потрібний вільний обмін інформацією між різними структурними ланками підприємства, задіяними у програмі;

6. програма має бути підкріпленою практичним та нескладним інструментарієм виміру та оцінки досягнутих результатів, а також консультаційним забезпеченням;

7. оцінка, контроль та зворотній зв'язок повинні давати змогу швидко визначати як досягнуті результати, так і діагностувати проблеми, що виникають в процесі реалізації, а також створювати фундамент для подальшого вдосконалення.

На рис. 1.3 представлена ще одне узагальнення факторів успіху програми підвищення конкурентоспроможності підприємства.

Рис. 1.3. Фактори успіху програми підвищення конкурентоспроможності підприємства

Проблема підвищення конкурентоспроможності має декілька аспектів: технічний, організаційний, економічний, соціальний, психологічний, юридичний (правовий), комерційний. І хоч всі вони складають єдину систему забезпечення конкурентоспроможності продукції, існує відповідна черга у вирішенні питань кожного з аспектів з урахуванням їх «вагомості»:

1) цінова політика щодо конкурентоспроможності продукції;

2) інвестиційна політика держави щодо випуску конкурентоспроможної продукції;

3) оподаткування підприємств, які випускають конкурентоспроможну продукцію;

4) кредитна політика держави і банківських структур щодо підприємств, які випускають конкурентоспроможну експортну продукцію, і щодо самої конкурентоспроможної продукції (розробка, освоєння, виробництво);

5) регулювання імпорту продукції;

6) регулювання фінансового обліку;

7) антимонопольна політика.

Цінова політика у сфері забезпечення конкурентоспроможності продукції повинна грунтуватися на принципах державного регулювання цін на окремі види продукції, наприклад, заборона демпінгових цін, обмеження монопольних, державних, прейскурантних і деяких інших ринкових цін. Інвестиційна політика держави щодо випуску конкурентоспроможної продукції повинна будуватися на підставі першочергового інвестування перспективних технологій та виробів, цільових програм з їх розробки та впровадження[23].

Оподаткування як засіб створення конкурентоспроможної продукції повинно носити сприятливий характер для підприємницьких структур, що випускають конкурентоспроможну продукцію або впроваджують новітні технології.

Кредитна політика має носити пільговий характер щодо умов і строків кредитування тих підприємств, які опановують технологію випуску і виробляють конкурентоспроможну продукцію. Регулювання імпорту продукції з метою захисту вітчизняного виробника пропонує проведення протекціоністських або обмежувальних заходів відносно продукції, яка імпортується в Україну. Регламентація фінансового обліку повинна здійснюватися за допомогою регулювання складу витрат фінансових результатів підприємств, які випускають конкурентоспроможну продукцію, впроваджуючи новітні розробки системи бухгалтерського та управлінського обліку.

Тепер, коли проаналізовано основні аспекти становлення маркетингового механізму регулювання зовнішньоекономічної діяльності, фактори впливу на маркетингове зовнішнє та внутрішнє середовище, слід визначити, як вони впливають на формування іміджу вітчизняних підприємств на зовнішньому ринку. Кожне підприємство має власний імідж. Яким він буде: сильним, прозорим та винятковим або хаотичним, непевним і фрагментарним - цілком залежатиме від уміння менеджера застосувати цей не завжди використовуваний ресурс. На Заході дослідження у сфері формування позитивного іміджу підприємств (іміджмєйкінгу) одержали значне поширення. Було б неправильним стверджувати, що в нашій країні вони не проводилися взагалі: такі дослідження мали вузьку ідеологічну спрямованість і були закриті для широкого доступу громадськості. Розвиток ринкової економіки сприяв збільшенню категорій суб'єктів, зацікавлених у правильному і дієвому формуванні власного іміджу.

У той же час, опрацьовані схеми рішення подібних завдань не відповідають повною мірою умовам життя пострадянського співтовариства. Призначення заходів іміджмейкінгу- позацінова конкуренція, що має за мсту формування керованого іміджу товарів (послуг), самої фірми (підприємства), особистості, моди, ідеології тощо. Як правило, ці заходи складаються не зі штучних (що сприймаються клієнтами як випадкові), а з цілої системи взаємоузгоджепих акцій, спрямованих на дійсних і потенційних.

Корпоративний імідж формується з чотирьох складових:

1) продукти та послуги (включаючи якість продукту, інновації та турботу про споживача);

2) соціальна відповідальність, розуміння ролі підприємства в суспільстві, етичні норми;

3) оточення (офіси, виробничі споруди);

4) комунікації (реклама, Public Relations, особиста комунікація, публікації та програми корпоративіюї ідентичності).Створення позитивного іміджу підприємств на зовнішніх ринках згідно із зазначеними складовими формується завдяки розробці відповідних стратегій на різних ієрархічних ланках управління підприємством.

Починається цей процес із опрацювання стратегії комунікацій, тобто серед багатьох засобів комунікаційної політики обираються саме ті, які, на думку фахівців відповідної галузі, сприятимуть привертанню уваги потенційних споживачів продукції, що випускає підприємство. На основі обраної комунікаційної стратегії визначається стратегія маркетингу, яку буде сповідати підприємство залежно від сфери своєї діяльності, товарного асортименту, частки зовнішнього ринку, якою воно вже володіє чи сподівається оволодіти. Наступним кроком буде формування маркетингової концепції управління підприємством залежно від обраної мети та напрямків розвитку. І, нарешті, визначальним фактором у становленні позитивного іміджу підприємства на зовнішньому ринку виступає розробка майбутнього образу підприємства, в якому вирішальну роль відіграє такий засіб, як Public Relations (PR) (зв'язки із громадськістю).

Заходи PR спрямовані на досягнення однієї із п'яти основних цілей:

* позиціювання об'єкта;

* підвищення іміджу;

* антиреклама (зниження іміджу);

* відрив від конкурентів;

* контрреклама.

Формування іміджу вбирає в себе елементи усіх перерахованих вище завдань Public Relations, але базою для поняття іміджмейкінгу служить позиціювання.Якщо об'єкт не позиційований - вій просто незрозумілий потенційним клієнтам.

Об'єктами формування іміджу виступають:

1. Об'єкти, рейтинг яких залежитьвинятково від створеного ними або для нихіміджу. До цієї категорії можна віднести окремихособистостей (політиків, лідерів суспільного ірелігійного руху), соціальні групи(військовослужбовці, студенти, пенсіонери), партії, радіо- та телекомпанії, окремі телепередачі.

2. Об'єкти, рейтинг яких в однаковій мірі залежить як від іміджу, так і від якості виготовлених ними товарів або наданих послуг. Це, насамперед, великі національні і транснаціональні корпорації «Злагода», «DAEWOO»). До цієї ж категорії можна віднести і дрібніші фірми (підприємства), якщо їх успіх на ринку залежить не тільки від того, що вони продають, але і від того, як вони це роблять. Метою цих об'єктів є збільшення обсягу продажу при одночасному створенні позитивного іміджу і поліпшенні якості продукції.

3. Об'єкти, для яких коливання іміджу не є вирішальним чинником їхнього процвітання. Переважно це дрібні торговельні організації, чий успіх на ринку залежить від якості запропонованої продукції. Чисельність об'єктів цієї категорії значно зменшується з розвитком культури ринку.

Залежно від категорії об'єкта набір прийомів щодо формування іміджу може змінюватися. Різниця в складності завдань визначає розбіжності в методах іміджмейкінгу і каналах впливу на аудиторію. Основними каналами впливу (передачі інформації) можна назвати усне повідомлення, наочну агітацію, періодичні друковані видання, телебачення і радіо. Набір каналів для всіх категорій об'єктів залишається незмінним, а їхній вибір визначається доцільністю і потребами замовника.



Рис. 1.4. Типи розробки майбутнього образу підприємства.

Найбільш поширеними методами іміджмейкінгу виступають:

1. Приєднання клієнта до:

* дії інших клієнтів, яка відбувається в поточному періоді;

* раніше зробленої ним дії.

На практиці він використовується як заснування і підтримка корисних традицій, ритуалів, свят, як приєднання клієнта до дій, які впевнено здійснюються іншими клієнтами.

2. Вкладена дія, яка містить в собі:

* пропозицію клієнту здійснити дію, знайому йому і пов'язану з дією, необхідною виробнику;

* пропозицію клієнту на вибір діапазону товарів (послуг), при якій не обговорюється можливість відмови від вибору;

* ситуацію, коли клієнтів ставлять перед проблемою вибору, знаходячи нові докази «за» і «проти», тим самим роблячи об'єкт звичним для себе і для населення (у випадку трансляції або публікації дискусії);

* «ефект Герострата», коли впроваджується «ніби-то заборона» на якусь дію. Насправді, щоб усвідомити власне заборону, клієнту необхідно спочатку уявити «дію, що забороняється».

3. Зміна каналу сприйняття. Якщо вплив обраного каналу на клієнтанедостатній, то варто удатися до:

* зміни методу впливу;

* зміни каналу сприйняття (при цьому врахувати, що орієнтовно людина запам'ятовує 10% того, що читала, 20% того, що чула, 30% того, що бачила, 50% того, що чула і бачила, 70% того, про що сама розповіла, 90% того, що сама зробила);

* зміни часу або місця впливу;

* одночасного впливу по різних каналах.

4. «Диво» і наступні розповіді про нього. При цьому засобами створення«дива» виступають:

* аномально великі об'єкти і рекордні досягнення;

* «постановка клієнта в глухий кут з наступним виходом із нього»;

* подолання або порушення заборон, норм поведінки (реальне або вдаване).

5. Натяк. Краще запам'ятовуються ще не закінчені людиною дії і забуваються закінчені. При неможливості виконати бажану дію вона заміняється іншою. На базі цих ефектів застосовуються такі композиції:

* натяк як осмислення клієнтом сприйнятого у своїх словах, уявленнях за рахунок використання «вічних стереотипів»;

* осмислення клієнтом потрібного змісту за рахунок попередньо виробленої тенденції;

* «прорив» клієнта до змісту за рахунок «перекладу» навмисно ускладненої форми на мову власної уяви.

Слід зазначити, що секрет успіху далеко не в кількості появ рекламних матеріалів у газетах, на радіо і телебаченні, а в правильності концепції розвитку суспільних зв'язків. Якою б непередбаченою не була реакція громадськості в період реформування вигляду підприємства на зовнішньому ринку, вся система обов'язково повинна підпорядковуватися єдиній концепції логіки.Доцільним буде зазначити відмінності Public Relations від рекламних акцій, адже перші часто плутають з останніми через їх вражаючу схожість.

Зауважимо, що реклама рідко є метою. Як правило, реклама товару (послуги) є лише частиною загальної кампанії щодо формування іміджу. Отже, Public Relations - це стратегія, а реклама - це тактика успіху. Таким чином, Public Relations має велике значення для суб'єкта ринку. За допомогою старанно продуманих і добре виконаних PR-акцій можливе як успішне позиціювання, а потім підвищення репутації суб'єкта, так і його повне знищення в очах громадськості. Сильний імідж може дати суттєву перевагу, особливо в тому випадку, коли підприємство (компанія) не відрізняється або незначно відрізняється на ринку від конкурентів.

Уже сьогодні в Україні є приклади позитивного використання корпоративного іміджу для позиціювання товару на ринку (можна згадати продукти компаній «Торчин продукт», «Оболонь» тощо). Показово, що інтенсивніше використовують власний корпоративний імідж для просування своїх товарів підприємства, що виробляють продукти харчування, адже саме в цьому секторі спостерігається найбільш жорстка конкуренція як із зарубіжними товарами, так і поміж вітчизняними товаровиробниками.

Висновки до 1 розділу

Узагальнюючи результати аналізу теоретичних напрацювань визначимо конкурентоспроможність підприємства через зв'язок цієї категорії з поняттям “ефективність ринкової діяльності” підприємства. Таким чином, конкурентоспроможність підприємства можна визначати як ефективність його ринкової діяльності: тобто співвідношення сумарного прибутку (прибуток, зростання комерційної вартості підприємства тощо) отриманого від ринкової діяльності до сумарних витрат (витрати на виробництво, маркетингові витрати, рекламні витрати, витрати на подолання ринкових бар'єрів тощо).

Аналіз поглядів різних науковців дозволив виявити сукупність характеристик підприємства, які впливають на його конкурентоспроможність. Проте дана множина потребує доповнення та уточнення, оскільки на даному кроці вона є надлишковою, та не повною. Надлишковість полягає у тому, що певні елементи множини дублюються або корелюються в різних підходах. Неповнота полягає в першу чергу в невизначеності впливу на конкурентоспроможність підприємства конкурентоспроможності країни та галузі. Запропоновані науковцями і описані погляди на набуття підприємствами конкурентоспроможності можна узагальнити наступним чином(рис.1.4.)

Рис.1.4. Передумови створення підприємством конкурентних переваг

Далі необхідно провести паралель між внутрішньою та міжнародною конкурентоспроможністю підприємства, а також визначити фактори впливу та підстави для формування міжнародної конкурентоспроможності українських підприємств.

РОЗДІЛ 2. Аналіз стану міжнародної конкуренто- спроможності підприємства ТОВ "МЕКС Лтд."

2.1 Стисла характеристика і економічна діагностика підприємства ТОВ "МЕКС Лтд."

Товариство з обмеженою відповідальністю “МЕКС Лтд” утворене згідно із Господарським Кодексом України, Цивільним Кодексом України, Законами України «Про господарські товариства», «Про банкрутство» та Статутом від 25 листопада 1993 року.

Метою створення підприємства є здійснення міжнародної господарської та іншої діяльності, спрямованої на одержання прибутку, а також задоволення на підставі одержаного прибутку соціально-економічних інтересів учасників та членів трудового колективу підприємства.

Предметом діяльності ТОВ «МЕКС Лтд» є:

- міжнародна торговельна діяльність (у т.ч. оптова. дрібнооптова, роздрібна, комісійна та консигнаційна торгівля);

- міжнародна торгово-закупівельна та торгово-посередницька діяльність;

- створення мережі підприємств торгівлі громадського харчування побутового обслуговування;

- здійснення посередницьких, комерційних, дилерських та дистриб'юторських послуг виробничого та невиробничого характеру;

- надання послуг у галузях маркетингу, інжинірингу, управління, реклами, підготовки (стажування) кадрів;

- організація інформаційного обслуговування населення, у т.ч. з використанням різноманітних інформаційних носіїв, включаючи аудіо - візуальні засоби.

- організація та здійснення платних послуг населенню;

- інші види діяльності, не заборонені діючим законодавством України.

Виконавчо-розпорядчим органом товариства є Директор, який здійснює керівництво поточної діяльності товариства. Директор керує оперативною діяльністю і включає вирішення питань, пов`язаних з укладанням договорів без довіреності діє від імені товариства, представляє його в установах, підприємствах, організаціях як в Україні, так і за кордоном відповідно до діючого законодавства, розпоряджається майном товариства, здійснює будь-які угоди, відкриває у банках розрахунковий та інші рахунки, визначає склад і обсяг відомостей, що є комерційною таємницею та порядок їх захисту. В установленому порядку приймає на роботу і звільняє з роботи персонал товариства, вирішує питання стимулювання праці, видає накази і розпорядження, обов`язкові для персоналу товариства.

Для забезпечення своєї діяльності за рахунок власника створено Статутний капітал у розмірі 75,5 тис. грн. на момент відкриття підприємства. На сьогодні статутний капітал ТОВ «МЕКС Лтд» складає 1545,3 тис. грн.

Майно підприємства складають основні та обігові кошти, а також інші коштовності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Джерелами формування майна підприємства є:

грошові та матеріальні внески засновника;

прибутки, отримані від реалізації продукції, робіт, послуг;

доходи, отримані від інших видів господарської діяльності;

інші джерела, не заборонені законодавством.

Прибуток підприємства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку сплачуються відсотки по кредитам банків та по облігаціям, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету.

ТОВ «МЕКС Лтд» здійснює оперативний, фінансовий і податковий облік результатів своєї діяльності, веде статистичну звітність, порядок ведення яких визначається відповідним законодавством і здійснюється бухгалтерською службою. Організація документообороту в підприємстві встановлюється Директором підприємства.

Відповідно за стан обліку, своєчасне представлення бухгалтерської та іншої звітності покладається на головного бухгалтера підприємства, компетенція якого визначена чинним законодавством.

Бухгалтерський облік на підприємстві автоматизовано і ведеться за допомогою програми “1С Бухгалтерія 7.7”. Результати діяльності підприємства відображаються в балансах та звітах про фінансові результати, а також у річному звіті, який представляється Директором для його затвердження Загальними Зборами підприємства.

До складу бухгалтерії входять: головний бухгалтер, заступник головного бухгалтера, бухгалтер-касир.

На підприємстві розроблені посадові інструкції працівників, в яких визначені їх обов'язки, права і відповідальність.

До основних задач бухгалтерії відносяться забезпечення організації бухгалтерського та статистичного обліку, на базі якого організує і проводить роботи по зміцненню фінансового стану та рентабельності підприємства.

Бухгалтерія здійснює контроль за раціональним та економічним використанням матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, здійснює контроль за збереженням колективної власності, своєчасне відшкодування матеріальних збитків, проводить профілактичну роботу, спрямовану на попередження незаконного використання грошових та матеріальних цінностей, порушень фінансового та господарського законодавства.

Підприємство самостійно визначає перспективи розвитку, планує і здійснює свою діяльність виходячи з попиту на продукцію.

Таблиця 2.1. Динаміка ресурсів та джерел їх утворення ТОВ "МЕКС Лтд" в 2006-2008 роках тис. грн.

Для забезпечення безперервної діяльності підприємство використовує ресурси та джерела їх утворення, що відображені в табл. 2.1. і на рис. 2.1 і 2.2.

Рис. 2.1. Динаміка ресурсів ТОВ «МЕКС Лтд» в 2006-2008 роках

Аналіз даних табл. 2.1. показує, що ТОВ «МЕКС Лтд» з 2008 року вкладає кошти в будівництво нових приміщень. Так в 2008 році незавершене будівництво складало 1348,5 тис. грн., що на 1309,5 тис. грн. (3357,69%) більше ніж в 2007 році, і на 1348,5 тис. грн. більше ніж в 2006 році. Це говорить про те, що підприємство постійно вкладає кошти в розширення свої торговельних площ. Це може позначитись на платоспроможності ТОВ «МЕКС Лтд», понизивши її завдяки підвищенню питомої ваги необоротних активів у сумі балансу. Хоча в майбутньому розширення торговельних площ призведе до збільшення товарообороту.

Рис. 2.2. Динаміка пасивів ТОВ «МЕКС Лтд» в 2006-2008 роках

Також протягом останніх трьох років постійно збільшується залишкова вартість основних засобів. В 2008 році їх вартість склала 193,6 тис. грн., що на 97,7 тис. грн. (101,88%) більше ніж в 2007 році і на 129,8 тис. грн. (203,45%) більше ніж в 2006 році. Це показує на те, що підприємство постійно поновлює свою матеріально-технічну базу.

В той же час ТОВ «МЕКС Лтд» протягом 2006-2007 років майже не мало швидколіквідних активів, їх загальна сума складала від 0,5 до 1,5 тис. грн., що негативно сказується на стані підприємства. Але в 2008 році ситуація дещо покращилась - сума швидколіквідних активів зросла до 4,7 тис. грн. Так сума дебіторської заборгованості склала 2,8 тис. грн., що на 2,5 тис. грн. (833,33%) більше ніж в 2007 році, на 2,2 тис. грн. (366,67%) більше ніж в 2006 році. Сума грошових коштів в 2008 році склала 1,9 тис. грн., що на 1,3 тис. грн. (216,67%) більше ніж в 2005 році і на 1,0 тис. грн. (111,11%) більше ніж в 2006 році.

Щодо структури пасивів ТОВ «МЕКС Лтд», то тут найбільшу питому вагу має статутний капітал підприємства, який постійно збільшується за рахунок вкладень в будівництво і основні фонди. В 2008 році сума статутного капіталу склала 1545,3 тис. грн., що на 1195,3 тис. грн. (341,51%) більше ніж в 2005 році і на 1469,8 тис. грн. (1946,75%) більше ніж в 2006 році.

ТОВ «МЕКС Лтд» не має довгострокового позикового капіталу, а з поточних зобов'язань найбільша сума у зобов'язань за розрахунками з бюджетом і з оплати праці. В 2008 році зобов'язання перед бюджетом склали 8,3 тис. грн., що на 2,7 тис. грн. (48,21%) більше ніж в 2007 році і на 7,2 тис. грн. (654,55%) більше ніж в 2006 році. Зобов'язання перед працівниками в 2008 році склали 7,5 тис. грн., що на 3,1 тис. грн. (70,45%) більше ніж в 2007 році і на 6,0 тис. грн. (400,00%) більше ніж в 2006 році.

Позитивні зрушення, що відбулись в сумі і структурі активів і пасивів позначились на фінансових результатах ТОВ «МЕКС Лтд» (табл. 2.2 і рис. 2.3).

На основі проаналізованих даних можемо зробити висновок, що обсяги реалізації в ТОВ «МЕКС Лтд» зросли в порівнянні з минулими роками. Так, дохід від реалізації 2006 року зріс в порівнянні з 2006 роком на 179,4%, а порівнюючи з 2007 роком - на 115,30%. Це спричинило і ріст величини непрямих податків, що сплачуються із виручки. Такими ж темпами зростає чистий дохід від реалізації продукції.

Основними причинами збільшення доходу від реалізації є те, що ТОВ «МЕКС Лтд» в 2008 році відкрило роздрібний продовольчий магазин. Це спричинило зростання товарообороту підприємства майже в 2 рази і позначилось на фінансових результатах.

Таблиця 2.2. Динаміка фінансових результатів ТОВ «МЕКС Лтд» в 2006-2008 роках тис. грн.

Рис. 2.3. Динаміка фінансових результатів ТОВ «МЕКС Лтд» в 2006-2008 роках

Негативним моментом в господарській діяльності ТОВ «МЕКС Лтд» є невпинне зростання витрат. В порівнянні з 2007 роком витрати ТОВ «МЕКС Лтд» збільшились на 97,38%, а порівняно з 2006 роком - на 169,42 тис. грн.

В структурі витрат постійно збільшуються витрати на оплату праці. Так в 2008році вони склали 55,9 тис. грн., що на 83,28% більше порівняно з 2007 роком, а порівняно з 2006 роком вони збільшились на 214,04%. У зв'язку з цим зростають відрахування на соціальні заходи (на 84,35% порівняно з 2007 роком і на 221,21% в порівнянні з 2006роком).

Збільшення суми необоротних активів підприємства спричинило збільшення амортизаційних відрахувань. Так в 2008 році сума амортизації склала 23,8 тис. грн., що на 453,49% більше ніж в 2007 році і на 480,49% більше в порівнянні з 2006 роком.

Позитивним моментом є те, що темп зростання доходів від реалізації і чистих доходів підприємства перевищує темп зростання загальних витрат ТОВ «МЕКС Лтд».

У зв'язку з цим протягом останніх трьох років збільшується чистий прибуток підприємства. Так, якщо з 2006 по 2007 роки результатом діяльності ТОВ «МЕКС Лтд» був збиток - 6,8 тис. грн. в 2007 році, то вже в 2008 році підприємство отримало прибуток в сумі 14,3 тис. грн., що значно вище за минулі роки.

Отже, можна зробити висновок, що основні показники фінансово-господарської діяльності підприємства в звітному році в основному зазнали позитивних змін. Але існує негативний момент, а саме - зростання витрат, хоча їх темп менше темпу росту доходів від реалізації. В зв'язку з цим діяльність підприємства в подальшому повинна бути направлена на пошук найбільш ефективних форм і методів реалізації своєї продукції, знаходженні ділових партнерів із сприятливішими умовами співпраці, більш ефективному використанні трудових, матеріальних та фінансових ресурсів, що в кінцевому результаті приведе до рентабельної господарської діяльності.

Для покращення свого становища підприємству необхідно збільшити обсяг оборотних активів, особливо їх швидко ліквідної частини. Для цього можна використати короткострокові кредити банків, якими підприємство не користувалось протягом трьох років, що аналізуються.

2.2 Моніторинг міжнародної конкурентоспроможності ТОВ “МЕКС Лтд” на ринку

Основним завданням стратегічного маркетингу в системі стратегічного маркетингового управління конкурентоспроможністю є забезпечення максимально гнучкого й ефективного використання всіх наявних маркетингових інструментів, ресурсів, науково-технічного потенціалу, інноваційної діяльності та підприємницької ініціативи, розробка динамічної моделі пристосування підприємств до змін конкурентного маркетингового середовища за допомогою системи його стратегічного моніторингу.

Формування конкурентних маркетингових стратегій, що дозволять підприємствам досягти конкурентних переваг, потребує від керівників не тільки теоретичних знань і творчого підходу, в його основі має бути покладений глибокий стратегічний конкурентний аналіз. Судження про те, які стратегії використовувати, повинні базуватися на ретельних оцінках конкурентного маркетингового середовища, а також внутрішнього конкурентного потенціалу підприємств.

Таким чином, стратегічний моніторинг конкурентного середовища в системі стратегічного маркетингового управління конкурентоспроможністю представляє розгляд проблем і аналіз факторів, пов'язаних із зовнішнім стратегічним аудитом конкурентного маркетингового середовища і внутрішнім стратегічним аудитом конкурентного потенціалу підприємств, що в цілому являє собою конкурентний маркетинговий ситуаційний аналіз.

Зовнішній стратегічний аудит конкурентного маркетингового середовища передбачає дослідження факторів конкурентного макро-середовища підприємств, їхнього безпосереднього оточення (що є складовою конкурентного мікросередовища) і аналіз середовища конкурентних сил, а внутрішній стратегічний аудит конкурентного потенціалу передбачає діагностику внутрішнього конкурентного середовища підприємств.

Моніторинг основних факторів конкурентного макросередовища передбачає аналіз факторів (PEST-факторів), що у найбільшій мірі впливають на ефективність і фінансову стабільність підприємств, але які вони не можуть контролювати, а повинні адаптуватися до них (табл. 2.3).

Таблиця 2.3. Моніторинг основних факторів конкурентного макросередовища

PEST-фактори конкурентного макросередовища	Характеристика
Політико-правові фактори	Суттєвий вплив на функціонування підприємств надають політико-правові фактори. Торговельні підприємства в своїй діяльності керуються великою кількістю законодавчих і нормативних актів України, міжнародними нормативними документами, у т. ч. документами, регламентуючими договірні відносини в економічному простору СНД. ...

Подобные документы

• Міжнародна конкурентоспроможність підприємства та шляхи її підвищення

  Поняття та оцінка конкурентоспроможності продукції. Основні напрями підвищення міжнародної конкурентоспроможності продукції підприємства. Розрахунок основних техніко-економічних показників роботи організації, планування річної виробничої програми.
  
  курсовая работа [52,9 K], добавлен 19.01.2015
  

• Напрямки посилення конкурентоспроможності торговельного підприємства

  Теоретичні основи механізму забезпечення конкурентоспроможності торговельного підприємств. Підходи до оцінки конкурентоспроможності масового товару. Оцінка конкурентоспроможності ЗАТ "Консорціум".
  
  курсовая работа [67,1 K], добавлен 04.09.2007
  

• Дослідження конкурентоспроможності ЗАТ "ХБФ" в ринкових умовах

  Поняття конкурентоспроможності та основні показники, що її характеризують. Управління та оцінка рівня конкурентоспроможності в умовах Харківської бісквітної фабрики. Факторний аналіз власного капіталу та його вплив на формування прибутку підприємства.
  
  дипломная работа [5,1 M], добавлен 25.11.2010
  

• Оцінка та діагностика конкурентоспроможності підприємств

  Розробка універсальної методики оцінювання рівня конкурентоспроможності суб’єктів господарювання. Формування та управління конкурентним потенціалом українських підприємств. Підвищення інноваційного розвитку, ефективності менеджменту та маркетингу.
  
  курсовая работа [656,2 K], добавлен 04.05.2019
  

• Економічна діагностика

  Місце і роль факторного аналізу у фінансовій діагностиці. Процес здійснення діагностики фінансового стану. Сутність та визначення конкурентоспроможності. Аналіз конкурентоспроможності та визначення коефіцієнту конкурентоспроможності підприємств.
  
  контрольная работа [1,7 M], добавлен 07.07.2011
  

• Макроекономічні фактори конкурентоспроможності України на світових ринках

  Економічна сутність конкурентоспроможності. Основні критерії та фактори впливу на цю категорію в умовах інноваційних змін. Дослідження сучасних фінансових позицій України на світових ринках. Перспективи підвищення рівня її конкурентоспроможності.
  
  курсовая работа [1003,2 K], добавлен 19.03.2016
  

• Оцінка конкурентоспроможності підприємства в сучасних умовах (ТОВ "Сілікатчик", м. Дніпропетровськ)

  Економічна сутність та основні параметри конкурентоспроможності. Теоретичні аспекти конкурентних відносин в сучасних умовах ринку. Економіко-математична модель оцінювання рівня конкурентоспроможності підприємства ТОВ "Сілікатчик". Проблеми її оцінювання.
  
  дипломная работа [4,3 M], добавлен 02.07.2010
  

• Економічна діагностика підприємства

  Діагностика конкурентоспроможності товару на визначеному ринковому сегменті та конкурентоспроможності підприємства на визначеному ринку. Фінансова діагностика діяльності підприємства. Параметричні показники відповідності вимогам споживача на ринку.
  
  курсовая работа [576,4 K], добавлен 12.05.2014
  

• Інноваційні технології, як чинник підвищення конкурентоспроможності підприємства

  Дослідження необхідності розробки комплексу заходів для підвищення конкурентоспроможності власного підприємства. Визначення та аналіз зв'язку конкурентоспроможності, економічного зростання та інноваційної діяльності. Характеристика сфер впливу інновацій.
  
  статья [287,2 K], добавлен 24.04.2018
  

• Конкурентоспроможність підприємств харчової промисловості України

  Загальна характеристика харчової промисловості України. Поняття конкурентоспроможності галузі, вплив глобалізації на її рівень. Підвищення рівня конкурентоспроможності продукції та обґрунтування напрямів інтеграції до світового продовольчого ринку.
  
  дипломная работа [1,0 M], добавлен 24.08.2014
  

• Сучасна методологія оцінки конкурентоспроможності товару

  Класифікація факторів конкурентоспроможності продукції. Методика розрахунку рівня конкурентоспроможності промислових товарів. Аналіз заходів по підвищенню конкурентоспроможності на прикладі великого акціонерного товариства. Три рівні класифікації товару.
  
  дипломная работа [269,9 K], добавлен 25.07.2009
  

• Конкурентоспроможність підприємства та методи її оцінювання

  Економічний зміст конкурентоспроможності і її оцінки. Процес формування та підвищення рівня конкурентоспроможності. Складові та фактори впливу на конкурентоспроможність підприємства. Пропозиції по підвищенню рівня конкурентоспроможності підприємства.
  
  дипломная работа [144,0 K], добавлен 26.08.2010
  

• Аналіз конкурентоспроможності продукції ПАТ "ЗТР"

  Сутність конкурентоспроможності продукції, фактори забезпечення, етапи оцінки. Організаційно-економічна характеристика ПАТ "ЗТР". Аналіз фінансово-економічних показників діяльності фірми. Розробка резервів зростання конкурентоспроможності продукції.
  
  дипломная работа [191,1 K], добавлен 16.12.2013
  

• Шляхи підвищення конкурентоспроможності підприємства (на прикладі ТзОВ "ТІРАС-ТМ "Мозаїка")

  Характеристика конкуренції, конкурентоспроможності та конкурентних переваг. Конкурентні відносини в Україні. Аналіз діяльності підприємства "Мозаїка": його господарство, фінанси, конкуренція. Структура і зміст етапів покращення конкурентоспроможності.
  
  дипломная работа [1,0 M], добавлен 15.11.2010
  

• Вимір і забезпечення підвищення якості і конкурентоспроможності продукції

  Якість як основна складова конкурентоспроможності. Показники і методи оцінювання якості продукції. Забезпечення корисного ефекту, роль системи стандартизації та сертифікації. Економічна доцільність підвищення якості й конкурентоспроможності продукції.
  
  курсовая работа [2,9 M], добавлен 06.12.2013
  

• Конкурентоспроможність продукції підприємства та шляхи її підвищення

  Економічна сутність та основні параметри конкурентоспроможності продукції сучасного підприємства, методи та етапи її оцінки. Економіко-математична модель та порядок проведення оцінки, шляхи підвищення конкурентоспроможності продукції ТОВ "Сілікатчик".
  
  курсовая работа [2,3 M], добавлен 20.06.2012
  

• Концентрація виробництва як чинник конкурентоспроможності харчової промисловості України

  Аналіз процесів концентрації виробництва як чинника конкурентоспроможності за видами економічної діяльності харчової промисловості України. Основні стадії консолідації. Шляхи підвищення рівня конкурентоспроможності харчової промисловості України.
  
  реферат [99,2 K], добавлен 10.04.2013
  

• Дослідження рівня конкурентоспроможності ТОВ "Хмельницьклегпром"

  Поняття та види конкурентоспроможності. Аналіз показників ліквідності, платоспроможності та ділової активності підприємства, динаміки обсягу продаж. Оцінка ринків збуту основної продукції. Визначення конкурентоспроможної стратегії розвитку організації.
  
  курсовая работа [202,4 K], добавлен 04.04.2016
  

• Інтегральна оцінка конкурентоспроможності КП "Шляхрембуд"

  Інтегральний метод як комплексний підхід до оцінки конкурентоспроможності підприємства КП "Шляхрембуд". Сутність ринкових відносин. Характеристика сучасної організації і основні напрямки її діяльності. Аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища фірми.
  
  курсовая работа [425,0 K], добавлен 14.12.2013
  

• Підвищення конкурентоспроможності підприємства ТОВ "Атлант-М Лепсе"

  Розкриття економічної суті конкурентоспроможності підприємства. Аналіз діяльності підприємства ТОВ "Атлант-М Лепсе", оцінка конкурентоспроможності його продукції. Розробка заходів щодо створення конкурентних переваг організації, оцінка їх ефективності.
  
  курсовая работа [163,4 K], добавлен 29.04.2015
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам