Фінансовий аналіз як інструмент стратегічного управління підприємством (на прикладі ВАТ "Бердянська трикотажна фабрика")

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

БЕРДЯНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

ДИПЛОМНА РОБОТА

на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст зі спеціальності 7.010104 Професійне навчання. Економіка підприємств, маркетинг і менеджмент

за темою:

Фінансовий аналіз як інструмент стратегічного управління підприємством

(на прикладі ВАТ «Бердянська трикотажна фабрика»). Методика викладання дисципліни Фінансовий аналіз із застосуванням активних методів навчання

Бердянськ-2009

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 СУТНІСТЬ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЙОГО ЗНАЧЕННЯ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

1.1 Поняття та види фінансового аналізу підприємства

1.2 Інформаційна база фінансового аналізу

1.3 Методи та прийоми проведення фінансового аналізу підприємства

1.4 Характеристика показників фінансового стану підприємства

РОЗДІЛ 2 ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ВАТ «БЕРДЯНСЬКА ТРИКОТАЖНА ФАБРИКА»

2.1 Загальна характеристика діяльності ВАТ «Бердянська трикотажна фабрика»

2.2 Фінансовий аналіз діяльності ВАТ «Бердянська трикотажна фабрика»

2.3 Розробка шляхів вдосконалення фінансового стану ВАТ «Бердянська трикотажна фабрика»

РОЗДІЛ 3 МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ТЕМИ «АНАЛІЗ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА» З ДИСЦИПЛІНИ ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ ПІДПРИЄМСТВА ДЛЯ СТУДЕНТІВ ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНОГО РІВНЯ МОЛОДШИЙ СПЕЦІАЛІСТ, СПЕЦІАЛЬНОСТІ 5050104 ФІНАНСИ ВИЩИХ ПРОФЕСІЙНИХ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ I - II РІВНІВ АКРЕДИТАЦІЇ

3.1 Поняття, класифікація та характеристика активних методів навчання

3.2 Аналіз робочої програми дисципліни Фінансовий аналіз підприємства для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня молодший спеціаліст, спеціальності 5050104 Фінанси Бердянського машинобудівного коледжу

3.3 Методичне забезпечення теми «Аналіз рентабельності підприємства» з дисципліни Фінансовий аналіз підприємства для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня молодший спеціаліст, спеціальності 5050104 Фінанси вищих професійних закладів освіти I - II рівнів акредитації

ВИСНОВКИ

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

аналіз фінансовий підприємство

ВСТУП

За умов переходу економіки України до ринкових відносин суттєво розширюються права підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності, підвищується їх самостійність, економічна та юридична відповідальність. Нові умови вимагають від підприємства підвищення ефективності виробництва, конкурентоздатності продукції й послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання й керування виробництвом, активізації підприємництва й т.п. Всі ці обставини значно підвищують роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств та пошуку шляхів підвищення і зміцнення їхньої фінансової стабільності [47, c.65].

Особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку підприємства, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємств [50, c.35].

Також слід зазначити, що фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства [24, c.353]. Звідси випливає необхідність систематичного й усебічного оцінки фінансового стану підприємства з використанням різних методів та прийомів аналізу. Це уможливлює критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці - за ряд періодів, дасть змогу визначити "больові точки" у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення [2, c. 577].

Результати фінансового аналізу необхідні великій кількості суб'єктів економічних відносин, а саме: власникам, кредиторам, інвесторам, постачальникам, менеджерам, податковим службам. Власники аналізують фінансові звіти для підвищення прибутковості капіталу, забезпечення стабільності положення підприємства; кредитори й інвестори - для мінімізації своїх ризиків за позиками і внесками; постачальники - для перевірки своєчасності одержання платежів; податкові інспекції - для контролю за виконанням планів надходження коштів до бюджету; менеджери - для одержання певної кількості основних, найбільш інформативних параметрів, які дають об'єктивну та точну картину фінансового стану підприємства [74, c. 21].

Фінансовий аналіз також грає велику роль в стратегічному управлінні підприємством, бо він являє собою один з аспектів процесу оцінки стратегічних альтернатив. Слід зазначити, що фінансовий аналіз, заснований на даних бухгалтерської звітності, є одним із ключових елементів при ухваленні рішення про те, які тактичні програми з найбільшою імовірністю будуть ефективними з погляду досягнення підприємством своїх стратегічних цілей [17, c. 379].

У сьогоднішній історичній ситуації як ніколи гостро стоїть питання про нову роль і місію освіти, професійної й моральної відповідальності її представників. В умовах переходу до розвинених ринкових відносин радикальній зміні піддаються цілі, завдання освіти, її структура та зміст, економічний фундамент і система управління. Освіта повинна бути всесторонньою, торкатися не лише суто економічної сторони життєдіяльності, але й включати також моральні, етичні, психологічні аспекти, які так чи інакше пов'язані з економікою.

Сьогодні навчання майбутніх спеціалістів має ґрунтуватися на оволодінні знаннями, які дають змогу вирішувати не лише виробничі, а й організаційні, економічні, управлінські питання діяльності. Економічна підготовка розглядається як вироблення чіткого уявлення про наукові закономірності розвитку економіки, особливості ринкових відносин, систему освітніх та виховних заходів, які формують особистість студента, його економічне мислення.

Розвити у студентів усі вищезазначені, якості дозволяє використання активних методів навчання при викладанні економічних дисциплін у закладах професійної освіти. Ця прогресивна течія у педагогіці дає змогу гармонізувати співвідношення аудиторного навчання під керівництвом викладача, застосувати активні методи навчання студентів, щоб розвинути в них гнучкість мислення, адаптованість до будь-яких ситуацій, ініціативність, самостійність у прийнятті рішень і разом з тим уміння працювати в колективі, творчий підхід до розв'язання проблем практичної діяльності.

Таким чином, актуальність питання фінансового аналізу як інструменту стратегічного управління підприємством обумовлюється необхідністю своєчасної та систематичної оцінки фінансового стану підприємства для забезпечення менеджменту підприємства реальною інформацією про його фінансовий стан для прийняття ефективних стратегічних управлінських рішень. У зв'язку з цим постає також і актуальність проблеми забезпечення майбутніх спеціалістів з економіки необхідними теоретичними знаннями та практичними навичками для проведення повного та ефективного фінансового аналізу підприємств, що досягається за допомогою використання активних методів навчання при викладанні дисципліни Фінансовий аналіз у вищих професійних закладах освіти I - II рівнів акредитації.

В економічній літературі проблеми розробки методик проведення фінансового аналізу підприємств знайшли відображення в роботах таких вітчизняних вчених, як В.Г.Артеменко [3], М.П.Баканова [4], В.П.Савчука, Л.А.Бернстайна [7], І.А.Бланка [8,9], Т.М.Чернати, А.С.Вартанова [14], С.Б.Довбні, Ф.І.Євдокимова, Г.В.Савицької [49], В.О.Захарченко, А.І.Ковальова [26,27], Є.В.Мниха, С.В.Мороза, Т.В.Тарасенка [55], А.Н.Поддерьогіна [67], Є.Г.Рясних, С.І.Счасної, О.Л.Хотомлянського, М.Г.Чумаченка, А.Д.Шеремета [73,74] та інших. Значний внесок у розробку проблем теоретичного та практичного характеру у галузі аналізу та стратегічного передбачення фінансового стану підприємств зробили і зарубіжні вчені, такі, як У.Бівер, Е.Альтман. Е.Бернхардсен, С.Завгрен, Е.Дікін, Р.Едмінстер, С.Ширата, С.Моссман, Р.Моррис, Х.Кідане, Р.Ліббі, М.Змієвські, Д.Уілкокс, Д.Робертсон, С.Джонсон, Е.Лайтінен, М.Блюм, Т.Кіда, М.Азіз тощо.

Метою даної дипломної роботи є теоретичне обґрунтування основних методологічних положень механізму фінансового аналізу, проведення оцінки фінансового стану ВАТ «Бердянська трикотажна фабрика» і розробка на основі цього аналізу шляхів вдосконалення фінансового стану підприємства, а також розробка методики викладання дисципліни Фінансовий аналіз підприємства для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня молодший спеціаліст, спеціальності 5050104 Фінанси вищих професійних закладів освіти I - II рівнів акредитації.

Досягнення поставленої мети обумовило необхідність вирішення наступних завдань:

1. Розкрити сутність основних понять фінансового аналізу.

2. Дати класифікацію видів фінансового аналізу.

3. Розглянути методи та прийоми проведення фінансового аналізу підприємства.

4. Охарактеризувати показники фінансового стану підприємства.

5. Дати загальну характеристику діяльності ВАТ «БТФ».

6. Дати оцінку фінансового стану ВАТ «БТФ» за основними фінансовими показниками.

7. Розробити шляхи вдосконалення фінансового стану ВАТ «БТФ».

8. Розглянути проблему використання активних методів навчання у викладанні економічних дисциплін.

9. Проаналізувати робочу програму дисципліни Фінансовий аналіз підприємства для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня молодший спеціаліст, спеціальності 5050104 Фінанси Бердянського машинобудівного коледжу.

10. Розробити методичне забезпечення теми «Аналіз рентабельності підприємства» з дисципліни Фінансовий аналіз підприємства для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня молодший спеціаліст, спеціальності 5050104 Фінанси вищих професійних закладів освіти I - II рівнів акредитації

Об'єктом дослідження є фінансовий стан підприємств, зокрема, фінансовий стан ВАТ «БТФ», а також методика викладання дисципліни Фінансовий аналіз підприємств.

Предметом дослідження є теоретичні основи та методика проведення фінансового аналізу підприємств, а також методика викладання теми «Аналіз рентабельності підприємства» з дисципліни Фінансовий аналіз.

Для вирішення поставлених завдань в роботі використовувалися загальні методи наукового пізнання. Зокрема: економічного аналізу, синтезу, порівняння, аналогії - для оцінки отриманих фактичних значень показників у динаміці та в порівнянні з нормативними; наукової абстракції - при виділенні найбільш важливих показників оцінки фінансового стану підприємств серед наявної в літературних та нормативних джерелах значної їх кількості; спостереження, групування, узагальнення - в процесі розробки остаточних висновків на основі отриманих результатів аналітичних досліджень.

Інформаційну базу дослідження складають наукові праці вітчизняних та зарубіжних економістів, матеріали періодичної преси, а також дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності ВАТ «БТФ».

РОЗДІЛ 1 СУТНІСТЬ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЙОГО ЗНАЧЕННЯ В УМОВАХ РИНКОВОЇ

1.1 Поняття та види фінансового аналізу підприємства

Стабільність роботи кожного підприємства тісно пов'язана з його загальною фінансовою структурою, забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільністю їхнього розміщення й ефективністю використання, фінансовими взаєминами з іншими юридичними й фізичними особами, платоспроможністю й фінансовою стійкістю [35, c.467]. Для організації надійного фінансового управління перерахованими вище елементами необхідно постійно стежити за реальним рухом коштів на підприємстві, знати, чим воно займається, володіти інформацією про його ринки, клієнтів, постачальників, конкурентів, якість продуктів його діяльності, подальші цілі і т.д. Одним із засобів координації роботи підприємства й контролю за його фондами є фінансовий аналіз. Він дозволяє відповісти на багато питань щодо руху коштів на підприємстві, якості управління ними й положення на ринку, яке отримує підприємство в результаті своєї діяльності [66, c.21].

Фінансовий аналіз є істотним елементом фінансового менеджменту й аудиту і являє собою метод оцінки й прогнозування фінансового стану підприємства на основі його бухгалтерської звітності [1, c.46]. Фінансовий стан при проведенні такого аналізу виступає як найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства в зовнішньому середовищі. Воно визначає конкурентоздатність підприємства, його потенціал у діловому співробітництві, оцінює, у якому ступені гарантовані економічні інтереси самого підприємства і його партнерів з фінансових та інших відносин [25, c.55].

До основних особливостей фінансового аналізу належать такі [44, c.67]:

забезпечення загальної характеристики майнового й фінансового стану підприємства;

базування на загальнодоступній інформації;

інформаційне забезпечення рішень тактичного й стратегічного характеру;

доступність до результатів аналізу будь-яких користувачів;

можливість уніфікації складу й змісту лічильно-аналітичних процедур;

домінанта грошового вимірника в системі критеріїв;

високий рівень вірогідності й верифікації підсумків аналізу (у межах вірогідності даних публічної звітності).

Основу інформаційного забезпечення фінансового аналізу, як це було відзначено вище, повинна складати бухгалтерська звітність. Безумовно, в аналізі може використовуватися додаткова інформація, головним чином, оперативного характеру, однак вона носить лише допоміжний характер [9, c.37].

Основною метою фінансового аналізу є одержання невеликого числа ключових (найбільш інформативних) параметрів, що дають об'єктивну й точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін у структурі активів і пасивів, у розрахунках з дебіторами й кредиторами.

Таким чином, фінансовий аналіз можна визначити як спосіб збирання, трансформації й використання інформації фінансового характеру, необхідної для досягнення наступних цілей [39, c.211]:

оцінити поточний і перспективний фінансовий стан підприємства;

оцінити можливі й доцільні темпи розвитку підприємства з позиції їхнього фінансового забезпечення;

виявити доступні джерела засобів й оцінити можливість і доцільність їхньої мобілізації;

спрогнозувати положення підприємства на ринку капіталів.

Цілі фінансового аналізу також залежать від суб'єктів аналізу, тобто конкретних користувачів фінансової інформації. Цілі фінансового аналізу досягаються в результаті рішення певного взаємозалежного набору аналітичних завдань [20, c.99]. Аналітичне завдання являє собою конкретизацію цілей аналізу з обліком організаційних, інформаційних, технічних і методичних можливостей проведення аналізу. Основним фактором в остаточному підсумку є обсяг й якість вихідної інформації.

У результаті фінансового аналізу визначається як поточний фінансовий стан підприємства, так й очікувані в перспективах параметри фінансового стану.

Фінансовий аналіз підрозділяється на окремі види залежно від наступних ознак [3, c.34]:

1. За організаційними формами проведення виділяють внутрішній і зовнішній фінансовий аналіз підприємства.

Внутрішній фінансовий аналіз проводиться фінансовими менеджерами підприємства або власниками його майна з використанням усієї сукупності наявних інформативних показників. Результати такого аналізу можуть представляти комерційну таємницю підприємства.

Особливостями внутрішнього аналізу є [28, c.210]:

орієнтація результатів аналізу на своє керівництво;

використання всіх джерел інформації для аналізу;

відсутність регламентації аналізу з боку;

комплексність аналізу, вивчення всіх сторін діяльності підприємства;

інтеграція обліку, аналізу, планування й ухвалення рішення;

максимальна закритість результатів аналізу з метою збереження комерційної таємниці.

Зовнішній фінансовий аналіз здійснюють податкові адміністрації, аудиторські фірми, банки, страхові компанії з метою вивчення правильності відбиття фінансових результатів діяльності підприємства, його фінансової стійкості й кредитоспроможності.

Особливостями зовнішнього фінансового аналізу є [28, c.210]:

множинність суб'єктів аналізу, користувачів інформації про діяльність підприємства;

велика кількість цілей й інтересів суб'єктів аналізу;

наявність типових методик аналізу, стандартів обліку й звітності;

орієнтація аналізу тільки на публічну, зовнішню звітність підприємства;

обмеженість завдань аналізу як слідство попереднього фактору;

максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів інформації про діяльність підприємства.

2. За обсягом дослідження виділяють повний і тематичний фінансовий аналіз підприємства.

Повний фінансовий аналіз проводиться з метою вивчення всіх аспектів фінансової діяльності підприємства в комплексі [60, c.80].

Тематичний фінансовий аналіз обмежується вивченням окремих аспектів фінансової діяльності підприємства. Предметом тематичного фінансового аналізу може бути ефективність використання активів підприємства, оптимальність фінансування різних активів з окремих джерел, стан фінансової стійкості й платоспроможності підприємства, оптимальність інвестиційного портфеля, оптимальність фінансової структури капіталу й ряд інших аспектів фінансової діяльності підприємства [73, c.44].

3. За об'єктом аналізу виділяють наступні його види:

аналіз фінансової діяльності підприємства в цілому. У процесі такого аналізу об'єктом вивчення є фінансова діяльність підприємства в цілому, без виділення окремих його структурних одиниць і підрозділів [11, c.89];

аналіз фінансової діяльності окремих структурних одиниць і підрозділів. Такий аналіз базується в основному на результатах управлінського обліку підприємства;

аналіз окремих фінансових операцій. Предметом такого аналізу можуть бути окремі операції, пов'язані з короткостроковими або довгостроковими фінансовими вкладеннями, з фінансуванням окремих реальних проектів і т. д. [36, c.23].

4. За періодом проведення виділяють попередній, поточний і подальший фінансовий аналізи [7, c.65].

Попередній фінансовий аналіз проводиться із вивченням умов фінансової діяльності в цілому або здійснення окремих фінансових операцій підприємства (наприклад, оцінка власної платоспроможності при необхідності одержання великого банківського кредиту) [7, c.66].

Поточний (або оперативний) фінансовий аналіз проводиться в процесі реалізації окремих фінансових планів або здійснення окремих фінансових операцій з метою оперативного впливу на результати фінансової діяльності. Як правило, він обмежується коротким періодом часу.

Подальший (або ретроспективний) фінансовий аналіз здійснюється підприємством за звітний період (місяць, квартал, рік). Він дозволяє глибше й повніше проаналізувати фінансовий стан і результати фінансової діяльності підприємства в порівнянні з попереднім і поточним аналізом, тому що базується на завершених звітних матеріалах статистичного й бухгалтерського обліку [63, c.88].

Таким чином, фінансовий аналіз підприємства як основа для розробки управлінських рішень є найважливішим етапом у процесі бюджетування. Саме на основі фінансового аналізу можна сформувати обґрунтований і своєчасний комплекс методів з коректування оперативних планів (цілей) підприємства або рішень щодо продовження обраного курсу.

1.2 Інформаційна база фінансового аналізу

В умовах ринкової економіки фінансова звітність господарюючих суб'єктів є основним засобом комунікації й найважливішим елементом інформаційного забезпечення фінансового аналізу. Будь-яке підприємство змушене шукати такі управлінські рішення, які б забезпечили йому перемогу в конкурентній боротьбі й необхідні фінансові результати [21, c.46]. Із цією метою воно вивчає ринкову кон'юнктуру, самостійно планує свою діяльність, знаходить постачальників і покупців, встановлює ціни й т.д. При цьому підприємство вступає в конкурентну боротьбу не тільки за покупців і ринки збуту, але й за кредитні ресурси комерційних банків, а також за кошти інших потенційних інвесторів. Знайти їх можна на ринку капіталів шляхом надання об'єктивного інформування про свою фінансово-господарську діяльність, тобто в основному за допомогою фінансової звітності. Наскільки привабливі опубліковані фінансові результати, що показують поточний й перспективний фінансовий стан підприємства, настільки висока й імовірність одержання додаткових джерел фінансування [33, c.144].

Фінансова звітність - це сукупність форм звітності, складених на основі даних фінансового обліку з метою надання користувачам узагальненої інформації про фінансовий стан і діяльність підприємства, а також зміни у його фінансовому становищі за звітний період в зручній і зрозумілій формі для прийняття цими користувачами певних ділових рішень [8, c.83].

Сторони, зацікавлені в інформації про діяльність підприємства, можна умовно розділити на дві основні категорії: зовнішні й внутрішні користувачі.

До внутрішніх користувачів належить управлінський персонал підприємства. Він приймає різні рішення виробничого й фінансового характеру. Наприклад, на базі звітності складається фінансовий план підприємства на наступний рік, приймаються рішення щодо збільшення або зменшення обсягу реалізації, ціни на товари, напрямків інвестування ресурсів підприємства, доцільності залучення кредитів й ін. Очевидно, що для прийняття таких рішень потрібна повна, своєчасна й точна інформація, оскільки в протилежному випадку підприємство може зазнати більших збитків й навіть збанкрутувати. Крім того, фінансова звітність є сполучною ланкою між підприємством і його зовнішнім середовищем [68, c.33]. Метою подання підприємством звітності зовнішнім користувачам в умовах ринку є, насамперед, одержання додаткових ресурсів на фінансових ринках. Таким чином, від того, що представлено у фінансовій звітності, залежить майбутнє підприємства [30, c.275].

Відповідальність за забезпечення ефективного зв'язку між підприємством й фінансовими ринками несуть фінансові менеджери вищої управлінської ланки підприємства. Тому для них фінансова звітність важлива й тому, що вони повинні знати, яку інформацію одержать зовнішні користувачі, і як вона вплине на прийняті ними рішення [42, c.69]. Це не означає, що менеджери не мають в своєму розпорядженні додаткової внутрішньої інформації про діяльність підприємства, на відміну від зовнішніх користувачів, для яких фінансова звітність у багатьох випадках є основним джерелом інформації. Але, оскільки рішення зовнішніх користувачів за інших рівних умов приймаються на основі обмеженого кола показників фінансової звітності, саме ці показники перебувають у центрі уваги фінансового аналітика й є завершальною крапкою в ході оцінки впливу прийнятих управлінських рішень на фінансове становище підприємства [58, c.10].

Серед зовнішніх користувачів фінансової звітності виділяються дві групи: користувачі, безпосередньо зацікавлені в діяльності компанії, і користувачі, опосередковано зацікавлені в ній.

До першої групи належать [22, c.200]:

власники підприємства (нинішні й потенційні);

кредитори (нинішні й потенційні);

постачальники й покупці;

держава;

службові компанії.

Друга група користувачів зовнішньої фінансової звітності - це ті юридичні й фізичні особи, кому вивчення звітності необхідно для захисту інтересів першої групи користувачів. У цю групу входять:

аудиторські служби;

консультанти з фінансових питань;

біржі цінних паперів;

реєструючі й інші державні органи;

законодавчі органи;

юристи;

преса й інформаційні агентства;

торгово-виробничі асоціації;

профспілки.

Таблиця 1.1 дає стислу й наочну картину того, який інтерес у найбільш важливих груп користувачів викликає те або інше джерело інформації про діяльність підприємства, а також висвітлює значення фінансової звітності [19, c.72].

Таблиця 1.1 Користувачі фінансової звітності

Користувачі	Інтереси	Джерела інформації
Менеджери підприємства	оцінка ефективності виробничої й фінансової діяльності; прийняття управлінських і фінансових рішень.	внутрішні звіти підприємства; фінансова звітність підприємства
Органи оподатковування	оподатковування підприємств	фінансова звітність; податкова звітність; дані внутрішніх перевірок
Акціонери	оцінка адекватності доходу в залежності від ступеня ризикованості зроблених інвестицій; оцінка перспектив виплати дивідендів.	фінансова звітність
Кредитори	визначення наявності ресурсів для погашення кредитів і виплати відсотків	фінансова звітність; спеціальні довідки
Постачальники	визначення наявності ресурсів для оплати поставок	фінансова звітність
Продовження таблиці 1.1
Покупці	оцінка того, наскільки довго підприємство зможе продовжувати свою діяльність	фінансова звітність
Службовці	оцінка стабільності й рентабельності діяльності підприємства з метою визначення перспективи своєї зайнятості, одержання фінансових й інших пільг і виплат від підприємства	фінансова звітність
Статистичні органи	статистичні узагальнення	статистична звітність; фінансова звітність.

З таблиці 1.1 видно, що в залежності від змісту і завдань аналізу можуть використовуватися різні інформаційні джерела. До основних з них належать такі:

фінансова звітність;

статистична звітність;

дані внутрішньогосподарського (управлінського) бухгалтерського обліку;

дані з первинної облікової документації (вибіркові дані);

експертні оцінки.

З 1 січня 2000 р. на підприємствах України незалежно від форм власності (крім банків і бюджетних установ) запроваджені перелічені далі форми фінансової звітності, що відповідають міжнародним стандартам [57, c.101]:

Форма 1 "Баланс" - звіт про фінансовий стан, що відображає активи, зобов'язання і капітал підприємства на встановлену дату.

Форма 2 "Звіт про фінансові результати" - містить дані про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний тапопередній періоди.

Форма 3 "Звіт про рух грошових коштів" - відображає надходження та витрачання коштів у звітному періоді за операційним, інвестиційним і фінансовим напрямками діяльності підприємства .

Форма 4 "Звіт про власний капітал" - відбиває зміни у складі власного капіталу протягом звітного періоду.

Мета складання фінансової звітності - надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства для прийняття рішень [72, c.145].

Дані зі стандартних обов'язкових форм державної статистичної звітності, що затверджуються Держкомстатом України, можна використовувати для аналізу фінансового стану підприємств народного господарства, дослідження кількісних залежностей фінансових аналітичних показників на макрорівні [40, c.67].

Дані внутрішньогосподарського (управлінського) бухгалтерського обліку надаються керівництву підприємства для прийняття відповідних рішень щодо витрат: за видами виробів (послуг, робіт); за місцями виникнення (виробничі підрозділи); за класифікаційними ознаками (постійні та змінні); за калькуляційними статтями; за економічними елементами; за періодами тощо.

Дані з первинних документів оборотних відомостей за синтетичними та аналітичними рахунками використовують з метою поглибленого аналізу фінансового стану підприємства. В Україні залучення первинних даних бухгалтерського обліку передбачено методикою поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій [55, c.19].

До експертних оцінок вдаються насамперед з метою отримання даних про відносну значущість того чи іншого аналітичного показника під час розгляду їх сукупності. Проте, експертні оцінки використовують переважно для прогнозування фінансового стану підприємства, а також для фінансової експертизи інвестицій [13, c.91].

Таким чином, фінансова звітність підприємства служить основним джерелом інформації про його діяльність. Ретельне вивчення фінансових звітів розкриває причини досягнутих успіхів, а також недоліків у роботі підприємства, допомагає намітити шляхи вдосконалення його діяльності.

1.3 Методи та прийоми проведення фінансового аналізу підприємства

Для вирішення конкретних завдань фінансового аналізу застосовується цілий ряд спеціальних методів, що дозволяють одержати кількісну оцінку окремих аспектів діяльності підприємства. Під методом фінансового аналізу розуміється діалектичний метод підходу до вивчення фінансових процесів в їх становленні та розвитку.

Метод фінансового аналізу - це системне комплексне дослідження, взаємопов'язане визначення інформації фінансового характеру з метою її об'єктивної оцінки, виявлення резервів підвищення ефективності використання фінансових ресурсів та забезпечення необхідною інформацією менеджерів для прийняття ефективних управлінських рішень.

Методи фінансового аналізу реалізуються через сукупність певних прийомів дослідження (рис. 1.1). Вони глибше розкривають специфічність методу, відображають його системність і комплексність.

У фінансовій практиці залежно від використовуваних прийомів розрізняють наступні методи фінансового аналізу, який проводиться на підприємстві: трендовиий, структурний, порівняльний аналіз й аналіз коефіцієнтів [32, c.50].

Трендовий (горизонтальний) фінансовий аналіз базується на вивченні динаміки окремих фінансових показників у часі. У процесі здійснення цього аналізу розраховуються темпи росту (приросту) окремих показників і визначаються загальні тенденції їхньої зміни (або тренд). Найбільшого поширення одержали наступні прийоми трендового (горизонтального) аналізу [64, c.38]:

1) порівняння фінансових показників звітного періоду з показниками попереднього періоду (наприклад, з показниками попередньої декади, місяця, кварталу);

2) порівняння фінансових показників звітного періоду з показниками аналогічного періоду минулого року (наприклад, показників другого кварталу звітного року з аналогічними показниками другого кварталу попереднього року). Ця форма аналізу застосовується на підприємствах з яскраво вираженими сезонними особливостями господарської діяльності;

3) порівняння фінансових показників за ряд попередніх періодів. Метою такого аналізу є виявлення тенденції зміни окремих показників, що характеризують результати фінансової діяльності підприємства. Результати такого аналізу звичайно оформляються графічно у вигляді лінійних графіків або стовпчикової діаграми зміни показника в динаміці.

Структурний (вертикальний) фінансовий аналіз базується на структурному розкладанні окремих показників. У процесі здійснення цього аналізу розраховуються питомі значення окремих структурних складових фінансових показників. Найбільшого поширення одержали наступні прийоми структурного (вертикального) аналізу [22, c.80]:

1) структурний аналіз активів. У процесі цього аналізу визначаються співвідношення (питомі значення) оборотних і позаоборотних активів, склад використовуваних оборотних активів, склад використовуваних позаоборотних активів, склад активів підприємства за ступенем їхньої ліквідності, склад інвестиційного портфеля й інших;

2) структурний аналіз капіталу. У процесі цього аналізу визначається питома вага власного й позикового капіталів, склад використовуваного власного капіталу, склад використовуваного позикового капіталу за видами, склад використовуваного позикового капіталу за терміновістю зобов'язань (поверненням) й інші;

3) структурний аналіз грошових потоків. У процесі цього аналізу в складі загального грошового потоку виділяють грошові потоки за оперативною (виробничою) діяльністю, за фінансовою і за інвестиційною діяльністю. Кожний із цих видів грошових потоків у свою чергу може бути глибоко структурований за окремими складовими його елементами.



Рис. 1.1 Методи та прийоми фінансового аналізу

Результати структурного (вертикального) аналізу також можуть бути оформлені графічно у вигляді стовпчикової або секторної діаграми структури показника.

Порівняльний фінансовий аналіз базується на зіставленні значень окремих груп аналогічних фінансових показників між собою. В процесі здійснення цього аналізу розраховуються розміри абсолютних і відносних відхилень порівнюваних показників. Найбільшого поширення отримали наступні прийоми порівняльного аналізу [46, c.12]:

1) порівняльний аналіз фінансових показників підприємства й середньогалузевих показників. У процесі цього аналізу виявляють ступінь відхилення основних результатів фінансової діяльності даного підприємства від середньогалузевих з метою подальшого підвищення її ефективності;

2) порівняльний аналіз фінансових показників даного підприємства й підприємства-конкурента. У процесі цього аналізу виявляються слабкі сторони діяльності підприємства з метою розробки заходів щодо підвищення його конкурентної позиції;

3) порівняльний аналіз фінансових показників окремих структурних одиниць і підрозділів даного підприємства. Такий аналіз проводиться в розрізі сформованих на підприємстві центрів економічної відповідальності з метою порівняльної оцінки ефективності їхньої фінансової діяльності;

4) порівняльний аналіз звітних і планових (нормативних) фінансових показників. У процесі цього аналізу виявляється ступінь відхилення звітних показників від планових (нормативних), визначаються причини цих відхилень і вносяться відповідні корективи в наступну фінансову діяльність.

Аналіз фінансових коефіцієнтів базується на розрахунку співвідношення різних абсолютних показників між собою. У процесі здійснення цього аналізу визначаються відносні показники, що характеризують різні аспекти фінансової діяльності підприємства. Найбільшого поширення одержали наступні прийоми [52, c.193]:

1) аналіз майнового стану підприємства дає можливість визначити абсолютні й відносні зміни статей балансу за певний період, відстежити тенденції їхньої зміни й визначити структуру фінансових ресурсів підприємства.

2) аналіз ліквідності підприємства дозволяє визначити спроможність швидкого перетворення його активів на грошові кошти в найменший проміжок часу за найвищими цінами в реальній ринковій ситуації.

3) аналіз платоспроможності. У процесі цього аналізу виявляється можливість підприємства вчасно розплачуватися за своїми обов'язками перед постачальниками сировини і матеріалів, повертати кредити, виплачувати заробітну плату персоналу, вносити платежі до бюджету.

4) аналіз ділової активності дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обороту фінансових ресурсів підприємства.

5) аналіз рентабельності. У процесі цього аналізу встановлюється рівень прибутковості використання капіталу в цілому або окремих його частинах, а також рівень прибутку стосовно інших показників господарської діяльності.

Таким чином, у ході аналізу фінансового стану підприємства можуть використовуватися найрізноманітніші прийоми, методи та моделі аналізу, їхня кількість та широта застосування залежать від конкретних цілей аналізу та визначаються його завданнями в кожному конкретному випадку.

1.4 Характеристика показників фінансового стану підприємства

Аналіз показників фінансового стану підприємства дозволяє дослідити структуру активів підприємства а також оцінити його ліквідність, платоспроможність, рентабельність і деякі інші сторони фінансового життя підприємства. Спираючись на результати дослідження інвестори, кредитори а також керівництво підприємства мають змогу визначити специфіку економічної ситуації в ньому на момент оцінки. Важливою якістю аналізу фінансових показників є те, що він дозволяє порівняти результати декількох періодів та на основі цього оцінювати тенденції розвитку господарсько-економічної діяльності підприємства [69, c.88].

Усі фінансові показники, які дозволяють оцінити діяльність підприємства можна поділити на п'ять груп [23, c.105]:

Показники майнового стану підприємства.

Показники ліквідності.

Показники платоспроможності.

Показники ділової активності.

Показники рентабельності.

Показники майнового стану підприємства характеризують його виробничий потенціал. До них належать [12, c.41]:

коефіцієнт зношування основних засобів;

коефіцієнт відновлення основних засобів;

коефіцієнт вибуття основних засобів.

Коефіцієнт зношування основних засобів характеризує стан і ступінь зношування основних засобів і розраховується як відношення суми зношування основних коштів до їхньої первісної вартості за формулою (1.1):

, (1.1)

де З - вартість зносу, нарахована за весь період експлуатації;

- первісна вартість основних засобів [45, c.27].

Коефіцієнт відновлення основних засобів показує, яку частину від тих, що є на кінець звітного періоду становлять нові основні засоби, і розраховується як відношення первісної вартості основних засобів, які надійшли за звітний період, до первісної вартості основних засобів, наявних на балансі підприємства на кінець звітного періоду за формулою (1.2):

,(1.2)

де - вартість основних засобів, введених в експлуатацію протягом звітного періоду;

- вартість основних засобів, наявних на балансі підприємства на кінець звітного періоду [12, c.43].

Коефіцієнт вибуття основних засобів показує, яка частина основних засобів вибула за звітний період, і розраховується як відношення первісної вартості основних засобів, які вибули за звітний період, до первісної вартості основних засобів, наявних на балансі підприємства на початок звітного періоду:

, (1.3)

де - вартість основних засобів, які вибули з експлуатації протягом звітного періоду;

- вартість основних засобів, наявних на балансі підприємства на початок звітного періоду [26, c.69].

Показники ліквідності характеризують можливість підприємства оплачувати свої поточні зобов'язання. До них відносять такі коефіцієнти [37, c.5]:

коефіцієнт покриття;

коефіцієнт швидкої ліквідності;

коефіцієнт абсолютної ліквідності;

чистий оборотний капітал.

Коефіцієнт покриття розраховується як відношення оборотних активів до поточних зобов'язань підприємства й показує достатність ресурсів підприємства, які можуть бути використані для погашення його поточних зобов'язань. Розраховується за формулою (1.4):

, (1.4)

де - сума оборотних активів підприємства;

- сума поточних зобов'язань підприємства [61, c.153].

Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується як відношення найбільш ліквідних оборотних коштів (коштівів й їхніх еквівалентів, фінансових інвестицій і дебіторської заборгованості) до поточних зобов'язань підприємства. Він відображає платіжні можливості підприємства щодо сплати поточних зобов'язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами. Розраховується за формулою (1.5):

, (1.5)

де ГК - грошові кошти підприємства;

ФІ - фінансові інвестиції;

ДЗ - дебіторська заборгованість;

- сума поточних зобов'язань підприємства [4, c.20].

Коефіцієнт абсолютної ліквідності обчислюється як відношення коштів й їхніх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій до поточних зобов'язань. Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина боргів підприємства може бути оплачена негайно. Знаходиться за формулою (1.6):

, (1.6)

де ГК - грошові кошти підприємства;

ФІ - фінансові інвестиції;

- сума поточних зобов'язань підприємства [37, c.8].

Чистий оборотний капітал розраховується як різниця між оборотними активами підприємства і його поточними зобов'язаннями. Його наявність і величина свідчать про можливості підприємства платити свої поточні зобов'язання й розширювати наступну діяльність:

, (1.7)

де - сума оборотних активів підприємства;

- сума поточних зобов'язань підприємства [34, c.78].

Показники платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства характеризують структуру джерел фінансування ресурсів підприємства, ступінь фінансової стійкості й незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування діяльності. До них належать [65, c.239]:

коефіцієнт платоспроможності (автономії);

коефіцієнт фінансування;

коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами;

коефіцієнт маневреності власного капіталу.

Коефіцієнт платоспроможності (автономії) розраховується як відношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу підприємства й показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Розраховується за формулою (1.8):

, (1.8)

де - власний капітал підприємства;

- підсумок балансу підприємства [16, c.31].

Коефіцієнт фінансування розраховується як співвідношення залучених і власних коштів і характеризує залежність підприємства від залучених коштів. Знаходиться за формулою (1.9):

, (1.9)

де - власний капітал підприємства;

- залучені кошти [43, c.66].

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами розраховується як відношення величини чистого оборотного капіталу до величини оборотних активів підприємства й показує забезпеченість підприємства власними оборотними коштами. Розраховується за формулою (1.10):

, (1.10)

де ЧОК- чистий оборотний капітал підприємства;

- оборотні активи підприємства [31, c.25].

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу підприємства використовується для фінансування його поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні кошти, а яка - капіталізована. Коефіцієнт маневреності власного капіталу розраховується як відношення чистого оборотного капіталу до власного капіталу за формулою (1.11):

, (1.11)

де ЧОК- чистий оборотний капітал підприємства;

- власний капітал підприємства [6, c.93].

Аналіз ділової активності дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обороту фінансових ресурсів підприємства. Аналіз ділової активності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників [49, c.57]:

коефіцієнт оборотності активів;

коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості;

коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості;

коефіцієнт тривалості оборотів дебіторської й кредиторської заборгованостей;

коефіцієнт оборотності матеріальних запасів;

коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддачі);

коефіцієнт оборотності власного капіталу.

Коефіцієнт оборотності активів обчислюється як відношення чистого виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньої величини підсумку балансу підприємства й характеризує ефективність використання підприємством всіх наявних ресурсів незалежно від джерел їхнього залучення. Розраховується за формулою (1.12):

, (1.12)

де ЧД- чистий дохід від реалізації продукції (товарів, послуг);

- середня величина підсумку балансу підприємства [62, c.37].

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості розраховується як відношення чистого виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини дебіторської заборгованості й показує швидкість обігу дебіторської заборгованості підприємства за період, що аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємством. Знаходиться за формулою (1.13):

КОД , (1.13)

де ЧД- чистий дохід від реалізації продукції (товарів, послуг);

- середньорічна величина дебіторської заборгованості.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості розраховується як відношення чистого виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини кредиторської заборгованості й показує швидкість обігу кредиторської заборгованості підприємства за період, що аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємству. Розраховується за формулою (1.14):

, (1.14)

де ЧД- чистий дохід від реалізації продукції (товарів, послуг);

- середня величина кредиторської заборгованості [18, c.55].

Строк погашення дебіторської й кредиторської заборгованостей розраховується як відношення тривалості звітного періоду до коефіцієнта оборотності дебіторської або кредиторської заборгованості й показує середній період погашення дебіторської або кредиторської заборгованостей підприємства.

Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів розраховується як відношення собівартості реалізованої продукції до середньорічної вартості матеріальних запасів і характеризує швидкість реалізації товарно-матеріальних запасів підприємства. Розраховується за формулою (1.15):

, (1.15)

де СП- собівартість реалізованої продукції;

- середньорічна вартість матеріальних запасів підприємства [67, c.29].

Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) розраховується як відношення чистого виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної вартості основних засобів. Він показує ефективність використання основних засобів підприємства. Знаходиться за формулою (1.16):

, (1.16)

де ЧД- чистий дохід від реалізації продукції (товарів, послуг);

- середньорічна вартість основних засобів підприємства.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу розраховується як відношення чистого виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини власного капіталу підприємства й показує ефективність використання власного капіталу підприємства. Розраховується за формулою (1.17):

, (1.17)

де ЧД- чистий дохід від реалізації продукції (товарів, послуг);

- середньорічна величина власного капіталу підприємства [27, c.9].

Показники рентабельності підприємства характеризують ефективність вкладення коштів у підприємство й раціональність їхнього використання. До них відносять [14, c.60]:

коефіцієнт рентабельності активів;

коефіцієнт рентабельності власного капіталу;

коефіцієнт рентабельності діяльності;

коефіцієнт рентабельності продукції.

Коефіцієнт рентабельності активів розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості активів і характеризує ефективність використання активів підприємства. Розраховується за формулою (1.18):

, (1.18)

де ЧП- чистий прибуток підприємства;

- середньорічна вартість активів підприємства [59, c.72].

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості власного капіталу й характеризує ефективність вкладення коштів у дане підприємство. Знаходиться за формулою (1.19):

, (1.19)

де ЧП- чистий прибуток підприємства;

- середньорічна вартість власного капіталу підприємства [38, c.32].

Коефіцієнт рентабельності діяльності розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до чистого виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг) і характеризує ефективність господарської діяльності підприємства. Розраховується за формулою (1.20):

, (1.20)

де ЧП- чистий прибуток підприємства;

ЧД - чистий дохід від реалізації продукції (товарів, послуг) [19, c.99].

Коефіцієнт рентабельності продукції розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) до витрат на її виробництво й збут і характеризує прибутковість господарської діяльності підприємства від основної діяльності. Знаходиться за формулою (1.22):

, (1.22)

де П- прибуток підприємства від реалізації продукції (робіт, послуг);

- витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) [56, c.49].

Слід зазначити, що у світовій практиці існують загально визначені стандарти основних фінансових показників (табл. 1.2) [29, c.25].

Таблиця 1.2 Світові стандарти основних фінансових показників

Показник	Нормативне значення
коефіцієнт зношування основних засобів	<50%
коефіцієнт покриття	>2,0
коефіцієнт швидкої ліквідності	>1,0
коефіцієнт абсолютної ліквідності	>0,2
чистий оборотний капітал	>1,0
коефіцієнт платоспроможності (автономії)	>0,5
коефіцієнт фінансування	>1,0
коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами	0,6 - 0,8
коефіцієнт маневреності власного капіталу	>0,05
коефіцієнт оборотності активів	>2,8
коефіцієнт оборотності матеріальних запасів	1,0 - 1,5
коефіцієнт рентабельності активів	>1,0
коефіцієнт рентабельності діяльності	>1,0
коефіцієнт рентабельності продукції	>1,0
коефіцієнт рентабельності власного капіталу	>1,0

Таким чином, аналіз фінансових показників діяльності підприємства для його керівництва виступає відправним пунктом при формування комерційної та фінансової стратегії, яка впливає на діяльність підприємства в майбутньому. Використання фінансових коефіцієнтів дозволяє контролювати фінансовий стан підприємства та привносити позитивні зміни до нього. Важливу роль грає аналіз фінансових показників для менеджерів підприємства при складанні прогнозу відносно умов, які можуть скластися в майбутньому, а також при розробці стратегічних рішень, які вплинуть на діяльність підприємства в майбутньому.

РОЗДІЛ 2 ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ВАТ «БЕРДЯНСЬКА ТРИКОТАЖНА ФАБРИКА»

2.1 Загальна характеристика діяльності ВАТ «Бердянська трикотажна фабрика»

Повна назва підприємства: Відкрите акціонерне товариство «Бердянська трикотажна фабрика».

Скорочена назва: ВАТ «БТФ».

Адреса: Україна, Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Комунарів 14.

Історія заснування та розвитку даного підприємства почалася у 1943 році. Тоді за рішенням виконкому Міської Ради депутатів трудящих на основі розпорядження Народного Комісаріату місцевої промисловості УССР та розпорядження Запорізького обласного містпрому 6 жовтня 1943 року № II - 41 були засновані трикотажна та швейна майстерні, які підпорядковувалися Осіпенківському міському промкомбінату. Майстерні розташовувалися у різних частинах міста. Одна майстерня знаходилася на Базарній площі. Тут шили дитячий одяг із бавовняно-паперового матеріалу. У швейній майстерні працювало двадцять п'ять чоловік в одну зміну. Виробництво складало 150 одиниць продукції в день. Трикотажна майстерня розташовувалася по вул. Дзержинського. Тут примітивним способом в'язалося полотно із х/б пряжі на машинах МТ - 26, фарбування полотна відбувалося в котлах. В трикотажній майстерні працювало біля п'ятидесяти чоловік в одну зміну. Денний випуск складав приблизно 100 виробів.

Робота цих двох майстерень не мала належного постачання ресурсами через підпорядкування їх різним відомствам. Це призвело до невиконання плану, в наслідок чого Міністерство легкої промисловості УРСР вирішило зміцнити трикотажне виробництво міста. Для цього були розроблені організаційно-технічні заходи, реалізація яких дозволила в короткі строки закінчити будівництво приміщень трикотажної фабрики по вулиці Комунарів, де вона знаходиться зараз, а також впровадити механізацію ручних операцій у швейних цехах. Все це дозволило вже у 1951 - 1956 роках налагодити безперебійну роботу фабрики.

У ці роки з метою підвищення продуктивності праці були розроблені перші конвеєрні потоки із заданним режимом руху. Впровадження такого обладнання в роботу фабрики дозволило постійно збільшувати випуск продукції. Якщо у 1947 році виробництво складало 200 тис. одиниць продукції, то у 1958 році цей показник склав 5080 тис. одиниць.

С 1958 р. по 1960 р. була проведена реконструкція фабрики з введенням у дію нового виробничого корпусу, складу сировини та матеріалів, ремонтних майстерень. Використання нового виробничого корпусу значно покращило умови праці та збільшило об'єм випуску продукції, який у 1962 році складав 8500 тис. од.

...