Система управління логістичними процесами підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

В умовах ринкової економіки однієї з основних задач є оптимальний вибір з великого числа підприємств - постачальників, що пропонують свою продукцію, яка підходить для даного підприємства.

Управління логістичними процесами торгівельного підприємства грає велику роль в управлінні підприємством в цілому.

Логістичні процеси є частиною оборотних фондів підприємства, тобто тих засобів, які повністю споживаються в кожному торгівельному циклі, цілком переносять свою вартість на товари.

Для організації прибуткової роботи підприємства необхідне створення правильної і реальної структури руху логістичних процесів підприємства. В сучасному менеджменті існує велика кількість варіантів управління логістичними процесами торгівельного підприємства.

Особливістю системи управління логістичними процесами є відсутність в ній ієрархії управління, бо рух логістичних процесів здійснюється не директивою, а за допомогою реальних економічних засобів.

В умовах ринкової економіки завдяки конкуренції між товаровиробниками встановлюється деякий найпоширеніший рівень витрат матеріальних потоків, який і є суспільно необхідним. Для певного періоду часу цей рівень стабільний, з тенденцією до зниження.

Всяке перевищення суспільно необхідного рівня витрат для даного товаровиробника вабить негативні економічні наслідки - аж до банкрутства. Тому кожне підприємство вимушено працювати так, щоб його витрати не перевищували сталий суспільно необхідний рівень. В цьому полягає економічна основа механізму раціонального управління логістичними процесами.

Головним завданням органів постачання підприємства є своєчасне і оптимальне забезпечення торгівельного підприємства необхідними матеріальними ресурсами відповідної комплектності і якості.

В той же час наявність невживаних запасів уповільнює оборотність оборотних коштів, відволікає з обороту матеріальні ресурси і знижує темпи відтворювання і веде до великих витрат за змістом самих запасів. Функціонування торгівельного підприємства при відносно високому рівні у нього запасів вчинене не ефективним. В даному випадку підприємство має у себе по окремих групах товарно-матеріальних цінностей запаси більше дійсно необхідних їх значень - зайві запаси.

Актуальність даної теми полягає в тому, що ефективне управління в сучасних умовах логістичними процесами - необхідна умова підвищення ефективності бізнесу, створення, розвитку і реалізації конкурентних переваг підприємства.

В дипломній роботі, поставлена мета проаналізувати структуру існуючих методів управління логістичними процесами підприємства, виділити систему управління логістичними процесами.

Об'єкт дослідження - ТОВ ЛКФ ЛТД філія "Свіжість".

Предмет дослідження - управління логістичними процесами на торгівельному підприємстві ТОВ ЛКФ ЛТД філія "Свіжість".

Мета розробки - управління логістичними процесами на торгівельному підприємстві ТОВ ЛКФ ЛТД філія "Свіжість".

Для досягнення мети в дипломної роботі вирішені наступні задачі:

- визначено основні методи управління логістичними процесами на торгівельному підприємстві;

- зроблено аналіз управління логістичними процесами на торгівельному підприємстві ТОВ ЛКФ ЛТД філія "Свіжість" на основі відомих методів управління логістичними процесами;

- зроблено висновки й пропозиції по ефективності управління логістичними процесами на торгівельному підприємстві.

1. Дослідження теоретичних аспектів управління логістичними процесами

1.1 Економічна сутність поняття "логістика". Цілі логістики на сучасному етапі

Термін “логістика”, відомий донедавна лише вузькому колу спеціалістів, набуває сьогодні широкого розповсюдження. Основна причина цього явища полягає в тому, що поняття “логістика” почало використовуватися в економіці.

Етимологія поняття “логістика” викликає істотні суперечності. Найбільш розповсюдженими є дві точки зору. За однією із них термін “логістика” походить від грецького і означає: обчислювати, міркувати, за другою - від французького - постачати. Однак зустрічаються й інші версії, зокрема, від древньогерманського - склад, зберігання.

Все ж, логістика, що була застосована пізніше в економічній сфері, розвивалася як військова дисципліна і, на думку ряду західних учених, саме завдяки військовій справі виросла в науку. Творцем перших наукових праць з логістики прийнято вважати французького військового фахівця А. Жоміні (1779-1869 рр.), який визначив логістику як “практичне керівництво пересуванням військами” [2, с.125].

Уперше на можливість використання положень військової логістики в економіці вказав у 1951 р. фахівець у сфері системного аналізу О. Моргенштерн, який зазначив, що існує абсолютна подібність між управлінням забезпеченням військ і управлінням матеріальними ресурсами у промисловості [3, с.278].

Хоча логістика довгий час вважалася військовим терміном, його застосування в цивільній сфері розпочалося вже у 60-ті роки й означало “оптимальну координацію переміщення і створення запасу сировини, діяльності з переробки, пакування кінцевої продукції, її складування і доставки клієнтам”. У такий спосіб логістика одержала інший напрямок розвитку - економічний [4, с.48].

На сьогодні у закордонній і вітчизняній літературі немає єдиного визначення логістики. Багатоманітність визначень поняття логістики пов'язана насамперед з тим, що еволюціонувала сама концепція логістики, тому як саме визначення, так і об'єкти дослідження логістики змінювалися й уточнювалися з розвитком ринкових відносин.

Так, відомі наступні поняття.

Логістика - наука про планування, організацію, управління, контроль і регулювання переміщення матеріальних і інформаційних потоків у просторі і в часі від їхнього первинного джерела до кінцевого споживача [5, с.89].

Логістика - наука про планування, контроль і управління транспортуванням, складуванням та іншими матеріальними і нематеріальними операціями, здійснюваними у процесі доведення сировини і матеріалів до виробничого підприємства, внутрішньозаводської переробки сировини, матеріалів і напівфабрикатів, доведення готової продукції до споживача з врахуванням інтересів та вимог останнього, а також передачі й обробки відповідної інформації.

Логістика - це гармонізація інтересів учасників процесу переміщення продукції, форма оптимізації ринкових зв'язків, тобто вдосконалення управління матеріальними і пов'язаними з ними інформаційними та фінансовими потоками на шляху від первинного джерела сировини до кінцевого споживача готової продукції на основі системного підходу й економічних компромісів для отримання синергичного ефекту.

Логістика - це мистецтво управління потоком матеріалів і продуктів від зовнішнього джерела до споживача [6, с.325].

Логістика - новий науковий напрямок, учення про планування, управління і спостереження (відстеження) під час переміщення матеріальних та інформаційних потоків у виробничих і енергетичних системах.

Логістика - це наукове учення про планування, управління і контроль потоків матеріалів, енергії та інформації в окремих видах підприємства.

Логістика - міждисциплінарний науковий напрямок, безпосередньо пов'язаний з пошуком нових можливостей підвищення ефективності матеріальних потоків [7, с.46].

У сучасному розумінні логістика - це наукова дисципліна (або вид практичної діяльності), що пов'язана з плануванням, організацією, управлінням, контролем та регулюванням матеріальних та інформаційних потоків у просторі і часі від їх першоджерела до кінцевого споживача.

Найбільш узагальнюючим є концептуальний підхід (рисунок 1.1).

Рисунок 1.1 - Концептуальний підхід до визначення поняття «логістика»

Більш конкретним до розуміння логістики є функціональний підхід (рисунок 1.2).



Рисунок 1.2 - Функціональний підхід до визначення поняття «логістика»

Однак усі наведенні тлумачення не суперечать концептуальній сутності логістики, а їх численність є цілком закономірним явищем, яке часто супроводжує становлення і розвиток нових науково-практичних напрямків.

При цьому не важко помітити, що основним об'єктом дослідження, управління й оптимізації вважається саме матеріальний потік. Пізніше в сферу інтересів логістики потрапили інформаційні та фінансові потоки, які супроводжують матеріальний, а зовсім недавно - потоки послуг. Сьогодні здійснюються спроби подальшого розширення сфери застосування логістики шляхом виділення як об'єктів її дослідження енергетичних, трудових та інших потоків, які присутні в економічних системах.

Отже, логістика розглядається як теорія і практика управління матеріальними і пов'язаними з ними інформаційними і фінансовими потоками.

Новизна логістичного підходу в управлінні ресурсами полягає в зміні пріоритетів господарської діяльності. Головну роль відіграє не продукт, а процес у формі потоку (матеріального, інформаційного, фінансового тощо). Управління потоковими процесами, їх перетворення й інтеграція є новою формою управління, що перевершує традиційні як за рівнем творчого потенціалу, так і за ефективністю кінцевих результатів. Оптимізація потокових процесів в економіці стала можливою лише завдяки переорієнтації з кількісних критеріїв оцінки господарської діяльності на якісні.

До логістики як наукової основи управління потоковими процесами звертаються не тільки у промисловості, торгівлі і на транспорті, але також у сфері послуг, банківській і страховій справі, організації після продажного сервісу, у комунальному господарстві, у сфері туризму та інших галузях діяльності [9].

Встановлено, що застосування на практиці принципів логістики дає змогу скоротити до 30-50 % рівень запасів сировини та палива, до 25-30 % -- транспортні витрати.

Учасниками логістичних операцій можуть бути такі організації та підприємства: підприємства-виробники; підприємства гуртової та роздрібної торгівлі; комерційно-посередницькі організації; транспортні організації загального користування, різні експедиторські фірми їхні склади та транспортні засоби виконують різноманітні логістичні операції.

Кожен виробник має сформувати ефективний канал розподілу своєї продукції. Це може бути канал прямого маркетингу, коли збутову діяльність здійснює безпосередньо виробник через свої збутові підрозділи. Але більшість виробників використовує непрямі канали розподілу, залучаючи торговельних посередників різних типів.

Найбільш економічною є елементарна схема логістичного обслуговування: один продуцент (виробник, спеціалізований посередник) - один клієнт. Проте така схема має місце лише в окремих випадках. Як правило, постачальники мають складні схеми реалізації і поставок готової продукції, коли транспортно-експедиційні зв'язки здійснюються одночасно з декількома клієнтами (споживачами). В такій ситуації структури, що здійснюють сервісне логістичне обслуговування, повинні вирішувати дві групи задач, які утворюють так званий мікро- і макрорівень сервісу.

Мікрорівень логістичного сервісу - це організація, структура і якість обслуговування конкретних споживачів, а також оперативне управління логістичною діяльністю і необхідними для цього інфраструктурними елементами.

Макрорівень логістичного сервісу представляє собою розподіл замовників по зонам їх агрегування, сегментам цільового ринку, а також розробку стандартів обслуговування, стратегічне планування, інвестиції, реалізацію загальної політики діяльності на ринку логістичних послуг [2, с.93].

Логістичні затрати починають формуватися на мікрологістичному рівні. Виходячи з маркетингового міксу, концепція логістики спрямовує діяльність фірм, компаній на мінімізацію сукупних витрат. З цією метою рекомендується обережність у поводженні з мінімізацією часткових витрат.

Логістичний сервіс характеризується трьома найважливішими показниками: корисністю, оперативністю, якістю.

Логістичні витрати і логістичний сервіс, як правило перебувають у прямо пропорційній залежності. Якісний сервіс завжди є досить дорогим, і зростання витрат, за звичай, тільки поліпшує його.

Логістичними слід вважати витрати, що пов'язані з рухом від первинного джерела їх виникнення до кінцевого споживача. Абсолютно точний їх розрахунок є дуже складним, оскільки сучасна теорія і практика бухгалтерського обліку «проходить мимо» таких затрат [8].

Цілі логістики наведені на рисунку 1.3.



Рисунок 1.3 - Цілі логістики

Уся ця сукупність цілей може бути визначена за допомогою "шести правил логістики":

1. Вантаж - необхідний товар

2. Якість - необхідної якості

3. Кількість - в необхідній кількості

4. Час - в необхідний час

5. Місце - в потрібному місці

6. Витрати - з мінімальними витратами.

Оскільки одним з основних методологічних принципів логістичної концепції є системний підхід, то надамо йому характеристику.

Системний підхід - це методологія наукового пізнання, в основі якої лежить розгляд об'єктів як систем, що дозволяє побачити об'єкт дослідження як комплекс взаємопов'язаних підсистем, об'єднаних спільною метою, розкрити його інтегративні властивості, а також внутрішні та зовнішні зв'язки. Системний підхід передбачає послідовний перехід від загального до часткового, коли в основі розгляду лежить конкретна кінцева мета, для досягнення якої створюється система. Відповідно до методології системного підходу кожна система є інтегрованим цілим навіть тоді, коли вона складається з окремих розрізнених підсистем.

Логістичні системи вкладаються у загальноприйняте поняття «системи», бо складаються із системоутворюючих елементів, тісно взаємопов'язаних і взаємозалежних між собою, які мають впорядковані звязки й утворюють певну структуру із заздалегідь заданими властивостями. Відрізняються ці системи високим ступенем узгоджених вхідних продуктивних сил з метою управління наскрізними потоками [18].

Логістична система (ЛС) - це адаптивна система зі зворотним зв'язком, яка виконує ті чи інші логістичні функції (операції), складається із підсистем і має розвинуті внутрішньосистемні зв'язки та зв'язки із зовнішнім середовищем.

В якості ЛС можна розглядати промислове підприємство, територіально-виробничий комплекс, торгівельне підприємство тощо.

Метою логістичної системи є забезпечення наявності необхідного товару в необхідній кількості і асортименті, заданої якості, в потрібному місці й у потрібний час, в максимально можливому ступені підготовлених до виробничого процесу або особистому споживанню при заданому рівні логістичних витрат.

Будь-яка логістична система складається із сукупності елементів, так званих ланок логістичної системи, між якими встановлені певні функціональні зв'язки і відношення. Внутрішньо системні зв'язки є більш міцними, ніж зв'язки із зовнішнім середовищем. Зазвичай вони мають циклічний характер, бо відображають послідовність передачі матеріального та інформаційного потоків між ланками відповідного логістичного ланцюга.

Більшості реально функціонуючих на практиці логістичних систем, як і більшості систем, притаманні такі властивості (рисунок 1.4).



Рисунок 1.4 - Властивості логістики

Межі логістичної системи визначаються циклом обігу засобів виробництва. Спочатку закуповуються засоби виробництва, які у вигляді матеріального потоку надходять у логістичну систему, складуються, обробляються, знову зберігаються і потім йдуть з логістичної системи у споживання в обмін на фінансові ресурси, що надходять у логістичну систему. Виділення меж логістичної системи на базі циклу обігу засобів виробництва отримало назву принципу «сплати грошей - отримання грошей».

1.2 Класифікація видів логістики, їх складові

Сучасна наука розглядає декілька видів логістики:

o закупівельна логістика, пов'язана із забезпеченням виробництва матеріалами;

- виробнича логістика, спрямована на підвищення організованості та ефективності функціонування виробничого процесу;

- збутова логістика, або, як її ще називають, маркетингова чи розподільча логістика.

Логістика передбачає надання споживачу різноманітних логістичних послуг. Логістичний сервіс неподільно пов'язаний з процесом розподілення і представляє собою комплекс послуг, що надаються в процесі постачання товарів. Всі роботи в сфері логістичного обслуговування можна погрупувати на три основні види:

- передпродажні послуги (інформування клієнта, планування необхідного рівня обслуговування, зберігання товару тощо);

- послуги, що надаються під час продажу товарів (підбір асортименту, пакування, транспортування тощо);

- післяпродажні послуги (гарантійне обслуговування, зобов'язання розглянути претензії покупців, замінити товар тощо) [14].

Логістичні системи класифікуються за такими ознаками (рисунок 1.5)

Рисунок 1.5 - Класифікація логістичних системи за ознаками

Макрологістична система є великою логістичною систему управління потоковими процесами за участю декількох і більше незалежних суб'єктів господарювання, не обмежених у територіальному розташовувані.

Створення макрологістичних систем обумовлене необхідністю забезпечити чітку взаємодію різногалузевих структур з метою поліпшення економічного стану на глобальному рівні.

Таким чином, макрологістична система є високо інтегрованою інфраструктурою економіки регіону, країни або групи країн.

Мікрологістична система охоплює внутрішньовиробничу логістичну сферу одного підприємства або групи підприємств, об'єднаних на корпоративних засадах.

Як бачимо, елементи логістичних систем різноякісні, але одночасно сумісні. Сумісність елементів забезпечується єдністю цілі, якій підпорядковане функціонування кожного з елементів логістичної системи.

Класифікація логістичних систем залежно від виду наведено на рисунку 1.6.

Рисунок 1.6 - Класифікація логістичних систем залежно від виду

Логістичні операції, до яких слід віднести всі інші операції, які забезпечують наявність потрібного предмету або продукту праці в необхідній кількості, в необхідному місці, в необхідний час. Перерахуємо деякі з них: вивезення і сплав колоди із міст заготовлення лісу, їх доставка на підприємство деревообробної промисловості, навантаження, розвантаження, складування на збереження, подача до виробничих цехів, вивезення готових напівфабрикатів і кінцевих виробів, збереження і доставка кінцевому споживачу [19].

Логістичні операції, таким чином, це будь-які операції, які здійснюються з речовими предметами і продуктами праці в сферах виробництва і обігу, за виключенням технологічних операцій по виробництву матеріальних благ.

До логістичних відносять також операції по обробці, збереженню і передаванню відповідної інформації.

Логістична операція - це відокремлена сукупність дій з реалізації логістичних функцій, спрямована на перетворення матеріального і/або інформаційного потоку.

До логістичних операцій з матеріальним потоком можна віднести навантаження, транспортування, розвантаження, комплектування, складування, пакування і інші операції. Логістичні операції з інформаційним потоком - це, як вже відзначалося, збирання, обробка і передавання інформації, яка відповідає матеріальному потоку. Слід відзначити, що витрати на виконання логістичних операцій з інформаційними потоками складають суттєву частину логістичних витрат.

Класифікація логістичних операцій наведена у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 - Класифікація логістичних операцій

Ознака класифікації	Характеристика
За природою потоку
Логістичні операції з матеріальним потоком	складування; транспортування; комплектація; завантаження; розвантаження; внутрішні переміщення сировини та матеріалів під час реалізації логістичних функцій виробництва; упакування вантажу
Логістичні операції з інформаційним потоком	збір інформації; зберігання інформації; обробка інформації; передача інформації
По відношенню до логістичної системи	зовнішні - орієнтовані на інтеграцію логістичної системи із зовнішнім середовищем ( операції у сфері постачання і збуту)
	внутрішні - операції, що виконуються всередині логістичної системи
За характером виконання робіт	операції з доданою вартістю, які змінюють споживчі властивості товарів (розкрій, розфасовка, сушіння і т.д.)
	операції без доданої вартості (зберігання товарів)
За переходом права власності на товар	односторонні - операції, не пов'язані з переходом права власності на продукцію і страхових ризиків, виконуються всередині логістичної системи
	двосторонні - операції, пов'язані з переходом права власності на продукцію і страхових ризиків від однієї юридичної особи до іншої

На рисунку 1.7 наведена логістична система торгівельного підприємства.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.7 - Логістична система торгівельного підприємства

1.3 Аналіз методик управління логістичними процесами на торговому підприємстві

Основними ознаками класифікації моделей управління логістичними процесами є: попит (витрата), параметри поповнення запасів, витрати, пов'язані з формуванням і підтримкою запасів, обмеження і стратегія управління.

Класифікація моделей управління логістичними процесами приведена на рисунку 1.8.

Рисунок 1.8 - Класифікація моделей управління логістичними процесами

У реальних умовах випадок детермінованого статистичного попиту зустрічається рідко. Такий випадок можна розглядати як простий. Так, наприклад, хоча попит на такі продукти масового споживання, як хліб, може мінятися від одного дня до іншого, ці зміни можуть бути такими незначними, що припущення статичності попиту неістотно спотворює дійсність.

Окрім характеру попиту на продукцію при побудові моделі управління логістичними процесами, доводиться враховувати і інші чинники (рисунок 1.9).



Рисунок 1.9 - Чинники впливу на модель управління логістичними процесами

Надзвичайно важко побудувати узагальнену модель управління логістичними процесами, яка враховувала б всі різновиди умов, спостережуваних в реальних системах. Але якби і вдалося побудувати достатньо універсальну модель, вона навряд чи виявилася аналітично вирішуваною.

Одним з найбільш розповсюджених методів управління логістичними процесами є АВС метод.

Суть методу АВС полягає в тому, що відповідно до мети аналізу вибирається класифікаційна ознака. Далі здійснюється ранжирування в порядку убування цієї класифікаційної ознаки. Так, наприклад, при класифікації вхідних матеріальних потоків по обсязі зроблених у рік закупівель необхідно всю номенклатуру видів сировини, що здобувають, і матеріалів розташувати в порядку убування вартості їхнього річного споживання.

Відповідно до принципу Парето, товари групи А підлягають більше ретельному обліку й більше частої інвентаризації, попит на них прогнозується за допомогою більше складних методик і більш часто, уважно контролюється своєчасне поповнення цих запасів. У той час, як потреба в активних товарах визначається більше точним методом прогнозування збуту, потреба в малоактивних товарах може визначатися менш точним і більше дешевим способом обліку минулого досвіду. Неоптимальне управління малоактивними товарами слабко впливає на загальні показники управління запасами. З огляду на це, керівники, з метою знизити напруженість управлінської праці, часто можуть здійснювати закупівлі відразу річної потреби по номенклатурі малоактивних товарів.

Таким чином, використання принципу Парето в керуванні товарними запасами означає, що вся номенклатура ділиться на групи за критерієм активності. Група А, як "найбільш активна", піддається самому ретельному контролю, групі В виявляється менше управлінської уваги, а група С обслуговується "найменш активно" [25].

Етапи проведення ABC-аналізу:

Перший крок: визначити об'єкти аналізу (клієнт, Постачальник, Товарна група/підгрупа, Номенклатурна одиниця, і т.п.)

Другий крок: визначити параметр, по якому буде проводитися аналіз об'єкта (середній товарний запас, грн.; Об'єм продажів, грн.; доход, грн.; кількість одиниць продажів, шт.; кількість замовлень, шт. і т.п.)

Третій крок: сортування об'єктів аналізу в порядку убування значення параметра.

Четвертий крок: визначення груп А, В и С.

Для визначення приналежності обраного об'єкта до групи необхідно:

розрахувати частку параметра від загальної суми параметрів обраних об'єктів;

розрахувати цю частку з накопичувальним підсумком;

привласнити значення груп обраним об'єктам;

розподіл, що рекомендує:

Група А - об'єкти, сума часток з накопичувальним підсумком яких, становить перші 50 % від загальної суми параметрів.

Група В - наступні за групою А об'єкти, сума часток з накопичувальним підсумком яких, становить від 50 % до 80 % від загальної суми параметрів.

Група С - об'єкти, що залишилися, сума часток з накопичувальним підсумком яких, становить від 80 % до 100 % від загальної суми параметрів [26].

Необхідно творчо підійти до визначення об'єктів і параметрів аналізу. Потрібно експериментувати. Згрупувавши товар по одному параметрів, можна зіставити отриманий результат з іншими параметрами. Група С може приносити 20% доходу, становити 50% товарного запасу й займати 80% площі складу.

Основна ідея XYZ-аналізу полягає в групуванні об'єктів по однорідності аналізованих параметрів, іншими словами - за коефіцієнтом варіації.

XYZ-аналіз дозволяє класифікувати запаси, розглянуті при проведенні ABC-аналізу, залежно від характеру їхнього споживання й точності прогнозування змін у їхній потребі, що особливо важливо для торговельних фірм.

Рисунок 1.10 - Блок-схема XYZ-аналізу

Перший крок: визначити об'єкти аналізу (клієнт, постачальник, товарна група/підгрупа, Номенклатурна одиниця, і т.п.)

Другий крок: визначити параметр, за яким буде проводитися аналіз об'єкта (середній товарний запас, грн.; об'єм продажу, грн.; доход, грн.; кількість одиниць продажу, шт.; Кількість замовлень, шт., і т.п.)

Третій крок: визначити період і кількість періодів, по яких буде проводитися аналіз.(тиждень, декада, місяць, квартал/сезон, півріччя, рік)

Угруповання ресурсів при проведенні XYZ-аналізу здійснюється в порядку зростання коефіцієнта варіації.

До категорії X ставляться ресурси, які характеризуються стабільною величиною споживання (наприклад, якщо мова йде про сировину, то існують норми витрати кожного виду сировини), незначними коливаннями в їх витратах й високій точності прогнозу.

Категорія Y - це ресурси, потреба в які характеризується відомими тенденціями (наприклад, сезонними коливаннями) і середніми можливостями їхнього прогнозування.

Ресурси, які відносяться до категорії Z, споживаються нерегулярно, точність їхнього прогнозування невисока.

Найпоширеніша з них - сезонність продаж. Сезони, коли відбуваються зміни продаж, відомі й заздалегідь ураховуються при плануванні роботи компанії.

Заходи щодо закупівлі для груп:

X - закупівля відбувається синхронно процесу споживання

Y - необхідне створення запасів

Z - вимагає індивідуальних замовлень по закупівлі.

Узагальнити проведений аналіз можна за приведеним нижче алгоритмом.

Перший крок: провести АВС-аналіз.

Другий крок: провести XYZ-аналіз.

Третій крок: сполучити отриманні результати.

Четвертий крок: построїти матрицю сполучення.

Накладенням результатів XYZ-аналізу на дані ABC-методу одержуємо 9 груп ресурсів (рис.1.11), для кожної з яких менеджери фірми повинні розробити свої техніки управління. блоків, кожний з яких має дві характеристики: вартість запасів і точність прогнозування потреби в них.

Результатом спільного проведення аналізу АВС й XYZ є виділення ключових, найбільш важливих ресурсів фірми й установлення на цій основі пріоритетів у структуризації бізнес-процесів.

Товари груп А и В забезпечують основний товарообіг компанії. Тому необхідно забезпечувати постійна їхня наявність. Загальноприйнятою є практика, коли по товарах групи А створюється надлишковий страховий запас, а по товарах групи В - достатній.

Рисунок 1.11 - Схема сполучення ABC та XYZ-аналізів

Використання XYZ-аналізу дозволяє точніше настроїти систему управління товарними ресурсами й за рахунок цього знизити сумарний товарний запас.

Групи AX, AY й AZ вимагають найбільшої уваги, для них необхідне ретельне планування потреби, нормування витрати, скрупульозний (щоденний) облік і контроль, постійний аналіз відхилень від запланованих показників. Для ресурсів категорії CX, CY, CZ застосовуються укрупнені методи планування, а функції контролю найчастіше делегуються нижчим шарам управління [29].

На практиці, керівництво найчастіше буває перевантажено різними звітами з показниками операційної й фінансової оцінки. Звіти представляють суміш різних поглядів на проблеми управління запасами замість подання загальних для фірми оцінок, тому що завдання відділів можуть конфліктувати, наприклад фінансовий відділ і відділ складування на відміну від комерційного відділу зацікавлений у низьких розмірах запасу й т.д.

Перераховані показники дозволяють оцінити ті або інші сторони управління запасами торговельного підприємства. У той же час, ці показники, будучи лише проекцією системи управління запасами, односторонньо відбивають її стан і тому повинні розглядатися у взаємозв'язку. Наприклад, потрібно враховувати, що скорочення запасів може привести до росту дефіциту й т.п.

Існують різні методи оцінки матеріальних запасів, які наведені у таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 - Інші методи оцінки матеріальних запасів

Назва методу	Зміст методу	Порядок розрахунку
Метод середньовзвішених цін	Встановлюється середня ціна для даного облікового періоду по кожному найменуванню матеріального запасу	Знаходить приватне відділення загальної собівартості запасів певного вигляду на їх кількість (на початок звітного періоду і що поступили в цьому періоді)
Метод LIFO (Last-In-First-Out)	Оцінка за собівартістю останніх за часом придбання запасів	Запаси розраховуються за фактичною собівартістю ранніх за часом придбання партій, а собівартість реалізації продукції - за собівартістю пізніх партій
Метод FIFO (first-in-first-out)	Оцінка за собівартістю останніх за часом придбання запасів	Запаси оцінюються за фактичною собівартістю останніх за часом придбання партій, а собівартість реалізації продукції - за собівартістю ранніх партій
Метод нормативних витрат	Встановлюється нормативна вартість кожного найменування матеріалів	Розраховують на основі стандартів, що включають цільові витрати, що плануються на початку звітного періоду, і що показують майбутню вартість матеріалів
Метод трансфертних цін	Приймається ціна, використовувана для визначення вартості продукції, напівфабрикатів, передаваних одним центром відповідальності іншому	1. Ринкова ціна - встановлюють органи управління підприємства, орієнтуючись на зовнішні ринкові ціни 2. Витратна ціна - розраховують на основі стандартної або фактичної собівартості продукції

Оцінювати ефективність управління товарними логістичними процесами можливо різними способами. Найбільш простій спосіб - за двома показниками: коефіцієнт реалізації і коефіцієнт пропозиції товару.

В процесі управління логістичними процесами необхідно визначити:

1. Які види товарів необхідні для забезпечення господарської діяльності торгівельного підприємства.

2. Кількість товарів для здійснення товарообігу.

3. Необхідні площі складських приміщень для зберігання товарів.

4. Витрати на матеріально-технічне постачання.

Існує безліч методів визначення кількості матеріальних ресурсів. Всі вони мають свої особливості, переваги і недоліки, які необхідно враховувати, щоб зберегти час і скоротити витрати.

Оптимальна кількість замовлень є тим самим коефіцієнтом, який приводить до найнижчих загальних витрат і до найнижчих витрат для здійснення процесу постачання виробництва сировиною і матеріалами по їх замовленню.

Оптимізація запасів здійснюється по двом основним критеріям: по-перше, мінімізація витрат, по-друге - максимізація задоволення попиту. Існують різні методи оцінки оптимальності запасів (досліджувально-статистичні, економіко-математичні, техніко-економічні), але загальне у них те, що результатом є отримання такого запасу, який забезпечив би безперебійну роботу підприємства при мінімумі витрат.

Серед економіко-математичних методів визначення оптимального розміру запасів найбільш часто використовують модель Уілсона, яка має наступний вигляд:

де - розмір споживацького попиту або обсяг товарообороту;

С1 - витрати, пов'язані зі зберіганням товарних запасів;

С2 - витрати по транспортировці.

Метод техніко-економічних розрахунків складається у тому, що обсяг товарного запасу по кожній асортиментній позиції розбивається на окремі елементи:

- запас, який забезпечує час, який необхідний на приймання, перевірку та підготовку товарів до продажу (Зпр);

- поточний (робочий) запас, який забезпечує наявність товарної маси у асортименті, який забезпечує постійний вибір товарів у відповідності з споживацьким попитом, тобто це запас, який повинен постійно знаходитись у торгівельному залі для показу товарів, що реалізуються та безпосередньо їх відпуск споживачам (Зраб);

- запас для забезпечення безперебійного продажу товарів у період між черговими завезеннями (Зз);

- гарантійний (страховий) запас (Зстр), який побудовано для забезпечення безперебійної роботи підприємства при порушенні строків та розмірів постачань товарів, для збільшення в окремі періоди товарообороту у зв'язку з зростанням попиту споживачів.

В системі управління матеріальними потоками велике значення має вибір оптимальної тактики замовлення матеріальних ресурсів. Оптимальна система управління запасами передбачає вибір тактики замовлень так, щоб склад підприємства не став місцем концентрації запасі, але й не існували великі втрати із-за відсутності металургійної продукції.

Системи управління запасами проектуються з метою безперервного забезпечення споживача будь-яким видом матеріального ресурсу. Реалізація цієї мети досягається рішенням наступних задач:

- облік поточного рівня запасу ();

- визначення розміру страхового (гарантійного, резервного) запасу (В);

- розрахунок розміру замовлення ();

- визначення інтервалу часу між замовленнями ();

- визначення часу поповнення запасу.

Рівень запасів на підприємствах можливо контролювати постійно, а також з більшою або меншою періодичністю. Постійний контроль реалізується за допомоги комп'ютерного обліку постачання або реалізації товарів (балансовий метод обліку запасів) або за допомоги автоматизованої системи контролю рівня запасі. Періодичний контроль реалізується шляхом проведення періодичних інвентаризацій запасів.

Страховий запас дозволяє задовольнити потребу у запасі на випадок збільшення попиту та на час який необхідно при затримці постачання, під яким понімається максимально можливі втрати.

Розмір замовлювальної партії товарі може бути однаковий або кожний раз різний. Постійний розмір замовлювальної партії товарів звичайно обирається, якщо постачальником налагаються визначення обмеження на мінімальний розмір партії поставки та, крім того, даний постійний розмір повинен відповідати оптимальному розміру замовлення (). Оптимальний розмір замовлення дозволяє мінімізувати сукупні витрати на зберігання запасу та повторювання замовлення.

Інтервал часу між замовленнями визначають з урахуванням оптимального розміру замовлення:

де - кількість робочих днів за період;

- потреба у замовлювальній сировині за період;

- оптимальний розмір замовлення.

Отриманий інтервал часу між замовленнями не може розглядатися як обов'язків до застосування. Він повинен бути кореговане на основі експертних оцінок.

Ці фактори тісно взаємозв'язані між собою Так, бажання максимально зекономити витрати на зберігання запасів визивають зростання витрат на оформлення та доставку замовлень. Економія витрат на повторювання замовлення призводить до витрат, які пов'язані зі змістом складських приміщень, а крім того, знижують рівень обслуговування споживача. При максимальному навантаженні складських приміщень значно збільшуються витрати на зберігання запасі, більш ймовірно ризик появи неліквідних запасів.

Критерієм оптимальності розміру замовлювальної партії є мінімум загальних витрат управління запасами, які складаються з витрат виконання замовлення та витрат зберігання замовлення. Та ці витрати залежать від розміру замовлення, але характер цієї залежності різний.

При постійний інтенсивності збуту витрати зберігання запасів за визначений період час розраховуються наступним чином

,

де і - витрати на зберігання, які виражені як частка ціни товару;

Ц - закупівельна ціна одиниці товару,грн.;

Ці - витрати на зберігання одиниці товару.

Витрати зберігання запасу при збільшенні розміру партії постачання зростають лінійно (рисунок 1.10).

Загальні витрати управління запасами за визначений період - це сума витрат виконання замовлень та витрат по зберіганню запасів

Таким чином, критерієм оптимальності розміру замовлюваної партії є мінімум загальних витрат управління запасами

Мінімум загальних витрат мають там, де перша похідна по дорівнює нулю, а друга більш нуля. Проведення даної операції визначає що загальні витрати мають мінімальне значення, якщо

де С0 - загальні витрати виконання замовлення на партію;

- кількість товару, який реалізовано за період;

Ц - закупівельна ціна одиниці товару;

і - витрати зберігання (в % від ціни);

- кількість товару, який реалізовано за період в вартісному виразі.

Отримане значення оптимального розміру замовлювальної партії називають економічним розміром замовлення. Дана формула для розміру оптимального замовлення і є формулою Вільсона або Уілсона.

Існують такі системи управління логістичними процесами (табл.1.4):

Таблиця 1.4 - Характеристика основних систем управління логістичними процесами

Назва системи управління запасами	Контроль запасів	Наявність порогового рівня запасу Р (точки замовлення	Інтервал між замовленнями (перевірками) R	Розмір замовлення g
1	2	3	4	5
1. Система з фіксованим розміром замовлення при безперервній перевірці фактичного рівня запасів	Безперервно
2.Система з фіксованою періодичністю виконання запасу до максимального рівня	Безперервно
3. Система з двома рівнями при періодичній перевірці фактичного рівня запасу	Періодично		, але окремі замовлення можуть бути пропущені	Якщо , то , то замовлення не має
4. Система із встановленою періодичністю поповнення запасів до встановленого рівня	Безперервно			- в планові моменти часу
5. Система з двома рівнями при безперервній перевірці фактичного рівня запасу	Безперервно

Перелічені системи управління логістичними процесами є універсальними, та знайшли практичне застосування у торгівлі.

Основними перевагами даних систем є те, що вони дозволяють контролювати такі логістичні процеси: постачання, наявність запасів на складах торгівельного підприємства, процес відвантаження товарів споживачу, та роботу між постачальником, замовником та виконавцем.

У спеціальній частині диплому проведемо моделювання цих систем для виявлення переваг та недоліків цих систем.

Порівняємо результати моделювання для вибору більш надійної системи управління логістичними процесами на обстежуваному підприємстві філії «Свіжість», за визначеними критеріями оптимальності управління логістичними процесами з використанням формул оптимізації.

Критерієм оптимальності розміру партії, що замовляється є мінімум загальних витрат управління логістичними процесами, які складаються з витрат виконання замовлення та витрат зберігання запасів.

Дана система управління запасами передбачає поставку товарів рівними, раніш визначеними партіями через різні проміжки часу. При роботі даної системи у момент досягнення запасом порогового значення (точки замовлення Р) замовляється партія постійного обсягу товарів. Після розташування замовлення запас продовжує зменшуватися, оскільки замовлений товар привозять не відразу, а через проміжок часу L.

Основним недоліком даної системи є ведення постійного контролю за наявністю запасів товарів на складі.

Максимально бажаний та пороговий рівень запасу у першому місяці за формулою:

,

,

Розмір запасу на момент замовлення визначимо по формулі:

Розмір замовлення визначимо по формулі:

,

Систему з фіксованим інтервалом між замовленнями (з постійним рівнем замовлень) іноді називають системою з фіксованою періодичністю поповнення запасів до максимального рівня.

Основною перевагою даної системи є відсутність постійного контролю наявності запасів на складі.

Недоліки системи з фіксованим інтервалом між замовленнями:

- високий рівень максимального бажаного середнього запасу;

- збільшення витрат на зміст запасів на складі за рахунок збільшення площі під запаси;

- небезпечність появи дефіциту;

- необхідність робити замовлення на незначну кількість товару.

Таку систему не використовують, якщо доставки або розташування замовлення обходиться дорого.

Система з встановленою періодичністю поповнення запасів до встановленого рівня орієнтована на роботу при значних коливаннях споживання. Щоб уникнути дефіциту на складі запасів, замовлення виконуються не тільки встановлені моменти часу, але і при досяганні запасом порогового рівня (точки замовлення).

Таким чином, розгляне на система включає в себе елемент системи з фіксованим інтервалом часу між замовленнями (встановлену періодичність оформлення замовлення) та елемент системи з фіксованим рівнем замовлення (постійний контроль за рівнем запасів).

Відмінною рисою системи з встановленою періодичністю поповнення запасів до встановленого рівня є те, що замовлення поділяються на дві категорії: планові та додаткові замовлення.

Дана система звичайно використовується не для всіх товарів, а тільки для найбільш важливих, дефіцит яких недопустимо, крім того, вона використовується при високому ступеню невизначеності попиту. Для її роботи повинна матися можливість замовляти партії, різні по величині.

2. Комплексне управлінське дослідження діяльності філії «свіжість»

2.1 Характеристика філії «Свіжість»

2.1.1 Юридично правова форма власності, організація системи управління, показники керування

Товариство з обмеженою відповідальністю філія «Свіжість» виробничо-комерційної фірми «ЛІА» ЛТД зареєстроване у встановленому законом порядку Станично-Луганською районною державною адміністрацією від 10 січня 2007 року.

Місце знаходження філії: Луганська обл., Станично-Луганський район, смт.Станично-Луганське, вул. Леніна, буд.12.

Основними видами діяльності філії «Свіжість» відповідно до статуту (додаток А) є:

- виробництво хліба та хлібобулочних виробів (пирогів, тістечка, тортів не тривалого зберігання);

- виробництво сухарів, печива, пирогів і тістечок з тривалим терміном зберігання;

- виробництво інших харчових продуктів;

- виробництво м'яса та м'ясних продуктів;

- перероблення та консервування картоплі;

- перероблення та консервування овочів і фруктів, не віднесене до інших групувань;

- посередництво в торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами;

- посередництво в торгівлі іншими товарами;

- посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту;

- роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазина без переваги продовольчого асортименту.

У 2012 році розширився асортимент кондитерських тортів, змінився зовнішній дизайн тортів.

Організаційна структура управління на дослідженому підприємстві є лінійно-функціональною. У цілому вона відповідає сучасним вимогам і завданням які стоять перед ТОВ ПКФ «Ліа ЛТД» філія «Свіжість» і є досить гнучкою.

На рисунку 2.1 наведено організаційну структуру підприємства.

Рисунок 2.1 - Організаційна структура ТОВ ПКФ «Ліа ЛТД» філія «Свіжість»

У відповідності із статутом підприємства та рисунком 2.1 керівником філії «Свіжість» є директор.

Функціональними керівниками ТОВ ПКФ «Ліа ЛТД» філія «Свіжість» є заступники директора за напрямками діяльності, начальники відділів. Кожен працівник функціонального відділу є також лінійним керівником відповідно до працівників даного відділу. В апараті управління лінійний керівник одночасно є функціональним керівником відносно структурного підрозділу, який його очолює.

Фахівці та інші працівники філії «Свіжість» відповідно до затвердженого штатного розкладу (додаток Б) призначаються і звільняються директором філії відповідно до законодавства про працю, якщо інше не передбачено в контрактах.

Економічна ефективність системи управління по показнику собівартості визначається по формулі:

,

де З - витрати на виробництво, грн.;

Зк - витрати на управління, грн.

Співвідношення фонду заробітної платні працівників зайнятих в системі управління і фонду заробітної платні всіх працівників підприємства - це наступний показник, в якому знаходить відображення ефективність управління, який визначається по формулі:

,



Витрати на зміст одного працівника (Зр):

,

де - середньооблікова чисельність працівників апарату управління, осіб.

Ефективність управління за обсягом реалізації продукції (Епр):

,

де Р - вартість реалізованої продукції, грн.

Ефективність по прибутку (Епб)

,

де Пб - прибуток до оподаткування.

У таблиці 2.1 наведені показники економічної ефективності філії «Свіжість».

Таблиця 2.1 - Показники економічної ефективності філії «Свіжість»

Показники	2009р	2010р	2011р	Відхилення, %
				до 2009р.	до 2010р.
Економічна ефективність системи управління по показнику собівартості, грн./грн.	0,144	0,146	0,179	124,31	122,60
Співвідношення фонду заробітної платні працівників зайнятих в системі управління і фонду заробітної платні всіх працівників, грн./грн.	0,136	0,132	0,14	102,94	106,06
Витрати на утримання одного працівника, грн./осіб	422,62	447,29	298,19	70,56	66,67
Ефективність управління обсягом реалізації продукції, грн./грн.	9,67	9,3	7,67	79,32	82,47
Ефективність по прибутку, грн./грн.	0,597	0,846	0,233	39,03	27,54

З таблиці 2.1 видно, що економічна ефективність системи управління по показнику собівартості протягом 2009-2011 років збільшилась на 24,31%, а 2011 року 22,60% за рахунок проведення ефективної політики по зменшенню собівартості продукції за рахунок застосування сучасних технологій.

Показник ефективності управління фондом заробітної плати протягом 2011 року збільшився на 6,06%, за рахунок збільшення заробітної платні протягом року у філії «Свіжість», згідно підвищенню мінімальної заробітної плати в Україні.

Витрати на утримання одного працівника зменшились протягом 2011 року на 33,33%, за рахунок збільшення фонду заробітної плати робітникам.

Ефективність управління за обсягом реалізації продукції зменшилась протягом 2011 року на 17,53%, на що вплинуло зменшення конкурентоздатності філії «Свіжість» на ринку хліборобних товарів.

Показник ефективності по прибутку зменшився протягом 2011 року на 72,46%, що свідчить про необхідність залучення інвестицій, збільшення конкурентоздатності торгівельного підприємства, пошук нових ринків збуту хліборобних виробів.

2.1.2 Маркетингова політика підприємства

Протягом останніх років стан хлібопекарської галузі характеризується спадом обсягів виробництва хліба та хлібобулочних виробів, що пов'язано зі скороченням споживання, демографічною ситуацією в країні та збільшенням обсягів випікання хліба невеликими пекарнями, супер- та гіпермаркетами, а також домашніми господарствами (ці обсяги не обліковуються офіційними статистичними даними). У 2009 році, за попередніми даними, вироблено 1755 тис.т хлібобулочних виробів, що на 11,3% менше, ніж у попередньому році (рисунок 2.2). За 7 місяців 2010 року обсяг виробництва хліба становив 975 тис. тонн (на 3,7% менше, ніж торік).



Рисунок 2.2 - Динаміка обсягів виробництва хліба та хлібобулочних виробів в Україні, тис. тонн

Джерело: Державний комітет статистики України

Асортимент хлібобулочних виробів, які виробляються українськими підприємствами, налічує понад 1000 найменувань. Він збільшується щороку в межах конкурентної боротьби за споживача, при цьому використовуються сучасні технології із застосуванням різних смакових добавок, наповнювачів тощо. Найбільшу питому вагу у вітчизняному хлібопеченні займають пшеничний (близько 50%) та житній (близько 30%) хліби. Булочні вироби формують близько 15% ринку хлібопродуктів, решту 5% в асортиментному ряді складають здобні хлібобулочні та бубличні вироби, грінки, сухарі, пиріжки, пончики, пряники, печиво тощо.

У складі собівартості виробництва хліба та хлібобулочних виробів половину витрат формує борошно, крім цього значними є витрати на оплату праці (30%), витрати на газ для випікання (10%), а також інші витрати - олія, дріжджі, сіль, бензин тощо. У 2007році велика кількість хлібозаводів внаслідок зростання собівартості виробництва почала підвищувати ціни на продукцію. В результаті, з метою регулювання галузі, Постановою від 20.06.2007р. Уряд надав органам виконавчої влади повноваження встановлювати граничні рівні рентабельності для виробництва борошна пшеничного Іта ІІ ґатунку, борошна житнього та окремих сортів соціального хліба, виробленого з нього.

В Україні немає єдиного механізму формування ціни на хліб, тому в різних регіонах ціна може значно відрізнятися. Найдешевший хліб виробляють у м. Києві, де галузь дотується з 2000 року. Також дотації отримують одеські хлібовиробники, але при цьому хлібні вироби у південному регіоні найдорожчі. У більшості областей виробники не отримують дотацій від муніципалітетів, але підписали меморандум про непідвищення цін на «соціальні» сорти хліба, притаманні для кожного регіону. Незважаючи на такі заходи, у 2008 році відбулося суттєве підвищення цін на хліб та хлібобулочні вироби - загалом за підсумками року на 27,6% (Рисунок 2.3), що, насамперед, викликано збільшенням собівартості продукції, у т.ч. внаслідок зростання цін на енергоносії. Також суттєво зросли фінансові витрати та збільшилася заборгованість за валютними кредитами, що залучалися для придбання імпортного обладнання, в результаті девальвації національної валюти

Рисунок 2.3 - Індекс цін виробників хлібу та хлібобулочних виробів в Україні у 2008-2010рр., %

Джерело: Державний комітет статистики України

У 2009 році ціни підвищували окремі виробники, які не переглядали ціни наприкінці 2008 року. У 2010 року ціни на хлібобулочні вироби зростали більш помірно, ніж у попередніх роках. У І кварталі 2010 року середній рівень роздрібної ціни на хліб пшенично-житній становив 3,42 грн./кг (на 6,9% вище, ніж торік), на пшеничний - 3,49 грн./кг (на 9,0% більше, ніж торік), у ІІ кварталі відповідно 3,50 грн.кг (+6,1%) та 3,56 грн./кг (+7,9%).

Необхідно зауважити, що протягом останніх років змінювалися смаки населення, а саме зменшилось споживання «соціальних» сортів хліба, що сприяло розвитку напряму виробництва «елітних» сортів, дозволяючи зменшити залежність виробників хліба від державного регулювання. На сьогодні кількість «соціального» хлібу, який випікається з борошна низьких сортів, та виробництво якого регулюється державою, складає близько половини від загального обсягу випуску. В умовах кризи та падіння платоспроможності населення попит на «елітні» сорти зменшується, що уповільнить розвиток цього напряму виробництва.

В умовах конкурентного ринку для підвищення доходності товарна політика філії «Свіжість» має спрямовуватися на розширення асортименту товарів; покращення їх якості; запровадження ринкової атрибутики товарів шляхом використання товарно-знакової символіки для кращої „впізнаваності” товару.

...