Основи інвестування

> залучення до роботи організацій або осіб, спроможних надати допомогу в управлінні підприємством;

> зміни в адміністративному складі;

> реорганізацію;

^ створення нового самостійного відомства для управління

Кінцевою метою фінансового аналізу, що проводиться міжнародними фінансовими інститутами, є оцінка рентабельності інвестиційного проекту (як правило, у термінах дисконтової норми прибутку на вкладений капітал), комерційного та фінансового ризику, пов'язаного з інвестуванням у проект, оцінка ймовірності реалізації проекту у встановлений строк. Тому при підготовці пе-редінвестиційної документації для подання у міжнародні фінансові інститути слід звернути увагу на фінансову ефективність проекту з тим, щоб довести здатність підприємства виконати всі фінансові зобов'язання та отримати в достатньому обсязі фінансові ресурси для забезпечення прийнятного коефіцієнта окупності наявних активів, а також достатнього обсягу відрахувань у рахунок майбутніх капітальних потреб.

Інвестиційний проект є ефективним засобом донесення но-вої ідеї до осіб, здатних фінансувати проект. Одночасно -- це основа для оцінки перспективи розвитку та для управління новим бізнесом.

7.Іноземні інвестиції в економіку України

Приріст прямих іноземних інвестицій в Україну в 2012 році склав 4,129 млрд доларів, скоротившись у порівнянні з минулим роком на 431 млн доларів, або на 10,6%. Такі дані оприлюднила Державна служба статистики.

Згідно з даними Держстату, всього в 2012 році іноземні інвестори вклали в українську економіку $6,013 мільярдів.

Таким чином, до початку 2013 року загальний обсяг ПІІ досяг $64,044 млрд. У тому числі $54,5 млрд акціонерного капіталу (на 8,2% більше в порівнянні з попереднім роком і 1199,3 дол в розрахунку на душу населення), а також $9,6 млрд боргових інструментів.

Найбільшим "іноземним інвестором" для України, як і раніше, залишається Кіпр: у минулому році більше третини (31,7%) коштів зайшли саме від компаній. У 2011 році інвестиції з Кіпру становили лише 26,5%.

Примітно, що 89,6%, або $5,810 млрд інвестицій в 2012 повернулися з України на Кіпр.

Нагадаємо, приріст іноземних інвестицій в Україну в 2011 році склав скоротився у порівнянні з 2010 роком на 2,3%. У 2010 році в порівнянні з 2009-м все ж спостерігалося незначне зростання ПІІ - майже на 5%.

Останнім часом інвестори та експерти відзначають погіршення інвестклімату в Україні.

8.Світові інвестиційні мегапроекти

Мегапроекты - це цільові інвестиційні програми, містять безліч взаємозалежних кінцевим продуктом проектів. Такі програми може бути міжнародними, державними, регіональними.



Самостійна робота № 7. Обґрунтування доцільності інвестування

1.Критерії оцінки прийняття інвестиційних рішень

Прийняття рішень інвестиційного характеру, як і будь-який інший видуправлінської діяльності, грунтується на використанні різнихформалізованих і неформалізованих методів і критеріїв. Ступінь їхсполучення визначається різними обставинами, в тому числі і тим з них,наскільки менеджер знайомий з наявним апаратом, що застосовується в тому чи іншомуконкретному випадку. У вітчизняній і закордонній практиці відомий цілий рядформалізованих методів, за допомогою яких розрахунки можуть служити основоюдля прийняття рішень в області інвестиційної політики. Якогосьуніверсального методу, придатного для всіх випадків життя, не існує.

Імовірно, керування все-таки більшою мірою є мистецтвом, ніжнаукою. Проте, маючи деякі оцінки, отримані формалізованимиметодами, нехай навіть певною мірою умовні, легше прийматиостаточні рішення.

Критерії прийняття інвестиційних рішень:

1. критерії, що дозволяють оцінити реальність проекту:

. нормативні критерії (правові) тобто норми національного, міжнародного права, вимоги стандартів, конвенцій, патентоспроможності та ін;

. ресурсні критерії, за видами:

- науково-технічні критерії;

- технологічні критерії;

- виробничі критерії;

- обсяг і джерела фінансових ресурсів.

2. кількісні критерії, що дозволяють оцінити доцільність реалізації проекту.

. Відповідність мети проекту на тривалу перспективу цілям розвитку ділового середовища;

. Ризики і фінансові наслідки (чи ведуть вони доповнення до інвестиційних витрат або зниження очікуваного обсягу виробництва, ціни або продажів);

. Ступінь стійкості проекту;

. Імовірність проектування сценарію і стан ділового середовища.

3. кількісні критерії. (Фінансово-економічні), що дозволяють вибрати з тих проектів, реалізація яких доцільна.

(критерії пріємлімоє)

. вартість проекту;

. чиста поточна вартість;

. прибуток;

. рентабельність;

. внутрішня норма прибутку;

. період окупності;

. чутливість прибутку до обрію (терміну) планування, до змін у діловому середовищі, до помилки в оцінці даних.

В цілому, прийняття інвестиційного рішення вимагає спільної роботибагатьох людей з різною кваліфікацією і різними поглядами на інвестиції.

2.Аналіз та оцінка ефективності фінансових інвестицій

ПЕРВІСНА

НА ДАТУ СКЛАДАННЯ БАЛАНСУ

За собівартістю придбання

Інвестиції призначені для продажу

Купівля за грошові кошти Ціна придбання, комісійні винагороди, мито, податки та ін.

В обмін на цінні папери власної емісії Справедлива вартість переданих цінних паперів за справедливою вартістю за вартістю з урахуванням зменшення корисності Інвестиції призначені для продажу

В обмін на інші активи Справедлива вартість активу, який обмінюється на інвестицію за справедливою вартістю за собівартістю з урахуванням зменшення корисності за амортизованою собівартістю методом участі в капіталі

Оцінка фінансових інвестицій за П(С)БО За П(С)БО 12 у момент придбання інвестиції оцінюються за їх фактичною собівартістю. Вона складається з ціни їх придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов'язкових платежів та інших зборів, безпосередньо пов'язаних з придбанням фінансових інвестицій. Якщо придбання інвестицій здійснюється не за гроші, а в обмін на інші активи, то первісна вартість їх придбання встановлюється на рівні справедливої вартості переданих взамін цінних паперів власної емісії або відпущених за бартерним контрактом інших активів, які обмінюються на інвестиції. У подальшому інвестиції, що утримуються, можна оцінювати на дату складання балансу за іншими видами оцінки. Методи оцінки інвестицій залежать від того, чи призначені вони для продажу чи будуть утримуватися з метою одержання прибутку. У першому випадку оцінка інвестицій на дату складання справедливу балансу здійснюється яких за справедливою визначити вартістю або за собівартістю з урахуванням зменшення корисності. Фінансові інвестиції, вартість достовірно неможливо, повинні відображатися в обліку за їх собівартістю з урахуванням зменшення корисності таких інвестицій. Якщо інвестиції не призначені для продажу, а утримуються з метою одержання прибутку, то крім названих способів, можуть використовуватися й інші методи, зокрема, оцінка за амортизованою собівартістю або за методом участі в капіталі. Здійснення фінансових інвестицій обумовлене необхідністю ефективного використання інвестиційних ресурсів за таких умов: - якщо кон'юнктура фінансового ринку дозволяє отримати значно більший рівень прибутку на вкладений капітал ніж операційна діяльність на товарних ринках; - коли у підприємства є тимчасово вільні грошові активи; - якщо підприємство планує галузеву, регіональну або товарну диверсифікацію своєї діяльності шляхом придбання діючих підприємств. Оцінка ефективності цінних паперів здійснюється з допомогою ставки дохідності. Дохідність цінного паперу визначається відношенням суми одержаного доходу до фінансових вкладень, виражене у відсотках. Для оцінки ефективності фінансових інвестицій підприємства в цілому використовують середній рівень дохідності, що враховує структуру цінних паперів, які мають різний рівень дохідності. Головне завдання аналізу фінансових інвестицій - визначити найбільш ефективні цінні папери шляхом розрахунку майбутніх доходів, умов їх одержання. В процесі аналізу вивчається обсяг і структура інвестування у фінансові активи, розраховуються темпи його зростання, а також дохідність фінансових вкладень у цінні папери та фінансові інвестиції в цілому. Досліджуючи фінансові інвестиції, основну увагу доцільно приділяти тим цінним паперам, які можуть легко та ефективно переходити від одного власника до другого (акції та облігації). Оцінка ефективності окремих фінансових інструментів може бути дана з допомогою як абсолютних, так і відносних показників. Абсолютні показники характеризуються: 1) поточною ринковою ціною фінансового інструменту (цінним папером); 2) внутрішньою вартістю цінного паперу, виходячи з суб'єктивної оцінки кожного інвестора. Відносний показник - це дохідність у відсотках. Різниця між ціною і вартістю паперу в тому, що ціна - це об'єктивний декларований показник, а внутрішня вартість - розрахунковий вартість показник, результат цінного особистого може суб'єктивного підходу інвестора.



3.Принципи та показники ефективності вибору інвестицій проектів (статичні та динамічні методи оцінки інвестиційних проектів)

У статичних методах за основні критерії беруть такі показники, як: витрати, дохід, прибуток, рентабельність та ін. Розмір витрат обчислюється для кожної альтернативи інвестування як середнє значення упродовж усього планового періоду. При цьому для деяких видів витрат необхідно враховувати їх залежність від майбутнього обсягу виробництва. Сума всіх складових витрат дає розмір витрат для кожної альтернативи.

Для вибору об'єкта інвестування використовуються такі правила:

об'єкт інвестування абсолютно вигідний, якщо його витрати нижчі за витрати в разі альтернативи відмови від його інвестування;

об'єкт інвестицій порівняно вигідний, якщо його витрати нижчі за витрати на будь-який інший пропонований об'єкт.

Порівняльне врахування витрат відносно просте при виконанні розрахунків. Але при його використанні виникають труднощі забезпечення достовірними даними. Обґрунтованість здобутих результатів для прийняття інвестиційного рішення суттєво залежить від якості інформації та адекватності моделі реальній дійсності. Саме з цього погляду мають бути оцінені припущення, прийняті в моделі.

Критичного ставлення заслуговує, передусім, статичний характер моделі через те, що різниця у формуванні витрат за часом не враховується при визначенні середньоарифметичного значення показника. Оскільки витрати капіталу на початку планового періоду вищі, ніж у кінці, то ця тенденція притаманна і нарахованим відсоткам. Цей момент не беруть до уваги, розраховуючи середні показники відсотків, при нарахуванні яких припускається існування єдиної ставки відсотку, за якою фінансові кошти можуть бути отримані та інвестовані в довільний момент часу в будь-яких розмірах.

Обидва підходи взаємно доповнюють один одного. Перший застосовується для аналізу рентабельності, фінансової стійкості, ліквідності та ділової активності, а другий підхід дає змогу оцінити здатність проекту збільшити багатство акціонера.

До першої групи належать, так звані, статичні (традиційні) методи, що містять показники, які ґрунтуються на принципах бухгалтерського обліку та звітності, а саме:

недисконтований строк окупності інвестицій (РР);

облікова норма дохідності інвестицій (ARR).

До другої групи належать динамічні методи, що враховують зміну вартості коштів у часі:

чиста приведена вартість проекту (NPV);

індекс рентабельності інвестицій (РІ);

внутрішня ставка дохідності інвестицій (IRR);

модифікована внутрішня ставка дохідності інвестицій (M1RR);

дисконтований строк окупності інвестицій (DPP).



4.Вибір інвестиційних рішень в умовах невизначеності та ризику

Основними причинами для невизначеності є: інфляція, зміни в технології, хибна одиниця проектної потужності, порушення строків будівництва тощо. Проблема невизначеності посилюється також порушенням часових строків на виконання кожної фази проекту. Тому, вкладаючи свої кошти в інвестиційний проект, інвестор має визначити вплив інфляції на оцінку інвестицій, оцінити результати аналізу чутливості проекту, аналізу беззбитковості та аналізу еквівалента певності та прийняти правильне рішення щодо вкладання коштів.

Рішення про проведення оцінки в умовах невизначеності приймається лише в тому випадку, якщо існують серйозні сумніви щодо життєдіяльності інвестиційного проекту.

Інфляція - це загальне підвищення цін. Коли росте інфляція, реальна вартість сподіваних грошових потоків падає. Якщо інвестор не врахує ризик інфляції, то NPV або IRR можуть бути штучно завищені.

Для визначення оцінки ефективності проекту з урахуванням інфляції необхідно:

· або скоригувати грошові потоки на середньорічний індекс інфляції, а потім на ставку дисконту;

· або визначити ставку дисконту, яка б враховувала індекс інфляції, і потім скоригувати грошові потоки за новою ставкою, яка враховує індекс інфляції.

5.Способи мінімізації та усунення проектних ризиків

Ризик - потенційна, чисельно яка вимірюється можливість втрати. Ризик проекту -- це ступінь небезпеку успішної реалізації проекту. Поняттям ризику характеризується невизначеність, що з можливістю виникнення у реалізації проекту несприятливих ситуацій і наслідків, у своїй виділяються випадки об'єктивних і суб'єктивних ймовірностей. Інвестицію у будь-якій проект пов'язані з будь-яким певним ризиком, що, як було сказано, відбивається у розмір відсоткової ставки: проект може завершитися невдачею, тобто. виявитися нереалізованим, неефективним більш-менш ефективним, ніж очікувалося. Ризик пов'язаний із тим, що доход від від проекту є випадкової, але з детермінованою величиною (тобто. невідомої в останній момент ухвалення рішення про інвестуванні), як і, як й розмір збитків. При аналізі інвестиційного проекту треба врахувати чинники ризику, виявити якнайбільше видів ризику і треба постаратися мінімізувати загальний ризик проекту.

З власного відношення до ризику інвестори підрозділені втричі групи:

- схильні до ризику (готові передплачувати те що нести ризик);

- не схильні до ризику (готові платити, щоб ухилитися від ризику);

- нейтральні до ризику (байдужі до присутності чи відсутності ризику).

Безпосередньо ставлення до ризику залежить як від цілей інвестування (ступеня ризикованості проекту), і від фінансового стану ініціатора (інвестора). Для прийняття правильного інвестиційного рішення потрібно як визначити величину очікуваного доходу, рівень ризику, а й оцінити, наскільки очікуваний прибуток компенсує гаданий ризик. Проте складність у тому, що оцінка ризику здійснення інвестицій у меншою мірою, ніж інші способи оцінки, піддається формалізації. Проте, аналіз ризику - необхідний і з надзвичайно важливий етап інвестиційної експертизи.

На жаль, нині ряд бізнес-планів інвестиційних проектів, містять розділ аналізу ризиків, звужує проблему та закінчуючи аналізом лише фінансових ризиків чи підміняє аналізом банківських ризиків, що ні відбиває всього спектра проектних ризиків.

Аналіз проектних ризиків підрозділяється на якісний і кількісний.

Якісний - опис усіх гаданих ризиків проекту, а як і непідвладна інфляції вартісна оцінка їхньої наслідків та дійових заходів зниження, кількісний - безпосередні розрахунки змін ефективності проекту на зв'язки й з ризиком.

До проектних ризиків часто включаються таких ризиків як: технічні, ризики учасників проекту, політичні, юридичні, фінансові, маркетингові, екологічні, військові,строительно-експлуатационние, специфічні, ризики обставин непереборної сили та т. буд.

Найчастіше зустрічаються кількісними методами аналізу ризиків є аналіз чутливості (уразливості), аналіз сценаріїв і імітаційне моделювання ризиків методом Монте-Карло.

Зазначимо ще одне специфічну особливість якісного аналізу інвестиційних ризиків, яке у його кількісному результаті: процес проведення якісного аналізу проектних ризиків має включати як описовий, “інвентаризаційний” аспект визначення чи інших конкретних видів ризиків цього проекту, виявлення можливі причини їх виникненню, аналізу гаданих наслідків реалізації і пропозицій щодо мінімізації виявлених ризиків, але й вартісну оцінку всіх таких мінімізують ризик конкретного проекту заходів.

Аналіз ризиків можна проводити за такими основним сферам:

- фінансових ризиків;

- маркетингові ризики;

- технологічні ризики;

- ризики учасників проекту;

- політичні ризики;

- юридичні ризики;

- екологічні ризики;

- будівельні ризики;

- специфічні ризики;

- обставини непереборної сили, чи форс-мажор.

Розглянемо кожному з наведених напрямів із трьох позицій:

По-першесточки зору витоків, чи причин виникнення даних ризиків; по-друге, обговоримо гіпотетичні наслідки, викликані можливої реалізацією цього ринку; по-третє, обговоримо конкретні заходи, дозволяють мінімізувати конкретний ризик.

У сфері фінансування проект то, можливо ризиковим, якщо цьому сприяють:

-економічна нестабільність країни;

- інфляція;

- що склалася ситуації неплатежів у галузі;

- дефіцит бюджетних коштів.

Причиною виникнення проектного ризику можна назвати причини:

- політичні чинники;

- коливання валютних курсів;

- регулювання облікової банківської ставки;

- зростання вартості ресурсів над ринком капіталу;

- підвищення витрат виробництва.

Перелічені причини можуть призвести до зростання відсоткової ставки, подорожчання

фінансування, і навіть зростання цін та надання послуг за контрактами для будівництва. Нестачу

коштів на обслуговування боргу можуть викликати:

- зниження ціни продукцію проекту на світовому ринку;

- слабкість, нестійкість економіки;

-неписьменне керівництво фінансової політикою;

- дефіцит бюджету, інфляційний зростання цін.

Заходи зниження фінансових ризиків можуть містити: залученнявк з розробки й реалізації проекту найбільших фірм з великим досвідом ведення проектування, виробництва, будівництва і експлуатації; участь Уряди РФ як страхувальника інвестицій, отримання гарантій Уряди РФ на кредити, надані західними інвесторами; отримання податкових пільг; ретельна розробка й підготовка документів у стосунках сторін, приймаючих особисту участь у реалізації проекту, і навіть взаємодії з залученими організаціями; розробка сценаріїв розвитку несприятливих ситуацій.

Причини появи маркетингових ризиків такі:

- неправильний вибір ринку збуту, неправильне визначення стратегії дії над ринком;

- непродуманість, неналагодженість або відсутність збутової мережі на гаданих ринки збуту;

- затримка у виході ринку.

Вони можуть призвести на відсутність необхідних доходів, достатніх на погашення кредитів, неможливості реалізувати продукцію у потрібному вартісному вираженні й у визначений термін. Результатом їх проявів є:

- невихід на проектну потужність;

- робота на повну потужність;

- випускати продукцію низьку якість.

Причини технічних ризиків такі: помилки у проектуванні; недоліки технологій і неправильний вибір устаткування; помилкове визначення потужності; вади на управлінні; некваліфікована робоча сила; відсутність досвіду роботи з імпортним устаткуванням в робітників місцевого персоналу; зрив поставок сировини; підвищення цін сировину, енергію та комплектуючі; зростання вартості устаткування; зростання витрат на зарплату.

Останні причини призводять до підвищенню розрахункової вартість проекту.

Цей вид ризиків проявляється насамперед у свідомому чи вимушеному невиконанні учасниками (учасником) своїх зобов'язань у межах проекту з причини нестійкого фінансового стану чи невисокого фаховий рівень.

Недофінансування проекту, зрив терміну його реалізації виникає з урахуванням:

- ризику невиконання зобов'язань кредиторами;

- примусового зміни валюти кредиту;

- скорочення ліміту валюти;

- припинення використання кредиту;

- скорочення термінів повернення кредиту та відсоткові ставки.

Основні причини виникнення турбують укладено наступного: зміна торговельно-політичного режиму і митної політики; зміна у податковому системі, в валютне регулювання; зміни у системах експортного фінансування; нестабільність країни; небезпека націоналізації і експропріації; законодавства; складність з репатріацією прибутку; геополітичні ризики; соціальні ризики.

Юридичні ризики ризики призводять до проблемам реалізації забезпечення у зв'язки Польщі з:

-неотлаженним законодавством;

- нечіткі оформлені документи, що підтверджують форми власності.

Причини появи екологічних ризиків:

- збаламучену законодавство з частині вимагання до навколишньому середовищі;

- аварія;

- змінюється злочинне ставлення влади нині проектом.

До специфічного виду ризиків слід віднести мало поширені види проектних ризиків, властивих саме даному проекту (наприклад, вид ризиків як ядерні зустрічаються, переважно, в проектах будівництва, реконструкції атомних електростанцій).

Якщо цьому проекті є велика небезпека на вплив його реалізації природних катаклізмів (землетрусу, повені, посухи тощо.), виникає необхідність розгляду ризиків форс-мажорні обставини, у своїй звісно як описуються їх можливі наслідки, ні і пропонуються що мінімізують збитки заходи. Усі заходи, дозволяють мінімізувати проектний ризик можна розділити втричі групи:

- диверсифікація ризиків, що дозволяє розподілити їх між учасникамипроета;

- страхування проектних ризиків, що у умовах затяжного перехідного періоду нашої економіки до ринкових відносин робить поки що свої перші кроки;

- збільшення частки відрахувань на непередбачені обставини.

Отже, основними якісно аналізу ризиків є: виявлення конкретних ризиків проекту й що породжують їх причин, аналіз політики та вартісної еквівалент гіпотетичних наслідків можливої реалізації ризиків, пропозицію заходів із мінімізації збитків та, нарешті, їх непідвладна інфляції вартісна оцінка. До додатковим, а також дуже значимим результатам якісного аналізу, слід віднести визначення прикордонних значень можливої зміни всіх згаданих чинників проекту, перевірених з ризиком.

Найчастіше зустрічаються методами кількісного аналізу ризиків проекту, як зазначалось, є аналіз чутливості (уразливості), аналіз сценаріїв і імітаційне моделювання ризиків методом Монте-Карло.

Перш ніж досліджувати кожне з цих методів, дамо їх загальну уявлення. Отже, проведення кількісного аналізу проектних ризиків спирається цього разу вже згаданий базисний варіант розрахунку проекту. У результаті якісного аналізу було визначенопроверяемие з ризиком чинники (перемінні) проекту. Завдання кількісного аналізу полягає у чисельній вимірі впливу змін ризикованих чинників на ефективність проекту.

Аналіз чутливості (уразливості) відбувається за “>последовательно-единичном” зміні кожної перемінної: одна з змінних змінює своє значення (наприклад, на 10%), з урахуванням чого перераховується нова величина використовуваного критерію. Після цього оцінюється відсоткове зміна критерію стосовно базисному випадку й розраховується показник чутливості, являє собою ставлення відсоткового зміни критерію зміну значення перемінної однією відсоток (так звана еластичність зміни показника). Так само обчислюються показники чутливості перспективами кожного із інших перемінної.

Потім основі цих розрахунків відбувається експертне ранжування змінних за рівнем значимості (наприклад, дуже високий, середня, невисока) і експертну оцінку прогнозованості (передбачуваності) значень змінних (наприклад, висока, середня, низька). Далі експерт може спорудити так звану “матрицю чутливості”, що дозволить виділити найменш і найризикованіші для проекту перемінні.

Аналіз ризиків з допомогою методу моделювання Монте-Карло є возз'єднання методів аналізу чутливість проблеми та аналізу сценаріїв. Це досить складна методика, що під собою тільки комп'ютерну реалізацію. результатом такого аналізу виступає розподіл ймовірностей можливих результатівпроекта.

Страхування проектних ризиків є захист майнових інтересів підприємства в разі настання страхового події спеціальними страхові компанії (страховиками) з допомогою грошових фондів, формованих ними шляхом отримання від страхувальників страхових премій чи страхових внесків.

У процесі страхування підприємству забезпечується страхова захист за всіма основними видам його проектних ризиків -- як систематичних, інесистематических. У цьому обсяг відшкодування негативним наслідкам проектних ризиків страховиками не обмежується -- він визначається реальної вартістю об'єкта страхування (розміром страхової її оцінювання), страхової суми і розміромуплачиваемой вартості.

6.Техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) доцільності інвестування

Укладенню капіталу передує підготовка техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) інвестиційного проекту. В інвестиційному процесі цьому етапу відводиться значне місце, адже чим більше вірогідної та грамотно оформленої інформації про підприємство (проект) одержить інвестор, тим менший ризик чекає на нього на етапі реалізації проекту. Крім того, до початку інвестування потрібен досить тривалий період переговорів, експертиз, узгоджень, перевірок та переперевірок, предметом яких є ТЕО і які здійснюються майже всіма суб'єктами інвестиційної діяльності.

Розроблення та реалізація виробничого інвестиційного проекту проходить тривалий шлях від ідеї до будівництва та експлуатації об'єкта. Цей період розглядається як життєвий цикл інвестиційного проекту.

ТЕО відносно джерел фінансування проекту розробляється, як правило, не за рахунок інвестицій (практика західних країн), а за кошти тих учасників тендерів, які відстоюють свої варіанти проектів. Незважаючи на те, що витрати на ТЕО бувають досить значні, вони не враховуються за фінансової оцінки ефективності проекту. ТЕО для великих та важливих проектів в Україні розробляється у складі схем розвитку регіонів і галузей, які ухвалюють на строк 10--15 років за рахунок державних капіталовкладень, передбачених на проектування будівництв майбутніх періодів. Ці витрати передбачаються у відповідних титульних списках проектно-дослідницьких робіт, які затверджуються Кабінетом Міністрів.

ТЕО невеликих об'єктів фінансується за рахунок проектно-дослідних робіт у складі зведеного кошторису будови. Це, як правило, виключає можливість проектування на конкурсних засадах. Тому попереднє ТЕО і ТЕО за умов України належать до інвестиційної фази й фінансуються інвестором.

До передінвестиційної фази можуть належати декілька паралельних видів діяльності та робіт; деякі з них можуть переходити в наступні фази.

У розробленому UNIDO «Керівництві з оцінки ефективності інвестицій» до складу робочої передінвестиційної фази входять такі пункти:

-- визначення інвестиційних можливостей (експертна оцінка всіх доступних даних і чинників);

-- аналіз альтернативних варіантів та попередній вибір (формулювання проекту);

-- попереднє техніко-економічне обґрунтування доцільності та здійсненності проекту;

-- розроблення техніко-економічного обґрунтування;

-- дослідження забезпечення проекту всіма видами ресурсів;

-- підготовка оціночного висновку (рішення про фінансування проекту).

Експертне оцінювання проекту здійснюється для попереднього виявлення умов реалізації та визначення рентабельності проекту, ґрунтуючись на збільшених оцінках. Оцінки витрат звичайно приймаються на підставі проектів-аналогів, інколи на основі фактичних матеріалів. Це дослідження спрямоване на виявлення передумов, вивчення можливостей реалізації конкретного проекту. Інколи ті самі питання розв'язуються одночасно в межах єдиного комплексного дослідження.

За здійснення експертної оцінки спочатку визначаються фактори, які можуть значно вплинути на успішність виконання проекту. До таких факторів відносять:

* вихідну інформацію та наявність альтернативних технічних рішень;

* попит на продукцію проекту (маркетингові дослідження);

* тривалість проекту, зокрема його інвестиційної фази;

* оцінку рівня базових, поточних і прогнозних цін на продукцію (послуги) проекту;

* перспективи експорту продукції проекту;

* оцінку складності проекту;

* інвестиційний клімат у районі реалізації проекту;

* співвідношення витрат і результатів проекту.

Наступний етап експертної оцінки -- оцінка вагомості (рангу) кожного з перерахованих факторів. Сума цих рангів повинна дорівнювати одиниці. Далі проект або проекти оцінюються за кожним з факторів оцінки, причому максимальний бал для кожного фактора за проектом дорівнює 100, а мінімальний -- 0.

Вивчення загальних можливостей охоплює інформацію про район реалізації проекту: його географічне положення, економічну характеристику, оцінку зайнятості та рівня доходів у розрахунку на душу населення, засвоєні та потенційні чинники виробництва, природні ресурси та можливості їхнього використання (витрати на освоєння), наявність інфраструктури, експорт та

імпорт продукції, можливості будівельних фірм та матеріальної бази будівництва.

Вивчення можливостей здійснення окремих проектів проводиться на підставі виявлення передумов інвестування та ретельного аналізу загальних умов інвестиційного проекту, а саме: попиту на конкретну продукцію на внутрішньому та зовнішньому ринках; наявності джерел сировини; характеру технологічних процесів; потреби в кваліфікованих кадрах; строків реалізації проекту; рівня витрат виробництва. За результатами виявлення можливостей інвестування складається висновок, проте остаточне рішення щодо доцільності інвестування в більшості випадків приймається лише після поглибленого техніко-економічного обґрунтування проекту.

На етапі попереднього техніко-економічного обґрунтування вивчаються різні економічні альтернативи: ринку та потужності підприємства; попиту та ринку; маркетингу та збуту; виробничої програми підприємства та матеріальних витрат; технологічної та економічної частин проекту, включаючи розрахунки комерційної ефективності.

За результатами попереднього техніко-економічного дослідження робляться такі висновки:

-- інвестування настільки ефективне, що остаточне рішення стосовно його доцільності може бути прийняте вже на цьому етапі;

-- інформації достатньо для висновку про те, що проект не життєздатний;

-- концепція реалізації проекту свідчить про необхідність про-ведення глибшого аналізу та подальшого розроблення техніко-економічного обґрунтування.

Самостійна робота № 8. Інвестиційні проекти

1.Зміст, склад та класифікація інвестиційних проектів

Проект є організаційною формою реалізації процесу інвестування та одним з базових елементів інвестиційного аналізу.

Узагальнення визначень поняття "проект", поданих в таблиці А.1 додатку А, дозволяє виділити два підходи до визначення сутності інвестиційного проекту як економічної категорії, кожен з яких відображає лише окремий аспект даного комплексного та багатофункціонального поняття:

1) вузький, за яким інвестиційний проект розглядаються виключно як комплект документів, що містять формулювання мети майбутньої діяльності і загального визначення комплексу дій, спрямованих на її досягнення, що складається з двох крупних пакетів документів:

- обґрунтування економічної доцільності, обсягу і термінів здійснення капітальних вкладень, включаючи необхідну проектнокошторисну документацію, розроблену відповідно до нормативних вимог;

- бізнес-план як опис практичних дій із здійснення інвестицій.

У такому розумінні проект є документованим інвестиційним планом з максимально повним описом і обґрунтуванням всіх особливостей майбутнього інвестування;

2) у ширшому сенсі - це комплекс взаємопов'язаних заходів, розроблених для досягнення певних цілей протягом заданого часу при встановлених ресурсних обмеженнях, тобто комплекс конкретних дій інвестора щодо реалізації своїх інвестиційних намірів.

Таким чином, проект - це обґрунтування доцільності певної ідеї для подальшої координації дій, а інвестиційний проект - це системно обмежений та закінчений комплекс документів, який містить систему взаємопов'язаних у часі й просторі та узгоджених з ресурсами заходів і дій, спрямованих на отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Інвестиційний проект як пакет інвестицій і пов'язаних з ними видів діяльності характеризується:

- цілеспрямованістю на досягнення певних результатів, вирішення конкретних завдань та проблем;

- обмеженістю фінансових ресурсів, періоду реалізації та оцінки;

- наявністю певних зовнішніх умов, що впливають на його здійснення (інституційних, економічних, правових тощо);

- взаємопов'язаністю процесів вкладення ресурсів та отримання результатів.

Інвестиційний проект вносить системність та організованість у процес інвестування. Він потрібний всім учасникам інвестиційного процесу, оскільки тільки при його наявності існує предмет переговорів та ухвалення домовленостей між інвестором, його партнерами та майбутніми кредиторами, він забезпечує можливість ефективної координації зусиль учасників проекту. Координуюча роль проекту, звичайно, поступово замінюється реальними укладеними договорами між учасниками, проте як план довгострокового характеру проект має значення аж до повної реалізації намірів інвестора. Таким чином, його наявність дозволяє досягти вищих результатів, ніж спонтанне необґрунтоване інвестування, істотно впливає на якість інвестування.

В процесі класифікації інвестиційних проектів прийнято виділяти їх класи, типи та види. Систематизація існуючих підходів до класифікації інвестиційних проектів за різними класифікаційними ознаками наведена в таблиці А.2 додатку А.

Проте необхідно враховувати, що достовірність та адекватність результатів інвестиційного аналізу, обсяги аналітичних робіт безпосередньо залежать від типу відносин взаємозалежності інвестиційних проектів, які передбачається включати до його складу. За даною ознакою розрізняють такі види проектів:

- незалежні - рішення про ухвалення одного проекту не позначається на доходності та, відповідно, рішенні про можливість одночасної реалізації з ним інших у складі інвестиційного портфеля інвестора;

- взаємовиключні (або альтернативні) - ухвалення одного з таких проектів означає неможливість одночасної реалізації інших, тобто вони мають бути відкинуті;

- умовні - ефективна реалізація яких можлива тільки за умови одночасного прийняття інших проектів;

- комплементарні (або синергічні) - одночасна реалізація таких проектів супроводжується зростанням доходів (або скороченням витрат), хоча б за одним з них;

- заміщуючі - одночасна реалізація таких проектів супроводжується зниженням доходів (або зростанням витрат), хоча б за одним з них.

Можливість існування певного типу взаємозалежності між інвестиційними проектами зумовлює об'єктивну необхідність застосування комплексного підходу щодо їх аналізу, проведення декількох варіантів оцінки ефективності комплементарних та заміщуючі проектів - для їх ізольованої та спільної реалізації.

2.Інвестиційний цикл та його стадії

Процес, який реалізується протягом часу здійснення інвестицій визначається як інвестиційний цикл.

Інвестиційний цикл - це комплекс заходів від моменту прийняття рішення про інвестування до завершальної стадії інвестиційного проекту.

Інвестиційний цикл складається з трьох фаз: передінвестиційної, інвестиційної та експлуатаційної.

Різноманітність видів інвестиційних циклів та їх складний взаємозв'язок зумовили широке використання на практиці поняття інвестиційний процес.

Найбільш характерними стадіями інвестиційного процесу є наступні:

· Мотивація інвестиційної діяльності.

· Обгрунтування доцільності інвестицій.

· Страхування інвестицій.

· Фінансування інвестицій.

· Освоєння інвестицій.

· Введення об'єкта в дію.

· Інвестування оновлення та розвитку виробництва.

3.Аналіз інвестиційного проекту та його складові

Інвестиційний проект є первинною організаційною ланкою інвестиційної діяльності. Розглянемо технологію розробки проекту як документованого плану дій інвестора, що містить максимально повний опис і обгрунтування запланованого використання коштів з метою їх нарощування.

Проект слід розглядати як сукупність таких складових:

o економічний опис - бізнес-план і матеріали для його обгрунтування;

o технічна документація;

o технологічна документація;

o контрактне супроводження - набір укладених або підготовлених контрактів (договорів) або інших форм закріплення майбутніх відносин між учасниками проекту;

o експертне супроводження - набір експертних висновків, оцінок або інших форм подання думок фахівців (фізичних або юридичних осіб), компетентних в оцінці процесів і явищ, з якими буде пов'язана реалізація проекту;

o інші документи, їх копії або аналітичні матеріали, що характеризують учасників проекту, ситуацію на ринку, установчі документи підприємств, копії звітів підприємств щодо фінансово-господарської діяльності, прогнози, свідоцтва про право власності на майно, нормативно-законодавчі акти державного та місцевого рівня, що впливають на проект.

Проект як план інвестування відіграє важливу роль на етапі прийняття рішення про початок його реалізації. Рівень конкретності та розробки проекту залежить від бажання і можливостей інвестора, особливостей сфери інвестування та прийнятих у країні обмежень.

4.Технологія розробки інвестиційного бізнес-плану

Розробка бізнес-планів характерна для всіх форм та видів підприємництва, це складова частина підприємницьких угод виробничого, торгово-комерційного і фінансово-кредитного характеру.

Бізнес-план є ефективним засобом донесення нової ідеї до осіб, спроможних фінансувати. Водночас - це основа для оцінки перспективи розвитку та управління новим бізнесом.

Розробка бізнес-плану є досить трудомістким процесом і вимагає значних затрат часу та коштів. Тому одним із факторів, що зумовлює ефективність і результативність бізнес-планування, є його організація.

Підготовкою бізнес-плану можуть займатися менеджери, підприємці, фірми, групи фірм або консалтингові організації. Основу групи спеціалістів, що розробляють бізнес-план, становлять маркетологи, економісти, статисти, фінансисти.

Для розробки стратегії розвитку великої фірми складається розгорнутий бізнес-план. Нерідко вже на стадії його підготовки визначається партнер.

Підприємства, що працюють у стабільній ситуації та виробляють товар для сталого ринку, при зростанні обсягів виробництва розробляють бізнес-план, спрямований на удосконалення виробництва та пошук шляхів зниження його витрат. Але всі ці підприємства постійно розглядають заходи щодо модернізації продукції чи послуг, що виробляються чи надаються. Підприємства, які виробляють продукцію в умовах постійного ризику, насамперед систематично працюють над освоєнням нових видів продукції, переходом на виробництво товарів нових поколінь та продовженням їх життєвого циклу. Якщо підприємство, плануючи значне зростання виробництва традиційних продуктів або тих, що освоюються, не має достатніх власних потужностей для їх виробництва, воно може вирішити цю проблему слідуючими варіантами:

1) шляхом залучення капітальних вкладень для створення нових потужностей;

2) шляхом пошуку партнерів, яким воно передасть виготовлення визначених вузлів, деталей тощо.

Другий варіант, як правило, забезпечує прискорене розв'язання завдань і потребує менше засобів. У цьому випадку вже на стадії розробки бізнес-плану визначаються вимоги до майбутнього виробництва.

Одне із першочергових завдань бізнес-плану - це пошук інвесторів: нових акціонерів, кредиторів, спонсорських вкладень тощо.

В Україні бізнес-план може застосовуватись також у процесі постприватизаційної діяльності підприємств, особливо в малому та середньому бізнесі. При цьому в основу приватизації може бути закладена ідея конкурсу бізнес-планів покупців підприємств як альтернативних шляхів їх подальшого ефективного функціонування.

Наказом Фонду державного майна України від 26 вересня 1994 р. затверджено Положення про типовий бізнес-план, яке визначає порядок розробки покупцями бізнес-планів і вимоги до них.

Згідно з Положенням бізнес-планом є документ, який містить у собі зобов'язання покупців щодо подальшої експлуатації об'єкта приватизації та обґрунтування можливостей їх виконання відповідно до вимог, що встановлюються Фондом державного майна України.

На даному етапі бізнес-план обов'язково розробляється покупцями у таких випадках:

продаж об'єкта приватизації за некомерційним конкурсом;

продаж контрольного пакету акцій на неконкурентних засадах іноземним інвесторам;

при створенні спільного (за участю держави) підприємства з іноземними інвестиціями.

У бізнес-плані повинна міститися інформація, яка характеризує виробничо-господарську діяльність підприємства за останній рік в цілому та за структурними підрозділами, а також стратегічні напрямки розвитку підприємства на 2, 3, 5-річну перспективу. Заходи та пропозиції, викладені покупцем у бізнес-плані, враховуються в разі підписання договору купівлі-продажу.

Отже, бізнес-план виконує як зовнішні, так і внутрішні функції. При пошуках партнерів, інвесторів і кредиторів добре виконаний та оформлений бізнес-план є найкращою візитною карткою підприємства.

За рахунок чітко визначених кінцевих цілей розробленого бізнес-плану вся справа бізнесу набуває цілеспрямованості, що дозволяє спрямувати енергію та дії підприємств в оптимальне русло. Підготувавши бізнес-план, підприємство отримує інструмент контролю управління, що забезпечує поступове його просування до встановленої мети.

При складанні бізнес-плану відбувається процес самонавчання, а після реалізації передбачених ним дій він служить основою для аналізу фактичних показників. Таким чином, підприємець набуває знань, досвіду та професіоналізму, що неможливо без планування.

В сучасних умовах бізнес-план є робочим інструментом, який описує процес функціонування підприємства, показує, яким чином її керівники мають намір досягти своєї мети. Якісно розроблений бізнес-план допомагає підприємству зростати, завойовувати нові позиції на ринку, розробляти перспективні плани свого розвитку, формувати концепції виробництва нових товарів і послуг та обирати раціональні шляхи їх реалізації.

5.Склад документації інвестиційного проекту

В процесі інвестиційного проектування здійснюється розробка проектно-кошторисної документації на підставі нормативної бази, яка регламентує питання будівництва підприємств і споруд.

Проектно-кошторисна документація (або проектні матеріали) - це система документів, що містять опис і обґрунтування проекту, яка охоплює як документи, обов'язкові при проектуванні об'єктів капітального будівництва, так і додаткові матеріали, що розробляються учасниками проекту при експертизі, підготовці до реалізації і в процесі реалізації проектів.

Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження цієї документації регламентується, насамперед, Державними будівельними нормами (ДБН), зокрема, такими як ДБН А.2.2-3-2004 "Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва", ДБН Д.1.1-7-2000 "Правила визначення вартості проектно-пошукових робіт для будівництва, що здійснюється на території України" та іншими.

Склад проектно-кошторисної документації залежить від складності об'єктів, що проектуються (табл. 2. 1).

У проектно-кошторисній документації деталізуються та уточнюються техніко-економічні характеристики проекту.



Склад та призначення проектно-кошторисної документації залежно від категорії складності об'єктів

Складова проектно-кошторисної документації	Характеристика об'єктів за категорією складності
Робочий проект розробляється для визначення конкретних містобудівних, архітектурних, художніх, екологічних, технічних, технологічних рішень об'єкта, їх техніко-економічних показників, виконання будівельно-монтажних робіт, робочих креслень та визначення їх кошторисної вартості. Складається з двох частин - затверджувальної (у складі пояснювальної записки, яка підлягає погодженню, експертизі та затвердженню) та робочих креслень.	Технічно нескладні об'єкти, а також об'єкти з використанням проектів масового та повторного застосування I категорії
Ескізний проект визначає принципові вимоги до містобудівних, архітектурних, екологічних, функціональних та інших рішень об'єкта з метою підтвердження можливості його створення як споруди цивільного призначення.	Об'єкти цивільного призначення з використанням проектів масового та повторного застосування II категорії, а також об'єкти з використанням проектів масового та повторного застосування III категорії - розробляється на першій стадії проектування. Об'єкти технічно складні цивільного призначення щодо містобудівних архітектурних художніх та екологічних вимог інженерного забезпечення IV категорії, а також об'єкти технічно складні цивільного призначення щодо впровадження нових будівельних технологій, конструкцій та матеріалів V категорії - розробляється на першій стадії проектування та уточнюється на другій стадії. Об'єкти технічно складні виробничого призначення щодо містобудівних архітектурних художніх та екологічних вимог інженерного забезпечення IV категорії, а також об'єкти технічно складні виробничого призначення щодо впровадження нових будівельних технологій, конструкцій та матеріалів V категорії - розробляється на другій стадії проектування.
Робоча документація розробляється для виконання будівельно-монтажних робіт та містить робочі креслення, вихідні вимоги щодо розробки конструкторської документації на обладнання, специфікацію обладнання, виробів та матеріалів, габаритні креслення, кошторисну доку-мен тацію тощо.	Об'єкти з використанням проектів масового та повторного застосування II та ІІІ категорії - розробляється на другій стадії проектування. Об'єкти технічно складні щодо містобудівних архітектурних художніх та екологічних вимог інженерного забезпечення IV категорії, а також об'єкти технічно складні щодо впровадження нових будівельних технологій, конструкцій та матеріалів V категорії - розробляється на третій стадії проектування.
Техніко-економічний розрахунок виконується для технічно і технологічно нескладних об'єктів виробничого призначення та включає обґрунтування потужності виробничого комплексу, номенклатури та якості проектної продукції, кооперації виробництва, забезпеченості ресурсами, розрахункової вартості та основних техніко-економічних показників.	Об'єкти виробничого призначення з використанням проектів масового та повторного застосування II категорії - розробляється на першій стадії проектування.
Техніко-економічне обґрунтування складається у більш розширеному обсязі порівняно з техніко-економічним розрахунком та передбачає проведення детального обґрунтування і вибору варіантів доцільності створення об'єктів ви робничого призначення.	Об'єкти технічно складні виробничого призначення щодо містобудівних архітектурних художніх та екологічних вимог інженерного забезпечення IV категорії, а також об'єкти технічно складні виробничого призначення щодо впровадження нових будівельних технологій, конструкцій та матеріалів V категорії - розробляється на першій стадії проектування.

6.Послідовність дій під час експертизи інвестиційного проекту

1. Перевірка повноти наявної документації, що становить проект, у тому числі повноцінності (відповідно до типового складу) змісту кожного документа.

2. Оцінка загального рівня розробленості проекту (комплексність, детальність, глибина, використані методики, кількісні та якісні о бґрунтування).

3. Якість інформації, яка використовується в проекті: зовнішня інформація (макроекономічне середовище, стан ринку продукції проекту, стан фінансового ринку, ціни, техніко-економічні параметри устаткування, соціальне оточення проекту, вимоги до екології, стосунки з місцевою владою, наявність трудових ресурсів для проекту), якість застосованих у проекті методик, зокрема методів прогнозування.

4. Оцінка організаційних умов проекту: можливості для організації виробництва товарів чи послуг, організаційний план виробництва, матеріально-технічного постачання, складські умови, можливості зберігання товарно-матеріальних цінностей, обслуговування технічної бази проекту, охорона, юридичні аспекти проекту, вибір базового підприємства для проекту, оцінка впливу розподілу прав власності на активи проекту на хід його реалізації.

5. Оцінка плану керування реалізацією проекту (з виокремленням стадії створення інвестиційного об'єкта і стадії його поточної експлуатації).

6. Перевірка комерційної можливості виконання проекту (реалістичність маркетингового плану, збалансованість фінансових аспектів проекту, достатність наявних ресурсів, потенційна достатність прибутку, наявність резервів часу та коштів у разі виникнення ускладнень у ході реалізації проекту).

7. Оцінка спроможності учасників (юридичних і фізичних осіб) проекту -- їхня реальна зацікавленість у проекті, поточний стан і перспективи їхньої конкурентоспроможності протягом періоду життя проекту.

8. Аналіз інвестиційного ризику щодо проекту: рівень реального ризику, якість відображення ризику в планах реалізації та документації проекту, достатність передбачених у проекті заходів для зниження впливу слабких сторін проекту.

9. Аналіз очікуваної ефективності проекту: прогнозоване макро-економічне середовище, критерії оцінки ефективності, методика розрахунку показників, внутрішня узгодженість розділів проекту між собою, урахування загальної інфляції та цінових змін на ринку, урахування зміни вартості грошей у часі, вибір кількісних орієнтирів щодо порівняльної середньоринкової прибутковості на прогнозний період.

Варто розглянути також функціональний (менш прив'язаний до розділів бізнес-плану проекту) підхід до структури експертного аналізу проекту. У цьому разі експертиза будується за такою схемою:

* повнота і розробленість проекту (наявність типових рекомендованих форм подання проекту як документа);

* повнота опису всіх економічних аспектів проекту;

* достовірність вхідної інформації;

* ступінь обґрунтованості усіх тверджень, що містяться в проекті;

* відповідність показників проекту необхідному рівню інвестиційної привабливості проекту (критерії прибутковості, ризику,

капіталомісткості, періоду реалізації проекту, періоду окупності);

* внутрішня узгодженість проекту (відповідність різних розділів і показників проекту між собою за показниками, змістом, концепцією);

* зовнішня узгодженість проекту (відповідність проекту та його показників загальноекономічній ситуації в країні, правовому полю, політичній ситуації й місцевим умовам).



7.Схема розробки інвестиційного проекту





8.Національні інвестиційні проекти

Національні інвестиційні проекти передбачають вкладення фінансових коштів у пріоритетні сфери економіки, об'єкти підприємництва, цільові програми, що забезпечують розвиток основних життєвозабезпечуючих виробництв, соціальної сфери та галузей, які мають особливе державне значення. Важлива роль відводиться регулювання інвестиційного процесу, спрямованого на створення сприятливого режиму для діяльності приватних інвесторів.

...