Управління інвестиціями

Таблиця 3.7 Очікувані техніко-економічні показники за умови реалізації інвестиційного проекту

Показники	Од.вим.	2007	2008	2009	2010	2011	2012
Проектна потужність	т.т.	400	400	400	400	400	400
Виробнича потужність	т.т.	230	230	230	230	230	300
Річний видобуток	т.т.	76	69,6	68	210	280	310
Середньо довий видобуток	т.	210	199	201	592	789	873
Зольність видобутого вугілля	%	31,6	30,7	24	18	20	20
Кількість діючих очисних вибоїв	од.	3	2	2	3	4	5
Середньодобове навантаження на очисний вибій	т.	69	79	83	178	178	180
Чисельність ПВП	чол..	802	797	733	950	1240	1353
в тому числі робітники	чол..	648	649	591	806	1060	1163
ГРОВ	чол..	122	128	123	249	366	396
прохідники	чол..	35	36	36	57	108	148
Продуктивність праці	т.	9,8	8,9	9,6	21,7	22	22,2
Середньомісячна заробітна плата ПВП	грн..	1907,8	2601,7	2602,0	2673,0	3150,0	3381,2
Готова вугільна продукція	т.т.	54,6	50,6	60	195,7	248,9	275,6
Товарна вугільна продукція	т.т.	53,5	48,8	58,3	195,7	248,9	275,6
в т.ч. продукти збочення	т.т.	50,0	39,3	56	195,7	248,9	275,6
Вартість товарної вугільної продукції	т.грн.	26942	38712	25498	103050	132507	154047
в т.ч. продуктів збагачення	т.грн.	25833	32180	22978	103050	132507	154047
Ціна 1 т. товарної продукції	грн..	503,59	793,74	437,35	526,57	532,37	558,95
Собівартість товарної вугільної продукції	т.грн..	41795	53297	59037	98146	120072	127211
Собівартість 1 т.товарної вугільної продукції	грн..	781,21	1092,15	1012,64	501,51	482,41	461,58
Валовий прибуток (+), збитки (-) від виробництва товарної продукції	т.грн.	-14853	-14585	-33539	4904	12435	18568
Держдотація на часткове покриття витрат із собівартості	т.грн.	14992	9118	13435	-	-	-

В таблиці 3.8 наведено основні техніко-економічні показники без впровадження інвестиційного проекту

Таблиця 3.8 Очікувані техніко-економічні показники без впровадження інвестиційного проекту

Показники	Од.вим.	2007	2008	2009	2010	2011	2012
Проектна потужність	т.т.	400	400	400	400	400	400
Виробнича потужність	т.т.	230	230	230	230	230	300
Річний видобуток	т.т.	76	69,6	68	190	190	300
Середньо довий видобуток	т.	210	199	201	535	535	845
Зольність видобутого вугілля	%	31,6	30,7	24	23,4	28,0	30,1
Кількість діючих очисних вибоїв	од.	3	2	2	2	3	4
Середньодобове навантаження на очисний вибій	т.	69	79	83	178	178	180
Чисельність ПВП	чол..	802	797	733	880	1170	1285
в тому числі робітники	чол..	648	649	591	729	983	1086
ГРОВ	чол..	122	128	123	221	326	357
прохідники	чол..	35	36	36	36	72	112
Продуктивність праці	т.	9,8	8,9	9,6	21,7	22	22,2
Середньомісячна заробітна плата ПВП	грн..	1907,8	2601,7	2602,0	2673,0	3150,0	3381,2
Готова вугільна продукція	т.т.	54,6	50,6	60	160	145	219
Товарна вугільна продукція	т.т.	53,5	48,8	58,3	160	145	219
в т.ч. продукти збочення	т.т.	50,0	39,3	56	160	145	219
Вартість товарної вугільної продукції	т.грн.	26942	38712	25498	81051	74294	118030
в т.ч. продуктів збагачення	т.грн.	25833	32180	22978	81051	74294	118030
Ціна 1 т. товарної продукції	грн..	503,59	793,74	437,35	506,57	512,37	538,95
Собівартість товарної вугільної продукції	т.грн..	41795	53297	59037	95936	108242	126171
Собівартість 1 т.товарної вугільної продукції	грн..	781,21	1092,15	1012,64	599,6	746,5	576,12
Валовий прибуток (+), збитки (-) від виробництва товарної продукції	т.грн.	-14853	-14585	-33539	-14885	-33948	-8141
Держдотація на часткове покриття витрат із собівартості	т.грн.	14992	9118	13435	-14885	33948	8141-

Собівартість товарної продукції за умови реалізації проекту очікується на 12-15% нижче відповідного показника без інвестування.

Крім того, реалізація проекту має важливий соціальний аспект. Створення додаткових робочих місць забезпечить працевлаштування в невеличкому шахтарському містечку та принесе додаткові податки у місцевий бюджет.

4. ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗРОБКИ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ ЩОДО УДОСКОНАЛЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА БАЗІ ДП "ШАХТА "НОВОДЗЕРЖИНСЬКА"

4.1 Правове регулювання господарської діяльності ДП "Шахта "Новодзержинська"

Відповідно до ст.ст.1, 8 Конституції України, Україна є суверенна та незалежна, демократична, соціальна, правова держава. В Україні признається і діє принцип верховенства права. Будь яка діяльність будь яких суб'єктів (фізичних або юридичних) регламентується Законодавством України та нормативно-правовими актами, що є обов'язковими до виконання.

Господарська діяльність в Україні регулюється , перш за все нормами Господарського Кодексу України (далі - ГКУ), який був прийнятий 16.01.2003 року. Відповідно до ч.1 ст. 3 ГКУ, під господарською розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У процесі здійснення господарської діяльності крім ГКУ підприємство керується наступними законодавчими актами, як:

- Цивільний Кодекс України, що регулює майнові та немайнові права;

- Кодекс законів про працю України, що регулює трудові відносини між субєктом господарювання (роботодавцем) та найманними працівниками;

- Кодекс України про адміністративні правопорушення, що регулює права і законні інтереси підприємств, установ, організацій;

- Земельний, Повітряний, Лісний, Водний Кодекс та Кодекс України про надра, які регулюють певні види діяльності субєктів господарювання

- Інщі законодавчі та нормотивні документи.

Розмежування відносин у сфері господарювання відовражено в ст. 4 ГКУ.

Правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічни відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави (ст. 5 ГКУ).

Ч. 2 ст. 5 ГКУ зазначено, що Конституційні основи правового господарського порядку в Україні становлять: право власності Українського народу на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, що здійснюється від імені Українського народу органами державної влади і органами місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України (254к/96-ВР); право кожного громадянина користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону; забезпечення державою захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальної спрямованості економіки, недопущення використання власності на шкоду людині і суспільству; право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; визнання усіх суб'єктів права власності рівними перед законом, непорушності права приватної власності, недопущення протиправного позбавлення власності; економічна багатоманітність, право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, визначення виключно законом правових засад і гарантій підприємництва; забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції, визначення правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання виключно законом; забезпечення державою екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України; забезпечення державою належних, безпечних і здорових умов праці, захист прав споживачів; взаємовигідне співробітництво з іншими країнами; визнання і дія в Україні принципу верховенства права. Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Загальними принципами господарювання в Україні, відповідно до ст. 6 ГКУ є:

- забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання;

- свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом;

- вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України;

- обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави;

- захист національного товаровиробника;

- заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, Кодексами України, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами (ст. 7 ГКУ).

Господарську діяльність в Україні на рівних засадах дзійснюютьсубєекти підприємницької діяльності: підприємства (юридичні особи) та фізичні особи, що зареєстровані відповідним чином в органах місцевого самоврядування як ті, що здуйснюють підприємницьку діяльність. Підприємство -- самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

- приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

- підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

- комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

- державне підприємство, що діє на основі державної власності;

- підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).

В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом.

У разі якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менш як десять відсотків, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить сто відсотків, вважається іноземним підприємством.

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні. Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника. Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств.

Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує сімдесяти мільйонів гривень.

Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує двісті п'ятдесят осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму сто мільйонів гривень.Усі інші підприємства визнаються середніми.

У випадках існування залежності від іншого підприємства, передбачених ст. 126 ГКУ, підприємство визнається дочірнім.

Підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів, а також функціональних структурних підрозділів апарату управління.

Функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами. Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами. На всіх підприємствах, які використовують найману працю, між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом або уповноваженим ним органом повинен укладатися колективний договір, яким регулюються виробничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства. Вимоги до змісту і порядок укладення колективних договорів визначаються законодавством про колективні договори. Трудовий колектив підприємства становлять усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди) або інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством. Повноваження трудового колективу щодо його участі в управлінні підприємством встановлюються статутом або іншими установчими документами відповідно до вимог цього Кодексу, законодавства про окремі види підприємств, закону про трудові колективи.

Майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства є:

- грошові та матеріальні внески засновників;

- доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності;

- доходи від цінних паперів;

- кредити банків та інших кредиторів;

- капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

- майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку;

- інші джерела, не заборонені законодавством України.

Цілісний майновий комплекс підприємства визнається нерухомістю і може бути об'єктом купівлі-продажу та інших угод, на умовах і в порядку, визначених ГКУ та законами, прийнятими відповідно до нього.

Реалізація майнових прав підприємства здійснюється в порядку, встановленому ГКУ, іншими законодавчими актами України.

Володіння і користування природними ресурсами підприємство здійснює в установленому законодавством порядку за плату, а у випадках, передбачених законом, на пільгових умовах.

Підприємство випускає, реалізує та придбаває цінні папери відповідно до законодавства України.

Держава гарантує захист майнових прав підприємства. Вилучення державою у підприємства майна, що ним використовується, здійснюється лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Правовий статус підприємства

Відповідно до Статуту, державне підприємство "Шахта "Новодзержинська" (надалі - Підприємство) засновано на державній власності згідно с наказом Міністерства вугільної промисловості України від 05 серпня 2008 року № 398 шляхом реорганізації державного відкритого акціонерного товариства "шахта "Новодзержинська" і належить до сфери управління Міністерства вугільної промисловості.

Відповідно до п.3,1 Статуту, Підприємство є юридичною особою, права і обов'язки юридичної особи Підприємство набуло з дня його державної реєстрації, а саме з 31.12.2008 року (підстава - Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія А 01 № 037286, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 12581450000000422).

Підприємство здійснює свою діяльність на основі і відповідно до чинного законодавства України, Генеральної та Галузевої Угод, Колективного договору, Статуту, який затверджується Органом управління майном за участю трудового колективу (профспілки), рішень і нормативних документів Органу управління майном та внутрішніх нормативних документів.

Підприємство є правонаступником майнових прав та обов'язків державного відкритого акціонерного товариства "Шахта "Новодзержинська" відповідно до передавального балансу.

Участь Підприємства в об'єднаннях, асоціаціях, корпораціях, концернах тощо здійснюється на добровільних засадах за погодженням з Органом управління майном, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству та іншим нормативним актам України. Створення будь-яких суб'єктів підприємницької діяльності за участю Підприємства здійснюється за згодою з Органом управління майном відповідно до чинного законодавство України.

Підприємство веде самостійний баланс, має поточні та вкладні рахунки в установах банків, реєстраційний рахунок в Держказначействі, печатку зі своїм найменуванням та зображенням фірмового знаку, а також знак для товарів, послуг, штампи, фірмові бланки та інші реквізити.

Підприємство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах належного йому майна згідно з чинним законодавством. Підприємство має право укладати договори, набувати особисті майнові та немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем, відповідачем та третьою особою в господарських судах та судах загальної юрисдикції.

Майно Підприємство становлять основні фонди, інші необоротні та оборотні активи, вартість яких відображається у самостійному балансі Підприємства.

Майно Підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Підприємство володіє, користується і розпоряджається зазначеним майном на умовах, встановлених Статутом, вчиняючи до нього будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству.

Відчуження засобів виробництва, нерухомого майна, що є державною власністю, які закріплені за Підприємством, здійснюється за погодженням з Органом управління майном відповідно до чинного законодавства. Отримані в результаті відчуження зазначеного майна кошти спрямовуються винятково на інвестиції Підприємства і є державною власністю. Підприємство не має права списувати з балансу майно, яке має залишкову вартість і яке закріплене за ним на праві господарського відання, а також здавати в оренду нерухоме майно в порядку, визначеному чинним законодавством без отримання відповідного дозволу Органу управління майном.

Підприємство самостійно планує свою діяльність визначає стратегію та основні напрямки свого розвитку відповідно до галузевих науково-технічних прогнозів та пріоритетів, кон'юнктури ринку продукції, товарів, робіт, послуг та економічної ситуації. Підприємство самостійно планує необхідність забезпечення виробничого і соціального розвитку, підвищення доходів. Основу планів Підприємства становлять державні замовлення та договори, укладені с покупцями продукції та постачальниками товарно-матеріальних цінностей.

Підприємство реалізує свою продукцію, послуги, залишки виробництва за цінами, що формуються до умов економічної конкуренції, а у випадках, передбачених законодавством України, за фіксованими державними цінами.

Підприємство самостійно встановлює черговість і напрями використання коштів з власних рахунків, яке здійснюється банками за його дорученням, крім випадків, передбачених законодавством України.

При визначенні стратегії господарської діяльності Підприємство повинно врахувати державні контракти, державні замовлення та інші договірні зобов'язання. Доведені і встановленому порядку державні контракти і державні замовлення є обов'язковими до виконання.

Обов'язки Підприємства:

- Забезпечувати своєчасну та в повному обсязі виплату заробітної плати працівникам;

- Забезпечувати своєчасну сплату податків та інших відрахувань згідно з чиннім законодавством;

- Здійснювати будівництво, реконструкцію, капітальний ремонт основних фондів, своєчасне освоєння нових виробничих потужностей та своєчасне введення в дію придбаного обладнання;

- Здійснює оперативну діяльність з матеріально-технічного забезпечення виробництва;

- Відповідно до державного контракту та договорів забезпечує виробництво та поставку продукції і товарів;

- Створює належні умови для високопродуктивної праці, забезпечує додержання законодавство про працю, правил, норм охорони праці, техніки безпеки та соціального страхування;

- Здійснює заходи із вдосконалення організації заробітної плати працівників з метою посилення їх матеріальної зацікавленості як в результатах власної праці, так і в загальних підсумках роботи Підприємства, забезпечує розрахунки з працівниками в першочерговому порядку;

- Виконує норми і вимоги щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки;

- Забезпечує негайне інформування Органу управління майном про податкову заставу активів, пред'явлені позови та будь-яке стягнення на майно Підприємства.

У разі порушення Підприємством законодавство про охорону навколишнього природного середовища його діяльність може бути обмежена, тимчасово заборонена або припинена відповідно до чинного законодавства.

Управління Підприємством здійснює його керівник. Найманні керівника здійснюється Органом управління майном шліхом укладання контракту. Керівник самостійно вирішує питання діяльності Підприємства за винятком тих, що віднесені Статутом до компетенції Орану управління майном. Керівник Підприємства

Керівник Підприємства:

- Несе повну відповідальність за стан і діяльність Підприємства;

- Діє без довіреності від імені Підприємства, представляє його в усіх установах і організаціях;

- Розпоряджається коштами та майном відповідно до чинного законодавства та Статуту;

- Укладає договори, відкриває в установах банків поточні та вкладні рахунки, а також видає довіреності на вчинення дій від імені Підприємства;

- Несе відповідальність за формування та виконання фінансових планів;

- Несе відповідальність за несвоєчасну виплату заробітної плати та інших, прирівняних до неї платежів працівникам Підприємства;

- Несе відповідальність за використання бюджетних коштів за цільовим призначенням в межах бюджетних надходжень;

- Несе відповідальність за стан охорони праці на підприємстві;

- Несе відповідальність за виконання рішень Органу управління майном;

- Несе відповідальність за шкоду, заподіяну Підприємству його діями або бездіяльністю;

- Несе відповідальність за зберігання відомостей, одержаних керівником Підприємства у зв'язку з його діяльністю, комерційної таємниці;

- Несе відповідальність за достовірність інформації, що надається.

- Здійснює інші повноваження відповідно до чинного законодавства.

Повноваження трудового колективу підприємства реалізується загальними зборами (конференцією) через профспілки та їх відповідні виборні органи. Рішення з соціально-економічних питань, що стосуються діяльності підприємства, розробляються за участю трудових колективів (профспілок) і відображаються в колективному договорі. Право укладання колективного договору від імені власника надається керівнику Підприємства з однієї сторони, та відповідним профспілковим органам з іншої сторони.

Підприємство самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту продукції, що виробляється та необхідності забезпечення виробництва, а також соціального розвитку Підприємства, підвищення доходів. Підприємство самостійно визначає організаційну структуру управління, встановлює штатний розклад, форми, системи оплати праці, а також інші види доходів працівників у колективному договорі, з дотриманням норм і гарантій, передбачених чинним законодавством України, генеральною та галузевою угодами. Мінімальна заробітна плата працівників не може бути нижчою встановленого законодавством України мінімального розміру заробітної плати. Підприємство здійснює матеріально-технічне забезпечення власного виробництва через системи прямих договорів або через товарні біржі на конкурентних засадах. Основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності Підприємства є прибуток (дохід). Прибуток , що залишається після сплати передбачених законодавством України податків, залишається у повному його розпорядження. Джерелом формування фінансових ресурсів Підприємства є прибуток (доход), амортизаційні відрахування, бюджетні кошти, кошти, одержані від продажу цінних паперів, безоплатні або благодійні внески членів трудового колективу, підприємств, організацій, громадян та інші надходження, включаючи централізовані капітальні вкладення та кредити. Прибуток розподіляється за участю трудового колективу (профспілки) і використовується відповідно до кошторису, затвердженого керівником Підприємства.

Втручання в господарську та іншу діяльність Підприємства з боку державних, громадських органів, політичних партій і рухів не допускається. Контроль за господарською діяльністю Підприємства здійснюється згідно законодавства України.

Припинення діяльності Підприємства здійснюється шляхом ліквідації та реорганізації за рішенням Органу управління майном або господарського суду згідно з чинним законодавством. Припинення діяльності здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється згідно з рішенням Органу управління майном. Порядок і терміни припинення діяльності Підприємства визначаються Органом управління майном у відповідності до законодавства України.

Шляхи удосконалення правової регламентації законодавчої діяльності в вугільній галузі України

Динаміка основних показників стану державного сектору вугільної промисловості свідчить про посилення кризи в галузі. Вугільна промисловість втрачає своє значення як одна з галузей, що забезпечують енергетичну безпеку держави.

Стрімке зменшення кількості діючих шахт (з 276 в 1991 році до 160, з яких 140 державні, в 2008 році), виробничих потужностей (із 193 млн. тонн вугілля у 1991 році до 95 млн. тонн вугілля у 2007 році) та обсягів поставки вугілля на внутрішній ринок державними вугільними підприємствами (з 57 млн. тонн у 1997 році до 28 млн. тонн у 2007 році) посилює енергетичну залежність та загрожує енергетичній безпеці держави.

Більшість підприємств вугільної промисловості фактично є банкрутами, які продовжують функціонувати в ринкових умовах лише за рахунок надання державної підтримки. Знизився людський потенціал галузі -- за останні 16 років чисельність працівників зменшилася на 640 тис., або 74 відсотки загальної кількості працівників.

Основним чинником, що заважає розвиткові галузі, є недостатній обсяг інвестицій, який на сьогодні не дає можливості забезпечити випереджаюче введення в експлуатацію виробничих потужностей. Так, протягом 2001-2007 років загальна потреба вугільної промисловості в інвестиційних коштах становила 37,5 млрд. гривень, тоді як фактичний обсяг фінансування з державного бюджету становив лише 24,3 млрд. гривень, або 65 відсотків необхідного обсягу.

Украй негативно впливають на розвиток вугільної промисловості такі фактори, як недосконалість законодавства у відповідній сфері, низька ефективність управління галуззю на всіх рівнях, недосконала структура шахтного фонду та зношеність основних фондів вугледобувних підприємств, складні умови проведення гірничих виробок і низький рівень механізації гірничих робіт, значний ступінь зносу стаціонарного обладнання і недостатня чисельність працівників, насамперед основних гірничих професій.

Відсутність системного підходу до реалізації державної політики у вугільній галузі є однією з визначальних причин її незадовільного стану. Намагання вирішити питання, пов'язані із зменшенням обсягів вуглевидобутку, збитковістю державних вугільних підприємств, низьким технологічним рівнем виробництва, нестачею інвестиційних коштів, без розв'язання первинних проблем, до яких належать відсутність ефективного власника, невідповідність динаміки цін на вугільну продукцію та продукцію, що використовується у вугільному виробництві, а також відсутність необхідного обсягу інвестицій, до цього часу унеможливлювало реформування галузі.

На усунення негативних кризових явищ було розроблено Концепцію рефермування вугільною галуззю та затверджено її Розпорядженням Кабінету Мінастрів України від 14 травня 2008 року № 737 - р. Метою Концепції є забезпечення прискореного розвитку вугільної промисловості та досягнення показників роботи, передбачених Енергетичною стратегією України на період до 2030 року, шляхом ринкового реформування підприємств і системного усунення кризових чинників.

Узгоджений концептуальний підхід покладено в основу коригування програм і планів реалізації державної політики у вугільній галузі, а саме: Енергетичної стратегії України на період до 2030 року; програми “Українське вугілля”; Державної програми приватизації об'єктів державної власності; плану законотворчої та нормотворчої роботи Мінвуглепрому; програми енерго- та ресурсозбереження на підприємствах вугільної промисловості; плану розподілу та використання коштів державної підтримки вугледобувних підприємств.

Етапи реалізації положень Концепції визначаються під час опрацювання та коригування зазначених документів. Для усунення чинників, що перешкоджають розвиткові галузі, необхідно вдосконалити відповідний механізм нормативно-правового регулювання, послідовно змінити підхід до державного управління, провести реформування відносин власності, покращити економічне середовище та фінансово-економічне становище підприємств галузі, а також забезпечити належну організацію виробництва.

Необхідність упровадження системного підходу до вирішення питання розвитку вугільної галузі випливає з визначення основної проблеми її функціонування: переважна більшість вугледобувних підприємств не є ринковими суб'єктами, тоді як середовище, в якому вони працюють, є ринковим. Ефективне функціонування підприємств галузі в умовах ринкової кон'юнктури потребує залучення ефективного власника, що має економічну заінтересованість у господарській діяльності. Створення сприятливих умов для діяльності такого власника відбувається шляхом розширення та вдосконалення відповідної нормативно-правової бази, а також підвищення ефективності управління галуззю на всіх рівнях.

Удосконалення законодавчої бази

Передбачається розроблення законодавчих актів, спрямованих на створення умов для адаптації підприємств галузі до ринкового середовища та сприяння її розвитку.

У першу чергу розробляються акти, спрямовані на підвищення престижності шахтарської праці, відновлення та зростання людського потенціалу галузі, розв'язання інших проблем, що сприятиме забезпеченню належного рівня техніки безпеки та охорони праці на вугільних шахтах, підвищенню рівня оплати праці шахтарів, соціальному захисту працівників галузі та членів їх сімей.

Пріоритетом є створення законодавчої бази для прискорення процесів приватизації у вугільній галузі з урахуванням її особливостей. У відповідних законопроектах повинні бути враховані специфіка розвитку та структурного реформування вугільної промисловості, порядок приватизації підприємств галузі, механізм залучення недержавних інвестицій, визначення соціально орієнтованих зобов'язань стратегічних інвесторів, забезпечення надійного, безпечного для працівників та навколишнього середовища, функціонування приватизованих шахт тощо.

Визначальним напрямом є законодавче врегулювання процедури фінансової санації та вдосконалення механізму державного субсидування вугледобувних підприємств державного сектору з урахуванням норм і вимог СОТ та ЄС. Відповідні законопроекти спрямовуються на створення економічних умов для рівноправної ринкової конкуренції вугледобувних підприємств, які за об'єктивними природними і виробничими показниками мають різний рівень рентабельності; забезпечення ефективної реструктуризації вугільної промисловості, прискорення її науково-технічного розвитку; розв'язання ряду соціальних та екологічних проблем, зумовлених збитковістю шахт.

Удосконалення законодавчої бази передбачає також розроблення актів, які визначають основні засади функціонування ринку вугілля, зокрема регулюють питання щодо вдосконалення відповідного механізму, та суміжних ринків (електроенергії, гірничого обладнання тощо); умови продажу вугільної продукції на біржових торгах, правила і специфіку укладення відповідних біржових контрактів; методи визначення базової ціни вугільної продукції на оптовому ринку вугілля або стартової ціни торгів; впровадження механізму гарантування найкращої ціни, за якого виробники вугільної продукції зможуть максимально відшкодувати свої виробничі витрати та будуть заінтересовані у продажу продукції на внутрішньому ринку вугілля.

Реалізацію даної Концепції було розпочато з прийняттям Верховною Радою України Законо України "Про підвищення престижності шахтарської праці".

Актуальність Закону доволі очевидна: підвищення престижності шахтарської праці, соціальні гарантії працівникам мали залучити до галузі молоді, перспективні робочі кадри. Проект Закону потягом де-кількох років повертався на доопрацювання, департаменти і відділи при органах місцевого самоврядування забезпечили ще у 2006 році забезпечили обговорення проекту закону в трудових колективах з фіксацією пропозицій та зауважень. 02 вересня 2008 року даний закон набрав чинності, але більше ніж половина задекларованих в ньому статей не працюють завсім. Так, наприклад, ст. 3 "Умови оплати праці" декларує:

"Тарифна сітка (схема посадових окладів) шахтарів формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка перевищує законодавчо встановлений рівень мінімальної заробітної плати не менш як на 30 відсотків." Аналогічні висловлювання також зустрічаються в Генеральній та Галузевій угоді (щодо підвищення на 20 %, та в регіональній угоді (застосування до оплати праці регіонального коефіцієнту). Але жодна посадова особа при прийнятті віщезазначених документів не переглянула галузеву статистику. А цифри говорять самі за себе: вугільні підприємства, які "виживають" лише за рахунок державної підтримки на собівартість (що планується, виходячи з мінімізованих потреб і ніколи не надходить в повному обсязі) не можуть своєчасно, без затримки переходити на оплату праці разом із підвищенням її мінімального рівня. Кошти на підвищення зарплати відповідно до закону збіткові вугільні підприємства самотужки знайти просто не в змозі.

Подальший аналіз закону "Про підвищення престижності шахтарської праці" розкриває зміст ст.4 "Оподаткування доходів шахтарів". Відповідно до цієі статті з набрання законом чинності ставка податку з доходів підземних робітників становить 10 відсотків. Фактично ж відповідні зміни до закону "Про податок з доходів фізичних осіб" зроблено так і не було, тому вже другий рік поспіль доходи шахтарів оподатковуються за стандартною ставкою в 15%.

Також не працюють ст. 5 "Особливості здобуття освіти шахтарями та їх дітьми", ст. 6 "Забезпечення житлом шахтарів та членів їх сімей", а ст. 8 "Особливості пенсійного забезпечення " зрівняла розміри пенсій і підземних гірників у лаві и чергових медичних сестер у підземних оздоровчіх пунктах.

Якщо із десяти статей закону виключити перші дві, які носять узагальнюючий зарактер, прикінцеві положення та чотири, які не працюють зовсім, залишаються три частково працюючих, із яких:

1) Ст. 8 встановлює розмір пенсії певних розмірах. Чи може віддалена перспектива отримання далекої пенсії в нашій нестабільній державі привабити молодого спеціаліста до вугільної галузі, питання доволі спірне.

2) Ст. 7 починається словами: "Членам сімей шахтарів, смерть яких настала ...далі по тексту". Припускаю, що в авторів закону були лише благі наміри. Але метою прийняття закону було залучення молоді до галузі, а не відлякування від неї. Виникає питання: чи варто було виписувати саме цю норму, якщо вона прописана і в галузевій угоді, і в законодавчих актах Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві? Чи не достатньо було внести де-які зміни до вже існуючих актів?

Підсумковуючи аналіз закону України "Про підвищення шахтарської праці, можна зробити висновки: реально працюють лише дві його статті. Не зовсім спрямована на престижність стаття 8, причому джерело її функціонування - кошти Пенсійного Фонду України, який перевиставляє свої витрати з виплат пільгових пенсій вугільному підприємству, де працював пенсіонер, та стаття 9, згідно з якою Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності повинен оздоровлювати працівників, виділяючи вугільним підприємствам щорічно 50 путівок на кожну тисячу підземних робітників.

Крім того, в прикінцевих положеннях закону (ст. 10) у п. 4.2 є посилання на також не працюючу з 1999 року ст. 8 Гірничого закону України, за нормами якої працівникам, що мають право на безоплатне отримання вугілля, але проживають в будинках з центральним опаленням, виплачується компенсація за оплату електроенергії, газу та теплопостачання. Ця норма закону не працюює вже 10 років. Вугільні підприємства не можуть в такий спосіб відшкодувати працівникам щорічно зростаючі витрати на електроенергію та тепло, забезпечуючі безоплатним паливом вуглеотримувачів, 70% яких пенсіонери і вдови пенсіонерів.

З огляду на непрацюючий, але широко разрекламований в ЗМІ закон, виникають сумніви щодо приналежності авторів закону до галузі в цілому і в доцільності подібного нормотворчого акту взагалі.

Пропозиції щодо вдосконалення законодавчіх актів.

Статтю 3 закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" виключити. Прописані в генеральній та галузевій угодах едентичні вимоги щодо встановлення рівня оплати праці, виходячі із тарифної ставки робітника першого розряду з перевищенням мінімальної зарплати на 20 відсотків, викласти як такі, що носять не обовязковий, а рекомендований до впровадження характер. Аналогічно вчинити до застосування регіонального коєфіцієнту. Це дасть змогу збитковим вугільним підприємствам уникнути приписів та щоквартальних штрафів інспекції з праці.

На виконання статті 4 "Особливості оподаткування доходів шахтарів" внести відповідні зміни до закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" із встановленням ставки оподаткування підземних працівників у розмірі 10%.

Статті 5 , 6, 7 виключити, як ті, що дублюють закон України "Про освіту", галузеву угоду, законодавчі акти Фонду соціального страхування від нещастного випадку на виробництві."

ВИСНОВКИ

Об'єктом дослідження в дипломній роботі було обрано державне підприємство "Шахта "Новодзержинська"

Шахта "Новодзержинська" - відносно молоде вуглевидобувне підприємство, введене в експлуатацію після реконструкції в 1981 році. Підприємство забезпечене промисловими запасами в обсязі 22 млн.т., безпечно по раптових викидах вугілля й газу, з відносно невеликою глибиною розробки (585 м.) і відносно сприятливим температурним режимом. Крім того, на відміну від інших шахт м. Дзержинська, що розробляють малопродуктивні круті пласти, шахта "Новодзержинская" веде видобуток на пологих пластах, що дає можливість механізації очисних робіт при додатковому розмірі капітальних вкладень.

З погляду правового статусу, шахта "Новодзержинська" - державне підприємство, що має лінійно-функціональну організаційну структуру. Загальна чисельність працюючих за станом на 01.07.2009 року - 791 чіл.

У роботі був проведений аналіз діяльності підприємства, в ході аналізу було виявлене наступне:

1)За аналізований період на підприємстві частка власного капіталу збільшилася, а частка позикового зменшилася на 0,5%, що вказує на незалежність підприємства від зовнішніх інвесторів на кредиторів.

2)Частка статутного капіталу збільшилася на 8,7%, а непокриті збитки підприємства знизилися в 2008 році стосовно 2007 року на 7153 тис.грн. Обсяг іншого додаткового капіталу зменшився на 24,8%, що знизило загальну суму власного капіталу на 5597 тис.грн.

3)сума позикового капіталу знизилася на 2974 тис.грн., це свідчить про те, що підприємство неефективно використає можливість залучення позикових засобів. Залучення позикового капіталу в оборот підприємства - явище цілком позитивне за умови їхнього своєчасного повернення. Це тимчасово поліпшує фінансовий стан підприємства.

4)Аналіз структури активів показує, що за звітний період у структурі активів частка основного капіталу є домінуючої, у зв'язку із цим на підприємстві відчувається недолік оборотних коштів.

Частка монетарних активів незначна, а істотне перевищення монетарних пасивів над активами свідчить про те, що за умови підвищення цін або індексу інфляції борги підприємства будуть частково знецінені, а втрати мінімізовані.

Аналіз показників, наведених у таблиці 2.8 свідчить про наявність потенціалу до фінансового оздоровлення за рахунок:

1.збільшення частки власного засобу в обороті до >= 50%;

2.оптимізації структури активів шляхом збільшення величини оборотних активів за рахунок власних і зовнішніх джерел оборотних коштів;

3.підвищення фондовіддачі й рентабельності активів;

4.раціонального використання чистого прибутку, забезпечення його реінвестування на збільшення власного оборотного капіталу й відновлення матеріально-технічної бази.. На підставі аналізу показників плану капітальних вкладень, можна зробити наступні висновки: поліпшення інвестиційної діяльності підприємства можливо за умови:

-підвищення обсягу інвестицій;

- підвищення ефективності інвестицій;

-пошуку нових джерел інвестування (залучення сторонніх інвесторів).

На підставі проведеного аналізу в роботі бал запропонований бізнес план "Підготовка й експлуатація ділянки по видобутку вугілля № 66/585 м. по пл. Пугачевка. Результатом впровадження проекту є нарощування обсягів вуглевидобутку й виробництва товарної вугільної продукції, підвищення чисельності промислово-виробничого персоналу, збільшення продуктивності праці й середньої заробітної плати. Продуктивність праці робітника по видобутку за рахунок механізації очисних робіт збільшиться майже вдвічи (на 83,7%) і вийде на середньогалузевий рівень.

Підсумовуючи розрахункові показники проекту, можна зробити наступні висновки: реалізація даного інвестиційного проекту вкрай необхідна підприємству з ряду причин:

В 2009 році відповідно до плану гірських робіт допрацьовуються запаси по низькозольных лавах дільниці № 72-585 пл.Сольоний. Уже в другому півріччі поточного року відзначене підвищення фактичної зольності видобутого вугілля, що істотно знижує вихід товарної продукції і її вартість у грошовому еквіваленті. Відмова від розробки низькозольного пласту Пугачьовка істотно зменшить, не тільки обсяг видобутку, а й обсяг виходу товарної продукції, що негативно відіб'ється на очікуваних доходах підприємства (зниження доходу . 20% до очікуваних доходів при реалізації проекту).

Собівартість товарної продукції за умови реалізації проекту можна чекати на 12-15% нижче відповідного показника без інвестування.

Крім того, реалізація проекту має важливий соціальний аспект. Створення додаткових робочих місць забезпечать працевлаштування в невеликому шахтарському містечку й принесуть додаткові податки в місцевий бюджет.

Реалізація даного проекту дозволить підприємству вже в 2010 році вийти на прибуткові показники виробництва, відмовившись від необхідності державних дотацій на часткове покриття витрат із собівартості. Валовий прибуток у цілому по підприємству за умови реалізації проекту складе 35 907 тис. грн.

Размещено на Allbest.ru

...