Характеристика макроекономіки як науки

у = Y/LЕ

уЕ = (Y/LЕ)Е =Y/L

Рівняння дає підставу зробити висновок: якщо ефективність Е змінюється з темпом g, то і обсяг виробництва з розрахунку на одного працівника має змінюватися з тим самим темпом.

З формули випливає: якщо населення зростає з темпом n, а ефективність з темпом g, то загальний обсяг виробництва збільшуватиметься під впливом приросту населення та технологічного прогресу з темпом ( п + у).

Провідною ідеєю моделі Солоу є те, що лише технічний прогрес може зумовити і, відповідно, лише ним можна пояснити постійне зростання рівня життя. Адже саме він забезпечує постійне зростання продуктивності й загального обсягу виробництва.

Тема 11. Держава в системі макроекономічного регулювання

11.1 Роль держави у змішаній економіці

Державне втручання в економіку може бути ефективним за умов, якщо воно є зваженим, тобто враховує «розподіл праці» між державою і ринком. Тому в теорії і на практиці завжди існує проблема співвідношення між державним регулюванням економіки і ринковим саморегулюванням. Значною мірою вирішення цієї проблеми залежить від того, як розуміється сутність державного регулювання економіки.

Державне регулювання економіки -- це цілеспрямована діяльність держави щодо створення правових, економічних і соціальних передумов, необхідних для найбільш ефективного функціонування ринкового механізму і мінімізації його негативних наслідків. Раціональне державне регулювання економіки не протистоїть механізму її ринкового регулювання й не підміняє його, а свідомо використовує його регулюючий потенціал, надає ринковим регуляторам здатність більш цілеспрямовано і ефективно впливати на економічний розвиток. У кінцевому підсумку це повинно сприяти досягненню поставлених державою цілей і пріоритетів з меншими економічними і соціальними втратами.

Спираючись на ринковий механізм, держава не обмежується лише його інструментами. Поряд з ними вона використовує й неринкові інструменти, які доповнюють господарський механізм, надають йому цілеспрямованого характеру. Так, державні закупки, податки, трансферти, грошова емісія не є інструментами ринкового механізму. Але без їх використання не можуть вирішуватися важливі питання соціально-економічного розвитку країни.

Держава може втручатися в ринковий механізм лише в одному випадку -- коли цей механізм ще не досяг необхідного потенціалу і тому не здатний виконувати свою позитивну роль в економіці.

В умовах розвинутого ринку державне регулювання економіки -- це втручання держави не в ринковий механізм, а в передумови та побічні наслідки його функціонування. У першому випадку держава з метою одержання необхідних зрушень в економіці повинна не підміняти закони ринку штучними законами, а впливати на ті умови які забезпечують реалізацію цих законів. Впливаючи на умови функціонування ринку, вона може спрямувати розвиток ринкових відносин відповідно до цілей і пріоритетів державної економічної політики. Так, застосовуючи політику «дорогих» або «дешевих» грошей, держава не втручається в закони грошового ринку, а впливає лише на співвідношення між попитом і пропозицією на гроші і через зміни в цьому співвідношенні цілеспрямовано регулює економічні процеси.

В іншому випадку держава, враховуючи обмеження ринкового механізму, його нездатність запобігти виникненню негативних побічних наслідків від функціонування економіки, може нейтралізувати їх за допомогою неринкових інструментів. Так, державні програми допомоги малозабезпеченим, непрацездатним і тимчасово безробітним членам суспільства можуть забезпечити їхній соціальний захист без втручання в ринковий механізм.

11.2 Вплив держави на макроекономічну рівновагу

У сучасній економіці держава виконує активну роль. Щоб отримати початкові уявлення про роль держави в економічних процесах, потрібно знову повернутися до моделі економічного кругообігу, підключивши до неї уряд.

В економічному кругообігу він виконує 3 функції:

Здійснює на відповідних ринках закупівлю ресурсів та продуктів і несе пов'язані з цим витрати;

Забезпечує домогосподарства і підприємства суспільними благами, тобто фінансує освіту, охорону здоров'я, науку, культуру, армію тощо;

Отримує від домогосподарств і підприємств податки, за рахунок яких фінансуються суспільні блага.

У моделі економічного кругообігу податки називаються чистими оскільки вони відображають кінцевий результат фінансових відносин між урядом і суб'єктами приватного сектора економіки. З одного боку, уряд стримує від них податки (ТA), з іншого -- здійснює зворотні платежі у формі трансфертів (ТR), до яких належать субсидії, виплати по безробіттю, пенсії тощо. Отже, в остаточному підсумку уряд отримує лише чисті податки:

Тn = ТА - ТR.

Модель економічного кругообігу за участю уряду показує, яку роль виконує держава а системі макроекономічного регулювання. По-перше, вона виконує перерозподільну функцію в економіці. Так змінюючи рівень податків і трансфертів, держава перерозподіляє сукупний дохід між приватним сектором економіки і виробництвом суспільних благ та послуг. У межах цієї функції вона здійснює певну соціальну політику. По-друге, вона виконує стабілізаційну функцію в економіці. Так, змінюючи обсяг державних закупівель та рівень чистих податків, держава може цілеспрямовано впливати на сукупні видатки і, як наслідок, на рівень виробництва.

Держава вносить суттєві зміни в параметри економічної рівноваги. В темі 6 при побудові моделей економічної рівноваги ми абстрагувалися від держави. Пригадаймо, що в межах приватної закритої економіки Е =С + І, а економічна рівновага за методом «видатки -- випуск» визначається за формулою: Y = С + І.

З появою держави сукупні видатки доповнюються державними закупівлями:

У = С+ I=G

Тому економічна рівновага визначається за формулою: Y = C+I+G. Одночасно суттєво трансформується функція споживання. В. спрощеній моделі DI=Y. Тому функція споживання визначається так: С = С0 + с/ У.

З урахуванням держави, коли з'явилися чисті податки, післяподатковий дохід зменшується за формулою: DI = Y - Tn. За цих умов функція споживання змінюється:

С = С0+с/DI = C0 + с/ (Y - Tn)

Чисті податки можна обчислити за формулою T = tЧY, де t граничний коефіцієнт податків, який відображає відношення між зміною чистих податків і зміною доходу: t = ДT/ДY. Звідси функція споживання модифікується:

С = С0 + с/(Y - tY) = C0 + c/Y (1-t)

Отже, поява чистих податків зменшує споживання за будь-якого рівня доходу. Тепер перейдемо до моделі економічної рівноваги за методом економічної рівноваги “вилучення ін'єкції”. В умовах відсутності держави рівновага за цим методом визначається по формулі: S = I.

З урахуванням держави вилучення доповнюються чистими податками, а ін'єкції - державними закупівлями. Внаслідок цього формула економічної рівноваги набуває вигляду: S + Tn = I + G. Одночасно трансформуються і заощадження.

У строщеній моделі заощадження зводиться до приватних за формулою S = Y - C. З урахуванням держави вони зменшуються на величину чистих податків:

S = Y - Tn - C

Якщо в модель економічної рівноваги підставити нове значення приватних заощаджень і перенести державні закупівлі в ліву частину рівняння, то отримаємо кінцевий вираз моделі економічної рівноваги:

(Y - Tn - C) + (Tn - G) = I

де (Y - T - G) - приватні заощадження, (T - G) - державні заощадження. Сума приватних та державних заощаджень дорівнює національним заощадженням. Отже, економічна рівновага за методом “вилучення -- ін'єкції” -- це рівновага між національними заощадженнями та інвестиціями.

Визначена модель є лише виразом моделі за методом «видатки - випуск».

11.3 Фіскальна політика та державний бюджет

Під фіскальною (бюджетно-податковою) політикою розуміють сукупність фінансових заходів держави щодо регулювання бюджетних доходів і витрат (видатків) з метою цілеспрямованого впливу на соціально-економічний розвиток країни. Існують два види фіскальної політики: дискреційна та автоматична (політика вмонтованої стабільності).

Дискреційна фіскальна політика -- це свідома маніпуляція урядовими витратами і доходами, дій здійснюється на підставі державних рішень (парламенту і уряду) з метою цілеспрямованого впливу на реальний обсяг виробництва, безробіття та інфляцію. Дискреційна фіскальна політика застосовує два інструменти. Перший -- державні закупки, які є інструментом прямої дії. Збільшуючи або зменшуючи державні закупки, держава безпосередньо впливає на сукупний попит і реальний ВВП. Другий -- чисті податки, які змінюються за рахунок зміни податкових ставок і трансфертів. Змінюючи чисті податки на такій основі, держава впливає на реальний ВВП опосередковано через споживання як компонент сукупного попиту.

Вплив державних закупок на ВВП можна обчислити за формулою:

+ Д ВВП = +Д G Ч me.

Мультиплікатор податків показує, що зростання податків на певну величину зменшує обсяг виробництва на більшу величину, і навпаки.

Формула мультиплікатора податків:

mt=с/ Ч me.

Наведена формула визначає співвідношення між двома мультиплікаторами. З цієї формули випливає, що мультиплікатор податків завжди нижчий від мультиплікатора витрат пропорційно граничній схильності до споживання.

Спираючись на такий мультиплікатор, приріст ВВП внаслідок зниження автономних чистих податків обчислюється за такою формулою:

+ Д ВВП = - Д Tn Ч mt

Автоматичні чисті податки як вмонтовані стабілізатори не є достатнім гальмом для усунення економічних коливань. Вони неспроможні повністю нейтралізувати інфляційний чи рецесійний розриви в економіці, а лише частково його зменшують.

Щоб обчислити ефект гальмування ВВП з боку автоматичних чистих податків, потрібно акцентувати увагу на тому, що будь-які автоматичні вилучення з економіки впливають на ВВП виключно через зміну мультиплікатора. Іншими словами, автоматичні чисті податки, як і заощадження, -- це такі фактори, вплив яких на ВВП опосередковується їхнім впливом на мультиплікатор.

Ефект гальмування динаміки виробництва (ДYа), викликаного чистими податками можна визначити таким чином:

ДYа= ДЕ ( - )

Звичайно в умовах інфляції в наведеній формулі слід також врахувати індекс цін.

Відношення між зміною автоматичних чистих податків і зміною ВВП як доходу вимірюється статистичним коефіцієнтом, який називається граничний коефіцієнт податків (t):

t =

Граничний коефіцієнт податків показує на скільки грошових одиниць змінюється величина автоматичних податкових вилучень зі зміною доходу на одну грошову одиницю.

В умовах застосування автоматичних чистих податків вилучення дорівнюють 1- c/Ч(1 - t). Тому мультиплікатор витрат є величиною обернено пропорційною до цих вилучень:

me =

Мультиплікатор витрат з урахуванням подвійного вилучення (заощадження плюс автоматичні чисті податки) -- це складний мультиплікатор витрат в умовах закритої економіки.

Формула складного мультиплікатора податків:

mt =

При зміні державних закупок, податкових ставок або рівня трансфертів зміну ВВП можна обчислити за уже відомими формулами, в яких застосовуються складні мультиплікатори:

+ Д ВВП = - Д Tn Ч mt

+ Д ВВП = +Д G Ч me

Звідси підсумкова зміна ВВП буде дорівнювати:

Д ВВП = +Д GЧme - Д Tn Ч mt

Звичайно, що в залежності від співвідношення між величиною змін у державних закупках і чистих податках кінцевий результат може бути різним. Крім того, на цей результат впливає також співвідношення між мультиплікаторами витрат і податків, яке залежить від граничної схильності до споживання.

Результати фіскальної політики знаходять відображення у стані бюджету.

З метою розмежування впливу на стан державного бюджету дискреційних фіскальних заходів і циклічних коливань слід розрізняти фактичне і потенційне бюджетне сальдо. В загальному контексті формулу бюджетного сальдо можна записати таким чином:

BS = Tn - G

Відмінність між фактичним і потенційним бюджетним сальдо полягає в тому, що вони обумовлюються різною величиною ВВП як доходу, від якого залежить величина чистих податків.

Фактичне бюджетне сальдо (BSf) -- це величина, яка забезпечується в умовах фактичного рівня зайнятості, тобто фактичного ВВП:

BSf=(YfЧt/ ) - G,

t/ -- середній коефіцієнт чистих податків, який відбиває їхнє відношення до ВВП;

(YfЧt/) -- чисті податки.

Потенційне бюджетне сальдо (BSp) -- це величина, яка забезпечується в умовах повної зайнятості. Вона показує, яка могла бути різниця між доходами і витратами державного бюджету за умов, коли б економіка виробляла потенційний ВВП:

BSp=(YpЧt/ ) - G,

Порівнюючи між собою фактичне і потенційне бюджетне сальдо, можна зробити два висновки.

Перший -- циклічне падіння виробництва викликає певну втрату доходів для державного бюджету. Такі втрати відображаються через циклічне бюджетне сальдо (BSc). Воно обчислюється як різниця між фактичним і потенційним бюджетним сальдо:

BSc = BSf - BSp

Другий -- оскільки потенційне бюджетне сальдо виключає вплив циклічного падіння на державний бюджет то завдяки цьому воно дістає здатність відбивати ефективність бюджетної діяльності держави. Так, в умовах неповної зайнятості фіскальна політика має бути стимулюючою, а потенційне бюджетне сальдо -- повинне збільшуватися від'ємне. Це свідчить про ефективну бюджетну діяльність держави.

11.4 Питання для самоконтролю

1. Розкрийте роль держави в кругопотоці ресурсів, продуктів і доходів, її розподільчу та стабілізаційну функцію.

2. Поясність яким чином податки і трансферти враховуються у функції споживання.

3. За допомогою алгебраїчних рівнянь визначіть приватні заощадження в умовах змішаної економіки, державні заощадження та поясність рівняння рівноваги між національними заощадженнями та національними інвестиціями.

4. Проаналізуйте рівняння, яке описує рівновагу між внутрішніми фінансовими ресурсами та інвестиціями.

5. Дайте визначення стабілізаційної політики, фіскальної політики та монетарної політики та розкрийте взаємозв'язок між фіскальною та монетарною політиками.

6. Розкрийте зміст факторів, які зменшують ефективність стабілізаційної політики.

7. Наведіть аргументи противників державного втручання в економіку та контраргументи його прихильників.

Структура джерел фінансових ресурсів держави

Джерело	Фінансові ресурси держави
Чистий внутрішній продукт (ЧВП)	Непрямі податки на підприємців
Національний дохід (НД)	· податок на прибуток; · внески на соцстрах; · внески до Пенсійного фонду; · внески до Фонду загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття; · доходи від зовнішньоекономічної діяльності держави та інше.
Особистий дохід	Податки на особистий дохід: · прибутковий податок з громадян; · податок на майно; · податок на спадщину. Непрямі податки: · податок на додану вартість; · акцизний збір; · місцеві податки та збори.
Відрахування, що включаються в собівартість продукції	· амортизаційні відрахування державних підприємств; · відрахування на геологорозвідку; · плата за воду, за землю тощо.

Тема 12. Механізм зовнішньоекономічної діяльності

12.1 Платіжний баланс

В умовах глобалізації світового господарства зовнішньоекономічні зв'язки суттєво впливають на стан національних економік.

Усі результати зовнішньоекономічної діяльності країни знаходять своє узагальнююче відображення в спеціальному статистичному документі, який називається платіжним балансом.

Систематизований запис результатів усіх економічних угод між резидентами певної країни та іншим світом за якийсь проміжок часу складає платіжний баланс.

Платіжний баланс - це статистичний звіт, поданий у формі бухгалтерських рахунків, про торгові та фінансові угоди економічних суб'єктів країни з сектором закордон за певний період часу, як правило, за рік.

Призначення платіжного балансу -- відбивати стан міжнародних економічних відносин національної економіки з іншими країнами. За будь-якою економічною угодою країни з іншим світом стоїть приплив (відплив) товарів та капіталів. Відповідно до цього баланс будується за статтями: кредит і дебет.

Кредит (надходження грошей - зі знаком «плюс») передбачає відплив вартостей, за яким повинен йти приплив компенсуючих платежів у країну, що поповнюють запаси іноземної валюти в національних банках.

Під дебетом (витрати грошей - зі знаком «мінус») розуміють приплив вартостей у країну, за які її резиденти повинні платити, що відповідно зменшує запаси іноземної валюти в країні.

Баланс складається з трьох основних розділів:

1) рахунок поточних операцій - СА;

2) рахунок руху капіталів - КА;

3) рахунок помилки та упущення (у світі - зміна офіційних резервів) - ЕS.

Головним розділом платіжного балансу є рахунок поточних операцій. Його можна поділити на три частини.

Перша -- баланс товарів та послуг (БТП), який відображає чисті надходження від імпорту та експорту товарів, а також від нефакторних послуг. До нефакгорних відносяться такі послуги, які не пов'язані з використанням факторів виробництва: транспортні перевезення, комунікаційні, туристичні, будівельні, страхові, фінансові, комп'ютерні тощо.

Друга -- доходи (Д). Вона відбиває міжнародний рух доходів від факторних послуг, тобто послуг, пов'язаних з використанням факторів виробництва. Сюди відносяться чисті доходи від оплати праці працюючим за кордоном, інвестицій (дивіденди), боргових зобов'язань (відсотки).

Сальдо доходів, тобто чистий доход від цих послуг, обчислюється як різниця між отриманими і сплаченими доходами.

Третя -- поточні трансферти (ПТ), до яких відносяться пенсії, дарунки, грошові перекази за кордон, гуманітарна допомога тощо. В платіжному балансі сальдо поточних трансфертів, тобто чисті поточні трансферти, обчислюються як різниця між отриманими та переданими трансфертами. Отже, сальдо рахунку поточних операцій (РПО) можна обчислити за формулою:

РПО = БТП + Д + ПТ.

Другим розділом платіжного балансу є рахунок операцій з капіталом та фінансових операцій або скорочено -- рахунок капітальних операцій (РКО). Він характеризує міжнародний рух активів та кредитів. Ідентифікована величина цього рахунку складається з двох елементів: рахунок операцій з капіталом (РОК) та фінансовий рахунок (ФР). Перший відбиває рух капітальних трансфертів, другий -- рух інвестицій і кредитів. Звідси випливає сальдо рахунку капітальних операцій:

РКО = РОК + ФР.

У рахунку руху капіталів відбиваються всі міжнародні угоди з активами: продаж цінних паперів, нерухомості. Позитивне сальдо рахунку руху капіталів означає чистий приплив капіталів у країну. Напроти, негативне сальдо руху капіталів свідчить про відплив капіталів за кордон.

Особливу роль в платіжному балансі відіграє стаття під назвою «Помилки та упущення», її застосування пояснюється статистичними неточностями, які виникають при ідентифікації зовнішньоекономічних операцій внаслідок часових та вартісних розбіжностей.

Регулюючою статтею платіжного балансу України є резервні активи (офіційні резерви). Вони являють собою ліквідні активи Національного банку у вільно конвертованій валюті у банках-нерезидентах, а також золоті запаси Національного банку, активи в МВФ у вигляді резервної позиції та спеціальних правах запозичення.

Згідно з поширеною міжнародною практикою резервні активи відіграють роль кінцевого регулятора платіжного балансу і є його окремим розділом. Коли позитивне сальдо рахунку капітальних операцій менше ніж від'ємне сальдо рахунку поточних операцій, то дефіцит валютних надходжень покривається завдяки зменшенню резервних активів на адекватну величину. Якщо позитивне сальдо рахунку капітальних операцій більше ніж від'ємне сальдо рахунку поточних операцій, то надлишок валютних надходжень спрямовується на збільшення резервних активів.

Загалом усі три розділи платіжного балансу -- рахунок поточних операцій, рахунок руху капіталів та офіційні резерви урівноважують один одного та у сумі складають нуль. Часто, оцінюючи стан платіжного балансу, не враховують зміни офіційних резервів. Тому, визначаючи дефіцитний (профіцитний) платіжний баланс, мають на увазі сальдо поточного та капітального рахунків.

Оскільки офіційні валютні резерви будь-якої країни обмежені, то стійкі дефіцити платіжного балансу призводять до їх виснаження і загрожують нормальному функціонуванню економіки, перетворюючи країну у світового боржника. За цих умов відбувається коригування зовнішньоекономічної політики, пов'язане зі стимулюванням експорту та обмеженням імпорту, коригуванням валютного курсу. Також сальдо поточного і капітального рахунків можуть змінюватися під впливом фіскальної та грошово-кредитної політики, коливань ставки відсотка на кредитному ринку, політичних та інших факторів.

12.2 Валютний курс

У розрахунках між країнами виникає потреба у співставленні різних національних валют.

Валюта (італ. Valuta, від лат. Valeo - ст?ю): грошова одиниця країни (наприклад гривня - валюта України), та її тип; грошові знаки іноземних держав, а також кредитні засоби обігу та платежу, що визначені в іноземних грошових одиницях, які використовуються в міжнародних розрахунках;міжнародні рахункові одиниці та платіжні засоби (євро).

Номінальний валютний (обмінний) курс -- це відносна ціна національної валюти країни, виражена в одиницях валюти іншої країни. Наприклад, обмінний курс долара США складав влітку 2002 р. 5,35 грн.

Експорт товарів та послуг формує попит на національну валюту і в той же час створює пропозицію іноземної валюти в країні. У свою чергу, імпорт іноземних товарів створює попит на іноземну валюту в країні та формує пропозицію національної валюти для іноземців.

Збільшення експорту товарів та послуг веде до підвищення попиту на національну валюту, в той час як збільшення імпорту підвищує попит на іноземну валюту та збільшує пропозицію вітчизняної.

При системі гнучких валютних курсів, а такого режиму валютного курсу дотримуються, наприклад, США, Канада, Японія, Австралія, обмінний курс визначається як рівноважна ціна валюти на валютному ринку. При системі фіксованого курсу (Венесуела, Ірак, Камерун, Конго, Естонія) курс національної валюти встановлюється центральним банком та, як правило, прив'язується до однієї національної валюти (наприклад, до долара США, євро). При цій системі центральний банк бере на себе зобов'язання купувати та продавати іноземну валюту за встановленим курсом.

Реальний обмінний курс -- це відносна ціна товарів, вироблених у двох країнах. Залежність між номінальним та реальним обмінними курсами має вигляд:

Er=En*Pd/Pf

де Er - реальний обмінний курс, En-- номінальний обмінний курс; Pd -- рівень внутрішніх цін, виражений у національній валюті; Pf-- рівень зовнішніх цін, виражений в іноземній валюті.

Валютний курс може встановлюватися у двох формах. Перша -- у формі прямої котировки, коли масштабна одиниця іноземної валюти (1, 10, 100 і т. д.) виражається через певну кількість національної валюти. Наприклад, 1 дол. США = 5,2 грн., або 100 яп. єн = 0,8 дол США. Друга -- у формі оберненої котировки, згідно з якою масштабна одиниця національної валюти виражається через певну кількість іноземної валюти. Наприклад, 1 грн. == 0,25 дол. США, або 1 дол. США = 125 яп. єн. Між курсами національної та іноземної валют існує обернено пропорційна залежність, тобто якщо курс іноземної валюти падає, то в такій же пропорції зростає курс національної валюти. При котируванні валют визначається курс продажу -- вищий і курс покупки --нижчий. Різниця між ними формує доход продавців валюти.

Як правило, реальний курс відбиває паритет купівельної спроможності національних валют.

Паритет купівельної спроможності - це рівень обмінного курсу валют, шляхом якого здійснюється вирівнювання купівельної спроможності кожної з них. Суть концепції ПКС складається у тому, що при вільній торгівлі в довгостроковому періоді ціна одного й того самого блага (корзини благ) за мінусом трансакційних витрат буде тотожною в всіх країнах.

При зіставленні купівельної спроможності окремих валют до уваги приймається ринковий кошик, тобто набір загальнодоступних і найбільш вживаних товарів та послуг, які знаходяться в міжнародному товарообороті.

Згідно концепції ПКС, міжнародна конкуренція призводить до вирівнювання внутрішніх та закордонних цін на товари та послуги, які приймають участь в міжнародній торгівлі. Основна ідея ПКС - це закон єдиної ціни, т.т будь-який товар на загальному ринку має єдину ціну. Із цього закону випливає: дві ціни повинні бути рівними, щоб існувала можливість привести зовнішні ціни до внутрішніх і навпаки.

Але паритет купівельної спроможності визначає валютний курс лише в тенденції, тобто в довгостроковому періоді. В короткостроковому періоді він відхиляється від цього паритету. Особливо значні відхилення відбуваються в умовах застосування валютного курсу, який коливається під впливом попиту і пропозиції на валютному ринку. Як будь-яка ціна, так і ціна валюти знаходиться в прямій залежності від попиту і в оберненій -- від пропозиції на валютному ринку.

При гнучкому валютному курсі його значення визначається умовою рівноваги попиту та пропозиції валюти. Крива попиту відбиває зростання попиту на валюту при зменшенні його відносної ціни (валютного курсу). Така залежність проявляється тому, що при зниженні валютного курсу певної країни її товари стають відносно дешевшими, що веде до зростання попиту на її валюту. Пропозиція національної валюти фіксується центральним банком. Збільшення пропозиції національної валюти призводить до зниження її рівноважного обмінного курсу (е).

При системі гнучких валютних курсів будь-які фактори, що діють на попит або пропозицію валюти, будуть впливати й на валютний курс. Такими факторами можуть бути:

-- динаміка експорту та імпорту. Збільшення експорту товарів і послуг веде до підвищення попиту на національну валюту й підвищення її курсу, і, напроти, збільшення імпорту підвищує попит на іноземну валюту, що знижує відносну ціну національної та зменшує її курс;

-- динаміка ВВП у країні і за рубежем. Так, збільшення вітчизняного ВВП збільшує споживчі витрати та попит на товари і послуги, в тому числі й імпортовані, в той час як експорт залежить від динаміки ВВП за кордоном. Таким чином, зростання вітчизняного ВВП відбивається у зростанні імпорту та зниженні курсу національної валюти, а зростання ВВП за рубежем буде відбиватися у підвищенні курсу національної валюти. Вірне і зворотне: зниження вітчизняного ВВП веде до зниження попиту на імпортовані товари та підвищення курсу національної валюти, в той час як зменшення ВВП за кордоном призведе до зниження обмінного курсу національної валюти;

— зміни обсягів грошової маси. Зростання грошової маси у країні збільшує пропозицію національної валюти та зменшує її обмінний курс. Зростання ж грошової маси в іноземній державі приведе до підвищення курсу своєї валюти. Правильним є й зворотне; зміни рівня очікуваної інфляції. Наприклад, підвищення рівня цін в країні приведе до зменшення її експорту, падіння попиту на національну валюту та зниження її курсу. Підвищення рівня цін за кордоном, напроти, вплине на підвищення курсу національної валюти;

— динаміка відсоткових ставок у країні та за кордоном. Збільшення відсоткових ставок у країні підвищить попит на національну валюту та її курс. В той час як збільшення відсоткових ставок на світових ринках буде відбиватися у падінні курсу національної валюти;

— стан платіжного балансу країни. Так, дефіцит платіжного балансу країни веде до зниження обмінного курсу її валюти, профіцит відбивається у його підвищенні. Коливання валютного курсу в умовах режиму гнучкого обмінного курсу має стабілізуючий вплив на стан платіжного балансу. Наприклад, зниження обмінного курсу в умовах дефіциту платіжного балансу стимулює зростання експорту та вирівнювання платіжного балансу. Підвищення обмінного курсу в умовах профіциту платіжного балансу буде відбиватися на скороченні експорту.

Заходи протекціоністської політики призведуть до зростання чистого експорту та будуть відбиватися у зрушенні кривої Хn вгору, новий рівноважний курс встановиться на вищому рівні.

12.3 Вплив зовнішньої торгівлі на ВВП

Посеред усіх видів зовнішньоекономічної діяльності країни безпосередній вплив на ВВП справляє лише зовнішня торгівля, кінцевий ефект від якої визначається чистим експортом. У попередніх главах ми абстрагувалися від зовнішньої торгівлі і тому припускали існування економіки закритого типу. Тепер відкинемо це припущення і візьмемо до уваги існування експорту та імпорту, які є факторами відкритої економіки.

Спочатку розглянемо експорт. Вплив експорту на ВВП нічим не відрізняється від впливу на нього з боку споживання, валових інвестицій і державних закупок. Незважаючи на те, що певна частка товарів і послуг, які виробляються в країні, продаються за кордон, витрати на їхнє виробництво -- це витрати іноземців на вітчизняний ВВП. Чим більший експорт, тим більше витрат несуть іноземці на виробництво національного ВВП. Тому збільшення експорту збільшує сукупні витрати і ВВП нашої країни.

Імпорт, навпаки, означає, що певна частка наших витрат на споживчі та інвестиційні товари є витратами на виробництво іноземного ВВП. Отже, щоб визначити вартість продукту, виробленого всередині країни, потрібно із загальної суми наших витрат відняти ту їх частку, яка спрямовується на імпортні товари і послуги.

Якщо у підсумку врахувати одночасно експорт та імпорт, то чистим результатом, від якого залежить ВВП, є чистий експорт, тобто різниця між експортом (витратами іноземців на наш ВВП) і імпортом (нашими витратами на іноземний ВВП). За цих умов сукупні витрати в умовах відкритої економіки приймають таку структуру:

Е = С+Ig+G+Xn

На рисунку 12.1 представлена графічна залежність ВВП від чистого експорту за допомогою моделі «виграти-- випуск». На цьому рисунку сукупні витрати спочатку розглядаються в умовах закритої економіки (С+Ig+G). Перетин лінії цих витрат з бісектрисою в точці Т, визначає рівноважний ВВП, який дорівнює О1.

Тепер підключимо зовнішню торгівлю і припустимо, що чистий експорт є позитивним. За цих умов експорт перевищує імпорт. Це означає, що інші країни доповнюють внутрішні сукупні витрати на виробництво нашого ВВП на величину чистого експорту. Внаслідок цього сукупні витрати збільшилися і стали дорівнювати С + Іg + G + Xn. Перетин лінії цих витрат з бісектрисою в точці Т2 означає, що рівноважний ВВП збільшився до O2. Отже, позитивний чистий експорт збільшує сукупні витрати порівняно з їх величиною в закритій економіці і таким чином викликає зростання ВВП.

Спираючись на попередню логіку, можна визначити вплив від'ємного чистого експорту на ВВП. У цьому випадку імпорт перевищує експорт, внаслідок чого частина витрат, які понесли вітчизняні покупці в обсязі чистого експорту, вилучається із виробництва національного ВВП, тобто сукупні виграти стали дорівнювати С + Іg + G - Xn. Перетин лінії цих витрат із бісектрисою в точці Т3 означає, що рівноважний ВВП зменшився до О3 . Отже, від'ємний чистий експорт зменшує сукупні витрати порівняно з їхньою величиною в закритій економіці і таким чином викликає зменшення ВВП.

Ступінь впливу чистого експорту на ВВП залежить в першу чергу від величини, на яку змінюється чистий експорт. У цьому контексті слід зазначити, що на чистий експорт впливають три фактори: динаміка доходу (ВВП) у наших торгових партнерів; зовнішньоторговельна політика, коливання курсу національної валюти.

Так, при зростанні доходу у наших торгових партнерів їхній попит на наш експорт збільшується, що збільшує чистий експорт. І навпаки. Тому кожна країна об'єктивно зацікавлена в економічному зростанні своїх торгових партнерів. Імпорт, навпаки, залежить від динаміки національного ВВП. При його збільшенні створюються умови для зростання нашого імпорту, тобто зменшення чистого експорту.

Торговельна політика може стимулювати або стримувати експортно-імпортні операції.

Обсяг експорту та імпорту залежить також від курсу національної валюти, оскільки він впливає на їхню ціну. Так, девальвація гривні стосовно інших валют означає, що ціна українських товарів за кордоном буде відповідно падати, внаслідок чого збільшується попит на наш експорт. І навпаки, українським покупцям потрібно буде витрачати більше гривень, щоб купувати іноземні товари, Що викликає скорочення імпорту і збільшення чистого експорту.

Чистий експорт, як і інші елементи сукупних витрат, впливає на ВВП мультиплікативно. Це означає, що вплив чистого експорту на ВВП залежить не лише від величини його зміни, а й від рівня мультиплікатора витрат. У зв'язку з цим ми повинні врахувати ту обставину, що в умовах відкритої економіки з'являється ще один канал вилучень з потоку «доходи--витрати». Цим додатковим каналом є імпорт, який впливає на мультиплікатор витрат.

Імпорт, як і інші вилучення, теж є функцією безподаткового доходу. Зі збільшенням безподаткового доходу зростає та частка загального споживання, яка стосується витрат на імпортні товари. Певна частка зростаючого доходу піде на витрати на імпортні товари.

Щоб врахувати як імпорт впливає на мультиплікатор витрат, введемо новий термін --гранична схильність до імпорту (q).

Граничну схильність до імпорту можна обчислити за такою формулою:

q=ДIM/Y.

Гранична схильність до імпорту зменшує граничну схильність до споживання і завдяки цьому зменшує мультиплікативний вплив витрат на виробництво національного ВВП. Отже, гранична схильність до споживання національних товарів є гранична схильність до споживання всіх товарів мінус гранична схильність до імпорту, тобто c/n = c/- q. Звідси випливає формула мультиплікатора витрат в умовах відкритої економіки:

me =

Отже, вилучення у формі імпорту суттєво зменшує .мультиплікатор витрат. Завдяки цьому однаковий початковий приріст витрат в умовах відкритої економіки забезпечує менший приріст ВВП порівняно із закритою економікою.

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте основні механізми, що пов'язують національну економіку з рештою світу та взаємозв'язок між ними.

2. Поясніть вплив зовнішньоекономічної діяльності країни на трансформацію функції споживання.

3. Покажіть як трансформується модель економічної рівноваги за методом «вилучення--ін'єкції» під впливом зв'язків національної економіки з рештою світу.

4. Розкрийте сутність платіжного балансу та методологію його складання.

5. Охарактеризуйте компоненти рахунку поточних операцій і рахунку капітальних операцій.

6. Що означає рівноважний та нерівноважний платіжний баланс?

7. Поясність, за допомогою якого механізму врівноважується платіжний баланс?

8. Як визначається номінальний курс валюти і які чинники впливають на його рівень?

9. Як визначається реальний курс валюти і який вплив він справляє на умови зовнішньої торгівлі?

10. Запишіть і поясніть формулу багатостороннього валютного курсу.

11. Охарактеризуйте етапи розвитку міжнародної валютної системи.

Структура платіжного балансу

	Рахунок платіжного балансу	Кредит (надходження грошей)	Дебет (витрати грошей)	Сальдо
1.	Торговий баланс	Виручка від експорту товарів	Витрати на імпорт товарів
2.	Баланс послуг	Виручка від надання послуг закордону	Оплата послуг, отриманих від закордону
3.	Баланс переказів	Перекази закордонним суб'єктам	Перекази від закордонних суб'єктів
4.	Поточні операції (1+2+3)			NE (чистий експорт)
5.	Операції з капіталом	Імпорт капіталу	Експорт капіталу	NKE (чистий експорт капіталу)

Література

1. Базілінська О.Я. Макроекономіка: Навч. Посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 442 с.

2. Базидевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Навчальний посібник. - К.: Атака, 2006. - 368 с.

3. Вініченко І..І., Гончаренко О.В., Дацій Н.В., Корецька С.О. Макроекономіка. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 176 с.

4. Вечканов Г., Вечканова Г. Макроекономика. - СПб.: Питер, 2004. - 544 с.

5. Долан Э.Дж., Линсдей Д. Макроэкономика: Пер. с англ. / Под общ. ред. Б. Лисовика. - С-Пб.: АОЗТ "Литера плюс", 1994. - 405 с.

6. Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег. - М.: Прогресс, 1978

7. Макконелл К.Р., Брю С.Л. Макроекономіка: Пер. с англ. / Гл ред. Т. Панчишин. - Львів: Просвіта, 1992. - 672 с.

8. Макроекономіка. Под общ.ред. А.А.Покотілова. - Дн-ск, 1998. - 185 с.

9. Макроекономіка. Підручник за ред. А.Г.Савченко. - К.: Либідь, 2007. - 448 с.

10. Мельникова В. І., Климова Н. Макроекономіка: Навчальний посібник. -- 2-е видання, виправлене і доповнене. -- К.: ВД «Професіонал», 2005. -- 400 с.

11. Менкью Н.Г. Макроэкономика. -М., 1994.

12. Панчишин С. Макроекономіка: Навч. посібник. - К.: Либідь, 2001. - 616с.

13. Радіонова І. Макроекономіка та економічна політика. Підручник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. - К.: Таксон, 1996. - 240 с.

14. Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О., Тітьонко О.М. Макроекономіка: Підручник. - К.: Либідь, 1999. - 288 с.

15. Самуельсон П., Нордхауз В. Макроекономіка. - К.: Основи, 1995.

16. Селищев А.С. Макроекономика. - СПб.: Питер, 2000. - 448 с.

17. Солонінко К.С. Макроекономіка: Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. - К.: ЦУЛ, 2002. - 320 с.

Термінологічний словник

Амортизація (depreciation) -- грошова форма відшкодування зношеної частки основного капіталу.

Багатосторонній валютний курс (multilateral exchange rate) -- індекс національної валюти, обчислений як середньозважена величина на базі індексів двосторонніх курсів валют, основних торговельних партнерів даної країни.

Багатство, майно (wealth) -- сукупність активів або одиниць власності, яка має вартість.

Базовий період (base period) -- період, який приймається за основу при обчисленні індексів цін за інші періоди.

Баланс товарів і послуг (balance on goods ant services) -- частина рахунку поточних операцій платіжного балансу, яка відображає співвідношення між експертом та імпортом товарів і послуг.

Банківські депозити (bank deposits) -- сума грошей, запозичених банківськими установами на певних умовах їх повернення і нарахування процентів.

Банківські резерви (bank reserve) -- та частина грошей банківської системи, яка не використовується для здійснення активних операцій і охоплює обов'язкові та надлишкові резерви.

Безробіття (unemployment) -- така ситуація на ринку праці, коли певна частка робочої сили є тимчасово незайнятою.

Бретон-Вудська система (Bretton Woods system) -- міжнародна валютна система, що використовувалася з 1945-го по 1971 рік і згідно з якою курси національних валют були фіксованими по відношенню до американського долара, а долар США вільно конвертувався у золото.

Бюджетний дефіцит (budget deficit) -- такий стан державного бюджету, коли доходи уряду не покривають його видатки.

Бюджетний профіцит (bugget surplus) -- такий стан державного бюджету, коли доходи уряду перевищують його видатки.

Валова додана вартість (gross value added) -- різниця між вартістю виробленої продукції і вартістю проміжної продукції, яка була закуплена у постачальників.

Валовий внутрішній продукт (gross domestic product) -- ринкова вартість кінцевої продукції, виробленої резидентами країни за відповідний період.

Валовий національний дохід (gross national income) -- дохід країни, який складається з доходу, отриманого в результаті розподілу ВВП, та чистих первинних доходів, отриманих, резидентами країни від зовнішньоекономічної діяльності.

Валовий національний наявний дохід (gross national disposable income) -- дохід країни, що охоплює валовий національний дохід і чисті поточні трансферти, отримані резидентами країни від зовнішньоекономічних відносин.

Валовий прибуток (gross profit) -- прибуток, що характеризує перевищення доходів від економічної діяльності над всіма витратами, пов'язаними з виробництвом продукції.

Валові інвестиції (gross investment) -- сукупний обсяг інвестицій в економіку, який спрямовується на заміщення капіталу, що вибуває, та приріст основного капіталу.

Валюта (currency) -- національні та міжнародні грошові одиниці, що використовуються в процесі міжнародних розрахунків.

Виробнича функція (production function) -- функція, що показує залежність обсягів виробництва продукції від факторів виробництва.

Відкрита економіка (open economy) -- економіка країни, яка має економічні відносини з рештою світу.

Відплив капіталу (capital outflow) -- сума видатків резидентів країни на купівлю фізичного та фінансового капіталу у резидентів інших країн.

Вільна торгівля (free trade) -- торгівля між країнами, що здійснюється без державного втручання, а згідно з міжнародним поділом праці та законами ринку.

Внутрішній державний борг (internally held public debt) -- заборгованість уряду домогосподарствам і підприємствам даної країни, які володіють державними борговими зобов'язаннями.

Галопуюча інфляція (galloping inflation) -- інфляція, темпи якої вимірюються десятками або сотнями процентів за рік.

Гіперінфляція (hyperinflation) -- інфляція, що характеризується темпами, які перевищують 50 % на місяць.

Готівка (currency) -- сума випущених в обіг паперових і металевих грошей.

Гранична схильність до заощаджень (marginal propensite to save) -- величина, яка показує, наскільки одиниць змінюють заощадження при зміні доходу на одну одиницю.

Гранична схильність до споживання (marginal propensity to consume) -- величина, яка показує, наскільки одиниць змінюються видатки на споживання при зміні доходу на одну одиницю.

Граничний продукт капіталу (marginal product of capital) -- зміна обсягу продукту, що припадає на додаткову одиницю капіталу, за незмінної кількості інших факторів виробництва.

Граничний продукт праці (marginal product of labor) -- зміна обсягу продукту, що припадає на додаткову одиницю робочої сили, за незмінної кількості інших факторів виробництва.

Грошова база (monetary base) -- первинна емісія грошей, що складається з готівки поза банками та банківських резервів, і слугує основою для мультиплікативного збільшення грошової маси.

Грошова маса або пропозиція грошей (money supply) -- сукупність грошових активів, які використовуються в національній економіці в кожний даний період часу.

Грошовий мультиплікатор (monetary multiplier) -- величина, яка показує на скільки одиниць змінюється пропозиція грошей при зміні грошової бази на одну одиницю.

Грошові агрегати (monetary aggregates) -- окремі сукупності грошових активів, які різняться між собою рівнем ліквідності.

Девальвація (devaluation) -- офіційне зниження встановленої вартості валюти.

Дезінфляція (desinflation) -- зниження темпів зростання цін.

Депресія (depression) -- дуже глибокий і затяжний спад в економіці.

Державний борг (public debt) -- загальна сума заборгованості держави, яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань уряду, включаючи і ті боргові зобов'язання, що виникають в результаті виданих гарантій за кредитами, та інших зобов'язань, які приймає на себе уряд.

Державні закупівлі (government purchases) -- кінцеві товари і послуги, які закуповує уряд з метою задоволення загальнодержавних потреб.

Державні заощадження (public saving) -- різниця між наявним доходом уряду (чистими податками) і державними закупівлями.

Дефлятор ВВП (GDP deflator) -- індекс цін, який показує темп зростання цін за певний період на всі товари і послуги, що охоплює ВВП; відношення номінального та реального ВВП.

Дефляція (deflation) -- зниження загального рівня цін.

Дивіденди (dividends) -- платежі, що виплачуються акціонерам із прибутку корпоративного підприємства згідно з його часткою в акціонерному капіталі.

Дискреційна фіскальна політика (discretionary fiscal policy) -- політика, в межах якої зміни державних видатків і податків здійснюється на підставі спеціальних рішень уряду і парламенту.

Довгостроковий період (long term) -- в макроекономіці проміжок часу, упродовж якого ринкові регулятори (ціни і зарплата) спроможні відреагувати на збурення сукупного попиту і/або сукупної пропозиції і завдяки цьому відновити в економіці повну зайнятість.

Домогосподарство (household) -- інституційна одиниця, що складається з однієї або більше осіб, основними функціями яких є пропозиція робочої сили та використання своїх доходів для купівлі споживчих товарів і послуг.

Екзогенна змінна (exogenous variable) -- змінна, значення якої не залежить від розв'язання даної моделі, а визначається наперед.

Економічне зростання (economic growth) -- збільшення реального обсягу кінцевої продукції (ВВП) або реального ВВП на душу населення за певний період за рахунок збільшення виробничих потужностей економіки.

Економічний цикл (business cycle) -- період, протягом якого економіка проходить від одного спаду або піднесення до іншого спаду або піднесення на умовах збереження загальної тенденції до зростання.

Експорт (exports) -- товари і послуги, вироблені в країні і продані за її межі.

Ендогенна змінна (endogenous variable) -- змінна, значення якої отримується в процесі розв'язання даної моделі.

Ефект багатства (wealth effect) -- зміни в обсязі сукупного попиту, які вникають внаслідок зміни реальної вартості фінансових активів, викликаної зміною цін.

Ефект витіснення (crowding-out effect) -- скорочення інвестицій в економіці, що виникає внаслідок зростання процентних ставок, викликаного фіскальною експансією, яка здійснюється за рахунок внутрішнього запозичення.

Ефект доходу (income effect) -- зміна в обсязі ринкового попиту на даний продукт, викликана зміною ціни на цей продукт і купівельної спроможності покупців.

Ефект заміщення (substitution effect) -- зміна в обсязі ринкового попиту на даний продукт, викликана зміною ціни на аналогічний продукт, що робить його відносно дорожчим або відносно дешевшим.

Ефект мультиплікатора (multiplier effect) -- 1) величина, на яку приріст доходу перевищує приріст запланованих видатків; 2) величина, на яку приріст грошової пропозиції перевищує приріст грошової бази.

Ефект процентної ставки (interest rate effect) -- зміни в обсязі сукупного попиту, які виникають внаслідок зміни процентних ставок, викликаної зміною цін і кількості грошей в економіці.

Ефект чистого експорту (net export effect) -- зміна в обсязі сукупного попиту, які виникають внаслідок того, що ціна на вітчизняні товари і послуги змінюються відносно цін на аналогічні іноземні товари і послуги.

Загальна рівновага (general equilibrium) -- одночасна рівновага на усіх ринках національної економіки.

Закон Оукена (Okun's law) -- виведена Артуром Оукеном емпірична залежність, згідно з якою кожний процент циклічного безробіття викликає певний процент відставання фактичного ВВП від потенційного ВВП або розрив ВВП.

Закрита економіка (closed economy) -- економіка країни, яка не бере участі у міжнародній торгівлі.

Залишок Солоу (Solow residual) -- внесок сукупної продуктивності факторів виробництва у приріст продукту, який визначається за залишковим принципом, тобто відніманням від загального проценту прирісту продукту тієї частки, що припадає на працю і капітал.

Заощадження (saving) -- та частина наявного доходу, що залишається після здійснення видатків на споживання.

Заплановані інвестиції (planned investment) -- кошти, які підприємства планують спрямувати на інвестування в національну економіку.

Імпорт (imports) -- сукупність товарів і послуг, які країна купує в інших країн.

Ін'єкції (injection) -- додаткові видатки, що збільшують потік «доходи-видатки».

Інвестиції (investment) -- потік видатків, що здійснюються з метою нагромадження основного капіталу, будівництва житла та приріст запасів.

Інвестиції в запаси (inventory investment) -- потік видатків, пов'язаних із виробництвом продукції, яка нереалізується, а зберігається на складах підприємств.

Індекс споживчих цін (consumer price index) -- індекс, який відбиває темп зростання ціни фіксованого ринкового кошика споживчих товарів і послуг (індекс Цін Ласпейреса).

Індекс цін (price index) -- співвідношення між ціною певного кошика товарів і послуг (ринкового кошика) в даному періоді і ціною ідентичного або подібного ринкового кошика в попередньому періоді.

Індекс цін Пааше (Paascha price index) -- індекс, який відбиває темп зростання ціни змінного ринкового кошика.

Інфляційний розрив (inflationary gap) -- величина, на яку заплановані автономні видатки перевищують потенційно необхідні автономні видатки.

Інфляційні очікування (inflationary expectations) -- очікування економічних суб'єктів щодо рівня інфляції у майбутньому періоді.

Інфляція (inflation) -- зростання загального рівня цін.

Інфляція витрат (cost-push inflation) -- та зростання цін, яке виникає внаслідок збільшення витрат на одиницю продукції, що супроводжується зменшенням сукупної пропозиції.

...