Предмет, метод та суб'єкти економічної теорії

(1992-1994 рр.) - етап приватизації на основі індивідуальних проектів.

(1995-1998 рр.) - етап масової приватизації (проведення приватизаційних аукціонів)

(з 1999 р.)- етап індивідуальної грошової приватизації переважно великих (стратегічних) об'єктів.

В Україні було створено Фонд Держмайна, який має філіали у всіх містах України.

Тема 1.5 Розподіл і формування доходів населення

1. Необхідний продукт: принципи розподілу. Суть, форми необхідного продукту.

2. Суть і функції заробітної плати.

3. Суспільні фонди споживання.

4. Додатковий продукт і принципи його розподілу. Прибуток як економічна форма додаткового продукту. Види прибутку.

5. Первинний розподіл чистого продукту і формування первинних доходів різних груп населення, державі, підприємств матеріального і нематеріального виробництва.

1. Необхідний продукт - це частина продукту, яка створюється необхідною працею робочих матеріальної сфери виробництва і виступає у формі заробітної плати і суспільних фондів споживання.

Згідно з трудовою теорією вартості в процесі виробництва створюється необхідний і додатковий продукт.

Як у процесі виробництва збільшується вартість?

Засоби виробництва - це постійний капітал і він у процесі виробництва не змінює своєї вартості (це мертва праця).

Робоча сила -- це перемінний капітал, він збільшує свою вартість. Перемінний капітал - це жива праця. В процесі виробництва праця створює більшу вартість, ніж ту що була витрачена на придбання робочої сили. Це відбувається в результаті розділення робочого часу на 2 частини: 1 необхідний робочий час, необхідна праця, необхідний продукт. 2 додатковий робочий час, додаткова праця, додатковий продукт.

Необхідний продукт формується у всіх фазах суспільного відтворення - виробництва, розподілу, обміну і споживання. Головною функцією необхідного продукту є відтворення робочої сили. У фазі споживання необхідний продукт набуває форми фонду життєвих засобів, тобто виступає у вигляді предметів споживання.

2. В умовах ринкової економіки заробітна плата є:

перетвореною формою вартості робочої сили (ціною товару "робоча сила");

формою розподілу за результатами праці;

об'єктом конкуренції на ринку праці.

Вартість робочої сили виступає як вартість життєвих засобів.

Заробітна плата - грошове вираження вартості ціни товару робочої сили та результативності функціонування робочої сили.

Національний рівень заробітної плати залежить від чинників:

рівень суспільної продуктивності праці в країні - економічне становище країни (ВНП на душу населення);

величина вартості робочої сили;

інтенсивність праці;

конкуренція на ринку праці (співвідношення попиту і пропозиції на робочу силу);

організація заробітної плати в країні.

Вихідним моментом формування заробітної плати як ціни товару "робоча сила" є потреби працівника з урахуванням досягнутого рівня розвитку продуктивних сил. Вони можуть бути зведені до споживчого кошика.

Споживчий кошик - це набір товарів і послуг, розрахований за нормами і нормативами споживання і забезпеченості людини першочерговими життєвими засобами (прожитковий мінімум). Грошове вираження вартості робочої сили є ціною товару "робоча сила". Потім цю ціну слід поділити на кількість робочих днів, годин або на кількість виробленої продукції. В результаті визначають так звану ціну праці (але найманий працівник продає не працю, а здатність до праці, тобто робочу силу).

Ціна праці визначає тарифну ставку або розцінку. Заробітна плата виплачується на основі тарифної системи.

Держава визначає мінімальну заробітну плату.

Функції заробітної плати:

відтворювальна

стимулююча

розподільча

Номінальна заробітна плата - це сума, яку працівник одержує за годину, день, місяць.

Реальна заробітна плата - це сума товарів і послуг, які працівник може придбати на свою грошову заробітну плату.

В умовах ринкової економіки існують вільні ціни. У ряді випадків вони зростають швидше, ніж номінальна зарплата. Це призводить до падіння реальної заробітної плати. Для збільшення номінальної заробітної плати в таких умовах застосовують індексацію і компенсацію.

В структурі заробітної плати слід розрізняти:

основна зарплата (тарифні ставки, посадові оклади).

додаткова зарплата (доплати і надбавки).

Форми заробітної плати:

1 відрядна (оплата за кількість виготовленої продукції)

2 по часова (оплата за відпрацьований час).

Системи відрядної форми: Системи по часової форми:

- пряма відрядна -проста погодинна

-відрядно-преміальна -почасово-преміальна

- відрядно-прогресивна

-акордна

Суб'єктами організації оплати праці є: органи державної влади та місцевого самоврядування, власники, об'єднання власників, професійні спілки.

3. Суспільні фонди споживання (СФС). В Україні склались 2 види СФС:

1 - фонди спільного задоволення потреб (послуги освіти, охорони здоров'я, житлово-комунального господарства, дитячих будинків);

2 - фонди для непрацездатних (пенсії, допомоги з тимчасової непрацездатності, відпуски у зв'язку з вагітністю та пологами, стипендії, допомоги).

Основні ознаки СФС: одержання благ не залежить від тривалості трудової участі, стажу роботи і величини зарплати, це безплатні послуги, матеріальні блага - в державній власності.

4. Додатковий продукт -- частина чистого продукту, яка виступає у вигляді прибутку.

Прибуток - різниця між валовою виручкою і собівартістю.

Прибуток - перетворена форма додаткового продукту і додаткової вартості.

В умовах багатоукладної економіки не існує єдиної схеми розподілу прибутку.



Прибуток виступає у наступних формах: дивіденду, відсотку, ренти.

5. В процесі розподілу і перерозподілу чистого продукту (національного доходу) формуються доходи різних груп населення, держави, підприємств.

Чистий продукт ділиться на дві частини: необхідний продукт та додатковий продукт. Необхідний продукт ділиться на дві частини: 1 - заробітна плата (доход найманих працівників), та 2 суспільні фонди споживання. Додатковий продукт ділиться на чотири частини: 1 податки (доход держави); 2 - орендна плата (доход власників майна, землі); 3 - відсотки за кредит(доход власників капіталу); 4 - чистий прибуток (особистий доход підприємців).

Показник реальних доходів населення характеризує рівень добробуту населення через сімейні доходи. Найважливіша функція сім'ї -- народження і виховання дітей. У зв'язку з цим значний інтерес становить матеріальна основа відтворення сім'ї - сімейний доход. Джерела доходів сім'ї: 1) оплата праці, надходження із суспільних фондів споживання, доходи від індивідуальної та кооперативної діяльності, доходи від особистого підсобного господарства - доходи від праці; 2) доходи від власності.

Сімейний доход не повинен бути нижчим за прожитковий мінімум, тобто нижчим, ніж вартість набору товарів і послуг, розрахована за нормами і нормативами споживання і забезпеченості населення першочерговими життєвими засобами.

Розділ 2 Товарне виробництво і ринок

Тема 2.1 Товарне виробництво

1. Форми суспільного господарства: натуральне і товарне. Ринкова економічна система. Товарне виробництво як основа ринкової економіки.

2. Товар і його властивості.

3. Вартість, цінність, ціна. Основні етапи розвитку трудової теорії вартості.

1. Натуральне виробництво - виробництво, при якому продукти праці призначаються для задоволення власних потреб, для споживання в середині господарства, що їх виробило. Для нього характерно:

· рівень споживання залежав від рівня виробництва

· суспільний розподіл праці слабо розвинутий всередині господарських одиниць, а між ними відсутній

· натуральне виробництво малоефективне і забезпечує дуже повільний розвиток продуктивних сил.

Товарне виробництво - така організація суспільного виробництва, коли окремі продукти виробляють відокремлені виробники, і для задоволення суспільних потреб необхідні купівля - продаж на ринку цих продуктів, що стають товарами.

Причини виникнення товарного виробництва:

-суспільний поділ праці => необхідність обміну.

-соціально - економічна відокремленість виробників, яка виступає у формі приватної власності на засоби виробництва.

Риси товарного виробництва:

· суспільний поділ праці;

· приватна власність на засоби виробництва;

· повно соціально - економічна відокремленість виробників;

· обмін;

· стихійний характер розвитку.

2. Товар -- це продукт праці, що задовольняє певну потребу людини і виготовлений для обміну.

Товару властиві дві сторони:

споживча вартість - це певна річ або послуга, яка завдяки своїм корисним властивостям задовольняє різноманітні людські потреби. Щоб стати товаром, споживча вартість повинна задовольняти інших людей, тобто бути споживчою вартістю.

мінова вартість -- здатність товару обмінюватись на інші товари у певних кількісних пропорціях. Спільним у всіх товарів, що обмінюються на інші, є те, що у них втілена праця.

В основі кожної із сторін товару лежить відповідний вид праці і споживчу вартість створює конкретна праця, вартість -- абстрактна.

Конкретна праця - це корисна праця, яка витрачається в особливій доцільній формі з використанням певних засобів і предметів праці. Конкретна праця виступає у вигляді приватної праці, тобто праці, затраченої приватним власником і є особистою справою товаровиробника.

Абстрактна праця - це праця взагалі. В абстрактній праці мають значення затрати людської робочої сили, і фізіологічного погляду, затрати людської енергії. Абстрактна праця виступає у вигляді суспільної праці. Для визначення суспільної значимості вкладеної у товар праці, необхідна купівля - продаж товару на ринку.

Суперечність між приватною і суспільною працею -- основна суперечність товарного виробництва. Вона полягає у стихійному коливанні цін, розоренні одних і збагаченні інших виробників товарів.

Товарне виробництво в сучасних умовах.

У XX ст. в розвитку товарного виробництва і товару сталися радикальні зміни. Гігантська концепція виробництва, зростання рівня усуспільнення праці ведуть до того, що конкретна праця все менше виявляється як приватна праця незалежного, економічно відокремленого товаровиробника. У межах сучасного виробництва діють 2 протилежні тенденції: 1) до дальшого розширення його та 2) до підриву.

1 - зумовлена триваючою спеціалізацією суспільної праці, збільшенням кількості економічно відокремлених виробництв. Розширення відбувається внаслідок перетворення науки на безпосередньо продуктивну силу. При цьому матеріалізовані результати наукових досліджень у вигляді патентів, ліцензій, «ноу-хау» стають товаром. На товар перетворюються послуги.

2 - дальший розвиток масштабів одиничного поділу праці, розвиток контрактних відносин між великими компаніями ті дрібними підприємствами, укладення угод, контрактів, складання планів виробництва, і як наслідок, непотрібність товарів;

регулювання державою економіки.

3. Підходів до визначення цінності товару багато.

Теорія трудової вартості. У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс.

Згідно з теорією товар набуває форми вартості лише при зіставленні з іншими товарами.

Форми вартості:

1. Проста (одинична, випадкова). Роль еквівалента виконували різні товари

Величина вартості товару вимірюється співставленням індивідуальної і суспільної вартості. Вартість товару визначається суспільно - необхідними затратами праці, в основі яких лежить суспільно - необхідний робочій час - це час, потрібний для створення будь якої споживчої вартості при існуючих суспільно нормальних умовах виробництва, інтенсивності та продуктивності праці, середньому рівні техніки тощо.

Формування суспільно необхідних затрат відбувається у процесі конкуренції товаровиробників.

На величину вартості впливають фактори:

-продуктивність праці - кількість продукції, що виробляється за одиницю робочого часу;

-інтенсивність праці - це витрати праці за одиницю часу;

-проста праця (праця, яка не потребує попередньої освіти і кваліфікації) чи складна праця (це праця, для виконання якої потрібні спеціальна підготовка, оволодіння певною спеціальністю, що передбачає потребу в здобутті освіти. У складній праці втілена ще й опосередкована праця, яка була витрачена на його підготовку. Тому складна праця -- це помножена просто праця, і за одиницю часу нею створюється більша вартість).

Закон вартості - загальний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, суттєві і сталі зв'язки між суспільно - необхідною працею і цінами товарів за умов відносної відповідності попиту та пропозицій.

· Мінові пропозиції при обміні товарів регулюються суспільно - необхідними затратами.

· Обмін товарів відповідно до кількості та якості затраченої на них суспільно - необхідної праці.

Функції закону вартості:

стихійно регулює пропорції товарного виробництва (коливання цін навколо вартості);

рушійної сили стихійного розвитку продуктивних сил (стимулювання зменшення індивідуальних витрат); основи диференціації товаровиробників.

Теорія граничної корисності.

Основою цінності товару теорія граничної корисності вважає ступінь корисного ефекту, який він приносить споживачу. У. Джеванс, А. Мармаля, К. Менгер, Ф. Візер, Є. Бем - Баверк, Д. Кларк.

Головна ідея їхнього підходу полягає у тому, що зведення вартості до витрат (самої праці чи праці, землі, капіталу) є неприйнятним, тому що не дає змоги врахувати корисність товару. Вартість, на їхню думку, визначається суб'єктивною граничною корисністю останньої одиниці певного блага. Останній екземпляр певного блага, що задовольняє «граничну потребу», має і граничну корисність, яка визначає ринкову цінність. Перевищення попиту над пропозицією сприятиме зростанню ціни над вартістю навпаки.

Тема 2.2 Теорія грошей. Інфляція

Виникнення, суть і функції грошей. Історія розвитку грошового обігу в Україні.

Металічна і номіналістична теорія грошей. Теорія грошей К. Маркса Кількісна теорія. Сучасний монетаризм (М. Фрідмен).

Закони грошового обігу. Особливості функціонування паперових грошей за сучасних умов. Роль золота.

Суть, причини і соціально - економічні наслідки інфляції. Теорії інфляції. Економічні, соціально -- політичні та фінансові методи стабілізації валют. Грошові реформи: їхня суть і спрямування. Сучасні проблеми конвертованості національної валюти.

Форми міжнародних грошей, їхня суть.

1. Регулярний обмін веде до поступового виділення із усього розмаїття товарного світу особливого товару, який набуває рис загального еквівалента.

У стародавніх греків - худоба

Скандинавів - хутро і шкури

На Русі - хутра родини куниць (куни)

Властивості грошей: однорідність, міцність схоронність, компактність, висока вартість в одиниці ваги, порівняно постійна вартість.

З IV -- III до н.е. роль загального еквівалентна закріплюється за сріблом і золотом, що означало встановлення золотого стандарту.

Гроші - це особливий товар, який служить загальним еквівалентом при обміні товарів, є для них формою вартості.

Функції грошей:

міра вартості (гроші служать матеріалом для вираження вартості усіх інших товарів. Вартість товару виражена в грошах, є його ціною).

засіб обігу (посередник у процесі обігу товарів).

засіб утворення скарбів.

засіб платежу (з'являється з виникненням кредитних відносин - купівля безпосереднього продажу товарів, відстрочка оплати, реалізація товарів у кредит).

світові гроші (резервні національні валюти - американський долар, євро, СДР).

Перші монети (римські) з'явилися на території України у II - III ст. В стародавній Русі роль грошей виконувала худоба. У Київській Русі грошова система існувала у формі «кун них грошей» (хутра куниці або білки) і об'єднувалася лічильною одиницею - гривною. У IX - XI ст. 1 гривна = 25 кунам; у ХП ст.. - 50 кунам.

Потреба карбування монет iз срібла.

Київська срібна гривна важили 160-196 грамів. Після прийняття християнства і за князювання Володимира Великого почалося карбування власних грошей. На одному боці монети місцеві майстри карбували герб України -- тризуб. З XIII ст. грошова одиниця на Русі - карбованець. Через 150 років він витиснув гривню остаточно.

Під час національно -- визвольної війни українського народу (1648 -- 1654 рр.) в Чигирині карбувалася власна українська монета, на одному боці - символ військової могутності запорозького війська, а на другому - ім'я гетьмана Б. Хмельницького. За царювання Петра І після Переяславської угоди і втрати Україною державної незалежності - введення російських монет в обіг, і вилучення українських.

Після утворення УНР (1917 р.) - введення українських грошей - гривни із зображенням емблеми держави та українськими написами. Банківські білети, державні кредитні білети, роздрібні монети. Друкувалися регіональні гроші.

Після жовтневої революції 1917р. тривало знецінення рубля, а із впровадженням НЕПу - паперовий червонець.

Після проголошення державної незалежності Україна стала на шлях впровадження національної грошової одиниці.

Види грошей.

повноцінні (золоті або срібні).

неповноцінні монети.

паперові гроші (казначейські білети).

кредитні гроші (вексель, чек, банкнота).

Вексель -- документ, в якому боржник підтверджує своє зобов'язане кредиторові в певний термін сплатити певну грошову суму.

Банкнота -- вексель емісійного банку.

Чек -- письмове розпорядження власника поточного рахунку в банку про виплату певній особі зазначеної у ньому суми грошей.

Грошова система - це форма організації грошового обігу, що історично склалася у певній країні та закріплена у національному законодавстві.

У розвитку грошової системи виділяють 2 етапи:

1. перебування загального еквівалента безпосередньо в обігу і виконання ним функції грошей;

2. знищення, а згодом припинення виконання золотом функції загального еквівалента і функціонування паперових грошей.

До грошової системи належать:

· грошова одиниця певної країни;

· державні грошові знаки (металеві або паперові);

· регламентація безготівкового обігу;

· порядок обміну національної валюти на іноземну і регульований державою валютний курс;

· державне регулювання грошового обігу та масштаб цін.

Масштаб цін - законодавча фіксація певної кількості (за масою) монетарного металу (золота чи срібла), що закріплюється державою за грошовою одиницею.

Існують грошові системи двох типів:

металевого грошового обігну.

паперово - кредитного грошового обігу.

Паперові гроші - це грошові знаки або символи повноцінних грошей, які наділені, примусовим курсом і випускаються для витрат держави.

Кредитні гроші -- це форма грошей. Вони є знаком (символом) вартості і виникають із розвитком кредитних відносин.

2. У XV - XVI ст.. з'явилася «металічна» теорія грошей (Т. Ман, Д. Норс) - грошима є лише золото і срібло. У XVII -XVIII ст. - номіналістична теорія грошей (Дж. Локк, Дж. Берклі) -- долар, фунт стерлінгів тощо є лише умовними рахункова ними одиницями, результатом угоди, свідомої домовленості між людьми.

Теорія грошей К. Маркса

Гроші є результатом стихійного історичного розвитку товарно - грошових відносин. Маркс аналізує форму вартості, виділив 4 сходинки розвитку форми вартості, які відповідають 4-м сходинкам історичного розвитку товарного обміну. Форма вартості отримує свою завершеність, коли усі товари можуть знайти свою вартість через гроші.

Кількісна теорія. Сучаснім монетаризм (М, Фрідмен).

Стверджують, що зростання грошової маси має відповідати росту ВНП з урахуванням змін у швидкості обігу грошей. Зростання грошової маси має бути таким, щоб забезпечити сталість цін. Гроші є головною сферою, що визначають рух і розвиток виробництва. Попит на гроші має постійну тенденцію до зростання, і, щоб забезпечити відповідність між грошовим попитом і позицією грошей, необхідно проводити курс на постійне збільшення грошей в обігу.

3. Закон грошового обігу - особливий економічний закон, який відображає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між кількістю необхідних для обігу грошей, цінами товарів, що підлягають реалізації, та вартістю грошей.

З урахуванням виконуваних повноцінними грошима функцій міри, вартості ті засобу обігу, за умов металевого грошового обігу (золото):

Кп=СЦ/О, Кn - кількість необхідних для обігу грошей, СЦ - сума цін товарів,

О - середнє число оборотів за рік грошової одиниці.

З обігом платіжних засобів (векселів, банкнот, чеків)

Кn- СЦ-К+П-ВВ/Шо,

К - сума товарів, проданих у кредит,

П - сума платежів за борговими зобов'язаннями,

ВВ -- сума взаємопогашуваних безготівкових платежів,

Шо - середня кількість оборотів грошової одиниці.

Загалом, зміст закону обігу паперових грошей в умовах золотого стандарту полягає у тому, що їх випуск повинен обмежуватися тією, кількістю, за якої в обігу знаходилося б лише представлене ними золото.

І. Фішер:

МУ=РQ => М=Р*Q>/V,

М - грошова маса,

Р - рівень цін,

Q - придбана кількість товарів,

V - швидкість обігу грошей.

Роль золота. У другій половині XIX ст. функція грошей монопольно закріпилася за золотом, що означало встановлення золотого стандарту. Це відбулося завдяки таким властивостям золота, як однорідність, висока ковкість, м'якість, подільність, неокислюваність, висока вартість за малої ваги та ін. Це були повноцінні гроші, оскільки їх номінальна вартість здебільшого відповідала вартості металу, з якого вони вироблялися, і золото виконувало всі функції грошей.

Особливості функціонування паперових грошей за сучасних умов. Паперові гроші втратили свою внутрішню вартість, що безпосередньо втілювалося у монетарному товарі, як носієві грошових відносин. Сутність грошей, їхню внутрішню природу почали уособлювати в собі паперові, а не товарні гроші. Паперові гроші перестали бути знаком вартості монетарного товару. Епоха банківських грошей, які функціонують значною мірою на безготівковій основі, поступово трансформуються в електронні символи та знаки.

4. Інфляція -- це знецінення грошей, що виявляється через зростання цін. Знецінення грошей відбувається стосовно товарів, іноземної валюти, і золота.

Причини інфляції.

крах золотого стандарту (паперові гроші стали неспроможні виконувати функцію скарбу і залишались у сфері обігу).

збільшення платоспроможного попиту населення.

монополістичні тенденції в економіці та панування монополій.

надмірне зростання державного дефіциту і державного боргу, зумовленого розширенням непродуктивного державного поживання (військові витрати).

посилення диспропорцій у народному господарстві.

кризові явища у валютно - фінансовій системі.

Розрізняють інфляцію попиту і інфляцію пропозиції:

Причини інфляції пропозиції:

зростання цін на сировину та електроенергію;

випереджаюче зростання реальної зарплати порівняно з продуктивністю праці.

Причини інфляції попиту:

- надлишкова емісія грошової маси.

Причини інфляції в Україні: глибока деформація основних пропорцій народного господарства; надмірна мілітаризація економіки; руйнування старої грошово - кредитної та фінансової системи і запізніле формування нової; значні витрати уряду на управління; зростання цін на імпортні товари; адаптивні інфляційні очікування.

Види інфляцій:

«повзуча» інфляція (до 5% на рік зростання цін).

«галопуюча» (10% на рік).

гіперінфляція (1-2% щоденно)

в Україні ціни у 1933 р. зростали щомісяця на понад 800%, що свідчить про супер інфляцію.

Наслідки інфляції:

посилення диспропорцій в економіці, дезорганізація господарських зв'язків, виникнення кризи фінансів, значна активізація спекуляції, посилення злочинності;

зниження життєвого рівня населення, знецінення трудових заощаджень, поглиблення майнової нерівності;

зниження стимулів до продуктивної діяльності, гальмування науково - технічного прогресу.

Основні закони держави у боротьбі з інфляцією:

регулювання попиту і пропозиції;

індексація доходів;

контроль за цінами та заробітного платою.

Шляхи стабілізації грошового обігу: нуліфікація; ревалоризація; девальвація.

Нуліфікація грошей - різновид грошової реформи, коли знецінені грошові знаки Анулюються, тобто оголошуються не дійсними.

Ревалоризація - збільшення золотого вмісту або підвищення курсу валютно - грошової одиниці щодо валют інших країн (вилучення з обігу зайвих грошей).

Девальвація - зникнення обмінного курсу (ціни) валюти порівняно з іноземною.

Грошова реформа в Україні. 25 серпня 1996 р.:

Завдання:

заміна тимчасової грошової одиниці на національну валюту.

заміна масштабу цін відповідно до обмінного курсу укр. карб, на гривні.

створення стабільної грошової системи та перетворення грошей на важливий стимулюючий чинник економічного та соціального розвитку держави. Проведена 2 -16 вересня 1996р.

Конвертованість - це здатність національної грошової одиниці вільно обмінюватись на інші валюти.

Спочатку курс української грошової одиниці визначався адміністративним шляхом. Він був фіксований, не залежав від попиту і пропозиції на валютному ринку. В 1994 р. валютний курс було лібералізовано. Його величина почала встановлюватись НБУ на підставі люд енних торгів на валютній біржі. Було розпочато встановлення валютного курсу готівки. Комерційні банки отримали дозвіл на відкриття обмінних пунктів. Національно грошова одиниця поступово почала набувати ознак конвертованої валюти.

Повну конвертованість гривні Україна офіційно проголосила у 1997 р., взявши добровільно на себе відповідні вимоги, що регулюються статутом НВФ.

5. Міжнародні гроші -- це гроші, створені міжнародними організаціями для здійснення розрахунків між країнами. До них належать СДР -- «спеціальні права запозичення», створені Міжнародним валютним фондом, та євро - європейська розрахункова одиниця.

Тема 2.3 Ринок як економічна форма організації суспільного виробництва

Ринок: суть і функції. Ринковий механізм організації суспільного виробництва. Класична економічна теорія про роль ринку

Попит і пропозиція

Ціна рівноваги. Механізм ринкового саморегулювання. Теорія загальної рівноваги (Л. Вальрас)

Конкуренція ті її значення. Монополія і конкуренція. Антимонопольна практика й антимонопольне законодавство

Види ринків

Ключові проблеми формування ринку в Україні

1. Ринки виникли ще в період розпаду первісного ладу, коли між общинами і племенами почався регулярний обмін. В процесі поглиблення суспільного поділу праці, з розвитком міст виділяються певні місці -- ринкові площі. У ХП ст. починає розвиватись обмін між містами. У сер. XII ст. ярмарки у великих містах на півдні Франції відбувалися по 6 разів на рік. Це свідчило про початок формування єдиного внутрішнього ринку.

Ринок - сукупність продавців і покупців, які вступають між собою в економічні відносини з приводу купівлі - продажу товарів і послуг за допомогою механізму узгодження цін на основі суспільно необхідних витрат праці з урахуванням попиту і пропозиції. Економіст класичного періоду А. Сміт назвав це явище “невидимою рукою”. Сутність - кожна особа виходить з власної вигоди, якою керує «невидима рука», мета якої досягти найбільшої вигоди для всіх. А. Сміт вважав за “невидиму руку” непередбачену силу, яка сприяє досягненню гармонії інтересів між особою і суспільством. Через це він вважав будь-яке втручання держави у вільну конкуренцію шкідливим. Світовій досвід переконливо засвідчив, що можливості ринкового механізму небезмежні.

А. Маршал. Неокласична теорія.

А. Маршал вивчав проблеми взаємодії попиту і пропозиції, як сил, що визначають процеси, що відбуваються на ринку. Він використав поняття рівноважної ціни.

2. Попит виражає сформовану на ринку потребу в життєвих засобах, що визначається кількістю товарів і послуг, які споживачі можуть придбати за цінами, що склалися на ринку, та наявністю грошей.

Чинники, що викликають на попит:

Економічні (рівень розвитку виробництва, обсяг реальних потреб та рівень їхнього задоволення, рівень доходів населення, структура і рівень ринкових цін, рівень цін споріднених товарів і товарів -замінників, принципи розподілу доходів).

Соціальні (рівень розвитку масової культури, духовних цінностей, соціальна структура суспільства, освітній ценз населення, поширений спосіб життя).

Демографічні (ємність ринку зумовлена чисельністю населення, розміри та склад середньої сім'ї, статево-віковий склад населення, співвідношення міського та сільського населення).

Психолого-традиційні (уподобання та смаки споживачів, відносиниміж продавцем та споживачем, місцеві традиції та принципи виховання, релігійні звичаї).

Естетичні (зовнішні якості товару, реклама, форми продажу).

Природно-кліматичні

Закон попиту:

Підвищення ціни зумовлює зменшення попиту і навпаки -- зниження ціни веде до його зростання. Крива попиту ілюструє зміну співвідношення цін і обсягу продаж, абстагованих від нецінових чинників. Еластичність попиту показує взаємозв'язок між ціною усіх і обсягом проданих товарів.

Цінова еластичність: En=зміна обсягу продукту(%) / зміна ціни (%)

Пропозиція показує кількість товарів і послуг, яка є у продажу за певною ціною.

Чинники, що впливають на пропозицію:

Економічні (рівень технологій, організаційно-інфраструктурне забезпечення, сфера обігу, державне стимулювання конкуренції, переміщення капіталів)

Соціальні (професійно-кваліфікаційний склад робочої сили, суспільна престижність підприємства, розміри і активність підприємців, їхня економічна самостійність, рівень культури і спеціальної освіти учасників виробництва)

Демографічні (масштаби і характер залучення у виробництво і вивільнення робочої сили, розподіл працездатного населення за територією)

Психологічно-традиційні

Естетичні (зміни і люді, розвиток промислового дизайну)

Природно-кліматичні

Закон пропозиції:

Якщо ціна зростає, пропозиція збільшується, і навпаки. Крива пропозиції: за інших однакових умов, чим вища ціна товару, тим більше їх може бути вироблено і запропоновано до продажу на ринку. Еластичність пропозиції характеризує відносні зміни цін товарів та кількості їх, запропонованої до продажу.

В результаті взаємодії попиту і пропозиції встановлюється рівновага - це стан на ринку, при якому кількість товарів або послуг, яку бажають і можуть придбати споживачі, абсолютно ідентична кількості товарів і послуг, яку бажають і можуть надати виробники.

3. Ринкова економіка здатна до саморегулювання. Воно відбувається під впливом вільної конкуренції, постійної зміни цін, регулювання економічних процесів на основі співвідношення попиту і пропозиції. У кожний певний момент виникає конкретна рівновага між попитом і пропозицією. І ця рівновага досить ефективна.

Автором теорії загальної рівноваги є швейцарський економіст Леон Вальрас(1834-1910).

Рівноважна ціна -- це ціна на конкурентному ринку, за якої величина попиту і пропозиції однакові, немає ні дефіциту, ні надлишку товарів і послуг. Така ціна не містить у собі тенденції до зростання або зниження об'ємів виробництва.

Постулати теорії рівноваги А. Вельраса:

Зв'язок цін і попиту та пропозиції впливає на встановлення рівноваги.

Рівноважна ціна встановлюється в результаті конкуренції, співвідношення попиту і пропозиції, наявності ресурсів та ін.

Загальна рівновага здійснюється щодо всіх товарів.

Рівновагу характеризує мінова вартість. Мінова цінність товарів - це рівень економічної рівноваги. В умовах конкуренції діють механізми, які усувають диспропорції та встановлюють таку мінову вартість, що ґрунтується на ціні рівноваги. В умовах монополії диспропорції зберігаються.

Рівновага встановлюється на основі дії всіх учасників ринку.

Рівновага здатна забезпечити максимально високий рівень задоволення потреб.

Попит на кожен товар залежить не тільки від його ціни, а й від цін на всі інші товари.

Сума попиту споживача на всі закуплені ним товари і покупки за вартістю дорівнює сумі всіх проданих ним.

Функції ринку:

Інформаційна

Регулююча - вплив на попит і пропозицію, пропорції між сферами виробництва, нагромадженням і споживанням.

Стимулююча - спонукає виробників знижувати індивідуальні затрати нижче від суспільно необхідних.

Контролююча - сприяє контролю споживачів над виробництвом, вирівнюванню цін.

Інтегруюча - ринок робить економіку єдиним цілим.

Сануюча - сприяє збанкрутінню нежиттєздатних підприємств, завдяки чому оздоровлює економічну систему.

Умови формування ринків:

Наявність суб'єктів ринкових відносин, які, будучі економічно та юридично незалежними можуть вступати у рівноправні партнерські відносини з приводу купівлі -- продажу.

Еквівалентний обмін товарів

Конкуренція.

Вільне ціноутворення.

Реальна інформація про ринок у суб'єктів.

Етапи формування ринку:

-період від розпаду первісно общинного ладу до виникнення капіталізму - формування ринкових відносин і елементів товарного виробництва.

-етап капіталізму, вільної конкуренції, 19-Іпол. 20 ст. - вільне ціноутворення, вільне переміщення капіталу, робочої сили, товару, формується національний та світовий ринок.

-етап розвитку і перетворення капіталізму вільної конкуренції у монополістичну конкуренцію.

Класифікація ринків:

I. За економічним призначенням об'єктів ринкових відносин:

ринок предметів споживання і послуг;

ринок засобів виробництва;

нерухомості;

науково-технічних розробок та інформації;

фінансовий (капіталу, фондовий);

валютний;

праці.

II. За ступенем зрілості ринкових відносин:

розвинений;

ринок, що формується;

з різним ступенем обмеження конкуренції.

III. За адміністративно-територіальною ознакою:

місцевий;

національний;

світовий.

А Сміт довів, що існує певний порядок в економічній системі, який встановлюється згідно з принципом товарів і послуг (у тому числі послуг праці). Ринок безперервно здійснює „пошук" рівноважних цін. Конкуренція - це важливий чинник встановлення рівноваги.

Для рівноваги потрібен ринковий механізм, який діє ефективніше, ніж у минулому так звана планова система.

4. Конкуренція - це економічна боротьба, суперництво між відокремленими виробниками продукції, робіт, послуг щодо задоволення своїх же інтересів, пов'язаних з продажем цієї продукції.

Основне завдання і головна функція конкуренції - завоювати ринок, в боротьбі за споживача перемогти всіх конкурентів, забезпечити одержання сталого прибутку.

Негативні риси конкуренції, дрібні виробники відтісняються капіталом, перші розорюються, інші збагачуються, посилюються соціальні, майнове розшарування населення, загострюється безробіття.

Позитивні риси конкуренції:

1)Вона є рушійною силою ринкової економіки (перемагає той, хто створює високоякісну продукцію при найменших витратах виробництва, завдяки використанню науково-технічних досягнень, передовій організації праці);

2) конкуренція приносить користь суспільству (стимулює економію матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, спонукає постійно поновляти асортимент продукції, пильно стежити за НТП);

3) конкуренція позбавлена суб'єктивних вартостей (підсумки її оцінюють самі споживачі, віддаючи перевагу тим чи іншим товарам);

4) без конкуренції не може діяти закон вартості.

Умови виникнення конкуренції:

Наявність на ринку великої кількості виробників.

Свобода вибору господарської діяльності виробників.

Відповідальність між ними, що визначає попит, і тим, що визначає пропозицію.

Наявність ринку засобів виробництва.

Роль конкуренції як рушійної сили розвитку економіки виявляється у тому, що вона містить в собі могутні стимули для науково-технічного прогресу.

Цінова конкуренція означає, що головними методами боротьби проти конкурентів є ціна. Методи нецінової конкуренції: поліпшення якості продукції, використання реклами, сервіс.

Нечесна конкуренція - це діяльність господарського суб'єкту, що спрямована на одержання комерційної вигоди і забезпечення домінуючого становлення на ринку, обманом споживачів, партнерів, інших господарських суб'єктів і державних органів. Методи: дезінформація, використання товарного знаку без дозволу, неправдиві повідомлення про товари конкурентів, переманювання провідних спеціалістів конкурентів підкупом, порушення законів.

Види конкуренції:

Внутрішньогалузева конкуренція - це конкуренція між окремими

підприємствами всередині кожної галузі щодо одержання прибутку. На різних підприємствах галузі створюються особливо індустріальна вартість товарів. Проте на ринку в результаті внутрішньо галузевої конкуренції складається суспільна вартість товару.

Міжгалузева конкуренція - специфічна форма конкуренції капіталів у боротьбі за більш прибуткове застосування капіталу. Вона здійснюється у вигляді міграції капіталів з одних галузей в інші. В результаті переливу капіталів створюється середня норма прибутку.

Виділяють ще такі види конкуренції:



Існуванню конкуренції загрожує монополія.

Монополія - це така ситуація, за якої продавців (виробників)настільки мало, що кожен з них може впливати на загальний обсяг продукції та ціну продукції, що реалізується.

Види монополій:

Природна - існує в галузях, які виробляють рідкісні метали та інші елементи виробництва, а також у галузях інфраструктури, що мають вадливе статичне значення, контроль над якими має здійснюватись з боку держави.

Легальна - утворюється на законних підставах для надання особливих послуг (зв'язок, органи, що надають авторські права).

Штучна - виникає в наслідок особливого становища підприємців, для одержання монополістичних переваг.

У господарський практиці України монополістами є ті учасники господарського обороту, частка яких на ринку перевищує 70%.

Захист конкуренції здійснює держава (ст. 42 Конституції України). Для захисту конкуренції розроблено антимонопольне законодавство і створено Антимонопольний комітет України.

Захист конкуренції передбачає передусім демонополізацію економіки і створенні конкурентного середовища.

У січні 2001 р. ВРУ прийняла закон України „Про захист економічної конкуренції". Цим законом заборонено ряд антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання.

Антимонопольне законодавство містить нормативні акти, що визначають організаційні та правові засади розвитку конкуренції, заходи попередження, обмеження і припинення монополістичної діяльності та нечесної конкуренції.

5. Ринок товарів і послуг призначений для задоволення фізіологічних та соціальних потреб людини. Він безпосередньо відображує виробництво і споживання, попит і пропозицію товарів. Матеріальне і нематеріальне виробництво мають бути адекватними платоспроможному попиту населення. Якщо цієї рівноваги немає, то в суспільстві настає дисбаланс Ринок через конкуренцію, ціни, прибуток, перелив капіталу та інші його механізми впливає на виробництво, змінюючи його структуру, ліквідує тим самим диспропорції в економіці та у сфері обігу і так відновлюється рівновага між платоспроможнім попитом населення та пропозицією товарів і послуг.

Фінансовий ринок (ринок капіталу, фондовий ринок) - це специфічна сфера економічних відносин, де відбувається купівля - продаж фінансових ресурсів. Включає: кредитний ринок і ринок цінних паперів.

Кредитний ринок є системою відносин між позикодавцями і позикоодержувачами з приводу позику в товарній або грошовій формі. Суб'єкти кредитного ринку - юридичні та фізичні особи. Види кредитів: 1) взаємний (підприємство, фізична особа і банківський заклад); 2) банківські; 3) державний; 4) кредит та цілі споживання. Позикоодержувачі сплачують кредиторам певний відсоток.

Ринок цінних паперів. Цінні папери - це грошові документи, які визначають взаємовідносини між суб'єктами, що їх випустили, і тими, хто їх придбав. Вони передбачають виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передавання грошових та інших прав, передбачених цими документами, особам, що є їх власниками. Акція свідчить, що її власник став одним із співвласників підприємства і має права на отримання певної частки прибутку (дивіденд).

Власник облігацій є кредитором одного із суб'єктів господарювання, за що отримує певний фінансовий відсоток. Зобов'язання держаного казначейства засвідчують, що їхній власник вніс кошти до бюджету і має право на отримання фінансового доходу впродовж усього строку володіння цими фінансовими паперами. Ощадні сертифікати -- це письмове засвідчення кредитною установою депонування коштів, яке дає право на отримання через визначений термін депозиту і відсотків за ним. Вексель - грошове зобов'язання, яке має бути сплачене боржником його власнику. Ринок цінних паперів складається з двох частин -- первинного і вторинного ринків. На першому відбувається емісія цінних паперів. Другий ринок призначений для перепродажу цінних паперів. Це відбувається на фондовій біржі.

Ринок праці -- означає надання прав кожній людині на вільний продаж своєї робочої сили за власним бажанням і вибором на засадах трудового найму. Заробітна плата працівників залежить від вартості робочої сили, попиту та пропозиції на неї. Невіддільним атрибутом ринку праці є безробіття. Форми надання страхової підтримки та соціальної допомоги безробітним різноманітні і залежать від категорії безробіття, наявності страхування, його тривалості, терміну, сімейного стану безробітного.

6. Формування ринкової економіки в Україні розпочалося з відтворення ринкових інституцій, які існували лише в зародковому стані. Відтворення інституцій багато суб'єктних власників відбувається через роздержавлення власності. Це сприяє розвитку різноманітних форм господарювання та відтворення конкурентного середовища. Невід'ємною інституцією ринку є вільні ціни. Конкуренція, вільне ціноутворення як необхідні інституції ринку можуть функціонувати лише за умов наявності ринкової інфраструктури, культури відтворення ринкової економіки крім економічних потрібні ще й правові передумови. Ось чому в країні іде процес відпрацювання й прийняття юридичних законів, які сприяють формуванню ринкового середовища. Проте він іде повільно, що гальмує ринкові перетворення. Якщо суспільна свідомість не буде настроєна на ринкову хвилю, ринок не формуватиметься.

Особливістю економіки України є те, що перед початком ринкових трансформацій вона являла собою адміністративно-командний тип, де домінував тотальний монополізм. Негативний вплив на формування ринкових відносин в Україні має і те, що її економіка великомасштабна з незавершеним циклом виробництва, а також відбиває спеціалізацію у колишньому Радянському Союзі на важкій промисловості, воєнно-промисловому виробництві та видобувних галузях.

Створення достатньої кількості підприємств в Україні, які б формували конкурентне середовище, може здійснюватися двома шляхами. 1) реформування існуючих підприємств (демонополізація, роздержавлення, приватизація, залучення інвестицій для структурної перебудови підприємств, диверсифікація); 2) створення нових (сприяння розвитку малого та середнього бізнесу, залучення інвестицій для створення нових підприємств).

Для України найприйнятнішою є модель соціально орієнтованого ринку який у кінцевому підсумку підпорядковуватиме діяльності своїх функціональних структур задоволенням матеріальних і духовних потреб людини.

Шляхи переходу до ринку:

Еволюційний шлях ґрунтується на посталому і поступовому введені ринкових відносин (10 - 15 років).

Прискорений шлях („шокова терапія") - до ринку можна перейти за короткий термін (400 - 500 днів, 2-3 роки). Суть - основну масу товарів і послуг відразу вводять вільні ціни. Зростання їх обмежується проведенням жорстокої фінансової та кредитної політики. Максимально скорочується державний сектор. Соціальна підтримка населення встановлюється на мінімальному рівні.

По елементний., еволюційно-радикальний шлях поєднує поступовість, поетапність і державне регулювання ціп на найважливіші товари та на прибутки. Для побудови ефективної ринкової економіки Україна має демонтувати стару господарську систему і поступово вводити ринкові елементи. Головним чинником створення моделі ринку має бути послідовна діяльність держави щодо створення необхідних інституцій ринку. Держава має регулювати випуск національної грошової одиниці, здійснювати контрольовану емісію, забезпечувати взаємодію національного ринку з міжнародним. Регулююча роль держави має полягати у забезпеченні рівноваги в суспільстві.

Тема 2.4 Фінансово-кредитна система в ринковій економіці

Фінанси, їх суть і функції. Державний бюджет. Структура доходів і витрат бюджету, проблеми їх збалансування

Кредит: суть, принципи організації та функції. Банківська система України.

Підприємницький прибуток і процент. Теорії процента (Бем-Баверк, Дж.Кейнс, К.Маркс, І.Фішер, Дж.Хінс)

Роль фінансово-кредитної системи у підвищенні ефективності суспільного виробництва

1. Фінанси - це сукупність економічних відносин, що пов'язані з утворенням, розподілом і використанням грошових коштів у господарстві країни.

Суб'єкти фінансових відносин - держава, підприємство, його структурні підрозділи, державні органи різних рівнів управління, громадські організації, члени суспільства.

Види фінансових відносин: платежі, відрахування до фондів, розподіл доходів, податки, пільги.

До фінансових належать грошові відносини:

· між державою і юридичними і фізичними особами;

· між фізичними і юридичними особами;

· між юридичними особами;

· між окремими державами.

Функції фінансів:

1. розподільча (характеризує розподіл фінансових ресурсів між регіонами, галузями, різними напрямами видатків підприємств і організацій)

2. регулююча(коригування розподілу доходів)

3. контролююча (за допомогою фінансів можна перевірити стан розвитку народного господарства, ефективність діяльності підприємств, використання грошових ресурсів)

4. стимулююча (забезпечується завдяки використанню податкових пільг)

Види фінансів:

фінанси держави - система грошових фондів, що знаходяться в руках держави і необхідні для фінансового забезпечення його функцій (центральна частина фінансової системи)

фінанси підприємств - фінансові відносини між юридичними особами, юридичними особами і державою, юридичними і фізичними особами, тобто система грошових фондів. які забезпечують процес виробництва і відтворення

фінанси населення - грошові фонди, що формуються у населення із різноманітних форм отримуваних ними доходів.

Державний бюджет - річний план державних видатків і джерел їх фінансового покриття. Проект держбюджету щорічно приймається вищим законотворчим органом(ВРУ).

Держбюджет - це система грошових відносин, які виникають, з одного боку, між державою, а з іншого - між підприємствами, організаціями і населенням по формуванню і використанню централізованого фонду державних грошових ресурсів для задоволення суспільних потреб.

Держбюджет - це основний фінансовий план держави на поточний рік, що має силу закону.

Бюджет складається з двох частин: доходи і видатки.

Структура доходної частини бюджету: сьогодні більшу частину доходів бюджету становлять податки з юридичні і фізичних суб'єктів.

Видатки державного бюджету спрямовуються на розвиток народного господарства, фінансування соціально-культурної сфери, забезпечення обороноздатності держави, утримання органів державного управління.

Виділяють центральний і місцеві бюджети.

Дефіцит бюджету - це та сума, на яку в поточному році видатки бюджету перевищують його доходи. Причини бюджетного дефіциту: падіння суспільного виробництва; роздуті соціальні програми, які не забезпечені фінансовими ресурсами; приписки, крадіжки тощо.

Бюджет сім'ї складається з доходів і видатків. Доходи: оплата праці, надходження із суспільних фондів споживання, доходи від індивідуальної та кооперативної діяльності, доходи від особистого підсобного господарства, доходи від власності. Видатки: продукти харчування, одяг, взуття, меблі, предмети культури і побуту, автомобілі, соціально-культурні та побутові послуги, заощадження.

2. Кредитні відносини виникають між кредитором та позичальником з приводу мобілізації тимчасово вільних коштів та використання їх на умовах повернення і платності.

Основні функції кредиту:

акумулювання тимчасово вільного грошового капіталу.

розподілення акумульованих коштів.

прискорення процесу концентрації та централізації виробництва і капіталу.

важливий засіб регулювання економіки, зокрема грошового кредитного регулювання.

сприяння економії витрат обміну (шляхом безготівкових розрахунків і кредитних грошей).

Принципи кредитування:

забезпеченість

повернення, строковість та платність

цільовий характер

поєднання інтересів кредитора та одержувача кредиту

...