Теоретичні і методичні питання оцінки і прогнозування економічного потенціалу соціально-економічних систем
Сутність управління регіональним соціально-економічним розвитком. Специфіка регіональних економік та соціально-економічний стан регіонів України. Енергетична безпека регіону в контексті сталого розвитку. Склад і структура економічного потенціалу.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | научная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 01.10.2018 |
| Размер файла | 541,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Для ринкових економік з недеформованою структурою розподілу результатів діяльності регіональна депресія і мультиплікатор спаду, як правило, породжуються двома основними причинами. Вони можуть бути викликані або коливаннями економічної кон'юнктури, або виснаженням природних ресурсів, на базі яких свого часу створювалися підприємства галузей спеціалізації. Відповідно коливання економічної кон'юнктури може бути відносне короткочасним або таким, що носить довгостроковий характер, пов'язаний з глобальними технологічними зрушеннями. У зв'язку з цим необхідно розглядати циклічність розвитку і перспективи подальшого економічного зростання в ув'язці з довгостроковими циклами економічної кон'юнктури і технологічного розвитку (хвилі Кондратьєва).
Розвиток регіону при переході до ринку об'єктивно відбувається по моделі подвійної залежності: від стартових умов регіональної економіки і від стартових умов національної економіки, частиною якої він є.
З погляду теорії життєвого циклу продукту, поєднання різних стадій розвитку в територіальній структурі господарства дозволяє досягти беззбитковості як в багатопродуктовій системі виробництва. Відповідно, потенціал розвитку в окремо взятому циклі оцінюватиметься по-різному на різних стадіях, при тому що фізичний об'єм виробництва на цих стадіях може бути однаковий. Подібна інтерпретація приведена на рис. 1.3.
Різниця між частковим і повним руйнуванням потенціалу визначається тим, чи перевищує система на стадії 5 попередній рівень чи ні.
Рисунок 1.3 Стадії розвитку економічного потенціалу.
Позначення:
Потенціал недовикористовується.
Потенціал використовується повністю, і ефективно.
Потенціал використовується неефективно.
Потенціал вироблений (частково зруйнований).
Потенціал частково / повністю зруйнований.
Оцінка економічного потенціалу складається з двох складових. По-перше, треба оцінити безпосередньо СЕПР, по-друге, ступінь його використання.
Існує два можливі підходи до оцінки СЕПР - відтворювальний і поведінковий. У ряді робіт, присвячених дослідженню економічного потенціалу регіону, використовують як основні характеристики продуктивні сили, валовий регіональний продукт [78], рівень використання виробничих потужностей [80], конкурентоспроможність продукції, рівень оподаткування [12], сприйнятливість до інновацій і ін.
В рамках поведінкового підходу до оцінки економічного потенціалу дослідники аналізують сукупність регіонів, процеси їх взаємодії, характер розподілу ресурсів між ними. При цьому виділяють такі показники як: конкурентні позиції (Шніпер [75]), рейтингова оцінка комплексного індикатора соціально-економічного розвитку регіону [68], загальний рейтинг території на основі оцінки маркетингових позицій [43], рейтинг інвестиційного потенціалу (РА "Експерт-Рейтинг", табл. 2.1).
Більшість таких досліджень має серйозний недолік: для показників, що в них використовуються немає достатньої статистичної бази, так що автори широко вдаються до експертних оцінок. Не заперечуючи доцільності такого підходу, слід визнати, що він вносить в дослідження відомий елемент суб'єктивізму і істотно ускладнює зіставлення результатів.
Резюмуючи вищезазначене, відмітимо, що оцінка соціально-економічного потенціалу регіону повинна носити комплексний, системний характер і враховувати як внутрішні ресурси, так і зовнішні чинники. Для оцінки можуть бути використані різні методи: економетричне моделювання з використанням виробничих функцій, маркетинговий підхід з використанням поняття життєвого циклу продукту, що виробляється на території і отримуваних від його реалізації доходів або заснований на вивченні конкурентних переваг, інституційний аналіз, що характеризує ефективність функціонування і взаємодії економічних агентів.
Розділ 2. Економічний потенціал регіону та тенденції сталого розвитку
2.1 Специфіка регіональних економік та соціально-економічний стан регіонів України
За формою державного устрою Україна є унітарною державою, яка складається з 27 адміністративно-територіальних одиниць - 24 областей, Автономної Республіки Крим і двох міст з особливим статусом (Києва і Севастополя).
Визначаючи особливості регіональних економік в Україні, слід виходити з різноманітності і неоднорідності як їх базових характеристик, так і підходів до вибору моделей використання наявних ресурсів. Умовою успішної діяльності в регіоні є адекватне визначення позицій території в системі державного управління і господарської діяльності, а також формулювання її конкурентних переваг.
Аналізуючи відмінності потужностей регіональних економік і структури природно-ресурсного потенціалу, можна констатувати, що однією з основних причин їх нерівномірного розвитку є те, що ресурси, особливо мінерально-сировинні, територіально локалізовані.
Існує ряд проблем, пов'язаних з особливостями регіональної політики в області екології. Ключова проблема - інтенсивне і нераціональне природокористування - загострюється унаслідок недостатнього, неефективного і незбалансованого використання наявного ресурсного потенціалу.
Залежно від ступеня забрудненості повітря, води і землі виділяють такі типи територій:
· території екологічного лиха (тридцяти кілометрова зона Чорнобильської АЕС, південь Херсонської області і північна смуга Криму);
· дуже забруднені території (Полісся, Середнє Придніпров'я, Донбас і Південь (окрім південного заходу Одеської області і Запорізько-Донецького Приазов'я), Північна Буковина, південь Київської і Черкаської, а також центр Полтавської областей);
· помірно забруднені території (майже весь північний схід України, де забруднені території належать до зони впливу великих і середніх міст);
· умовно чисті (північний схил Українських Карпат, південна Волинь, межі Рівненської і Тернопільської областей, Придніпров'я на межі Черкаської і Полтавської областей, північ Сумської і Чернігівської областей, центральне Поділля, деякі ареали гірського Криму).
Автор роботи [72] виділяє декілька груп українських регіонів за ознакою спільності характеристик економічної, політичної і соціальної ситуації в них.
1. Найбільш забезпеченими природними ресурсами регіонами є Донбас і Придніпров'я у складі Дніпропетровської, Донецької, Луганської і Запорізької областей.
2. Специфічний регіональний тип природно-ресурсного потенціалу характерний для Закарпатської, Львівської і Івано-Франківської областей. Три карпатські регіони мають достатньо високий рівень забезпечення природними ресурсами, зокрема - водними, лісовими і рекреаційними, а Львівська область - ще і мінерально-сировинними. Проте, із-за нераціонального використання ресурсної бази (наприклад, надмірні вирубки лісів) має місце помітне порушення природно-екологічного балансу, що істотно знижує економічну продуктивність деяких територій.
3. Слабо забезпеченими ресурсами регіонами України є Волинська, Рівненська, Чернігівська і Сумська області. При цьому реальна причина слабкості економік цих регіонів - це нераціональне і неефективне використання наявного потенціалу.
4. Автономна Республіка Крим має унікальні рекреаційні, кліматичні і морські ресурси, що є основою розвитку морського господарства і рекреаційних комплексів України, а також визначає перспективи розвиток регіону як курорту міжнародного значення.
Узагальнюючим висновком із запропонованого аналізу особливостей регіональної економіки України є твердження, що структура, потужність і потенціал різних територій істотно різняться. Отже, ті або інші області потребують різних підходів до вибору моделей соціально-економічного розвитку. Це, у свою чергу, підвищує роль державної регіональної політики в системі забезпечення стійкого розвитку регіону, оскільки саме збалансований підхід допоможе ліквідовувати негативний взаємовплив структурних відмінностей економік регіонів.
Посилена увага до проблем регіонального розвитку є пріоритетним напрямом національної політики європейських країн в періоди, коли забезпечення загальної економічної стабільності стає особливо актуальним. Якщо виходити з того, що роль і завдання регіональної політики на кожному етапі розвитку визначаються вибором між загальнонаціональною і регіональною ефективністю, домінування першої характерно для етапів економічного спаду, а другої - для часів економічного зростання.
Тривала дія ряду чинників природного, історичного і управлінського характеру породила ключову структурну проблему регіональної економіки - зростання диспропорцій соціально-економічного розвитку. Трансформаційні процеси, що супроводжуються глибокою кризою (період соціально-економічних трансформацій, 1991 - 2000 рр.), зокрема, були направлені на забезпечення стабільності макроекономічної ситуації, що часто суперечило інтересам збалансованого регіонального розвитку. На сучасному ж етапі визначення пріоритетних напрямів загальнодержавної економічної політики України відбувається не тільки з врахуванням, але і з визнанням домінуючої ролі регіонального чинника в процесах економічних трансформацій. З одного боку, це обумовлює формування стабільних і прибуткових регіональних економік, проте з іншої - приводить до зростання диспропорцій в соціально-економічному розвитку регіонів.
Наявність таких диспропорцій перешкоджає здійсненню єдиної економічної і соціальної політики в державі і формуванню загальнодержавного ринку товарів і послуг, не дозволяє використовувати переваги територіальної організації і спеціалізації роботи, а також потенціал міжрегіональної і прикордонної співпраці.
Тенденції зростання диспропорцій підтверджуються такими проявами:
1) На даний момент в Україні відбувається територіальний перерозподіл економічного потенціалу. Так, наприклад, за наслідками 2001-2002 рр., в 6-ти регіонах (Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Запорізькій, Харківській областях і місті Києві) було зосереджено 48,4% основних засобів країни, 52,2% виробництва валової доданої вартості, 62,5% виробництва промислової продукції, 48,5% об'єму інвестицій в основний капітал.
Інша помітна тенденція - концентрація основної економічної потужності в обласних центрах або обмеженій кількості міст (зокрема, це можна відстежити на підставі аналізу таких показників, як розподіл іноземних інвестицій в межах регіону і кількість малих підприємств в обласних центрах і інших містах регіонів). Така ситуація дає можливість говорити про незбалансованість територіальної організації регіональної економіки, що приводить до виникнення депресивних і повністю залежних від обласних центрів територій в межах області.
2) Не дивлячись на позитивні зрушення, існують проблеми, пов'язані з відсутністю змін структури промислового комплексу регіонів. Для більшості регіонів характерна спеціалізація в одній - двох сферах. Наприклад, для Дніпропетровської, Запорізької і Донецької областей домінуючими галузями є металургія і обробка металу, для Закарпатської і Сумської - машинобудування, для Луганської і Полтавської - виробництво продуктів нафтопереробки і ядерного палива, для Івано-Франківської, Миколаївської, Рівненської - виробництво і розподіл електроенергії, газу, води. Часто області промисловості, які домінують в регіоні, є сировинними або виробляють проміжну і низькотехнологічну продукцію. Це є причиною невисокої конкурентоспроможності деяких регіонів на міжнародних ринках.
3) Досить спірним є позитивний вплив інституційних перетворень, що відбуваються в регіонах, на подолання соціально-економічних диспропорцій. Основна маса приватних підприємств на сьогоднішній день зосереджена в 5-ти регіонах: м. Києві, Донецькій, Дніпропетровській, Харківській і Львівській областях. Проте, питома вага малих підприємств в об'ємах виробництва продукції в Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій і Луганській областях є найменшою по Україні. Така ситуація дозволяє говорити про істотну незбалансованість і неоднорідність регіональних економік.
У контексті проблеми малого підприємництва в регіонах слід згадати про диспропорції в розвитку інфраструктури його підтримки. Перш за все це стосується об'єктів інформаційно-консультативної сфери (бізнесів-центрів і бизнес-інкубаторів).
Недостатній об'єм відповідних послуг, а також відсутність координації і впорядкування функцій різних об'єктів інфраструктури з боку органів місцевої влади перешкоджають формуванню сприятливого підприємницького середовища в регіонах;
4) До сих пір актуальною залишається диференціація регіонів за показниками експорту і імпорту. За станом на 2003 р. питома вага Волинською, Житомирською, Кіровоградською, Рівненською, Тернопільською, Херсонською, Хмельницькою, Чернівецькою, Чернігівською областей і м. Севастополь не перевищував 1% в загальному експорті і імпорті. При цьому вага трьох регіонів (Донецької, Дніпропетровської і Запорізької областей) складала 44,6%.
Окремого розгляду потребує проблема регіональної асиметрії за обсягами інвестицій в економіку регіонів України. Розподіл регіонів України по рейтингу інвестиційної привабливості представлений на рис. 2.1.
Рисунок 2.1. Розподіл регіонів України за інвестиційною привабливістю (Джерело: РА "Експерт-Рейтинг[11]")
За наслідками дослідження на карті регіонів-лідерів залишилося всього два: Київ і Донецька область.
До категорії регіонів-сублідерів відносяться Луганська, Дніпропетровська і Миколаївська області. Дана група - нестійка, оскільки дані регіони найчастіше змінюють свою рейтингову позицію.
Базисні регіони (Харківська, Одеська, Запорізька, Львівська, Київська, Полтавська, Кіровоградська, Івано-Франківська, Чернігівська області і Автономна Республіка Крим) як і раніше залишаються економічною основою України. У цієї групи рівень інвестиційного ризику і потенціалу є середнім по країні, що викликає підвищений інтерес до них з боку потенційних інвесторів.
До групи регіонів-челленджерів, до якої увійшли Херсонська, Вінницька, Волинська, Закарпатська, Сумська, Хмельницька, Тернопільська, Житомирська, Черкаська і Чернівецька області, цього року приєднався Севастополь, який в попередні два роки займав вищі позиції.
Регіоном-аутсайдером за підсумками 2006-го виявилася Рівненська область. При помірному рівні потенціалу тут присутні одні з найвищих соціально-демографічних, фінансових і економічних ризиків, що сприяло її переміщенню в зону підвищеного ризику. Основні проблеми області -- слабкий розвиток транспортної і ринкової інфраструктур.
Дослідження РА "Експерт-Рейтинг" показали, що протягом останніх трьох років регіон стійко нарощує ризики, тому його нинішнє положення аутсайдера було цілком прогнозованим.
Необхідно виділити наступні параметри, що визначають особливості економічного розвитку регіонів України.
1. Особливості регіональної економіки України засновані на істотних відмінностях в структурі, потужності і потенціалі різних територій. Отже, ті або інші області потребують різних підходів до вибору моделей соціально-економічного розвитку. Це підвищує роль державної регіональної політики, оскільки лише збалансований і контекстуальний підхід може нівелювати негативні впливи структурних відмінностей економік регіонів.
2. Проблемою територіальної організації регіональної економіки є її незбалансованість, що стає причиною виникнення депресивних і повністю залежних від обласних центрів територій в межах регіону.
3. Галузева спеціалізація регіональної економіки досить одностороння. По-перше, області переважно орієнтуються на окремі види економічної діяльності. По-друге, в регіонах з розвиненою промисловістю істотно страждає розвиток соціальної сфери, що негативно впливає на рівень життя населення.
4. Узагальнюючи аналіз особливостей динаміки регіонального соціально-економічного розвитку, бачимо, що до ключових чинників, які заглиблюють регіональні диспропорції в процесі реформування економіки регіонів, можна віднести:
- неоднорідну адаптованість регіонів з різною структурою економіки до функціонування в умовах ринкової конкуренції;
- галузевий принцип управління економіки, і як наслідок, стимулювання лише базових областей, що мають високий ступінь територіальної локалізації; недостатньо інтенсивна співпраця між регіонами;
- ослаблення ролі держави в питаннях регулювання регіонального економічного розвитку і вирівнювання диспропорцій в темпах і напрямах розвитку;
- несиметричність впливу держави через існуючі механізми на розвиток різних регіонів;
- реформування системи державного управління шляхом децентралізації без створення належної нормативно-правової бази для цього процесу, що згладило б протистояння центральної і регіональних властей в питаннях розвитку регіональних економік;
- незбалансованість механізму бюджетного регулювання, що функціонує на основі двосторонніх домовленостей між регіонами і центром.
5. Загальною тенденцією є зростання об'ємів інвестицій в економіку регіонів, проте основний їх об'єм зосереджений в обласних центрах, а депресивні райони страждають від нерівномірного розподілу отриманих коштів. Має місце галузевий дисбаланс в розподілі інвестицій.
6. Концентрація капіталу, ресурсів і потужності регіону безпосередньо впливає на рівень екологічного ризику території.
2.2 Аналіз демографічних процесів регіону
Регіон є складною багатовимірної структурою, що містить економічну, соціальну і екологічну підсистеми. В той же час це особливий тип економічних систем, що виникають на основі взаємопов'язаного розвитку виробництва, населення та ресурсної сфери.
Як багатовимірні структури регіони об'єднують різні підсистеми та засновані на взаємодії природних, технологічних, соціальних процесів і політичних, економічних, демографічних, культурних, екологічних факторів [54].
Управління комплексним регіональним розвитком повинно враховувати облік соціальних факторів, який стає важливою самостійною функцією, що протистоїть тенденції загальної комерціалізації. Через те, що цілі соціально-економічного розвитку не можуть бути досягнуті в результаті автоматичної діяльності ринку, необхідне здійснення спеціальної політики, яка допоможе уникнути або вирішити "провали ринку" - екстерналії (сукупність явищ, що не піддаються регулюванню з допомогою ринкового механізму) [ 54].
Складовою частиною соціально-економічної політики держави є демографічна, яка реалізується як система заходів, покликаних надавати регулюючий вплив на демографічні процеси. Вона містить соціальні, економічні, юридичні та інші заходи, спрямовані на зміну процесу відтворення населення. До них відносяться, наприклад, заходи заохочення дітородіння (допомоги при народженні дитини тощо) або його стримування) [69].
Для планування і ефективного використання трудових ресурсів, обґрунтування заходів демографічної політики використовуються результати демографічного прогнозу (розрахунок очікуваної чисельності та статево-статевої структури населення світу, регіону, країни або її частини на основі фактичної структури та існуючих або передбачуваних рівнів народжуваності і смертності різних вікових груп, а також тенденцій міграції) [7].
Аналіз демографічної ситуації в Україні за останні роки показує про погіршення показників природного відтворення, механічного руху населення, про негативну динаміку народжуваності, смертності, міграції майже всіх регіонів (табл. 2.1). Така тенденція доводить неспроможність створених умов покращувати демографічну ситуацію в регіонах країни, а тому, й забезпечувати передумови відтворення трудового потенціалу.
Таблиця 2.1. Кількість населення України
|
Показники |
Роки |
|||||||||||||
|
1991 |
1996 |
1997 |
1998 |
1999 |
2000 |
2001 |
2002 |
2003 |
2004 ** |
2005 ** |
2006 ** |
2007 ** |
||
|
Кількість населення, млн. * |
51,9 |
51,3 |
50,9 |
50,5 |
50,1 |
49,7 |
48,5 |
48,0 |
47,6 |
47,3 |
46,9 |
46,6 |
+46,4 |
|
|
міське |
35,1 |
34,8 |
34,5 |
34,3 |
34,0 |
33,8 |
32,6 |
32,3 |
32,1 |
32,0 |
31,8 |
31,8 |
31,7 |
|
|
сільське |
16,8 |
16,5 |
16,4 |
16,2 |
16,1 |
15,9 |
15,9 |
15,7 |
15,5 |
15,3 |
15,1 |
14,8 |
14,7 |
|
|
Відсоток до всього населення |
||||||||||||||
|
міське |
67,6 |
67,8 |
67,8 |
67,9 |
67,9 |
68,0 |
67,2 |
67,3 |
67,4 |
67,7 |
67,8 |
68,2 |
68,3 |
|
|
сільське |
32,4 |
32,2 |
32,2 |
32,1 |
32,1 |
32,0 |
32,8 |
32,7 |
32,6 |
32,3 |
32,2 |
31,8 |
31,7 |
|
|
Статистичний щорічник України за 2003 рік під ред. О.Г. Осауленко |
* За даними Всеукраїнського перепису населення на 5 грудня 2001, за інші роки - на початок року
** За даними Державного комітету статистики України http://www.ukrstat.gov.ua
Сам за себе говорить той факт, що показник відтворення населення України з 1954 року по 2005 рік значно знизився: з 1,29 до 0,56 (табл. 2.2).
Як видно з табл. 3.3, 1991 року вже спостерігалась негативна тенденція Відтворення населення. На сучасному етапі смертність дещо знизилась, але зберігається тенденція до подальшого збільшення. Рівень народжуваності лиш в останні чотири роки збільшився, що поки не змінює негативного природного приросту.
Таблиця 2.2. Нетто-коефіцієнт відтворення населення
|
Країна |
Азербайджан |
Вірменія |
Білорусія |
Грузія |
Казахстан |
Киргизія |
Латвія |
Литва |
Молдова |
Росія |
Таджикистан |
Туркменія |
Узбекистан |
Україна |
Естонія |
|
|
Рік |
||||||||||||||||
|
1954 |
2.34 |
2.02 |
1.2 |
1.31 |
1.9 |
1.91 |
0.9 |
1.2 |
1.53 |
1.25 |
2.42 |
2.21 |
2.5 |
1.29 |
0.93 |
|
|
1955 |
2.34 |
2.03 |
1.24 |
1.31 |
1.93 |
1.97 |
0.91 |
1.21 |
1.54 |
1.26 |
2.46 |
2.24 |
2.51 |
1.28 |
0.93 |
|
|
1956 |
2.33 |
2.04 |
1.27 |
1.3 |
1.96 |
2.05 |
0.91 |
1.22 |
1.54 |
1.26 |
2.5 |
2.26 |
2.52 |
1.26 |
0.92 |
|
|
1957 |
2.33 |
2.04 |
1.27 |
1.3 |
1.96 |
2.05 |
0.91 |
1.22 |
1.54 |
1.26 |
2.5 |
2.26 |
2.52 |
1.26 |
0.92 |
|
|
1958 |
2.33 |
2.04 |
1.27 |
1.3 |
1.96 |
2.05 |
0.91 |
1.22 |
1.54 |
1.26 |
2.5 |
2.26 |
2.52 |
1.26 |
0.92 |
|
|
1959 |
2.33 |
2.04 |
1.27 |
1.3 |
1.96 |
2.05 |
0.91 |
1.22 |
1.54 |
1.26 |
2.5 |
2.26 |
2.52 |
1.26 |
0.92 |
|
|
1960 |
2.13 |
2.04 |
1.26 |
1.33 |
1.95 |
2.19 |
0.89 |
1.17 |
1.48 |
1.22 |
2.72 |
2.44 |
2.66 |
1.04 |
0.92 |
|
|
1961 |
2.24 |
1.99 |
1.26 |
1.19 |
1.94 |
2.33 |
0.87 |
1.12 |
1.42 |
1.1 |
2.93 |
2.61 |
2.81 |
1.01 |
0.9 |
|
|
1962 |
2.3 |
2.05 |
1.26 |
1.35 |
1.94 |
2.33 |
0.87 |
1.12 |
1.42 |
1.1 |
2.93 |
2.61 |
2.81 |
1.01 |
0.89 |
|
|
1963 |
2.39 |
1.8 |
1.26 |
1.18 |
1.94 |
2.33 |
0.87 |
1.12 |
1.42 |
1.02 |
2.93 |
2.61 |
2.81 |
1.01 |
0.88 |
|
|
1964 |
2.4 |
1.72 |
1.26 |
1.35 |
1.94 |
2.33 |
0.87 |
1.12 |
1.42 |
0.97 |
2.93 |
2.61 |
2.81 |
0.94 |
0.89 |
|
|
1965 |
2.37 |
1.75 |
1.19 |
1.18 |
1.79 |
2.27 |
0.86 |
1.01 |
1.32 |
0.97 |
2.87 |
2.55 |
2.74 |
0.9 |
0.9 |
|
|
1966 |
2.28 |
1.75 |
1.11 |
1.2 |
1.64 |
2.21 |
0.85 |
1.04 |
1.22 |
0.97 |
2.8 |
2.48 |
2.66 |
0.93 |
0.9 |
|
|
1967 |
2.25 |
1.63 |
1.11 |
1.17 |
1.64 |
2.21 |
0.85 |
1.05 |
1.22 |
0.94 |
2.8 |
2.48 |
2.66 |
0.95 |
0.94 |
|
|
1968 |
2.14 |
1.59 |
1.11 |
1.2 |
1.64 |
2.21 |
0.85 |
1.06 |
1.22 |
0.96 |
2.8 |
2.48 |
2.66 |
0.95 |
0.98 |
|
|
1969 |
2.08 |
1.49 |
1.11 |
1.23 |
1.64 |
2.21 |
0.85 |
1.07 |
1.22 |
0.93 |
2.8 |
2.48 |
2.66 |
0.94 |
1.02 |
|
|
1970 |
2.05 |
1.47 |
1.09 |
1.23 |
1.6 |
2.17 |
0.85 |
1.11 |
1.22 |
0.93 |
2.86 |
2.56 |
2.66 |
0.97 |
1.03 |
|
|
1971 |
1.92 |
1.47 |
1.06 |
1.22 |
1.56 |
2.12 |
0.97 |
1.13 |
1.17 |
0.95 |
2.92 |
2.64 |
2.65 |
0.99 |
1.03 |
|
|
1972 |
1.83 |
1.43 |
1.06 |
1.2 |
1.56 |
2.12 |
0.95 |
1.08 |
1.17 |
0.94 |
2.92 |
2.64 |
2.65 |
1.01 |
1.01 |
|
|
1973 |
1.8 |
1.39 |
1.06 |
1.21 |
1.56 |
2.12 |
0.93 |
1.05 |
1.17 |
0.93 |
2.92 |
2.64 |
2.65 |
1.01 |
0.99 |
|
|
1974 |
1.78 |
1.33 |
1.06 |
1.2 |
1.56 |
2.12 |
0.93 |
1.03 |
1.17 |
0.93 |
2.92 |
2.64 |
2.65 |
1.01 |
1.01 |
|
|
1975 |
1.74 |
1.31 |
1.01 |
1.18 |
1.48 |
1.98 |
0.92 |
1.01 |
1.14 |
0.93 |
2.75 |
2.47 |
2.46 |
0.95 |
0.99 |
|
|
1976 |
1.74 |
1.28 |
0.99 |
1.12 |
1.39 |
1.83 |
0.9 |
1.01 |
1.12 |
0.91 |
2.57 |
2.3 |
2.27 |
0.95 |
0.99 |
|
|
1977 |
1.71 |
1.18 |
0.99 |
1.09 |
1.39 |
1.83 |
0.89 |
0.99 |
1.12 |
0.89 |
2.57 |
2.3 |
2.27 |
0.93 |
0.98 |
|
|
1978 |
1.62 |
1.18 |
0.99 |
1.12 |
1.39 |
1.83 |
0.88 |
0.96 |
1.12 |
0.88 |
2.57 |
2.3 |
2.27 |
0.94 |
0.94 |
|
|
1979 |
1.55 |
1.12 |
0.99 |
1.05 |
1.39 |
1.83 |
0.88 |
0.98 |
1.12 |
0.87 |
2.57 |
2.3 |
2.27 |
0.94 |
0.95 |
|
|
1980 |
1.49 |
1.08 |
0.95 |
1.05 |
1.38 |
1.85 |
0.9 |
0.96 |
1.1 |
0.88 |
2.51 |
2.2 |
2.19 |
0.91 |
0.95 |
|
|
1981 |
1.45 |
1.08 |
0.97 |
1.06 |
1.36 |
1.87 |
0.89 |
0.93 |
1.12 |
0.9 |
2.44 |
2.1 |
2.11 |
0.91 |
0.96 |
|
|
1982 |
1.44 |
1.12 |
0.97 |
1.06 |
1.36 |
1.87 |
0.94 |
0.92 |
1.19 |
0.95 |
2.44 |
2.1 |
2.11 |
0.91 |
0.99 |
|
|
1983 |
1.36 |
1.08 |
0.97 |
1.07 |
1.36 |
1.87 |
1.01 |
0.96 |
1.24 |
0.97 |
2.44 |
2.1 |
2.11 |
0.96 |
1.01 |
|
|
1984 |
1.33 |
1.12 |
0.97 |
1.06 |
1.36 |
1.87 |
1.03 |
0.99 |
1.24 |
0.96 |
2.44 |
2.1 |
2.11 |
0.95 |
1 |
|
|
1985 |
1.33 |
1.19 |
0.97 |
1.11 |
1.38 |
1.86 |
0.99 |
0.99 |
1.29 |
1 |
2.43 |
2.06 |
2.07 |
0.96 |
1.01 |
|
|
1986 |
1.33 |
1.2 |
0.97 |
1.06 |
1.4 |
1.85 |
1.06 |
1.02 |
1.29 |
1.04 |
2.41 |
2.01 |
1.98 |
0.96 |
1.03 |
|
|
1987 |
1.32 |
1.19 |
0.97 |
1.08 |
1.4 |
1.85 |
1.05 |
1.01 |
1.23 |
1.04 |
2.41 |
2.01 |
1.98 |
0.96 |
1.06 |
|
|
1988 |
1.27 |
1.02 |
0.96 |
1.06 |
1.4 |
1.85 |
1.02 |
1 |
1.23 |
1.01 |
2.41 |
2.01 |
1.98 |
0.96 |
1.08 |
|
|
1989 |
1.27 |
1.23 |
0.96 |
1 |
1.4 |
1.85 |
0.97 |
0.95 |
1.17 |
0.95 |
2.41 |
2.01 |
1.98 |
0.92 |
1.05 |
|
|
1990 |
1.26 |
1.24 |
0.91 |
1.02 |
1.28 |
1.74 |
0.95 |
0.97 |
1.13 |
0.9 |
2.24 |
1.89 |
1.86 |
0.88 |
0.97 |
|
|
1991 |
1.32 |
1.22 |
0.85 |
1 |
1.15 |
1.62 |
0.88 |
0.96 |
1.07 |
0.82 |
2.06 |
1.77 |
1.74 |
0.78 |
0.86 |
|
|
1992 |
1.39 |
1.11 |
0.83 |
0.84 |
1.15 |
1.62 |
0.83 |
0.92 |
1.05 |
0.73 |
2.06 |
1.77 |
1.74 |
0.82 |
0.81 |
|
|
1993 |
1.37 |
0.94 |
0.76 |
0.76 |
1.15 |
1.62 |
0.72 |
0.83 |
0.97 |
0.64 |
2.06 |
1.77 |
1.74 |
0.76 |
0.69 |
|
|
1994 |
1.28 |
0.81 |
0.72 |
0.76 |
1.15 |
1.62 |
0.67 |
0.75 |
0.91 |
0.65 |
2.06 |
1.77 |
1.74 |
0.71 |
0.65 |
|
|
1995 |
1.15 |
0.78 |
0.65 |
0.77 |
1.03 |
1.48 |
0.6 |
0.74 |
0.82 |
0.63 |
1.95 |
1.55 |
1.55 |
0.67 |
0.62 |
|
|
1996 |
1.03 |
0.77 |
0.63 |
0.76 |
0.91 |
1.34 |
0.56 |
0.71 |
0.75 |
0.6 |
1.84 |
1.32 |
1.35 |
0.64 |
0.62 |
|
|
1997 |
1.03 |
0.7 |
0.59 |
0.74 |
0.91 |
1.34 |
0.54 |
0.7 |
0.78 |
0.57 |
1.84 |
1.32 |
1.35 |
0.61 |
0.59 |
|
|
1998 |
0.89 |
0.62 |
0.6 |
0.72 |
0.91 |
1.34 |
0.53 |
0.7 |
0.8 |
0.58 |
1.84 |
1.32 |
1.35 |
0.58 |
0.57 |
|
|
1999 |
0.81 |
0.57 |
0.61 |
0.7 |
0.91 |
1.34 |
0.56 |
0.7 |
0.8 |
0.54 |
1.84 |
1.32 |
1.35 |
0.54 |
0.59 |
|
|
2000 |
0.8 |
0.53 |
0.63 |
0.64 |
0.92 |
1.24 |
0.59 |
0.67 |
0.76 |
0.56 |
1.76 |
1.26 |
1.29 |
0.52 |
0.64 |
|
|
2001 |
0.75 |
0.48 |
0.61 |
0.67 |
0.93 |
1.13 |
0.58 |
0.62 |
0.6 |
0.58 |
1.67 |
1.2 |
1.23 |
0.51 |
0.64 |
|
|
2002 |
0.75 |
0.57 |
0.59 |
0.67 |
0.93 |
1.13 |
0.59 |
0.59 |
0.58 |
0.61 |
1.67 |
1.2 |
1.23 |
0.54 |
0.66 |
|
|
2003 |
0.76 |
0.6 |
0.58 |
0.62 |
0.93 |
1.13 |
0.61 |
0.61 |
0.58 |
0.62 |
1.67 |
1.2 |
1.23 |
0.56 |
0.66 |
|
|
2004 |
0.87 |
0.67 |
0.59 |
0.67 |
0.93 |
1.13 |
0.59 |
0.61 |
0.6 |
0.63 |
1.67 |
1.2 |
1.23 |
0.58 |
0.67 |
|
|
2005 |
0.73 |
0.6 |
0.59 |
0.66 |
1.01 |
1.13 |
0.6 |
0.61 |
0.69 |
0.61 |
1.58 |
1.15 |
1.18 |
0.56 |
0.69 |
Негативний приріст населення спостерігається практично у всіх регіонах країни. Ще 1991 р. в Україні вперше виникла депопуляція в загальнонаціональному масштабі - число померлих у країні перевищило число народжених. В подальшому ця різниця постійно зростала. Але процес зменшення населення в країні відбувається нерівномірно. Найбільше підвернені депопуляції східний, а також частково центральний (чернігівська, Полтавська, Черкаська області). Так, за 15 років кількість населення Сумщини зменшилась на 300 тис. чоловік (табл. 2.3).
Значне зниження народжуваності як основного процесу, що визначає специфіку відтворення населення в Україні, обумовлене різними факторами, серед яких об'єктивна тенденція переходу до європейського типу шлюбних відносин. На відміну від західного світу, де перехід до режиму демографічної зрілості був поступовим, в Україні спостерігається прискорена траєкторія такого переходу. Українське суспільство переживає складний період посилення трансформації шлюбної поведінки, що супроводжується суперечливими наслідками: зростанням кількості розлучень, збільшенням неповних сімей та позашлюбної народжуваності.
Таблиця 2.3 Кількість жителів Сумщини в 2003 - 2007рр (тис. чол.)
|
Роки |
Чисельність на 1 січня |
Середньорічна чисельність за рік |
|||||
|
Все населення |
Міське |
Сільське |
Все населення |
Міське |
Сільське |
||
|
2003 |
1259,5 |
818,9 |
440,6 |
1268,6 |
823,3 |
445,3 |
|
|
2004 |
1116,3 |
473,8 |
642,5 |
1119,8 |
475,4 |
644,4 |
|
|
2005 |
1224,2 |
804,3 |
419,9 |
1232,9 |
807,5 |
425,4 |
|
|
2006 |
1209,3 |
799,0 |
410,3 |
1216,7 |
801,6 |
415,1 |
|
|
2007 |
1196,8 |
797,1 |
399,7 |
1204,1 |
800,3 |
403,8 |
На даний момент середня норма народжуваності для жінки по Україні - 1,5 дитини. Практично в усіх регіонах країни жінки, як правило, орієнтовані на модель сім'ї з двома дітьми. Народження однієї дитини найбільш характерно для східно-центрального регіону. В Сумській області 10 жінок народжують 14 дітей, в Луганській області та Криму - по 1,1 дитині. І лише в західних областях України число народжених перевищує число померлих.
Аналізуючи графік народжуваності (рис 2.2) можна констатувати, що найменша кількість дітей на Сумщині народилося на початку 30-х і 40-х рр. (голод) та в 1941-1944 рр (Друга світова війна). Після війни ситуація покращилась та, починаючи з середини 40-х рр., "бебі-бум" повторювався з періодичністю приблизно в 20 років. Зараз же більшість жінок народжують першу дитину не в 20 років, а пізніше, а другу - не в 23-24 роки, а в 30-35, або взагалі зупиняються на одній дитині. Динаміка народжуваності в залежності від віку жінки в Україні представлено в табл. 2.4.
Рисунок.2.2. Тенденції народжуваності в Сумській області по роках [80].
Ще одна демографічна проблема України, раніше властива лише розвинутим країнам, - старіння населення. Дослідники сьогодні говорять про "герентрологічну революцію" - революцію стариків. Найбільш інтенсивно процес старіння суспільства буде відбуватись між 2010 та 2040 рр., Коли в пенсійному віці опиняться покоління, що народились в період "бебі-бума". В Україні процес старіння населення має свою особливість. З одного боку, як на Заході, він обумовлений падінням народжуваності. З іншого - підвищенням смертності в працездатному віці. За даними статистики, ймовірність померти в працездатному віці для українських чоловіків в 1,5 рази вища, ніж для європейських.
Демографічна діра утворилася на Північному-сході (Сумська, Чернігівська, Полтавська, Кіровоградська область) і по суті "розповзлася" по всій Україні. Причиною такої ситуації є державна політика, що здійснюється після Другої світової війни аж до 1991 року, коли відбувався перерозподіл трудових ресурсів між регіонами Радянського Союзу, а також внутрішнє переселення сільського населення в південні регіони України. У 1970-1980 роки проявився негативний результат цього процесу.
Що стосується інших важливих демографічних показників, то за даними останнього перепису населення (2001 р.), в середньому по Україні на 1000 чоловіків припадає 1198 жінок, що в процентному співвідношенні складає - 46,3% чоловіків та 53,7% жінок.
Таблиця 2.4 Кількість народжених на 1000 жінок відповідного віку.
|
Рік |
Коефіцієнти народжуваності за віком матері |
Сумарний коефіцієнт народжуваності ** |
||||||||
|
15-49 * |
15-19* 15-19 * |
20-24 |
25-29 |
30-34 |
35-39 |
40-44 |
45-49 * |
|||
|
1990 |
53,3 |
59,1 |
161,7 |
87,7 |
41,6 |
15,1 |
3,4 |
0,1 |
1,844 |
|
|
1991 |
51,2 |
60,3 |
156,9 |
82,4 |
37,9 |
13,8 |
3,1 |
0,1 |
1,773 |
|
|
1992 |
48,2 |
60,5 |
147,8 |
76,5 |
34,6 |
12,5 |
2,8 |
0,2 |
1,674 |
|
|
1993 |
44,6 |
58,4 |
135,5 |
72,2 |
32,0 |
11,7 |
2,5 |
0,2 |
1,563 |
|
|
1994 |
41,4 |
57,0 |
126,1 |
67,8 |
29,6 |
10,9 |
2,4 |
0,2 |
1,470 |
|
|
1995 |
38,9 |
55,1 |
119,1 |
65,7 |
27,5 |
9,9 |
2,1 |
0,2 |
1,397 |
|
|
1996 |
36,8 |
51,5 |
114,2 |
62,8 |
26,6 |
9,3 |
1,9 |
0,1 |
1,332 |
|
|
1997 |
34,9 |
46,2 |
108,6 |
61,4 |
26,4 |
9,4 |
1,9 |
0,1 |
1,270 |
|
|
1998 |
33,1 |
41,5 |
103,3 |
59,2 |
26,2 |
9,1 |
2,0 |
0,1 |
1,207 |
|
|
1999 |
30,8 |
35,0 |
95,8 |
56,8 |
25,9 |
8,7 |
1,9 |
0,1 |
1,121 |
|
|
2000 |
30,6 |
32,1 |
94,9 |
57,8 |
26,5 |
8,7 |
1,9 |
0,1 |
1,110 |
|
|
2001 |
30,0 |
29,2 |
90,7 |
58,7 |
27,6 |
9,0 |
1,9 |
0,1 |
1,086 |
|
|
2002 |
31,2 |
29,2 |
91,3 |
62,7 |
30,2 |
9,8 |
1,9 |
0,1 |
1,126 |
|
|
2003 |
32,7 |
29,0 |
92,3 |
67,1 |
33,0 |
10,9 |
2,0 |
0,1 |
1,172 |
|
|
2004 |
34,3 |
29,6 |
93,4 |
70,6 |
35,4 |
12,2 |
2,2 |
0,1 |
1,218 |
|
|
2005 |
34,4 |
28,6 |
88,8 |
71,7 |
37,7 |
13,3 |
2,3 |
0,1 |
1,213 |
|
|
2006 |
37,5 |
29,5 |
92,2 |
79,4 |
42,7 |
15,5 |
2,5 |
0,1 |
1,254 |
|
|
2007 |
38,8 |
30,3 |
92,2 |
81,3 |
45,4 |
16,8 |
2,9 |
0,1 |
1,317 |
|
|
* У ці групи відповідно включено число народжених у матерів молодше 15 і старше 49 років; ** На одну жінку |
За рівнем смертності населення в Україні лідирує центральний регіон (Чернігівська, Вінницька, Черкаська області), а також Луганська та Сумська області. Центральний регіон також лідирує за кількістю смертей від хвороб системи кровообігу та новоутворень. Жертвами нещасних випадків частіше за інших ставали жителі східного регіону, а також Чернігівської, Київської та Дніпропетровської областей.
В даний час частка міського і сільського населення практично не змінюється, що свідчить про стабілізацію процесу урбанізації. Чисельність міського населення, за результатами Всеукраїнського перепису 2001 року, склала 32 млн 574 тис. осіб, або 67,2%, сільського - 15 млн 883 тис. осіб, або 32,8%. Порівняно з 1989 роком міське населення зменшилось на 2,0 млн чоловік, сільське - на 1,2 млн чоловік, проте співвідношення між ними в цілому у країні залишалось практично незмінним. В табл. 2.5 надані дані про розміщення та співвідношення міського та сільського населення за регіонами України на 2001 року.
На показники народжуваності впливають багато чинників. Серед них такі [37]:
1. Підвищення виплат при народженні першої дитини, а також другої та третьої позитивно впливає на рішення людей мати дітей, але стимулюючий ефект від даного заходу не буде довгостроковим. На початку 1980-х рр. був проведений подібний експеримент, що призвело збільшенню народжуваності протягом 4-5 років.
Найбільше дітей (так було до революції 1917 р. і така ситуація спостерігається зараз в багатьох небагатих країнах) народжується або в дуже бідних, або в дуже багатих сім'ях. Сьогодні в Україні спостерігається низька народжуваність в бідних сім'ях, та лиш деякі багаті сім'ї можуть собі дозволити утримувати декількох дітей.
2. Одним з негативних факторів, що впливають на народжуваність, є виїзд заміжніх жінок з сільської місцевості та малих міст на роботу за кордон.
3. В Україні переміщення населення всередині країни досить інтенсивне, в результаті чого сім'ї розділені територіально. Дана тенденція теж перешкоджає рішенню подружжя мати дітей.
Таблиця 2.5. Розподіл міського та сільського населення за регіонами України на 2001р. [52]
|
Регіон |
Чисельність наявного населення, тис. осіб |
У% до всього населення |
Довідково за 1989 рік |
||||
|
міське |
сільське |
міське |
сільське |
міське |
сільське |
||
|
Автономна Республіка Крим |
1274,3 |
759,4 |
63 |
37 |
65 |
35 |
|
|
Вінницька |
818,9 |
953,5 |
46 |
54 |
44 |
56 |
|
|
Волинська |
533,2 |
527,5 |
50 |
50 ... |
Подобные документы
Визначення місця соціально-економічної політики в управлінні розвитком фармацевтичного підприємства, дослідження структури його соціально-економічного потенціалу. Діагностика існуючого рівня соціально-економічного потенціалу і розвитку ЗАТ "Біолік".
дипломная работа [1,8 M], добавлен 07.07.2011Етапи розробки рекомендацій щодо напрямів регулювання соціально-економічного розвитку регіону. Способи оцінки ефективності використання потенціалу регіональної економіки Львівської області. Аналіз транспортної складової розвитку продуктивних сил регіону.
курсовая работа [766,4 K], добавлен 17.12.2013Забезпечення стабільного розвитку України на основі використання економічного потенціалу регіонів. Підвищення зайнятості населення, виробництва промислової та сільськогосподарської продукції. Зменшення викидів шкідливих речовин, охорона довкілля.
курсовая работа [407,8 K], добавлен 05.06.2019Аналіз основних показників економічного і соціального розвитку регіонів України, розвиток господарських комплексів. Особливості сучасної програми регіонального розвитку. Класифікація регіональних програм: рівень значущості, територіальна приналежність.
реферат [62,6 K], добавлен 21.05.2012Сутність економічного потенціалу підприємства, його властивості. Організаційно-економічна характеристика підприємства "Горсвет". Побудова квадрату потенціалу. Інформаційні технології в сфері планування і прогнозування економічного потенціалу підприємства.
курсовая работа [174,8 K], добавлен 10.04.2014Предмет і метод статистики. Регіональна статистика як складова інформаційного забезпечення управління. Основні статистичні показники. Методика оцінки міжрегіональної та внутрішньо регіональної диференціації соціально-економічного розвитку регіонів.
курсовая работа [74,7 K], добавлен 04.08.2016Дослідження теоретичних аспектів стратегічного формування програм соціально-економічного розвитку. Аналіз виконання програми соціально-економічного розвитку на прикладі Львівської області. Пропозиції напрямків забезпечення цільового програмування.
дипломная работа [1,9 M], добавлен 08.07.2015Поняття та головний зміст, соціально-економічна характеристика трудових ресурсів. Сумська область: соціально-економічні показники розвитку регіону, оцінка ефективності використання трудового потенціалу в ньому та фактори впливу на даний показник.
дипломная работа [354,6 K], добавлен 25.11.2011Визначення сутності регіонального розвитку. Загальна характеристика соціально-економічного стану Золочівського району та стратегічний аналіз можливостей його розвитку. Особливості регіональної політики в країнах Європейського Союзу та в Україні.
магистерская работа [946,3 K], добавлен 15.07.2014Поняття та склад потенціалу національної економіки. Відмінні риси природно-ресурсного, демографічного та трудового, науково-технічного, інформаційного, виробничого, екологічного, зовнішньоекономічного потенціалу. Показники економічного потенціалу країни.
презентация [2,4 M], добавлен 01.11.2012Особливості географічного розташування, населення, виробничого і трудоресурсного потенціалу Південного економічного району. Актуальні проблеми та соціально-економічне становище Одеської, Миколаївської, Херсонської областей та Автономної Республіки Крим.
курсовая работа [66,1 K], добавлен 05.02.2014Класифікація національних економічних інтересів. Довгострокові передумови та фактори соціально-економічного розвитку. Повноцінне входження України у світовий інформаційний простір, її участь в глобальних процесах світу і пріоритети у зовнішній політиці.
реферат [1,0 M], добавлен 18.05.2011Значення Придніпровського регіону для економіки України, його природно-ресурсний потенціал та демографічна ситуація. Стан промисловості, сільського господарства, транспорту та зовнішньої торгівлі. Проблеми та перспективи економічного розвитку регіону.
курсовая работа [449,2 K], добавлен 05.01.2014Сучасний етап європейської інтеграції України, активізація партнерських стосунків з державами Європейського Союзу в усіх площинах соціально-економічної взаємодії. Розвиток транскордонного співробітництва та нарощування потенціалу транскордонних ринків.
статья [30,9 K], добавлен 19.09.2017Теоретичні засади проведення аналізу соціально-економічного розвитку. Методи аналізу стану і розвитку виробничої та соціальної сфери міста, його бюджетного формування. Розвиток машинобудування, паливно-енергетичного комплексу. Інвестиційна привабливість.
курсовая работа [296,1 K], добавлен 26.10.2010Характеристика категорії "фінансовий потенціал регіону" на основі імматеріального, ресурсного та системного підходів. Визначення релевантних складових фінансового потенціалу регіонів України з урахуванням функціональної ознак, алгоритм кількісної оцінки.
статья [1,2 M], добавлен 17.05.2014Власність як основа економічного ладу суспільства. Сутність економічної системи, її структура та класифікація. Типи та форми власності, їх еволюція. Закон відповідності економічних відносин характеру і рівню розвитку продуктивних сил. Способи виробництва.
презентация [102,5 K], добавлен 24.09.2015Соціально-економічна сутність та функції житлово-комунального господарства Донецького економічного району України, його територіальна структура та регіональні відмінності. Проблеми та напрями удосконалення розвитку і розміщення ЖКГ Донецького регіону.
курсовая работа [94,2 K], добавлен 27.11.2013Сутність, формування, структура та складові елементи економічного потенціалу підприємства та його властивості. Основні економічні показники господарської діяльності підприємства. Динаміка показників формування фінансових результатів підприємства.
курсовая работа [467,2 K], добавлен 29.04.2014Результати дослідження рівня фінансової безпеки держави - фактор, від якого залежить розробка та реалізація стратегічних програм соціально-економічного розвитку України. Репрезентативні показники, які істотно впливають на стан банківської діяльності.
контрольная работа [114,9 K], добавлен 07.08.2017
