,(3.5)

де - витрати i-го виду, пов'язані з формуванням, підтримкою і розвитком індивідуального трудового потенціалу працівника, здійснювані в j-м році;

- число видів витрат, що враховуються при оцінці трудового потенціалу;

- облікова ставка (індекс споживчих цін, індекс інфляції);

- період часу здійснення витрат i-го виду.

Під періодом здійснення витрат розуміється проміжок часу, протягом якого проводяться витрати i-го виду, пов'язані із створенням, підтримкою і розвитком трудового потенціалу працівника. Під розрахунковим розуміється період часу, протягом якого створюється новий, відновлюється і розвивається існуючий трудовий потенціал працівника. Кінець розрахункового періоду, згідно пропонованої методики, співпадає з роком, станом на який проводиться оцінка трудового потенціалу.

Природно-рекреаційний потенціал території відіграє важливу роль в визначенні і управлінні соціально-економічним потенціалом регіону. Під природно-рекреаційним потенціалом регіону (ПРП) ми розуміємо систему соціальних, економічних і екологічних елементів, взаємозв'язків і взаємовідносин, а також організаційно-економічних механізмів, що їх опосередковують, яка синтезує динамічно змінювану здатність певної території максимально формувати і задовольняти рекреаційні потреби населення, шляхом оптимального використовування природних, трудових, матеріальних і фінансових рекреаційних ресурсів в умовах конкретних соціо-еколого-економічних відносин.

Виходячи з системності погляду на ПРП території, необхідний комплексний підхід до його оцінки (рис.3.1).

Звертаючи увагу на 4-й етап представленого на рисунку алгоритму оцінки, слід відмітити, що одним із найбільш ефективних підходів до здійснення комплексної економічної оцінки є моделювання. Математичні моделі, які використовуються для дослідження, оцінки та управління соціально-економічними системами, класифікують на: інформаційні та концептуальні (за критерієм відображення структури та механізму функціонування об'єкту моделювання); статистичні та динамічні (за чинником часу); аналітичні та алгоритмічні (за способом математичного опису процесів, які відбуваються в системі); детерміновані та стохастичні (з погляду форми відображення причинно-наслідкових зв'язків); імітаційні та оптимізаційні (за вибором методу відображення процесу управління в системі).

Одним із найточніших методів оцінки природно-ресурсного потенціалу є різні моделювання на основі оптимізаційних інструментів лінійного програмування, які в загальному розумінні дозволяють вести пошук максимуму або мінімуму лінійної функції при наявності лінійних обмежень.



Рисунок 3.1 Алгоритм комплексної економічної оцінки ПРП території

Використання оптимізаційної моделі математичного програмування Л.В. Канторовича [33; 32] відповідає сучасному рівню управління соціально-економічними процесами, які ускладнені екологічною складовою, і дозволяє визначати, обгравати та оптимізувати допустимі програми (плани) з точки зору прийнятого критерію ПРП території.

Етапи математичної формалізації завдання оптимізації інтересів суб'єктів природно-рекреаційної діяльності відповідно до процесів формування та використання ПРП території подані нижче.

1. Введення позначень:

L - валовий регіональний продукт, отриманий підприємствами природно-рекреаційної галузі (показник економічної оцінки ПРП території), тис. грн.

P_л, P_в, P_с, P_е - ринкова гранична ціна рекреаційної послуги, з урахуванням найбільш несприятливої комбінації використання ресурсів (факторів), грн., відповідно виду: P_л - лікувальна рекреація (санаторного типу), P_в - тривалий відпочинок (на базах та в будинках відпочинку, пансіонатах), P_с - спортивний туризм (на спортивних і тренувальних базах, спортивних зборах тощо), P_е - екологічний туризм (відновлення сил шляхом відвідання екосистем: зелений, сільський, лісовий, заповідний і маршрутний туризм), грн./послугу. Інтегрування всієї різноманітності видів рекреації в даних чотирьох видах доцільно з огляду на спрощення дуже складних ітераційних розрахунків, а також на проведення практичного дослідження на прикладі регіону, для якого рекреаційна діяльність не є традиційною і відповідно потребує видового розвитку в перспективі.

x_л, x_в, x_с, x_е - кількість наданих рекреаційних послуг певного виду в регіоні протягом року, тис. од.

N - загальна площа земель рекреаційного призначення (земля є базисом зосередження прояву корисностей природно-рекреаційних ресурсів), га.

N_л, N_в, N_с, N_е - площа земель рекреаційного призначення в розрахунку на одну рекреаційну послугу відповідно до екологічної місткості того чи іншого виду рекреаційних земель при формуванні та наданні рекреаційних послуг в регіоні протягом року, відповідно: N_л - одиниці послуги лікувальної рекреації, N_в - одиниці послуги в будинках відпочинку, N_с - одиниці послуги рекреації спортивного виду, N_е - одиниці послуги рекреації екологічного виду, га/послугурік.

H - загальна чисельність трудових ресурсів, що можуть бути залучені до формування та надання рекреаційних послуг в регіоні, осіб.

H_л, H_в, H_с, H_е - чисельність трудових ресурсів, що мають якості відповідно до вимог надання якісних рекреаційних послуг: рівень спеціальної освіти, рівень гостинності тощо, розрахована на основі трудомісткості окремих видів послуг (осіб), наданих в регіоні протягом року, відповідно: Н_л - одиниці послуги лікувальної рекреації, Н_в - одиниці послуги в будинках відпочинку, Н_с одиниці послуги рекреації спортивного виду, Н_е - одиниці послуги рекреації екологічного виду.

K - загальна сума фінансових інвестицій, яка може бути залучена до формування та надання рекреаційних послуг в регіоні, тис. грн.

K_л, K_в, K_с, K_е - фінансові інвестиції у формування та надання рекреаційних послуг в регіоні протягом року, відповідно: K_л - одиниці послуги лікувальної рекреації; K_в - одиниці послуги відпочинку, K_с - одиниці послуги спортивного виду рекреації, K_е - одиниці послуги екологічного виду рекреації, грн./послугурік.

В широкому розумінні параметр K направлений на формування матеріально-технічної бази природно-рекреаційного комплексу (рекреаційна інфраструктура): основних фондів, за допомогою який здійснюється пряме виробництво, надання рекреаційних послуг і продаж супутніх товарів рекреантам, а також допоміжних засобів праці, що прямо не приймають участь в рекреаційному процесі, проте впливають на умови рекреації.

2. Формулювання цільової функції:

(3.6)

3. Накладення обмежень на цільову функцію:

(3.7)

4. Введення позначень відповідно до умови подвійності:

L_пд - функція відповідно до умови подвійності оцінки ПРП території. Її сутність полягає в мінімізації рекреаційними підприємствами регіону своїх витрат. Таким чином подвійна функція ПРП розкриває зміст економічної ефективності функціонування суб'єктів рекреаційної діяльності, який полягає в максимізації продажів рекреаційного продукту при мінімізації витрат на його створення.

z_N, z_H, z_K - пофакторні частки граничної ціни рекреаційної послуги, що формуються за витратним методом з урахуванням норми прибутку в розрахунку на одиницю послуги, грн., відповідно: z_N - частка природного фактору, z_H - частка людського фактору, z_K - частка фінансового фактору.

5. Формулювання подвійної функції:

(3.8)

6. Накладення обмежень на подвійну функцію:

(3.9)

Дана система нерівностей відображає сумарну оцінку ресурсів, використовуваних при створенні рекреаційних послуг. Окрім того, можливо визначати та проводити подальший аналіз граничних цін на окремі ресурси, що традиційно згруповані в три групи: природні, людські, фінансові ресурси (або капітал).

7. Формулювання умов аналізу коефіцієнтів цільової функції, а також обмежень по ресурсах:

(3.10)

де P₁, P₂, P₃, P₄ - величина зміни цін на рекреаційні послуги, відповідно у рекреаційних підсистемах: Р_л - лікувальній, Р_в - тривалого відпочинку, Р_с - спортивній, Р_е - екологічній.

Коефіцієнтами при цільовій функції є усереднені ціни на рекреаційні послуги в межах певного регіону, що обчислюються методами ринкової, непрямої ринкової або непрямої неринкової оцінки, - в залежності від етапу розвиненості ринку рекреаційних послуг.

Наразі зниження сукупного попиту на вітчизняний рекреаційний продукт пояснюється ускладненням соціально-економічної ситуації в країні, а також низьким рівнем якості послуг в традиційно рекреаційних регіонах і нерозвиненістю рекреаційної галузі на інших територіях. В умовах розвитку економіки одним із шляхів виходу рекреаційної галузі з кризового стану є приведення до відповідності світовим стандартам ціни та якості рекреаційних послуг, модернізація матеріально-технічної бази рекреації, розширення кола споживачів за рахунок покращання добробуту місцевого населення та залучення іноземних туристів.

Динаміка обмежень по ресурсах також пояснюється як ринковими, так і регуляторними чинниками. При формулюванні обмежень по ресурсах розглядаються два випадки:

а) ресурси, по яких немає резерву;

б) ресурси, по яких є резерв.

Так, якщо в ході ітераційного дослідження було з'ясовано, що, наприклад, обмеження по трудових ресурсах не передбачає резерву, то це вплине на кількість рекреаційних послуг і відповідно на величину ПРП. Зміна ж кількості ресурсів, по яких є резерв, не вплине на величину ПРП.

(3.11)

де N, H, K - величина зміни ресурсів, відповідно: природних, трудових і фінансових. Зміна може мати як позитивне, так і від'ємне значення. Її зміст, на наш погляд, слід розкривати в таких взаємопов'язаних поняттях, як рекреаційні ризики, рекреаційна безпека, якість рекреаційних послуг, якість рекреаційного середовища, - в їх соціо-еколого-економічному контексті. Так, наприклад, від'ємна величина N може відображати зменшення на дану величину місткості рекреаційної території у зв'язку з екологічним ризиком, що може мати як техногенний, так і природний характер.

Практичне застосування розглянутої моделі комплексної економічної оцінки (оптимізаційній моделі подвійних оцінок) доцільне як аналітичний інструмент при прогнозуванні, використанні і розвитку ПРП території (рис. 3.2). Такий підхід дозволяє здійснювати ітераційний аналіз певних сценаріїв розвитку і передбачати зміни в територіально-рекреаційній системі з метою формування комплексу обґрунтованих управлінських рішень у напрямі оптимізації взаємин між суб'єктами рекреаційної діяльності і раціонального використання ПРП певної території.

При формуванні етапів процесу, зображеного на рис. 2.3 використовувались елементи динамічної моделі рекреації (Shontz, Dorfman, 1977), викладені в роботі [56]. Дана модель ґрунтується на концепції задоволення потреб рекреантів і послідовної зміни стереотипів рекреаційної діяльності - так званої рекреаційної сукцесії.

Рисунок 3.2 Схема застосування оптимізаційного методу подвійних оцінок при використанні ПРП території

Організатори відпочинку, як відомо, стикаються із суперечливим завданням: задовольняти запити відпочиваючих і в той же час вирішувати неминучі екологічні проблеми. Імітаційна модель покликана відображати загальні принципи управління взаємодією між відпочиваючими і рекреаційним середовищем. Змінюючи середовище, організатори відпочинку змінюють і склад відпочиваючих і рекреаційну поведінку на даній території. Вивчивши зміну стереотипів поведінки відпочиваючих і відповідні їм рекреаційні середовища, ми зможемо зрештою здійснювати управлінський вплив на рекреаційні системи і навіть конструювати їх за заданим критерієм. А імітаційне моделювання дозволяє “проганяти” ті або інші сценарії і передбачати зміни в рекреаційних системах.

При цьому головне завдання організаторів відпочинку - врахувати психологічні та соціально-демографічні особливості туристів і забезпечити сталість рекреаційного потоку, який також у великій мірі визначається й вирішенням екологічних проблем.

Структура відпочиваючих виражається через кількість і співвідношення різних типів рекреантів (туристів) у ланцюгу “дикаризм - урбанізм”. Перший тип туриста (“дикун”) має установку на мінливості “дикого життя” з мінімумом комфорту і контактів з іншими туристами. Протилежний йому “цивілізований” турист бажає насолоджуватися всіма зручностями домашнього затишку, відпочиваючи на природі. При цьому фізичні характеристики рекреаційного середовища включають оцінки його природного стану, ступінь урбанізації, забруднення, індекс краси природи тощо.

В цілому, імітаційне моделювання дозволяє будувати гіпотези про зв'язки між задоволеністю відпочиваючих, характеристиками середовища і ухваленням рішень організаторами відпочинку.

На основі результатів економіко-математичного обчислення величини та структури ПРП і комплексного аналізу можливостей розвитку рекреаційної діяльності в регіоні (перший етапі процесу на рис. 3.2) відбуваються планування та реалізація відповідних інвестиційних, організаційних, виробничих і регулятивних заходів. Порівнюючи планові та фактичні показники використання ПРП території на кінець розрахункового періоду (року) робляться висновки про ефективність територіальної організації рекреаційної діяльності та, як наслідок, - коректування плану (параметрів моделі згідно з формулами 3.10, 3.11) на наступний рік. При цьому, на наш погляд, найдієвішими інструментами механізму підтримки розвитку ринку рекреаційних послуг (рис. 3.2) є цінова політика (відповідно - зміна параметру (ціни на рекреаційну послугу) P); механізму відтворення рекреаційних ресурсів - інтенсифікація розвитку рекреаційної діяльності (позитивні значення N, H, K - відповідно: збільшення площ земель рекреаційного призначення; ріст чисельності трудових ресурсів, задіяних в рекреаційній галузі регіону; зростання фінансових інвестицій в рекреаційній сфері).

Таким чином, в основу запропонованих в даному дослідженні методичних положень щодо оцінки використання ПРП території покладено елементи модифікованих динамічної моделі рекреації та оптимізаційної моделі математичного програмування. Вихідною та завершальною точками в процесі використання ПРП території з погляду відпочиваючих є відповідно їх рекреаційні потреби та рівень задоволення цих потреб внаслідок отримання рекреаційних послуг. В цьому сенсі в якості центрального об'єкта управління досліджується рекреаційна поведінка, на основі якої формується структура та кількість відпочиваючих. Впливаючи на рекреаційне середовище, використовуючи інструменти механізмів підтримки розвитку ринку рекреаційних послуг і відтворення рекреаційних ресурсів, гіпотетично можна здійснювати управлінський вплив на потік відпочиваючих і, відповідно, максимізувати використання ПРП території з урахуванням її екологічних інтересів.

Однією з суттєвих проблем, при аналізі кількісних та якісних параметрів зовнішньої торгівлі, є розвиток експортного потенціалу регіонів України. Дослідження експортного потенціалу регіону (країни) та її зовнішньоекономічних показників висвітлені в працях В.В. Коломійця, Н.М. Пирець, С.Ю. Глазьєва, М.А Дружкіна та інших учених-економістів. Вони розглядають експортний потенціал через різну площину аспектів (економічних, ресурсних, природно-ресурсних, об'єктних, господарсько-об'єктних тощо). Незважаючи на значну увагу до даної проблематики, варто відмітити незначне опрацювання категорії "експортний потенціал". Зокрема, в економічній літературі та нормативних матеріалах немає загальновизнаного визначення терміну "експортний потенціал", відсутні й офіційні методики його розрахунку та вимірювання.

Ми характеризуємо категорію "експортний потенціал регіону" як потенційну спроможність і можливість регіону експортувати наявні вироби, ресурси і послуги та нарощувати експорт нових. Реалізація експортного потенціалу значною мірою залежить від геополітичної сили регіону, а саме: фізичної, економічної та політичної його складової (рис. 3.3).

Міжнародний Центр промислових досліджень при ЮНІДО в "Посібнику з підготовки промислових техніко-економічних обґрунтувань" рекомендує для прогнозування експорту країн (їх експортного потенціалу) використовувати три методи:

- метод тренду (екстраполяції), який передбачає застосування арифметичних (лінійних) та експоненціальних (напівлогарифмічних) трендів для поширення висновків про майбутній стан об'єкту;

- метод рівня споживання - визначення майбутнього обсягу виробництва відбувається шляхом добутку певного фактору попиту на коефіцієнт рівня споживання;

- метод кінцевого споживання (метод коефіцієнта споживання) - призначений для прогнозування обсягів виробництва проміжних та комплементарних продуктів, за умови відомих обсягів виробництва основних продуктів.

Рисунок 3.3. Структурні елементи експортного потенціалу

Проте можливість практичного використання цих методів для потреб українського економіки є обмеженою. Складні політично-економічні умови унеможливлюють отримання достовірних даних при використанні методу тренду, метод рівня споживання не пристосований для промислових продуктів, а метод кінцевого споживання доцільно вживати для прогнозування не основних продуктів, а до них супровідних (напр., потребу в бензині за відомих обсягів експорту автомобілів). Саме тому, на нашу думку, для прогнозування обсягів експорту регіону доцільно використовувати теорію потенціалів.

Перед тим, як давати оцінку інституціонального потенціалу, треба визначити складові та фактори, що його формують. З точки зору інституціональної теорії ключовим елементом будь-якої економічної системи є інститут. Існує різниця в розумінні суті інститутів представниками старої і сучасної інституціональних шкіл. Для перших - це, перш за все, соціально-психологічні феномени стереотипів мислення і поведінки, притаманних більшості громадськості, які обумовлені звичками, традиціями та соціальними нормами.

Вчені другого напряму вважають інститут не стільки культурних чи психологічним явищем, скільки сукупністю правових норм і неформальних правил, в рамках яких здійснюється та чи інша діяльність.

Основоположником даного напрямку сучасного інституціаналізму є Д. Норт [45]. Його підхід полягає в принциповій відмінності між поняттями «інститут» і «організація». Під інститутом розуміється сукупність «правил, пов'язаних з ними механізмів реалізації і норм поводжень, структурується і полегшують взаємодій між людьми».

Організації також структурують взаємовідносини між людьми, але це вже не «правила гри», а ієрархічна структура, яка складається з рівнів управління і функціональних областей, а також зв'язків між ними. Дана ієрархічна структура має мету, політику і стратегію діяльності. У поняття «організація» включаються політичні установи, економічні структури (фірми), громадські установи (церкви, клуби), освітні установи (школи, університети).

Існує безліч теорій фірми, засновані на системному, функціональному і структурному аналізі фірми. Дані теорії можна об'єднати в три групи: технологічна концепція основою, якої є класична і неокласична теорії, теоретичні дослідження поведінки фірми на базі теорії ігор, інституціональна концепція. У рамках технологічної концепції фірма розглядається як структура, що оптимізує витрати при певному випуску продукції, що обумовлено технологічними особливостями виробництва. Зростання витрат на одиницю випуску при збільшенні масштабів виробництва формує технологічні кордону фірми. У рамках неокласичної теорії діяльність організації залежить від фізичних і технологічних обмежень. Фізичні обмеження викликані рідкістю ресурсів. Технологічні обумовлені рівнем кваліфікаційних навичок, знань, умінь необхідних для здійснення бажаних перетворень у матеріалах інформації і людей.

Альтернативою неокласичної концепції природи фірми є дослідження поведінки фірми на основі теорії ігор. Теорія ігор не пояснює природу фірми та її роль в економіці, не розкриває внутрішній механізм реалізації тієї чи іншої організаційної структури фірми. За допомогою теорії ігор досліджується стратегічне поведінку фірми, що впливає на вибір подальшого варіанту поведінки конкурентів, постачальників і споживачів даної фірми.

Згідно інституціональної концепція фірма розглядається як сукупність контрактів, які є наслідком укладення ринкових і внутрішньофірмових трансакцій. Інститути та організації знаходяться у діалектичному взаємозв'язку, проте саме «інституційні рамки надають вирішальні вплив і на те , які саме організації виникають, і на те як вони розвиваються».

Таким чином, інститути - це ряд формальних і неформальних правил, які регулюють взаємодію економічних суб'єктів, а також відповідні механізми контролю за дотриманням цих правил. Сукупність інститутів утворюють інституціональне середовище.

Інституційне середовище - сукупність основоположних політичних, соціальних, юридичних правил і норм поведінки, які складаються в процесі взаємодії економічних суб'єктів і які є основою для виробництва, обміну розподілу і споживання.

Розрізняють такі види інститутів: природні та штучні; формальні та неформальні; інститути ринку, фірми, домашніх господарств, держави, економіки та інші; загальні інститути, групові інститути, одиничні інститути.

З точки зору походження соціально-економічні інститути можна розділити на два класи - природний і штучний. Інститут є природним - нормативна модель, яка існує в свідомості суб'єкта або зафіксована в знаковій формі. До штучним відносять інститути, сформовані людськими діями, які здійснюються відповідно до ідеальної нормативної моделлю.

За рівнем формальності інститути поділяють на формальні і неформальні. Інституційне середовище представлена формальними і неформальними інститутами. Формальні інститути представлені такими регулюючими органами: законодавчими і судово-арбітражними органами, органами оподаткування, органами стандартизації сертифікації, ліцензування, антимонопольного регулювання, санітарно-епідеміологічного контролю, митного контролю, пожежного контролю та ін. Неформальні інститути представлені інститутами ідеології. Діяльність яких спрямована на збереження і підтримку ідеологічних, моральних принципів і цінностей взаємодії в суспільстві. У свою чергу сукупність даних інститутів впливає на самостійно суб'єкт ринкової економіки - фірму. Взаємодія інституціонального середовища та фірми здійснюється через інституційні угоди.

За сферою функціонування виділяють інститути ринку, фірми, домашніх господарств, держави, економіки, політики, ідеології, етики і т.д.

За поширеністю можна виділити: 1) загальні інститути (наприклад, закон про власність); 2) групові інститути (наприклад, закон про товарні біржі, правила, поширені в студентському середовищі, і т.д.); 3) одиничні інститути (наприклад, специфічний контракт на покупку обладнання).

За ступенем визначеності учасників інститути можна розділити, по-перше, орієнтовані на конкретних, певних учасників; по-друге, орієнтовані на невизначених учасників - усіх, хто може виконувати дії, що організовуються даними інститутом. Перетин цих класифікацій дає чотири типи економічних інститутів: 1) формальна структура для невизначених учасників; 2) формальна структура для певних учасників; 3) неформальна структура для невизначених учасників; 4) неформальна структура для певних учасників. До першого типу відносяться закони та підзаконні акти, постанови,, типові положення і загальні контракти, до другого - організації, які створюються для відомих майбутніх її членів, одиничні контракти під конкретну операцію і ін.,третій тип охоплює норми, звичаї, кодекси, звички, існуючі або «впроваджувані» в тих чи інших економічних суб'єктів,у четвертому розглядаються неформальні організації.

Основне функціональне призначення інститутів - це створення умов для реалізації потреб та інтересів суспільства, регулювання їх дій в межах соціальних відносин; забезпечення стабільності суспільного життя, інтеграції намірів, дій та інтересів індивідів, а також соціального контролю.

Роль інститутів в ринковому середовищі проявляється в наступних рисах:

- у сфері економічної діяльності суб'єктів господарювання інституційне середовище дозволяє зменшити невизначеність у різних за складністю структурах людської взаємодії, сприяє формуванню мотивації населення до самореалізації через зайнятість на ринку праці;

- інститути виконують правову, регулюючу, координаційну функції, так до правових інститутів відносяться: інститути суддівської, законодавчої та адміністративної систем; до регулюючих інститутів: органи, що займаються контролюванням та регулюванням діяльності в економічній сфері; інститути координації та розподілу ризиків представлені: кредитно-банківською системою, фондовий ринок, страховими кампаніями, пенсійним фондом.

- інститути забезпечують свободу і безпеку дій індивіда в процесі укладання трансакцій;

- інститути скорочують трансакційні витрати.

Висновки

Основою розвитку соціально-економічних систем є їх економічний потенціал. Перехід до сталого розвитку припускає поступове подолання різких структурних диспропорцій і нерозвиненості механізмів реалізації наукового, трудового, природного, виробничого потенціалів адміністративних і виробничих систем. Економічний потенціал регіону концентрує одночасно три рівні зв'язків і відносин: він відображає минуле, тобто сукупність особливостей, накопичених регіональною системою в процесі її становлення і таких, які обумовлюють можливість її функціонування і розвитку; він показує рівень практичного використання існуючих можливостей; містить елементи майбутнього розвитку. Цей розвиток відбувається опосередковано (через розвиток регіональної системи), тобто реалізація наявних можливостей породжує нові можливості.

До найбільш важливих структурних елементів регіону відносять: населення і його середовище існування, природно-ресурсний блок, виробничу підсистему, соціальну підсистему, духовну сферу, фінансово-бюджетний механізм, інформаційний комплекс. Кожному з виділених елементів притаманні властивості самоорганізації, певної автономії, і здатність до розвитку відповідно до властивих йому закономірностей.

Суть соціально-економічного потенціалу регіону (СЕПР) полягає в сукупності ресурсів і властивостей, які визначають можливості сталого і ефективного функціонування соціально-економічної системи регіону в ринкових умовах, що змінюються.

Величина економічного потенціалу регіону характеризується потенційними резервами, можливостями регіону при залученні всього комплексу ресурсів, що є на території, і використанні особливостей його структури, географічного положення, інерції економічного зростання, соціально-інституційних чинників. В умовах ринкової економіки оцінка економічного потенціалу території повинна полягати перш за все в оцінці чинників регіонального розвитку, що відображають конкурентні переваги території.

Аналіз особливостей регіональної економіки України продемонстрував, що структура, потужність і потенціал різних територій істотно різняться. Отже, ті або інші області потребують різних підходів до вибору моделей соціально-економічного розвитку. При пошуку інструментарію державної регуляції економіки слід спиратися на інтегрований облік ступеня задоволення потреб внутрішніх споживачів і витрат національного виробника на їх забезпечення.

В таких умовах підвищується роль державної регіональної політики в системі забезпечення стійкого розвитку регіону, оскільки саме збалансований підхід допоможе ліквідовувати негативний взаємовплив структурних відмінностей економік регіонів.

Існують певні параметри, які визначають особливості економічного розвитку регіонів України.

1. Особливості регіональної економіки України засновані на істотних відмінностях в структурі, потужності і потенціалі різних територій. Отже, ті або інші області потребують різних підходів до вибору моделей соціально-економічного розвитку.

2. Проблемою територіальної організації регіональної економіки є її незбалансованість, що стає причиною виникнення депресивних і повністю залежних від обласних центрів територій в межах регіону.

3. Галузева спеціалізація регіональної економіки досить одностороння. По-перше, області переважно орієнтуються на окремі види економічної діяльності. По-друге, в регіонах з розвиненою промисловістю істотно страждає розвиток соціальної сфери, що негативно впливає на рівень життя населення.

4. Узагальнюючи аналіз особливостей динаміки регіонального соціально-економічного розвитку, можна стверджувати, що регіональні диспропорції заглиблюються в процесі реформування

5. Загальною тенденцією є зростання об'ємів інвестицій в економіку регіонів, проте основний їх об'єм зосереджений в обласних центрах, а депресивні райони страждають від нерівномірного розподілу отриманих коштів. Має місце галузевий дисбаланс в розподілі інвестицій.

6. Концентрація капіталу, ресурсів і потужності регіону безпосередньо впливає на рівень екологічного ризику території.

7. Аналіз демографічних процесів регіонів України показав, що Центральний, східно-центральний і східний регіони, за результатами перепису, в найбільше схильні до процесів депопуляції. У найгіршій ситуації опинився центральний регіон. Чисельність населення тут знижується, не поповнюючись мігрантами. Тут спостерігається максимальний рівень смертності взагалі, найбільший показник смертності від хвороб системи кровообігу, новоутворення, а також захворювань органів дихання. Але в цьому регіоні і найбільша частка жінок, а цей показник може свідчити як про потенціал народжуваності, так і про старіння населення.

Розвиток регіонів залежить від розв'язання гострих проблем в забезпеченні паливними ресурсами, пошуку технічних пропозицій ефективного використання палива і зниження потреб у ньому, формування ринку електричної і теплової енергії, розроблення і реалізації проектів енергозбереження, підтримання в робочому режимі, розвитку і підвищенні ефективності матеріальної основи енергетики міст, поліпшення генеральної схеми енергозабезпечення з урахуванням змін, що відбуваються у виробництві та соціальній сфері. Ці дії мають бути фундаментальними для визначення стратегії енергетичної безпеки та розвитку енергетичного потенціалу регіону. Становлення і вдосконалення системи енергетичної безпеки регіону повинно здійснюватися в рамках загальної стратегії його розвитку.

В ході дослідження визначено сутність природно-рекреаційного потенціалу території, який відіграє важливу роль в визначенні і управлінні соціально-економічним потенціалом регіону. Під природно-рекреаційним потенціалом регіону (ПРП) ми розуміємо систему соціальних, економічних і екологічних елементів, взаємозв'язків і взаємовідносин, а також організаційно-економічних механізмів, що їх опосередковують, яка синтезує динамічно змінювану здатність певної території максимально формувати і задовольняти рекреаційні потреби населення, шляхом оптимального використовування природних, трудових, матеріальних і фінансових рекреаційних ресурсів в умовах конкретних соціо-еколого-економічних відносин.

Однією з суттєвих проблем розвитку регіонів визначено розвиток експортного потенціалу регіонів України. Ми характеризуємо категорію "експортний потенціал регіону" як потенційну спроможність і можливість регіону експортувати наявні вироби, ресурси і послуги та нарощувати експорт нових. Реалізація експортного потенціалу значною мірою залежить від геополітичної сили регіону, а саме: фізичної, економічної та політичної його складових.

Для використання загально методологічних принципів визначення складу і структури потенціалу регіону необхідно застосувати комплексний аналіз його економічної, екологічної, соціальної і політичної сфер, що дозволить врахувати всі умови і чинники, що впливають на якість формування і оптимального використання потенціалу регіону. З метою впровадження принципів збалансованого розвитку економічного потенціалу регіонів була запропонована модель механізму сталого розвитку регіону та розроблені пропозиції щодо системи індикаторів сталого розвитку регіону.

Перелік посилань

1 Адамчук В.В. Экономика и социология труда: Ученик для вузов/ В.В.Адамчук, О.В.Ромашов, М.Е..Сорокина. - М.: ЮНИТИ, 2001. - 407с.

2 Айвазян С.А. Сравнительный анализ интегральных свойств качества жизни населения субъектов РФ / С.А. Айвазян. - М.: ЦЭМИ РАН, 2001. - 65 с.

3 Балацкий О.Ф. Научно-теоретичнские основы категории «экономический потенциал региона» / О.Ф. Балацкий, В.Н. Кислый // Ринкова економіка: сучасна теорія і практика управління. Том 12, випуск 27. Дослідження підходів до регулювання економіки. - Одеса. - 2009 - С. 6-26.

4 Балацкий О.Ф. Прогнозирование социально-экономического потенциала территории: методические подходы / О.Ф. Балацкий, А.М. Телиженко // Вісник Сумського державного університету. Серія Економіка. - 2008. - № 2. - С. 5 - 14.

5 Беляков Д.Е. Развитие социально-экономического потенциала регионов в условиях рыночной экономики: дис. канд. экон. наук:08.00.05. Беляков Дмитрий Евгеньевич. - М.: 2001. - 166 с.

6 Блауберг И.В. Становление и сущность системного подхода / И.В. Блауберг, Э.Г. Юдин - М.: Наука, 1973. - 135. с.

7 Большая энциклопедия Кирилла и Мефодія, 2007 // Электронная универсальная энциклопедия / [электронный ресурс] / режим доступа: www.KM.ru

8 Бубенко П. Ключевые моменты формирования региональных инновационных систем в Украине / П. Бубенко, В. Гусев // Экономика Украины. - 2007. - № 8. - С. 33 - 39.

9 Бухонова С.М. Организация и планирование инвестиционного рынка региона / С.М. Буханова. - СПб.: Химия, 1998. - 229 с.

10 Валдайцев С.В. Оценка бизнеса и инновации / С.В. Валдайцев. - М.: Информационно-издательский дом «Филинъ», 1997. - 237 с.

11 Вахович І.М. Організаційно-економічний механізм формування та реалізації стратегії розвитку регіону. - автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.10.01. - Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка» / І.М. Вахович. - Інститут регіональних досліджень НАН України, Львів, 2001. - 18 с.

12 Вачугов И.В. Теоретические основы и пути повышения налогового потенциала региона: автореф. дис. на соискание уч. степени канд. экон. наук:. спец. 08.00.01 -«Ээкономическая теория» / И.В. Вачугов. - Нижний Новогород, 2003. - 24 с.

13 Верлока В.С. Основи менеджменту: навч. посіб. / В.С. Верлока, І.Д. Михайлова; за ред. Верлока В.С.- Х.: Основа, 1996. - 352 с.

14 Верналій З.С Регіони України: проблеми та пріоритети соціально-економічного розвитку: Монографія / За ред. З.С. Варналія. - К.: Вид-во «Знання України», 2005. - 498 с.

15 Власюк А. Региональное неравенство уровня жизни населения Украины в 2004 году [Электронный ресурс] / А. Власюк, Л. Яценко // Теория и практика управления. - 2005.- N 5 (1-31 мая). - Режим доступа к журналу: http://www.liga.net/smi/show.html?id=147841

16 Воропай Н.И. Об энергетической безопасности государства (характеристика проблем и методические основы исследования) / Н.И. Воропай, Л.Д. Криворуцкий, Г.С. Асланян, А.А. Ильин // Энергетика и электрификация. - 1995. -- №3.- С. 49-51.

17 Генкин Б.М. Эффективность труда и качество жизни / Б.М.Генкин. - СП6.: ГИЗА, 1997. - 185с.

18 Державне управління: словник-довідник / [В.Д. Бакуменко (кер. творчого кол.), Д.О. Безносенко, І.М. Варзар, В.М. Князєв, С.О. Кравченко, Л.Г. Штика], за заг. ред. В.М. Князєва, В.Д. Бакуменка. - К.: Вид-во УАДУ, 2002. - 228 с.

19 Десмонд Гленн М. Руководство по оценке бизнеса / Г.М. Десмонд, Э.Р. Келли. - М.: РОО, 1994. - 436 с.

20 Джаин И.О. Оценка трудового потенциала: Монография /И.О. Джаин . - Сумы: ИТД «Университетская книга», 2002. - 250 с.

21 Донец Ю.Ю. Эффективность использования производственного потенциала / Ю.Ю. Донец. - К.: Знание, 1978. - 123 с.

22 Дорошенко Ю.А. Экономический потенциал территории / Ю.А. Дорошенко. - СПб.: Химия, 1997. - 237 с.

23 Енергетична безпека України: Стратегія та механізми забезпечення / за ред. А.І. Шевцова. - Дніпропетровськ: Пороги, 2002. - 264 с.

24 Енергетична стратегія України до 2030 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/signal/kr06145a.doc. - Дата

25 Епифанов А.А. Менеджмент для магистров: Учебное пособие / Под ред. д.э.н., проф. А.А. Епифанова, д.э.н., проф. С.Н. Козьменко. - Сумы: ИТД «Университетская книга», 2003. - 726.

26 Жиц Г.И. Инновационный потенциал и экономический рост / Г.И. Жиц. - СГТУ. - Саратов, 2000. - 164 с.

27 Жулавский А.Ю. Принципы оценки экономического потенциала территории / А.Ю. Жулавский // Вісник Сумського державного університету. Серія Економіка. - 1999. - № 3(14). - С. 3 - 7.

28 Зиатдтов Р.Ш. Ресурсный потенциал и пути повышения его эффективности: Автореф. дис. канд. экон. наук / КФЭИ. - Казань, 1997. - 20 с.

29 Иванова М.В., Оценка качества жизни населения / М.В. Иванова, А.Е. Неволин // Вестник МГТУ. - том 9. - 2006. - №4. - С.694-699.

30 Игнатовский П. Экономический потенциал и условия действенности хозяйственного механизма / П. Игнатовский // Плановое хозяйство. - 1980. - № 2. - С. 15 - 19.

31 История экономических учений: [учебник / под ред А.Г. Худокормова]. - М.: Инфра - 1998. - 347 с.

32 Канторович Л.В. Математическое оптимальное программирование в экономике / Л.В. Канторович, А.Б. Горстко. - Мц.: Знание, 1968. - 96 с.

33 Канторович Л.В. 1912-1986 / [сост. Н.С. Дворцина, И.А. Махрова; авт. вступ. ст. В.Л. Макаров, С.С. Кутаталадзе и Г.Ш. Рубинштейн]. - М.: Наука, 1989. - 134 с.

34 Ковалев В.В. Методы оценки инвестиционных проектов / В.В. Ковалев. - М.: Финансы и статистика, 1998. - 144 с.

35 Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности / В.В. Ковалев. - М.: Финансы и статистика, 1997. - 165 с.

36 Ковалева Т.Г. Инвестиционный потенциал региона в условиях рыночной трансформации (на примере Астраханской области): автореф. дис. на получение науч. степ. канд. экон. наук: спец. /АГТУ. - Астрахань, 1999. - 27 с.

37 Колесник Л. Демографический кризис в Украине как посттравматический синдром (региональный разрез) 30 августа 2005 года // [Электронный ресурс] / Режим доступа: http://dialogs.org.ua/project_ua_full.php?m_id=3819

38 Круглова Н.Ю. Инновационный менеджмент: уч. пос. / Н.Ю Круглова. [2-е изд.]. - М.: Издательство РДЛ, 2001. - 352 с.

39 Кузнецов Е.А. Индекс человеческого развития и тенденции его измерения в России и зарубежных странах / Е.А. Кузнецов // Вопросы экономики. - 1999. №2. - С. 21 - 24.

40 Лапин Е.В. Экономический потенциал предприятия: монография. / Е.В. Лапин.- Сумы: ИТД «Университетская книга», 2002. - 310 с.

41 Марков М. Теория социального управления / М. Марков; [пер. с болг.] - М.: Прогресс, 1978. - 447 с.

42 Мескон М. Основы менеджмента / Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф.; пер. с англ. - М.: Дело, 1992. - 702 с.

43 Нестеренко О.Н. Маркетинговый подход к оценке и реализации социально-экономического потенциала территории / О.Н. Нестеренко - Екатеринбург, 1996.

44 Нижник Н.Р. Машков О.А. Системний підхід в організації державного управління: навч.посіб. / Н.Р. Нижник, О.А Машков / за заг. ред.. Нижник Н.Р. - К:Вид-во УАДУ, 1998. - 160 с.

45 Норт Д. Институты, институциональные изменения и функционирование экономики. - М: Фонд экономической книги "Начала", 1997.-180с.

46 О комиссии по разработке Концепции государственной региональной политики Украины, Распоряжение Президента Украины от 30 сентября 1999 г. № 241 / 99-рп.

47 Олейник А.Н. Институциональная экономика: Учеб. пособие. - М.: Инфра-М, 2002. - 416 с.

48 Олійник Я.Б. Регіональна економіка: навчальний посібник / За ред. Я.Б. Олійника. - К.: КНТ, Видавець Фурса С.Я., 2007. - 444с.

49 Пашканг Н.Н. Производственный потенциал пищевой промышленности: формирование и использование (на примере Саратовской области): автореф. дис. на получение науч. степ. канд. экон. наук: спец. 08.00.05 «Экономика и управление народным хозяйством» / Н.Н. Пашканг. --Саратов, 1998. - 22 с.

50 Портер М. Международная конкуренция. Конкурентные преимущества стран / М. Портер. - М.: Международные отношения, 1993. - 77 с.

51 Прибыткова И.М. Демографическая ситуация в Украине в зеркале Всеукраинской переписи населения 2001 года / И.М. Прибыткова // Социология: теория, методы, маркетинг. № 3, 2002 - С. 133-142.

52 Про кількість та склад населення України за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року // Урядовий кур'єр. № 244, 28 грудня, 2002.

53 Программа действий. Повестка дня на 21 век и другие документы конференции в Рио-де-Жанейро в популярном изложении. - Женева: Центр "За наше общее будущее", 1993. - 70 с.

54 Пчелинцев О.С. Региональная экономика в системе устойчивого развития. / О.С.Пчелинцев. - М.: Наука, 2004. - 258с.

55 Радченко А.И. Основы государственного и муниципального управления: системный подход. / А.И. Радченко - Ростов-на-Дону: АООТ “Ростовское книжное издательство”, 1997. - 446 с.

56 Рекреационные системы: [монография / под ред. Н.С. Мироненко, М. Бочварова]. - М.: Изд-во МГУ, 1986. - 136 с.

57 Рівень життя населення України / НАН України. Ін-т демографії та соц. дослідж., Держ. ком. статистики України; За ред. Л. М. Черенько. -- К.: ТОВ «Видавництво «Консультант», 2006. - 428 с.

58 Садова Уляна, Семів Любов Факторний аналіз рівня життя населення в регіоні з пониженою місткістю ринку праці // Регіональна економіка. - 2005. - №2. - С.92-102.

59 Соколов Н.А. Экономика и управление социальной сферой в регионе. - Сумы: Изд-во «Слобожанщина», 2001. - 240 с.

60 Соколов Н.А. Экономика и управление социальной сферой в регионе. - Сумы: Изд-во «Слобожанщина», 2001. - 240 с.

61 Социально-экономическая география: понятийно-терминологический словарь / [авт. уклад.Алаев Э.Б.]. - М.:Мысль, 1983. - 350с.

62 Сторчевой М.А. История теории факторов производства: [Электронный ресурс] / М.А. Сторчевой. - Режим доступа к ресурсу: http://www.ecsocman.edu.ru/db/sect/l24/1942. html

63 Стоянова Е. Финансовый менеджмент / Е. Стоянова. - М.: Перспектива, 1994. - 219 с.

64 Сэй Ж.Б. Трактат по политической экономии. Фредерик Бастиа. Экономические софизмы. Экономические гармонии / Жан Батист Сэй. - М.: Дело, 2000. - 232 с.

65 Татаркин А.И. Социально-экономический потенциал региона: проблемы оценки, использования, управления / Под ред. чл.-корр. РАН А.И. Татаркина. - Екатеринбург: УРО РАН, 1997. - 379.

66 Теория и методология исследования социально-экономического потенциала Волгограда / [Л.С. Шаховская, Е.Г. Попкова, Е.Г. Гущина и др.]. - ВолгГТУ. - Волгоград, 2002. - 166 с.

67 Тумусов Ф.С. Инвестиционный потенциал региона: Теория. Проблемы. Практика / Ф.С. Тумусов. - М.: Экономика, 1999. - 267 с.

68 Унтура Г.А Риски субъектов федерации в условиях перехода к рынку / Г.А. Унтура., А.В. Евсеенко. - Новосибирск, 1995.- 22 с.

69 Управление персоналом: Энциклопедический словарь / [под ред. А.Я.Кибанова.] - М.: ИНФРА-М, 1998. -VII 453 с.

70 Федонін О.С. Потенціал підприємства: формування та оцінка: навч. посіб. / Федонін О.С., Репіна І.М., Олексик О..І - К.: КНЕУ, 2004. - 316 с.

71 Фигурнов Э. Производственный потенциал / Э. Фигурнов. - М.: Экономика, 1982. - 305 с.

72 Чебаненко Е. Регионы Украины: общий очерк политического, экономического и социального развития [Электронный ресурс] / Режим доступа: http://dialogs.org.ua/project_ua_full.php?m_id=3817.

73 Шаститко А.Е. Экономическая теория институтов / А.Е. Шаститко; Моск. гос. ун-т им. М.В. Ломоносова. Экон. фак. М.: ТЕИС, 1997. 104 с.

74 Шилов А.В. Три подхода к понятию «регион» / А.В. Шилов // Регион. - 1997. - №4. - С. 50.

75 Шнипер Р.И. Конкурентные позиции регионов и их оценка / Р.И. Шнипер// Регион: экономика и социология. - 1995. - №1. - С. 3. - 24.

76 Штомпка П.Социальное изменение как травма / П. Штомпка // Социологические иследования. - 2001. - № 1. - С. 6-16.

77 Шульга Н.А. Великое переселение народов: репатрианты, беженцы, трудовые мигранты / Н.А. Шульга. - К.: Институт социологии НАН Украины, 2002. - 687 с.

78 Эколого-экономическая стратегия развития региона: Математическое моделирование и системный анализ на примере Байкальского региона / [В.Е. Викулов, В.И, Гурман, Е.В, Данилина и др.]. - Н.:: Наука. - Сиб. отд-ние, 1990.-- 184 с.

79 Экономическая оценка естественных ресурсов (научно-методические проблемы учета географических различий в эффективности использования) / А.А Минц.- М.: Мысль, 1972. - 301 с.

80 Экономический потенциал административных и производственных систем: монография / [Балацкий О.Ф., Лапин Е.В., Телиженко А.М., и др.] ; под общей ред. О.Ф. Балацкого. - Сумы: ИТД "Университетская книга", 2006. - 973 с.

81 Ялбачева Е.В. Методические аспекты системы оценки трудового потенциала региона / Е.В. Ялбачева // Региональная экономика и управление. - 2005- №3. - С.230. - Режим доступа к журналу: http://region.mcnip.ru/.

82 http://www.finam.ru/dictionary/wordf0163900031/default.asp?n=1

83 http://www.kroupnov.ru/5/178_1.shtml

84 Jean Labasse L'Europe de regions / Labasse Jean. - Paris, 1990. - P. 14.

85 Kreider В. Economic potential of Amish dairy systems / В. Kreider, W. Mills. - Pennsylvania: The Pennsylvania State University, 2003. - 65 p.

86 Marcin Radwan-Roehrenschef Polityka Regionalna Wspolnot Europejskich - Definicje // Podstawy polityki regionalney. Reforma Administracji Publiczntj (materially szkoleniowe). - Warszawa: Kancelaria Prezesa Rady Ministrow, 1999. - S. 42.

87 Ratzenb V. An analysis of the economic potential of the creative industries in Vienna / V. Ratzenb, К. Demel. - Vienna: MA 27 EU-Strategy and Economic Development Chamber of Commerce, 2004. - 49 p.

Размещено на Allbest.ru

...