Концепція інституційної підтримки інклюзивного підприємництва на регіональному рівні

І тут цікава річ. Уривок з інтерв'ю для CNN Ілона Маска, ініціатора проекту запуску цієї ракети.

Ведуча: Яка ваша улюблена ракета?

Маск: Не враховуючи зроблену мною? Тоді "Зеніт" є, напевно, другою найкращою ракетою.

"Зеніт" - це марка українських ракет-носіїв, що здатні виводити на земну орбіту штучні супутники. їх ще з 1980-х випускає вітчизняний завод "Південмаш". Як бачимо, космос для нас теж не чужий. То чому ж ми не плекаємо візії, що наші українські ракети одного дня зможуть доставляли виготовлену в нашій країні їжу для майбутніх поселень людей на Марсі?)

У когось така пропозиція може викликати лише іронічну посмішку. Але саме це і є найточнішим індикатором оцінки успішності всієї нашої політики. Політики не як балаканини, а як способу змінювати життя людей на краще. Адже для найуспішніших - божевільних мрій чи ідей немає. Вони просто записують їх у своїх блокнотах на декілька сторінок далі. Тому будьмо вільними особистостями, не забуваючи про свою відповідальність перед іншими, та, звісно ж, мріймо. Бо тільки так ми зможемо щоденно малювати своє спільне майбутнє навіть на сірих стінах нашого повсякдення!» [14].

«Стати креативним містом - така кінцева мета стратегії розвитку Львова . Перші її напрацювання представили 9-10 березня під час форуму «Креатив- ний прорив», у рамках якого до Львова завітав відомий британський урбаніст Чарльз Лендрі - автор концепції креативного міста. В чому полягає ця ідея? Чому її так прагнуть втілити львів'яни? І що може стати їм на заваді? «День» вирішив відшукати відповіді на ці та інші запитання. 9 років тому у Львові ухвалили стратегію підвищення конкурентоспроможності, відповідно до якої зобов'язалися сприяти розвитку сфер туризму та інформаційних технологій. Ідея спрацювала. 2008 року у Львові працювали 3 тисячі людей. IT-галузі, а зараз - орієнтовно 20 тисяч. 2008-го місто відвідали 0,46 млн туристів, а нині Львів щороку приймає майже 3 млн гостей. Туризм і IT стали локомотивами економічного зростання міста.

«Львову потрібен прорив», - із таким меседжем львів'яни підійшли до розробки нової візії розвитку міста. Якими мають бути нові точки зростання? Протягом останніх двох років відповідь на це питання шукала так звана візійна група, до складу якої ввійшло кілька десятків львівських (і не тільки) громадських і культурних діячів, представників міської адміністрації, а також сфер бізнесу, IT та освіти. Висновок - рухатися шляхом креативного міста, сприяючи концентрації у Львові креативного класу. Ще наприкінці 1980-х концепцію креативного міста представив уже згаданий британський урбаніст

Чарльз Лендрі. Його книжка «Креативне місто: інструменти для міських інноваторів» (1995) без перебільшення змінила світ, адже з того часу понад сотня міст стали кращими, зосередившись на розкритті творчого потенціалу своїх мешканців і здійснюючи перехід до так званого «міста 2.0», де панують креатив, інтелект і де тисячі нових лідерів творять нові спільноти. Сам Лендрі особисто допомагав розробляти стратегії для Дубліна, Амстердама, Лейпціга, Любліна і ще понад двох десятків міст.

Автори українського веб-порталу «Креативні міста», конспектуючи ідеї Лендрі, наголошують, що культура креативності залежить від критичної маси людей, які зацікавлені у спільній роботі та впровадженні змін. Чарльз заохочує використання уяви та креативу в державних, приватних і суспільних сферах, тим самим створюючи банк ідей для можливостей і потенційних вирішень будь-якої міської проблеми. Мовляв, кожне місто - це тверда та м'яка інфраструктури. Перша включає будівлі, дороги, водопостачання чи каналізацію. А друга полягає в людях, які творять менталітет міста, що свідчить про можливості і проблеми, атмосферу міста, стимули розвитку і регулювання.

Креативні міста розвивають м'яку інфраструктуру: вони намагаються приваблювати висококваліфіковану і гнучку робочу силу, мислителів, творців і виконавців. Йдеться не лише про генерацію та застосування ідей, а й про створення можливості для їхньої появи через стимулювання розвитку людських ресурсів.

Відкрита лекція Чарльза Лендрі викликала чималий ажіотаж у Львові. Виступ урбаніста швидко розібрали на цитати, найцікавішими з них ділимося й ми:

- Культура визначає місто, а креативність - це кров, нервова система цього міста. Це те, що дає кисень будь-якому місту.

- Місто громадян у світі кочівників. Для Львова важлива рівновага між тими, хто їде звідси і приїжджає або повертається до Львова. Якщо якість останніх буде високою, тоді буде позитив.

- Насамперед потрібно бути відкритим до допитливості, дозволити людям ставити запитання. Тоді вони можуть подавати ідеї, з яких може з'явитися інновація. Безумовно, не всі райони Львова будуть хабом потужної активності, але мають бути різні зони, які стануть точками інновацій та експериментів.

- Коли 30 років тому в мене лише виникла ідея креативного міста, Британія була у часі перетворень. Ми зрозуміли, що наша креативність - це нереалізований потенціал. Кожна людина, як і кожне місто, мають потенціал зростання і можуть стати на 5 - 10% більш креативними. Навіть такий ріст може дати великий результат.

- Одне з правил креативного міста: перейти від культури «ні, тому що» до культури «так, якщо». Кожному місту треба хоча б 1% людей із таким мисленням. І якщо метрополія Львова має близько мільйона мешканців, то 1% активних людей - це насправді багато - 10 тисяч осіб!

- Сьогодні ми використовуємо уяву для того, щоб замінити фізичні ресурси, людський розум і уява стають ключовими міськими ресурсами.

- Люди можуть бути креативними де завгодно. Формат роботи й те, як ми працюємо сьогодні, зовсім інші, ніж колись. Саме тому я кажу про силу так званих третіх місць, тобто це не робота, і не ваш дім. А просто «третє місце», де можна подумати і покреативити.

- Хай би що робив Львів - намагайтеся бути собою. Львів повинен бути містом, яке запам'ятовується у свідомості певними якорями. Ясно, що люди хочуть бачити передовсім оновлену інфраструктуру. Якщо оновлюється інфраструктура, наприклад, аеропорт, то треба робити так, щоб він був не схожим на решту.

- Спадщина та креативність - це великі друзі і партнери. Хоча креативність - це відновлювальний ресурс, а спадщина - ні, але якщо їх поставити в партнерство, ми отримаємо дуже цікаві рішення.

Амбітне місто ХХІ століття: де люди виходять за свої рамки, у спільні громади й публічні простори; де панує довіра - ви даєте, а не берете; де розуміють глибоку руку культури; знаходять способи об'єднувати старше покоління з молодим; де панує екологічна свідомість; де архітектори й будівельники мають естетичну відповідальність.

- Треба вміти поєднати старе й нове. Не лякати, не залякувати людей, щоб не було нерозуміння. Ви маєте дати розуміння, що ми знаємо, хто ми, але ми хочемо бути успішними й тому потрібні зміни.

- Амбітне місто ХХІ століття: де люди виходять за свої рамки, у спільні громади й публічні простори; де панує довіра - ви даєте, а не берете; де розуміють глибоку руку культури; знаходять способи об'єднувати старше покоління з молодим; де панує екологічна свідомість; де архітектори й будівельники мають естетичну відповідальність.

Як ідею креативного міста бачать у Львові? Під час форуму голова Ради конкурентоспроможності Тарас ЮРИНЦ виокремив чотири напрями розвитку міста: «По-перше, це виховання творчості та креативності в місті. Ми хотіли б, щоб у Львові розвивалося начало, яке допомагало творити нові знання. По-друге - це утримання креативних мешканців у місті. Сьогодні найкращі представники міста реалізують себе всюди, але тільки не у Львові - в Києві, Польщі, США. У Львові їм складно себе реалізувати, адже вони хочуть робити більше, але таких можливостей немає. По-третє, це залучення. Важливо не тільки утримувати людей, які планують покинути Львів, а й апелювати до тих, які вже поїхали. Для цього потрібно створити умови, щоб вони повернулися, і той багаж знань, той досвід, який вони здобули за кордоном, вони почали втілювати в нашому місті. Важливо запрошувати та залучати людей, які не є львів'янами. По-четверте, концентрація креативних людей. Нам потрібні середовища, локації, де такі люди зможуть зустрічатися, обговорювати свої ідеї і потім утілювати в життя».

«Львів - історично креативне місто», - переконаний ресторатор, громадський діяч Марк ЗАРХІН. - Так, у нас немає грошей. Усі скажуть, що це погано. Але я вважаю, що коли немає грошей, треба думати та креативити. Тому передовсім треба зосереджуватися не на галузях діяльності, а на людському потенціалі мешканців Львова.

Наприклад, Дублін, який завжди був бідним і консервативним містом, зумів перетворитися на місто креативних індустрій. Раніше там, як і у Львові, думали, як поїхати за кордон і заробити гроші. А сьогодні зарплата всіх мешканців Дубліна виросла в п'ять разів і люди повірили, що креатив- ний клас може їх змінити».

Очевидно, що залучити і втримати креативний клас можна лише за умови значного підвищення рівня життя в місті. Український економіст і засновник майстерні стратегій «Прорив» Павло ШЕРЕМЕТА влучно зауважив: «В Україні є багато стратегій, але в нас є проблема з впровадженням хороших ідей. Якщо цитувати Світовий економічний форум, насправді, люди ставлять 4 запитання, коли вони обирають, де їм жити. Чи є у місті гідна робота, чи є робочі місця? Чи я можу дозволити собі життя в цьому місті? Чи є місто достатньо відкритим і толерантним? Чи тут весело, чи тут є дозвілля?

Наприклад, у Львові є проблема з транспортом. Про який би креатив ми не говорили, цю проблему треба вирішувати. Жителів спальних районів більше цікавить не креативний клас, а затори та поліклініки в районах. Якщо місто не справиться з цими проблемами, йому не стати креативним».

Під час представлення стратегії учасник візійної групи, підприємець Ярослав РУЩИШИН окреслив візію Львова в 2027 році, як «міста гідного життя, базованого на довірі, чесності, взаємоповазі та взаємодії, що веде до добробуту, самореалізації та суспільного блага через розвиток креативності - творення нових ідей і знань та їх впровадження». «Креативність - не самоціль, а засіб досягнути великого», - підсумував він.

Так, озвучені ідеї та задекларовані стратегії звучать красиво. Та головне питання полягає в тому, як вони впроваджуватимуться на практиці. Розвиток креативних індустрій для Львова є пріоритетним. Однак важливо, щоби реалізація стратегії не звелася до однієї лише спекуляції цінностями та обговорень експертів під час дискусійних панелей.

«Думаю, що туристична й освітня галузі, а також IT-кластер розвивалися й без стратегії конкурентоспроможності Львова. Хоча, можливо, не так успішно, - критично відзначив Павло Шеремета. - Треба розуміти, що ті люди, які зараз прибирають столи в ресторанах, готують обіди в ресторанах, які зараз прибирають ліжка, які ходять на роботу в ІТ- компанії, зробили для прориву туризму та ІТ значно більше, ніж консультанти, які радили розвивати ці кластери».

Нинішня обрана стратегія Львова складніша в реалізації за попередню, адже передбачає значно більший обсяг роботи. Львів не стане креативним містом сам по собі. Йдеться про питання конкретної системної роботи, лише завдяки якій можна мріяти про «місто гідного життя». Направду, немала частина цієї роботи навіть виходить за межі компетенції самого міста. Виховати і розвинути креативний клас можна лише через ґрунтовні освітні зміни. Залучити до міста креативний клас можна, запропонувавши йому комфортні умови життя. Йдеться і про питання заробітної платні, і зрештою про стан доріг і транспортної мережі. Слухати дискусійну панель у львівському Центрі Шептицького було цікаво. Далі черга за реалізацією. А її краще робити, як підказував сам митрополит Андрей: «Не потоком шумних і галасливих фраз, а тихою, невтомною працею...»» [15].

«Про розвиток креативної економіки в Україні говорять давно, зокрема й у владних кабінетах. На думку Володимира Гройсмана, Україна має всі передумови, щоб стати «нацією стартапів», і уряд цьому сприятиме. За словами прем'єра, у новоствореному Фонді підтримки інновацій та стартапів вже закладено близько $2 млн. Зрозуміло, що це радше символічний жест. Для порівняння: свого часу український стартап Petcube (гаджет для розваги домашніх тварин) зібрав понад $250 тис. лише завдяки краудфандингу, а Senstone (гаджет для перетворення голосу на друкований текст) протягом 2017-го - близько $400 тис. Однак, враховуючи економічні обставини, сподіватися на рясні бюджетні потоки не слід. Тим більше що брак державної фінансової підтримки зовсім не головна проблема українських креативних індустрій, та й самі вони далеко не панацея для української економіки.

Концепція креативної економіки стала набувати популярності з початку 2000-х. У її основі лежить твердження, що на зміну нинішній економіці, рушієм якої є експлуатація та промислова обробка природних ресурсів, іде економіка, зосереджена навколо створення нових ідей, тобто творчості. Як зазначає британський професор Джон Гокінс, до креативних індустрій належать реклама, архітектура, мистецтво, ремесла, дизайн, мода, кіно та музика, радіо і телебачення, наукові дослідження, розробка програмного забезпечення, відеоігр та іграшок. На думку Гокінса, саме в цих галузях центральну роль відіграє людська творчість, а тому креативність стає «четвертим капіталом» (поряд із фінансовим, матеріальним та людським). Рушійною суспільною силою креативної економіки є «креативний клас». За визначенням американського економіста Річарда Флоріди, до креативного класу належать всі, хто «створює значущі нові форми». Його ядро становлять науковці та інженери, університетські професори, письменники, митці, дизайнери, архітектори, актори, а також інтелектуальна еліта сучасного суспільства: редактори видань, аналітики, публіцисти та всі, чиї погляди формують суспільну думку. Ці люди цілком поглинені творчим процесом і займаються цим на регулярній основі, у формі оплачуваної праці. Окрім них до креативного класу належать «креативні фахівці», зайняті в основаних на знанні галузях: високих технологіях, фінансах, праві, охороні здоров'я, управлінні бізнесом тощо. Вони також час від часу створюють нові продукти й шукають нові рішення, хоч це і не входить до їхніх професійних обов'язків.

Такі ідеї швидко набули величезної популярності, оскільки «апостоли» креативної економіки не лише апелювали до економічних фактів, а й малювали дуже привабливу картину майбутнього. Вона цілком відповідала ідеалам епохи Відродження з її антропоцентризмом, культом знання й пошаною до творчості. Притому творцями цього майбутнього оголошувалися ті, чиє теперішнє становище є досить непевним і загроженим. Із заручників вузьколобого корпоративного менеджменту, урядового планування та забаганок публіки креативний клас мав перетворитися на революційну силу, котра змінюватиме не лише економіку, а й соціокультурні ландшафти. Річард Флоріда навіть розробив «індекс богемності» міст, від якого напряму залежить, наскільки високою там буде концентрація високотехнологічних та інноваційних індустрій. Хто був ніким, мав стати майже всім. У деяких працях, присвячених креативній економіці, проглядає відвертий утопізм. Приміром, британський урбаніст Чарльз Лендрі окреслив концепцію, у якій міста мають перетворитися на творчі лабораторії, де все покликане стимулювати творчість. «Кожне місто може стати всесвітнім центром певного виду діяльності, як Фрайбург став центром екологічних досліджень, Новий Орлеан - центром блюзу, а Хай-он-Вай - центром книжкової торгівлі», - пише Лендрі, малюючи, за власними словами, «пейзаж нової міської цивілізації». До речі, з аналогічними ідеями Лендрі днями виступив і в Україні - на форумі «Креативний прорив» у Львові.

Річард Флоріда не був рафінованим теоретиком і намагався втілювати власні переконання, консультуючи муніципалітети. Але дійсність виявилася такою несхожою на теорії, що у 2017-му - через 15 років свого апостоляту - він був змушений публічно визнати свої помилки, випустивши книжку з промовистою назвою «Нова міська криза: як наші міста збільшують нерівність, поглиблюють сегрегацію та знищують середній клас». Виявилося, перебудова міст під потреби креативного класу не збільшує спільне благо, а просто виштовхує проблеми на околиці, за межі «хіпстерських районів». Креативні індустрії зробили вагомий внесок у розвиток окремих національних економік, але жодним чином не змінили плин історії. Зростання глобальної нерівності та економічної вразливості, бідність, ексклюзія - все, що затьмарювало майбутнє на початку 2000-х, нікуди не поділося і сьогодні. Та й потенціал креативних індустрій виявився не таким вже й великим. Заперечувати позитивну динаміку неможливо: за даними UNCTAD, у 2003-2012 роках товарообіг у цій сфері зріс майже наполовину - з $302 млрд. до $547 млрд. Однак загалом, за підрахунками міжнародної консалтингової організації EY, у 2013-му на креативні індустрії припадало менш як 3% світового ВВП ($2,25 трлн.) та близько 1% робочих місць на планеті (29,5 млн. осіб).