Санація підприємств: організаційно-економічний механізм

5032

59451

Власний капітал, тис. грн.

4968,9

6302,3

3725,6

1862,6

2063,9

2210,3

2434,9

43052

Виручка від реалізації, тис. грн.

4096,8

11532,3

15952,2

28374,9

37575,3

64914,7

65243,9

52575

Чистий прибуток (збиток), тис. грн.

+91,0

?88,7

-2576,7

-2364,7

+201,3

+146,4

+224,6

+199

Рівень рентабельності продажу цукру, %

+16,4

+8,1

?14,9

+5,8

+6,3

+8,2

+6,3

+16,2

Коефіцієнт поточної ліквідності

2,99

1,93

0,93

0,85

0,68

2,79

2,32

0,75

Власні обігові кошти, тис. грн.

2744,5

2287,3

?710,5

?534,1

?4393,3

?3376,3

?2597,1

-16339

Джерело: розраховано за даними досліджуваного підприємства

Збільшення обсягів виробництва цукру переробними підприємствами Вінниччини, позитивні зміни в обсягах та тривалості переробки цукрових буряків не могли не відзначитись на фінансовому стані цукрових заводів. Як видно з табл. 2.6, загальна вартість активів підприємств цукрової галузі області характеризується тенденцією до зростання. Протягом 2003-2008 рр. даний показник збільшився на 77,1 %. Відбулись зміни і в структурі активів (табл. 2.6). Частка необоротних активів протягом останніх чотирьох років коливалася в межах 20,6-37,7 %, причому темп приросту їх вартості в 2006 р. порівняно з 2003 р. складає 42,3 %, в 2008 р. порівняно з 2003 р. - 10,1 %. Питома вага основних засобів у структурі необоротних активів в 2003-2008 рр. складала 86-89 %. Зростання вартості оборотних активів в 2,1 рази за останні шість років обумовило збільшення їхньої частки в структурі активів з 59,7 % в 2003 р. до 72,4 % в 2008 р. (табл. 2.6). Оборотні активи цукрових заводів зосереджені переважно в дебіторській заборгованості та запасах. У структурі оборотних активів підприємств цукрової промисловості області в 2008 р. порівняно з 2003 р. зменшилась частка дебіторської заборгованості з 46,5 % до 16,8 %. Натомість частка запасів в оборотних активах зросла з 37,7 % в 2003 р. до 54,8 % в 2007 р. Зростання вартості готової продукції в 4 рази в 2008 р. порівняно з 2003 р. на фоні збільшення її частки в структурі оборотних активів (з 15,3 % до 28,8 %) свідчить про проблеми з реалізацією цукру його виробниками. Основним джерелом фінансових ресурсів підприємств цукрової промисловості Вінниччини є позикові кошти. Частка власного капіталу у структурі пасиву протягом 2003-2007 рр. знизилась з 22,6 % до 3 %, а в 2008 р. спостерігається перевищення нерозподіленого збитку над іншими джерелами власними капіталу (табл. 2.6). Співвідношення власного та залученого капіталу свідчить про високу залежність підприємств від зовнішніх джерел фінансування.

Таблиця 2.6 Структура активів і пасивів підприємств цукрової промисловості Вінницької області, тис. грн.

Показники	Роки
	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2008 до 2003, +/?
АКТИВ	396665,1	424753,4	446223,05	616480,5	626854,3	702418	305752,9
Необоротні активи	146287,5	150197,8	168227,85	208141,1	128853,9	161135	14847,5
% до суми активів	36,9	35,3	37,7	33,8	20,6	22,9	-14,0
Оборотні активи	236983,1	264054	270167,15	395411,8	483355,8	508693	271709,9
% до суми активів	59,7	62,2	60,5	64,1	77,1	72,4	12,7
Витрати майбутніх періодів	13394,5	10501,6	7828,05	12927,6	14644,6	33590	20195,5
% до суми активів	3,4	2,5	1,8	2,1	2,3	4,7	1,3
ПАСИВ	396665,1	424753,35	446223,0	616480,5	626854,3	702418	305752,9
Власний капітал	89560,7	61119,8	48098	102649,1	19023,5	-18708	-108268,7
% до суми пасивів	22,57	14,4	10,8	16,7	3,0	-2,7	-25,2
Забезпечення наступних витрат і платежів	9,4	8,65	3,9	0	0	0	-9,4
% до суми пасивів	0,002	0,002	0,001	0,0	0,0	0,0	-0,002
Довгострокові зобов'язання	4823,2	2727,1	4966,6	60735,3	177385,6	223613	218789,8
% до суми пасивів	1,2	0,6	1,1	9,8	28,3	31,8	30,6
Поточні зобов'язання	302160,1	360897,8	393154,4	453096,1	430445	497513	195352,9
% до суми пасивів	76,2	85,0	88,1	73,5	68,7	70,0	-6,2
Доходи майбутніх періодів	111,7	0	0	0	0,2	0	-111,7
% до суми пасивів	0,028	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	-0,028

Джерело: розраховано за даними Головного управління статистики у Вінницькій області

Дослідженням встановлено, що в останні роки фінансові ресурси цукрових заводів Вінницької області характеризуються значною часткою довгострокових зобов'язань. Їх питома вага у структурі пасиву в 2003-2006 рр. не перевищувала 9,8 %, а в 2007-2008 р. склала 28,3-31,8 %. Частка поточних зобов'язань у структурі пасивів протягом 2003?2008 рр. складала 70-88 % (табл. 2.6). Отже, фінансові ресурси підприємств цукрової галузі регіону створені, в основному, за рахунок короткострокових позикових коштів, що характеризує фінансовий стан заводів як нестійкий. Формування поточних зобов'язань потребує пильного контролю з боку підприємств за їх своєчасним поверненням. Особливу настороженість викликає структура поточних зобов'язань (табл. 2.7), які на 40-47 % складаються із заборгованості за товари, роботи, послуги. Величина даної кредиторської заборгованості в 2008 р. порівняно з 2003 р. зросла на 86,1 млн. грн. або на 63 %. Сума короткострокових кредитів, наданих банками цукровим заводам Вінницької області, за шість років зросла вдвічі, що обумовило зростання їхньої частки у структурі поточних зобов'язань з 24,3 % у 2003 р. до 40,9 % у 2007 р. та 31,8 % у 2008 р. Аналіз формування фінансового результату на цукрових заводах Вінниччини (табл. 2.8) свідчить про зростання основних показників до 2006 р. і подальше спадання в 2007-2008 рр. Так, в порівнянні з 2003 р. отримані чисті доходи від реалізації продукції на підприємствах цукрової промисловості в 2006 р. збільшились в 1,8 рази, а в 2008 р. знизились на 11 %. Собівартість реалізованої продукції порівняно з 2003 р. в 2006 р. зросла в 1,6 рази, в 2008 р. знизилась на 7 %. За підсумками фінансово-господарської діяльності цукрових заводів Вінниччини в 2006 р. мав місце позитивний фінансовий результат ? 5080,4 тис. грн. чистого прибутку, тоді як в 2003?2005 рр. та 2007-2008 рр. цукрова промисловість області отримувала збитки. Частка переробних підприємств, які отримали чистий збиток, скоротилась з 72,4 % в 2003 р. до 47,6 % в 2006 р., а потім знову зросла до 66,7 % в 2008 р.

Таблиця 2.7 Структура поточних зобов'язань підприємств цукрової промисловості Вінницької області

Статті балансу	Роки
	2003	2004	2005	2006	2007	2008
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Короткострокові кредити банків	73320,6	24,3	89065,5	24,7	112746,7	28,7	145562,6	32,1	175917,7	40,9	158153,5	31,8
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями	1324,4	0,4	39,8	0,01	39,8	0,01	323,9	0,1	0	0	0	0
Векселі видані	21064,0	7,0	18286,5	5,1	44495,4	11,3	56904,4	12,6	38499,1	8,9	27907,5	5,6
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	137055,8	45,4	169281,9	46,9	157431,6	40,0	174594,6	38,5	130688,5	30,4	223160,5	44,9
Поточні зобов'язання за розрахунками	23152,4	7,7	25432,0	7,0	27767,6	7,1	28543,9	6,3	30604,1	7,1	51704,5	10,4
Інші поточні зобов'язання	46242,9	15,3	58792,2	16,3	50673,4	12,9	47166,7	10,4	54705,6	12,7	36587,0	7,4
Всього	302160,1	100,0	360897,8	100,0	393154,4	100,0	453096,1	100,0	430445,0	100,0	497513,0	100,0

Джерело: розраховано за даними Головного управління статистики у Вінницькій області

Таблиця 2.8

Формування чистого прибутку на підприємствах цукрової промисловості Вінницької області, тис. грн.

Показники	Роки
	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2008 до 2003, +/?
Операційні доходи	519600,9	667880,9	525274,3	906947,6	601424,9	409973	-109627,9
у т.ч. чистий дохід (виручка) від реалізації	380464,9	506789,4	399539,7	683212,9	494169,7	337316	-43148,9
Операційні витрати	542799,7	692451,1	541515,7	861195,3	604511	476047	-66752,7
у т.ч. собівартість реалізованої продукції	369745,6	487254,5	379844,7	580233,2	468656	343744	-26001,6
Фінансові результати від операційної діяльності	?23198,8	?24570,2	?16241,4	45752,3	-3086,1	-66074	-42875,2
Фінансові доходи	20931,7	35088,0	22115,7	16860,4	14768,9	219750	198818,3
Фінансові витрати	27742,9	47811,2	26568,3	55803,2	56676,6	261334	233591,1
Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування	?30010,0	?37293,4	?20694,0	6809,5	-44993,8	-107658	-77648
Податок на прибуток від звичайної діяльності	581,4	87,3	1176,1	955,1	557,3	235	-346,4
Надзвичайні витрати	0	0	0	774	0	0	0
Чистий прибуток (+) або збиток (?)	?30591,4	?37380,7	?21870,1	5080,4	-45551,1	-107893	-77301,6
Частка підприємств, які отримали чистий збиток , %	72,4	75,0	59,1	47,6	53	66,7	-5,7

Джерело: розраховано за даними Головного управління статистики у Вінницькій області

За таких умов доцільним буде вивчення досвіду досягнення прибутковості своєї діяльності переробними підприємствами, серед яких виділяються ДП «Новофастівське» (Погребищенський цукровий завод) та ТОВ «АК «Зелена долина» (Томашпільський цукровий завод), які в 2006 р. отримали фінансовий результат в розмірі 13,5 та 19,5 млн. грн. відповідно. Рентабельність продажу цукру на цих заводах складає 27?32 %, тоді як на інших дев'яти підприємствах коливається від 7 % до 15 %. Як видно з табл. 2.9, значення показників рентабельності активів, власного капіталу та всієї діяльності на Погребищенському і Томашпільському цукрозаводах також значно вищі, ніж у решти прибуткових цукровиробників.

Таблиця 2.9 Показники рентабельності прибуткових цукрових заводів Вінницької області в 2006 р., %

Група / назва цукрозаводів	Рівень рентабельності
	продажу цукру	активів	Власного капіталу	Всієї діяльності
Низькорентабельні цукрозаводи	7 ? 15	0,1 ? 4	0,3 ? 17	0,1? 2
Погребищенський цукрозавод	27	11	37	16
Томашпільський цукрозавод	32	16	43	29

Джерело: розраховано за даними досліджуваних підприємств

Слід відмітити, що дані високорентабельні переробні підприємства пройшли процедуру банкрутства, яка завершилась продажем виробничих комплексів заводів-банкрутів в ході реалізації ліквідаційної процедури (ВАТ «Погребищенський цукровий завод» - в 2000 р. та ВАТ «Томашпільський цукровий завод» - в 2003 р.). Прихід нових власників, а з ними і значні фінансові вливання позитивно вплинули на ефективність діяльності цукрозаводів.

В ході дослідження виявлено приклади цукрових заводів, які досягли високих виробничих і фінансово-економічних показників. Однак більшість цукровиробників Вінницької області є фінансово нестійкими, збитковими або взагалі непрацюючими та потребують проведення системи оздоровчих заходів. Однак може виникнути питання, чи потрібно взагалі піднімати підприємства на ноги. Можливо, доцільніше не втручатись у природній відбір найсильнішого. В такому випадку, за прогнозами експертів [99], в Україні залишиться 45 найпотужніших цукрових заводів, які забезпечать виробництво цукру в необхідному для країни обсязі.

Питання розвитку цукрової галузі на даний час є дискусійним. Рекомендації, які були направлені Уряду України німецькими експертами Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, що фінансується Федеральним міністерством продовольства та сільського господарства Німеччини, зводяться до згортання виробництва в Україні цукру-піску, отриманого з цукру-сирцю бурякового, зважаючи на його обмежену конкурентоспроможність на світових ринках. Однак провідні вчені-фахівці бурякоцукрового виробництва та Національної асоціації цукровиків України розцінюють подібні пропозиції як політичне замовлення, спрямоване на ліквідацію національного виробництва, створення залежності харчової промисловості від закордонних поставок цукру, втрату продовольчої безпеки держави [92]. Національне виробництво насамперед має забезпечувати вирішення соціальних питань в сільській місцевості, надходження до бюджету, а також незалежність від цінової політики виробників тростинного цукру.

Враховуючи значимість цукрової галузі для розвитку національної економіки та необхідність невідкладних заходів щодо комплексного вирішення питань її функціонування та розвитку, забезпечення населення держави цукром, виробленим з вітчизняної сировини, в розробленій Комплексній державній програмі реструктуризації та розвитку бурякоцукрової галузі України на період до 2010 р. передбачено основні шляхи розширення ринків збуту цукру та цукрової продукції як за рахунок збільшення місткості внутрішнього ринку шляхом організації виробництва паливного етанолу, так і повернення українського цукру на традиційні ринки збуту в країнах СНД. Це дозволить досягнути у 2010 році обсягів виробництва цукру на рівні 4 млн. т [70].

Для забезпечення запланованого обсягу виробництва цукру необхідною умовою є досягнення до 2010 р. оптимальної завантаженості цукрових заводів. Для Вінниччини розрахункова потреба в потужностях при оптимальній завантаженості в 2010 р. складає 52,52 тис. т цукрових буряків на добу [68]. Враховуючи, що добова потужність працюючих в 2008 р. цукровиробників становить 33,21 тис. т, цукрова промисловість Вінницької області потребує нарощування потужності за рахунок використання 19,31 тис. т резервних виробничих потужностей.

В зв'язку з цим пріоритетним завданням регіональної політики має бути сприяння реалізації механізму санації підприємств цукрової промисловості, що забезпечить збереження та нарощування виробничого потенціалу цукрових заводів, створення сприятливого конкурентного середовища, зростання обсягів кредитування, інвестування, зростання зайнятості населення, підвищення його добробуту.

2.3 Обґрунтування шляхів подолання бар'єрів санації підприємств

Дослідженням встановлено, що в жодному з випадків відкриття санаційної процедури на цукровому заводі справа не була завершена відновленням платоспроможності боржника. Для з'ясування чинників, які стримують запровадження та проведення санації, та визначення пріоритетних санаційних заходів проведено соціологічне дослідження ? експертне опитування, яке було структуроване за трьома етапами:

1. Розробка програми соціологічного дослідження.

2. Статистика та обробка соціологічної інформації.

3. Аналіз та узагальнення результатів дослідження

Етап 1. Розробка програми соціологічного дослідження

1.1. Обґрунтування проблеми

В умовах ринкової економіки значна частина вітчизняних підприємств (у 2006 р. - 34,2 %, у 2008 р. - 33,9 % від загальної їх кількості) працюють збитково, що робить неефективною економіку держави та гальмує процеси загального економічного зростання. Не оминула ця проблема і цукрову промисловість: більше половини діючих цукрозаводів Вінниччини є збитковими. Актуальним є відновлення платоспроможності підприємств як в позасудовому, так і в судовому порядку. Незважаючи на реабілітаційну направленість вітчизняного законодавства, кількість реалізованих санаційних процедур є мізерною (1-3% від загальної кількості справ про банкрутство).

Для цукрової промисловості Вінниччини, яка в 2006 р. була представлена 21 діючим заводом, а в 2008 р. - лише 14 заводами (для порівняння: в 1990 р. працювало 39 заводів), характерне масове проходження підприємств через механізм банкрутства. Причому майже всі випадки завершувались оголошенням підприємства банкрутом та його ліквідацією, приклади завершення санаційної процедури в зв'язку з відновленням платоспроможності боржника відсутні. Ця тенденція вимагає з'ясування факторів, які стримують застосування санаційних заходів на цукрових заводах.

1.2. Визначення об'єкту соціологічного дослідження

Об'єктом соціологічного дослідження є процес санації підприємств цукрової промисловості, предметом дослідження є сукупність санаційних заходів та перепон їх застосуванню на цукрових заводах.

В якості експертів обрано фахівців, які займають керівні посади на діючих цукрових заводах Вінницької області (директори, голови правління або їх заступники, головні бухгалтери, головні економісти), а отже володіють інформацією про реалізацію санаційних заходів на своїх підприємствах. Кількість опитаних - 28 чоловік, які представляють 14 переробних підприємств. Компетентність експертів підтверджується тим, що досвід їх роботи в цукровій галузі в середньому складає близько десяти років, на керівній посаді - 3-5 років.

1.3. Визначення мети та завдання соціологічного дослідження

Метою нашого соціологічного дослідження є виявлення основних перешкод проведення заходів з фінансового оздоровлення цукрових заводів та шляхів подолання цих перепон.

Розроблена анкета спрямована на вирішення наступних завдань: визначити, які заходи по відновленню платоспроможності проводились на цукрових заводах як в позасудовому, так і судовому порядку; обрати найбільш результативні (на думку експертів) санаційні заходи; з'ясувати найбільш суттєві перешкоди оздоровлення цукрових заводів та шляхи їх подолання.

1.4. Розробка інструментарію

Для збору соціологічної інформації обрано експертне опитування. Для анкетування експертів був використаний роздатковий матеріал - анкету (дод. Г), питання якої побудовані логічно, з використанням методу «лійки». Анкета складається з 10 запитань, яким передує інструкція по заповненню анкети та подяка респондентам за участь в опитуванні.

Етап 2. Статистика та обробка соціологічної інформації

Кількісний і відсотковий розподіл відповідей на поставлені запитання, які вимагали лише вибір певних варіантів, представлений в додатку К.

Етап 3. Аналіз та узагальнення результатів дослідження

В ході даного дослідження були отримані наступні результати.

Серед заходів, направлених на фінансове оздоровлення, які проводились на підприємстві в позасудовому порядку (заходи досудової санації), лідирують варіанти: «реструктуризація кредиторської заборгованості шляхом відстрочки та (або) розстрочки» (68 %) та «продаж частини майна підприємства» (54 %). На інші варіанти відповідей думки розділились так: «створення інтегрованого об'єднання з сільськогосподарськими підприємствами» ? 21 %, «закриття нерентабельних виробництв» ? 18 %, «перепрофілювання виробництва» ? 7 %, «ліквідація простроченої дебіторської заборгованості « ? 4 %.

Відповідаючи на запитання «Вкажіть найважливіші перепони застосуванню в позасудовому порядку заходів, направлених на фінансове оздоровлення підприємства? (не більше 2-х варіантів)», респонденти надали перевагу таким варіантам: «нестача власних коштів» ? 50 %, «відсутність компетентних спеціалістів з антикризового управління» ? 43 % та «значна сума кредиторської заборгованості» ? 39 % респондентів. Як власний варіант відповіді було вказано конфлікт інтересів між власником та керівником підприємства з питання розстрочення кредиторської заборгованості.

На запитання «Чи порушувалось провадження у справі про банкрутство Вашого підприємства» маємо переважання варіанту відповіді «так, один раз» (68 %), 32 % опитаних обрали варіант «ні». Слід відмітити, що більшість підприємств (у формі товариства з обмеженою відповідальністю або акціонерного товариства) було утворено в результаті оголошення банкрутом та ліквідації цукрових заводів, яка завершилась продажем майнового комплексу новим власникам.

Так, 89 % респондентів, які підтвердили проходження їхнього підприємства через банкрутство, вказали, що при розгляді справи у суді відкривалась процедура санації (із затвердженням плану санації ? 63 %, без затвердження плану санації ? 26 %). Решта опитуваних факт запровадження санаційної процедури заперечили.

Основними заходами по відновленню платоспроможності, які проводились в ході розгляду справи про банкрутство підприємств респондентів, були наступні (подані в порядку зменшення частоти застосування): продаж частини майна підприємства-боржника, відстрочка та (або) розстрочка платежів або прощення (списання) частини боргів, про що укладалась мирова угода, звільнення працівників підприємства-боржника, які не можуть бути задіяні в зв'язку з виробничими змінами, ліквідація дебіторської заборгованості.

Ефективність роботи арбітражного керуючого по оздоровленню підприємства опитувані оцінили як досить ефективну, що виражається середнім балом 3,7 із максимальних 5.

Найсуттєвішими перешкодами для відновлення платоспроможності підприємства в ході розгляду справи про банкрутство, на думку експертів, були наступні (подані в порядку зменшення частоти згадування): неможливість знайти інвестора, перевищення кредиторської заборгованості над статутним капіталом, небажання кредиторів затягувати процес і проводити санацію (оздоровлення) підприємства-боржника, значна сума простроченої дебіторської заборгованості, недостатня компетентність арбітражного керуючого. У рядку «Ваш варіант» експертами вказано як перешкоди відсутність реального плану санації підприємства; бажання кредиторів першої черги, вимоги яких забезпечені заставою, продати майно боржника та отримати свої кошти.

З'ясування перепон застосуванню заходів з фінансового оздоровлення боржника в досудовому та судовому порядку привело нас до обґрунтування сутності такого поняття як бар'єри санації. В економічних словниках зустрічаються такі категорії як: бар'єри на шляху зростання економіки - чинники, що уповільнюють або унеможливлюють економічний прогрес; бар'єри входження в галузь (вхідні бар'єри) - несприятливі для нових підприємств умови, які перешкоджають їм проникнути в галузь [50, С. 93; 137, С. 117]. Під бар'єрами санації пропонуємо розуміти чинники, які не допускають або ускладнюють проведення санації підприємств.

За результатами експертного опитування та власних аналітичних розробок [16, 22, 46] автором сформовано сукупність бар'єрів санації та запропоновано шляхи їх усунення (табл. 2.10). Низький ступінь перешкоди означає, що даний бар'єр легко усунути, а відповідно високий ступінь перешкоди характеризує бар'єр як складний для подолання. На нашу думку, наявність можливостей подолання бар'єрів санації за сприяння всіх зацікавлених сторін є однією з умов прийняття рішення на користь санації.

До бар'єрів санації, насамперед, відноситься недостатня компетентність арбітражного керуючого та його низька зацікавленість у санації. Дослідження діяльності арбітражних керуючих у Вінницькій області привело до висновку, що в основному їх робота зводиться до задоволення вимог кредиторів та ліквідації підприємств-банкрутів. Для активізації запровадження санаційних заходів арбітражними керуючими та підвищення контролю за їх діяльністю пропонуємо обов'язковість проведення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника відразу після призначення на посаду арбітражного керуючого; спеціалізацію керуючих за галузевою ознакою; запровадження матеріальної відповідальності арбітражних керуючих [18].

Дослідження поведінки арбітражного керуючого з точки зору мотиваційної теорії очікувань дає підстави стверджувати, що саме винагорода є визначальним фактором активізації дій керуючого в напрямку санації підприємства-боржника. Узагальнення досвіду Республіки Білорусь у нарахуванні додаткової винагороди керуючому санацією [95; 96], проведене експертне опитування арбітражних керуючих і керівників цукрових заводів Вінниччини з використанням системи огляду й оцінювання подій SEER дозволило обґрунтувати авторську систему матеріального стимулювання керуючого санацією, описану в роботі [18].

Таблиця 2.10 Характеристика бар'єрів санації та шляхи уникнення і зниження їх негативного впливу

Характеристика бар'єру	Тип проблеми	Ступінь перешкоди	Шляхи вирішення проблеми
Недостатня компетентність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)	Організаційна	Низький	Розвиток інституту арбітражних керуючих: створення команд керуючих та їх об'єднання
Низька зацікавленість арбітражного керуючого в санації	Психолого-економічна	Низький	Підвищення мотивації арбітражного керуючого через нарахування додаткової винагороди за успішне проведення санації
Відсутність об'єктивної інформації про можливість застосування санації на момент прийняття рішення щодо санації або ліквідації	Інформаційно-організаційна	Низький	Своєчасне проведення арбітражним керуючим оцінки санаційної спроможності підприємств, в т.ч. за експрес-методикою
Тягар кредиторської заборгованості	Економічна	Середній	Взаємозалік боргів. Мирова угода
Наявність простроченої дебіторської заборгованості	Економічна	Середній	Проведення позовно-претензійної роботи, реалізація дебіторської заборгованості. Взаємозалік боргів
Небажання кредиторів погоджуватись на санацію підприємства-боржника та брати в ній фінансову участь	Психолого-економічна	Середній	Представлення на перших засіданнях комітету кредиторів результатів оцінки санаційної спроможності підприємства. Наукові методи психологічного впливу на установки кредиторів
Труднощі з пошуком інвестора	Організаційно-економічна	Високий	План санації на інноваційній основі. Розвиток комунікацій з потенційними інвесторами з представленням їм результатів оцінки санаційної спроможності підприємства

Як видно з табл. 2.11, одним з основних бар'єрів санації є поведінка кредиторів, які не тільки не бажають брати фінансову участь у санації боржника, а й здебільшого утримуються від прийняття рішення на користь його фінансового оздоровлення. Це підтверджується надзвичайно низькими показниками застосування санації вітчизняних боржників. Частка справ, припинених із затвердженням звіту керуючого санацією, в загальній кількості завершених у 2006 р. справ про банкрутство в Україні складає 0,3 %, у Вінницькій області ? 1,1 % (в тому числі жодної завершеної процедури санації цукрового заводу).

Разом з тим, як свідчить статистика, рівень повернення боргів кредиторів за результатами проведених ліквідаційних процедур в Україні становить в середньому лише 1,5 % від загальної суми вимог (у міжнародній практиці нормальним вважається показник у 10-30 %) [122, 138]. В ході реалізації процедури банкрутства цукрових заводів Вінницької області даний показник досягав 48 % (табл. 2.11).

Таблиця 2.11 Рівень повернення боргів кредиторів в результаті ліквідації цукрових заводів Вінницької області

Назва цукрового заводу (боржника)	Частка погашення позовних вимог, %
	Всього	у тому числі вимог
		першої черги	другої черги	третьої черги	четвертої черги
Ободівський	48	100	100	100	17
Ситковецький	25	60	100	0	0
Жданівський	16	100	100	14	0
Кирнасівський	11	100	100	13	0
Немирівський	5	100	100	6	0

Джерело: складено за даними Господарського суду Вінницької області

Вимоги першої (забезпечені заставою, виплата вихідної допомоги звільненим працівникам, оплата держмита, витрати, пов'язані з провадженням справи в господарському суді та роботою ліквідатора) та другої (заборгованість по зарплаті працівникам) черг задоволені практично повністю; вимоги третьої черги (податки і збори) ? частково. Незабезпечені кредитори, які відносяться до четвертої черги, свої кошти від боржника при реалізації ліквідаційної процедури, зазвичай, не отримують.

Таким чином, як вітчизняна, так і зарубіжна практика підтверджує, що у разі ліквідації боржника збитки кредиторів зазвичай є набагато більшими, ніж їх можливий внесок в успішну санацію [129, С. 209]. У зв'язку з цим виникає логічне запитання: чому за таких значних збитків кредитори, як правило, не погоджуються на проведення санації боржника?

Відповідь на це питання пов'язана, насамперед, з інтересами самих кредиторів. Якщо хоча б одна із зацікавлених сторін віддає перевагу ліквідації, прийняття позитивного рішення про санацію боржника значно ускладнюється. Подібний конфлікт провокують кредитори, вимоги яких забезпечені заставою і будуть задоволені в першу чергу, або кредитори, які мають прихований інтерес (зокрема, придбати майнові активи боржника в ході ліквідаційної процедури за ціною, значно нижчою за ринкову). Можлива ситуація, коли окремі кредитори не беруть фінансової участі в санації боржника, сподіваючись, що збитків та ризиків удасться уникнути завдяки тому, що фінансове оздоровлення буде здійснене за рахунок коштів інших кредиторів. Існування вищевказаних проблем є причиною того, що навіть щодо санаційно-спроможних підприємств приймається рішення про банкрутство та ліквідацію.

Крім того, кредитори часто не володіють інформацією, яка характеризує фінансово-господарську діяльність боржника, та не знають про існування шляхів його фінансового оздоровлення. Арбітражний керуючий, який зобов'язаний проводити аналіз стану підприємства та представляти результати оцінки доцільності проведення його санації (або ліквідації), вчасно таку інформацію не надає, що спричиняє існування проблеми інформаційного дефіциту. Однак, як стверджує О. Терещенко [129], чим меншими будуть дефіцити в інформаційному забезпеченні кредиторів, тим більшою буде ймовірність вибору найбільш оптимальної з погляду прибутковості та ризику стратегії санації, а отже, тим реальнішою буде можливість акцептування рішення щодо санації та участі в ній кредиторів. Стимулювання кредиторів до прийняття рішення на користь санації слід здійснювати, пропонуючи їм розмір винагороди (процентну ставку), яка відповідає їх цільовій функції, та реальні механізми мінімізації ризиків.

На нашу думку, подоланню проблеми інформаційного дефіциту сприятиме проведення арбітражним керуючим аналізу фінансово-господарської діяльності боржника та оцінки його санаційної спроможності. Причому результати аналізу та пропозиції щодо можливості оздоровлення боржника мають бути представлені не пізніше, ніж через 3 місяці після призначення арбітражного керуючого на посаду розпорядника майна, ? в попередньому засіданні суду та на перших зборах комітету кредиторів. У такому разі кредитори матимуть змогу оцінити загальну ситуацію, ознайомитися, які перспективи відкриваються в разі відновлення платоспроможності боржника та прийняти рішення на користь санації. Позитивні результати оцінки санаційної спроможності боржника можуть сприяти ініціативі кредиторів виступити інвесторами (санаторами) підприємства.

Очевидно, що за такий короткий строк (3 місяці) малореально провести повноцінний аналіз діяльності та оцінку санаційної спроможності підприємства з розробкою детальної програми санаційних заходів. Як вірно зазначає К. Багацька [8], дефіцит хоча б одного з необхідних факторів: сучасного програмного забезпечення, висококваліфікованих спеціалістів, коштів або вільного і оперативного доступу до джерел інформації, ? ускладнює можливість якісного проведення комплексного аналізу і визначення санаційної спроможності. Особливо це актуально для підприємств, розташованих в сільській місцевості з невеликою чисельністю працюючих і обмеженим доступом до інформаційних ресурсів, зокрема для цукрових заводів.

Тому актуальною є розробка експрес-методики оцінки санаційної спроможності підприємства, перевагами використання якої є швидкість, невисока трудомісткість та зрозумілість одержаних результатів. Вона буде базуватись на використанні джерел інформації, які є найбільш доступними та достатньо інформативними: балансів підприємства та звітів про фінансові результати. Окрім аналізу звітних бухгалтерських даних під час оцінювання санаційної спроможності доцільно також провести експертне опитування співробітників і топ-менеджменту підприємства, а також незалежних фахівців галузі, здійснити аналіз сировинної бази, конкурентоспроможності продукції, кадрового складу підприємства та його виробничих показників. Результати розробки та апробації методики визначення санаційної спроможності підприємств цукрової промисловості представлені в підрозділі 3.1.

В разі прийняття позитивного рішення про санаційну спроможність підприємства наступним етапом є розробка санаційних заходів. При проведенні експертного опитування керівного складу цукрових заводів Вінниччини було задано питання «Оцініть, наскільки результативним є проведення нижчезазначених заходів для оздоровлення підприємства», результати відповідей на яке наведені в табл. 2.12.

Аналіз результатів експертного оцінювання дає підстави зробити висновок про наступне ранжування санаційних заходів за їхньою результативністю для підприємств цукрової промисловості (в порядку її зниження): відстрочка та (або) розстрочка платежів або прощення частини боргів, про що укладається мирова угода; залучення інвестора з правом набуття права власності на майно боржника; створення інтегрованого об'єднання з сільськогосподарськими підприємствами; продаж частини майна підприємства-боржника; закриття нерентабельних виробництв; перепрофілювання виробництва; ліквідація дебіторської заборгованості; зміна форми власності, організаційно-правової форми; звільнення працівників підприємства-боржника, які не можуть бути задіяні в зв'язку з виробничими змінами.

На нашу думку, санаційні заходи, які отримали найвищі чотири ранги, є дійсно ефективними та актуальними для цукрових заводів. Тоді як перепрофілювання виробництва не відноситься до ефективних та поширених серед цукрових заводів санаційних заходів, що пояснюється обмеженим асортиментом продукції, що випускається. Однак в разі нерентабельності продукції, що випускається, насиченості ринку даний захід є досить актуальним. На думку заступника голови правління НАЦУ «Укрцукор» О. Петриченка [99], єдиний вихід для цукрового заводу, неспроможного виробляти цукор, - випуск паливного етанолу.

Таблиця 2.12 Результати експертного оцінювання ефективності заходів оздоровлення підприємства

№	Назва заходу	Експерти	Середній бал
		1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17	18	19	20	21	22	23	24	25	26	27	28
1	зміна форми власності, організаційно-правової форми	2	3	1	2	1	2	1	3	2	2	2	3	2	1	1	2	1	2	2	1	1	3	2	2	2	1	1	2	1,8
2	перепрофілювання виробництва	4	3	4	2	3	1	2	3	3	3	1	2	4	3	2	2	2	3	3	1	2	2	3	3	1	2	2	1	2,4
3	закриття нерентабельних виробництв	3	2	5	2	4	4	4	3	4	3	3	2	3	2	4	4	3	3	2	4	3	3	2	4	2	2	4	3	3,1
4	звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в зв'язку з виробничими змінами	1	1	1	2	2	2	1	2	1	1	2	1	1	2	2	1	2	2	2	2	1	1	1	2	1	3	3	2	1,6
5	відстрочка та (або) розстрочка платежів або прощення частини боргів, про що укладається мирова угода	5	4	3	5	5	4	5	5	4	4	5	5	4	4	4	5	5	5	5	4	5	4	4	5	4	4	3	5	4,4
6	ліквідація дебіторської заборгованості	4	3	2	2	2	3	1	2	2	3	2	2	3	3	3	2	4	2	2	1	4	3	2	2	2	2	1	2	2,3
7	продаж частини майна боржника	4	3	4	4	4	3	3	4	3	2	4	3	5	4	3	3	3	4	3	3	4	2	3	3	2	3	4	4	3,4
8	створення інтегрованого об'єднання з сільськогосподарськими підприємствами	3	4	4	5	4	3	4	5	4	4	3	4	4	4	3	3	3	4	5	4	3	3	4	4	4	5	4	3	3,9
9	залучення інвестора з правом набуття права власності на майно боржника	4	5	5	4	5	3	4	2	4	5	3	4	3	4	4	4	5	3	4	4	4	5	5	4	4	3	5	4	4,0

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зважаючи на недоцільність та невигідність кардинального перепрофілювання цукрового комплексу, даний напрям виробництва є дійсно перспективним для малопотужних цукрозаводів без сировинної зони. Це означатиме отримання енергетичної незалежності, завантаження потужностей цукрової та спиртової галузей, збереження робочих місць. Виробництво паливного етанолу з цукрових буряків сприятиме розв'язанню проблеми надлишку цукру в Україні. За виходом етанолу на площу вирощування цукрові буряки перевершують усі культури, які висівають у помірних регіонах. Крім того, на відміну від нафти, це відновлювальний ресурс [100].

На Вінниччині біоетанол уже виробляє Гайсинський спиртзавод, а Барський спиртзавод знаходиться в процесі пошуку інвестора. В цукровій галузі планується переобладнання Бабинського цукрозаводу (с. Бабин Іллінецького району Вінницької обл.) на завод з виробництва біоетанолу. Дане підприємство в 2007 р. оголошено банкрутом і викуплено українською холдинговою компанією «Бестінвест» в ході реалізації ліквідаційної процедури. Інвестиційні кошти, які плануються вкласти у реалізацію будівництва нового заводу, складають 80 млн. євро, річний обсяг виробництва ? 145 млн. євро. Основні напрямки збуту ? країни Європейського Союзу та північної Європи. Реалізація даного проекту сприятиме соціально-економічному розвитку району та області: розширенню соціальної інфраструктури, збільшенню податків місцевих бюджетів, створенню понад 3000 робочих місць.

Перепрофілювання виробництва та закриття нерентабельних виробництв окрім зменшення неефективних витрат і створення передумов для підвищення рентабельності випуску продукції можуть включати в себе також інші заходи організаційного характеру, направлених на оздоровлення кризової ситуації на підприємстві. Так, може бути проведено планове скорочення чисельності робітників. При всій непопулярності даного заходу, інколи ? це єдиний шанс зберегти виробництво та примусити працівників відповідально підходити до своєї роботи.

Отже, аналіз сучасного стану підприємств цукрової промисловості Вінницької області свідчить про зростання обсягів виробництва цукру в 2008 р. на 49 % порівняно з 2003 р. та основних економічних показників роботи заводів. Однак поточна неплатоспроможність усіх підприємств, збитковість половини діючих цукрозаводів, нестача фінансових ресурсів для сплати боргів приводить до висновку про необхідність проведення системи санаційних заходів.

Дослідження практики проходження цукровими заводами процедури банкрутства дало змогу з'ясувати, що в переважній більшості випадків процедура санації не відкривалась, а в разі відкриття - невдовзі завершувалась переходом до ліквідаційної процедури. Основою затверджених планів санації було залучення інвесторів, невиконання якими своїх зобов'язань призвело до оголошення шести цукрових заводів.

На підставі вивчення діяльності підприємств цукрової промисловості в регіоні встановлено, що виробництво більшості діючих цукрових заводів Вінниччини збережено в результаті продажу цілісних майнових комплексів переробних підприємств у ході реалізації санаційної або ліквідаційної процедур.

Обґрунтовано сутність бар'єрів санації, визначено особливості їх виникнення на підприємствах цукрової промисловості Вінницької області, що обумовило розробку шляхів їх уникнення та зниження негативного впливу. Дослідження особливостей прийняття кредиторами рішення щодо санації або ліквідації виявило існування проблеми інформаційного дефіциту, що обумовило доцільність розробки експрес-методики оцінки санаційної спроможності та представлення арбітражним керуючим її результатів на перших засіданнях комітету кредиторів та направлення потенційним інвесторам.

3. УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО?ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ САНАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ ЦУКРОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

3.1 Методологічний інструментарій оцінки санаційної спроможності підприємств

Цілісний погляд на етапи проведення оздоровлення підприємства дає так звана класична модель санації (рис. 3.1), що широко використовується як основа для розробки механізму фінансового оздоровлення суб'єктів господарювання в країнах з розвиненою ринковою економікою [160], а також є відправною точкою досліджень сутності санації вітчизняними дослідниками [8; 49; 82; 130; 138].

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3.1 Класична модель санації [138, с. 463]

Відповідно до класичної моделі необхідно, насамперед, ідентифікувати кризовий стан підприємства та провести аналіз причин його виникнення. Даний причинно-наслідковий аналіз передбачає визначення зовнішніх і внутрішніх факторів кризи, її глибини, проведення діагностики фінансово-господарського стану підприємства, оцінку його сильних та слабких сторін. Ґрунтуючись на результатах причинно-наслідкового аналізу, приймається рішення щодо доцільності проведення санації підприємства або переходу до ліквідаційної процедури.

Головним критерієм прийняття рішення щодо санації чи ліквідації підприємства є його санаційна спроможність. Водночас кінцевою метою санації суб'єкта господарювання є забезпечення його життєдіяльності в довгостроковому періоді. Отже, санаційна спроможність визначається здатністю підприємства до виживання [130, с. 76]. Дефініція терміну «санаційна спроможність підприємства» вперше була запропонована О. Терещенком у 2000 р. З цього часу термін «санаційна спроможність» та дане визначення набули значного поширення у вітчизняній теорії й практиці, цитується багатьма дослідниками та науковцями [69; 81; 138; 144; 150]. Отже, О. Терещенко пропонує під санаційною спроможністю розуміти наявність у підприємства, що переживає фінансову кризу, фінансових, організаційно-технічних і правових можливостей, необхідних для успішного проведення його фінансової санації [128].

У роботі К. Багацької [8] наведено наступне бачення даного поняття: «Санаційна спроможність - це наявність у підприємства, що знаходиться під загрозою банкрутства, організаційно-економічних, технічних, фінансових, правових та соціальних можливостей та потенціалу, необхідного для ефективного проведення санаційних заходів».

До загальних критеріїв санаційної спроможності О. Терещенко відносить наявність у підприємства ефективної санаційної концепції та потенціалу для майбутньої успішної діяльності, а саме: стійких позицій на ринку та реальних можливостей збільшення обсягів реалізації; конкурентних переваг; виробничого, інноваційного та кадрового потенціалу.

Економічними критеріями стійкої санаційної спроможності підприємства є його здатність до забезпечення ліквідності, відновлення прибутковості та одержання конкурентних переваг [130, с. 76]. Слід зазначити, що ці якісні та кількісні характеристики тісно взаємопов'язані. Так, досягнення конкурентних переваг можливе лише за наявності стійкої ліквідності та платоспроможності, тоді як орієнтація виключно на забезпечення ліквідності дає змогу підтримати життєздатність підприємства лише в короткостроковому періоді.

З правової точки зору санаційноспроможним підприємство буде в тому разі...