Санація підприємств: організаційно-економічний механізм

Спосіб порівняння оціночних коефіцієнтів з найбільшими їх значеннями на цьому підприємстві дає змогу проаналізувати у динаміці фінансовий стан підприємства й оцінити його з точки зору відхилення фактичних результатів від максимальних, досягнутих у минулі роки [70, с. 341-342].

Досить вдалим, на нашу думку, є використання комбінованого підходу - за динамікою та нормативним значенням, запропонованого Л. Шаблистою [148] для оцінювання фінансової стійкості підприємств. Адаптувавши даний підхід до нашої методики, нами було виділено три варіанти узагальнених типів фінансової санаційної спроможності:

1) висока спроможність - приріст усіх фінансових показників та їх наближення до нормативних значень;

2) середня спроможність - різнонаправлена динаміка фінансових показників та їх значні відставання від нормативних значень;

3) низька спроможність - зниження усіх фінансових показників і значне їх відставання від нормативних значень.

За результатами проведеного дослідження наукової літератури [5, 12, 38, 65, 86, 88, 140] та експертного опитування в роботі [27] сформовано перелік показників для оцінки фінансового потенціалу боржника реалізувати санацію (табл. 3.1). Обґрунтування вибору фінансових показників та конкретизування меж їх коливань здійснено з урахуванням специфіки функціонування підприємств цукрової промисловості та мети застосування - оцінка санаційної спроможності підприємств під загрозою банкрутства. В якості базового періоду обрано 2006 р., протягом якого порушено три справи про банкрутство цукрових заводів Вінницької області.

Розраховані авторами показники фінансового стану переважної більшості цукрозаводів Вінниччини є значно нижчими за їх нормативні значення. Враховуючи кризовий стан підприємств цукрової промисловості, стосовно яких потенційно може бути порушена справа про банкрутство, загальноприйняті нормативні значення оціночних показників фінансової санаційної спроможності варто змінювати в напрямку їх зменшення.

Таблиця 3.1 Оціночні показники фінансової санаційної спроможності

Серед показників платоспроможності і ліквідності в умовах порушеної справи про банкрутство доцільно розглядати ті показники, які дадуть уяву про можливість використання активів підприємства для погашення боргів підприємства: коефіцієнт покриття, коефіцієнт забезпечення власним капіталом. Враховуючи, що значне перевищення оборотних активів над короткостроковими зобов'язаннями свідчить про неефективне керування коштами підприємства, що може негативно позначитися на його прибутковості [88], вважаємо доцільним обмежити верхню межу коефіцієнта покриття значенням 2,0.

Заслуговує на увагу коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості, який покаже, яку частину боргів можна було б погасити, стягнувши заборгованість у дебіторів боржника. При цьому слід оцінити та врахувати реальність стягнення цих боргів та визначити обсяги безнадійної дебіторської заборгованості. Оскільки значне перевищення дебіторської заборгованості над кредиторською створює загрозу його фінансовій стійкості та робить необхідним залучення додаткових активів [148], за верхню межу вказаного показника прийнято значення 1.

До оціночних показників фінансової стійкості відносимо коефіцієнт автономії (незалежності) та коефіцієнт маневрування власного капіталу. Оскільки санаційна спроможність визначатиметься для неплатоспроможних підприємств цукрової промисловості, це означає, що вони в своїй діяльності широко використовують залучені кошти, однак мають проблеми з їх поверненням. Тому мінімальне значення коефіцієнта автономії, прийнятне для схвалення рішення про проведення санації, може бути знижено до 0,2.

При розрахунку коефіцієнта маневрування власного капіталу з'ясовано, що на переважній більшості підприємств показник від'ємний. Зазначимо, що на чотирьох заводах і чисельник (різниця між оборотними активами та поточними зобов'язаннями), і знаменник (власний капітал) мають від'ємне значення. А їх частка має знак «плюс», що нібито свідчить про позитивне значення коефіцієнта, однак невірно інтерпретує даний показник. Тому коефіцієнт маневрування власного капіталу з системи показників для оцінки санаційної спроможності виключаємо.

Показники рентабельності і прибутковості представлені наступними: рентабельність продукції (продажу), рентабельність активів (майна), рентабельність власного капіталу та рентабельність всієї діяльності. Враховуючи низьку прибутковість, а часто і збитковість підприємств галузі, пропонуємо порівнювати показники рентабельності із середньогалузевими. Так, в 2006 р. рентабельність продукції (продажу) в середньому по галузі регіону склала 6 %, рентабельність активів (майна) - 0,6 %, рентабельність власного капіталу - 3 % та рентабельність всієї діяльності - 0,6 %. На думку експертів, більш цінними для аналізу є показники рентабельності продажу цукру та всієї діяльності, тому два інших показники виключаємо.

Для аналізу ділової активності підприємства виділено коефіцієнти оборотності кредиторської заборгованості, дебіторської заборгованості, запасів та капіталу. Зважаючи на відсутність нормативних значень даних показників, доцільним вважаємо порівняння їх із середньогалузевими значеннями по цукровій промисловості Вінниччини в 2006 р.: коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості - 1,5, дебіторської заборгованості - 3,9, запасів - 2,4 та капіталу - 1,1.

Для уточнення критеріїв оцінки показників фінансової санаційної спроможності досліджено їх фактичні значення на трьох цукрових заводах Вінницької області (табл. 3.2).

Висновок про тип фінансової санаційної спроможності буде робитися на основі порівняння фінансових коефіцієнтів з критеріями (табл. 3.3), визначеними із врахуванням фактичних значень даних показників на цукрових заводах та в середньому по галузі. При цьому слід відмітити можливість корегування критеріальної бази оціночних показників, виходячи з фактичних даних періоду, що передує даті прийняття рішення про санаційну спроможність конкретного підприємства.

Таблиця 3.2 Показники фінансової санаційної спроможності цукрових заводів Вінницької області

Джерело: Розраховано на основі даних досліджуваних підприємств

Таблиця 3.3 Критерії оцінки показників фінансової санаційної спроможності підприємств цукрової промисловості

Примітка. Тенденція до зростання (спадання) виявляється при збільшенні (зменшенні) значень показників у звітному періоді порівняно з попереднім.

Для оцінки підприємства пропонується виділити його сильні та слабкі сторони, перші з яких необхідно використати для реалізації санаційних заходів, а другі - слід враховувати як стримуючий фактор санації та усунути внутрішньоорганізаційної санаційної спроможності їх. Перелік показників оцінки сильних та слабких сторін підприємства, що впливають на оцінку санаційної спроможності підприємства, наведений в табл. 3.4.

Таблиця 3.4 Показники оцінки внутрішньоорганізаційної санаційної спроможності підприємств цукрової промисловості

Виявлені тенденції збільшення або зменшення обсягів виробництва цукру необхідно порівнювати з відповідною тенденцією по галузі. Так, якщо індекс обсягу виробництва в натуральному виразі менший за одиницю, однак більший за середньогалузевий показник, то наявність такої тенденції можна віднести до сильних сторін підприємства.

Низька завантаженість виробничих потужностей є слабкою стороною цукрового заводу. Високе значення коефіцієнта використання потужності відноситься до сильних сторін переробного підприємства. Однак у контексті оцінювання санаційної спроможності нас цікавить можливість повнішого завантаження виробничих потужностей цукрозаводу, використання його резерву.

Наступним оціночним показником є тривалість сокодобування, оптимальне значення якої - 90 діб. При порівнянні даного показника із середньогалузевим необхідно врахувати об'єктивні умови функціонування заводу. Так, наприклад, ТОВ «Кирнасівкацукор» в 2006 році працювало лише 29 діб через те, що йому була виділена квота на виробництво цукру не перед початком сезону, а в середині літа. Це пов'язано з вирішенням організаційних питань по завершенню процедури банкрутства Кирнасівського цукрозаводу.

Санаційна спроможність підприємства залежить від стану та зносу виробничого обладнання. Можливість змін у технології та технічному оснащенні можна використати для купівлі нового обладнання та підвищення продуктивності роботи заводу.

Сильною стороною підприємства, що впливає на його санаційну спроможність, є кваліфікований управлінський та інженерно-технічний персонал. Разом з тим, на сьогоднішній день ряд цукрових заводів потерпає від нестачі ключових спеціалістів, яких переманюють конкуренти.

Рівень забезпеченості сировиною можна оцінити шляхом аналізу договорів з потенційними постачальниками. Недостатність сировини, що є причиною простоїв заводу, свідчить про проблеми роботи з постачальниками. В той же час наявність власної сировинної бази, що забезпечується створенням підприємством бурякової зони або шляхом інтеграції з сільгоспвиробниками, дає заводу переваги у вигляді стабільних каналів постачання.

Ефективність роботи цукрового заводу в значній мірі залежить від налагодження постійних ринків збуту. Зважаючи на сезонність виробництва, підприємству необхідна вчасна реалізація продукції та отримання грошових коштів, щоб мати можливість розрахуватися з працівниками, постачальниками та по короткострокових кредитах, залучених перед початком сезону.

Оцінка зовнішньоорганізаційної санаційної спроможності підприємства передбачає врахування впливу зовнішнього ринкового середовища на діяльність заводу, а, отже, і на можливість успішної реалізації санаційних заходів. Причому цей вплив може бути як позитивний, так і негативний. У зв'язку з цим елементи зовнішнього середовища можна розділити на можливості (додаткові шанси) та загрози (ризики) (табл. 3.5).

Таблиця 3.5 Показники оцінки зовнішньоорганізаційної санаційної спроможності підприємств цукрової промисловості

До можливостей зовнішнього середовища, які позитивно впливають на санаційну спроможність боржника, відносимо можливість залучення кредиторів, інвесторів та власників підприємства до фінансової участі в його санації. Надходження додаткових інвестиційних коштів забезпечить погашення боргів підприємства, а також фінансування заходів з підвищення ефективності його діяльності.

Слід відмітити, що участь санаторів може мати не лише фінансовий характер. Так, інвестор може використати свої ділові зв'язки та забезпечити налагодження співпраці між боржником та постачальниками сировини, обладнання, матеріалів. Маючи розвинутий маркетинговий відділ, санатор може виділити своїх спеціалістів для поліпшення системи збуту та підвищення конкурентоспроможності продукції боржника або просто використати свою систему збуту. Наявність впливового санатора означатиме можливість лобіювання ним інтересів боржника.

За результатами дослідження «Рейтинг інвестиційної привабливості виробничих галузей в Україні» виробництво цукру визнане однією з найбільш інвестиційно привабливих галузей в Україні [97]. Наявність великих виробничих потужностей, враховуючи ситуацію на світовому ринку (цукрова реформа, масове закриття заводів у ЄС, активізація виробництва біопалива із цукросировини), сприяє зростанню інтересу закордонних інвесторів до вітчизняної цукрової галузі.

Додатковими шансами для успішної реалізації підприємством санаційних заходів є підтримка вітчизняного виробника з боку держави, а також сприяння розвитку цукрових заводів як на державному, так і на регіональному рівнях. Поступове зниження процентних ставок по кредитам зробить отримання банківських кредитів більш доступним для цукровиробників.

Неплатоспроможність та банкрутство контрагентів означає порушення торгових зв'язків боржника, а також низьку ймовірність повернення дебіторської заборгованості з їх боку. Недобросовісність постачальників полягає в тому, що вони користуються підтримкою цукрозаводу по підготовці до виробничого сезону, а потім намагаються реалізувати цукрові буряки за найвищою ціною (можливо, й іншому переробному підприємству). Це призводить до невиконання або невчасного виконання виробниками цукрових буряків своїх зобов'язань, що може спричинити збої в роботі цукрових заводів. Отже, прискіпливу увагу слід приділити матеріальній відповідальності контрагентів за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань (наприклад, через встановлення штрафних санкцій).

Нестабільність політичної та економічної ситуації в країні у поєднанні з вимогами СОТ щодо завезення цукру-сирцю з тростини спричиняє несприятливу цінову політику в цукровій галузі, коли встановлена ціна продажу цукру нижча собівартості його виробництва. Згідно з прогнозами науковців, зі вступом України до СОТ відбудеться стрімке усунення цукрового буряку з вітчизняного сировинного ринку та заміщення його імпортним цукром-сирцем [48]. Ситуація ускладнюється постійним зростання цін на паливно-мастильні матеріали (причому часто підвищення цін припадає саме на літній сезон), високою енергомісткістю продукції. Витрати паливно-енергетичних ресурсів у собівартості виробництва цукру перевищують 10 % [115].

Інтерпретація отриманих результатів за групами внутрішньоорганізаційної та зовнішньоорганізаційної санаційної спроможності в цілому полягатиме в наступному:

1) висока спроможність - переважання сильних сторін / можливостей підприємства;

2) середня спроможність - кількість сильних та слабких сторін, можливостей та загроз підприємства приблизно рівні;

3) низька спроможність - переважання слабких сторін / загроз підприємства.

Апробація даної методики виявила складність оцінки параметрів внутрішньоорганізаційної та зовнішньоорганізаційної спроможності у зв'язку з їх розмитістю та різнонаправленістю, що спонукало нас до розробки більш конкретного та простого інструментарію. Виходячи з розглянутих вище параметрів, які характеризують сильні і слабкі сторони підприємства, а також його можливості та загрози, сформовано сукупність показників для оцінки господарської спроможності підприємства. Критерії оцінки показників, обраних за результатами експертного опитування, та їх інтерпретація наведені в табл. 3.6 і 3.7.

Таблиця 3.6 Критерії оцінки показників господарської санаційної спроможності підприємств цукрової промисловості

Показнику, який враховує наявність пропозицій інвесторів щодо участі в санації підприємства-боржника, надано більший рейтинг порівняно з іншими, оскільки, на думку експертів, вливання інвестиційних коштів в неплатоспроможне підприємство відіграватиме ключову роль в його оздоровленні. Прихід інвестора означатиме не лише погашення боргів підприємства, але й можливість покращення матеріально-технічної бази, розширення ринків збуту, досягнення прибутковості виробництва.

Таблиця 3.7 Інтерпретація оцінки показників господарської санаційної спроможності підприємств цукрової промисловості

В разі появи інвестора, необхідно оцінити його адекватність, тобто визначити, чи придатний він для реалізації санаційної програми. Попередня редакція закону про банкрутство та роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Закону про банкрутство» від 18 листопада 1997 р. передбачали оцінку інвестора на предмет його платоспроможності, реальності пропозицій. Тільки після того, як така особа відповідала необхідним вимогам, суд виносив ухвалу про визнання інвестора. У новій редакції закону цієї норми немає.

Для оцінки спроможності інвестора по аналогії із оцінкою санаційної спроможності боржника необхідно визначити його сильні та слабкі сторони, врахувати його взаємозв'язки із зовнішнім середовищем. Потім накласти результати оцінки діяльності інвестора на результати оцінки санаційної спроможності боржника. Адекватним можна назвати інвестора у випадку, якщо його сильні сторони накладаються на слабкі сторони боржника. Саме тоді інвестор зможе не лише вкласти гроші, а й використати власні здобутки у господарській діяльності для підвищення ефективності роботи на підприємстві, яке він інвестує.

Результатом проведення експрес-методики оцінки санаційної спроможності є висновки про фінансову та господарську спроможність боржника успішно пройти процедуру санації. Розроблена методика оцінки санаційної спроможності підприємств цукрової промисловості висвітлена у звіті про науково-дослідну роботу [20], що виконувалась авторами в рамках госпдоговірної теми «Порівняльний аналіз фінансово-господарського стану та санаційної спроможності цукрових заводів Вінниччини».

Для практичної реалізації розробленої методики оцінки санаційної спроможності обрано Бабинський, Іллінецький та Удицький цукрозаводи, щодо яких в 2006 р. порушено справи про банкрутство. Слід відмітити, що більшість підприємств цукрової промисловості області характеризується надзвичайно низькими показниками ліквідності, що характеризує недостатні платіжні можливості підприємств як щодо негайної сплати поточних зобов'язань, так і щодо погашення боргів за умови своєчасного проведення розрахунків зі сторони дебіторів. Тобто існує висока ймовірність того, що в разі прострочення оплати боргів щодо них буде порушена справа про банкрутство. А тому оцінка потенційної санаційної спроможності даних цукровиробників, на нашу думку, є також актуальною.

Вхідна інформація для проведення оцінки фінансової санаційної спроможності зведена у вигляді табл. 3.8. За вхідними даними проведено розрахунок показників, визначених у табл. 3.2, та інтерпретацію отриманих значень (табл. 3.9). Позначення в табл. 3.9 слід розуміти наступним чином: «в» - висока, «с» - середня, «н» - низька.

Таблиця 3.8 Вихідні дані для проведення оцінки фінансової санаційної спроможності цукрових заводів

Таблиця 3.9 Результати оцінки фінансової санаційної спроможності цукрових заводів

З метою врахування сильних і слабких сторін нефінансового характеру, а також можливостей та загроз з боку зовнішнього середовища, визначено господарську санаційну спроможність підприємств (табл. 3.10), виходячи з методичних вказівок в табл. 3.6 і 3.7.

Таблиця 3.10 Результати оцінки господарської санаційної спроможності цукрозаводів Вінниччини

Отримані результати свідчать, що ТОВ «Агро-цукор» (Бабинський цукрозавод) характеризується низькою фінансовою санаційною спроможністю, що означає невисокі шанси на прийняття позитивного рішення про запровадження на ньому санації. Підприємство є нерентабельним, фінансово нестійким, з високою часткою залученого капіталу. Низький рівень господарської санаційної спроможності обумовлений низьким відсотком використання виробничих потужностей (40 %), наявністю двох конкурентів у радіусі 100 км, високою часткою вартості палива в собівартості продукції (12 %), недоотримання 90 % дебіторської заборгованості. Аналіз слабких місць цукровиробника дозволяє виділити пріоритетні заходи для збільшення його шансів на оздоровлення:

? налагодження постачання сировини для максимізації завантаження виробничих потужностей та збільшення тривалості виробництва;

? забезпечення чотирьох вакантних посад управлінського персоналу та головних спеціалістів кваліфікованими кадрами;

? пошук та залучення інвестиційних коштів.

Як показала практика, в 2007 р. ТОВ «Агро-цукор» оголошено банкрутом і викуплено українською холдинговою компанією «Бестінвест» в ході реалізації ліквідаційної процедури. Новий власник планує переобладнати цукрозавод на завод з виробництва біоетанолу.

ТОВ «Вінпромтех» (Іллінецький цукрозавод), яке характеризується середнім рівнем фінансової і господарської санаційної спроможності, має достатній потенціал для успішної реалізації процедури санації. Це підтверджується перевищенням поточних активів над поточними зобов'язаннями на 30 %, коефіцієнтом забезпечення власним капіталом на рівні 0,2 (граничне значення 0,1), високою оборотністю дебіторської, кредиторської заборгованостей і капіталу та отриманням чистого прибутку від діяльності заводу в 2006 р. в сумі 16,3 тис. грн.

Порівняння результатів оцінки санаційної спроможності Іллінецького цукрового заводу за розробленою експрес-методикою з ходом розгляду справи про його банкрутство підтверджує їх достовірність. На даному підприємстві було відкрито санаційну процедуру за ініціативою керівника підприємства, в ході якої продано виробничий комплекс новому власнику. В 2007-2008 р.р. переробне підприємство працює під назвою ТОВ «Іллінецький цукровий завод» та виробляє близько 7 тис. т цукру.

Удицький цукровий завод характеризується середнім рівнем фінансової та низьким рівнем господарської санаційної спроможності. Прийняття рішення на користь санації боржника можливе за умови налагодження постачання сировини. Доцільними напрямами вдосконалення роботи цукровиробників з постачальниками цукрових буряків є наступні:

? при укладанні договорів на поставку сировини слід зазначати відповідальність постачальників в разі невиконання або невчасного виконання своїх зобов'язань (порядок нарахування штрафів, пені), що сприятиме стабілізації поставок цукрових буряків;

? розвивати власну сировинну базу або утворювати інтегровані об'єднання з фермерськими господарствами.

Створення аграрно-промислових формувань забезпечує максимальний рівень реалізації цукрових буряків і завантаження виробничих потужностей цукрозаводу. Погоджуємось з думкою М. Ю. Коденської, що наявність спільного економічного інтересу є мотиваційним фактором активізації інвестиційної діяльності та досягнення високої результативності праці інтегрованих форм організації виробництва [64].

Слід відмітити, що функціонування цукрових заводів в значній мірі залежить від макроекономічних факторів. Тому санація підприємств цукрової промисловості має бути підкріплена підтримкою держави, місцевої влади, розробкою регіональних програм розвитку галузі. В разі неможливості надавати цукровикам прямі дотації, можна здійснювати пільгове кредитування цукрових заводів, пов'язане із закупівлею сировини та забезпеченням безперебійної їх роботи в період сезону виробництва (або пільгове кредитування цукрових заводів під заставу готової продукції). Це допомогло б галузі відновити свою конкурентоспроможність, вийти на зовнішні ринки, відновити експортний потенціал, зберегти виробничо-технічну базу та відновити сировинну базу цукрової промисловості. Вагомою підтримкою держави було б звільнення від оподатковування завезеного устаткування для цукрових заводів і сучасної сільськогосподарської техніки для вирощування буряків.

Від'ємні значення рентабельності продукції на переробних підприємствах свідчать про те, що заводи вимушені продавати цукор посередникам за ціною, нижчою його собівартості, щоб мати можливість розрахуватися за матеріальні ресурси. Подолання даної проблеми можливе в разі державної підтримки цукровиробників. Тобто потрібна державна посередницька структура, яка б у разі перевищення пропозиції над попитом, могла скуповувати цукор, що призначений для внутрішнього споживання за цінами, що склалися на ринку, і в разі перевищення попиту над пропозицією повертати його на внутрішній ринок. Це стабілізувало б ціни на внутрішньому ринку і позитивно відбилося як на підприємствах цукрової промисловості, так і на споживачеві. Ця функція зараз покладена на Аграрний фонд, однак вищезгадана структура займається в основному зерном і не має коштів для закупівлі цукру [143].

Існування проблем з реалізацією цукру актуалізує необхідність формування в Україні системи оптової торгівлі цукром [33] і створення торговельно-постачальницького синдикату «Укрцукоропт» зокрема [57, С. 136]. Це сприятиме розширенню збутової мережі галузі, оптимізації товарних і грошових потоків між сільськогосподарськими виробниками, цукровими заводами, посередниками і покупцями.

Таким чином, використання внутрішніх резервів та зовнішніх можливостей в процесі санації на фоні державної та регіональної підтримки галузі забезпечить відновлення платоспроможності цукрових заводів, досягнення ними прибутковості та конкурентоспроможності.

3.2 Організаційне забезпечення механізму санації підприємств

Існування різних шляхів оздоровлення підприємств вимагає обґрунтування доцільності їх вибору. Згідно вітчизняного законодавства боржник має право, а разом з тим і обов'язок подати заяву про банкрутство в разі неможливості виконання своїх зобов'язань та провести процедуру санації. Крім того він може реалізувати оздоровчі заходи і в досудовому порядку. Виникає питання: який спосіб вирішення проблем неплатоспроможності є більш доцільним та ефективним?

Сутність проблеми вибору охарактеризував І. Гійон [155, c. 133], який вважає, що судове втручання, з одного боку, не повинно бути занадто пізнім, оскільки від активів боржника може нічого і не залишитись, і постраждають кредитори. З іншого боку, передчасне судове втручання в господарську діяльність підприємства може підірвати до нього довіру клієнтів та кредиторів і, таким чином, ще більше ускладнить його несприятливий фінансовий стан.

Для з'ясування пріоритетності застосування досудової та судової санації розглянуто їхню суть із виділенням переваг і недоліків.

Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що «засновники (учасники) боржника ? юридичної особи, власник майна, центральні органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання банкрутству підприємства-боржника» (ст. 3 закону [103]). Однак дана норма носить для недержавних підприємств виключно декларативний характер, оскільки не підкріплена реальним організаційно-економічним механізмом її реалізації.

Для державних підприємств особливий порядок проведення досудової санації затверджений Постановою Кабінету Міністрів [106]. Така санація проводиться за рахунок коштів державних підприємств та інших джерел фінансування. Витрати на проведення досудової санації можуть фінансуватися за рахунок коштів державного бюджету, якщо відповідні видатки узгоджені з Міністерством фінансів і Міністерством економіки України і затверджені законом про Державний бюджет України.

На початкових етапах досудова санація проводиться шляхом реструктуризації кредиторської заборгованості з використанням розстрочки або переводу її на збільшення статутного фонду підприємства. Як свідчать результати експертного опитування, наведені в підрозділі 2.3, саме цей захід найчастіше проводиться при фінансовому оздоровленні підприємства в позасудовому порядку.

В разі неможливості власними силами реалізувати санаційні заходи доцільним є створення робочої групи зі спеціалістів, що мають високу кваліфікацію в галузі, до якої належить підприємство, ґрунтовні знання з економіки, права, інформаційних технологій. При цьому підприємство передається у тимчасове ведення керуючому досудової санації (керівнику робочої групи), яким може бути і керівник підприємства. Робоча група із залученням власників підприємства, кредиторів, інвесторів, державного органу з питань банкрутства (для державних підприємств) розробляє та проводить комплекс заходів: аналіз фінансово-господарського стану підприємства; з'ясування причин неплатоспроможності і визначення можливостей її подолання; проведення разом з працівниками бухгалтерії підприємства інвентаризації його активів, а також переоцінки активів підприємства з метою приведення їх до ринкової вартості; проведення незалежного аудиту; реалізація організаційно-правових, виробничо-технічних, інвестиційних, фінансово-економічних заходів та виведення підприємства на запланований рівень рентабельності; збереження рентабельності протягом декількох місяців і передача відновленого підприємства власнику.

Слід відмітити, що досудовий спосіб розв'язання проблем неплатоспроможності користується популярністю у світі. Так, в Італії в цьому процесі активну участь беруть як підприємницькі структури, так і місцеві органи управління, головна мета останніх - збереження й створення робочих місць. Цінним є досвід Великобританії з антикризового управління: до роботи із зовнішнього управління санованого підприємства допускаються приватні адміністратори (в українському законодавстві це арбітражні керуючі), які мають ліцензію і обов'язково мають знатися на бухгалтерському обліку та юриспруденції [40].

Присутність у законодавстві багатьох країн норм, що передбачають реструктуризацію боргів шляхом домовленості між боржником і кредиторами в рамках позасудових процедур, пояснюється, в першу чергу, прагненням кредиторів уникнути зайвого розголосу про незадовільний фінансовий стан боржника та бажанням зберегти бізнес, вартість якого, як правило, в багато разів більше активів боржника. Законодавством деяких країн, наприклад, Франції, передбачена кримінальна відповідальність за розголошення відомостей про незадовільний фінансовий стан боржника [119].

Таким чином, застосування досудової санації характеризується наступними перевагами економічного, організаційного та психологічного характеру:

? уникнення розголосу про незадовільний фінансовий стан боржника, що є привабливим як для самого боржника, так і для його кредиторів;

? зменшення суми витрат на підготовку проведення досудової санації в порівнянні з судовою на величину витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство (відшкодування витрат на сплату державного мита й оплату публікації оголошення про порушення справи про банкрутство, оплата праці арбітражного керуючого);

? скорочення тривалості підготовки досудової санації в порівнянні з судовою;

? відсутність жорсткого контролю зі сторони господарського суду, комітету кредиторів, що забезпечує гнучкість та оперативність у прийнятті рішень [19].

На привабливості проведення досудової санації наголошує М. Хоуман: «період безпосередньо перед початком процедур неспроможності надає невелику можливість на спасіння бізнесу. Спочатку керівництво боржника часто не хоче звертатися за допомогою до консультантів або починати діалог з кредиторами. Цьому заважають як гордість, так і острах, що початок такого діалогу приведе до припинення поставок або дій кредиторів по стягненню боргу. Тому заходи з досудового оздоровлення боржника здебільшого починають здійснюватися на досить пізньому етапі кризи. Звичайно, чим раніше їх розпочати, тим більше шансів на успіх» [146].

Керівники цукрових зводів Вінниччини виділили наступні організаційні та економічні перепони застосуванню в позасудовому порядку заходів, направлених на фінансове оздоровлення підприємства: відсутність компетентних спеціалістів з антикризового управління, значну суму кредиторської заборгованості та нестачу власних коштів (див. п. 2.3), що підтверджується економічними розрахунками п. 2.2.

В разі неможливості (або неефективності) реалізації досудової санації керівник підприємства-боржника може самостійно порушити справу про банкрутство з метою проведення санації підприємства (ст. 53 закону [103]). У зарубіжному законодавстві існує положення, згідно якого після розподілу виторгу від продажу майна між конкурсними кредиторами добросовісний боржник ? фізична особа звільняється від тягаря заборгованості. В американському законодавстві це виражено у формі доктрини «нового старту» (Fresh Start Doctrine) - добросовісні боржники - фізичні особи отримують списання боргів, які з'явилися до порушення провадження у справі, та можуть почати робити нові кредити, але вже без боргів. Це дає можливість боржникам звертатися до такого способу розв'язання майнових проблем на ранніх стадіях фінансових негараздів, коли ще можна покращити ситуацію та є з чого віддавати борги кредиторам [30].

Ініціювання процедури банкрутства самим боржником виконує для нього роль «парасольки»: українським законодавством передбачено обов'язковість введення мораторію на задоволення вимог кредиторів при порушенні провадження у справі про банкрутство, протягом дії якого:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, встановлених чинним законодавством;

- не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) [103].

Отже, введення даного механізму, на нашу думку [72], забезпечує:

1. «лікувальний» ефект для боржника: протягом розгляду справи в суді його конкурсна кредиторська заборгованість (заборгованість, що виникла до порушення справи про банкрутство), а також сума пені та штрафних санкцій не зростає, що забезпечує сприятливі умови для покращення фінансового стану підприємства;

2. рівність прав кредиторів на задоволення вимог, що виникли до порушення провадження у справі.

Отже, механізм мораторію виступає своєрідним щитом для боржника, адже забезпечує збереження майнового активу боржника, що є передумовою оздоровлення збиткових підприємств.

При ініціюванні справи про банкрутство разом із заявою керівник боржника має подати розроблений план санації та письмову згоду кредиторів, загальна сума вимог яких перевищує п'ятдесят відсотків кредиторської заборгованості боржника згідно з даними його бухгалтерського обліку, на впровадження зазначеного плану та на призначення керуючим санацією керівника боржника. Одночасно з поданням заяви боржник повинен подати до господарського суду список кредиторів та дебіторів, бухгалтерський баланс, іншу інформацію, яка характеризує фінансово-майновий стан підприємства, а також вибрані ним умови проведення санації.

У дослідженні [14] нами було обґрунтовано, що даний метод (ініціювання процедури банкрутства керівником підприємства-боржника з метою проведення санації) є більш дієвим за процедуру санації, відкриту в ході загальної процедури банкрутства. По-перше, прискорюється запровадження санації, із планом якої кредитори мають змогу ознайомитись відразу після створення комітету кредиторів. По-друге, керуючим санацією є сам керівник підприємства-боржника, який зацікавлений в оздоровленні господарюючого суб'єкта, знає специфіку його господарської діяльності та бачить реальні шляхи виходу з кризи.

У Франції керівники неспроможного суб'єкта господарювання зобов'язані подавати заяву про порушення справи про банкрутство не пізніше, ніж у 15-денний термін з моменту припинення платежів. У Нідерландах, якщо керівник підприємства або його власник, знаючи про те, що фінансових активів їхнього підприємства не вистачає хоча б на одного кредитора, зобов'язані привселюдно сповістити про це в пресі. Якщо вони невдало (як говорить закон) управляють майном і не почали необхідних заходів, то несуть субсидіарну відповідальність. У цій країні близько 80-90 % справ про банкрутство ініціюється боржниками і лише до 20-10 % ? кредиторами. За невиконання цього обов'язку, наприклад, у Великобританії, директор компанії може бути дискваліфікований, крім того його можуть змусити відшкодувати частину збитків кредиторам [76].

У Вінницькій області за останні вісім років, протягом дії нової редакції закону про банкрутство, було запроваджено лише декілька справ про банкрутство керівниками підприємств-боржників з метою проведення санації. На нашу думку, процес ініціювання такої процедури в Україні стримують психологічні установки керівників («а може мене банкрутство обмине»), нерозуміння оздоровчої дії процедури банкрутства. Однією з характерних рис економічної ментальності, що склалася у більшості пострадянських країн, є негативне сприйняття процедур банкрутств господарських суб'єктів. З точки зору більшості пересічних громадян, сам термін «банкрутство» асоціюється з чимось жахливим і непоправним. Психологічно процедура банкрутства підприємства і тим паче фізичної особи сприймається як чиясь ...