Удосконалення логістичних схем перевалки рослинної олії підприємства харчової промисловості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Удосконалення логістичних схем перевалки рослинної олії підприємства харчової промисловості



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ЛОГІСТИЧНИХ СХЕМ ПЕРЕВАЛКИ РОСЛИННОЇ ОЛІЇ

1.1 Планування логістичної системи підприємства харчової промисловості

1.2 Сутність управління логістичною діяльністю підприємства харчової промисловості

1.3 Особливості формування логістичних схем перевалки рослинної олії підприємства харчової промисловості

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО РИНКУ РОСЛИННОЇ ОЛІЇ В УКРАЇНІ. МІСЦЕ НА ЦЬОМУ РИНКУ ТОВ « ДЕЛЬТА ВІЛМАР СНД»

2.1 Види рослинної олії. Способи її виробництва, зберігання та транспортування

2.2 Тенденції розвитку ринку рослинної олії в Україні

2.3 Місце ринку рослинної олії в екномічній системі України та світу

2.4 ТОВ «Дельта Вілмар СНД» один із лідерів-виробників та експортерів рослинної олії

РОЗДІЛ 3. МЕХАНІЗМ УДОСКОНАЛЕННЯ ЛОГІСТИЧНИХ СХЕМ ПЕРЕВАЛКИ РОСЛИННОЇ ОЛІЇ ПІДПРИЄМСТВА ХАРЧОЧВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

3.1 Експортна логістика олійно-харчової галузі в Україні

3.2 Оптимізація логістичних схем перевалки рослинної олії

3.3 Вдосконалення механізму перевалки рослинної олії підприємства харчової промисловості

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ

4.1 Аналіз потенційно шкідливих і небезпечних факторів

4.2 Вплив параметрів мікроклімату на працівників

4.3 Розрахунок освітлення та шкідливих викидів

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

АНОТАЦІЯ



ВСТУП

Актуальність теми досліджень. Глобалізація сучасного ринку сільськогосподарської та продовольчої продукції є об'єктивною реальністю і значною мірою впливає на тенденції розвитку відповідних вітчизняних ринків. Ринок олійних культур та продуктів їх переробки є найбільш глобалізованим серед суміжних агропродовольчих ринків в Україні. До 80% насіння ріпаку та сої, близько 90% соняшникової олії експортуються за межі держави. Україна посідає перше місце в світі за обсягами виробництва та експорту соняшникової олії, охоплюючи понад 60% її світового ринку. Досвід успішного розвитку галузі переробки олійних культур є показовим і може бути прикладом для реформування та розвитку інших складових українського АПК.

В Україні структура логістичних ланцюгів з експорту олійно-жирової продукції має наступну схему: виробництво - зберігання на складах заводів- виробників - транспортування в місця перетину кордону - перетин кордону автомобільним або залізничним транспортом - (в випадку перетину кордону морським шляхом) - накопичення в морських перевалювальних терміналах - перевалювання на борт суден-танкерів.

До причин, що змушують удосконалити логістичні схеми перевалки рослинної олії підприємства харчової промисловості відносять:

- необхідність підвищення конкурентоздатності підприємств;

- збільшення кількості виробництва рослинної олії;

- зменшення затримок на отримання і постачання рослинної олії;

- комп'ютеризація процесів управління виробництвом, постачання і збуту шляхом створення локальних інформаційних мереж на підприємствах харчової промисловості.

Питанням збільшення обсягу виробництва олійний культур в Україні необхідно приділяти велику увагу. Оскільки у світі дефіцит масляних росте, це дає нашій країні можливість збільшити їх експорт, а також про- дуктів їх переробки. Вдале застосування логістичних схем дасть можливість будь-якому підприємству харчової промисловості бути лідером на ринку рослинної олії, займати провідні позиції по експорту олійних культур та продукції. Що в свою чергу дозволить нашій державі направляти значні фінансові ресурси на розвиток сільського господарства і поповнювати свій бюджет.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Магістерська робота входить до плану науково-дослідних робіт кафедри Морської логістики.

Мета роботи. Метою дисертаційної роботи є виявлення способів удосконалення логістичних схем первалки рослинної олії підприємства харчової промисловості, аналіз діяльності вітчизняних підприємств на ринку олійно- жирової продукції, формування на цій основі теоретичних узагальнень і практичних рекомендацій для вдосконалення механізму регулювання та оптимізації стратегії розвитку цієї сфери.

Завдання роботи:

- встановити принципи планування логістичної системи підприємства харчової промисловості та обгрунтовано доцільність планування такої системи ;

- визначити основні положення та досліджені методи управління логістичною діяльністю підприємства харчової промисловості;

- дослідити особливості формування логістичних схем перевалки рослинної олії підприємства харчової промисловості;

- здійснити аналіз сучасного ринку рослинної олії в Україні та проведено співвідношення зі світовим ринком. Визначено місце ТОВ «Дельта Вілмар СНД» на цьому ринку;

- визначити основні види рослинної олії та сучасні способи її виробництва на підприємстві харчової промисловості;

- встановити тенденції ринку рослинної олії в Україні;

- розглянути сучасні методи та технічні умови перевалки рослинної олії;

– провести оптимізацію логістичних схем перевалки рослинної олії підприємства харчової промисловості;

- запропонувати комплекс заходів щодо удосконалення логістичних схем перевалки рослинно олії підприємства харчової промисловості.

Об'єктом дослідження є процеси удосконалення логістичних схем перевалки рослинної олії підприємства харчової промисловості.

Предмет дослідження є сукупність методів удосконалення логістичних схем перевалки рослинної олії підприємства харчової промисловості.

Методи дослідження. У дослідженні використано ряд загальнонаукових та спеціальних методів дослідження процесів і явищ у їх взаємозв'язку і розвитку. Серед загальнонаукових методів пізнання необхідно виділити абстрактно-теоретичний, історичний, аналізу й синтезу, порівняння та узагальнення, експертний метод.

Інформаційною базою є наукові роботи вітчизняних та зарубіжних вчених, нормативно-правова база України, міжнародні угоди, статистичні дані підприємств харчової продукції.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені теоретико-методологічні положення доведені до рівня конкретних рекомендацій та пропозицій і можуть бути запропоновані на підприємствах харчової промисловості, зокрема на конкретному прикладі ТОВ «Дельта Вілмар СНД».

Наукова новизна роботи.

1. Набули подальшого розвитку заходи по удосконаленню логістичних схем перевалки рослинної олії підприємства харчової промисловості за рахунок мінімізації збутових витрат, скорочення часу доставки та витрат на транспортування рослинної олії до портових перевантажувальних терміналів; - підвищення якості покриття автомобільних доріг; - збільшення парку залізничних цистерн для транспортування рослинної олії; - створення розгалуженої мережі мийно-пропарювальних станцій; - вдосконалення методів контролю якості соняшникової олії; - акредитації контрольно-випробувальних лабораторій перевантажувальних терміналів відповідно до вимог ДСТУ ISO 17025 та їх оснащення високоточним обладнанням для вхідного та вихідного контролю рослинної олії; - модернізації існуючих і будівництва нових потужностей перевантажувальних морських терміналів рослинної олії та ін.

2. Набули подальшого розвитку поняття «логістична схема перевалки рослинної олії», «ланцюг логістичної системи».

3. Отримала подальший розвиток схема логістичної перевалки рослинної олії підприємства харчової промисловості.

Особистий внесок здобувача. Всі основні наукові результати, що виносяться на захист, отримані здобувачем особисто. У магістерській роботі обґрунтовані наукові положення, розробки, висновки і рекомендації отримано автором на основі проведеного дослідження удосконалення логістичної схеми перевалки рослинної олії підприємства харчової промисловості.

Структура і обсяг роботи. Магістерська робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку літератури. Обсяг роботи - 121 стор., 9 - схем, 2 - таблиць, 7 - рисунків. Список використаних джерел - 16 найменувань.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ЛОГІСТИЧНИХ СХЕМ ПЕРЕВАЛКИ РОСЛИННОЇ ОЛІЇ

1.1 Планування логістичної системи підприємства харчової промисловості

У сучасних умовах розвитку ринкової економіки виникає потреба досягнення у виробничій діяльності харчових підприємств стабільності на ринку та закріплення власних позицій серед підприємств-конкурентів. З метою забезпечення основних завдань підприємств харчової промисловості - безперебійне ви- робництво та поставка якісних і безпечних продовольчих товарів - виникає необхідність у більш повному використанні переваг логістики та впровадженні логістичних систем. За їх рахунок забезпечуються можливості зниження витрат на транспортування, складування, скорочення часу на доставку харчової продукції від виробника до споживача. Однак проблема полягає в тому, що, незважаючи на достатньо вагому теоретичну базу дослідження засад формування логістики як науки та особливостей її як економічної категорії, практично логістичні системи на підприємствах харчової промисловості знаходяться на початковому етапі і впроваджуються лише окремі елементи логістики.

Світовий досвід доводить, що майже кожне підприємство, діяльність якого не обмежується лише задоволенням потреб внутрішнього ринку, будує систему логістики, виходячи з існуючих концепцій формування логістичних систем. Вітчизняним підприємствам складно зорієнтуватися в існуючій різноманітності концеп цій логістики та обрати найоптимальніший варіант. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Концептуальним засадам формування та функціонування логістичних систем присвячені наукові праці вітчизняних та іно- земних учених: Б. Анікіна, Д. Бауерсокса, А. Гаджинського, Р. Ларіної, А. Роднікова, В. Стаханова та ін. Основоположник української логістичної науки Є. Крикавський вважає, що сучасна логістична концепція ґрунтується на взаємозалежних тісних зв'язках у сфері функціональних, структурних та інституціональ- них аспектах процесу фізичного обігу товарів. Як свідчить аналіз останніх до- сліджень учених-економістів, використання логістичних концепцій та систем дає змогу оптимізувати ресурси компанії (матеріальні, фінансові, трудові), пов'язані з управлінням матеріальними та супроводжуючими потоками, крім того, користуючись концепцією й ме- тодологією логістики, доцільно здійснювати управління персоналом підприємства . Проте в роботах учених недостатньо ува ги приділяється специфічним особливостям функціонування логістичних систем та впро- вадженню логістичних концепцій в окремих галузях, зокрема у харчовій, що спонукає до поглиблення досліджень у даній галузі. Концепція логістики вимагає координації всіх систем руху та зберігання матеріалів і товарів. У результаті створюється логістична система підприємства - єдино можлива форма існування логістики як інтегрованої функції управління матеріальним потоком. Сутність концепції полягає у розробці і впровадженні логістичної системи підприємства . У науковій економічній літературі вченими розрізняються інформаційна, маркетин- гова та інтегрована логістичні концепції , кожна з яких має свої закономірності виникнення, особливості розвитку і переваги та недоліки. Так, інформаційна логістична концепція, наукові засади якої почали формуватися ще наприкінці 60-х років ХХ ст., з появою інформаційно-комп'ютерних технологій традиційно сфокусована на виконанні функцій планування, закупівлі сировини та напівфа- брикатів, виробництві та розподілу. Інформаційна концепція не виконує ролі оптимізації всього управління потоками на підприємствах харчової галузі, а реалізується через систему зв'язку, обліку, контролю та прийняття рішень. Маркетингова концепція логістики, як наукова, застосовується з початку 80-х ро- ків минулого століття, забезпечує переваги ведення економічної діяльності за рахунок оптимізації рішень у розподілі продукції. Концепція інтегрованої логістики, що з'явилася в останні десятиліття, почала застосовуватися для наскрізного управління основними і супутніми потоками в інтегро ваній структурі бізнесу: “проектування- закупівля-виробництво-розподіл-продаж- сервіс”. Дана концепція вимагає інтеграції різноманітних функціональних галузей та їх учасників у межах єдиної логістичної системи з метою її оптимізації. Узагальнюючи особливості інтегрованої логістичної концепції, можемо зробити проміжний висновок щодо найпоширенішої концепції, якою є JIT (Just-in-time - англ.), або “точно в термін”. Дана технологія потенційно виключає запаси сировини, напівфа- брикатів у виробничому процесі. Використання JIT забезпечує підприємство харчової галузі основними матеріальними ресурсами в необхідній кількості, в необхідний час, у вказане місце з мінімальними витратами за потрібної якості обслуговування певних спо- живачів, про що також засвідчують і наукові висновки М. Окландера . Для харчових підприємств, де запроваджена концепція “точно в термін”, характерні такі риси: наявність широкого асортименту продукції; часті поставки товару в невеликих кількостях; використання транспортних засобів для малих партій; стабільний час доставки; використання маркування продукції; довгострокові угоди про співпрацю з постачальниками. У рамках даної концепції на підприємствах повинні бути налагоджені тісні зв'язки з постачальниками сировини (молока, м'яса, зерна, борошна, олії тощо). Це можуть бути невеликі господарства, які оповіщатимуться про необхідність постачання невеликих партій на конкретну дату в міру виникнення потреби на виробництві. Для організації потоків у рамках виробничої логістики застосовують концепції MRP І, MRP II. Система MRP І (Materials Requirements Planning - англ.) - планування потреби у матеріалах) передбачає використання комп'ютеризованого методу для визна чення потреби у матеріалах на різних стадіях виробничого процесу . Використання системи MRP І на хар- чових підприємствах забезпечить зменшення запасів, скорочення інцидентів невиконання угод щодо поставок готової продукції. Система MRP II (Manufacturing Resources Planning - англ.) - планування виробничих ресурсів) за спектром функцій розглядається як друге покоління системи MRP. Дана технологія поєднує в собі функції попередньої інтегральної концепції та забезпечує інтеграцію всіх основних процесів, які виконує харчове підприємство.

Концепцією логістики, яка також використовується харчовими підприємствами, є концепція LP (Lean Production (англ.) - “струнке виробництво”). Її по суті можна вважати розвитком підходу “точно в термін”. Сутність цієї концепції полягає у поєднанні високої якості, невеликих розмірів виробничих партій, низького рівня запасів, висококваліфікованого персоналу та гнучко- го обладнання. На відміну від попередньої інтегральної концепції, система планування ресурсів підприємства типу ERP (Enterprise Resource Planning - англ.) є більш сучасною. Вона являє собою інтегровану сукупність методів, процесів, технологій та засобів . Системи ERP інтегрують різні сфери діяльності харчового підприємства і можуть блискавично реагувати на зміни попиту. У харчовій галузі системи ERP охоплюють своїм діапазоном чотири сфери логістичної діяльності. В умовах глобалізаційних змін, підприєм- ства харчової промисловості повинні володі- ти повною інформацію про клієнтів з метою задоволення їх потреб. Це забезпечує система CRM (Customer Relationship Management - англ.) - технологія, яка підтримує стратегію управління підприємством, має на меті збільшення прибутків і зниження витрат. Вміле впровадження CRM може бути для підприємства джерелом багатьох вигод . Варто згадати про так зване управління ланцюгом поставок SCM (Supply Chain Management - англ.). Дана концепція є одним з базових елементів нового підходу до управління проектами, спрямованого на скорочення термінів виробництва харчової продукції. Йдеться насамперед про організацію чіткої інформаційної взаємодії з постачальниками для прямого відпрацювання всіх замовлень без затримок, проміжних запасів та інших витрат. Найбільш сучасною концеп цією є CSRP (система планування ресурсів, орієнтована на споживача). Вона передбачає, щоб при плануванні та управлінні компанією, яка спеціалізується на виробництві харчової продукції, враховувалися не тільки витрати на виробництво, а й витрати на просування та обслуговування товару .

Варто відмітити, що логістичні системи на більшості вітчизняних підприємств від- сутні, а в окремих випадках існують лише системи управління складськими запасами, створені ще за радянських часів. Основою цих систем є класична концепція логістики. Окремим великим виробничим підприємствам притаманне використання неологістичної концепції, тобто впровадження західних програмних пакетів інтегрованих систем управління підприємством. Однак використання західних концепцій функціонування логістичних систем на вітчизняних підприємствах харчової галузі не приводить до бажаних ефектів, оскільки вони не адаптовані до технічних, економічних умов, а керівник підприємства не усвідомлює закладених у них принципів, суті процесів та навичок використання інструментарію з впровадження логістичних систем. Впровадження сучасних логістичних технологій дозволяє на 30-50 % скоротити всі види запасів матеріальних ресурсів, на 25-45 % - тривалість руху продукції від первинного джерела сировини до кінцевого споживача , знизити витрати на виробництво і дистрибуцію товарів, прискорити оборотність оборотного капіталу під- приємства, підвищити рівень задоволеності споживачів якістю товарів і сервісу. Таким чином, логістику варто розглядати як науково-практичну концепцію управління рухом матеріальних та інформаційних потоків від джерела їх виникнення до кінцевого споживання з оптимальним співвідношенням логістичних витрат та задоволення споживачів. Економічні результати впровадження логістичної концепції визначаються не лише через окремі функції, які вона виконує, а через інтеграцію цих функцій у єдиний механізм скорочення логістичних витрат при забезпеченні високого рівня задоволення ринкового попиту.

Для вирішення конкретних проблем, що виникають при аналізі та проектуванні логістичних систем і методів управління на різних економічних рівнях, використовуються методи програмно-цільового планування, функціонально-вартісного аналізу, макро- й мікроекономіки, прогнозування, моделювання тощо.

Наукову базу проектування ЛС складає широкий спектр дисциплін:

* математика (теорія вірогідності, математична статистика, теорія випадкових процесів, математична теорія оптимізації, функціональний аналіз, теорія матриць, аналіз чинника й інше);

* дослідження операцій (математичні методи оптимізації (лінійне, нелінійне й динамічне програмування, теорія ігор, теорія статистичних рішень), теорії масового обслуговування, управління запасами, методи імітаційного моделювання, мережевого планування й інше);

* технічна кібернетика (теорії великих систем, прогнозування, загальна теорія управління, теорії автоматичного регулювання, графів, ідентифікації, інформації, зв'язку, розкладів, оптимального управління й інше);

* економічна кібернетика й економіка (теорія оптимального планування, методи економічного прогнозування, маркетинг, менеджмент, стратегічне й оперативне планування, виробничий (операційний) менеджмент, ціноутворення, загальне управління якістю, управління персоналом, дистриб'юція організації продажів, підприємництво, фінанси, бухгалтерський облік, управління проектами, управління інвестиціями, соціальна психологія, економіка й організація транспорту, складського господарства, торгівлі й інше).

Уже цей простий наведений перелік показує, який величезний науковий потенціал, накопичений людством за попередні десятиліття, використовується в сучасних логістичних дослідженнях і розробках. У ретроспективному періоді при аналізі та проектуванні логістичних систем, методів і прийомів логістичного менеджменту було розроблено й апробовано багато методологічних принципів проектування ЛС, основними з яких наразі є:

* системний підхід, який виявляється в розгляді всіх елементів логістичної системи як взаємопов'язаних і таких, що взаємодіють для досягнення єдиноїмети управління. Відмінною рисою системного підходу є оптимізація функціонування не окремих елементів, а всієї логістичної системи в цілому;

* принцип загальних витрат, тобто облік усієї сукупності витрат управління матеріальними й пов'язаними з ними інформаційними і фінансовими потоками в логістичному ланцюзі. Переважно критерій мінімуму загальних логістичних витрат є одним із основних при оптимізації логістичних систем;

* принцип глобальної оптимізації. При оптимізації структури або управління у проектованій логістичній системі необхідне узгодження локальних цілей функціонування елементів (ланок) системи для досягнення глобального оптимуму;

* принцип логістичної координації й інтеграції. У процесі логістичного менеджменту необхідне досягнення узгодженої, інтегральної участі всіх ланок логістичної системи (ланцюги) в управлінні матеріальними (інформаційними, фінансовими) потоками при реалізації цільової функції;

* принцип моделювання й інформаційно-комп'ютерної підтримки. При аналізі, проектуванні й оптимізації об'єктів та процесів в логістичних системах і ланцюгах широко використовуються різні моделі: математичні, економіко-математичні, графічні, фізичні, імітаційні (на ЕОМ) інші. Реалізація логістичного менеджменту наразі практично неможлива без відповідної інформаційно-комп'ютерної підтримки;

* принцип розробки необхідного комплексу підсистем, що забезпечують процес логістичного менеджменту: технічна, економічна, організаційна, правова, кадрова, екологічна підсистеми тощо;

* принцип загального управління якістю -- забезпечення надійності функціонування й високої якості роботи кожного елемента логістичної системи для забезпечення загальної якості товарів і послуг, що поставляються кінцевим споживачам;

* принцип гуманізації всіх функцій і технологічних рішень в логістичних системах, що означає відповідність екологічним вимогам із охорони довкілля, ергономічним, соціальним, етичним вимогам роботи персоналу тощо;

* принцип стійкості й адаптивності. Логістична система повинна стійко працювати за допустимих відхилень параметрів і чинників зовнішнього середовища (наприклад, при коливаннях ринкового попиту на кінцеву продукцію, змінах умов постачання або закупівлі матеріальних ресурсів, транспортних тарифів тощо). При значних коливаннях стохастичних чинників зовнішнього середовища логістична система повинна пристосовуватися до нових умов, замінюючи програму функціонування, параметри та критерії оптимізації.

Отже, логістичне планування - це систематичний процес постановки логістичних цілей, вибору шляхів їх досягнення, формування управлінських рішень і прогнозування наслідків цих дій.

1.2 Сутність управління логістичною діяльністю підприємства харчової промисловості

У сучасних умовах розвитку ринкової економіки виникає потреба досягнення у виробничій діяльності підприємств стабільності на ринку та закріплення власних позицій серед підприємств- конкурентів. З метою забезпечення основних завдань підприємств харчової промисловості, а саме безперебійного виробництва та поставки якісних і безпечних продовольчих товарів, виникає необхідність у більш повному використанні переваг логістики та впровадженні логістичних систем. Використання логістики та її складників зумовлено потребою розроблення механізму застосування сучасних економічних підходів у господарській діяльності підприємства для збереження ніші на ринку.

Логістичне управління на підприємствах харчової промисловості дасть змогу збільшити віддачу всього логістичного ланцюга та отримати такий економічний ефект, як скорочення витрат і часу у сферах виробництва та обігу, що є найважливішим показником для підприємств харчової промисловості. Теоретичні засади використання логістичного підходу розглядалися вітчизняними та іноземними вченими: Б.Анікіна, Д.Бауерсокса, А.Гаджинського, Р.Ларіної, А.Роднікова, В.Стаханова та іншими. Як свідчить аналіз останніх досліджень вчених, використання логістичних концепцій та систем дає змогу оптимізувати ресурси компанії, пов'язані з управлінням матеріальними та супроводжуючими потоками. У виробничій діяльності підприємств харчової промисловості в сучасних умовах постає потреба досягнення стабільності на ринку та закріплення власних позицій серед підприємств-конкурентів.

Основними завданнями підприємств харчової промисловості є стабільне виробництво та постачання якісної і безпечної продукції та задоволення попиту споживачів. З метою їх забезпечення виникає необхідність у впровадженні логістичних систем та взагалі більш повному використанні переваг логістики. У вітчизняній економіці використовують класичний підхід, який має аналогію з радянськими, або ж взагалі не використовують. На даний час існують інтегровані логістичні концепції, в основі яких оптимізація всіх основних та суміжних процесів на підприємстві, таких як «проектування - закупівля - виробництво - розподіл - продаж - сервіс». Практичне застосування логістичного підходу в сфері виробництва та обігу призвело до реалізації основних логістичних концепцій в логістичних системах. Зарубіжні фахівці з логістики і маркетингу Д.Дж. Бауэрсокс і Д.Дж. Клосс в роботі «Логістика: інтегрований ланцюг постачань», розглядаючи широке коло питань, починаючи з ключових концепцій і практичних прийомів логістики і закінчуючи методами впровадження логістичного менеджменту в діяльність підприємств, зазначають, що сутність логістичного менеджменту полягає «у створенні і налагодженні таких систем управління потоками матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва і запасів готової продукції, які служили б опорою для ділової стратегії господарської одиниці». В інтегрованій логістиці застосовуються концепції TQM (тотальне управління якістю), JIT («точно в термін»), LP («худе виробництво»), VMI (запаси, керовані постачальником), SCM («Управління ланцюгом/ ланцюгами поставок»), TBL («Логістика в реальному масштабі часу»), VAD («Логістика доданої вартості») та інші. Сутність кожної концепції при використання їх у харчової промисловості полягає в такому: - JIT («точно в термін») забезпечує підприємство харчової галузі основними матеріальними ресурсами в необхідній кількості, в необхідний час, у вказане місце з мінімальними витратами за потрібної якості обслуговування певних споживачів. Для харчових підприємств, на яких запроваджена концепція «точно в термін», характерні такі риси: наявність широкого асортименту продукції; часті поставки товару в невеликих кількостях; використання транспортних засобів для малих партій; стабільний час доставки; використання маркування продукції; довгострокові угоди про співпрацю з постачальниками тощо. © А.М. Андрусенко, 2014 Менеджмент в інноваційному розвитку економіки: проблеми та перспективи 313 - Похідною концепцією JIT є концепція LP (Lean Production), що полягає у поєднанні високої якості, невеликих розмірів виробничих партій, низького рівня запасів, висококваліфікованого персоналу та гнучкого обладнання. Для впровадження такої концепції на підприємствах харчової промисловості є актуальними на часі. - Системи ERP (Enterprise Resource Planning) є більш сучасною концепцією та інтегрують різні сфери діяльності харчового підприємства і можуть блискавично реагувати на зміни попиту, що дає змогу планувати всю діяльність підприємства. - Подібною концепцію є концепція DDT (Demand-driven Techniques/Logistics). Вона також орієнтована на попит і може застосовуватися на підприємствах харчової промисловості. Для організації потоків у рамках виробничої логістики застосовують концепції MRP І, MRP II. Система MRP І - система виробничого планування ресурсів, що поєднує виробниче, маркетингове, фінансове планування й логістичні операції. Передбачає використання комп'ютеризованого методу для визначення потреби у матеріалах на різних стадіях виробничого процесу. Вона має широкий набір комп'ютерних програм, ефективне використання яких забезпечить зменшення запасів, скорочення інцидентів невиконання угод щодо поставок готової продукції. DRP (Distribution Requirements Planning) - система планування відправлень і запасів готової продукції в дистрибутивних каналах, у тому числі й у логістичних посередників. Для підприємств харчової промисловості використання логістичної концепції DRP дає змогу контролювати процеси транспортної та складської логістик, при цьому зменшуючи витрати на зберігання готової продукції та її збуту. Використання нових інформаційних технологій на підприємствах харчової промисловості дозволить спростити управління процесу закупівлі. Концепція VMI (Vendor Managed Inventory) - удосконалена версія системи управління запасами постачальником, заснована на нових інформаційних технологіях.DRP II (Distribution Resource Planning) - це сучасна версія системи планування, що використовує більш сучасні й потужні програмні модулі, алгоритми й моделі прийняття рішень, які необхідні для підприємств, щоб зберегти свою частину ринку. Для того, щоб збереглася позиція на ринку, підприємство харчової промисловості повинно виробляти товари високої якості. Використання концепції TQM (Total quality management) дає змогу підвищити якість, до його вирішення залучають увесь персонал підприємства на всіх стадіях виробництва й розподілу продукції. Концепція СQ (Continuous Replenishment) - це логістична технологія «безперервного поповнення запасів». Мета - розробка плану поставки продукції роздрібним продавцям, спрямованого на безперервне поповнення запасів, що так важлива для підприємств харчової промисловості. В сучасних умовах підприємства харчової промисловості повинні володіти повною інформацію про клієнтів з метою задоволення їх потреб. Це забезпечують системами CRM (Customer Relationship Management), SCM (Supply Chain Management) та CSRP. Остання є більш сучасною та удосконаленою. Вона передбачає, щоб при плануванні та управлінні компанією, яка спеціалізуються на виробництві харчової продукції, враховувалися не тільки витрати на виробництво, а й витрати на просування та обслуговування товару. Всі концепції пов'язані між собою і кожна відіграє важливу роль на різних стадіях виробництва продукції. Використання концепцій має мету, задля якої вона використовується. Основними критеріями є: якість, час, витрати та надійність. На основі логістичних концепцій можна зробити висновок, що вони між собою взаємопов'язані. Використання концепцій дає змогу зменшити витрати при виробництві продукції, зекономити час та виробляти продукцію високої якості Впровадження нових підходів, тобто західних концепцій, на підприємствах харчової промисловості на даний час є непристосованими, оскільки вони не адаптовані до технічних, економічних умов порівняно із заходом. Застосування нових концепцій не тільки зменшить витрати на виробництво, складування, зберігання продукції, а й підвищити рівень задоволеності споживачів якістю товарів і сервісу. Таким чином, використання логістичних концепцій на всіх основних та допоміжних процесах на підприємстві дає можливість конкурувати на ринку.

1.3 Особливості формування логістичних схем перевалки рослинної олії підприємства харчової промисловості

В Україні шлях олій від заводів-виробників до споживачів проходить за наступною схемою: виробництво - зберігання на складах заводів-виробників - перевалювання - транспортування - перевалювання - споживання (експорт). Накопичення олій здійснюється тільки на складах виробників або в портових терміналах. З метою виявлення тенденцій та закономірностей розвитку експортних ланцюгів досліджено структури експортних ланцюгів потужних світових та вітчизняних агрохолдингів, діючих на ринку олій. Виявлено, що експортні ланцюги з перевалювання харчових наливних вантажів - олій можна виокремити в три групи. Представником першої групи може виступати група компаній “Кернел” - найбільша в Україні вертикально інтег- рована агропромислова компанія, лідер українського ринку бутильованої соняшникової олії, один з найбіль- ших українських експортерів зернових культур

Види діяльності компанії: агровиробництво, зберігання зернових і олійних культур на внутрішніх елеваторах (найбільша в Україні мережа елеваторів 2,2 млн. т од- норазового зберігання); виробництво соняшникової олії (загальна потужність переробки на заводах компанії становить 2,2 млн. т соняшника на рік); дистрибуція бутильованої олії на внутрішньому ринку, надання по- слуг з перевалки зернових вантажів у портах м. Іллічів- ська та м. Миколаїв. Потужність перевалки рослинних олій більше 500 тис. т на рік. Проведене дослідження дало змогу сформулю- вати наступний висновок: першу групу формують ком- панії-холдинги, які мають вертикально інтегровану структуру виробництва та експорту соняшникової олії, і ввесь прибуток від діяльності експортного ланцюга залишається в компанії. Другу групу представляє ВАТ «Миронівський хлібопродукт»



Специфікою даного типу експортних ланцюгів є відсутність хоча б одного власного елементу в структурі ланцюга. Так, ВАТ «Миронівський хлібопродукт» не має в своєму складі власних потужностей в портах з накопичення та перевалювання олій на борт танкерів. Названа функція передається на аутсорсинг. Накопи чення та перевалювання олій на засадах аутсорсингу (передача непрофільних функцій третій стороні, для якої названа функція є профільною) делегується логістичним хабам в різних портах країни. Відповідно частина прибутку від діяльності експортного ланцюгу від- ходить до логістичних хабів, які виконують означену функцію. Третю групу складають підприємства які просувають продукцію методом толінгової системи. Сутність функціонування толінгової системи полягає в тому, що ініціаторами реалізації експортного ланцюга виступають виробники насіння соняшника, які на влас- ний ризик організують переробку насіння та просувають по експортному ланцюгу олійну продукцію. В толінговому ланцюгу задіяні підприємства різних форм власності на принципах надання послуг. У першому варіанті експортний ланцюг вільний від переходу власності продукції від одного власника до іншого. Вертикально інтегрована структура є власником продукції на протязі усього експортного ланцюга а також організатором переміщення продукції уздовж усього логістичного ланцюга. У другому варіанті власник продукції, він же організатор переміщення продукції уздовж логістичного ланцюга у певній ланці логістичного ланцюга отримує послугу, наприклад, на кінцевій стадії користується послугою логістичного хабу з накопичення та перевалювання продукції на борт суден. Незалежно від критеріїв власності на продукцію та форми організації переміщення продукції, структура експортних логістичних ланцюгів залежить від місця виробництва. тобто місця започаткування матеріального потоку. Так, як сировиною для виробництва продукції оліє-жирової галузі виступає сільськогосподарська продукція (насіння со- няшнику, сої, ріпаку), то і потужності з її переробки розташовані в зоні вирощування, практично на всій території України. З основних логістичних операцій із здійснення експорту слід виділити: накопичення, навантаження в транспортні засоби, транспортування до місця розвантаження, розвантаження, накопичення судових партій, перевантаження на борт суден-танкерів, транспортування продукції морським шляхом до кінцевого споживача. Мінімізація логістичних витрат досягається впровадженням ефективних логістичних схем доставки вантажу від виробника в порти перевантаження його на борт суден. Змінними величинами, які впливають на величину логістичних витрат виступають: відстань між виробником та портом призначення, вид транспорту (автомобільний, залізничний), вартість транспортних послуг чи витрат з експлуатації власного транспорту, вартість послуг логістичного хабу з прийняття, накопичення та перевалювання продукції, вартість судового фрахту та діючих надбавок з експлуатації та проводки суден в портах. Таким чином експортна логістична система складається із ряду підсистем: підсистема накопичення продукції в місцях виробництва, транспортно- логістична підсистема, яка забезпечує переміщення матеріального потоку з точки його започаткування до порту, підсистема розвантаження та накопичення судових партій вантажу, якою фактично виступає логістичний хаб, розташований в границях порту, транспортно- логістична підсистема забезпечення морських перевезень в місце призначення вантажу. Склади оліє- жирових підприємств призначені для приймання з виробничих цехів та сторонніх організацій рослинних олій, їх зберігання та відпустки. Названі склади виступають підсистемою накопичення.

Другою підсистемою виступає транспортно- логістична підсистема переміщення експортних партій олій від місця накопичення до пунктів пропуску через державний кордон. Її частка в кінцевій ціні споживача становить близько 12-18 % залежно від виду транспорту й відстані. В «Транспортній стратегії на період до 2020 року», схваленій Кабінетом Міністрів України 20.10.2010 p., транспорт проголошено однією з базових галузей національної економіки, ефективне функціонування якої є необхідною умовою для забезпечення обороноздатності, захисту економічних інтересів держави, підвищення рівня життя населення. Кабінет Міністрів України розпорядженням від 25 липня 2007 р. № 570-р (з останніми змінами й допо- вненнями від 10 червня 2009 року № 629-р) затвердив перелік пунктів пропуску на митному кордоні України, через які здійснюється ввіз на її митну територію, вивіз за її межі й переміщення транзитом товарів 1 - 24 груп згідно УКТВЕД. Наказом Державної митної служби України від 15.06 2009 року № 551 був затверджений перелік пунк- тів пропуску через державний кордон, у яких здійсню- ється санітарний, ветеринарний, фітосанітарний, радіо- логічний, екологічний контроль, контроль Служби міжнародних автомобільних перевезень вантажів (у т.ч. рослинної олії). Через територію України проходять ряд міжна родних транспортних коридорів. По території України проходять чотири панєвропейські транспортні коридо- ри: № 9, № 5, № 3 та річковий № 7 вздовж річки Дунай і ряд інших транспортних коридорів. Наявність міжна- родних транспортних коридорів, забезпечених інфра- структурою за міжнародними вимогами, сприяють мо- жливості ефективно перевозити експортну продукцію до кордонів держави, зокрема й продукцію олійно- жирової галузі. У структурі вантажних перевезень залізничний транспорт займає 55-57 %, тоді як автомобільний і тру- бопровідний формує по 18-23 %. Експорт рослинних олій автомобільним та залізничним транспортом здійс- нюється в Західну Європу, Росію, країни СНД і Закав- каззя, Білорусь і Прибалтику. Більша частина рослин- них олій експортується через морські порти.



Загальні логістичні витрати з переміщення рослинних олій розраховуються шляхом підсумовування основних витрат доставки олії від виробника до судна без урахування витрат на закупівлю олії. Значення да- них витрат залежить від багатьох факторів: розміру партії, термінів зберігання, відстані доставки, від виду олії (сира, рафінована, фасована), від тарифів. До ви- трат доставки олії від заводу до судна відносяться: збе- рігання на заводі (приймання, зберігання). Вартість зберігання залежить від виду олії, йо- го кількості, термінів зберігання.

Усереднена вартість зберігання олії становить 40-50 грн./т; навантаження на автомобільний транспорт, залізничний транспорт; ви- трати залежать від тарифної політики транспортних компаній, розміру партії і складають орієнтовно - 35- 50 грн./т; транспортування залізничним транспортом (ж/д тариф, додаткові збори, пломбіровочний при- стрій); витрати залежать від відстані, партії та тарифної політики перевізника - 180-250 грн./т; сертифікація (радіологічне дослідження; хімічне дослідження, сер- тифікат якості, послуги лабораторії, огляд) залежить від розміру партії олії, і становить - 8-12 грн./т; митне оформлення, складає в межах 14-17 грн./т; перевалка в порту 160-220 грн./т. Таким чином, сумарні логістичні витрати доставки олії по ланцюгу завод - судно стано- вить від 570 до 620 грн./т в залежності від вищенаведе- них факторів. Висновки та перспективи подальших дослі- джень.

В Україні структура логістичних ланцюгів з експорту олійно-жирової продукції має наступну схе- му: виробництво - зберігання на складах заводів- виробників - транспортування в місця перетину кордо- ну - перетин кордону автомобільним або залізничним транспортом - (в випадку перетину кордону морським шляхом) - накопичення в морських перевалювальних терміналах - перевалювання на борт суден-танкерів. Накопичення олій здійснюється тільки на скла- дах виробників або в портових терміналах. Виявлено, що експортні ланцюги з перевалювання харчових нали- вних вантажів - олій можна виокремити в три групи. Ланцюги компаній-холдингів, які формують самі хол- динги, ланцюги із залученням аутсорсерів, та ланцюги які функціонують в режимі толінгових систем. Сумарні логістичні витрати доставки олії по ланцюжку завод - судно становить від 570 до 620 грн./т.



РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО РИНКУ РОСЛИННОЇ ОЛІЇ В УКРАЇНІ. МІСЦЕ НА ЦЬОМУ РИНКУ ТОВ « ДЕЛЬТА ВІЛМАР СНД»

2.1 Види рослинної олії. Способи її виробництва, зберігання та транспортування

Способи виробництва олій. Сировиною для одержання олій є насіння олійних рослин (соняшника, льону, коноплі, бавовнику), зародки кукурудзи, плоди маслини, арахіс, кедр та ін.

Насіння соняшника містить від 40 до 68% жиру.

Перед вилученням олії насіння звільняють від лузги, плівок, стулок, розмелюють на вальцях і отримують м'ятку.

Використовують два способи вилучення олії з сировини - пресовий і екстракційний.

При пресовому способі олія випресовується з м'ятки механічним віджиманням під високим тиском. Застосовують два способи пресування: холодне і гаряче. При холодному пресуванні м'ятку не підігрівають, олія має світлий колір, зберігає натуральний смак і аромат, але гірше зберігається.

При гарячому пресуванні м'ятку підігрівають до 80°С, що збільшує вихід олії. Олія більш прозора, тому що білкові і слизові речовини при високій температурі коагулюють і легко вилучаються фільтрацією. Олія набуває більш темний колір, виражений смак і аромат, краще зберігається.

Після вилучення олії пресуванням залишається макуха, що містить 5-7% жиру та білкові речовини. З неї готують борошно, білкові концентрати, а з оболонок насіння готують харчові волокна, білково-ферментні препарати.

Екстракційний спосіб більш ефективний, оскільки дозволяє максимально вилучити олію із сировини, у шроті залишається всього 1% жиру. Екстрагування засноване на розчинності жиру у органічних розчинниках бензині, гексані, пентані). Олії, отриманні цим способом, необхідно обов'язково рафінувати.

Іноді застосовують комбінований спосіб вилучення жиру. Спочатку вилучають олію пресуванням, а потім частково знежирену сировину обробляють екстрагуванням.

Залежно від глибини ступеня очищення виробляють олію: нерафіновану, гідратовану, рафіновану недезодоровану, рафіновану дезодоровану, рафіновану виморожену.

Нерафінованою називається олія, що після вилучення пройшла фільтрацію або відстоювання з метою видалення частинок оболонок. Ця олія має смак, колір і запах, характерні натуральній сировині.

Гідратована олія фільтрується, обробляється водою, що містить 1% кухонної солі і має температуру 70°С. Така обробка сприяє видаленню фосфоліпідів і інших речовин та запобігає помутнінню олії при зберіганні. Ця олія має менш інтенсивний колір, смак і запах.

Рафінована недезодорована олія відрізняється від гідратованої тим, що проходить лужну нейтралізацію - видалення вільних жирних кислот за допомогою лугу. Цю олію відбілюють - видаляють барвні речовини за допомогою активованої відбільної глини або її суміші з активованим вугіллям, бентонітом, що поглинають барвні речовини. Ця олія більш прозора, не мутніє, не утворює осаду, має характерний смак і запах.

Рафінована дезодорована олія проходить ще один вид очищення - дезодорацію. Дезодорація - це обробка олії в вакуум-дезодораторах гострим паром з температурою 190°С з метою видалення ароматичних речовин. Така олія майже знебарвлена, не має смаку і запаху, не мутніє.

Рафінована виморожена олія - це олія, з якої вилучені воски шляхом її охолодження до 10-12оС, витримки до утворення кристалів восків, фільтрації. Після чого вона стає прозорою і має більш тривалий термін зберігання.

Асортимент олій. Усі рослинні олії класифікують на наступні види: рідкі і тверді.



До рідких олій відносять: соняшникову, кукурудзяну, соєву, бавовняну, маслинову, гірчичну, ріпакову, лляну, конопляну.

Соняшникову олію виробляють пресуванням або екстракцією насіння соняшника. Залежно від способу очищення і якості поділяють на: нерафіновану вищого, 1-го і 2-го сортів; гідратовану вищого, 1-го і 2-го сортів, рафіновану недезодоровану, рафіновану дезодоровану марок Д і П. ; рафіновану виморожену.

Кукурудзяну олію виробляють із зародків кукурудзи. Випускають її рафіновану недезодоровану, рафіновану дезодоровану і нерафіновану. Ця олія містить значну кількість вітаміну Е.

Соєву олію випускають у торгівлю рафіновану дезодоровану, рафіновану недезодоровану вибілену і невибілену, гидратовану 1-го і 2-го сортів.

Бавовняну олію випускають рафіновану дезодоровану вищого і 1-го сортів і недезодоровану вищого, 1-го і 2-го сортів.

Маслинову олію одержують холодним пресуванням м'якоті плодів маслин, які містять до 53% жиру, та із ядра, що містить 12-13% жиру. Маслинову олію випускають тільки рафінованою.

Гірчичну олію одержують пресуванням насіння гірчиці. Її випускають нерафіновану вищого, 1-го і 2-го сортів і рафіновану вищого і 1-го сортів.

Ріпакову олію нерафіновану використовують для одержання клею, фарб, пластику, поліетиленової плівки, фармацевтичних препаратів. Для харчових цілей випускають рафіновану дезодоровану олію, але вона містить мало незамінних жирних кислот, мало вітаміну Е, містить глікозиди і алкалоїди, що додають олії гіркоти і гострий запах.

Лляну і конопляну олію в їжу використовують в обмеженій кількості, частіше ці олії використовують для одержання оліфи, лаків, лінолеуму.

До рослинних твердих олій відносять кокосову, пальмову, пальмоядрову, какао-бобову.

Пальмова, пальмоядрова і кокосова олія займають 40% у світовому споживанні олій. В Україні ці олії не виробляють, їх завозять з Індонезії, Малайзії і Філіппін., використовують для виробництва маргарину і кондитерських жирів.

Пальмову олію одержують з плодів гвінейської і американської пальм пресовим способом. Олія має температуру топлення 32-42°С, темно-жовтий колір, солодкуватий смак. В неї майже немає низькомолекулярних летких жирних кислот, з насичених жирних кислот біля 80% складає пальмітинова.

Пальмоядрову олію отримують з ядра плодів тих самих пальм, що і пальмову, пресовим і екстракційним способами. Вона має температуру топлення 25-30оС, жовтий колір і горіховий смак. У її складі 60-70% низькомолекулярних жирних кислот.

Кокосову олію одержують з м'якоті (копра) і ядра плодів кокосової пальми, пресовим і екстракційним способами (для харчових цілей тільки дезодоровану). Має температуру топлення 20-28 °С, приємний смак і запах, білий колір з жовтуватим відтінком. У складі містить до 71% низькомолекулярних летких жирних кислот.

Олію какао-бобів одержують з підсмажених какао-бобів плодів гарячим пресуванням. Має температуру топлення 28-36°С, білий або жовтуватий колір, приємний смак і запах. Її, вживають у їжу, а також використовують у кондитерській, фармацевтичній промисловості, парфумерії.

З впровадженням безвідходних і маловідходних технологій переробки фруктів на ринок надходять такі види олій, як абрикосова, сливова, виноградна, мигдальна, апельсинова та ін.

Показники якості олій. Вид і товарний сорт олій визначають за органолептичними показниками (прозорості, смаком, запахом, кольором) і фізико-хімічними показниками (колірне число, кислотне число, перекисне число, нежирові домішки, йодне число, вміст фосфоровмісних речовин, вміст вологи та летких речовин, проба на мило).

Колірне число - це видовий і сортовий показник, визначають у мг J2 на 100 г олії шляхом порівняння кольору проби олій з кольором еталонних йодних розчинів.

Кислотне число показує вміст в оліях вільних жирних кислот і виражається кількістю мг 0,1н розчину лугу, здатного нейтралізувати вільні жирні кислоти, що утримуються в 1 г олії. Кислотне число - це сортовий показник олії.

Перекисне число характеризує ступінь свіжості олії. Згідно з діючим стандартом на соняшникову олію перекисне число має бути не більш ніж 10,0 . Ѕ ммоль J/кг (або 0,06 % J).

Масова частка нежирових домішок - сортовий показник тільки нерафінованої олії, визначається в процентах. В гідратованої та рафінованої оліях нежирові домішки відсутні.

Йодне число характеризує наявність в олії ненасичених жирних кислот або кількість подвійних зв'язків у ненасичених жирних кислотах олії. Йод здатний приєднуватися по місцю подвійних зв'язків.

Масова частка фосфоромістких речовин характеризує наявність в оліях фосфоліпідів і визначається в процентах тільки у гідратованої та нерафінованої оліях.

Масова частка вологи і летких речовин - це видовий і сортовий показник олії, виражається в процентах.

Якісна проба на мило визначає його залишки в олії після проведення лужної нейтралізації та промивання. В рафінованої олії присутність мила не допускається, в гідратованої та нерафінованої - не визначається.

Наявність в оліях пестицидів, солей важких металів не повинне перевищувати кількості, передбаченої санітарно-гігієнічними нормами і діючими стандартами.

До дефектів рослинних олій відносять: сторонній смак і запах, присмак гіркоти, затхлий запах, запах оліфи, згірклий смак.

Пакування та зберігання олій. Соняшникову олію розливають у скляні та полімерні пляшки. Пляшки з полімерних матеріалів мають спеціальні ребра жорсткості, щоб пляшка не деформувалася, спеціальні ямочки, щоб було зручно тримати руками, пляшки з ковпачком мають спеціальний дозатор.

На кожну пляшку наклеюється барвисто оформлена етикетка з маркуванням: найменування підприємства-виробника, його адреса, підпорядкованість, телефакс, торговельна марка, вид і сорт олії, маса, дата розливу, товарний знак, номер стандарту, харчова цінність, умови і термін зберігання.

Пакують пляшки з олією в дощаті або полімерні ящики, або ящики з гофрованого картону. Транспортна тара маркується згідно вимог стандарту.

Соняшникову олію можуть розливати в залізничні цистерни, автоцистерни, ізотермічні цистерни, у бочки сталеві неоцинковані або з внутрішнім покриттям, в алюмінієві фляги. Тара для перевезення або зберігання нефасованої олії повинна бути пропарена, висушена.



Зберігають олію в закритих приміщеннях при температурі не вище 18°С. При температурі від 0°С і нижче олії згущаються і мутніють.

...