Удосконалення логістичних схем перевалки рослинної олії підприємства харчової промисловості



РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ

4.1 Аналіз потенційно шкідливих і небезпечних факторів

Створення для людини здорових і безпечних умов на її робочому місці, охорона її праці є справою, яка має державне значення.

Питання охорони праці в законодавчому порядку регламентовані Конституцією України, Кодексом законів про працю України та в Законі України "Про охорону праці".

Закон України "Про охорону праці" встановлює загальні положення з реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює при участі відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи та організації чи уповноваженим органом і робітником з питань безпеки, гігієни праці і виробничої середи, а також встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Дія цього Закону поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форм власності і видів їх діяльності.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про охорону праці" "Охорона праці -це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я та працездатності людини в процесі праці".

Завдання охорони праці - забезпечення безпечних, нешкідливих і сприятливих умов праці. Використання досягнень науки та техніки сприяє підвищенню рівня безпеки праці, культури та організації виробництва, дозволяє полегшити працю, підсилити її привабливість.

Охорона праці виявляє і вивчає можливі причини виробничих несчасних випадків, професійних захворювань, аварій, вибухів, пожеж і розробляє систему заходів з метою знешкодження цих причин і створення безпечних і сприятливих для людини умов праці.

Охорона праці має важливе економічне значення - це і висока продуктивність праці, зниження витрат на оплату лікарняних, компенсацій за важкі та шкідливі умови праці.

На людину впливають різноманітні виробничі фактори. Ці фактори можуть по різному впливати на людину. Відповідно до ГОСТу 12.0.002-80 неблагопріятні виробничі фактори можуть бути шкідливими і небезпечними. Шкідливий виробничий фактор - виробничий фактор, вплив якого може призвести до погіршення стану здоров'я, зниження працездатності працівника. Небезпечний виробничий фактор - виробничий фактор, дія якого за певних умов може призвести до травм або іншого раптового погіршення здоров'я працівника. Шкідливий виробничий фактор в залежності від рівня та тривалості дії може стати небезпечним .

Відповідно до ГОСТу 12.0.003- 74 небезпечні та шкідливі фактори за природою дії поділяються на такі групи: фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні.

До фізичних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать: рухомі машини та механізми; пересувні частини виробничого устаткування; підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони; підвищена чи понижена температура поверхонь устаткування, матеріалів чи повітря робочої зони; підвищений рівень шуму, вібрацій, інфразвукових коливань, ультразвуку, іонізуючих випромінювань, ультрафіолетової чи інфрачервоної радіації; підвищений чи понижений барометричний тиск, вологість, іонізація та рухомість повітря; небезпечне значення напруги в електричному колі; підвищена напруженість електричного чи магнітного полів; відсутність чи нестача природного світла; недостатня освітленість робочої зони; підвищена яскравість світла; пряме та відбите випромінювання, що створює засліплюючу дію.

До хімічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать хімічні речовини, які за характером до на організм людини поділяються на загальнотоксичні, подразнюючі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні, такі, що впливають на репродуктивну функцію.

До біологічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, мікроскопічні гриби та інші) та продукти їх життєдіяльності, а також макроорганізми (рослини та тварини ) .

До психофізіологічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать фізичні (статичні та динамічні) і нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження органів чуття, монотонність праці, емоційні перевантаження).

На робітників впливають наступні небезпечні та шкідливі фактори:

1. Серед факторів зовнішнього середовища, що впливають на організм людини в процесі праці, світло займає одне з перших місць. Адже відомо, що майже 90% всієї інформації про довкілля людина одержує через органи зору. Під час здійснення будь-якої трудової діяльності втомлюваність очей, в основному, залежить від напруженості процесів, що супроводжують зорове сприйняття.

Освітлення - це отримання, розподіл та використання світлової енергії для забезпечення нормальних умов праці. Головне завдання освітлення - створення найліпших умов для гарного бачення.

Тому освітлення повинно бути достатнім, тобто відповідати вимогам санітарних норм, рівномірним, не повинно осліплювати очі та створювати відблиски на робочій поверхні, за спектральним складом має наближатись до сонячного світла. Оптимальним вважається таке освітлення, при якому втома зору найменша. Менш допустимою величиною освітлення вважається така, нижче якої відбувається порушення зорової функції.

Залежно від джерела світла освітлення може бути: природним, що створюється прямими сонячними променями та розсіяним світлом небосхилу; штучним, що створюється електричними джерелами світла та суміщеним, при якому недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним.

Природне освітлення поділяється на: бокове (одне- або двохстороннє), що здійснюється через світлові отвори (вікна) в зовнішніх стінах; верхнє, здійснюване через ліхтарі та отвори в дахах і перекриттях; комбіноване - поєднання верхнього та бокового освітлення.

Штучне освітлення може бути загальним та комбінованим. Загальним називають освітлення, при якому світильники розміщуються у верхній зоні приміщення рівномірно або з врахуванням розташування робочих місць. Комбіноване освітлення складається із загального та місцевого. Його доцільно застосовувати при роботах високої точності, а також, якщо необхідно створити певний або змінний, в процесі роботи, напрямок світла.

Раціонально влаштоване освітлення виробничих приміщень позитивно впливає на працівників, підвищує ефективність та безпеку праці, знижує втому та травматизм, забезпечує високу працездатність.

2. Організація робочого місця. Робоче місце робітника повинно бути рівномірно освітлено. Не повинно бути значної різниці в освітленні різних ділянок робочого місця. Наприклад, поверхня книги і зошита, з якими в даний час здійснюється робота, повинні мати однакове освітлення. Стіл повинен бути розташований у гарно освітленому місці, бажано біля вікна. Людина за столом повинна розташовуватися обличчям чи лівим боком до вікна для того, щоб уникнути утворення тіні від тіла чи руки людини. Світильник штучного освітлення повинен бути розташований відносно тіла людини аналогічним чином. Світильники повинні бути розташовані над робочим місцем під кутом 45°.

На робочому місці бажано забезпечити великий контраст між об'єктом і фоном, на якому розміщено об'єкт; з темними предметами ліпше працювати на світлому фоні, а зі світлими - на темному фоні. Це дозволить при меншому значенні освітлення успішно виконувати роботу і знизити зорове вломлення.

Психофізіологічний вплив на людину кольору поверхні приміщення обов'язково необхідно враховувати при кольорово-світловому оформленні приміщення. В приміщеннях де повинна здійснюватись робота, краще застосовувати люмінесцентні лампи, а кольорове оформлення виконувати в світлих тонах, які стимулюють активну діяльність.

3. Вентиляція. Під вентиляцією розуміють сукупність заходів та засобів призначених для забезпечення на постійних місцях та зонах обслуговування приміщень метеорологічних умов та чистоти повітряного середовища, що відповідають гігієнічним та технічним вимогам. Основне завдання вентиляції - вилучити із приміщення забруднене або нагріте повітря та подати свіже.

Вентиляція класифікується за такими ознаками:

- за способом переміщення повітря - природна, штучна (механічна) та суміщена (природна та штучна одночасно);

- за напрямком потоку повітря-припливна, витяжна, припливно- вигяжна;

- за місцем дії - загальнообмінна, місцева, комбінована.

Природна вентиляція відбувається в результаті теплового та вітрового напору. Тепловий напір обумовлений різницею температур, а значить і густини внутрішнього і зовнішнього повітря. Вітровий напір обумовлений тим, що при обдуванні вітром буїцвлі, з її навітряної сторони утворюється підвищений тиск, а підвітряної - розрідження.

Природна вентиляція може бути неорганізованою і організованою. При неорганізованій вентиляції невідомі об'єми повітря, що надходять та вилучаються із приміщення, а сам повітрообмін залежить від випадкових чинників. Неорганізована природна вентиляція включає інфільтрацію - просочування повітря через нещільності у вікнах, дверях, перекриттях та провітрювання, що здійснюється гри відкриванні вікон та кватирок. Організована природна вентиляція називається аерацією. Для аерації в стінах бущвель роблять отвори для надходження зовнішнього повітря, а на даху чи у верхній частині будівлі встановлюють спеціальні пристрої для видалення відпрацьованого повітря. Для регулювання надходження та видалення повітря передбачено перекривання на необхідну величину аераційних отворів та ліхтарів. Це особливо важливо в холодну пору року.

Штучна (механічна) вентиляція, на відміну від природної, дає можливість очищувати повітря перед його викидом в атмосферу, вловлювати шкідливі речовини безпосередньо біля місць їх утворення, обробляли припливне повітря (очищувати, підігрівати, зволожувати), більш цілеспрямовано подавати повітря в робочу зону. Окрім того механічна вентиляція дає можливість організувати повітрозабір в найбільш чистій зоні території підприємства і навіть за її межами. Загальнообмінна вентиляція забезпечує створення необхідного мікроклімату та чистоти повітряного середовища у всьому об'ємі робочої зони приміщення. Вона застосовується для видалення надлишкового тепла при відсутності токсичних виділень.

Місцева вентиляція може бути припливною і витяжною. Місцева припливна вентиляція, при якій здійснюється концентроване подання припливного повітря заданих параметрів (температури, вологості, швидкості руху), виконується у вигляді повітряних душів, повітряних та повітряно-теплових завіс.

Повітряні та повітряно-теплові завіси призначені для запобігання надходження в приміщення знаннях мас холодного зовнішнього повітря при необхідності частого відкривання дверей чи воріт. Повітряна завіса створюється струменем повітря, що подається із вузької довгої прілини, під деяким кутом назустріч потоку холодного повітря. Канал в щілиною розмішують збоку чи зверху дверей.

Місцева витяжна вентиляція здійснюється за допомогою місцевих витяжних зонтів, всмоктуючих панелей, витяжних шаф, бортових висмоктувачів.

Природна та штучна вентиляція повинні відповідати наступним санітарно-гігієнічним вимогам:

- створювати в робочій зоні приміщень нормовані метеорологічні умови праці (температуру, вологість і швидкість руху повітря);

- повністю усувати з приміщень шкідливі гази, пари, пил та аерозолі або розчиняти їх до граничне допустимих концентрацій;

- не вносити в приміщення забруднене повітря ззовні або шляхом засмоктування забрудненого повітря з суміжних приміщень;

- не створювати на робочих місцях протягів чи ривкого охолодження;

- бути доступним для управління та ремонту під час експлуатації;

Найбільш повно вище перерахованим вимогам відповідає система кондиціонування повітря, яка також застосовується на підприємствах. За допомогою кондиціонерів створюються і автоматично підтримуються у виробничому приміщенні задані параметри повітряного середовища.

4. Система опалення. Являє собою комплекс елементів, необхідних для нагрівання приміщень в холодний період року. До основних елементів систем опалення належать джерела тепла, теплопроводи, нагрівальні прилади. Теплоносіями можуть бути нагріта вода, пара чи повітря.

Системи опалення поділяються на місцеві та центральні.

До місцевого відносяться пічне та повітряне опалення, а також опалення місцевими газовими та електричними пристроями. Місцеве опалення застосовується, як правило, в невеликих виробничих приміщеннях.

До систем центрального опалення відносяться: водяне, парове, панельне, повітряне, комбіноване. Водяна та парова системи опалення в залежності від тиску пари чи температури води можуть бути низького та високого тиску.

Водяне опалення низького тиску відповідає основним санітарно-гігієнічним вимогам і тому широко використовується на багатьох підприємствах. Основні переваги цієї системи: рівномірне нагрівання приміщення; можливість централізованого регулювання температури теплоносія; відсутність запаху газу, пилу при осіданні його на радіатори; підтримання відносної вологості повітря на відповідному рівні (повітря не пересушується); виключення опіків від нагрівальних приладів; пожежна безпека.

Основний недолік системи водяного опалення - можливість її замерзання при відключенні в зимовий період, а також повільне нагрівання великих приміщень після тривалої перерви в опаленні.

Парове опалення має ряд санітарно-гігієнічних недоліків. Зокрема, внаслідок перегрівання повітря знижується його відносна вологість, а органічний пил, що осідає на нагрівальних приладах, підгорає, виключаючи запах газу. Окрім того, існує небезпека пожеж та опіків.

З економічної точки зору систему парового опалення ефективно влаштовувати на великих підприємствах, де одна котельна забезпечує необхідний нагрів приміщень усіх корпусів та будівель.

Панельне опалення доцільно застосовувати в адміністративно-побутових приміщеннях. Воно діє завдяки віддачі тепла від будівельних конструкцій, в яких вмонтовані спеціальні нагрівальні прилади або електронагрівальні елементи.. До переваг цієї системи опалення належить: рівномірний нагрів та постійність температури і вологості повітря в приміщенні; економія виробничої площі за рахунок відсутності нагрівальних приладів; можливість використання в літній період для охолодження приміщень, пропускаючи холодну воду через систему Основні недоліки - відносно високі початкові витрат при встановленні та важкість ремонту при експлуатації.

Повітряне опалення може бути центральним та місцевим. Основна переваги цієї системи опалення: швидкий тепловий ефект в приміщенні при включенні системи; відсутність в приміщенні нагрівальних приладів; можливість використання в літній період для охолодження та вентиляції приміщень; економічність, особливо, якщо це опалення суміщене із загальнообмінною вентиляцією. На підприємстві застосовується комбінована система опалення - центральне повітряне опалення, суміщене із загальнообмнною вентиляцією та водяне низького тиску

5. Електробезпека. Широке використання електроенергії у всіх галузях народного господарства зумовлює розширення кола осіб, котрі експлуатують електрообладнання. Тому проблема електробезпеки при експлуатації елекгрооблднання набуває особливого значення. Електротравма - це травма, викликана дією електричного струму або електричної дуги. Проходячи через тіло людини, електричний струм справляє термічну, електричну та механічну (динамічну) дію. Ці фізико-хімічні процеси притаманні живій та неживій матерії. Одночасно електричний струм здійснює і біологічну дію, котра є специфічним процесом, властивим лише живій тканині. Термічна дія струму проявляється через опіки окремих ділянок тіла, нагрівання до високої температури кровоносних судин, нервів, серця, мозку та інших органів, котрі знаходяться на шляху струму, що викликає в них суттєві функціональні розлади.

Електролітична дія струму характеризується розкладом органічної рідини, в тому числі і крові, що супроводжується значними порушеннями їх фізико-хімічного складу.

Механічна (динамічна) дія - це розшарування, розриви та інші подібні ушкодження тканин організму, в тому числі м'язової тканини, стінок кровоносних судин, судин легеневої тканини внаслідок електродинамічного ефекту, а також миттєвого вибухоподібного утворення пари від перегрітої струмом тканинної рідини та крові.

Біологічна дія струму проявляється через подразнення та збудження живих тканин організму, а також через порушення внутрішніх біологічних процесів, що відбуваються в організмі і котрі тісно пов'язані з його життєвими функціями .

Звичайно людина починає відчувати дію змінного струму, яка дратує промислової частоти (50 Гц) при його силі приблизно 1 мА, а постійного - приблизно 5 мА. Ці струми називаються граничними відчутними струмами і не є небезпечними для життя, оскільки при такому роздратуванні людина може самостійно звільнитись від його дії. Струми, які перевищують значення граничних відчутних, викликають судороги м'яз і больові відчуття, які зі збільшенням значення величини струму посилюються, розповсюджуючись на всі великі ділянки тіла.

Граничне допустимі рівні напруг дотику і струмів, а також допустимий час впливу і сила струму регламентуються ГОСТ 121.038-82.

Причини, які викликають ураження людей електричним струмом, можуть бути наступні: випадковий дотик чи небезпечне наближення до струмопровідних частин, які знаходяться під напругою; ураження полум'ям електричної дуги, які виникають іноді при розриві ланцюга, коротких замикань; дотик до конструктивних джерельнопровідних металевих частин електрообладнання, які нормально не знаходяться під напругою, але які опинилися під напругою внаслідок ураження ізоляції струмопровідних частин.

6. Пожежна безпека. Пожежна небезпека - можливість виникнення та розвитку пожежі в будь-якій речовині, процесі, стані. Коли людина перебуває в зоні впливу пожежі, то вона може потрапити під дію наступних небезпечних та шкідливих факторів: токсичні продукти згорання; огонь; підвищена температура середовища; дим; недостатність кисню; руйнування будівельних конструкцій; вибухи, витікання небезпечних речовин, що відбуваються внаслідок пожежі; паніка

Під час пожежі температура полум'я може досягати 1200 - 1400 °С і у людей, що знаходяться у зоні пожежі випромінювання полум'я можуть викликати опіки та больові відчуття.

Небезпека підвищеної температури середовища полягає в тому, що вдихання розігрітого повітря разом із продуктами згорання може призвести до ураження органів дихання та смерті В умовах пожежі підвищення температури середовища до 60 °С вже є життєво небезпечною для людини. .

Дим викликає інтенсивне подразнення органів дихання та слизових оболонок. Крім того, у задимлених приміщеннях внаслідок погіршення видимості сповільнюється евакуація людей, а часом провести її зовсім не можливо. Так, при значній задимленості приміщення видимість предметів, що освітлюються лампочкою потужністю 20 Вт, складає не більше 2,5 м.

Недостатність кисню спричинена тим, що в процесі горіння відбувається хімічна реакція оксидування горючих речовин та матеріалів. Небезпечною для життя людини уже вважається ситуація, коли вміст кисню в повітрі знижується до 14% (норма 21%). При цьому втрачається координація рухів, появляється слабкість, запаморочення, загальмовується свідомість.

Руйнування будівельних конструкцій відбувається внаслідок втрати ними несучої здатності під впливом високих температур та вибухів. При цьому люди мажуть одержати значні механічні травми, опинитися під уламками завалених конструкцій. До того ж, евакуація може бути просто неможливою, внаслідок завалів евакуаційних виходів та руйнування шляхів евакуації.

Паніка, в основному, спричиняється швидкими змінами психічного стану людини, як правило, депресивного характеру в умовах екстремальної ситуації. Паніка - це жахливе явище, здатне призвести до масової загибелі людей.

Основні причини пожеж на підприємствах є: необережне поводження з вогнем; незадовільний стан електротехнічних пристроїв та порушення правил їх монтажу та експлуатації; порушення режимів технологічних процесів; несправність опалювальних приладів та порушення правил їх експлуатації; невиконання вимог нормативних документів з питань пожежної безпеки.

Дуже часто пожежі на виробництві спричинені необережним поводженням з вогнем. Під цим, як правило, розуміють паління в недозволених місцях та виконання так званих вогневих робіт. Пожежі через виникнення коротких замикань, перевантаження електродвигунів, освітлювальних та силових мереж внаслідок великих місцевих опорів, роботу несправних або залишених без нагляду електронагрівальних приладів складають більше 25% всіх випадків.

7. Мікроклімат приміщення. Роботи можуть проводитися при самих різноманітних температурах повітря, різної її вологості і рухомості, а також під впливом випромінювань від нагрітого обладнання і оброблювальних матеріалів і виробів. Всі ці умови зовнішнього середовища в сукупності прийнято називати метеорологічними умовами. Метеорологічні умови здійснюють великий вплив на самопочуття і працездатність людини. Незважаючи на наявність стін і покриттів, клімат виробничих будівель змінюється із зміною зовнішніх атмосферних умов. Тому метеорологічні умови виробничих будівель і приміщень схильні до коливань сезонного характера.

а) Температура повітря. Значна кількість тепла може проникати в приміщення від сонячної радіації через застікленні поверхні у вікнах будинків. Тепло надходить також у повітря приміщень від працюючого механічного обладнання, при перетворенні електричної енергії в механічну, від працюючих людей і т.і.

Загальна кількість тепла може бути настільки значною, що температура повітря негативно відбивається на самопочутті і працездатності людей. Температура повітря в приміщенні в межах від 15 до 25 °С.

б) Вологість повітря. Вологість повітря оцінюється вмістом в ньому водяних парів. При високій вологості повітря його здатність сприймати додаткову вологу стає обмежаною або зовсім припиняється. В приміщенні офісу відносна вологість 60% при температурі 20 °С.

в) Рух повітря. Рух повітря всередині цеху спричиняється нерівномірним нагрівом повітряних потоків, а також неправильно запроектованою вентиляцєю. Швидкість повітря в приміщенні офісу 0,3 м/с.

4.2 Вплив параметрів мікроклімату на працівників

Суттєвий вплив на стан організму працівника, його працездатність здійснює мікроклімат (метеорологічгні умови) у приміщеннях, під якими розуміють клімат внутрішнього середовища цих приміщень, що визначається діючою на організм людини сукупністю температури, вологості, руху повітря та теплового випромінювання нагрітих поверхонь.

Людина постійно перебуває в процесі теплової взаємодії з навколишнім середовищем. Для того, щоб фізіологічні процеси в організмі людини відбувалися нормально, тепло, що виділяється організмом людини, повинно повністю відводитися у навколишнє середовище. Величина тепловиділення організмом людини залежить від ступеня фізичного напруження за певних кліматичних умов і складає від 85 (в стані спокою) до 500 Дж/с (важка робота). Тіло людини зберігає температуру близько 36,6 °С при коливаннях навколишньої температури від - 40°С до +40°С. При цьому температура окремих ділянок шкіри та внутрішніх органів може бути від 24 °С до 37,1 °С.

Кількість теплоти, що виділяється людиною з повітрям, котре видихається, залежить від її фізичного навантаження, вологості повітря, температури оточуючого повітря.

Теплове самопочуття людини залежить від інтенсивності фізичного навантаження організму, температури оточуючих предметів та параметрів мікроклімату (температури, рухомості та відносної вологості повітря, барометричного тиску).

Параметри мікроклімату справляють безпосередній вплив на самопочуття людини та його працездатність. Зниження температури за всіх інших однакових умов призводить до зростання тепловіддачі шляхом конвекції та випромінювання і може зумовити переохолодження організму.

Підвищення швидкості руху повітря погіршує самопочуття, оскільки сприяє підсиленню конвективного теплообміну та процесу тепловіддачі при випаровуванні поту.

При підвищенні температури повітря мають місце зворотні явища. Встановлено, що при температурі повітря понад 30°С працездатність людини починає падати. За такої високої температури та вологості практично все тепло, що виділяється, віддається у навколишнє середовище при випаровуванні поту. При підвищенні вологості піт не випаровується, а стікає краплинами з поверхні шкіри.

Недостатня вологість призводить до інтенсивного випаровування вологи із слизових оболонок, їх пересихання та розтріскування, забруднення хвороботворними мікробами.

Вода та солі, котрі виносяться з організму з потом, повинні заміщуватися, оскільки їх втрата призводить до згущення крові та порушення діяльності серцево-судинної системи.

Зневоднення організму на 6% викликає порушення розумової діяльності, зниження гостроти зору. Зневоднення на 15 - 20 % призводить до смертельного наслідку.

Втрата солі позбавляє кров здатності утримувати воду та викликає порушення діяльності серце-судинної системи. За високої температури повітря і при дефіциті води в організмі посилено витрачаються вуглеводи, жири, руйнуються білки.

Для відновлення водяного балансу рекомендується вживати підсолену (0,5% МаСІ) воду (4 - 5л на годину за зміну), білково-вітамінний напій. У жарких кліматичних умовах рекомендується пити охолоджену питну воду або чай.

Тривалий вплив температури у поєднанні зі значною вологістю може призвести до накопичення теплоти в організмі і до гіпертермії - стану, при котрому температура тіла піднімається до 38 - 40 °С. При гіпертермії, як наслідок, тепловому ударі, спостерігається головний біль, запаморочення, загальна слабкість, спотворення кольорового сприйняття, сухість у роті, нудота, блювання, потовиділення. Пульс та частота дихання прискорюється, в крові зростає вміст залишкового азоту та молочної кислоти. Спостерігається блідність, посиніння шкіри, зіниці розширені, часом виникають судоми, втрата свідомості.

За зниженої температури, значної рухомості та вологості повітря виникає переохолодження організму (гіпотермія). На початковому етапі впливу помірного холоду спостерігається зниження частоти дихання, збільшення об'єму вдиху. За тривалого впливу холоду дихання стає неритмічним, частота та об'єм вдиху зростають, змінюється вуглуводний обмін. З'являється м'язкове тремтіння, при котрому зовнішня робота не виконується і вся енергія тремтіння перетворюється в теплоту. Це дозволяє протягом деякого часу затримувати зниження температури внутрішніх органів. Наслідком дії низьких температур є холодові травми.

Параметри мікроклімату спричиняють суттєвий вплив на продуктивність праці та на травматизм.

На сьогодні основним нормативним документом, що визначає параметри мікроклімату виробничих приміщень є ГОСТ 12.1.005-88. Вказані параметри нормуються для робочої зони - простору, обмеженого по висоті 2 м над рівнем підлоги, на якому знаходяться робочі місця постійного або непостійного перебування працівників .

В основу принципів нормування параметрів мікроклімату покладена диференційна оцінка оптимальних та допустимих метеорологічних умов в робочій зоні в залежності від теплової характеристики виробничого приміщення, категорії робіт за ступенем важкості та періоду року.

Оптимальними (комфортними) вважаються такі умови праці, за котрих має місце найвища працездатність і хороше самопочуття. Допустимі мікрокліматичні умови передбачають можливість напруженої роботи механізму терморегуляції, що не виходить за межі можливостей організму, а також дискомфортні відчуття.

Щоб визначити, чи відповідає повітряне середовище даного приміщення встановленим нормам, необхідно кількісно оцінити кожний з його параметрів.

Температуру вимірюють звичайними ртутними чи спиртовими термометрами. В приміщеннях зі значними тепловими випромінюваннями використовують парний термометр, що складається з двох термометрів (зачорненого та посрібленого). Для безперервної регістрації температури застосовують самопишучі прилади - термографи. Температуру повітря вимірюють в кількох точках робочої зони, як правило на рівні 1,3 - 1,5 м. Від підлоги в різний час. На тих робочих місцях, де температура повітря біля підлоги помітно відрізняється від температури повітря верхньої зони приміщення, вона вимірюється на рівні ніг.

Відносна вологість повітря (відношення фактичного вмісту маси водяних парів, що містяться в даний час в 1 м3 повітря, до максимально можливого їх вмісту при даній температурі) визначається психометром Августа, аспіраційним психрометром, гігрометром та гігрографом.

Для вимірювання швидкості руху повітря використовуються крильчаті та чашкові анемометри, а для визначення малих швидкостей руху повітря -термоанемометри та кататермометри.

2.1. Загальні заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату. Створення оптимальних метеорологічних умов у виробничих приміщеннях є складною задачею, вирішити яку можна заходами та засобами, які наведено нижче.

Раціональна вентиляція, опалення та кондиціювання повітря. Вони є найбільш розповсюдженими способами нормалізації мікроклімату у приміщеннях. Підтримання температури, відносної вологості і швидкості руху повітря на рівні оптимальних значень забезпечує комфортні кліматичні умови для людини, на рівні допустимих - граничне допустимі, при яких система терморегуляції організму людини забезпечує тепловий баланс.

Хороша вентиляція приміщення сприяє покращенню самопочуття людини. Тому забезпечення хорошої вентиляції, регулярне провітрювання приміщень, є необхідною умовою для забезпечення оптимальних умов для праці людини і зберігання його здоров'я.

Воздушні оазиси дозволяють поліпшити метеорологічні умови на обмеженій ділянці приміщення, для чого цю ділянку зі всіх сторон відділяють перегородками і заповнюють повітрям більш прохолодним і чистим, чим повітря в решті приміщення.

Захист від протягів досягається шляхом щільного закривання вікон, дверей та інших отворів, а також влаштуванням повітряних і повітряно-теплових завіс на дверях.

Для створення оптимальних метеорологічних умов у приміщенні застосовують кондиціювання повітря. Кондиціюванням повітря називається автоматичне підтримання у приміщенні заданих оптимальних параметрів мікроклімату і чистоти повітря незалежно від зміни зовнішніх умов і режимів усередині приміщення. При кондиціонуванні може автоматично регулюватись температура повітря, його відносна вологість і швидкість подачі у приміщення. Створення таких параметрів повітря здійснюється у спеціальних пристроях, які називаються кондиціонерами. Кондиціонери бувають місцевими - для обслуговування груп приміщень, кімнат і центральними - для обслуговування груп приміщень, цехів і виробництва в цілому. Кондиціонування повітря значно дорожче вентиляції, але забезпечує найліпші умови для життя і діяльності людини.

В холодну пору року для підтримання у приміщенні оптимальної температури повітря застосовується опалення.

Раціоналізація режимів праці та відпочинку досягається скороченням тривалості робочої зміни, введенням додаткових перерв, створенням умов для ефективного відпочинку в приміщеннях з нормальними метеорологічними умовами.

4.3 Розрахунок освітлення та шкідливих викидів

Для розрахунку виробничого освітлення найбільш часто використовують метод коефіцієнтів використання світлового потоку. Він призначений для розрахунку загального рівномірного освітлення горизонтальної поверхні при відсутності великих затіняючих предметів, з урахуванням світла, яке відображається стелею і стінами. Визначають світловий потік і потужність ламп, а також кількість світильників необхідних для забезпечення необхідного освітлення.

При проектуванні освітлювальної установки вирішуються наступні питання:

1.Обираємо тип джерела світла. Так як температура повітря в приміщенні бухгалтерії не може бути меньше ніж +10 ° С і напруження у сіті перемінного струму не може подати нижче ніж 90% номінального, то віддамо перевагу люмінісцентним лампам типу ЛБ, зі світловим потоком Фл = 3500 лм і потужністю 40 Вт.

2.0бираємо систему освітлення - загальна, так як вона створює більш рівномірний розподіл світлової енергії і можливо найбільш просто досягти високих рівнів освітлення на робочих місцях без значних економічних витрат.

3.Визначаємо норму освітлення на робочому місці згідно з СНІП П-А 9-71:

- найменьший розмір об'єкта розпізнання -1 - 5 мм;

- характеристика зорової роботи-мала точність;

- розряд зорової роботи-V;

- контраст об'єкту розпізнання з фоном - малий;

- характеристика фону-темний. 4. Вихідні дані:

- довжина відділу А = 6 м;

- ширина відділу В = 5 м;

- висота приміщення Н = 3 м;

- висота робочої поверхні hр = їм;

- мінімальне освітлення лампами накалювання Еmіn=- 200 люкс;

- коефіцієнт відображення стелі - 70;

- коефіцієнт відображення стін - 50;

- коефіцієнт відображення робочої поверхні - 30;

Напруга у сіті 220 В.

1) Визначаємо відстань від стелі до робочої поверхні:

2) Відстань від стелі до світильника:

3)Висота підвісу світильника над поверхнею, що освітлюється:

4) Висота підвісу світильника над полом:

5) Для досягнення найбільшої рівномірності освітлення:

L/h=1.5, звідси відстань між центрами світильників L=h*1.5=1.6*1.5=2.4 (м)

6) Необхідна кількість світильників:

Отже необхідна кількість світільників 5 шт.

7) Індекс приміщення:

8) Світловий потік однієї лампи:

де Кз - коефіцієнт запасу. Враховує експлуатаційне зменьшення освітлення в порівнянні з запроектованим внаслідок забруднення (запилення) ламп, світильників, а також зменьшення світлового потоку ламп в процесі експлуатації Кз = 1,2;

Z- коефіцієнт мінімального освітлення. Враховує нерівномірність освітлення і залежить від відстані світильнику і від його типу Z=1.1;

з - коефіцієнт використання світлового потоку ламп. Залежить від типів світильників і коефіцієнта відображення стелі, стін і полу і від індексу приміщення і.

Фр = 200*30*1,1*1,2/5*34% = 7920/1,7 = 4658,8 (лм).

9) Фактичне освітлення:

10) Загальна потужність установки:

Отже, необхідна кількість світильників для приміщення відділу 5 шт.

Основними штучними джерелами забруднення довкілля, що виникають в результаті діяльності ДП «ММТП», є об'єкти транспорту.

Вплив транспорту на екосистеми полягає у:

* Забрудненні атмосфери, водних об'єктів і земель, зміні хімічного складу ґрунтів, утворенні виробничих відходів, котельних шлаків, золи і сміття;

* Споживанні природних ресурсів - атмосферного повітря, яке необхідне для перебігу робочих процесів в двигуні внутрішнього згоряння транспортних засобів, нафтопродуктів і природного газу, які є паливом для двигуна внутрішнього згоряння, води для систем охолодження двигуна внутрішнього згоряння і мийки транспортних засобів, виробничих і побутових потреб підприємств;

* Виділенні теплоти в довкілля під час роботи двигуна внутрішнього згоряння;

* Створенні високих рівнів шуму і вібрації;

* Можливості активації несприятливих природних процесів таких як водна ерозія, заболочення місцевості, утворення сольових потоків, зсувів і обвалів;

* Травмуванні та загибелі людей, тварин, нанесення великих матеріальних збитків внаслідок аварій і катастроф.

В табл. 1. наведена класифікація видів негативного впливу на компоненти біосфери автомобільного транспорту.

Під час роботи двигунів внутрішнього згоряння джерелами викидів шкідливих речовин є:

а) відпрацьовані гази;

б) картерні гази;

в) випаровування з системи живлення.

Серед цих джерел основним є відпрацьовані гази, які мають складний хімічний склад. У відпрацьовані гази входить більше 1000 різних шкідливих речовин, які чинять негативний вплив на людину і довкілля. Основними є: оксид вуглецю (СО), вуглеводні (СmНn), оксиди азоту (NОх), тверді частинки (сажа - С) та інші



Таблиця2. Класифікація основних видів впливу на компоненти біосфери автомобільного транспорту

Основні види впливу автомобільного транспорту
Водойми	Грунти	Повітря	Флора і фауна	Людина
Мінералізація, засолення, нафтопродукти	Забруднення свинцем, мастилами, розчинниками, засолення	Викиди CO, CmHn, NOx, C, CO2	Порушення ґрунтового покрову, забруднення придорожньої смуги	Захворювання органів дихання, онкологічні захворювання, зменшення тривалості життя.

Зменшити забруднення довкілля можна:

1- використанням перспективних альтернативних палив. В наш час існує велика кількість замінників нафтових палив для автомобілів. В загальній класифікації палива розподіляють на такі групи:

- видобувні і супутні газоподібні палива;

- синтезовані і гідролізні альтернативні палива;

- палива, отримані з відновлювальних ресурсів;

- традиційні нафтові палива з добавками.

Доцільність та перспективність впровадження кожного виду палива оцінюється на підставі проведеного аналізу, в якому зважають на техніко-економічні показники видобування або отримування палива, витрати на транспортування і зберігання, наявність ресурсів, технологічність, екологічні показники і т. ін.

2- шляхом раціональної експлуатації автомобілів. Цей напрямок включає багато складових. До основних з них відносяться: підтримка автомобілів в технічно справному стані за оптимальних регулювань їх систем та агрегатів, оптимальне управління автомобілем в експлуатаційних умовах, оптимізація дорожніх умов руху автомобілів, раціональне використання автомобілів під час виконання транспортної роботи.

3- вдосконаленням конструкцій двигунів.[47]

Збір за забруднення навколишнього природного середовища.

Платниками збору є суб'єкти підприємницької діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації; громадяни, які здійснюють на території України викиди, скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.

Об'єкт збору: викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними і пересувними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти; розміщення відходів.

Ставка збору за забруднення навколишнього природного середовища відповідає нормативом збору, які встановлює Кабінет Міністрів України.[5]

Нормативи збору, який справляється за викиди пересувними джерелами забруднення, встановлюються в залежності від виду пального та транспорту відповідно до табл. 2.

Ліміти обсягів забруднення визначаються для платників збору органами Мінекобезпеки і місцевого самоврядування. За понадлімітні обсяги викидів, скидів забруднюючих речовин та розміщення відходів збір обчислюється і сплачується в п'ятикратному розмірі.

Таблиця 3. Нормативи збору, який справляється за викиди в атмосферу забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення

Вид пального	Норматив збору, грн/т
Дизельне пальне	4,5
Бензин:
Етилований	6
Неетилований	4,5
Зріджений нафтовий газ	6
Стиснений природний газ	3

Порядок обчислення збору:

1. Збір за викиди пересувними джерелами забруднення (ЗВп) враховує кількість використаного пального в тоннах (Мі) і норматив збору (Ні).



ЗВп = Е (Мі * Ні * Кн * Кз)

2. Збір за викиди стаціонарними джерелами забруднення (ЗВс) розраховується виходячи із обсягів викидів у межах ліміту (Млі) і обсягів понадлімітних викидів (Мпі) забруднюючих речовин в тоннах, нормативів збору (Ні), коефіцієнтів, що характеризують чисельність жителів населеного пункту (Кн) та його народногосподарське значення (Кз).

ЗВс = (Млі * Ні * Кн * Кз + Мпі * Ні * Кн * Кз * 5)

3. Збір за скиди обчислюється з врахуванням басейнового (моря і річки) коефіцієнту (Кб). ЗС = ? (Млі * Ні * Кб + Мпі * Ні * Кб * 5)

4. Збір за розміщення відходів враховує розміщення звалища відносно до міської межи (Кр) та характер обладнання звалища (Кх).

ЗР = У(Млі * Ні * Кт - Кх + Мпі * Ні * Кт * Кх * 5).

Підприємство, яке аналізується нараховує збір за викиди пересувними джерелами забруднення. Забруднюючими речовинами являються бензин та дизельне паливо. Для розрахунку цього збору беруться фактичні обсяги викидів, використаного пального помножуються на норматив збору і на коригуючи коефіцієнти.

Пбенз. = 5,369х3,6х1,5 5х1,25=37,45грн.

Пдді= 9,1х3,6х1,55х1,25=63,47грн.



ВИСНОВОК

У дипломній роботі виконано теоретичне узагальнення та методичне обґрунтування удосконалення логістичних схем перевалки рослинної олії а саме:

1. Розглянуто принципи планування логістичної системи підприємства харчової промисловості та обгрунтовано доцільність планування такої системи.

2. Представлені основні положення та досліджені методи управління логістичною діяльністю підприємства харчової промисловості.

3. Досліджені особливості формування логістичних схем перевалки рослинної олії підприємства харчової промисловості, які полягають в необхідності дотримання спеціальних умов зберігання і транспортування рослинної олії з урахуванням параметрів навколишнього середовища : вологість, температура, шкідники тощо.

4. Розглянуто основні види рослинної олії та сучасні способи її виробництва на підприємстві харчової промисловості.

5. Виконаний аналіз сучасного ринку рослинної олії в Україні та проведено співвідношення зі світовим ринком. Визначено місце ТОВ «Дельта Вілмар СНД» на цьому ринку. Яке є одним із лідерів-виробників та експортерів рослинної олії в Україні.

6. Розглянуто організаційно-виробнича структура та технологічні характеристики ТОВ»Дельта Вілмар СНД». Нині підприємство здійснює будівництво другої черги комплексу. Це дасть підприємству змогу значно збільшити об'єми переробки та розширити асортимент продукції, що випускається.

7. Досліджено тенденції ринку рослинної олії в Україні. Природно-кліматичні умови України є унікальними для соняшнику і дозволяють його вирощувати практично на всій території України.

Рослинна продукція вітчизняного походження (соняшник, ріпак, соя, льон тощо) є основною сировиною, яка використовується у виробничих процесах підприємств олійно-жирової промисловості. Для аграрних підприємств соняшник є стратегічною культурою, оскільки формує значні фінансові результати в аграрній сфері України і є однією із найбільш рентабельних сільськогосподарських культур. Внутрішній ринок України є практично насиченим усіма видами рослинної олії, більша частина якої має українське походження. Природно-кліматичні умови України є унікальними для соняшнику і дозволяють його вирощувати практично на всій території України.

8. Україна має дуже вдале географічне розташування для транспортування рослинної олії в Європу, Азію та Америку.

9. Розглянуто сучасні методи та технічні умови перевалки рослинної олії. Для перевезення якої використовується залізничний, автомобільний або морський види транспорту. Вибір виду транспортного засобу залежить від кількості рослинної олії, яку необхідно перевезти, територіального розташування підприємства-виробника, а також транспортної розв'язки постачальника продукції.

10. Проведено оптимізацію логістичних схем перевалки рослинної олії підприємства харчової промисловості, яка полягає у мінімізації збутових витрат, скорочення часу доставки та витрат на транспортування рослинної олії до портових перевантажувальних терміналів; - підвищення якості покриття автомобільних доріг; - збільшення парку залізничних цистерн для транспортування рослинної олії; - створення розгалуженої мережі мийно-пропарювальних станцій; - вдосконалення методів контролю якості соняшникової олії; - акредитації контрольно-випробувальних лабораторій перевантажувальних терміналів відповідно до вимог ДСТУ ISO 17025 та їх оснащення високоточним обладнанням для вхідного та вихідного контролю рослинної олії; - модернізації існуючих і будівництва нових потужностей перевантажувальних морських терміналів рослинної олії та ін.

11. Вдосконалення механізму перевалки рослинної олії підприємства харчової промисловості дозволить збільшити виробництво та забезпечить конкурентоздатність підприємства на світовому ринку рослинної олії.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Андрійчук В. Г. Ефективність діяльності аграрних підприємств: теорія, методика, аналіз: монографія / В. Г. Андрійчук; Київ. нац. екон. ун-т. - Київ, 2005. - 290 c. -Бібліогр.: 105 назв.

2. Домбровська Н.О.Особливості формування ланцюгів з експорту рослинних олій в Україні. /Економіка харчової промисловості. -3/2015. - том 7.- С.8-14.

3. Дуранова Т. А. Формування ринку олійно-жирової продукції в Україні / Т. А. Дуранова // Вісник соціально-економічних досліджень. - 2011. - Вип. 3 (43). 177 - С. 67-72.

4. Горожанкін А. Якість та безпека транспортування рослинних олій/ Електронний ресурс. - Режим доступу : http: www.apk.-inform.com

5. Калінчик М. В. Олієжировийпідкомплекс України: проблеми, аналіз, оптимізація / М. В. Калінчик, М. М. Ільчук, А. Д. Герасименко. - Київ: Нічлава, 2006. - 92 c.

6. Колесов О. С. Аналіз стану та перспективи розвитку продовольчого ринку Вінницького регіону / О. С. Колесов, Я. В. Гонтарук // Зб. наук. пр. ВНАУ. Серія: Економічні науки. - Вінниця, 2011. -2(53).- С. 72 -78.

7. Лазня В. В. Олієпродуктовий підкомплекс України: стан, проблеми, перспективи / В. В. Лазня // Економіка України. - 1998. - №1. - С. 31-39.

8. Лістров М. Логістика рослинної олії в Україні/ М.Лістров.Електронний ресурс.

9. Никитюк О. В. Сучасний стан та особливості функціонування підприємств олійно-жирового комплексу України / О. В. Никитюк

10. Олійно-жирова галузь України // Інформаційно-аналітичний бюлетень олійно-жирової галузі України та Російської Федерації. Показники роботи за 2012 рік та січень 2013 року. - Харків: Укр.НДІОЖ, 2013. - 126 с.

11. Сарафонова І. С. Динамічна характеристика ринку переробки олійних культур в Україні / І. С. Сарафонова // Зб. наук. праць ВНАУ. Серія: Економічні науки. - 2012. - Вип. 4(70). - Т. 4. - С. 187-195.

12. Сарафонова І. С. Оптимізація зростання підприємств - суб'єктів ринку олійно-жирової продукції / І. С. Сарафонова // Бізнес Інформ. - 2015.- №3.- С. 71-77.

13. Стройко Т.В. Експортна логістика олійно-жирової галузі України та необхідність її державної підтримки. /Економіка і регіон., 2014./ №6 (49)/ПолтНТУ.

14. Таршин С. І. Державне регулювання розвитку олійного виробництва в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. канд. наук з держ. упр. спец. 25.00.02 - 187 "механізми державного управління" / Таршин С. І. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України; Харк. регіон. ін-т держ. упр. - Харків, 2004. - 20 с.

15. Фаїзов А. В. Олієжировий комплекс: проблеми і фактори розвитку / А. В. Фаїзов // Агроінком. - 2011. - № 10-12.

16. Яценко В. П. Структурно-динамічна характеристика олійно-жирової промисловості України та прогноз виробництва до 2015 року / В. П. Яценко // Економіст. - 2003. - № 12. - С. 3-335.



АНОТАЦІЯ

В Україні шлях олій від заводів-виробників до споживачів проходить за наступною схемою: виробництво - зберігання на складах заводів-виробників - перевалювання - транспортування - перевалювання - споживання (експорт).Україна посідає перше місце в світі за обсягами виробництва та експорту рослинної олії, охоплюючи понад 60% її світового ринку. Питанням збільшення обсягу виробництва олійний культур в Україні необхідно приділяти велику увагу. Оскільки у світі дефіцит масляних росте, це дає нашій країні можливість збільшити їх експорт, а також продуктів їх переробки. Вдале застосування логістичних схем дасть можливість будь-якому підприємству харчової промисловості бути лідером на ринку рослинної олії, займати провідні позиції по експорту олійних культур та продукції. Мета роботи в удосконаленні логістичних схем перевалки рослинної олії підприємства харчової промисловості для забезпечення конкурентоспроможності підприємства в сучасних економічних умовах. Наукова новизна одержаних результатів. Набули подальшого розвитку заходи по удосконаленню логістичних схем перевалки рослинної олії підприємства харчової промисловості за рахунок мінімізації збутових витрат, скорочення часу доставки та витрат на транспортування рослинної олії до портових перевантажувальних терміналів; - підвищення якості покриття автомобільних доріг; - збільшення парку залізничних цистерн для транспортування рослинної олії; - вдосконалення методів контролю якості соняшникової олії; - акредитації контрольно-випробувальних лабораторій перевантажувальних терміналів; - модернізації існуючих і будівництва нових потужностей перевантажувальних морських терміналів рослинної олії та ін.

В Украине путь масел от заводов-производителей до потребителей проходит за такой схемой: производство - хранение на складах заводов-производителей - перевалка - транспортировка - перевалка - потребление(экспорт). Украина занимает первое место в мире за обьемами производства и экспорта растительного масла, занимая более 60% его мирового ринка. Вопросам увеличения обьема производства растительних культур в Украине необходимо уделять большое внимание. Поскольку в мире дефицит масляных ростет, это дает нашей стране возможность увеличить их експорт, а также продуктов их переробки. Удачное применение логистичних схем даст возможность любому предприятию пищевой промишленности быть лидером на ринке растительного масла, занимать ведущие позиции по экспорту растительных культур и продукции. Цель работы в усовершенствовании логистических схем перевалки растительного масла предприятия пищевой промышленности для обеспечения конкурентоспособности в современных экономических условиях. Научная новизна полученных результатов. Получили дальнейшего развития мероприятия по усовершенствованию логистических схем перевалки растительного масла предприятия пищевой промышленности за счет минимизации сбытовых расходов, сокращение времени доставки и расходов на транспортировку растительного масла до портовых перевалочних терминалов; - повышение качества покрытия автомобильных дорог; - усовершенствование методов контроля качества растительного масла; - акредитація контрольно-измерительных лабораторий перевалочних терминалов; - модернизация существующих и строительство новых мощностей перевалочных морских терминалов раститетльного масла и др.

In Ukraine, the way of oils from manufacturing plants to consumers passes through such a scheme: production - storage in the warehouses of manufacturing plants - transshipment - transportation - transshipment - consumption (export). Ukraine ranks first in the world for volumes of production and export of vegetable oil, occupying more than 60% of its world market. The issues of increasing the volume of production of plant crops in Ukraine should be given great attention. Since the world's oil deficit is rising, it gives our country the opportunity to increase their exports, as well as the products of their bulkheads. Successful application of logistics schemes will enable any enterprise of food industry to be the leader in the vegetable oil market, to occupy the leading positions in the export of plant crops and products The aim of the work in the improvement of logistic schemes of transshipment of vegetable oil in the food industry to ensure competitiveness in the current economic conditions.. The scientific novelty of the obtained results. Further steps were taken to improve logistics schemes for transshipment of vegetable oil in the food industry by minimizing sales costs, reducing delivery time and costs of transporting vegetable oil to port transshipment terminals; - Improving the quality of road surface coverage; - improvement of quality control methods for vegetable oil; - accreditation of control and measurement laboratories of transshipment terminals; - modernization of existing and construction of new capacities of transshipment sea terminals of vegetable oil, etc.

...