Удосконалення логістичних схем перевалки рослинної олії підприємства харчової промисловості

Подальше зростання експортної активності підприємств олійно-жирового підкомплексу України обумовлюється наступними чинниками: - лібералізацією зовнішньої торгівлі з країнами Європейського Союзу в результаті підписання угоди про асоціацію, відкриттям додаткових експортних квот, преференційним режимом торгівлі з ЄС та посиленням євроінтеграційних процесів; 98 - зростанням попиту на продукти харчування в країнах, що розвиваються, особливо в країнах Азії та Африки, де темпи приросту виробництва продовольчих товарів відстають від темпів приросту населення; - низька відносна собівартість та високий рівень рентабельності виробництва, посилені девальвацією української валюти, що підвищило конкурентоспроможність вітчизняної продукції; - політика переходу на альтернативні джерела енергії, здійснювана розвиненими країнами світу, що обумовлює стійкий високий попит на енергетичні культури; - процеси модернізації та оновлення виробничого потенціалу галузі, яка на даному етапі має досить високий технологічний рівень розвитку; - ефективна маркетингова діяльність підприємств-виробників та міжнародних корпорацій на світовому ринку продукції олійно-жирової галузі . Реалізація продукції олійно-жирової галузі на внутрішньому ринку здійснюється через мережу організацій оптової та роздрібної торгівлі. Державний комітет статистики веде облік оптового товарообігу продукції підкомплексу за такими видами: маргарин і жири харчові, рослинна олія, а також насіння гірчиці, ріпаку і кользи, кунжуту, соняшника. Продаж рослинної олії за період 2006-2014 рр. у фактичних цінах зріс з 6,9 млрд. грн. до 99 17,7 млрд. грн., або у 2,5 рази, продаж насіння олійних культур збільшився у 2,7 рази. Але необхідно зазначити, що зростання вартості продажу продукції через оптові канали зумовлене перш за все інфляційними процесами. Так, за цей же період ціна пропозиції соняшникової олії збільшилась у 3,7 рази, насіння соняшнику - у 4,8 рази (Додаток К. К.1 ). Всього ж у 2014 р. через мережу оптової торгівлі було реалізовано 3 млн.т насіння олійних культур та майже 2 млн. т рослинної олії. Значна частина зазначеної продукції (56,7 % насіння та 52,9 % олії) була продана іншим підприємствам оптової торгівлі для подальшого перепродажу. В структурі роздрібної торгівлі продукція олійно-жирового виробництва займає значно меншу частку, ніж в оптовому, хоча частка продовольчих товарів в загальній реалізації є значно вищою. Це обумовлено значною часткою експортних операцій з рослинною олією та насінням олійних культур, які безпосередньо пов'язані з оптовою торгівлею. Показник питомої ваги рослинної олії та майонезу в обсязі роздрібної торгівлі у 2010-2014 рр. стабілізувався на рівні 0,6-0,7 %, проти 1,7 % - у структурі оптового товарообороту. Проведений нами аналіз підтвердив гіпотезу про інтенсивний та динамічний розвиток зовнішньоекономічної активності суб'єктів ринку олійних культур та продуктів їх переробки. Значні валютні надходження, високий рівень використання виробничих потужностей підприємств переробної галузі, значний рівень рентабельності усіх підприємств-учасників ринку олійних продуктів є 101 важливими показниками, не враховувати які неможливо. Але у цій ситуації є і негативні сторони. Перш за все, інтенсивне виснаження ґрунтів через надмірну участь соняшника в сівозміні (особливо у південних та східних областях України). Саме через це і відрізняються дані щодо розміру посівних площ, які показують Державний комітет статистики України та Міністерство сільського господарства США. Через намагання держави зменшити площі під соняшником сільськогосподарські підприємства вдаються до тактики банального приховування посівів у статистичній звітності. Тому в цьому напрямку потрібні не декларативні спроби скорочувати посівні площі, а пошук реальних шляхів мінімізації негативних впливів у ситуації, яка скалась. Це потребує зусиль із трьох сторін: держави, виробників та наукових установ, які повинні розробити стратегію підвищення інтенсифікації вирощування соняшника при одночасному скороченні частки соняшника у структурі посівів.

2.4 ТОВ «Дельта Вілмар СНД» один із лідерів-виробників та експортерів рослинної олії

Також необхідне доведення положень цієї стратегії до сільськогосподарських підприємств. Іншим негативним аспектом функціонування ринку олії в Україні є відсутність обмежень щодо застосування тропічних олій, а також обман споживачів щодо їх вмісту у кінцевій продукції підприємств харчової промисловості. На нашу думку, парадоксальною є ситуація, коли держава є найбільшим експортером соняшникової і одним із найбільших імпортерів пальмової олії.

Український ринок тропічних олій сьогодні - один з розвинутих сегментів харчового ринку, що має значний потенціал. Порівняно недавно з'явилися на нашому ринку тропічні олії - пальмова, пальмоядрова, кокосова, що імпортуються з азіатських країн (в основному Малайзії та Індонезії), - і досить міцно облаштувалися на промислових підприємствах, пов'язаних з виробництвом комбінованих жирових продуктів, кондитерських, хлібобулочних виробів, косметичних засобів тощо. Україна стала не тільки імпортером тропічних олій, а й експортером. Це повязано з тим, що Росія в червні 2009 року ввела митний збір у розмірі 10% на імпорт окремих видів тропічних олій, що поставляються наливом. При підвищенні ввізних мит виграватимуть підприємства України, які на законних підставах можуть мито не платити (до вступу України в СОТ на рафіновану дезодоровану вибілену пальмову олію та пальмовий олеїн ставка ввізного мита становила 5%, надалі, мито на всі тропічні олій були скасовані). У зв'язку з ростом споживання рослинних тропічних олій підприємствами харчової галузі в 2006 році був побудований комплекс з перевантаження, переробки та виробництва тропічних олій та жирів компанії “Дельта-Вілмар СНД” (м. Южний, Одеська область). Сиру олію доставляють морським шляхом, далі з порту по трубопроводу вона надходить на завод “Дельта-Вілмар СНД” для подальшої переробки. Потужності підприємства дозволяють виробляти до 1500 т наливної і 300 т пакетованої продукції на добу. Серед споживачів продукції підприємства - найбільші масложирові комбінати, кондитерські корпорації, виробники молочної продукції з України, Росії, Білорусії, Казахстану, Узбекистану, Молдови та інших країн СНД, а також з країн Східної Європи. Єкспертизу якості тропічних олій проводять відповідно до технічних умов контракту за методиками, розробленими Малазійською Радою із Пальмової Олії, яка є Органом із ліцензування та регістрації пальмової олії (МРОВ). Проте, актуальною є проблема визначення відповідності технічних характеристик тропічних олій установленим вимогам національних стандартів України. Тому метою нашої роботи стало проведення експертизи якості тропічних олій за фізико-хімічними показниками як за методиками МРОВ, так і за Державними стандартами на методи випробувань. Порівняння експериментальних значень показників якості олій дає змогу встановити об'єктивність оцінювання відповідності продукції та ідентичність результатів експертизи, проведеної за різними регламентами. Об'єктом дослідження є зразки тропічних олій, які імпортуються в Україну, та призначені для подальшого використання в якості компонентів харчових продуктів та промислових товарів: а) олія пальмова рафінована дезодорована освітлена (РДО); б) олія пальмовоядрова рафінована дезодорована освітлена (РДО); в) олеїн пальмовий рафінований дезодорований освітлений (РДО); г) стеарин пальмовий рафінований. Всі види тропічних олій відрізняються за фізико-хімічними показниками якості, але рафіновані дезодоровані олії мають схожі органолептичні властивості, тому важливою є їхня ідентифікація відповідно до умов контракту та нормативних актів, що регламентують якість. Показники повинні відповідати характеристикам достовірності, що встановлюються МРОВ, які наведені в табл. 1. Таблиця 1 Якісні характеристики для визначення достовірності тропічних олій Найменування показника, одиниці вимірювання Олія пальмова РДО Олія пальмояд- рова РДО Олеїн пальмовий РДО Стеарин пальмовий 1 2 3 4 5 Масова частка вологи та летких речовин, % Не більше 0,1 Не більше 0,1 Не більше 0,1 Не більше 0,1 Йодне число, г І2/100 г (за Війсом) 50,1-54,9 16,2-19,6 56,0-59,1 27,8-45,1 Продовження табл. 3.5. 1 2 3 4 5 Колірне число по Ловібонду (5 1/4") Не більше 3,0 червоний Не більше 0,9 червоний Не більше 3,0 червоний Не більше 3,0 червоний Інтервал температури плавлення, єС 33,0-39,0 25,5-28,0 19,2 -23,6 46,6-53,8 Пероксидне число, мекв/кг Ѕ О Не більше 3,0 Не більше 3,0 Не більше 5,0 Не більше 5,0 Щільність, г/см 3 0,8896- 0,8910 (при 500С) 0,9250- 0,9340 (при 300С) 0,8969- 0,8977 (при 400С) 0,8813- 0,8844 (при 500С) Подальша експертиза тропічних олій проводилася за фізико-хімічними показниками відповідно до вимог національної нормативної документації: - ДСТУ ISO 662:2004 Жири тваринні і рослинні та олії. Визначення вмісту вологи та летких речовин (ISO 662:1992, IDT); - ДСТУ 4569:2006 Жири тваринні і рослинні та олії. Методи визначення йодного числа; - ДСТУ 4568:2006 Олії. Методи визначення колірного числа; - ДСТУ 4463:2005 Маргарини, жири кондитерські та для молочної промисловості. Правила приймання та методи випробування; - ДСТУ ISO 3960-2001 Жири тваринні і рослинні та олії. Визначення пероксидного числа; - ГОСТ 3900 - 85 Нефть и нефтепродукты. Методы определения плотности. Результати експертизи тропічних олій за показниками якості наведено в таблиці 2 Таблиця 2 Показники якості тропічних олій Найменування показника, одиниці вимірювання Олія пальмова РДО Олія пальмоядрова РДО Олеїн пальмовий РДО Стеарин пальмовий 1 2 3 4 5 Масова частка вологи та летких речовин, % 0,05 0,05 0,09 0,07 Йодне число, г І2/100 г (за Війсом) 52,79 18,1 58,35 34,6 Колірне число по Ловібонду (5 1/4"), червоних од. жовтих од. 2,3 0,9 2,6 2,5 23 9 26 25 Точка плавлення, єС 35,6 28,0 22,3 48,7 Продовження табл. 3.6. 1 2 3 4 5 Пероксидне число, мекв/кг Ѕ О 2,8 0,62 4,3 4,1 Щільність, г/см 3 0,8928 (при 47,30С) 0,9254 (при 27,30С) 0,9023 (при 33,50С) 0,8826 (при 500С) Таким чином, встановлено, що всі зразки тропічних олій за показниками якості відповідають вимогам національних нормативних документів та технічним умовам контракту. Тому експертизу тропічних олій необхідно проводити відповідно до вимог Державних стандартів України на методи випробування.

Пальмова олія посідає одне з найважливіших місць на світовому ринку рослинних олій. Її частка у світовому виробництві перевищує чверть, а у світовій торгівлі вона становить приблизно половину.

А чи багатьом із нас відомо, що «пальму першості» в олійно-жировій промисловості на теренах СНД упевнено тримає саме українська компанія?

ТОВ «Дельта Вілмар СНД» у вітчизніній економіці - явище унікальне. По-перше, завдяки своій спеціалізації: перевантаження, переробка, виробництво тропічних олій та жирів. По-друге, в нашій країні небагато знайдеться компаній, які можна назвати зразковими у своїй діяльності за категоріями прозорості ведення бізнесу, дотримання соціальної відповідальності, відповідності світовим стандартам якості товарів та послуг.

Історія цієї молодої компанії почалася у грудні 2004, коли сінгапурськими компаніями «Дельта Експортс Пте. Лтд» та «Вілмар Холдінгс Пте. Лтд» було засновано ТОВ «Дельта Вілмар СНД». У рекордний термін при фінансуванні Міжнародної Фінансової Корпорації (США) було побудовано «з нуля» комплекс із перевантаження та переробки тропічних олій у торговому морському порті Южний. Введення в експлуатацію цього комплексу відбулось у грудні 2006 року.

В 2007 році за оцінкою рейтингу «ТОП-100. Найкращі компанії України» підприємство посіло у своїй галузі почесне шосте місце, а вже в 2008 у рейтингу «ТОП-100. Найдинамічніші компанії України» ТОВ «Дельта Вілмар СНД» посіло перше місце серед підприємств олієжирової промисловості України. Неймовірно? Але факт! У чому секрет такого успіху? Судіть самі.

Компанія має потужне технічне ядро. Виробничі потужності «Дельта Вілмар СНД» становлять 1500 тонн на добу, місткість резервуарного парку підприємства досягає 39 тис. тонн. Продукція, що представлена під ТМ Sania і включає пальмову та кокосову олії, маргарини і шортенінги, жири кулінарні та кондитерські, еквіваленти та замінники масла какао, а також замінник молочного жиру, забезпечує споживацькі та бізнес сегменти олії та жирів як України, так СНД і Східної Європи. «Дельта Вілмар СНД» за такий короткий період своєї діяльності зуміла швидко завоювати довіру близько 200 українських компаній та більш ніж 100 закордонних. Нині підприємство здійснює будівництво другої черги комплексу. Це дасть підприємству змогу значно збільшити об'єми переробки та розширити асортимент продукції, що випускається. логістичний харчовий промисловість транспортування

Стійка репутація «Дельта Вілмар СНД» на ринку забезпечується завдяки найсуворішій системі контролю за якістю та безпекою продукції. Адже в умовах членства України в СОТ якість стає стратегічно найважливішим чинником для будь-якого підприємства, що безпосередньо впливає на його прибуток, розширення ринку збуту, престиж, а отже і гарантовану зайнятість людей, що на ньому працюють. Тому в 2008 році в компанії була впроваджена система управління якістю ISO 9001:2000 та ISO 22000:2005. Компанія «Дельта Вілмар СНД» особливо пишається тим, що виробнича діяльність підприємства повністю відповідає принципам, встановленим Міжнародною організацією зі стандартизації (ISO). Ці норми прийняті у більш ніж 150 країнах світу та забезпечують максимальний контроль якості на кожній стадії виробничого циклу продукту, відповідальне ставлення до екології, орієнтацію бізнесу на безпеку та зручність покупця.

Високі виробничі потужності, помножені на жорстку систему контролю за якістю продукції, стали запорукою стрімкого розвитку української компанії. Адже «Дельта Вілмар» - це, перш за все, злагоджена команда досвідчених управлінців, кваліфікованих технологів, відповідальних виробничників, талановитих комерсантів, які щодня працюють з повною віддачею та любов'ю до своєї справи, створюючи та представляючи споживачам високоякісну продукцію. «Дельта Вілмар СНД» дотримується усіх нормативів законодавства про трудові відносини, кожен співробітник забезпечується безкоштовним медичним обслуговуванням, харчуванням та транспортуванням на роботу. До процесу навчання та підвищення фахового рівня співробітників підприємства залучені висококваліфіковані фахівці з країн, що є лідерами у цій галузі. Результатом таких умов праці є високі досягнення компанії.

Передові технології, помножені на зразкову якість продукції та професіоналізм команди - формула успішної діяльності ТОВ «Дельта Вілмар СНД». Такі ключові ланки забезпечують стабільний розвиток підприємства навіть за теперішніх складних умов, його здатність працювати ефективно та демонструвати високі показники. Тому компанія впевнена у власному успіху і в майбутньому: тропічне сонце не згасне в сучасній українській економіці.

РОЗДІЛ 3. МЕХАНІЗМ УДОСКОНАЛЕННЯ ЛОГІСТИЧНИХ СХЕМ ПЕРЕВАЛКИ РОСЛИННОЇ ОЛІЇ ПІДПРИЄМСТВА ХАРЧОЧВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

3.1 Експортна логістика олійно-харчової галузі в Україні

Основними країнами - експортерами соняшникової олії українського походження за підсумками 2012/13 МР є Індія, Єгипет, Туреччина, Китай, Іран, Європейський Союз, до яких було поставлено 95% експортного обсягу соняшникової олії.

Слід зауважити, що в зазначені країни доставка соняшникової олії здійснюється виключно морським транспортом, що потребує розв'язання проблем розвитку експортної інфраструктури олійно-жирової галузі та її найважливіших складових - транспортної інфраструктури, систем зберігання та відвантаження рослинної олії на експорт у перевантажувальних портових терміналах.

Поставка рослинної олії на експорт від заводу-виробника до морського порту здійснюється автомобільними або залізничними цистернами наливом.

За собівартістю перевезень такий вид транспортування рослинної олії є найбільш ефективним та економічним. Вибір виду транспортного засобу залежить від кількості рослинної олії, яку необхідно перевезти, територіального розташування підприємства-виробника, а також транспортної розв'язки постачальника продукції. Якщо до 2003 року доставка соняшникової олії в порти здійснювалася виключно залізничним транспортом, то в наступні роки у зв'язку зі збільшенням обсягів її експорту в доставку активно включилися автоперевізники. На сьогоднішній день близько 40% соняшникової олії поставляється в порти автомобільним транспортом. Автоперевезення є найбільш гнучким і зручним способом доставки рослинної олії. Слід відзначити, що в останні роки пропозиція на ринку автоперевезень наливних вантажів значно зросла. Такі транспортні компанії, як «Транссервіс» (м. Харків) та ТОВ «Белтранс» (м. Біляївка, Одеська обл.) здійснюють доставку соняшникової олії до морських портів сучасними сертифікованими транспортними засобами та автоцистернами об'ємом від 36 до 52 мі, що повністю відповідають міжнародним стандартам систем менеджменту безпеки харчових продуктів. Крім того, доставка вантажу автотранспортом на невеликі відстані (до 400 км) значно дешевше, ніж залізничним транспортом. Перерозподіл транспортних потоків на користь автоперевезень відбувається внаслідок дефіциту залізничних цистерн, високої вартості доставки, Основними проблемами при транспортуванні рослинної олії в цистернах є вимоги до її чистоти, що потребує наявності розгалуженої мережі мийно-пропарювальних станцій. Однак у деяких регіонах України такі станції відсутні, а існуючі не можуть надати якісний сервіс, що потребує додаткових затрат на пошук відповідних миючих станцій. Зрозуміло, що подібна ситуація відбивається на ціні перевезення, а згодом і на кінцевій вартості олії. Отже, розвиток цієї інфраструктури сприятиме підвищенню конкурентоспроможності української соняшникової олії на світовому ринку. Територіальне розташування олійно-добувних підприємств також впливає на вибір способу доставки соняшникової олії до морських портів. Основні виробничі потужності олійно-жирової галузі, які спеціалізуються на переробці насіння соняшнику, зосереджені в південних, східних і центральних областях України. Соняшникова олія, що добувається на потужностях Харківської, Донецької та Полтавської областей, доставляється в порти виключно залізничним транспортом. А та олія, яка добувається на потужностях південного регіону (Запорізька, Дніпропетровська й Кіровоградська області), доставляється автомобільним транспортом до найближчого порту, розташованого у м. Миколаєві. Таким чином, термінали Миколаєва знаходяться у більш вигідному географічному положенні, ніж порти Одеси, Іллічівська і Південного. Різниця в ціні доставки однієї тонни соняшникової олії автотранспортом між Миколаєвом та Іллічівськом доходить до 4 дол. США. Отже, можна зробити висновок, що термінали Миколаєва й Херсона займають більш вигідне географічне положення для доставки вантажу наземним транспортом. Про це свідчать обсяги перевалки рослинної олії через термінали Миколаївського морського порту, які лише за 11 місяців 2014 р. збільшилися на 40% - до 1,43 млн т порівняно з аналогічним періодом минулого року, відтягнувши на себе частину вантажопотоку з Іллічівська та Одеси. Наочним прикладом є компанія «Каргілл», яка до 2012 року завозила автотранспортом соняшникову олію, вироблену на потужностях Каховського ОЕЗ, на термінал СП ТОВ «Рісо термінал» (м. Іллічівськ). А у 2012 році цією компанією було укладено договір про надання послуг з перевалки рослинних олій з терміналом ТОВ «ЕВЕРІ» (м. Миколаїв) з метою скорочення витрат на автоперевезення та спрямування вантажопотоку з Каховки до Миколаєва. Слід зауважити, що обмежуючим фактором у збільшенні частки автоперевезень у ланцюжку доставки соняшникової олії в порти, є незадовільний стан вітчизняних доріг. За наявності більш якісного покриття вдалося б збільшити не тільки відстань доставки вантажу в порт, але й знизити час і вартість самої доставки, оскільки значну частину в її вартості становлять витрати на утримання та ремонт автотранспорту. Останнім часом набуло поширення транспортування соняшникової олії у флексітанках. Флексітанк - це гнучкий контейнер, який використовується для перевезення і зберігання рідких харчових, сипучих, а також наливних небезпечних вантажів промислового призначення. Матеріал контейнера не взаємодіє з вантажем навіть при тривалому перевезенні та високих температурах. Ця транспортувальна тара використовується тільки один раз і після вивантаження рослинної олії підлягає утилізації. Транспортування соняшникової олії у флексітанках має низку переваг порівняно з вищевказаними способами доставки, а саме: - вантаж не потребує попереднього пакування, наприклад у бочки, каністри або іншу тару для наливних вантажів; - при перевезенні у флексітанках обсяг вантажу може бути збільшений на 30% порівняно з перевезенням упакованого вантажу; - перевезення здійснюється за ставкою 20-футового суховантажного контейнера, а не танк-контейнера, що дозволяє економити від 500 до 1000 дол. США за контейнер; - відправник або одержувач вантажу звільняється від витрат, пов'язаних з поверненням та очищенням обладнання, наприклад, як у випадку з перевезенням у танк-контейнерах і цистернах, тобто оплачуються тільки витрати з доставки вантажу [9]. Найбільш важливою складовою логістичного ланцюжка при поставках рослинної олії на експорт від виробника до покупця є олійно-наливні перевалочні термінали. Сектор припортових інфраструктурних потужностей з перевалки наливних вантажів диверсифікований за основними українськими портами. На сьогоднішній день в Україні у цьому секторі особливо невеликих партій соняшникової олії на коротку відстань.

Характеристика найпотужніших портових терміналів України з перевалки та експорту рослинних олій Показники ТОВ «Рісоіл- Південь» ТОВ ВКФ «Олір» ДП «ІМП» ТОВ «ЕВЕРІ» ТОВ «Термінал УХЗС» 1. Потужність одночасного зберігання рослинної олії в резервуарах, тис. т 105 д/н 90 65 120 2. Потужність розван- таження рослинної олії, од./добу, у т. ч.: - залізничні цистерни 80 50 88 16 12 - автоцистерни 150 80 100 12 д/н 3. Швидкість заван-таження на морські судна, м3 /год д/н 1000 700 д/н 250 4. Обсяг перевалки рослинної олії, тис. т/рік 1500 1000 1500 1585 730 5. Наявність інтегро-ваної системи менедж-менту за міжнародними стандартами ISO 22000 (харчова безпека та HACCP) HAССР ISO 22000: 2005 д/н ISO 22000, ISO 9001 д/н Важливе значення при експорті соняшникової олії має контроль її якісних показників при надходженні на термінал, у процесі її зберігання, а також при відвантаженні на судно. Слід зауважити, що нерозуміння постачальниками вимог нормативної та технічної документації щодо умов транспортування й зберігання соняшникової олії є основними причинами зниження її якості. Якість соняшникової олії залежить від такого показника, як пероксидне число, яке із часом зростає. При відвантаженні соняшникової олії з підприємства-виробника його величина дорівнює 7,0Ѕ Оммоль/кг, а після її зберігання воно збільшується до 10Ѕ Оммоль/кг для 1-го сорту. Тобто термінал має межу зберігання від 7 до 10Ѕ Оммоль/кг. При переробці якісного насіння соняшникова олія має так званий період індукції, коли вона стійка до зберігання і має природний антиоксидант. Але деякі виробники, не дотримуючись вимог нормативної документації, випускають продукцію із завищеними показниками, тим самим обмежуючи час зберігання олії, що згодом позначається на якості цієї продукції. Крім показника індукції, потрібно відзначити ще й кислотне число, яке безпосередньо пов'язане з вологістю олії: при завищеній вологості кислотне число зростає, тобто починається гідроліз олії - обмінна реакція між олією та водою. У зв'язку з вищевикладеним, такі показники, як вологість і леткі речовини слід ураховувати при прийомі олії соняшникової на зберігання [9]. Під час контролю якості соняшникової олії слід ураховувати також додаткові вимоги окремих країн-імпортерів, зокрема Європейського Союзу, який, крім стандартної процедури досліджень на вміст масової частки мінеральних олій (С10-С56) мг/кг, додатково висуває вимогу контролю трьох груп сполук: бензо[а]пірену, діоксинів, фуранів і поліхлорованих біфенілів. Отже, головним завданням термінала в цьому напрямі є забезпечення належного рівня вхідного контролю якості та збереження соняшникової олії на момент її відвантаження на судно. Це потребує оснащення лабораторій перевантажувальних терміналів відповідним високоточним обладнанням, їх акредитації, а також упровадження систем контролю якості HАССP, міжнародного стандарту ISO 22000:2005 «Система управління безпечністю харчових продуктів. Вимоги до будь-яких організацій харчового ланцюга» тощо. Таким чином, подальший розвиток експортної інфраструктури олійно- жирової галузі з метою збільшення обсягів експорту рослинної олії потребує розв'язання проблем щодо: - скорочення часу доставки та витрат на транспортування рослинної олії до портових перевантажувальних терміналів; - підвищення якості покриття автомобільних доріг; - збільшення парку залізничних цистерн для транспортування рослинної олії; - створення розгалуженої мережі мийно-пропарювальних станцій; - вдосконалення методів контролю якості соняшникової олії; - акредитації контрольно-випробувальних лабораторій перевантажувальних терміналів відповідно до вимог ДСТУ ISO 17025 та їх оснащення високоточним обладнанням для вхідного та вихідного контролю рослинної олії; - модернізації існуючих і будівництва нових потужностей перевантажувальних морських терміналів рослинної олії та ін. Нездатність механізму ринкового саморегулювання оптимально й швидко концентрувати ресурси на розв'язанні зазначеного спектра проблем розвитку експортної інфраструктури олійно-жирової галузі, виконанні нею функцій щодо транспортування, зберігання та відвантаження на експорт рослинної олії в умовах складної економічної ситуації й дефіциту валютних надходжень до бюджету країни зумовлюють необхідність її державної підтримки. Це визначає коло завдань дослідження в цьому напрямі, а саме: удосконалення існуючих та пошук нових теоретико-методологічних і практичних аспектів форм та методів державної підтримки розвитку експортної інфраструктури олійно-жирової галузі з урахуванням передового світового й вітчизняного досвіду.

3.2 Оптимізація логістичних схем перевалки рослинної олії

Ринок олійних культур та продуктів їх переробки є одним із найбільш динамічно розвинутих в Україні. Україна охоплює близько чверті світового виробництва олії соняшника та контролює половину його глобального експорту. Це дозволяє прирівняти статус підприємств - галузевих лідерів до світового. Особливостями ринку олійно-жирової продукції є висока ступінь інтеграції, що в переважній кількості робить основними гравцями - агрохолдинги, здатних отримувати значні обсяги зовнішнього фінансування та здійснювати ефективну капіталізацію виробництва з урахуванням розміщення акцій у відкритих та закритих інвестиційних фондах. Слід зазначити, що за останні періоди поряд із щорічним зростанням обсягів виробництва олії соняшника спостерігається тенденція до зниження фінансових показників діяльності підприємств, зайнятих в секторі переробки. Зниження прибутковості виробників олійно-жирової продукції обумовлено рядом чинників, основними серед яких можна визначити: 1. Існуючий дисбаланс у взаємодії ринку сировини та переробки олійних культур. За даними асоціації "Укроліяпром" у 2013/14 маркетинговому році запуск нових заводів по переробці соняшника і модернізація існуючих збільшив виробничі потужності до 15 млн. т. 2. Коливання світових цін на нафтопродукти. Їх наслідком є здешевлення рослинних олій, вартість яких визначається до базисної ціни на нафту. 3. Моноструктурна форма технологічних ліній заводів, що орієнтує підприємство на випуск продукції ланки технологічної переробки сировини 109 одного виду. Існує потреба в універсальних заводах, здатних працювати на декількох видах олійних культур (соняшник, соя, рапс та ін.) і надає можливість диверсифікації виробництва залежно від ринкових умов. 4. Недосконалі форми агрологістики. Зростаючі витрати на обслуговування ланцюгів поставок значно скорочують маржинальний дохід від очікуваних (прогнозованих) продажів. В такий спосіб, постає питання про запровадження інтегрованих логістичних систем, витрати на які покриваються за рахунок зростання масштабу виробництва з механізмами контролю в точках ланцюга поставок від закупівлі сировини через цикл переробки та поставку до кінцевого споживача . Не останню роль при цьому відіграє розміщення виробництва поблизу складів зберігання та доступність транспортної мережі (залізничний та морський види транспорту) . 5. Дефіцит обігових коштів. Внаслідок девальвації національної валюти слід очікувати проблем з наданням кредитів на весняно-польові роботи. В такий спосіб необхідними стають пошуки іноземних інвесторів та формування власного резервного обігового запасу за рахунок накопичення прибутків поточних і попередніх періодів та координації грошових потоків. Незважаючи на існуючі проблеми, ринок олійно-жирових продуктів має значні перспективи росту. У зв'язку з цим, виявлення тенденцій розвитку основних учасників ринку, зумовлює необхідність досліджень в напряму моделювання оптимальних характеристик росту та основі співвідношень структури виробництва та фінансових показників. Дослідження даного напряму ґрунтується на розробці економіко-математичної моделі оптимізації середнього рівня сукупного росту підприємств на ринку олійно-жирової продукції, яка дозволяє проводити оцінку як окремих підприємств, так і узагальнені результати їх діяльності. В основу такої оцінки покладено гіпотезу здатності підприємств підтримувати функціонування ефективного ринку олійно-жирової продукції. Кожен із учасників ринку прагне здобути лідерство за рахунок стратегії розвитку та випередження конкурентів. Проте, у відповідності з умовами рівноваги Паретто оптимальним рівноважним планом позиціонування на ринку стає таке положення учасників, при якому всі інші комбінації (позиції перебування на ринку) знижують існуючу ефективність учасників . В такий спосіб, якщо на ринку існує множина учасників N, то для кожного і-го учасника існує така оцінка KN. У разі отримання оптимуму, може бутиефективної діяльності ki встановлена така ситуація позицій, що утвориться домінант (лідер ринку), прагнення якого до подальшого росту буде неможливим без зниження ефективності інших гравців. Виникає протиріччя між зростанням та розподілом ресурсів, що призводить до нерівномірностей їх розподілу і концентрації в окремих підприємствах. Позиціонування підприємств на ринку обумовлено рядом факторів, сумісний вплив яких визначає ефективність діяльності через здатність підприємства розширювати свої можливості. В такий спосіб множина гравців на ринку повинна забезпечити не тільки економічний ріст, але й стабілізувати його у визначеній перспективі часу. При цьому зростання підприємства на ринку можна оцінювати як з позиції розширення масштабу виробництва, так і з позиції максимізації прибутку. В першому випадку, основним чинником росту буде виступати зростання виручки від реалізації при збільшенні випуску (розширення масштабу виробництва). В другому випадку, чинником росту буде виступати максимальний прибуток, отриманий за рахунок зменшеного випуску при зростаючій функції ціни, або за рахунок зростаючого випуску при зменшенні рівня ціни. Слід зазначити, що отримання кінцевого доходу формується в ланцюзі поставок на момент продажу кінцевому споживачу. В такому випадку, отриманий дохід повинен забезпечити суму покриття повних операційних витрат підприємства. Урахування повної вартості потребує від підприємств виконання бюджетних обмежень, пов'язаних як із структуризацією виробництва, так і із структуризацією бюджету витрат. Структуризація бюджету витрат при цьому полягає у прогнозуванні (плануванні) собівартості реалізації продукції та прогнозуванні (плануванні) часток витрат, що пов'язані з операційною діяльністю та невключені до собівартості реалізації продукції. Витрати, що входять до операційних та не відносяться до реалізаційної собівартості, характеризують ефективність менеджменту витрат, оскільки ця категорія витрат відноситься до постійних і покривається продажем або обслуговуваними замовленнями. Ринок олійно-жирової продукції залежний від сировини. При мінімізації витрат можливими є різні підходи щодо формування ланцюга поставок: на основі повного віднесення вартості сировини на вартість готової продукції або на давальницькій основі з урахуванням вартості переробки. В такий спосіб, кінцева ціна буде визначена у межах інтегрованої взаємодії учасників ланцюга поставок, які можуть використовувати трансфертні ціни. Так, дефіцит насіння соняшника вносить зміни у паритет цін між закупівлею сировини та вартістю кінцевого продукту його переробки - олії соняшникової нерафінованої. По проведеній прогнозній оцінці динаміки цінових коливань на насіння соняшника в Україні, очікуваною є тенденція збільшення вартості сировини. Результат прогнозу отримано на основі статистики закупівельних цін насіння соняшника та олії соняшникової нерафінованої з використанням методу найменших квадратів (МНК).

Найбільшим проявом сезонних коливань є червень та грудень місяці. Слід зазначити, що суттєвий вплив цінового фактору на ринок олійно-жирових продуктів відображається в зміні значень основних критеріїв ефективності функціонування як окремих, так і всієї множини учасників ринку. Результат такої оцінки був отриманий на основі розробленої економіко- математичної моделі оптимізації середнього рівня сукупного росту підприємств на ринку олійно-жирової продукції та вибіркової статистики їх діяльності по даним . За оптимальними розрахунками визначено, що ринок олійно-жирової продукції є високо капіталізованим. В такий спосіб цінові коливання оцінювались на основі динаміки прибутку від операційної діяльності, рентабельності активів та рентабельності капіталу. Розвиток підприємств може відбуватись як за рахунок розширення виробничих потужностей, так і за рахунок диверсифікації існуючих технологій переробки від монокультурних ліній до універсальних ліній переробки. При цьому цінові коливання можливо стримувати за рахунок ефекту масштабу (збільшення випуску) при незначному рості середніх витрат. Значний податковий тиск змушує підприємства використовувати схеми оптимізації оподаткування, однією із яких є продаж продукції по заниженій вартості або ж з нульовим доходом. Слід зазначити, що цьому сприяє недосконала логістика, основні недоліки якої проявляються в неефективних ланцюгах поставок продукції від постачальника сировини до кінцевого споживача. В такий спосіб, найбільш ефективним є розширення доступної транспортної мережі, що сприятиме мінімізації витрат на збут, а також розвиток власної сировинної бази (включаючи розширення земельного банку) та стійких договірних відносин з сільськогосподарськими виробниками з метою мінімізації закупочних цін на сировину. Основний потенціал розвитку зосереджений у витримуванні системних зв'язків всередині підприємств, включаючи перерозподіл виробничого навантаження між підприємствами однієї структури. Проте, оцінка розвитку за рахунок внутрішніх можливостей не є занадто високою і потребує залучення зовнішніх ресурсів, що передбачає збільшення рентабельності капіталу через випуск акцій та їх розміщення у відповідних фінансових структурах.

3.3 Вдосконалення механізму перевалки рослинної олії підприємства харчової промисловості

Одним із пріоритетних напрямів розвитку економічних відносин України є активізація взаємовигідної зовнішньоекономічної діяльності з іншими країнами світу на основі використання вітчизняного експортного потенціалу. Саме експортний потенціал відображає рівень розвитку економіки та слугує визначником рівня інтеграції в світове економічне співтовариство. Наші дослідження дозволяють заявити, що вітчизняний аграрний сектор економіки, а саме олійно-жировий підкомплекс володіє значними виробничими та інфраструктурними можливостями для зростання експортного потенціалу держави.

Механізм регулювання експортного потенціалу підприємств олійно-жирового підкомплексу визначається рівнем розвитку внутрішнього потенціалу підприємства, ступенем державної підтримки та стимулювання експортного потенціалу, а також зовнішніми торговельними умовами. Для підвищення внутрішнього потенціалу, зусилля підприємства мають спрямовуватися на вдосконалення методів управління, покращення кваліфікації персоналу, запровадження прогресивної та раціональної системи мотивації працівників, розробку стратегічних та оперативних планів збутової діяльності орієнтованої на експорт, впровадження інновацій, зростання інвестицій, вдосконалення витратно-цінового механізму.

Зростання експортного потенціалу підприємств олійно-жирового підкомплексу не припустиме без державної підтримки та стимулювання експорту продукції галузі, що можливе лише за умови здійснення відповідної державної торговельної, податкової, інвестиційної та інноваційної політики. Окрім внутрішньодержавного регулювання та стимулювання експорту також необхідним, є створення сприятливих зовнішніх торговельних умов, які б забезпечували вільний вихід підприємств олійно-жирового підкомплексу на світові ринки.

Вдосконалення механізму експортного потенціалу олійно-жирового підкомплексу має бути спрямованим на забезпечення зростання експорту олійних культур та продуктів їх переробки за рахунок підвищення ефективності діяльності всіх суб'єктів олійно-жирового підкомплексу за умови забезпечення продовольчої, екологічної та енергетичної безпеки України.

Отже, розробка концепції регулювання експортного потенціалу олійно-жирового підкомплексу має орієнтуватися на світовий ринок готових продуктів, а не на сировину, оскільки це забезпечить високий рівень конкурентоспроможності галузі, її ефективність та прибутковість. Якщо розглядати ситуацію на ринку соняшнику, то наші дослідження показали, що за рахунок запровадження в 1999 р. мита на експорт насіння соняшнику, з України, в основному, експортується продукт його переробки - соняшникова олія, а майже все насіння переробляється в межах країни. Це дало змогу завантажити виробничі потужності існуючих переробних підприємств, здійснювати будівництво нових, за рахунок залучення інвестицій в цей привабливий сегмент та забезпечити стабільний попит на насіння соняшнику на внутрішньому ринку, що позитивно вплинуло на стан аграрного сектора економіки в цілому. Проте Україна здійснює експорт, в основному, сирої олії в цистернах, тобто фактично залишається експортером сировини, а не готової до споживання продукції, тому, перспективніше, на нашу думку, було б здійснювати глибинну переробку та продавати за кордон фасовану олію, майонез та маргарин. Нами встановлено, що цього можна досягти за допомогою інноваційного, інвестиційного, фінансового, кредитного, логістичного, фіскального, маркетингового, нормативно-правового, інформаційного механізмів.

Концепція механізму регулювання експортного потенціалу підприємств олійно-жирового підкомплексу спрямована на зростання експорту олійних культур та продуктів їх переробки за рахунок підвищення ефективності діяльності всіх суб'єктів олійно-жирового підкомплексу та за умови забезпечення продовольчої, екологічної та енергетичної безпеки України. Стратегічна ціль: орієнтація на світовий ринок готових продуктів олійно-жирового підкомплексу Механізми реалізації інноваційний інвестиційний фінансовий кредитний логістичний фіскальний маркетинговий нормативно-правовий інформаційний Товарні напрями: ріпак соняшник соя Основна продукція галузі, що експортується: олія сира (соняшникова, ріпакова), соняшникова олія фасована, насіння ріпаку, сої, шрот, продукти глибинної переробки соняшнику та сої Напрямки експорту: країни Європи, Північної Африки, Близького Сходу, Індія, Китай Шляхи вдосконалення механізму регулювання експортного потенціалу: Напрям 1 Інформаційне забезпечення експортної діяльності Напрям 2 Нормативно-правове забезпечення експортної діяльності Напрям 3 Інфраструктурно- логістичне забезпечення експортної діяльності .

Процес регулювання експортного потенціалу галузі потребує побудови відповідної системи інформаційно- консультаційного забезпечення діяльності експортерів та виробників олійних культур і продуктів їх переробки. Адже без своєчасної, точної та достовірної інформації про стан цін, попиту та пропозиції на світових ринках підприємства, що здійснюють експортні операції, будуть не в змозі будувати довгострокові стратегії свого розвитку.

Проведені дослідження діяльності підприємств олійно-жирового підкомплексу виявили динамічний характер їх розвитку, високий рівень глобалізації галузі, істотний приріст виробничих потужностей більшості учасників ринку олійно-жирової продукції. На даний час вітчизняний ринок забезпечений пропозицією якісної рослинної олії вітчизняного виробництва, українські підприємства здатні повністю задовольнити споживчий попит у соняшниковій, соєвій, ріпаковій, льняній оліях, попит тваринницьких галузей у високопоживних кормових добавках на основі шротів. Перспективним напрямком діяльності підприємств галузі є їх участь у забезпеченні енергетичної безпеки України шляхом виробництва альтернативних видів палива. Проте вітчизняний ринок олійно-жирової продукції в сучасних умовах розвивається в контексті світового ринку, де відбувається реалізація основної частки виробленої соняшникової олії, побічної продукції, інших продуктів переробки олійних культур, насіння сої та ріпаку. Тому основною особливістю зазначеного ринку в Україні є його формування та розвиток в залежності не від внутрішнього споживчого ринку, а у взаємозв'язку із загальносвітовими тенденціями у структурі споживання рослинної олії, рівнем світових цін, використанням олійного насіння у виробництві біопалива. Напрямки стратегічного розвитку підприємств олійно-жирового 146 підкомплексу АПК України можна диверсифікувати у залежності від їх участі у міжнародній торгівлі, розміру виробництва та наявних виробничих потужностей, членства у транснаціональних корпораціях. Істотно розрізняються стратегічні перспективи підприємств-виробників сировинних ресурсів підкомплексу та переробних підприємств. На даний час, більшість сільськогосподарських підприємств України, які формують пропозицію олійного насіння безпосередньо не приймають участі у світовій торгівлі, тому головною проблемою подальшого розвитку галузі виробництва олійних культур є формування ефективної системи дистрибуції готової продукції, причому для насіння соняшника зазначена проблема не стоїть так гостро, як для сої та ріпаку, рівень закупівлі яких переробними підприємствами є істотно нижчим. Промислові підприємства підкомплексу стикаються із значно ширшим колом проблем, які потребують вирішення у середньо- та довгостроковій перспективі: для малих виробників - це складність просування готової продукції, модернізація застарілого обладнання, відсутність стабільних джерел постачання сировини; для середніх підприємств - розвиток виробничої бази, формування асортиментної політики, організаційно-економічні та фінансові перешкоди для участі у зовнішній торгівлі; для великих виробників - посилення рівня конкуренції на внутрішньому ринку, скорочення темпів росту споживчого попиту як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку, зростання частки невикористовуваних потужностей, імовірний дефіцит олієсировини тощо. На розробку стратегії підприємств олійно-жирового підкомплексу впливають прогнози розвитку ринку. Згідно оцінок експертів та результатів досліджень очікуються наступні тенденції розвитку підприємств-суб'єктів олійно-продуктового ринку: - Інтенсивний напрямок зростання виробництва олійного насіння. Збільшення частки сої та ріпаку у структурі валових зборів олійних культур. Стабілізація розмірів посівних площ під соняшником. Випереджаючі темпи зростання переробних потужностей підприємств олійно-жирової промисловості над темпами приросту виробництва олійної сировини, що викличе її дефіцит. - Збільшення рівня промислової переробки сої, а в довгостроковому періоді - ріпаку. Відповідне зменшення частки експорту в балансі зазначених культур у неперобленому вигляді. - Істотне зростання ринку бутильованої олії. Виникнення нових торгівельних марок та посилення рівня конкуренції між ними. - Підвищиться активність процесів консолідації, що відбувалися в останні роки в олійній галузі. Великі аграрні компанії-латифундисти продовжать накопичувати земельні та технічні ресурси, у переробній галузі - об'єднувати окремі олійноекстракційні заводи в структурі холдингів. - Збережеться високий рівень рентабельності виробництва олійних культур та їх переробки, що в контексті девальвації національної валюти збільшить привабливість галузі для інвесторів. Ринок олійно-жирової продукції України являє собою сукупність підприємств-постачальників олійних культур, переробних підприємств харчової промисловості, інфраструктурних об'єктів, суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності олійними культурами та готової продукції, а також споживачів олії в середні країни. Рушійною складовою суб'єктів зазначеного ринку є олійно-жирова промисловість, експортна орієнтація якої є головним стимулом розвитку ринку, тому основні стратегічні перспективи олійно-жирового підкомплексу зосереджені саме в цьому його секторі. Ринок рослинної олії в Україні за період незалежності відчув значні трансформації - розвиток переробної промисловості, зростання добробуту населення, пропозиції якісної продукції зумовив зміну споживчих смаків і, відповідно, структури споживання рослинної олії. Якщо у 2005 р. співвідношення між рафінованою та нерафінованою олією у структурі ринку було практично рівними, то у 2013 р. частка нерафінованої олії скоротилась до 38,5 %. За період 2005-2013 рр. на 2 в.п. скоротилась частка нерафінованої 148 розливної олії. Внутрішній ринок рослинної олії становить незначну частину від загального обсягу пропозиції . Динаміка та структура внутрішнього ринку рослинної олії в Україні, тис. Т

Незначний вплив на ринок здійснюють оливкова та інші олії, питома вага яких коливається в межах 1 %. Особлива конкуренція спостерігається на ринку бутильованої олії, яка є найбільш перспективним та стабільним ринком Протягом всього періоду досліджень частка двох найбільших компаній (Бунге та Кернел Груп) на ринку бутильованої рослинної олії в Україні становила 50 або більше відсотків. В останні роки сумарна доля цих компаній скорочувалась через тиск торгівельної марки "Королівський смак" та приватних торговельних марок, які сформували пропозицію бутильованої олії в меншій упаковці (менше 1 л).

Стратегія - інтегрована модель дій, призначених для досягнення цілей підприємства. Змістом стратегії є набір правил прийняття рішень, використовуваний для визначення основних напрямків діяльності. На підприємствах олійно-жирового підкомплексу можуть бути розроблені та реалізовані чотири основні типи стратегій.

За період активного розвитку ринку більшість переробних підприємств олійно-жирової галузі застосовували комплексну стратегію, яка передбачала поєднання зазначених вище видів стратегій. Так, компанія "Бунге Україна" здійснювала одночасно стратегію посилення позицій на ринку (агресивна маркетингова політика) у поєднанні зі стратегіями розвитку ринку (формування ринку рафінованої бутильованої олії) та продукту (виведення на ринок нових продуктів - олії під брендом "Олейна"), стратегією центрованої та конгломеративної диверсифікації (виробництво та переробка зернових культур, придбання та створення нових брендів та підприємств). В окремі періоди розвитку підприємства застосовувалися стратегії інтегрованого росту (придбання та будівництво елеваторів) та скорочення (продаж окремих підприємств). Більшість підприємств олійно-жирової промисловості є високоефективними підприємствами, що дозволяє їм постійно залучати та здійснювати інвестиції.

Потужності з переробки олійної сировини в Україні збільшилися з 2,5 млн. т у 1998 році до 14 млн. т у 2013 або в 5,3 рази, а використання потужностей за цей період збільшилось з 30 % до 85 %. За 15 останніх років збудовано 23 нових заводи і модернізовано майже всі підприємства, створено 10 тис. робочих місць. Згідно прогнозів компанії УкрАгроКонсалт загальні потужності галузі в Україні найближчим часом можуть зрости до 18-19 млн. переробки насіння олійних культур. Підвищення ефективності підприємств галузі неможливе без нових методів обробки та інтерпретації інформаційних потоків. Найбільш перспективними стратегіями для підприємств олійно-жирового підкомплексу на сучасному етапі їх розвитку є: 1. Стратегія вертикальної інтеграції в обох напрямках. Зазначена стратегія покликана створити передумови для безперебійного забезпечення переробних підприємств сировиною, а сільськогосподарські підприємства гарантованим збутом вирощеного насіння олійних культур за прийнятними цінами. Впровадження стратегії зворотної інтеграції потребує узгодження інтересів її учасників з питань асортименту виробництва олійного насіння, його якості, цінової політики. Успіх стратегії зворотної інтеграції матиме мультиплікативний ефект за умови поєднання зі стратегією випереджаючої інтеграції. В цих умовах Можливі стратегії підприємств олійножирового підкомплексу України Стратегія концентрованого росту Стратегія інтегрованого росту Стратегія диверсифікацій- ного росту Стратегія скорочення Стратегія посилення позицій на ринку Стратегія розвитку ринку Стратегія розвитку продукту Стратегія зворотної вертикальної інтеграції Стратегія випереджаючої вертикальної інтеграції Стратегія центрованої диверсифікації Стратегія горизонтальної диверсифікації Стратегія ліквідації Стратегія "збору врожаю" Стратегія скорочення Стратегія скорочення витрат Стратегія конгломеративної диверсифікації вагому роль відіграє розширення виробничої інфраструктури для запобігання потенційної кризи. 2. Стратегія злиття та поглинання. Передбачає експансію виробництва, впровадження нових проектів і намірів. В умовах наростаючої кризи сировинного забезпечення заводів, орієнтованих на переробку лише соняшникового насіння. Вирішити проблему завантаження потужностей покликане широке використання "multiseeds-обладнання", здатного переробляти не лише соняшник, а й інші олійні культури: сою, ріпак, льон, гірчицю та інші. Таким шляхом рухається Промислова Група "Vioil", орієнтована на переробку широкого спектра олійних культур. 3. Стратегія розширення експорту, як ключового фактору розвитку олійно- жирової промисловості України. Її успішна реалізація неможлива лише власними силами виробників. Комплексній реалізації зазначеної та попередньої стратегії сприятиме впровадження експортного мита на ріпак та сою, що істотно збільшить привабливість зазначених культур, як об'єкту переробка та істотно збільшить експортний потенціал галузі. Хоча реалізація цього на даний час є малоімовірною. В межах експортної стратегії необхідним є подальший розвиток базової нормативно-технічної і технологічної документації, зменшення числа регуляторних обмежень експортної діяльності, створення єдиного інформаційно- аналітичного простору, підвищення рівня наукового забезпечення підприємств. 4. Стратегія розвитку альтернативної енергетики. У галузі особлива увага приділяється питанням енергозбереження та переведення підприємств на альтернативні види палива. Завдяки переобладнанню котелень для спалювання лушпиння соняшнику на підприємствах галузі зменшилася залежність від зовнішніх джерел теплової енергії, що дозволяє заощаджувати щорічно майже 350 млн. м3 газу. За рахунок спалювання лушпиння передбачається поступовий перехід на режим повного самозабезпечення підприємств парою і електроенергією. На даний час більшість підприємств є незалежними від зовнішніх джерел постачання енергії. Подальший розвиток зазначеної стратегії передбачає розвиток виробництва палива з відходів переробки олійного насіння та розвиток виробничих потужностей з виробництва біодизелю з ріпакової 153 сировини. Цей напрямок є особливо актуальним в умовах залежності від зовнішніх джерел постачання палива та валютно-фінансової кризи, викликаної девальвацією національної валюти. В існуючих реаліях збільшення виробництва альтернативного палива здатне частково вирішити проблему енергетичної безпеки України. 5. Стратегія зростання ефективності ринкових інструментів. На даний час проблема ціни реалізації не є істотною для виробників олії в Україні, оскільки будь-яка існуюча на ринку ціна задовольняє їх запити і дозволяє отримувати прибутки. Такі висновки підтверджуються розрахунками, проведеними в процесі дослідження та моделювання ринку. Проведені дослідження свідчать, що основною метою діяльності підприємств олійно-жирової промисловості в Україні є максимізація продажів рослинної олії в середині України в широкій номенклатурі виробів, а також експорту сирої (непереробленої) олії за кордон. Тобто, стратегії на внутрішньому та зовнішньому ринку рослинної олії у вітчизняних виробників кардинально відрізняються. Незважаючи на те, що перехід від традиційної до електронної форми організації бізнес-процесів або до комбінованої форми ділової активності є складною витратною процедурою, вирішення проблем підвищення продуктивності праці, ефективності використовуваних технологій і скорочення витрат диктує необхідність застосування сучасних засобів комунікаційної політики в повсякденній діяльності.