Вплив митної політики на рентабельність підприємства

2013

-22839,7

65,0

179259,6

35,0

202099,3

2014

-590066,9

65,5

202704,5

34,5

792771,4

2015

-373516,0

73,3

352980,4

26,7

726496,4

2016

29705,0

73,0

396745,4

27,0

367040,4

2017

168752,8

72,4

515460,6

27,6

346707,8

Таким чином, в сучасних умовах господарювання, підприємствам необхідно вжити заходів, що сприятимуть зростанню рентабельності їх діяльності. Всі фактори та шляхи підвищення ефективності підприємства можна поділити на внутрішні та зовнішні. Зовнішні фактори не залежать від діяльності підприємства, а формуються під дією ринкового механізму, законодавчого регулювання, економічної та політичної ситуації в державі. До основних зовнішніх факторів, що мають позитивний вплив на рентабельність підприємства можна віднести:

зниження податкового навантаження на підприємства;

підтримання обмінного курсу гривні та митних тарифів;

проведення ефективної банківської політики через зниження процентних ставок по кредитах та створення надійних механізмів рефінансування виробничої діяльності;

значне розширення внутрішнього ринку.

Проаналізувавши вплив митної політики на менеджмент зовнішньоекономічної діяльності підприємства можна сказати, що мають місце певні реальні проблеми та дисбаланси у національній економіці, що безумовно зменшує можливості українського експорту та імпорту. Однак, тривають процеси удосконалення митної політики відповідно до європейських норм, приділяється значна увага розвитку нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, знижуються ставки ввізного мита на технологічне обладнання що немає вітчизняних аналогів. Отже, перспективною формою реалізації планів щодо подальшого удосконалення митної політики та її впливу на менеджмент зовнішньоекономічної діяльності є уніфікація вітчизняного митного законодавства та його поступове наближення до світових норм.

3.2 Підвищення рентабельності ПРАТ «Гостомельський склозавод «Ветропак» шляхом оптимізації його митних платежів

Рентабельність - це складна категорія. Вона показує, наскільки прибуткова діяльність компанії, і, отже, чим вищі показники рентабельності, тим успішніша діяльність. З цієї причини підприємству «необхідно знаходити нові шляхи підвищення рентабельності з метою забезпечення найбільш високих показників» [54, с. 35].

Фактори збільшення рентабельності виробництва можна визначити наступним чином: чим більший дохід і з чим меншою вартістю основних засобів і оборотних коштів він досягнутий і більш ефективно вони використовуються, тим вища рентабельність виробництва, а значить вища економічна ефективність функціонування галузі, і, навпаки.

Ключові шляхи підвищення рентабельності - підвищення абсолютної суми прибутку і скорочення витрат на виробництво продукції. Цьому сприяє широке застосування у виробництві результатів науково-технічного прогресу, що веде до збільшення продуктивності суспільної праці і зниження на цій основі вартості одиниці ресурсів, що застосовуються у виробництві. Альтернативність пошуку шляхів підвищення рентабельності визначається різноманітністю її характеристик. Слід враховувати також, що при аналізі шляхів підвищення рентабельності важливо розділяти вплив зовнішніх і внутрішніх умов. До зовнішніх умов належить розширення ринку збуту продукції за рахунок зниження ціни на товари, що пропонуються. Внутрішні умови є більш значними, ніж зовнішні. До них відносяться: підвищення обсягів виробництва, скорочення собівартості продукції, збільшення віддачі основних засобів тощо. У той же час питання митної безпеки залишається актуальним. Це пов'язано в першу чергу з низькою прибутковістю промислового виробництва, яка не дозволяє формувати в достатньому обсязі грошові і фінансові ресурси для здійснення технологічної модернізації виробництва, а це, в свою чергу, не дозволяє поліпшувати конкурентоспроможність виробленої продукції.

На сьогоднішній день тільки грамотний аналіз рентабельності діяльності підприємства дозволяє підвищити рівень прибутку. Аналіз прибутку і рентабельності - невід'ємна частина роботи організацій. Він дозволяє виявити помилки в господарській діяльності, вказати керівництву на шляхи подальшого розвитку та виявити резерви максимального збільшення прибутку [73]. У сучасних умовах без якісного аналізу рентабельності діяльності підприємства і виявлення чинників, які впливають на цю величину, неможливо підвищити рівень одержуваних доходів.

На сьогоднішній день мало проводиться досліджень з питань шляхів підвищення рентабельності підприємств у сучасних українських умовах. Рентабельність допомагає оцінити ефективність управління підприємством, отже, високий прибуток і достатній рівень прибутковості багато в чому обумовлений правильністю і раціональністю управлінських рішень, що приймаються на підприємстві. Звідси, про рентабельність можна говорити як про однин з критеріїв якості управління.

Для підвищення ефективності та рентабельності ПРАТ «Гостомельський склозавод «Ветропак» необхідно вивчити всі наявні вітчизняні та зарубіжні досягнення і визначити можливості впровадження цих інновацій у виробництво склотари і конкретного господарюючого суб'єкта.

Збільшення рентабельності реалізації може бути досягнуте зменшенням витрат, підвищенням цін на реалізовану продукцію, а також перевищенням темпів зростання обсягу реалізованої продукції над темпами зростання витрат.

Витрати можуть бути знижені, наприклад, за рахунок:

використання більш дешевих сировини і матеріалів;

автоматизації виробництва з метою збільшення продуктивності праці (щоправда, може привести до збільшення активів і, отже, за інших рівних умов знизити швидкість їх обороту);

скорочення умовно-постійних витрат, таких, як витрати на рекламу, витрати на науково-дослідні розробки, витрати на вдосконалення системи управління.

Шляхами підвищення рентабельності коштів можуть стати: при низькій прибутковості продукції необхідно прагнути до прискорення оборотності активів і його елементів; і навпаки - низька ділова активність підприємства може бути компенсована тільки зниженням витрат на виробництво продукції або зростанням цін на продукцію, тобто підвищенням рентабельності.

Підвищення швидкості обороту активів може бути забезпечене за допомогою збільшення обсягу реалізації при збереженні активів на постійному рівні, або ж при зменшенні активів. Наприклад, компанія може:

знизити матеріально-виробничі запаси (за умови чіткого контролю за рівнем цих запасів);

прискорити темпи оплати дебіторської заборгованості;

виявити і ліквідувати не використовувані основні засоби;

використовувати кошти, отримані в результаті перерахованих вище дій для погашення боргу, викупу своїх акцій, або для вкладення в інші більш прибуткові види діяльності.

Підвищення цін на реалізовану продукцію також може служити засобом збільшення рентабельності активів. Однак в умовах розвиненої ринкової економіки це досить складне завдання. Тільки компанії, що мають цінову владу, можуть підвищувати ціни на свою продукцію і таким чином зберігати рівень рентабельності активів навіть за умов погіршення економічної кон'юнктури. Під цінової владою розуміється також здатність компанії збільшувати витрати виробництва, оплачувані споживачем, яка не приводить при цьому до посилення внутрішньої або зовнішньої конкуренції, політичної опозиції, не викликає нові законодавчі акти і не провокує загрозу витіснення даного продукту новим видом продукції. Зазвичай до таких відносяться компанії, що випускають унікальну продукцію або надають послуги, суть яких важливіша, ніж їх ціна. Тому, підприємство є рентабельним в тому випадку, якщо виручка від реалізації продукції є більшою від витрат виробництва, а також формується необхідна маса прибутку для безперервної діяльності організації. Показники рентабельності менше спотворюються впливом інфляції, ніж показники прибутку, так як рентабельність являє собою відношення результату і ресурсів.

Аналіз рентабельності продажів в рамках комплексної оцінки ефективності результатів підприємства дає можливість розглянути прибуток в декількох її видах. Співвідношення валового прибутку і виручки показує, яку суму від продажу продукції організація може використовувати, щоб покрити комерційні та управлінські витрати. Якщо розглядати прибуток від продажів, то отримаємо «чистоту аналітичного експерименту», тобто цей показник не схильний до впливу таких статей як інші доходи і витрати. Даний показник допомагає оцінити ефективність управління продажами продукції. У разі співвідношення прибутку до оподаткування і виручки враховується вплив інших факторів, в тому числі податкового. Також буде знижуватися «якість» прибутку при сильнішому впливі інших витрат. Використовуючи суму чистого прибутку в розрахунку, отримуємо завершальний показник в системі показників рентабельності продажів, що відображає вплив всієї сукупності доходів та витрат. У зв'язку з цим, підвищення рентабельності організації буде ключовим напрямком діяльності в сучасних умовах, пов'язаний з оптимізацією наявних витрат і підвищенням передбачуваних доходів.

Розрахунок планованої рентабельності проводиться методом зіставлення обсягу валового прибутку або доходу компанії з проведеними витратами на виробництво або з об'ємом застосовуваних ресурсів.

Провівши певний аналіз середнього рівня рентабельності, з'являється можливість визначити, яка саме продукція і які конкретно підрозділи підприємства створюють необхідний рівень прибутковості, а які призводять до збитків. Подібна інформація в умовах особливо конкурентної ринкової економіки є найбільш важливою, так як фінансові показники напряму залежатимуть від спеціалізації і концентрації виробництва.

На підвищення рентабельності продажів впливає зменшення витрат на виробництво продукції, а також збільшення обсягу її реалізації. Щоб збільшити рівень продажу, необхідно не тільки проводити маркетингові заходи, а й слід виробляти продукцію, що відповідає вимогам споживачів і користується у них стабільним попитом.

У кожній організації повинні мати місце підрозділи, які аналізують собівартість виробництва і проводять при цьому великомасштабну програму заходів щодо її зниження. Дана робота вимагає комплексного підходу, тобто необхідно враховувати всі можливі фактори, які впливають на формування вироблених витрат на виробництво і реалізацію готової продукції. Крім цього, позитивно впливають на підвищення рентабельності підприємства і заходи, спрямовані на оптимізацію використання робочого часу персоналу. Так, на підприємствах розробляється комплекс заходів, які сприяють підвищенню рентабельності діяльності підприємства. До таких заходів відноситься зниження витрат виробництва, застосування енергозберігаючих чи інших технологій, а також технічна модернізація компанії. Крім того, для збільшення деяких показників рентабельності можуть бути застосовані різні методи зменшення собівартості готової продукції або послуг, що поставляються компанією на ринок.

Важливо відзначити, що до основних шляхів збільшення рентабельності підприємства також можна віднести: підвищення обсягу продажів, збільшення ціни на вироблену продукцію (товари, послуги), зміну структури реалізованої продукції на ринку. Для реалізації даних методів підприємству необхідно застосування інноваційних технологій продажів і структури управління виробництвом.

Основою «збільшення показника рентабельності може бути впровадження інновацій, що дозволяють виробляти новий вид товарів з найкращою якістю, освоювати нові ринки збуту продукції, вводити організаційно-управлінські нововведення тощо» [55].

За сферою застосування в виробництві склопродукції можна виділити типи інновацій: виробничо-технологічні; організаційно-управлінські; економіко-соціально-екологічні. До виробничо-технологічних інновацій можна віднести нововведення у виробництві нових видів скляної тари, що забезпечують поліпшення її якості; нові технології виготовлення склопродукції; переробки вторинної сировини; поліпшення, які дозволяють підвищити, зниження її ресурсоємності тощо.

Прикладні дослідження необхідно розвивати в виробництві тари за такими основними сферами діяльності: ресурсо- і енергозбереження виробництва; переробка склобою. Зокрема, з усіх урядових екологічних ініціатив по утилізації, саме переробка скла найуспішніший її приклад практично у всіх європейських країнах. Сучасні технології дозволяють не лише збирати цілі пляшки та відправляти їх на вторинне використання, а й переробляти склобій, що може як поліпшити чистоту міст, так і знизити фінансові витрати та ресурси на виробництво нової продукції або тари.

Одним з подібних шляхів збільшення рентабельності на підприємстві є фінансовий контролінг. Дана система забезпечує зосередження вирішальних дій з головних напрямків фінансової системи підприємства, яка дозволяє виявити відхилення фактичних результатів від нормативних, і використання грамотного менеджменту з метою підвищення ефективності діяльності підприємства. Саме контролінг забезпечує керівництво організації потрібними інформаційними даними. На будь-якому підприємстві контролінг включає такі елементи як планування, постановка цілей, контроль за виконанням, а також прийняття рішень [56]. Підтримка ліквідності - головне завдання фінансового контролінгу, що означає готовність підприємства погасити заборгованості в будь-який момент. Стійка платоспроможність досягається разом з необхідним рівнем рентабельності.

Фінансовий контролінг дозволяє виміряти граничне відхилення фактичних результатів фінансової діяльності від запланованих, спостерігати за реалізацією фінансових завдань, встановлених системою нормативів і показників, розробити управлінські рішення щодо вдосконалення фінансової діяльності, коригувати окремі показники і цілі фінансового розвитку у відповідності зі сформованою кон'юнктурою ринку і зовнішнім середовищем, спрогнозувати за розмірами відхилень можливі погіршення фінансового стану і значне зниження темпів розвитку.

Отже, фінансовий контролінг крім внутрішнього контролю фінансових операцій, здійснює координацію взаємозв'язку між створенням інформаційної бази, фінансовим плануванням, фінансовим аналізом і внутрішнім фінансовим контролем [57]. Поряд з цим, підвищенню рентабельності роботи організації може сприяти залучення керівництвом компанії аудиторських фірм, здатних оцінити бізнес-процеси, які збудовані на підприємстві, а також допомогти оцінити рух фінансових коштів. Буває, що низька рентабельність підприємства пов'язана з недобросовісним виконанням менеджерами підприємства своїх функцій.

Підвищення рентабельності в умовах підвищеної конкуренції -першорядне завдання підприємства. Основним джерелом вільних грошових коштів організації є виручка, отримана підприємством у результаті реалізації виробленої продукції. Звідси, головний напрямок діяльності господарського суб'єкта це, перш за все, підвищення рентабельності, використовуючи метод зниження можливих витрат і дотримуючись відповідного режиму економії і більш ефективно використовуючи ресурси, що знаходяться в розпорядженні організації. Даними витратами визначається рівень доходів і структура собівартості. Так як витрати на сировину займають значну частку в структурі, то підвищення рівня рентабельності підприємства і зменшення вартості продукції, що випускається помітно вплинуть і на розмір отриманого прибутку. Це дає можливість отримати збільшений прибуток, що, безумовно, позитивно позначиться на показнику беззбиткової роботи підприємства.

Для законної мінімізації митних платежів шляхом аналізу, оцінки, аргументації, необхідно дослідити наступні напрямки:

попередньо нарахувати податки і збори, що стягуються при експортно-імпортних операціях;

отримати преференційне безмитне оформлення товарів як внесок до статутного фонду підприємства;

отримати офіційні документи і рішення від експертних установ і митних органів щодо визначення країни походження та правильності класифікації товару;

одержати консультації при визначенні митної вартості, коду товару за УКТ ЗЕД за найнижчими законними ставками, застосування правильної ставки мита, можливості використання пільгової або преференційної ставки, спеціальних видів мита, безмитного ввезення, узагальненої системи преференцій (GSP) та інші консультації даної тематики.

Важливим чинником підвищення рентабельності підприємства є попередження митних ризиків, які можуть виникнути під час здійснення митних процедур у суб'єктів ЗЕД:

попадання суб'єкта ЗЕД під профілі ризику у автоматизованій системі аналізу і управління ризиками програмно-інформаційний комплекс «Інспектор-2006», з подальшим прийняттям митним органом заходів з мінімізації ризиків;

попадання контракту або конкретної поставки товарів за контрактом під профілі ризику у автоматизованій системі аналізу і управління ризиками, з подальшим прийняттям митним органом заходів з мінімізації ризиків;

відмова митного органу від прийняття контракту та (або) документів для митного оформлення;

заборона митним органом ввезення товарів, транспортних засобів в Україну або вивезення товарів, транспортних засобів з України;

затримка митного оформлення з додатковими витратами на зберігання товарів на складах тимчасового зберігання, переоформлення документів, поділ товарної партії на окремі товари за їх видами та (або) найменуваннями тощо;

огляд товарів, транспортних засобів, пред'явлених митному органу з додатковими витратами на навантаження - вивантаження товарів, відновлення товарного виду розкритих упаковок тощо;

зміна митним органом заявленого суб'єктом ЗЕД коду товарів, транспортних засобів за Українською класифікацією товарів ЗЕД зі збільшенням нарахованих митних платежів;

коригування заявленої митної вартості товарів, транспортних засобів зі збільшенням нарахованих митних платежів;

вимога митного органу про подання суб'єктом ЗЕД додаткових документів;

відмова митного органу від надання суб'єкту учаснику ЗЕД тарифних пільг (преференцій);

відмова митного органу від надання учаснику ЗЕД пільг з ПДВ;

призупинення випуску товарів при їх імпорті в Україну без дозволу правовласника товарних знаків на товарах;

конфіскація товарів, транспортних засобів комерційного призначення - безпосередніх предметів порушень митних правил;

штраф за порушення митних правил;

документальні перевірки дотримання законодавства, які здійснюють митні органи після випуску товарів, з донарахуванням митних платежів» [57, с. 284].

Для розв'язання означених проблем, зменшення витрат, пов'язаних з митним оформленням, забезпечення митної безпеки та високої якості управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства взагалі доцільним є формування спеціального підрозділу, який би займався розв'язанням цих питань. На великих підприємствах це може бути відділ митної роботи, який би функціонально підпорядковувався начальнику відділу ЗЕД підприємства.

На малих та середніх підприємствах достатнім є наявність у складі відділу ЗЕД підприємства спеціаліста з митної роботи.

Функції відділу митної роботи підприємства можна представити наступним чином:

стимулююча - сприяння зовнішньоекономічній діяльності підприємства; оптимізація митних і транспортних витрат

комунікаційна - систематизації та розширення інформаційної бази для прийняття рішень щодо митної діяльності підприємства; узгодження з митними органами необхідних документів; взаємодія з різними структурами щодо митного оформлення вантажів;

організаційна - підготовка документів для митного оформлення; митне оформлення вантажів; організація доставки вантажів;

контрольна - розрахунок і контроль митних платежів; контроль за дотриманням митних правил;

ризикова - управління митними ризиками тощо. Висновки та перспективи подальших досліджень.

Організація митної роботи підприємства недостатньо відображена у наукових роботах і здебільшого розглядається як одна з функцій відділу ЗЕД. Результатом вдосконалення організаційної структури підприємств ЗЕД шляхом приділення особливої уваги митній роботі, формування відповідного підрозділу, є підвищення ефективності митної діяльності підприємства, а саме зменшення витрат, пов'язаних з митним оформленням, та підвищення рентабельності підприємства.

Однак отримання високого прибутку ще не говорить про рентабельність і подальшу стабільну господарську діяльність виробництва склотари. Окрім розрахунку величини балансового, чистого, економічного прибутку, необхідно також оцінювати якість прибутку. Якщо прибуток зароблений завдяки ініціативі, впровадження інновацій, використання методів ризик-менеджменту, раціонального використання коштів, отриманих від економії в масштабах виробництва або далекоглядної політики щодо дебіторської та кредиторської заборгованості, то можна охарактеризувати якість такого прибутку як високу. Якщо ж прибуток отримано при тимчасових сприятливих обставин, або при порушенні умов конкуренції (недобросовісна конкуренція, то такий прибуток носить короткостроковий характер і має низьку якість.

Якість прибутку формує якість рентабельності. Різноманіття показників рентабельності визначає альтернативність пошуку шляхів її підвищення. Основні показники рентабельності можна об'єднати в такі групи: показники рентабельності продукції; показники рентабельності виробництва; показники рентабельності капіталу (активів); показники, розраховані на основі потоків готівкових грошових коштів. При цьому, рентабельність продукції і капіталу багато в чому залежать від рентабельності виробництва. Кожен з вихідних показників розкладається в факторну систему з різним ступенем деталізації, що задає коридору виявлення та оцінки виробничих резервів. Тому при аналізі шляхів підвищення рентабельності важливо розділяти вплив зовнішніх і внутрішніх факторів.

Товарне виробництво склотари має вестися відповідно до таких внутрішніх факторів підвищення його рентабельності, як: техніко-технологічні, організаційно-господарські, загальноекономічні, соціальні природні фактори. Організаційно-економічними факторами підвищення рентабельності є інтеграція, підвищення якості, зниження витрат, застосування нової техніки, технології. Економічні чинники підвищення рентабельності пов'язані з вибором найбільш ефективних форм і принципів побудови економічних відносин, методів управління і стимулювання, відповідних змісту господарського механізму ринкової орієнтації підприємства. Соціальні фактори підвищення рентабельності визначаються вкладенням ресурсів у перетворення умов праці та життя працівників і фахівців підприємства.

До зовнішніх факторів, що впливають на рівень рентабельності виробництва, відносяться: транспортні умови; соціально-економічні умови; рівень розвитку зовнішньоекономічних зв'язків; ціни на виробничі ресурси, рівень розвитку страхового ринку. Система обліку витрат на підприємстві, яке працює в умовах ринку, - це серце всієї системи фінансового управління рентабельністю, так як саме тут збирається вся інформація про фактичні витрати, а значить, створюються основи для підрахунку фактичного прибутку. Управління витратами - це знання того, де, коли і в яких обсягах витрачаються ресурси підприємства; прогноз того, де, для чого і в яких обсягах необхідні додаткові фінансові ресурси; вміння забезпечити максимально високий рівень віддачі від використання ресурсів. Управління витратами - це вміння економити ресурси і максимізувати віддачу від них, а значить підвищувати рентабельність.

Основну частку в загальному обсязі витрат виробництва склотари займають матеріальні витрати (70-72%). У складі матеріальних витрат найбільша частка припадає на сировину (26%), тому при мінімізації витрат особлива увага повинна приділятися саме цим статтями витрат. Зниження матеріальних витрат необхідно проводити за дотриманням технологічних вимог. Отримання гарантії збуту продукції та її оплати сприяють зниженню витрат на реалізацію і підвищення рентабельності продукції. Для поліпшення здійснення контролю за витратами і для підвищення точності визначення собівартості продукції всі витрати повинні по можливості локалізуватися, тобто прямо розподілятися за сегментами діяльності підприємства. У разі, якщо витрати збігаються з одним видом продукції, то вони повинні розподілятися і за видами робіт. Останнє дозволить контролювати через витрати рівень рентабельності.

У даний час фінансове планування рентабельної діяльності підприємства стало досить серйозною проблемою. Це відбувається через наступні причини: відсутність ясних цілей, відсутність розуміння місії підприємства у керівництва; підприємство зазнає труднощів при визначенні потреб в поточних ресурсах (люди, потужності тощо); підприємство повинно саме орієнтуватися в умовах ринку. З метою підвищення рентабельності виробництва необхідно в фінансовому плануванні перевести акцент на рентабельність продажів і для цього ринково орієнтувати виробництво і його технологічну базу.

Сформована система фінансового планування рентабельності має низку недоліків: процес планування затягнутий у часі, що робить його непридатним для оперативного управління; планові дані значно відрізняються від фактичних; процес планування за традицією починається з виробництва, а не зі збуту продукції; при плануванні переважає витратний механізм ціноутворення: ціна формується без урахування ринкових цін, виходячи з повної собівартості і норми прибутку; при існуючій системі планування неможливо достовірно проводити сценарний аналіз рентабельності і аналіз фінансової стійкості підприємства по мінливих умов діяльності. Впровадження системи бюджетування в фінансовому плануванні рентабельності дозволяє уникнути появи даних негативних моментів, разом з тим, роблячи процес управління підприємством більш гнучким, передбачуваним і таким, що відповідає сучасним умовам, які диктує ринок.

Складання бюджетів переслідує такі цілі: розробка концепції ведення бізнесу; планування фінансово-господарської діяльності підприємства на певний період; оптимізація витрат і прибутку підприємства з метою підвищення рентабельності; координація узгодження діяльності різних підрозділів підприємства; комунікація - доведення планів до відома керівників різних рівнів; мотивація керівників на місцях на досягнення цілей організації; контроль і оцінка ефективності роботи керівників на місцях шляхом порівняння фактичних витрат з нормативом; виявлення потреб у фінансових ресурсах і оптимізація фінансових потоків.

Для запобігання збитковості підприємства ПРАТ «Гостомельський склозавод «Ветропак» доцільно проводити діагностику банкрутства і його запобігання, підтримувати платоспроможність. Найбільш відомі моделі прогнозування банкрутства зарубіжних підприємств побудовані за допомогою множинного дискримінантного аналізу, але на різних вибірках підприємств, а також з використання різних фінансових коефіцієнтів. Перша модель була побудована Е. Альтманом для підприємств США в 1968 році.

Двухфакторная модель Альтмана

Z = -0.3877 - 1.073 х X1 + 0.0579 х Х2

X1 - Коефіцієнт поточної ліквідності,

Х2 - Коефіцієнт капіталізації .

Коеффіціент поточної ліквідності = Оборотні активи / Короткострокові зобов'язання Коефіцієнт капіталізації = (Довгострокові зобов'язання + Короткострокові зобов'язання) / Власний капітал

Коеффіціент капіталізації іноді у вітчизняній літературі називають коефіцієнтом самофінансування або відношенню позикових коштів до актіву.

Оценка за пятифакторную моделі АльтманаZ <0 - імовірність банкрутства менше 50% і зменшується в міру зменшення значення Z, Z> 0 - імовірність банкрутства більше 50% і збільшується в міру збільшення значення Z, Z = 0 - ймовірність банкрутства дорівнює 50%.

Таблиця 3.6 Розрахунок ймовірності банкрутства ПРАТ «Гостомельський склозавод «Ветропак» у 2013-2017 рр.

Показник	2013	2014	2015	2016	2017	Зміни 2017 до 2016
Z	4,1051	2,4240	2,7647	3,1775	3,3116	0,134
X1	0,93116	0,92416	0,89310	0,85295	0,82127	-0,032
X2	0,05355	-0,17444	-0,05740	0,03867	0,03802	-0,001
X3	0,06817	-0,22304	-0,07109	0,04684	0,04704	0,000
X4	0,95772	0,34126	0,16233	0,18866	0,20827	0,020
X5	1,80655	1,48768	1,36274	1,35681	1,51513	0,158

За результатами розрахунку отримано z < 2,99, що вказує на стабільну ситуацію підприємства, у найближчі 2 роки виявляється мінімальний ризик неплатоспроможності.

Рис.3.1. Іллюстрація моделі Альтмана щодо прогнозування ймовірності банкрутства ПРАТ «Гостомельський склозавод «Ветропак» у 2013-2017 рр.

Розрахунок ймовірності банкрутства за моделями Модель Спрінгейта, Тафлера та Модель Creditmen подано у додатку К.

Таким чином, підвищення рентабельності підприємств в сучасних умовах набуває першорядного значення, і керівництву організацій необхідно використовувати всі можливі шляхи підвищення даного показника, з метою збільшення прибутку, що в підсумку позначиться на покращенні ефективності діяльності самого господарського суб'єкта в цілому.

ВИСНОВКИ

В дипломній роботі досліджено економічну природу митної політики у сфері імпорту та її вплив на прибутковість підприємства. На основі результатів проведених досліджень були сформовані наступні висновки.

1. Існування різних точок зору та наукових дискусій щодо сутності та економічної природи митної політики свідчить про незавершеність змісту і суперечливий характер цієї категорії. Митна політика є невід'ємна частина державної політики як всередині країни, так і за її межами, важливий фактор при формуванні економічних відносин держави, відносно стабільна, організована діяльність державних інституцій, направлена на визначення мети та напрямків загальнодержавної політики в конкретній сфері та їх реалізація за допомогою політико-правових, економічних, організаційних заходів, спрямованих на захист національних інтересів і безпеки. Методами регулювання митної політики виступають механізми тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; участь в митних союзах, зонах вільної торгівлі та міжнародних митних конвенціях; встановлення правил перетину товарів через митний кордон України та проведення митного контролю; подальшого розвитку митного законодавства.

2. Різноманітність показників рентабельності свідчить про альтернативність пошуку шляхів її підвищення за допомогою застосування методів фінансового аналізу, розчленування загальних показників динаміки і виявлення рівня прямого та опосередкованого впливу на об'єкт чинників зовнішнього та внутрішнього середовища, які знаходяться у взаємозв'язку і включають ціни на ресурси і продукцію, обсяг використання ресурсів і виробництва продукції, а також об'єднання показників у групи рентабельності продукції, рентабельності капіталів (активів) та власних грошових коштів.

3. Проведено аналіз діяльності бази дослідження Гостомельського склозаводу «Ветропак» - Україна, розташованого в Київській області, селищі Гостомель. Акціонерне товариство «Ветропак» у 2017 році отримало чистий прибуток в обсязі 71 713 тис. грн. за рахунок зростання доходу від реалізації склотари на 15% або на 9320 тис.грн. На позитивні результати вплинуло зростання інших операційних доходів на 7,4% або на 2002 тис. грн., зменшення інших витрат на 66 тис. грн. за рахунок втрати від не операційних курсових різниць.

4. Проведено аналіз імпортної діяльності підприємства, сировинної структури імпорту за географічними та торговельними сегментами, виявлено недоліки, зроблено рекомендації щодо їх усунення. Досліджено умови поставки імпорту, укладання контракту, розкрито особливості нарахування митних платежів та оподаткування імпорту, здійснено аналіз ефективності імпортних операцій підприємства. Досліджено зовнішні фактори, що чинять найзначніший вплив на рівень ефективності імпортної діяльності ПрАТ «Ветропак Гостомельський Склозавод», серед яких: рівень якості імпорту, частка митних платежів ціні імпортованого товару та рівень девальвації гривні. Виявлено фактори внутрішнього впливу: рівень компетентності працівників, рівень досягнення імпортних цілей, коефіцієнт якості управлінських рішень.

5. Здійснено аналіз митної політики у сфері імпорту, виявлено фактори, що впливають на фактичну собівартість товарів, що імпортуються «Гостомельським склозаводом «Ветропак». Проведено аналіз ділової активності та рентабельності ПрАТ «Гостомельський склозавод «Ветропак», який полягає в дослідженні рівнів і динаміки фінансових коефіцієнтів рентабельності за останніх 5 років, що є відносними показниками фінансових результатів діяльності підприємства.

6. Досліджено пріоритетні шляхи розвитку митної політики України у сфері імпорту у контексті підвищення рентабельності вітчизняних підприємств. Реалізація митної політики у 2016-2017 роках (порівняно з 2014-2015 роками) істотно покращилась, що позитивно вплинуло на зовнішньоекономічну діяльність вітчизняних підприємств. Виявлено позитивну динаміку розвитку зовнішньоекономічна діяльності.

7. Для прогнозування прибутку підприємства слід використовувати адаптовану й перевірену на практиці двоїсту задачу, за допомогою якої оцінюється один об'єкт і декілька його складових. При цьому використовуються показники собівартості, планового валового прибутку, планового чистого доходу, кількість підприємств. Оптимальне визначення валового прибутку базується на тому, що плановий валовий прибуток та чистий дохід прямують до максимуму.

8. Ключові шляхи підвищення рентабельності - підвищення абсолютної суми прибутку і скорочення витрат на виробництво продукції. Цьому сприяє широке застосування у виробництві результатів науково-технічного прогресу, що веде до збільшення продуктивності суспільної праці і зниження на цій основі вартості одиниці ресурсів, що застосовуються у виробництві. Виокремлено напрямки зменшення витрат за рахунок легальної мінімізації митних платежів.

9. При аналізі шляхів підвищення рентабельності важливо розділяти вплив зовнішніх і внутрішніх умов. До зовнішніх умов належить розширення ринку збуту продукції за рахунок зниження ціни на товари, що пропонуються. Внутрішні умови є більш значними, ніж зовнішні. До них відносяться: підвищення обсягів виробництва, скорочення собівартості продукції, збільшення віддачі основних засобів тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Сандровский К.К. Таможенное право. - Киев: Вища школа, 1974. - 176с.

2.Комментарий к Таможенному кодексу Российской Федерации / Под ред. А.Н. Козырина. - Москва: Спарк, 1996. - 624 с.

3.Козырин А.Н. Таможенное право России: Учеб. пособие. - Москва: Спарк, 1995. ? Общая часть. - 134 с.

4.Таможенное право: Учебник для вузов / Отв. редактор проф.Б.Н. Габричидзе. - Москва: БЕК, 1995. - 480 с.

5.Настюк В.Я. Держмитслужба України - провідний орган у забезпеченні реалізації митної політики // Митна справа. - 2002. -№ 1. - С. 49 - 53.

6.Рисіч Й.Л. До питання про термін “митна політика” // Актуальні проблеми підготовки фахівців з митної справи: Матеріали науково-практичної конференції. - Дніпропетровськ: АМСУ, 2001. - С. 134 - 136.

7.Сандровский К.К. Таможенное право в Украине: Учебное пособие для студентов юрид. вузов и факультетов. - Киев: Вентури, 2000. - 208 с.

8.Гончаров П.К. Таможенная политика // Актуальные проблемы современной таможенной политики России: Материалы заседания “круглого стола” 14 декабря 1995 г. / Под научной ред. проф.Н.М. Блинова. - М.: РИО РТА, 1995. - С. 89 - 93.

9.Пашко, П. В. Щодо термінів митна політика та митна справа// Вісник Академії митної служби України. Сер.: Економіка 2 (2012): 41-46.

10.Демин П.В. Таможенная политика России как объект политологического исследования: Автореф. дис… к. полит. н.: 23.00.02. - СПб., 1998. - 26 с.

11.Курасова Є. Теоретико-методологічні підходи до визначення поняття “митна політика” // Вісник Академії митної служби України. - 2003. -№ 2. - С. 11 - 15.

12.Кунєв, Ю. Д., Л. Р. Баязітов. Визначення сутності та змісту основного митно-правового поняття митна політика// Вісник Академії митної служби України. Сер.: Право 2 (2013): 7-18.

13.Гребельник О.Л. Митна справа.- Київ, ЦУЛ: 2017.-480с.

14.Митна політика та митна безпека: монографія; за заг. ред. П.В.Пашка, І.Г. Бережнюка. -Хмельницький: ПП Мельник А.А., 2013.-338с.

15.Стельмащук А. М. Підвищення ролі митної політки в системі захисту внутрішнього ринку/ А. М. Стельмащук // Інноваційна економіка: всеукр наук.-виробн. жур . - 2011. - № 6. -C. 279-286.

16.Калінеску T. В, Митна політика України та забезпеченні економічної безпеки держави Калінеску Т. В., Баліба К. В. // Наук. вісті Донецького ун-ту : електрон, наук, фах. вид. Східноукр. нац. ун-т ім. Володимира Далі. - Северодонецьк : [б. в.]. - URL:archive.nbu.gov.ua.htm

17.Ершов А.Д. Международные таможенные отношения: Учебн. пособие. - СПб.: ИВЭСЭП, С.-Петербургский филиал РТА им. В.Б. Бобкова, Знание, 2000. - 207 с.

18.Управління зовнішньоекономічною діяльністю : навч. посіб. / за заг. ред. А. І. Кредісова. - 2-ге вид., випр. і доп. - К., 2002. - С. 43-47

19.Науково-практичний коментар до Митного кодексу України : у 3 т. / П. В. Пашко, В. Ю. Хомутиннік, Т. І. Єфименко та ін. - Київ: ДННУ Академія фінансового управління, 2012. ? ISBN 978-966-2380-50-7 Т. 1. - 428 с.

20.Про затвердження переліків товарів, на які встановлено обмеження щодо переміщення через митний кордон України: Постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 436 - URL: http://uz.ligazakon.ua/

21.Митний кодекс України - URL: http://uz.ligazakon.ua/

22.Гармаш Є. В. Міжнародне співробітництво з питань митної справи / Є. В. Гармаш // Митна справа. - 2013. - № 5 (1). - С. 73-79.

23.Гащицький О. А. Концепція механізму адаптації митної політики України в умовах лібералізації міжнародної торгівлі / О. А. Гащицький // Зовнішня торгівля: право та економіка. - 2014. - № 3. - С. 10-17.

24.Регулювання міжнародної торгівлі: між лібералізацією та протекціонізмом.-URL: http://uz.ligazakon.ua/ua/magazine_article/EA011547

25.Деякі питання здійснення державного контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України: Постанова Кабінету Міністрів від 5 Жовтня 2011 Року № 1031 - URL: http://uz.ligazakon.ua/

26.Cпрощення процедур торговлі в Україні: аналітичний звіт опитування третьої хвилі українських експортерів та імпортерів. Інститут економічних досліджень та політичних консультацій. - URL: www.ierу.com.ua

27.Шляга О.В., Шипуля Л.І. Прибуток та рентабельність як основні показники ефективності виробництва. Фінанси України. 2014. № 2. С. 75-81.

28.Донченко Т.В. Теоретичні основи управління рентабельністю підприємства. Економічні науки. 2015. № 5. С. 63-76.

29.Погорєлов С.М., Матяж О.А. Дослідження шляхів підвищення ефективності діяльності підприємства. Вісник НТУ «ХПІ». 2015. № 26. С. 76-82.

30.Економіка підприємств: підручник / Ф.В. Горбонос, Г.В. Черевко, Н.Ф. Павленчик. К.: Знання, 2014. 463 с.

31.Проскурович О. В. Моделювання рентабельності діяльності підприємства / О. В. Проскурович, А. Ю. Басс // Вісник Хмельницького національного університету. - 2015. - № 3. - С. 209-212.

32.Абдукаримов И. Т. Факторы, влияющие на результативные показатели хозяйственной деятельности предприятий, их классификация и методы оценки // Социально-экономические явления и процессы. Тамбов, 2013. № 12. С. 9-14.

33.Боднарчук А. В. Удосконалення комплексного економічного аналізу власного капіталу / А. В. Боднарчук // Бізнес Інформ. - 2013. - № 3. - С. 282-285.

34.Кошельок Г. В. Факторний аналіз рентабельності власного капіталу підприємства / Г. В. Кошельков, В. С. Малишко // Економіка і суспільство. - 2016. - № 7. - С. 361-368.

35.Федоронько Н. І. Аналіз ефективності експортних та імпортних операцій / Н. І. Федоронько // Глобальні та національні проблеми економіки. - 2016. - № 10. - С. 120 - 123.

36.Офіційний сайт Приватного акціонерного товариства «Ветропак Гостомельський склозавод».- URL: www.vetropack.ua/

37.Виробництво скла в Україні. Звіт за 2017 рік. - URL: http: sklo.kiev.ua/

38.Питання, пов'язані із застосуванням митних декларацій: Кабінет Міністрів України постанова від 21 травня 2012 р. № 450

39.Зовнішньоекономічна діяльність підприємства [Текст] : навчальний посібник / за заг. ред. д.е.н. Ю.Є. Петруні. - Дніпропетровськ : Університет митної справи та фінансів, 2015. - 331 с.

40.Цивільний кодекс України// URL: http://uz.ligazakon.ua/

41.Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженим Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 р. № 201// URL: http://uz.ligazakon.ua/

42.Офіційний сайт ІНКОТЕРМС-2010 в Україні http://incoterms.zed.ua/

43.Таранова Е.В. Макаревич М.И. Международная торговая палата и ее роль в международной торговой системе //Инновационная экономика: перспективы развития и совершенствования .-№1 (19). - 2017.- С. 340-351.

44.Фонотова О.В. Применение Инкотермс в международном и внутреннем торговом обороте: учеб. пособ.- Зерцало-М.. 2008.-С.280.

45.Податковий кодекс України.- URL: http://uz.ligazakon.ua/

46.Ковальчук Т.Г. Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності : навч. посіб. / Т.Г. Ковальчук. - Київ: Видавництво Ліра-К, 2018. - 216 с.

47.Закон України «Митний тариф України» - URL: http://uz.ligazakon.ua/

48.Федоронько Н.І. Аналіз ефективності експортних та імпортних операцій // Вісник Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського. Економіка України. - 2007. - № 2. - С. 40-45.- с.120-123.

49.Кравець О.Ю.Економічне обґрунтування управлінських рішень в малому та середньому бізнесі засобом фінансової діагностики //ir.nmu.org.ua/bitstream/handle/123456789/148243/138-141.pdf?

50.Финансовый менеджмент. Теория и практика / И. Т. Балабанов, Е. В. Быкова, и др.; под ред. Е.С. Стояновой. - Москва, 1997. - 574 с.

51.Голинський Ю.О., Муляр В.В. Митна політика та її вплив на менеджмент зовнішньоекономічної діяльності // «Young Scientist» _№ 10 (62)_ October, 2018

52.Офіційний сайт Державної служби статистики України. - URL: http://www.ukrstat.gov.ua/.

53.Офіційний сайт Державної казначейської служби України. - URL: https://bank.gov.ua/doccatalog/document?id=19208314

54.Экономический анализ: учебник для бакалавров / под ред. Н.В. Войтоловского, А.П. Калининой, И.И. Мазуровой. - 4-е изд., перераб. и доп. - М.: Изд-во Юрайт, 2014.-548 с.

55.Крылов Э. И., Власова В. М., Журавкова И. В. Анализ финансовых результатов, рентабельности и себестоимости продукции [Текст]: учеб.пособие. -- Москва: Финансы и статистика, 2012. -- 717 с.

56.Бердников А. А. Анализ прибыли и рентабельности организации: теоретический аспект // Молодой ученый. -- 2013. -- №2. -- С. 111-113

57.Прус Л.Р. Митна логістика суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності як економічна категорія / Л. Р. Прус // Сталий розвиток економіки. - 2016. - № 4 (14). - С. 283-286.

58.Денисенко В. В. Словник митних термінів. /В. В. Денисенко - URL: Запоріжжя : ЗНТУ, 2017.

Размещено на Allbest.ru

...