Порівняльний аналіз з оподаткуванням прибутку в європейських країнах

Потім відображається сума амортизаційних відрахувань по основним засобам та нематеріальним активам об'єкт оподаткування та зменшення податкового зобов'язання (рядки 08-10).

Визначається сума прибутку, що підлягає оподаткуванню (рядок 11) і нараховується сума податку (рядки з 12 по 12.2) і нараховується сума податку до сплати (рядок 17) та додаткові показники (рядки з 19 по 23).

До декларації додаються необхідні Додатки.

Визначимо суму валових доходів за звітний період.

Продаж товарів (робіт, послуг) відображається без сум податку на додану вартість. Вартість відвантажених товарів на підприємстві за звітний квартал складає 1130,4 тис. грн., бартерних операцій - 119,3 тис. грн., вартість фактично наданих робіт (послуг) складає 562,5 тис. грн. Всього доходи від продажу товарів (робіт, послуг) склали 1812,2 тис. грн.

1130,4 + 119,3 + 562,5 = 1812,2 тис. грн.

Ця сума відображається у рядку 01.1 Декларації.

Підприємство веде окремий облік балансової вартості матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів та напівфабрикатів на складах, незавершеному виробництві та в залишках готової продукції.

За результатами звітного кварталу підприємство визначає наявність приросту або убутку вказаних товарів, які находилися на початок та кінець звітного кварталу на оптових складах, в залишках торгівельних підприємств (Додаток Б).

Матеріальні ресурси у незавершеному виробництві на початок періоду склали 30,2 тис. грн., а на кінець періоду 61,8 тис. грн., отже приріст по кварталу склав 31,6 тис. грн. (рядок А2 додатку «К1/1» до Декларації).

61,8 - 30,2 = 31,6 тис. грн.

Матеріальні ресурси в готовій продукції на початок періоду склали 199,7 тис. грн., а на кінець періоду 147,2 тис. грн., отже збиток по кварталу склав 52,5 тис. грн. (рядок А3 додатку «К1/1» до Декларації).

147,2 - 199,7 = - 52,5 тис. грн.

Малоцінні предмети на складах на початок періоду склали 26,8 тис. грн., а на кінець періоду 32,6 тис. грн., отже приріст по кварталу по кварталу склав 5,8 тис. грн. (рядок А4 додатку «К1/1» до Декларації).

32,6 - 26,8 = 5,8 тис. грн.

Залишок на початок періоду на оптових складах та базах склав 601,9 тис. грн.

Залишку на початок періоду в роздрібній склав 7,3 тис. грн. торгівлі не було.

Залишок на кінець періоду на оптових складах та базах склав 617,4 тис. грн.

Залишок на кінець періоду в роздрібній торгівлі склав 12,9 тис. грн.

Приріст товарних запасів по оптовим складам та базам склав 15,5 тис. грн. (рядок А5 додатку «К1/1» до Декларації).

Приріст товарних запасів в роздрібній торгівлі склав 5,6 тис. грн. (рядок А6 додатку «К1/1» до Декларації).

Всього за квартал:

31,6 - 52,5 + 5,8 + 15,5 + 5,6 = 6,0 тис. грн.

Тому, що балансова вартість запасів на кінець звітного кварталу у порівнянні з початком кварталу більше, то різниця включається у валові доходи, та відображається в рядку А додатку «К1/1» до Декларації).

Підприємство збільшує суму валових доходів даного звітного кварталу на суму приросту 6,0 тис. грн. Приріст балансової вартості покупних товарів, матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві й залишках готової продукції відображається у рядку 01.2 Декларації.

Загальна сума валових доходів відображається у рядку 01 Декларації і складає 1818,2 тис. грн.

1812,2 + 6,0 = 1818,2 тис. грн.

При розрахунку валових витрат вартість придбаних матеріалів, сировини, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, витрати, пов'язані з придбанням товарів, призначених для подальшого продажу. У другому кварталі 2005 року ця вартість склала 1677,4 тис. грн.

У рядку 04.3 Декларації відображаються витрати по оплаті праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з ФОП Новітченко І.В., що включають витрати на виплату основної, допоміжної заробітної плати та інших видів заохочень та виплат, виходячи з тарифних ставок у вигляді премій, заохочень, виплати за виконані роботи (послуги) згідно договорам цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановленій за домовленістю сторін. Сума витрат на заробітну плату у звітному періоді склала 65,8 тис. грн.

У рядку 04.4 відображаються суми зборів (внесків) до фондів державного загальнообов'язкового страхування фізичних осіб, що знаходяться у трудових відносинах з підприємством, нараховані на виплати, що вказані в рядку 04.3 Декларації, за діючими ставками та в установленому порядку. Сума зборів за другий квартал 2005 р. склала 25,3 тис. грн.

В Декларації відображається сума зборів (обов'язкових платежів), крім визначених у рядку 04.4 на основі додатку Р2 до Декларації (додаток В).

Вищезазначені збори (обов'язкові платежі) на підприємстві за звітний період включають:

- податок із власників транспортних засобів, самохідних машин і механізмів;

- збір за забруднення навколишнього природного середовища;

- комунальний податок.

ФОП Новітченко І.В. має на балансі два легкових автомобіля ВАЗ 2111 з об'ємом циліндра двигуна 1500 куб. см та два автомобіля ГАЗ 3307 з об'ємом циліндра двигуна 3250 куб. см.

Для автомобіля ВАЗ 2181 ставка податку складає 4 грн. на 100 куб. см об'єму циліндра двигуна, а для ГАЗ 3307 - 25 грн. 100 куб. см об'єму циліндра двигуна.

За рік податок із власників транспортних засобів, самохідних машин і механізмів складатиме відповідно:

1500 куб.см/100 куб.см х 4 грн. х 2 шт. = 120 (грн.)

3250 куб.см/100 куб.см х 25 грн. х 2 шт. = 1625 (грн.)

Загальна сума вказаного податку склала 1745 грн., тобто підприємству необхідно щоквартально сплачувати до бюджету 436,25 грн.

(120 + 1625) / 4 = 436,25 грн.

Відображаємо у рядку 4.6.7 додатку Р2 до Декларації суму 0,5 тис. грн. за звітний період.

Збір за забруднення навколишнього середовища (додаток Г) відображається у рядку 4.6.10 додатку Р2 до Декларації.

Збір за забруднення навколишнього середовища - це загальнодержавний збір за користування природними ресурсами, який установлюється з метою відшкодування витрат та оточуючого середовища.

Збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється за:

- викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин;

- скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти; розміщення відходів.

Розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища подаються платниками органам державної податкової служби за місцем податкової реєстрації протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу. Збір сплачується платниками протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку збору.

Збір сплачується підприємством за платіжним дорученням:

? 30% - в Державний фонд охорони навколишнього природного середовища у складі державного бюджету;

? 70% - у місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.

Об'єктом розрахунку збору є обсяги фактично використаних видів пального, що утворює викиди забруднюючих речовин в атмосферу (додаток Д).

За звітний період на підприємстві використано 6,7 тони бензину та 10,3 тони газу на заправку автомобілів.

Нормативи зборів складають:

- нормативи збору, який справляється за викиди в атмосферу забруднюючих речовин автомобільним транспортом: бензин не етильований - 3; стиснений природний газ - 2;

- Коефіцієнт, який встановлюється залежно від чисельності жителів населеного пункту - 1,35.

- Коефіцієнт, який встановлюється залежно від народногосподарського значення населеного пункту - 1,25.

Бензин: 6,7 х 3 х 1,35 х 1,25 = 33,92 грн.

Газ: 10,3 х 2 х 1,35 х 1,25 = 34,76 грн.

Загальна сума збору склала:

33,92 + 34,76 = 68,68 грн.

У рядку 4.6.10 додатку Р2 до Декларації відображаємо суму 0,1 тис. грн.

Розрахуємо комунальний податок (додаток Е) згідно ст. 15 Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 р. N 56-93 "Про місцеві податки і збори".

Середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві за звітний квартал становила 26 чоловік.

Розрахунок суми комунального податку за другий квартал 2008 р. наведено у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Розрахунок суми комунального податку

№ п/п	Показники	Одинця виміру	Значення показника
1	Середньооблікова чисельність штатних працівників спискового складу	Чол.	26
2	Розмір неоподатковуваного мінімуму доходу одного працівника на місяць	грн.	17
3	Фонд оплати праці працюючих за звітний період, обчислений виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів (п. 1 х п. 2) грн. х 3 місяці	грн.	1326
4	Ставка комунального податку (% від місячного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходу громадян)	%	10
5	Сума комунального податку, що підлягає нарахуванню за звітний період (п.3хп.4)	грн.	132,6

Сума 0,2 тис. грн. додатку Р2 до Декларації.

Загальна сума нарахованих податків та зборів (обов'язкових платежів) відображається у рядку 4.6 додатку Р2 до Декларації та складає:

0,5 + 0,1 + 0,2 = 0,8 тис. грн.

У рядку 04.12 Декларації відображаються інші витрати, пов'язані з організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг). Ця сума склала 13,8 тис. грн.

До цих витрат ми віднесли:

1) витрати підприємства на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, необхідним для виконання професійних обов'язків, що слали 3,6 тис. грн.;

2) витрати (окрім підлягаючих амортизації), пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності на винахідництво та раціоналізацію господарських процесів 0,7 тис. грн.;

3) витрати на придбання літератури для інформаційного забезпечення господарської діяльності підприємства, в тому числі з питань законодавства та підписку спеціалізованих періодичних видань: 1,5 тис. грн.

4) витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів для проведення господарської діяльності: 2,1 тис. грн.

5) витрати на відрядження фізичних осіб, що знаходяться у трудових відносинах з підприємством, у межах фактичних витрат відрядженої особи на проїзд до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, сплату вартості проживання у готелі, та інших документально оформлених витрат, пов'язаних з відрядженням: 5,9 тис. грн.

У рядку 04 Декларації відображається загальна сума валових витрат у порядку, визначеному цим рядком Декларації:

1677,4 + 65,8 + 25,3 + 0,8 + 13,8 = 1783,1 тис. грн.

Амортизаційні відрахування.

Рядок 07 Декларації заповнюється на підставі додатку «К1/1» до Декларації.

У рядку Б2 додатку «К1/1» до Декларації відображається балансова вартість та сума амортизаційних нарахувань по автомобільному транспорту та вузлам (запасним частини) до нього; меблям; побутовим електронним, оптичним, електромеханічним приладам та інструментам, іншому офісному обладнанню, устаткуванню та приладдю до них, розрахована шляхом застосування квартальної норми амортизації 10% до балансової вартості основних засобів групи 2:

213,1 х 10% = 21,3 тис. грн.

У рядку Б4 відображається сума амортизаційних нарахувань по електронно-обчислювальним машинам, іншим машинам для автоматичного оброблення інформації, пов'язаним з ними засобам зчитування або друку інформації, іншим інформаційним системам, комп'ютерним програмам, телефонам (у тому числі стільникові), вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів), розрахована шляхом застосування квартальної норми амортизації 15% до балансової вартості основних засобів групи 4:

50,8 х 15% = 7,6 тис. грн.

У рядку Б3 відображається сума амортизаційних нарахувань по будь-яким іншим основним фондам, не включеним до груп 1, 2 і 4 розрахована шляхом застосування квартальної норми амортизації 6% до балансової вартості основних засобів групи 3:

23,6 х 6% = 1,4

Загальну суму амортизаційних відрахувань вказуємо у рядку 07 додатку «К1/1» до Декларації:

21,3 + 7,6 + 1,4 = 30,3 тис. грн.

Тобто балансова вартість основних фондів на кінець звітного періоду склала:

(213,1 - 21,3) + (23,6 - 1,4) + (50,8 - 7,6) = 257,2 тис. грн.

Прибуток, що підлягає оподаткуванню.

У рядку 11 Декларації показуємо прибуток, що підлягає оподаткуванню за ставкою 25%, розрахований шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду (рядок 03) на суму валових витрат (рядок 06) та суму амортизаційних відрахувань (рядок 07):

1818,2 - 1783,1 - 30,3 = 4,8 тис. грн.

Податкове зобов'язання платника податку на прибуток.

Нарахована сума податку на прибуток (рядок 12 Декларації) ФОП Новітченко І.В. за базовою ставкою 25% складає:

4,8 х 25% = 1,2 тис. грн.

У рядку 13 відображається сума таких платежів, на які зменшується нарахований податок на прибуток платника податку. До складу даних платежів відноситься сума вартості придбаних підприємством згідно закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» у звітному кварталі торгових патентів. Дана сума складає 0,5 тис грн. і відображається у рядках 13 та 13.2 додатку К6 до Декларації (додаток Ж).

Податок на прибуток.

Сума податку, що підлягає сплаті за основним рахунком платника (рядок 17 Декларації):

1,2 - 0,5 = 0,7 тис. грн.

Отже, за звітний період ФОП Новітченко зобов'язано до 20 числа наступного за звітним кварталом сплатити податок на прибуток у розмірі 0,7 тис. грн.



3.4 Модернізація справляння податку на прибуток малих підприємств

Вітчизняний механізм справляння податку на прибуток з малих підприємств характеризується низкою суттєвих недоліків, які унеможливлюють подальший розвиток малого бізнесу і перетворення його у потужний сегмент ринкової економіки.

Проте питання оподаткування малого бізнесу розглядаються здебільшого фрагментарно, крім того практично не вивчається фіскальна й стимулювальна ефективність оподаткування суб'єктів малого підприємництва в Україні.

По-перше, чинна методика недостатньо враховує ту обставину, що на стадії становлення мале підприємство (особливо у виробничій та науково-виробничій сферах), як правило, функціонує в умовах постійного фінансового дефіциту.

По-друге, на наш погляд, сучасний варіант обчислення об'єкта оподаткування вигідніший для великих підприємницьких структур -- товаровиробників. Відповідно до нововведеної методології затрати вносяться до валових витрат повністю, а не за бухгалтерським принципом відповідності отриманим у певний період доходам (принципом собівартості). Це дає змогу товаровиробникам, що накопичують значні запаси незавершеного виробництва та складської продукції, додатково зменшити об'єкт оподаткування, тобто помітно знизити прямий фіскальний тиск (частку вилученого до бюджету прибутку).

На відміну від великих виробничих підприємств, в умовах дефіциту фінансових ресурсів дрібні товаровиробники не можуть собі дозволити відтягнення значної частини оборотного капіталу у незавершене виробництво та готову продукцію на складі.

По-третє, для малих підприємств відбулося різке збільшення адміністративних витрат на дотримання податкових процедур унаслідок розмежування податкового та фінансового обліку, серйозного ускладнення техніки розрахунку оподатковуваного прибутку.

По-четверте, не до кінця розв'язано проблему іммобілізації обігових коштів, котра особливо гостро стоїть перед малими бізнесовими структурами. Так, накопиченню оборотного капіталу не сприяє механізм сплати авансових внесків, які визначаються виходячи з оподатковуваного прибутку за результатами січня й одинадцяти місяців року.

По-п'яте, "правила гри" в межах чинної технології справляння податку на прибуток змінюються занадто часто. Враховуючи, як правило, гірше інформаційне забезпечення, малі підприємства не завжди могли оперативно і вчасно внести корективи до податкової звітності, тобто уникнути незаслужених штрафних санкцій, що підриває їхнє бажання (насамперед дрібних індивідуально-приватних і сімейних фірм) працювати легально.

Таким чином, методологія справляння податку на прибуток підприємств у теперішньому її варіанті, котрий мінімально відповідає критерію компенсації підвищеної фінансової вразливості малих фірм на стадії їхнього становлення й утвердження на ринку, не може повноцінно реалізувати фіскального і стимулювального потенціалів цього податку в цій специфічній сфері трансформаційної економіки.

Для нівелювання підвищеної фінансової вразливості суб'єктів малого бізнесу -- юридичних осіб -- в Україні у перехідний період та підвищення їхньої фіскальної віддачі в майбутньому, вочевидь недостатньо однієї чинної інвестиційної пільги щодо сплати податку на прибуток для невеличких новостворених фірм сфери матеріального виробництва та послуг, бо реально нею може скористатися незначна частка малих підприємств". Треба посилити стимулювальний ефект оподаткування прибутку за рахунок доповнення вказаної преференції зниженням податкової ставки для усіх малих господарських структур, що сприятиме збільшенню ресурсів для їхнього самофінансування при збереженні раніше визначених акцентів фіскального патронажу для пріоритетних видів малого підприємництва.

Наприклад, литовські малі фірми, річний валовий дохід яких становить менш як 100 тис. літів (приблизно 25 тис. дол. США), платять названий податок за нижчою ставкою, а саме -- 15% (звичайна ставка становить 29% від чистого оподатковуваного прибутку). Щоб мати право на пільгу, платник -- юридична особа -- повинен виконувати такі вимоги:

- чисельність співробітників на підприємстві має не перевищувати 50 осіб;

- підприємство не повинно займатися певними видами діяльності, пов'язаними з виробництвом і реалізацією алкогольної продукції, нафти і продуктів її переробки, продовольства й багатьма іншими.

У Білорусі основна ставка податку на прибуток юридичних осіб -- ЗО %. Однак за зниженою удвічі ставкою (15%) оподатковуються підприємства (крім підприємств роздрібної торгівлі), балансовий прибуток яких становить на рік не більш як 5000 мінімальних заробітних плат із середньорічною чисельністю тих, хто працює на них:

- у промисловості -- до 200 осіб;

- у науці й науковому обслуговуванні -- до 100 осіб;

- у будівництві та інших галузях виробничої сфери, громадському харчуванні й побутовому обслуговуванні -- до 50 осіб;

- в інших галузях невиробничої сфери -- до 25 осіб. [20]

Використання другого методу податкової протекції малого бізнесу з боку держави також набуло не меншого поширення. Оподаткування прибутків корпорацій за помірно прогресивною шкалою практикується, зокрема, у Японії, США, Нідерландах, Індонезії та інших країнах.

В Україні ще жодного разу не використовувалася прогресія при справлянні податку на прибуток підприємств. І все-таки є публікації, автори яких відстоюють доцільність подібної диференціації податкових ставок для ефективного фіскального стимулювання малих фірм. Для вказаних цілей найкраще підійде слабо прогресивне оподаткування прибутку юридичних осіб з елементом помітного регресу для показників, які перевищують певний досить високий рівень.

По-перше, останніми роками більшість вітчизняних підприємців не відзначається високою податковою самосвідомістю, що обов'язково варто враховувати при вдосконаленні механізму справляння податку на прибуток юридичних осіб. На відміну від суттєво зниженої пропорційної ставки для малих підприємств, помірна прогресивність податку на прибуток викликає меншу спокусу у власників великих і середніх компаній з метою мінімізації податкових зобов'язань "замаскувати" їх під низку формально незалежних малих фірм. Адже прибуток до певного рівня всіх підприємств без винятку оподатковується за однаковою зниженою ставкою.

По-друге, запровадження слабо прогресивного оподаткування менше стримує закономірне прагнення малої фірми до нарощування масштабів виробничо-комерційної діяльності та збільшення прибутків, аніж ризик втратити право на використання зниженої пропорційної ставки, бо частка податкових вилучень зростає дуже плавно.

По-третє, наявність відчутного елементу регресу для високих прибутків сприятиме виведенню значної їхньої частини із "тіні", що частково компенсує бюджетові зменшення надходжень від оподаткування малих прибутків.

По-четверте, з суб'єктивно-психологічної точки зору наявність помірної прогресії створює враження більшої справедливості податку.

По-п'яте, вважаємо, що твердження про серйозне ускладнення розрахунку податкових зобов'язань не мають ґрунтовних підстав. Вітчизняними бухгалтерами давно освоєно аналогічний алгоритм обчислення прибуткового податку з громадян (податку на доходи фізичних осіб), тому навряд чи розрахунок податку на прибуток підприємств за шкалою ставок викличе особливі труднощі. Крім того, потрібно визначати оподатковуваний прибуток на підставі бухгалтерських даних про фінансові результати суб'єкта господарювання -- юридичної особи, що означає:

- ліквідацію абсурдного і трудомісткого коригування валових витрат на приріст (убуток) товарно-матеріальних залишків на складах та в незавершеному виробництві;

- зменшення витрат на ведення відповідного податкового обліку;

- скорочення форми податкової декларації внаслідок того, що зникає потреба у заповненні численних непотрібних додатків.

Звичайно, визначення оптимальних інтервалів обсягів оподатковуваного прибутку та податкових ставок для них потребує ретельного прорахування можливих наслідків запровадження різних варіантів шкали оподаткування.

Враховуючи проблеми формування дохідної частини зведеного бюджету, пропонується для практичного використання така шкала ставок податку на прибуток підприємств:

- для сум річного оподатковуваного прибутку до 25 тис. грн. -- 15%;

- для сум в інтервалі від 25 до 75 тис. грн. -- 3750 грн. плюс 25% із суми, що перевищує 25 тис. грн.;

- для сум понад 75 тис. грн. -- 16250 грн. плюс 30% із суми, що перевищує 75 тис. грн., однак, якщо платником задекларовано прибуток до оподаткування понад 250 тис. грн., то до суми перевищення застосовується знижена ставка -- 25%.

У порівнянні із затвердженою в Законі України “Про оподаткування прибутку підприємств” уніфікованої пропорційної податкової ставки для усіх фірм до 25%, запропонована шкала оподаткування прибутків підприємств є більш гнучкою і менш ризикованою із фіскальної точки зору.

Також, проблему щодо дрібних компаній (мікро-фірм) та деякі інші недоліки вітчизняної методики справляння податку на прибуток підприємств, про які йшлося вище, можна успішно зняти за допомогою введення до неї спеціальних преференції:

- меншої періодичності його сплати (без перерахування авансових платежів) і подачі звітності залежно від розмірів фінансово-господарської діяльності;

- права на використання касового способу податкового обліку;

Задля стимулювання прискореного накопиченню капіталу та поліпшення інвестиційних можливостей малих компаній запроваджувати пільгові умови амортизації (підвищені ставки амортизаційних відрахувань, право списувати на затрати значну частину основних фондів після їх придбання тощо). Це дає змогу легітимне знизити базу оподаткування корпораційним податком і вивільнити певну частину прибутку для оновлення й удосконалення виробництва.

Виходячи із вищесказаного, доцільно запровадити амортизаційні привілеї для малих підприємств в Україні, а саме дозволити їм на власний вибір збільшувати ставки амортизаційних відрахувань принаймні вдвічі.

Запропонований комплекс заходів, спрямованих на оптимізацію чинної технології справляння податку на прибуток із малих підприємств, що враховує специфіку їхньої фінансової діяльності, сприятиме реалізації потужного фіскального та стимулювального потенціалів оподаткування малого підприємництва в Україні.

Законодавство має стати простим, зрозумілим для суб'єктів оподаткування, не повинно вносити додаткових бюрократичних та правових труднощів як в роботу податкових органів, так і суб'єктів господарювання. Стосунки працівників податкової служби з платниками податків мають ґрунтуватися на повазі, довірі, можливості компромісу у вирішенні податкових питань.



ВИСНОВКИ

На сьогодні в Україні порядок обчислення та сплати різних видів податків і відрахувань регулюється 28 законами. Усього за чинним законодавством передбачено 20 загальнодержавних податків, зборів і відрахувань та 14 місцевих податків і зборів.

Конституцією України закріплено положення про те, що система оподаткування встановлюється лише законами України. Це потребує приведення усього податкового законодавства у відповідність із Конституцією України і водночас створює підґрунтя для удосконалення системи оподаткування.

Чинна податкова система зазнає критики як з боку наукових кіл, так і з боку підприємців, політичних діячів, депутатів. Однак дедалі очевиднішим стає, що ця критика ґрунтується на емоційних і поверхових оцінках економічної дійсності, вона позбавлена глибокого аналізу фінансових зв'язків в економіці, усвідомлення дійсних потреб держави у фінансових ресурсах для виконання покладених на неї функцій щодо регулювання темпів і пропорцій розвитку економіки, підтримання на належному рівні суспільного добробуту, обороноздатності, систем державного управління.

На сьогодні є підстави стверджувати, що податкова система виявилася неадекватною щодо умов перехідної економіки, створила значні податкові навантаження на суб'єктів господарювання, призвела до невиправданого вилучення обігових коштів підприємств, виникнення додаткової потреби у кредитних ресурсах. Дуже негативно вплинули на результати господарської діяльності суб'єктів нарахування на фонд оплати праці. Надмірна кількість податкових пільг зумовила необґрунтований перерозподіл валового внутрішнього продукту, створила неоднакові економічні умови для господарювання. Усе це призвело до виникнення значного неофіційного сектора економіки, ухилень від оподаткування, затримки податкових надходжень.

Розглянемо основні риси податкової системи України.

І. Хоч податки відіграють значну роль в економіці всіх зарубіжних країн, в Україні ми маємо один із найвищих (навіть порівняно з постсоціалістичними країнами) рівнів оподаткування. До об'єктивних причин, що зумовлюють його, можна віднести:

1. Неможливість одночасного реформування відносин власності. Існування ж державної власності й державних підприємств викликає необхідність їхньої певної державної підтримки, а в умовах існування платежів із прибутку цих підприємств - зміни їх відповідною системою податків, які б давали змогу акумулювати достатні для такої підтримки кошти.

2. Неможливість повної і швидкої комерціалізації охорони здоров'я, освіти, науки, культури, які потребують значних державних коштів.

3. Необхідність зростання державних витрат на соціальний захист населення внаслідок падіння рівня життя під впливом економічної кризи та інфляцій.

Отже, основні причини, що зумовлюють високий рівень оподаткування в Україні, лежать у площині суб'єктивного фактору. Основні серед них такі:

1. Зволікання з ринковими перетвореннями в Україні, яке стало на заваді скороченню витрат державного бюджету, а отже, і зменшенню рівня оподаткування.

2. Помилки у проведенні податкової політики, які породили значні масштаби ухилення від оподаткування. Неможливість акумулювати за цих умов достатні доходи в державний бюджет призводила до найпростішого виходу з важкої ситуації - підсилення податкового пресу на тих, хто ще сплачував податки.

3. Зростання дефіциту державного бюджету, що сталося через помилки у політиці державних витрат, яке також супроводжувалося пошуком шляхів збільшення державних доходів, а єдиним засобом такого збільшення вважалося підвищення загального рівня оподаткування.

Таким чином, рівень податкового тягаря в Україні можна оцінити як надмірний у тому смислі, що він вищий, ніж зумовлений об'єктивними причинами і обставинами.

ІІ. Співвідношення прямих і непрямих податків в Україні протягом років. Структура податкової системи України підтверджує ту закономірність, згідно з якою в умовах низького рівня доходів юридичних і фізичних осіб, низького рівня податкової культури, недосконалості фіскального законодавства і роботи податкових служб неможливо забезпечити переважання в структурі податкової системи прямих податків. В Україні чинником, що підсилює цю закономірність, є падіння реальних доходів підприємств, зростання числа збиткових підприємств в умовах однієї з найглибших економічних криз. За цих обставин збереження порівняно значної ролі прямих податків може бути забезпечене лише шляхом надмірного оподаткування як юридичних, так і фізичних осіб, що руйнує стимули до економічної діяльності, а саме: оподаткування таких особистих доходів, які в усьому світі або взагалі не оподатковуються, або оподатковуються за більш низькими ставками, а також штучне завищення оподатковуваного прибутку шляхом зниження таких складових собівартості, як зарплата й амортизація.

Закономірне, а не штучне підвищення ролі прямих податків може бути забезпечене тільки внаслідок загальної зміни економічної ситуації в країні: економічного піднесення, зростання особистих доходів і доходів підприємств.

Тому з думкою про те, що основу податкової системи повинні становити прямі податки, можна погодитися в тому разі, якщо мовиться про стратегічний напрям реформування податкової системи України, а не про напрям її зміни найближчим часом.

ІІІ. Пряме оподаткування в Україні базується на двох основних видах податків: податку на прибуток підприємств і прибутковому податку з громадян.

Глибинною причиною відмінностей у структурах прямого оподаткування є відмінності у структурі ВВП. Так, якщо в розвинутих країнах частка оплати праці у 1996 р. становила 60,6% у США, 56,4% в Японії, 54,5% у Німеччині, частка прибутку відповідно: 30,8%, 37%, 34,2%, то в Україні у 1998 р. при частці прибутку 30,8% частка зарплати становила лише 33,8%.

Важливою причиною високої частки податку на прибуток підприємств (зокрема причиною багаторазового перевищення часткою цього податку частки особистого прибуткового податку) є особливість податкової політики в Україні, що проявляється у встановленні надмірного податкового тягаря на підприємства. Цей тягар надмірний внаслідок особливостей обліку фінансових результатів в Україні (за підрахунками спеціалістів, 30-процентне оподаткування прибутку, розраховане у відповідності з чинною в Україні методикою, дорівнювало 48-54-процентному оподаткуванню у відповідності з моделлю, запропонованою основами Світового податкового кодексу).

IV. Структура непрямих податків в Україні характеризується переважанням ПДВ і відрахувань у фонди: Пенсійний, зайнятості та соціального захисту населення.

Щодо зростання ролі ПДВ, то воно хоч і відбиває загальну тенденцію, властиву більшості розвинутих країн, усе ж є надмірним: частка ПДВ в доходах бюджету України вища, ніж у розвинутих країнах, а частка акцизного збору занадто низька. У багатьох країнах структура непрямих податків урівноваженіша або характеризується переважанням частки універсальних акцизів над часткою специфічних акцизів у 1,5-2 рази.

Особливість структури непрямих податків в Україні має як об'єктивні, так і суб'єктивні причини. До об'єктивних причин можна віднести те, що по-перше, в розвинутих країнах унаслідок високого рівня доходів більшості населення (60% - середній клас) коло покупців підакцизних товарів ширше, ніж в Україні, де чималий контингент населення купує лише два види підакцизних товарів - горілчані й тютюнові вироби; по-друге, в умовах економічної кризи, інфляції, падіння рівня доходів, зростання масштабів тіньової економіки ПДВ є одним із найефективніших у фіскальному плані податків.

До суб'єктивних причин, що зумовлюють структуру непрямого оподаткування в Україні, можна віднести причини, породжені особливостями податкової політики з її фіскальною спрямованістю, недосконалістю, яка є наслідком як незначного досвіду проведення самостійної податкової політики, так і відсутністю достатньої кількості кваліфікованих спеціалістів.

Таким чином, у цілому структура податкової системи України відповідає загальним закономірностям, властивим розвитку податкових систем. Ці закономірності становлять об'єктивну межу податкової системи України на сучасному етапі. Зміна основних характеристик цієї системи можлива лише за умови усунення причин, що їх зумовлюють, тобто зміни певних параметрів соціально-економічної системи України.

Податкова система України пройшла певний період свого становлення й нині перебуває на етапі удосконалення. З огляду на це актуальним є наукове обґрунтування основ податкової системи.

Уся система оподаткування діє у соціально-економічному середовищі й має зв'язок із ним через законодавчі акти. Метою системи є створення фінансових умов для виконання державою економічних і соціальних функцій. Цілі соціально-економічні системи завжди множині. Система оподаткування не буде ефективною, якщо вона виконуватиме тільки основну функцію - фіскальну. Фінансова практика виробила, а наука сформулювала ряд критеріїв, яким відповідає ефективна система оподаткування.

Податкова система може вважатися ефективною за двох умов: коли фінансово забезпечується виконання функцій держави і коли достатньо виконуються основні принципи оподаткування.

Становлення податкової системи України відбувається у важких економічних, соціальних і політичних умовах. Складність економічних умов полягає в тому, що в Україні відбувається економічний спад, економіка перебуває на перехідному етапі від централізовано-планової до ринкової. Складність соціальних умов - в успадкованій від минулого системі соціального захисту, яка більшою мірою зорієнтована на державний бюджет і меншою - на заощадження громадян. Складність політичних умов полягає у відсутності в політичної еліти єдності щодо напрямків економічних реформ, а як наслідок, і єдності щодо податкової системи.

Крім того, треба вести постійну просвітницько-пропагандистську роботу з платниками податків як щодо роз'яснення їм податкового законодавства, так і щодо “втілення” у їхню свідомість ідеї про необхідність і неминучість сплати податків. Для цього при ДПА створюються відділи для роботи з платниками податків, ухвалено проект довгострокової програми з формування високої податкової культури населення та ідю створення асоціації платників податків як громадської організації. Але відсутність традицій сплати податків в Україні ще довго даватиметься взнаки, і це одна із причин того, що прогресивне податкове законодавство в Україні дає менший ефект, ніж у тих же розвинутих європейських країнах.

Відсутність усталених інститутів податкової системи призводить до нестабільності податкового законодавства. Уряд і законодавці змушені весь час шукати такий варіант податкового законодавства, який, з одного боку, врахував би досвід економічно розвинутих країн, а з другого, відповідав би “традиціям” і “звичкам” платників податків. Закони можна змінити швидко, а звички змінюються тільки поступово. Законодавство можна змінювати щороку, а ефект буде той самий. Тому у процесі вдосконалення податкового законодавства необхідно врахувати специфічні, економічні, соціальні й політичні умови України.

Україна ще не визначилася із стратегією свого розвитку, передусім із тим, яку модель економіки вона будує і якою має бути властива їй модель державного регулювання. Також було б стратегічною помилкою розробити Податковий кодекс на основі певної моделі податкової системи, не визначивши модель державного регулювання економіки. Адже одним із основних принципів оподаткування має бути принцип достатності податків для виконання конституційно закріплених функцій держави, які визначаються концепцією державного регулювання економіки.

Податкова система країни є продуктом не лише економічного, а й політичного розвитку суспільства. Вона віддзеркалює інтереси різних суспільних груп та політичних партій і становить результат консенсусу, до якого прийшли ці сили в процесі ухвалення податкових законопроектів.

Усе це й вимагає нетрадиційного підходу до кодифікації податкової системи України. Результатом такого підходу можуть бути, з одного боку, стабілізація основ оподаткування, закладення підвалин цілісної податкової бази, з другого - створення сприятливих умов для вдосконалення механізму нарахування і стягнення податків.

Размещено на Allbest.ru

...