Фінансові ресурси діяльності підприємств та проблеми їх зростання в сучасних умовах
Джерела та способи забезпечення фінансовими ресурсами підприємств. Місце та роль оцінки фінансового стану підприємства та його інформаційне забезпечення. Основні ознаки неплатоспроможності, діагностика банкрутства. Управління прибутками підприємства.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 25.01.2013 |
| Размер файла | 616,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
6
Размещено на http://www.allbest.ru/
РЕФЕРАТ
Дипломна робота на тему: «Фінансові ресурси діяльності підприємств та проблеми їх зростання в сучасних умовах».
Виконав студент: Лещенко Артем Вікторович
Дипломна робота містить: 106 сторінок, 10 таблиць, 4 рисунків, 42 літературних джерел, 8 додатків.
Мета роботи: дослідження теоретичних підходів до основ фінансової діяльності підприємства та розробка пропозицій щодо збільшення обсягу його фінансових ресурсів.
Об'єктом дипломної роботи є процес руху фінансових ресурсів приватного підприємства «Деметра».
Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні основи механізму управління фінансовими ресурсами на підприємстві.
Робота присвячена проведенню аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства і оцінки його фінансового становища, визначенню найважливіших напрямків підвищення ефективності використання фінансових ресурсів і шляхів їх укріплення, а також дослідженню існуючої системи організації управління фінансами, визначенню її недоліків і шляхів вдосконалення, розробці рекомендацій щодо раціонального використання фінансових ресурсів підприємства.
Методи дослідження: системного підходу - для аналізу руху фінансових потоків; формальної і діалектичної логіки - для досягнення послідовності проведення дослідження; порівняльних оцінок - для аналізу показників руху і ефективності використання грошових потоків підприємства; кількісного аналізу, розрахунку коефіцієнтів - для виявлення напрямків, динаміки і структури показників діяльності підприємства.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: ФІНАНСОВА СТІЙКІСТЬ, ФІНАНСОВІ РЕСУРСИ, ЛІКВІДНІСТЬ, ПЛАТОСПРОМОЖНІСТЬ, БАНКРУТСТВО, ПРИБУТОК, КАПІТАЛ, СОБІВАРТІСТЬ, РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ
ВСТУП
У сучасних умовах становлення економіки України розвиток вітчизняного бізнесу набуває особливої динамічності. Це пояснюється наявністю досить жорсткої конкуренції як із боку українських, так і зарубіжних компаній, підвищенням вимог споживачів до товарів і послуг, що пропонуються на ринку. З іншого боку, підприємство є також споживачем різного роду ресурсів.
Отже, воно у процесі своєї господарської діяльності стикається з багатьма контрагентами (кредиторами, дебіторами). Тому, аби зайняти своє місце на ринку й успішно працювати, підприємство має враховувати багато чинників, що впливають на його діяльність, планувати й прогнозувати власні кроки. Звичайно, досить важливе значення має професійна робота маркетингової служби підприємства. Однак на сучасному етапі розвитку дедалі вагомішого значення набуває саме управління фінансовою системою підприємства, оскільки фінансові ресурси є базисним ресурсом, без якого неможливе функціонування й розвиток підприємства.
Фінансові ресурси формуються ще до початку діяльності підприємства в процесі утворення статутного фонду. Далі ці кошти інвестуються для забезпечення виробничо-господарської діяльності, розширення й розвитку виробництва. Саме так підприємство отримує можливість займатися виробництвом і збутом продукції, одержувати доходи. Грошові ресурси підприємств зберігаються в касі, а також на поточному, валютному та інших рахунках у банківських установах.
Грошові ресурси надходять на підприємство також від фінансово-інвестиційної діяльності підприємств: від акцій, облігацій та інших видів цінних паперів; від вкладання коштів на депозитні рахунки; від здавання майна в оренду.
Зараз у фінансовому житті підприємств відбуваються найбільш хворобливі процес - зіткнення старих підходів к організації фінансової роботи з новими потребами життя, з новими функціями фінансів підприємства.
Рано чи пізно керівники підприємства стикаються з проблемами управління фінансовими ресурсами: виявляється, що показники і процедури, які були використані раніше для планування діяльності підприємства, наприклад, об'єм виробленої продукції, не дають йому успішно конкурувати із-за високої собівартості продукції і поява конкурентів не тільки починає заважати отриманню прибутків, але і зводить іноді прибуток до нуля.
Розуміння того, що на підприємстві необхідно міняти систему управління, більш ефективно управляти фінансовими ресурсами приходить швидко, тому що від цього залежить подальший фінансовий стан підприємства.
Ефективність використання фінансових ресурсів впливає на фінансову стійкість підприємства, його ліквідність, платоспроможність, ділову активність та рентабельність,тому ефективна діяльність підприємства не можлива без розумного управління фінансовими ресурсами.
Актуальність даної проблеми на сучасному етапі й у перспективі обумовила вибір теми дійсного дослідження, його мету і задачі.
Мета дипломної роботи: дослідження теоретичних підходів до основ фінансової діяльності підприємства та розробка пропозицій щодо збільшення обсягу його фінансових ресурсів.
Для досягнення мети в дипломній роботі були вирішені наступні задачі:
розглянуто основні теоретичні положення фінансової діяльності на підприємстві;
проведено аналіз основних показників фінансово - господарської діяльності ПП «Деметра»;
здійснено аналіз діагностики банкрутства підприємства;
розроблено шляхи збільшення забезпечення власними фінансовими ресурсами підприємства.
Методологічною основою роботи є класичні положення економічної теорії, праці сучасних вчених економістів. При виконанні досліджень і розрахунків використовувалися методи вибіркового спостереження, статистики, експертних оцінок.
При дослідженні поставлених питань були використані методичні й інструктивні матеріали державних і галузевих органів управління, статистична інформація.
Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні основи механізму управління фінансовими ресурсами на підприємстві.
Основними джерелами інформації для аналізу фінансового стану в даній роботі служить фінансова звітність ПП «Деметра» за 2007 - 2009 рр.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В СУЧАСНИХ УМОВАХ
1.1 Джерела та способи забезпечення фінансовими ресурсами підприємств
Під терміном «фінансові ресурси» підприємств в економічній науці й на практиці прийнято вважати сукупність фондів грошових коштів і грошові кошти у не фондовій формі, які є у розпорядженні підприємств.
Фінансові ресурси виступають матеріальними носіями фінансових відносин, вони є вихідним видом ресурсів, які формують інші ресурси для організації виробничих, бізнес-процесів, забезпечують процес виробничого перетворення ресурсів підприємства та вартісного відтворення, а отже і процесу кругообігу капіталу.
Перехід на ринкові умови господарювання, запровадження комерційних засад у діяльність підприємств, приватизація державних підприємств потребують нових підходів до формування фінансових ресурсів. Так, нині важливе місце в джерелах фінансових ресурсів належить пайовим та іншим внескам фізичних та юридичних осіб, членів трудового колективу. Водночас значно скорочуються обсяги фінансових ресурсів, які надходять від галузевих структур, обсяги бюджетних субсидій від органів державної влади. Збільшується значення прибутку, амортизаційних відрахувань та позикових коштів у формуванні фінансових ресурсів підприємств [33, С. 82].
Структура джерел фінансового забезпечення впливає на балансування між фінансовою стійкістю і фінансовим ризиком діяльності підприємства.
Грошові кошти, які є у розпорядженні підприємства, можна поділити на кілька груп залежно від джерел їх створення. Одна з класифікацій представлена на рис.1.1.
Рис.1.1. Поділ фінансових ресурсів підприємства за джерелами формування
1. Привласнені кошти: статутний капітал - вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства; кошти засновників, страхові відшкодування; кошти міжнародної технічної допомоги; кошти та кредити, отримані без вимоги їх повернення; бюджетні кошти, передані в розпорядження підприємствам.
2. Власні кошти: амортизаційні відрахування; чистий прибуток у національній валюті; іноземна валюта [13, С. 76].
Прибуток є формою фінансових ресурсів, прирощених (зароблених) підприємством у результаті його господарської діяльності. Він спрямовується насамперед на розвиток виробництва. Капітальні вкладення та приріст оборотних коштів відображають збільшення статутного фонду, тобто тих ресурсів. Які постійно перебувають у розпорядженні підприємства. Крім того, за рахунок прибутку здійснюються певні поточні затрати, які податкове законодавство не дозволяє відносити на валові витрати.
Роль прибутку як фінансового ресурсу характеризується саме його використанням на розширення виробництва. В умовах ринку стабільні позиції мають тільки ті підприємства, що постійно розвиваються. Можливості ж розвитку визначаються масою отриманого прибутку [17, С. 90].
3. Залучені кошти: тимчасово вільні кошти резервів, що формуються за рахунок чистого прибутку; реінвестовані кошти резерву на виплату дивідендів; перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською; інші види заборгованості (із заробітної плати та нарахувань на неї, платежів до бюджету тощо).
4. Позичені кошти: кредити банків (довготермінові, середньо термінові, короткотермінові), лізинг (фінансовий) - товарний кредит; франшиза; комерційний кредит; факторинг; кошти, що надходять з бюджету, міністерств на умовах повернення.
Основними ознаками грошових коштів, які характеризують фінансові ресурси, матеріальної основи функціонування фінансів підприємств є джерела їх походження і право суб'єкта господарювання розпоряджатися ними без будь-яких обмежень.
Однозначно, що фінансові ресурси є грошовим вираженням новоствореної вартості на підприємстві. Тобто джерелом їх формування є валовий внутрішній продукт.
Так, спочатку з грошових надходжень відшкодовують авансовані в процесі виготовлення продукції обігові кошти і погашають заборгованість за короткотерміновими кредитами, взятими на придбання матеріальних цінностей, енергоносіїв тощо.
Закінчується процес відшкодування затрат, пов'язаних з основною діяльністю, формуванням амортизаційних відрахувань, спрямуванням відповідної частини коштів до державних цільових фондів та інших витрат, необхідних для функціонування виробництва і продажу продукції.
Одночасно із загальної суми надходжень виділяється фонд оплати праці з нарахуваннями, пов'язаними із соціальним захистом працівників.
Решта коштів, після віднесення на доходи адміністративних витрат і витрат на збут продукції та інших витрат загальногосподарського характеру, сплати до бюджету податків і платежів, залишається на підприємстві у вигляді чистого прибутку [17, С. 112].
Таким чином, основою формування фінансових ресурсів є грошові кошти у вигляді амортизаційних відрахувань і грошових резервів, які формуються з прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства.
У розпорядженні підприємства перебувають кошти, отримані у вигляді поповнення засновниками статутного фонду, фінансової допомоги без вимоги її повернення, дотацій та субсидій з бюджету, різного виду відшкодувань тощо.
На розмір грошових коштів, що є у розпорядженні підприємства впливають надходження ресурсів у вигляді позичених (банківські та комерційні кредити) та залучених (різного виду заборгованості) ресурсів.
Це означає, що на підприємствах грошові кошти перебувають у вигляді резервів та в інших формах.
Враховуючи, що грошові кошти підприємств входять у цільові резерви, важливою ознакою фінансових ресурсів варто вважати право суб'єкта господарювання розпоряджатись ними без будь-яких обмежень. Відомо, що такі грошові кошти для будь-якого суб'єкта господарювання є майном і тому підприємство, залежно від форми власності, може розпоряджатися ними на правах власності, оперативного управління або повного господарського відання.
Ця характерна ознака фінансових ресурсів не може бути застосована до коштів, отриманих від міністерств (асоціацій) чи державних цільових фондів на умовах повернення, довготермінових та середньо термінових кредитів та ін.
Таким чином, фінансовими ресурсами підприємства можна вважати сукупність грошових резервів та надходжень цільового призначення, якими воно розпоряджається на правах власності, оперативного управління або повного господарського відання і використовує на статутні потреби [9, С. 54].
Виробнича і фінансова діяльність підприємств починається з формування фінансових ресурсів. Вони мають створити передумови для стабільного процесу виробництва та його постійного зростання, що визначає конкурентоспроможність підприємства на ринку. Врешті-решт виграє той, хто зуміє залучити більше ресурсів з найменшими затратами.
Стабільність функціонування підприємства ґрунтується на достатності фінансових ресурсів та їх стабільному кругообігу.
Перспективи розвитку підприємства визначаються його можливостями у нарощенні та залученні фінансових ресурсів [4, С. 62].
Усім підприємствам для свого існування і розвитку необхідний капітал, який забезпечується шляхом фінансування.
Фінансування - це отримання суб'єктом господарювання необхідних грошових фондів для здійснення господарської діяльності. В теорії фінансового менеджменту виділяються два основні види фінансування: внутрішнє та зовнішнє.
Внутрішнє фінансування - це таке фінансування, при якому кошти генеруються всередині фірми. Це є власні кошти. В цьому випадку кошти можуть надходити із таких джерел:
прибутки;
продаж ліквідних активів;
скорочення оборотного капіталу;
кредити від постачальників;
дебіторська заборгованість;
амортизаційні відрахування.
Сьогодні для малих і середніх підприємств України це джерело не є головним, оскільки розміри прибутків є невеликими. Крім того, собівартість вітчизняного виробника так завантажена надбавками, що сподіватися йому на високий прибуток не доводиться. Національний виробник у наш час є абсолютно незахищений від дешевого імпорту.
Отже, малі господарські одиниці мають обмежені можливості для перетворення прибутку у додатковий капітал з метою розширення виробництва.
Якщо вдало продати мало використовувані активи (транспортні засоби, обладнання, приміщення тощо), то можна отримати необхідні гроші. Однак основний капітал підприємств сьогодні на 60 - 40% зношений, тому продати його на ринку часто дуже важко, а то й неможливо. В стартовій ситуації краще активи брати в оренду, ніж купувати у власність.
Якщо спробувати зменшити короткострокові активи (запаси, готову продукцію, незавершене виробництво, товари тощо), то теж можна отримати певні кошти. Однак вилучення цих грошей з обороту означатиме спад господарської активності, що автоматично відіб'ється на обсягах виторгу і прибутках фірми [19, С. 143].
Грошові кошти всередині фірми можуть з'явитися шляхом інкасації грошей за векселями. Цей спосіб не допускає великого старіння дебіторської заборгованості. Вилученню дебіторської заборгованості сприяє факторинг.
Зовнішніми джерелами фінансування підприємств можуть бути комерційні банки, небанківські фінансові установи (страхові компанії, довірчі товариства, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, пенсійні фонди), приватні фірми, урядові і регіональні програми, продаж акцій та ін [28, c. 107].
Кожен вид зовнішнього фінансування підпадає під одну з двох категорій: фінансування шляхом отримання позик і фінансування шляхом випуску акцій. Як правило, фінансування з допомогою позик вимагає майнового забезпечення позики (автомобіль, дім, земля, коштовності тощо). Фінансування з допомогою випуску акцій. Як правило, не вимагає забезпечення і дає інвестору право на частку власності.
Отже, не треба змішувати довгостроковий кредит із залученням коштів шляхом продажу акцій. Між цими двома формами фінансування є велика різниця. В останньому випадку не вимагається повернення грошей. Власник фірми отримав їх в обмін на повну частку участі в його фірмі. В такий спосіб власник приймає в свою фірму людей, які здатні ризикувати капіталом. Їх більше цікавить потенційний дохід, ніж негайний прибуток на інвестиційний капітал.
В Україні фінансування малих і середніх підприємств за допомогою випуску акцій є поодиноким явищем. Це пов'язано з тим, що акціонерне товариство як організаційно-правова форма є типовою не для малих, а для великих підприємств. І, по-друге, процес корпоратизації в Україні знаходиться у зародковому стані. На різних етапах існування підприємства використовуються різні джерела фінансування.
Ще одним джерелом фінансування підприємств є приватні інвестори. В США, наприклад, з цього джерела фінансується близько 30 тис. фірм-початківців. В Україні це явище також існує, але у незрівнянно менших розмірах. Приватні особи, які розпоряджаються своїм капіталом, приймають рішення про інвестування, часто користуються послугами радників (бухгалтерів, фінансистів, технічних експертів, юристів).
Банки висувають фірмам деякі вимоги. По-перше, власник мусить вкласти у проект 25-50% власних коштів. По-друге, банки вимагають гарантії у вигляді застави під кредит. По-третє, короткострокові кредити можуть надаватися банками у випадку тимчасової фінансової скрути, яка виникає у зв'язку із витратами виробництва і обороту, не забезпеченими надходженнями коштів у відповідному періоді.
Середньострокові кредити можуть надаватися на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капіталовкладень. Довгострокові кредити надають для формування основних фондів. Об'єктами кредитування можуть бути капітальні затрати на реконструкцію, модернізацію і розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію тощо [33, С. 276-277].
1.2 Місце та роль оцінки фінансового стану в забезпеченні фінансування діяльності підприємства
Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об'єктивно здійснити не через один, навіть найважливіший, показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально і всебічно характеризують фінансовий стан підприємства.
Показники оцінки фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хто пов'язаний із підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому плані, а отже. Прийняти рішення про економічну доцільність продовження своїх відносин з підприємством або встановлення таких відносин. У кожного з партнерів підприємства - акціонерів, банків, податкових адміністрацій - свій критерій економічної доцільності. Тому й показники оцінки фінансового стану мають бути такими, щоб кожний партнер зміг зробити вибір, виходячи з власних інтересів.
Зрозуміло, що в підтримуванні доброго фінансового стану заінтересоване передовсім саме підприємство. Однак такий фінансовий стан формується в процесі взаємовідносин будь-якого підприємства з постачальниками, покупцями, акціонерами, банками та іншими юридичними і фізичними особами. Інша річ, що безпосередньо від підприємства залежить міра його економічної привабливості для всіх цих юридичних осіб, котрі завжди мають можливість вибору між багатьма підприємствами, спроможними задовольнити той самий економічний інтерес.
Отже, вкрай потрібно систематично, детально й у динаміці аналізувати фінанси підприємства. Оскільки від поліпшення фінансового стану підприємства залежить його економічна перспектива.
За умов ринкової економіки підприємство здійснює свою виробничо-торговельну діяльність самостійно, але конкуренція, що полягає в змаганні підприємств за споживачів їхньої продукції, змушує продавця (виробника) враховувати інтереси й побажання покупців і виробляти ту продукцію, яка їм потрібна. Підприємство, що програло в цій боротьбі, звичайно стає банкрутом, тобто не може оплатити вартості товару, робіт та послуг, розраховуватись з бюджетом, а через те наражається на небезпеку примусового продажу свого майна Отже, щоб запобігти катастрофи, підприємство мусить постійно стежити за ситуацією на ринку і забезпечувати високу конкурентоспроможність своєї продукції [19, С. 82-83].
Одним з інструментів з'ясування реальної конкурентоспроможності є аналіз фінансового стану підприємства. Аналіз фінансового стану навіть найблагополучнішого підприємства є постійною необхідністю, бо не можна вести господарство без аналізу його доходів і витрат. Це було важливо завжди, а тим більше - нині, коли на зміну безгосподарності й безвідповідальності приходить підприємництво, сувора дисципліна й ощадливість. Закони ринкової економіки потребують відповідного способу мислення й поведінки всіх її учасників. Ринкова економіка приводить у рух усі ресурси, аби кожна вкладена в підприємство гривня давала найвищий прибуток. Щоб забезпечити це, необхідно постійно аналізувати фінансовий стан, проводити обґрунтоване дослідження фінансових відносин і руху фінансових ресурсів у процесі господарської і торговельної діяльності кожного підприємства.
За умов суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки використання їхнього майна та капіталу, ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості та прибутковості, а також пошуку на цій основі способів підвищення і зміцнення фінансової стабільності підприємства.
Особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити, тільки своєчасно і об'єктивно проаналізувавши фінансовий стан підприємств.
Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, величина прибутку багато в чому залежить від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, визначаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.
Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою моделей, методів і показників, які відбивають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів [25, С. 117].
Фінансовий стан підприємства безпосередньо залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Передовсім зміцненню фінансового стану підприємства сприяють безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції.
Як звичайно, чим вищими є показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижчою їхня собівартість, тим вищою буде прибутковість підприємства, а це також позитивно впливатиме на його фінансовий стан.
І навпаки, неритмічність виробничих процесів, погіршання якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, через що погіршується його платоспроможність.
Існує і зворотній зв'язок, оскільки брак коштів може спричинити перебої в забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже, у виробничому процесі.
Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на організацію систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, додержання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.
Саме цим обумовлюється потреба і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, яка багато важить у забезпеченні його стабільної діяльності.
Отже, фінансовий стан - це одна з найважливіших характеристик кожного підприємства.
Метою оцінки фінансового стану підприємства пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як підґрунтя стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами [38, С. 328].
Основними напрямами фінансового аналізу є обґрунтування та інформаційне забезпечення прийняття підприємством адекватних рішень за такими трьома основними видами його діяльності:
операційна діяльність (управління фінансовими результатами діяльності, поточна прибуткова політика, ефективне використання фінансових ресурсів);
фінансова діяльність (управління джерелами формування фінансових ресурсів та їх розподілом, управління пасивами тощо);
інвестиційна діяльність (управління структурою, обсягами та складом активів підприємства, вибір і реалізація інвестиційних проектів).
Фінансовий стан підприємства треба систематично і всебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці - за кілька періодів; дасть змогу визначити «больові точки» у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення.
Неефективне використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій [38, С. 331].
Основними завданнями аналізу фінансового стану є:
дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;
дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;
об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості підприємства;
оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;
аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;
визначення ефективності використання фінансових ресурсів.
Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розроблення планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємства.
Кредитори й інвестори аналізують фінансовий стан підприємства, щоб мінімізувати свої ризики за позичками та внесками, а також для обов'язкового диференціювання відсоткових ставок.
У результаті фінансового аналізу менеджер здобуває певну кількість вирішальних, найінформативніших параметрів, які дають об'єктивну й точну картину фінансового стану підприємства.
Аналіз фінансового стану - це частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, який складається з двох взаємозв'язаних розділів: фінансового та управлінського аналізу [21, С. 52].
Існують кілька видів фінансового аналізу.
За організаційними формами проведення виділяють два головні види фінансового аналізу:
внутрішній аналіз;
зовнішній аналіз.
Внутрішній аналіз проводять фахівці самого підприємства.
Зовнішній аналіз здійснюють аналітики, корті є сторонніми щодо підприємства особами і не мають доступу до його внутрішньої інформаційної бази. Через це такий аналіз є більш формалізованим і загальним. Різниця у змісті зовнішнього і внутрішнього аналізу пов'язана також з різницею завдань, що їх виконують обидва види аналізу.
Особливості зовнішнього фінансового аналізу:
значна кількість суб'єктів аналізу - користувачів інформації про діяльність підприємства;
різноманітність цілей і інтересів суб'єктів аналізу;
наявність типових методик аналізу, стандартів обліку і звітності;
орієнтація аналізу тільки на публічну зовнішню звітність підприємства;
обмеженість завдань аналізу як наслідок попереднього фактора;
максимальна доступність результатів аналізу для користувачів інформації.
Основний зміст зовнішнього фінансового аналізу в основному складається з аналізу:
показників прибутку;
показників рентабельності;
фінансового стану, ринкової стійкості, ліквідності балансу, платоспроможності підприємства;
ефективності використання позичкового капіталу;
економічної діагностики фінансового стану підприємства і рейтингової оцінки емітентів.
Основним змістом внутрішнього аналізу фінансового стану підприємства є аналіз:
майна (капіталу) підприємства та впливу його використання на фінансовий стан підприємства;
фінансової стійкості та стабільності підприємства;
ділової активності підприємства;
динаміки прибутку та рентабельності підприємства і факторів, що на них впливають;
кредитоспроможність підприємства;
ефективності використання власних та залучених фінансових ресурсів;
ліквідності та платоспроможності підприємства;
самоокупності підприємства;
комплексна оцінка фінансового стану підприємства.
Цей аналіз здійснюється аналітиками підприємства і ґрунтується на широкій інформаційній базі, включаючи й оперативні дані.
Отже, зовнішній і внутрішній фінансовий аналіз різняться між собою за певними ознаками, зокрема:
за суб'єктами аналізу: якщо за зовнішнього фінансового аналізу - це підприємство та його ділові партнери, то за внутрішнього - тільки підприємство;
інформаційною базою: якщо за внутрішнього фінансового аналізу - це публічна фінансова звітність, то за внутрішнього - бухгалтерський управлінський облік та звітність;
відкритістю результатів аналізу: якщо результати зовнішнього фінансового аналізу є відкритими, то результати внутрішнього - комерційна таємниця;
регламентацією правил здійснення: якщо за зовнішнього фінансового аналізу їх установлює держава, то за внутрішнього - саме підприємство.
За обсягом дослідження виділяють повний та тематичний фінансовий аналіз підприємства:
повний фінансовий аналіз проводять з метою комплексного вивчення всіх аспектів фінансової діяльності підприємства;
тематичний фінансовий аналіз обмежується вивченням окремих аспектів фінансової діяльності підприємства. Предметом такого аналізу може бути ефективність використання активів підприємства чи фінансових ресурсів з окремих джерел, рівень фінансової стійкості та платоспроможності підприємства, оптимальність фінансової структури капіталу тощо [8, С. 184-185].
Залежно від об'єкта аналізу можна виділити такі його види:
аналіз фінансової діяльності підприємства в цілому. У процесі такого аналізу об'єктом вивчення є фінансова діяльність підприємства як такого без відокремлювання різних його структурних одиниць та підрозділів;
аналіз фінансової діяльності окремих структурних одиниць та підрозділів. Цей аналіз базується здебільшого на результатах внутрішнього аналізу підприємства;
аналіз окремих фінансових операцій. Предметом такого аналізу можуть бути окремі операції, пов'язані з коротко - або довгостроковими фінансовими вкладеннями, з фінансуванням окремих реальних проектів.
З огляду на терміни та цілі проведення виокремлюють попередній, поточний, (оперативний) та прогнозний фінансовий аналіз.
Попередній фінансовий аналіз пов'язаний з вивченням умов фінансової діяльності підприємства в цілому чи здійсненням окремих фінансових операцій. Наприклад, оцінка власної платоспроможності за потреби отримання банківського кредиту.
Поточний (чи оперативний) фінансовий аналіз проводиться в процесі поточної фінансової діяльності з метою оперативного впливу на результати фінансової діяльності. Як водиться, він обмежується невеликим проміжком часу (місяць, квартал).
Прогнозний (чи перспективний) фінансовий аналіз здійснюється підприємством за прогнозними або очікуваними даними, які порівнюють з даними відповідного звітного періоду. Він дає змогу глибше й повніше проаналізувати перспективний фінансовий стан і результати фінансової діяльності підприємства, ніж попередній та поточний, оскільки базується на звітних матеріалах, а також уможливлює прогнозування діяльності підприємства в майбутньому [13, С. 71].
Традиційна практика аналізу фінансового стану підприємства створила певні прийоми й методи його здійснення.
Можна назвати шість основних прийомів аналізу:
1. горизонтальний (часовий) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з відповідним показником за попередній період;
2. вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;
3. трендовий аналіз - порівнювання кожної позиції звітності з відповідними показниками за кілька попередніх періодів та визначення тренду - основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів(за допомогою тренду здійснюється перспективний прогнозний аналіз фінансового стану);
4. аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначенням взаємозв'язків показників;
5. порівняльний аналіз - внутрішньогосподарський аналіз різних показників звітності самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми проти показників конкурентів або середньо галузевих та середніх показників;
6. факторний аналіз - визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник розділяють на окремі складові, так і оберненим (синтез), коли його окремі елементи об'єднують у загальний результативний показник.
Предметом фінансового аналізу підприємства є його фінансові ресурси, їх формування та використання.
Значна увага до аналізу фінансового стану підприємства та його оцінки приділяється тому, що з одного боку, він є результатом діяльності підприємства, свідчить про досягнення, з другого - виявляє передумови розвитку підприємства [38, С. 333].
1.3 Інформаційне забезпечення фінансового аналізу
Звітність - це підсумковий етап бухгалтерського обліку, що являє собою найповнішу, найоб'єктивнішу і найдостовірнішу інформаційну основу для аналізу фінансової діяльності підприємства. На цій основі розробляються методики аналізу, читання цієї інформації. Методика аналізу має допомогти отримати відповідь на цілу низку питань, зокрема:
з яким майном підприємство почало роботу в звітному періоді;
яких фінансових результатів досягло підприємство за звітний період;
яка ліквідність і платоспроможність підприємства у звітному періоді;
які зміни відбулися протягом звітного періоду в майновому стані підприємства;
які перспективи поліпшення фінансової діяльності та ін.
Таким чином, проблем, які можна вирішувати, аналізуючи фінансову звітність, може бути багато, але всі вони групуються в таких напрямах, які відображають аспекти фінансування, інвестування і регулярності формування поточного фінансового результату. При цьому аналіз фінансової звітності дає можливість визначити:
куди вкладені виділені підприємству фінансові ресурси, тобто наскільки оптимальна його інвестиційна політика;
з яких джерел одержані необхідні фінансові ресурси і наскільки оптимальна структура джерел придбання майна підприємства;
які фінансові результати діяльності підприємства за звітний період і в динаміці.
Для того, щоб аналізувати фінансову звітність, аналітики підприємства повинні знати основні нормативні документи, акти, якими регламентується складання і надання звітності, зміст окремих форм, розділів, статей. Аналітику обов'язково потрібно розуміти і знати економічну сутність окремих статей звітності й показників, які можна розрахувати за даними фінансової звітності.
Як відомо, інформаційною основою аналізу фінансового стану є бухгалтерська фінансова звітність. Це система показників, які відображають майновий і фінансовий стан підприємства на конкретну дату [25, С. 28-31].
Склад, зміст, вимоги та інші методичні основи бухгалтерської звітності регламентовані Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 19 «Об'єднання підприємств», яке схвалено Методологічною радою з бухгалтерського обліку при Міністерства фінансів України і затверджено наказом Міністерства фінансів України від 7 липня 1999 р. №163.
Згідно з цим положенням бухгалтерська звітність складається із взаємопов'язаних форм, на основі яких здійснюється аналіз фінансового стану підприємства:
форма 1 «Баланс»;
форма 2«Звіт про фінансові результати»;
форма3 «Звіт про рух грошових коштів»;
форма 4 «Звіт про власний капітал».
Основним джерелом інформації для фінансового аналізу підприємства є бухгалтерський баланс (ф.№1).
Бухгалтерський баланс - це найважливіша форма бухгалтерської звітності, що відображує стан коштів підприємства та їх джерел у грошовій оцінці та кінцевий результат його виробничо-господарської діяльності на визначену дату. Складається за уніфікованою формою.
Бухгалтерський баланс вміщує інформацію, на основі якої можна встановити кошти, які має підприємство в своєму розпорядженні, джерела їх формування, напрям та ефективність використання, стан розрахунків з юридичними та фізичними особами, платоспроможність, фінансову стійкість. Він дає змогу визначити склад і структуру майна підприємства, ліквідність та оборотність оборотних коштів, наявність власного капіталу та зобов'язань (зовнішніх джерел ресурсів), стан та динаміку дебіторської та кредиторської заборгованості Одержання такої інформації - необхідна умова для прийняття обґрунтованих управлінських рішень, а також для оцінювання ефективності наступних вкладень капіталу і розміру фінансових ризиків.
За балансом визначають, чи зуміє підприємство в найближчий час виконати свої зобов'язання перед третіми особами - акціонерами, інвесторами, кредиторами, покупцями, продавцями тощо, чи йому загрожують фінансові труднощі.
Також за балансом визначають кінцевий фінансовий результат роботи підприємства як нарощування власного капіталу за звітний період, який відображають у вигляді чистого прибутку або збитку в пасиві балансу.
Отже, бухгалтерський баланс призначений не тільки для відображення стану господарських засобів і джерел їх формування на певну дату, але й для одержання інформації, необхідної для управління діяльністю підприємства, як правило, зовнішнім користувачам (фінансовим і податковим органам, банкам тощо) [17, С. 12-13].
Баланс повинен бути правильно побудованим, а саме:
повністю охопити господарський процес підприємства в усій його різноманітності;
дати належне групування господарським явищам;
вивчити зв'язок між цими явищами, тобто встановити правильну кореспонденцію рахунків, що дасть змогу аналізувати не тільки фінансово-господарську діяльність, але й рух майнових засобів підприємства.
Бухгалтерський баланс складають на підставі даних поточного бухгалтерського обліку, згрупованих в Головній книзі, журналах-ордерах, і даних аналітичного обліку. Більшість балансових статей заповнюють безпосередньо за даними головної книги про залишки (сальдо) синтетичних рахунків на звітну дату.
Бухгалтерський баланс складається з двох частин: ліва - актив, права - пасив. В активі відображають склад і розміщення засобів підприємства, в пасиві - джерела створення цих засобів (зобов'язання перед державою, банками, постачальниками, бюджетом тощо) [34, С. 73].
Для оцінювання і прогнозування фінансового стану підприємства необхідно вміти читати бухгалтерський баланс і добре володіти методикою його аналізу.
Уміти читати баланс - значить знати зміст кожної його статті, способи її оцінювання і взаємозв'язок з іншими статтями балансу, характер можливих змін по кожній статті та їх вплив на фінансовий стан підприємства.
Слід зазначити, що в деяких випадках для аналізу фінансового стану підприємства недостатньо тільки бухгалтерської звітності, особливо інвесторам. Тому положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку передбачено складання приміток до форм бухгалтерської звітності, які дають змогу зовнішнім користувачам фінансової інформації докладніше ознайомитися з фінансовим станом підприємства.
Аналізуючи фінансовий стан підприємства за цими формами і примітками, необхідно насамперед ознайомитися з П(с)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» і переконатися в тому, що всі вимоги наведеного стандарту виконуються на підприємстві. Ця звітність використовується в країнах з ринковою економікою. Її особливістю є те, що вона призначена для користувачів, які не мають права вимагати звітів, складених з урахуванням їхніх конкретних інформаційних потреб.
Слід зауважити, що за доступністю інформація поділяється на відкриту і закриту, що є комерційною таємницею, тому й аналіз фінансового стану може бути двох видів: внутрішній і зовнішній.
Внутрішній аналіз здійснюється фінансистами підприємства на основі нормативів, які застосовуються на підприємстві і є комерційною таємницею, він виконується порівнянням цих нормативів із фактичними параметрами фінансової діяльності.
Зовнішній аналіз здійснюється за даними бухгалтерської звітності зацікавленими організаціями - податковою інспекцією, банками, акціонерами, іншими структурами.
Особливість звітності, розробленої згідно з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку, полягає в тому, що нею можуть широко користуватися інвестори та інші учасники підприємницької діяльності - кредитори, постачальники, конкуренти, працівники підприємства. Кожний користувач фінансової звітності вивчає ту інформацію, яка йому потрібна для нормальної діяльності. Так, власникам підприємств потрібно визначити збільшення чи зменшення питомої частки власного капіталу, дати оцінку ефективності використання ресурсів підприємства; кредиторів і постачальників цікавлять можливість продовження кредиту, умови кредитування, гарантії повернення кредиту тощо [19, С. 254].
Докладний аналіз фінансового стану здійснює адміністрація підприємства, адже вона має можливість використовувати дані управлінського обліку, результати якого впливають на управлінські рішення.
В цьому процесі, крім фінансової звітності , використовується інформація, доступна тільки внутрішнім користувачам, до яких належить бухгалтерія та фінансовий підрозділ підприємства, а також деякі інші
його виробники. Кожен із них використовує лише потрібну йому для прийняття відповідних управлінських рішень інформацію Так, керівнику фінансового відділу важливо знати реальну оцінку діяльності свого підприємства і його фінансового стану, а керівнику маркетингового відділу необхідно знати цю інформацію для розробки стратегії виходу продукції на ринок. Тому в процесі аналізу фінансового стану підприємства використовується така інформація:
конструкторсько-технологічна;
планово-нормативна (фінансовий план, нормативи запасів);
дані всіх видів господарського обліку (оперативний, бухгалтерський, статистичний);
звітність (оприлюднена фінансова річна та квартальна, комерційна, яка складається за спеціальними вказівками, та обов'язкова статистична);
поза облікова інформація (маркетингові дослідження, закони та інструкції, експертна інформація).
Отже, для користування фінансовою інформацією підприємства надають фінансову звітність таким користувачам:
власникам (учасникам, замовникам) відповідно до засновницьких документів;
податковим органам;
статистичним органам для узагальнення і надання зовнішнім користувачам інформації;
органам Фонду державного майна України;
іншим державним органам, які проводять перевірку окремих сторін діяльності підприємства, наприклад фінансовим органам, які здійснюють фінансування витрат за рахунок асигнування з бюджету.
Річну фінансову звітність підприємства надають не пізніше 1 квітня наступного за звітним періодом року.
Підприємства, які мають у своєму складі філіали, дочірні компанії, консолідовану звітність надають не пізніше 30 червня наступного за звітним періодом року. Слід зауважити, що на основі розглянутих видів інформації підприємство має шанс своєчасно виявити й усунути недоліки у фінансовій діяльності, а також прийняти обґрунтовані управлінські рішення для поліпшення фінансового стану та платоспроможності [9, С. 49-50].
Форма 2 «Звіт про фінансові результати», зміст, форма та загальні вимоги до розкриття статей якої визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3.
Як відомо, баланс дає загальне уявлення про майновий і фінансовий стан підприємства, а форма 2 «Звіт про фінансові результати» характеризує досягнуті за звітній період фінансові результати.
Звіт про фінансові результати складається з трьох розділів:
Фінансові результати.
Елементи операційних витрат.
Розрахунок показників прибутковості акцій.
В основу побудови форми 2 «Звіт про фінансові результати» покладено принцип часового здійснення господарських операцій, тобто факти здійснення їх фіксуються за тією датою, коли вони здійснювались, незалежно від того, надійшли грошові кошти на рахунок підприємства чи ні.
Звіт про фінансові результати складається наростаючим підсумком з початку року. Наприклад, коли складається звіт за 3 квартал, то він включає дані про виручку від реалізації, доходи, витрати за всі три квартали.
Наступна форма фінансової звітності - форма3 «Звіт про рух грошових коштів» - складається на основі Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 4. Причому якщо у формі 2 «Звіт про фінансові результати» наводиться інформація про результати діяльності підприємства за певний період, то звіт про рух грошових коштів характеризує вплив цієї діяльності на грошові потоки.
Грошові потоки - надходження та вибуття грошових коштів або їх еквівалентів.
Грошові кошти включають кошти в касі та на рахунках у банках, що можуть бути використані для поточних операцій [17, С. 81].
Звіт про рух грошових коштів не охоплює зміни у складі грошових коштів та їх еквівалентів і не грошові операції. Він складається з використанням показників форми 1, форми 2 та даних аналітичного бухгалтерського обліку.
Отже, рух коштів відображається у звіті розкриттям трьох видів діяльності: операційної, інвестиційної, фінансової.
Можна зробити висновок, що основною метою його складання є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, які відбувалися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період.
І нарешті, форма фінансової звітності 4 «Звіт про власний капітал», що складається на основі Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 5 з метою розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.
Ця форма звітності є новою як для України, так і для інших країн, уведення її до складу фінансової звітності відбулося згідно з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку тільки 1 липня 1998 р., де вона має назву «Звіт про зміни у власному капіталі».
На підприємствах України ця форма складається з 1 січня 2000 р. згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р.
Для надання можливості користувачам фінансової звітності порівнювати фінансові звіти за різні періоди підприємства повинні додавати до річного звіту про власний капітал звіт за попередній рік [25, С. 34].
Власний капітал підприємства - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.
Власний капітал знаходиться у розпорядженні підприємства необмежено довго і є основою довгострокового фінансування.
Частка капіталу кожного власника визначає вплив його на діяльність підприємства, а загальна сума капіталу власників визначає рівень незалежності підприємства. Крім того, власний капітал використовується для фінансування ризикованих інвестицій, на які можуть не погодитися кредитори.
Отже, основна мета підприємства - одержання прибутку - може бути здійснена тільки за умов збереження і збільшення власного капіталу.
Відомо, що не вся інформація про власний капітал відображена у формі 4 «Звіт про власний капітал». Разом з тим зовнішні користувачі фінансової звітності зацікавлені в докладнішій інформації щодо руху акцій підприємства; грошових коштів, які були внесені як плата за акції; акцій у складі статутного капіталу за окремими типами і категоріями; інформації про накопичену і сплачену суму дивідендів.
Тому всі підприємства повинні складати примітки до фінансового звіту, в яких розкриваються призначення та умови використання кожного елементу власного капіталу (крім статутного капіталу) [16, С. 68].
Звіт про власний капітал дає можливість користувачам фінансової звітності робити висновки, які чинники вплинули на зміну за рік суми та складу власного капіталу підприємства, тоді як аналіз динаміки зміни власного капіталу дає змогу визначити здатність підприємства підтримувати ефективність свого господарювання.
Висновки за розділом 1
Фінансові ресурси виступають матеріальними носіями фінансових відносин, вони є вихідним видом ресурсів, які формують інші ресурси для організації виробничих, бізнес-процесів, забезпечують процес виробничого перетворення ресурсів підприємства та вартісного відтворення, а отже і процесу кругообігу капіталу. Структура джерел фінансового забезпечення впливає на балансування між фінансовою стійкістю і фінансовим ризиком діяльності підприємства.
Усім підприємствам для свого існування і розвитку необхідний капітал, який забезпечується шляхом фінансування.
Фінансування - це отримання суб'єктом господарювання необхідних грошових фондів для здійснення господарської діяльності. В теорії фінансового менеджменту виділяються два основні види фінансування: внутрішнє та зовнішнє.
Фінансовий стан - це одна з найважливіших характеристик кожного підприємства.
Метою оцінки фінансового стану підприємства пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як підґрунтя стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.
Звітність - це підсумковий етап бухгалтерського обліку, що являє собою найповнішу, найоб'єктивнішу і найдостовірнішу інформаційну основу для аналізу фінансової діяльності підприємства. На цій основі розробляються методики аналізу, читання цієї інформації. інформаційною основою аналізу фінансового стану є бухгалтерська фінансова звітність.
Склад, зміст, вимоги та інші методичні основи бухгалтерської звітності регламентовані Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 19 «Об'єднання підприємств», яке схвалено Методологічною радою з бухгалтерського обліку при Міністерства фінансів України і затверджено наказом Міністерства фінансів України від 7 липня 1999 р. №163.
Згідно з цим положенням бухгалтерська звітність складається із взаємопов'язаних форм, на основі яких здійснюється аналіз фінансового стану підприємства:
форма 1 «Баланс»;
форма 2«Звіт про фінансові результати»;
форма3 «Звіт про рух грошових коштів»;
форма 4 «Звіт про власний капітал».
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА
2.1 Господарсько-економічна структура підприємства
ПП «Деметра» є підприємством, в якому здійснюється аудиторська перевірка незалежною аудиторською фірмою ТОВ «Зовнішаудит Меркурій» на підставі договору. Метою діяльності ПП «Деметра» є одержання прибутку на основі задоволення споживчого ринку в товарах та послугах. Форма власності компанії - колективна.
...Подобные документы
Загальна характеристика неплатоспроможних підприємств, аналіз ймовірності їх банкрутства. Причини та характеристика показників неплатоспроможності підприємства. Методика виявлення ознак негативного фінансового стану. Рекомендації щодо виходу з кризи.
курсовая работа [101,8 K], добавлен 21.04.2015Види, завдання, інформаційна база аналізу фінансового стану підприємства. Інформаційне забезпечення оцінки фінансового стану підприємства. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства ВАТ "Парадіз". Напрямки поліпшення фінансового стану підприємства.
курсовая работа [197,5 K], добавлен 14.06.2010Інформаційне забезпечення оцінки фінансового стану підприємства. Показники фінансового стану підприємства. Оцінка ліквідності та платоспроможності підприємства. Оцінка фінансової стійкості підприємства. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства.
лекция [122,8 K], добавлен 15.11.2008Ефективність функціонування підприємств різних видів економічної діяльності, показники оцінки їх фінансового стану та його окремих складових. Недоліки нормативно-критеріального забезпечення, обґрунтування переліку найбільш репрезентативних індикаторів.
статья [16,8 K], добавлен 08.12.2010Оцінка ймовірності банкрутства підприємства за моделлю Е. Альтмана, його переваги та недоліки. Вивчення прогнозування як напрямку покращення фінансового стану підприємства. Аналіз та характеристика ймовірності банкрутства українських підприємств.
статья [21,9 K], добавлен 07.02.2018Кругообіг коштів підприємств та необхідність залучення кредитів. Стан кредитного забезпечення підприємства. Оцінка кредитоспроможності та фінансового стану. Альтернативні джерела кредитного забезпечення. Оцінка ефективності кредитування підприємства.
курсовая работа [233,5 K], добавлен 05.01.2014Фінансові ресурси підприємства як об’єкт аналізу. Розрахунок економічних показників діяльності підприємств. Інформаційне забезпечення бухгалтерського балансу. Аналіз складу і структури джерел формування капіталу. Показники фінансової стійкості фірми.
курсовая работа [69,7 K], добавлен 15.10.2011Аналіз законодавства України о банкрутстві. Оцінка впливу екзогенних і ендогенних факторів потенційного банкрутства. Аналіз фінансового стану ВАТ "4-й експедиційний загін підводних і гідротехнічних робіт". Діагностика неплатоспроможності підприємства.
дипломная работа [153,3 K], добавлен 26.10.2011Визначення економічної сутності фінансового стану. Методики оцінки фінансового стану підприємств в Україні та критерії вибору з них зручнішої. Оптимальний комплекс показників оцінки фінансового стану підприємства, позиції щодо його удосконалення.
дипломная работа [137,2 K], добавлен 11.07.2011Теоретичні засади аналізу фінансового стану компанії та його роль для успішного розвитку підприємства. Особливості інформаційного забезпечення системи показників. Факторні моделі ефективності та прогнозні оцінки фінансової діяльності підприємства.
курсовая работа [64,1 K], добавлен 07.04.2012Визначення економічної сутності фінансового стану підприємства, характеристика факторів, що впливають на фінансовий стан підприємства. Обґрунтування теоретико-методичних підходів до інформаційно-аналітичного забезпечення оцінки фінансового стану банку.
дипломная работа [1,8 M], добавлен 10.06.2023Формування і реалізація стратегії управління фінансовими ресурсами, яка сприятиме їх фінансовому забезпеченню, значним темпів зростання прибутку, мінімізації фінансових ризиків, забезпечення ліквідності. Напрями гармонізації державної фінансової політики.
статья [22,4 K], добавлен 31.08.2017Характеристика підприємства як суб’єкта фінансових відносин, оцінка його діяльності на макрорівні. Фінансове забезпечення діяльності підприємств різних форм господарювання. Прийоми фінансування підприємств за рахунок власного та позичкового капіталу.
курсовая работа [49,8 K], добавлен 08.02.2011Розвиток теорії прибутку в історичному аспекті. Механізм управління фінансовими результатами господарської діяльності підприємства. Особливості застосування методів експертних оцінок і колективної генерації з метою оцінки фінансового стану організації.
дипломная работа [785,4 K], добавлен 27.07.2014Санація підприємства, класифікація санаційних заходів, їх характеристика. Коефіцієнти валового доходу, операційного та чистого прибутку. Діагностика неплатоспроможності підприємства і банкрутства за моделлю Терещенка та за R-моделлю прогнозу ризику.
контрольная работа [72,3 K], добавлен 09.07.2012Економічна характеристика компанії, аналіз основних фінансово-економічних показників діяльності компанії та зовнішнього середовища. Поняття та фінансова оцінка банкрутства компанії, інформаційне забезпечення фінансової оцінки та методи прогнозування.
курсовая работа [171,6 K], добавлен 26.11.2009Інформаційне забезпечення фінансового аналізу. Комплексне оцінювання фінансового стану підприємства. Аналіз майна та оборотних активів. Джерела формування капіталу. Ліквідність та платоспроможність підприємства, його прибутковість та рентабельність.
отчет по практике [317,5 K], добавлен 16.04.2011Сутність, види, причини, ознаки, методи та моделі оцінки банкрутства підприємства. Оцінка фінансового стану та вірогідності банкрутства СП "Вінниця-облторг". Автоматизація системи оцінки банкрутства та формування аналітичних висновків в програмі Excel.
дипломная работа [8,3 M], добавлен 25.01.2011Аналіз основних теоретичних положень щодо оцінки фінансового стану підприємства. Особливості інформаційного забезпечення, методів та прийомів оцінки ліквідності та платоспроможності підприємства. Показники фінансової стійкості, прибутку, рентабельності.
курсовая работа [61,1 K], добавлен 31.05.2010Інформаційне забезпечення аналізу прибутку підприємства. Методи оцінки його формування та використання. Автоматизована система управління формуванням доходів підприємства. Модель оптимізації використання чистого прибутку від продажів "Фокстрот-Харків".
курсовая работа [160,8 K], добавлен 09.07.2014
