Базові терміни та поняття:

Монетаризм - школа в економічній науці, яка ставить гроші у центр макроекономічної політики. Монетаризм базується на кількісній теорії грошей, що пов'язує рівень цін з кількістю грошей у народному господарстві країни. Монетаризм стверджує, що грошові фактори мають визначальний вплив на економіку і що, зокрема збільшення грошової маси державою веде швидше до інфляції, ніж до підвищення зайнятості.

Монетарист - людина, яка дотримується монетаристської теорії.

Монетизація - продаж урядом цінних паперів банкам з метою фінансування дефіциту бюджету.

Трансакція - (лат. transactio - завершення) - операція, угода, що супроводжується взаємними поступками.

Фінансовий інструмент - засіб, який використовується урядом для досягнення своєї макроекономічної мети. Наприклад, державні видатки та оподаткування можуть розглядатися як інструменти, спрямовані на досягнення повної зайнятості.

Семінарські заняття по темі 3

1. Класична кількісна теорія грошей.

2. Неокласичний варіант розвитку кількісної теорії грошей.

3. Сучасний монетаризм.

Індивідуальна робота студента під керівництвом викладача:

Дослідіть здобутки І. Фішера у сфері теорії грошей. Поясніть його вплив на розвиток сучасної економічної думки

Самостійна робота студента

1. Внесок українських науковців до теорії грошей.

2. Сучасні течії грошової теорії.

ЛІТЕРАТУРА. Основна [11,12,13,14,15,16,17,18,19,20,21,22,23,24,25]; додаткова [36,53,67,70]

ТЕМА 4. ГРОШОВИЙ ОБІГ І ГРОШОВІ ПОТОКИ

Грошовий обіг. Грошовий оборот: суть та структура. Грошові потоки. Грошові платежі як складові грошового обороту. Сукупний грошовий оборот і оборот грошей у межах індивідуального капіталу. Основні ринки та суб'єкти грошового обороту. Грошовий обіг. Фіскально-бюджетний оборот. Кредитний оборот. Фінансовий оборот. Безготівковий та готівковий грошовий оборот, їх співвідношення. Модель сукупного грошового обороту. Грошові потоки та критерії їх класифікації. Канали руху грошей. Структура грошових потоків. Механізм балансування грошових потоків. Національний дохід і національний продукт, їх роль для аналізу грошового обороту.

Грошова маса та грошові агрегати. Їх класифікація. Грошовий мультиплікатор. Грошова база. Класифікація грошових агрегатів згідно методики НБУ. Закон грошового обігу. Внесок І.Фішера до теорії грошового обігу. Швидкість обігу грошей та її чинники. Розрахунок швидкості обігу грошей. Проблема монетизації валового внутрішнього продукту.

Мета - формування системи теоретичних знань з питань грошового обігу та грошових потоків.

Завдання - усвідомлення сутності та вивчення структури грошового обороту .

Очікувані результати (компетенції): формування у студентів знань про сутність та структуру грошового обороту, види та особливості грошових потоків, розуміння змісту грошових агрегатів та вміння їх визначати, розуміння сутності закону грошового обігу та вміння його використовувати для прогнозування макроекономічних показників.

Міжпредметні зв'язки: поглиблення та конкретизація знань студентів, здобутих в процесі вивчення дисциплін «Політична економія», «Макроекономіка» з акцентом на проблематику грошово-кредитних відносин економічних суб'єктів.

1.Сутність грошового обороту

В умовах товарно-грошових відносин в процесі купівлі-продажу товарів, надання послуг, задоволення різного роду зобов'язань у грошовій формі, а також при розподілі та перерозподілі грошових коштів виникають розрахунки і платежі.

Сукупність усіх грошових платежів утворює грошовий оборот.

На мікроекономічному рівні грошовий оборот обслуговує кругооборот індивідуального капіталу. При цьому гроші виступають однією з функціональних форм капіталу, є його складовою частиною і елементом багатства, яким володіє власник цього індивідуального капіталу.

На макроекономічному рівні грошовий оборот обслуговує кругообіг усього сукупного капіталу суспільства на всіх стадіях суспільного відтворення: у виробництві, розподілі, обміні і споживанні. Тому його називають ще сукупним грошовим оборотом.

У сукупному грошовому обороті гроші функціонують виключно як гроші і не є функціональною формою капіталу.

Суб'єктами грошового обороту є всі юридичні та фізичні особи, які беруть участь у створенні, розподілі, обміні та споживанні валового національного продукту. Їх можна об'єднати в такі групи:

Ш Фірми - суб'єкти, що забезпечують створення і реалізацію ВНП.

Ш Домашні господарства - суб'єкти, які забезпечують виробництво ВНП основними факторами (робочою силою, засобами виробництва тощо) і є кінцевими його споживачами.

Ш Державні структури - суб'єкти, які забезпечують розподіл та перерозподіл вартості створеного національного доходу та національного продукту, здійснюючи вплив на реалізацію та споживання останнього.

Ш Фінансові посередники - суб'єкти грошового ринку, що спрямовують потік грошових коштів від їх власників до позичальників.

Грошовим оборотом взаємопов'язуються основні ринки, через які здійснюється більшість грошових відносин між економічними суб'єктами:

Ш Ринок продуктів, на якому реалізується створений фірмами національний продукт.

Ш Ринок ресурсів, на якому фірми купують необхідні для виробництва ресурси (робочу силу, капітал, інформацію та природні ресурси).

Ш Фінансовий ринок, де реалізуються вільні грошові кошти.

Ш Світовий ринок, через який здійснюється зв'язок внутрішньої економічної системи із „зовнішнім” світом.

Усі розрахунки і платежі, які становлять грошовий оборот, можна згрупувати в кілька великих потоків залежно від їх призначення у відтворювальному процесі. Це дає можливість схематизувати весь грошовий оборот у вигляді кількох взаємопов'язаних потоків руху грошей, які здійснюються циклічно, за колом.

У наведеній схемі для зручності показано лише грошові потоки і не показано зворотні потоки товарів і послуг. крім того, допускається. що всі ресурси, необхідні фірмам для підтримання їх діяльності, як і самі фірми, повністю перебувають у приватній власності сімейних господарств.

2. Грошові потоки

Грошовий потік - сукупність платежів, які обслуговують окремий етап (чи його частину) процесу розширеного відтворення.

Виділено такі окремі грошові потоки:

1) сукупність витрат фірм на придбання необхідних виробничих ресурсів (робоча сила, земля, споруди тощо);

2) оплата урядовими органами праці державних службовців;

3) трансфертні платежі - всі виплати, які здійснює держава домашнім господарствам;

4) доходи домашніх господарств (заробітна плата, проценти, дивіденди тощо), які становлять національний дохід.

Далі національний дохід поділяється на три частини, кожна з яких породжує окремий грошовий потік. Переважна його частина витрачається домашніми господарствами на споживання, у зв'язку з чим оплачуються купівля продуктів на внутрішньому ринку продуктів і на світовому ринку. Певна частина доходу домашні господарства сплачують уряду у вигляді податків, що створює потік.

Не витрачена на споживання та сплату податків частина доходу - це заощадження домашніх господарств, які надходять на фінансовий ринок.

Заощадження населення у цій моделі виступають єдиним джерелом надходження коштів на фінансовий ринок, а тому є єдиним джерелом інвестування розширення виробництва в секторі „фірми”. У зв'язку з цим формується грошовий потік, в якому враховані кредити, одержані фірмами у фінансових посередників та доходи від емісії цінних паперів.

Мобілізовані на фінансовому ринку кошти фірми інвестують на розширення виробництва, внаслідок чого формується новий грошовий потік.

До послуг фінансового ринку, крім фірм, звертається також уряд, коли йому недостатньо податкових надходжень для покриття державних видатків. Мобілізація урядом коштів на фінансовому ринку зумовлює появу грошового потоку, а витрачання цих коштів - потоку.

Якби домашні господарства всі купівлі здійснювали на внутрішньому ринку продуктів, то грошових коштів, що надійдуть на цей ринок за вказаними трьома потоками, було б достатньо, щоб реалізувати весь обсяг національного продукту, запропонованого фірмами на цьому ринку. В такому разі, одержаний фірмами виторг утворив останній грошовий потік, який би „замкнув” кругообіг грошових коштів. Обсяг цього потоку визначається обсягом реалізованого внутрішнього національного продукту (ВНП) і дорівнює обсягу національного доходу (НД).

Балансування потоків і має вирішальне значення для нормального функціонування грошового обороту й усієї економічної системи, для забезпечення сталості грошей і кон'юнктури ринку.

Оскільки економіка України відкрита і її зв'язки зі світовим ринком інтенсивно розвиваються, розкриємо потоки, які зв'язують внутрішній оборот зі світовим ринком:

Ш оплата продуктів, що надходять в країну за імпортом;

Ш надходження в країну грошей зі світового ринку в оплату експорту;

Ш чистий відлив капіталу з внутрішнього ринку на світовий;

Ш чистий приплив капіталу зі світового ринку на внутрішній.

Якщо імпорт перевищує експорт, то через потік відпливає на світовий ринок грошей більше, ніж надходить через потік.

Потік (національний продукт) виявиться меншим потоку (національного доходу) на величину чистого імпорту (перевищення обсягу імпорту над експортом за певний період). Виникнуть ускладнення з реалізацією створеного в країні національного продукту.

Збалансування потоків, що обслуговують ринок продуктів, за умов чистого імпорту забезпечується через залучення грошових коштів у внутрішній оборот зі світового грошового ринку шляхом одержання позик у зарубіжних банках чи продажу на іноземних ринках національних фінансових активів (акцій, облігацій, векселів тощо).

Збалансування грошових потоків за умов чистого експорту здійснюється шляхом розміщення одержаних коштів на іноземних ринках через механізм фінансових операцій. Тоді посилюється відлив капіталу з внутрішнього фінансового ринку і відновлюється його збалансованість.

Отже, через механізм урівноваження чистого імпорту припливом капіталу і чистого експорту відливом капіталу досягається збалансованість грошових потоків, які пов'язують національну економіку з іноземними ринками, та збалансованість усього грошового обороту країни.

Загальна збалансованість грошового обороту вимагає вирівнювання перш за все національного доходу і національного продукту. Для цього повинні балансуватися і всі пов'язуючи їх між собою грошові потоки. За напрямками руху грошей відносно національного доходу ці потоки розділяють на дві групи:

Ш потоки втрат (чисті податки, заощадження, оплата чистого імпорту);

Ш потоки ін'єкцій (інвестиції, державні закупівлі, надходження від чистого експорту).

На суму втрат зменшується, а на суму ін'єкцій збільшується внутрішній грошовий оборот і можливості реалізації національного продукту.

Для збалансування національного доходу і національного продукту потоки втрат і потоки ін'єкцій повинні вирівнюватися.

3. Структура грошового обороту

Відмінність в характері економічних відносин між суб'єктами грошового обороту дають підстави структурувати його на три сектори:

Ш грошового обігу;

Ш фінансовий;

Ш кредитний.

Сектор грошового обігу характеризується еквівалентним, але безповоротним (одностороннім) рухом грошей від споживача до виробника. При цьому гроші у своєму русі постійно віддаляються від вихідного пункту.

Фінансовий сектор охоплює фінансові відносини, які зумовлюють безповоротний і нееквівалентний характер створення та використання грошових коштів.

Кредитним економічним відносинам відповідає кредитний сектор, в якому перерозподіл грошей між господарськими суб'єктами здійснюється на нееквівалентній, але поворотній платній основі.

Залежно від форми грошей, в якій відбувається грошовий оборот, він поділяється на безготівковий і готівковий.

Відмінності готівкового та безготівкового обороту:

1) готівковий оборот:

Ш здійснюється через оплату придбаного і боргових зобов'язань законними платіжними засобами - банківськими білетами та розмінною монетою.

Ш обслуговує переважно відносини, пов'язані зі сферою особистого споживання.

2) безготівковий оборот:

Ш здійснюється шляхом оплати придбаного і погашення боргів шляхом перерахуванням грошових сум на рахунки, відкриті учасниками грошового обороту в банках, без використання грошей у готівковій формі.

Ш обслуговує в основному підприємства та організації.

Безготівковий грошовий оборот має переваги порівняно з обігом готівки: економляться кошти, прискорюється оборот грошей. Рух грошей по рахунках створює можливість контролювати його. Визначаючи законодавчо права та обов'язки банків щодо здійснення такого контролю, держава може впливати на весь безготівковий грошовий оборот, а отже - на процес суспільного відтворення і цілому. У цьому головна перевага безготівкового обороту над готівковим, тому з розвитком ринкових відносин в Україні буде розширюватися сфера безготівкового обороту і звужуватися готівка.

4. Маса грошей, що обслуговує грошовий оборот.

Швидкість обігу грошей

Грошова маса - це сукупність залишків грошей у всіх формах, які знаходяться у розпорядженні суб'єктів грошового обороту в певний момент.

Для визначення обсягу та структури грошової маси в банківській практиці застосовується відповідний набір грошових агрегатів.

Грошовий агрегат - це визначена законодавством відповідно до ступеня ліквідності специфічна група ліквідних активів.

Грошові агрегати формуються на основі таких принципів:

1) грошова маса включає не лише готівкові гроші, а й депозитні;

2) уся грошова маса поділяється на ту, що є в обігу, і ту, яка нагромаджується, виконує функцію збереження вартості;

3) сукупна грошова маса включає також банківські внески, депозити та цінні папери з фіксованим доходом.

Грошові агрегати будуються шляхом приєднання до попередніх величин нових грошових компонентів у послідовності, що характеризує зменшення їх ліквідності.

Агрегат М1 - це грошова маса у вузькому розумінні. Він включає найбільш ліквідні форми грошей - готівкові гроші та банківські внески до запитання (трансакційні депозити).

Агрегат М2 включає грошові форми агрегату М1, а також строкові та ощадні внески в комерційних банках.

Агрегат М3 включає грошові форми агрегату М2, депозитні сертифікати, ощадні внески в спеціалізованих кредитних установах та деякі інші види фінансових активів.

В окремих країнах, наприклад в США, банківська статистика виділяє ще й агрегат L, який складається з М3, а також банківських акцептів, комерційних паперів, державних цінних паперів та деяких інших форм фінансових активів. Вважається, що цей агрегат повністю охоплює і характеризує грошову масу в країні.

З 1993 року НБУ визначає структуру грошової маси відповідно до агрегатного методу. Національний банк визначає такі агрегати:

Ш М0 = готівка (гроші поза банками);

Ш М1 = М0 + депозити до запитання;

Ш М2 = М1 + строкові депозити та інші кошти (наприклад, валютні заощадження);

Ш М3 = М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями банків.

Крім грошових агрегатів, НБУ визначає показник, що називається грошовою базою.

Грошова база - це гроші, які не беруть участі в кредитному обороті та грошовому обігу, але створюють базу для їх розширення. Вона включає агрегат М0, готівку в касах банків та резерви комерційних банків на їх рахунках у НБУ.

На величину грошової маси, крім загальноекономічних, впливають такі фактори:

Ш зобов'язання комерційних банків за кредитами, що отримані від центрального банку;

Ш сальдо іноземних активів в умовах їх конвертації в національну валюту;

Ш купівля-продаж емісійними установами на ринку цінних паперів облігацій державної позики;

Ш не резервні зобов'язання банківських установ (капітал і прибуток від емісійної діяльності тощо).

Швидкість обігу грошей - це показник того, наскільки швидко відбувається перехід грошей від одного суб'єкта грошових відносин до іншого в обслуговуванні економічних операції за певний період. Він показує, скільки разів у середньому за рік (за період) певна грошова одиниця витрачається на купівлю товарів і послуг.

Швидкість обігу грошей виражається рівнянням:

;

де V - швидкість обігу грошей;

Q - фізичний обсяг товарів і послуг, що реалізовується;

Р - рівень цін товарів і послуг;

М - маса грошей, що перебуває в обігу.

Статично показник швидкості обігу грошей виражається або числом оборотів однойменної грошової одиниці за певний час, або тривалістю одного обороту.

На швидкість обігу грошей впливають такі фактори:

Ш обсяг, структура та ефективність суспільного виробництва;

Ш величина і швидкість товарних потоків на стадії обміну;

Ш рівень розвитку ринкових зв'язків між суб'єктами процесу відтворення;

Ш збалансованість попиту і пропозиції на ринку;

Ш рівень розвитку маркетингу;

Ш рівень інфляції;

Ш рівень розвитку економічної інфраструктури: транспорту, торгівлі, банківської справи, ринку цінних паперів тощо.

Швидкість обігу грошей обернено пропорційно пропозиції грошової маси. Це означає, що у випадку зменшення кількості грошей, що обслуговує певну величину ВНП, швидкість обігу кожної грошової одиниці зростатиме. Недостатність грошової маси, необхідної для обслуговування обігу товарів і послуг, компенсується прискоренням швидкості обігу грошей. Таке прискорення здійснюється автоматично методом саморегулювання.

Базові терміни та поняття:

Бартер - обмін одного товару на інший без допомоги грошей.

Білонна монета - розмінна монета з дрібною вартістю, яка карбується не з дорогоцінного металу

Готівкові гроші - виготовлені з паперу або іншого малоцінного металу знаки вартості.

Депозитні гроші - неповноцінні знаки вартості, які не мають речового виразу й існують лише у вигляді певних сум на розрахунках у банках.

Електронні гроші - різновид депозитних грошей, які означають, що переведення грошових сум по рахунках в банках здійснюється автоматично з допомогою ЕОМ за безпосереднім розпорядженням власників поточних рахунків.

Кредитна картка - іменний грошовий документ, що видається банком власнику поточного рахунку і дає йому можливість оплатити через ЕОМ свої покупки і погасити борги переказом грошей по рахунку без використання готівки.

Кредитні гроші - неповноцінні знаки вартості, які виникають і функціонують у обігу на основі кредитних стосунків.

Монета - установленої форми зливки металу, вагу і пробу яких засвідчує своїм штемпелем держава.

Грошовий агрегат - показник грошової маси, в якому зібрана певна її частина, наприклад Мо - маса готівкових грошей в обігу.

Грошовий мультиплікатор - це коефіцієнт, який відображає співвідношення між первинною емісією грошей і кінцевим збільшенням грошової маси в результаті цієї емісії.

Грошовий оборот - сукупність переміщень грошових коштів між економічними суб'єктами в процесі обміну щодо погашення грошових зобов'язань.

Грошові потоки - частини грошового обороту, що відображають певні платежі (наприклад, за товари, послуги, працю) формування та використання фінансових ресурсів держави тощо.

Маса грошей - сукупність грошових коштів у будь-якій формі, яка є в розпорядженні економічних суб'єктів у даний момент.

Приклади рішення задач

Семінарські та практичні заняття по темі 4

1. Поняття та складові маси грошей, що обслуговує грошовий оборот, базові гроші та грошові агрегати.

2. Механізм поповнення маси грошей в обороті. Характеристика грошового мультиплікатора.

3.Сутність та вимоги закону кількості грошей, необхідних для обороту.

Задачі, завдання для практичних занять:

Задача 1.Користуючись даними таблиці, визначити рівень монетизації ВВП України за кожен рік. Вкажіть, достатній чи ні цей рівень для нормального функціонування економіки.

Млрд.грн.

Рік	ВВП, млрд. грн	Грошовий агрегат М0	Грошовий агрегат М1	Грошовий агрегат М2	Грошовий агрегат М3	Рівень монетизації ВВП України, %
2000	172,0	12,8	20,8	31,5	32,3
2001	204,2	19,5	29,8	45,2	45,8
2002	225,8	26,4	40,3	64,3	64,9
2003	267,3	33,1	51,5	94,9	95,0
2004	345,1	42,3	67,1	125,5	125,8
2005	424,7	60,2	98,6	193,1	194,1
2006	535,9	74,9	123,3	259,4	261,1
2007	712,9	111,1	181,7	391,3	396,2
2008	950,5	154,8	225,1	512,5	515,7
2009	914,7	157,0	233,7	484,7	487,3
2010	1086,7	182,8	89,9	596,8	597,8

Задача 2. Станом на 01.04.2011 на коррахунку в НБУ знаходилося 15 млрд.грн. обов'язкових резервів комерційних банків. Визначити, які ще дані необхідні для визначення середньої ставки резервування та визначити її.

Задача 3. Користуючись даними таблиці, розрахувати коефіцієнт грошової мультиплікації щорічно. Проаналізувати динаміку даного показника.

Рік	Грошова база	Грошовий агрегат М0	Грошовий агрегат М1	Грошовий агрегат М2	Грошовий агрегат М3	Коефіцієнт мультиплікації
2002	30, 8	26,4	40,3	64,3	64,9
2003	40,1	33,1	51,5	94,9	95,0
2004	53,7	42,3	67,1	125,5	125,8
2005	82,7	60,2	98,6	193,1	194,1
2006	97,2	74,9	123,3	259,4	261,1
2007	141,9	111,1	181,7	391,3	396,2
2008	186,6	154,8	225,1	512,5	515,7
2009	194,9	157,0	233,7	484,7	487,3
2010	225,7	182,8	289,9	596,8	597,8

Індивідуальна робота студента під керівництвом викладача:

1. Особливості грошового обороту в Україні.

2. Перспективи змін структури грошового обороту в Україні.

Самостійна робота студента

1. Особливості грошового обігу у країнах з розвинутою ринковою економікою

2. Особливості грошового обігу у країнах, що розвиваються

3. Грошові агрегати країн світу

ЛІТЕРАТУРА. Основна [2,11,12,13,14,15,16,17,18,19,20,21,22,23,24,25]; додаткова [35,36,39, 67,70,86].

ТЕМА 5. ГРОШОВИЙ РИНОК

Грошовий ринок. Гроші як об'єкт купівлі-продажу. Попит, пропозиція, ціна грошей. Інституційна модель грошового ринку. Канали прямого і опосередкованого фінансування. Ринок грошей та ринок капіталів. Банки і небанківські фінансово-кредитні структури як суб'єкти грошового ринку.

Попит на гроші. Основні мотиви попиту на гроші: транзакційний мотив, мотив завбачливості, портфельний мотив. Чинники, що визначають параметри попиту на гроші. Номінальний та реальний попит на гроші. Теоретичні моделі попиту на гроші.

Пропозиція грошей. Загальні теоретичні положення пропозиції грошей. Механізм формування пропозиції грошей. Банкнотна та депозитна емісія. Грошовий мультиплікатор та його роль у формуванні пропозиції грошей.

Графічна модель грошового ринку. Рівновага на грошовому ринку та процент. Фактори, що визначають рівновагу грошового ринку. Рівноважна процентна ставка.

Мета - формування системи теоретичних знань з сутності та структури грошового ринку.

Завдання - усвідомлення сутності грошового ринку, вивчення його структури та механізму функціонування.

Очікувані результати (компетенції): формування у студентів уявлення про сутність, структуру та механізм функціонування грошового ринку, вміння аналізувати його основні характеристики..

Міжпредметні зв'язки: лекція поглиблює та конкретизує знання студентів, здобуті в процесі вивчення дисциплін «Макроекономіка» та «Фінанси» з акцентом на проблематику грошово-кредитних відносин економічних суб'єктів.

1. Суть і структура грошового ринку

Як відомо, ринок у найпростішому розумінні - це система економічних відносин з приводу купівлі-продажу товарів. Він представляє сукупність товарного і грошового обороту.

У функціональному розумінні сучасний ринок - поняття більш глибоке, комплексне і представляє собою систему ринків, серед яких найважливіша роль належить грошовому (фінансовому) ринку.

Грошовий ринок - це сукупність усіх грошових ресурсів країни, що постійно переміщується (розподіляються та перерозподіляються) під впливом попиту і пропозиції з боку різних суб'єктів економіки.

Грошовий ринок складається з багатьох потоків, за якими грошові кошти переміщуються від власників заощаджень до позичальників та інвесторів.

В умовах ринкової економіки виникає дві протилежні ситуації:

1. Домашні господарства, як правило, витрачають щорічно менше, ніж отримують доходів, тобто у них з'являються заощадження.

Заощадження - це частина доходів домашніх господарств, яка не використовується на купівлю товарів і послуг, сплату податків та інших боргових зобов'язань.

Найбільш розповсюдженою формою заощаджень є: нагромадження у вигляді готівки, вклади в банки або придбання цінних паперів.

2. Як правило, протилежна ситуація виникає з боку фірм. Вони позичають гроші, що пов'язано з необхідністю здійснення прямих інвестицій.

Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Отже, якщо у сімейних господарств існують надлишки грошових коштів (заощадження), а фірмам, навпаки, конче потрібні грошові кошти для інвестицій, то необхідний механізм їх передачі. Саме такий механізм утворюється завдяки функціонуванню фінансових ринків.

Канали фінансового ринку, якими грошові кошти рухаються від власників заощаджень до позичальників, поділяються на дві основні групи:

1. Канали прямого фінансування.

2. Канали непрямого фінансування.

Канали прямого фінансування - це канали, якими грошові кошти рухаються безпосередньо від власників до позичальників.

Пряме фінансування може здійснюватися двома способами:

1) коли кошти передаються позичальнику (фірмі) для здійснення інвестицій в обмін на право участі у власності на цю фірму (капітальне фінансування).

Прикладом такого фінансування є продаж фірмами акцій (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

2) коли кошти передаються фірмі для здійснення інвестицій в обмін на зобов'язання повернути ці кошти в майбутньому з процентом (фінансування шляхом отримання позик).

Прикладом такого фінансування є продаж облігацій (рис. 2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Канали непрямого фінансування - це канали, якими грошові кошти рухаються від власників заощаджень до позичальників через фінансових посередників.

До фінансових посередників належать різноманітні кредитно-фінансові установи (банки, інвестиційні, страхові компанії, пенсійні фонди та інші).

Структура грошового ринку. Грошовий ринок має складний механізм функціонування. На ньому застосовуються різноманітні інструменти та методи управління грошовими потоками.

За видами інструментів грошовий ринок складається з двох взаємопов'язаних і доповнюючих один одного, але окремо функціонуючих ринків:

1. Ринок позикових капіталів.

2. Ринок цінних паперів.

1. Ринок позикових капіталів охоплює відносини, що виникають з приводу акумуляції кредитними установами грошових коштів фізичних і юридичних осіб та їх надання у вигляді позик на умовах зворотності, строковості та платності. Отже, об'єктом оперування є не власне гроші, а лише право на тимчасове користування грошовими коштами.

2. Ринок цінних паперів охоплює як кредитні відносини, так і відносини співволодіння, які оформлюються спеціальними документами (цінними паперами), що можуть продаватися, купуватися, погашатися.

Отже, грошовий ринок з притаманною йому системою фінансових посередників (банки, парабанки, фондові біржі) - це те середовище, в якому реалізуються відносини власності, формуються фінансові джерела економічного зростання, концентруються і розподіляються ресурси. Саме ринки цінних паперів і позикових капіталів забезпечують перерозподіл трудових, матеріальних ресурсів між різними галузями економіки, сприяють структурній перебудові суспільного виробництва.

Залежно від призначення та ліквідності фінансових активів. що обертаються на грошовому ринку, можна виділити два основних його сегменти: ринок грошей і ринок капіталів. На першому з них продаються і купуються грошові кошти у вигляді короткострокових позик та фінансових активів (боргові зобов'язання до 1-го року), на другому - грошові кошти у вигляді середньо- і довгострокових кредитів та фінансових активів (боргові зобов'язання строком більше 1-го року) та акції.

Ринок грошей (монетарний ринок) - мережа спеціальних інститутів, що забезпечує взаємодію попиту й пропозиції на гроші як специфічний товар.

Слід підкреслити, що гроші не „продаються” і не „купуються” у тому ж розумінні, як продаються і купуються звичайні товари за відповідними цінами. Тут закладено інший сенс - гроші обмінюються на інші ліквідні активи за альтернативною вартістю, яка вимірюється через норму позикового процента. Тому ринок грошей є складовою частиною, відповідним сегментом фінансового ринку, де здійснюються короткострокові депозитно-позикові операції (на строк до одного року).

Об'єктом купівлі-продажу на ринку є тимчасово вільні грошові кошти. Економічні агенти купують гроші як капітал, тобто беруть у борг з виплатою процента. Отже, ціною „товару”, що продається і купується на ринку, є позиковий процент.

За функціональними ознаками грошовий ринок складається з двох секторів:

Ш міжбанківський ринок;

Ш відкритий ринок.

Міжбанківський ринок стихійно виникає у кожній країні для забезпечення проведення банківських операцій та надання кредитів для вирівнювання міжбанківського платіжного обороту. Міжбанківський ринок обслуговує угоди з приводу короткострокових (незабезпечених) кредитів, за допомогою яких комерційні банки можуть балансувати поточну ліквідність. Крім цього операції на міжбанківському ринку дають змогу банкам отримувати додаткові прибутки, управляти процентами та банківськими ризиками.

Відкритий ринок. На відкритому ринку відбувається купівля та продаж цінних паперів (короткострокових зобов'язань держави) центральним банком.

Центральний банк може продати частину свого портфеля цінних паперів безпосередньо комерційним банкам чи посередникам ринку, а через них - населенню та фірмам. В обох випадках у комерційних банків зменшуються їх вільні резерви та кредитний потенціал. І навпаки, якщо центральний банк буде купувати цінні папери у комерційних банків, фірм та населення, то у комерційних банках відповідно зросте розмір вільних резервів та кредитний потенціал. Операції з цінними паперами на відкритому ринку вважаються найбільш гнучким інструментом грошово-кредитної політики центрального банку.

Суб'єкти грошового ринку. У грошовому ринку немає визначеної локалізації, його учасниками (суб'єктами) виступають: банки, держава, спеціальні фінансово-кредитні інститути та інші посередницькі організації, котрі продають і купують, як правило, короткострокові боргові зобов'язання. Інструментами ринку грошей є: скарбницька та комерційні векселі, облігації, бони, депозитні сертифікати, банківські акцепти тощо.

Безперечно, головні учасники грошового ринку - комерційні банки, які постійно або час від часу можуть виступати як продавці, покупці або посередники. На грошовому ринку між банками ведеться оперативна, жвава торгівля, при якій окремі банки відчувають тимчасову потребу в грошових коштах, а інші мають тимчасовий надлишок ліквідних коштів і намагаються прибутково розмістити ці кошти.

Комерційні банки мобілізують тимчасово вільні грошові кошти клієнтів (депозити). Частка залучених коштів становить фонд обов'язкових резервів, які комерційні банки зобов'язані тримати в центральному банку у визначених пропорціях до вартості своїх зобов'язань (пасивів). Решта коштів може бути використана для проведення операцій на міжбанківському та відкритому ринках.

Держава також виходить на ринок як позичальник шляхом розміщення та реалізації державних цінних паперів. Ці функції держава покладає на свого агента - центральний банк.

За своїми ознаками такі цінні папери характеризуються високою номінальною вартістю, емісією у формі торгів (аукціонів) із обов'язковим записом на окремий рахунок у центральному банку.

Для забезпечення ліквідності цінних паперів і капіталізації державного боргу запроваджується механізм використання державного майна (це, зокрема, основні фонди, земля, рудники, золото, валюта тощо).

Центральний банк майже завжди виступає на ринку грошей у ролі позикодавця. Його завдання - надавати банківській системі позики, щоб комерційні банки в свою чергу позичали гроші іншим економічним агентам. Національний банк кредитує комерційні банки через викуп цінних паперів, кредитні аукціони та дисконтні операції з векселями.

Поряд з традиційними учасниками на ринку грошей функціонують посередницькі організації. Це: позабіржові маклери, котрі займаються тим, що зводять кредиторів і позичальників, отримуючи за це комісійні винагороди, які їм виплачують позичальники; дилерські контори, облікові контори (доми), які мають статус банків і здійснюють грошові операції, позичаючи в одних учасників ринку, щоб дати в борг іншим, й отримують прибуток з різниці процентних ставок. В Україні нині створюється мережа регіональних дилерських центрів для здійснення операцій з державними цінними паперами, кредитними ресурсами як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. З'являються нові учасники ринку - фінансові та страхові компанії, пенсійні фонди та ін. Вони випускають короткострокові зобов'язання, які продають кредиторам або самі виступають у ролі кредитора.

Головною функцією грошового ринку є балансування попиту та пропозиції грошей і формування ринкового рівня процента як ціни грошей. У зв'язку з цим особливого значення набуває вивчення механізмів формування попиту та пропозиції грошей.

2. Рівновага на грошовому ринку та процент

Гроші виконують свої функції відповідно до потреб економіки; власне, розвиток грошового механізму поступово сприяв нагромадженню капіталів і здійсненню інвестицій, які забезпечують процес розширеного відтворення. Але, якщо пропозиція грошей здійснюється у суспільстві безконтрольно, то вона може порушити гармонію розвитку економіки і призвести до непередбачуваних наслідків. Можна сказати, що гроші „слухняно” виконують свої функції тоді, коли їх випускають у достатній кількості, що дає можливість уникнути „заторів” у грошовому обороті.

Дестабілізація грошової системи, а звідси й розвиток інфляційних процесів, починається з порушення рівноваги на монетарному ринку, рівноваги між попитом і пропозицією грошей. Однак, надмірної пропозиції грошей не існує взагалі. Вона як економічне явище може розглядатися лише стосовно попиту грошей.

З цієї причини на грошовому ринку завжди виникає проблема грошової рівноваги, що вимагає від державних органів знаходити такий грошовий механізм, який приводив би у відповідність виробництво і споживання, нагромадження та інвестиції.

Принципово важливою функцією грошового ринку є забезпечення рівноваги між попитом і пропозицією грошей. Монетаристами опрацьовано декілька теоретичних моделей встановлення грошової рівноваги на основі взаємодії грошової маси, реальних доходів і норми процента.

Базові терміни та поняття:

Банківський процент - процент, установлений як плата за здійснювані банком операції.

Грошова база (гроші підвищеної сили) - гроші, емітовані центральним банком у вигляді готівки або записів по рахунках, що являють собою зобов'язання центрального банку проти внутрішніх та закордонних активів.

Грошовий ринок - сукупність грошових інститутів, що спрямовують потоки грошових коштів від власників (продавців) до позичальників (покупців). Об'єктом купівлі-продажу на грошовому ринку слугують короткострокові боргові зобов'язання.

Депозитний процент - ставка процента, який виплачується по вкладах населення та юридичних осіб.

Маржа - різниця між ставками позичкового та депозитного процента, яка представляє собою прибуток банку.

Міжбанківський процент - процент по кредитах, що видаються одним комерційним банком іншому.

Обліковий процент - процент, установлений як плата за кредити, що надаються центральним банком комерційним банкам.

Опосередковане фінансування - переміщення грошей між суб'єктами ринку через фінансових посередників.

Позичковий процент - ставка процента, що виплачується позичальником банку за користування позичкою.

Попит на гроші - потреба суб'єктів економіки в певній сумі грошових коштів.

Пропозиція грошей - загальний обсяг монети, паперових грошей, депозитів та інших ліквідних активів в економіці.

Пряме фінансування - перемішення грошей по ринкових каналах безпосередньо від власників до позичальників.

Ринок грошей - сектор грошового ринку, де об'єктом операцій виступають короткострокові фінансові інструменти ( до1 року).

Ринок капіталу - сектор грошового ринку, на якому купуються і продаються середньострокові та довгострокові кошти (більше 1 року).

Фінансовий інструмент - фінансовий актив або цінний папір.

Фінансовий посередник - суб'єкт ринку, метою діяльності якого є торгівля фінансовими інструментами.

Приклади рішення задач

Семінарські та практичні заняття по темі 5

1. Сутність грошового ринку, інституційна модель грошового ринку.

2. Попит на гроші, фактори, що визначають зміну попиту на гроші.

3. Пропозиція грошей, фактори, що визначають зміну пропозиції грошей.

4. Графічна модель грошового ринку, рівновага на грошовому ринку та процент.

5. Заощадження та інвестиції в механізмі грошового ринку.

Задачі, завдання для практичних занять:

Задача 1.Грошова база в Україні на 01.07.2008 року становить 150 млрд. грн.., грошова маса М0 - 125 млрд. грн.., грошова маса М3 - 450 млрд. грн..

Визначити: 1) залишки коштів банків у касах і на кореспондентських рахунках в НБУ; 2) значення грошового мультиплікатора за умови, що норма обов'язкового резервування становить 10%; 3) як зміниться значення агрегату М3 до кінця року, якщо очікується зростання грошової бази на 30 млрд. грн..

Задача 2.В другому півріччі 2008 року очікується зростання депозитів населення в банках на 20 млрд. грн.. Наскільки може при цьому збільшитись грошова маса за рахунок кредитної емісії банків за умови, що норма обов'язкового резервування становить 10%.

Задача 3.Визначити курс облігації, якщо відомо, що інвестор придбав за номіналом нову десятипроцентну облігацію вартістю 200 доларів. На момент перепродажу рівень позичкового проценту піднявся вдвічі, а до погашення облігації залишається 3 роки.

Індивідуальна робота студента під керівництвом викладача:

1. Сучасні проблеми функціонування та розвитку грошового ринку України.

2. Перспективи розвитку грошового ринку України.

Самостійна робота студента

1. Структура грошового ринку України

2. Місце комерційних банків серед фінансових посередників в України

3. Фінансове посередництво на грошовому ринку України.

4. Ринок цінних паперів України.

5. Причини та наслідки доларизації економіки України

ЛІТЕРАТУРА: Основна [11,12,13,14,15,16,17,18,19,20,21,22,23,24,25]]; додаткова [33,36,52,54,55,59,60,81,82,86].

Тема 6. грошові системи

Грошова система: суть та принципи організації. Елементи грошової системи та їх характеристика. Основні типи грошових систем. Еволюція грошових систем. Системи готівкового та безготівкового обігу. Національна та світова валютні системи. Саморегульовані грошові системи. Біметалізм (система паралельних валют, система подвійної валюти, система «кульгаючої» валюти). Монометалізм (золотомонетний, золото злитковий, золотодевізний стандарт). Регульовані грошові системи. Система паперово-грошового обігу. Система природного (кредитного) обігу. Неринкові та ринкові грошові системи. Відкриті і закриті грошові системи.

Методи та інструменти регулювання грошової системи. Центральний банк як орган державного регулювання грошової сфери. Становлення й розвиток грошової системи України. Характеристика грошових систем зарубіжних країн. Специфіка грошової системи ЄС.

Мета - формування системи теоретичних знань з сутності та історії розвитку грошових систем.

Завдання - усвідомлення сутності категорії «грошова система», вивчення їх еволюції та структури, набуття студентами навиків аналізу ролі грошової системи у розвитку економіки держави та ретроспективного аналізу розвитку грошових систем.

Очікувані результати (компетенції): формування у студентів уявлення про сутність та еволюцію грошових систем, вміння проводити ретроспективний аналіз розвитку грошових систем та компаративний аналізу шляхів їх еволюції.

Міжпредметні зв'язки: поглиблення та конкретизація знань студентів, здобутих в процесі вивчення дисциплін «Політична економія» і «Фінанси» з акцентом на проблематику грошово-кредитної політики.

1. Поняття грошової системи та її елементи

Грошова система - це встановлена державою форма організації грошового обороту в країні.

Грошова система складається історично, її зміст і структурні елементи відображають досягнутий соціально-економічний рівень розвитку країни. Вона є складовим елементом господарського механізму і регулюється законодавствами, встановленими державою.

Елементи грошової системи

Грошова одиниця: встановлений у законодавчому порядку грошовий знак. Вона служить для вимірювання цін товарів та послуг. Грошова одиниця встановлюється законодавством країни з урахуванням соціально економічних та історичних закономірностей її розвитку.

Масштаб цін: законодавча фіксація вагової кількості монетарного металу (золота чи срібла), що закріплюється державою за певною грошовою одиницею. Коли вперше розпочалося карбування монет, масштаб цін збігався з їх ваговим вмістом.

З повним припиненням конвертації паперових грошей у монетарний товар - золото, із завершенням його демонетизації, необхідність фіксації державою масштабу цін відпала.

Паперова грошова одиниця уособлює представницьку вартість загальної маси товарів і послуг, що знаходяться в обігу.

Емісійна система: установи, що здійснюють випуск грошей і цінних паперів та визначають порядок емісії. Регулюється емісія внутрішнім законодавством країни з урахуванням економічного і валютного стану.

Форми грошей: матеріалізована в певному типі загального еквівалента мінова вартість, яка забезпечує стабільність обігу товарів і є стабільним платіжним засобом у готівковому обігу. Форми грошей визначаються відповідними юридичними актами. До них відносяться: банківські білети, казначейські білети та розмінні монети. Суттєва відмінність видів грошових знаків у механізмі їх емісії. Випуск банкнот зумовлює кредитна емісія центрального банку. Банківські білети надходять у сферу обігу в зв'язку з видачею кредиту, його погашення зумовлює вилучення грошових знаків з обігу. Казначейські білети випускаються в обіг під час бюджетної емісії, яка проводиться міністерством фінансів (казначейством). Монета - злиток металу, що має встановлені законодавчо форму, вагу, склад металу, певні зображення й написи, включаючи номінал вартості.

Валютний курс: співвідношення з грошовими одиницями різних країн, яке використовується для обміну валют під час здійснення валютних та інших економічних операцій. Виступає як ціна валюти однієї країни, виражена у валюті іншої країни.

Регламентація готівкового та безготівкового грошового обігу: включає визначення сфер готівкових та безготівкових розрахунків і режиму використання грошей на рахунках, форми розрахунків, порядок платежів тощо. Центральний банк повинен суворо контролювати грошовий обіг, сприяти забезпеченню стабільності грошової одиниці, регламентувати правила здійснення безготівкових платежів, форм розрахунків, способів і порядку платежів.

2. Типи грошових систем

Тип грошової системи визначається змістом ї елементів та їх взаємодію, які обумовлюють тенденції розвитку та закономірності функціонування грошової системи.

У грошовій системі ринкового зразка регулювання грошового обороту проводиться через використання економічних методів впливу на обсяг, динаміку і структуру грошової маси.

Неринкова грошова система характеризується наявністю обмежень функціонування грошей (талони, картки). Регулювання грошового обороту здійснюється адміністративними методами (розмежування сфер готівкового і безготівкового грошового обороту, заборона певних грошових операцій, проведення контролю за грошовими операціями суб'єктами економічних відносин, лімітування кредитів та ін.).

У відкритій грошовій системі відсутні обмеження на проведення валютних операцій юридичними та фізичними особами. Національна економіка органічно включена у світову.

Грошова система закритого типу передбачає використання валютних обмежень. Національна грошова система ізольована від світової.

Для саморегульованої грошової системи характерна дія механізму стихійного регулювання грошового обороту. Саморегульованими були системи металевого обігу. Якщо через зміну виробництва і реалізації товарів потреба в грошових знаках скорочувалася, то відповідна кількість грошей вилучалася з обігу, перетворюючись у скарб. У разі розширення виробництва і товарного обігу грошові знаки, що становили грошовий скарб, надходили в обіг.

У регульованій грошовій системі порядок регулювання грошового обороту є окремим елементом грошової системи.

Сучасна грошова система України - це грошова система ринкового зразка.

3. Державне регулювання грошової сфери

Регулювання грошового обігу - сукупність заходів, які проводяться в галузі грошового обігу з метою забезпечення його сталості, стримування інфляції, гнучкого забезпечення грошима потреб сфери обігу; є складовою частиною грошово-кредитної політики держави.

Визначальна роль у здійсненні всього комплексу заходів держави у сфері грошового обігу та кредитних відносин належить її центральному банку.

Застосування методів прямого регулювання обсягів і структури грошового обігу дають необхідний ефект при їх використанні в комплексі із заходами опосередкованого впливу на систему грошового обігу.

Інструменти прямого та опосередкованого впливу на основні параметри грошового обігу:

1. Прямі

Ш механізми готівкової емісії;

Ш встановлення межі кредиту центрального банку, що надається урядові та банківським установам;

Ш пряме регулювання позикових операцій банків, визначення маржі, межі на вартість кредитних ресурсів, що виділяються згідно з пріоритетами макроекономічної політики для фінансування окремих галузей економіки, обмеження споживчого кредиту.

2. Опосередковані

Ш здійснення операцій на відкритому ринку;

Ш регулювання норм банківських резервів;

Ш регулювання облікової ставки відсотка на позики, що надаються центральним банком.

Операції на відкритому ринку:

Ш гнучкий валютно-платіжний інструмент, який виявляється у продажу чи купівлі центральним банком цінних паперів на відкритому ринку в комерційних банків;

Ш застосовується для проведення експансивної (купівля цінних паперів) чи рестрикційної (продаж цінних паперів) грошово-кредитної політики.

Політика облікової ставки:

Ш виявляється в змінах облікової ставки відповідно до кон'юнктурних коливань економіки;

Ш застосовується для управління кредитною активністю.

Політика мінімальних резервів:

Ш найбільш жорсткий інструмент грошово-кредитного регулювання;

Ш виявляється в маніпуляції нормою обов'язкових резервів, які комерційні банки зобов'язані зберігати на рахунках у центральному банку;

Ш застосовується як засіб швидкого стиснення чи розширення кредитної маси в системі.

Базові терміни та поняття:

Гривня - грошова одиниця незалежної держави Україна. “Гривня” як грошова й вагова одиниця Стародавньої Русі походить від найменування обруча - прикраси із золота чи срібла, який носили на шиї ( “загривку” ). Частина цього обруча (рублена гривна), що оберталася в ролі грошей, стала основою найменування грошової одиниці “рубль”.

Грошова система - форма організації грошового обігу, що встановлюється державними законами або рішеннями міжнародних органів.

Девальвація - офіційне зниження державного металевого вмісту та валютного курсу (чи тільки курсу) національної грошової одиниці щодо іноземних валют.

Інфляція - знецінення нерозмінних на золото паперових грошей внаслідок надмірного їх випуску і переповнення ними каналів обігу.

Масштаб цін - вагова кількість грошового металу, що законодавчо закріплена за грошовою одиницею. Так, ваговий вміст одного рубля Росії, що був установлений грошовою реформою 1895-1897 рр. С.Ю.Вітте, дорівнював 0,774234г щирого золота. Ваговий вміст одного долара США у 1934 р. дорівнював 0,888671г щирого золота. Валютною реформою 1976-1978 рр., проведеною згідно з рішеннями країн ямайської валютної системи, золотий вміст грошових одиниць країн - учасниць МВФ скасовано.

Норма обов'язкового резервування - кошти, котрі комерційні банки зобов'язані зберігати у центральному банку. Підвищення або зниження норми відповідно зменшує чи збільшує суму вільних грошових коштів комерційного банку для активних операцій.

Нуліфікація - оголошення державою знецінених грошових паперових грошей недійсними або обмін знецінених паперових грошей на нові грошові знаки у надзвичайно низькій пропорції, так що плата за такі гроші має суто символічне значення.

...