Функцію забезпечення потреб обігу у платіжних засобах називають ще функцією заміщення та емісійною функцією. В цій функції кредит створює необхідні умови для ефективного регулювання грошового обігу. За допомогою кредиту у цій функції забезпечується своєчасність розрахунків, що безпосередньо впливає на підвищення ефективності суспільного виробництва.

Контрольна функція кредиту забезпечує контроль за дотриманням умов та принципів надання кредиту з боку суб'єктів кредитної угоди.

Одночасно банк здійснює попередній, поточний і наступний контроль за діяльністю позичальника. Це дає можливість мінімізувати кредитний ризик, реалізувати цільовий характер кредиту, стимулює позичальника раціонально й ефективно використовувати кредитні ресурси.

Функція капіталізації вільних грошових коштів пов'язана з трансформацією вільних грошових коштів у вартість, що дає доход, тобто у позичковий капітал. Така трансформація забезпечується через зворотний рух кредиту та його платність. Вільна вартість, що передається у формі кредиту, не змінює власника. Вона приносить йому доход, тобто набуває форми позичкового капіталу.

Базові терміни та поняття:

Кредит - економічні відносини між юридичними та фізичними особами. А також державами з приводу отримання позики в грошовій або товарній формі на засадах поверненості, строковості, платності.

Кредитор - суб'єкт кредитних відносин, який надає кредит іншому суб'єкту господарської діяльності у тимчасове користування.

Позичальник - суб'єкт кредитної угоди, що отримав у тимчасове користування кредит.

Об'єкти кредиту - економічні процеси, відносно яких укладається кредитна угода.

Суб'єкти кредиту - учасники кредитної угоди, як мінімум, кредитор і позичальник.

Економічні межі кредиту - границя відносин з приводу передачі вартості у тимчасове використання.

Перерозподільча функція кредиту - розподіл через кредитний механізм позичкового капіталу між окремими економічними агентами, галузями народного господарства, регіонами і в глобальному масштабі.

Емісійна функція кредиту - у сучасній економіці гроші виникають внаслідок банківського кредитування. Нестача платіжних засобів у економіці також може покриватись за рахунок розширення комерційного кредиту.

Забезпечення кредиту - матеріальні і нематеріальні активи, які в разі неповернення кредиту кредитор може використати для компенсації своїх збитків.

Кредитоспроможність - спроможність суб'єкта повернути кредит у випадку його надання. Є однією з головних умов надання кредиту.

Семінарські заняття по темі 10

1. Необхідність кредиту. Загальні передумови формування кредитних відносин.

2. Сутність кредиту, її структура. Позичковий капітал і кредит. Об'єкти, суб'єкти та типи кредитних відносин.

3. Стадії та закономірності руху кредиту. Принципи банківського кредитування.

4. Форми та види кредиту.

5. Поняття економічних меж кредиту, види, причини і наслідки їх порушення. Кредитні відносини в умовах інфляції.

6. Розвиток кредитних відносин в Україні.

7. Функції кредиту та їх класифікація. Роль кредиту в розвитку економіки.

Індивідуальна робота студента під керівництвом викладача:

Проаналізуйте позитивні та негативні наслідки кредитування для національної економіки.

Самостійна робота студента

1. Роль кредиту у розвитку економіки України.

2. Перспективи розвитку кредитування в Україні та за кордоном.

ЛІТЕРАТУРА. Основна [2,3,7,9,11,12,13,14,15,16,17,18,19,20,21,22,23,24,25]; додаткова [41,42,43].

Тема 11. ФОРМИ, ВИДИ І РОЛЬ КРЕДИТУ

Форми та види кредиту. Критерії класифікації кредиту. Форми кредиту, переваги та недоліки кожної з форм. Види кредиту. Характеристика окремих видів кредиту: комерційного, споживчого, державного, міжнародного, банківського.

Банківський кредит. Класифікація банківських кредитів. Принципи та методи банківського кредитування. Механізм банківського кредитування. Форми забезпечення та страхування банківських кредитів. Характеристика окремих методів банківського кредитування: кредитна лінія, револьверний кредит, контокорент, овердрафт. Консорціум не та паралельне кредитування.

Роль кредиту у ринковій економіці: вплив кредиту на розширення виробництва, розвиток банківської системи, зовнішньоекономічної діяльності. Роль кредиту у грошовій сфері. Кредитна експансія та її роль у економічному зростанні. Монетарна рестрикція та її значення для стримування інфляційних процесів. Соціальна роль кредиту.

Роль кредиту у розвитку економіки України. Розвиток кредитних відносин в Україні у 90-х рр. ХХ століття. Кредитна політика держави до і після запровадження у обіг гривні. Кредитна експансія 2007-2008 рр. та її наслідки. Особливості розвитку кредитних відносин в Україні на етапі подолання наслідків світової фінансової кризи.

Мета - формування системи теоретичних знань з форм, видів та ролі кредиту.

Завдання - формування системи теоретичних знань з сутності кредиту, вміння класифікувати його форми та види кредиту, здійснювати розрахунки щодо визначення графіку погашенняґ кредиту.

Очікувані результати (компетенції): формування у студентів уявлення про кредит та його форми та види, вміння досліджувати його роль на сучасному етапі та класифікувати його види.

Міжпредметні зв'язки: поглиблення та конкретизація знань студентів, здобутих в процесі вивчення дисциплін «Макроекономіка», «Політична економія» з акцентом на проблематику грошово-кредитних відносин економічних суб'єктів.

Кредит відноситься до історичних категорій, він розвивався і удосконалювався одночасно із розвитком суспільного виробництва. Для кожного з історичних періодів була характерна їм сукупність різних видів кредитів. В сучасних умовах господарювання за суб'єктами кредитних відносин розрізняють наступні види кредитів:

а) банківський;

б) міжгосподарський, який включає комерційний кредит, дебіторсько-редиторська заборгованість, аванси покупців, тимчасову фінансову допомогу, лізинг, блігаційні позики господарських суб'єктів, розміщені серед юридичних осіб і деякі інші;

в) податковий кредит;

г) державний кредит;

д) міжнародний або зовнішньоекономічний кредит.

Банківський кредит має місце тоді, коли однією із сторін кредитної угоди виступає банк. В сучасних умовах господарювання банківський кредит є провідною формою кредиту. Об'єктом банківського кредиту виступає грошовий капітал, який відокремився від промислового капіталу. Тому він надається лише у грошовій формі. Кредитні відносини, що виникають із застосуванням банківського кредиту, поділяються на дві великі групи.

1. Отримання самим банком грошових коштів на кредитних умовах з метою формування своїх ресурсів (пасивні операції банків), які він має намір вкладати у різні активи (надання кредиту, купівля цінних паперів, іноземних валют, нерухомого майна тощо).

2. Кредити, які надає банк своїм клієнтам (активні операції банків), можна класифікувати за такими ознаки:

а) за призначенням:

-- на виробничі цілі (юридичним особам під заставу необоротних та оборотних активів);

-- споживчий кредит (фізичним особам);

б) за термінами користування:

-- короткострокові (до одного року);

-- середньострокові (від одного до трьох років);

-- довгострокові (понад трьох років);

в) за забезпеченням:

-- забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами);

-- гарантовані (банками, фінансовими ресурсами чи майном третьої особи);

-- іншими забезпеченнями (поручительство, свідоцтво страхової організації);

-- незабезпечені (бланкові);

г) за ступенем ризику:

-- стандартні;

-- нестандартні;

-- сумнівні;

-- незабезпечені;

-- безнадійні;

д) за методом надання:

-- одноразові;

-- перманентні (надаються клієнтам, що мають стабільні кредитні відносини з банком);

-- гарантійні (із заздалегідь обумовленим строками надання; за потребою тощо);

е) за схемою надання:

-- за кредитною лінією;

-- револьверні (кредит, який автоматично поновлюється в межах обумовленого кредитною угодою розміру);

-- контокорентні (з відкриттям контокорентного рахунку позичальнику, який здійснює з цього рахунку всі платежі в межах встановленого ліміту);

-- овердрафт (крім поточного рахунку клієнту у разі потреби банк відкриває позичковий рахунок, з якого оплачуються всі розрахункові документи в межах ліміту);

є) за строками погашення:

-- водночас;

-- на виплату;

-- за вимогою кредитора або за заявою позичальника;

-- по закінченні обумовленого періоду;

ж) за характером і способом сплати відсотків:

-- з фіксованою відсотковою ставкою:

-- з плаваючою відсотковою ставкою;

-- сплата відсотків в міру використання кредитних коштів;

-- сплата відсотків одночасно з отриманням кредитних коштів (дисконтний кредит).

Міжгосподарський кредит -- це форма перерозподілу вартості між функціонуючими господарськими суб'єктами за договірними умовами. Обсяг цього кредиту визначається, по-перше, розмірами резервних капіталів, які є у розпорядженні господарських суб'єктів кредиторів, і, по-друге, регулярністю надходження грошових коштів за рахунок реалізації товарів та можливістю перетворення наданого міжгосподарського кредиту в банківський.

Загалом існування міжгосподарського кредиту значною мірою зумовлюється недостатнім розвитком банківського кредиту. Міжгосподарський кредит може мати такі форми:

1. Комерційний кредит -- форма руху промислового капіталу і спосіб перетворення товарного капіталу у грошовий шляхом продажу товарів з відстроченням платежу та поверненням боргу грошима. Комерційний кредит є різновидом грошового кредиту. З одного боку він прискорює реалізацію товарів продавцем, а з другого -- він надає можливість покупцю користуватися товаром до отримання коштів від реалізації товарів. Передавання товару в кредит може оформлятися векселем, або зовсім не оформлятися.

Розвиток комерційного кредиту має свої закономірності. Із зростанням обсягів виробництва продукції цей кредит розширюється, а зі зменшенням --звужується.

2. Дебіторсько-кредиторська заборгованість багато в чому подібна до комерційного кредиту, але не має таких трьох родових ознак кредиту: як добровільність, рівноправність та платність. Тому її можна називати кредитом досить умовно. Виникнення дебіторсько-кредиторської заборгованості відбувається всупереч волі сторін. Причиною її виникнення є розрив у часі між рухом натуральної і вартісної форм товару. На обсяги неплатежів впливає рівень договірної дисципліни, збалансованість грошової і товарної маси, розвиток кредитних відносин, податкова система тощо.

Причина неплатежів зумовлюється низькою ефективністю діяльності окремих господарських суб'єктів, порушенням нормального кругообігу капіталу та недотриманням договірної і платіжної дисципліни.

3. Аванс -- величина грошових коштів, наданих в рахунок майбутніх платежів за товарно-матеріальні цінності (виконання робіт і надання послуг) з метою забезпечення гарантії їх отримання покупцем чи з метою гарантування її купівлі.

Аванс є одним із джерел формування оборотних активів господарського суб'єкта, який його отримав. За користування авансом відсоток не нараховується, якщо інше не передбачено договором між сторонами.

4. Тимчасова фінансова допомога. Вона може надаватися вищою організацією або партнерами за умови її повернення і, як правило, без нарахування відсотків. Вона може надаватися господарським суб'єктам, які тимчасово опинилися у скрутному фінансовому становищі. З метою надання такої допомоги можуть створюватися спеціальні резерви.

5. Лізинг виступає міжгосподарським кредитом тоді, коли лізингодавцем виступає спеціалізована лізингова фірма. Якщо в її ролі виступає банк, то лізинг вважається різновидом банківського кредиту у не-обігові активи.

Лізинг можна вважати кредитом досить умовно. З економічного погляду він має з кредитом такі спільні ознаки: наявність довіри між сторонами лізингової угоди, передавання власності у тимчасове користування, платність користування власністю. Об'єкт лізингу переходить у власність лізингоотримувача після повного погашення кредиту.

6. Облігаційні позики. До них відносяться позики, які розміщуються господарськими суб'єктами серед юридичних осіб, що оформляються облігаціями. Чинним законодавством України дозволяється всім господарським суб'єктам випускати свої облігації і розміщувати їх на грошовому ринку.

Водночас вони мають свої обмеження. Так, акціонерні товариства можуть випускати свої облігації лише у розмірі, що не перевищує 25% їх статутного капіталу.

З подоланням економічної кризи, а головне -- платіжної кризи в Україні, міжгосподарський кредит набуде ширшого застосування. Зростатимуть комерційний кредит та лізингові операції, але різко має зменшитися дебіторсько-кредиторська заборгованості.

Податковий кредит надається фінансовими органами на основі кредитної угоди, укладеної між господарськими суб'єктами і податковою службою. Цей кредит надається господарським суб'єктам за місцем їх реєстрації для сплати податків. Крім того, обсяг податкового кредиту зазначається у звіті з податку на додану вартість і становить суму, на яку платник цього податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду. Підставою для одержання права на податковий кредит служить податкова накладна. У разі ввезення імпортних товарів таким документом вважається належним чином оформлена митна декларація. Вона служить підтвердженням сплати податку на додану вартість.

Державний кредит має місце коли одним із його учасників (позичальник або кредитор) виступає держава в особі Уряду або місцевих органів самоврядування. В сучасних умовах переважно держава виступає у ролі позичальника. На відміну від банківського кредиту, державний кредит (якщо держава виступає позичальником) не має конкретного цільового призначення. Він використовується для вирішення загальнодержавних чи місцевих проблем: покриття дефіциту державного бюджету, надання допомоги, в т.ч. у формі кредиту окремим суб'єктам господарювання чи категоріям населення.

Державний кредит може бути внутрішнім та зовнішнім. Державний кредит реалізується випуском облігацій внутрішніх чи зовнішніх державних або муніципальних позик та оформленням казначейських зобов'язань.

Міжнародний (зовнішньоекономічний) кредит -- це переміщення позичкового капіталу з однієї країни в іншу. Суб'єктами міжнародного кредиту виступають банки, суб'єкти господарювання, держава, населення.

Суб'єктами цього кредиту можуть виступати також міжнародні валютно-фінансові організації: міжнародний валютний фонд, міжнародний банк реконструкції і розвитку, Європейський банк реконструкції і розвитку та інші подібні інституції.

Міжнародний кредит функціонує у різних формах залежно від органзаційно-правової форми і правового статусу суб'єкта, який надає кредит.

Залежно від суб'єктів, що беруть участь у міжнародних кредитних відносинах, розрізняють фірмовий, банківський та урядовий кредити.

Фірмовий кредит за своєю сутністю подібний комерційному кредиту на міжнародному рівні. Однією стороною таких кредитних відносин виступає суб'єкт іншої країни.

Банківським вважається кредит, коли однією стороною кредитних відносин виступає банк. В Україні міжнародні банківські кредити в основному отримують комерційні банки та спільні з іноземними інвесторами господарські суб'єкти.

Урядовий кредит може надаватися урядом однієї країни уряду іншої країни в межах укладеної між ними угоди. Він може виступати у формі розміщення урядом своїх цінних паперів на зарубіжних фінансових ринках.

Міжнародний кредит поділяється на фінансовий, що надається у грошовій формі, та комерційний, який надається у товарній формі.

Базові терміни та поняття:

Банківський кредит - вид кредиту, що надається банками підприємствам, домашнім господарствам і державам.

Бланковий кредит - кредит, який видається без забезпечення, а лише під зобов'язання його повернути. Надається, як правило, надійним позичальникам. Комерційні банки можуть надавати бланкові позики лише в межах наявних власних коштів.

Державний кредит - вид кредиту, при якому одним із суб'єктів кредитних відносин (як правило, позичальником) виступає держава.

Довгостроковий кредит - кредит, що охоплює позики, які надаються на строк понад 3 роки і призначені для формування основних фондів.

Комерційний кредит - вид кредиту, що надається продавцем покупцеві у вигляді відстрочення платежу за реалізовані товари і послуги.

Короткостроковий кредит - кредит, що надається на задоволення короткострокових ( до 1 року ) потреб позичальника, які виникають у зв'язку з витратами виробництва і обігу та не забезпечуються надходженням коштів у відповідному періоді.

Лихварський кредит - економічні відносини, що виникають за умови порушення рівноваги між кредитором і боржником та переваги на боці кредитора.

Міжнародний кредит - вид кредиту, що обслуговує рух позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин.

Середньостроковий кредит - кредит, який охоплює позики строком від 1-го до 3-х років, призначені для оплати обладнання, поточні витрати, фінансування капітальних вкладень.

Споживчий кредит - вид кредиту, що надається у грошовій чи товарній формах населенню фінансово-кредитними інститутами та нефінансовими організаціями (фірмами) з метою придбання товарів тривалого користування.

Принцип кредитування - положення кредитного механізму, що визначає процес кредитування. До принципів кредитування належать: строковість, забезпеченість, платність, цільовий характер використання.

Приклади рішення задач

Семінарські та практичні заняття по темі 11

1. Форми та види кредиту.

2. Банківський кредит.

3. Комерційний кредит.

4. Механізми кредитування.

5. Роль кредиту у ринковій економіці.

6. Роль кредиту у розвитку економіки України.

Задачі, завдання для практичних занять:

Задача 1.Визначити суму відсотків і суму кінцевого платежу, якщо позику в 200 тис.грн. надати під 20% на 1 рік (прості відсотки)

Задача 2. Кредит розміром 4 млн.грн. надали під 20% річних за «плаваючою» ставкою. Після двох місяців процентна ставка змінилася і склала 30%, а після 8 місяців від моменту надання кредиту, збільшилася до 35%. Обчислити суму, яку повинен повернути позичальник через рік після надання йому кредиту.

Задача 3. Кредит в сумі 5 млн. грн. погашається 12 рівними щомісячними платежами. Процентна ставка за кредитом встановлена 12% в рік. Потрібно знайти суму щомісячного платежу.

Індивідуальна робота студента під керівництвом викладача:

Проаналізуйте переваги та недоліки кредитування у іноземній валюті.

Самостійна робота студента

1. Особливості міжбанківського кредитування.

2. Сутність та мета одноденних кредитів.

ЛІТЕРАТУРА. Основна [2,3,7,9,11,12,13,14,15,16,17,18,19,20,21,22,23,24,25]; додаткова [41,42,43,64,78,81,86].

Тема 12. теоретичні засади процента

Теоретичні засади аналізу сутності процента та його ролі у економіці: класична теорія процента, неокласичний напрям, кейнсіанська теорія, роль процента з позицій монетаризму.

Процент за кредит. Суть процента, види, економічні межі руху та фактори зміни ставки процента. Маржа та фактори впливу на неї.

Проста та складна процента ставка. Ефективна річна процентна ставка. Фіксована та плаваюча процентна ставка, Дисконтна процентна ставка. Номінальна та ринкова процентна ставка. Індикативна процентна ставка.

Особливості нарахування процентів за цінними паперами. Фактори, що на них впливають.

Процентний ризик. Способи хеджування процентних ризиків. Процент в умовах інфляції. Облікова політика центрального банку та її вплив на ставку процента. Облікова політика НБУ та її вплив на ставку процента в Україні.

Мета - формування системи теоретичних знань з сутності позичкового процента

Завдання - формування системи теоретичних знань з сутності процента, вміння розраховувати процент для різних кредитних проектів.

Очікувані результати (компетенції): формування у студентів уявлення про процент, вміння досліджувати його роль на сучасному етапі, оцінювати його розміри та розраховувати процент для різних кредитних проектів.

Міжпредметні зв'язки: поглиблення та конкретизація знань студентів, здобутих в процесі вивчення дисциплін «Макроекономіка», «Політична економія» та «Історія економіки та економічної думки» з акцентом на проблематику грошово-кредитних відносин економічних суб'єктів.

Плата за кредит виступає у формі позичкового процента. Треба розібратись у суті позичкового процента, знати джерела його сплати, навчитись розрізняти види процентних ставок. Особливо важливо зрозуміти фактори, що впливають на зміну ринкових ставок процента (у тому числі інфляції як альтернативної вартості), навчитись розраховувати норму процента, ознайомитися з методикою нарахування процентів за кредитами і депозитами (див. рис.1,2,3)

Актуальним є питання ролі процента в ринковій економіці. Необхідно проаналізувати функції позичкового процента як інструмента перерозподілу прибутків у суспільстві та збереження інвестиційних ресурсів, зрозуміти механізм державного регулювання економічних процесів за допомогою позичкового процента.

Для розуміння ролі кредиту необхідно звернути увагу на те, що він стимулює економічне зростання, забезпечує перелив капіталу, підвищує ефективність грошового обігу та є важливим інструментом державного регулювання економіки.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 Порядок розрахунку норми процента

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2 Нарахування простих процентів за депозитами і кредитами банків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3 Нарахування складних процентів

Базові терміни та поняття:

Норма процента - співвідношення доходу на позичковий капітал з сумою наданої позики (вимірюється у процентах).

Плаваюча процентна ставка - процентна ставка, розмір якої може змінюватись під час дії кредитної угоди.

Позичальник - суб'єкт кредитної угоди, що отримав у тимчасове користування кредит.

Позичковий капітал - грошовий капітал, який передається у позику і приносить його власнику дохід у вигляді позичкового процента.

Позичковий процент - плата, яку отримує кредитор від позичальника за користування кредитом.

Принцип кредитування - положення кредитного механізму, що визначає процес кредитування. До принципів кредитування належать: строковість, забезпеченість, платність, цільовий характер використання.

Фіксована ставка процента - процентна ставка, розмір якої не змінюється під час дії кредитної угоди.

Кредитна лінія - оформлена договором згода банку надавати кредити протягом певного часу до заздалегідь визначеної максимальної величини - ліміту кредитування. Протягом дії кредитної лінії клієнт може у будь-якиймомент одержати позичку.

Револьверний кредит - автоматично поновлюваний кредит у межах обумовленого кредитним договором розміру.

Контокорентний кредит - кредит, за якого банк відкриває клієнтуконтокорентний (активно-пасивний) рахунок, з якого здійснюються всіплатежі клієнта, в тому числі за рахунок кредиту в межах установленого ліміту, та зараховуються всі надходження (у тому числі - в рахунок погашення кредиту).

Овердрафт - різновид контокоренту, вид короткострокового (до 1 року)кредиту, що надається надійним клієнтам банку навіть за умов наявностівід'ємного сальдо на рахунку такого клієнта.

Приклади рішення задач

Семінарські та практичні заняття по темі 12

1. Суть процента, види, економічні межі руху та фактори зміни ставки процента.

2. Проста та складна процента ставка.

3. Процентний ризик.

Задачі, завдання для практичних занять:

Задача 1. Комерційний банк надав у кредит 100 тис. грн строком на 1 рік за умови сплати позичальником 48 % річних. Ставка, за якою банк залучив кошти, -- 24 %, інфляція за період очікується у розмірі 7 %. Визначте банківську маржу та реальну ставку позичкового процента.

Задача 2. На основі наведеної інформації визначте норму процента:

-- балансовий прибуток банку після оподаткування -- 440 000 грн;

-- власні кошти банку -- 11 320 000 грн;

-- розмір наданої позики -- 28 000 грн;

-- термін позики -- 1 рік;

-- дохід від наданої позики -- 6160 грн.

Індивідуальна робота студента під керівництвом викладача:

На основі статистичних даних провести дослідження процентної політики вітчизняних банків за 3 останніх роки і зробити відповідні висновки.

Самостійна робота студента

1. Ефективна річна процентна ставка.

2. Способи хеджування процентних ризиків.

ЛІТЕРАТУРА. Основна [2,3,4,5,6,7,8,9,11,12,13,14,15,16,17,18,19,20,21,22, 23,24,25]; додаткова [35,39,41,42,43,52,58,59,60, 62,63,64,65,66,72,73,81,86].

Тема 13. ЦЕНТРАЛЬНІ БАНКИ В СИСТЕМІ МОНЕТАРНОГО ТА БАНКІВСЬКОГО УПРАВЛІННЯ

Сутність і функції центрального банку. Походження та еволюція центральних банків. Реалізація грошово-кредитної політики. Національний банк України: його завдання, функції та історія розвитку. Організаційна і функціональна структура НБУ. Грошово-кредитна політика НБУ. Банківський нагляд в Україні. Федеральна резервна система. Банк Англії. Європейський центральний банк.

Грошово-кредитна політика центрального банку - суть, стратегічні, проміжні й тактичні цілі. Основні типи грошово-кредитної політики: монетарна експансія та рестрикція. Інструменти грошово-кредитної політики: політика облікової ставки, операції на відкритому ринку, регулювання норми обов'язкових резервів, рефінансування та ін. Тотальна і селективна політика. Таргетування. Фіскально-бюджетна та грошово-кредитна політика в системі державного регулювання ринкової економіки. «Сеньйораж» і монетизація бюджетного дефіциту.

Система банківського регулювання та нагляду. Принципи ефективного банківського регулювання, розроблені Базельським Комітетом з питань банківського регулювання. Державна реєстрація банків. Ліцензування банківської діяльності. Установлення економічних нормативів, що регламентують діяльність банків. Вимоги до банків щодо формування резервів. Гарантування банківських депозитів. Вимоги НБУ щодо організації банківського кредитування та грошових розрахунків. Методичне забезпечення діяльності банків.

Мета - формування системи теоретичних знань з діяльності центральних банків.

Завдання - формування системи теоретичних знань з діяльності центральних банків, вміння класифікувати їх функції.

Очікувані результати (компетенції): формування у студентів уявлення про центральний банк та його функції, вміння досліджувати його роль на сучасному етапі.

Міжпредметні зв'язки: поглиблення та конкретизація знань студентів, здобутих в процесі вивчення дисциплін «Макроекономіка», «Політична економія» з акцентом на проблематику грошово-кредитних відносин економічних суб'єктів.

Інституційний склад кредитної системи:

банківська система;

небанківські кредитно-фінансові установи;

інвестиційні компанії;

інвестиційні фонди;

страхові компанії;

пенсійні фонди;

кредитні спілки;

ломбарди;

лізингові та факторингові компанії тощо.

Загальною ознакою установи, що належить до кредитної систем, є участь у кредитних відносинах (акумулюванні та перерозподілі позичкового капіталу) на постійних засадах. Склад сучасної банківської системи:

Перший рівень: Центральний (емісійний) банк та його організаційна структура (в Україні - Національний банк України; Кримське Республіканське управління; обласні управління).

Другий рівень: ділові банки (в Україні - комерційні банки) із своєю організаційною структурою (філії, відділення).

Побудова банківської системи у кожній країні визначається національним законодавством з цих питань і може істотно розрізнятися в окремих країнах. Так, згідно із законодавством США, інвестиційні банки - не банки, як трактується законодавством України, а, скоріше, інвестиційні компанії. Важливо зрозуміти ознаки, за якими до банків належать такі, що:

приймають депозити;

видають кредити;

здійснюють розрахунки;

мають обов'язкові резерви у центральному банку.

Головним завданням центрального банку є забезпечення стабільності національної грошової одиниці. Це завдання реалізується шляхом виконання центральним банком його функцій.

Основні функції центрального банку:

грошово-кредитне регулювання економіки;

емісійна;

«банк банків» та банкір уряду;

банківський нагляд.

Вивчаючи функцію грошово-кредитного регулювання, треба зосередити увагу на інструментах грошово-кредитної (монетарної ) політики центрального банку:

обліковій ставці процента;

нормі обов'язкового резервування коштів комерційних банків;

операціях на відкритому ринку.

Національний банк України відповідно до своїх функцій здійснює такі операції:

надає комерційним банкам кредити;

веде рахунки банків-кореспондентів, здійснює розрахунково-касове обслуговування комерційних банків та інших кредитних установ;

купує та продає цінні папери, що випускаються державою;

надає кредити банкам під заставу цінних паперів;

виступає гарантом кредитів, що надаються суб'єктам зовнішньо-економічної діяльності;

купує і продає іноземну валюту і платіжні документи в іноземній валюті;

організує інкасацію й перевезення грошових знаків та інших цінностей;

здійснює інші операції відповідно до своїх функцій.

У зв'язку з виконанням своїх функцій Національний банк України:

бере участь у розробці основних напрямів розвитку народного господарства України, державного бюджету України, прогнозу грошових доходів і витрат населення;

розробляє основні напрями єдиної грошово-кредитної політики;

концентрує кредитні ресурси, створені за рахунок коштів статутного та інших фондів, республіканського бюджету, коштів на депозитних рахунках і коштів в обігу та в міжбанківських розрахунках, а також переданих за плату Ощадним банком коштів, які формуються за рахунок вкладів населення;

на договірних засадах продає і купує кредитні ресурси;

утворює фонд регулювання кредитних ресурсів банківської системи за рахунок частини залучених банками ресурсів і депозитів, визначає розміри формування цього фонду;

проводить єдину кредитну політику в республіці, установлює правила розрахунків і ведення касових операцій, порядок ведення обліку і звітності в банках, визначає розмір плати за залучені з інших банків ресурси, виходячи із загальної процентної політики;

організує і здійснює касове виконання державного бюджету республіки;

зосереджує на рахунках своїх установ валютні кошти валютного фонду Кабінету Міністрів України, бере участь у розробці зведеного валютного плану, забезпечує проведення єдиної валютної політики, представляє інтереси України у відносинах з банками інших країн, у міжнародних банках, розроблює порядок і правила здійснення операцій в іноземній валюті, із золотом і дорогоцінними металами. установлює офіційний курси іноземних валют до національної валюти, публікує ці курси в пресі, організує роботу валютної біржі;

спільно з комерційними банками здійснює обслуговування державного боргу, виконує операції, пов'язані з розміщенням державних позик, їх погашенням і виплатою процентів по них;

реєструє новостворені комерційні банки;

дає дозвіл на створення комерційних банків за участю іноземних юридичних осіб та іноземних громадян;

дає дозвіл комерційним банкам на відкриття їх філій і представництв як на території України, так і за її межами;

визначає порядок видачі ліцензій на проведення операцій комерційними банками;

готує кадри для банківської системи у середніх спеціальних навчальних закладах, проводить перепідготовку банківських спеціалістів на договірних умовах;

установлює комерційним банкам економічні нормативи.

Базові терміни та поняття:

Дворівнева банківська система - банківська система, в якій емісійно-організаційні банківські функції відокремлені від інших і реалізуються в так званому першому (верхньому) рівні банківської системи.

Центральний банк - банк першого рівня в дворівневій банківській системі.

Головне призначення ЦБ - управління грошовим оборотом з метою забезпечення без інфляційного розвитку економіки країни.

Правовий статус ЦБ - державний орган управління з покладеними на нього особливими завданнями у сфері грошово-кредитних відносин і банківської діяльності.

Організаційна структура ЦБ визначається формою державного устрою країни (федерація або унітарна держава), національними традиціями і особливостями банківського законодавства.

ЦБ як емісійний центр користується монопольним правом емісії національної валюти, організовує і регулює грошовий оборот, прогнозує обсяги готівкового обороту, встановлює правила випуску в обіг, зберігання, перевезення, інкасації та вилучення з обігу готівки, визначає порядок ведення касових операцій для банків та підприємств.

ЦБ як банк банків забезпечує касове, розрахункове та кредитне обслуговування комерційних банків.

ЦБ як орган банківського регулювання та нагляду несе відповідальність згідно законодавчих та нормативних актів країни щодо регулювання банківської діяльності.

Банківський нагляд - моніторинг процесів, що відбуваються в банківській системі на різних стадіях функціонування банків: з моменту їх створення до моменту ліквідації.

ЦБ як банкір і фінансовий агент уряду є головним банком щодо проведення фінансових операцій та радником уряду з питань монетарної та фіскальної політики.

ЦБ як провідник монетарної політики визначає та реалізує грошово-кредитну політику держави.

Облікова ставка НБУ - величина плати (у процентах), що стягується Національним банком України за проведення операції з кредитування комерційних банків шляхом рефінансування їхніх активних операцій (обліковий кредит).

Обов'язкові банківські резерви - сума грошових коштів, яку повинні постійно зберігати комерційні банки на своїх рахунках в центральному банку. Визначаються у вигляді норми в процентах до банківських пасивів.

Приклади рішення задач

Семінарські та практичні заняття по темі 13

1. Сутність і функції центрального банку.

2. Грошово-кредитна політика центрального банку

3. Система банківського регулювання та нагляду.

Задачі, завдання для практичних занять:

Задача 1

На підставі інформації, що наведена в таблиці, розрахуйте показник миттєвої ліквідності та поточної ліквідності банку КБ«Космос» і зробіть висновки відносно того, чи дотримується банк нормативів, встановлених НБУ:

Показники	дані умовні
Кошти на кореспондентських рахунках банку у інших банках	90
Кошти в касі банку	60
Зобов'язання банку, що обліковуються на поточних рахунках	450
Поточні активи (строком повернення до 30 днів)	240
Поточні зобов'язання (строком повернення до 30 днів)	340

Задача 2

На підставі поданої інформації розрахуйте норматив мінімального розміру регулятивного капіталу, платоспроможності та адекватності основного капіталу комерційного банку «Космос»

Показники	Млн. грн..
Основний капітал	350
Додатковий капітал	90
Загальні активи банку	4 350
Активи, зважені за рівнем ризику	2 900
Резерви за активними операціями	725

Задача3.

Центральний банк проводить кількісний кредитний тендер. Комерційні банки надали кредитні заявки:

Банк «Гарант»- 100 у.о. - 5,3% річних

Банк «Міраж»- 200 у.о. - 5,2% річних

Банк «Космос» - 300 у.о. - 5,0% річних

Банк «Шахтар» - 100у.о.- 5,0% річних

Центральний банк прийняв рішення про рефінансування комерційних банків у розмірі 500 у.о. Які заявки будуть задоволені ЦБ?

Індивідуальна робота студента під керівництвом викладача:

Дослідити ступінь незалежності НБУ: достатнім він є чи надмірним.

Самостійна робота студента

1. Політика підтримання Національним банком України ліквідності банків.

2. Пруденційний банківський нагляд.

ЛІТЕРАТУРА. Основна [3,6,8,11,12,13,14,15,16,17,18,19,20,21,22,23,24,25]; додаткова [48,49,68,69,70,71,74,75,76,77,86].

Тема 14. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

Суть і роль комерційних банків в сучасній економіці. Класифікація комерційних банків. Функції комерційного банку. Ліцензія та письмовий дозвіл. Організаційна структура комерційного банку. Збори акціонерів (учасників) банку. Рада банку. Правління банку. Ревізійна комісія банку. Структурні підрозділи банку. Основні показники діяльності комерційних банків.

Загальна характеристика банківських операцій. Пасивні банківські операції. Банківські ресурси та їхня структура. Капітал банку. Фонди банку. Депозити та їх основні види. Депозити до запитання. Строкові депозити. Ощадні депозити. Недепозитні джерела залучення коштів. Активні операції комерційних банків. Основні види активів. Кредитні операції, їх сутність і призначення. Інвестиційні операції та їх види. Інвестиційний портфель та інвестиційна політика комерційного банку. Суть комісійно-посередницьких банківських операцій. Розрахункові операції. Касові операції. Валютні операції. Консультаційні та інші послуги.

Регулювання банківської діяльності в сучасних умовах. Економічні нормативи. Особливості становлення і розвитку комерційних банків в Україні.

Мета - формування системи теоретичних знань з діяльності комерційних банків.

Завдання - формування системи теоретичних знань з діяльності комерційних банків, вміння класифікувати їх види діяльності, операції та послуги.

Очікувані результати (компетенції): формування у студентів уявлення про комерційний банк та його функції, вміння досліджувати його роль на сучасному етапі та класифікувати його види діяльності.

Міжпредметні зв'язки: поглиблення та конкретизація знань студентів, здобутих в процесі вивчення дисциплін «Макроекономіка», «Політична економія» з акцентом на проблематику грошово-кредитних відносин економічних суб'єктів.

Класифікація комерційних банків:

За формою власності: державні, пайові та акціонерні, приватні (в Україні не створюються);

За ознакою операцій, що здійснюються: універсальні, спеціалізовані, за кількістю ліцензій на конкретні види банківської діяльності, що ліцензуються окремо;

Щодо походження акціонерного капіталу: без іноземного капіталу, з частково іноземним капіталом, з 100-відсотковим іноземним капіталом.

За власною організаційною структурою: з філіями, без філій. Слід знати, що комерційний банк набуває статусу юридичної особи з моменту його реєстрації Національним банком України.

Операції, що їх здійснюють комерційні банки України:

залучення і розміщення грошових вкладів та кредитів;

здійснення розрахунків за дорученням клієнтів, банків-кореспондентів та їх касове обслуговування;

ведення рахунків клієнтів і банків-кореспондентів;

фінансування капітальних вкладень за дорученням власників або розпорядників інвестованих коштів;

випуск платіжних документів і цінних паперів (чеків, акредитивів, акцій, облігацій, векселів тощо);

купівля, продаж і зберігання платіжних документів, цінних паперів, а також операції з ними;

видача поручительств, гарантій та інших зобов'язань за третіх осіб, що передбачають їх виконання у грошовій формі;

придбання права вимоги щодо поставки товарів і надання послуг, прийняття ризику виконання таких вимог та інкасація цих вимог (факторинг);

придбання за власні кошти засобів виробництва для передачі їх в оренду (лізинг);

купівля в організацій і громадян та продаж їм іноземної валюти готівкою і валюти, що знаходиться на рахунках і вкладах;

купівля і продаж в Україні й за кордоном монетарних металів;

залучення і розміщення дорогоцінних металів на рахунки і вклади та інші операції з цими цінностями відповідно до міжнародної банківської практики;

довірчі операції (залучення та розміщення коштів, управління цінними паперами тощо) за дорученням клієнтів;

надання консультаційних послуг;

проведення операцій по касовому виконанню державного бюджету за дорученням Національного банку України;

здійснення інших операцій з дозволу Національного банку України.

Операції комерційних банків по залученню вкладів, кредитних операцій, інвестиційних операцій та банківських послуг.

Вклад - це грошові кошти (в готівковій і безготівковій формі, або іноземній валюті), передані в банк їх власником (або третьою особою на рахунок власника) для зберігання на визначених умовах. У практиці діяльності комерційних банків вклади клієнтів називають депозитами.

Основна маса надається кредитів банкам під забезпечення. Існує кілька способів забезпечення позички різними видами майна клієнта або зобов'язаннями третьої сторони. Майно або зобов'язання, прийняті в забезпечення кредитів (у заставу), повинні задовольняти таким вимогам:

- висока ліквідність. Ліквідність активів (товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів, фінансових вимог до третіх осіб тощо) означає здатність їх до конвертування в готівку;

- здатність до тривалого зберігання (як мінімум протягом строку погашення позички);

- стабільність цін на заставлене майно;

низькі витрати по зберіганню і реалізації застави.

У банківській практиці країн з ринковою економікою переважають такі

носії забезпечення кредитів: гарантія або поручительство третьої сторони, переуступка контрактів, переуступка дебіторської заборгованості, товарні запаси, шляхові документи, нерухоме майно, рухоме майно, цінні папери, дорогоцінні метали.

У банківській практиці інвестиційні операції означають вкладання коштів у цінні папери підприємств - державних, колективних і приватних - на порівняно тривалий період часу.

Банківським інвестиціям властиві фактори ризику. Виділяються три таких фактори: кредитний, ринковий і процентний ризик.

Кредитний ризик характерний для цінних паперів, котрі пов'язані імовірністю того, що фінансові можливості емітента знизяться так, що він буде неспроможним виконати свої фінансові зобов'язання.

Ринковий ризик може виникнути у зв'язку з непередбаченими змінами на ринку цінних паперів або в економіці, в результаті яких привабливість деяких паперів як об'єктів вкладення коштів може бути частково втрачена, а тому їх продаж буде можливий тільки з великою знижкою.

Процентний ризик пов'язаний з визначенням процента по облігаціях у договірному порядку з моменту їх випуску й відносною свободою коливань ринкових ставок вверх і вниз. Чим віддалені ший строк погашення облігації (або іншого кредитного зобов'язання), тим вищий ризик, пов'язаний з динамікою ставки процента.

Комерційні банки надають своїм клієнтам різноманітні послуги: обслуговування платіжного обігу, обслуговування зовнішньоекономічної діяльності - гарантійні, лізингові, факторингові, посередницькі, консультаційні, довірчі (трастові), послуги по зберіганню цінностей.

Базові терміни та поняття:

Актив банку - частина бухгалтерського балансу (ліва сторона), яка характеризує склад, розміщення і використання коштів банку, згрупованих за їх економічним значенням у процесі відтворення.

Активні операції банку - кошти на кореспондентському рахунку, в касі, вкладені в майно, розміщені в інших банках, цінних паперах, надані кредити, інші кошти та інші активи, що дають прибуток банку.

Активні операції банку - фінансові операції з розміщення вільних коштів з метою отримання прибутку. До активних операцій банку належать: надання кредитів та позичок, придбання цінних паперів, вкладення коштів у комерційні проекти, лізингові, факторингові операції, операції з векселями та інші банківські операції.

Балансовий прибуток банку - загальна сума прибутку від усіх видів діяльності банку, яка відображається в балансі. Складається з прибутку від операційної діяльності та надходжень і збитків від позареалізаційних операцій.

Банк - кредитна установа, яка мобілізує кошти, надає їх у позичку, здійснює розрахунки між економічними суб'єктами.

Банківська ліквідність - здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань. Визначається збалансованістю між строками і сумами погашення активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку.

Банківські ресурси - сукупність коштів, які знаходяться в розпорядженні банку і використовуються ним для здійснення кредитних та інших активних операцій.

Великий кредит - сукупний розмір позик, що є у комерційного банку стосовно одного позичальника, який перевищує 10% власних коштів (капіталу) банку.

Власні кошти банку - сукупність різних за призначенням фондів, які забезпечують економічну самостійність і стабільність банку.

Депозит банківський - грошові кошти фізичних і юридичних осіб або цінні папери, які передані на зберігання до банку за відповідну плату.

Залучені кошти банку - сукупність коштів, які акумулюються банком на різних рахунках клієнтів у вигляді депозитів, або це придбані на грошовому ринку міжбанківські кредити чи централізовані ресурси.

Комерційний банк - банківська установа, яка належить до другого рівня банківської системи України.

Кредитний портфель - сукупність усіх позик, наданих банком з метою отримання прибутку.

Кредитний ризик - ризик несплати позичальником основного боргу і відсотків, що належать кредитору.

Кредитно-інвестиційний портфель - сукупність усіх позичок, наданих банком, та придбаних цінних паперів.

Кредитоспроможність - наявність передумов для отримання кредиту і здатність повернути його. Визначається показниками, які характеризують позичальника: його акуратністю при розрахунках за раніше отримані кредити, його поточним фінансовим станом, здатністю в разу необхідності мобілізувати кошти із різних джерел.

Ліквідність банку - спроможність банку з точки зору виконання як звичайних, так і непередбачених зобов'язань.

Маржа банківська - різниця між курсами валют, цінних паперів, відсотковими ставками й іншими показниками.

Обов'язкові банківські резерви - сума грошових коштів, яку повинні постійно зберігати комерційні банки на своїх рахунках в центральному банку. Визначаються у вигляді норми в процентах до банківських пасивів.

Пасив банку - одна з двох частин бухгалтерського балансу (права сторона), в якій на певну дату в грошовому виразі відображені джерела утворення коштів банку.

Пасивні операції банків - операції, за допомогою яких банки формують свої ресурси для здійснення активних операцій.

Платоспроможність - здатність юридичної чи фізичної особи своєчасно і повністю виконати свої платіжні зобов'язання.

Позичальник - фізичні чи юридичні особи, які можуть отримати в тимчасове користування кошти на умовах повернення, платності, строковості.

Процентний ризик - ризик змін процентних ставок, що негативно позначається на прибутку банку.

Ризик ліквідності - ризик, при якому в банку виявиться недостатньо грошових коштів для виконання платіжних зобов'язань у встановлені строки.

Рейтинг банку - показник, за яким проводиться порівняння банків за допомогою обраних критеріїв.

Рефінансування - погашення старої заборгованості шляхом випуску нових позик, головним чином заміною короткострокових зобов'язань довгостроковими цінними паперами.

Ризик банківський - можливість одержання втрат у разі виникнення несприятливих для банку обставин.

Ризик відсотковий - небезпека втрат банку через перевищення відсоткових ставок, що виплачуються за залученими коштами, над ставками за наданими позичками.

Статутний фонд - сукупність власних коштів акціонерів або пайових внесків засновників (учасників) у грошовій формі, які надаються ними у постійне розпорядження банку.

Вклад - це грошові кошти ( в готівковій і безготівковій формі, в національній або іноземній валюті), передані в банк їх власником ( або третьою особою на ім'я власника) для зберігання на визначених умовах.

Інвестиційні операції - вкладання банками коштів у цінні папери підприємств на порівняно тривалий період часу.

Іпотечний кредит - економічні відносини, що виникають з приводу надання кредиту під заставу нерухомого майна.

Кредитний ризик - ризик несплати позичальником основного боргу і відсотків за користування кредитом.

Лізинговий кредит - економічні відносини між юридичними особами, що виникають у випадку оренди майна і супроводжуються укладенням лізингової угоди.

Овердрафт - дебетове сальдо за контокорентним рахунком, з яким погодився банк, різновид кредиту.

Споживчий кредит - вид кредиту, що надається у грошовій чи товарній формах населенню фінансово-кредитними інститутами та нефінансовими організаціями (фірмами) з метою придбання товарів тривалого користування.

Факторинг - придбання права на стягнення боргів (покупка дебіторів).

Приклади рішення задач

Семінарські та практичні заняття по темі 14

1. Суть і роль комерційних банків в сучасній економіці. Функції комерційного банку.

2. Класифікація комерційних банків.

3. Загальна характеристика банківських операцій.

Задачі, завдання для практичних занять:

Задача 1

Вкладник вирішує дилему розміщення коштів на вклад у національній чи іноземній валют на строк 12 місяців. Ставка відсотка по вкладах в національній валюті становить 24 % річних, період нарахування - щомісячно. Ставка відсотка по вкладах в іноземній валюті - 12 % річних, період нарахування - щомісячно. Тип відсотків по обох видах вкладів - складні.

Визначити за якого річного рівня девальвації національної валюти по відношенню до іноземної вклади є однаково ефективними.

Задача 2

Сума розміром 5 000 000 грн. розмішена на депозит на 5 років. Відсотки складні, ставка 16% річних. Відсотки нараховуються 4 рази в році. Обчислити нарощену суму.

Задача 3

Через 90 днів підприємство повинно отримати по векселю 5 000 000 грн. Банк придбав цей вексель з дисконтом. Банк врахував вексель за обліковою ставкою 15% річних (рік дорівнює 360 дням). Визначити отриману підприємством суму і дисконт.

Задача 4

Місячний доход позичальника-фізичної особи становить 2000 гривень. На яку суму кредиту строком на 3 роки з ануїтетним методом погашення може розраховувати позичальник, якщо ставка відсотка по кредиту становить 24% річних.

...