Облікова ставка процента - плата, що оголошується й стягується центральним банком за кредитні ресурси, які надаються комерційним банкам.

Операції на відкритому ринку - купівля і продаж центральним банком державних цінних паперів. Купівля цих паперів комерційними банками скорочує їх кредитні ресурси, а викуп цінних паперів центральним банком розширює кредитні ресурси комерційних банків. Відповідно це впливає на грошову масу в обігу.

Платіжний оборот - уся сукупність платежів грошима у готівковій та безготівковій формах щодо погашення всіх грошових зобов'язань, що виникають між економічними суб'єктами.

Ревальвація (реставрація) - офіційне підвищення державного золотого вмісту та валютного курсу або тільки валютного курсу національної грошової одиниці щодо іноземних валют.

Семінарські заняття по темі 6

1.Сутність грошової системи, її елементи та роль.

2. Основні типи грошових систем та їх еволюція.

3. Створення і розвиток грошової системи в Україні.

4. Стан монетизації економіки України, його причини та шляхи поліпшення.

5. Шляхи монетизації державного бюджету

Індивідуальна робота студента під керівництвом викладача:

Проведіть ретроспективний аналіз розвитку грошової системи України.

Самостійна робота студента

1. Паризька валютна система

2. Генуезька валютна система

3. Бреттон-Вудська валютна система

4. Ямайська валютна система

5. Валютні блоки та союзи

ЛІТЕРАТУРА. Основна [2,10,11,12,13,14,15,16,17,18,19,20,21,22,23,24,25]; додаткова [38,70,87].

Тема 7. валютний ринок і валютні системи

Валютний ринок: суть та принципи функціонування. Валютні операції суть і види. Поточні та термінові валютні операції. Деривативи. Біржова та позабіржова торгівля валютою. Валютні ризики і методи їх мінімізації. Валютна позиція: суть і види (відкрита, закрита, довга, коротка). Суб'євти валютного ринку. Роль банків на валютному ринку. Фактори, що впливають на кон'юнктуру валютного ринку.

Котирування валют. Валютний курс, його функції. Суть, основи формування та види валютного курсу. Паритет купівельної спроможності валют як основа валютного курсу. Структурні та кон'юнктурні чинники валютного курсу. Поняття, значення і механізм забезпечення конвертованості валюти. Режими валютного курсу.

Валютне регулювання і контроль. Інституційні засади валютного регулювання і контролю. Механізм регулювання валютного курсу: девальвація, ревальвація, валютна інтервенція. Валютний демпінг. Валютна блокада. Режим валютного курсу в Україні.

Валютні системи: суть та структура. Види валютних систем: національні, регіональні, світові. Основні елементи національної валютної системи. Структура валютної системи України. Еволюція світової валютної системи. Паризька, Генуезька, Бреттон-Вудська та Ямайська валютні системи. Роль МВФ в її розвитку світової валютної системи. Платіжний баланс, його структура. Методи регулювання платіжного балансу. Валютні союзи і блоки. Європейська валютна система.

Мета - формування системи теоретичних знань з сутності та структури валютного ринку та валютних систем.

Завдання - усвідомлення сутності валютного ринку та валютної системи, набуття вмінь класифікувати їх види, аналізувати їх структуру та механізм функціонування.

Очікувані результати (компетенції): формування у студентів уявлення про сутність валютного ринку та валютної системи, вміння класифікувати їх види, вміння аналізувати механізм їх функціонування, розв'язувати задачі на визначення валютного курсу.

Міжпредметні зв'язки: поглиблення та конкретизація знань студентів, здобутих в процесі вивчення дисциплін «Макроекономіка», «Політична економія» та «Історія економіки та економічної думки» з акцентом на проблематику грошово-кредитних відносин економічних суб'єктів.

1. Загальна характеристика та структура валютного ринку

Валютні ринки - це офіційні центри, де відбувається купівля-продаж іноземних валют на основі попиту та пропозиції. Призначення валютного ринку - забезпечення реальної свободи вибору і дій власника валюти.

Валютні ринки:

Ш міжнародні - Лондон, Франкфурт-на-Майні, Токіо та ін.

Ш регіональні;

Ш національні.

Суб'єкти валютного ринку (продавці, покупці, посередники):

Ш Центральний банк, державні установи;

Ш Банки і СКФІ (небанківські установи);

Ш Юридичні особи, зайняті у зовнішньоекономічній діяльності.

Об'єкти валютного ринку:

Ш грошові рахунки іноземних держав;

Ш платіжні документи. валютні чеки;

Ш фондові цінності - акції та облігації.

Функції валютних ринків:

Ш забезпечення своєчасності здійснення міжнародних розрахунків, страхування валютних ризиків;

Ш диверсифікація валютних резервів банків, підприємств, держав, регулювання валютних ресурсів;

Ш отримання спекулятивного прибутку учасниками ринку у вигляді різниці курсів валют;

Ш регулювання економіки.

2. Валютні операції

Валютні операції - це операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності.

Валютна біржа - це офіційно оформлений ринок, на якому відбувається торгівля на підставі попиту і пропозиції.

Операції валютної біржі:

Ш укладання двосторонніх угод між членами біржі на купівлю-продаж іноземної валюти;

Ш організація розрахунків у іноземній та національній валютах за біржовими угодами;

Ш організація операцій ЦБ щодо підтримки курсу національної валюти;

Ш вираження ринкового курсу іноземної валюти до національної.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Валютна позиція банку - зміна співвідношення вимог і зобов'язань банку в іноземній валюті.

Размещено на http://www.allbest.ru/

3. Валютне регулювання

Валютне регулювання - це сукупність заходів, що реалізуються міжнародними організаціями, державою у сфері валютних відносин. Здійснюється на двох рівнях: міждержавному та національному.

Функції регулювання міжнародних валютних відносин покладено на МВФ, який керується статутом, ухвалами та домовленостями.

На державному рівні регулювання визначається законодавчими актами кожної країни.

Валютний контроль - це важлива складова валютного регулювання, мета якого - дотримання валютного законодавства при здійсненні валютних операцій за участю резидентів і нерезидентів.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Органи валютного контролю:

Ш державна податкова інспекція (адміністрація) (ДПА) - контроль за повнотою сплати податків;

Ш державний митний комітет (ДМК) - вивіз та ввіз золота, валюти;

Ш міністерство зв'язку (МЗ) - перекази валюти за кордон.

Механізм валютного регулювання в Україні включає сукупність заходів, які проводяться Національним банком, Мінфіном, Державною податковою адміністрацією, іншими органами валютного контролю у сфері валютних відносин.

Механізм валютного регулювання в основному зводить до таких форм:

Девальвація - зниження обмінного курсу національної валюти відносно іноземних валют.

Об'єктивна основа: завищення офіційного валютного курсу в порівнянні з реальною купівельною спроможністю грошової одиниці.

Причини:

1) нерівномірність інфляційного процесу в різних країнах;

2) нестабільність платіжних балансів;

3) нестабільність світової економіки.

Наслідки:

1) стимулювання експорту;

2) стимулювання споживчого попиту на внутрішньому ринку;

3) підвищення конкурентноздатності країни на світовому ринку.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ревальвація - підвищення курсу національної валюти відносно імпортних валют.

Наслідки:

1) стимулювання імпорту;

2) утримання на внутрішньому ринку споживчого попиту;

3) приплив імпортних (іноземних) інвестицій.

Валютна інтервенція - операції щодо купівлі та продажу власної валюти або конкурентної - іншої держави.

Наслідки:

1) зміна попиту і пропозиції певної грошової одиниці на валютному ринку;

2) кореляція обмінних курсів валют.

Способи здійснення валютної інтервенції:

1) за рахунок використання власних іноземних валютних резервів (через "своп"-угоди);

2) за рахунок продажу цінних паперів, вміщених в іноземній валюті, в т.ч. кредитних позицій в СПЗ (SDR).

4. Платіжний баланс

Платіжний баланс - співвідношення всієї сукупності надходження з-за кордону та платежів за кордон за певний проміжок часу, тобто співвідношення вимог і платежів.

Форму платіжного балансу рекомендує МВФ.

Структура платіжного балансу

I. Баланс поточних операцій:

1) торговий баланс - це співвідношення між надходженнями за експортом і платежами за імпортом товарів;

Ш експорт;

Ш імпорт.

II. Баланс послуг і некомерційних платежів:

1) платежі й надходження від транспортних перевезень, від усіх видів зв'язку;

2) міжнародний туризм;

3) утримання дипломатичних, торгівельних і культурних представництв;

4) надходження від інформаційних, культурних, наукових обмінів.

III. Баланс руху коштів і кредитів - співвідношення платежів і надходжень щодо ввезення та вивезення приватних і державних капіталів, одержаних і наданих міжнародних кредитів.

1) довгострокові й середньострокові позики;

2) короткотермінові кредити, поточні рахунки національних банків у зарубіжних банках.

Фактори, що впливають на стан платіжного балансу:

Ш нерівномірність економічного і політичного розвитку країн, конкуренція;

Ш циклічні коливання економіки;

Ш ріст закордонних державних видатків;

Ш мілітаризація економіки і військові видатки;

Ш міжнародна фінансова взаємозалежність;

Ш зміни в міжнародній торгівлі;

Ш негативний вплив інфляції;

Ш форс-мажорні обставини - стихійні лиха, переворот тощо.

Заходи щодо вирівнювання сальдо платіжного балансу:

Ш використання золотовалютних резервів держави;

Ш залучення зовнішніх джерел фінансування.

Якщо дефіцит платіжного балансу не можна подолати за рахунок вищезазначених заходів, то уряд може вдатися до таких засобів:

Ш провести дефляцій ну політику, спрямовану на зменшення цін та доходів порівняно з іншими країнами;

Ш девальвувати національну валюту;

Ш запровадити валютний контроль та обмеження на валютні операції.

Валютні резерви виражають платоспроможність країни перед іншими країнами та міжнародну валютну ліквідність.

Централізовані резерви:

1) іноземна валюта (депозити, скарбничі векселі, чеки, ринкові цінні папери);

2) авуари в СПЗ (SDR) (грошові ресурси банку, що є на його рахунках у закордонних банках);

3) резервні позиції в МВФ;

4) золото.

Базові терміни та поняття:

Валюта - грошова одиниця, що використовується у функціях світових грошей.

Валютний курс - ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни.

Валютний ринок - сукупність обмінних та депозитно-кредитних операцій в іноземних валютах, які здійснюються між юридичними та фізичними особами за ринковим курсом або процентною ставкою.

Валютні відносини - відносини, що виникають під час функціонування грошей у міжнародному обороті.

Валютні обмеження - законодавчо визначені обмеження на здійснення валютних операцій в країні (для певних груп економічних суб'єктів, для певних видів операцій, валют тощо).

Приклади рішення задач

Семінарські та практичні заняття по темі 7

1. Сутність валюти, її призначення та сфера використання. Види, чинники та значення конвертованості валюти.

2. Валютний ринок: сутність та характеристика основних елементів.

3. Характеристика операцій на валютному ринку.

4. Сутність, основи формування та чинники впливу на валютний курс. Основні режими валютних курсів.

5. Поняття, призначення та елементи національної валютної системи.

6. Сутність, призначення й використання платіжного балансу та золотовалютних резервів.

7. Поняття, елементи та етапи розвитку світової та міжнародної валютних систем.

8. Формування Європейського валютного союзу.

Задачі, завдання для практичних занять:

Задача 1. Ви маєте 1000 доларів. На початок року курс гривня/долар становив 0,12, девальвація гривні за рік становить 10%. Визначити на яку суму гривень Ви можете обміняти свої 1000 доларів в кінці року.

Задача 2. Курс долар/гривня на 1.01.2012р. становив 8,05, а курс євро/гривня - 10,50. За рік гривня по відношенню до долара девальвувала на 10%, а євро по відношенню до долара девальвувало на 5%. Визначити курс євро/гривня на 1.01.2013р.

Задача 3. Вартість споживчого кошика на початок року становила 1500 грн., а на кінець року - 1650 грн. Валютний курс долар/гривня на початок року становив 8,00, а на кінець року - 8,20. Визначити рівень девальвації гривні по відношенню до долара за рік і як змінився реальний обмінний курс гривні по відношенню до долара.

Індивідуальна робота студента під керівництвом викладача:

Проаналізуйте недоліки сучасної світової валютної системи та перспективи її реформування.

Самостійна робота студента

1. Валютна позиція.

2. Валютний арбітраж

3. Валютний ринок в Україні

4. Функціонування європейського валютного ринку.

ЛІТЕРАТУРА. Основна [1,2,3,4,11,12,13,14,15,16,17,18,19,20,21,22,23,24,25]; додаткова [34,35,44,45,46,47,61,81,86].

Тема 8. механізм формування пропозиції грошеЙ та грошово-кредитна політика

Суть і механізм формування пропозиції грошей. Вплив пропозиції грошей на розвиток економіки. Роль державних інституцій у реалізації емісійного процесу. Способи безготівкової емісії грошей. Утворення грошей комерційними банками. Норма обов'язкового резерву, грошова база, ефект кредитного мультиплікатора.

Фіскально-бюджетна та грошово-кредитна політика в системі державного регулювання ринкової економіки. «Сеньйораж» і монетизація бюджетного дефіциту.

Грошово-кредитна політика центрального банку: суть та роль у розвитку економіки держави. Цілі грошово-кредитної політики: стратегічні, проміжні й тактичні. Монетарна експансія та рестрикція як основні типи грошово-кредитної політики. Тотальна і селективна політика. Таргетування.

Інструменти грошово-кредитної політики центрального банку: політика облікової ставки, операції на відкритому ринку, регулювання норми обов'язкових резервів, рефінансування та ін.

Мета - формування системи теоретичних знань з сутності механізму формування пропозиції грошей та грошово-кредитної політики.

Завдання - усвідомлення сутності пропозиції грошей, набуття вмінь аналізувати механізм її формування, класифікувати інструментарій грошово-кредитної політики.

Очікувані результати (компетенції): розуміння сутності грошової пропозиції та механізму її формування, вміння класифікувати види інструментів грошово-кредитної політики, аналізувати механізм її впливу на пропозицію грошей.

Міжпредметні зв'язки: поглиблення та конкретизація знань студентів, здобутих в процесі вивчення дисциплін «Макроекономіка», «Політична економія» з акцентом на проблематику грошово-кредитних відносин економічних суб'єктів.

Залежно від ролі і відповідальності учасників процесу формування пропозиції грошей їх можна класифікувати в такій послідовності:

центральний банк -- найбільш дієвий та відповідальний учасник;

комерційні банки -- високоактивні учасники, на яких припадає переважна частка в пропозиції грошей;

економічні суб'єкти, що розміщують свої гроші на вклади в банках;

економічні суб'єкти, що позичають у будь-якій формі гроші в банків.

Дві останні групи беруть участь у формуванні пропозиції грошей через банки та інші фінансові інституції.

Доцільним є розмежування емісійної діяльності центрального банку та комерційних банків, тобто студентам необхідно усвідомити різницю між емісійною діяльністю центрального банку та емісією депозитних грошей комерційними банками.

Формування пропозиції грошей -- досить складний процес. Починається він зі збільшення грошової бази центрального банку, що й визначає особливу місію останнього в усьому процесі. Продовжується він у процесі кредитно-розрахункової діяльності комерційних банків, під час якої виникає грошово-кредитний мультиплікатор, завдяки якому зростають банківські депозити.

Необхідно усвідомити зміст та структуру балансу центрального банку (на прикладі балансу НБУ), зрозуміти зв'язок з грошовою базою основних статей цього балансу. Це дасть можливість краще зрозуміти механізм впливу центрального банку на грошову базу та пропозицію грошей у цілому.

Баланс НБУ складається з активів, пасивів. Активи НБУ -- це вкладання коштів, якими розпоряджається банк, за певним призна­ченням: золотовалютні резерви, кредити банкам та ін. Пасиви НБУ -- це джерела надходження в розпорядження НБУ коштів, за рахунок яких формуються його активи: випуск в обіг банкнот та монет, кошти комерційних банків, що зберігаються в НБУ, власний капітал та ін.

Розглядаючи механізм поповнення маси грошей в обороті, необхідно простежити вплив ефекту грошово-кредитного мультиплікатора.

Грошовий мультиплікатор -- це процес створення нових банківських депозитів (безготівкових грошей) при кредитуванні та ін­вестуванні банками клієнтури на основі додаткових (вільних) резервів.

Грошову мультиплікацію можна розглядати за трьома напрямами:

простий мультиплікатор депозитів -- це можливий, нічим не деформований процес зростання банківських депозитів унаслідок надання центральним банком у банківську систему додаткових резервів та кредитно-розрахункового обслуговування банками своїх клієнтів. У цьому випадку вплив НБУ проявляється у визначені обсягу рефінансування комерційних банків та у встановлені норми обов'язкових резервів. Вплив комерційних банків полягає в оперативному та повному розміщенні вільних резервів, що з'явилися в їх обороті, у підтриманні процесів кредитування і розрахунків в ідеальному стані.

трансформація простого мультиплікатора депозитів під впливом коефіцієнта Рв/Д (Рв -- вільні резерви, Д -- банківські депозити). Цей показник виражає зусилля комерційних банків (без участі центрального банку) щодо зміни обсягів резервів. Якщо зусиллями банків коефіцієнт Рв/Д зростатиме, це свідчитиме про стимулювання процесу мультиплікації депозитів завдяки збільшенню зберіган­ня банками своїх ресурсів у грошовій формі (резервів) без трансформації їх у позички. І навпаки, зниження цього коефіцієнта свідчитиме, що банки позитивно впливають на мультиплікатор депозитів.

трансформація простого мультиплікатора депозитів під впливом коефіцієнта Го/Д (Го -- готівка в обігу, Д -- банківські депозити). Цей показник відображає вплив небанківських інституцій, тобто клієнтів банку на зростання пропозиції грошей. Такий вплив ґрунтується на тому, що пропозиція грошей (Пр) складається з двох елементів: готівки поза банками (Го) та поточних депозитів (Дп).

Власниками обох елементів є небанківські інституції і вони вирішують, яку частку свого запасу грошей тримати в готівковій формі, і яку в безготівковій. Тобто, якщо зростатиме частка Го, відповідно зменшуватиметься Дп. Як наслідок знизиться і зменшиться пропозиція грошей. Отже, між динамікою показника Го/Дп та рівнем мультиплікації і пропозиції грошей існує обернена залежність. Основними чинниками, що впливають на розподіл запасу грошей між Го і Дп є такі явища і процеси в економіці: накопичення багат­ства, очікувана віддача, очікувані ризики, стан ліквідності, інформаційна вартість, перевага анонімності.

Таким чином, формування пропозиції грошей -- процес, що потребує розробки та застосування певних заходів, які проводить держава через центральний банк тобто проведення грошово- кредитної політики.

Для того, щоб зрозуміти завдання та цілі грошово-кредитної політики, студенту перш за все слід розглянути її соціально-економічну сутність, виокремити суб'єкт та об'єкт.

Грошово-кредитна політика -- комплекс взаємозв'язаних, спрямованих на досягнення певних цілей заходів щодо регулювання грошового ринку, що їх проводить держава через свій центральний банк.

Слід звернути увагу на те, що в літературі досить часто грошово- кредитну політику називають монетарною, чи грошовою політикою, яка в свою чергу ґрунтується на дії об'єктивних економічних законів.

Суб'єктом грошово-кредитної політики є держава, яка регулює цю сферу через свої органи -- центральний банк і відповідні урядові структури.

Поряд із процентною ставкою, валютним курсом, швидкістю грошового обігу, рівнем інфляції ключовим об'єктом грошово- кредитної політики є пропозиція грошей.

У загальному вигляді завдання монетарної політики полягає у створені умов, за яких економічні агенти, реалізуючи свободу ви­бору, здійснювали б дії, що збігаються із цілями економічної політики держави.

Цілі грошово-кредитної політики можна поділити на три групи: стратегічні (кінцеві цілі економічної політики держави), проміжні (зміна певних економічних процесів для сприяння досягненню стратегічних цілей), тактичні (оперативні завдання банківської сис­теми щодо регулювання чільних економічних параметрів).

Слід врахувати, що проведення грошово-кредитної політики потребує створення в країні відповідної інституційної основи. Клю­човими складовими цієї основи є банківська система і грошовий ринок. Потрібно з'ясувати, які вимоги ставить перед банківською системою і грошовим ринком проведення ефективної грошово- кредитної політики.

Ступінь розвитку фінансово-кредитної системи країни, її інфра- структурних елементів визначає інструментарій грошово-кредитної політики, від якого багато в чому залежить ефективність здійснення монетарного регулювання. Тому студенту важливо розглянути класифікацію інструментів грошово-кредитної політики.

Інструменти регулювання грошової сфери поділяються:

і) за об'єктами впливу:

--пропозиція грошей (кредитна експансія, кредитна рестрикція);

--попит на гроші;

за формою:

--прямі (адміністративні);

--опосередковані (ринкові);

за особливостями параметрів, що встановлюються у процесі регулювання:

--кількісні;

--якісні;

за термінами впливу:

--короткострокові;

--довготермінові.

Зазначені методи використовуються комплексно.

Відтак, можна перейти до розгляду основних типів грошово- кредитної політики:

- рестрикційна (дорогих грошей). Для неї характерним є обмеження обсягу кредитних операцій комерційних банків; підвищення рівня процентних ставок; оздоровлення платіжного балансу;

- експансіоністська (дешевих грошей) характеризується розширенням масштабів кредитування; послабленням контролю за збільшенням кількості грошей в обігу; зниженням рівня процентних ставок.

- селективна (вибіркова) реалізується через встановлення лімітів облікових операцій; лімітування окремих банківських операцій; встановлення маржі у проведенні різних банківських операцій; регламентація умов видачі окремих видів позик різним категоріям по­зичальників; встановлення «кредитних стель». Перевагою селективних методів є порівняно швидкий вплив на діяльність комерційних банків, але водночас негативними рисами є однобічна спрямованість

- обмеження ділової активності та зниження рівня конкуренції в банківській справі.

Монетарні підходи грошово-кредитної політики в Україні щодо економічного регулювання проявлялися насамперед в орієнтованому регулюванні кількості грошей в обігу відповідно до динаміки обсягу ВВП, утвердження НБУ своєї самостійності в проведенні монетарної політики, лібералізації кредитного і валютного ринків, запровадження плаваючого валютного курсу, розвитку ринку цінних паперів, посилення ролі економічних інструментів грошово-кредитного регулювання тощо. Реалізація досягнень у грошово - кредитній сфері і виведення України з економічної кризи вимагали створення умов для функціонування ринкового механізму саморегулювання. З його допомогою посилювався регулюючий вплив грошово-кредитного механізму на розвиток економіки України.

Позитивний вплив грошово-кредитної політики виявив такі результати:

-- поступове зниження інфляції;

-- стабілізація валютного курсу національної грошової одиниці - гривні;

-- утвердження самостійності статусу НБУ серед органів державного управління економікою та формування його авторитету, як органу монетарного управління.

Стабілізація макроекономічної ситуації в країні розширює інвестиційний попит. Але резерв незадіяних потужностей у більшості галузей майже вичерпано. Тому перспективи економічного зростання необхідно поєднувати з динамічним і масштабним оновленням незавантаженої частини потужностей, модернізацією діючих і створенням нових робочих місць. Це сприятиме зростанню ВВП і економіки України загалом.

Базові терміни та поняття:

Попит на гроші - запас грошей, який прагнуть мати економічні суб'єкти в своєму розпорядженні на певний визначений момент часу.

Пропозиція грошей - бажання економічних суб'єктів позичити певнучастину своїх грошових коштів заради одержання доходу.

Грошово-кредитна політика - комплекс взаємопов'язаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених цілей заходів щодо регулювання грошового обороту, які здійснює держава через ЦБ.

Експансійна політика (політика „дешевих” грошей) - сукупність заходів,націлених на розширення пропозиції грошей.

Рестрикційна політика (політика „дорогих” грошей) - сукупністьзаходів, націлених на скорочення пропозиції грошей.

Інструменти грошово-кредитної політики - конкретні заходи ЦБ,спрямовані на зміну маси грошей в обігу та рівня процентної ставки.

Монетизація бюджетного дефіциту полягає в пошуку грошових коштів, достатніх для покриття (фінансування) перевищення бюджетних витратнад бюджетними доходами.

Монетизація ВВП полягає в доведені маси грошей в обороті до рівня, достатнього для успішної реалізації всього обсягу вироблених товарів тапослуг і погашення боргових зобов'язань.

Приклади рішення задач

Семінарські та практичні заняття по темі 8

1. Суть і механізм формування пропозиції грошей

2. Фіскально-бюджетна та грошово-кредитна політика в системі державного регулювання ринкової економіки.

3. Грошово-кредитна політика центрального банку

4. Інструменти грошово-кредитної політики центрального банку

Задачі, завдання для практичних занять:

Задача 1. Надлишкові резерви комерційного банку становлять 3000 грошових одиниць, загальний обсяг депозитів (строкових і до запитання) - 3000 грошових одиниць. Визначити при нормі обов'язкового резервування 20% фактичні резерви даного банку.

Задача 2. Надлишкові резерви комерційних банків становлять 150 млн. грн. У формі готівки осідає 50% виданих банками кредитів. Норма резервування становить 10%. Визначити максимально можливе збільшення банками пропозиції грошей.

Задача 3. Національний банк України придбав у банків 100 млн. дол. США за курсом 8 гривень за долар. Державне казначейство України профінансувало виплату заробітної плати працівників бюджетної сфери через карткові рахунки банків на суму 2 млрд. грн. Як змінилась грошова маса після проведення цих операцій?

Індивідуальна робота студента під керівництвом викладача:

Проаналізуйте особливості формування пропозиції грошей в Україні.

Самостійна робота студента

1. Пропозиція грошей як інструмент стимулювання економічного зростання у кейнсіанській теорії.

2. Особливості монетаристської точки зору на пропозицію грошей та її роль у економічному зростанні.

ЛІТЕРАТУРА. Основна [2,3,11,12,13,14,15,16,17,18,19,20,21,22,23,24,25]; додаткова [36,67,68,69,70,71,74,75,76,77,78,79,80]

Тема 9. ІНФЛЯЦІЯ І ГРОШОВІ РЕФОРМИ

Суть інфляції. Теоретичні концепції інфляції: теорія «інфляції попиту», теорія «інфляції пропозиції», монетаристська теорія, теорія інфляції як багатофакторного процесу. Інфляція та дефляція. Економічні та соціальні наслідки інфляції.

Основні види інфляції: повзуча, галопуюча, гіперінфляція, відкрита та закрита інфляція. Причини інфляції. Інфляція попиту. Фіскальна інфляція. Інфляція витрат. Імпортна інфляція. Інфляційний «податок».

Показники вимірювання інфляції. Регулювання інфляції. Взаємодія центрального банку та уряду у регулюванні інфляційних процесів. Роль грошово-кредитної та фіскальної політики у стримуванні інфляційних процесів. Монетарна рестрикція.

Суть та цілі грошових реформ. Стабільність грошової одиниці як основна мета грошової реформи. Роль грошових реформ у боротьбі з інфляцією. Класифікація грошових реформ. Методи стабілізації купівельної спроможності грошових одиниць: дефляція, деномінація, нуліфікація, девальвація, ревальвація. Основні моделі грошових реформ. Грошові реформи формального типу. Грошові реформи конфіскаційного типу. Реформи паралельного (консервативного) типу. Грошові реформи в Україні.

Мета - формування системи теоретичних знань з сутності та механізму інфляції та грошових реформ.

Завдання - усвідомлення сутності категорій «інфляція» та «грошова реформа», вивчення їх форм та механізмів, а також набуття навиків розв'язування задач, аналізу інфляційних процесів.

Очікувані результати (компетенції): вміння провести дослідження теоретично-методологічної сутності, форм та механізму інфляції та грошових реформ, розв'язувати задачі з визначення показників інфляції.

Міжпредметні зв'язки: поглиблення та конкретизація знань студентів, здобуті в процесі вивчення дисциплін «Політична економія», «Макроекономіка», «Статистика».

1. Суть та форми вияву інфляції

Інфляція - процес знецінення грошей, котрий проявляється як постійне підвищення загального рівня цін у результаті перевантаження сфери обігу грошовою масою, не забезпеченою матеріальними цінностями.

Форми вияву інфляції:

Ш знецінення грошових знаків відносно вартості звичайних товарів, тобто падіння купівельної спроможності грошової одиниці;

Ш поглиблення розриву між рівнями цін на внутрішньому ринку країни та на ринках інших країн і світовому ринку в цілому;

Ш знецінення національних грошей щодо іноземної валюти;

Ш зниження валютного курсу національних грошей.

Причини інфляції:

1. зовнішні

Ш ріст цін на світових ринках;

Ш скорочення надходжень від зовнішньої торгівлі;

Ш від'ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу.

2. внутрішні

Ш деформація економіки;

Ш монополія держави на грошову емісію;

Ш монопольне положення великих виробників і їх диктат цін на ринках;

Ш монополія профспілок на ринку праці та їх можливість впливу на рівень оплати праці;

Ш непомірно високі податки або процентні ставки за кредит

Причиною інфляції може бути як перевищення попиту над пропозицією, так і відставання попиту від пропозиції. результатом перевищення попиту над пропозицією є інфляція попиту. Відставання пропозиції від попиту викликає інфляцію витрат (пропозиції).

Інфляція попиту - це інфляція, яка викликана підвищенням цін під впливом сукупного попиту.

Інфляція витрат (пропозиції) - це інфляція, яка викликана підвищенням цін під впливом росту витрат виробництва.

2. Види інфляції

У залежності від характеру інфляції і темпів наростання інфляційних процесів розрізняють три типи інфляції:

Ш помірна інфляція характеризується повільним зростанням цін (до 10% на рік);

Ш галопуюча інфляція від 10% до 200% на рік;

Ш гіперінфляція до 1000% на рік і більше.

Під час гіперінфляції поведінка споживачів визначається намаганням вкласти гроші у матеріальні цінності.

У залежності від росту цін за товарними групами прийнято виділяти збалансовану і незбалансовану інфляцію.

Збалансована інфляція: визначається пропорційною зміною цін на різні товари.

Незбалансована інфляція: визначає зміну цін різних товарів по відношенню один до одного в різних пропорціях.

У залежності від ступеня передбачення інфляція поділяється на очікувану і неочікувану.

Очікувана інфляція: прогнозований ріст цін.

Неочікувана інфляція: не прогнозований ріст цін.

Залежно від розповсюдження інфляційних процесів прийнято виділяти локальну і світову інфляцію.

Локальна інфляція має місце в рамках окремих країн.

Світова інфляція охоплює групу країн або цілі регіони.

Для країн, які залежать від зовнішньої торгівлі, існує загроза імпортованої інфляції. Вона виникає в разі підвищення цін на імпортовані товари за умови твердого валютного курсу.

Стагфляція - це інфляція, яка супроводжується стагнацією виробництва і високим рівнем безробіття в країні (одночасне підвищення рівня цін і рівня безробіття).

Кількісну оцінку інфляційних процесів дають показники інфляції. Найбільш широко використовуваним показником інфляції є індекс росту цін, в тому числі індекси споживчих цін та індекси цін виробників.

3. Наслідки інфляції

1. Зниження життєвого рівня населення у формах:

Ш зниження реальної вартості особистих заощаджень;

Ш скорочення поточних реальних доходів.

При цьому поточні реальні доходи населення знижуються навіть за умови індексації, оскільки проти інфляційні компенсації відстають від темпу зростання цін (при гіперінфляції важко передбачити рівень зростання цін) і не покривають скорочення доходів населення.

2. Ефект інфляційного оподаткування (зниження реальної вартості накопичених грошей).

3. Падіння виробництва як результат зниження стимулів до праці та розширення виробництва.

4. Некерована інфляція порушує управління економікою в цілому.

4. Протиінфляційні заходи

Ш грошові обмеження;

Ш розв'язання проблем дефіциту державного бюджету. Дефіцит державного бюджету повинен покриватися не додатковою емісією грошей, а шляхом державних позик, які можна буде погасити;

Ш реформи оподаткування, скорочення податкових ставок;

Ш структурна перебудова і конверсія військового виробництва;

Ш регулювання валютного курсу;

Ш приватизація;

Ш засоби збільшення норм заощаджень та зменшення їх ліквідності;

Ш скорочення платоспроможного попиту в результаті проведення грошової реформи;

Ш заморожування підвищення цін, коли має місце ріст попиту на ринку споживчих товарів і коли маса цих товарів не може збільшуватися;

Ш боротьба з корупцією;

Ш боротьба з монополією;

Ш організація стабілізаційного фонду.

5. Особливості інфляції в Україні

Основні причини:

Ш падіння попиту на товари і послуги в результаті відставання росту заробітної плати від росту споживчих цін;

Ш неринкова структура виробництва, яка характеризується орієнтацією на виробництво проміжної продукції і військової продукції, наявністю нерентабельних підприємств, які підтримуються різними видами дотацій;

Ш диспропорція внутрішніх і світових цін;

Ш монопольна структура економіки;

Ш зниження обмінного курсу гривні відносно долара;

Ш тиск зовнішнього боргу, який різко звужує можливості маневру валютними ресурсами;

Ш несприятливий інвестиційний клімат і спрямування вільного капіталу виключно спекулятивний бізнес;

Ш дефіцит готівкових грошей - криза готівки;

Ш підвищений попит на ринку безготівкових грошей і виникнення кризи неплатежів між підприємствами.

6. Поняття грошової реформи

Грошові реформи - це повна або часткова структурна перебудова державою наявної в країні грошової системи.

Головною функцією грошової реформи є стабілізація грошового обігу.

7. Види грошової реформи

Види грошових реформ залежно від мети проведення та глибини перебудови державою наявної грошової системи:

1. грошові реформи у вузькому розумінні;

2. грошові реформи у широкому розумінні.

Грошові реформи у вузькому розумінні

Грошові реформи формального типу зводяться до впровадження нового зразка купюри з одночасним або поступовим вилученням функціонуючої.

Грошові реформи з деномінацією грошового обігу. Головною метою є заміна через обмін грошових купюр дійсного масштабу цін.

Грошові реформи конфіскаційного типу (з деномінацією грошового обігу або без нього). Під час її проведення використовують диференційовану шкалу обміну старих грошей на нові.

Види грошових реформ залежно від часового лагу здійснення обмінних операцій:

1. одномоментні грошові реформи (строк проведення обміну старих грошей на нові не перевищує 7-10 днів);

2. грошові реформи паралельного типу. Протягом певного часу в обігу знаходяться дві грошові одиниці.

Грошові реформи в широкому розумінні

Вони передбачають не лише впровадження в обіг нової грошової одиниці, а й структурну перебудову діючої системи грошово-валютних і кредитних відносин. Такі реформи були характерними при здійсненні в окремих країнах переходу від біметалізму до монометалізму і далі до паперово-грошового обігу. Проведення структурної грошової реформи у широкому розумінні цього поняття передбачає також перехід від грошей адміністративно-командної економіки до грошей ринкової економіки.

Грошові реформи в широкому розумінні у зв'язку з масштабністю й різноплановістю структурних змін та інституційних перетворень є тривалими у часовому вимірі. Вони проводяться, як правило, декілька років.

8. Особливості проведення грошової реформи в Україні

З 2 по 16 вересня 1996 року в Україні було проведено грошову реформу з деномінацією грошової одиниці. В результаті проведення грошової реформи наша держава отримала нову грошову одиницю - гривню. Внаслідок обміну українських карбованців (купонів) на гривні замінено діючий масштаб цін. У ході проведення реформи діяв єдиний порядок обміну грошових купюр. Упродовж двох тижнів старі грошові знаки було вилучено з обігу та обміняно без будь-яких обмежень у пропорції 100000:1. Відповідно до цього було змінено ціни всіх товарів і послуг, розміри тарифів, заробітної плати, пенсій, стипендій, платних зобов'язань тощо. Всі операції з перерахування у гривню залишків коштів, які знаходилися у безготівковому обігу було проведено в перший же день реформи.

Грошова реформа в Україні базувалася на принципах повної прозорості і неконфіскаційності.

У майбутньому внаслідок зростання рівня інфляції і збільшення обсягів грошової емісії важливо не допустити падіння купівельної спроможності та дестабілізації гривні. У кризовій економіці виконання цього складного завдання невіддільне від одночасного здійснення дійових стабілізаційних заходів: збалансування державного бюджету, приватизація, лібералізація цін, перехід до повноцінної дворівневої банківської системи тощо.

Базові терміни та поняття:

Інфляція - знецінення нерозмінних на золото паперових грошей внаслідок надмірного їх випуску і переповнення ними каналів обігу.

Інфляція попиту - інфляція, яка викликана підвищенням цін під впливом сукупного попиту.

Інфляція витрат (пропозиції) - інфляція, яка викликана підвищенням цін під впливом росту витрат виробництва.

Стагфляція - інфляція, яка супроводжується стагнацією виробництва і високим рівнем безробіття в країні.

Грошова реформа - повна або часткова структурна перебудова державою наявної в країні грошової системи.

Приклади рішення задач

Семінарські та практичні заняття по темі 9

1. Сутність, закономірності розвитку та причини інфляції.

2. Економічні та соціальні наслідки інфляції.

3. Особливості інфляції в Україні в перехідний період.

4. Сутність та види грошових реформ.

5. Особливості проведення грошової реформи в Україні.

Задачі, завдання для практичних занять:

Задача 1. Інфляція в жовтні становила 2%, в листопаді 1%, в грудні 3%. Визначити рівень інфляції в ІV кварталі цього року.

Задача 2. Маємо такі дані про ціни та обсяг реалізації товарів першої необхідності:

Період	Базисний	Звітний
	Ціна за од.грн.	Обсяг реалізації, од	Ціна за од.грн.	Обсяг реалізації, од
Хліб,кг	2,5	25 000	3,5	30 000
Молоко,л	3,0	15 000	6,0	12 000
М'ясо,кг	30,0	10 000	45,0	8 000

1) Визначити індекс цін на споживчі товари

2) Обчислити індекс цін фіксованого складу та втрати населення від підвищення цін.

Задача 3. Користуючись даними таблиці, визначити рівень дефлятора за кожен рік:

1) абсолютний

2) відносний

Рік	ВВП, млрд. грн	Темпи росту ВВП,%	Грошовий агрегат М3
2007	712,9	107,9	396,2
2008	950,5	102,3	515,7
2009	914,7	85,2	487,3
2010	1086,7	104,2	597,8

Індивідуальна робота студента під керівництвом викладача:

Проаналізуйте перспективи імплементації інфляційного таргетування в Україні.

Самостійна робота студента

1. Особливості інфляційного процесу в Україні.

2. Інфляційне таргетування та його роль у боротьбі з інфляцією на сучасному етапі.

3. Характеристика основних грошових реформ, здійснених в Україні.

4. Особливості здійснення грошових реформ в окремих країнах.

ЛІТЕРАТУРА. Основна [2,10,11,12,13,14,15,16,17,18,19,20,21,22,23,24,25]; додаткова [36,53,74,75,79,80,87].

Тема 10. СУТНІСТЬ І ФУНКЦІЇ КРЕДИТУ

Загальні передумови формування кредитних відносин. Еволюція кредитних відносин. Методи перерозподілу коштів у процесі відтворення. Теорії кредиту. Основні положення натуралістичної теорії кредиту. Основні положення капіталотворчої теорії кредиту.

Необхідність та суть кредиту. Кредит як форма руху вартості на зворотній основі.

Кредит як форма суспільних відносин. Основні функції кредиту. Суб'єкти та об'єкти кредитних відносин.

Ознаки кредиту в ринковій економіці. Позичковий капітал та кредит. Позичковий капітал як форма грошового капіталу. Основні ознаки позичкового капіталу. Ринок позичкових капіталів.

Економічні межі кредиту. Поняття меж кредиту, причини та наслідки їх порушення. Кредитні відносини та інфляція.

Специфіка становлення кредитних відносин в окремих країнах. Кредитні відносини в ЄС. Історичний розвиток кредитних відносин в Україні. Проблеми реалізації позитивних функцій кредиту в сучасних умовах розвитку України.

Мета - формування системи теоретичних знань з сутності та функцій кредиту.

Завдання - формування системи теоретичних знань з сутності кредиту, набуття вмінь класифікувати види кредиту та оцінювати його вартість.

Очікувані результати (компетенції): формування у студентів уявлення про кредит та його функції, вміння досліджувати його роль на сучасному етапі, оцінювати його вартість та класифікувати його види.

Міжпредметні зв'язки: поглиблення та конкретизація знань студентів, здобутих в процесі вивчення дисциплін «Макроекономіка», «Політична економія» та «Історія економіки та економічної думки» з акцентом на проблематику грошово-кредитних відносин економічних суб'єктів.

1.Необхідність кредиту

Кредит виник безпосередньо з потреб виробництва внаслідок процесів обміну товарів. Виникнення кредиту поряд з виникненням грошей відноситься до найвизначніших відкриттів людства. Причини виникнення кредиту криються у сфері обміну, де продавці товарів протистоять один одному, як власники, як юридично самостійні особи.

Конкретною економічною основою, на якій проявляються і розвиваються кредитні відносини, виступає кругообіг капіталу. Цей кругообіг безперервний. В його процесі виникають коливання наявності тимчасово вільних коштів і коливання гострої потреби в таких коштах. У зв'язку з тим, що строки надходження грошових коштів від реалізації продукції і строки їх витрат на виробничі потреби не збігаються, то у господарських суб'єктів певна частина коштів у певні періоди часу тимчасово вільна, а в інших -- в цей час виникає гостра потреба в таких коштах. Так виникає можливість мобілізації тимчасово вільних коштів для надання їх у формі кредиту іншим суб'єктам господарювання. Це служить однією з найважливіших передумов кредитних відносин.

Для виникнення кредитних відносин необхідно, щоб той, хто надає кредит, довіряв тому, хто хоче отримати кредит. Сам термін “кредит” походить від латинського слова credere, що означає довіряти, або credo -- вірю. Саме довіра служить основою кредитних відносин, однією з найважливіших передумов виникнення кредиту. Але в сучасних умовах ця передумова досить часто виступає на другий план. Для виникнення кредитних відносин і укладання кредитної угоди самої довіри недостатньо.

При видачі кредиту майже завжди є ризик несвоєчасного чи неповного повернення коштів. Тому кредитору потрібні певні гарантії. Такі гарантії він може отримати, по-перше, від самого позичальника у формі застави, по-друге, від гаранта, тобто фізичної чи юридичної особи, яка має певний капітал чи майно і гарантує повернення кредиту, і, по-третє, від страхової компанії.

Крім довіри, обов'язковою передумовою виникнення кредитних відносин є збіг економічних інтересів кредитора і позичальника. Він досягається через переговори між ними щодо умов кредитної угоди, де обумовлюється розмір кредиту, термін кредиту, відсоткова ставка за користування кредитом, порядок надання та повернення кредиту.За своєю природою кредитна угода зумовлює необхідність матеріальної відповідальності її учасників за виконання взятих на себе зобов'язань.

Тому цими учасниками мають бути юридично самостійні особи. Фізичні особи можуть бути суб'єктами кредитних відносин за умови їх дієздатності з правового погляду. Обидві сторони кредитних відносин мають бути кредитоспроможними.

Важлива передумова кредитних відносин -- це отримання позичальником регулярних доходів у формі заробітної плати, пенсії, виручки від реалізації продукції тощо.

Отже, кредит (від латинського “creditum” -- позика, борг) -- це економічні відносини між суб'єктами ринку з приводу перерозподілу вартості на умовах їх повернення, строковості і платності.

Потреба суб'єктів господарювання в оборотних грошових коштах і,зокрема, кредиту, коливається протягом виробничого циклу і в різних циклах кругообігу. Ці коливання бувають двох видів: сезонні і постійні. Сезонні коливання викликані переважно природними причинами, а постійні -- різними випадковими причинами. У сезонних галузях виробництва, зокрема у сільському господарстві, мають місце обидва види коливань.

Для здійснення безперервності процесу індивідуального кругообігу капіталу і сезонні, і постійні коливання забезпечуються грошовими коштами у формі кредиту. За характером та обсягами коливань потреби в обіговому капіталі господарств відрізняються між собою і за обсягами, і за часом використання.

Передбачити потребу в кредитних ресурсах для суб'єктів господарювання з сезонним характером виробництва не складає особливих труднощів.

Це зумовлено тим, що відомо, коли і яка пора року змінює іншу, які процеси в той чи інший період відбуваються в певній галузі виробництва. Але точний обсяг потреби в кредитних ресурсах наперед визначити складно. Головне, що суб'єктам господарювання відомо, в які саме періоди і в яких приблизно обсягах виникає потреба у залученні кредитних ресурсів. Інакше відбувається процес кругообігу капіталу господарських суб'єктів з несезонним характером виробництва. їх потреба в обігових активах коливається протягом року через нерівномірність надходження і витрачання товарно-матеріальних цінностей, наростання витрат на незавершневиробництво, випуск і реалізація продукції та з інших причин. Зміна потреби в обігових коштах у підприємствах з несезонним характером виробництва має значно меншу амплітуду. Але її значно важче завчасно передбачувати.

Коливання потреби в обігових активах служить важливою причиною необхідності кредиту. Другою причиною необхідності кредиту є коливання структури джерел формування обігового капіталу суб'єктів господарювання.

Зміна джерел покриття обігових активів (власних і прирівняних до них коштів, кредиторська заборгованість тощо) викликає потребу у кредитних ресурсах. За рахунок власних обігових коштів забезпечуються постійні потреби господарських суб'єктів, а тимчасові потреби у витратах для забезпечення відповідних запасів задовольняються кредитними ресурсами.

Цим забезпечується економічна самостійність суб'єктів господарювання, підвищується їх відповідальність за збереження та ефективне використання фінансових ресурсів, зміцнюється комерційний розрахунок.

2. Функції кредиту

Внутрішня суть кредиту проявляється в його структурі, закономірностях руху, формах і видах функціонування. Водночас кредит активно взаємодіє із зовнішнім середовищем, з непов'язаними кредитними процессами в економіці і соціальній сфері та відповідно на них впливає.

Функції кредиту характеризуються його призначенням у відтворювальному процесі і тією роллю, яку він виконує у суспільстві. Функції кредиту являють собою специфічний прояв їх суті. Вони відображають ознаки, які відрізняють кредит від інших економічних категорій. Кредит виконує такі функції:

-- перерозподільну функцію;

-- функцію забезпечення потреб обігу у платіжних засобах;

-- контрольну функцію;

-- функцію капіталізації вільних грошових коштів.

Перерозподільча функція ґрунтується на суті кредиту, як форми зворотного руху вартості та тій ролі, яку виконує кредит в економічній системі, тобто у переміщенні грошових коштів між окремими суб'єктами на умовах повернення, строковості і платності. Матеріальні і грошові ресурси, які були розподілені і передані у власність економічним суб'єктам, через кредит перерозподіляються і спрямовуються на тимчасове користування іншими суб'єктами. Ці ресурси не змінюють первинного права власності. Такий перерозподіл характеризується двома обставинами:

а) кошти вивільнені в одних ланках процесу відтворення спрямовуються в інші ланки, що сприяє розширенню виробництва;

б) вивільнені кошти через кредит спрямовуються у ті ланки суспільного виробництва, за результатом діяльності яких передбачається зростання попиту і отримання більших прибутків. Це сприяє можливості до запровадження нової техніки, прогресивної технології виробництва, підвищення його ефективності.

Завдяки перерозподільній функції кредиту створюються умови для руху коштів фізичних і юридичних осіб у сфери суспільного виробництва.

Узгодження вивільнення ресурсів у одних економічних суб'єктів і використання іншими сприяє підвищенню ефективності виробництва,економному і ефективному використанню фінансових ресурсів. Здійснення безготівкових розрахунків шляхом кредитування відбувається без участі готівкових грошових коштів, вони погашаються шляхом задоволення взаємних вимог за умови зустрічних платежів.

...