Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

• ВСТУП
• РОЗДІЛ I ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА ОСОБЛИВОСТІ АДМІНІСТРУВАННЯ РЕСУРСНИХ ПЛАТЕЖІВ В УКРАЇНІ
• 1.1 Сутність та призначення основних ресурсних платежів
• 1.2 Поелементна характеристика ресурсних платежів відповідно до норм податкового законодавства
• 1.3 Наукові засади використання природніх ресурсів України в умовах екологічних обмежень
• Висновки до Розділу І
• РОЗДІЛ II СУЧАСНИЙ СТАН СИСТЕМИ СПРАВЛЯННЯ РЕСУРСНИХ ПЛАТЕЖІВ
• 2.1 Аналіз надходжень ресурсних платежів до державного бюджету України
• 2.2 Нові підходи в справлянні ресурсних платежів в контексті положень Податкового кодексу
• Висновки до Розділу ІІ
• РОЗДІЛ III ПЕРСПЕКТИВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ І РОЗВИТКУ МЕХАНІЗМУ СПРАВЛЯННЯ РЕСУРСНИХ ПЛАТЕЖІВ
• 3.1 Обгрунтування доцільності використання зарубіжного досвіду оподаткування ресурсних платежів в Україні
• 3.2 Проблеми і недоліки механізму податкового регулювання процесів природокористування в Україні
• 3.3 Напрями вдосконалення системи справляння ресурсних платежів в Україні
• Висновки до Розділу ІІІ
• ВИСНОВКИ
• СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. В умовах ринкової економіки, коли основним мотивом економічної політики стає безпосередня орієнтація держави на ефективне використання природних ресурсів, збереження навколишнього природного середовища, назріла нагальна потреба у невідкладному реформуванні податкової системи, створення цілісного, узгодженого, стабільного і раціонального законодавства. З цією метою запроваджено низку ресурсних платежів, які поряд з іншими податками та зборами (іншими обов'язковими платежами) забезпечують наповнення бюджетів різних рівнів. Податковий інструментарій дає змогу вилучити частину природно-ресурсної ренти з метою її використання для фінансування потреб відтворення природних ресурсів та, крім того, завдяки регулюючим властивостям ресурсних податкових платежів стимулює як процеси раціонального природокористування, так і охорону природних ресурсів.

За допомогою даних платежів здійснюється контроль за обсягами використання природних ресурсів. За цих умов особливої актуальності набувають дослідження теоретичних, методологічних і практичних підвалин системи ресурсних платежів.

Діючі податкові важелі і стимули є недостатньо ефективними, вони не забезпечують збалансованого використання природно-ресурсного потенціалу, його охорону та відтворення. Саме тому виникла нагальна необхідність поглиблення теоретико-методологічних підходів до формування ефективних податкових механізмів з урахуванням особливостей і специфіки платного природокористування.

Зазначеній проблемі присвячені праці таких відомих вчених: В.А. Голяна, І.К. Бистрякова, С.І.Дорогунцова, Б.М.Данилишина, Л.В.Дейнеко, М.Дороша, В.І. Лелеки, І.Б. Назаркевича, С.В. Павлова, А.І. Поповича, Л.Д. Тулуша, Я.Б.Олійника, М.А. Хвесика, Я.В. Якуша та інших.

Податкова політика взагалі і в системі природокористування зокрема має суттєвий вплив на майбутній економічний розвиток держави. Саме її чітка визначеність, сприйняття платниками податку, об'єктивність та виваженість мають спонукати до широкого залучення інвестицій, розвитку підприємництва, забезпечення ефективного використання природноресурсного потенціалу і практичної реалізації моделі сталого розвитку держави. ресурсний платіж податковий

Метою дипломного дослідження є: оцінка сучасного стану справляння ресурсних платежів, характеристика їх видів, аналіз механізму справляння зборів за спеціальне використання природніх ресурсів; дослідження основних положень законодавства, що стосуються зборів за спеціальне природокористування; визначення фіскального, господарського та екологічного значення ресурсних платежів, а також розробка рекомендацій та пропозицій щодо підвищення ефективності системи справляння ресурсних платежів в Україні.

Для досягнення даної мети були поставлені такі завдання:

- обґрунтувати парадигму раціонального природокористування на основі запровадження ефективної системи оподаткування;

- розкрити теоретичні засади функціонування механізму справляння ресурсних та платежів;

- охарактеризувати сутність та види ресурсних платежів;

- визначити нормативно-правову базу регулювання справляння ресурсних платежів в Україні;

- проаналізувати сучасний стан системи справляння ресурсних платежів в Україні у контексті положень Податкового кодексу України;

- висвітлити роль та місце ресурсних платежів у наповненні дохідної частини бюджету, а також у системі забезпечення раціонального природокористування;

- сформулювати ключові проблеми та недоліки механізму справляння ресурсних платежів;

- окреслити перспективи та напрями вдосконалення системи справляння ресурсних платежів.

Об'єктом дослідження є механізм природоресурсного оподаткування в сучасній податковій системі України, економічний механізм регулювання природокористування, податкові важелі та стимули в сфері використання, охорони та відтворення природноресурсного потенціалу.

Предметом дослідження є аналіз та характеристика видів та порядку обчислення ресурсних платежів, тенденції розвитку системи справляння ресурсних платежів, теоретико-методологічні, методичні та прикладні проблеми економічного регулювання раціонального природокористування.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є фундаментальні положення сучасної економічної теорії, діалектичний метод, загальнонаукові принципи проведення наукових досліджень. Теоретичною основою дослідження стали наукові праці вітчизняних вчених з проблем ресурсного оподаткування та у галузі державного регулювання природокористування.

Інформаційну базу дослідження становили податкове законодавство України, законодавчі акти, що регулюють питання раціонального природокористування та охорони навколишнього природного середовища, офіційні статистичні та інформаційно-аналітичні матеріали, дані Міністерства фінансів, Міністерства доходів і зборів та Державної казначейської служби України.

У процесі дослідження використовувались загальнонаукові та специфічні методи дослідження, зокрема: діалектичний - для простеження розвитку об'єкту дослідження; системно-структурний - для аналізу і оцінки податкових надходжень ресурсних платежів в державний і місцевий бюджети; статистико-економічного аналізу - для визначення динамічних характеристик та масштабу процесів взаємодії системи оподаткування на природокористування; економіко-математичний метод та методи економічного прогнозування - для визначення перспектив розвитку податкової системи і її впливу на ефективність використання, охорони та відтворення природноресурсного потенціалу. Завдяки методам аналізу й синтезу зроблено висновки щодо необхідності та можливостей практичного застосування результатів дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна полягає в наступному:

- теоретично обґрунтовано концепцію раціонального використання та охорони природноресурсного потенціалу на основі запровадження ефективної фіскальної політики держави, зокрема, системи оподаткування;

- поглиблено теоретико-методологічні підходи до формування на нових засадах ефективної податкової політики, яка враховує сучасні тенденції розвитку фіскальних методів управління природокористуванням;

- удосконалено методичні підходи до оцінки ефективності чинної системи оподаткування, визначено місце і роль загальнодержавних податків, зокрема, платежів за спеціальне використання природних ресурсів та екологічного податку, які враховують особливості формування плати за користування надрами, специфіку спеціального водокористування та використання земельних і лісових ресурсів на основі запропонованої бази оподаткування, ставки та порядку справляння платежів;

- дістало подальшого розвитку опрацювання теоретичних засад податкової політики держави на основі більш широкого застосування потенціалу регулювальної функції податків;

- обґрунтовано напрями підвищення ефективності податкової системи щодо врегулювання відносин в області природокористування на основі удосконалення правового забезпечення податкової політики та гармонізації його з європейським законодавством.

Практичне значення одержаних результатів полягає в подальшому розвитку теоретико-методологічних основ оподаткування та обґрунтуванні пропозицій щодо підвищення ефективності податкової політики держави в системі природокористування.

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА ОСОБЛИВОСТІ АДМІНІСТРУВАННЯ РЕСУРСНИХ ПЛАТЕЖІВ В УКРАЇНІ

1.1 Сутність та призначення основних ресурсних платежів

Податки є важливою ланкою фінансових відносин у суспільстві і як форма фінансових відносин виникають одночасно з появою держави. З розвитком товарно-грошових відносин оподаткування здійснюється в основному в грошовій формі. Податки - це обов'язкові платежі, що їх встановлює держава для юридичних і фізичних осіб з метою формування централізованих фінансових ресурсів, які забезпечують фінансування державних витрат.

Необхідність реформування податкового законодавства вже давно стала першочерговою у забезпеченні впровадження та реалізації економічних реформ в Україні. Рішучим кроком до реформування податкової системи визначається запровадження Податкового кодексу України [47]. Враховуючи проблеми та високий рівень тіньової економіки, фахівці вважають, що новий Податковий кодекс України є першочерговим заходом, спрямованим на поліпшення соціально-економічного стану держави, основною метою якого є зведення значної кількості законодавчих та нормативних актів до єдиного Закону, уникнення таким чином протирічь в діючому на сьогодні законодавстві [64].

Податковий кодекс України як єдиний консолідований нормативно-правовий акт дає можливість запобігти штучній податковій збитковості суб'єктів господарювання. Створення єдиних справедливих підходів та прозорих правил нарахування та сплати податків, зборів, обов'язкових платежів, забезпечить сталість податкового законодавства в державі.

Найважливіший елемент реалізації податкової реформи у вигляді Податкового кодексу від 2 грудня 2010 року сприяє об'єднанню в одному нормативно-правовому акті цілого масиву норм, що регулювали сферу податкових правовідносин в Україні, а також забезпечує спрощення орієнтування платників податків у цій сфері, прозорість дій органів державної влади, які уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю нарахування та повнотою сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів, чітко визначить засади функціонування системи оподаткування [64].

З прийняттям та введенням в дію Податкового кодексу відбулися значні зміни у системі оподаткування. Значних змін зазнала і система ресурсного оподаткування.

Важливою проблемою економічного розвитку кожної країни є проблема збереження та раціонального використання її природно-ресурсного потенціалу. Одним із методів розв'язання цієї проблематики є регулювання процесів природокористування шляхом використання важелів та інструментів податкового механізму.

Природні ресурси - компонента природного середовища, природні і природно-антропогенні об'єкти, що використовуються чи можуть бути використані при здійсненні господарської чи Іншої діяльності як джерела енергії, продуктів виробництва і предметів споживання і мають споживчу цінність. Під використанням природних ресурсів розуміється їх експлуатація в процесі провадження господарської діяльності суб'єктами підприємництва, а також усі види впливу на такі ресурси, що здатні змінювати їх та їх природні властивості.

Відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» природні ресурси України є власністю Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України та законами України.

Одним із основних принципів охорони навколишнього природного середовища є встановлення екологічного податку, збору за спеціальне використання води, збору за спеціальне використання лісових ресурсів, плати за користування надрами відповідно до Податкового кодексу України [6].

Виникнення ресурсних платежів сягає ще часів Древнього Єгипту та Античної Греції. Наприклад, єгипетські землевласники платили податки зерном і льоном за використання води Нілу для зрошування полів. Збирачі податків залишали розписки за отримання податку, наносячи ієрогліфи на стіни будинків землевласників. У період Древньої Греції і Риму потреба в надійних джерелах централізованих засобів істотно зросла. Це було пов'язано з посиленням ролі держави, що виражалася, зокрема, в забезпеченні колективних витрат. Так, Ксенофонт в своєму трактаті «Про доходи Афінської республіки» вже поділяв податки на групи. Серед великої кількості податків тих часів є також і ресурсні платежі, наприклад, земельні, лісові податки, платежі із срібних та інших родовищ.

Для України характерні значні масштаби та інтенсивність використання природно-ресурсного потенціалу, зокрема унікальних видів ресурсів. Збори за спеціальне використання природних ресурсів є важливим складником економічного механізму природокористування, який створюється в Україні з початку 90-х років. Платежі формувалися на базі рентної методології і за змістом та спрямуванням коштів розглядалися передусім як відтворювальні та природоохоронні, але на сьогодні вони цю функцію значною мірою втратили. Принцип платності природокористування застосовується до спеціального використання надр, земельних, водних, лісових ресурсів, диких тварин, рибних та інших живих водних ресурсів, а також до радіочастотного ресурсу [46].

Платне ресурсовикористання передбачає:

- плату за ліцензію на використання природних ресурсів;

- визначення нормативів використання ресурсів;

-встановлення ставок зборів (платежів) за використання ресурсу в межах нормативу (ліміту); за понаднадлімітне використання платежі збільшуються кратно 1-5 (коефіцієнт кратності, як правило, встановлює місцева влада);

- порядок і схему збору платежів;

- систему розподілення зібраних коштів.

Платежі за використання ресурсів переважно є обов`язковими. Нормативи плати у нашій країні встановлює держава (наскільки вони відображають реальну ціну ресурсу і механізм відшкодування за його вилучення або використання визначити важко, оскільки у нашій державі на формування багатьох економічних параметрів впливає надто багато позаекономічних факторів). Усі нормативні платежі (у межах визначеного ліміту на використання ресурсу) належать до витрат підприємств (собівартості виробництва), понадлімітні платежі відраховуються з прибутку підприємств. Подібний підхід має сприяти більш економному (хоч би нормативному) використанню ресурсів.

Кошти за використання природних ресурсів збираються з метою нагромадження коштів на природоохоронні заходи і формування екологічних мотивів екологізації виробництва [18].

Однією з проблем у системі вітчизняного оподаткування є відсутність в нормативно-правовій базі чіткого визначення поняття "ресурсні платежі",що зумовлює неоднозначне його трактування як у законодавстві, так і в науковій літературі. У спрощеному вигляді ресурсний платіж можна визначити як плату (збір), що обчислюється залежно від обсягів використаного (видобутого) природного ресурсу. Але, вочевидь, таке визначення є неповним і потребує більш глибшого його розуміння, яке б відображало як призначення, так і функції справляння ресурсного платежу.

Система платежів за використання природних ресурсів виконує функцію акумулювання частини доходу суб'єктів господарської діяльності, які використовують природні ресурси, і передачі її державному та місцевим бюджетам. Формально в Україні використання природніх ресурсів практично у всіх сферах супроводжується внесенням відповідних платежів до бюджету. Зазвичай, розрахунок плати за використання природніх ресурсів здійснюється, виходячи з його базових нормативів (ставок), які встановлено Податковим Кодексом на основі даних державного обліку ресурсів, кадастрових та інших економічних оцінок. У разі відсутності таких показників ставки встановлюються з урахуванням якісних та кількісних відмінностей природніх ресурсів, їх поширеності тощо. Діюча система розподілу між бюджетами різного рівня коштів, отриманих за рахунок плати за спеціальне використання природніх ресурсів, спрямована на узгодження інтересів держави з інтересами регіонів [36].

Ресурсні платежі передбачають еквівалентність відносин між платниками і державою, їх величина залежить від обсягу використаних ресурсів, а, відповідно, звільнення від їх сплати досить складно виправдати економічно оскільки:

- користування природними ресурсами в ринкових умовах не може бути безкоштовним - як мінімум, варто забезпечити фінансове джерело їх відтворення та охорони;

- у такий спосіб досягається рівність умов господарювання - суб'єкти, які, користуються природними ресурсами, повинні їх оплачувати, інакше отримують більше переваг, ніж суб'єкти, які цими ресурсами не користуються;

- за допомогою сплати ресурсних платежів держава матиме змогу контролювати процес використання ресурсів та здійснювати належний їх облік [46].

На сучасному етапі реформування податкової системи України тенденції розширення завдань органів державної та місцевої влади призводять до зростання потреби у видатках, що погребує пошуку нових форм, методів і механізмів мобілізації бюджетних ресурсів. Відповідно, виконання функцій органами державної та місцевої влади та створення належних умов соціально-економічного зростання держави потребують забезпечення стабільними, реальними та вагомими джерелами формування доходів бюджетів усіх рівнів.

А такий фіскальний інструмент, як платежі за природні ресурси, здатний не тільки підвищувати якісний рівень використання природних ресурсів, але й істотно поповнювати бюджети різних рівнів.

Основною ідеєю ефективного функціонування механізму оподаткування ресурсними платежами є те, що якою б не була фіскальна функція податків внаслідок великого дефіциту бюджету, вона не повинна обмежувати розвиток інших функцій: регулятивної і стимулювальної. Оскільки завдання полягає не просто в тім, щоб зібрати як найбільше податків, а в тім, щоб при цьому розширювалася база податків, ефективно розвивалися підприємства у сфері виробництва й обігу [12, с. 236].

Виходячи з цього, механізм функціонування ресурсних платежів в економічній системі держави з погляду їх функціонально-економічної основи можна зобразити таким чином (рис.1.1.):

Рис.1.1. Механізм функціонування ресурсних платежів (Джерело: Використано дані[12]).

З підвищенням ролі держави зростає значення регулюючої функції податків. Ця функція реалізується через вплив податків на різні напрямки, показники діяльності суб'єктів господарювання. Використання податків у цій функції є достатньо складним процесом і залежить від правильного вирішення таких питань:

1. Установлення об'єкта оподаткування та методики його визначення.

2. Визначення джерел сплати податків.

3. Установлення розміру ставок податків і методики їх розрахунку.

4.Установлення термінів сплати податків. підприємства для сплати податків.

5. Надання податкових пільг.

6.Застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства суб'єктами господарювання.

До вітчизняних ресурсних платежів податкового характеру належить:

1) збір за спеціальне використання лісових ресурсів,

2) збір за спеціальне використання води,

3) плата за землю,

4) збір за користування радіочастотним ресурсом України,

5) плата за користування надрами;

а також тісно пов'язані з ними:

6) рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України (рентна плата);

7) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками; збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності;

8) екологічний податок [5].

Ці види ресурсних платежів можна поділити на дві групи залежно від їх функціонального призначення та напрямів використання коштів, мобілізованих державою від їх справляння (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Функціональна класифікація ресурсних платежів згідно з Податковим кодексом України (Джерело: Складено автором за даними [5]).

Природні ресурси не можна розглядати без їх територіального походження. Такою територією є регіон, який є складовою частиною країни з внутрішніми та зовнішніми зв'язками і являє собою систему з механізмом відтворення, що має крім системних властивостей (площу, організаційну єдність та цілісність, зв'язок з державним комплексом), й інші специфічні риси (рис. 1.3).

Ресурсне оподаткування є найважливішим компонентом економічного механізму користування природними ресурсами та їх відтворення. Податковим кодексом України сформована правова основа для встановлення плати за користування надрами, лісами, водою, землею й іншими видами природних ресурсів на основі ренти чи фіксованих платежів

Рис. 1.3. Фактори, що впливають на становлення та розвиток системи ресурсного оподаткування (Джерело: Використано дані [33]).

Сутність ресурсних платежів доцільно розглянути за допомогою їх характеристики за елементами.

1.2 Поелементна характеристика ресурсних платежів відповідно до норм податкового законодавства

Податковий кодекс України гармонізував податкове законодавство, звівши воєдино норми податкового законодавства. Зокрема це стосується ресурсних та рентних платежів, детальна характеристика яких наведена у Податковому кодексі за елементами:платники податку,ставки податку,об'єкт оподаткування, база оподаткування, порядок обчислення та строк сплати [5].

Плата за користування надрами (Розділ XI Податкового кодексу України) - загальнодержавний платіж, який справляється у вигляді:

1) плати за користування надрами для видобування корисних копалин;

2) плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин.

Поелементна характеристика плати за користування надрами наведена в Додатку А (див. Додаток А).

Плата за землю (Розділ XIII Податкового кодексу України) складається із земельного податку та орендної плати за земельну ділянку, надану у користування. Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Об'єктами оподаткування є:

- земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;

- земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Базою оподаткування є:

- нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;

- площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Система ставок плати за землю включає визначення розмірів ставок за 1 гектар сільськогосподарських угідь, за території, нормативно-грошову оцінку яких не проведено, при цьому враховується область їх розміщення та статус території. Крім того діє механізм пільгового оподаткування податком (див.Таблиця 1.1.).

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік.

Таблиця 1.1. Пільги щодо сплати плати за землю для юридичних осіб*

Від сплати податку звільняються:	Земельні ділянки, які не підлягають оподаткуванню:
Ш заповідники, у тому числі історико-культурні, національні природні парки, заказники, ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, пам'ятки природи, заповідні урочища та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва; Ш дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю та професійно-технічних училищ; Ш органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, спеціалізовані санаторії України для реабілітації, лікування та оздоровлення хворих, військові формування, утворені відповідно до законів України, Збройні Сили України та Державна прикордонна служба України; Ш дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України незалежно від їх підпорядкованості, у тому числі дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України; Ш релігійні організації України, діяльність яких не передбачає одержання прибутків; Ш санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів, реабілітаційні установи громадських організацій інвалідів; Ш громадські організації інвалідів України, підприємства та організації, які засновані громадськими організаціями інвалідів та спілками громадських організацій інвалідів і є їх повною власністю,	Ш сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій, відселення і хімічно забруднених сільськогосподарських угідь, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства;
Ш	Ш землі сільськогосподарських угідь, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння; Ш земельні ділянки державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, які використовуються для випробування сортів сільськогосподарських культур; Ш землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування - землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, штучними спорудами, тунелями, транспортними розв'язками, Ш земельні ділянки сільськогосподарських підприємств усіх форм власності та фермерських (селянських) господарств, зайняті молодими садами, ягідниками та виноградниками до вступу їх у пору плодоношення,; Ш земельні ділянки кладовищ, крематоріїв та колумбаріїв. Ш земельні ділянки, на яких розташовані дипломатичні представництва, які відповідно до міжнародних договорів (угод), користуються приміщеннями та прилеглими до них земельними ділянками на безоплатній основі.

*Джерело: Складено автором за даними [5].

Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку

Щодо строків сплати даного податку, то власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. . Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, що визначається за формулою:

Кi = [І - 10]:100 (1.1.)

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін не перевищує 110 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 110.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю [2].

Плату за землю введено з метою формування ресурсів для фінансування:

- заходів з раціонального використання й охорони землі, підвищення родючості грунтів;

- відшкодування власникам землі і землекористувачам витрат, які пов'язані з веденням господарства на землях гіршої якості;

- розвитку інфраструктури населених пунктів.

Збори за спеціальне використання природних ресурсів України (лісових, водних, радіочастотних ресурсів) мають спільну основу - встановлення плати за спеціальне використання природних ресурсів і отримання на цій основі прибутку. В розрахунку за обсяг та величину використання цих ресурсів користувачі сплачують платежі до бюджету. Регламентація положень та порядку обчислення цих ресурсних платежів наведена у відповідних розділах Податкового кодексу України (Розділи XV, XVI, XVIІ).

Податкові платежі за воду справляються в Україні у вигляді збору за спеціальне використання води, який регламентується Розділом XVI Податкового кодексу України.

Збір за спеціальне використання води - це загальнодержавний збір, який справляється за:

- спеціальне використання води водних об'єктів;

- спеціальне використання води, отриманої від інших водокористувачів

- спеціальне використання води без її вилучення з водних об'єктів для потреб гідроенергетики і водного транспорту;

- спеціальне використання води для потреб рибництва [15].

Потрібно враховувати особливості обчислення збору за спеціальне використання води при встановленні лімітів її використання [5].

Збір за спеціальне використання лісових ресурсів - це загальнодержавний збір, який справляється як плата за спеціальне використання лісових ресурсів. Його справляння регламентується Розділом XVII Податкового кодексу України.

Платниками збору за використання лісів є лісокористувачі. Термін «лісокористувачі» є узагальненим, оскільки об'єднує всі форми і види господарської діяльності, що визначається як користування лісами, згідно з Лісовим кодексом України. Право користування лісами визначено статтями 16-18 Лісового кодексу України. Згідно зі статтею 16 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи [4]. У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою (ст. 17).

Згідно зі статтею 18 тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - терміном від одного до п'ятдесяти років, і короткостроковим - терміном до одного року.

Згідно зі статтею 65 глави 13 Лісового кодексу України використання лісових ресурсів може здійснюватися в порядку загального і спеціального використання. Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється в межах лісових ділянок, виділених для цієї мети. Спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно [4].

До спеціального використання лісових ресурсів відносять використання лісових ресурсів державного значення і лісових ресурсів місцевого значення [15].

Радіочастотний ресурс - частина радіочастотного спектра (безперервний інтервал радіочастот не вищий за 3 ТГц), придатна для передавання та/або приймання електромагнітної енергії радіоелектронними засобами і яку можливо використовувати на території України та за її межами відповідно до законів України та міжнародного права, а також на виділених для України частотно-орбітальних позиціях [5].

Поелементна характеристика зборів за спеціальне використання природних ресурсів України наведена у Додатку Б (див. Додаток Б).

З набранням чинності Податкового кодексу України, з 1 січня 2011 року, загальнодержавний збір за забруднення навколишнього природного середовища замінено екологічним податком (розділ VIII "Екологічний податок" ПКУ).

Екологічний податок - це загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року.

Перелік платників екологічного податку наведено на рис. 1.4.

Рис. 1.4. Платники екологічного податку. (Джерело: Використано дані[16].)

Об'єкт та база оподаткування екологічним податком визначені ст. 242 Податкового кодексу України (рис. 1.5).

Рис. 1.5. Об'єкт та база оподаткування екологічним податком (Джерело: Складено автором за даними [5]).

З метою оподаткування екологічним податком, джерела забруднення поділяють на стаціонарні та пересувні.

Стаціонарне джерело забруднення - це підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу або скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти. Пересувне джерело забруднення - це транспортний засіб, рух якого супроводжується викидом в атмосферу забруднюючих речовин.

Податковим кодексом України передбачено поетапне зростання ставок податку. Так, за податковими зобов'язаннями з екологічного податку, які виникли:

- з 1 січня 2013 р. до 31 грудня 2013 р. включно - 75% від ставок,

передбачених кодексом;

- з 1 січня 2014 р. - 100% від ставок, передбачених кодексом

Загальні правила подання звітності з екологічного податку зображені на рис. 1.6.

Об'єкт оподаткування екологічним податком

Місце подання звітності

Рис. 1.6. Загальні правила подання звітності з екологічного податку (Джерело: Складено автором за даними [5]).

Поелементна характеристика даного податку наведена у Додатку В (див Додаток В).

1.3 Наукові засади використання природніх ресурсів України в умовах екологічних обмежень

Однією з умов вирішення проблеми раціонального природокористування є впровадження чіткої економічної політики, фундаментальним, регулюючим механізмом якої є адміністративні заходи. Економічна політика раціонального природокористування давно використовується в розвинутих країнах, за умов, коли адміністративно-примусові заходи є головною частиною регулюючого механізму. Починаючи з 60-х років минулого сторіччя у багатьох країнах почали впроваджувати еколого-економічні принципи господарювання, тобто можливість одержання максимального економічного ефекту за умов мінімального нанесення збитку навколишньому природному середовищу.

Держава в особі її уповноважених органів зацікавлена в тому, щоб природні ресурси використовувалися раціонально, тобто більш рівномірно і планомірно. Для цього використовуються платежі за природні ресурси, ціль яких зрівняти економічні умови їх використання і керувати цими умовами. В даний час це правило складає важливу складову господарювання України.

Україна володіє значним природно-ресурсним потенціалом, ефективність використання якого значною мірою залежить від досконалості механізму визначення розміру належної державі частки економічної вигоди від господарської діяльності щодо використання цього потенціалу. Одним із інструментів державного регулювання раціонального природокористування та збереження навколишнього природного середовища є запровадження платежів за спеціальне використання природних ресурсів [31].

Користувачі природних ресурсів несуть відповідальність за їх збереження у належному стані, що реалізується двома шляхами: дотримання екологічного права та сплати платежів за спеціальне використання природних ресурсів. Сплата платежів за спеціальне використання природних ресурсів має надзвичайно важливе значення. Вони є значним джерелом дохідної частини державного та місцевих бюджетів.

Крім того, надходження зборів за користування води, лісових ресурсів, плати за користування надрами та плати за землю мають становити фінансову базу заходів щодо охорони вод, лісового фонду, відтворення природніх ресурсів, попередження шкідливої їх дії та ліквідації їх наслідків [36].

Уявлення про унікальність природно-ресурсного потенціалу супроводжують Україну з перших років її незалежності. Багатства надр, продуктивні землі подавались як найбільш очевидна гарантія майбутнього економічного благополуччя країни. Такі уявлення були властиві не тільки політикам, а й ученим. Вони до того ж підігрівалися зарубіжними публікаціями. Однак зазначені сподівання виявилися значною мірою невиправданими. З початком ринкових трансформацій виникла потреба в суттєвій переоцінці природно-ресурсного потенціалу та перегляді шляхів його раціонального використання.

Економічний розвиток нашої держави, заснований до останнього часу на екстенсивній експлуатації природних ресурсів, призвів до якісного і в багатьох випадках до кількісного виснаження відповідного потенціалу, до погіршення гірничо-геологічних умов розробок родовищ корисних копалин, до наростання екологічних обмежень щодо освоєння тощо. Формування структури промисловості, зміщеної у бік важких галузей виробництва, призвело до накопичення екологічних наслідків довготривалого характеру.

Економіка, деформована в бік важких галузей виробництва, потребує в 4--5 разів більше матеріальних, капітальних, енергетичних, мінеральних та інших ресурсів порівняно з економіками країн зі збалансованою структурою.

Крім того, погіршення екологічного стану територій у регіонах масового видобутку корисних копалин і техногенні зміни геологічного середовища спричиняють виникнення численних надзвичайних екологічних ситуацій і катастроф.

У результаті зазначених досліджень в Україні, раніше ніж у Росії та інших країнах СНД, були розроблені та впроваджені інструменти платного природокористування, вперше встановлено платежі за надра, за водокористування, збори за геологорозвідувальні роботи (скасовано), за забруднення навколишнього природного середовища. У процесі постійних досліджень пройдено шлях від розробки концепції платного природокористування і концепції рентної політики до створення системного еколого- і ресурсно-економічного регулювання природокористування. Завдяки цьому природно-ресурсна сфера стала дедалі зростаючим джерелом доходів державного і місцевих бюджетів.

Так, у 2013 році порівняно з 2012 роком зросла плата за користування надрами при видобуванні природного газу на 51%, збір за спеціальне використання лісових ресурсів зріс на 12%, води -- на 7%.

Питання податкового регулювання справляння ресурсних платежів регулюються податковим законодавством України, що складається з Конституції України, Податкового кодексу України, чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування. З 2011 року з прийняттям Податкового кодексу України ресурсне оподаткування зазнало суттєвих змін. У Податковому кодексі України наведено характеристику всіх видів податків і зборів, що справляються на території України, порядок їх обчислення та справляння. Окремими розділами висвітлено ресурсні та рентні платежі [5].

Розробники кодексу звернули увагу на проблеми, пов'язані із ресурсозберіганням. Проголошена ідея підвищити рівень ресурсних платежів відповідно до загальносвітових тенденцій післякризового періоду, а також впливати за допомогою рентних платежів на раціональне використання природних ресурсів. Але вищезазначене було реалізоване лише частково.

Наказом Міністерства фінансів України від 17.09.2012 р. затверджено форми податкових розрахунків з плати за користування надрами [10].

Також ресурсні та рентні платежі забезпечують регулювання не тільки у податковій сфері, але й у сфері природокористування. Тому до нормативно-правового забезпечення цих платежів належать:

1) Кодекс України Про надра від 27.07.1994 р.

Завданням Кодексу є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян [3].

2) Закон України «Про охорону навколишнього природнього середовища» від 25.06.1991 р.

Завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною [6]. Земельні, лісові та водні відносини регулюються відповідним законодавством України.

Відповідно до Закону України від 04.11.2011 р. №4014-VI«Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» до переліку податків і зборів, за які не здійснюється нарахування, сплата та подання податкової звітності, не включено збір за спеціальне використання води. Отже, починаючи з 1 січня 2012 року збір за спеціальне використання води сплачують також і платники єдиного податку [7].

Висновки до Розділу І

Ресурсні платежі це плата, що обчислюється залежно від обсягів використаного (видобутого) природного ресурсу.

До ресурсних платежів можна віднести:

- плата за користування надрами;

- збір за спеціальне водокористування;

- збір за використання лісових ресурсів;

- плата за землю;

- збір за використання радіочастотного ресурсу ;

- екологічний податок.

Використання природних ресурсів в Україні є платним і регулюється податковим законодавством, а саме введеним з 2011 р. Податковим кодексом, в якому характеристика податкових платежів, в тому числі і ресурсних наведена по елементах: платники податку, об'єкт та база оподаткування, ставки , порядок обчислення та строк сплати. З прийняттям Податкового кодексу збір за забруднення навколишнього середовища був трансформований у екологічний податок.

Земельні, лісові та водні відносини крім Податкового кодексу регулюються відповідним законодавством України, а саме: Водним Кодексом, Лісовим Кодексом, та Кодексом про надра.

Суб'єкти господарювання, юридичні та фізичні особи, які використовують у своїй діяльності природні ресурси, несуть відповідальність за їх збереження у належному стані,з метою уникнення продовольчої та екологічної кризи, що реалізується двома шляхами: дотримання екологічного права та сплати платежів за спеціальне використання природних ресурсів.

Ресурсні платежі забезпечують регулювання не тільки у податковій сфері, але й у сфері природокористування. Тому до нормативно-правового забезпечення цих платежів належать законодавство з охорони навколишнього середовища, а саме Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища», основною метою якого є охорона довкілля, відтворення природних ресурсів, створення безпечної екологічної ситуації в країні.

Система платежів за використання природних ресурсів є складовою частиною податкової системи України і виконує функцію акумулювання частини доходу суб'єктів господарської діяльності, які використовують природні ресурси, і передачі її державному та місцевим бюджетам з метою регулювання процесів природокористування та охорони навколишнього середовища. Звідси можна зазначити про роль ресурсних платежів, яка знаходить відображення у своїх функціях:

- наповнення бюджетів держави (фіскальна);

- раціональне використання природних ресурсів (регулювальна);

- ефективніше здійснення суб'єктами господарювання своєї діяльності (стимулююча).

Для забезпечення ефективності екологічної податкової політики в Україні передусім слід створити науково обґрунтовану законодавчу базу ресурсного та екологічного оподаткування, що дозволить здійснити поступове формування інноваційної економіки, здатної до раціонального використання наявної ресурсної бази, її збереження та відновлення.

РОЗДІЛ II. СУЧАСНИЙ СТАН СИСТЕМИ СПРАВЛЯННЯ РЕСУРСНИХ ПЛАТЕЖІВ

2.1 Аналіз надходжень ресурсних платежів до державного бюджету України

Аналізуючи надходження у 2010 та 2011 році відповідно до Звітів про виконання Зведеного бюджету України, слід звернути увагу, що у 2011 році надійшло на 157,9 млрд.грн більше ніж у 2010 році (див.табл.2.1.).

Таблиця 2.1. Динаміка ресурсних надходжень 2010-2013рр. (грн.)

Джерело: Складено автором за даними звітності ДКС України [72].

Зокрема ресурсних платежів в 2011 році надійшло 14,8 млрд.грн, що майже на 11,9 млрд.грн більше ніж у 2010 році. Більш ніж удвічі збільшилися надходження за користування надрами і у 2011 році становило майже 2,7 млрд.грн. порівняно з 1,3 млрд.грн в 2010 році. У 2012 році, порівняно з 2011 роком платежів за використання природніх ресурсів надійшло на 2,7млрд.грн більше ніж у 2011 році і становили 17,5 млрд.грн. На 587,6 млн. грн. зросло платежів за користування надрами. З прийняттям Податкового кодексу слід звернути увагу на щорічне збільшення надходжень від плати за землю. Так, у 2012 році надійшло на 2,5 млрд.грн. більше ніж у 2011 році, а у 2013 році, порівняно з попереднім - майже на 300,0млн грн. [72].

Аналіз динаміки надходжень від користування природніми ресурсами за останні роки свідчить про збільшення ресурсних надходжень, в тому числі від збору за користування надрами. Слід зауважити про щорічне збільшення плати за землю. (рис.2.1.)

Рис.2.1.Динаміка ресурсних надходжень 2010-2013рр. (Джерело: Складено автором за даними звітності ДКС України [72])

У 2010 році структура надходжень від плати за користування природніми ресурсами виглядала наступним чином (рис.2.2.) Як бачимо, основну частину ресурсних платежів у 2010 році належить платежам за користування надрами - 44% усіх ресурсних надходжень.

Рис.2.2. Структура надходжень за спеціальне використання природніх ресурсів у 2010 р. (Джерело: Складено автором за даними [72, 73])

У 2011 році структура надходжень від плати за користування природніми ресурсами виглядала таким чином (рис.2.3.).

Рис.2.3. Структура надходжень за спеціальне використання природніх ресурсів у 2011р. (Джерело: Складено автором за даними [72; 73])

Як показано на рисунку частка платежів за користування надрами не така значна як у 2010 році і становила лише 18%. Це пов'язано із включенням до ресурсних платежів плати за землю. Їй належить 72% у загальному обсязі.

У 2012 році структура надходжень від плати за користування природніми ресурсами аналогічна 2011 року. Це пов'язано з тим, що збільшення платежів відбувалося рівномірно з усіх видів ресурсних платежів (рис.2.4.).

На рисунку 2.5. наведена структура плати за користування природніми ресурсами у 2013 році. Як бачимо з наведених даних частка плати за користування надрами значно зросла, порівняно з 2012 роком з 18% до 49%

Рис.2.4. Структура надходжень за спеціальне використання природніх ресурсів у 2012р. (Джерело: Складено автором за даними [72,73])



Рис.2.5. Структура надходжень за спеціальне використання природніх ресурсів у 2013 р. (Джерело: Складено автором за даними [72; 73])

Відповідно до Оперативного звіту про виконання Зведеного бюджету України станом на 01.01.2014 року бюджет за доходами було недовиконано на 6% і становив 442 788,70 млн.грн. (див.табл.2.2.) [72].

Основну частку (79,9%) становили податкові надходження - 353 968,10 млн.грн., що на 7% менше планового показника. Частка надходжень від зборів та плати за спеціальне використання природніх ресурсів у загальній сумі податкових надходжень становить лише 6,5% - 28 862,90 млн.грн. Слід зазначити, що фактично надійшло на 5 % менше коштів ніж було заплановано.

Значну частку серед ресурсних платежів (6,5%) займає плата за користування надрами - 3,2 %. Фактично надходжень було на 0,3% більше ніж заплановано і становило 14 225,30 млн.грн. Значну частку у ресурсних платежах займає плата за землю - 2,88%. Фактично у 2013 році надійшло на 11% менше ніж було заплановано.

...