Бюджетування діяльності суб'єктів господарювання

З урахуванням специфіки бізнесу можуть бути використані й інші варіанти бюджетування.

Друга проблема, з якою зіштовхуються при складанні БРГК щодо грошових надходжень, - це визначення обсягу і структури зовнішнього фінансування, необхідного для фінансування додаткових витрат на майбутній бюджетний період. Для цього використовують дані плану капітальних (первісних) витрат. Сума витрат за цим бюджетом визначають як нижню межу рівня фінансування з зовнішніх джерел (кредит банку, інвестиції).

Третьою проблемою при розробці БРГК і зв'язаних з ним інших бюджетів (основних, допоміжних і операційних) може бути ітеративний характер процедур їхнього складання, коли первісні позначки БРГК (у будь-якій його частині), а потім і інших бюджетів необхідно корегувати для забезпечення достатньої кількості коштів для функціонування бізнесу. Отже, склавши один варіант бюджету і отримавши за розрахунками негативне кінцеве сальдо за який-небудь період, потрібно знайти рішення проблеми (збільшити кредит, продати акції, не заплатити постачальникам, тощо).

Після визначення джерел і складових частин грошових надходжень у той чи інший період, має бути визначено напрямок їхнього використання. Ця частина БРГК теж тісно зв'язана з бюджетом доходів і витрат, а також з іншими бюджетами.

Використання коштів у БРГК поділяють на три основні групи.

Кошти можуть використовуватися на фінансування:

1. поточних операцій,

2. первісних витрат,

3. інших витрат.

Склад статей ”поточні операції” відбиває статті витрат, вказані у формі бюджету доходів і витрат, хоча в конкретних цифрах тут можуть виникати розбіжності, обумовлені як специфікою господарської діяльності, так і реальним фінансовим станом підприємства.

В ідеальному випадку в конкретний період часу (місяць, декаду) сума коштів направлена на оплату рахунків за постачання сировини і матеріалів у БРГК, повинна збігатися з величиною витрат, зазначених у бюджеті доходів і витрат за той же період (місяць, декаду). У дійсності ж усе відбувається по-іншому. У підприємства не вистачає коштів на те, щоб вчасно оплатити постачання, і виникає кредиторська заборгованість перед постачальниками (що потім фіксується у розрахунковому балансі). Якщо специфіка виробництва вимагає створення нормативних запасів сировини і матеріалів, то у цьому випадку в конкретний період у БРГК величина коштів, призначена на оплату рахунків від постачальників, буде перевищувати відповідну статтю витрат у бюджеті доходів витрат на величину створюваного нормативного запасу.

Фінансування первісних витрат відображається в БРГК в повній відповідності з конкретними допоміжними чи спеціальними бюджетами. Але у випадку, коли планом капітальних первісних витрат передбачено будівельні чи ремонтні роботи, а фінансовий стан підприємства не дозволяє йому своєчасно фінансувати ці витрати, то знову виникає кредиторська заборгованість перед підрядчиками. Iнші витрати в БРГК включають такі статті: виплата відсотків за кредити, повернення кредитів і позик, виплата дивідендів та інші розрахунки з інвесторами та з державним бюджетом. Здебільшого вони також повинні відповідати аналогічним статтям бюджету доходів і витрат чи спеціальних бюджетів. Можливі розбіжності відбиваються в розрахунковому балансі.

Якщо зіставити всі надходження коштів і їхнє використання за той самий період, то визначимо - одну статтю БРГК - касове зростання чи зменшення. Зростання виникає у випадку перевищення надходження коштів над їхнім використанням, зменшення - відповідно при перевищенні витрат коштів над їхнім надходженням за той самий період. Їх відповідно називають позитивні і негативні фінансові потоки.

Ще дві позиції БРГК представляють вступне і кінцеве сальдо. Кінцеве сальдо попереднього періоду є вступним сальдо для наступного періоду. Кінцеве сальдо даного періоду є алгебраїчною сумою вступного сальдо і касового зростання чи зменшення за той же період. Значення вступного сальдо в першу декаду (чи в перший день) місяця повинне бути рівним значенню цього показника для місяця (і відповідного чи кварталу півріччя) у цілому.

Кінцеве сальдо, а не касові зміни (позитивний чи негативний фінансовий потік), є головним цільовим показником БРГК, навколо яких можуть оптимізуватись окремі статті даного бюджету.

У будь-якому випадку кінцеве (вступне) сальдо не може бути негативним, а вся процедура складання БРГК (та й оптимізації всіх бюджетів) по суті являє собою пошук варіантів забезпечення запланованого кінцевого сальдо. Розмір кінцевого сальдо - один з найважливіших показників, що передбачено у БРГК. Цей показник не нормується, а встановлюється менеджерами підприємства.

Кінцеве сальдо БРГК не може бути негативним, і погано, коли воно мале, тому що означає відсутність в бізнесу запасу фінансової міцності і разом з тим воно не повинно бути і дуже великим навіть в результаті ефективного ведення бізнесу). Велике кінцеве сальдо - це ”заморожування” коштів, що погіршує фінансову ефективність бізнесу, особливо його інвестиційну привабливість. Тому в БРГК, як і взагалі в управлінні фінансами, потрібно постійно шукати компроміс, щоб, збільшуючи один з параметрів фінансового плану, не погіршувати всі інші. Менеджери підприємства повинні визначати розмір кінцевого сальдо, виходячи зі специфіки даного бізнесу.

При бюджетуванні при визначенні розміру кінцевого сальдо БРГК можна використати два підходи.

По-перше, встановити діапазон значень кінцевого сальдо (мінімальне і максимальне) для конкретного часового періоду, відповідно до цілей менеджерів підприємства в області управління фінансами.

По-друге, встановити незнижуваний залишок кінцевого сальдо (наприклад, мінімальний залишок коштів на поточному рахунку підприємства, визначений договором з обслуговуючим банком), відповідно до якого визначають розмір надходжень і використання коштів, і встановити межу величини кінцевого сальдо, при перевищенні яких кошти повинні бути розміщені чи інвестовані.

Крім зазначених вище напрямів використання грошових засобів кожне підприємство має право вводити включати до БРГК будь-які статті, деталізуючи включені раніше відповідно до специфіки бізнесу чи потребами менеджерів в тій чи іншій інформації. Головне, щоб ці зміни у БРГК дозволяли менеджерам підприємства чи структурного підрозділу контролювати найбільш важливі для нього статті надходжень і використання коштів. Однак деталізація форми БРГК повинна здійснюватися з урахуванням форми БДіВ, оскільки саме в останньому випадку визначаються критичні види витрат підприємства, а в БРГК уже відбиваються спосіб і терміни оплати лімітів витрат, заданих у БДіВ. Неминучі ж відхилення і розбіжності між відповідними статтями БДіВ і БРГК потім відбиваються у розрахунковому балансі.

Певним аналогом БРГК можна вважати форму № 3 ”Звіт про рух грошових коштів”. Однак, у бюджетуванні застосовувати їх не варто. Вона непридатна для правильного управління фінансами підприємства. Разом з тим потреба у вихідній інформації як для складання бюджету, так і для контролю за його виконанням, обумовлює необхідність модифікації для цілей бюджетування форми № 3.

Модифікація ф. 3 може бути здійснена в такому напрямку:

1. У статті ”Виручка від реалізації товарів, продукції, послуг - усього” необхідно виділити дебіторську заборгованість. Для цього дану статтю можна розбити на дві:

· за готівку і за передоплатою - показує всі надходження коштів на поточний рахунок одночасно з відвантаженням продукції;

· надходження за раніше відвантажену продукцію - показує надходження коштів від споживача після одержання їм продукції.

2. Краще усунути з форми статті, що уведені для чисто фіскальних цілей.

3. Позиція ”Оплата придбаних товарів і наданих послуг” повинна бути деталізована виходячи з того, які статті собівартості менеджери підприємства вважають доцільним включати у форму БРГК. Наприклад, форма БРГК за цією статтею може виглядати в такий спосіб:

· сировина, матеріали, товари;

· інші прямі витрати структурного підрозділу;

· накладні витрати структурного підрозділу;

· накладні витрати підприємства;

· інші операційні платежі.

1. Позиції статті ”Первісні капітальні витрати” на видачу авансів, оплату часткового будівництва, оплату устаткування і фінансові вкладення краще привести у відповідність з формою плану цих витрат.

2. Позицію ”Iнші виплати і перерахування” також варто деталізувати при розробці форми БРГК, наприклад, виділивши окремо повернення кредитів та інші витрати.

Крім визначення власне форми БРГК, існують ще проблеми відображення в даному бюджеті сугубо специфічних фінансових документів, взаємозаліків, казначейських зобов'язань, векселів і інших грошових сурогатів. Рішення проблем багато в чому залежить від специфіки господарської діяльності підприємства.

Наприклад, якщо емітування заліку збіглося з відвантаженням продукції (по бюджеті доходів і витрат), те в БРГК відповідна сурогатна сума проводиться по статті ”За готівку і по передоплаті”. Якщо емісія заліків не збіглася з періодом звірення чи рахунків, якщо заліки випущені на суму залишку неоплаченої продукції, то вони повинні відбиватися по статті ”Надходження за продукцію, відвантажену раніше” у відповідний період (тобто, коли така емісія заліку буде зроблена).

Заходи для підготовки форми № 3 для бюджетування

· Виділити дебіторську заборгованість (розділити виручка на передоплату і надходження за продукцію, відвантажену раніше).

· Усунути статті чисто фіскального походження.

· Деталізувати найбільш важливі статті оплати рахунків.

· Привести у відповідність з формою плану капітальних (первісних) витрат статті, що відбивають капітальні витрати і фінансові вкладення.

· Виділити позицію, що відбиває повернення позик і кредитів.

· Передбачити облік грошових сурогатів.

Залишок коштів на початок періоду відображає по підприємству і відокремлених структурних підрозділах кошти на їхніх поточних рахунках на початок відповідного періоду. Для структурного підрозділу без власних поточних рахунків залишок є тією частиною коштів, що залишає в його розпорядженні підприємство (незнижуваний норматив кінцевого сальдо, установлюваний менеджерами) для фінансування операційних витрат і капітальних витрат на майбутній період. При визначенні вступного сальдо в перший раз (у початковий період бюджетування, за новим проектом) базою для нормативу може бути узятий середній за минулі періоди залишок коштів підприємства в цілому, розподілений між бізнесами за обраним критерієм (пропорційно прямих витрат, обсягу товарної продукції, чисельності персоналу, фонду основної заробітної плати і т.д.). Цей незнижуваний залишок коштів є орієнтиром при визначенні розмірів зовнішнього фінансування й інших джерел балансування надходжень коштів і їхнього використання в даний бюджетний період.

Розділ ”Надійшло грошове розпорядження засобів - усього” показує, скільки коштів повинно надійти на поточний рахунок і в касу в майбутні періоди від реалізації продукції і послуг (без ПДВ, тобто приблизно до обсягу чистого нетто-виручку від реалізації в бюджеті доходів і витрат). При такому підході не виникає проблема обліку для фінансового планування ”не відшкодований” ПДВ по статті ”Оплата рахунків за сировину і матеріали” у розділі бюджету ”Спрямовано коштів”.

При цьому окремо показують надходження за продукцію у формі передоплати (продажу) за готівку (коли оплата надходження коштів збігається з періодом відвантаження продукції, наприклад, відвантаження і надходження коштів здійснюються в ту саму декаду) і надходження за відвантажену раніше продукцію (коли період чи оплати надходження коштів не збігаються з періодом відвантаження продукції).

Розмір дебіторської заборгованості можна вважати ще одним важливим показником, встановлюваним і контрольованим у БРГК. При цьому потрібно мати на увазі наступне. З одного боку, відстрочка оплати споживачами відвантаженої їм підприємством готової продукції означає кредитування перших останніх, а з іншого боку - жоден швидко зростаючий чи великий за масштабами бізнес не може обходитися без відвантаження значної частини своєї продукції в кредит. Однак зростання таких постачань обертається додатковим фінансовим навантаженням на підприємство. Тому менеджерам підприємства треба буде розв'язати, який розмір заборгованості може бути прийнятний для нього в той чи інший період.

Необхідність забезпечення контролю за розмірами дебіторської заборгованості є однією з важливих причин постановки бюджетування.

Контроль за розміром дебіторської заборгованості, звичайно ж, здійснюється не тільки за допомогою БРГК, але і за допомогою розрахункового балансу. Однак реальний рух грошей може бути відстежений тільки в БРГК.

У розділі ”Надійшло грошове розпорядження засобів - усього” відображаються також кошти від:

· продажу основних засобів і інших активів підприємства;

· надходження авансових платежів (оплата продукції, чи робіт (послуг) до початку їхнього чи виготовлення виконання);

· бюджетних дотацій (асигнувань), виплачуваних у грошовій формі чи цінних паперів, використовуваних як засіб сплати податків;

· зовнішніх джерел фінансування (позики, кредити, інвестиції);

· емітованих підприємством заліків за контрактами (договорами, замовленнями), реалізованих у рамках окремих бізнесів. (У випадку планування емісії підприємством взаємозаліку, тобто документа, аналогічного по економічному змісті коштам (у частині засобу платежу), відбиваним по позиції ”надходження за продукцію, відвантажену раніше”, уся сума такого заліку відбивається по цій статті БРГК. До окремого бізнесу цей залік у бюджеті може відбиватися цілком чи частково у розміщених раніше як резерви компанії депозитів (відсотки) і інших високо ліквідних цінних паперів (дивіденди, купонний доход і ін.).

У цьому ж розділі відображаються всі інші грошові чи аналогічні грошовим надходження, наприклад засоби від пред'явлених до оплати векселів і доходи по них.

Розділ ”Спрямовано коштів - усього” відбиває використання коштів за операціями підприємства (на фінансування поточних операційних витрат і капітальних витрат, інших первісних вкладень - у випадку реалізації нових проектів проведення програм технічного переозброєння потужностей компанії). Тут же показуються розрахунки зовнішніми інвесторами і позикодавцями, виплата дивідендів, відсотків за кредитами повернення кредитів, сплата податків.

По цій же статті можуть враховуватися постачання напівфабрикатів інших цехів (у частині перевищення у відповідний період постачань цих напів-фабрикатів). I хоча грошові розрахунки між структурними підрозділами компанії не виробляються, негативне сальдо постачань для конкретного бізнесу означає необхідність ”відшкодування” (чи резервування) для компанії в цілому відповідних поточних витрат для того, щоб не спотворювати кінцеве сальдо компанії в цілому.

При складанні БРГК для підприємства в цілому також необхідно враховувати сальдо постачань напівфабрикатів з цеху в цех потягом даного бюджетного періоду, тобто визначити, наскільки (у вартісному виразі) обсяги виробництва напівфабрикатів перевищили обсяги їхнього використання у внутрішньозаводському обороті. Iнакше кажучи, необхідно з'ясувати, чи варто очікувати у відповідний бюджетний період приросту розмірів незавершеного виробництва (і отже, додаткових витрат у відповідному розділі БРГК) чи зменшення (у цьому випадку ”живих” грошей, тобто реальних надходжень у компанії не буде, але утвориться економія коштів на операційні витрати).

Рядок ”Касове зростання чи зменшення” утвориться як різниця між розділами ”Надійшло грошове розпорядження засобів - усього” і ”Спрямовано коштів”. Вона показує перевищення дохідної частини над видатковою (якщо надійшло більше, чим використане), чи дефіцит платіжних засобів у періоді (якщо використано більше коштів, чим надійшло), тобто наскільки ймовірне надходження коштів перевищує їхнє очікуване використання в майбутній період. Розрахунки повинні вироблятися строго за стовпцями бюджетних таблиць. У випадку перевищення надходжень коштів над їхнім використанням касовий чи ріст зменшення показується з плюсом (+), а якщо видаткова частина перевищує дохідну частину БРГК, то з мінусом (-) чи в дужках.

Залишок (кінцеве сальдо) коштів на кінець періоду - це сума ”Залишок коштів (вступне сальдо)” і ”Касове зростання (зменшення)”. Воно ж виступає в якості вступного сальдо на наступний період.

Технологія складання БРГК. Якщо знайдено варіант форми БРГК, можна визначити систему обмежень, на основі яких можна формувати (нормувати) ту частину даного бюджету, що зв'язана з джерелами коштів.

По-перше, встановлюється обсяг коштів, що необхідні підприємству для фінансування інвестиційних витрат, тобто додаткових (у порівнянні зі звичайними) витрат на майбутній бюджетний період. Таким чином, визначається нижня границя зовнішнього фінансування (розриву між додатковими витратами, що збільшують витратну частину БРГК, і звичайними джерелами коштів, насамперед від реалізації). Для цього використовуються дані плану капітальних (первісних) витрат (інвестиційного бюджету). Сума витрат за цим бюджетом може бути прийнята за нижню межу рівня фінансування із зовнішніх джерел (кредит банку, інвестиції).

По-друге, визначаються додаткові поточні витрати і поповнення оборотних коштів (наприклад, на збільшення закупівель товарів, що комплектують для завантаження нового обладнання, на які потрібні додаткові капітальні витрати, на повернення кредитів і сплату відсотків за ними) шляхом розподілу їх усередині бюджетного періоду відповідно до пуску, налагодженням і виведенням на розрахункову потужність.

По-третє, на основі отриманого прогнозу кінцевого сальдо встановлюються, наскільки реальні витрати перевищують мінімальний рівень зовнішнього фінансування. Це значить, що з урахуванням цільового нормативу кінцевого сальдо (установлюється керівництвом компанії до початку бюджетного періоду) визначається необхідний у даний період рівень зовнішнього фінансування, корегується сума кредиту чи інвестицій з урахуванням необхідності фінансування не тільки капітальних (первісних) витрат, але і приросту оборотних коштів; уточнюються також умови одержання коштів із зовнішніх джерел. Видаткова частина БРГК може корегуватися також шляхом збільшення кредиторської заборгованості (затримки на певний строк платежів зовнішнім постачальникам), чи зменшення відкладання терміну здійснення інвестиційних витрат (придбання більш дешевого устаткування, більш плавне введення нових виробничих потужностей і т.п.). У результаті цього БРГК знову перераховується.

Розробка БРГК починається тоді, коли уже відомі основні бюджетні позначки на майбутній період за доходами і витратами, капітальними і первісними витратами (складений інвестиційний бюджет, бюджет капітальних і первісних витрат), а отже, визначені зразкові обсяги зовнішнього фінансування.

Роздягнув ”Залишок коштів (вступне сальдо)” на початок періоду для компанії в цілому і структурних підрозділах зі своїми розрахунковими рахунками визначається як фактичний залишок коштів на їхніх рахунках.

Для структурних підрозділів без власних розрахункових рахунків дана позиція може бути визначена одним з наступних варіантів.

1. Первісний залишок коштів на поточному рахунку підприємства розподіляться пропорційно між різними структурними підрозділами у відповідності, з їхніми оборотами (за фактичними чи прогнозними на бюджетний період).

2. Залишок коштів на поточному рахунку підприємства для кожного підрозділу визначається спеціальною вказівкою менеджерів підприємства відповідно до умов ведення бізнесу на майбутній період (виходячи з пріоритетності для підприємства діяльності того чи іншого бізнесу).

3. Визначається нормативний (незнижуваний) залишок коштів кінцевого сальдо.

У будь-якому випадку ця позиція для компанії в цілому не може бути негативною. Для структурних підрозділів бажано також, щоб її значення було позитивним при складанні і затвердженні бюджету.

Роздягнув ”Надійшло грошове розпорядження засобів - усього” показує розподіл за періодами надходжень коштів з різних джерел.

Виручка від реалізації товарів, продукції, послуг відображає прядок оплати відвантаженої продукції. Основна проблема розрахунку останньої за періодами заключається у тимчасовому розриві (до двох-трьох місяців і більш) відвантаження продукції і надходження коштів за неї. Тому в БРГК виділяються дві статті надходжень: за готівку і за передоплатою - показує всі надходження коштів на поточний рахунок одночасно з відвантаженням продукції.

Надходження за продукцію, відвантажену раніше, - показує надходження коштів від споживача після одержання ним продукції.

Тут необхідно вирішити дві задачі:

· перша - визначити, який відсоток від вартості продукції, що відвантажується, можна одержати від споживача у вигляді передоплати за готівку у той же період (декада, місяць), у якому ця продукція буде відвантажена (за бюджетом доходів і витрат);

· друга - визначити, коли можна екати надходження (бажано повного) грошових засобів, що залишилися (тобто визначити період ”звірення рахунків” зі споживачами).

Якщо продукція не передана на реалізацію, то звірення рахунків, як правило, повинна відбуватися щомісяця. Якщо продукція передана на реалізацію за товарним кредитом, то термін одержання коштів складає звичайно три місяці (чи за умовами контракту). У цьому випадку сума виручки від реалізації за місяць, відображеної в бюджеті доходів і витрат, не буде відповідати виручці від реалізації в БРГК, оскільки тільки одна частина її (передоплата і продаж за готівку) надійде в той же період, а інша - в один з наступних періодів.

Після того, як будуть визначені середня чи найбільш ймовірна для бюджетного періоду частка передоплати (у %) у сумі виручки від реалізації (звичайно ця частка встановлюється на основі аналізу договорів чи тенденцій минулих років) відвантаженої продукції і середнього терміну звірення рахунків, дана позиція в БРГК може бути складена, виходячи з раніше отриманого відповідного показника бюджету доходів і витрат для того ж періоду.

Таким чином, для визначення загальної виручки від реалізації в БРГК, наприклад за першу декаду місяця, необхідно окремо розрахувати позицію ”за готівку і за передоплатою”, для чого на початку оволодіння технікою бюджетування можна зробити наступне:

· взяти з бюджету доходів і витрат відповідне значення виручки від реалізації за один місяць і розділити її на три;

· помножити отриманий результат на частку передоплати і реалізації за готівку (як середню за підсумками минулих періодів). Цей показник може бути різним у кожному бізнесі.

Після цього розраховується позиція ”надходження коштів за продукцію, відвантажену раніше”, для чого визначається виручка від реалізації за місяць в бюджеті доходів і витрат за ті місяці (місяць), що передують розрахунковому, для яких звірення рахунків можливе в даний місяць складання БРГК. після цього необхідно:

· відповідний показник виручки від реалізації за місяць в бюджеті доходів і витрат помножити на коефіцієнт (1-ДО), де ДО - частка передоплати і реалізації за готівку за відповідний місяць бюджету доходів і витрат;

· отримане значення потрібно розділити на три і проставити у відповідній позиції БРГК ”надходження за продукцію, відвантажену раніше”, у декади того місяця для якого здійснюється звірення рахунків.

По статті БРГК ”за готівку і за передоплатою” також можуть відбиватися ті взаємозаліки, емісія яких не збіглася з періодом звірення рахунків, коли залік здійснено на суму залишку неоплаченої продукції. У цьому випадку в БРГК такий взаємозалік повинний відбиватися по статті ”надходження за продукцію, відвантажену раніше”, у відповідний період (тобто, коли така емісія взаємозаліку буде зроблена). Сума двох позицій (рядків) відображає виручку від реалізації усього в БРГК за першу декаду місяця.

Iснує і більш точний метод розподілу виручки від реалізації за вказаними вище статтями БРГК. Він передбачає побудову графіка надходжень, що складається одночасно з бюджетом продажу (є його додатком) і корегується (як і бюджет продажу) відповідно до бюджетного регламенту.

Виручка від реалізації основних засобів показує можливі надходження від реалізації частини активів підприємства за їх очікуваною ринковою вартістю на період реалізації (якщо це дозволяє зробити діюча нормативна база). Види реалізованих основних засобів, порядок надходження коштів, ціна реалізації та інші умови визначаються менеджером структурного підрозділу за узгодженням з менеджерами підприємства. Ці дані можуть бути представлені також у бюджеті доходів і витрат по статті ”Iнші операційні доходи”.

Є особливості заповнення подекадних форм у БРГК за цією позицією. Якщо точно не відома дата надходження на поточний рахунок коштів від реалізації основних засобів у перші два місяці бюджетного періоду, то відповідне значення даного показника записується в останню декаду другого місяця.

Аванси, отримані від споживачів, бюджетні асигнування визначаються в БРГК, виходячи з можливості реального одержання на поточний рахунок коштів з цих джерел у відповідний бюджетний період. Для цього повинні бути проаналізовані умови укладених чи передбачуваних договорів, а також проаналізований можливий графік одержання засобів з федерального бюджету за відповідною програмою.

Кредити, позики в БРГК є, як правило, розрахунковим показником, що відображають потребу у зовнішньому фінансуванні у випадку, коли залишок коштів на поточному рахунку підприємства (кінцеве сальдо) стає в який-небудь з періодів мінусовим чи знижується до неприйнятно низького рівня. Сума кредиту визначається також виходячи з запланованої суми капітальних (первісних) витрат підприємства в бюджетний період (відповідно до інвестиційного плану). Попередньо як допоміжний інструмент можна скласти попередній варіант кредитного плану (із вказівкою суми кредиту, умов його одержання і повернення, періоду одержання і т.п.). Кредитний план буде корегуватися в міру складання останнього варіанту БРГК. Затвердження кредитного плану звичайно здійснюється після прийняття і затвердження менеджерами підприємства усього БРГК (з урахуванням потреби в оборотних коштах).

Величина коштів, що надходять у формі кредитів, визначається також з урахуванням таких факторів: можливості одержання кредиту (кредитний рейтинг підприємства), процентних ставок за кредитом, переваги кредиту іншим джерелам зовнішнього фінансування. Але головним є все-таки те, наскільки суми витрат в один з періодів перевищують звичайну (природну) суму витрати коштів за операціями.

Подекадні значення визначаються на основі точних даних про можливе надходження всіх сум, або шляхом віднесення всієї суми надходження на останню декаду відповідного місяця.

Отримані дивіденди і відсотки визначаються на основі даних про суми депозитів і інших вкладень, термін виплати відсотків за яким настає у відповідний період БРГК. Звичайно ці статті мають сенс для підприємства в цілому.

Даний показник повинний відповідати позиції ”Відсотки до одержання” форми № 2, а також частини ”Iнших операційних доходів”. По цій же позиції можуть бути відбиті надходження з обслуговуючого банку за використання останнім тимчасово вільних засобів організації, що знаходяться на її поточному рахунку. Однак, якщо частка таких коштів невелика, а терміни надходження найчастіше невизначені, то дану позицію недоцільно враховувати в БРГК. Iнші надходження визначаються як всі інші, не зазначені вище кошти, що можуть надійти на поточний рахунок у бюджетний період. Найбільш важливі позиції тут - ”Iнші позареалізаційні доходи” із БДіВ, ”Облік векселів і інвестицій, що надходять у грошовій формі”. Порядок їхнього відображення в БРГК може бути аналогічним відображенню кредитів і позик. Всі інвестиції у виді матеріальних і нематеріальних активів, а в іншій негрошовій формі, а також товарні векселя, що не підлягають обліку в грошовій формі, у БРГК не відбиваються.

Розділ ”Спрямовано коштів” розподіляється на три основні групи показників:

· фінансування поточних операцій (значення показників можуть бути узяті з бюджету доходів і витрат за статтями прямих витрат і накладних витрат);

· фінансування капітальних (первісних) витрат (значення показників можуть бути взяті для підприємства з відповідного бюджету);

· фінансування витрат інших видів (значення показників можуть бути взяті з бюджету доходів і витрат за статтями ”Накладні витрати” і ”Використання валового прибутку”).

Позиція ”Оплата придбаних товарів, послуг” визначається виходячи зі значень відповідних показників у бюджеті доходів і витрат. У залежності від порядку розрахунків з постачальниками (за більшістю видів прямих і накладних витрат звичайно це передоплата) прямі витрати на закупівлю товарів, сировини і матеріалів, а також на оплату послуг на стороні з бюджету доходів і витрат повинні відбиватися в БРГК за цією ж статтею.

Таким чином, у БРГК входять наступні позиції:

· сировина, матеріали, товари;

· інші прямі витрати структурного підрозділу;

· накладні витрати структурного підрозділу;

· загальноорганізаційні витрати ПО (АТ);

· інші операційні платежі.

Ці позиції за місяць відповідають аналогічним позиціям прямих витрат із БДіВ, адміністративних витрат і витрат на збут підприємства, крім витрат на оплату праці, що показуються в БРГК окремо, інших операційних витрат із БДіВ за той же місяць. Значення цих показників за декадами перших двох місяців бюджетного періоду можуть бути визначені (під час відсутності точних даних) шляхом розподілу значень показників за місяць на три.

Ще однією особливістю визначення розмірів списань за даною статтею БРГК є використання товарних векселів у розрахунках із кредиторами. Якщо у відповідний період передбачається використовувати товарний вексель для взаємозаліку з постачальниками, то відповідне значення статті ”Сировина, матеріали, товари”, взяте з бюджету доходів і витрат (частина прямих витрат) буде зменшено на суму векселя. Для торгово-закупівельних структур, що здійснюють реалізацію на умовах товарного кредиту, розрахунки з постачальниками можуть здійснюватися через два місяці після реалізації товарів (якщо договором не передбачена оплата кожної облікової одиниці протягом п'яти банківських днів після перерахування грошей кінцевим споживачем).

При визначенні величини списань засобів по статті ”Перевищення постачань напівфабрикатів інших цехів” БРГК необхідно визначити величину цього перевищення (позитивного сальдо) для окремого бізнесу і компанії в цілому. Для цього доцільно скласти графік руху запасів і незавершеного виробництва, що звичайно складається одночасно з бюджетом запасів (є його додатком) і коректується (як і бюджет запасів) відповідно до бюджетного регламенту. Позиції, що відбивають у БРГК витрати на оплату праці, розраховуються як сума відповідних позицій бюджету доходів і витрат (у прямих витратах і накладних витратах). Оскільки заробітна плата (за винятком систем оплат, що передбачають щотижневі виплати) виплачується один-два рази на місяць, у БРГК цю обставину також повинне знайти відображення (особливо в значеннях показників по декадах перших двох місяців бюджетного періоду).

Позиції з кодами рядків показують капітальні (первісні для бізнесів-проектів) витрати і повинні відповідати бюджету капітальних (первісних) витрат підприємства на бюджетний період. У випадку централізовано здійснюваних програм технічного переозброєння виробництва дані витрати і відповідно бюджет капітальних (первісних) витрат складається тільки для підприємства в цілому. У бюджеті витрат і доходів ці позиції не відбиваються.

Форму БРГК кожне підприємство розробляє самостійно стосовно до власних потреб і можливостей. Технологія його побудови повинна бути представлена в спеціально розробленому документі - Положенні, що регламентує основні джерела інформації при складанні БРГК, етапи, що виконуються при складанні бюджету. У БРГК повинна бути представлена інформація в розрізі центрів фінансового обліку відповідно до побудованої структури управління фінансами підприємством. Формат БРГК по підприємству в цілому представлений у табл. 9.1.

З даних табл. видно, що чисте надходження грошових коштів по поточній і фінансовій діяльності цілком перекриває їхні витрати по інвестиційній діяльності. Чиста зміна коштів (перевищення надходження над витратами) на кінець прогнозного кварталу складає 13 015 тис. грн., чи 4,4%. Залишок грошових коштів на кінець прогнозного кварталу в порівнянні з його початком виріс у 1,5 рази (38 805:25 790). На цю зміну вплинуло значне надходження коштів від поточної і фінансової діяльності. Отже, підприємство в цілому спроможне генерувати кошти в обсязі, достатньому для здійснення необхідних витрат. Проаналізувавши плановий бюджет і прийнявши відповідні управлінські рішення, здійснюють оперативний контроль за його виконанням. При наявності можливих відхилень від плану, що призводять до негативних наслідків для фінансово-господарської діяльності підприємства, уживають заходів по уточненню чи бюджету корегуванню дій персоналу підприємства.

Основним плановим документом по управлінню поточним грошовим оборотом є бюджет руху грошових коштів (БРГК). Його розробляють на майбутній квартал з розбивкою показників по місяцях чи на місяць з розбивкою по декадах (п'ятиденках). Мета складання БРГК - забезпечити достатність грошових ресурсів на будь-який момент для здійснення операцій по операційній, інвестиційній і фінансовій діяльності. Оскільки планування грошових коштів піддане невизначеності, доцільно визначати обсяг грошових ресурсів, що перевищує мінімум, необхідний підприємству в прогнозному періоді. Дотримання цього принципу дозволяє керівництву підприємства вживати оперативні заходи по трансформації зайвих коштів у короткострокові інвестиції. Рух грошових коштів - це відображення нескінченного процесу діяльності підприємства, де не існує початкової і кінцевої точки. Для успішного здійснення господарської діяльності повинний існувати безупинний потік товарів (послуг) і інших матеріальних цінностей на підприємство і з нього. Щоб процес не переривався, важливо забезпечити своєчасне надходження грошових коштів на поточні рахунки і скоординувати платежі підприємства, максимально наблизивши їх до грошових надходжень. Будь-яке значне невиконання зобов'язань по платежах означає, що безперервність діяльності підприємства перебуває під загрозою. Для того, щоб цього не відбулося, необхідно забезпечити планування очікуваного потоку грошових коштів. Очікувані грошові надходження за розрахунковий період і їхню швидкість необхідно оцінити і порівняти з очікуваними платежами і їхньою швидкістю. Необхідно оцінити будь-які розриви в надходженнях і витратах, які особливо важливі в ті моменти, коли має місце дефіцит грошових коштів. Найважливішими аспектами управління фінансами є уміння менеджерів підприємства використовувати з вигодою надлишки грошових коштів і спроможність вжити заходи для покриття можливого дефіциту. Значно легше покрити дефіцит грошових коштів, якщо він заздалегідь спрогнозований.

Основне призначення БРГК полягає в наступному:

· забезпечення стабільної платоспроможності підприємства;

· аналіз взаємозв'язку отриманого фінансового результату і зміни величини грошових коштів;

· проведення ефективної політики в сфері залучення позикових грошових коштів;

· раціональне розміщення вільних грошових коштів;

· здійснення обліку, аналізу і планування грошових потоків підприємства й центрів фінансового обліку, що їх утворюють;

· виявлення величини та здійснення контролю за динамікою позитивного і негативного сальдо грошових коштів як по підприємству в цілому, так і по кожному центру фінансового обліку.

У процесі постановки бюджетування на підприємстві виділяють кілька етапів робіт:

1. розробка Положення про бюджетування руху грошових коштів;

2. організація роботи підсистеми оперативного фінансового обліку для цілей інформаційного забезпечення виконання БРГК;

3. організація роботи (із залученням комерційних служб підприємства) по плануванню руху грошових коштів.

При підготовці БРГК важливо скласти часовий графік надходження і витрат коштів по днях чи п'ятиденках. Такий графік показує вплив ділової активності підприємства на грошові потоки. Вибір тимчасових інтервалів залежить від характеру комерційної діяльності підприємства. Якщо зміни в чистому грошовому потоці по днях будуть значними, то доцільно здійснювати щоденний прогноз. В інших випадках достатньо розробки щотижневих, щомісячних і квартальних прогнозів. Крім того, корисний так званий ковзний варіант (Rolling budget), коли бюджет, складений на квартал, корегують кожен місяць.

Процедури прогнозування БРГК доцільно здійснювати в такій послідовності:

1. прогноз грошових надходжень у розрахунковому періоді;

2. прогноз грошових виплат у розрахунковому періоді;

3. обчислення чистого грошового потоку (надлишку чи нестачі грошових коштів) у майбутньому періоді.

9.3 Бюджет активів і пасивів (бюджет по балансовому листу)

Розробка бюджету по балансовому листу (ББЛ), чи прогнозного балансу активів і пасивів, є завершальним етапом бюджетування. Прогнозний баланс активів і пасивів являє собою звичайний бухгалтерський баланс, що постійно складає підприємство, але в укрупненому вигляді. Він складається з найбільш важливих з позиції фінансового обліку статей. Значення прогнозного балансу полягає в тому, що він дозволяє комерційним службам оцінити, як буде виглядати фінансовий стан підприємства після закінчення відповідного періоду (кварталу).

Прогнозний баланс дозволяє одержати наступну інформацію:

1. установити можливі негативні для підприємства фінансові наслідки рішень, прийнятих на планований період;

2. перевірити правильність складання бюджету руху грошових коштів (у математичному аспекті);

3. провести прогнозний аналіз фінансового стану підприємства на кінець розрахункового періоду (кварталу) на основі розрахунку планових коефіцієнтів платоспроможності і ліквідності з позиції вимог фінансового ринку;

4. структурно виділити майбутні джерела фінансових ресурсів і зобов'язання підприємства.

Відмінна риса даного етапу бюджетування полягає в тому, що деякі статті бухгалтерського балансу мають місце в результаті розробки бюджету доходів і витрат та бюджету руху грошових коштів. Окремі необхідні показники знаходяться в прихованій формі (наприклад, прогноз руху матеріальних цінностей на складі). Однак для цілого ряду показників необхідні спеціальні розрахунки (наприклад, основних коштів, нематеріальних активів, податкових платежів тощо). Методика прогнозування показників для розробки балансу активів і пасивів на кінець планового періоду полягає в наступному. З спеціально складеного для цілей бюджетування бухгалтерського балансу виводять початкове сальдо по кожному рахунку окремо. Після цього по відповідному рахунку приводять спеціальні розрахунки, що показують рух грошових коштів по ньому і виводять загальний оборот і кінцеве сальдо. На основі визначених у такий спосіб кінцевих сальдо по рахунках складають прогнозний баланс на кінець планового періоду (кварталу). Форма звітного бухгалтерського балансу на початок планового періоду представлена в табл. 9.2.

Розглянемо методику розрахунку руху активів по окремих для визначення статей балансу на кінець планового кварталу.

Планування по рахунках активів. Рух по рахунку ”Нематеріальні активи” установлюють по табл. 9.3.

При плануванні оборотів по даному рахунку з метою спрощення розрахунку припускають, що придбання і продажі цих активів протягом планового кварталу не буде. Тоді весь рух по даному рахунку зводиться до амортизації нематеріальних активів, зведення про яку фінансовий відділ одержує від бухгалтерії. Кінцеве сальдо визначають як початкове сальдо мінус нарахування амортизації. Аналогічний розрахунок здійснюють по рахунку ”Основні засоби” (табл. 9.4).

Стаття ”Запаси” містить у собі не однакові за економічним змістом елементи. Тому виникає необхідність у прогнозуванні кожного елемента. Рух по елементу ”Сировина і матеріали” представлено в табл. 9.5.

Закупівлі матеріалів відбивають дебетовий оборот по цьому рахунку. Їхню величину планує відділ постачання. Витрати матеріалів є кредитовим оборотом по рахунку і планується аналогічно, але за участю відділу по виробництву. Кінцеве сальдо по рахунку визначають як суму початкового сальдо і величини закупівель за винятком витрат матеріалів. Особливість планування сум по рахунку ”Витрати в незавершеному виробництві” полягає в тім, що не прогнозують рух по рахунку, а визначають кінцеве сальдо. Його планує економічний відділ разом з виробничими службами. Початкове сальдо по даному рахунку = 5241 тис. гривень. Кінцеве сальдо - 6550 тис. гривень. Прогноз руху по рахунку ”Готова продукція” - одна із самих важких задач при складанні бюджету по балансовому листі. Найбільша складність полягає в тім, що в бюджеті реалізації готову продукцію відображають у продажних цінах, а в балансі - по собівартості. Економічний відділ щомісяця визначає фактичну собівартість одиниці кожного виду продукції. Знаючи обсяг виробництва в натуральному вираженні, можна знайти собівартість усієї виготовленої продукції. Реалізацію - кредитовий оборот по рахунку - планують у бюджеті собівартості реалізованої продукції. Кінцеве сальдо розраховують як суму початкового сальдо і різниці між виробництвом і реалізацією продукції. Рух коштів по рахунку ”Готова продукція” представлено в табл. 9.6.

Списання накопичених на рахунку ”ПДВ по придбаних цінностях” сум податку відображають по кредиту даного рахунка в кореспонденції з рахунком ”Розрахунки по податках і зборах”. Рух коштів по цьому рахунку представлено в табл. 9.7.

Рух коштів по рахунку ”ПДВ по придбаних цінностях” відбиває взаємовідносини підприємства з бюджетом по податку на додаткову вартість. По дебету рахунка ”ПДВ по придбаних цінностях” показують сплачені (належні до сплати) підприємством суми податку по придбаних матеріально-виробничих

Планування ПДВ по даному рахунку здійснює фінансовий відділ на основі інформації, представленою службою постачання і бухгалтерією

Динаміку дебіторської заборгованості характеризують такі дані:

· початкове сальдо = 54 239 тис. грн.;

· кінцеве сальдо = 145 810 тис. грн.

Значне прогнозоване зростання заборгованості по розрахунках з дебіторами у зв'язку із сезонним падінням платоспроможного попиту покупців на продукцію даного підприємства. Пік попиту приходиться на весняно-літній період, а його зниження на осінньо-зимовий тимчасовий інтервал.

Рух коштів по рахунку ”Фінансові інвестиції” відбиває інвестиції підприємства в державні цінні папери, акції й облігації акціонерних суспільств-емітентів, статутні (складові) капітали інших організацій, а також надані стороннім юридичним особам позики.

Фінансові вкладення, здійснені підприємством, показують по дебету рахунка ”Фінансові інвестиції” і кредиту рахунків, на яких обліковують цінності, що підлягають передачі в рахунок цих вкладень. Наприклад, придбання підприємством цінних паперів інших організацій за плату проводять по дебету рахунка ”Фінансові інвестиції” і кредиту рахунків ”Поточні рахунки у національній валюті” чи ”Поточні рахунки у іноземній валюті”. При списанні суми перевищення покупної вартості придбаних підприємством облігацій і інших боргових цінних паперів над їхньою номінальною вартістю роблять запис по дебету рахунка ”Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами” (на суму належного до одержання по цінних паперах доходу) і кредиту рахунків ”Фінансові інвестиції” (на частину різниці між покупною і номінальною вартістю) і ”Інші доходи і витрати” (на загальну суму, віднесену на рахунки ”Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами” і ”Фінансові інвестиції”). Погашення (викуп) і продаж цінних паперів, врахованих на рахунку ”Фінансові інвестиції”, показують по дебету рахунка ”Інші доходи і витрати” і кредиту рахунка ”Фінансові інвестиції” (крім підприємств, що відбивають дані операції на рахунку ”Продажу”). Рух коштів по рахунку ”Фінансові інвестиції” представлено в табл. 9.8.

Дані по дебету і кредиту рахунку ”Фінансові інвестиції” взяті з бюджету доходів і витрат (див. табл. 6.13). Кінцеве сальдо визначають як суму початкового сальдо і різниці між дебетовим і кредитовим оборотом. Завершальним етапом планування статей активу балансу є визначення кінцевого сальдо по рахунку ”Кошти” (табл. 9.9).

Інформація про рух коштів по цьому рахунку взятий з бюджету руху коштів (табл. 9.1).

Планування по рахунках пасивів

Статті ”Статутний капітал” і ”Додатковий капітал” мають таку специфіку, що рух по них або відсутній, або відбувається дуже рідко. Тому планування руху грошових коштів по цих рахунках не здійснюють, а кінцеве сальдо дорівнює початковому.

Рух по рахунку ”Нерозподілений прибуток” представлене в табл. 9.10.

Величину нерозподіленого прибутку на кінець прогнозного періоду визначає бухгалтерія разом з фінансовим відділом виходячи з бюджету доходів і витрат, бюджету собівартості реалізованої продукції і податкового бюджету. Рух грошових коштів по статті ”Постачальники і підрядчики” не планують, оскільки інкасація кредиторської заборгованості не перевищує 1-2 днів. Тому можна припустити, що кінцеве сальдо по даній статті буде дорівнювати початковому. Аналогічний прогноз зроблений і по статті ”Інші кредитори”. Заборгованість по оплаті праці на кінець розрахункового періоду показана в табл. 9.11.

Оскільки заробітна плата видається в поточному місяці за минулий, те її нарахування буде збільшувати заборгованість з плати раці в порівнянні з майбутнім місяцем, а виплата - знижувати. Тоді кінцеве сальдо буде визначатися як сума початкового сальдо й різниці між нарахованою і виплаченою заробітною платою в плановому періоді. Ці дані підготовляють відділ праці і заробітної плати разом з бухгалтерією. Рух по балансовій статті ”Заборгованість перед бюджетом” характеризує стан розрахунків підприємства з бюджетом держави. По розглянутому підприємству динаміка цих розрахунків представлена в табл. 9.12.

Особливість планування даної статті полягає в тому, що заборгованість по податках нараховують водяному місяці, а погашають в іншому. Наприклад, податок на майно нараховують наприкінці даного кварталу, а виплачують у наступному кварталі. Тому прогноз по цій статті фінансовий відділ здійснює по двох бюджетах - на плановий і попередній періоди. Кредитовим оборотом по рахунку ”Розрахунки по податках і зборах” вважають нарахування податків, а дебетовим - їхню сплату в бюджет. Кінцеве сальдо визначають як суму початкового сальдо і величини нарахованих податків за винятком суми податків, що підлягають сплаті протягом планового кварталу.

Побудова зведеного бюджету по балансовому листу

Після визначення кінцевих сальдо по всіх статтях балансу здійснюють остаточну контрольну звірку: сальдо всіх активних рахунків повинно дорівнювати сальдо всіх пасивних рахунків. Перевіряють також математичну правильність показників у всіх вільних і локальних бюджетах. Після проведення остаточної звірки складають робочий варіант прогнозного балансу активів і пасивів (бюджету по балансовому листі). Даний документ служить інструментом управління активами і пасивами підприємства, а також наступного аналізу причин можливих відхилень від прийнятого плану форма бюджету по балансовому листу (ББЛ) на кінець планового кварталу представлена в табл. 9.13.

З приведених у табл. 9.2 і 9.13 випливає, що чистий оборотний капітал на початок прогнозного періоду був відсутній. На кінець планового кварталу він дорівнював 10 038 тис. грн. (154 854 - 144 816), чи 3,4% від загального обсягу оборотних активів.

9.4 Капітальний бюджет

Бюджетування капітальних вкладень розглядають в аспекті вибору найкращого способу їхнього фінансування. Для різних підприємств капітальні інвестиції мають неоднакове значення, що визначається розміром, галузевими особливостями, темпами їхнього розвитку і т.д. У міру розширення бізнесу зростає важливість довгострокових капіталовкладень. Стратегічні рішення по капіталовкладеннях можуть істотно вплинути на розвиток підприємства^.

Для реалізації проектів залучають різні види ресурсів: матеріальних, трудових грошових. У процесі оцінки витрат по проекту усі види ресурсів приводять до єдиного грошового еквівалента.

При аналізі капітальних інвестицій приймають рішення двох видів: оцінні і порівняльні. Оцінні рішення приймають у результаті вивчення основних параметрів інвестиційного проекту (прибутковості, безпеки, окупності витрат) - відповідає він чи ні існуючим стандартам. Наприклад, західні компанії можуть підтримувати тільки ті проекти по зниженню витрат, що забезпечують норму прибутку не менш 15%. Порівняльні рішення приймають у відношенні вибору одного проекту з ряду конкуруючих напрямків бізнесу. Наприклад, можлива ситуація, коли з декількох запропонованих варіантів заміни технологічного устаткування вибирають один. Вибір одного варіанта - це рішення порівняльного типу. Ключове питання, розв'язуваний при аналізі капіталовкладень: реалізувати новий проект чи замінити існуючі елементи основного капіталу.

До основних видів рішень, прийнятих по капіталовкладеннях, можна віднести:

· програму зниження витрат виробництва;

· здійснення рекламних кампаній;

· заміну реальних активів;

· створення нових потужностей чи розширення наявних;

· оцінку злиттів;

· інвестування на некомерційні нестатки (охорону навколишнього середовища й ін.);

· програму впровадження принципово нових технологій (інновацій) і ін.

Оскільки інвестиційні рішення приймають в умовах невизначеності, то необхідно оцінити ризик, зв'язаний з капіталовкладеннями і розглянути розвиток проекту в часі. Основна задача ініціатора проекту - мінімізувати ймовірність неправильних рішень.

Планування капітальних інвестицій полягає у виборі оптимального варіанта проекту, визначенні обсягу фінансування і тимчасового лага. Доцільно вивчити існуючі програми, виконати вартісні оцінки нових пропозицій, скоординувати наявні у підприємства програми розвитку. При цьому необхідно враховувати головні характеристики інвестиційної програми (проекту) - час, вартість і якість. Управління проектом основано на основі порівняння планованих і фактичних показників по витратах, доходах і часу. Рішення по капітальних інвестиціях повинні відповідати поточним фінансовим можливостям підприємства, обраної їм фінансової стратегії і показниках зростання вартості (ціни) підприємства. Перевіряють, чи забезпечить проект повернення спочатку авансованої вартості й одержання необхідного прибутку у встановлені передпроектними розрахунками терміни. Проекти доцільно погоджувати з довгостроковим плануванням діяльності підприємства, ґрунтуючись на сильних і слабких сторонах бізнесу. Необхідно також враховувати вплив зовнішніх факторів: ситуацію на ринку товарів (послуг), податкове оточення, темпи інфляції, процентні ставки по кредитах і депозитах тощо. Усі ці фінансово-економічні фактори варто взяти до уваги при розробці бюджету інвестицій.

...