Управління активами підприємства та його удосконалення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Тернопільський національний економічний університет

Вінницький інститут економіки

Кафедра “Фінанси і кредит”

Дипломна робота за освітньо-кваліфікаційним рівнем “магістр”

Управління активами підприємства та його удосконалення

Спеціальність 8.03050801 - Фінанси і кредит

Студентка гр. ФУДзвнм - 51

А. В. Виговська

Науковий керівник:

к.е.н., доц. Клівіденко Л. М.

В.о. завідувача кафедри

“Фінанси і кредит”

к.е.н., доц. Красільник Т. В.

Вінниця 2013

Зміст

Анотація

Вступ

1. Теоретичні засади управління активами підприємства

1.1 Економічний зміст та призначення активів у забезпеченні ефективної діяльності підприємства

1.2 Методичні підходи до управління активами суб'єкта господарювання

2. Механізм управління активами підприємства

2.1 Організаційно-економічний механізм управління активами суб'єкта господарювання

2.2 Оцінка стану та ефективності використання необоротних активів підприємства

2.3 Аналіз стану та ефективності використання оборотних активів підприємства

3. Шляхи удосконалення управління активами підприємства

3.1 Напрями підвищення ефективності управління необоротними активами суб'єкта господарювання

3.2 Шляхи забезпечення ефективного управління оборотними активами підприємства

3.3 Вдосконалення управління процесом відтворення активів підприємства на засадах підвищення капіталізації

Висновки

Список використаних джерел

Анотація

Дослідження на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня “магістр” за спеціальністю 8.03050801 “Фінанси і кредит” - ВІЕ ТНЕУ. - Вінниця, 2013.

У дипломній роботі визначено теоретико-методичні підходи до управління активами підприємства. Досліджено механізм управління активами на мікрорівні та здійснено аналіз стану та ефективності використання оборотних та необоротних активів підприємства. Запропоновано рекомендації щодо вдосконалення управління активами підприємства на засадах підвищення їх капіталізації.

Дипломна робота пройшла апробацію у ПАТ “Бершадьмолоко”, де підтвердили практичне впровадження окремих положень роботи.

Management of assets of enterprise and his improvement. ? Manuscript.

Research on gaining of educational-qualifying level “master's degree” after specialty 8.050104 “Finance and credit” - VIE TNEU. - Vinnytsya, 2013.

In diploma work the theoretical and methodical going is certain near the management of assets of enterprise. The mechanism of management of assets is investigational on a microlevel and the analysis of the state and efficiency of the use of circulating and inconvertible assets of enterprise is carried out. Recommendations are offered in relation to perfection of management of assets of enterprise on principles of increase of their capitalization.

Diploma work passed approbation in the PJSC “Bershad'moloko”, where confirmed practical introduction of separate positions of work.

Вступ

Функціонування ринкової економіки в Україні залежить від ефективних результатів діяльності підприємств, вмілого формування і використання активів підприємства. Підприємство є основою ринкової економіки, оскільки його основні показники фінансово-господарської діяльності впливають на розмір доходів держави, соціально-економічний розвиток країни, рівень життя населення. Активи відіграють важливу роль в діяльності підприємства, тому що являють собою економічні ресурси, якими володіє підприємство та забезпечують отримання прибутку від їх ефективного використання. Тому від саме ефективного управління активами підприємства залежить розвиток та діяльність будь-якого підприємства, його рентабельність та прибутковість.

Система управління активами підприємства є важливим елементом підвищення ефективності діяльності підприємства, оскільки розробка і впровадження раціональних підходів в управлінні активами забезпечують стійкість фінансового стану, кредитоспроможність, інвестиційну привабливість вітчизняних підприємств. Управління активами підприємства є достатньо складним процесом, який включає розробку стратегії розвитку даного підприємства. Проте існують проблеми, які полягають в тому, що немає єдиних рекомендацій чи підходів, які б допомогли підприємствам управляти розвитком активів для підвищення ефективності діяльності, випуску конкурентоспроможної продукції, завоювання нових ринків, впровадження інновацій тощо.

Поняття формування та ефективного використання активів підприємства досліджували зарубіжні вчені, зокрема, В. Бєлолипецький, В. Биковский, Ю. Брігхем, Е. Кантор, Глен Арнольда, Кяран Уолш, вітчизняні вчені-економісти - А. Акопян, М. Білик, І. Бланк, В. Гриньова, Н. Ковальчук, О. Коновалова, В. Коюда, І. Куцик, С. Кундрат, Г. Матукова, І. Маринич, А. Поддєрьогін, О. Терещенко, З. Філатова, В. Храпкіна, Н. Шифріна, В. Янковська та ін.

Однак, окремі проблеми управління активами підприємств до цих пір залишились невирішеними і потребують подальших розробок.

Метою дослідження є поглиблення теоретичних основ управління активами підприємства та розробка практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності управління активами на мікрорівні.

Виходячи із поставленої мети можна виділити наступне коло задач:

? визначити економічну сутність та призначення активів підприємства;

? узагальнити методичні підходи до управління активами;

? дослідити механізм управління активами підприємства;

? охарактеризувати стан та ефективність використання необоротних активів підприємства;

? охарактеризувати стан та ефективність використання оборотних активів підприємства;

? розробити пропозиції щодо покращення управління оборотними та необоротними активами підприємства;

? запропонувати адаптивну модель управління процесом відтворення активів підприємства на засадах підвищення капіталізації.

Об'єктом дослідження виступають активи підприємства. Предметом дослідження є економічні відносини, що виникають у процесі управління активами підприємства.

При написанні дипломної роботи використовувалися наступні методи дослідження: спостереження, порівняння, узагальнення, абстрагування, синтез, індукція, дедукція, аналогія, групування, статистико-економічний метод; метод середніх величин; графічний метод; методи фінансового аналізу: горизонтальний аналіз, вертикальний аналіз, порівняльний аналіз, аналіз фінансових коефіцієнтів.

Інформаційною базою для написання дипломної роботи стали праці вітчизняних та зарубіжних науковців, законодавчі та нормативно-правові акти Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, галузевих міністерств і відомств та фінансова звітність ПАТ “Бершадьмолоко”.

Основні результати, що одержані автором у процесі розв'язання поставлених у дипломній роботі завдань та які відображають наукову новизну дослідження, полягають у наступному:

? уточнено визначення поняття “активи підприємства” як сукупність матеріальних і нематеріальних цінностей підприємства, які мають грошову оцінку та вартість, формування і використання яких призведе до отримання економічних вигод у майбутньому та характеризується впливом факторів часу, ризику і ліквідності, що, на відміну від існуючих, акцентує увагу на матеріально-речовій і нематеріальній формі активів, а також їх належність підприємству, здатність приносити дохід в майбутньому;

? запропоновано рекомендації щодо підвищення ефективності управління необоротними активами за рахунок оновлення, заміни та модернізації основних засобів та нематеріальних активів, введення в експлуатацію нового устаткування, зниження фондомісткості, підвищення фондовіддачі на основі оптимального вибору альтернативних джерел фінансування необоротних активів;

? визначено пропозиції щодо підвищення ефективності управління оборотними активами підприємства шляхом прискорення оборотності оборотних активів, формування такого обсягу та структури запасів, які б забезпечили неперервність і стабільність виробничого процесу при мінімальних витратах на утримання запасів, а також оптимізації обсягу дебіторської заборгованості;

? розроблено адаптивну модель управління процесом відтворення активів, в якій, на відміну від існуючих, даний процес розглядається як взаємодія та зворотні зв'язки між усім комплексом економічних та організаційних важелів, що зумовлюють відтворення капіталу, що на практиці сприятиме покращенню управлінського процесу підвищення капіталізації підприємства.

Теоретичне значення дипломної роботи полягає в подальшій розробці питань, пов'язаних із вивченням процесу управління активами підприємства, зокрема його удосконалення. Отримані результати і висновки можуть поглибити й удосконалити систему управління активами підприємства.

Основні наукові положення дипломної роботи доведені до рівня методичних узагальнень і прикладного інструментарію, що дає змогу підприємствам вирішувати проблеми ефективного управління активами та його оцінки в умовах мінливого конкурентного середовища.

Основні результати дослідження, викладені в дипломній магістерській роботі, були апробовані та отримали позитивну оцінку на науково-практичних конференціях: Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції “Проблеми розвитку та регулювання обліку, контролю, аналізу на сучасному етапі” (29 лютого 2012 року, м. Вінниця) та Всеукраїнській науково-практичній конференції “Сучасний стан та перспективи розвитку фінансової системи України” (25 квітня 2012 року, м. Вінниця).

1. Теоретичні засади управління активами підприємства

1.1 Економічний зміст та призначення активів у забезпеченні ефективної діяльності підприємства

В ринковій економіці основним ключовим елементом національної економіки є підприємство. В сучасних умовах, для того, щоб підприємство ефективно функціонувало потрібно планомірно комбінувати його ресурси. Сукупність економічних ресурсів, які є в розпорядженні підприємства та які забезпечують отримання прибутку в разі їх корисного використання, становлять майно підприємства або його активи. Раціональна організація діяльності підприємства відповідно до вимог ринку, зниження рівня витрат, підвищення прибутковості і рентабельності діяльності підприємства залежить від ефективного формування і використання активів підприємства. Активи підприємства формуються для конкретних цілей, які здійснюються під час його діяльності та характеризують основу економічного потенціалу підприємства.

Поняття “актив” не зважаючи на своє стародавнє походження, і в сучасних умовах залишається досить спірним. Більшість вчених, науковців та практиків ототожнюють його із майном, засобами та частиною бухгалтерського балансу. І дійсно, якщо звернутися до історії, то, наприклад, у Стародавньому світі такого поняття як активи не було. Здебільшого у підручниках з історії бухгалтерського обліку зустрічається термін “майно”, починаючи приблизно з першої половини XIV ст. з розвитком теорій подвійного запису та балансу з'являється термін “актив”, що символізує частину бухгалтерського балансу. З подальшим розвитком сутність поняття “активи” змінювалася, і, навіть, на сьогодні не має єдиного підходу щодо трактування даного терміну.

Розглянемо шлях розвитку поняття “активи”. У Стародавній Греції в XV ст. до нашої ери вівся чіткий облік майна. Відпуск цінностей оформлювався трьома особами на основі документу з записом уповноваженої особи: “підлягає видачі”. Одна людина фіксувала на папірусі кількість цінностей, призначених для відпуску, друга - фактичний відпуск, а третя - здійснювала контрольну функцію, а саме відмітки про виявлені відхилення. Оскільки основним обліковим прийомом на той час була інвентаризація, то саме на її підставі проводився матеріальний облік майна з обов'язковим виведенням його щоденного залишку [66, c.140].

Майном у Стародавньому Єгипті визнавалося рухоме майно, коштовності, сировина для виробництва, дім і, навіть раби, при чому все вище зазначене мало свою вартість.

У Вавилоні ситуація була аналогічною як і в Єгипті. Облік здійснювався з використанням списків, описів, основне призначення яких полягало у відображені стану майна. При такій формі здійснювалася лише реєстрація активів, що обліковувалися, а їх зміна та рух в операціях залишалися незрозумілими. Прибуткові та витратні документи групувалися окремо за найменуванням окремих цінностей.

У Римі облік майна вівся за допомогою книг, які використовувалися навіть в домашньому господарстві. Сума майна, встановлена цензором за книгами власника, заносилася першою в реєстр чи лист, який зберігався в державному архіві. Реєстрація та облік майна, починаючи з 487 р. до н.е. в Стародавньому Римі вівся з метою оподаткування. На той час оподатковувалося не тільки нерухоме майно, а й рухоме.

Проведені дослідження позицій науковців свідчать, що в Стародавньому світі поняття активи було відсутнє. Об'єктом обліку виступало особисте майно, на основі якого складали інвентарі, які були доказом статку, що давало змогу займати громадські посади. Майном вважалася вся власність, до якої відносили навіть рабів та жіночий одяг. В обліку застосовується простий запис, а основною функцією обліку є контроль за збереженням майна, на той час рабовласника. У стародавньому Римі з 487 р. до н.е. почили реєструвати майно кожного домогосподарства з метою контролю та оподаткування.

Епоха Ренесансу (XIV - XVI ст.) є стала поворотним моментом для бухгалтерського обліку. В цей період з'являються перші праці, в яких авторами згадується бухгалтерський облік матеріальних цінностей (табл. 1.1). Панування ідей меркантилізму призводить до усвідомлення грошей як міри вартості та необхідності вартісної оцінки майна.

Таблиця 1.1 Праці вчених ХV-XVI ст. щодо обліку активів

Автор	Основна робота	Основні положення
Котруллі Б.	“Про торгівлю і досконалого купця” написана в 1458 р., видана в 1573 р.	Розкрито окремі питання організації та техніки ведення обліку майна. Учений рекомендував закривати щорічно рахунки, а результат, одержаний при закритті рахунків “Прибутку і збитків”, переносити безпосередньо на рахунок “Капіталу”
Пачолі Л.	“Сума арифметики, геометрії, вчення про рахунки і записи” (1494 р.)	Викладено методологічні принципи бухгалтерського обліку в торгівлі. Наведено групу рахунків на яких відображалися цінності: гроші, речі, товари та розрахунки. Хоча робота не містить поняття синтетичного рахунку Товари, товарні запаси учений рекомендував відображати за конкретними найменуваннями, і в тому ж аналітичному розрізі визначати фінансовий результат від їх реалізації (прибуток або збиток)
Анжело ді Пієтро	“Керівництво для господарств” (1586 р.)	Детально описані питання ведення бухгалтерських книг в монастирських господарствах. Крім того, робота містила досить цікаву пропозицію щодо обліку товарних надлишків за реалізаційною вартістю

В одній із глав фундаментальної праці Л. Пачолі “Сума арифметики, геометрії, вчення про пропорції і відношення” (1494 р.) - “Трактат про рахунки та записи” наводить групу рахунків на яких відображалися цінності: гроші, речі, товари та розрахунки. Особливістю даних рахунків було те, що так званий актив (надходження) знаходився з права, а пасив (витрачання) - зліва, що є прямою протилежністю до сьогоднішньої форми рахунку.

Великий внесок у встановлення обліку оборотних активів здійснив Л. Пачолі, який вважав, що товарообмінні операції в частині оцінки одержаних товарів необхідно обліковувати за цінами продаж: “ти повинен оцінити міну в грошах, тобто нібито уявити купівлю і продаж за готівковий розрахунок, і, на твій розсуд, яку цінність представляє товар, таку ціну і прийняти за основну”. Отже, товарообмінну операцію трактував не як договір міни, а як договір постачання. При визначенні результату від реалізації товарів, одержаних в обмін, пропонувалося два варіанти: 1) разом зі всіма товарами; 2) окремо - без грошової оцінки товарів, прийнятих тобою при обміні, неможливо без великих ускладнень визначити прибутки і збитки [66, c.142].

В епоху Ренесансу панували ідеї італійської бухгалтерської школи, які були прибічниками юридичного трактування обліку. Баланс розглядали як таблицю, в активі якої зазначені цінності, а в пасиві їх власники.

Вже в кінці ХІV ст. комерсанти в Італії складали баланс не лише для контролю оборотів, але й для цілей управління господарською діяльністю. Проте баланс складався не регулярно (проміжок часу між двома фінансовими звітами становили від одного до п'яти років). Відсутність в обліку поділу рахунків на синтетичні та аналітичні призводило до перенавантаження статтями балансу середньовікових фірм [11, c.229].

Таким чином, революційний стрибок у методиці обліку, пов'язаний з виникненням подвійного запису (ХV ст.) і його впровадження у господарський облік, що зумовило не тільки виникнення рахунків, нових форм бухгалтерського обліку, але й балансу з визначенням майна, (матеріальних цінностей) як “активи” торговця.

Французька школа на чолі з А. Гільбо та Е. Леоте, відкидали юридичне трактування обліку. Вважали, що актив включає основні засоби, оборотні засоби, витрачені засоби (вкладені в незакінчені процеси), засоби у дебіторів і збитки. Всі цінності оцінюються тільки за собівартістю [12, c.114].

Розквіт промисловості та поява акціонерних товариств призвели до стрімкого розвитку теоретичної бухгалтерської думки. Вже у XVII ст. майно поділяли на матеріальне та нематеріальне, а також виділяли таку категорію як “чисте майно”, тобто майно підприємства, що створене за рахунок власних джерел його утворення.

В Україні з початку XVI і до середини XVIІ ст. панували ідеї італійської бухгалтерської школи. Особливий вплив мали праці Л. Пачолі та Б. Котрулі, тому облік матеріальних цінностей був схожим. Розвиток внутрішньої та зовнішньої торгівлі за часів Запоріжської Січі сприяв і розвитку бухгалтерського обліку. Торговельні активи (майно), які підлягали щорічній перевірці, називалися інвентарем. Проте, варто зазначити, що сьогодні термін “інвентар” має зовсім інше значення та в якості синоніма активу (майна) не використовується.

Сучасному поняттю “актив” на території України, як і у Західній Європі відповідали такі терміни, як майно, матеріальні цінності, інвентар, власність, наслідки цього можна прослідкувати, аналізуючи трактування активу сучасними вченими та науковцями.

Термін “актив”, як вже зазначалося, почав застосовуватися саме, як назва лівої частини балансу. Баланс за схожою формою, яку маємо на сьогодні, почали складати комерсанти у XІV ст. і вже на той час останній мав дві частини, однією з яких був актив, де відображалися господарські засоби. До початку ХХ ст. під активом розуміли сукупність майнових цінностей, що знаходяться у власності підприємства.

Варто зазначити, що вчені та науковці в різні періоди трактували визначення активу по-різному, причиною цього було те, що не було єдиного підходу щодо складових лівої частини балансу. Так, французький вчений Пурра пояснював актив з економічної точки зору, як акумульовані витрати для купівлі та утримання цінностей, натомість Д. Рікардо давав визначення з юридичним його тлумаченням, як зобов'язання перед власником [67, c.103].

Німецький вчений Е. Шмаленбах і його послідовники дотримувалися точки зору, що актив не пов'язаний з інвентарем, а витікає з поточної документації підприємства, яке постійно витрачає гроші. Е. Шмаленбах звернув увагу на те, що активи - це витрачені кошти, які в наступних періодах будуть списані, як витрати. Тобто відносив до активів, крім грошових коштів, і витрати, які ще не стали доходами.

Розвиток капіталістичних відносин сприяв появі акціонерних товариств, що вимагало відокремлення особистого майна власника від майна, вкладеного в товариство. У кінці XIX - початок XX ст. почали виокремлювати категорію ресурси при трактування активу. Важливо підкреслити, що Дж. Дзаппе розумів актив не просто як засоби підприємства, а як ресурси, призначені для отримання прибутку, що несуть у собі очікування майбутніх прибутків. Об'єкти, від яких не очікується отримання прибутку, не можуть включатися в актив. Дж. Дзаппа розглядав актив як доходи майбутніх періодів. Відстоював точку зору, що баланс повинен відображати не минуле, а майбутнє. Крім того зазначав, що актив - це результат обміну, і тому його не можна переоцінювати. Активи, які не приносять доходів необхідно одразу списувати на збитки [11, c.187].

До 30-х рр. ХХ ст. в Радянському союзі поняття “актив” не зустрічається, адже використовували терміни “господарські засоби” або “майно”. Внесок російських вчених в ХІХ-ХХ ст. у розвиток бухгалтерського обліку активів наведено в табл. 1.2.

Таблиця 1.2 Праці російських вчених ХІХ-XХ ст. щодо обліку активів

Автор	Основні досягнення
1	2
Бахчисарайцев Г. А.	Прихильник балансової теорії. Актив - це те, що підприємство отримало (вложило). Вперше в Росії розділив всі господарські операції за їх впливом на баланс на чотири типи, які використовуються і сьогодні
Вейцман Р. Я.	Всі частини активу розбивав на дві групи: засоби у фазі виробництва та засоби у фазі обігу, та групував актив на основні засоби, 2) засоби в обігу, 3) засоби поза обігом (вивільнені кошти)
Вольф А. М.	Розробив класифікацію цінностей, яка згодом стала обов'язковою для представників петербурзької школи: речові цінності, гроші, умовні цінності. У зв'язку з цим були виділені три групи рахунків: майна, послуг, розрахунків (особисті)
Гальперін Я. М.	Перший здійснив бухгалтерське читання балансу та його розподіл: актив на засоби в трьох сферах - виробництво, обіг і споживання. Перевага такого підходу - економічне трактування активу, але повністю ігнорував юридичний аспект проблеми
Лунський М. С.	Одним із перших створив методологічний напрямок у сфері обліку і саме йому належить здійснення переходу до балансових теорій в Росії (1909 р.). Прихильник динамічного балансу
Рейнбот П. І.	Баланс трактував як рахунок, який закриває інші синтетичні рахунки. Сформував правило відповідно до якого складання балансу повинно передувати проведенню інвентаризації. Вважав, що собівартість продукції не потрібно розраховувати
Рощаховський А. К.	Запропонував структуру типового балансу акціонерного підприємства. Ступінь деталізації окремих статей (Дебітори, кредитори, нематеріальні активи) залишалася на розсуд укладачів балансу, щодо інших статей визначено склад елементів, доцільних для виділення в балансі. Так, у статті “Майно реальне” виділялося п'ять елементів: каса (готівкові гроші, рахунки в банках), членські внески, цінні папери, майно постійне (нерухоме, рухоме, незакінчені будівництва), майно оборотнє
Руссіян І. П.	Актив - це зобов'язання третіх осіб, а пасив - права сторонніх осіб щодо підприємства. Баланс зліва повинен показувати пасив, а справа - актив. Автор постулату: сума сальдо рахунків активів дорівнює алгебраїчній сумі засобів, що знаходяться в розпорядженні підприємства з коригуванням на кредиторську заборгованість (-) та борги (+)
Сіверс Є. Є.	Автор мінової теорії, суть якої полягає в тому, що в основі подвійного запису лежить обмін благами. Баланс є наслідком рахунків, а отже баланс не залежить від інвентарю. Розробив детальну класифікацію рахунків (виділив речові рахунку, до яких пропонував основні та перехідні (калькуляційні) субрахунки). До перехідних рахунків відносив субрахунки заготівель, споруд та виробництва

Отже, поняття “актив” змінювалось у відповідності з розвитком економіки. До 1930 р. дану категорію не вживали в її теперішньому значенні в СРСР. Неоднозначність поглядів категорії “актив” можна пояснити тим, що протягом багатьох століть змінювався та формувався склад лівої частини балансу, на основі якої трактували “актив”, нерозуміння сутності економічної, юридичної та іншої термінології, сприяло розвитку формування таких визначень, які не відображають сутність “активу”, або ж розкривають його частково.

Питання сутності активів наприкінці ХХ - початку ХХІ ст. досліджено багатьма вченими та засвідчено нормативними актами. Узагальнюючи проведені дослідження, можна виділити шість основних концепцій стосовно сутності активів (табл. 1.3).

Таблиця 1.3 Наукові концепції ХХ-ХХІ ст. щодо визначення поняття “активи”

Концепція активів	Представники	Трактування сутності поняття “активи”
Активи як результат минулих подій	Об'єкт власності	Пріб К.А., Федько В.І. Лахтіонова Л. А. Тубачова О. М., Мельник С. І. Макальська М. Л., Денисов А. Ю., Щаділова С. Н..	Активи - це майно, зокрема кошти, цінні папери, основні фонди та оборотні активи, розрахунки з дебіторами, об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності та прирівняні до них права, що є об'єктом права власності або повного господарського відання. Активи - це економічні ресурси, якими володіє підприємство. Активи - це сукупність майнових прав, що належать фізичній або юридичній особі. Активи - це власність, що належить фірмі, незалежно від того, в якій формі вона виступає (машини, устаткування, будівлі, запаси, банківські вклади, цінні папери і так далі), а також нематеріальні активи. Активи - це блага, що є власністю власника: матеріальні і фінансові ресурси, цінні папери, нерухомість.
	Об'єкт обліку	Фаріон І. Д. Макальська М. Л., Денисов А. Ю. Лахтіонова Л. А. Щаділова С. Н. Артемова Л. В. Жданов С. А. Великий енциклопедичний словник	Активи - це об'єкти обліку операційної діяльності підприємств. Активи - це об'єкти фінансового обліку підприємств, а корисна для управління інформація про них - предметом фінансового обліку. Активи - це частина бухгалтерського балансу, що відображає в грошовому вираженні всі матеріальні і нематеріальні цінності з точки зору їх складу і розміщення (грошові кошти, боргові права тощо). Актив балансу відображає напрям використання капіталу, тому він поділяється на основний і оборотний. Активи - це ліва частина балансу, в якій зібрані всі розміщені засоби підприємства. Активи - це та частина бухгалтерського балансу, в якій відбиваються грошові кошти, що належать фірмі, боргові вимоги і матеріальні цінності. У цій частині балансу, іншими словами, відбивається вартість основного і оборотного капіталу. Активи - це частина бухгалтерського балансу, яка характеризує склад, розміщення і використання господарських засобів за їх функціональною роллю в господарстві.
	Об'єкт управління	Бланк І. О., Фаріон І. Д., Урбан Н. М. Пушкар М. С. Губачова О. М. Ламанов І. П.	Активи - це система контрольованих підприємством економічних ресурсів, що характеризуються детермінованою вартістю, продуктивністю і здатністю генерувати дохід, постійний оборот яких у процесі використання пов'язаний з факторами часу, ризику і ліквідності. Активи - це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій. Активи - це економічні ресурси, які використовуються підприємством. Активи - це економічний простір організації в аспектах його стійкості, збалансованості, соціальної орієнтації і здатності до самовирішення проблемних ситуацій.
Активи як майбутня подія	Об'єкт інвестування	Бланк І. О., Фаріон І. Д. Петруня Н. В. Щаділова С. Н.	Активи - це майнові цінності, сформовані за рахунок інвестованого в них капіталу. Активи - це результат трансформації в матеріальні, нематеріальні та фінансові цінності капіталу підприємства за допомогою інвестицій. Активи - це всі ті об'єкти обліку, які вимагають вкладення засобів (витрат).
	Економічний потенціал	Сопко В. В. Пріб К. А., Федько В. І. Ламанов І. П. Губачова О. М. Мельник С. І. Бункіна М. К	Активи - це майно (ресурси) -- щось, чому властива (для чого притаманна) вартість. Активи - це ресурси, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому. Активи - це економічний потенціал підприємства. Активи - це економічні ресурси, від використання яких очікується надходження майбутніх економічних вигод до підприємства. Активи - це блага, що мають потенційну цінність.

Перша концепція, якої притримується абсолютна більшість вчених - це активи як об'єкт власності. Серед вітчизняних вчених дану точку зору поділяють Пріб К. А., Федько В. І., Губачова О. М., Мельник С. І., а серед російських - Макальська М. Л., Денисов А. Ю., Щаділова С. Н., Артемова Л. В., Бункіна М. К., Семенов А.М. Зокрема, розглядаючи сам об'єкт власності, активи інтерпретуються як майно, майнові права, блага, економічні ресурси і, нарешті, як власність. При цьому більшість авторів роблять спробу розкрити зміст основних складових активів, на які розповсюджується право власності.

Представники другої концепції вважають, що активи є об'єктом обліку. При цьому майже всі вказують, що активи є частиною бухгалтерського балансу. В усіх підручниках з бухгалтерського та фінансового обліку в Україні активи вказуються саме як об'єкт обліку, а власне визначення активів дається саме на основі П(С)БО 2. Вітчизняні вчені, що притримуються даної концепції - Пушкар М. С., Фаріон І. Д., Урбан Н. М., а російські - Макальська М. Л., Денисов А. Ю., Щаділова С. Н., Артемова Л. В., Жданов С. А.

Згідно з третьою концепцією, активи є об'єктом управління. І це справді вірно, оскільки ведення операційного процесу передбачає використання переважної більшості видів активів підприємства. Слід зауважити, що серед усіх функцій управління у визначенні активів найбільша увага приділяється саме функції контролю. Сере авторів найбільше уваги управлінню активами в цілому, а не за їх окремими складовими приділяє Бланк І. О. Він виділяє наступні десять сутнісних характеристик активів підприємства як об'єкту управління [7, c.42]:

1.Активами є економічні ресурси підприємства у різних видах, які використовуються в процесі здійснення господарської діяльності.

2.Активами є майнові цінності підприємства, що формуються за рахунок інвестованого у них капіталу. Капітал, що вкладається у бізнес, матеріалізується у формі активів підприємства.

3.Активи є майновими цінностями, що мають детерміновану вартість. Дана характеристика безпосередньо пов'язана з їх визнанням як об'єкту бухгалтерського обліку. Тобто, активи можна розглядати не просто як певну цінність для підприємства, а як вартість, яку можна виміряти. При цьому оцінка різних видів активів здійснюється за різними методами, дозволеними законодавчо і регламентується відповідними П(С)БО.

4. До активів відносяться тільки ті економічні ресурси, які повністю контролюються підприємством. Під таким контролем Бланк І. О. розуміє право власності на економічні ресурси, що використовуються. Економічні ресурси, що використовує підприємство, але не контролює їх, активами не є.

5. Як економічний ресурс, що використовується в господарській діяльності, активи характеризуються відповідною продуктивністю. Носієм даної сутнісної характеристики виступає як сукупний комплекс використовуваних активів, так і окремі їх види і, в першу чергу, основні засоби. актив фінансовий капіталізація

6.Активи є економічним ресурсом, що генерує дохід. Здатність приносити дохід в процесі операційної чи інвестиційної діяльності є однією з найважливіших характеристик активів підприємства, як об'єкта економічного управління.

7.Активи підприємства, які використовуються у господарській діяльності, знаходяться в процесі постійного обороту.

8. Активи є носієм фактору ризику. Ризик є найважливішою характеристикою всіх форм використання активів в господарській діяльності підприємства.

9. Господарське використання активів тісно пов'язане з фактором часу. В першу чергу, це стосується вартісної характеристики активів у грошовій формі. У відповідності до концепції оцінки вартості грошей у часі, одна й та ж сума грошей у різні періоди часу має різну вартість. Відповідно, і вартість активів у теперішній час завжди є вищою, ніж у будь-якому іншому періоді, що треба враховувати в процесі їх використання.

10. Майнові цінності, що формуються у складі активів, пов'язані з фактором ліквідності. Під ліквідністю активів розуміють їх здатність бути швидко конвертованими у грошову форму за своєю реальною ринковою вартістю. Ця характеристика активів забезпечує можливість швидкої їх реструктуризації при настанні критичних економічних та інших умов їх використання у сформованих видах. Різні види активів мають різну ліквідність, яка виступає важливою об'єктивною характеристикою всіх видів активів.

Згідно третьої концепції, активи розглядаються з точки зору об'єкту інвестування. Так, за своєю суттю, будь-який актив, що є об'єктом купівлі-продажу, може розглядатись як потенційний об'єкт інвестування, а придбання активу - кінцевою метою інвестиційного процесу. Тобто, за допомогою даної концепції можна прослідкувати зв'язок між капіталом, інвестиціями та активами, що допомагає науковим теоріям різних напрямків дійти єдиного методичного підходу з існуючими нормативними актами, що регулюють фінансову діяльність та бухгалтерський облік в Україні.

У відповідності до четвертої концепції, активи розглядаються як економічний потенціал. Найдетальніше дану концепцію обґрунтував російський економіст Ламанов І. П. Як зауважує науковець, економічні ресурси поділяються на землю і природні ресурси, матеріальні ресурси, трудові, фінансові, інформаційні та підприємницькі (як особливий ресурс). Ці види ресурсів не можуть бути об'єднані в одну групу - активи. Ламанов І. П уточнює зміст категорії “активи” з позицій системного підходу, що характеризує економічний простір організації в аспектах його стійкості, збалансованості, соціальної орієнтації і здатності до самовирішення проблемних ситуацій. Вчений намагається сформулювати нову парадигму активів як економічного потенціалу, що дозволяє йому не лише теоретично обґрунтувати, але і практично уточнити його склад та дату визначення кожного складового елементу [51, c.123]. Концепцію активів як економічного потенціалу підтримують також Бункіна М. К., Мельник С. І., Сопко В. В., Пріб К. А., Федько В. І., Губачова О. М., Семенов А. М. Дана концепція, на нашу думку, виходить із розуміння сутності активів з точки зору економічної теорії і розуміє досить широке і абстрактне їх розуміння. В такому випадку економічним потенціалом може бути будь-який корисний предмет на території організації, навіть, якщо він їй не належить і вона не вкладала коштів у його формування. Тобто, саме фактор володіння повинен визначати те, що певна цінність є активом.

З огляду на зазначене, вважаємо, що під активами підприємства слід розуміти сукупність матеріальних і нематеріальних цінностей підприємства, які мають грошову оцінку та вартість, формування і використання яких призведе до отримання економічних вигод у майбутньому та характеризується впливом факторів часу, ризику і ліквідності. В вищенаведеному визначенні закріплено матеріально-речова і нематеріальна форма активів, а також їх належність підприємству, здатність приносити дохід в майбутньому.

Існують різні класифікаційні ознаки за якими активи поділяються на певні види (табл. 1.4).

Таблиця 1.4 Класифікація активів підприємства за різними ознаками

№ з/п	Класифікаційні ознаки	Види активів
1.	За формами функціонування	Матеріальні Нематеріальні Фінансові Біологічні
2.	За характером участі у господарському процесі	Оборотні Необоротні
3.	За характером участі в різних видах діяльності	Операційні Інвестиційні
4.	За характером участі в різних видах діяльності	Валові Чисті
5.	За урахуванням фактора інфляції	Активи за реальною вартістю Активи за номінальною вартістю
6.	За характером володіння	Власні Орендовані Безоплатно отримані
7.	За можливістю амортизації	Амортизаційні Не амортизаційні
8.	За ступенем цінності	Цінні Малоцінні
9.	За характером використання у виробничому процесі	Використовуванні в економічному процесі Невикористовуванні в економічному процесі
10.	За методами оцінки	Активи за історичною вартістю Активи за поточною вартістю Активи за вартістю реалізації Активи за теперішньою вартістю
11.	За ступенем ліквідності	Абсолютно ліквідні Високоліквідні Середньо ліквідні Низько ліквідні Неліквідні активи

Як свідчать дані табл. 1.4, за формами функціонування виділяють матеріальні, нематеріальні, фінансові та біологічні активи.

Матеріальні активи - це ресурси підприємства, які перебувають у матеріально-речовій формі, наприклад, будинки, споруди, машини, сировина, матеріали, готова продукція тощо.

Нематеріальні активи - це активи, які не мають матеріально-речової форми, але приносять підприємству додатковий прибуток або створюють умови для його отримання. Це вартість прав користування водою, іншими природними ресурсами, промисловими зразками, знаками для товарів та послуг, місцем на товарній та фондовій біржі, об'єктами промислової та інтелектуальної власності, “ноу-хау”, гудвіла, прав користування будівлями, спорудами, що внесені до статутного фонду підприємства або придбані у процесі діяльності, вартість програмного забезпечення обчислювальної техніки тощо [37, с.169].

Фінансові активи - це активи, які представлені у формі грошових коштів та їх еквівалентів та належать підприємству.

Біологічні активи - це активи, які використовуються у сільськогосподарській діяльності. Наприклад, до біологічних активів відносяться тварини і рослини, які здатні приносити економічну вигоду в майбутньому.

За характером участі у господарському процесі активи поділяються на оборотні та необоротні.

Оборотні активи - це активи, що обслуговують поточний господарський процес і перетворюються у грошові кошти (готівку) протягом одного року.

Оборотні активи як натурально-речовинна категорія - це сукупність матеріально-речовинних цінностей і грошових коштів, які беруть участь у створенні продукту, цілком споживаються у виробничому процесі і повністю переносять свою вартість на виробничий продукт упродовж операційного циклу або дванадцяти місяців з дати балансу (сировина, матеріали, готова продукція, грошові кошти тощо). Разом з тим в умовах існування товарно-грошових відносин матеріальні засоби підприємств виражаються не лише в натуральній, а й у вартісній формі [84, с.348].

Економічний зміст оборотних активів проявляється через їх функціональні форми, які проходять через сфери виробництва та обігу. Якщо процес виробництва на кожному підприємстві неперервний, то оборотні активи, що обслуговують його, у кожний момент перебувають одночасно як у сфері виробництва у вигляді виробничих запасів, незавершеного виробництва, так і у сфері обігу у вигляді готових виробів та грошових коштів. Крім того, зі сфери виробництва вони переходять у сферу обігу і навпаки, тобто постійно перебувають у русі, проходячи три стадії кругообігу - грошову, товарну та виробничу. Отже, оборотні активи як вартісна категорія - це вартість, авансована у кругообіг виробничих оборотних фондів та фондів обігу для забезпечення неперервності процесу виробництва та обігу [84, с.349].

Оборотні активи - це ті активи, без яких неможливе ведення господарської діяльності підприємства. Оборотним капіталом на кожному підприємстві оперують щоденно: закуповують сировину і матеріали, використовують їх у виробництві, відвантажують готову продукцію, отримують гроші від дебіторів. Важливість ефективного управління оборотними активами важко переоцінити.

Необоротні активи - це основні засоби (необоротні матеріальні активи) та нематеріальні активи строк корисної експлуатації яких становить більше одного року або операційного циклу, якщо він більший, ніж рік і переносять свою вартість на вироблений продукт частинами, за умови, що підприємство очікує отримати від них економічну вигоду у майбутньому.

Три основні риси за якими об'єкт бухгалтерського обліку можна віднести до необоротних (довгострокових) активів: 1) засоби повинні мати термін корисного використання більше одного року чи операційного циклу; 2) вони мають використовуватися у діяльності суб'єкта господарювання; 3) не підлягають продажу протягом року.

У бухгалтерському обліку до необоротних активів належать: 1) основні засоби; 2) інші необоротні матеріальні активи; 3) нематеріальні активи; 4) довготермінові фінансові інвестиції; 5) довготермінову дебіторську заборгованість; 6) відстрочені податкові активи; 7) гудвіл [35, с.185].

За характером участі в різних видах діяльності активи поділяються на операційні та інвестиційні.

Операційні активи - це економічні ресурси, які використовуються підприємством протягом операційного циклу з метою отримання економічних вигод в майбутньому.

Інвестиційні активи - це економічні ресурси, які використовуються в інвестиційній діяльності підприємством.

За характером фінансових джерел формування активи підприємства поділяються на:

1) валові активи - це матеріальні ресурси підприємства сформовані за рахунок власного і позикового капіталу;

2) чисті активи - це матеріальні ресурси підприємства сформовані виключно за рахунок його власного капіталу.

За характером володіння активи підприємства поділяються на:

1) власні активи - це матеріальні ресурси підприємства, які перебувають у його володінні та відображаються в балансі;

2) орендовані активи - це активи, якими підприємство користується протягом певного терміну на підставі укладених угод оренди (лізингу);

3) безоплатно отримані активи - це активи, які безоплатно отримані підприємством та зараховуються на його баланс.

За ступенем ліквідності активи поділяються на 5 груп:

1) абсолютно ліквідні активи - це усі види грошових коштів й короткострокові фінансові інвестиції (цінні папери);

2) високоліквідні активи - це активи з швидким терміном реалізації, вкладення, трансформація яких у грошові кошти потребує певного часу, до цієї групи відносяться дебіторська заборгованість, погашення якої очікується впродовж одного року після звітної дати, інші оборотні активи;

3) середньоліквідні активи - це запаси сировини й матеріалів, МШП (малоцінні й швидкозношувані предмети), незавершене виробництво, дебіторська заборгованість, погашення якої очікується більш ніж один рік після звітної дати, та інші запаси й затрати;

4) низьколіквідні активи - це активи із терміном реалізації від 2 до 5 років;

5) неліквідні або активи, що важко реалізуються - це майно підприємства призначене для поточної господарської діяльності (нематеріальні активи, основні засоби, капітальні й довгострокові фінансові інвестиції) [80, с.348].

В залежності від методів оцінки активи поділяються на такі види [47, с.240]:

1) активи за історичною собівартістю - це активи, які відображаються у сумі сплачених грошових коштів чи їхніх еквівалентів або за справедливою вартістю компенсації, виданою, щоб придбати їх на момент придбання;

2) активи за поточною собівартістю - це активи, які відображаються у сумі грошових коштів та їхніх еквівалентів, яка була б сплачена у разі придбання такого ж або еквівалентного активу на поточний момент;

3) активи за вартістю реалізації - це активи, які відображаються у сумі грошових коштів чи їхніх еквівалентів, яку можна було б отримати на поточний момент шляхом продажу активу в процесі звичайної реалізації;

4) активи за теперішньою вартістю - це активи, які відображаються за теперішньою дисконтованою вартістю майбутніх чистих надходжень грошових коштів, що їх, як очікується, має генерувати актив у процесі звичайної діяльності підприємства.

Таким чином, активи підприємства є тими ресурсами, які повинні забезпечити ефективне функціонування підприємства і використання яких має здійснюватися з урахуванням факторів часу, ризику і ліквідності. Крім того, важливе визнання того, що активи є тими ресурсами, які відображають інвестиційні рішення на підприємстві, оскільки є результатом конкретних вкладень як власного, так і позикового капіталу підприємства.

1.2 Методичні підходи до управління активами суб'єкта господарювання

У сучасних умовах господарювання значна кількість підприємств зіштовхуються з рядом економічних проблем, зокрема з дефіцитом оборотних засобів, що в свою чергу впливає на погіршення фінансової стійкості підприємства, зменшення ділової активності тощо. Тому уникнути відповідних проблем можливо завдяки ефективному управлінню активами.

Виділення в самостійний блок фінансового менеджменту активів як окремого напряму із загальної системи фінансового менеджменту пов'язане з необхідністю доповнення й розвитку методів аналізу, планування, обґрунтування оперативних управлінських рішень та контролю активів. У сучасних умовах цей напрям фінансового менеджменту набуває розвитку у взаємозв'язку з удосконаленням управління капіталом.

Активи підприємства є однією з найважливіших категорій фінансового менеджменту і являють собою економічні ресурси, сформовані за рахунок інвестованого в них капіталу, які контролюються підприємством та характеризуються вартістю, продуктивністю, здатністю генерувати дохід. Їх постійний оборот у процесі використання пов'язаний із факторами ризику, часу та ліквідності.

Указані характеристики, які відображають сутність активів підприємства, обумовлюють систему завдань їх фінансового менеджменту для досягнення головної мети - забезпечення максимізації добробуту власників підприємства в поточному й перспективному періодах. Слід зауважити, що мета управління активами нерозривно пов'язана з головною метою фінансового менеджменту.

У теорії управління активами для досягнення головної мети визначено основні завдання: формування необхідного обсягу і складу активів для забезпечення певних темпів економічного розвитку; забезпечення максимальної дохідності (рентабельності) активів з урахуванням можливого ступеня фінансового ризику; забезпечення мінімізації фінансового ризику використання активів з урахуванням певного рівня їх дохідності (рентабельності); забезпечення постійної платоспроможності підприємства за рахунок підтримання достатнього рівня ліквідності активів; оптимізація обороту активів.

Управління активами підприємства включає:

1) управління оборотними активами;

2) управління необоротними активами.

Управління оборотними активами являє собою систему принципів і методів розробки та реалізації управлінських рішень, пов'язаних із встановленням оптимальних параметрів його обсягу та структури, задоволенням потреб підприємства в окремих його видах і залученням з різних джерел і в різноманітних формах для здійснення господарської діяльності.

Система управління оборотними активами - це система цілеспрямовано організованих взаємодій між об'єктом (елементами оборотних активів і джерелами їх фінансування та економічними відносинами в процесі їх формування та використання в межах даної економічної системи та у взаємозв'язку із зовнішнім середовищем) та суб'єктом управління (органами управління підприємства, які причетні до прийняття управлінських рішень щодо ефективного функціонування оборотних активів і капіталу) шляхом реалізації функцій управління із застосуванням комплексу методів, засобів і фінансово-економічних інструментів дослідження і трансформації взаємопов'язаних процесів формування та використання оборотних активів і джерел їх фінансування за обсягом, складом, структурою з урахуванням дії на них численних факторів внутрішнього і зовнішнього середовища [72, с.6].

Управління оборотними активами - це складний процес. Його складність залежить від таких умов, як: обсяг оборотного капіталу, що використовується в операційному процесі; різні види активів, що формуються за рахунок обсягу оборотного капіталу; прискорення обороту капіталу і забезпечення постійної платоспроможності підприємства тощо. Управління оборотними активами полягає у виконанні наступних функцій планування рівня оборотних активів: використання оборотних активів, їх оперативний облік і аналіз. Інформація, отримана після проходження всіх етапів знову використовується для планування. Рівень використання оборотних активів при проходженні етапів безпосередньо залежить від вибору виду продукції, яка буде вироблятися та реалізовуватися в даному плановому періоді.

Головна мета управління оборотними активами в контексті забезпечення фінансової безпеки полягає в забезпеченні їх достатності для нормального функціонування підприємства, а також в найбільш ефективному їх використанні у виробничо-господарської діяльності.

Досягнення цієї мети передбачає вирішення ряду завдань [68, с.39]:

1) формування оптимального складу і структури оборотних коштів;

2) обґрунтоване визначення потреби підприємства в оборотних коштах;

3) формування складу і раціоналізація структури джерел фінансування оборотних коштів;

4) максимізація ефективності використання оборотного капіталу в діяльності підприємства.

Дані завдання реалізуються в процесі управлінського циклу, а рішення кожного з них ґрунтується на вживанні певних управлінських методів і інструментів. Комплекс технологій управління оборотними коштами включає наступні основні елементи [68, с. 40]:

1) методи визначення потреби підприємства в оборотних коштах;

2) методи формування оптимальної структури джерел оборотних активів і її аналізу;

3) визначення комплексу показників стану, структури і динаміки оборотних коштів, а також алгоритмів їх розрахунку;

4) способи планування, обліку і контролю показників стану, структури і динаміки оборотних коштів, зразки планових і облікових документів, що містять ці показники;

5) методологію аналізу поточного стану, структури та динаміки оборотних коштів, формати планових і облікових документів, що містять ці показники;

6) методологію аналізу поточного стану, структури і динаміки оборотних активів;

7) формування системи показників, характеризуючи оборотність і ефективність використання оборотних коштів.

Проблема обґрунтованого визначення потреби підприємства в оборотних активах досить важлива. Правильне визначення цієї потреби передбачає розрахунок оптимальної величини оборотного капіталу, яка є мінімальною, але достатньою для забезпечення безперервної і нормальної діяльності підприємства в будь-який період. Якщо величина оборотних коштів занижена в порівнянні з дійсною потребою в них - це свідчить про нестійкий фінансовий стан. Якщо ж завищена - те в оборот залучаються зайві засоби, що призводить до значних фінансових втрат, а, отже, до порушення фінансової безпеки. Для уникнення цих проблем, необхідно здійснювати ефективне управління оборотними активами, яке відбувається поетапно.

На першому етапі здійснюється аналіз оборотних активів підприємства у попередньому періоді. Даний етап включає наступні складові: аналіз змін в загальному обсязі оборотних активів; аналіз джерел формування оборотних активів; аналіз структури оборотних активів та відповідності її встановленим нормативам; кількісна оцінка факторів, що обумовили зміни в обсязі та структурі оборотних активів; визначення оборотності окремих видів оборотних активів і загальної їх суми за допомогою коефіцієнта оборотності та періоду їх обороту; визначення рентабельності оборотних активів; оцінка ефективності управління оборотними активами підприємства [10, с.126].

...