Управління активами підприємства та його удосконалення

Для оцінювання рівня оборотності оборотних активів ПАТ “Бершадьмолоко” використаємо систему показників (табл. 2.11).

Таблиця 2.11 Показники оборотності оборотних активів ПАТ “Бершадьмолоко” протягом 2008-2012 років

Показники	Порядок розрахунку	Роки	Відхилення 2012 від
		2008	2009	2010	2011	2012	2008	2011
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Коефіцієнт оборотності оборотних активів	р.035 (ф.№2) / р.260 (ф.№1)	7,96	13,72	3,93	5,22	4,01	-3,95	-1,22
Тривалість обороту оборотних активів (днів)	360 / КО об.а	45,23	26,24	91,60	68,93	89,84	44,62	20,91
Коефіцієнт оборотності виробничих запасів	р.040 (ф.№2) / [(1/2 (гр.3 р.100 + …+ р.140 + гр.4 р.100 +…+ р.140 (ф.№1))]	6,70	8,11	7,33	7,90	13,78	7,08	5,87
Тривалість обороту виробничих запасів (днів)	360 / КО в.з	53,73	44,40	49,14	45,54	26,13	-27,60	-19,42
Коефіцієнт оборотності готової продукції	р.040 (ф.№2) / [1/2 (р.130 гр.3 + р.130 гр.4 ф.№1)]	9,20	13,06	21,80	18,22	44,40	35,21	26,19
Тривалість обороту готової продукції (днів)	360 / КО г.п.	39,14	27,57	16,52	19,76	8,11	-31,04	-11,65
Коефіцієнт обороту дебіторської заборгованості	р.035 (ф.№2) / р.160 +…+ р.210 (ф.№1)	13,03	20,57	5,13	6,19	4,28	-8,75	-1,91
Тривалість обороту дебіторської заборгованості (днів)	360 / КО д.з.	27,63	17,50	70,19	58,13	84,10	56,47	25,97
Коефіцієнт оборотності грошових активів	р.035 (ф.№2) / [1/2 (гр.3 р.220 +…+ р.240 + гр.4 р.220 +…+ р.240 ф.№1)]	167,75	120,65	49,22	68,98	300,49	132,74	231,52
Тривалість обороту грошових активів (днів)	360 / КО г.а.	2,15	2,98	7,31	5,22	1,20	-0,95	-4,02
Тривалість операційного циклу (днів)	[360 / р.035 (ф.№2) / (р.160 +…+ р.210 (ф.№1))] + [360 / р.040 (ф.№2) / [(1/2 (гр.3 р.100 + …+ р.140 + гр.4 р.100 +…+ р.140 (ф.№1))]	81,36	61,90	119,33	103,68	110,22	28,87	6,55

Як свідчать дані табл. 2.11, коефіцієнт оборотності оборотних активів в 2012 році порівняно з 2008 роком зменшився на 3,95, а проти 2011 - на 1,22. Зменшення оборотності оборотних активів є негативним фактором для підприємства, оскільки оборотні активи повільніше проходять окремі стадії виробництва й обігу. Тривалість обороту оборотних активів в 2011 році становила 90 днів і порівняно з 2008 та 2011 роками уповільнилася, відповідно, на 45 та 21 днів.

Коефіцієнт оборотності виробничих запасів в 2012 році порівняно з 2008 роком збільшився на 7,08, а проти 2011 - на 5,87. Тривалість обороту виробничих запасів в 2012 році становила 26 днів і порівняно з 2008 та 2011 роками прискорилась, відповідно, на 28 та 19 днів. Це означає, що період часу необхідний для продажу виробничих запасів підприємства зменшився. Це є позитивним фактором для діяльності підприємства, оскільки виробничі запаси менший період часу перебувають у обігу.

Коефіцієнт оборотності готової продукції в 2012 році порівняно з 2008 роком збільшився на 35,21, а проти 2011 - на 26,19. Тривалість обороту готової продукції в 2012 році становила 8 днів і порівняно з 2008 та 2011 роками прискорилась, відповідно, на 31 та 12 днів. Це свідчить про те, що готова продукція менший період часу перебуває у обігу, що позитивно впливає на діяльність підприємства.

Коефіцієнт обороту дебіторської заборгованості в 2012році порівняно з 2008 роком зменшився на 8,75, а проти 2011 - на 1,91. Тривалість обороту дебіторської заборгованості в 2011 році становила 84 дні і порівняно з 2008 та 2011 роками уповільнилася, відповідно, на 56 та 26 днів. Це означає, що період для отримання коштів від продажу в кредит збільшився і негативно впливає на господарську діяльність підприємства.

Коефіцієнт оборотності грошових активів в 2012 році порівняно з 2008 роком збільшився на 132,74, а проти 2011 - на 231,52. Тривалість обороту грошових активів в 2012 році становила 1 день і порівняно з 2008 та 2011 роками прискорилась, відповідно, на 1 та 4 дні. Це свідчить про те, що період часу обертання грошових активів зменшився. Але це зумовлено перш за все зменшенням кількості грошових активів, що негативно впливає на діяльність підприємства.

Тривалість операційного циклу в 2012 році становила 110 днів і порівняно з 2008 та 2011 роками уповільнилась, відповідно, на 29 та 7 днів. Це означає, що збільшився проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг.

Проаналізувавши показники оборотності оборотних активів підприємства можна зробити висновок, що тривалість операційного циклу уповільнилась за рахунок збільшення періоду обороту готової продукції та дебіторської заборгованості. В цілому, підприємство не достатньо ефективно використовувало оборотні активи про, що свідчить скорочення тривалості їх оборотів.

Розглянемо показники стану оборотних активів ПАТ “Бершадьмолоко” за 2008-2012 роки (табл. 2.12).

Таблиця 2.12 Показники стану оборотних активів ПАТ “Бершадьмолоко” протягом 2008-2012 років

Показники	Порядок розрахунку	Роки	Відхилення 2012 від
		2008	2009	2010	2011	2012	2008	2011
Коефіцієнт реальної вартості оборотних активів у майні підприємства	р.260 / р.280 ф.№1	0,53	0,38	0,74	0,70	0,80	0,28	0,10
Коефіцієнт завантаження оборотних активів	р.260 (ф.№1) / р.035 (ф.№2)	0,13	0,07	0,25	0,19	0,25	0,12	0,06
Рентабельність оборотних активів	р.220 ф.№2 / р.260 ф.№1	0,53	0,08	0,29	0,52	0,29	-0,24	-0,22

Як свідчать дані табл., коефіцієнт реальної вартості оборотних активів у майні підприємства в 2012 році порівняно з 2008 роком збільшився на 0,28, а проти 2011 року - на 0,10. Збільшення частки оборотних активів у структурі активів підприємства вказує на відволікання частини поточних активів на кредитування споживачів товарів, робіт, послуг підприємства, дочірніх підприємств та інших дебіторів, що свідчать про фактичну іммобілізацію цієї частини оборотних активів із виробничого циклу; згортання виробничої бази тощо.

Коефіцієнт завантаження оборотних активів в 2012 році порівняно з 2008 роком збільшився на 0,12, а проти 2010 року - на 0,06. Цей свідчить про участь оборотних активів у кожній гривні реалізованої продукції. Так, як частка участі оборотних активів збільшується, вони гірше використовуються.

Рентабельність оборотних активів в 2012 році порівняно з 2008 роком зменшилася на 0,24, а проти 2011 року - на 0,22, що свідчить про зменшення віддачі від кожної гривні вкладеної в оборотні активи підприємства.

Отже, можна зробити висновок, що в цілому ПАТ “Бершадьмолоко” неефективно використовувало оборотні активи про, що свідчать показники оборотності оборотних активів загалом та по окремим їх видах. Адже, негативним фактором для діяльності підприємства є уповільнення обороту дебіторської заборгованості, готової продукції та збільшення тривалості операційного циклу. Тому, ПАТ “Бершадьмолоко” потрібно звернути увагу на стан саме цих активів та здійснити заходи для підвищення ефективності їх використання.

Процес безперервного управління активами підприємств повинен здійснюватися в рамках відповідної економічної системи, що обумовлює його перебіг та дає можливість досягнути бажані результати. Від ефективної організації та правильного управління активами підприємства залежить як його фінансово-економічний стан, так і становище на ринку в сучасних конкурентних умовах господарювання.

Запропоновано схему організаційно-економічного механізму управління активами підприємства з виділенням у ньому системи забезпечення, функціональної та цільової систем. Система забезпечення базується на підсистемах нормативно-правового і методичного, ресурсного та наукового забезпечення управління активами підприємства. Функціональна система базується на здійсненні управлінського процесу з використанням загальних функцій, методів управління та управлінських рішень. Цільова система механізму базується на визначенні цілей та результатів формування та використання активів підприємства.

Проаналізувавши необоротні активи за ступенем зносу та придатності до використання в господарському процесі підприємства, можна зробити висновок, про наявність значного рівня зносу необоротних активів та порівняно з ним значно меншого рівня придатності даних активів для подальшого використання в господарській діяльності підприємства. Проаналізувавши показники ефективності використання необоротних активів можна зробити висновок, що підприємство не досить ефективно їх використовує в своїй господарській діяльності. Проаналізувавши оборотні активи за показниками стану та оборотності, можна зробити висновок про збільшення їх вартості при одночасному зменшенні рентабельності використання та уповільнення оборотності, що свідчить про їх повільніше проходження окремих стадій виробництва й обігу.

3. Шляхи удосконалення управління активами підприємства

3.1 Напрями підвищення ефективності управління необоротними активами суб'єкта господарювання

Ефективність функціонування підприємства обумовлюють різні фактори, вплив яких позначається на кінцевому результаті його діяльності та визначає майбутню стратегію поведінки підприємства на ринку. Важливим фактором ефективної роботи підприємства є стан і використання необоротних активів.

Підвищення ефективності управління необоротними активами являє собою непростий процес розробки та реалізації управлінських рішень, пов'язаних із визначенням потреби в необоротних активах для збільшення обсягів виробництва, забезпеченням ефективного використання раніше сформованих та нововведених основних засобів, нематеріальних активів та формуванням необхідних фінансових ресурсів для відтворення необоротних активів, оптимізації їх структури.

Основні засоби - це основа процесу виробництва на будь-якому підприємстві. Вони беруть безпосередню участь у процесі перетворення предмета праці в готову продукцію, слугують для створення нормальних умов здійснення виробничого процесу. Отже, відсутність основних засобів унеможливлює виробництво продукції. Але в умовах ринкових відносин для підприємства важливо не просто забезпечити виробничий процес всіма необхідними основними засобами, але й своєчасно їх оновлювати [40, с.175].

Проведений аналіз стану і структури необоротних активів ПАТ “Бершадьмолоко” за останні пять років свідчить про необхідність пошуку напрямів підвищення ефективності використання необоротних активів підприємства.

В структурі необоротних активів ПАТ “Бершадьмолоко” за 2008-2012 роки найбільшу частку займають основні засоби, близько 90%. Протягом даного періоду вартість основних засобів значно збільшилася. При цьому значно зростає ступінь їх зношеності, а отже виникає необхідність у заміні або модернізації таких засобів виробництва.

Підвищення ефективності управління основними засобами є частиною загальної стратегії підприємства, яка полягає у фінансовому забезпеченні своєчасності їх оновлення та високій ефективності використання.

Отже, з метою забезпечення ефективного використання основних засобів керівництво підприємства має сприяти здійсненню наступних заходів:

1) оптимізація складу та структури основних засобів підприємства;

2) поліпшення технічного стану основних засобів шляхом введення в експлуатацію нового устаткування, його модернізації або заміни;

3) вибір альтернативних джерел фінансування основних засобів;

4) зниження фондомісткості, підвищення фондовіддачі;

5) вибір оптимальних методів нарахування амортизації;

6) фінансування за допомогою лізингу.

Таким чином, підвищення ефективності використання основних засобів на сьогодні має величезне значення. Основні засоби визначають обсяги виробництва та його виробничу потужність, а отже, раціональне використання основних засобів сприятиме покращенню техніко-економічних показників роботи підприємства, зокрема, зростанню обсягів виробництва та зниженню собівартості продукції, що позитивно позначиться на рівні її конкурентоспроможності на національному ринку [32, с.175].

Для підвищення ефективності використання основних засобів необхідно випереджальними темпами проводити реконструкцію виробництва, створювати умови для інтенсивних інвестицій, витримувати курс на динамічну структурну перебудову, замінюючи застарілі технології новими, конкурентноздатними.

Для досягнення цього ПАТ “Бершадьмолоко” може використати шляхи екстенсивного та інтенсивного поліпшення використання основних засобів та підвищення фондовіддачі.

Екстенсивне поліпшення використання основних засобів означає, що, з одного боку, буде збільшений час роботи діючих технічних засобів в календарний період, а з іншого, ? підвищена питома вага цих засобів у складі всіх засобів, що має підприємство. Найважливішими напрямками збільшення часу роботи технічних засобів є скорочення і ліквідація їх внутрішньозмінних простоїв шляхом: підвищення якості їх ремонтного обслуговування, своєчасного забезпечення основного виробництва робочою силою, сировиною, матеріалами, паливом тощо.

Інтенсивне поліпшення використання основних засобів означає підвищення ступеня завантаження виробничих потужностей в одиницю часу. Останнє може бути досягнуте при модернізації діючих машин і механізмів, встановленні оптимального режиму їхньої роботи. Робота при оптимальному режимі технологічного процесу забезпечує збільшення випуску продукції без зміни складу основних засобів, без росту чисельності працюючих і при зниженні витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції. Інтенсивність використання основних засобів підвищується також шляхом технічного удосконалювання знарядь праці, шляхом ліквідації “вузьких місць” у виробничому процесі, скорочення термінів досягнення проектної продуктивності техніки, підвищення кваліфікації і професійної майстерності робітників. Істотним напрямком підвищення ефективності використання основних засобів є удосконалення їхньої структури [46, с.261].

Великий резерв підвищення фондовіддачі - швидке освоєння нових потужностей. З цією метою капітальні вкладення повинні виділятися під запланований приріст продукції з урахуванням заходів з поліпшення використання діючих потужностей, а також їхнього технічного переозброєння і реконструкції.

До основних проблем стану та ефективності використання основних засобів можна віднести: різні підходи до термінології та визначення сутності основних засобів у фінансовому обліку й системі оподаткування, принципів їх оцінки; проблеми вдосконалення системи амортизації; проблеми підвищення інформативності первинних документів з обліку основних засобів; проблеми інформаційного забезпечення управління матеріально-технічною базою, що представлено на підприємстві системою обліку, аналізу, аудиторського контролю; проблеми аналізу ефективності використання основних засобів і можливості її прогнозування тощо.

Окремою групою є проблеми складності оцінки ефективності придбання та використання основних засобів, які полягають у виборі вартості, за якою слід їх вимірювати.

Традиційним і найбільш методично розробленим способом оцінки в національній обліковій практиці є відображення основних засобів за первісною вартістю, яка складається з фактичних витрат на їх виробництво і придбання. Проте при оцінці основних засобів в умовах світової фінансової кризи застосування первісної вартості може привести до негативних наслідків. Навіть за умов незмінних цін, потенціал основних засобів не залишається незмінним, оскільки скорочується строк їх служби, вони стають морально застарілими. Основні засоби, які придбані в різний час і мають однакові характеристики, матимуть різну вартість. А проведення постійних переоцінок збільшує витрати підприємства, що в кінцевому результаті впливає на його фінансовий результат.

Основними проблемами, що виникають у процесі оцінки за справедливою вартістю основних засобів, є: відсутність методичних основ обґрунтованого визначення вихідної оцінки основних засобів, що є досить важливим; використання поняття “справедлива вартість” в П(С)БО, оскільки ринкові ціни не можна назвати справедливими, так як вони не можуть бути одночасно справедливими для двох учасників ринку - продавця і покупця; необхідність врахування при виборі об'єктивного методу оцінки основних засобів того моменту, що не існує такої оцінки, яка б задовольняла вимоги всіх без винятку користувачі фінансової звітності [46, с.262].

Одним із напрямів підвищення ефективності використання необоротних активів є реконструкція діючого підприємства. Під реконструкцією діючого підприємства розуміють здійснюване за єдиним проектом повне або часткове переобладнання виробництва без будівництва нових та розширення діючих цехів основного виробничого призначення. Реконструкція може супроводжуватися будівництвом нових і розширенням діючих об'єктів допоміжного та обслуговуючого призначення, заміною морально застарілого та фізично зношеного обладнання, механізацією та автоматизацією виробництва, усуненням диспропорцій у технологічних ланках і допоміжних службах. Крім того, до реконструкції діючого підприємства належить будівництво нових цехів та об'єктів тієї ж потужності або потужності, яка відповідає обсягу випуску кінцевої продукції підприємства, замість ліквідованих цехів та об'єктів того ж призначення, подальшу експлуатацію яких визнано недоцільною [17, с.229].

При реконструкції, на нашу думку, повинні забезпечуватись:

? збільшення виробничої потужності підприємства, передусім, за рахунок ліквідації диспропорцій в технологічних ланках, впровадження безвідходних технологій;

? скорочення кількості робочих місць;

? підвищення продуктивності праці;

? зниження матеріаломісткості виробництва і собівартості продукції;

? підвищення фондовіддачі і покращання інших техніко-економічних показників діючого підприємства.

Тому, одним із ефективних шляхів покращення використання основних засобів підприємства є реконструкція. При реконструкції основна частина капітальних вкладень спрямовується на розширення активної частини основних фондів при використанні старих виробничих будівель, споруд. Збільшення частки витрат на устаткування дає можливість при цьому ж обсязі капітальних вкладень одержати значний приріст виробництва.

Головними ознаками реконструкції діючого підприємства є [65, с.273]:

? заміна морально застарілого та фізично зношеного обладнання;

? механізація та автоматизація виробничих процесів;

? усунення диспропорцій та підвищення рівня пропорційності у пропускних здатностях (потужностях) основних виробничих підрозділів;

? будівництво об'єктів (тієї ж потужності) в замін ліквідованих з причини техніко-економічної неефективності або непридатності для подальшої експлуатації.

У залежності від цілей реконструкції вона поділяється на такі найважливіші види: реконструкція, спрямована на підвищення технічного рівня виробництва, однак без зміни асортименту й обсягу випуску продукції; реконструкція, що передбачає як підвищення технічного рівня виробництва, так і збільшення обсягу випуску продукції (нарощування виробничих потужностей підприємства); реконструкція, що приводить до зміни виробничого профілю підприємства або до підвищення якості й розширення асортименту продукції; реконструкція, метою якої є поліпшення соціальних умов трудової діяльності [20, с.116].

Отже, реконструкція є ефективним способом покращення використання основних засобів, оскільки вона забезпечує модернізацію функціонуючого виробничо-технічного потенціалу на основі освоєння машинних технологій, забезпечення зростання виробництва високоякісної продукції і досягнення підприємствами очікуваних економічних параметрів.

Технічне переозброєння діючого підприємства включає виконання відповідно до плану технічного розвитку підприємства, комплексу заходів з підвищення технічного рівня окремих ділянок виробництва, агрегати установок шляхом впровадження нової техніки та технології, механізації та автоматизації виробництва, модернізації і заміни застарілого і фізично зношеного обладнання новим, більш продуктивним, а також інші організаційні та технічні заходи, що покращують показники роботи підприємства [17, с.230].

Метою технічного переозброєння діючого підприємства є інтенсифікація виробництва, збільшення виробничих потужностей, випуску продукції і покращання її якості при забезпеченні: росту продуктивності праці і скорочення робочих місць; зниження матеріаломісткості і собівартості продукції; економії матеріальних ресурсів; покращання інших техніко-економічних показників роботи підприємства в цілому [29, с.45-46].

Приріст виробничих потужностей підприємств в результаті технічного переозброєння досягається шляхом зниження машиномісткості виготовлюваної продукції. Збільшення частки нового, досконалішого обладнання, забезпечує скорочення виробничого циклу і на цій основі - зниження машиномісткості виготовлення виробів, а в кінцевому результаті - зростання виробничої потужності підприємства при наявних у нього виробничих площах (без розширення останніх).

Сутність технічного переозброєння та реконструкції діючого виробництва характеризується, по-перше, процесом комплексного і системного удосконалення нової техніки, подолання диспропорцій технічного оснащення взаємодіючих технологічних операцій і дільниць, удосконалення взаємодії галузей цілісного народного-господарського комплексу, по-друге, досконалістю форм освоєння виробництвом досягнень НТП [20, с.118].

Отже, ПАТ “Бершадьмолоко” для покращення використання необоротних активів можна здійснити реконструкцію або технічне переозброєння підприємства, які є важливим напрямом підвищення відтворювальних процесів. Реконструкція та технічне переозброєння забезпечують, по-перше, швидше оновлення активної частини основних виробничих фондів, по-друге, ослабляють дефіцит трудових ресурсів, який утворився за екстенсивного розвитку.

Одним із найважливіших чинників підвищення ефективності виробництва є забезпеченість його основними засобами. У разі необхідності придбання нового активу насамперед відбувається з'ясування питання про наявність коштів для цього. Далі здійснюється вибір постачальника та підбір оптимальних умов для підприємства-користувача. Коли власних коштів не вистачає, наступним кроком стає вибір ефективного фінансового механізму для купівлі нового обладнання. Звичайно, якщо актив, що його планують придбати, не вимагає великих капіталовкладень, можна піти шляхом максимального скорочення витрат та купити необхідні основні засоби за власні кошти. Однак, як показує практика, це не завжди можливо, а також не завжди вигідно з економічної точки зору. До того ж, існують альтернативні джерела фінансування, які може обрати керівник для досягнення підприємством поставленої мети.

Вибір відповідного варіанта фінансування оновлення основних засобів на підприємстві здійснюється з урахуванням таких основних чинників [69, с.10]:

? доступності довгострокового фінансового кредиту для підприємства;

? достатності власних фінансових ресурсів для забезпечення економічного розвитку підприємства у майбутньому періоді;

? вартості довгострокового фінансового кредиту порівняно з рівнем прибутку, що генерується тими основними засобами, які оновлюються;

? досягнутого співвідношення використання власного й позикового капіталу, що визначає рівень фінансової стійкості підприємства.

Підприємство може забезпечувати капітальні вкладення власними, залученими і позиковими джерелами фінансових ресурсів. При цьому власні джерела фінансування капітальних вкладень підприємства складаються з прибутку, амортизаційних відрахувань й інших джерел.

Головну роль у відтворенні основних засобів належить власним джерелам фінансування, зокрема амортизаційним відрахуванням. Використання внутрішніх джерел відтворення основних засобів також мають власні недоліки та позитивні сторони.

Недоліками являються обмежений обсяг залучення, що веде за собою скорочення можливостей розширення інвестиційної діяльності, та обмеження зовнішнього контролю за ефективністю використання власних інвестиційних ресурсів. Позитивними аспектами є наступні: простота та швидкість залучення, висока віддача за критерієм прибутковості капіталу, який інвестується, істотне зниження ризику неплатоспроможності та банкрутства підприємства при їх використанні, повне збереження управління під контролем засновників підприємства. Таким чином істотна увага повинна приділятись амортизаційній політиці підприємств [62, с.12].

Важливу роль у підвищення ефективності управління необоротними активами підприємства відіграє амортизація, оскільки прийнята на підприємстві амортизаційна політика істотно впливає на фінансовий результат діяльності підприємства.

Амортизація являє собою складний економічний механізм, який забезпечує поступове перенесення вартості основних засобів на створювану продукцію у відповідності з рівнем зносу з метою нагромадження коштів для їх відтворення. У зв'язку з тим, що основні засоби беруть участь у діяльності підприємства, їх амортизація позначається на результатах цієї діяльності. Нарахована амортизація через ряд бухгалтерських записів відноситься на зменшення фінансового результату. Таким чином, вибір методу амортизації позначається не тільки на щорічній величині амортизаційних відрахувань, а й впливає на величину фінансового результату (тим сильніше, чим вище частка амортизації в загальній масі витрат) [49, с.65].

При нарахуванні амортизації основних засобів можна застосовувати 5 методів: прямолінійний; зменшення залишкової вартості; прискореного зменшення залишкової вартості; кумулятивний; виробничий. Метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.

Тому, ПАТ “Бершадьмолоко” необхідно переглянути вибрані методи нарахування амортизаційних відрахувань. Правильно обрані методи нарахування амортизації, на нашу думку, повинні:

? сприяти реалізації економічної та науково-технічної стратегії підприємства;

? мінімізувати базу оподаткування з податку на прибуток, податку на майно підприємства;

? бути простими, а витрати на облік мінімальними.

Необхідність оновлення основних виробничих засобів за ринкових відносин пов'язана не тільки з їх зносом, але із конкуренцією товаровиробників. Саме конкуренція спонукує підприємства здійснювати прискорене списання основних виробничих засобів з метою нагромадження фінансових ресурсів для наступного вкладання коштів у придбання більш прогресивного устаткування, впровадження нових технологій та іншого поліпшення основних виробничих засобів [83, с.117].

З 1 січня 2011 р. в Україні діють стимули для поліпшення інноваційно-інвестиційного розвитку, зокрема Податковим кодексом передбачається зменшення ставок основних податків, прискорена амортизація направлення частини прибутку на енергозбереження та модернізацію інноваційних процесів.

У новому Податковому кодексі повністю змінився підхід до методики нарахування амортизації, виходячи з мінімально допустимих термінів амортизації основних фондів і інших необоротних активів (наведено класифікацію по 16 групам). Термін використання основних фондів затверджується наказом по підприємству, проте не може бути менше мінімально встановлених термінів. Нарахування амортизації призупиняється на період виводу об'єкта з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації) [53].

У відповідності до Податкового кодексу підприємство може обрати будь-який з п'яти методів нарахування амортизації, три з яких є прискореними. Перевага прискорених методів амортизації в тому, що вони, з одного боку, сприяють інноваційному процесу на підприємстві, тобто отриманню можливості швидше оновлювати основні засоби, а з іншого, - дають можливість зниження суми податку на прибуток, що сплачується підприємством на основі зменшення розміру прибутку від звичайної діяльності до її оподаткування.

Одним із напрямом підвищення ефективності використання основних засобів є лізинг. Так, підприємство може придбати основні засоби за схемою фінансового лізингу. Дана схема є досить ефективною, особливо коли у підприємства немає необхідних ресурсів для придбання їх за власний рахунок. Лізингоодержувач отримує необхідне обладнання і поступово, у терміни, визначені контрактом, відшкодовує лізингодавцю вартість цього обладнання. У підсумку, оформивши договір фінансового лізингу та сплативши авансовий платіж, підприємство отримує необхідне обладнання. Лізингові платежі за договором фінансового лізингу відносять до валових витрат підприємства, тобто ресурс для їх оплати формується на підприємстві до сплати податку на прибуток.

За досить простої схеми забезпечення предмет лізингу виступає гарантом безперервного фінансування договору. У порівнянні з кредитним договором початкові капіталовкладення менші, тому й вільні активи підприємства більші. По закінченні терміну дії договору фінансового лізингу, після сплати останнього платежу предмет лізингу переходить у власність підприємства за залишковою вартістю. Лізинг дозволяє підприємству придбати основні засоби за наявності у нього мінімального власного капіталу. Інвестування у майновій формі знижує ризик неповернення коштів порівняно із кредитом. Лізингове майно не зараховується на баланс лізингоодержувача, що звільняє його від сплати податку на це майно [4, с.9].

Лізинг має такі переваги:

- простіші схеми забезпечення. Майно, що передається в лізинг, одночасно є основною заставою. Збереження права власності на лізингове майно за лізингодавцем гарантує його повернення, якщо бізнес лізингоодержувача зазнає невдачі. У зв'язку з цим лізингодавці часто не вимагають додаткової застави, крім майна в лізингу;

- доступність. Лізингові фірми, як правило, спеціалізуються на певних видах обладнання, а це дає їм змогу одержати товарні кредити від виробників обладнання або мати доступ до іноземних ринків капіталу, покладаючи на себе частину кредитного ризику під час придбання лізингового майна;

- зручність та менші витрати на виконання угоди. Лізингову угоду можна оформити набагато швидше і простіше, ніж традиційний кредит, бо лізингодавці не є банківськими установами і не зобов'язані формувати резерви коштів та дотримуватися численних нормативних вимог щодо розміру застави;

- гнучкість. Платежі за договором лізингу можна побудувати за схемою, що найбільше відповідає надходженню коштів за реалізовану продукцію (послуги) у лізингоодержувача;

- менше власних коштів сплачується наперед. На початку терміну лізингу лізингоодержувачі зазнають витрат у вигляді частки вартості майна, що є меншою за витрати, яких вони зазнали б при отриманні банківського кредиту або інших формах фінансування. За допомогою лізингодавця можна профінансувати більшу частку капітальних витрат на обладнання, порівняно із банківським кредитом, часто за невеликого авансового платежу, завдяки надійніший схемі забезпечення інтересів лізингодавця, ніж у разі застави;

– податкові пільги. Лізингоодержувачі мають право зменшувати оподатковуваний прибуток шляхом віднесення лізингових платежів у повному обсязі на витрати, а не лише відсотків, як у разі банківського кредиту [33, с.109].

Отже, ПАТ “Бершадьмолоко” для підвищення ефективності управління необоротними активами може використати такі напрями як: оновлення, заміна та модернізація необоротних активів за допомогою реконструкції або технічного переозброєння підприємства, введення в експлуатацію нового устаткування, зниження фондомісткості, підвищення фондовіддачі. Для здійснення даних напрямів підвищення ефективності управління необоротними активами підприємству необхідно також здійснити вибір альтернативних джерел фінансування необоротних активів, до яких належить вибір оптимальних методів нарахування амортизації, фінансування за допомогою лізингу, який має переваги над кредитами банків.

3.2 Шляхи забезпечення ефективного управління оборотними активами підприємства

Оборотні активи є мобільною частиною майна підприємства, від якої залежить безперервність виробничого процесу та яка потребує прийняття систематичних та ефективних управлінських рішень у галузі управління ними. Ефективне використання оборотних активів відіграє велику роль у забезпеченні нормалізації роботи підприємства, підвищенні рівня рентабельності його діяльності та залежить від дії зовнішніх і внутрішніх факторів.

Для забезпечення ефективного управління оборотними активами підприємства визначають основні напрями підвищення ефективності використання оборотних активів.

Проведений аналіз оборотних активів ПАТ “Бершадьмолоко” свідчить про прискорення оборотності оборотних активів в цілому, проте темп обороту деяких видів активів підприємства уповільнився. Тому, одним з головних завдань ефективного управління оборотними активами є оптимізація величини оборотних активів. Дану оптимізацію можна досягти за допомогою прискорення оборотності оборотних активів в цілому і їх окремих елементів (запасів матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції, дебіторської заборгованості, грошових коштів).

До основних напрямів прискорення оборотності оборотних активів, на нашу думку, відносяться:

1) зменшення витрат на замовлення і зберігання товарно-матеріальних запасів на основі їх формування з використанням оптимальної партії замовлення;

2) заміна дорогих видів матеріалів і пального на дешевші без зниження якості продукції;

3) встановлення прогресивних норм витрат сировини, матеріалів, пального;

4) систематична перевірка стану складських запасів;

5) зменшення суми оборотних коштів, що відволікаються у незавершене виробництво;

6) удосконалення виробничого менеджменту і менеджменту персоналу;

7) удосконалення кредитної політики підприємства і грошових розрахунків;

8) застосування методів рефінансування дебіторської заборгованості.

Прискорення оборотності оборотних активів, що є метою управління їх оборотністю, призводить до економії оборотного капіталу. Управління оборотністю оборотних активів, з одного боку, зводиться до управління їх складовими елементами і оборотним капіталом в цілому, а з іншого - до управління стадіями кругообігу оборотних активів та управління кругообігом в цілому. Тобто, про управління заготівельною, виробничою і збутовою стадіями. На першій стадії грошові кошти повинні бути оптимальним чином вкладені в сировину, матеріали, паливо, енергію, робочу силу та інші фактори виробництва. На виробничій стадії стоїть завдання оптимального поєднання робочої сили з іншими факторами виробництва і на цій основі створення високоякісного товару. Оборотний капітал з виробничої форми повинен перейти в товарну, тобто готову продукцію. На третій стадії по мірі реалізації продукції запаси готової продукції починають зменшуватися, превалюють позитивні грошові потоки, спостерігається зростання грошових фондів підприємства, а слідує, зменшення кредиторської заборгованості. На завершальній стадії готова продукція по мірі реалізації повинна перейти в грошову форму. На виручені гроші знову закуповуються засоби виробництва, оплачується робоча сила, погашаються фінансові зобов'язання перед контрагентами, бюджетом та ін. Від швидкості обороту оборотних активів і його складових частин залежать фінансовий стан підприємства, його ліквідність і платоспроможність, потреба в додаткових джерелах фінансування, рівень податкових виплат та ін. Чим вища швидкість обороту капіталу, тим менше коштів потрібно для здійснення господарської діяльності, нижча собівартість і вищі кінцеві фінансові результати [36, с.104].

Складовою оборотних активів підприємства є грошові кошти, які безпосередньо впливають на підтримання належного рівня його платоспроможності за поточними зобов'язаннями. За останні три роки сума грошових коштів підприємства значно зменшилась, що свідчить про погіршення ліквідності підприємства. Тому, підприємству потрібно здійснювати певні дії для того, щоб збільшити суму активів у грошовій формі.

Підприємству необхідно проводити постійний контроль за розміром оборотних активів у грошовій, абсолютно ліквідній формі, а також шляхом забезпечення відповідної частини високоліквідних активів у формі поточних фінансових інвестицій та інших активів, які, за необхідності, можуть швидко трансформуватися на грошові кошти, дасть змогу підтримувати на належному рівні платоспроможність підприємства.

Також ефективне управління оптимальним розміром грошових коштів досягається прискоренням їх надходження на поточний рахунок підприємства, скороченням періоду для здійснення розрахунків за відвантажену продукцію, підвищенням ефективності від вкладених коштів.

Завдання підвищення ефективності використання грошових коштів може бути досягнуто через інвестування у високоліквідні фінансові інструменти або зберігання тимчасово вільних грошових коштів на депозитних рахунках комерційних банків. Підвищується ефективність використання грошових коштів і за рахунок мінімізації сукупних витрат на їх утримання і зворотної конвертації короткострокових вкладень у готівкові засоби платежу [31, с.103].

Також, для ефективного управління грошовими потоками, у першу чергу необхідно домогтися збалансованості обсягів додатного і від'ємного потоків коштів, оскільки і дефіцит і надлишок грошових ресурсів негативно впливають на результати господарської діяльності.

Синхронізацію грошових потоків має бути спрямовано на усунення сезонних і циклічних розходжень як у формуванні позитивних, так і негативних грошових потоків, а також на оптимізацію середніх залишків готівки.

Заключним етапом оптимізації є забезпечення умов максимізації чистого грошового потоку підприємства. Зростання якого забезпечує підвищення рівня самофінансування підприємства, знижує залежність від зовнішніх джерел фінансування. Збільшення сум чистого грошового потоку вважаємо можна забезпечити за рахунок таких заходів:

? зменшення суми постійних витрат підприємства;

? зниження рівня змінних витрат;

? проведення ефективної податкової політики;

? застосування методу прискореної амортизації;

? продаж невикористовуваних видів основних засобів, нематеріальних активів і запасів;

? посилення претензійної роботи з метою повного і вчасного стягнення штрафних санкцій та дебіторської заборгованості.

Для оперативного керування додатними і від'ємними грошовими потоками доцільно складати платіжний календар (план платежів точної дати), який дає можливість підприємству здійснювати оперативний контроль за надходженням і витратою коштів, вчасно фіксувати зміну фінансової ситуації і вчасно вживати коригувальних заходів для синхронізації додатного і від'ємного грошових потоків і забезпечення стабільної платоспроможності підприємства [63, с.99].

Протягом 2008-2012 років обсяг запасів ПАТ “Бершадьмолоко” не мав стійкої тенденції до зростання/зменшення. У 2012 році стрімко збільшився обсяг товарів та стрімко скоротився обсяг готової продукції. Обсяг виробничих запасів та незавершеного виробництва у різні періоди змінювався. Тому, підприємству необхідно оптимізувати склад і структуру запасів.

Для оптимізації запасів підприємства необхідно брати до уваги наступне:

? рівень запасів на момент замовлення;

? мінімально допустимий рівень запасів (страховий запас);

? оптимальна партія замовлення.

Для оптимального управління запасами, на нашу думку, необхідно:

? оцінити загальну потребу в сировині на планований період;

? періодично уточнювати оптимальну партію замовлення і момент замовлення сировини;

? регулярно контролювати умови зберігання запасів;

? періодично уточнювати і зіставляти витрати на замовлення сировини і витрати по зберіганню;

? мати хорошу систему обліку.

Моніторинг стану запасів повинен забезпечувати безперервне порівняння нормативних параметрів з фактичними. А розрахунок нормативних характеристик запасів дозволить обґрунтовано формувати бюджети і перейти до оптимізації витрат, пов'язаних з формуванням і підтримкою запасів.

Розробка правил визначення моменту і обсягу замовлення, визначення пріоритетів при поповненні запасів дозволить отримати відносно прості способи регулювання параметрів замовлення. Крім того, необхідно налагодити суворий контроль за ходом виконання замовлень, що забезпечує зворотний зв'язок, необхідний для ухвалення ефективних оперативних рішень по закупівлях [1, с.114].

Оптимальна структура товарів повинна забезпечувати максимальну рентабельність і достатню стабільність підприємства в цілому. Для більшості українських підприємств основний резерв оптимізації закладений у скороченні асортиментного ряду товарів. Занадто великий асортимент погано позначається на економічних показниках: з'являється багато позицій, які за обсягами продажів не можуть вийти навіть на рівень беззбитковості.

До основних принципів оптимізації асортименту можна віднести [77, с.145]:

1. Необхідно скоротити позиції (найменування продукції):

? з негативною рентабельністю, низьким вкладом на покриття і низьким або падаючим попитом;

? з негативною рентабельністю, високим вкладом на покриття і низьким попитом, що не дозволяють підвищити обсяг реалізації до точки беззбитковості.

2. Збільшити планові обсяги реалізації по позиціях:

? що мають негативну рентабельність, високий вклад на покриття і стійкий або зростаючий попит;

? що мають позитивну рентабельність, високий вклад на покриття, високий рівень операційного важеля до максимально можливого рівня, який визначається попитом.

3. Скоротити обсяги випуску продукції з явною тенденцією до падіння попиту до рівня середньої рентабельності.

4. Збільшити ціну для товарів:

? що мають негативну рентабельність, невисокий вклад на покриття і зростаючий попит до досягнення рівня точки беззбитковості;

? що мають невисокий вклад на покриття і негативну еластичність попиту від ціни (при зниженні ціни знижується попит).

5. Знизити ціну для товарів, що мають позитивну рентабельність і хороший рівень попиту з тенденцією до зниження за наявності стійкої еластичності попиту від ціни.

Дебіторська заборгованість ПАТ “Бершадьмолоко” протягом 2008-2012 років стрімко збільшувалась. ЇЇ частка в оборотних активах постійно зростала з 61,10% у 2008 році до 93,61% у 2012 році, тобто підприємству слід проводити заходи для оптимізації її рівня.

Важливим для ефективної діяльності підприємства є аналіз дебіторської заборгованості підприємства за минулий період, зокрема оцінювання рівня і складу дебіторської заборгованості підприємства; формування принципів та умов кредитної політики щодо покупців продукції; визначення форм реалізації готової продукції покупцям; визначення суми грошових коштів, яка буде відволікатись в дебіторську заборгованість у наступному періоді; формування умов відвантаження готової продукції покупцям відповідно до укладених угод; оцінювання кредитоспроможності покупців на підставі відомостей, які надаються покупцями; розроблення порядку проведення інкасації дебіторської заборгованості в наступному періоді; використання на підприємстві сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості; здійснення ефективного контролю за своєчасною інкасацією дебіторської заборгованості [24, с.105].

Для оптимізації рівня дебіторської заборгованості та зниження ризику її виникнення в рамках ефективного управління підприємства, на нашу думку, можливе використання таких заходів:

1) контроль за станом розрахунків з дебіторами для зменшення/ліквідації відстроченої/простроченої заборгованості;

2) орієнтація на більшу кількість дебіторів для зменшення ризику несплати одним або кількома великими дебіторами;

3) відстеження співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості (значне перевищення дебіторської заборгованості створює загрозу фінансовій стійкості підприємства);

4) використання методу надання знижок за умови дострокового погашення заборгованості. Як свідчить практика ведення бізнесу в країнах з розвинутою ринковою економікою надання знижок широко застосовується підприємницькими структурами (оскільки така політика забезпечить прибуток на одержані достроково кошти, і його розмір буде більшим, аніж розмір наданої знижки). Якщо підприємства не використовують знижку за умови дострокового погашення заборгованості, то вони втрачають частину прибутку [15, с.56];

5) оцінка платоспроможності та ділової репутації дебіторів, в цьому контексті важливою буде інформація про нових ділових партнерів;

6) робота тільки за умови 100% передоплати, якщо є невпевненість в погашенні дебіторської заборгованості;

7) робота за 100% передоплатою при перших поставках товару, виконанні робіт, наданні послуг, тобто перевірка сумлінності і платіжної дисципліни нового контрагента.

8) лімітування дебіторської заборгованості, тобто встановлення максимальних сум кредитування контрагентів, наприклад, при продажу товарів в кредит. Встановлення термінів надання кредиту.

9) ретельний юридичний аналіз договірної документації. Використання в договорі пункту про санкції за порушення умов співпраці та інших способів забезпечення зобов'язань.

10) страхування ризиків (найпоширеніший спосіб).

11) самострахування ризиків, пов'язаних з дебіторською заборгованістю, зокрема шляхом створення резерву сумнівних боргів [61, с.130].

Саме оборотні активи є основою процесу виробництва продукції, тому формування їх у необхідному обсязі - передумова безперервності даного процесу. Тому, ПАТ “Бершадьмолоко” повинно звернути значну увагу на формування окремих видів активів відповідно до обсягів господарської діяльності, а також тривалості операційного та фінансового циклів.

Чим менша тривалість фінансового циклу, тим менше ресурсів потрібно для фінансування виробничих потреб підприємства (з урахуванням необхідності надання відстрочок платежів покупцям продукції для стимулювання збуту та можливості отримання відстрочок платежів з боку постачальників).

Зменшити фінансовий цикл можна шляхом прискорення обороту виробничих запасів та дебіторської заборгованості і некритичного уповільнення оборотності кредиторської заборгованості підприємства постачальникам.

Зниження тривалості виробничого циклу має важливе значення для прискорення обороту засобів в незавершеному виробництві і досягається шляхом підвищення рівня інтенсифікації виробничих процесів, зменшення номенклатури продукції, що виготовляється, скорочення термінів освоєння виробничих потужностей, що знов вводяться, і поліпшення використання основного капіталу, зниження трудомісткості продукції, що випускається, вдосконалення організації виробництва і так далі [1, с.117].

Показником, що характеризує прибутковість використання оборотних активів, є рентабельність оборотних активів. Рентабельність оборотних активів ПАТ “Бершадьмолоко” протягом 2008-2012 років постійно коливалася: зростала у 2008,2010 і 2011 роках та зменшувалася у 2009 та 2012 роках. Тому, підприємству необхідно підвищувати рентабельність оборотних активів для покращення своєї господарської діяльності. Забезпечення підвищення рентабельності оборотних активів є важливим завданням управління ними. Цього можна досягти шляхом своєчасного використання тимчасово вільних залишків грошових активів для формування ефективного портфеля поточних фінансових інвестицій, що можуть дати підприємству прямий дохід у формі процентів або дивідендів, розміщення коштів на депозит тощо [1, с.118].

Необхідною умовою для підвищення ефективності використання оборотних активів підприємства є продумане економічне визначення потреби в них, тобто визначення такого їх оптимального розміру, який би при мінімальному запасів забезпечив безперервне виробництво. У цьому полягає суть нормування оборотних активів, яке в умовах ринку має розглядатися не лише як економічний метод обчислення необхідного розміру оборотних активів, а переважно як спосіб виявлення і мобілізації на підприємстві внутрішніх резервів підвищення ефективності виробництва. Планування потреби в оборотних активах дуже важливе, адже правильне співвідношення розміру оборотних активів з обсягом виробництва має принципове значення для нормального виробництва та реалізації продукції.

Ефективне управління оборотними активами передбачає вибір і здійснення певної фінансової політики. Суть такої політики полягає в пошуку оптимальної величини та оптимальної структури оборотних активів. З позиції повсякденної діяльності однією з найважливіших фінансово-господарських характеристик підприємства є його ліквідність. Втрата ліквідності може призвести не лише до додаткових витрат, а й до періодичних зупинок виробництва. За останні три роки ПАТ “Бершадьмолоко” було достатньо ліквідним. Хоча обсяги дебіторської заборгованості зростали, обсяги грошових коштів та їх еквівалентів і виробничо-матеріальних запасів підтримувались на досить низьких рівнях, тобто імовірність неплатоспроможності чи нестачі коштів для здійснення рентабельної діяльності висока. Із зростанням величини власних оборотних активів ризик втрати ліквідності зменшується.

Можна сформувати варіант управління оборотними активами, який зводить до мінімуму ризик втрати ліквідності: чим більше поточні активи перевищують поточні зобов'язання, тим ступінь ризику менший. Таким чином, потрібно прагнути нарощувати власні оборотні активи. З іншого боку, абсолютне чи відносне зростання оборотних активів може свідчити не тільки про розширення виробництва або дію факторів інфляції, а й про сповільнення їхнього обігу, що спричинить збільшення їх маси. Відомо, що різні рівні різноманітних поточних активів неоднаково впливають на прибуток. Кожне рішення, що пов'язане із визначенням рівня грошових засобів, дебіторської заборгованості та виробничих запасів повинно бути розглянуте як з позиції рентабельності даного виду активів, так і з позиції оптимальної структури оборотних активів [41, с.207].

Таким чином, для підвищення ефективності управління оборотними активами необхідно обрати шляхи підвищення використання оборотних активів, ефективні для підприємства. Впровадження ефективної політики управління оборотними активами приведе, на нашу думку, до наступного:

? розрахунок оптимального складу оборотних активів по стадіях виробничо-комерційного циклу приведе до прискорення оборотності запасів, матеріальних витрат, дебіторської заборгованості, готової продукції;

? оцінка стану оборотних активів підприємства дозволить своєчасно виявляти приховані резерви фінансового розвитку в цілях підвищення ефективності господарської діяльності промислового підприємства в цілому;

? вибрана модель визначення величини оборотних активів, що базується на прогнозах змін макро- і мікросередовища, дозволить підприємству розраховувати величину оборотних активів в плановому періоді, а також своєчасно вносити коректування при змінах зовнішнього і внутрішнього середовища;

? визначення оптимального розміру запасів дозволить підвищити оборотність запасів;

? прогнозування попиту, нормування запасів, відстеження запасів і видача в потрібні моменти замовлень в потрібній кількості приведе до зниження дефіциту запасів;

...