Управління активами підприємства та його удосконалення

? використання тимчасово вільних залишків грошових активів для формування ефективного портфеля поточних фінансових інвестицій, що можуть дати підприємству прямий дохід у формі процентів або дивідендів, розміщення коштів на депозит забезпечить підвищення рентабельності оборотних активів;

? проведення постійного контролю за розміром оборотних активів у грошовій, абсолютно ліквідній формі, дасть змогу підтримувати на належному рівні платоспроможність підприємства.

? оптимізація структури товарів забезпечить максимальну рентабельність і достатню стабільність підприємства в цілому;

Отже, використовуючи дані напрями підвищення ефективності управління оборотними активами, ПАТ “Бершадьмолоко” зможе покращити свою діяльність, підвищити рентабельність та ліквідність підприємства в цілому.

3.3 Вдосконалення управління процесом відтворення активів підприємства на засадах підвищення капіталізації

Проблема забезпечення фінансової стійкості суб'єктів господарювання та рівня ефективності економічної системи держави в цілому вимагає підвищення ефективності використання всіх видів ресурсів, зниження витрат на виробництво, підвищення конкурентоспроможності продукції (робіт, послуг) за рахунок ефективного використання активів та підвищення рівня капіталізації підприємств, який є важливим критерієм, що визначає їх потенціал та його економічні можливості.

На теперішній час існує визнана більшістю зарубіжних дослідників і практиків філософія, що базується на оцінці зростання вартості підприємства як основного критерію ефективності менеджменту. Більше того, вартість компанії на заході є основним критерієм, за яким оцінюється ефективність її діяльності на ринку. Мова йде про зростання капіталізації активів підприємств, що забезпечує підвищення ефективності економіки в цілому та її інвестиційну привабливість.

Як відомо, з позицій фінансового менеджменту капіталізація підприємства характеризує процес нарощування загальної вартості засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які інвестуються у формування його активів. Капіталізація - це одночасно процес і інтегральний економічний показник, який характеризує здатність матеріальних активів брати участь у виробництві нової вартості.

Як відомо, процес відтворення активів є доволі тривалим і затратним. У цьому зв'язку менеджерам варто звернути увагу на забезпечення ефективного й раціонального використання наявних виробничих, особливо активних, засобів що можна досягнути шляхом [23, c.152]:

- максимально можливого використання продуктивності і потужності усіх виробничих засобів підприємства;

- спроб одночасного введення основних виробничих потужностей на підприємство, що дасть можливість збільшити термін загального використання введеного обладнання;

- належного обслуговування і дотримання відповідних норм і правил експлуатації даного обладнання;

- обов'язкового використання у виробничому процесі в міру необхідності і доцільності незадіяних виробничих потужностей;

- рівномірного завантаження виробничого устаткування протягом робочого дня й скорочення його простоїв;

- технічного удосконалення устаткування, підвищення його якості;

- використання прогресивних форм і методів організації виробничого процесу на підприємстві;

- використання новітніх технологій.

Реалізація вказаних заходів інтенсифікації процесу відтворення наявних активів вимагає здійснення активної інвестиційно-інноваційної діяльності підприємства, а також відповідної державної підтримки.

Як уже зазначалося вище, прибуток є одним із найголовніших джерелом розвитку підприємства, на основі якого планується уся інвестиційна діяльність на наступний рік. На жаль, сучасна вітчизняна система оподаткування прибутку не сприяє розвитку промислових підприємств через відсутність у ній податкових стимулів. Зарубіжна практика показує, що одним із основних напрямів податкового стимулювання ефективності діяльності підприємства є активізація процесів техніко-технологічного оновлення. Це досягається за рахунок додатково отриманої частки чистого прибутку від зниження податкової ставки для підприємства. Проте зниження ставки можливе лише з тією умовою, що дані кошти будуть використані для технічного оновлення виробничої бази. Використання такого підходу до оподаткування вітчизняних машинобудівних підприємств дасть можливість значно швидше оновити економічний капітал, що також буде вигідним для держави. У результаті використання удосконалених або принципово нових технологій зростатиме обсяг виробництва продукції та зменшуватимуться витрати на загальновиробничі потреби, що, в свою чергу, призведе до зростання суми одержуваного підприємством прибутку, а, отже, і податкових надходжень до бюджету.

Ще одним важливим заходом державної політики щодо підтримування розвитку діяльності підприємництва, у тому числі стимулювання його інвестиційно-інноваційної діяльності, є інтенсифікація процесів оформлення патентів, заявок, ліцензій тощо.

Іншим важливим заходом державного управління щодо розвитку підприємницької діяльності є покращення інвестиційного клімату для залучення зовнішніх інвестицій. Прийнято вважати, що інвестиційний клімат держави - це сукупність політичних, правових, економічних та соціальних умов, що забезпечують та сприяють інвестиційній діяльності вітчизняних та іноземних інвесторів. Оскільки інвестиційний клімат держави безпосередньо впливає на основні показники соціально-економічного розвитку не лише країни, а й окремого підприємства, то вважаємо, що його стабілізація і покращення на даний момент є одним із нагальних завдань для України. Цього можна досягнути шляхом:

- забезпечення доступності кредитів для позичальників шляхом зниження їх вартості;

- забезпечення пріоритетного виділення кредитних ресурсів на пільгових умовах рефінансування банкам, які кредитують високоефективні інвестиційні проекти;

- формування дієвої системи страхування підприємств від некомерційних ризиків.

Зазначені заходи сприятимуть притоку інвестицій як вітчизняних, так і іноземних інвесторів.

Враховуючи те, що зростання капіталізації промислового підприємства перш за все залежить від наявності відповідного виробничого устаткування, то найважливішими інвестиціями для такого підприємства є реальні інвестиції, тобто вкладені грошові та матеріальні засоби у підприємство для оновлення існуючих і створення нових виробничих потужностей. У зв'язку з цим, з метою забезпечення зростання капіталізації як вихідної функції організаційно-економічного механізму управління процесом відтворення активів пропонуємо використовувати такі основні напрямки підвищення ефективності інвестиційної діяльності на підприємстві [48, c.55]:

- здійснення ретельної експертизи інвестиційних проектів;

- концентрація зусиль підприємства на скороченні періоду впровадження і здійснення інвестиційного проекту;

- запобігання масштабним проектам через їхню низьку мобільність до інновацій;

- залучення позик на короткий термін;

- перевірку і наукове обґрунтування надійності проекту.

Загалом можна визначити два основних напрямки використання коштів на відтворення активів з метою підвищення капіталізації підприємства: інтенсивний та екстенсивний.

Ефективність першого напряму досягається за рахунок якісного удосконалення виробничих засобів і зростання ефективності їх застосування. Другий напрям пов'язаний із кількісним приростом виробничих засобів за їх незмінного технічного рівня.

Відтворення активів за вказаними напрямами розвитку обов'язково призведе до зростання капіталізації підприємства. Проте саме інтенсивний напрям розвитку вважається ефективнішим, оскільки він передбачає здійснення підприємством інноваційної діяльності, що дає можливість перейти на якісно новий рівень функціонування. Світова практика показує, що розвиток виробничого потенціалу підприємства у майбутньому сильно залежить від рівня наукових досліджень і розробок та їхнього впровадження у виробництво сьогодні.

Зауважимо, що залучення інвестицій в інноваційну діяльність підприємства є доволі ризикованим. Як показує практика, майже 50% усіх новаторських проектів не реалізуються через їхню неефективність. Але кінцевий ефект від вдалих інноваційних упроваджень буде набагато більшим за понесені витрати. Найпоширенішими заходами з мінімізації впливу ризику залучення інвестиційних ресурсів в інноваційні проекти є детальний аналіз можливих ризиків, їх опис, оцінювання і на цій підставі прийняття оперативних управлінських рішень з урахуванням можливих відхилень запланованих показників інвестиційного проекту.

Забезпечення економічного розвитку промислового підприємства, а відтак і зростання його капіталізації можливе за умови активізації інноваційної діяльності. За результатами досліджень нами виявлено, що до основаних напрямів активізації інноваційної діяльності слід віднести такі:

- залучення інвестицій у власні розроблення та наукові дослідження;

- переорієнтація інвестиційної політики на максимальне технічне переозброєння й реконструкцію діючих виробничих потужностей;

- підвищення техніко-організаційного рівня та соціально-економічної ефективності виробничого процесу;

- перехід від практики одиничної заміни спрацьованих засобів праці до систематичного комплексного оновлення матеріальної бази на взаємопов'язаних підрозділах підприємства;

- поступове вилучення з виробництва фізично і морально застарілого обладнання, малоефективних машин і устаткування;

- скорочення за можливістю науково-виробничого циклу «інноваційна ідея (наука) - дослідний зразок (техніка) - виробництво»;

- постійне підвищення рівня кваліфікації персоналу, особливо виробничого;

- вивчення та застосування досвіду провідних промислових підприємств високорозвинених країн;

- підвищення ефективності планування, організування та контролювання інноваційною діяльністю;

- поліпшення умов лабораторних досліджень на підприємстві.

Для успішної реалізації визначених цілей моделі управління процесом відтворення активів з метою забезпечення зростання капіталізації підприємства потрібно застосовувати сучасні методи управління даним процесом. Звідси випливає думка про те, що модель, як і будь-яка інша система, обов'язково має певну структуру, у якій одна підсистема є керуючою, а інша - керованою. У нашому випадку керованою підсистемою є увесь процес відтворення активів. А керуюча підсистема відображена управлінським процесом із чітко визначеними функціями управління процесом відтворення активів підприємства.

Процес управління відтворенням активів на мікрорівні нами поділено на такі послідовні етапи:

1. Реалізація управлінських функцій.

2. Формування методів управління.

3. Перетворення методів управління у відповідні управлінські рішення.

4. Здійснення управлінського впливу на керовану підсистему.

Реалізація управлінських функцій з відтворення активів відбувається через загальні функції менеджменту, тобто планування, організування, мотивування, контролювання і регулювання.

Функція планування передбачає визначення реальної мети підприємства і способів її досягнення. Тому можна стверджувати, що планування є найважливішою функцією підприємства і від неї, до певної міри, залежить успішна реалізація усіх наступних функцій. Поряд з цим, зазначимо, що найважливішим аспектом планування є отримання і використання в управлінських цілях об'єктивної, актуальної і своєчасної інформації про зовнішні і внутрішні фактори впливу на діяльність підприємства.

Дослідження показали, що традиційна система планування зорієнтована на забезпечення функціонування активів, а, беручи до уваги головну мету даної функції, тобто зростання капіталізації, планування варто переорієнтувати з функціонування на розвиток активів. При цьому менеджери, що займаються управлінням активами, на даному етапі повинні прогнозувати використання активів, сформувати системи заходів з відтворення активів, розробляти системи управління процесом відтворення активів на засадах підвищення капіталізації підприємства.

Наступним кроком після визначення мети і способів її досягнення є реалізація функції організування. Організовувати означає створити певну структуру. Існує багато елементів, які необхідно структурувати, щоб підприємство змогло досягти поставленої мети [34, с.124]. Загалом організування як процес відтворення активів підприємства включає: розподіл праці між працівниками; розроблення структури органів управління; регламентацію функцій, робіт; підбір кваліфікованого персоналу. Головне практичне значення даної функції полягає у формуванні організаційної структури управління процесом відтворення активів, яка впорядковує процес управління і взаємодію ланок, встановлює підпорядкованість і розподіляє відповідальність.

Кожен менеджер не повинен забувати, що прекрасно розроблені плани і найдосконаліша організаційна структура управління процесом відтворення активів мало чого вартуватимуть без формування у працівників максимальної зацікавленості у реалізації поставленого завдання. Мотивування праці - це процес створення системи умов, що впливають на поведінку працівників з метою досягнення підприємством визначеної мети. Опираючись на численні дослідження даної проблематики, вважаємо, що першочерговими заходами керівників підприємств для досягнення максимальної ефективності та удосконалення процесу відтворення активів, що сприятиме зростанню капіталізації є визначення потреб працівників та їх забезпечення, розроблення систем винагороди і санкцій за роботу персоналу, застосування різних форм оплати праці за принципом справедливості, використання стимулів до ефективної взаємодії працівників у колективах і підприємстві в цілому.

Для досягнення ефективної діяльності підприємства обов'язково необхідно реалізувати функцію контролювання, у результаті якої розробляється система ефективного контролю за процесом відтворення активів. Роль та значення контролювання полягає у наявності зворотного зв'язку, завдячуючи якому керівники завжди знають про хід виконання поставленого завдання. При цьому використовуються такі методи, як фактичні, розрахунково-аналітичні та документальні перевірки.

Усі виявлені у процесі контролювання недоліки і порушення вимагають реалізації функції регулювання, що спрямована на усунення відхилень у процесі відтворення активів шляхом вжиття заходів з коригування планів, реорганізації структури управління або зміною у системі мотивування працівників.

На основі управлінських функцій відбувається формування методів управління. У загальноприйнятому розумінні управлінські методи - це способи і прийоми цілеспрямованого впливу суб'єкта (керуючої системи) на об'єкт (керовану систему) для досягнення поставленої мети. Усі методи управління, які керівники використовують на практиці, розглядаються як цілісна система взаємопов'язаних та взаємозалежних елементів. За допомогою методів керівники забезпечують скоординовану діяльність підприємства та єдність інтересів персоналу.

Базуючись на ґрунтовному опрацюванні численних теоретико-методологічних положень з розроблення дієвих способів здійснення управлінської діяльності, нами виділено дві групи методів: загальнонаукові і специфічні.

Серед усіх загальнонаукових методів до управління процесом відтворення активів на практиці найдоцільніше застосовувати економіко-математичні методи, що формалізують економічні процеси шляхом математичного моделювання. Це сприяє отриманню більш точних і об'єктивніших результатів дослідження.

Специфічні методи конкретно стосуються визначеної мети підприємства. Їх класифікують так: економічні, технологічні, адміністративні та соціально-психологічні. Так, економічні методи відображаються такими засобами управління як планування, розрахунок техніко-економічних показників, економічне стимулювання. Як правило, такі методи діють на керований об'єкт опосередковано. Технологічні методи впливають на працівників через документи, що визначають технологію виробничо-господарських процесів. Тобто це різні технологічні та конструкторські документи [8, с.254-255]. Адміністративні методи відносяться до управлінських засобів обов'язкового виконання, тобто характеризуються прямим впливом на керований об'єкт. Прийнято вважати, що до таких методів відносяться організаційні, розпорядчі та дисциплінарні засоби впливу. У групу таких методів включають закони, положення, статути, укази, адміністративні розпорядження, накази, інструктивні положення, акти, протоколи, вказівки. Групу соціально-психологічних методів складають такі засоби впливу, які зорієнтовані на поводження особистості, міжособистісні відносини в трудовому колективі з метою формування сприятливого морально-психологічного клімату в організації. Сюди належать методи соціального (впливають на трудовий колектив, наприклад шляхом соціального планування, формуванням оптимального психологічного клімату, забезпечення відпочинку, організацією медичного обслуговування, охорони праці тощо) та психологічного характеру (впливають на окремих працівників шляхом психологічного відбору, вивчення та оцінювання персоналу).

Особливість формування методів менеджменту полягає у тому, що вони тісно пов'язані з метою підприємства, тобто кожній конкретній меті відповідають конкретні методи її досягнення. Так, конкретними методами управлінської діяльності з відтворення активів можуть бути наступні:

- план виробничо-господарської діяльності підприємства;

- план фінансування оновлення виробничих потужностей;

- норми амортизації основних засобів підприємства;

- план використання фонду амортизаційних відрахувань;

- план використання кредитних ресурсів;

- план ремонтних робіт виробничого устаткування;

- програма розвитку інноваційної діяльності підприємства;

- інструкції з експлуатації виробничого устаткування;

- план проведення підвищення кваліфікації працівників та ін.

Наступним етапом управлінського процесу з відтворення активів є перетворення методів управління у відповідні управлінські рішення. Здійснення управлінського впливу на керовану підсистему відображається наявністю прямого і зворотного зв'язку між двома підсистемами адаптивної моделі управління процесом відтворення активів підприємства на засадах підвищення капіталізації. Зазначимо, що моделювання полягає у тому, що дослідження певного об'єкта заміняє об'єкт-оригінал таким чином, що його безпосереднє вивчення дає нові знання про цей об'єкт. Модель управління є певною системою, у якій різні елементи взаємопов'язані та взаємодіють між собою для виконання заданих цільових функцій. Під цільовою функцією прийнято розуміти якусь зовнішню стосовно системи ситуацію, до реалізації якої прагне система, тобто характеризується основне призначення системи. Під адаптивною моделлю управління слід розуміти таку модель, яка придатна та ефективна у різних ситуаціях. Виходячи з цього, під моделлю управління процесом відтворення активів промислового підприємства на засадах підвищення капіталізації пропонуємо розуміти певну систему взаємодіючих організаційних та економічних засад, цільовою функцією якої є забезпечення зростання капіталізації підприємства. Реалізація даної функції залежить від реалізації відповідної системи цілей. У нашому випадку такими цілями є: 1) забезпечення ефективного та раціонального використання активів; 2) забезпечення своєчасного реінвестування коштів у активи підприємства; 3) активізація інноваційної діяльності. Зауважимо, що реалізація кожної із визначених цілей можлива лише у тому випадку, коли елементи, які складають систему, виконують свої функції - підцілі, що формують свою множину взаємозалежних елементів - свою систему підцілей.

Системний характер запропонованої моделі полягає у тому, що процес відтворення активів розглядається не у вигляді ланцюга односторонніх спрямованих причинно-наслідкових взаємозв'язків від ефективного використання активів до зростання капіталізації підприємства, а як процес взаємодії та зворотних зв'язків між усім комплексом економічних та організаційних важелів, що зумовлюють відтворенню капіталу.

Таким чином, адаптивність пропонованої моделі полягає у зміні діючих параметрів бізнес-процесів, що стосуються відтворення капіталу, для забезпечення зростання капіталізації. Як показують проведені дослідження, основною умовою адаптації підприємства до таких змін є власне удосконалення управління процесом відтворення його активів.

В результаті проведеного дослідження можна виділити основні напрямки підвищення ефективності управління оборотними активами підприємства: 1) прискорення оборотності оборотних активів за рахунок визначення зайвих запасів та їх ліквідації, оптимального вибору постачальників і поліпшення організації постачання; впровадження нових технологій та підвищення ефективності праці; раціональної організації збуту, формування і реалізація ефективної кредитної політики; 2) формування такого обсягу та структури запасів, які б забезпечили неперервність і стабільність виробничого процесу при мінімальних витратах на утримання запасів; 3) оптимізація обсягу дебіторської заборгованості, розрахунків та визначення оптимального залишку грошових коштів, складання бюджетів поточних надходжень і витрат.

В процесі дослідження встановлено, щоб використання необоротних активів підприємства було справді економічно вигідним та ефективним, необхідно стежити за його технічним станом; залучати фахівців при проведенні складних ремонтів; вивчати ринки виробництва; залучати спеціалістів маркетингового відділу; підвищувати рівень спеціалізації виробництва; усувати простої; модернізувати устаткування; поліпшувати склад, структуру й стан необоротних активів підприємства; удосконалювати планування, управління й організацію праці та виробництва; знижувати фондомісткість; підвищувати фондовіддачу та продуктивність праці на підприємстві; підвищувати якість ремонтів; вивчати кон'юнктуру ринку збуту; стежити за змінами на валютному ринку, а також у разі потреби застосовувати орендоване устаткування з метою підвищення ефективності виробництва.

Запропоновано адаптивну модель управління процесом відтворення активів підприємства на засадах підвищення капіталізації, яка представляє собою сукупність організаційних та економічних засад відтворення активів підприємства. При цьому, організаційна складова уможливлює дієвість економічної шляхом виконання управлінських функцій, що стосуються процесу відтворення активів підприємства з метою зростання їх капіталізації. Економічна ж складова відповідає за фінансове забезпечення відтворення активів шляхом вжиття заходів по максимізації прибутку та цілеспрямованого використання амортизаційного фонду, а також сприяє розвитку інвестиційно-інноваційної діяльності підприємства.

Структурні складові моделі, виконуючи певні функції, доповнюють і накладаються при здійсненні процесу управління, утворюючи при цьому комплексну адаптивну модель управління процесом відтворення активів підприємства на засадах підвищення капіталізації. Отже, успішне формування запропонованої моделі управління процесом відтворення активів на практиці сприятиме покращенню управлінського процесу з метою підвищення капіталізації підприємства.

Висновки

Для нормального функціонування підприємства необхідно ефективно управляти його активами. Активи відіграють важливу роль в діяльності підприємства, оскільки за допомогою їх ефективного формування і використання підприємство покращує свою діяльність, підвищує свій економічний потенціал і як наслідок отримує прибуток.

У вітчизняній науковій теорії та практиці виділяють безліч тлумачень терміну активи. На нашу думку, найбільш правильним тлумаченням активів є сукупність матеріальних і нематеріальних цінностей підприємства, які мають грошову оцінку та вартість, формування і використання яких призведе до отримання економічних вигод у майбутньому та характеризується впливом факторів часу, ризику і ліквідності. В вищенаведеному визначенні закріплено матеріально-речова і нематеріальна форма активів, а також їх належність підприємству, здатність приносити дохід в майбутньому.

Управління активами підприємства - це складний процес, який полягає у правильному формуванні і використанні активів за обсягом, складом, структурою з урахуванням дії на них численних факторів внутрішнього і зовнішнього середовища.

Показники структури активів ПАТ “Бершадьмолоко” за 2008-2012 роки свідчать, що в структурі активів підприємства переважають оборотні активи і протягом даного періоду їх частка збільшилась. Щодо необоротних активів, то їх частка в структурі активів підприємства протягом даного періоду зменшилась і це свідчить про необхідність здійснювати додаткові капітальні інвестиції у вигляді поповнення власного капіталу або залучення довгострокових позикових коштів.

Дослідивши стан формування і використання необоротних активів ПАТ “Бершадьмолоко” за 2008-2012 роки виявилось, що основу необоротних активів становлять основні засоби - 88,32%, а їх вартість в цілому зросла на 119,82%. Для підвищення ефективності управління необоротними активами ПАТ “Бершадьмолоко” потрібно звернути увагу саме на структуру та стан основних засобів.

Для оцінки стану та ефективності використання необоротних активів застосовують три групи показників: показники зносу необоротних активів, показники інтенсивності їх оновлення та використання.

Проведений аналіз необоротних активів ПАТ “Бершадьмолоко” за ступенем зносу та придатності до використання в господарському процесі підприємства свідчить про наявність значного рівня зносу необоротних активів - 0,44, та порівняно з ним трохи більшого рівня придатності даних активів - 0,56. Це означає, що необоротні активи підприємства є придатними для подальшого використання в господарській діяльності підприємства.

Проаналізувавши нематеріальні активи та основні засоби ПАТ “Бершадьмолоко” за інтенсивністю їх оновлення виявилось, що протягом 2008-2012 років дані активи вводились в дію та оновлювались. Це є свідченням того, що підприємство прагне замінити морально і фізично застарілі необоротні активи, списати їх, а не використовувати за залишковою вартістю, що дозволяє позитивно впливати на фінансові результати і діяльність підприємства у цілому.

Проаналізувавши показники ефективності використання операційних необоротних активів ПАТ “Бершадьмолоко” за 2008-2012 роки виявилось, що рентабельність операційних необоротних активів є високою, зменшилась середня вартість операційних необоротних активів, що припадають на одиницю обсягу виробництва (реалізації) продукції та скоротився період обороту даних активів. Це означає, що підприємство досить ефективно використовує необоротні активи в своїй господарській діяльності.

Аналіз стану та структури оборотних активів ПАТ “Бершадьмолоко” за останні три роки свідчить про те, що частка оборотних активів у майні підприємства зростала. В структурі оборотних активів найбільшу частку займає дебіторська заборгованість - в середньому 76,47%, а найменшу інші оборотні активи - в середньому 1,36%.

Динаміка запасів ПАТ “Бершадьмолоко” свідчить про необхідність збалансування темпів зміни залишків запасів, оскільки зменшується вартість готової продукції та стрімко збільшується частка товарів, що негативно впливає на діяльність підприємства.

Збільшення дебіторської заборгованості в поточних активах протягом 2008-2012 років може свідчити про необачну кредитну політику підприємства стосовно покупців або про збільшення обсягу продажів, або неплатоспроможність і банкрутство частини покупців.

Щодо грошових коштів та їх еквівалентів, то їх вартість протягом останніх трьох років стрімко зменшилась, що свідчить про те, що підприємство не зможе негайно розрахуватися по невідкладним фінансовим зобов'язанням, оскільки зменшення грошових коштів впливає на рівень абсолютної платоспроможності підприємства.

Оборотність оборотних активів характеризує інтенсивність їх використання впродовж періоду та оцінюється за допомогою коефіцієнтів оборотності та періодів обороту загальної суми оборотних активів та їхніх окремих елементів.

Проаналізувавши показники оборотності оборотних активів ПАТ “Бершадьмолоко” за 2008-2012 роки було встановлено, що коефіцієнт оборотності оборотних активів не мав стійкої тенденції до зростання/зменшення, що є негативним фактором для підприємства, оскільки важко встановити швидкість проходження оборотними активами окремих стадій виробництва й обігу. Тривалість обороту оборотних активів протягом даного періоду коливалася.

Тривалість операційного циклу уповільнилась у 2012 році на 29 днів проти 2008 року та на 7 днів проти 2011 року за рахунок збільшення періоду обороту дебіторської заборгованості. В цілому, підприємство ефективно використовувало оборотні активи про, що свідчить тривалість оборотів грошових активів та виробничих запасів.

Отже, підприємству необхідно проводити більш ефективну політику з управління активами та їх структурою, а особливо збільшити рентабельність операційних необоротних активів за рахунок збільшення середньої вартості операційних необоротних активів та збільшити період обороту даних активів. Щодо підвищення ефективності використання оборотних активів підприємства необхідно скорочувати тривалість операційного циклу за рахунок прискорення оборотності запасів та готової продукції.

Для підвищення ефективності управління необоротними активами підприємства необхідно здійснити наступні заходи:

1) оптимізувати склад і структуру основних засобів підприємства;

2) поліпшити технічний стан основних засобів шляхом введення в експлуатацію нового устаткування, проведення реконструкції та модернізації застарілого устаткування, що забезпечить швидке оновлення активної частини основних виробничих фондів;

3) обрати альтернативні джерела фінансування основних засобів, які найбільш вигідні для підприємства;

4) підвищити фондовіддачу шляхом освоєння нових потужностей;

5) обрати оптимальні методи нарахування амортизації, які сприятимуть реалізації економічної та науково-технічної стратегії підприємства;

6) придбати основні засоби за схемою фінансового лізингу, яка має переваги у порівнянні з банківським кредитом.

Для забезпечення ефективного управління оборотними активами підприємства необхідно здійснити такі заходи:

1) оптимізувати склад і структуру оборотних активів за допомогою прискорення оборотності оборотних активів в цілому та окремих їх елементів;

2) оптимізувати розмір грошових коштів шляхом проведення постійного контролю за розміром оборотних активів у грошовій, абсолютно ліквідній формі, а також шляхом забезпечення відповідної частини високоліквідних активів у формі поточних фінансових інвестицій та інших активів, які, за необхідності, можуть швидко трансформуватися на грошові кошти, дасть змогу підтримувати на належному рівні платоспроможність підприємства;

3) оптимізувати запаси підприємства шляхом оцінки загальної потреби в сировині на плановий період, періодичного уточнення оптимальної партії замовлення сировини, регулярного контролю умов зберігання запасів;

4) оптимізувати структуру товарів шляхом скорочення випуску товарів із низькою рентабельністю та збільшити випуск товарів, що мають позитивну рентабельність та хороший рівень попиту;

5) оптимізувати рівень дебіторської заборгованості шляхом проведення контролю за станом розрахунків з дебіторами, оцінки платоспроможності та ділової репутації дебіторів, страхування ризиків та ін.;

6) скоротити тривалість фінансового циклу шляхом прискорення обороту виробничих запасів та дебіторської заборгованості і некритичного уповільнення оборотності кредиторської заборгованості підприємства постачальникам;

7) підвищити рентабельність підприємства шляхом своєчасного використання тимчасово вільних залишків грошових активів для формування ефективного портфеля поточних фінансових інвестицій.

Отже, процес управління активами підприємства відіграє важливу роль в діяльності підприємства, оскільки саме від прийняття ефективних управлінських рішень керівництва стосовно активів підприємства залежить подальша діяльність та конкурентоспроможність підприємства.

Список використаних джерел

1. Акопян А. А. Підвищення ефективності використання оборотних коштів / А. А. Акопян, Л. В. Радько // Проблеми підвищення ефективності інфраструктури. - 2010. - Вип. 26. - С. 112-118.

2. Алєксєєв І. В. Управління оборотними активами на стадії науково-технічної підготовки виробництва / І. В. Алєксєєв, О. І. Нич // Вісник національного університету “Львівська політехніка”. - 2011. - № 714. - С. 28-32.

3. Андрушків Б. М. Формування адаптивної моделі управління процесом відтворення господарського капіталу на засадах підвищення капіталізації підприємства / Б. М. Андрушків, Л. М. Мельник, О. Б. Погайдак // Сталий розвиток економіки. - 2012. - № 5. - С. 71-78.

4. Бакалець Р. І. Переваги придбання основних засобів за схемою фінансового лізингу / Р. І. Бакалець // Вісник Львівської державної фінансової академії. - 2010. - № 18. - С. 6-11.

5. Бараннік А. А. Оцінка методів амортизації основних засобів та вибір оптимального / А. А. Бараннік // Управління розвитком. - 2011. - № 23. - С. 20-23.

6. Башнянин Г. І. Політика управління необоротними активами малих і середніх підприємств / Г. І. Башнянин, О. І. Завійська, О. І. Дунас // Науковий вісник НЛТУ України. - 2012. - Вип. 22.8. - С. 162-168.

7. Бланк И. А. Управление активами и капиталом предприятия / И. А. Бланк. - К.: Ника-центр, Эльга, 2003. - 448 с.

8. Бланк И. А. Управление финансовой безопасностью предприятия / И. А. Бланк. - К.: Эльга, Ника-центр, 2004. - 784 с.

9. Бланк И. А. Финансовый менеджмент: учебный курс. - 2-е изд. перераб. и доп. / И. А. Бланк. - К.: Эльга, Ника-центр, 2004. - 656 с.

10. Блонська В. І. Вдосконалення системи управління оборотними коштами торговельного підприємства / В. І Блонська, Н. Б. Толопка // Наука і економіка. - 2010. - №3. - С. 122-130.

11. Бутинець Ф. Ф. Історія розвитку бухгалтерського обліку: навч. посібник / Ф. Ф. Бутинець. - Ч. 1. - Житомир: ЖІТІ, 1999. - 928 с.

12. Бухгалтерський облік: історичний аспект. Результати дисертаційних досліджень Житомирської наукової бухгалтерської школи: монографія / за ред. Ф. Ф. Бутинця. - Житомир: ЖДТУ, 2006. - 620 с.

13. Вакун О. В. Розвиток класифікації нематеріальних активів в бухгалтерському обліку / О. В. Вакун // Інноваційна економіка. - 2011. - №4. - С. 162-166.

14. Валінкевич Н. В. Напрями удосконалення стратегії відтворення основних засобів підприємств / Н. В. Валінкевич, С. В. Боброва // Вісник ЖДТУ. - 2011. - №2. - С. 13-16.

15. Василюк М. М. Механізм управління дебіторською заборгованістю в сучасних умовах господарювання / М. М. Василюк // Вісник Прикарпатського університету. - 2009. - №7. - С. 75-84.

16. Власова Н. О. Ефективність політики фінансування необоротних активів підприємств торгівлі: монографія / Н. О. Власова, С. О. Чорна, С. О. Зубков. ? Харків: Харк. держ. ун-т харчування та торгівлі, 2008. ? 267 с.

17. Гаврись М. О. Класифікація основних засобів підприємств України після ухвалення Податкового кодексу / М. О. Гаврись // Економіка. Менеджмент. Підприємництво. - 2012. - №24. - С. 172-179.

18. Городня Т. А. Діагностика управління обіговим капіталом підприємства / Т. А. Городня // Науковий вісник НЛТУ України. - 2010. ? Вип. 20.2. - С. 109-113.

19. Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua.

20. Гринчуцький В. І. Реконструкція і технічне переозброєння як спосіб оновлення основних виробничих фондів підприємств / В. І. Гринчуцький // Всеукраїнський науково-виробничий журнал. - 2011. - №2. - С.115-118.

21. Гриньова В.М. Фінанси підприємств: навч. посібник / В. М. Гриньова, В. О. Коюда. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Знання - Прес, 2004. - 424 с.

22. Данілов О. Д. Фінанси підприємств у запит. і відпов.: навч. посібник / О. Д. Данілов, Т. В. Паєнтко. - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 256 с.

23. Денисов А. Ю. Экономическое управление предприятием и корпорацией / А. Ю. Денисов, С. А. Жданов. - М.: Дело и Сервис, 2002. - 416 с.

24. Єдинак Т. С. Проблеми управління дебіторською заборгованістю підприємств в умовах фінансово-економічної кризи / Т. С. Єдинак // Держава та регіони. - 2009. - №3. - С. 54-57.

25. Жданов С. А. Основы теории экономического управления предприятием: учебник / С. А. Жданов. - М.: Финпресс, 2000. - 384 с.

26. Инвестиции и инновации: словарь-справочник от А до Я / [Л. В. Артемов, М. З. Бор, А. Ю. Денисов та ін.]. - М.: ДИС, 1998. - 208 с.

27. Інструкція з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України: Постанова Правління НБУ від 20.12.2005 р. № 480 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua.

28. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій: Наказ Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. №291 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua.

29. Кантор Е. Л. Основные фонды промышленных предприятий / Е. Л. Кантор, А. И. Гинзбург, В. Е. Кантор. - СПб.: Питер, 2002. - 240 с.

30. Ковальчук І. В. Економіка підприємства: навч. посібник / І. В. Ковальчук. - К.: Знання, 2008. - 679 с.

31. Ковальчук Н. О. Особливості управління оборотними активами на вітчизняних підприємствах / Н. О. Ковальчук // Науковий вісник Буковинської державної фінансової академії. - 2011. - №1. - С. 99-118.

32. Коновалова О. В. Сучасний стан та шляхи підвищення ефективності використання основних засобів підприємства / О. В. Коновалова, Т. В. Кліменкова // Економічні науки. - 2011. - Вип. 8. ? Ч. 3. - С. 99-118.

33. Корінєв В. Л. Сутність та види лізингу для підприємства / В. Л. Корінєв // Держава та регіони. - 2011. - №1. - С. 108-112.

34. Крамаренко Г. О. Фінансовий менеджмент: підручник / Г. О. Крамаренко, О. Є. Чорна. ? 2-ге вид.: - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 520 с.

35. Кундрат С. М. Необоротні активи: сутність і класифікація / С. М. Кондрат, Р. Л. Хом'як // Науковий вісник НЛТУ України. - 2006. - Вип.16.6. - С.184-187.

36. Кустріч Л. О. Підвищення рівня управління оборотним капіталом / Л. О. Кустріч // Вісник Хмельницького національного університету. - 2010. - №3. - С. 103-106.

37. Лепейко Т. І. Сутність оборотних коштів та їх аналіз на підприємстві / Т. І. Лепейко, Є. Г. Ромаза // Вісник Університету банківської справи Національного банку України. - 2012. - №1. - С. 215-218.

38. Лахтіонова Л. А. Фінансовий аналіз сільськогосподарських підприємств: навч. посібник / Л. А. Лахтіонова. - К.: КНЕУ, 2004. - 365 с.

39. Макальская М.Л. Самоучитель по бухгалтерскому учету / М. Л. Макальская, А. Ю. Денисов. - [5-е изд., доп. и перераб.]. - М.: АО ДИС, 1996. - 431 с.

40. Маринич І. А. Значення процесу відтворення основних фондів підприємств у підвищенні ефективності їхнього використання / І. А. Маринич // Науковий вісник НЛТУ України. - 2010. - С. 175-179. - Вип. 20.3.

41. Матукова Г. І. Управління оборотним капіталом підприємства в умовах кризи / Г. І. Матукова, Д. В. Костюченко // Економіка Криму. - 2010. - №30. - С. 204-208.

42. Мацибора В. І. Економіка підприємства: навч. посібник / В. І. Мацибора, В. К. Збарський, І. В. Мацибора. - К.: Каравела, 2008. - 312 с.

43. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 16 “Основні засоби” [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.minfin.gov.

44. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 38 “Нематеріальні активи” [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.minfin.gov. ua/file/link/320308/file/IAS%2038.pdf.

45. Непочатенко О. О. Фінанси підприємств. навч. посібник / О. О. Непочатенко. - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 328 с.

46. Нусінов В. Я. Проблемні питання аналізу стану, ефективності придбання та використання основних засобів підприємства / В. Я. Нусінов // Вісник КТУ. - 2011.- Вип. 28. - С. 260-263.

47. Остап'юк Н. А. Оцінка в бухгалтерському обліку та вплив інфляційних процесів / Н. А. Остап'юк // Вісник ДонНУЕТ. - 2011. - №3. - С. 240-245.

48. Пазинич В. І. Фінансовий менеджмент: навч. посібник / В. І. Пазинич, А. В. Шулешко. - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 408 с.

49. Педан Ю. М. Влияние амортизации на финансовые результаты предприятия. / Ю. М. Педан // Фінанси, банки, інвестиції. - 2009. - №2. - С. 65-68.

50. Петруня Н. В. Класифікація активів підприємств з урахуванням міжнародних стандартів фінансової звітності / Н. В. Петруня // Збірник наукових праць Національного університету державної податкової служби. - 2010. - №1. - С. 235-242.

51. Петруня Н. В. Концептуальні підходи до визначення сутності активів підприємства / Н. В. Петруня // Облік і фінанси АПК. - 2011. - №1. - С. 120-124.

52. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій: Наказ Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua.

53. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI ВР [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua.

54. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”: Наказ Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua.

55. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 “Звіт про рух грошових коштів”: Наказ Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua.

56. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 “Звіт про власний капітал”: Наказ Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua.

57. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”: Наказ Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua.

58. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 “Нематеріальні активи”: Наказ Міністерства фінансів України від 18.10.1999 р. № 242 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua.

59. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.1999 р. № 996-XIV [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua.

60. Про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства: Наказ Фонду Державного майна України від 29.12.2010 р. № 1954 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua.

61. Прус Л. Р. Управління дебіторською заборгованістю суб'єктів господарювання / Л. Р. Прус // Вісник Хмельницького національного університету. - 2010. - №1. - Т. 2. - С. 126-131.

62. Прутська Т. Ю. Амортизаційні відрахування як джерело відтворення основних фондів та напрями реформування амортизаційної політики / Т. Ю. Прутська // Вісник Хмельницького національного університету. - 2010. - №2. - T. 2. - С.12-15.

63. Ролько О. Ю. Значення ефективності управління грошовими потоками підприємств / О. Ю. Ролько // Культура народов Причерноморья. - 2008. - №126. - С. 97-100.

64. Савицька Г. В. Економічний аналіз діяльності підприємства: навч. посібник / Г. В. Савицька. - 2-ге вид., випр. і доп. - К.: Знання, 2005. - 662с.

65. Семернікова І. О. Економіка підприємства: навч. посібник / І. О. Семернікова, Н. В. Мєшкова-Кравченко. - Херсон: ОЛДІ-плюс, 2009. - 312 с.

66. Скоробогатова В. В. Історичний аспект формування сутності поняття “активи” / В. В. Скоробогатова // Вісник ЖДТУ. - 2011. - №2. - С. 139-141.

67. Соколов Я. В. История развития бухгалтерского учета: учебник / Я. В. Соколов, В. Я. Соколов. - 3-е узд., перераб. и доп. - М.: Магистр, 2009. - 287

68. Тиха О. А. Управління фінансуванням основних засобів / О. А. Тиха // Економіка. - 2010. - №2. - С. 7-10.

69. Технологии финансового менеджмента: учеб. пособие / В. В. Быковский, Н. В. Мартынова, Л. В. Минько, В. Л. Пархоменко, Е. В. Быковская. - Тамбов : Изд-во Тамб. гос. техн. ун-та, 2008. - Ч. 1. - 80 с.

70. Фаріон І. Д. Економічна суть і особливості функціонування активів / І. Д. Фаріон, Н. М. Урбан // Наукові записки. Збірник наукових праць кафедри економічного аналізу. - Ужгород.: УНУ. - 2004. - № 13. - Ч. 1. - С. 70-72.

71. -Федько К. А. Податкова система України: Термінологія і формулювання основних положень: навч. посібник / К. А. Федько, В.І . Пріб. - К.: ЦУЛ, 2007. - 319 с.

72. Філатова З. В.Напрямки формування системи управління оборотними активами підприємства / З. В. Філатова, А. Г. Ротанова // Проблеми підвищення ефективності інфраструктури. - 2011. - Вип. 29. ? С. 6-10.

73. Фінанси підприємств: підручник / А. М. Поддєрьогін, М. Д. Білик, Л. Д. Буряк та ін.; За ред. проф. А. М. Поддєрьогіна. - [6-те вид., перероб. та допов.]. - К.: КНЕУ, 2006. - 552 с.

74. Фінанси підприємств: підручник / Л. О. Лігоненко, Н. М. Гуляєва, Н. А. Гринюк та ін. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2006. - 491 с.

75. Фінансове планування і управління на підприємствах: навч. посібник / Г. А. Семенов, В. З. Бугай, А. Г. Семенов, А. В. Бугай. - К.: Центр навчальної літератури, 2007. - 432 с.

76. Фірсова С. М. Особливості внутрішнього контролю використання необоротних активів підприємства / С. М. Фірсова, О. В. Гарасюта // Вісник Східноукраїнського національного університету імені В. Даля. - 2008. - №10. - С. 112-115.

77. Хамініч С. Ю. Формування товарного асортименту підприємства / С. Ю. Хамініч, Г. В. Петриченко // Вісник Сумського національного аграрного університету. - 2011. - №1. - С.145-150.

78. Храпкина В. В. Методы управления активами предприятия / В. В. Храпкина // Науковий вісник Буковинської державної фінансової академії. - 2011. - Випуск №1. - С. 166-176.

79. Шило В. П. Фінанси підприємств: теоретично-методичний посібник / В. П. Шило, С. Б. Ільїна, В. В. Барабанова, І. І. Криштопа. - К.: Кондор, 2011.

80. Шифріна Н. І. Класифікація активів підприємства за рівнем ліквідності / Н. І. Шифріна // Вісник економіки транспорту і промисловості. - 2011. - №34. - С. 348-350.

81. Школьник І. О. Фінансовий менеджмент: навч. посібник / І. О. Школьник, І. М. Боярко, Б. І. Сюркало; за ред. І. О. Школьник. - Суми: Університетська книга, 2009. - 301 с.

82. Щадилова С. Н. Особенности ведения бухгалтерского учета с применением МСФО / С. Н. Щадилова. - М.: ИКЦ, 2007. - 320 с.

83. Яковлєв А. І. Роль амортизації в процесі в процесі діяльності підприємств на сучасному етапі / А. І. Яковлєв, О. О. Літкевич // Вісник НТУ “ХПІ”. - 2011. - №8. - С. 116-119.

84. Янковська В. В. Економічна сутність оборотних активів підприємства / В. В. Яновська // Проблеми теорії та методології бухгалтерського обліку, контролю та аналізу. - 2010. - Вип. 1(16). ? С. 347-350.

85. http://www.nbuv.gov.ua. - Офіційний сайт Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.

86. http://www.smida.gov.ua. - Офіційний сайт Державної установи “Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України”.

Размещено на Allbest.ru

...