Доходи і видатки бюджету Пенсійного фонду України

Размещено на http://allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ

МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА

Доходи і видатки бюджету Пенсійного фонду України

Студентки 5 курсу

фінансово-економічного факультету

спеціальності 8030508 «Фінанси»

Бойко Зоряни Василівни

Науковий керівник Ковалевич Дарія Адамівна

Чернівці, 2010



Зміст

Вступ

1. Пенсійне забезпечення

1.1 Державне пенсійне страхування як складова системи соціального захисту населення

1.2 Доходи, як основне джерело пенсійного забезпечення

1.3 Напрями використання коштів Пенсійного фонду України

2. Виконання бюджету пенсійного фонду

2.1 Аналіз доходів Управління Пенсійного фонду України в Теребовлянському районі

2.2 Оцінка пенсійного забезпечення в Теребовлянському районі

2.3 Аналіз видатків Управління Пенсійного фонду України в Теребовлянському районі

3. Контроль за станом розрахунків з Пенсійним фондом

3.1 Загальні засади здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду

3.2 Персоніфікований облік платників страхових внесків

3.3 Пенсійна реформа як засіб вдосконалення системи пенсійного страхування

Висновки

Література

Вступ

Актуальність теми. Продуктивна праця людини, її прагнення до покращення якості свого життя, добробуту, піднесення соціального статусу були і є одними з головних чинників суспільного прогресу. Тому проблема соціального забезпечення людини в старості, у разі хвороби та каліцтва є однією з найактуальніших для кожного цивілізованого суспільства, яке будується на принципах загальнолюдської моралі і дбає про своїх непрацездатних членів. Одним з найпоширеніших у світі механізмів, за допомогою якого розв'язуються проблеми матеріального забезпечення згаданої категорії осіб, є система соціального страхування.

З огляду на скорочення народжуваності та складної демографічної ситуації населення актуальність соціального забезпечення стає дедалі гострішою для України .

Становлення України, як демократичної, соціально-орієнтованої та правової держави, має на меті підвищення рівня життя її громадян до соціальних стандартів цивілізованих країн світу. Пенсійне страхування - це важливий напрямок соціальної політики і необхідність докорінних змін у забезпеченні життя людей мають бути сьогодні найголовнішими питаннями, які б стояли на порядку денному Президента України, Верховної Ради України, Уряду.

Українським урядовцям добре відомі сьогоднішні пенсійні проблеми, а саме такі як:

- погіршення демографічної ситуації через старіння населення і, отже, зростання потреби в коштах для пенсійних фондів;

- недостатні надходження від сплати пенсійних внесків через великий розмір тіньового сектору економіки, фінансові труднощі багатьох державних підприємств;

- надмірна чисельність пенсіонерів через велику кількість пільгових пенсій, простоту набуття права на пенсію по інвалідності;

- соціальна несправедливість пенсійного забезпечення, виражена у високій ставці пенсійних внесків і низькому розмірі пенсій.

Таким чином чинна пенсійна система породила значне соціальне напруження, яка суперечить новим реаліям ринкової економіки. Наявність цих та багатьох інших проблем зумовила необхідність реформування пенсійної системи України у напрямі переходу на страхові засади, забезпечення розв'язання ряду проблем, що пов'язані із її проведенням зумовлюють актуальність обраної теми дипломної роботи.

Віддаючи належне розробкам українських вчених, зокрема: Мельника О.М., Зайчука Б.О., Зарудного О.Б., Березіни С.Б., Погорєлової С., Александрова В.Т., Недбаєвої С.М., Шаповала М. та інших, їхньому внеску у дослідженні проблем у системі пенсійного страхування та пов'язаних з нею питань, зазначимо, що в цій сфері все ще залишилася низка нерозв'язаних питань.

Предметом дослідження магістерської роботи є дохідна і видаткова частини бюджету Пенсійного фонду.

Об'єктом дослідження виступає діяльність органів Пенсійного фонду України.

Дослідження проводилося на показниках діяльності управління Пенсійного фонду України в Теребовлянському районі за період 2007-2009 роки.

Мета дослідження полягає у з'ясуванні теоретично-правових засад пенсійного страхування в Україні та поглибленому дослідженні дохідної і видаткової частини бюджету Пенсійного фонду.

Поставлена мета зумовлює необхідність виконання наступних завдань:

- дослідження суті пенсійного страхування в Україні, визначення його місця і ролі в системі соціального захисту населення;

- визначення основних учасників, джерел та механізму формування доходів бюджету Пенсійного фонду;

- провести аналіз видатків Пенсійного фонду;

- узагальнюючи досвід зарубіжний досвід вивчити проблеми та шляхи реформування вітчизняної системи пенсійного страхування.

Методами дослідження обраної теми являються методи системного підходу, історичний, економіко-статистичний метод, а також метод порівняльного аналізу.

Практичне значення роботи полягає у визначенні основних шляхів реформування діючої солідарної системи пенсійного страхування та створення умов для формування нової накопичувальної системи пенсійного забезпечення, а також дається трактування напрямів і способів удосконалення вітчизняної системи пенсійного страхування.

Наукова новизна. Автором запропоновано механізм удосконалення нарахування пенсій за віком.

Інформаційною базою дослідження виступила законодавча база пенсійного страхування України: Конституція України, Закони України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, “Про пенсійне забезпечення”, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, положення та інструкції Пенсійного фонду України, публікації у періодичних виданнях з проблем, які торкаються теми дослідження, а також практичні та аналітичні дані Пенсійного фонду України та управління Пенсійного фонду України в Теребовлянському районі.

За результатами наукового дослідження опубліковано наукову статтю «Доходи і видатки Пенсійного фонду України».

У першому розділі розглядаються пенсійне страхування як складова системи соціального захисту населення, дається характеристика дохідній та видатковій частині бюджету Пенсійного фонду.

У другому розділі аналізується діюча практика функціонування системи пенсійного страхування: учасники, джерела та порядок формування бюджету Пенсійного фонду, проведено аналіз доходів та видатків Управління Пенсійного фонду України в Теребовлянському районі.

У третьому розділі висвітлюється напрями і способи удосконалення вітчизняної системи пенсійного страхування, прослідковано очікувану ефективність проведення пенсійної реформи, а також узагальнено результати контрольно-аналітичної роботи Управління за повнотою надходження та цільовим використанням коштів Пенсійного фонду.

пенсійний бюджет фінансовий видатки

1. Пенсійне забезпечення

1.1 Державне пенсійне страхування як складова системи соціального захисту населення

Основним законом держави - Конституцією України - закріплено право громадян на соціальний захист. Право на соціальний захист включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення[1].

З точки зору С. Погорєлової, в якості предмету соціального захисту слід розуміти соціальні ризики визначені основним законом держави, які є пріоритетними у визначенні основних прав громадян і які гарантуються державою і забезпечуються відповідними методами та інструментами соціального захисту [26, с.20].

Соціальне страхування є важливою складовою частиною соціального захисту населення. Центром його уваги є людина та її потреби, якість задоволення яких впливає на соціально - економічний розвиток держави. Соціальне страхування є однією з основних форм соціального захисту, заснованій на застосуванні страхового методу. Тобто внесення в особливі фонди обов'язкових платежів суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності та особами найманої праці, які працюють на умовах трудового договору, й використання державою цих коштів для матеріального забезпечення громадян.

З точки зору М.Шаповала та В. Луковича світова фінансова криза матиме негативний вплив на процес реформування пенсійної системи. Україна страждатиме від фінансової кризи болючіше за інші країни через відсутність механізмів зв'язування зобов'язань довгостроковим фінансуванням, що суттєво погіршує стійкість фінансової системи та позбавляє владу інструменту перетворення короткострокових зобов'язань у довгострокові [41, с.24].

Особливістю соціального страхування, що якісно відрізняє його від інших форм соціального забезпечення, є тісна взаємозалежність між внесками і обсягом соціальних виплат (послуг). Розмір соціальних виплат зорієнтований на обсяг індивідуальних внесків, тобто на попередній внесок застрахованого. Тим самим принцип страхування, що застосовується як у приватних страхових компаніях, так і в системі державного соціального страхування, найкраще відповідає ринковим принципам справедливості винагороди відповідно до особистого вкладу та особистої відповідальності. Одночасно тісний зв'язок між очікуваним розміром соціальної виплати і величиною власних внесків значно обмежує безпідставне одержання виплат (послуг), можливість того, що будь-яка особа одержить зайвий розмір соціальної виплати. Ігнорування залежності обсягу соціальних послуг від попереднього внеску їх одержувача - індивідуальних внесків до системи соціального страхування - на практиці породжує груповий егоїзм та необмежені зазіхання, особливо тих, хто ближче стоїть до «розподільчого корита», на розмір пенсій, соціальних допомог та різні види обслуговування.

Одним із найважливіших завдань, які повинна вирішувати держава, є матеріальне забезпечення громадян у старості. Таке забезпечення здійснюється шляхом призначення і виплати їм пенсій. В Україні на сьогодні налічується понад 13 мільйонів пенсіонерів, і забезпечення їх добробуту є одним з першочергових завдань держави. Зазначимо, що в нашій державі до пенсіонерів відносяться різні категорії громадян, зокрема ті, які досягли пенсійного віку, інваліди, діти-інваліди, особи, що втратили годувальника, громадяни, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, військовослужбовці, звільнені у запас тощо. Упродовж останніх років, внаслідок загострення демографічної кризи, зростання безробіття та ряду інших причин гарантування належного рівня матеріального забезпечення громадян похилого віку залишалося в Україні болючою проблемою. Тому першочерговим завданням держави в останні роки стало проведення пенсійної реформи, яка забезпечила б перехід від засад пенсійного забезпечення на умови пенсійного страхування.

Пенсійне страхування є видом соціального страхування поряд з страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; медичним страхуванням; страхуванням в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності; страхуванням по безробіттю.

Пенсійне страхування - це гарантована державою система заходів щодо забезпечення громадян у старості, на випадок захворювання, втрати працездатності, заснована на застосування страхового методу, тобто внесення в особливі фонди обов'язкових платежів суб'єктами підприємницької діяльності не залежно від форм власності та видів господарської діяльності та особами найманої праці, які працюють на умовах трудового договору, й використання державою цих доходів для матеріального забезпечення громадян. Поняття «соціальне страхування» пов'язують з проблемою фінансового забезпечення соціальних виплат.

Згідно чинного законодавства загальнообов'язкове пенсійне страхування здійснюється за наступними принципами:

1) обов'язковості страхування осіб;

2) рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків;

3) зацікавленості кожної працездатної особи у власному матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію;

4) державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав;

5) солідарності та субсидування в солідарній системі тощо [2].

Система пенсійного страхування базується на принципах обов'язковості та загальнодоступності. Обов'язковість пенсійного страхування в Україні полягає у тому, що сам факт укладання трудового договору чи реєстрації будь-якої особи як суб'єкта підприємницької діяльності породжує зобов'язання сплачувати визначені законодавцем страхові внески незалежно від волі працівника чи роботодавця. Відповідно до чинного на сьогодні пенсійного законодавства лише наявність у суб'єкта трудового (страхового) стажу є підставою для виникнення права на трудову пенсію за державною програмою пенсійного страхування. Зазначимо, що дане правило не діє щодо соціальних пенсій, які не мають жодного відношення до пенсійного страхування. При цьому нелогічним є надання права на призначення і виплату соціальних пенсій підрозділам Пенсійного фонду України, який належить до системи органів пенсійного страхування.

Принцип загальнодоступності полягає у наданні будь-якій особі права на участь у системі пенсійного страхування для набуття, в майбутньому, умов, що дають право на отримання пенсії. Зазначимо, що право на пенсію гарантується громадянам положеннями Конституції, а також вітчизняним законодавством, що регламентує функціонування в Україні системи державного соціального страхування.

З початку 2004 року, внаслідок завершення у 2003 році формування необхідної правової бази, створено умови для поступового розвитку в Україні системи недержавного пенсійного страхування. Недержавні організаційно-правові форми пенсійного страхування (добровільні чи обов'язкові) можуть використовуватися для підвищення рівня грошового забезпечення понад той, який гарантує державна система обов'язкового пенсійного страхування. Розвиток недержавних пенсійних фондів стимулюватиме підвищення відповідальності громадян за власний добробут у майбутньому, сприятиме подоланню у них утриманської психології, що залишилася із часів існування СРСР.

Гарантом стабільності державної системи пенсійного страхування, матеріальною основою державної системи пенсійного забезпечення виступає Пенсійний фонд України. На сьогодні це єдиний орган, що здійснює управління фінансами державного пенсійного страхування.

Розглядаючи систему пенсійного страхування в еволюційному контексті, як складову соціально-економічних перетворень у державі, варто згадати її історичне підґрунтя, оцінити здобутки та помилки минулих років, щоб належним чином підтвердити правильність обраного шляху реформи, витоки якої лежать у недалекому минулому.

Елементи пенсійного страхування як складової соціального страхування можна прослідкувати ще у ХІХ столітті. Так, основи прогресивного соціального законодавства, що передбачало існування страхового захисту на випадок хвороби, інвалідності, безробіття, старості були закладені відомим німецьким рейхканцлером Отто фон Бісмaрком. У подальшому відповідні закони, що становили базу для функціонування системи соціального страхування, в тому числі і пенсійного, були прийняті у багатьох розвинутих країнах Європи.

Перше десятиріччя ХХ століття характеризувалося проведенням реформ у законодавстві про соціальне страхування у Швеції, Австрії, Бельгії, Норвегії, Португалії. Ці країни удосконалювали регламентацію суспільно-економічних відносин. З 20-х років минулого століття промислово розвинуті країни Європи, Північної Америки, Австралія створюють широку систему соціального страхування для різних професій, що повинно було забезпечити фінансування страхових виплат.

На межі ХІХ-ХХ століть солідарну пенсійну систему запровадили Німеччина, Англія, Франція, Швеція, а згодом Чехословаччина, Румунія. Такі ж пенсійні системи у 20-х роках ХХ століття запровадили і найрозвинутіші південноамериканські країни - Чилі, Аргентина, Уругвай.

Вперше у законодавчому порядку система соціального страхування була запроваджена канцлером Німецької імперії Бісмарком у 1883-1889 роках. Дана система, окрім ряду інших видів страхування, передбачала і наявність страхового захисту на випадок старості, тобто пенсійного страхування. Система Бісмарка ґрунтувалася на наступних принципах:

- забезпечення засноване виключно на праці і тому обмежене лише тими особами, які зуміли завоювати це право своєю працею;

- обов'язкове забезпечення існує лише для тих найманих працівників, заробітна плата яких є нижчою за визначену мінімальну суму, тобто для тих, хто не може користуватися індивідуальним страхуванням;

- забезпечення побудоване на методології страхування, що встановлює паритетне співвідношення між внесками найманих працівників та працедавців, а також між виплатами та внесками;

- забезпеченням управляють самі працедавці та наймані працівники;

- обов'язковість соціального страхування [23, с. 22].

У Російській імперії на початку ХХ століття страхування виступало в індивідуальній та колективній формах і стосувалося пенсійного страхування, страхування від нещасних випадків, страхування здоров'я. У 1903 році було запроваджено державне страхування робітників від нещасних випадків.

Зазначимо, що страхуванню на випадок старості у часи зародження соціального страхування приділялася недостатня увага. Так, не зважаючи на відносно широке розповсюдження в тій частині України, що входила до складу Російської імперії страхування від нещасних випадків, інвалідності, непрацездатності, пенсійне страхування не набуло значного поширення. Даний факт, на нашу думку, можна пояснити тим, що початок минулого століття - це період утвердження соціальних засад існування держави, коли суспільство поступово усвідомлювало необхідність піклування про своїх членів, нездатних до самозабезпечення власного добробуту, але у захисті непрацездатних громадян похилого віку поки що не вбачало необхідності [50, с. 16].

Не зважаючи на постійне удосконалення чинного законодавства, а також щорічне зростання надходжень збору до Пенсійного фонду, діюча до 2004 року система пенсійного страхування залишалася далекою від досконалості. Так, основними недоліками вітчизняної пенсійної системи, що донедавна базувалася на принципі солідарного захисту, визнавалися: низький рівень виплат, що не гарантував пенсіонерам хоча б мінімального рівня добробуту; слабкий зв'язок між розміром пенсії та трудовим внеском працюючого тощо. Суто солідарна пенсійна система поступово втратила здатність дати пристойну пенсію тим, хто її заслужив. Причин цьому чимало. Серед них найважливішими можна назвати наступні:

- несприятлива демографічна ситуація в державі, що містить потенційну загрозу неспроможності держави у майбутньому забезпечити навіть мінімальний рівень доходів для людей похилого віку. Так, на сьогодні чисельність працюючих громадян практично зрівнялася із кількістю пенсіонерів, що уже породжує труднощі з фінансуванням пенсійних виплат. А, за свідченнями демографів, дане співвідношення в майбутньому лише погіршуватиметься.

- відносно низькі розміри заробітної плати, що є основною базою нарахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Ситуацію погіршує і той факт, що значна частина заробітної плати перебуває в «тіні», що скорочує і до того обмежену дохідну базу Пенсійного фонду;

- нежиттєздатність засад, на яких базувалася солідарна система до набрання чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», їх неспроможність забезпечити нормальний розмір пенсій.

Необхідність пенсійної реформи усвідомлювалася владними структурами ще у 1998 році, хоча її реальне проведення почалося лише у 2003 році. Діяльність владних кіл була спрямована на створення організаційно-технічних умов для переходу країни до системи пенсійного страхування. Зокрема, Указом Президента України у травні 1998 року передбачалося розробити і затвердити комплекс заходів щодо поетапного впровадження протягом 1998-2000 років у Пенсійному фонді України автоматизованого персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. У липні 1998 року впроваджено виплату пенсій через установи банків за згодою пенсіонерів. У жовтні 2000 року завершено впровадження системи персоніфікованого обліку відомостей на усій території України. Обчислення пенсії стало можливим на підставі даних персоніфікованого обліку відомостей про заробітну плату. Сформовано також систему контролю за дотриманням законодавства при призначенні пенсій.

Починаючи із середини 2002 року усі функції з призначення, перерахунку та виплати пенсій зосереджено в єдиному органі - Пенсійному фонді України. Зазначимо, що передумовою цьому було проведення починаючи з січня 1999 року експерименту з передачі права призначення пенсій органами фонду. Дане нововведення було цілком обґрунтованим, адже до середини 2002 року органи праці та соціального захисту населення займалися виконанням не властивих їм функцій, а саме призначенням пенсій, в той час, як виплата їх була функцією Пенсійного фонду.

На сучасному етапі проводиться поетапне анкетування застрахованих осіб, за результатами якого створено додаткову електронну базу страхових свідоцтв. До кінця 2003 року органами Пенсійного фонду видано понад 12 млн. свідоцтв про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Триває розмежування джерел фінансування пенсій, призначених за різними пенсійними програмами. Законодавчо заборонена практика списання заборгованості з обов'язкових платежів до Пенсійного фонду.

Хоча головні напрями та структура реформованої пенсійної системи уже визначено, але її втілення в життя вимагає довгої та копіткої роботи, адже будь-яка реформа, а тим паче пенсійна, може успішно розвиватися лише за сукупності соціально-економічних позитивних чинників. Тому ефективне проведення пенсійної реформи, що дозволить розв'язати проблему соціального захисту людей похилого віку є, на сьогодні, одним із найважливіших завдань держави.

Аналізуючи систему соціального захисту необхідно перш за все враховувати, що вона є органічною складовою загальнодержавної системи перерозподілу сукупного продукту, що виробляється. Ефективність процесу виробництва сукупного продукту безпосередньо залежить від встановленого в суспільстві способу його перерозподілу. Таким чином, система соціального захисту відіграє важливу економічну роль, а відтак, в основу її функціонування теж мають закладатись перевірені практикою економічні закономірності. Одним зі шляхів вирішення цього завдання є створення системи соціального захисту на засадах соціального страхування. Виходячи з цього, а також враховуючи передовий світовий досвід, в Україні ще у 1993 р. було прийнято концептуальне рішення, відповідно до якого система соціального захисту в нашій державі створюється нині саме на засадах соціального страхування [25, с. 14].

В цьому контексті спрямування соціальної політики на законодавче закріплення норм і правил, які ставлять в пряму залежність рівень соціальної захищеності кожного конкретного громадянина від результатів його праці упродовж всієї трудової діяльності, стало стратегічно визначальним під час розробки законопроектів і побудови соціально справедливої і економічно обґрунтованої системи захисту громадян від найбільш широкої групи ризиків, притаманних будь-якому суспільству: настання інвалідності, втрати годувальника, а також ризику втрати доходів у зв'язку із виходом на заслужений відпочинок -- пенсію.

Старіння населення суттєво впливає на збільшення чисельності пенсіонерів, що поглиблює проблеми фінансового забезпечення пенсійної системи. Одночасно чинним законодавством України встановлено досить ранній вік виходу на пенсію. Внаслідок цих чинників на дату проведення перепису населення в Україні (5.12.2001р.) демографічне навантаження становило 411 осіб пенсійного віку на 1000 осіб працездатних.

Демографічне навантаження у майбутньому зростатиме, і пік його припаде на середину поточного століття. За умови збереження існуючого віку виходу на пенсію у 2050 році на 1000 осіб працездатного віку припадатиме 724 особи пенсійного віку [34, с.8].

До комплексу суміжних завдань, які постають перед державою одночасно з реформуванням пенсійної системи, необхідно зарахувати також такі, як високий рівень тінізації економіки, ще недостатній розвиток банківсько-фінансової системи, фондового ринку тощо.

У реформованій солідарній системі розмір пенсії залежатиме від розміру заробітної платні, з якої сплачувались пенсійні внески та страхового стажу, протягом якого вони сплачувались. Це здійснюватиметься шляхом впровадження системи персоніфікованого обліку відомостей про заробіток та сплату пенсійних внесків, на основі даних якої будуть призначатись і вплачуватись пенсії.

Більшість працюючих громадян України нині вже отримали свідоцтва застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Це означає, зокрема, що в Пенсійному фонді України кожному громадянину, який має таке свідоцтво, відкрита його особиста справа в автоматизованій системі персоніфікації внесків на пенсійне страхування, в якій спеціальними програмно-технічними засобами записується вся інформація про трудовий шлях людини, відображається заробітна плата за кожен місяць, премії, інші виплати, починаючи з 2000 року. Відповідно до записів у цій електронній пенсійній справі в майбутньому, коли людина виходитиме на пенсію, їй обраховуватиметься розмір щомісячної пенсійної виплати. Автоматична система побудована таким чином, що вся інформація може бути звірена з базою даних податкової інспекції і, при виявленні, можуть бути встановлені можливі розбіжності. Вся інформація в системі накопичується і зберігається впродовж всього терміну до виходу людини на пенсію, а потім ще досить тривалий час після призначення пенсії [17, с.22].

Види пенсійних виплат у солідарній системі

1) пенсія за віком - при досягненні пенсійного віку для чоловіків - 60 років та для жінок - 55 років та за наявності страхового стажу не менше 5 років;

2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання - за наявності необхідного страхового стажу в залежності від віку визнання застрахованої особи інвалідом. Розміри пенсій за віком обчислюватимуться у відсотках до розмірів пенсій за віком та з зарахуванням до страхового стажу періоду від дня визнання застрахованої особи інвалідом до дня досягнення нею загальновстановленого пенсійного віку;

3) пенсія по втраті годувальника - за наявності необхідного страхового стажу на момент смерті застрахованої особи, тривалість якого визначатиметься в залежності від віку, у якому застрахована особа померла.

Розмір пенсії за віком визначається за формулою (1.1.):

, (1.1.)

П - розмір пенсії, у гривнях;

Зп - заробітна плата застрахованої особи, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;

Кс - коефіціент страхового стажу застрахованої особи.

Коефіцієнт страхового стажу, який використовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою (1.2.):

, (1.2.)

Кс - коефіцієнт страхового стажу;

См - сума місяців страхового стажу;

Вс - величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%, а за період участі в солідарній і накопичувальній системах - 0,8%.

Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків - 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі 20 відсотків середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за попередній рік, яка визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

За наявності страхового стажу меншої тривалості, пенсія встановлюється пропорційно до наявного страхового стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.

Пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства).

Особи, визнані інвалідами, мають право на пенсію по інвалідності за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності:

- до досягнення особою 23 років включно - 2 роки;

- від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 3 роки;

- від 27 років до досягнення 31 року включно - 4 роки;

- для осіб 32 років і старше - 5 років.

Пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах:

- інвалідам І групи - 100 відсотків пенсії за віком;

- інвалідам ІІ групи - 90 відсотків;

- інвалідам ІІІ групи - 50 відсотків пенсії за віком.

Пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Інвалідам - чоловікам старше 60 років і жінкам старше 55 років пенсії по інвалідності призначаються довічно.

Пенсія у зв'язку із втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності у годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50% пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100% пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками[48, c.474]. Одним з найважливіших є питання про встановлення віку виходу на пенсію за новим законодавством. З огляду на світовий досвід, на несприятливу демографічну ситуацію в Україні, а також беручи до уваги різні точки зору щодо цього питання, потрібно зазначити, що проблема збільшення пенсійного віку існує. Для розв'язання даної проблеми реформоване законодавство передбачає надання кожній людині права самостійно приймати рішення стосовно виходу на пенсію у віці, визначеному чинним законодавством, чи продовжувати працювати далі. Особі яка набула право на пенсію за віком, але після досягнення пенсійного віку виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього строку, пенсія призначається за кожний повний рік страхового стажу після досягнення пенсійного віку у такому порядку (табл. 1.1.).

Таблиця 1.1 Порядок підвищення розміру пенсії за кожний повний рік страхового стажу після досягнення пенсійного віку [24, с.22]

Кількість років відкладеного виходу на пенсію за віком	Підвищення розміру пенсії, %
1	3,00
2	6,71
3	11,83
4	18,54
5	20,07
6	36,46
7	46,85
8	58,43
9	71,19
10	85,32

На відміну від багатьох інших країн з перехідною економікою, в яких проводилась пенсійна реформа, в Україні було прийняте справедливе рішення щодо вирівнювання прав сьогоднішніх та майбутніх пенсіонерів, аби дати можливість перерахувати пенсії за новою формулою і нинішнім пенсіонерам. Водночас державою гарантується, що жодна пенсія після перерахунку не зменшиться, і будуть збережені всі пільги при обчисленні стажу роботи, передбачені раніше діючим законодавством.

1.2 Доходи, як основне джерело пенсійного забезпечення

Початок 2004 року ознаменувався докорінним реформуванням усієї вітчизняної пенсійної системи. Поряд із солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування право на існування отримали і обов'язкова накопичувальна система, а також недержавні пенсійні фонди.

Розкриваючи вищевказане питання, слід найперше з'ясувати склад найважливіших учасників державного пенсійного страхування - страхувальників, застрахованих осіб, за рахунок яких формується «левова» частка доходів Пенсійного фонду України.

Згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що набув чинності з 1 січня 2004 року, платниками страхових внесків є:

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

Застраховані особи, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачують (або за яких сплачуються) страхові внески.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає також можливість добровільної участі у системі страхування. Таке право надається особам, які досягли 16-річного віку і не належать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому пенсійному страхуванню, в тому числі іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають та працюють на території України, а також громадянам України, які проживають та працюють за кордоном.

Кошти Пенсійного фонду зараховуються на єдиний рахунок Пенсійного фонду і зберігаються на окремих рахунках територіальних органів Пенсійного фонду в уповноваженому банку.

Облік надходжень і витрат коштів Пенсійного фонду здійснюють виконавчі органи Пенсійного фонду.

Платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування зобов'язані зареєструватися в територіальному органі Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням на протязі 10 днів. Після реєстрації платникові видається повідомлення, в якому вказано реєстраційний номер, та довідка для пред'явлення в банк при відкритті рахунку.

Так, станом на 01.01.2010 року в органах Пенсійного фонду України в Тернопільській області взято на облік 71558 юридичних та фізичних осіб, з них 40208 - платників внесків, в тому числі:

- 9177 - юридичні особи, з них платників страхових внесків 6525, з яких сплачують внески 5364 особи або 82,21%, що на 0,4 % більше у порівнянні до відповідного періоду минулого року. Платників єдиного податку - 1893;

- 759 - платників за спеціальною ставкою (ФСП), з яких сплачують внески 685 осіб або 90,3%;

- 31031 - фізичні особи, з них платників страхових внесків 2916, з яких сплачують внески 2040 або 69,96%, що на 24,9 % більше у порівнянні до відповідного періоду минулого року. Платників єдиного податку 22645 і платників фіксованого податку громадян - підприємців 5281, що в сумі на 2096 осіб менше у порівнянні з відповідним періодом минулого року;

- 31350 - особи, які не набули статусу страхувальника або втратили його;

- 189 - платники страхових внесків на добровільних засадах.

Аналізуючи чисельність платників органів Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, слід відмітити, що вона характеризується сталим зростанням.

Кількість платників страхових внесків, зареєстрованих і взятих на облік управлінням Пенсійного фонду України в Теребовлянському районі лише упродовж 2007 року зросла на 4641 особу, або на 7,8% у порівнянні з 2006 роком і становила на початок 2008 року 63876 осіб. Якщо ж порівнювати чисельність платників у 2008 році із відповідним показником 2007 року, то чисельність платників зросла на 6134 особи, або на 9,6%, у 2009 році відповідно на 1548 осіб, або на 2,2%.

Наочно зростання кількості платників протягом 2007-2009 років показано на рис. 1.1.

Рис. 1.1 Динаміка росту кількості платників протягом 2007-2009 рр.



Частина усіх зареєстрованих платників припадає на суб'єктів приватної форми власності - 50055, що становить 69,95% до загальної кількості, колективної - 7857 (10,98 %), загальнодержавної - 2862 (4,0 %), спільних підприємств - 36 (0,05%). На підприємства, які є власністю інших держав та міжнародних організацій припадає 14 (0,02%), платники взяті на облік з 1.01.2007 (класифікатор форм власності скасовано) - 8587 (12%), інші (без форми власності) - 2147 або 3% загальної чисельності платників (див. табл. 1.2.).

Таблиця 1.2 Структура платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за формами власності по Тернопільській області станом на 01.01.2010 р. [11]

Найменування	Кількість платників, осіб	Частка у загальній чисельності, %
Загальнодержавна Приватна Колективна Спільні підприємства Власність інших держав та міжнародних організацій Класифікатор форм власності скасовано Інші (без форми власності)	2862 50055 7857 36 14 8587 2147	4,00 69,95 10,98 0,05 0,02 12,00 3,00
Разом	71558	100

Для наочності даних, наведених у таблиці 1.2. розглянемо наступну діаграму (див. рис.1.2).

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, який здійснює керівництво та управління солідарною системою і, відповідно, акумулює основну частину усіх фінансових ресурсів пенсійної системи України. Крім страхових внесків бюджет Пенсійного фонду України формується за рахунок і інших джерел.

Безперечно, найважливішим джерелом формування бюджету Пенсійного фонду є сплата страхувальниками страхових внесків.



Рис. 1.2 Структура платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за формами власності по Тернопільській області станом на 01.01.2010 року

Згідно чинного законодавства базою для нарахування внесків для роботодавців є суми:

- фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників;

- допомоги з тимчасової непрацездатності (в тому числі і виплати допомоги відповідним фондом соціального страхування.

Для військових частин і органів виконавчої влади, які виплачують грошові забезпечення, об'єктом для нарахування внесків є суми грошового забезпечення.

Для підприємств, установ, організацій, які виплачують грошову компенсацію, допомоги базою для нарахування внесків є суми таких грошових компенсацій або допомог. Нарахування внесків передбачено лише починаючи з 01.01.2005р. проводиться із таких виплат:

-- допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

-- допомога по догляду за дитиною-інвалідом одному з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, піклувальників, опікунів, які фактично доглядають за такою дитиною, а також непрацюючим працездатним особам, які здійснюють догляд за інвалідом 1-ї групи або за престарілим. Оскільки виплату вищезазначених допомог здійснює Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності або орган соціального захисту населення (для незастрахованих осіб), то саме ці структури фактично є платниками страхових внесків до Пенсійного фонду.

Для Фонду соціального страхування на випадок безробіття і Фонду соціального страхування від нещасних випадків об'єктом для нарахування внесків є суми страхових виплат:

-- допомоги на безробіття;

-- щомісячних страхових виплат, які отримують непрацюючі особи (крім виплат у зв'язку зі смертю годувальника і пенсії за інвалідністю від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання);

- що сплачуються роботодавцями за працюючих осіб у сумі меншій від суми внеску із заробітку, який потерпілий мав до пошкодження здоров'я.

Для фізичних осіб -- СПД і членів їх сімей, які беруть участь у підприємницькій діяльності, а також для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно базою для нарахування внесків є суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи з фізичних осіб.

Для фізичних осіб - СПД, які обрали особливий спосіб оподаткування, не мають найманих працівників, і членів їх сімей, які беруть участь у підприємницькій діяльності, об'єктом для нарахування внесків є фіксований розмір внесків.

Для колективних і орендних підприємств, сільськогосподарських кооперативів, фермерських господарств, включаючи тих, які обрали особливий спосіб оподаткування, базою для нарахування внесків є суми доходу, який розподіляється між членами таких підприємств і підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Для добровільно застрахованих осіб (які досягли 16-річного віку і не належать до кола осіб, що підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, іноземці й особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які постійно проживають або працюють за кордоном) об'єктом оподаткування є суми, визначені договором про добровільну участь.

Зазначимо, що як і до проведення пенсійної реформи, у діючому законодавстві існує обмеження максимальної величини страхових внесків. Так, страхові внески до солідарної системи нараховуються і утримуються у межах максимальної величини, яка встановлюється законом про розмір страхових внесків. Ця максимальна величина визначається щорічно на рівні величини семи середніх заробітних плат попереднього року і не може бути меншою від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу, сукупного оподатковуваного доходу, з яких стягуються страхові внески до соціальних фондів.

Максимальна величина фактичних витрат на оплату праці найманих працівників (а також сукупного оподатковуваного доходу), на яку нараховуються (утримуються) страхові внески до Пенсійного фонду, з 01.11.2009 становить 11160 грн. на місяць з розрахунку на кожну фізичну особу - платника страхових внесків.

Об'єктом оподаткування для нарахування й утримання страхових внесків до Пенсійного фонду є нарахований сукупний оподатковуваний дохід, не зменшений на суму податку на доходи фізичних осіб, інших обов'язкових утримань з доходу.

Певні особливості механізму нарахування і сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування існують стосовно підприємств - платників фіксованого сільськогосподарського податку.

Значні зміни нове законодавство передбачає щодо розміру страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Так, починаючи із 2004 року розмір страхових внесків щорічно встановлюється Верховною Радою України відповідно до результатів актуарних розрахунків, виходячи з того, що вони повинні забезпечувати здійснення пенсійних виплат і соціальних послуг, а також покриття адміністративних витрат для забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Однак, до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до накопичувального фонду страхові внески, які перераховуються до солідарної системи страхувальниками і застрахованими особами, сплачуються в тому порядку і розмірах, що й до 01.01.2004р.

Важливим джерелом поповнення бюджету Пенсійного фонду є надходження додаткових платежів. Під додатковими платежами розуміють збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, що сплачуються при здійсненні операцій: з купівлі-продажу безготівкової валюти, з продажу ювелірних виробів із золота, платини і дорогоцінного каміння, при відчуженні легкових автомобілів, з виробництва та імпорту тютюнових виробів, з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, з надання послуг стільникового рухомого зв'язку.

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні легкових автомобілів сплачується у розмірі 3 % вартості легкового автомобіля, визначеної відповідно до договорів купівлі - продажу, довідок - рахунків торгівельних організацій, договорів міни, довідок органів митної служби, актів експертної оцінки вартості автомобіля, інших документів, що підтверджують цю вартість. Збір у розмірі 0,5% на обов'язкове державне пенсійне страхування з оперaцій купівлі-продажу безготівкової іноземної вaлюти за гривню сплачують юридичні особи - резиденти, нерезиденти, постійні представництва юридичної особи - нерезидента, влaсники корпоративних картрахунків іноземної вaлюти, бaнки - члени міжнародних платіжних систем, банки та фізичні особи, у тому числі нерезиденти, що здійснюють операції з купівлі продажу безготівкової іноземної вaлюти за гривню. Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з продажу ювелірних виробів із золота сплачуються у розмірі 5% вартості реалізованих ювелірних виробів із золота, дорогоцінного каміння і платини. Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі - продажу нерухомого майна сплачуються підприємствами, організаціями та установами незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно. у розмірі 1% від вартості нерухомого майна, зазначеного в договорі купівлі - продажу. Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з вартості послуг стільникового зв'язку сплачується у розмірі 7,5 % вартості будь-яких послуг стільникового рухомого зв'язку, сплаченої споживачами цих послуг оператором, що їх надає.

Станом на 1.01.2009 року надходження за додатковими ставками становлять 35580,9 тис. грн. Найбільші обсяги в загальних надходженнях складає збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, що сплачується при відчуженні автомобілів - 25940,5 тис. грн. (72,91%), при купівлі-продажу валюти - 3406,1 тис. грн. (9,57%), від купівлі нерухомого майна - 6171,9 тис. грн. (17,35%), надходження від продажу ювелірних виробів - 55,3 тис грн. (0,15%), від користування стільниковим зв'язком - 7,1 тис. грн. (0,02%) .

Для наочності наведених даних розглянемо наступну діаграму (рис. 1.3)

Рис. 1.3 Фактичні надходження коштів за додатковими ставками в Тернопільській області у 2008 році [11]

Одним із складових елементів дохідної частини бюджету Пенсійного фонду є надходження за регресними вимогами. Це відшкодовані підприємством, установою чи організацією (відповідачем) суми пенсій, виплачені органом Пенсійного фонду громадянам, яким заподіяно каліцтво або інше ушкодження здоров'я.

Орган Пенсійного фонду звертається із регресною вимогою до підприємства, (установи, організації), яке несе відшкодування. Підставою для подання відповідачам регресних вимог є фактична виплата пенсії, сума якої підлягає відшкодуванню за регресною вимогою, та наявність документів, що стверджують про заподіяння каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я.

У разі, коли каліцтво або інше ушкодження здоров'я сталося не тільки з вини відповідача, а й через грубу необережність потерпілого, сума пенсії, яка підлягає відшкодуванню, визначається пропорційно до провини потерпілого. Підприємства повинні також відшкодовувати органу Пенсійного фонду фактичні витрати на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах. При цьому, якщо громадянин працював на кількох підприємствах, то фактичні витрати на виплату пільгової пенсії покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи. Стаж роботи на останньому підприємстві враховується для визначення частки в повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсії на пільгових умовах.

Орган Пенсійного фонду щомісяця складає та надсилає платнику до 15 числа місяця, за який здійснюється відшкодування, повідомлення, в якому вказана сума зобов'язання. Протягом 10 календарних днів від дня отримання повідомлення підприємства зобов'язані сплатити зазначену суму.

Несвоєчасно перераховано суми на відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій вважаються боргом [2].

Якщо страхувальники несвоєчасно або не повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, а посадові особи, винні в порушенні законодавства несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.

В 2009 році до Управління Пенсійного фонду у Теребовлянському районі надійшло коштів за регресними вимогами в сумі 5277,61 грн., що у порівнянні з попереднім періодом більше на 2386,32 грн. або на 82,5%. Протягом 2008 року надходження за регресними вимогами мали тенденцію до зменшення, а у 2009 році навпаки - до збільшення (див.рис.1.4).

Рис. 1.4 Надходження коштів за регресними вимогами до Управління ПФУ в Теребовлянському районі у 2007-2009 рр.

1.3 Напрями використання коштів Пенсійного фонду України

Видатки Пенсійного фонду України формуються згідно законодавства з видатків за рахунок збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а також видатків за рахунок надходжень до Фонду з інших джерел. Указ Президента України «Про основні напрями реформування пенсійного забезпечення в Україні» від 10.04.1998р. №291/98 джерелами виплати пенсій передбачає:

- за рахунок страхових зборів - трудові пенсії;

- за рахунок бюджетних коштів - соціальні пенсії, а також виплата пенсій військовослужбовцям, державним службовцям, ветеранам війни, жителям гірських населених пунктів;

- за рахунок коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення - пенсії громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- за рахунок коштів Фонду соціального страхування на випадок безробіття - видатки, пов'язані з достроковим виходом працівників на пенсію, призначені відповідно Закону України «Про зайнятість населення» [5].

Розподіл коштів Пенсійного фонду України згідно чинного законодавства проводився на:

- виплату пенсій згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення»;

- допомогу малозабезпеченим пенсіонерам;

- витрати на поховання;

- утримання органів Пенсійного фонду;

- інші витрати, які проводилися за рахунок збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

- витрати за рахунок інших джерел.

За рахунок коштів державного бюджету фінансуються виплати наступних видів:

1) пенсій та допомоги військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби та їх сім'ям;

2) пенсій працівникам органів влади, які призначені згідно законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус державного службовця», «Про судово-медичну експертизу», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про національний банк України», «Про основні заходи соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку», «За особливі заслуги», а також витрати на доставку таких пенсій;

3) пенсій особам, які не мають необхідного стажу роботи для призначення трудових пенсій;

4) відшкодування Пенсійному фонду сум, які виплачуються за різними пенсійними програмами;

5) надбавок до пенсій, призначених згідно законів України «Про донорство крові та її компонентів», «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», «Про реабілітацію жертв політичних репресій»;

6) державних допомог пенсіонерам, які доглядають дітей;

7) компенсації різниці у пенсійному забезпеченні науковим працівникам, пенсії яким призначаються згідно Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність»;

8) фінансування додаткових заходів, пов'язаних із виплатою: а) пенсій багатодітним матерям та матерям інвалідів з дитинства; б) інвалідам зору І групи; в) не працюючим працездатним особам (інвалідам І групи).

Видатки бюджету формуються відповідно до програм, які визначають цілі і напрями спрямування коштів.

За рахунок власних надходжень провадиться фінансування наступних програм:

1. На пенсійне забезпечення осіб, пенсія яким призначена згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка передбачає виплату основного розміру пенсії, а також витрати на поховання та доставку пенсій та допомоги цій категорії пенсіонерів.

...