Доходи і видатки бюджету Пенсійного фонду України

Правильність нарахування і сплати збору з фактичних витрат па оплату праці перевіряють за розрахунково -- платіжною відомістю, касовими книгами та додатками до касових звітів, чековою книгою, виписками банку, авансовими звітами, Розрахунками збору, журналами ордерами 5 або 5а, звітами до податкових та статистичних органів. Також контролери можуть додатково вимагати статут підприємства, накази про прийняття на роботу і звільнення, трудові книжки працівників та накази про надання відпусток.

Керівники і відповідні посадові особи під час перевірки зобов'язані надавати письмові пояснення з питань, що перевіряються, виконувати вимоги органів Пенсійного фонду щодо усунення виявлених порушень.

За наслідками перевірки складається акт у двох примірниках і підписується особами, які проводили перевірку, керівником і головним бухгалтером підприємства. Один примірник акта передається керівникові та головному бухгалтеру підприємства, другий - для органу Пенсійного фонду. Посадові особи мають підписатися під результатами перевірки, навіть коли вони не згідні з ними. В такому випадку подають зауваження в письмовій формі до органу Пенсійного фонду, який розглядає їх в порядку адміністративного оскарження.

Платник має право звернутися зі скаргою до органів Пенсійного фонду, якщо існують сумніви щодо правильного визначення суми зобов'язань або прийняте рішення суперечить законодавству з питань оподаткування, або рішення виходить за межі компетенції контролюючого органу.

Позапланові перевірки органи Пенсійного фонду здійснюють у таких випадках:

а) за наслідками зустрічних перевірок виявлено факти, які свідчать про порушення суб'єктами підприємницької діяльності норм законодавства;

б) суб'єкт підприємницької діяльності - платник збору не подав у встановлений строк документів обов'язкової звітності ;

в) виявлено недостовірність даних, заявлених у документах обов'язкової звітності;

г) платник збору подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами контролюючого органу під час проведення перевірки;

д) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з суб'єктами підприємницької діяльності, якщо останній не подасть пояснень та їх документальних підтверджень на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом трьох робочих днів від дня отримання запиту.

Також перевірка може проводитися при зміні місця реєстрації й обов'язково проводиться у випадку зняття з обліку.

Про позапланові перевірки попереджати платників Пенсійний фонд не зобов'язаний.

Зазначимо, що відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, на них не поширюється податкове законодавство, проте більшість видів і механізмів відповідальності страхувальників за порушення нарахування та сплати страхових внесків схожі на передбачені податковим законодавством[2].

Своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками суми страхових внесків вважаються недоїмкою і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Розмір пені за несвоєчасну сплату страхових внесків відрізняється від встановленого податковим законодавством і становить 0,1% суми недоплати за кожний день прострочення платежу, що дорівнює 36,5% річних.

Нарахування пені згідно положень нового законодавства починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником.

Днем сплати пені вважається:

у разі перерахування сумі страхових внесків та/або сум фінансових санкцій у безготівковій формі з банківського рахунка страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, установою Державного казначейства України суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунка страхувальника, незалежно від часу зарахування на банківський рахунок органу ПФУ:

у разі сплати сум страхових внесків та/або сум фінансових санкцій готівкою -- день внесення страхувальником коштів у банківську установу чи відділення зв'язку для перерахування на банківські рахунки органу Пенсійного фонду [46, с.34].

Зазначимо, що відповідно до нового законодавства при невиконанні суб'єктами господарювання своїх зобов'язань щодо сплати страхових внесків передбачається застосування системи штрафних санкцій.

3.2 Персоніфікований облік платників страхових внесків

Інформатизація нашого суспільства - це глобальний процес, специфіка якого полягає в тому, що особливу роль здобуває збирання, накопичення, обробка, зберігання, передача та використання інформації на основі сучасних інформаційних технологій.

Світовий і вітчизняний досвід реформування корпоративних систем управління, особливо багаторівневих, підтверджує положення про те, що суттєве підвищення їхньої ефективності можливе тільки тоді, якщо такі складні системи, до яких належить і система Пенсійного фонду, функціонують із застосуванням корпоративної інтегрованої комплексної інформаційної технології.

Для сучасних корпоративних інформаційних технологій характерні такі ключові ознаки:

- розподіленість значної кількості користувачів - споживачів інформаційних послуг та джерел інформації, які знаходяться на різних адміністративно-територіальних рівнях ієрархічної моделі управління корпоративної системи;

- мультисервісність, тобто здатність покрити увесь спектр ключових управлінських та бізнес процесів для усіх категорій учасників системи з максимальним використанням єдиного сховища баз даних;

- єдині вимоги щодо технічного, програмного, телекомунікаційного та інформаційного і методично-правового забезпечення;

- максимальна насиченість типовими системними та прикладними програмними модулями для реалізації управлінської та бізнес-логіки на різних рівнях корпоративної інформаційної системи;

- прийнятна для користувачів вартість володіння системою, тобто вона має бути здатною до системної модифікації та масштабування нових функціональних і системотехнічних компонент без значної переробки, а експлуатаційні витрати також повинні бути у раціональних межах;

- захищеність - здатність системи забезпечувати тільки санкціонований доступ до даних та їх модифікації, функцій системи, в також збереження інформації у разі аварії.

Розвиток інформаційних технологій у сучасному світі дедалі більше тяжіє до інтегрованих, комплексних підходів при створенні великих корпоративних інформаційних систем, для яких використовуються спільні ресурси інфраструктурної частини, зокрема:

- операційна система;

- система управління обробкою баз даних (СУБД);

- підсистема управління та адміністрування, архівування та резервного копіювання,

- підсистема корпоративного друку;

- локальна обчислювальна мережа;

- глобальна корпоративна мережа;

- засоби телефонного зв'язку;

- корпоративна електронна пошта загального користування;

- засоби гарантованого електроживлення;

- підсистема комплексного захисту інформації;

- засоби аналізу інформації та прогнозування;

- засоби проектування, розробки прикладного програмного забезпечення. За наявності цих засобів досягається максимальна уніфікація частин корпоративної системи, що значно спрощує створення та здешевлює експлуатацію системи.

На сьогодні в органах Пенсійного фонду експлуатуються три базові інформаційні технології, зокрема: Система персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб (СПОВ); Система обліку страхових внесків (СОСВ); Автоматизована Система обробки пенсійної документації (АСОПД).

Наявність історично накопичених проблем технологічної та логіко-інформаційної несумісності зазначених вище інформаційних технологій та вкрай актуальна на майбутнє необхідність зниження вартості системотехнічного супроводу експлуатації функціональних підсистем Пенсійного фонду України зумовило розробку та затвердження у 2003 р.

Крім вимог щодо єдиного комп'ютерно-телекомунікаційного забезпечення, єдиної операційної системи та єдиної системи управління базами даних ключовою засадою є використання єдиної нормативно-довідкової бази даних і єдиного реєстру страхувальників (ЄРС).

Виконання завдань автоматизованої системи обліку сплати страхових внесків у районних відділах доходів (АРМ ООСВ) досягається через реалізацію наступного комплексу макрофункцій:

1. Облік платників внесків (ПСВ) - юридичних та фізичних осіб.

2. Облік розрахункових зобов'язань платників щодо сплати страхових внесків.

3. Обробка виписки банку та облік платежів платників до ПФУ.

4. Облік договорів розстрочки та мирових угод.

5. Облік адміністративних штрафів, дисконту, регресних вимог.

6. Облік відшкодування коштів на виплату пільгових пенсій.

7. Розрахунок фінансових санкцій та пені за різними видами нарахувань та платежів та облік сплати за такими нарахуваннями.

8. Облік платежів спрощеної системи оподаткування.

9. Облік добровільних внесків по укладених договорах добровільної участі в системі державного пенсійного страхування.

10. Ведення оперативної, місячної та квартальної звітності по основних показниках обліку сплати внесків та стикування з обласним рівнем обліку.

При цьому основною базою даних обліку в АРМ ООСВ є картки особового рахунка для кожного платника. На даний момент в системі обліку задіяно чотирнадцять видів карток особового рахунка, в кожній з яких за своїми правилами обліковується стан сплати боргів. Окремою підсистемою АРМ ООСВ ведеться обробка виписок банку, або ручний ввід «платіжок» та звітність по коштах у різних розрізах.

АРМ ООСВ має потужну систему відновлення, якщо система дасть збій, систему технологічного діловодства, систему ведення нормативно-довідкової інформації, стикування з зовнішніми системами - СПОВ та ЄРС.

Виконання завдань автоматизованої системи обробки документації одержувачів пенсій та допомоги на базі комп'ютерних технологій АСОПД/КОМТЕХ-\У у районних відділах призначення пенсій досягається через реалізацію відповідного комплексу функцій на таких ключових етапах:

Етап 1. Первинне призначення пенсій, обробка пенсійних документів та отримання результатів передбачає:

- внесення даних по заяві;

- внесення даних про трудовий стаж;

- розрахунок стажу;

- внесення даних про середньомісячний розмір заробітної плати для розрахунку пенсії, розрахунок заробітку для обчислення пенсії;

- внесення даних для встановлення надбавок, підвищення тощо;

- внесення даних про інвалідність;

- внесення даних про утриманців;

- визначення виду пенсії та розрахунок розміру пенсії;

- формування протоколів про призначення пенсії, про розрахунок заробітку, про розрахунок стажу;

- друк сформованих документів.

Етап 2. Перерахунки діючих пенсій, обробка пенсійних документів та отримання результатів:

- внесення даних по заяві пенсіонера;

- внесення даних у зв'язку зі зміною стажу роботи, розрахунок стажу;

- внесення даних у зв'язку зі зміною середньомісячного розміру заробітної плати для розрахунку пенсії, розрахунок заробітку для обчислення пенсії;

- внесення даних у зв'язку з набуттям або втратою права на надбавку, підвищення тощо;

- внесення даних по інвалідності у разі зміни групи інвалідності;

- внесення даних по втраті годувальника у разі зміни стану утриманців;

- внесення даних для продовження виплати пенсії без зміни суми до виплати для пенсій по інвалідності та по втраті годувальника;

- взяття на облік особової справи пенсіонера у зв'язку зі зміною місця проживання;

- визначення виду пенсії по внесених даних та розрахунок розміру пенсії;

- формування розпоряджень про перерахунок пенсії, про розрахунок заробітку, про розрахунок стажу;

- друк сформованих документів.

Етап 3. Формування та ведення особових рахунків.

Макрофункція «Формування та ведення особових рахунків» виконується після завершення функцій з призначення та перерахунку пенсій.

При цьому вона виконує відкриття електронного особового рахунка для вперше призначених та взятих на облік пенсійних справ.

У процесі відкриття особового рахунка провадиться присвоєння постійного номера особового рахунка, із первинних документів вносяться дані про спосіб виплати пенсії одержувачу, провадиться автоматичний контроль на коректність та сумісність уведених даних (наприклад, неможливо увести дані, які відсутні в нормативно-довідковій інформації по способах виплати для даного району) та кодування внесеної інформації відповідно до прийнятої в підсистемі ПВП нормативно-довідкової інформації.

Після реєстрації первинних документів та відкриття електронного особового рахунка відбувається формування запитів до БД Технологічного вузла для отримання актуальних даних про стан проведення масових розрахунків по нарахуванню пенсій за певний період (починаючи з дати первинного призначення) на Технологічному вузлі; отримання результатів запиту від Технологічного вузла - місяць останньої виплати в цілому по району (місту).

Етап 4. Контроль результатів розрахунків.

Зазначену функцію виконує спеціаліст, який має право контролю та затвердження результатів.

Якщо контроль результатів розрахунків є задовільним, що визначається функцією візування, то вказана функція передає зміни у електронній пенсійній справі електронному особовому рахунку до БД Технологічного вузла з метою передачі знятих з обліку записів до БД Центрального сховища та актуалізації діючих особових рахунків.

У разі відмови від затвердження виконується повторна обробка первинних документів, з можливим уточненням та формуванням відповідного запиту до Центрального сховища, Технологічного вузла.

Етап 5. Масова обробка по базі даних одержувачів пенсій.

Для реалізації функції «Масова обробка» визначаються параметри для проведення розрахунків по базі даних одержувачів пенсій на Технологічному вузлі Пенсійного фонду України.

Масова обробка провадиться з різною періодичністю: щомісяця виконуються операції з нарахування пенсій; по запиту, провадяться операції з проведення додаткового нарахування, масових перерахунків пенсій, вибірки різних даних із реєстру одержувачів пенсій.

Режим «Нарахування пенсій» здійснюється до початку виплатного періоду по усій базі особових рахунків по визначеному року, місяцю, способу виплати. В залежності від укладеної угоди з підприємствами зв'язку нарахування може провадитись декілька разів на місяць - по періодах, в залежності від дат виплати пенсій.

Визначення таких параметрів нарахування, як коефіцієнти індексації пенсій, межа малозабезпеченості для проведення індексації, граничні розміри цільових доплат для різних видів пенсій визначаються спеціалістами, відповідальними за виплату пенсій на підставі нормативних документів, що надсилаються Пенсійним фондом України.

Масові перерахунки пенсій провадяться у випадках прийняття на державному рівні постанов уряду про підвищення мінімальних розмірів пенсій, надбавок, підвищень, або про зміну механізму визначення розміру пенсію.

Розрахунки по визначених параметрах (рік, місяць початку перерахунків) із застосуванням оновленої нормативно-довідкової інформації підсистеми ПВП провадяться по діючій базі даних одержувачів пенсій.

Результатом проведення масових перерахунків є змінені розміри призначених пенсій у основному реєстрі Технологічного вузла ПФУ та формування документів: розпоряджень про перерахунки пенсій, які після перевірки та підписування відповідальними особами є обов'язковим паперовим документом для зберігання у пенсійній справі, та узагальнений список-розпоряджень по перерахунках пенсій, на підставі якого провадиться внесення змін у паперові особові рахунки спеціалістами з виплати пенсій[48, c.688].

Однією із концептуальних засад Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є ключова вимога Міжнародної організації праці щодо прав застрахованої особи на матеріальне забезпечення по страховому випадку за умови підтвердження страхового стажу як періоду, у якому щомісячно сплачуються відповідні страхові внески (особою, роботодавцем) у сумі не меншій, аніж мінімальний страховий внесок.

Розроблена і впроваджена Пенсійним фондом України корпоративна інформаційна технологія персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб займає важливе місце у багатовекторній системі заходів щодо реформування пенсійної системи та соціального страхування у державі в цілому.

Суть та мета запровадження системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб пов'язана з необхідністю створення базової інформаційної платформи для переведення пенсійної системи на принципи пенсійного страхування з використанням новітніх інформаційних технологій для збирання, оброблення, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне страхування відомостей про фізичних осіб, що пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням[48, c.694].

Розбудова СПОВ розпочата після підписання Президентом України Указу від 04.05 98 № 401/98 «Про заходи щодо впровадження обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування» та відповідних постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.98 № 794 і від 08.06.98 № 832, які регламентували основні положення про персоніфікований облік та необхідні заходи щодо його впровадження до 01.01.2004 року.

Україна за останні десятиліття досягла суттєвого прогресу. Ще наприкінці ХХ століття колишня система соціального захисту «цікавилась» особою тільки починаючи з моменту її виходу на пенсію, нині ж - з моменту початку трудової діяльності. Колишня система обліковувала лише пенсіонерів, чинна - пенсіонерів та платників. В управліннях Пенсійного фонду встановлені та функціонують інформаційні кіоски, за допомогою яких кожен платник внесків отримує доступ до накопичених в системі персоніфікованого обліку даних, а кожен пенсіонер отримує доступ до даних пенсійної справи.

На підставі відомостей, поданих страхувальниками, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб. У цій картці накопичуватимуться за весь період трудового життя всі дані про заробіток, страхові внески до Пенсійного фонду, а також відомості про стаж роботи з усіх місць роботи та інші відомості, необхідні для правильного призначення пенсії . Розглянемо Напрямки використання територіальними органами Пенсійного фонду відомостей, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

На кожну застраховану особу відкривається персональна облікова картка, в якій використовується постійний ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.

Персональна облікова картка застрахованої особи повинна містити такі відомості:

1) умовно-постійна частина персональної облікової картки:

- модифікований ідентифікаційний номер;

- прізвище, ім'я та по батькові на поточний момент;

- прізвище при народженні;

- дата народження;

- місце народження;

- стать;

- адреса постійного місця проживання;

- серія, номер і назва документа, з якого взято відомості до персональної облікової картки;

- громадянство;

- відомості про членів сім'ї, які знаходяться на утриманні застрахованої особи, та її дітей;

- номер телефону (за згодою);

- відмітка про смерть.

2) частина персональної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід) та розмір сплачених страхових внесків:

- ідентифікаційний номер страхувальника;

- рік, за який внесено відомості;

- розмір страхового внеску до Пенсійного фонду за відповідний місяць;

- сума сплачених страхових внесків до Пенсійного фонду за відповідний місяць;

- страховий стаж;

- ознака особливих умов праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні;

- сума заробітної плати (грошового забезпечення, доходу), з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць;

- сума доходу (прибутку) осіб, які провадять підприємницьку діяльність і обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент).

3) частина персональної облікової картки, яка відображає сплату за рахунок коштів Пенсійного фонду пенсії застрахованій особі за місяцями:

- дата, з якої призначено пенсію;

- місяць нарахування (перерахунку, індексації) пенсії;

- сума періодів страхового стажу;

- коефіцієнт страхового стажу;

- коефіцієнт заробітної плати (доходу);

- заробітна плата (дохід) для обчислення, перерахунку, індексації пенсії;

- розмір пенсії для виплати;

- запис про членів сім'ї, які знаходяться на утриманні застрахованої особи.

4) частина персональної облікової картки, яка відображає стан пенсійних активів застрахованої особи або здійснення виплат спадкоємцям накопичувального пенсійного рахунку:

- сума заробітної плати (грошового забезпечення, доходу), з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць;

- розмір та сума сплачених страхових внесків на накопичувальний пенсійний рахунок за відповідний місяць;

- сумарний розмір інвестиційного доходу за попередні періоди;

- чиста вартість пенсійних активів;

- загальна кількість одиниць пенсійних активів;

- сума коштів, перерахована страховій організації, обраній застрахованою особою, для оплати договору страхування довічної пенсії і дата перерахування цих коштів;

- сума одноразової виплати, сплаченої відповідно до статті 56 цього Закону, і дата її виплати;

- відмітка про смерть застрахованої особи[48, c.696].

Персональна облікова картка застрахованої особи зберігається в Пенсійному фонді протягом усього життя цієї особи, а після її смерті - протягом 75 років на паперових носіях та в електронному вигляді за наявності засобів, що гарантують ідентичність паперової та електронної форм документа.

Первинна звітність до СПОВ формується з використанням документальних джерел первинного бухгалтерського обліку та обліку кадрів у страхувальника.

Джерелом даних для Заяви на реєстрацію платника страхових внесків у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування є відомості із реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців.

У 2004 році Пенсійним фондом України розроблено новий Порядок формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, який затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 10.06. 2004 № 7 - 6 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.08.2004 р. за № 1000/9599.

Серед найважливіших нововведень нового Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є:

- запровадження нового переліку кодів категорій страхувальників, який сформовано з урахуванням вимог статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;

- запровадження нового переліку кодів категорій за страхованих осіб та відповідних кодів об'єктів нарахування страхових внесків з урахуванням вимог статей 11,12,19,20,24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Для полегшення прийняття адекватних рішень відповідальною особою від страхувальника у процесі визначення відповідності конкретної категорії застрахованої особи і необхідного об'єкта нарахування та розміру ставки страхового внеску у зазначеному порядку використовують Таблицю відповідності кодів категорії застрахованої особи та кодів об'єкта нарахування і розмірів ставок страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

У зазначеній «Таблиці відповідності» для кожної із 20-ти категорій застрахованих осіб сформульовано визначення суті об'єкта нарахування страхових внесків та відповідного розміру страхового внеску.

Методика використання кодів підстав для обліку спеціального стажу залишилася без змін, тобто відповідає чинній.

Відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, згідно із статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», використовуються територіальними органами Пенсійного фонду для:

- підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

- обчислення страхових внесків;

- визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання пенсійних виплат;

- визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат;

- надання застрахованій особі на її вимогу.

Обмеження використання накопичених у Пенсійному фонді України відомостей персоніфікованого обліку:

Персоніфіковані відомості про застрахованих осіб належать до відомостей, які містять конфіденційну інформацію з обмеженим правом доступу, що є власністю держави.

Особи, які мають доступ або користуються відомостями, що містять в системі персоніфікованого обліку, за незаконне розголошення цих відомостей несуть відповідальність згідно із законом.

Пенсійний фонд забезпечує комплекс організаційних та технічних заходів, спрямованих на захист відомостей, що містяться в системі персоніфікованого обліку, в тому числі забезпечує обмеження кола службових осіб, які в силу своїх службових обов'язків мають доступ до відомостей, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Надання інформації з бази даних системи персоніфікованого обліку за запитом інших організацій, установ, фізичних осіб допускається лише за рішенням суду та у інших законодавчо визначених випадках.

Для забезпечення ефективної взаємодії застрахованої особи та страхувальника і страховика новим Законом передбачено чіткий перелік прав, обов'язків та відповідальності, як застрахованих осіб так і їх страхувальників, зокрема:

1) Застрахована особа має право:

- отримати у встановленому законодавством порядку свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування і пред'являти його при прийомі на роботу та на вимогу посадових осіб Пенсійного фонду;

- отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, у тому числі у письмовій формі;

- вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі у судовому порядку;

- оскаржувати в установленому порядку дії страхувальника, органів Пенсійного фонду. Застрахована особа зобов'язана:

- своєчасно сплачувати у ПФУ страхові внески;

- своєчасно подавати звіти про страхові внески, якщо вона є самозайнятою особою;

- повідомляти органи ПФУ про зміну даних, що вносяться до її персональної картки у СПОВ, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення.

2) Страхувальник має повноваження:

- вимагати від застрахованої особи страхове свідоцтво, а у разі його відсутності організувати його одержання;

- повідомляти територіальні органи ПФУ про зміну відомостей про застраховану особу, що вносяться до системи персоніфікованого обліку;

- допускати посадових осіб органів ПФУ до перевірок достовірності поданих відомостей про застрахованих осіб;

- виконувати інші вимоги діючих нормативно-правових документів, які врегульовують в Україні правила обліку заробітної плати/доходу та нарахування і сплати страхових внесків до ПФУ (особливості організації персоніфікованого обліку в умовах дії нового Закону буде врегульовано новим Положенням після його затвердження Кабінетом Міністрів України).

За неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються у системі персоніфікованого обліку, та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду на страхувальника накладається штраф у розмірі 10 відсотків від суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків від зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян[7].

Отже, цілями впровадження персоніфікованого обліку є:

- створення умов для призначення пенсії відповідно до результатів праці кожної застрахованої особи;

- забезпечення достовірності відомостей по стаж та заробіток, що визначають розмір пенсії;

- зацікавлення застрахованих осіб в сплаті страхових внесків;

- створення умов для контролю за виплатами;

- інформаційна підтримка прогнозування видатків на виплату пенсій та визначення тарифів страхових внесків.



3.3 Пенсійна реформа як засіб вдосконалення системи пенсійного страхування

В умовах докорінних змін, які відбувались в суспільстві в перше десятиріччя становлення незалежної Української держави, соціальна політика вимушено зводилась переважно до надання мінімальної допомоги соціально вразливим верствам населення. За умов стабілізації, економічного зростання, закріплення ринкових відносин, зокрема, відносин власності, які змінили соціальну структуру суспільства, переорієнтація державної політики у напрямі створення нових інститутів соціального захисту громадян, на базі яких формується економічне підґрунтя, є закономірним і об'єктивно обумовленим процесом.

Метою реформування пенсійної системи є забезпечення належного рівня життя людей похилого віку на засадах соціальної справедливості, гармонізації відносин між поколіннями та сприяння економічному зростанню.

Пенсійна реформа має здійснюватися на системних засадах, перевірених досвідом інших країн та адаптованих до українських умов, а саме:

- соціальної справедливості, прийнятності, розуміння та підтримки реформи широкими верствами населення;

- свободи вибору, підвищення зацікавленості і відповідальності громадян за свій добробут у старості;

- економічної обґрунтованості та фінансової спроможності і стійкості пенсійної системи;

- сприяння зростанню національних заощаджень та економічному розвитку країни;

- захищеності від політичних ризиків[38, c.24].

Пенсійні системи удосконалюються практично в усьому світі, і в першу чергу в країнах з високорозвиненими суспільними відносинами. Це зумовлено тенденціями старіння населення. Тому, крім підвищення пенсійного віку, запроваджуються інші, побудовані на принципово нових засадах, системи пенсійного забезпечення, які розосереджують ризики і послаблюють їхній вплив.

Для цього у світовій практиці дедалі ширше застосовується багаторівнева система пенсійного забезпечення, яка має три складові -- солідарну (перший рівень), обов'язкову накопичувальну (другий рівень) та додаткову або добровільну накопичувальну (третій рівень). Таке поєднання забезпечує соціальні гарантії та фінансову стабільність пенсійної системи. Адже солідарна і накопичувальна системи підвладні впливу різних ризиків: перша вразлива щодо демографічних ризиків і досить стійка до інфляційних, а друга - навпаки. Реформована солідарна складова враховуватиме інтереси малозабезпечених верств населення, а накопичувальна -- стимулюватиме до пенсійних заощаджень усіх громадян, особливо з більш високими доходами.

Для України найбільш прийнятною є багаторівнева пенсійна система. З урахуванням цього пенсійну реформу слід проводити за трьома напрямами: реформування солідарної системи, створення обов'язкової накопичувальної системи і розвиток добровільної накопичувальної системи.

Солідарна система має запобігати бідності серед осіб похилого віку через перерозподіл частини коштів Пенсійного фонду в інтересах громадян, які одержували низькі доходи.

Основною метою запровадження накопичувальної пенсійної системи є підвищення розміру пенсій за рахунок доходу, отриманого від інвестування частини пенсійних внесків громадян. При цьому пенсійні кошти мають накопичуватись як шляхом обов'язкового пенсійного страхування, так і створенням додаткових (добровільних) пенсійних заощаджень.

На початкових етапах реформи пенсійне забезпечення осіб, які не братимуть участі в обов'язковій накопичувальній системі, здійснюватиметься за рахунок коштів солідарної системи.

Успішне реформування пенсійної системи вимагає створення економічних передумов, а саме:

- зростання виробництва, зміцнення фінансового стану підприємств і відповідне нарощування фінансових можливостей пенсійної системи;

- розширення продуктивної зайнятості населення, мінімізація прихованого безробіття, тіньової зайнятості, захист трудових і соціальних інтересів громадян України на іноземних ринках праці;

- погашення заборгованості із заробітної плати, підвищення її розміру і збільшення питомої ваги у валовому внутрішньому продукті;

- розширення бази сплати пенсійних внесків за рахунок охоплення пенсійним страхуванням усіх категорій юридичних і фізичних осіб;

- припинення практики списання та реструктуризації заборгованості перед Пенсійним фондом;

- скасування пільг у сплаті пенсійних внесків і заборону запровадження нових пільг у виплаті пенсій без визначення джерел їх фінансування;

- переведення фінансування виплат пенсій сільським пенсіонерам і пільговим категоріям їх одержувачів з Пенсійного фонду на Державний бюджет, корпоративні та професійні пенсійні фонди [20, c.32].

Обсяг поставлених перед пенсійною реформою завдань, як і перед реформуванням будь-якого іншого сектора соціально-економічних відносин, є надзвичайно високим. Адже пенсійна система в Україні є найбільшим і одним з найчутливіших до економічних негараздів соціально-економічним інститутом, який охоплює понад 13 млн. пенсіонерів, близько 15 млн. платників пенсійних внесків. У системі працюють більше 30 тисяч спеціалістів Пенсійного фонду і тисячі фахівців системи Міністерства праці та соціальної політики України. Додатково пенсійна система обслуговує виплати пенсій військовим пенсіонерам, суддям, особам, які постраждали внаслідок аварії па ЧАЕС, державним службовцям і багатьом іншим категоріям громадян. Кошти пенсійної системи становлять майже половину річного державного бюджету[33, c.12].

Пенсійна реформа за масштабом є одним з найбільших реформаторських процесів, які нині відбуваються в українському суспільстві. І очевидно, що від ефективної її реалізації значною мірою залежить ефективність реформування всіх сфер соціально-економічного життя суспільства.

Таким чином, необхідно підкреслити важливість практичного значення пенсійної реформи для реального підвищення добробуту кожного окремо взятого громадянина України, не залежно від того чи це пенсіонер, чи робітник, чи підприємець, чи навіть особа, яка за тих чи інших обставин тимчасово втратила роботу. Пенсійна система так чи інакше працюватиме на користь кожного громадянина, створюючи гарантії його майбутньої забезпеченої старості.

Сутність реформування солідарної системи полягає у забезпеченні, з одного боку, базових принципів соціальної рівності, однакового для всіх захисту від бідності у похилому віці, поступового підвищення розмірів пенсій відповідно до державних соціальних гарантій, а з іншого - у ліквідації соціальних відмінностей, пільг та привілеїв. За таких умов солідарна система зможе забезпечити мінімальний достаток на старість усім, хто працював.

Обов'язковою умовою гарантованого і ефективного виконання солідарною системою своїх функцій є усунення об'єктивних і суб'єктивних чинників, накопичених за час її існування. З цією метою необхідно:

- забезпечити обов'язковість державного пенсійного страхування всіх без винятку працюючих громадян і поступово перейти до паритетної сплати пенсійних внесків - порівну роботодавцями та найманими працівниками. За тих, хто не працює з поважних причин (здійснює догляд за малолітніми дітьми, інвалідами, проходить військову службу), внески мають сплачуватися з коштів Державного бюджету;

- встановити порядок визначення пенсій виключно на основі персоніфікованого обліку пенсійних внесків. До стажу, що дає право на пенсію, мають зараховуватись тільки ті періоди, за які сплачено обов'язкові пенсійні внески. Трудовий внесок і пенсія громадян повинні обчислюватися на основі персоніфікованого обліку за весь період трудової діяльності. Для осіб, які не працювали і не сплачували пенсійних внесків, слід зберегти соціальні виплати з коштів Державного та місцевих бюджетів, а не за рахунок пенсійних заощаджень працюючих громадян.

Пенсії мають обчислюватися лише з тієї суми доходу, з якої сплачені внески. Обмеження максимальної суми доходу, з якої сплачуються внески, необхідно щорічно коригувати з урахуванням динаміки середньої заробітної плати.

Вдосконалити механізм фінансування дострокових пенсій та їх призначення. Дострокові пенсії повинні фінансуватися за рахунок роботодавців, що заохочуватиме їх до запровадження нових технологій, поліпшення - умов та охорони праці, зменшення чисельності працюючих у шкідливих умовах.

Запровадити сплату єдиного страхового внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, доручивши це Пенсійному фонду. В результаті можна буде уникнути зростання навантаження на фонд заробітної плати, дублювання функцій різними фондами соціального страхування та зменшити адміністративні видатки.

Передбачити економічні стимули для пізнішого виходу людей на пенсію шляхом прогресивного підвищення розміру пенсії за кожний рік роботи після досягнення пенсійного віку.

Забезпечення соціальної справедливості, економічної обґрунтованості та фінансової стабільності пенсійної системи настійно вимагає запровадження накопичувальної її складової - (другий рівень). Це означає, що усі працівники зобов'язані відкладати частину зароблених коштів на старість і вносити її в Накопичувальний пенсійний фонд. А отже, після досягнення пенсійного віку кожен буде одержувати додатково до виплат за солідарною системою пенсію з обов'язкової накопичувальної системи.

Ця система передбачає більшу, ніж солідарна, свободу вибору і одночасно відповідальність працівника.

Основні завдання запровадження обов'язкової накопичувальної системи:

- підвищення рівня пенсій за рахунок отримання інвестиційного доходу;

- посилення залежності розміру пенсії від пенсійних внесків роботодавців і найманих працівників;

- забезпечення права успадкування коштів пенсійних внесків спадкоємцями у разі передчасної смерті застрахованої особи;

- формування на основі пенсійних внесків інвестиційного капіталу;

- розосередження ризиків фінансування виплати пенсій між солідарною і обов'язковою накопичувальною системами;

- удосконалення управління системою пенсійного забезпечення за рахунок передачі недержавним компаніям функції управління активами Накопичувального пенсійного фонду;

- створення дієвих механізмів захисту майнових прав та інтересів застрахованих осіб[16, c.21].

Важливою умовою запровадження обов'язкової накопичувальної системи є правильний вибір Урядом моделі її адміністрування (централізованої, децентралізованої чи іншої), використання переваг різних моделей, світового досвіду, а також урахування особливостей внутрішньої соціально-економічної ситуації.

Це ж стосується і питання вибору банківської чи небанківської фінансової установи або мережі таких установ, які мають обслуговувати накопичувальну пенсійну систему.

Добровільна (додаткова) накопичувальна система (третій рівень) розрахована на людей, які хочуть і можуть створити більші заощадження на старість. У рамках такої системи фінансуються і дострокові пенсії. Кожен громадянин повинен мати можливість обрати ту форму заощаджень, якій він довіряє найбільше. Тому право здійснення добровільного пенсійного забезпечення необхідно надавати не тільки пенсійним фондам, а й банкам та небанківським фінансовим установам.

Основні завдання запровадження добровільної (додаткової) накопичувальної системи:

- формування законодавчої та нормативної бази для створення і функціонування недержавних пенсійних фондів;

- залучення до створення пенсійних фондів банків та небанківських фінансових установ;

- сприяння накопиченню добровільних пенсійних заощаджень громадян у банках та небанківських фінансових установах;

- створення професійних та корпоративних пенсійних фондів, які акумулювали б кошти для виплати пільгових пенсій;

- запровадження обов'язкової сплати додаткових пенсійних внесків за рахунок коштів роботодавців на підприємствах з шкідливими умовами праці;

- визначення пенсій залежно від накопиченої суми пенсійних внесків та інвестиційного доходу;

- чітке визначення вимог та критеріїв, пов'язаних із заснування недержавних пенсійних фондів, управлінням ними та їхніми активами;

- розмежування пенсійних коштів та інших активів банків і небанківських фінансових установ, які обслуговують пенсійні програми;

- заборона виконання однією юридичною особою функцій накопичення та зберігання пенсійних активів і управління ними;

- забезпечення інформаційної відкритості для вкладників пенсійних коштів діяльності недержавних пенсійних фондів, банків та небанківських фінансових установ, які обслуговують пенсійні програми[16, c.22].

У процесі переходу до багаторівневої пенсійної системи тривалий час (за оцінками експертів, 25 - 30 років) потрібно буде виконувати подвійні зобов'язання: виплачувати пенсії тим, хто отримує їх лише з солідарної системи, і водночас спрямовувати частину коштів на формування обов'язкових індивідуальних пенсійних заощаджень. За таких умов не виключена поява дефіциту коштів у солідарній пенсійній системі, що спонукатиме до пошуку джерел їх компенсації. Потреба у додаткових коштах для виконання подвійних зобов'язань буде максимальною на перших порах реформування пенсійної системи і надалі поступово зменшуватиметься за рахунок скорочення чисельності осіб, які отримують пенсію виключн з солідарної системи. За прогнозами, у 2002 - 2006 роках в Україні складеться найбільш сприятлива демографічна ситуація для запровадження обов'язкової накопичувальної системи з найменшими фінансовими витратами. Нею треба оптимально скористатися, оскільки після зазначеного періоду утримання однорівневої солідарної системи і запровадження накопичувальної буде обходитися значно дорожче.

Важливою і необхідною умовою запровадження багаторівневої системи є перехід на паритетну систему сплати пенсійних внесків - порівну роботодавцями та найманими працівниками.

Трохи більше року минуло відтоді, як набрали чинності Закони України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про недержавне пенсійне забезпечення». З прийняттям цих Законів Україна остаточно перейшла до принципово нової системи пенсійного забезпечення, яка базується на солідарних виплатах за рахунок страхових внесків і добровільних накопиченнях на рахунках громадян, а з часом і обов'язкових накопичень в рамках загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

І хоча часу після прийняття нового Закону пройшло ще небагато, вже сьогодні відчутні його позитивні результати: значно зріс середній рівень пенсійних виплат порівняно з 2003 роком. Закон забезпечив і перерахунки пенсій старим пенсіонерам, і призначення пенсій за новими нормами, саме такими, які відображають розмір залежно від тривалості страхового стажу і того заробітку, з якого сплачуються внески. Все це переконує людину в тому, що її праця буде врахована, коли вона вийде на пенсію.

З початку 2004-го року українці живуть за новим пенсійним законом, потроху звикаючи до нових реалій і нових вимог.

За великим рахунком, і ті, хто толерантно сприймає перші здобутки реформи, і затяті її критики сходяться в найголовнішому. Усім хочеться, щоб в результаті реформи виграв пенсіонер - і сьогоднішній, і майбутній. Зауважимо, що такий от загальний “хепі-енд” більшість країн, які значно раніше за Україну почали здійснювати пенсійну реформу, не мали на меті. Адже там реформа розрахована лише на майбутнього пенсіонера, а тому її позитивні наслідки громадяни починають відчувати через десяток-другий років.

Україна ж взяла на себе сміливість і відповідальність обрати інший шлях. Реформуючи свою пенсійну систему, вона виходила з інтересів як людей похилого віку, так і працюючих громадян, дотримуючись принципу соціальної справедливості: для всіх мешканців держави механізм нарахування і призначення пенсій повинен бути однаковий - залежно від кількості відпрацьованих років і розміру зарплати, а не року народження.

Однак про переваги нової пенсійної системи можливо і потрібно говорити вже сьогодні. Зупинимось тільки на основних:

- законодавчий перехід від пенсійного забезпечення (пенсійної зрівнялівки) до пенсійного страхування;

- створення трьохрівневої пенсійної системи, що стане захисним механізмом від демографічної кризи, подальшого зубожіння нинішніх та майбутніх пенсіонерів, а також започаткує в національній економіці внутрішнє інвестування;

- пряма залежність розміру пенсій від заробітної плати, з якої сплачено внески, та страхового стажу;

- порівняно пристойні трудові пенсії тим, кому їх було перераховано за новим законодавством;

- легалізація заробітної плати, адже до розрахунку пенсії включатиметься тільки офіційно виплачена заробітна плата; зарплата в конверті - це втрачений в майбутньому розмір пенсії;

- пенсійна реформа неминуче прискорить реформу оплати праці, адже всі вже нарешті зрозуміли, що нормальної пенсії не буде, якщо не буде нормальної заробітної плати.

В останньому, лютневому (2005 р.) звіті фахівці Світового банку розширили тлумачення поняття «багаторівнева пенсійна модель». Якщо у 1994-му було запропоновано ідею пенсійної системи, що ґрунтується на трьох «стовпах», то 2005 року таких «стовпів» (в Україні замість цього слова використовують термін «рівні» - tіег) стало вже п'ять:

- базовий (нульовий), або так званий універсальний рівень - фінансована за рахунок загальних податків соціальна сітка безпеки, метою якої є запобігання бідності;

- перший рівень - обов'язкова державна солідарна пенсійна система визначених виплат;

- другий - обов'язкова накопичувальна пенсійна система з визначеними внесками (або обов'язкова система індивідуальних пенсійних заощаджень);

- третій - добровільні додаткові пенсійні заощадження;

- четвертий, нефінансовий і навіть неформальний, рівень має охоплювати ширший спектр соціальної політики, як-то підтримка осіб похилого віку їхніми сім'ями, забезпечення доступу до медичних та житлово-комунальних послуг.

Оскільки Світовий банк зробив вагомий внесок у просування ідеї пенсійної приватизації, усе це виглядає як вимушена корекція колись ним пропонованого курсу.

Фахівці Банку закликають відійти від монополії однорівневих систем і наголошують, що першочерговими цілями пенсійної системи є забезпечення осіб похилого віку адекватним, реальним, сталим та надійним доходом у старості:

- адекватний стосується абсолютного та відносного рівня, тобто зменшення масштабів бідності та належне заміщення пенсією заробітної плати;

- реальний стосується фінансових можливостей платників податків і суспільства;

- сталий означає фінансову послідовність пенсійної програми сьогодні та в майбутньому;

- надійний - спроможність протистояти головним викликам, спричиненим економічними, демографічними, соціальними та політичними ризиками.

А другорядною метою тепер називають сприяння загальному економічному розвиткові. Йдеться як про мінімізацію негативних наслідків (наприклад, на ринку праці), так і про внесок у досягнення позитивних результатів (наприклад, у розвитку фінансового ринку).

Значні коливання та обвали на світових фінансових ринках останнього десятиліття спонукали пенсійних реформаторів дещо стримати ентузіазм щодо обов'язкової накопичувальної пенсійної системи. Фахівці Банку застерігають, що політичні маніпуляції (такі, наприклад, як на початку третього тисячоліття в Аргентині) можуть перетворити накопичувальну систему на оману. Хоча ще порівняно недавно прихильники пенсійної приватизації пропонували її як єдину модель, котру можна впровадити в будь-якій країні [45, c.101].

Насправді розподіл благ серед населення у кожній окремо взятій державі визначається не економічними обмеженнями, а передусім домінуючими у суспільстві моральними цінностями. Проте надійна пенсійна реформа має гарантувати адекватні пенсії у майбутньому шляхом фінансової збалансованості між податками і виплатами. її успішне здійснення в Україні потребує певних передумов, які ми для зручності подаємо у вигляді таблиці 3.2.



Таблиця 3.2 Передумови успішного реформування пенсійного забезпечення в Україні

Передумова	Важливо для солідарної системи	Важливо для приватної системи
Рішуча готовність уряду та Верховної Ради відповідально поставитися до створення необхідного і стабільного політичного економічного та регулятивного середовища. Наявність достатнього інтелектуального та організаційного потенціалу.	х	х
Здатність уряду підтримувати макроекономічну стабільність (економічне зростання, контрольована інфляція, стабільна валюта, низький рівень безробіття)	х	х
Адміністративна спроможність збирати податки	х	х
Забезпечення фінансової стабільності солідарної пенсійної системи	х
Наявність реального плану фінансування дефіциту солідарної системи на перехідний період (для впровадження обов'язкової накопичу вальної системи)	х	х
Ефективне регулювання та надійність фінансового сектора, довіра до нього у добре проінформованого населення		х
Наявність ринкової інфраструктури і надійних інструментів для інвестування пенсійних коштів		х
Дієздатність приватного сектора, розвинуте корпоративне управління (визначеність структури корпоративної власності)		х

Отже, не відкидаючи різних, іноді полярних думок та пропозицій щодо реформування пенсійної системи, досвіду інших країн у цій сфері, стратегія реформи та кожен крок на її шляху повинні будуватися на основі розумного компромісу, ретельно виважених рішень, підкріплених реальними можливостями їх реалізації та максимально враховуючими потреби і особливості розвитку нашого суспільства на сучасному етапі.



Висновки

Сучасний етап соціально-економічного розвитку нашої країни потребує створення ефективної системи пенсійного забезпечення, адекватної потребам демократичного суспільства, до побудови якого прагне Україна шляхом забезпечення надійного захисту людей похилого віку від бідності, гарантуванням їм належних умов життя після виходу на пенсію.

На основі аналітичних та узагальнених даних Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та Управління Пенсійного фонду України в Теребовлянському районі, використовуючи комплекс методів дослідження (метод системного аналізу, метод порівняння та аналогії тощо), було розглянуто одну із важливих сфер соціального захисту населення - систему пенсійного забезпечення.

Підсумовуючи результати проведеного наукового дослідження, слід відмітити, що розподільча система пенсійного забезпечення, яку ми отримали у спадок від командно - адміністративної економіки, існує за рахунок нарахувань на зарплату працюючих, які сплачує роботодавець, а сам майбутній пенсіонер не бере участі у формуванні власної пенсії, перебуває у глибокій кризі. Роботодавець, як правило, намагається зменшити суми відрахувань, виплачуючи зарплату із тіньового обороту або нараховуючи її та затримуючи виплати. На даний час намітились тенденції до її реформування в напрямку створення ринкової моделі соціального захисту.

...