Сутність та види інвестиційних програм і проектів

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Сутність та природа інвестицій

Інвестиції - це всі види майнових та немайнових (інтелектуальних) цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності, або інших видів діяльності з метою отримання прибутку, або досягнення соціального, екологічного, економічного та іншого ефекту.

Інвестиції відіграють важливу роль в системі забезпечення ефективного функціонування підприємства, тому що вони є:

- Головним джерелом формування виробничого потенціалу

- Основним механізмом реалізації стратегічних цілей економічного розвитку.

- Головним механізмом оптимізації структури капіталу

- Найважливішою умовою забезпечення зростання ринкової вартості підприємства

- Основним механізмом забезпечення простого і розширеного відтворення

- Головним інструментом реалізації інноваційної політики

- Одним із дієвих механізмів вирішення задач соціального розвитку персоналу.

2. Поняття інвестиційної діяльності

Інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

В економічній літературі спостерігається дещо інший підхід до визначення поняття «інвестиційна діяльність». Більшість авторів визначає її як послідовну сукупність дій суб'єктів інвестиційної діяльності щодо здійснення інвестицій з метою отримання доходу або прибутку. Але це визначення, на нашу думку, потребує доповнення, оскільки воно не містить соціального аспекту інвестиційної діяльності.

3. Поняття валових інвестицій

Валові інвестиції - загальна сума коштів, які направляються протягом певного періоду на збільшення основного капіталу і запасів.

Валові інвестиції характеризують загальний обсяг інвестицій, які направляються на просте і розширене відтворення:

- нове будівництво;

- реконструкцію та розширення;

- технічне переозброєння;

- підтримку діючих потужностей.

Валові інвестиції = Чисті інвестиції + Амортизаційні відрахування

4. Поняття чистих інвестицій

Чисті інвестиції - представляють собою вкладення в заново створені виробничі фонди (лише на розширене їх відтворення). Вони менше валових інвестицій на суму амортизаційних відрахувань, які направляються з фонду відшкодування.

Чисті інвестиції = Валові інвестиції - Амортизаційні відрахування

ЧИСТІ ІНВЕСТИЦІЇ - це валові інвестиції за мінусом сум амортизації.

5. Сутність інвестиційного клімату

Інвестиційний клімат - сукупність політичних, правових, економічних і соціальних умов, що забезпечують і сприяють інвестиційній діяльності вітчизняних і зарубіжних інвесторів.

Інвестиційний клімат безпосередньо впливає на основні показники соціально-економічного розвитку країни. Позитивний інвестиційний клімат сприяє вирішенню соціальних проблем, забезпечує високий рівень зайнятості населення, дозволяє оновлювати виробництво, проводити модернізацію й нарощування основних фондів підприємств, впроваджувати новітні технології тощо.

6. Характеристика чинників, які впливають на створення інвестиційного клімату в державі

Чинники (фактори), що формують інвестиційний клімат:

1. Стан інвестиційного ринку

2. Статус іноземного інвестора

3. Стан фінансово-кредитної системи.

4. Рівень розвитку продуктивних сил

5. Політична воля керівництва держави

6. Правове поле

7. Інвестиційна активність населення

8. Рівень розвитку інвестиційної сфери

Фактори та їх ознаки, що впл. на створення інвестиційного клімату:

1. Організаційно-правовий фактор

- рівень управління інвестиційною діяльністю на рівні органів виконавчої влади; - дієва законодавча база.

2. Політичний фактор

- стабільна політична ситуація в країні; - рівень довіри суспільства до влади.

3. Економічний фактор

- стан економіки країни; - динаміка росту ВВП;

- розмір внутрішнього та зовнішнього боргів; - рівень тіньової економіки.

4. Характеристика потенціалу

країни

- наявність трудових, земельних, енергетичних, науково-технічних ресурсів.

5. Фінансовий фактор

- доходність бюджету;- розмір відсоткової ставки за кредитами;

- сума вкладів на душу населення.

6.Соціально-культурний фактор

- рівень забезпеченості населення;- житлові умови;

- рівень охорони здоров'я і медичного обслуговування;- рівень злочинності;- соціальний захист населення;- дотримання прав людини.

7. Міжнародні відносини

- міжнародний рейтинг країни;- співпраця з міжнародними організаціями;- дотримання норм і правил конвенції та договорів.

8. Розвиток ринкової економіки

- наявність вільної конкуренції;- рівень інфляції;

- наявність ринку збуту; - рівень розвитку вільної конкуренції серед підприємств.

9. Загальні умови господарювання

- екологічна безпека;- розвиток галузей матеріального виробництва;

- ступінь зносу основних виробничих засобів.

7. Класифікація інвестицій

Класифікація інвестицій підприємства:

1. За об'єктом вкладення коштів:

o Фінансові

o Реальні

o Інтелектуальні

o В людський капітал

2. За характером участі в інвестуванні:

o Прямі

o Непрямі

3. За періодом інвестування:

o Коротко

o Довгострокові

4. За формами власності інвесторів:

o Приватні

o Державні

o Іноземні

o Спільні

5. За регіональною ознакою:

o Інвестиції всередині

o Інвестиції за кордоном

6. За ступенем ризику:

o Безризикові

o Низькоризикові

o Середньоризикові

o Високоризикові

o Спекулятивні

7. За цілями застосування:

o Нетто-інвестиції

o Реінвестиції

8. За сферами діяльності:

o Внутрішні

o Зовнішні

8. Сутність фінансових інвестицій

Фінансові інвестиції розглядаються як активна форма ефективного використання тимчасово вільного капіталу, або як інструмент реалізації стратегічних цілей, пов'язаних із диверсифікацією операційної діяльності підприємств

Фінансові інвестиції -- це вкладення капіталу у фінансові інструменти інвестування.

Особливості здійснення фінансових інвестицій:

1. Фінансові інвестиції є незалежним видом господарської діяльності підприємства

2. Фінансові інвестиції є основним засобом здійснення зовнішнього інвестування

3. В системі сукупних інвестиційних потреб фінансові інвестиції формують потреби другого рівня або другої черги.

4. Фінансові інвестиції підприємства дозволяють реалізувати стратегічні цілі більш швидким і дешевшим способом.

5. Портфельні фінансові інвестиції використовуються підприємствами реального сектору економіки в основному з метою отримання додаткового інвестиційного прибутку в процесі використання вільних грошових активів та їх протиінфляційного захисту.

6. Фінансові інвестиції надають підприємству більш широкий діапазон вибору інструментів по шкалі «прибутковість-ліквідність»

7. Фінансові інвестиції є більш простим в організаційному та управлінському плані та менш трудомістким, порівняно з реальними інвестиціями.

8. Високі коливання кон'юнктури фінансового ринку і порівнянні з товарним визначають необхідність здійснення більш активного моніторингу в процесі фінансового інвестування.

9. Сутність реальних інвестицій

Реальні інвестиції -- це вкладення капіталу у відтворення основних фондів, в інноваційні нематеріальні активи, у приріст запасів товарно-матеріальних цінностей та інші об'єкти інвестування, пов'язані зі здійсненням операційної діяльності підприємства.

Реальні інвестиції можуть мати вигляд нетто-інвестицій, або початкових інвестицій, які здійснюються на основі проекту або при купівлі підприємства (фірми), та реінвестицій (знову вивільнені інвестиційні ресурси, які використовуються на придбання нових засобів виробництва). Нетто-інвестиції разом із реінвестиціями утворюють брутто-інвестиції.

Особливості реального інвестування:

1. Головна форма реалізації стратегії економічного розвитку.

2. Вони знаходяться в тісному взаємозв'язку із операційною діяльністю підприємства.

3. Вони забезпечують менш високий, порівняно з фінансовими інвестиціями рівень рентабельності

4. Реалізовані реальні інвестиції забезпечують підприємству стійкий чистий грошовий потік

5. Реальні інвестиції характеризуються високим рівнем морального старіння

6. Мають високий ступінь протиінфляційного захисту

7. Менш ліквідні, порівняно з фінансовими інвестиціями.

10. Сутність інноваційної форми інвестицій

Інноваційні інвестиції - це вкладення ресурсів, коштів у нематеріальні активи, пов'язані із впровадженням досягнень НТП, що забезпечують кількісні і якісні поліпшення виробничої діяльності підприємства з метою:

- отримання прибутку

- скорочення витрат на виробництво

- успішної протидії конкурентам на товарних ринках

- досягнення соціального ефекту

- поліпшення екології, охорони здоров'я, умов життя населення, освіти, охорони держави та ін..

Інноваційна діяльність - це діяльність, спрямована на використання та комерціалізацію (поширення) результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг.

11. Поняття державних інвестицій

Державні інвестиції - інвестиції, спрямовані на створення або відновлення основних фондів, джерелом яких є кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, інших місцевих бюджетів, власні та позичкові кошти державних підприємств, установ та організацій.

Під державними інвестиціями розуміють вкладення, здійснювані центральними і місцевими органами влади й управління за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами й установами за рахунок власних і позичкових коштів.

12. Поняття приватних інвестицій

Приватні інвестиції -- це вкладення коштів, здійснювані громадянами, а також підприємствами недержавних форм власності, насамперед -- колективної (правильніше було б назвати цю форму інвестицій “недержавними”, але в економічній теорії та практиці вживається термін “приватні”).

Приватні інвестиції характеризують вкладення коштів фізичних і юридичних (недержавних форм власності) осіб.

Приватні - здійснюються фізичними особами, а також юридичними особами з приватним капіталом.



13. Поняття іноземних інвестицій

Іноземні інвестиції - цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Іноземні інвестиції являють собою вкладення, здійснювані іноземними громадянами, юридичними особами і державами.

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді:

іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України;

валюти України

будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав;

акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних
прав, виражених у конвертованій валюті;

грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

інших цінностей відповідно до законодавства України.

14. Поняття прямих інвестиції

Пряма інвестиція - господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Прямі інвестиції -- це вкладення капіталу з метою набуття довгострокового економічного інтересу та отримання підприємницького прибутку (доходу), що забезпечує контроль інвестора над об'єктом інвестування.

15. Поняття портфельних інвестицій

Портфельні інвестиції (ПІ) -- це вкладення капіталу в іноземні цінні папери, що не надає інвесторові реального контролю над об'єктом інвестування і метою якого є виключноотримання доходу у формі дивідендів чи відсотків.

Портфельні інвестиції - господарські операції, що передбачають купівлю цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку або біржовому товарному ринку.

Портфельні фінансові інвестиції використовуються підприємствами реального сектору економіки в основному з метою отримання додаткового інвестиційного прибутку в процесі використання вільних грошових активів та їх протиінфляційного захисту.

16. Суб'єкт інвестиційної діяльності

Суб'єктами інвестиційної діяльності (інвесторами і учасниками) можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави в особі урядів. Головним суб'єктом інвестиційної діяльності є інвестор, який вкладає власні, позичені або залучені кошти в об'єкти інвестування, приймає рішення щодо форм і способів їх використання, несе повну майнову та фінансову відповідальність за результати використання інвестованих коштів.

Інвестори - це суб'єкти інвестиційної діяльності, що приймають рішення щодо вкладення власних, позикових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.



17. Інвестиційний ринок і його інфраструктура

Інвестиційний ринок -- це економічна категорія, що являє собою збалансованість попиту та пропозиції на інвестиції. Інвестиційний ринок формує суб'єкт -- інвестор, тобто господарюючий суб'єкт, в якого виникає попит на інвестиції та інвестиційні товари.

Найважливішою складовою ринку інвестицій є ринок інвестиційних товарів. Виробництво і рух цих товарів на ринку забезпечується елементами інвестиційної інфраструктури. У країнах з розвинутою ринковою економікою мережа таких елементів є надзвичайно широкою. Головне завдання інвестиційної інфраструктури -- обслуговування інвестиційної сфери, задоволення інвестиційного попиту. Основним інвестиційним товаром є продукція проектно-дослідницьких, будівельних, монтажних підприємств, фірм і постачальників матеріально-технічних ресурсів, яка в основному забезпечує інвестиційний процес.

На інвестиційному ринку працює велика кількість різних посередників, які створюють його інфраструктуру. Саме взаємодіями цих посередників і характеризується стан інвестиційного ринку.

Інвестиційний ринок -- це система, що включає:

- суб'єктів (інвесторів, підрядників, замовників, проектні і науково-дослідні організації та ін.);

- об'єктів (матеріальні і нематеріальні, права, ліцензії, патенти, ноу-хау та ін.);

- інфраструктуру ринку (банки, біржі, пенсійні фонди, страхові компанії, інвестиційні фонди, інженерно-консультаційні фірми, суд, арбітраж та ін.);

- ринковий механізм;

- контроль з боку держави за дією ринкового механізму.

Функціонування інвестиційного ринку здійснюється через інфраструктуру, яка формує інформаційне та обслуговуюче середовище, яке дозволяє інвестору працювати з мінімальним ризиком. Інфраструктуру ринку інвестицій можна умовно поділити на регулюючу, функціональну та інформаційну складові.

Зокрема, регулююча складова інфраструктури здійснює впорядкування інвестиційних відносин шляхом встановлення правил, стандартів та критеріїв поведінки на ринку, та яка поєднує: державні органи регулювання ринку інвестицій (Кабінет Міністрів, Міністерство економіки, Міністерство фінансів, Держінвестицій та ін.), які виконують на ринку законодавчі, ліцензійні та наглядові функції та процедури. Таким чином, її основою є законодавча база, яка регулює відносини суб'єктів підприємницької діяльності на інвестиційному ринку.

Функціональна складова інфраструктури інвестиційного ринку - це фінансово-кредитні інститути та сервісні організації, які здійснюють спеціалізовану діяльність з:

¦ залучення тимчасово-вільних коштів на фінансування інвестиційних проектів;

¦ створення правових, економічних та організаційних умов для сталого розвитку приватного підприємництва;

¦ співробітництва з міжнародними, іноземними та українськими організаціями у питаннях розвитку підприємництва;

¦ забезпечення проведення техніко-економічних експертиз програм та проектів підприємницької діяльності та вирішення питання;

¦ консультаційної підтримки підприємців з юридичних питань, ведення бухгалтерської звітності, оподаткування та пошуку ефективних джерел фінансування;

¦ страхування інвестиційних ризиків;

¦ сприяння становленню ринкових відносин в Україні через створення, підтримку та розвиток малих та середніх приватних підприємств тощо.

Інформаційна складова інфраструктури інвестиційного ринку містить ділові видання, Інтернет-сайти рейтингових систем привабливості підприємств тощо.

18. Поняття фінансового інвестиційного ринку капіталу

Фінансовий інвестиційний ринок капіталу -- це місце зустрічі, де підприємці та фірми, які прагнуть запозичити гроші, зустрічаються з тими, в кого вони є вільними.

Інвестиційна діяльність завжди починається з ринку, оскільки заощаджень і поточних прибутків потенційному інвестору для початкового капіталу, як правило, недостатньо.

Крім того, інвестор завжди прагне залучити до справи позиковий (акціонерний) капітал з метою зменшення ризику і розділення ризику відповідальності.

19. Розподіл ринку фінансових активів

Розподіл ринку фінансових активів - це процес цілеспрямованого поділу його видів на індивідуальні сегменти залежно від характеру фінансових інструментів, які обертаються на ринку.

Ринок фінансових активів розподіляється наступним чином:

І. За видами інструментів:

- ринок ЦП(ринок боргових ЦП, ринок пайових ЦП, ринок похідних ЦП)

- грошовий ринок (ринок з обслуговування, банк.кредит)

- валютний ринок

- ринок дорогоц. Банківських металів

- страховий ринок

ІІ. За сферою розповсюдження ринку:

- Національний рівень

- Регіональний

- Міжнародний

ІІІ. За рівнем організації:

- Організований

- Неорганізований

ІV. За механізмом презентації інструментів:

- Первинні

- Вторинні.

20. Поняття реальних інвестицій

Реальні інвестиції - це вкладання коштів в реальний (основний та оборотний) капітал, спрямоване на приріст виробничих фондів та матеріально-технічних запасів.

Реальні інвестиції -- це вкладення капіталу у відтворення основних фондів, в інноваційні нематеріальні активи, у приріст запасів товарно-матеріальних цінностей та інші об'єкти інвестування, пов'язані зі здійсненням операційної діяльності підприємства.

Основу інвестиційної діяльності підприємства складає реальне інвестування, тобто інвестиції, спрямовані на:

- Підвищення ефективності виробництва

- Оновлення, розширення і створення нових виробничих фондів

- Реконструкцію виробництва

- Технічне переоснащення

- Створення нових технологій та інше.

На більшості підприємств це інвестування в сучасних умовах є єдиним напрямом інвестиційної діяльності.



21. Переваги та недоліки інвестування в реальні інвестиції

Переваги реального інвестування:

8. Головна форма реалізації стратегії економічного розвитку.

9. Вони знаходяться в тісному взаємозв'язку із операційною діяльністю підприємства.

10. Реалізовані реальні інвестиції забезпечують підприємству стійкий чистий грошовий потік

11. Мають високий ступінь протиінфляційного захисту

Недоліки реального інвестування:

1. Вони забезпечують менш високий, порівняно з фінансовими інвестиціями рівень рентабельності

2. Реальні інвестиції характеризуються високим рівнем морального старіння

3. Менш ліквідні, порівняно з фінансовими інвестиціями.

22. Інноваційна форма інвестицій

Під інноваціями розуміють вкладення інвестиційного капіталу у нововведення, які призводять до кількісних та якісних покращень підприємницької (виробничої) діяльності.

Підготовка, обґрунтування, освоєння та контроль за впровадженням інвестицій у нововведення і є інноваційний процес

Інноваційні інвестиції - це вкладення ресурсів, коштів у нематеріальні активи, пов'язані із впровадженням досягнень НТП, що забезпечують кількісні і якісні поліпшення виробничої діяльності підприємства з метою:

- Отримання прибутку

- Скорочення витрат на виробництво

- Успішної протидії конкурентам на товарних ринках

- Досягнення соціального ефекту

- Поліпшення екології, охорони здоров'я, умов життя населення, освіти, охорони держави та ін.

23. Що включає в себе інноваційна діяльність?

Інноваційна діяльність - це діяльність, спрямована на використання та комерціалізацію (поширення) результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг.

Інноваційна діяльність включає в себе процес доведення наукової ідеї або технічного винаходу до стадії практичного використання, що приносить дохід, а також прив'язані з цим процесом техніко-економічні та інші зміни у соціальному середовищі.

У зв'язку з цим, об'єктами інноваційної діяльності є:

1. Інноваційні програми та проекти.

2. Нові знання та інтелектуальні продукти.

3. Виробниче обладнання та процеси.

4. Інфраструктура виробництва й підприємництва.

5. Організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і соціальної сфери.

6. Сировинні ресурси, засоби їх видобування й переробки.

7. Товарна продукція.

8. Механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції.

Найчастіше об'єкти інноваційної діяльності виступають у формі інноваційного проекту - це комплекс документів, що визначає процедуру і комплекс усіх необхідних заходів (у тому числі інвестиційних) щодо створення й реалізації інноваційного продукту або інноваційної продукції. Інноваційним визнається проект, яким передбачаються розробка, виробництво й реалізація інноваційного продукту (продукції). Державна підтримка інноваційного проекту надається за умови його державної реєстрації.

Результатом виконання інноваційного проекту (НДР, ДКР) є інноваційний продукт.

24. Поняття венчурних підприємств

Венчурні підприємства (англ. ventures, від англійського слова "venturer-ризик) - підприємства, які здійснюють наукові дослідження, інженерні розробки і впроваджують нововведення, зокрема на замовлення великих фірм і за державними субконтрактами. Це невеликі, але гнучкі й ефективні підприємства, що створюються з метою апробації, доробки і доведення до промислової реалізації ризикових інновацій. У деяких випадках венчурні фірми є тимчасовими організаційними структурами, що створені для вирішення конкретної проблеми. Після досягнення мети вони, зазвичай, продаються, поглинаються великою фірмою або продовжують своє функціонування як нова розвинена фірма. Сучасні венчурні фірми - це гнучкі і мобільні структури, що характеризуються надзвичайно високою активністю, зумовленою залученням висококваліфікованих, талановитих спеціалістів і створенням відповідних стимулів для винахідницької діяльності. Венчурні фірми - це здебільшого малі підприємства у новітніх галузях виробництва (електроніка, біохімія, біоінженерія, виробництво споживчих товарів), в яких відбувається інтенсивна зміна поколінь продуктів і технологій

Венчурні фірми -- це здебільшого малі підприємства у новітніх галузях виробництва (електроніка, біохімія, біоінженерія, виробництво споживчих товарів), які швидко прогресують і в яких відбувається інтенсивна зміна поколінь продуктів і технологій, пов'язаних з базисними інноваціями.

25. Поняття інтелектуальних інвестиції

Інтелектуальні інвестиції-- це вкладення в об'єкти інтелектуальної власності, що випливають з авторського права, винахідницького права, права на промислові зразки і корисні моделі.

Інноваційні інвестиції в нематеріальні активи здійснюються двома основними формами:

а) шляхом придбання готової науково-технічної продукції та інших прав (придбання патентів на наукові відкриття, винаходи, промислові зразки і товарні знаки; придбання "ноу-хау"; придбання ліцензій і т. ін.);

б) шляхом розробки нової науково-технічної продукції (як на підприємстві, так і за його замовленням у відповідних інжинірингових фірмах).

26. Які види може мати інтелектуальна власність?

Інтелектуальна власність може бути розподілена на кілька видів:

1. виключна власність -- запатентована чи захищена авторським правом;

2. інформаційна власність -- у вигляді надбаних знань, ідей, досвіду, навичок, кваліфікації. Вона не має правового захисту та реалізується у вигляді інформаційних послуг на контрактній основі через вивчення, освіту чи публікацію;

3. ліцензійна власність -- у вигляді придбаних інвестором прав власності чи користування, які фіксуються ліцензіями.

Можна виокремити ще один вид інтелектуальної власності, який не може бути запатентований, оскільки його авторами можуть виступати кілька індивідуумів чи колективів. Така власність має властивість швидко перетворюватися з виключної на суспільне надбання. Прикладом її слугують окремі ідеї та пропозиції, які реалізуються у законодавчих та нормативних актах, втрачаючи при цьому авторство. З метою захисту прав на таку власність автори користуються послугами спеціальних реєстраційних фірм, що фіксують пріоритет. Інший спосіб захисту такої власності -- спосіб першої публікації.

27. Поняття промислового зразку

Промисловий зразок -- це результат творчої діяльності людини у сфері художнього конструювання. Таким результатом може бути форма, малюнок, забарвлення або їх поєднання, які визначають зовнішній естетичний вигляд промислового виробу. Патенти на промислові зразки видають терміном на 10 років з можливим подовженням терміну ще до 5 років.

Єдиною умовою патентоспроможності промислового зразка є новизна.Промисловий зразок визнається новим, якщо сукупність його суттєвих ознак не стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. Крім того, у процесі встановлення новизни промислового зразка береться до уваги зміст усіх раніше одержаних Установою заявок, за винятком тих, що на зазначену дату вважаються відкликаними, відкликані або за ними Установою прийняті рішення про відмову у видачі патентів і вичерпані можливості оскарження таких рішень.



28. Іноземні інвестиції та політика держави по їх залученню

Іноземні інвестиції - цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Політика держави по залученню іноз.інвест:

створення нормативно-правової бази для заохочення вкладення довгострокових фінансових інвестицій;

? удосконалення режиму реєстрації іноземних інвестицій;

? сприяння укладенню угод про розподіл продукції;

? запровадження прозорих схем концесійної діяльності;

? формування системи стимулів інвестиційної діяльності підприємств та інвестиційного кредитування;

? розроблення нормативно-правової бази спільного кредитування великих інвестиційних проектів.

участь у міжнародному економічному співробітництві, роботі міжнародних економічних і фінансових організацій з метою залучення іноземних інвестицій, укладення міжнародних договорів з питань іноземного інвестування;

здійснення обліку інформації щодо джерел інвестицій, потреб у їх залученні, напрямів та ефективності використання;

створення сприятливих умов для діяльності інвесторів на території України та ін.

29. У відповідності до Закону України “Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні” які сфери є пріоритетними для іноземних інвестицій в Україні?

Пріоритетні сфери для іноземного інвестування

Агропромисловий комплекс

Легка промисловість

Лісопромисловий комплекс

Машинобудування

Медична промисловість

Металургійний комплекс і виробництво матеріалів

Паливно-енергетичний комплекс

Транспортна інфраструктура

Зв'язок

Хімічна і нафтохімічна промисловість

Соціальна інфраструктура.

30. Поняття підприємства з іноземними інвестиціями

Підприємство з іноземними інвестиціями - підприємство, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить не менш як 10%.

Іноземною інвестицією є цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Іноземні інвестиції можуть вкладатися в об'єкти, інвестування в які не заборонено законами України.

Ознаки підприємства з іноземними інвестиціями:

§ підприємство корпоративного типу за участю вітчизняних суб'єктів господарювання (резидентів) та іноземних інвесторів

§ наявність у статутному фонді підприємства іноземної інвестиції у визначених законом формах

§ створення такого підприємства може відбуватися шляхом заснування, а також у разі внесення його учасником - іноземним інвестором іноземної інвестиції.

§ установчі документи підприємства з іноземними інвестиціями додатково повинні містити відомості про державну належність засновників підприємства з іноземними інвестиціями, відомості про розмір іноземної інвестиції, оціненої в іноземній валюті та національній валюті України за домовленістю сторін на основі цін міжнародних ринків або ринку України за курсом НБУ;

§ майно, що ввозиться в Україну як внесок до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом;

§ продукція цих підприємств не підлягає ліцензуванню і квотуванню за умови їх сертифікації як продукції власного виробництва у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

§ на підприємство з іноземними інвестиціями розповсюджується національний режим господарювання, якщо інше не передбачено законами та міжнародними договорами України, ратифікованими ВРУ. Підприємства з іноземними інвестиціями мають право бути засновниками дочірніх підприємств, створювати філії і представництва на території України і за її межами з додержанням вимог законодавства України та законодавства відповідних держав;

§ з метою залучення іноземних інвестицій держава закріплює гарантії захисту прав іноземних інвесторів

§ з метою захисту інтересів національної економіки законом можуть встановлюватися обмеження щодо здійснення певних видів господарської діяльності підприємствами з іноземними інвестиціями.

31. Поняття вільної економічної зони

Вільна економічна зона -- частина території України, на якій встановлюються і діють спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування і дії законодавства України.

На території спеціальної (вільної) економічної зони запроваджуються пільгові митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності національних та іноземних юридичних і фізичних осіб.

Метою створення спеціальних (вільних) економічних зон є залучення іноземних інвестицій та сприяння їм, активізація спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності для нарощування експорту товарів і послуг, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг, залучення і впровадження нових технологій, ринкових методів господарювання, розвитку інфраструктури ринку, поліпшення використання природних і трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку України.

32. Держава як суб'єкт інвестування

Держава виступає об'єктом інвестиційної діяльності через свої інститути, господарські товариства, компанії, корпорації, фінансово-кредитні установи та ін.

Держава бере участь в інвестиційному процесі як безпосередньо через державний сектор економіки, так і опосередковано через свої органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, НБУ, Фонд Держмайна, Антимонопольний комітет, Казначейство, Пенсійний Фонд та ін.

Загальні аспекти щодо державного регулювання інвестиційної діяльності в Україні викладено в Законі України “Про інвестиційну діяльність” (1991 р.). У статті 11 цього Закону зазначається, що державне регулювання інвестиційної діяльності здійснюється з метою реалізації економічної, науково-технічної та соціальної політики. Згідно зі статтею 12 цього Закону:

1) державне регулювання інвестиційної діяльності включає управління державними інвестиціями, а також регулювання умов інвестиційної діяльності і контроль за її здійсненням усіма інвесторами та учасниками інвестиційної діяльності;

2) регулювання умов інвестиційної діяльності здійснюється шляхом:

- застосування системи податків з диференціацією суб'єктів та об'єктів оподаткування, податкових ставок і пільг;

- проведення кредитної та амортизаційної політики, в тому числі завдяки прискоренню амортизації основних фондів;

- надання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій;

- впровадження державних норм і стандартів;

- вжиття антимонопольних заходів;

- роздержавлення та приватизації власності;

- проведення політики ціноутворення;

- інших заходів.

Методи державного стимулювання інвестиційної діяльності:

- Податкове стимулювання

- Фінансове стимулювання

- Інфраструктурне забезпечення

- Стимулювання конкретних інвестиційних проектів.

33. З якою метою здійснюється державне регулювання інвестиційної діяльності?

Державне регулювання інвестиційної діяльності здійснюється з метою реалізації економічної, науково-технічної і соціальної політики виходячи з цілей та показників економічного і соціального розвитку України, державних та регіональних програм розвитку економіки, державного і місцевих бюджетів, зокрема передбачених у них обсягів фінансування інвестиційної діяльності.

При цьому створюються пільгові умови інвесторам, що здійснюють інвестиційну діяльність у найбільш важливих для задоволення суспільних потреб напрямах, насамперед соціальній сфері, технічному і технологічному вдосконаленні виробництва, створенні нових робочих місць для громадян, які потребують соціального захисту, впровадженні відкриттів і винаходів, в агропромисловому комплексі, в реалізації програм ліквідації наслідків Чорнобильської аварії, у виробництві будівельних матеріалів, в галузі освіти, культури, охорони культурної спадщини, охорони навколишнього середовища і здоров'я.

34. Які Ви знаєте методи державного стимулювання інвестиційної діяльності?

Методи державного стимулювання інвестиційної діяльності (форма та інструменти):

1. Податкове стимулювання:

- Зниження ставки податку

- Інвестиційна податкова знижка

- Відміна податків на реінвестування

- Податкові угоди з іншими країнами

- Податкові кредити

2. Фінансове стимулювання:

- Прискорена амортизація

- Пільгові кредити

- Інвестиційні гарантії

- Безвідсоткові кредити

3. Інфраструктурне забезпечення:

- Надання земельних ділянок у безоплатне користування або за пільговими цінами

- Надання необхідних приміщень у безоплатне користування або за пільговими цінами

4. Стимулювання конкретних інвестиційних проектів:

- Цільове фінансування ресурсо- і природозберігаючого обладнання

- Цільове фінансування проектів, зорієнтованих на підвищення кваліфікації, перепідготовку кадрів, поліпшення умов праці

- Сприяння у проведенні техніко-економічного обґрунтування проектів

35.Характеристика інституційних інвесторів

Інституційні інвестори - це портфельні інвестори, які формують портфель цінних паперів на підставі фундаментального прогнозу поведінки їх котирувань у довго та середньостроковому періоді.

Інституційні інвестори відіграють важливу роль поряд з корпоративними та індивідуальними в забезпеченні країни інвестиційними ресурсами. Якщо корпоративні та індивідуальні інвестори є основними постачальниками ресурсів в економіці країни, то інституційні інвестори витупають в ролі фінансових посередників, які трансформують і перерозподіляють накопичені заощадження вже у реальний сектор.

Здатність інституційних інвесторів до ефективного перерозподілу тимчасово вільних ресурсів досягається шляхом оцінки можливих ризиків і мінімізації їхніх негативних наслідків. Це уможливлюється за рахунок диверсифікації ризиків, оскільки кошти індивідуальних і корпоративних інвесторів можуть вкладатись в різні інструменти фінансового ринку.

До основних ознак інституційного інвестора можна віднести:

- функціонують на фінансовому ринку і оперують фінансовими інструментами;

- виконують функції фінансових посередників;

- займаються інвестуванням у фінансові та матеріальні активи;

- виступають портфельними інвесторами;

- професійно управляють інвестиційними портфелями.

Основну функцію, яку мають виконувати інституційні інвестори, можна сформулювати як забезпечення грошовим капіталом потреб економіки країни, шляхом створення механізму акумулювання, розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів від осіб, які володіють вільними інвестиційними ресурсами до осіб, яким необхідні такі ресурси для розвитку.

Інституційні інвестори виконують в основному функції притаманні фінансовим посередникам, які можна сформулювати наступним чином:

– перетворення заощаджень в інвестиції акумулюванням коштів індивідуальних та корпоративних інвесторів;

– сприяння зниженню вартості операцій з фінансовими інструментами за одночасного зростання їх кількості (ефект масштабу);

– диверсифікація інвестиційних ризиків;

– професійне управління інвестиційним портфелем;

– консультування учасників інвестиційного процес, тощо.

Згідно статті 2 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» до інституційних інвесторів належать інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди), інвестиційні фонди, взаємні фонди інвестиційних компаній, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії, інші фінансові установи, які здійснюють операції з фінансовими активами в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках передбачених законодавством, -- також за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку чи збереження реальної вартості фінансових активів.



36. Що являє собою холдингова компанія?

Холдингова компанія - акціонерне товариство, яке володіє, користується та розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств.

Для того, щоб вважатися холдинговою компанією в Україні суб'єкт господарювання має володіти не просто пакетами акцій інших, дочірніх компаній, а контрольними пакетами акцій. Це обов'язкова умова визнання суб'єкта господарювання холдинговою компанією, створюваною в процесі корпоратизації і приватизації в Україні.

Контрольним пакетом акцій вважається кількість акцій (пай, частка у статутному фонді), що надає право холдинговій компанії здійснювати фактичний контроль над господарюючим суб'єктом. Рішення щодо підтвердження наявності контрольного пакета акцій, якщо його розмір становить менш як 51 відсоток, приймає Антимонопольний комітет України з урахуванням конкретних особливостей установчих документів і структури статутних фондів господарюючих суб'єктів у порядку, що встановлює цей Комітет.

Дочірнє підприємство -- суб'єкт господарювання, контрольним пакетом акцій якого володіє холдингова компанія.

Таким чином, основними особливостями, що характеризують холдингові компанії за законодавством України, є:

- холдингові компанії можуть бути дочірнім підприємством інших холдингових компаній;

- дочірнє підприємство не може володіти акціями холдингової компанії;

- законодавство передбачає низку обмежень стосовно створення і діяльності холдингових компаній.



37. Що являє собою промислово-фінансова група?

Промислово-фінансова група (ПФГ) - це велике угруповання підприємств, банків, інших юридичних осіб, які займаються виробничою, торговельною, фінансово-кредитною діяльністю. На відміну від холдингу, ПФГ не має компанії, що спеціалізується на управлінні. Ці групи створюються, зазвичай, на міжгалузевих засадах, що дозволяє здійснювати спільні інвестиції у великі проекти.

В Україні промислово-фінансові групи створюються двох типів: на підставі об'єднання статутних фондів (статутні групи) та на підставі об'єднання всіх фінансових ресурсів з єдиним управлінням (договірні групи у формі консорціуму).

Специфіку і переваги ПФГ можна охарактеризувати таким чином. По-перше, усі учасники групи працюють як лапки єдиного фінансово- промислового механізму, їхні інтереси органічно пов'язані. По-друге, завдяки єдності фінансових, страхових та промислових можливостей найбільш ефективних галузевих видів виробництва, ФПГ створюють дуже стійкі системи, які мають свободу щодо мобільного міжгалузевого перерозподілу матеріальних та фінансових ресурсів.

І, нарешті, ПФГ - саме ті організаційні структури, з якими охоче будуть співпрацювати іноземні інвестори, тому що такі об'єднання володіють певною автономією у прийнятті та виконанні основних рішень, можуть самостійно будувати фінансовий, виробничий, технологічний, кадровий та інші мости на світові ринки, до міжнародних кооперацій зв'язків.

Об'єднання капіталів продиктоване інвестиційними потребами, які щорічно зростають, які вже не можуть задовольнятися за рахунок власних ресурсів компанії. Тому процеси об'єднання фінансового та промислового капіталу активно здійснюються гам і годі, де і коли господарські суб'єкти починають зазнавати брак інвестиційних ресурсів, який, своєю чергою, може бути викликаний різними причинами.

Світовий досвід показує, що найактивнішими учасниками промислово-фінансових угрупувань є фінансові установи. Об'єктивно цьому сприяє та обставина, що саме в цих структурах сконцентровані ресурси, які можуть бути направлені на задоволення інвестиційних потреб.

До фінансових установ належать банки, кредитні установи, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інститути спільного інвестування та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

На інвестиційному ринку ці установи можуть виконувати такі функції, як: випуск платіжних документів; довірче управління фінансовими активами; залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо подальшого їх повернення; фінансовий лізинг; надання коштів у позику; надання гарантій та поручительств; переказ грошей; послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення; торгівля цінними паперами; факторинг та інші операції.

38. Характеристика фінансової компанії

Фінансові компанії - це небанківські інститути кредитної системи, що спеціалізуються на кредитування продаж споживчих товарів з відстрочкою платежу.

Фінансові компанії можуть бути створені як самостійні юридичні особи на акціонерних чи пайових засадах або ж як окремі структурні підрозділи, філії, дочірні підприємства банків і страхових компаній, що відображає прагнення останніх опанувати відповідні сектори ринку кредитних послуг. Крім того, фінансові компанії можуть створюватись промисловими фірмами ѕ виробниками споживчих товарів.

Ресурси фінансових компаній формуються шляхом випуску власних боргових зобов'язань ѕ як правило, облігацій або векселів. Крім того, фінансові компанії можуть використовуватися короткостроковими кредитами комерційних банків.

Основною функцією фінансових компаній є надання кредитів покупцям споживчих товарів шляхом придбання у торговельних фірм боргових зобов'язань, якими були оформлені відповідні продажі.

39. Поняття інвестиційної компанії

Інвестиційна компанія -- це інститут колективного інвестування, який за своїм головним функціональним призначенням є установою, що об'єднує індивідуальні заощадження і надає своїм пайовикам, у тому числі і тим, хто не має значних заощаджень, можливість вкласти їх у цінні папери та інші активи. Ця установа виступає в ролі інституту, який забезпечує управління інвестиціями багатьох індивідуальних власників капіталу.

Статутний фонд інвестиційної компанії, яка здійснює спільні інвестиції, формується в порядку, встановленому Законом України "Про господарські товариства", і повинен становити не менш як 50 тисяч мінімальних зарплат, визначених на момент реєстрації інвестиційної компанії.

Інвестиційна компанія для здійснення діяльності щодо спільного інвестування зобов'язана заснувати взаємний фонд, провести реєстрацію випуску інвестиційних сертифікатів, опублікувати інвестиційну декларацію та інформацію про випуск нею інвестиційних сертифікатів.

Інвестиційні сертифікати, які випускає інвестиційна компанія, повинні відповідати вимогам, встановленим у пункті 9 цього Положення. На спільні інвестиції, які здійснюються шляхом випуску інвестиційних сертифікатів інвестиційної компанії, поширюються обмеження, встановлені пунктом 17 щодо інвестиційних фондів.

Інвестиційна компанія одержує інвестиційні сертифікати в розмірі, що відповідає вартості майна, переданого нею у взаємний фонд. Інвестиційні сертифікати засновників зберігаються в депозитарії і не можуть пропонуватися на продаж.

Організаційна структура інвестиційних компаній, як правило, пов'язана з акціонерною формою, або з формою товариства з обмеженою відповідальністю. Та нерідко це може бути й організація, що створюється на основі угоди контрактного типу, що укладається, як правило, між управляючим компанією, депозитарієм), тобто організацією, котра зберігає активи інвестиційної компанії, в якості якого найчастіше виступає банк, хоча це може бути й інша довірена особа, і, нарешті, власником капіталу.

Відповідно до цієї угоди власник капіталу (інвестор) передає свої заощадження інвестиційній компанії, купуючи на суму свого внеску інвестиційні сертифікати, або акції цієї компанії. Управляючий компанії бере на себе відповідальність і обов'язки з управління всім сукупним капіталом компанії, що представлений сумою вкладів індивідуальних вкладників. Депозитарій, або довірена особа, зобов'язується зберігати активи інвестиційної компанії.

40. Класифікація інвестиційних компаній

Інвестиційні компанії бувають відкритого й закритого типу. Компанії закритого типу -- це організації, які випускають чітко визначену кількість інвестиційних сертифікатів, що продаються інвесторам. Зазначені цінні папери інвестор не може повернути інвестиційній компанії для їх погашення, через це такі інвестиційні сертифікати і акції є неліквідними.

Інвестиційні компанії відкритого типу відрізняються від закритих тим, що вони у встановлений термін, а досить часто і в будь-який момент часу можуть придбати випущені ними в обіг інвестиційні сертифікати, або акції. Таким чином, цінні папери таких компаній мають надзвичайно високу ліквідність. Відкриті інвестиційні компанії дуже привабливі для інвестора, але водночас це пов'язано з небезпекою наростаючого погашення інвестиційних сертифікатів, з можливим банкрутством таких компаній.

Інвестиційні компанії як закритого, так і відкритого типу розміщують акумульовані грошові кошти на ринку цінних паперів. А так як вони є одними з основних покупців цінних паперів інших емітентів, то їх називають інституціональними інвесторами.

Закриті інвестиційні компанії, реалізувавши свої сертифікати, розміщують кошти в ринкові активи, проводячи при цьому досить незалежну інвестиційну стратегію. Останнє обумовлено тим, що ці компанії не приймають до погашення випущені ними сертифікати. Інвестори, купуючи інвестиційні сертифікати такої компанії, розглядають їх як довгострокове вкладення своїх коштів і інтерес вкладника зосереджується на доході, пов'язаному зі збільшенням вартості цих сертифікатів на вторинному ринку цінних паперів.

Відкриті інвестиційні компанії менш вільні у реалізації довгострокової інвестиційної стратегії, бо вони змушені підтримувати високий ступінь ліквідності випущених ними сертифікатів. Збитки і втрати, пов'язані зі зміною ринкової кон'юнктури, відкриті інвестиційні компанії перекладають на власників способом зміни ціни інвестиційних сертифікатів, які погашаються відповідно до поточної ринкової ціни цих паперів. Однак висока ліквідність цінних паперів відкритих інвестиційних компаній приваблює багатьох вкладників і перш за все дрібних.

41. Хто такі інвестиційні дилери?

Інвестиційний дилер -- фірма, що є посередником на ринку цінних паперів, або окрема особа, пов'язана з такою фірмою. Виступає в ролі брокера, тобто зводить на ринку покупців з продавцями, одержуючи за це комісійні, або в ролі дилера, тобто підписується на весь новий випуск цінних паперів або частину його, стаючи їх власником з метою перепродажу дрібнішими партіями.

Основною функцією таких посередників є купівля-продаж інвестиційних товарів та інструментів від свого імені і за свій рахунок з метою одержання прибутку від різниці в цінах. За рахунок здійснення спекулятивних дилерських операцій багато в чому забезпечується страхування цінового ризику на інвестиційному ринку.

42. Хто може виступати функціональним учасником інвестиційного процесу?

Функціональними учасниками інвестиційного процесу можуть виступати:

- фірма-девелопер - це юридична особа, яка бере на себе функції з повного освоєння інвестиційного капіталу. Така фірма зазвичай самостійно здійснює пошук найвигіднішого місця вкладення коштів інвестора, розробку проекту, його фінансування, реалізацію та введення в експлуатацію. В угоді з девелопером передбачаються умови, згідно з якими інвестор може відмовитися від проекту, а фірма-девелопер стає його власником та відшкодовує інвестору збитки і втрачені прибутки.

...