Сутність та види інвестиційних програм і проектів

2. Оцінка обсягу інвестиційних витрат повинна охоплювати всю сукупність використовуваних ресурсів, пов'язаних з реалізацією проекту. У процесі оцінки повинні бути враховані всі прямі і непрямі витрати грошових коштів (власних і позикових), матеріальних і нематеріальних активів, трудових та інших видів ресурсів.

3. Оцінка повернення інвестованого капіталу повинна здійснюватися на основі показника "чистого грошового потоку". Цей показник формується за рахунок сум чистого прибутку та амортизаційних відрахувань в процесі експлуатації інвестиційного проекту. При проведенні різних видів оцінки цей показник може розглядатися як середньорічний, так і диференційований по окремих періодах експлуатації інвестиційного проекту.

4. У процесі оцінки суми інвестиційних витрат капіталу і чистого грошового потоку повинні бути обов'язково приведені до теперішньої вартості.

5. Вибір дисконтної ставки в процесі приведення окремих показників до теперішньої вартості має бути диференційований для різних інвестиційних проектів. У процесі такої диференціації повинні бути враховані рівень ризику, ліквідності та інші індивідуальні характеристики реального інвестиційного проекту.

76. Критерії оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів

Для того, щоб провести оцінку інвестиційного проекту, необхідно знати - відповідно до яких критеріїв вона має здійснюватись.

Критерії оцінки:

1) Соціальні:

1. Відповідність проекту стратегії економічного та соціального розвитку та пріоритетних напрямів структурної перебудови.

2. Сприяння створенню нових робочих місць, особливо в регіонах, з напруженим ринком праці.

3. Рівень використання місцевих матеріальних і трудових ресурсів

2) Юридичні:

1. Відповідність вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних. екологічних, архітектурних та інших норм, установлених законодавством.

2. Наявність відповідних ліцензій із зазначенням виду діяльності

3) Фінансово-економічні:

1. Фінансово-економічні показники ефективності (чиста теперішня вартість, індекс дохідності, внутрішня норма рентабельності, термін окупності).

2. Результати маркетингових досліджень (ємність, динаміка, продуктова структура, конкурентоздатність продукту). Оцінка фінансових ризиків проекту. Показники ліквідності проекту

4) Технічні:

1. Виробнича потужність та структура майбутнього виробництва.

2. Асортимент та обсяги ресурсів, що будуть для нього використанні.

3. Технічні основи реалізації майбутнього виробництва (технологія та устаткування)

77. Критерії відбору для реалізації реальних інвестиційних проектів

Критерії відбору інвестиційних проектів умовно поділяються на:

* цільові;

* зовнішні та екологічні:

1) правова забезпеченість проекту;

2) можливість впливу перспективного законодавства на проект;

3) реакція громадської думки на здійснення проекту;

4) наявність шкідливих продуктів та виробничих процесів (позитивна, негативна, нейтральна);

5) вплив проекту на рівень зайнятості

* критерії реципієнта, що здійснює проект:

1) навички управління і досвід підприємців, якість керівного персоналу, компетентність і зв'язки, характеристика керуючих третьою стороною;

2) стратегія у галузі маркетингу, наявність досвіду роботи на зовнішньому ринку;

3) дані про фінансову спроможність, стабільність фінансової історії;

4) досягнуті результати діяльності та їх тенденції;

5) дані про потенціал зростання;

6) показники диверсифікації (висока, низька, середня)

* науково-технічної перспективності:

1) перспективність науково-технічних рішень, що використовуються;

2) патентна чистота виробів і патентоспроможність технічних рішень;

3) перспективність використання одержаних результатів у майбутніх розробках;

4) міра впливу на інші проекти, що становлять державний інтерес

* фінансові:

1) очікувана норма чистої теперішньої вартості;

2) значення внутрішньої норми дохідності, що задовольняє інвестора;

3) відповідність проекту критеріям ефективності інвестицій;

4) строк окупності і сальдо реальних грошових потоків;

5) оцінка періоду утримання продукту на ринку, ймовірний обсяг продажів за роками;

6) необхідність залучення позичкового капіталу (третіх осіб чи банківського) та його частка в інвестиціях;

* виробничі:

1) доступність сировини, матеріалів та необхідного додаткового устаткування;

2) необхідність технологічних нововведень для здійснення проекту;

3) наявність виробничого персоналу (за кількістю та кваліфікацією);

4) можливість використання відходів виробництва;

5) потреба в додаткових виробничих потужностях (додатковому устаткуванні)

* ринкові:

1) Відповідність проекту потребам ринку;

2) оцінка загальної місткості ринку щодо запропонованої та аналогічної продукції (послуг, технології) до моменту виходу запропонованої продукції на ринок (низька, середня, висока);

3) оцінка ймовірності комерційного успіху;

4) еластичність ціни на продукцію;

5) необхідність маркетингових досліджень і реклами для просування запропонованого продукту на ринок;

6) відповідність проекту вже наявним каналам збуту;

7) оцінка перешкод для проникнення на ринок;

8) захищеність від застарілої продукції;

9) оцінка очікуваного характеру конкуренції (цінова, у сфері якості та ін.) та її вплив на ціну продукту

* регіональних особливостей реалізації проекту:

1) Ресурсна можливість регіону;

2) міра соціальної нестабільності;

3) стан інфраструктури (телекомунікації, банківське обслуговування, транспортний зв'язок тощо)

78. Методи оцінки ефективності інвестицій

Ідея будь-якого вкладення капіталу повинна обґрунтовуватися розрахунками ключового завдання: якою мірою майбутні доходи покривають нинішні (поточні) витрати. Виходячи з цього, теоретичні основи інвестиційного аналізу складають систему методів і показників обчислення ефективності (привабливості) інвестування.

Найвідоміші методи можна поділити на три групи:

1) методи оцінки ефективності інвестицій за допомогою співвідношення грошових надходжень (позитивних потоків) з витратами (негативними потоками). Ці методи на сьогодні є традиційними;

2) методи оцінки ефективності інвестицій за бухгалтерською звітністю;

3) методи оцінки ефективності інвестицій, які ґрунтуються на теорії часової вартості грошей.

Традиційні методи аналізу застосовуються дуже давно, а після виникнення часової теорії грошей використовуються паралельно з методами, які ґрунтуються на концепції дисконтування. Традиційні методи базуються на обчисленні таких показників, як норма (коефіцієнт) ефективності (дохідності) та період (строк) окупності інвестицій.

Норма ефективності обчислюється як відношення сумарних грошових надходжень у дійсній вартості до суми інвестованих коштів, спрямованих на реалізацію інвестиційного проекту. Якщо норма ефективності менше за одиницю, проект має бути відхилений як такий, що не принесе додаткових доходів інвестору. У практичних розрахунках застосовується річна норма ефективності:

де НЕр -- річна норма ефективності; ГНр-- середньорічні грошові надходження; ІК -- інвестовані кошти.

Період окупності інвестицій обчислюється як зворотний показник:



де ПО -- період окупності інвестицій у роках; ІК -- сума інвестицій у проект, передбачена кошторисом; ГНр -- середньорічні грошові надходження.

Методи оцінки інвестицій за бухгалтерською звітністю базуються на обчисленні балансової і чистої (РІб ; РІч) рентабельності інвестицій.

У першому випадку ми маємо відношення середьорічного доходу компанії за бухгалтерським звітом до обсягу інвестицій; у другому -- чисту рентабельність, тобто дохід зменшується на суму податкових і відсоткових платежів:

де РІ -- балансова рентабельність інвестицій; РД -- середьорічний дохід компанії (прибуток); ІК -- сума інвестованих коштів; РІа -- чиста рентабельність інвестицій; Пп -- податкові та відсоткові платежі.

79. Види оцінки ефективності інвестицій

Розрізняють три види оцінки ефективності інвестицій: фінансову (комерційну), бюджетну та економічну.

Фінансова оцінка передбачає визначення фінансових результатів реалізації проекту для його безпосередніх учасників. Вона базується на очікуваній нормі дохідності, яка влаштовує всіх суб'єктів інвестування. При цьому інші наслідки впровадження проекту не враховуються.

Бюджетна оцінка ефективності віддзеркалює фінансові наслідки для різних рівнів бюджетів, тобто очікувані співвідношення видатків, податків та зборів. Показником бюджетної ефективності впровадження проекту є різниця між податками та видатками певного рівня бюджету, ступінь яких залежить від впровадження конкретного проекту.

Економічна ефективність інвестиційного проекту -- це різниця між результатами і витратами за межами фінансової ефективності безпосередніх учасників проекту. Економічна оцінка характеризує ефективність проекту для народного господарства в цілому або для галузі, групи підприємств, регіону тощо.

80. Поняття життєвого циклу проекту

Життєвий цикл проекту - це період часу від задуму проекту до його закінчення, який може характеризуватися моментом здійснення перших витрат за проектом (поява проекту) й отриманням останньої вигоди (ліквідація проекту).

Розробка та реалізація інвестиційного проекту, особливо виробничого, проходить тривалий шлях від ідеї до будівництва та експлуатації об'єкта. Цей період, як правило, називається життєвим циклом інвестиційного проекту, що охоплює три фази:

1. Передінвестиційні дослідження до остаточного прийняття інвестиційного рішення (передінвестиційна фаза). До цієї фази належать: визначення інвестиційних можливостей; аналіз альтернативних варіантів та остаточний вибір проекту; попереднє техніко-економічне обґрунтування; розробка техніко-економічного обґрунтування; дослідницьке забезпечення проекту.

2. Інвестиційна фаза: проведення узгоджень; укладання контрактів; розробка проектно-кошторисної документації; будівництво, реконструкція або переоснащення; забезпечення керівника проекту; витрати на авторський нагляд і контроль; підготовка експлуатаційних кадрів; пуско-налагоджувальні роботи.

3. Експлуатаційна фаза: введення в експлуатацію; доведення до проектної потужності; витрати на підтримання діючих потужностей; витрати на оновлення основних фондів.

81. Процес інвестування капіталу

Процес інвестування включає 4 етапи:

1) Генерація проекту:

- Пошук інвестиційних можливостей у рамках стратегії компанії

- Відсів пропозицій на предмет того, чи варті вони подальших досліджень.

- Конкретизація проектів

- Визначення інших доступних альтернативних інвестицій

- Збирання інформації та розробка припущень

2) Оцінка проекту:

- Розрахунок загальних грошових потоків

- Визначення чистих надходжень

- Оцінка впливу різних припущень на одержані за проектом результатів

- Співвідношення прибутку та стратегічної мети проекту з ризиком та обмеженням

3) Затвердження проекту:

- Підготовка і затвердження загальних капітальних витрат, що плануються за річними бюджетами

- Звернення із запитом на затвердження коштів по кожній із пропозицій

- Прийняття рішення відносно інвестиції.

4) Реалізація проекту:

- Аналіз та контроль фаз реалізації

- Оцінка реалізації та очікуваного економічного ефекту.

82. Стратегія формування бюджету інвестиційного проекту

Бюджет інвестиційного проекту - це оперативний план короткострокового періоду, розроблений в рамках до 1 року, який відображує витрати і надходження інвестиційних ресурсів у процесі здійснення конкретних форм інвестиційної діяльності.

Класифікація бюджетів інвестиційних проектів:

1) За видом інвестиційної діяльності підприємства

- Бюджет реальних інвестицій

- Бюджет фінансових інвестицій

2) За видом витрат

- Поточний бюджет

- Бюджет капітальних витрат

3) За широтою номенклатури затрат

- Функціональний

- Комплексний

4) За методом розробки

- Стабільний

- Гнучкий

83. Фінансове планування інвестицій

Існують три основні документи, які дають змогу планувати, аналізувати й контролювати інвестиційний проект:

- Звіт про фінансові результати;

- Баланс;

- План грошових потоків.

Дані в кожній статті доходів та витрат зазначених документів мають бути представлені в єдиній валюті.

Звіт про фінансові результати відображає операційну діяльність підприємства (процес виробництва та збуту продукції або послуг) за певні періоди (місяць, квартал, рік). Зі звіту інвестор може визначити прибутковість підприємства, яке реалізує проект. Цей звіт також використовується для розрахунку низки податків.

Формування звіту про прибутки та збитки здійснюється відповідно до загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку -- GAAP.

Баланс, на відміну від Звіту про фінансові результати, відображає фінансовий стан підприємства не за визначений період (місяць, квартал, рік), а на певний момент. Баланс показує, наскільки стійким є фінансове становище (платоспроможність та ліквідність) підприємства, яке реалізує проект у конкретний момент. План грошових потоків

Кеш-фло (cash flow) перекладається дослівно як «потік готівки», або «грошовий потік». У процесі опису «Плану грошових потоків» та методів інвестиційного аналізу вислів «кеш-фло» може використовуватися для визначення поточного залишку грошових коштів на розрахунковому рахунку підприємства. Цей залишок формується за рахунок надходження грошових коштів та відпливу грошових коштів. Отже, «Звіт про рух грошових коштів», що ґрунтується на методі кеш-фло , демонструє рух грошових коштів і відображає діяльність підприємства в динаміці від періоду до періоду.

84. Проектний контроль та постаудит

Проектний контроль визначається як об'єктивна і незалежна оцінка успішності витрат коштів у процесі реалізації проекту за визначеним планом.

Проектний контроль повинен включати реалізацію проекту від його затвердження до здачі в експлуатацію, а також технічну і фінансову його функціональність після здачі в експлуатацію.

Пост-аудит виконує 3 функції:

- Покращує якість існуючих інвестиційних рішень;

- Поліпшує якість майбутніх інвестиційних рішень;

- Знаходить причини для ініціювання діяльності по внесенню коректив у вже існуючі проекти.

Пост-аудит може бути таким, що зменшує продуктивність, якщо він призводить до прийняття невиправдано занижених прогнозних оцінок за умови, що винагорода за успіх виявиться менш привабливою, ніж покарання за невдачу.

Важливо розглядати пост-аудит як інструмент, що стимулює якість і цілісність проектного аналізу.

85. Макроекономічне регулювання інвестиційного процесу

Регулювання інвестиційного процесу в державі з розвиненою економікою здійснюється:

1) Через державну інвестиційну політику, яка визначає та підтримує пріоритетні напрями розвитку економіки;

2) Через індикативне планування;

3) Шляхом забезпечення належного функціонування правової системи;

4) Через порядок надання дозволів.

Особливості державного макроекономічного регулювання полягає:

1) У некомерційних цілях, соціальній орієнтації, в директивному характері, підтримці приватних підтримці приватних підприємств, прямому стимулюванні їх розвитку;

2) В орієнтації на закони і принципи ринку, використанні його атрибутів, форм і методів саморегулювання виробництва та обігу продукції.



86. Індикативне планування інвестицій

Основне завдання індикативного планування інвестицій - дати кількісну оцінку показників, що характеризують динаміку, структуру та ефективність економіки, щоб забезпечити зв'язок та збалансованість усіх показників розвиненої економіки.

Ознаки індикативного планування:

1) Рекомендаційний характер показників

2) Індикатори які передбачає держава і які досягаються за допомогою певних засобів управління - регуляторів.

Індикативне планування - це пасивна форма управління життєдіяльністю регіонів та територіальним розвитком держави в цілому, що включає:

- Аналітичні роботи, що розкривають тенденції територіального розвитку;

- Прогнози та міжрегіональні пропорції;

- Регіональні баланси трудових ресурсів, робочих місць, паливно-енергетичних, матеріально-сировинних ресурсів, продовольчих, грошових доходів та видатків населення та ін..

Цілі індикативного планування:

- Формування державного бюджету усіх рівнів, визначення його дохідних і витратних параметрів;

- визначення частки державних і приватних інвесторів у фінансуванні проектно-дослідних і будівельно-монтажних робіт за проектами;

- визначення обсягів і вартості підрядних пусконалагоджувальних робіт та обсягів виробництва матеріально-технічної бази будівництва;

- визначення обсягів інвестиційної діяльності фінансово-кредитних установ.



87. Способи реалізації інвестиційних проектів

Вибір способу реалізації інвестиційних проектів залежить від виду інвестиційного проекту та джерел його фінансування.

Освоєння інвестицій у виробничі фонди здійснюються за допомогою:

- Підрядного способу

- Господарського способу

- Змішаного способу

Підрядний спосіб - це організаційна форма виконання робіт, виробництва продукції та наданих послуг самостійно, постійно діючими підприємствами та організаціями на основі підрядних договорів і контрактів між інвесторами та учасниками інвестиційної діяльності.

Господарський спосіб - це організаційна форма за якої інвестиційні проекти реалізовані безпосередньо інвестором без залучення підрядника, при цьому функцію інвестора, замовника і підрядника поєднуються однією юридичною особою, яка є одночасно забудовником, розпорядником, оперативно керуючим та виконавцем будівельно-монтажних робіт.

Змішаний спосіб - комбінація підрядного і господарського способу.

88. Підрядний спосіб реалізації інвестиційних проектів

Підрядний спосіб - це організаційна форма виконання робіт, виробництва продукції та наданих послуг самостійно, постійно діючими підприємствами та організаціями на основі підрядних договорів і контрактів між інвесторами та учасниками інвестиційної діяльності.

Підрядним способом можуть виконуватись будь-які види робіт: будівельні, монтажні, пуско-налагоджувальні, науково-дослідні, проектно-досліджувальні, ремонтні.

Підрядний договір може бути укладений на виробництво певного виду й обсягу продукції, на виконання певного виду послуг. В інвестиційній сфері предметом підрядного договору є інвестиційний проект або частина проекту, вид або комплекс певних робіт.

В останні десятиліття цей спосіб почав значно поширюватися. Послідовно почали виникати нові модифікації цього способу: бригадний, ділянковий, поточний, наскрізний, колективний та інші підряди.

За ринкових умов ці різновиди підрядного способу можуть успішно використовуватись надалі і навіть дістати подальшого розвитку в зв'язку із розширенням форм власності та числа учасників інвестиційної діяльності. На принципах бригадного підряду можуть здійснювати свою діяльність малі підприємства, обумовлюючи у договорах взаємовигідні умови виконання робіт. Ділянковий підряд може бути використаний підрозділами будівельних, монтажних організацій та фірм.

При поточному підряді укладається договір на послідовне спорудження для замовника кількох однотипних об'єктів, наприклад жилих будинків у мікрорайоні або лінійно-протяжного об'єкта (автотраси, лінії електропередач, трубопровід тощо). За цих умов роботи виконуються поетапно на кожному об'єкті або по мірі просування вздовж траси лінійно-протяжного об'єкта.

Наскрізний підряд передбачає укладання багатостороннього договору між кількома суб'єктами інвестиційного проекту (підрядником, субпідрядними організаціями, постачальниками матеріалів, устаткування, транспортними фірмами) на спільне спорудження об'єкта для замовника, починаючи з нульового циклу і закінчуючи здачею об'єкта в експлуатацію.

При колективному підряді будівельна фірма виконує роботи для кількох замовників, укладає договір від імені трудового колективу. При цьому підрозділи фірми не закріплюються за конкретним замовником окремими договорами. Це дозволяє гнучко маневрувати трудовими і матеріальними ресурсами з метою дотримання термінів виконання кожного проекту.



89. Способи реалізації інвестиційних проектів

Вибір способу реалізації інвестиційних проектів залежить від виду інвестиційного проекту та джерел його фінансування.

Освоєння інвестицій у виробничі фонди здійснюються за допомогою:

- Підрядного способу

- Господарського способу

- Змішаного способу

Підрядний спосіб - це організаційна форма виконання робіт, виробництва продукції та наданих послуг самостійно, постійно діючими підприємствами та організаціями на основі підрядних договорів і контрактів між інвесторами та учасниками інвестиційної діяльності.

Господарський спосіб - це організаційна форма за якої інвестиційні проекти реалізовані безпосередньо інвестором без залучення підрядника, при цьому функцію інвестора, замовника і підрядника поєднуються однією юридичною особою, яка є одночасно забудовником, розпорядником, оперативно керуючим та виконавцем будівельно-монтажних робіт.

Змішаний спосіб - комбінація підрядного і господарського способу.

90. Державне регулювання взаємодії учасників інвестування

Особливості здійснення інвестиційної діяльності на території України субґєктами інвестиційної діяльності, розташованими за межами України, а також цих субґєктів і субґєктів України в зоні вільного підприємництва на Україні визначаються спеціальним законодавством України. При цьому створюються пільгові умови інвесторам, що здійснюють інвестиційну діяльність у найбільш важливих для задоволення суспільних потреб напрямах.

Одним із найважливіших методів державного регулювання інвестиційної діяльності є обовґязкова комплексна державна експертиза інвестиційних програм та проектів.

За сучасних умов регулювання взаємодії учасників інвестиційного процесу спрямоване на захист інтересів споживача. Таке регулювання здійснюється через впровадження податкових і фінансово-кредитних важелів, за допомогою ліцензування, стандартизації, нормування, шляхом застосування екологічного, санітарного та інших видів контролю.

Усі ці вимоги повинні враховуватись суб'єктами інвестиційної діяльності, що вступають у договірні відносини.

91. Види договорів, які регулюють інвестиційний процес

Договір - угода сторін, що регулює організаційно-економічні та правові відносини між суб'єктами інвестиційної діяльності.

Види договорів:

1) Генеральний - укладений між інвестором і генеральним підрядником відносно великих інвестиційних проектів.

2) Річні - укладені в рамках генеральних, якщо строки будівництва, перевищує 2 роки.

3) Субпідрядні - укладені між генеральним підрядником із субпідрядними фірмами на виконання окремих спеціальних видів робіт.

4) Прямий - між замовником і заводом-виробником технічного обладнання.

Залежно від мети інвестиційної діяльності договір укладається:

- На капітальне будівництво

- На проведення проектних і дослідних робіт

- На виконання науково-конструктивних робіт

Умови інвестиційного договору:

1) Загальні - типові для всіх випадків вимоги, які встановлюються чинним законодавством.

2) Додаткові - висвітлюють інформацію про предмет конкретного договору, практику договірних відносин; додаткові умови не можуть суперечити загальним.

3) Особливі - відображають спеціальні вимоги, що обумовлюються в конкретному договорі, можуть використовуватись при створенні консорціуму між інвестором та підрядником.

92. Тендерні угоди

Тендерна угода - це форма розміщення замовлення на будівництво ( купівлі), яка передбачає визначення підрядника (постачальника) шляхом конкурсного відбору кращої тендерної пропозиції за критеріями, що встановлюються замовниками

Способи проведення тендерів:

1. Відкриті - всі заінтересовані учасники мають право передавати

2. Відкриті з попередньою кваліфікацією

3. Закриті коли тендерні пропозиції мають право подавати тільки ті, які одержали від замовника запрошення на тендер.

До участі у тендерах не допускаються:

1. Коли підприємство визнане банкрутом

2. Коли підприємство перебувають у стадії ліквідації

3. Коли підприємство немає ліцензії на проведення відповідних робіт

4. Коли підприємство подало необ'єктивну інформацію



93. Загальні положення проектування інвестицій

Проектування інвестицій - це складний, важливий і відповідальний етап в інвестиційному процесі, оскільки прийняті в проекті технології, планові та конструктивні риси дуже важко скоригувати коли вже розпочато будівництво.

Класичний інвестиційний проект має три етапи:

1. Технологічна частина - складається зі схеми виробництва, технологічних етапів та якісних показників.

2. Будівельна частина - визначає стандартні вимоги до планових і конструктивних рішень, які передбачають розміщення основних і підсобних приміщень цехів та ін..

3. Техніко - економічна частина включає під проектні дослідження і техніко - економічні обговорення,розрахунки, економічні показників ефективності і доцільності проекту.

Проектування може здійснюватись у дві чи одну стадію. При двостадійному проектуванні на першій стадії розробляються: ситуаційний план розміщення підприємства та генеральний план будівництва; технологічна схема виробництва і загальна схема управління підприємством; схема комплексу технічних засобів та автоматизації технологічних процесів; план земельної ділянки та недеталізовані рішення планів, фасадів, розрізів окремих нетипових будівель і споруд; плани і профілі трас інженерних мереж; житлово-цивільне будівництво, якщо воно належить до підприємства; проект організації будівництва; кошторисна документація; паспорт проекту і пояснювальна записка. Документи, що опрацьовуються на цій стадії, узгоджуються із зацікавленими організаціями і контрольними інспекціями (санітарною, протипожежною та ін.) і затверджуються відповідними органами залежно від відомчої належності проекту і форми власності інвестора.

На другій стадії розробляють документацію для будівництва окремих будівель і споруд: перелік фізичних обсягів будівельно-монтажних робіт і потреб у матеріалах, конструкціях і деталях для їх виконання; перелік необхідного технологічного та інженерного обладнання; локальні та об'єктні кошториси; робочі креслення (плани і розділи будівель); паспорти окремих будівель і споруд.

Одностадійний робочий проект має дещо менший обсяг, ніж двостадійний, що значно скорочує строки його розробки і зменшує вартість проектно-дослідницьких робіт.

На кожній стадії проектування розраховуються показники (вартісні і натуральні), які всебічно характеризують проект. Система цих техніко-економічних показників включає: загальні, що характеризують проект в цілому, і окремі, що характеризують певні частини проекту: економічну, будівельну, технологічну.

Загальні, або головні, показники складають дві групи: будівельні та експлуатаційні.

Будівельні показники оцінюють економічність прийнятих архітектурно-будівельних, планувальних і конструктивних рішень. Головні з них: обсяг інвестицій (кошторисна вартість підприємства загалом); обсяг будівельно-монтажних робіт та його структура за витратами; витрати головних будівельних конструкцій у розрахунку на одиницю кошторисної вартості будівельно-монтажних робіт; трудомісткість монтажу окремих будівель і споруд; коефіцієнти використання території забудови, робоча, корисна площа і об'єм будівель та ін.

Будівельні показники, що характеризують жилі будівлі, їх квартали або мікрорайони, -- це кошторисна вартість будівництва, в тому числі будівельно-монтажних робіт: загальна і житлова площа; середня вартість 1 м2загальної і житлової площі; об'ємно-планувальні коефіцієнти; показники економічності генерального плану кварталу, що характеризують питому вагу забудови і використання території будівельного майданчика, та ін.

Експлуатаційні техніко-економічні показники характеризують: номенклатуру та обсяг продукції; виробничу потужність кожного її виду; собівартість і рентабельність одиниці виробленої продукції; чисельність працюючих, продуктивність праці і режим роботи підприємства; технічні характеристики обладнання й рівень його використання; експлуатаційні витрати всіх видів ресурсів на виробництво одиниці продукції тощо.

94. Ціноутворення в інвестиційній сфері

Загальна класифікація цін поділяється на:

1. ринкові

2. ціни для покупців

3. ціни виробника

4. статистичні ціни

Інвестиційна сфера ціноутворення має певні особливості:

1. для визначення вартості будівництва використовують 2-рівневу систему цін, яка включає базисну кошторисну вартість будівництва і вартість будівництва, що встановлюється на стадії укладання підрядних контрактів.

2. В будівництві можуть визначатися ціни споживчої одиниці продукції вони мають важливе значення при продовженні будівництва

3. Ціни на будівництво визначається індивідуальним кошторисом

4. Ціни в будівництві виконують планово - облікові функції і є підставою для укладання договорів і розрахунку за виконання робіт і надання послуг а також для складання звіту.

5. Особливості ціноутворення в інвестуванні і використовуються методи нормування потенційних витрат і планових нагромаджень



95. Методика проектування цін на будівельно-монтажні роботи та окремі об'єкти

Для визначення кошторисної вартості реальних інвестиційних проектів складають наступні кошторисні документи:

1. У складі проекту: локальні та об'єктивні кошторисні розрахунки

2. Кошториси на проектно - дослідні роботи

3. Зведений кошторисний розрахунок

4. Зведений об'єктний і локальні ресурсні кошториси

5. Відомість базисної кошторисної вартості будівництва об'єктів що входять до пускового комплекту

6. Відомий базисний кошторис вартості об'єктів і робіт.

Нормативна база для розробки проектно - кошторисної документації

Обсяг інвестицій визначається замовником, вона включає:

1. Договірну ціну, яка складається з вартісних робіт, які підлягають виконанню генеральним підрядником за контрактом

2. Частина базисної кошторисної вартості будівництва, що належить до ділянки замовника

3. Базисну кошторисну вартість пуско - налагоджувальних робіт

4. Додаткові витрати замовника,спричинені формуванню або зміною ринкових відносин

5. Обов'язкові відрахування

6. Додаткові витрати на розвиток матеріально - технічної бази, якщо вони передбачені контрактом.

96. Інвестиційні кошториси

При розробці інвестиційних кошторисів проектувальник закладає середні норми потенційних витрат. Для розробки інвестиційних кошторисів використовують велику кількість інформації, що зумовлює виконаним вимогам до якості кошторисної документації.

Визначення вартості інвестиційних товарів здійснюється інвестором або за його дорученням фірмою - проектантом, інжинірингом, консалтинговою фірмою на кожній стадії інвестиційного процесу із залученням широкої інформаційної бази.

Кошторис - це сукупність нормативних розрахунків, що визначають вартість робіт для споруди окремого об'єкта і матеріально-технічні і трудові витрати для цього.

97. Ресурсне забезпечення інвестиційного процесу

Інвестиційні ресурси це всі форми капіталу що залучаються підприємством для здійснення вкладень в об'єкти реального і фінансового інвестування

Класифікація ресурсів інвестиційного процесу:

1. Відповідно до об'єктів інвестування:

- Інвестиційні ресурси портфельного інвестування які формуються за рахунок інструментів фінансового ринку, які використовуються під час діяльності інвестицій та інших фінансових посередників.

- Інвестиційній ресурси реального інвестування це ресурси які беруть участь у процесі виробництві продукції через залучення її до інвестування

2. За характером участі інвестора:

- Прямі інвестиційні ресурси

- Непрямі інвестиційні ресурси

3. Відповідно до джерел надходження:

- Власі

- Залучені

- Позикові

Потреба в інвестиційних ресурсах залежно від стадії інвестиційного процесу

1. Передінвестиційна:

- На розробку бізнес - плану

- Проектні роботи

2. Інвестиційна:

- Створення капітальних та інших необоротних активів які забезпечують виробничого потенціалу майбутнього господарської діяльності

3.Постінвестиційна

Основні схеми фінансування інвестиційного процесу:

- Повне внутрішнє самофінансування

- Акціонування

- Венчерне фінансування

- Кредитне фінансування

- Змішане ( дольового ) фінансування

98. Виконання будівельно-монтажних робіт

В поняття будівельно - монтажні роботи входить:

- збирання та встановлення конструкцій

- монтажні процеси

Перелік технічної докуменції:

1. Виконавчі креслення конструкцій

2. Заводські технічні паспорти

3. Документи сертифікати які засвідчують якість матеріалів

4. Акти огляду прихованих робіт

5. Акти проміжного приймання

6. Виконавчі геодезичні схеми

7. Журнали робіт

8. Документи про контроль якості зварних з'єднань

9. Акти випробування конструкцій

Акт прийняття виконання робіт це документ який фіксує фактичне виконання буд - монтажних робіт на об'єктні будівництва, складається та підписується замовником, підрядником.

За цільовим призначенням акти виконання робіт поділяються:

- Акти здавання - приймання

- Акти щодо закінчення або не закінчення об'єкта для проведення розрахунків замовника з підрядником

- Акти приймання окремих конструкцій або системи які входять до складу об'єкта будівництва.

99. Розрахунки в інвестиційній сфері

Фінансове забезпечення інвестиційних проектів може здійснюватися на наступних основах:

- На безповоротній основі

- Джерелами фінансування є:

1. Бюджетні асигнування

2. Субсидії

3. Кошти позабюджетних фондів

4. Власні кошти інвестора

5. Залучені кошти в результаті емісії

6. Фінансування на поворотній основі.

Джерелами фінансування є:

1. Національний кредит

2. Міжнародний кредит

3. Кредит комерційних банків

4. Та інші фінансово - кредитні установи.

Фінансове забезпечення інвестиційного процесу це участь фінансових ресурсів у відтворення основного капіталу

Лізинг це довгострокова оренда окремих видів обладнання, виробничо - технічних комплексів з подальшим його викупом

Лізингова операція здійснюється в наступній послідовності:

- Лізингоодержувач знаходить організацію яка виготовляє або продає потрібні йому обладнання

- Вивчає його умови

- У разі відповідного обладнання вимогам свого виробництва він звертається до комерційного банку або лізингової компанії з пропозицією купити це обладнання з метою подальшої передачі на умовах лізингу

Види лізингу:

1. Фінансовий ( капітальний)

2. Оперативний ( сервісний).

100. Моніторинг реалізації інвестиційних проектів

Моніторинг інвестиційних проектів це механізм проведення постійного нагляду і контролю за процесом освоєння інвестицій.

Загальний моніторинг інвестування проекту здійснює інвестор або від їх імені дирекція підприємства.

Види моніторингу інвестиційних проектів:

1. маркетинговий моніторинг - проводиться з метою забезпечення своєчасних поставок матеріало - технічних ресурсів, його здійснюють ті учасники на яких покладено обов'язки

2. фінансовий - моніторинг - здійснюється інвестором,замовником, фірмою дивелопером, а також іншими учасниками проекту на першому етапі освоєння інвестицій за визначеними показниками.

3. Технічний моніторинг - це крім інвестора та його представників як правило здійснюють генеральний проектувальник у рамках авторського нагляду цей моніторинг проводиться з метою забезпечення відповідності планових та конструктивних рішень.

101. Участь інвестора в пусконалагоджувальних роботах

У світовій практиці освоєння реальних інвестицій та пусконалагоджувальних реальних інвестицій та пусконалагоджувальні роботи здійснюються як правило в процесі та після введення в експлуатацію виробничих потужностей.

Пусконалагоджувальний період починається після закінчення монтажу об'єкта та закінчується після здачі об'єкта в експлуатацію.

Комплексне випробування обладнання - це виправлення установок, агрегатів і додаткового обладнання, що створюється з основним ) комплекс який забезпечує випуск готової продукції і охорону навколишнього середовища.

Комплексне випробування обладнання здійснюється відповідно до програми яка включає:

1. випробування в робочому режимі ( в холосту)

2. випробування під навантаження з пробним випуском продукції

3. спостереження за роботою основних механізмів і допоміжного обладнання їх обслуговування, їх здачі в експлуатацію протягом часу для забезпечення ритмічного і надійної роботи кожного механізму.

4. Інструкція або навчання персоналу замовника

5. Складання акту про завершення робіт і технічного звіту про виконану роботу

102. Етапи приймання інвестором виконаних робіт і готових об'єктів

Етапи прийняття виконаних робіт:

1. прийняття виконаних робіт:

- будівельного майданчика для освоєння

- затвердження проектно - кошторисної документації

- приміщення будівельні механізми інші цінності що є у інвестора які передаються на час будівництва на договірних умовах

2. прийняття від підрядника - інвестором:

- виконані роботи об'єктів які здаються під ключ

- робіт які пов'язані із подальшим оформленням актів виконаних робіт

- робочою комісією повністю закінчених монтажем установок машин для їх комплексного випробування

Перевірка робочою комісією відповідного об'єкта проекту та змонтованого обладнання.

3.прийняття від інвестора державних прийомів комісією закінчення об'єкта підприємства, пускового комплексу:

- журнали виконання робіт БМР

- акти нагляду БМР

- акти випробування і прийняття встановленого технічного обладнання.

103. Введення в дію об'єктів інвестування

Після проведення пусконалагоджувальних робіт, які проводяться в процесі монтажу обладнання, під час введення об'єкта в експлуатацію, а іноді і в післяпусковий період настає дуже відповідальний етап інвестиційного процесу -- введення в дію виробничих потужностей і реалізація будь-яких інших інвестиційних проектів. В Україні діє порядок, встановлений Кабінетом Міністрів відповідно до чинного законодавства, який передбачає кілька стадій прийому виконаних робіт і готових об'єктів. Можна виокремити три з них.

Перша стадія -- це прийом від замовника підрядником:

- затвердженої проектно-кошторисної документації та інших узгоджувальних та ліцензійних документів;

- будівельного майданчика з розміткою межі в натурі;

- технологічного та іншого обладнання з відповідними комплектуючими матеріалами, конструкціями і деталями; у разі необхідності додаткової комплектації або укрупненої зборки обладнання складається відповідний акт про збереження недоукомплектованого обладнання;

- матеріалів і виробів, постачання яких входить до обов'язків замовника;

- приміщень, будівель, споруд, будівельних машин, механізмів та іншого майна, що передається підряднику тимчасово на період будівництва відповідно до підрядного договору.

Друга стадія -- це прийомка від підрядника робочою комісією замовника:

- окремих видів робіт, конструктивних елементів та етапів;

- прийомка робіт, що приховуються наступними роботами, зі складанням відповідних актів;

- попередня прийомка конструктивних етапів для підтвердження технічної готовності для виконання наступних робіт;

- прийомка закінчених окремих установок, технологічних ліній для проведення комплексного випробування та пусконалагоджувальних робіт;

- прийомка закінчених будівництвом окремих будівель і споруд, що можуть використовуватись до кінцевої здачі об'єкта в експлуатацію;

Третя стадія -- це прийомка Національною комісією закінченого будівництвом підприємства, його черги, пускового комплексу або іншого житлового чи цивільного об'єкта. Остаточні розрахунки проводяться у двотижневий термін після підписання акта приймання об'єкта в експлуатацію.

104. Заходи щодо запобігання ризикам або їх зменшення

Заходи щодо запобігання ризикам або їх зменшення:

- заставні операції і гарантування;

- диверсифікація;

- страхування ризику;

- лімітування;

- розподіл ризику;

- еккаутинг.

При інвестиційному кредиті найбільшого поширення дістали такі засоби захисту від інвестиційного ризику, як позички під заставу та гарантовані кредити.

Позички під заставу -- це позички, забезпечені з боку позичальника заставними активами. Застава -- це один з найдавніших засобів забезпечення позичок. Але якщо у минулі роки заставні фізичні активи переходили у власність кредитора, то сьогодні вони, як правило, залишаються у користуванні позичальника, а кредитору у відповідності з контрактом переходять (уступаються) права володіння (цесія).

Гарантований кредит видається під письмове зобов'язання третьої сторони сплатити борг у разі відмови від його сплати позичальником. Оцінка ризиків гаранта та вимоги до якості гарантії такі самі, як і до застави.

Гарантії можуть бути таких видів:

- обмежена або необмежена, тобто та, що гарантує всю заборгованість чи тільки її частку;

- забезпечена або незабезпечена, тобто із заставою чи без неї;

- фізичних або юридичних осіб, тобто забезпечена власними чи корпоративними активами.

Диверсифікація -- це розподіл цінних паперів портфеля таким чином, щоб досягти максимального доходу за мінімального ризику. Як правило, це здобувається шляхом розподілу капіталу між пакетами цінних паперів різної якості та різних термінів погашення для зниження портфельного ризику.

Еккаунтинг - це підготовка інформації для прийняття оперативних економічних рішень.

Лімітування ризиків - одна з форм захисту від ризиків, яка полягає у встановленні внутрішніх нормативів для фінансових операцій, за якими фінансові ризики можуть перевищувати допустимий рівень.

Страхування ризиків -- вид майнового страхування ( класифікація страхування ), яке за своєю суттю є страхуванням ризику втрати прибутку чи неотримання доходу внаслідок різних причин.

Розподіл ризику -- це угода між компаніями, де покупець і продавець узгоджують взяття на себе певної частини втрат, незалежно від того, які втрати компанія матиме насправді.

105. Методи вимірювання ризиків

До них належать:

1. Метод аналогій складається з вивчення досвіду інвестування, оцінки результатів реалізованих проектів та екстраполяції їх на перспективу.

2. Метод моделювання ґрунтується на теорії ігор. Гіпотетичний інвестиційний проект (модель) “програється” з метою визначення реакції конкурентів.

3. Демонстраційний метод дозволяє визначити громадську думку стосовно інвестиційного проекту та з'ясувати коло потенційних інвесторів.

4. Методи математичної статистики дозволяють з'ясувати ймовірність настання події. Оскільки ризик є супутником будь-якого варіанта вкладання інвестицій, розрахунки проводяться з метою мінімізації можливих збитків, тобто визначаються ймовірність рівня втрат, ймовірність того, що вони не перевищать певний рівень, який прийнятний для інвестора. По суті методи математичної статистики являють собою математичне забезпечення методу аналогій.



106. Види ризиків

ТОП 10 найбільш руйнівних глобальних ризиків:

1) фіскальна криза в ключових економіках;

2) високе структурне безробіття і неповна зайнятість;

3) водна криза;

4) нерівність доходів;

5) помилки в боротьбі зі змінами клімату;

6) почастішання повеней, штормів, пожеж та інших екстремальних погодних явищ;

7) помилки глобального управління;

8) харчова криза;

9) крах великого фінансового механізму чи інституту;

10) поглиблення політичної та соціальності нестабільності.

Всесвітній економічний форум згрупував ризики по наступних категоріях:

1) До економічних ризиків зараховують:

- кризу ліквідності у банку або ринку капіталів;

- економічні шоки від стрибків цін на нафту;

- вихід з ладу великих інфраструктурних мереж;

- зниження значення американського долара як світової резервної валюти;

2) До групи природних ризиків належать:

- нафтові розливи;

- вибухи атомних електростанцій;

- колапс екосистеми, який пов'язаний із зменшення біологічного різноманіття на багатьох ділянках суші та океану;

- інші катастрофи, які можуть статися з вини людини.

3) До геополітичних ризиків належать:

- зростання корупції, яке підриває авторитет влади; - ескалацію добре організованої злочинності та неорганізованої торгівлі; - масштабні терористичні атаки;

- поширення зброї масового ураження, що провокує міжнародні конфлікти;

- загроза переростання міжнародних суперечок у зіткнення армії;

- ресурсна націоналізація - прагнення деяких держав обмежити експорт важливих для світової економіки ресурсів.

4) До технологічних ризиків належать:

- ескалація великомасштабних кібератак, проведених урядами, кримінальними організаціями, чи терористами;

- масивні шахрайства чи крадіжки електронних даних;

- масовий вихід із ладу головних інформаційних систем від яких залежать промислові виробництва, сфера послуг, комунікації, фінансовий ринок;

- залежність від інтернету та компютерних мереж;

5) Соціальні ризики:

-можливі спалахи пандемії; -зростання частки хронічно хворих громадян і подорожчання послуг з догляду за ними; -безконтрольна урбанізація.

107. Корпоратизація

Корпоратизація - це перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство, акції якого належать державі, засновником якого є відповідний орган, уповноважений управляти державним майном.

Корпоратизації підлягають державні підприємства, закриті акціонерні товариства, більше ніж 75 відсотків -- статутного фонду яких перебуває у державній власності, а також виробничі та науково-виробничі об'єднання, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність з чинним законодавством. Керівник підприємства подає пропозиції засновнику відкритого акціонерного товариства про персональний склад комісії з корпоратизації.

До складу комісії входять:

представники засновника, банківської установи, що обслуговує підприємство, відповідного державного органу приватизації, трудового колективу підприємства, що корпоратизується. Під час проведення корпоратизації підприємств-монополістів до складу комісії включають представника Антимонопольного комітету. До складу комісії також можуть включатися представники інших органів та організацій.

Засновник у тижневий термін затверджує склад комісії.

Рішення приймаються простою більшістю голосів. При однаковій кількості голосів голос голови комісії є вирішальним. Член комісії, що не згодний з прийнятим комісією рішенням, може письмово викласти свою думку, яку додають до протоколу засідання комісії.

Він оформляється протягом трьох днів і підписується головою комісії. Адміністрація підприємства, що корпоратизується, зобов'язана надавати комісії в установлений термін необхідну бухгалтерську, статистичну та іншу інформацію. До роботи в комісії залучають експертів, аудиторські, консультаційні та інші організації.

У двомісячний термін з дня затвердження її складу Комісія має підготувати і подати засновнику акт оцінки Вартості цілісного майнового комплексу підприємства, що підлягає корпоратизації, а також проект статуту відкритого акціонерного товариства, розроблений відповідно до Закону України «Про господарські товариства». Засновник у тижневий термін розглядає і затверджує акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу підприємства, що підлягає корпоратизації, в десятиденний термін приймає рішення про створення відкритого акціонерного товариства і затверджує його статут.

За дорученням засновника керівник підприємства, що корпоратизується, у тижневий термін після затвердження статуту подає до органів, які здійснюють державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, заяву і рішення про створення відкритого акціонерного товариства та його статут.

108. Структуризація капіталу

Обґрунтування структури джерел фінансування необхідне для забезпечення фінансової стійкості компанії у період реалізації проекту.

Оптимізація структури -- це вибір найвигіднішого співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел на кожному етапі життєвого циклу проекту.

Формуючи структуру інвестиційних витрат, інвестор застосовує норму доходу на вкладений капітал і порівнює її з вартістю запозичених і залучених коштів. Таким чином, рівень витрат на фінансування інвестиційного проекту вимірюється платою за використання коштів, тобто загальною нормою доходу, що очікується від інвестицій. Якщо ця норма доходу влаштовує інвесторів, то рішення про фінансування інвестицій буде позитивним.

Формування структури джерел фінансування -- це дуже складний процес, який залежить від потужності кожного джерела в той чи інший період часу, фінансового стану і перспектив розвитку акціонерів, а також кон'юнктури ринку та актуальності інвестиційного проекту в перспективі.

Під час передінвестиційних досліджень перед суб'єктами господарювання виникає проблема визначення обсягу інвестицій для фінансування проекту. Насамперед потрібно вирішити такі питання:

- яким повинно бути співвідношення постійних і змінних витрат на виробництво постійних і поточних активів;

- яким чином у перспективі формуватиметься основний та оборотний капітал;

- яким має бути співвідношення власного та акціонерного, акціонерного і позичкового капіталу;

- при якому співвідношенні фінансових ресурсів, що спрямовуються на нагромадження і споживання, доходи від виробництва і реалізації будуть найбільшими.

Відповідь на всі ці запитання дає економічний аналіз фінансового забезпечення проектів з використанням левериджу.

Ліверидж -- це “ефект важеля” при визначенні співвідношення власного і залученого, акціонерного і позичкового, основного та оборотного (обігового) капіталу тощо.

Операційний ліверидж показує вплив змінності обсягу продажу на рівень доходів компанії.

Фінансовий ліверидж встановлює міру зв'язку (впливу) змінності доходів компанії з дивідендами, тобто дохід окремого акціонера.

Загальний ліверидж свідчить про вплив змінності обсягу продажу на дивіденди акціонерів.

Чим вищий операційний ліверидж, тим вищий інвестиційний ризик.

109. Операційний леверидж

Ліверидж -- це “ефект важеля” при визначенні співвідношення власного і залученого, акціонерного і позичкового, основного та оборотного (обігового) капіталу тощо.

...