Дослідження політики та практики управління капіталом туристичного підприємства

Зараз можна виділити першу складову ефекту фінансового важеля: це так званий диференціал - різниця між економічною рентабельністю активів та середньою розрахунковою ставкою відсотку по позикових коштах.

Друга складова - плече фінансового важеля - характеризує силу впливу фінансового важеля. Це співвідношення між позиковими та власними коштами.

Таким чином, перший спосіб розрахунку рівня фінансового важеля:

, (1.12)

де ЕФВ - ефект фінансового важеля;

СОП - ставка оподаткування прибутку.

ЕР - економічна рентабельність;

СРСВ - середня розрахункова ставка відсотку;

Д - диференціал;

ПФВ - плече фінансового важеля;

ПК - позиковий капітал;

ВК - власний капітал.

Цей спосіб відкриває широкі можливості по визначенню безпечного обсягу позикових коштів, розрахунку допустимих умов кредитування, а також по полегшенню податкового тягаря для підприємства. Ця формула виводить на доцільність придбання акцій підприємства з тими чи іншими значеннями диференціалу, плеча фінансового важеля та рівня ефекту фінансового важеля в цілому [11; 14].

Було сформульовано наступні важливі правила:

1. Якщо нова позика приносить підприємству підвищення рівня ефекту фінансового важеля, то така позика вигідна. Але при цьому необхідно найуважнішим чином слідкувати за станом диференціалу: при нарощенні плеча фінансового важеля банкір схильний компенсувати зростання свого ризику підвищенням ціни свого кредиту.

2. Ризик кредитора виражається величиною диференціала: чим більше диференціал, тим менше ризик; чим менше диференціал, тим більше ризик.

Головний висновок: розумний фінансовий менеджер не буде збільшувати будь-якою ціною плече фінансового важеля, буде регулювати його в залежності від диференціалу

Багато західних економістів вважають, що золота середина близька до 30-50%, тобто що ефект фінансового важеля оптимально повинен дорівнювати одній третині - половині рівня економічної рентабельності активів. Тоді ефект фінансового важеля здатен якби компенсувати податкові вилучення та забезпечити власним коштам гідну віддачу [42].

Таким чином, при формуванні раціональної структури капіталу виходять як правило із загальної установки: знайти таке співвідношення між позиковими та власними коштами, при якому вартість акції підприємства буде найвищою. Це в свою чергу стає можливим при достатньо високому, але не надмірному ефекті фінансового важеля. рівень заборгованості слугує для інвестора чутливим ринковим індикатором добробуту фірми. Занадто висока питома вага позикових коштів у пасивах свідчить про підвищений ризик банкрутства. Якщо підприємство обходиться власними коштами, то ризик банкрутства обмежується, але інвестори, що отримують скромні дивіденди, вважають, що підприємство не переслідує мети максимізації прибутку, та починають скидати акції, тим самим знижуючи ринкову вартість підприємства.

Існують такі важливі правила:

1. Якщо нетто-результат експлуатації інвестицій у розрахунку на акцію невеликий (а при цьому диференціал фінансового важеля як правило від'ємний, чиста рентабельність власних коштів та рівень дивіденду - понижені), то вигідніше нарощувати власні кошти за рахунок емісії акцій, ніж брати кредит: залучення позикових коштів обходиться підприємству дорожче залучення власних коштів. Однак можливі труднощі в процесі первісного розміщення акцій.

2. Якщо нетто-результат експлуатації інвестицій у розрахунку на акцію великий (а при цьому диференціал фінансового важеля частіше всього позитивний, чиста рентабельність власних коштів та рівень дивіденду - підвищений), то вигідніше брати кредит, ніж нарощувати власні кошти: залучення позикових коштів обійдеться підприємству дешевше залучення власних коштів. Таким чином, необхідний контроль над силою впливу фінансового та операційного важелів у випадку їх можливого одночасного зростання.

Ці правила базуються на:

- порівняльному аналізі чистої рентабельності власних коштів та чистого прибутку в розрахунку на акцію за тих чи інших варіантів структури пасивів підприємства;

- на розрахунку граничного (критичного) значення нетто-результату експлуатації інвестицій.

Між величиною нетто-результату експлуатації інвестицій та розміром чистого прибутку в розрахунку на кожну звичайну акцію існує взаємозв'язок, що описується формулою:

, (1.13)

де ЧП_А - чистий прибуток в розрахунку на звичайну акцію;

СОП - ставка оподаткування прибутку;

НРЕІ - нетто-результат експлуатації інвестицій;

Кпр - проценти за кредит;

КЗА - кількість звичайних акцій.

Аналіз показує, що найменшу чисту рентабельність власних коштів та найнижчий прибуток на акцію підприємство буде мати при низькому значенні НРЕІ у випадку залучення кредиту, тому що існує загроза від'ємного значення величини ефекту фінансового важеля, який замість приросту до чистої рентабельності перетворюється на відрахування від неї та знижує чистий прибуток на акцію.

При фінансуванні виробництва такого самого, низького, значення НРЕІ тільки за рахунок власних коштів чиста рентабельність власних коштів та чистий прибуток на акцію покращуються, але підприємство недоотримує доходів через обмеженість своїх можливостей: нестача капіталу обертається недобором НРЕІ.

Коли підприємство має високе значення НРЕІ та фінансується за рахунок власних коштів, воно може досягти більш високого рівня чистої рентабельності власних коштів та чистого прибутку на акцію.

У випадку, коли при залученні кредиту підприємство має високе значення НРЕІ, спостерігається високий рівень чистої рентабельності власних коштів та чистого прибутку на акцію, також маємо податкову економію, виникає, звичайно, фінансовий ризик, але виявляється реальна перспектива підвищення курсу акцій підприємства.

Граничне (критичне) значення нетто-результату експлуатації інвестицій - це таке значення НРЕІ, при якому чистий прибуток на акцію (чиста рентабельність власних коштів) однакова як для варіанту із залученням позикових коштів, так і для варіанту з використанням виключно власних коштів. А це означає, що рівень фінансового важеля дорівнює нулю - або за рахунок нульового значення диференціалу (тоді ЕР = СРСВ), або за рахунок нульового плеча важеля (і тоді позикових коштів просто немає) [64].

Отже, граничному значенню НРЕІ відповідає гранична (критична) середня ставка відсотку, що співпадає з рівнем економічної рентабельності активів. Надмірні фінансові витрати підприємства по позикових коштах, що виводять СРСВ за граничне значення, невигідні підприємству, тому що дають йому від'ємний диференціал та обертаються зниженням чистої рентабельності власних коштів та чистого прибутку на акцію.

Таким чином, у викладених правилах, за підходом Є.С. Стоянової, сформульовані головні критерії формування раціональної структури капіталу підприємства. Кількісне співвідношення тих чи інших джерел в цій структурі визначається для кожного підприємства на основі вказаних критеріїв, але суто індивідуально.

Підхід Ковальова щодо ефективного управління капіталом підприємства та його структурою базується на побудові балансових моделей оцінки фінансового стану підприємства, які отримали широке розповсюдження в літературі, інколи їх називають моделями В.В.Ковальова [26].

Цей методичний підхід побудований на основі визначення наступних показників:

1. Власні обігові кошти (ВОК) підприємства, визначається за наступною формулою:

, (1.14)

де ВК - власний капітал;

ДП - довгострокові зобов'язання;

ПА - позаобігові активи.

Застосування даної формули буде коректним лише за умови, що довгострокові кредити використовуються для здійснення виробничого розвитку підприємства.

2. Нормальні джерела фінансування запасів (НДФЗ):

, (1.15)

де ВОК - власні обігові кошти;

БКрОК - банківські кредити для формування обігових коштів;

ТКрЗ - кредиторська заборгованість товарного характеру.

Банківські кредити для формування обігових коштів та кредиторська заборгованість товарного характеру приймаються в розрахунок тільки в обсягах заборгованості, строк погашення якої минув.

3. Запаси та витрати (ЗВ):

, (1.16)

де З - запаси;

ВМП - витрати майбутніх періодів.

В залежності від співвідношення розрахованих показників визначають наступні типи фінансової стійкості:

1. Абсолютна фінансова стійкість: за умови, що ЗВ < ВОК. Підприємство є абсолютно незалежним від зовнішніх кредиторів, оскільки всі необхідні оборотні активи формуються за рахунок власних джерел фінансування.

Така ситуація на підприємстві трапляється дуже рідко, і її не можна вважати ідеальною оскільки використання позик для формування оборотних активів є розповсюдженою політикою фінансування. За настання абсолютної фінансової стійкості підприємство не використовує переваг які має зовнішнє фінансування при цьому обмежуючи зростання обсягів своєї діяльності.

2. Нормальна фінансова стійкість: за умови, що ВОК < ЗВ < НДФЗ.

На підприємстві застосовується ефективна політика залучення та використання позикових коштів, виробничі потреби підприємства в повному обсязі забезпечуються різноманітними джерелами фінансування (ВОК, короткострокові банківські кредити та позики для покриття оборотних активів, розрахунки з кредиторами за товари, роботи, послуги),строк сплати яких не настав.

3. Критична фінансова стійкість: за умови, що ЗВ < НДФЗ.

На підприємстві виникли певні проблеми з джерелами фінансування запасів та витрат. Для формування певної частини оборотних активів використовуються джерела фінансування які не можна вважати нормальними (позикові кошти, що отримані для інших цілей, кредиторська заборгованість не товарного характеру, кошти фондів спеціального призначення).

4. Катастрофічна фінансова стійкість: за умови, що ЗВ < НДФЗ, та підприємство має непогашені у встановлений термін кредити та позики. Підприємство не може розрахуватися вчасно по всім кредитам.

Досягнення критичної та катастрофічної фінансової стійкості є наслідком неефективних рішень щодо формування та використання товарно-матеріальних запасів та здійснення авансованих витрат, неможливості реалізації накопичених товарних запасів відповідно до термінів повернення позик та погашення зобов'язань за ними. Виявлення такого становища вимагає розробки плану організаційно-економічних заходів щодо нормалізації розміру товарно-матеріальних запасів або збільшення періоду кредитування.

Таким чином, управління капіталом є системою принципів і методів розробки і реалізації управлінських рішень, пов'язаних з оптимальним його формуванням з різноманітних джерел, а також забезпеченням ефективного його використання у різних видах господарської діяльності підприємства.

Наявність цілої низки підходів щодо проблеми ефективності управління капіталом та його структурою обумовлена неоднозначним впливом структури капіталу на різноманітні аспекти його діяльності. Різні думки вчених по даному питанню пояснюються виділенням окремих характеристик діяльності підприємства в якості критерію управління співвідношенням власних та позикових коштів.

1.3 Організаційно-правові засади управління капіталом туристичного підприємства

Управління капіталом туристичних підприємств складається з наступних етапів:

- виявлення та формулювання проблем, задач управління капіталом підприємств, що повинні бути вирішені на базі використання минулого досвіду та звітних й оперативних даних, сформованої мети фінансової стратегії;

- прийняття управлінського рішення щодо використання капіталу та його реалізація;

- аналіз результатів прийнятого рішення з погляду можливих способів його модифікації чи зміни, а також врахування його результатів в процесі нагромадження досвіду, який може бути використаний в майбутньому.

Управлінню капіталом підприємств притаманні певні властивості: безперервність; циклічність; залежності ефективності управління від послідовності його етапів; динамічність; стійкість; імпульсивність.

В управлінні капіталом туристичних підприємства, на нашу думку, домінують наступні основні принципи: узгодженості термінів фінансових операцій; платоспроможності; рентабельності інвестування; збалансування ризиків; врахування потреб ринку; максимізації рентабельності.

Результати управління капіталом туристичних підприємств реалізуються в грошових потоках, що протікають між підприємством і бюджетом, власниками капіталу, партнерами по бізнесу та іншими суб'єктами [41].

В практиці управління капіталом туристичних підприємств доцільно використовувати одну з двох моделей грошового потоку: грошовий потік для власного капіталу чи грошовий потік для усього задіяного капіталу. Використовуючи першу модель розраховується ринкова вартість власного капіталу підприємства. При використанні другої моделі умовно не розрізняють власний та залучений капітал, а визначають сукупний грошовий потік.

Процес управління капіталом підприємств здійснюється в наступній послідовності: забезпечення повного та достовірного обліку фінансових потоків організації та формування необхідної звітності; аналіз фінансових потоків в попередньому періоді; оптимізація фінансових потоків організації; планування фінансових потоків в розрізі їх видів; забезпечення ефективного контролю за протіканням фінансових потоків організації.

Можна з впевненістю говорити про існування технології управління капіталом туристичних підприємств. Під нею необхідно розуміти сукупність заходів, методів та навиків, що в комплексі забезпечують ефективну діяльність підприємства з управління капіталом. Як і будь-яка інша, технологія управління капіталом, реалізується з допомогою певного набору методів, важелів, елементів правового, нормативного та інформаційного забезпечення. В його структуру, на нашу думку, необхідно включати п'ять елементів (див. рис. 1.9).

Рис. 1.9. Складові механізму управління капіталом туристичних підприємств

Управління власним капіталом пов'язано не тільки із забезпеченням ефективного використання вже накопиченої його частини, але і з формуванням власних фінансових ресурсів, що забезпечують майбутній розвиток підприємства. В процесі управління формуванням власних фінансових ресурсів вони класифікуються за джерелами цього формування:

У складі внутрішніх джерел формування власних фінансових ресурсів основне місце належить прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства. Він формує переважну частину власних фінансових ресурсів підприємства, забезпечує приріст власного капіталу, а відповідно і зростання ринкової вартості підприємства. Певну роль у складі внутрішніх джерел грають також амортизаційні відрахування, особливо на підприємствах з високою вартістю власних основних засобів і нематеріальних активів, що використовуються; проте суму власного капіталу підприємства вони не збільшують, а лише є засобом його реінвестування. Інші внутрішні джерела не відіграють помітної ролі у формуванні власних фінансових ресурсів підприємства.

У складі зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів основне місце належить залученню підприємством додаткового пайового (шляхом додаткових внесків до статутного капіталу) або акціонерного (шляхом додаткової емісії і реалізації акцій) капіталу. Для окремих підприємств одним із зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів може бути безповоротна фінансова допомога (як правило, така допомога надається лише окремим державним підприємствам різного рівня). До числа інших зовнішніх джерел входять безкоштовно надані підприємству матеріальні і нематеріальні активи, що включаються до складу його балансу [54, c. 284].

Основу управління власним капіталом туристичного підприємства складає управління формуванням його власних фінансових ресурсів. З метою забезпечення ефективного управління цим процесом на підприємстві розробляється спеціальна фінансова політика, направлена на залучення власних фінансових ресурсів з різних джерел відповідно до потреб його розвитку в майбутньому.

Політика формування власних фінансових ресурсів є частиною загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає в забезпеченні необхідного рівня самофінансування його виробничого розвитку.

Розробка ефективної політики формування власних фінансових ресурсів туристичного підприємства здійснюється по наступних основних етапах:

1 етап - аналіз формування власних фінансових ресурсів в попередні періоди;

2 етап - визначення загальної потреби у власних фінансових ресурсах;

3 етап - оцінка вартості залучення власного капіталу за рахунок різних джерел;

4 етап - забезпечення максимального обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел;

5 етап - забезпечення необхідного об'єму залучення власних фінансових ресурсів із зовнішніх джерел;

6 етап - оптимізація співвідношення внутрішніх та зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів.

Метою аналізу формування власних фінансових ресурсів туристичного підприємства є виявлення потенціалу формування власних фінансових ресурсів і його відповідності темпам розвитку. На першому етапі аналізу вивчаються загальний обсяг формування власних фінансових ресурсів, відповідність темпів приросту власного капіталу темпам приросту активів і обсягу реалізованої продукції підприємства, зміна частки власних ресурсів в загальному обсязі формування фінансових ресурсів в передплановому періоді.

На другому етапі аналізу розглядаються джерела формування власних фінансових ресурсів. В першу чергу вивчається співвідношення зовнішніх і внутрішніх джерел формування власних фінансових ресурсів, а також вартість залучення власного капіталу за рахунок різних джерел.

На третьому етапі аналізу оцінюється достатність власних фінансових ресурсів, сформованих на підприємстві в передплановому періоді. Критерієм такої оцінки виступає коефіцієнт самофінансування розвитку підприємства. Його динаміка відображає тенденцію забезпеченості розвитку підприємства власними фінансовими ресурсами [55].

Визначення загальної потреби у власних фінансових ресурсах здійснюється за формулою:

(1.17)

де Пвфр - загальна потреба у власних фінансових ресурсах підприємства в планованому періоді;

П - загальна потреба в капіталі на кінець планового періоду;

У - планована питома вага власного капіталу в загальному обсязі капіталу;

СКн - обсяг власного капіталу на початок планового періоду;

Пр - сума прибутку, що направляється на споживання в плановому періоді.

Розрахована загальна потреба охоплює необхідну суму власних фінансових ресурсів, сформованих як за рахунок внутрішніх, так і за рахунок зовнішніх джерел.

Оцінка вартості залучення власного капіталу з різних джерел проводиться в розрізі основних елементів власного капіталу, сформованого за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел. Результати такої оцінки служать основою розробки управлінських рішень щодо вибору альтернативних джерел формування власних фінансових ресурсів, що забезпечують приріст власного капіталу туристичного підприємства.

Забезпечення максимального обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел. До того, як звертатися до зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів, повинно бути реалізовано всі можливості його формування за рахунок внутрішніх джерел. Оскільки основними планованими внутрішніми джерелами формування власних фінансових ресурсів підприємства є сума чистого прибутку і амортизаційні відрахування, то в першу чергу слід в процесі планування цих показників передбачити можливості їх зростання за рахунок резервів.

Метод прискореної амортизації активної частини основних засобів збільшує можливості формування власних фінансових ресурсів за рахунок цього джерела. Проте слід мати на увазі, що зростання суми амортизаційних відрахувань в процесі проведення прискореної амортизації окремих видів основних засобів призводить до певного зменшення суми чистого прибутку. Тому при пошуку резервів зростання власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел слід виходити з необхідності максимізації сукупної їх суми, тобто з наступного критерію [22]:

ЧП + АВ СФРмакс., (1.18)

де ЧП - планована сума чистого прибутку підприємства;

АВ - планована сума амортизаційних відрахувань;

СФРмакс - максимальна сума власних фінансових ресурсів, сформованих за рахунок внутрішніх джерел.

Фінансові зобов'язання туристичного підприємства, що характеризуються як його залучений капітал в практиці господарювання поділяють на наступні види:

1. Довгострокові пасиви - непогашені суми позикових засобів, що підлягають погашенню, відповідно до договорів, більш ніж через 12 місяців після звітної дати.

2. Короткострокові пасиви можна розділити на 3 групи в залежності від їхніх особливостей як джерел фінансування діяльності підприємства:

- короткострокові кредити і позики, тобто залишки позикових засобів, що підлягають погашенню протягом 12 місяців після звітної дати;

- кредиторська заборгованість. У цій групі пасивів відбиваються борги підприємства кредиторам, що підлягають погашенню протягом 12 місяців;

- інші короткострокові пасиви, що включають головним чином фонди і резерви підприємства, що не відображаються відповідно до діючого порядку у його капіталі і резервах.

Кредиторська заборгованість підприємства виникає з різних причинах, тому вона поділяється на кілька груп:

а) заборгованість постачальникам і підрядчикам за матеріальні цінності, що надійшли, виконані роботи і зроблені послуги;

б) сума заборгованості постачальникам, підрядчикам і іншим кредиторам, в забезпечення якої підприємство видало векселя. Відсотки, що сплачуються по виданому векселі, векселедавець відповідно до діючого порядком відносить на собівартість продукції (робіт, послуг);

в) заборгованість з оплати праці - невиплачена заробітна плата на день складання балансу;

г) заборгованість за відрахуваннями на соціальне страхування, не перераховані на дату балансу суми відрахувань на державне соціальне пенсійне забезпечення, медичне страхування працівників підприємства та страхування на випадок безробіття;

д) заборгованість з розрахунків з бюджетом. Це борги підприємства по усіх видах платежів у бюджет, що виникають у зв'язку з тим, що нарахування податків здійснюється в поточному періоді, а перерахування їх у бюджет - у наступному періоді;

е) аванси, отримані від покупців і замовників. Покупці і замовники відповідно до умов договору можуть авансово розраховуватися за продукцію, товари, роботи і послуги підприємства. Отримані аванси є боргом підприємства на період до здійснення їм постачання;

ж) розрахунки з іншими кредиторами - це заборгованість підприємства, що не знайшла відображення в інших групах кредиторської заборгованості.

Зокрема, тут відбивається заборгованість за платежами у формі обов'язкового і добровільного страхування капіталу, працівників і інших видів страхування, у яких підприємство є страхувальником; заборгованість за відрахуваннями у державні цільові і спеціальні фонди (крім фондів, відрахування в який відбиваються в розрахунках по соціальному страхуванню); сума орендних зобов'язань підприємства-орендаря за основні засоби, передані йому на умовах довгострокової оренди; заборгованість за кредитами банків, отриманим підприємством для видачі позичок працівникам на індивідуальне житлове будівництво, на будівництво садових будиночків та для інших цілей, а також для відшкодування торговим організаціям позичок за товари, продані ними в кредит.

Окрім даної диверсифікації в практиці фінансового менеджменту широкого застосування набув поділ залученого капіталу за формами:

- залучені кошти, що використовують в грошовій формі (фінансовий кредит);

- залучені кошти, що використовують в формі обладнання (фінансовий лізинг);

- залучені кошти в товарній формі (товарний або комерційний кредит);

- залучені кошти в інших формах.

Управління на туристичному підприємстві залученим капіталом являє собою цілеспрямований процес їх формування, використання та своєчасного повернення. Завдання, що вирішуються при цьому, визначають необхідність для підприємств, частка залученого капіталу в сукупному капіталі яких є значною, розробки спеціальної фінансової політики для ефективного управління ним [49].

Політика управління залученим капіталом являє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, яка забезпечує застосування найбільш ефективних форм та умов залучення капіталу в відповідності з потребами підприємства. Процес формування та реалізації цієї політики можна поділити на декілька етапів:

1 етап - аналіз формування та використання залученого капіталу в попередні періоди. Метою даного аналізу є виявлення обсягу, складу та форм залученого капіталу та оцінка ефективності його використання в попередні періоди.

В процесі аналізу досліджують динаміку обсягу залученого капіталу, темпи приросту в порівнянні з приростом власного капіталу та обсягами діяльності, вивчають основні форми, їх структуру, термін залучення, склад кредиторів. Для оцінки ефективності використання застосовують показники оборотності та рентабельності капіталу.

2 етап - визначення мети та обсягів залучення капіталу. Оскільки залучення капіталу, як правило здійснюється на цільовій основі з метою його ефективного використання на даному етапі вивчають мету залучення та відповідно до неї обсяги капіталу. Основною метою залучення капіталу може виступати:

- поповнення необхідного обсягу оборотних активів;

- формування незначного попиту щодо інвестиційних ресурсів;

- інші господарські та соціальні потреби.

Максимальний обсяг залучення зумовлюється двома основними умовами:

- граничним ефектом фінансового лівериджу - оскільки сума сформованого власного капіталу підприємства відома, по відношенню до неї визначається значення коефіцієнту фінансового лівериджу при якому його ефект буде максимальний. Керуючись значеннями цих двох показників визначають обсяг залученого капіталу;

- забезпечення достатньої фінансової стійкості підприємства - для дотримання цієї умови враховують не лише внутрішні параметри, але і позицію можливих кредиторів та встановлюють ліміт залученого капіталу в сукупному капіталі підприємства.

3 етап - оцінка вартості залученого капіталу з різних джерел. Оцінка вартості проводиться за формами та джерелами залучення і визначає можливі альтернативні варіанти джерел даних фінансових ресурсів.

4 етап - визначення термінів, форм та джерел залучення капіталу. На даному етапі визначають повний (з моменту надходження до моменту повернення всієї суми боргу) та середній термін використання залучених коштів, визначаються з формою залучення, відповідно до мети залучення та виду господарської діяльності підприємства та визначаються зі складом кредиторів.

5 етап - забезпечення ефективного використання позик та своєчасного розрахунки за них. Критерієм ефективності використання є показники оборотності та рентабельності залученого капіталу [69].

Обсяг залучення власних фінансових ресурсів із зовнішніх джерел покликаний забезпечити ту їх частину, яку не вдалося сформувати за рахунок внутрішніх джерел фінансування. Якщо сума залучених за рахунок внутрішніх джерел власних фінансових ресурсів повністю забезпечує загальну потребу в них у плановому періоді, то в залученні цих ресурсів за рахунок зовнішніх джерел немає необхідності.

Потреба в залученні власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел розраховується за формулою:

ВФР зовн. = П вфр - ВФР внут, (1.19)

де ВФР зовн. - потреба в залученні власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел;

П вфр - загальна потреба у власних фінансових ресурсах підприємства в плановому періоді; ВФР внут - сума власних фінансових ресурсів, планованих до залучення за рахунок внутрішніх джерел.

Забезпечення задоволення потреби у власних фінансових ресурсах за рахунок зовнішніх джерел планується за рахунок залучення додаткового пайового капіталу (власників або інших інвесторів), додаткової емісії акцій або за рахунок інших джерел. Оптимізація співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів ґрунтується на наступних критеріях:

- забезпеченні мінімальної сукупної вартості залучення власних фінансових ресурсів. Якщо вартість залучення власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел істотно перевищує плановану вартість залучення позикових коштів, то від такого формування власних ресурсів слід відмовитися;

- забезпеченні збереження управління підприємством первинними його засновниками. Зростання додаткового пайового або акціонерного капіталу за рахунок сторонніх інвесторів може призвести до втрати такої керованості.

Отже, управління капіталом туристичного підприємства направлене на формування достатнього обсягу капіталу, що забезпечить необхідні темпи економічного розвитку підприємства; забезпечення умов досягнення максимальної доходності капіталу при запланованому рівні фінансового ризику; забезпечення мінімізації фінансового ризику, пов'язаного з використанням капіталу, при запланованому рівні його доходності та достатнього рівня фінансового контролю над підприємством з боку його засновників.

Можемо підсумувати, що з організаційних позицій управління капіталом туристичного підприємства передбачає обґрунтування його рівня відповідно до законодавчих обмежень та необхідності ефективного функціонування.

Розділ 2. Дослідження політики та практики управління капіталом туристичного підприємства

2.1 Характеристика діяльності ПАТ "Готельний комплекс "Братислава"

ПАТ "Готельний комплекс "Братислава" засновано 26.10.94 р. шляхом перетворення держпiдприємства готельний к\п "Братислава-Десна" та зареєстровано 24.04.2000 р. рiшенням Днiпровської РДА м.Києва, свiдотство за № 04820622.

Основною дiяльнiстю ПАТ є надання готельних та ресторанних послуг. ПАТ "Готельний комплекс "Братислава" розміщений у мальовничому куточку Київ, на лівому березі Дніпра, поблизу історичних та архітектурних пам'яток міста, на вул. А.Малишка, 1. Готель має статус тризіркового, нараховує 337 номерів різних категорій., від економ класу, оформлених в сучасному стилі і до номерів класу "Люкс" з ексклюзивним дизайном.

Відповідно до статуту ПАТ "Готельний комплекс "Братислава" створене з метою здійснення підприємницької діяльності для одержання прибутку в інтересах акціонерів Товариства, покращення добробуту акціонерів у вигляді зростання ринкової вартості акцій, а також отримання акціонерами дивідендів.

Предметом діяльності ПАТ "Готельний комплекс "Братислава" є:

- діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування;

- надання місць кемпінгами та стоянками для житлових автофургонів і причепів;

- діяльність інших засобів тимчасового розміщування;

- діяльність із забезпечення стравами та напоями;

- діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування;

- постачання готових страв для подій;

- обслуговування напоями;

- діяльність туристичних агентств;

- діяльність туристичних операторів;

- надання інших послуг бронювання та пов'язана з цим діяльність;

- ремонт і технічне обслуговування будівель, машин і устаткування;

- будівництво житлових і нежитлових будівель;

- діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем;

- надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна;

- надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів;

- інші види діяльності не суперечать меті діяльності і вимогам діючого законодавства України.

В готелі передбачено все, необхідне для гостей:

- зручні номери;

- вигідні умови для проведення банкетів та конференцій;

- вишукана інтернаціональна кухня;

- професіоналізм колективу;

- знаменита українська гостинність, адже підприємство 25 років працює на ринку готельної індустрії;

- різноманіття місць для відпочинку і визначних пам'яток архітектури.

До послуг відвідувачів сучасний ресторан, 5 конференц-залів, загальною вмістимістю до 600 осіб, а також бізнес-центр на 12 місць для проведення конференцій, семінарів, переговорів.

Додатковими послугами готельного комплексу є:

- підключення до Інтернет-мережі;

- казино;

- лоббі-бар;

- бронювання номерів;

- трансфер;

- послуги пральної/хімчистки;

- салон краси;

- стоматологічний і масажний кабінети;

- паркування машин;

- відділ обміну валют;

- банкомат;

- оренда машин;

- замовлення екскурсій.

Основними клієнтами ПАТ "Готельний комплекс "Братислава" є населення регіону, органiзацiї та iноземнi туристи.

Важливим для успішної діяльності готельного комплексу є трудовий потенціал, що формує імідж закладу та його конкурентоспроможність. Оцінка працівників готельного комплексу наведена в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Характеристика трудових ресурсів ПАТ "Готельний комплекс "Братислава"

Показники	Роки
	2010	2011	2012
Чисельність персоналу, чол., у тому числі:	145	170	181
а)працівники основної діяльності	137	161	172
б)непромисловий персонал	8	9	9
Частка управлінського персоналу, %	36	34	28
Частка працівників з вищою освітою, %	48	44	46
Середній вік працюючих, років	46	41	36

Підприємство використовує лінійно-функціональну структуру управління, що допомагає керівникам готелю вивчати і приймати рішення щодо проблем, які виникають, концентрувати увагу на поточній діяльності. Таку модель управління вважаємо найбільш прийнятною для готельного комплексу, оскільки забезпечує такий розподіл праці, при якому лінійні ланки управління повинні приймати рішення і контролювати, а функціональні - консультувати, інформувати, організовувати, планувати.

Організаційну структуру управління ПАТ ГТК "Інтурист Закарпаття" наведено на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Організаційна структура управління ПАТ "Готельний комплекс "Братислава"

Політика цін ПАТ "Готельний комплекс "Братислава" формується з урахуванням потреб споживачів, бажаних обсягів реалізації, конкурентного оточення, адже саме ціна впливає на відносини між готельним підприємством та клієнтом. Можемо зазначити, що ціни ПАТ "Готельний комплекс "Братислава" задовольняють потреби споживачів, адже є нижчими в порівнянні з тризірковим готелями, що знаходяться найближче. В готелі використовується метод розрахунку ціни базуючись на рівні поточних цін. Суть методу полягає у тому, що ПАТ "Готельний комплекс "Братислава" встановлює ціни на свої посли трохи нижчі ніж у конкурентів, орієнтуючись при цьому не на власні витрати, а на ринкову ситуацію, цінову політику конкуруючих підприємств, а також їх реакцію на зміну ціни. Така цінова політика сприяє покращенню фінансової забезпеченості підприємства, а також вирішенню інших завдань.

За 2012 рік фінансово готель знаходиться у задовільному стані за рахунок рiзноманiтних бізнесових пропозицій та послуг. Прибутки на кiнець року становлять 384 тис. грн. за рахунок основної дiяльностi. Аналіз основних показників господарської діяльності наведений в табл. 2.2.

Таблиця 2.2

Основні показники діяльності ПАТ "Готельний комплекс "Братислава" за період 2010-2012 років

№ п/п	Показник	2010	2011	2012	Абсолютне відхилення, +/-	Відносне відхилення, %
					2011- 2010	2012- 2011	2011- 2010	2012- 2011
1	Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн.	28285	22911	27470	-5374,00	4559,00	-19,00	19,90
2	Собівартість реалізо-ваної продукції, тис. грн.	19480	17559	19316	-1921,00	1757,00	-9,86	10,01
3	Валовий прибуток, тис. грн.	4091	1556	3611	-2535,00	2055,00	-61,97	132,07
4	Чистий прибуток (збиток), тис. грн.	715	724	384	9,00	-340,00	1,26	-46,96
5	Середньооблікова чисельність працюючих, чол.	145	170	181	25	11	17,24	6,47
6	Залишкова вартість основних засобів, тис. грн.	45684	52636	87050	6952,00	34414,00	15,22	65,38
7	Вартість оборотних коштів підприємства, тис. грн.	4668	2248	4028	-2420,00	1780,00	-51,84	79,18
8	Продуктивність праці, тис. грн. /чол.	195,07	134,77	151,77	-60,30	17,00	-30,91	12,61
9	Рентабельність майна (активів)	1,34	1,36	0,84	0,02	-0,52	1,53	-38,26
10	Рентабельність власного капіталу	4,90	4,97	1,07	0,07	-3,90	1,33	-78,45
11	Рентабельність основних засобів	1,45	1,47	0,88	0,02	-0,59	1,57	-40,25
12	Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги, тис. грн.	2775	486	414	-2289,00	-72,00	-82,49	-14,81
13	Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, тис. грн.	34374	2681	12207	-31693,0	9526,0	-92,20	355,32

За результатами аналізу визначено, що виручка від реалізації зросла на 4559 тис. грн. в 2012 році в порівнянні з попереднім періодом та суттєво (19%) зменшилась в 2011 р. й становила 22911 тис.грн. Даний показник є реальною базою для наступного розрахунку показників прибутку і оцінки рентабельності підприємства. Зменшення виручки від реалізації позначилась на зниженні фінансових результатів від основної діяльності.

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) в 2010-2012 рр. становила 19480, 17559 та 19316 тис.грн. відповідно. При цьому затрати змінюються пропорційно доходам від операційної діяльності.

Валовий прибуток від реалізації дозволяє аналізувати ефективність виробничої діяльності підприємства.

В 2010 р. валовий прибуток склав 4091 тис.грн., а в 2011 р. зменшився до 1556 тис. грн., в 2012 р. - на 132,07 % більше попереднього року, склавши 3611 тис.грн.

Тенденцію до зменшення має чистий прибуток підприємства. В 2010 р. прибуток після оподаткування склав 715 тис.грн. в 2011 р за рахунок операційних доходів чистий прибуток становив 724 тис.грн., в 2012 р. на 47% менше - 384 тис.грн.

Середньооблікова чисельність працюючих ПАТ "Готельний комплекс "Братислава" в 2012 році склала 181 осіб, при цьому щорічно спостерігаємо ріст чисельності, що показує постійний ріст товариства.

Середньорічна вартість основних засобів підприємства стрімко зростає, що є позитивною тенденцію, є свідченням нарощення потужностей підприємства, розширенням матеріально-технічної бази. Вартість основних засобів на кінець 2012 р. склала 87050 тис.грн.

Вартість оборотних коштів ПАТ "Готельний комплекс "Братислава" склала в 2012 р. - 4028 тис.грн., що на 79% більше попереднього періоду. Зростання коштів, що знаходяться в обороті є наслідком активізації операційної діяльності готельного комплексу.

Помітним є зменшення дебіторської заборгованості за аналізований період. Так, зменшення клієнтської заборгованості в 2012 році становило 82,5%, а в 2011 році - 14,8 %. Кредиторська заборгованість в 2012 році становила 12207 тис. грн., що порівняно з 2011 роком майже в 4 рази більше.

Рентабельність основної діяльності ПАТ "Готельний комплекс "Братислава" з кожним роком змінювалась, а саме в 2010 році рівень рентабельності активів склав 1,34%, в 2011 році - 1,36%, в 2012 р. становила 0,84%. Аналогічна негативна тенденція серед інших розрахованих показників рентабельності.

Отже, на основі проведених досліджень можемо зробити висновок про високий господарський потенціал ПАТ "Готельний комплекс "Братислава", наявні високі потужності, досвідчений персонал. Готельний комплекс характеризується позитивними фінансовими результатами, проте є недостатньо прибутковим, що підкреслює необхідність підвищення результативності за рахунок ефективного управління капіталом підприємства.

2.2 Аналіз структури основного та оборотного капіталу готельного комплексу

Для готельних підприємств об'єктами вкладень капіталу є п'ять основних груп активів: основні засоби (будівлі, споруди, транспортні засоби, передавальні пристрої та інші); нематеріальні активи (об'єкти інтелектуальної власності, права володіння); оборотні активи (запаси, товари, грошові кошти, кошти у розрахунках); фінансові вкладення (довготермінові та короткотермінові).

Аналіз динаміки структури вкладень капіталу в окремі активи, накладений на кінцеві результати діяльності підприємства, передусім на показники рентабельності використання капіталу, дає можливість робити висновки щодо ефективності використання капіталу. Співвідношення між цими вкладеннями являє собою найсуттєвіший елемент структури розміщення фінансових ресурсів підприємства. Оптимальна структура капіталу для ПАТ "Готельний комплекс "Братислава" визначається виходячи з конкретних умов господарювання і показників динаміки у зіставленні з досягнутими кінцевими результатами.

Для підприємства розміщення важливими показниками оцінки діяльності є коефіцієнти майнового стану (табл. 2.3).

За результатами аналітичної табл. 2.2 можемо зробити висновок, що вартість майна ПАТ "Готельний комплекс "Братислава" щорічно зростає. Ріст відбувся здебільшого за рахунок зростання необоротних активів.

Низьким є значення коефіцієнту зносу основних засобів. Так, в 2012 р даний показник становив 0,2, що на 21,31% менше попереднього періоду й свідчить про високу оновлюваність засобів підприємства. Разом з тим, придатність засобів готельного комплексу складає 80%. Це високі досягнення для підприємств готельної індустрії.



Таблиця 2.3

Показники оцінки майнового стану ПАТ "Готельний комплекс "Братислава" протягом 2010-2012 рр.

№ п/п	Найменування показника	2010	2011	2012	Абсолютне відхилення, +/-	Відносне відхилення, %
					2011- 2010	2012- 2011	2011-2010	2012-2011
1	Загальна сума господарських засобів, що знаходяться в розпорядженні підприємства, тис.грн.	51096	55338	91168	4242,00	35830,00	8,30	64,75
2	Вартість основних засобів, тис. грн.	45684	52636	87050	6952,00	34414,00	15,22	65,38
3	Частка необоротних активів в активах	0,91	0,95	0,96	0,04	0,01	4,76	0,70
4	Частка основних засобів в активах	0,89	0,95	0,95	0,06	0,00	6,87	-0,12
5	Частка основних засобів в необоротних активах	0,98	1,00	1,00	0,02	0,00	1,81	0,22
6	Коефіцієнт зносу основних засобів	0,25	0,25	0,20	0,00	-0,05	1,66	-21,31
7	Коефіцієнт придатності	0,75	0,75	0,80	0,00	0,05	-0,55	7,26

Така ситуація є свідчення достатнього фінансового забезпечення інвестицій готельного комплексу та ефективне управління необоротними активами підприємства.

Варто зазначити, що усі основні засоби підприємства є власними. Для деталізації структури вкладень капіталу розглянемо їх зміну за 2012 рік (табл. 2.4).

На основі аналітичної таблиці можемо зробити висновок, що авансується капітал готельного комплексу в більшості в ремонт будівель та споруд (в 2012 році - 34840 тис.грн.).



Таблиця 2.4

Інформація про основні засоби ПАТ "Готельний комплекс "Братислава" за 2012 рік (за залишковою вартістю)

Найменування основних засобів	Основні засоби, всього (тис. грн.)	Зміна вартості, тис.грн.
	на початок періоду	на кінець періоду
1. Виробничого призначення:	52636	87050	34414
будівлі та споруди	49679	84519	34840
машини та обладнання	347	274	-73
транспортні засоби	0	0	0
інші	2610	2257	-353
2. Невиробничого призначення:	0	0	0
Усього	52636	87050	34414

Проаналізуємо склад та структуру оборотних активів ПАТ "Готельний комплекс "Братислава" за 2010-2012 роки (табл. 2.5).

Як бачимо, станом на 1.01.2013 року готельне підприємство володіло оборотними активами вартістю 4028 тис. грн. Порівняно з початком 2012 року ця сума зросла на 1780 тис. грн. Разом з тим, порівнюючи з 2010 роком - зменшилася на 640 тис. грн. При цьому найбільше зростання відбулося за рахунок зростання грошових коштів в національній валюті на 2059 тис.грн., що показує збільшення частки ліквідних активів. Виробничі запаси зросли у 2011 р. на 322,0 тис.грн. та зменшились у 2012 р. на 208 тис.грн.

Аналізуючи зміни структури розміщення оборотних активів, можна зробити висновок, що зменшення питомої ваги виробничих і товарних запасів у структурі активів може свідчити про перегляд нераціонально обраної господарської стратегії, внаслідок якої значну частину поточних активів було зосереджено в запасах.



Таблиця 2.5

Склад та структура оборотних активів ПАТ "Готельний комплекс "Братислава" за 2010-2012 роки

Елементи оборотних активів	2010	2011	2012	Абсолютне відхилення, +/-	Відносне відхилення, %
				2011- 2010	2012- 2011	2011- 2010	2012- 2011
1. Запаси:
- виробничі запаси	228	550	342	322	-208	141,23	-37,82
- товари	2,00	123	154	-77	31	-38,50	25,20
2. Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
- чиста реалізаційна вартість	2775	486	414	-2289	-72	-82,49	-14,81
- первісна вартість	2775	486	414	-2289	-72	-82,49	-14,81
3. Дебіторська заборгованість за розрахунками
- з бюджетом	158		8	-158	8	-100	-
- із внутрішніх розрахунків			4,00	0	4	-	100
4. Інша поточна дебіторська заборгованість	594	779	679	185	-100	31,14	-12,84
5. Грошові кошти та їх еквіваленти:
- в національній валюті	113	132	2191	19	2059	16,81	1559,85
- в іноземній валюті	59	138	156	79	18	133,90	13,04
6. Інші оборотні активи	741	40	80	-701	40	-94,60	100,00
Усього вартість оборотних активів	4668	2248	4028	-2420	1780	-51,84	79,18

Можемо відмітити, що протягом 2010-2012 років відбуваються зміни, пов'язані з підвищенням ліквідності оборотних активів (табл. 2.6).

За результатами розрахованих показників можемо відмітити відсутність чистого оборотного та функціонуючого капіталу, що в підсумку негативно позначається на платоспроможності підприємства.

Коефіцієнт загальної ліквідності характеризує те, на скільки обсяг короткострокових зобов'язань і розрахунків можна погасити за рахунок усіх ліквідних активів. Допустиме значення даного показника в межах від 1 до 2.

Отже, в 2010-2012 рр. значення коефіцієнта загальної ліквідності було меншим допустимого значення. У 2012 році коефіцієнт становить 0,21. Це означає, що на 1 гривню зобов'язань припадає 0,21 гривень поточних активів.

Таблиця 2.6

Аналіз оборотного капіталу ПАТ "Готельний комплекс "Братислава", його ліквідності та платоспроможності у 2010-2012 рр.

	Показники	Нормативне значення	2010	2011	2012
1	Оборотний капітал	збільшення	4668	2248	4028
2	Власний оборотний (функціонуючий) капітал	> 0	-31933	-38078	-15574
3	Коефіцієнт оборотності власного капіталу		0,01	0,01	0,15
4	Коефіцієнт покриття (загальної ліквідності)	1,0-2,0	0,13	0,06	0,21
5	Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,7-0,8	0,12	0,05	0,18
6	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,25-0,3	0,00	0,01	0,12
7	Частка оборотних активів в активах підприємства		0,09	0,04	0,04
8	Частка виробничих запасів в оборотних активах		0,05	0,30	0,12

Протягом усіх періодів коефіцієнт нище рекомендованих, тобто ПАТ "Готельний комплекс "Братислава" було низьколіквідним і не могло погасити всі свої короткострокові зобов'язання. Максимального значення коефіцієнт набув у 2012 році. Це пояснюється збільшенням кількості оборотних активів, більша частина яких - дебіторська заборгованість та грошові кошти.

Коефіцієнт термінової ліквідності, що показує частку поточних зобов'язань, яка може бути погашена ліквідними коштами та очікуваними надходженнями від дебіторів у 2012 році набув значення, що менше допустимої нижньої межі. Це зумовлено доволі малою сумою ліквідних коштів, короткострокових фінансових вкладень та зменшенням дебіторської заборгованості. У інші ж періоди коефіцієнт ще нижче рекомендованої межі. Динаміка коефіцієнту загалом була зростаючою, так як зростання поточних зобов'язань відбувалось швидше, ніж зменшення дебіторської заборгованості та грошових коштів. Слід відзначити, що в структурі оборотних активів грошові кошти та їх еквіваленти у національній та іноземній валюті і дебіторська заборгованість за виданими авансами займають більшу частину, тому саме їх зміна зумовлювала зміну коефіцієнта в цілому. Загалом коефіцієнт має тенденцію до спаду.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує те, як швидко короткострокові зобов'язання можуть бути погашені високоліквідними активами. Оптимальне значення даного показника 0,2-0,35. Значення коефіцієнту в 2010-2012 рр. є менше н...