Становлення та розвиток Державного казначейства України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний університет водного господарства та природокористування

Рівненський економіко-технологічний коледж

Методичне забезпечення

З дисципліни: «Казначейська справа»

Підготувала викладач: Березовська С.Р.



Зміст

Тема 1. Становлення та розвиток державного казначейства України

1.1 Етапи розвитку та становлення державного казначейства

1.2 Структура органів Державного казначейства на Україні

1.3 Функції та повноваження Державного казначейства

Тема 2. Державне казначейство як учасник державного процесу

2.1 Бюджетний процес та його учасники

2.2 Бюджетні повноваження Державного казначейства України

Тема 3. Бюджетна класифікація

3.1 Класифікація доходів та видатків бюджету

3.2 Класифікація фінансування бюджету і класифікація боргу

Тема 4. Платіжна система виконання Державного бюджету України

4.1 Сутність платіжної системи

4.2 Єдиний казначейський рахунок, його структура та значення для виконання бюджетів

4.3 Відкриття бюджетних рахунків для зарахування надходжень

Тема 5. Казначейське обслуговування Державного бюджету за доходами

5.1 Поняття касового виконання Державного бюджету за видатками

5.2 Операції щодо зарахування платежів

Тема 6. Казначейське обслуговування державного бюджету за видатками

6.1 Організація виконання Державного бюджету за видатками

6.2 Розпорядники бюджетних коштів

Тема 7. Інформаційно-технічне забезпечення діяльності органів Державного казначейства

7.1 Технічне забезпечення здійснення платежів

7.2 Механізм взаємовідносин користувачів коштів з казначейською системою

Тема 8. Бухгалтерський облік виконання бюджету

8.1 Організація бухгалтерського обліку в Державному казначействі, його принципи, завдання

8.2 Сутність функції бюджетного обліку

8.3 Облікова політика та організація облікової служби підприємства

Тема 9. Звітність про виконання бюджетів

9.1 Звітність у системі державного казначейства

9.2 Склад річної звітності з виконання річного бюджету

Тема 10. Контроль у системі казначейства

10.1 Фінансовий контроль

10.2 Внутрішній казначейський контроль

Перелік питань для підсумкового контролю

Рекомендована література



Тема 1. Становлення та розвиток державного казначейства України

1.1 Етапи розвитку та становлення державного казначейства

Діюча до утворення казначейства банківська система виконання бюджету відповідала основним вимогам економіки, котра централізовано планувалась та директивне управлялась, її функціонування забезпечувалось взаємодією державних банків, які вирішували широкий спектр питань, пов'язаних з касовим виконанням бюджету. Основним органом, який здійснював касове виконання державного та місцевих бюджетів, був Державний банк СРСР. Отже, застосовувалась банківська система касового виконання бюджетів.

При банківській системі касове виконання бюджету, а саме прийом та зарахування надходжень на відповідні рахунки, ведення обліку доходів та видатків державного та місцевих бюджетів, складання у встановлені строки звітів про касове виконання бюджетів та інші операції, пов'язані з касовим виконанням бюджету, здійснювались банками.

Практика касового виконання Державного бюджету банками була розрахована на систему єдності банків і не відповідала дворівневій банківській системі, яка почала формуватися в Україні наприкінці 80-х років. Використання такої системи, за умов здійснення ринкових реформ, спричинило зростання інфляційних процесів у країні. Це пояснюється тим, що фінансування видатків здійснювалося шляхом так званого "відкриття кредитів" без урахування доходів, які реально надходили і мали емісійний характер. На суму емісії оформлювалась заборгованість Міністерства фінансів Національному банку України.

З ліквідацією Держбанку СРСР управління державними коштами, почали здійснювати безліч комерційних банків. Недосконалість системи виконання Державного бюджету комерційними банками особливо виявлялась у період економічної кризи. Внаслідок відсутності коштів на рахунках підприємств, організацій, приховування прибутків від оподаткування, порушення комерційними банками нормативів відрахувань від загальнодержавних податків, зборів та обов'язкових платежів між державним і місцевими бюджетами, безпідставного затримання перерахування комерційними банками доходів бюджету, державний бюджет недотримував належні йому кошти.

Головним недоліком діючої до створення казначейства системи акумуляції та обліку доходів державного бюджету була й неоперативність, оскільки між датою збору та наданням інформації і реальним зарахуванням сум податків і платежів, що надійшли, проходило від 2-х до 4-х робочих днів, а звітність видів доходів надходила лише в кінці місяця, наступного за звітним. Таким чином, ця система обліку доходів не дозволяла своєчасно отримувати інформацію про обсяг доходів, а це в свою чергу, негативно позначалося на точності короткострокових прогнозів про податки та платежі, встановленні реальних лімітів з витрат, передбачених в бюджеті, а отже на своєчасності фінансування.

Залишилось неврегульованим і питання виконання видаткової частини державного бюджету, оскільки до компетенції комерційних банків та Національного банку України не входили функції контролю за виконанням видаткової частини Державного бюджету України та управління наявними коштами. Діюча до створення казначейства система допускала фіксування витрат державного бюджету в облікових регістрах лише на стадії платежу, коли можливість маневрування державними фінансовими ресурсами вже практично втрачено. Документально та інформаційно при цьому фіксувалися лише: обсяг бюджетних призначень та сума фактичних платежів, хоча реально процес виконання бюджету набагато складніший і більш деталізований. До того ж кошти, що надходили на рахунок доходів, спочатку щоденно перерозподілялися між міністерствами та відомствами і вже потім перераховувалися конкретним споживачам.

У різних комерційних банках та Національному банку України було відкрито безліч поточних рахунків бюджетних установ по держбюджету і позабюджетних коштах, що не давало можливості застосовувати механізм попереднього контролю за витрачанням коштів. Розпорошення коштів по безлічі поточних рахунків міністерств, відомств, бюджетних установ та комерційних банків і "блукання" їх по заплутаних каналах через систему комерційних банків призводило до несвоєчасного надходження коштів до адресатів, фінансування окремих державних програм. За умов гострого дефіциту державного бюджету на поточних рахунках бюджетних установ щоденно зберігались значні залишки бюджетних коштів. Щоденно на рахунках бюджетних організацій в установах банків знаходилась місячна сума надходжень в бюджети усіх рівнів, завдяки чому фінансове збагачувались комерційні банки.

Звітність про касове виконання державного бюджету в багатьох випадках не відповідала одній з основних вимог, що висуваються до бухгалтерських регістрів, - достовірності. Звіти, які подавали міністерства та відомства, через громіздкість підвідомчих їм структур, різницю в підходах до планування видатків, наявність комплексних статей, відсутність попереднього та поточного контролю за витрачанням бюджетних та позабюджетних коштів, обліком госпрозрахункових операцій не давали Уряду можливості визначити дійсні потреби і суму заборгованості за тією чи іншою статтею бюджету. До того ж банківська звітність не враховувала операцій по взаємозаліках бартеру, вексельному обігу, які становлять понад 20% загальної суми надходжень.

Відповідно до Указу Президента України від 18 червня 1993 р. "Про порядок касового виконання Державного бюджету України" з другої половини 1993 р. Національним банком України за погодженням з Міністерством фінансів України було запроваджено єдине касове виконання як державного, так і місцевих бюджетів, тобто фінансування видатків почало здійснюватись у межах доходів, які реально надійшли до державного бюджету, а також за рахунок кредитів, що надавалися Національним банком Міністерству фінансів. Проте, в той самий час Законом України "Про банки і банківську діяльність", який було прийнято у 1992 р. (з подальшими змінами), на банківську систему було покладено тільки функції здійснення операцій з касового виконання Державного бюджету, а виконання таких функцій, як ведення обліку касового виконання Державного бюджету, контроль за його виконанням, управління грошовими коштами Державного бюджету, не входило до переліку функцій банківської системи і повинно було забезпечуватись фінансовою системою.

Крім цього, у зв'язку з відмовою від прямого фінансування дефіциту бюджету за рахунок власних ресурсів Національного банку України, виникла необхідність введення нових функцій, які раніше не виконувались ні банківською, ні фінансовою системами. Це, у першу чергу, такі функції, як короткострокове прогнозування доходів Державного бюджету та оперативно-касове планування його видатків (у розрізі головних розпорядників коштів і у розрізі територій).

За таких умов постали питання оперативного маневрування обмеженими державними коштами, спрямування їх на першочергові соціально-економічні потреби, що можливо було здійснити тільки шляхом створення нової фінансової структури з відлагодженим механізмом виконання державного бюджету. Тому 27 квітня 1995 р. Указом Президента України створено Державне казначейство України, а постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 р. за № 590 затверджено Положення про Державне казначейство України.

Створення казначейства припало на той період розбудови Української держави, коли старі методи фінансового управління вже втратили свою ефективність, а нові методи не спиралися на відповідні організаційні структури. Зміни, які вносились утворенням казначейства в систему виконання державного бюджету, дозволили вирішити головне завдання - ліквідувати практику автоматичного та безконтрольного кредитування Центральним банком бюджетного дефіциту.

Відповідно до Указу Президента України та постанови Уряду, Державне казначейство України повинно виконувати весь комплекс завдань, пов'язаних з касовим виконанням бюджетів усіх рівнів, та ефективним управлінням бюджетними коштами. Воно покликане впорядкувати використання державних коштів, сконцентрувати їх на найважливіших напрямках соціального та економічного розвитку суспільства. Порядок обробки, узагальнення та надання інформації про надходження доходів державного бюджету при різних системах касового виконання бюджетів наведено на рис. 1.1.

Створення постійно функціонуючої системи Держказначейства як ефективного та дієвого інструмента виконання бюджету здійснювалось поетапно і супроводжувалося перерозподілом функцій між банківською і фінансовою системами з подальшим їх зосередженням у системі Державного казначейства.

З часу створення Державного казначейства України можна виділити такі основні етапи його розвитку залежно від економічної ситуації, що складалася у державі,:

Жовтень 1992 - жовтень 1995 р. Цей етап характеризується створенням на базі підрозділів Головного бюджетного управління Міністерства фінансів України Управління виконання Державного бюджету. Це дозволило починаючи з 1 липня 1993 р. перейти на нову систему виконання видаткової частини державного бюджету і забезпечити здійснення Міністерством фінансів України функції обліку видатків державного бюджету, яка раніше забезпечувалась банківською системою. Протягом цього періоду було розроблено концептуальні засади системи Державного казначейства, які знайшли своє віддзеркалення в Указі Президента України "Про Державне казначейство України" та "Положення про Державне казначейство України".

Листопад 1995 - грудень 1997 р. На цьому етапі на базі Управління виконання Державного бюджету України Міністерства фінансів та відповідних підрозділів місцевих фінансових органів у листопаді 1995 р. створено систему Державного казначейства, до якої увійшли Головне управління Державного казначейства України, Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районні (міські) відділення.

За цей час було завершено передачу функцій фінансування від галузевих управлінь Міністерства фінансів Головному управлінню Державного казначейства; впроваджено Єдиний казначейський рахунок у Національному банку України та уповноважених комерційних банках для зарахування доходів Державного бюджету та проведення видатків; підготовлено і впроваджено порядок оплати витрат з Єдиного казначейського рахунку. Саме цей період слід вважати якісно новим у розвитку і впровадженні казначейських принципів в Україні.

На цьому етапі відбувається також:

1. - впровадження нової бюджетної класифікації щомісячного розпису видатків держбюджету;

2. - лімітування видатків бюджету;

3. - початковий етап встановлення контролю за зобов'язаннями розпорядників коштів;



Державне казначейство - це самостійна організаційна одиниця, яка формує власну кадрову, господарську та інформаційно-технічну політику розвитку казначейської системи.

Державне казначейство України є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства фінансів України і йому підпорядковується.

Державне казначейство утримується за рахунок коштів Державного бюджету України. Державне казначейство та його територіальні органи мають самостійні кошториси, реєстраційні та інші бюджетні рахунки і в самому Держказначействі, і в установах банків.

Відповідно, казначейська система України має трирівневу структуру і складається з:

а) Державного казначейства України (ДКУ), яке розташовується у столиці держави і представляє його центральний рівень;

б) Головних управлінь Державного казначейства (ГУДКУ) обласного значення, розміщених таким чином:

1 Головне управління - в Автономній Республіці Крим;

2 Головних управління - у містах Києві та Севастополі; 24 Головних управління функціонують в областях.

в) районних (міських, районних у містах) управлінь (відділень) Державного казначейства (УДК), зосереджених у найважливіших місцевих адміністративних центрах.

1.2 Структура органів Державного казначейства на Україні

Трирівнева структура Державного казначейства України, максимально наближена до адміністративно-територіального поділу, дає змогу здійснювати казначейське обслуговування місцевих бюджетів відповідно до вимог Бюджетного кодексу (рис. 1.1). Це закономірний етап перебудови бюджетної сфери, в якому казначейству відведено важливу роль.

Загальна кількість органів Держказначейства на територіях станом на 1 січня 2008 року становила 660 одиниць. У Державному казначействі України працює понад 16 тисяч осіб.

Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України та Положенням про Державне казначейство України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 №1232 (із змінами і доповненнями).

Державне казначейство України очолює голова, який в установленому порядку призначається на посаду і звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра фінансів. Державне казначейство України та його територіальні органи є юридичними особами, мають самостійні баланси, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням.

Голова Державного казначейства здійснює загальне його керівництво, персонально відповідає за стан справ у сфері діяльності Держказначеиства, визначає повноваження та розподіляє обов'язки між своїми заступниками. Голова Державного казначейства також затверджує структуру Державного казначейства та управлінь Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, призначає на посади та звільняє з посад керівників територіальних органів Держказначейства. Структура центрального апарату Державного казначейства України наведена на рис. 1.2.

Управління Державного казначейства (УДК) розташовано на всій території держави. Усі начальники казначейських управлінь звітують безпосередньо начальникові ГУДКУ. Кожне районне управління відповідає за здійснення касових операцій з виконання державного бюджету та обслуговує відповідні місцеві бюджети у своєму районі.

Для погодженого вирішення завдань, що належать до компетенції Державного казначейства, обговорення найважливіших питань його діяльності утворюється колегія у складі Голови Державного казначейства (голова колегії), його заступників за посадою та інших керівних працівників Держказначейства. Склад колегії затверджується Головою Державного казначейства. Рішення колегії втілюється у життя через постанови.

Головне управління Державного казначейства очолює начальник, який несе відповідальність за роботу всіх районних відділень Державного казначейства у рамках адміністративного регіону та в межах покладених на нього функцій.

Головні управління Державного казначейства здійснюють:

1. впровадження законодавчої та нормативної бази з виконання бюджету;

2. касове виконання Державного бюджету, зокрема:

o бухгалтерський облік та звітність з проведених ними операцій;

o отримання, реєстрацію, доведення бюджетним установам асигнувань та інформації, пов'язаної з управлінням бюджетом, виписок про асигнування;

o управління бюджетними надходженнями на Єдиний казначейський рахунок у НБУ, переказ коштів та проведення видатків;

o облік та звітування органам виконавчої та законодавчої влади про виконання функцій, що входять до обов'язків обласних управлінь Державного казначейства;

o збирання, перевірку та введення даних до інформаційної системи, а також консолідацію звітів про виконання бюджету;

o контроль за фінансовим виконанням державних програм, державних цільових фондів;

3. виконання завдань Державного казначейства;

4. керівництво, контроль та оцінку роботи підвідомчих районних казначейських відділень;

5. управління казначейською інформаційною системою всіх казначейських органів в області;

6. підготовку та виконання планів щодо контрольно-ревізійних перевірок підвідомчих районних відділень Державного казначейства.



1.3 Функції та повноваження Державного казначейства

Сутність казначейства як і будь якого іншого поняття чи категорії проявляється у виконуваних функціях, які характеризують прояв його суті в дії, а також завдання, права та обов'язки, пов'язані з його діяльністю.

Відповідно до Положення про Державне казначейство за № 1232 від 21 грудня 2005 р. (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 676 від 26.04.2007) основними завданнями Казначейства є:

1) забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, що передбачає:

- розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів;

- контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями;

- в межах своїх повноважень контроль за дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства;

- ведення бухгалтерського обліку і складення звітності про виконання державного та місцевих бюджетів;

2) управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються;

3) визначення механізму казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів, установлення єдиних правил бухгалтерського обліку і звітності про виконання державного та місцевих бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів, визначення порядку і строків подання звітів про виконання кошторисів державних цільових фондів.

Відповідно до покладених на нього завдань Державне казначейство в Україні виконує такі функції:

1) здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних з міжнародними фінансовими організаціями проектів через систему електронних платежів Національного банку;

2) управляє наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються, тому числі в іноземній валюті, у випадках, передбачених законодавством, надає на зворотній основі позики за рахунок тимчасово вільних коштів єдиного казначейського рахунка;

3) відкриває, веде та закриває рахунки в органах Казначейства;

4) провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування;

5) повертає кошти, помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органів стягнення, яким відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень;

6) нараховує штрафи за неповне або несвоєчасне повернення суми надмірно сплачених податків відповідно до законодавства;

7) здійснює розподіл коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і перерахування розподілених коштів за належністю;

8) проводить взаємні розрахунки між державним бюджетом та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів у порядку, встановленому законодавством;

9) веде базу даних про зведену мережу розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, розподіл показників зведених кошторисів та зведених планів асигнувань у розрізі розпорядників і одержувачів бюджетних коштів;

10) подає розпорядникам і одержувачам бюджетних коштів витяг з розпису державного бюджету та зміни до нього;

11) веде бухгалтерський облік операцій з виконання державного та місцевих бюджетів, складає звітність про виконання державного, місцевих і зведеного бюджетів та подає звітність органам законодавчої і виконавчої влади у обсязі та у строки, визначені бюджетним законодавством;

12) здійснює за дорученням Мінфіну погашення та обслуговування державного боргу в національній та іноземній валюті;

13) у випадках, передбачених Бюджетним кодексом України та іншими актами законодавства, видає за погодженням з Міністром фінансів нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції;

14) забезпечує функціонування багаторівневої інформаційно-обчислювальної системи, внутрішньої платіжної системи, вживає заходів до захисту інформації;

15) у межах своїх повноважень виконує контрольні функції, пов'язані із:

- здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень;

- відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису державного та місцевих бюджетів;

- відповідністю платежів узятим зобов'язанням та бюджетним асигнуванням;

- витрачанням бюджетних коштів у процесі проведення перевірки відповідності підтвердних первинних документів розпорядників бюджетних коштів бюджетним асигнуванням та вимогам бюджетного законодавства;

- дотриманням правил валютного контролю за операціями, що проводять у національній валюті через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів бюджетні установи, які обслуговуються органами Казначейства;

- дотриманням порядку проведення державних лотерей з використанням електронних систем прийняття оплати за участь у лотереї в режимі реального часу;

- дотриманням єдиних правил ведення бухгалтерського обліку, складенням звітності про виконання бюджетів та кошторисів бюджетних установ;

- закупівлею товарів, робіт і послуг за державні кошти відповідно до Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" (згідно з Постановою КМ № 676 від 26.04.2007);

- здійсненням інших повноважень учасників бюджетного процесу відповідно до законодавства;

16) надає консультаційну допомогу учасникам бюджетного процесу з питань, що належать до його компетенції;

17) розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства і вносить їх на розгляд Мінфіну;

18) виконує відповідно до законодавства контрольно-наглядові функції, пов'язані із роботою його територіальних органів;

19) здійснює добір розстановку та підвищення кваліфікації працівників Казначейства;

20) виконує інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.

Для виконання своїх функцій Державне казначейство має право:

1) відкривати поточні рахунки в іноземній валюті та рахунки для виплат готівкою в Національному банку та інших банках;

2) розміщувати в банках тимчасово вільні кошти, що ним обліковуються, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

3) залучати працівників інших державних органів, спеціалістів і фахівців-експертів для розгляду питань, що належать до його компетенції;

4) ініціювати у межах наданих законодавством повноважень припинення асигнувань та зупиняти проведення операцій з бюджетними коштами у разі вчинення учасником бюджетного процесу бюджетного правопорушення;

5) списувати позички, надані місцевим бюджетам на покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів, відповідно до законодавства;

6) надавати послуги (у тому числі платні), пов'язані з обслуговуванням бюджетних коштів, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

7) вимагати від посадових осіб міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій дотримання установленого порядку казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів, ведення бухгалтерського обліку, складення звітності;

8) звертатися до суду, в тому числі у разі виявлення бюджетних правопорушень;

9) проводити конференції, семінари та наради з питань, що належать до його компетенції;

10) одержувати в установленому порядку від центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, підприємств, установ, організацій і банків пояснення, довідки, інформацію, необхідні для виконання покладених на нього завдань;

11) здійснювати в межах своїх повноважень співробітництво з міжнародними фінансовими організаціями, з казначействами інших країн, вивчати досвід роботи з організації їх діяльності та готувати пропозиції щодо його впровадження в Україні.



Тема 2. Державне казначейство як учасник державного процесу

2.1 Бюджетний процес та його учасники

Формування державного та місцевого бюджетів -- досить складний і тривалий процес. У зарубіжних державах існує практика складання бюджетів на 3--5 років наперед з відповідним уточненням на конкретний рік, який буде виконуватися.

У бюджетному процесі України бере участь велика кількість наукових установ, зарубіжних і вітчизняних фахівців, державних органів усіх рівнів, політичних партій і громадських об'єднань. Під час складання бюджету виявляються недоліки минулих років, ураховується прогноз економічного і соціального розвитку нашої держави, здійснюється пошук найефективніших шляхів використання досить обмежених фінансових ресурсів.

В останні роки активізувалась робота на рівні місцевих бюджетів. Регіони й адміністративно-територіальні одиниці всередині регіонів дедалі вимогливіше підходять до вирішення своїх проблем і відповідно відстоюють свої інтереси. Посилюється активність громадських організацій -- профспілок, політичних партій, інших об'єднань громадян, які через своїх представників в органах законодавчої та виконавчої влади відстоюють інтереси своїх членів або верств суспільства, яких вони представляють. Усе це свідчить про розширення демократичних засад у нашому суспільстві.Прийнятий Бюджетний кодекс України, який в повному обсязі набуває чинності з 1 січня 2002 p., створює сприятливі умови для подальшої демократизації нашого суспільства. Бюджетний процес є своєрідним мірилом, дзеркалом, індикатором ступеня зрілості нашого суспільства, адже в ньому відображаються рівень інтелекту, здатність законодавчої та виконавчої влади всіх рівнів задовольнити запити населення нашої держави. На жаль, практика останніх років показує, що постійне протистояння між гілками влади на загальнодержавному та місцевих рівнях не сприяли консолідації суспільства, ефективному вирішенню насущних проблем жителів України.

Прийняття Бюджетного кодексу -- важлива віха в реформуванні міжбюджетних відносин, він досить чітко врегулював багато питань, що стосуються бюджетних процесів. У Бюджетному кодексі подано визначення терміна "бюджетний процес": це регламентована нормами права діяльність, пов'язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.

Прийняття інших нормативних актів з бюджетних питань, вироблення чіткого механізму збирання і витрачання бюджетних коштів, розмежування бюджетних повноважень між рівнями бюджетної системи, створення ефективного бюджетного контролю та пошук шляхів додаткових бюджетних надходжень -- ось основні чинники, які мають бути реалізовані найближчим часом.

Учасники бюджетного процесу визначені Бюджетним кодексом, де передбачені їх функції, повноваження та відповідальність. Окремі повноваження учасників бюджетного процесу визначені Конституцією України та іншими правовими актами.

Розглянемо найбільш вагомі повноваження основних учасників бюджетного процесу.

Президент України:

Підписує Закон Про Державний бюджет України на (бюджетний) рік.

У разі незгоди із Законом про Державний бюджет, прийнятий Верховною Радою, накладає вето.

Вносить в установленому чинним законодавством порядку зміни та доповнення до державного бюджету.

Вносить на розгляд Верховної Ради законопроекти, у тому числі в першочерговому порядку, які стосуються бюджетного процесу.

Видає укази, які можуть регулювати окремі поточні питання, що стосуються бюджетного процесу.

Верховна Рада України:

Розробляє пропозиції до проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період з конкретних макроекономічних показників, визначених у Бюджетному кодексі.

Приймає постанову про схвалення або взяття до відома Основних напрямів бюджетної політики.

Розглядає проект бюджету в трьох читаннях.

Ухвалює Закон про Державний бюджет України.

Вносить зміни і доповнення в Закон про Державний бюджет України.

Розглядає та приймає рішення щодо звіту про виконання Закону про Державний бюджет України.

Комітет Верховної Ради з питань бюджету:

Бере участь практично в усіх стадіях бюджетного процесу, а саме:

розглядає і вносить пропозиції стосовно Основних напрямів бюджетної політики;

бере участь у підготовці, розгляді, уточненні, узагальненні пропозицій, доповіданні на всіх трьох читаннях проекту Закону про Державний бюджет при його проходженні у Верховній Раді;

розглядає звіт про проведені таємні видатки;

розглядає ситуації, пов'язані із перевиконанням дохідної частини Державного бюджету;

готує співдоповідь, з якою виступає Голова комітету, про виконання Державного бюджету України.

Рахункова палата:

Здійснює зовнішній контроль та аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних установ у частині контролю за використанням коштів Державного бюджету.

Після закінчення бюджетного року готує висновки щодо використання коштів Державного бюджету.

Здійснює контроль за проведенням таємних видатків.

Готує співдоповідь, з якою виступає Голова Рахункової палати, -- про виконання Державного бюджету.

Кабінет Міністрів України:

Подає на розгляд Верховної Ради проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період.

Розробляє проект Закону про Державний бюджет.

Доопрацьовує проект Закону про Державний бюджет України після першого та другого читання у Верховній Раді.

Приймає рішення про виділення коштів із резервного фонду Державного бюджету.

Забезпечує виконання Державного бюджету України.

Подає річний звіт про виконання Державного бюджету Верховній Раді.

Доводить до відома Ради міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів відповідних рад положення та показники міжбюджетних відносин (обсяги міжбюджетних трансфертів, текстові статті).

Міністерство фінансів:

Погоджує єдині правила бухгалтерського обліку всіх фінансових операцій, активів і фінансових зобов'язань.

Розробляє і доводить до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції щодо підготовки бюджетних запитів.

Проводить аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів на будь-якій стадії бюджетного процесу.

Визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів, і розробляє пропозиції щодо проекту Державного бюджету.

У період підготовки пропозицій до проекту Державного бюджету розглядає та вживає заходів щодо усунення розбіжностей з головними розпорядниками бюджетних коштів.

Подає проект Закону про Державний бюджет України на розгляд Кабінету Міністрів України.

Допрацьовує проект Державного бюджету після першого та другого читання у Верховній Раді України.

Здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу.

Міністерство в особі Міністра фінансів затверджує та контролює розпис, за яким виконується Державний бюджет України.

Здійснює прогнозування та аналіз доходів бюджету протягом поточного бюджетного року.

Установлює факт перевиконання дохідної частини бюджету.

При суттєвому невиконанні (більш ніж 15 %) доходів бюджету готує пропозиції про внесення змін до Закону про Державний бюджет.

Здійснює контроль (разом з Рахунковою палатою) за проведенням таємних видатків.

Доводить до відома Ради міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів відповідних рад особливості складання розрахунків до проектів бюджетів на наступний бюджетний період.

Забезпечує опублікування проекту Закону про Державний бюджет, даних про виконання Закону по кварталах і за підсумками року, показників зведеного бюджету, іншої відкритої інформації про виконання Державного бюджету.

Державне казначейство:

Визначає (за погодженням із Міністерством фінансів) єдині правила бухгалтерського обліку всіх фінансових операцій, активів і фінансових зобов'язань держави.

Здійснює операції з коштами Державного бюджету та місцевих бюджетів.

Здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів.

Контролює бюджетні повноваження при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів.

Веде бухгалтерський облік та складає звітність про виконання Державного та місцевих бюджетів.

Здійснює безспірне списання коштів з рахунків згідно з порядком, установленим Бюджетним кодексом та іншими юридичними актами.

Розпорядники бюджетних коштів:

На підставі плану своєї діяльності розробляють проекти кошторису та бюджетні запити і подають їх Міністерству фінансів чи місцевому фінансовому органові.

Отримують бюджетні призначення і доводять у встановленому порядку до розпорядників нижчого рівня.

Головні розпорядники затверджують кошториси розпорядників нижчого рівня.

Головні розпорядники контролюють хід виконання кошторисів та аналізують ефективність використання бюджетних коштів у розпорядників нижчого рівня.

Національний банк України:

Подає до Верховної Ради та Кабінету Міністрів:

проект основних засад грошово-кредитної політики на наступний бюджетний рік;

проект кошторису доходів та видатків НБУ на наступний бюджетний рік.

Державні органи місцевого рівня:

Місцеві фінансові органи розробляють і доводять до відома головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських (міст районного підпорядкування) рад, районні державні адміністрації в містах Києві та Севастополі подають відповідно районним чи міським фінансовим органам пропозиції щодо показників проектів відповідних бюджетів, визначених з урахуванням вимог Бюджетного кодексу.

Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи рад готують проекти рішень про відповідні місцеві бюджети.

Верховна Рада АРК та відповідні ради затверджують бюджети та звіти про їх виконання.

2.2 Бюджетні повноваження Державного казначейства України

Головним призначенням Державного казначейства України є сприяння оптимальному фінансовому управлінню державними ресурсами шляхом забезпечення своєчасного отримання бюджетними установами необхідних ресурсів для успішного функціонування державних служб при одночасному зменшенні видатків на державне фінансування. Казначейство також відповідає за управління державними фінансовими активами і зобов'язаннями. Тому діяльність казначейства тісно пов'язана з виконанням національного бюджету. Однак роль казначейства у виконанні бюджету може бути як пасивною (коли казначейство тільки виділяє ресурси бюджетним установам для виконання їх програм), так і активною (коли казначейство має право встановлювати обмеження на зобов'язання або оплату державних видатків).

В Україні застосовується казначейська форма обслуговування державного бюджету, яка передбачає здійснення Державним казначейством України:

1. - операцій з коштами державного бюджету;

2. - розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів;

3. - контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів;

4. - бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.

5. Органи Державного казначейства щодо касового виконання бюджету за доходами наділені такими повноваженнями:

6. - встановлюють порядок відкриття рахунків в управліннях Державного казначейства для зарахування кожного виду податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів;

7. - перерахування на транзитні, а звідти зарахування на Єдиний казначейський рахунок доходів бюджету;

8. - здійснюють розподіл доходів між бюджетами відповідно до нормативів відрахувань, затверджених Законом України Про Державний бюджет України на відповідний рік;

9. - готують розрахункові документи і проводять повернення надмірно або помилково сплачених платежів до бюджету на підставі висновків органів державної податкової служби, рішень судових органів, інших органів, що здійснюють контроль за нарахуванням та сплатою платежів тощо;

10. - здійснюють відшкодування податку на додану вартість на підставі висновків органів державної податкової служби та рішень судових органів;

11. - організують ведення обліку доходів бюджету відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України

12. від 28 листопада 2000 року № 119 у розрізі кодів бюджетної класифікації доходів і типів операцій;

13. - складають щоденну, періодичну та річну звітність за доходами бюджету відповідно до кодів бюджетної класифікації доходів та подають її відповідним органам, що здійснюють контроль за нарахуванням та сплатою платежів до бюджету та державних цільових фондів.

Повноваження Державного казначейства України з касового виконання бюджету за видатками:

1. відкриття особових і реєстраційних рахунків розпорядникам коштів

2. ведення зведених реєстрів розпорядників бюджетних коштів та позабюджетних коштів бюджетних установ

3. здійснення оперативного прогнозування та касового планування бюджетних коштів згідно з бюджетним розписом

4. перерахування бюджетних коштів їх розпорядникам

5. оплата витрат розпорядників коштів

6. закриття реєстраційних рахунків після закінчення бюджетного періоду

7. облік та звітність по операціях касового виконання бюджету за видатками.

Касове виконання Державного бюджету України здійснюється органами Державного казначейства в межах бюджетних асигнувань та надходжень на відповідний реєстраційний рахунок у системі Єдиного казначейського рахунку. Касове виконання здійснюється шляхом проведення платежів Державним казначейством безпосередньо на користь тих підприємств, організацій, що надали послуги, виконали роботи розпорядникам та/або одержувачам бюджетних коштів.

Органи Державного казначейства в місячний термін після прийняття відповідного бюджету отримують від Міністерства фінансів України, Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, територіальних фінансових органів розпис доходів та видатків. Бюджетний розпис містить помісячну розбивку та деталізацію показників надходжень до бюджету і видатків затвердженого бюджету відповідно до бюджетної класифікації.

Облік доходів та здійснення видатків здійснюється на окремих відкритих на ім'я органів Державного казначейства рахунках. Органи Державного казначейства щоденно готують інформацію про рух коштів на Єдиному казначейському рахунку відповідного бюджету.

Керівники відповідних виконавчих органів, Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, відповідних територіальних фінансових органів подають органам Державного казначейства розпорядження про розподіл коштів для здійснення видатків розпорядниками коштів відповідних бюджетів.

Органи Державного казначейства здійснюють перерахування коштів та проведення платежів у межах наявних грошових коштів та затверджених документів розпорядників коштів.

Виконання бюджетів за видатками здійснюється через реєстраційні рахунки, які відкриваються в окремих органах Державного казначейства України за кодами програмної класифікації видатків бюджетів кожному розпоряднику бюджетних коштів та утримувачу бюджетних коштів.

До функцій Державного казначейства з виконання бюджетів належить здійснення попереднього контролю за використанням бюджетних коштів за цільовим призначенням на підставі підтверджуючих документів розпорядників коштів. Органи Державного казначейства здійснюють оплату рахунків бюджетних установ та організацій тільки після здійснення попереднього контролю. Попередній контроль включає перевірку:

* відповідності платіжних документів бюджетному розпису та затвердженому кошторису доходів та видатків. Кошториси доходів та видатків бюджетних установ затверджують вищестоящі розпорядники бюджетних коштів;

* наявності підтверджуючих документів, що є підставою для здійснення платежів.

Оплата рахунків при обслуговуванні позабюджетних коштів бюджетних установ здійснюється також після проведення попереднього контролю шляхом перевірки відповідності платіжних документів затвердженим кошторисам доходів та видатків.



Тема 3. Бюджетна класифікація

3.1 Класифікація доходів та видатків бюджету

З метою узагальнення доходів і видатків бюджету за різними ознаками розроблено бюджетну класифікацію.

Бюджетна класифікація - єдине систематизоване згрупування доходів, видатків та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

Бюджетна класифікація використовується для складання і виконання державного та місцевих бюджетів, звітування про їх виконання, здійснення контролю за фінансовою діяльністю бюджетних установ, а також для забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників. Бюджетна класифікація є обов'язковою для застосування всіма учасниками бюджетного процесу в межах бюджетних повноважень. Відповідно до Бюджетного кодексу класифікація складається з таких частин:

1 - класифікація доходів бюджету;

2 - класифікація видатків та кредитування бюджету;

3 - класифікація фінансування;

4 - класифікація боргу.

Класифікація доходів бюджету

Доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи дарунки, гранти, трансферти).

Доходи бюджету класифікуються по таких розділах:

- податкові надходження;

- неподаткові надходження;

- доходи від операцій з капіталом;

- трансферти.

Податкові надходження - це передбачені законами України загальнодержавні податки та місцеві податки, збори та обов'язкові платежі.

Неподаткові надходження це адміністративні збори, надходження від штрафів та штрафних санкцій; інші неподаткові надходження, власні надходження бюджетних установ - плата за дітей в дитсадках, рентні платежі, від приватизації державного майна, державне мито та інше.

Доходи від операцій з капіталом - це надходження коштів від реалізації безгосподарного майна, від реалізації державних запасів держави, від операцій з дорогоцінними металами та камінням, тощо.

Трансферти - кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

Класифікація фінансування

Класифікація фінансування бюджету містить джерела отримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, і напрями витрачання фінансових ресурсів, що утворилися в результаті профіциту бюджету. Витрати на погашення боргу належать до складу фінансування бюджету. Класифікація фінансування здійснюється по таких ознаках:

- класифікація по типу кредитора - по категоріях кредиторів чи власників боргових зобов'язань;

- фінансування по типу боргового зобов'язання - по коштах, що використовуються для фінансування дефіциту чи профіциту.

Класифікація боргу

Класифікація боргу систематизує інформацію про всі боргові зобов'язання держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади міста.

Борг класифікується за типом кредитора та за типом боргового зобов'язання.

Класифікація видатків

Видатки бюджету - кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. До видатків бюджету не належать: погашення боргу; надання кредитів з бюджету; розміщення бюджетних коштів на депозитах; придбання цінних паперів; повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетного відшкодування.

3.2 Класифікація фінансування бюджету і класифікація боргу

У зв'язку з переходом на міжнародні стандарти статистики державних фінансів в структурі класифікації бюджету з'явилися два нових розділи:

1) "Класифікація фінансування бюджету";

2) "Класифікація боргу".

Класифікація фінансування бюджету визначає:

- джерела покриття бюджетного дефіциту;

- напрями використання коштів профіциту. Класифікація боргу аналогічна класифікації фінансування

бюджету, тому що:

- державний борг - це сума накопичених та непогашених позик;

- позики ж беруться для покриття бюджетного дефіциту.

Таблиця 27 Складові класифікації боргу та класифік акції фінансування бюджету

Ознака/Класифікація	За типом кредитора	За типом боргового зобов'язання
Класифікація фінансування бюджету	Джерела покриття дефіциту: 200000 - внутрішні джерела; 300000 - зовнішні джерела	400000 - боргові зобов'язання; 500000 - фінансування за рахунок надходжень від приватизації; 600000 - фінансування за активними операціями
Класифікація боргу	У залежності від типу одержувача зобов'язання: 200000 - внутрішній борг; 300000 - зовнішній борг	Заборгованість за середньо-, коротко-, та довгостроковими зобов'язаннями і векселями: 400000 - внутрішній борг; 500000 - зовнішній борг

Класифікація боргу і класифікація фінансування бюджету здійснюється за двома ознаками:

1) за типом кредитора;

2) за типом боргового зобов'язання.

Класифікація фінансування бюджету та класифікація боргу за типом кредитора характеризує категорію кредитора, тобто власника боргового зобов'язання. Тип боргового зобов'язання характеризує вид фінансового інструмента здійснення позики.

У залежності від строку розміщення боргові зобов'язання держави можуть бути:

- довгостроковими (строк розміщення від 5 до 10 років);

- середньостроковими (строк розміщення від 1 до 5 років);

- короткостроковими (строк розміщення до 1 року).

Джерелами покриття дефіциту бюджету можуть бути:

1) Внутрішні джерела (код 200000):

- кошти державних фондів;

- позики банківських установ, НБУ, фінансових установ, нефінансових державних підприємств, нефінансового приватного сектора;

- кошти єдиного казначейського рахунку;

- надходження від приватизації державного майна;

- залишки коштів на рахунках бюджетних установ та інші;

- зміни обсягів депозитів і цінних паперів, що використовуються для управління ліквідністю, залишків коштів місцевих бюджетів, обсягів товарно-матеріальних цінностей;

- переоцінка вартості в національній валюті.

2) Зовнішні джерела (код 300000):

- позики, надані міжнародними організаціями економічного розвитку, органами управління іноземних держав, іноземними комерційними банками, постачальниками та інші позикові кошти;

- зміни обсягів депозитів і цінних паперів, що використовуються для управління ліквідністю.

Фінансові зобов'язання класифікуються за такими типами:

1) боргові зобов'язання (код 400000):

- облігації внутрішньої та зовнішньої позики, інші цінні папери;

- довго-, середньо - та короткострокові внутрішні та зовнішні позики та кредити;

2) фінансування за рахунок надходжень від приватизації (код 500000):

- державного майна;

- об'єктів незавершеного будівництва;

- підприємств Міністерства оборони України;

3) фінансування за активними операціями (код 600000) за рахунок:

- зміни обсягів депозитів і цінних паперів, обсягів готівкових коштів;

- коштів єдиного казначейського рахунку;

- зміни обсягів товарно-матеріальних цінностей.

Класифікація боргу за типом кредитора залежить від типу отримувача зобов'язання, а саме внутрішнього або зовнішнього. Відповідно до цього розрізняють:

1) внутрішній борг (код 200000), що складається із заборгованості за позиками, одержаними:

- із бюджетів різних рівнів, від НБУ, інших банків;

- від фінансових установ, нефінансових державних підприємств, нефінансового приватного сектора;

- інша заборгованість;

2) зовнішній борг (код 300000), що включає заборгованість за позиками, одержаними від:

- міжнародних організацій економічного розвитку;

- органів управління іноземних держав;

- іноземних комерційних банків;

- постачальників;

- зміни обсягів депозитів, цінних паперів та різницею у їх вартісних оцінках.

Класифікація боргу за типом боргового зобов'язання розрізняє заборгованість за довго-, середньо-, короткостроковими зобов'язаннями, векселями та іншими зобов'язаннями в структурі непогашених внутрішнього (код 400000) та зовнішнього (код 500000) боргу.



Тема 4. Платіжна система виконання Державного бюджету України

4.1 Сутність платіжної системи

З метою створення умов для більш ефективного управління коштами державного бюджету шляхом консолідації рахунків органів Державного казначейства в Національному банку Кабінетом Міністрів України і Національним банком затверджено постанову від 15 вересня 1999 року № 1721 "Про створення внутрішньої платіжної системи Державного казначейства".

Відповідно до цієї постанови Державне казначейство набуло статусу учасника системи електронних платежів Національного банку України (СЕП НБУ). Входження казначейства в СЕП НБУ дозволило зосередити кошти Державного бюджету на своєму єдиному рахунку, що дало змогу більш ефективно використовувати ці кошти і управляти ними.

...