Становлення та розвиток Державного казначейства України

Фінансовий контроль за діяльністю суб'єктів фінансових відносин передбачає різноманітні його види, форми і методи. Види контролю визначають співвідношення контролюючого і підконтрольного суб'єктів. Форми фінансового контролю відображають стадію його здійснення відносно руху грошових потоків. Методи контролю -- це сукупність прийомів та способів його здійснення.

* Види фінансового контролю. Залежно від взаємозв'язку об'єкта контролю -- фінансової діяльності, і суб'єкта -- органу контролю, фінансовий контроль поділяється на два основні види: внутрішній і зовнішній. При внутрішньому контролі фінансова діяльність кожного суб'єкта контролюється ним самим через спеціальні підрозділи -- контрольно-ревізійні відділи, управління тощо. Такий контроль має форму внутрішнього аудиту, метою якого є перевірка доцільності та обґрунтованості окремих фінансових операцій, їх відповідності фінансовій стратегії і тактиці даного суб'єкта. Зовнішній контроль полягає у перевірці фінансової діяльності того чи іншого суб'єкта відповідними уповноваженими органами контролю. Метою цього контролю є перевірка відповідності фінансової діяльності чинному фінансовому законодавству. Цей контроль за ознакою суб'єктів його здійснення поділяється на державний, відомчий, внутрішньокорпоративний, незалежний і суспільний.

Державний -- це контроль з боку держави як за фінансовою діяльністю юридичних і фізичних осіб, так і за власними фінансами. Він покладається на спеціальні органи фінансового контролю (в Україні це Рахункова палата і Контрольно-ревізійна служба) та на органи управління фінансами і фінансовою системою (Міністерство фінансів, Державна податкова адміністрація, Державне казначейство, органи управління державними цільовими фондами). Це найбільш організований та дійовий вид контролю, який охоплює мікро- та макрорівень розподілу і перерозподілу створеного ВВП, а відповідно і реалізацію загальнодержавної фінансової політики. У разі виявлення порушень застосовуються фінансові санкції, а винні особи можуть притягуватися до адміністративної, а в окремих випадках і кримінальної відповідальності.

Відомчий та внутрішньокорпоративний контроль полягає у перевірці фінансової діяльності суб'єктів, що підпорядковані міністерствам і відомствам або входять до складу корпоративних об'єднань. Цей контроль охоплює три напрями. По-перше, відповідність фінансової діяльності чинному фінансовому законодавству. По-друге, її узгодженість із фінансовою стратегією і тактикою міністерств, відомств, корпоративних об'єднань. По-третє, внутрішньовідомчі (внутрішньокорпоративні) розподільні та перерозподільні відносини. Цей вид контролю спрямований насамперед на виявлення та усунення порушень і недоліків у фінансовій діяльності підвідомчих підприємств і організацій. За результатами контролю приймаються адміністративні рішення відповідно до чинного законодавства та статутних документів.

Незалежний фінансовий контроль здійснюється незалежними контролюючими органами -- аудиторськими фірмами. Цей контроль теж спрямований на перевірку законності фінансової діяльності і доцільності здійснення окремих фінансових операцій. Однак висновки за результатами контролю мають рекомендаційний характер. Вони визначають відповідність чи невідповідність фінансової діяльності чинному законодавству, реальність та повноту її відображення у фінансовому обліку та звітності.

Суспільний фінансовий контроль -- це контроль з боку суспільства за фінансовою діяльністю держави. Він не має, як правило, організованих форм (певною мірою функції цього контролю виконує Рахункова палата) і здійснюється за ра хунок відкритості, гласності й прозорості фінансової діяльності держави. Кожний громадянин повинен мати право на ознайомлення, наприклад, з процесом складання і виконання бюджету, який формується переважно за рахунок доходів юридичних і фізичних осіб. Контрольні функції громадян реалізуються також через виборчу систему -- обираючи певні партії чи окремих депутатів, виборці обирають чи відкидають і певну фінансову політику.

* Форми фінансового контролю. Залежно від стадії здійснення контролю він поділяється на попередній, поточний і наступний.

Попередній контроль здійснюється до початку руху грошових потоків. Його мета -- перевірити доцільність і надійність даної фінансової операції, виявити рівень ризику, що пов'язаний з нею, та передбачити конкретні способи його хеджування, з'ясувати відповідність даної операції чинному фінансовому законодавству, інтересам підприємства чи фізичної особи. Важливим напрямом цього контролю є перевірка контрагента -- отримувача коштів: його юридичного статусу, фінансового стану, ділових рис, партнерської відповідальності тощо.

Поточний контроль здійснюється у процесі руху грошових потоків. Його мета -- забезпечити реальність проходження грошових потоків, реалізацію їх адресності й цільового призначення та дотримання встановлених термінів проведення фінансових операцій.

Наступний контроль проводиться після здійснення фінансових операцій та за підсумками фінансової діяльності за певний період. Його мета -- перевірка реалізації стратегії і тактики фінансової діяльності того чи іншого суб'єкта, а в масштабах суспільства -- процесу реалізації фінансової політики. Наступний контроль дає повну і вичерпну інформацію про фінансову діяльність як кожного суб'єкта, так і суспільства у цілому.

* Методи фінансового контролю розрізняються за характером його здійснення, за комплексністю і технологією контролю, його спрямованістю, оформленням результатів. Виділяються такі основні методи контролю: ревізії, тематичні перевірки, обстеження.

Ревізія є методом комплексного контролю усієї фінансової і господарської діяльності підприємств та організацій стосовно її відповідності чинному законодавству. Тематичні перевірки полягають у контролі за окремими сторонами фінансової діяльності. Зокрема, це камеральні (у податковій інспекції) і документальні (у платника) перевірки податкових декларацій та звітів.

Обстеження являє собою ознайомлення з окремими напрямами фінансової діяльності з метою виявлення проблем та шляхів їх удосконалення. За результатами ревізій і перевірок складаються акти, за результатами обстеження -- довідки.

10.2 Внутрішній казначейський контроль

Державне казначейство України є невід'ємною частиною державного апарату, який здійснює керівництво державними коштами. І, виходячи з покладених на Казначейство функцій, а також з входженням органів Державного казначейства в систему електронних платежів і на цій основі виконання функцій як банківської, так і фінансової установи, доцільним стало створення системи внутрішнього контролю за виконанням органами Держказначейства усіх законодавчих та нормативних актів щодо касового виконання державного та місцевих бюджетів. Практична реалізація цієї системи базується на створенні в органах Державного казначейства підрозділів внутрішнього контролю. Цю функцію на рівні Державного казначейства виконує управління внутрішнього контролю, а у регіональних управліннях Державного казначейства - відділи внутрішньовідомчого контролю.

Під системою внутрішнього казначейського контролю слід розуміти сукупність процедур, які забезпечують достовірність та повноту інформації, яка передається керівництву Державного казначейства, дотримання положень нормативних актів при здійсненні операцій щодо виконання бюджетів.

Сучасні підходи щодо організації внутрішнього контролю в органах Державного казначейства на етапі їх становлення та розвитку як фінансово-банківської структури, організаційно зумовлюють розподіл внутрішнього контролю власне на службу внутрішнього аудиту і систему бухгалтерського та адміністративного (операційного) контролю.

Бухгалтерський контроль - це сукупність процедур, що дають змогу забезпечити збереження активів бюджетів та достовірність звітності, що складається на основі даних, отриманих від підрозділів, які відповідають за проведення конкретних операцій. Він включає:

- заходи щодо забезпечення безпомилкового відображення операцій відповідно до їх економічної суті;

- ефективність системи документообороту;

- наявність нормативних документів, які передбачають здійснення процедур, що забезпечують бухгалтерський контроль.

Бухгалтерський контроль повинен надавати можливість впевнитися в тому, що:

- операції проведені тільки з дозволу керівництва;

- операції відображені та оцінені згідно з вимогами бюджетної та облікової політики;

- система аналітичного обліку дає змогу деталізовано відстежувати використання ресурсів та рух активів бюджетів;

- доступ до активів можливий тільки з дозволу керівництва органу Державного казначейства.

Адміністративний контроль - це сукупність процедур, згідно яких керівництво органу Державного казначейства делегує свої повноваження, зокрема: а) ефективність, продуктивність та безпека процедур обробки інформації; б) наявність процедур, які чітко розмежовують завдання та відповідальність служб і працівників органу Державного казначейства; в)збереження цінностей та активів; г) безпека працівників органу Державного казначейства.

До системи адміністративного контролю належать такі елементи:

- організаційна структура Державного казначейства;

- методи закріплення повноважень та обов'язків;

- методи контролю, що застосовуються керівництвом для проведення моніторингу результатів роботи, включаючи внутрішній аудит;

- принципи та практика у сфері трудових ресурсів;

- система бухгалтерського обліку;

- принципи бухгалтерського обліку та процедури контролю.

Адміністративний контроль передбачає розподіл повноважень між працівниками органу Державного казначейства таким чином, щоб жоден працівник або обмежена група працівників не змогли зосередити у своїх руках усі необхідні для здійснення повної операції повноважень (прийом, оплата, зберігання).

Для цього операційний цикл будь-якої операції має передбачати такі етапи: дозвіл на операцію, облік, здійснення платежів, контроль/аудит операцій.

Організація внутрішнього контролю в органах Державного казначейства практично така ж, як і в комерційних банках. Разом з тим має окремі відмінності. Це стосується, зокрема, відсутності контролю за управлінням ризиками в органах Держказначеиства. Для керівництва банків, чия ресурсна база значною мірою формується за рахунок залучених коштів, украй важливо мати дієву та оперативну інформацію щодо залучення коштів для надання кредитів з кореспондентського рахунку банку. Однак функція залучення тимчасово вільних коштів як загального, так і спеціального фондів бюджетів для оперативного вирішення загальнодержавних заходів передбачена у проекті положення "Про Державне казначейство України". Виходячи з цього, ідея управління коштами бюджетів усіх рівнів, залишками коштів на рахунках з метою отримання доходів та зарахування їх до загального та спеціального фондів бюджетів призведе до відповідних ризиків. Отже, функція контролю управління ризиками найближчим часом очікує також систему внутрішнього казначейського контролю, як відділи бухгалтерського обліку та звітності, так і службу внутрівідомчого контролю.

Впровадження в органах Державного казначейства служби внутрішнього аудиту створюється з метою належної оцінки і вдосконалення системи внутрішнього контролю. З огляду на поставлену мету функції служби внутрішнього аудиту зводяться до наступного:

- забезпечення достовірності та повноти інформації, якою оперують органи Державного казначейства;

- перевірка ефективності та достовірності бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів;

- додержання внутрішніх та зовнішніх нормативних та законодавчих актів у процесі виконання органами Держказначейства державного та місцевих бюджетів та забезпечення чіткого виконання розпоряджень органів влади щодо управління та використання бюджетних коштів;

- оптимальне використання бюджетних коштів (реалізація ідеї виділення і оплата рахунків тільки тим розпорядникам, які зареєстрували свої фінансові зобов'язання в органах Державного казначейства:

- координація відносин Державного казначейства з органами Головного контрольно-ревізійного управління, що здійснюють зовнішній контроль за їх роботою;

- залагодження конфлікту інтересів, що може виникнути між органами Державного казначейства та розпорядниками коштів в процесі виконання державного та місцевих бюджетів;

- підтримання позитивного іміджу органів Держказначейства тощо. Внутрішній аудит - це, так би мовити, своєрідний "адвокат" керівника органу з цілої низки питань. А тому він повинен зосереджуватися на аналізі інформаційної системи та її потоків, у тому числі системи бухгалтерського обліку та різних видів контролю, на вивченні оперативної фінансової інформації, а у перспективі дослідженні доцільності та ефективності операцій щодо запозичення коштів.

Результатом діяльності внутрішнього аудиту мають бути конструктивні пропозиції щодо вдосконалення системи внутрішнього контролю з урахуванням ризиків, які загрожують нормальній роботі органів Держказначейства. Визначити, оцінити і мінімізувати ризики органу Держказначейства - найважливіше завдання внутрішнього контролю. Створення ефективної системи внутрішнього фінансового контролю досягається шляхом оптимізації взаємовідносин та обміну інформацією між внутрішнім контролем, зовнішніми та внутрішніми аудиторами Державного казначейства.



Перелік питань для підсумкового контролю

1. Державне казначейство України. Історичні умови започаткування казначейства.

2. Суть та необхідність створення Державного казначейства: передумови та етапи.

3. Правові засади діяльності Державного казначейства в Україні.

4. Бюджетні повноваження Державного казначейства України.

5. Структура, завдання, права, функції органів Державного казначейства України.

6. Територіальні органи Державного казначейства України.

7. Платіжна система виконання державного бюджету України: суть, основні вимоги, класифікація.

8. Елементи платіжної системи виконання бюджету.

9. Суть, призначення та структура Єдиного казначейського рахунку.

10. Рахунки, що відкриваються в органах Державного казначейства: суть, порядок відкриття.

11. Принципи управління Єдиним казначейським рахунком.

12. Ведення реєстрів розпорядників коштів Державного бюджету в територіальних органах Державного казначейства.

13. Вимоги до нормативно-довідкових матеріалів і документів під час автоматизованого опрацювання інформації.

14. Інформаційна підтримка та технологія супроводження НДІ

15. Структура комплексу технічних засобів казначейського виконання бюджетів

16. Засоби збору, опрацювання та зберігання інформації в комплексі технічних засобів.

17. Захист фінансової інформації у казначейському виконанні бюджетів

18. Основні концепції створення інформаційної системи казначейства. Особливості функціонування АІС „Казна”.

19. Система казначейського виконання бюджетів усіх рівнів за доходами

20. Система казначейського виконання бюджетів усіх рівнів за видатками

21. Систематизація функцій учасників бюджетного процесу на регіональному рівні

22. Загальна характеристика доходів, їх класифікація.

23. Загальний та Спеціальний фонд державного та місцевих бюджетів.

24. Організація касового виконання бюджетів за доходами.

25. Функції державного казначейства в процесі виконання державного бюджету за доходами.

26. Операції по зарахуванню платежів за доходами до загального і спеціального фонду державного бюджету.

27. Платежі, які розподіляються між загальними та спеціальними фондами бюджетів різних рівнів.

28. Контроль за касовим виконанням державного бюджету по доходах.

29. Організація касового виконання місцевих бюджетів за доходами.

30. Загальна характеристика доходів державного та місцевих бюджетів

31. Облік доходів, що розподіляються між бюджетами

32. Операції за платежами до бюджету

33. Суть касового виконання Державного бюджету за видатками органами Державного казначейства.

34. Характеристика розпорядників бюджетних коштів.

35. Порядок доведення асигнувань розпорядникам коштів бюджету

36. Перерахування коштів державного бюджету розпорядникам.

37. Порядок видачі готівки розпорядникам та одержувачам коштів державного бюджету.

38. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів за видатками.

39. Міжбюджетне фінансування та перерахування міжбюджетних трансфертів.

40. Суть і об'єктивна необхідність державних видатків.

41. Здійснення видатків за рахунок коштів спеціального фонду.

42. Казначейське обслуговування одержувачів бюджетних коштів.

43. Облікова політика та організація облікової служби у Державному казначействі України.

44. Сутність бухгалтерського обліку в Державному казначействі України.

45. Синтетичний та аналітичний облік. Регістри бухгалтерського обліку.

46. Порядок відображення операцій у синтетичному та аналітичному обліку.

47. Рахунки розпорядників бюджетних коштів. Надання виписок із рахунків клієнтів.

48. Інформаційна база для складання звіту про виконання державного бюджету.

49. Характеристика звітності про виконання бюджету. Оперативна та річна звітність.

50. Функціональні обов'язки працівників облікової служби Державного казначейства України.

51. Принципи та правила організації бухгалтерського обліку. Завдання бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

52. Особливості складання звітності про виконання бюджетів органами державного казначейства.

53. Організація фінансового контролю в системі казначейства.

54. Органи державного фінансового контролю, їх функції.

55. Форми фінансового контролю.

56. Функції Державного казначейства України щодо обслуговування державного боргу.

57. Контроль казначейства за обслуговуванням державного боргу.

58. Суть фінансового контролю.

59. Поняття, причини виникнення та чинники формування державного боргу. Класифікація державного боргу.



Рекомендована література

Базова:

1. Юрій С. І.,Стоян В.І., Мац М.Й. Казначейська система: Підручник. - Тернопіль: Карт-бланш, 2002. - 590с..

Допоміжна:

1. Конституція України. Затверджена Верховною Радою України 28.06.1996 р. №254/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №30.

2. Указ Президента України від 27.04.1995 р. №335/95 "Про Державне казначейство України" II Фінанси України. - 1996. - №7. - С. 117.

3. Указ Президента України "Про затвердження режиму жорсткого обмеження бюджетних видатків та інших державних витрат, заходів щодо забезпечення надходжень до бюджету і запобігання фінансовій кризі" №41 від 21.01.1998 р.

4. Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р. № 2542

5. Булгакова С.О., Колодій О.Т. Історія казначейської справи: Навч. посіб. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2002.

6. Галушка Є.О., Охрімовський О.В., Хижняк Й.С Казначейська справа. - Чернівці: Книги-ХХІ, 2004

7. Джога Р.Т.. Свірко С.В., Сінельник Л.М. Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Підручник. - К.: КНЕУ, 2004. - 483с.

8. Желюк Л. О., Іванечко Ю. М. Лучко М. Р. Бухгалтерський облік виконання бюджетів: Навчальний посібник - Тернопіль: “Економічна думка”, 2006. - 306 с.

9. Куценко Т.Ф. Бюджетно-податкова політика: Навч.-метод. посіб. для самост, вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2002. - 256с.

10. Опарін В.М. та ін. Бюджетна система: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. - 2-ге вид., перер. і доп. / В.М. Опарін, В.І. Малько, СЯ. Кондратюк, Г.Б. Коломієць. - К.: КНЕУ, 2002. - 336с.

11. Петрашко П.Г., Чечуліна О.О., Александров В.'І'., Булгакова С.О., Огданський К.М.. Назарчук О.І., Сушко Н.І. Казначейська справа. У 2-х т. - К.: НВИ "АВГ 2004.

12. Свірко С.В. Облік виконання бюджету: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. -К.: КНЕУ, 2004. 290с.

Інформаційні ресурси:

Комісія бухгалтерського обліку ТТД НУВГП

1.Бібліотеки:

ТТД - м. Рівне, вул. Литовська 53

2.Обласна наукова - м. Рівне, майдан Короленка, 6, тел. 22-10-63

міська бібліотека - м. Рівне, вул. Київська, 44,

Інтернет-центр міської бібліотеки - м. Рівне, вул. Соборна, 416, тел. 5-60-58

3. http:www.meta.ua

4. http:www.google.com.ua

5. http:www.scholar.ua

6. http:www.portal.rada.gov.ua - Верховна Рада України.

7. http:www.rambler.ru

8. http:www.dtkt.com.ua

Размещено на Allbest.ru

...