Становлення та розвиток Державного казначейства України

Платіжна система виконання державного бюджету є частиною національної платіжної системи, у якій держава виконує функції отримувача і відправника платежів державного бюджету. Під платежами державного бюджету слід розуміти переказ коштів від держави до зовнішнього отримувача і навпаки - від зовнішнього отримувача до держави.

Платіжну систему можна представити у вигляді системи механізмів, які служать для переказу грошових коштів між суб'єктами господарювання, для розрахунку за платіжними зобов'язаннями, що виникають між ними. Платіжна система - це набір платіжних інструментів, банківських процедур і, як правило, міжбанківських систем переказу коштів, поєднання яких забезпечує грошовий обіг разом з інституційними та організаційними правилами та процедурами, що регламентують використання цих інструментів та механізмів. Платіжна система - це платіжна організація, члени платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу грошей.

Переказ грошей є обов'язковою функцією яку повинна виконувати платіжна система, і здійснюється при допомозі комплексу програмного та технічного забезпечення, із застосуванням електронних засобів приймання. Оброблення, передавання та захисту інформації у відповідності із принципами і правилами проведення переказів.

Загальні засади функціонування платіжної системи регулюються Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" від 05.04.2001 № 2346-111 та Законом України "Про внесення змін до Закону

України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні від 06.10.2004 № 2056-ІУ.

Необхідним елементом ефективно функціонуючих платіжних систем є:

- нормативно-правова база, що регулює платіжні відносини;

- бухгалтерська й технологічна модель, що є основним операційним механізмом здійснення платежів;

- технологічна інфраструктура, яка включає програмні й технічні засоби обробки та передачі даних, засоби аварійного резервування та відтворення даних, обслуговуючий персонал;

- захист інформації як сукупність програмно-технічних, нормативно-правових, адміністративно-організаційних засобів.

Усі елементи платіжної системи тісно пов'язані між собою і не можуть розглядатися відокремлено один від одного.

Сучасними платіжними системами, здебільшого, керує банківський сектор. Платіжні системи виконують функцію передачі потоку інформації, який містить деталі платежу, і безпосередньо переказу грошових коштів. У платіжній операції можна виділити такі основні елементи:

- зобов'язання, яке необхідно виконати;

- сторону, що здійснює платіж (платника);

- сторону, яка отримує платіж (одержувача);

- інструмент платежу;

- одного або кількох фінансових посередників (як правило, це банки), які переказують кошти, списуючи необхідну суму з рахунку платника і зараховуючи її на рахунок одержувача.

Сьогодні в Україні діє система електронних платежів Національного банку України (СЕП НБУ), тобто це державна платіжна система, що забезпечує здійснення розрахунків в електронній формі між банками як за дорученням клієнтів, так і за зобов'язаннями банків на всій території України. Роль платіжної організації виконує НБУ який в свого часу ініціював та організував створення СЕП.

Система електронних платежів складається з трьох рівнів:

- нижній рівень: банки та інші фінансові установи - учасники електронних розрахунків;

- середній рівень: регіональні розрахункові палати (РРП), які обслуговують учасників СЕП відповідного регіону;

- верхній рівень: Центральна розрахункова палата НБУ, яка організовує функціонування СЕП у цілому та керує роботою регіональних розрахункових палат.

Регіональні розрахункові палати безпосередньо не виконують платіжних послуг. Вони лише є механізмом для переміщення коштів та супроводжуючої інформації.

Серед принципів організації СЕП можна виділити наступні:

1) забезпечення розрахунків між банківськими установами в національній валюті України і в найбільш вживаних іноземних валютах.

2) СЕП є закритою системою, тобто:

- грошові кошти циркулюють у закритому фінансовому просторі;

- грошові кошти перебувають під суворим емісійним контролем Національного банку.

3) СЕП базується на повністю безпаперовій технології. Основним режимом роботи є обмін електронними платіжними документами та службовими повідомленнями.

4) Трансакції відображаються в режимі реального часу на технічних рахунках банківських установ. Унаслідок чого учасники розрахунків володіють необхідною інформацією для прогнозування ліквідності.

Складові системи електронних платежів представлено на рис. 2.1

Рис. 2.1. Складові системи електронних платежів

Безпосереднє використання Державним казначейством можливостей роботи платіжної системи стало необхідною умовою ефективного регулювання та управління коштами державного бюджету.

Уся платіжна і технологічна інформація, якою обмінюється учасник міжбанківських розрахунків з СЕП, має оброблятися системою автоматизації банку (САБ учасника) і надходити до/бути отриманою від СЕП виключно через АРМ-НБУ, який виконує функції шлюзу до СЕП.

Здійснення платіжних трансакцій між органами казначейства, банківськими установами й іншими учасниками бюджетного процесу забезпечується системою електронних платежів, яка функціонує в двох режимах:

- оф-лайновий режим (файловий), за якого інформація (списання/зарахування коштів) від відправника до одержувача надсилається у вигляді файлу за певний проміжок часу;

- он-лайновий режим, інформація (пакет-запит / пакет-відповідь) проводиться в режимі реального часу. При цьому інформація про списання коштів з рахунку платника і зарахування на рахунок отримувача виконується практично миттєво. Будь-яка інформація в он-лайновому режимі надається учаснику тільки у відповідь на його запит.

Комплексне використання всіх складових системи електронних платежів забезпечує ефективне функціонування внутрішньої платіжної системи казначейства.

Крім СЕП, міжбанківські розрахунки можуть здійснюватися через внутрішньобанківську платіжну систему ВПС, комбінацію систем ВПС і СЕП, міжнародні системи електронних розрахунків та двосторонні прямі кореспондентські відносини.

4.2 Єдиний казначейський рахунок, його структура та значення для виконання бюджетів

Державне казначейство України здійснює платежі за видатками державного бюджету через систему своїх органів шляхом безготівкового перерахування коштів. З цією метою в органах Державного казначейства відкрито бюджетний рахунок, який називається "Єдиний казначейський рахунок".

Функціонування єдиного казначейського рахунку як основного рахунку держави для проведення фінансових операцій та ефективного управління коштами державного та місцевих бюджетів через СЕП НБУ регламентується Положенням про єдиний казначейський рахунок, затверджене наказом Державного казначейства України від 26 червня 2002 року за №122.

Єдиний казначейський рахунок - це рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у Системі електронних платежів Національного банку України.

Єдиний казначейський рахунок (ЄКР) - є основним рахунком держави для проведення фінансових операцій та ефективного управління коштами Державного та місцевих бюджетів.

ЄКР об'єднує систему рахунків, що діють в єдиному режимі та через які органи Державного казначейства проводять операції за доходами та видатками бюджетів усіх рівнів відповідно до Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік. Це дає можливість Державному казначейству в режимі реального часу отримувати інформацію про рух та наявність коштів на ЄКР як результат здійснення операцій на всіх його бюджетних та не бюджетних рахунках.

Цей рахунок об'єднує кошти субрахунків, що відкриті у Казначействі (центральний рівень), його управлінням в Автономній Республіки Крим (ДРК), областях, містах Києві і Севастополі (далі територіальні управління). Оскільки лише Державне казначейство України має повноцінний ЄКР, він є безпосереднім учасником СЕП НБУ. Територіальним управлінням рахунки у НБУ не відкриваються.

Функціонування єдиного казначейського рахунка забезпечує:

Можливість швидкої мобілізації коштів, які протягом дня надходять на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, та використання їх для проведення бюджетних видатків і здійснення інших операцій, що не суперечать законодавству України;

Надання оперативної інформації органам законодавчої та виконавчої влади про операції, здійснені за ЄКР;

Оптимальні можливості для прийняття представниками законодавчої та виконавчої влади оперативних рішень щодо забезпечення ефективного використання коштів бюджету.

Для відображення операцій, проведених через СЕП протягом банківського дня, Державне казначейство та його територіальними управліннями у регіональних розрахункових палатах (РРП) НБУ відкриваються технічні рахунки, а на балансі Державного казначейства - відповідні субрахунки територіальних управлінь.

Операції проведені через СЕП, відображаються як на технічних рахунках Державного казначейства і територіальних управлінь, так і на відповідному ЄКР Казначейства і субрахунках територіальних управлінь.

Державне казначейство має право встановлювати ліміт технічного рахунку та ліміт початкових оборотів у СЕП, чим забезпечує контроль і управління видатковими операціями територіальних управлінь. Для прийняття управлінських рішень про проведення фінансових операцій необхідна інформація щодо фактичної наявності коштів. Ця інформація формується у Казначействі шляхом складання щоденного оборотно-сальдового балансу рахунків.

Органи Державного казначейства відкривають рахунки:

- для зарахування надходжень, передбачених законодавством України;

- розпорядникам та одержувачам бюджетних коштів, іншим клієнтам;

- підприємствам, установам і організаціям за операціями, що не належать до операцій з виконання бюджетів, але, згідно з чинним законодавством обслуговуються в Державному казначействі.

Державне казначейство здійснює запозичення з ЄКР на підставі реєстрів на виділення коштів з ЄКР центральному апарату казначейства та іншим його управлінням, а також у випадку, перерахування центральному апарату коштів, що перевищують встановлений ліміт ЄКР.

Поновлення ЄКР територіальних управлінь здійснюється на підставі реєстрів чи розпоряджень Державного казначейства:

- на поновлення ЄКР за рахунок доходів Державного бюджету, належних до перерахування центральному апарату казначейства;

- на перерахування коштів з ЄКР іншим управлінням Казначейства;

- на перерахування коштів з рахунка Казначейства на рахунки його територіальних органів.

Реєстри та зведені реєстри на виділення бюджетних асигнувань формує управління міжбюджетних відносин та управління видатків Державного бюджету Державного казначейства згідно з Порядком виконання Державного бюджету за видатками.

Таким чином, запровадження Єдиного казначейського рахунку дозволяє зосередити державні кошти в руках однієї юридичної особи і забезпечити:

- досконалу базу даних за бюджетними показниками;

- щоденне перерахування за призначенням коштів, що надходять до Державного та місцевих бюджетів;

- розподіл загальнодержавних податків, зборів та обов'язкових платежів між Державним бюджетом та місцевими бюджетами;

- перерахування місцевим бюджетам належних їм коштів відповідно до нормативів та результатів взаєморозрахунків;

- дотримання принципу цільового спрямування бюджетних коштів через здійснення попереднього контролю;

- надання інформації органам законодавчої влади щодо здійснених на Єдиному казначейському рахунку операцій;

- оптимальні можливості для прийняття представниками законодавчої та виконавчої влади оперативних рішень щодо використання залишків коштів на Єдиному казначейському рахунку;

- повну незалежність держави від банківської системи у справі контролю та обліку доходів і платежів.

На сьогоднішній день Державне казначейство використовує 8-му ("4К") модель обслуговування кореспондентського рахунку, яка поєднала можливості СЕП і системи термінових переказів (СТП) коштів для управління ЄКР.

Відправка та прийом платежів органами ДКУ відображаються одночасно на ЄКР і на технічному рахунку конкретного органу ДКУ. Таким чином, одночасно відстежується реальна сума залишку на ЄКР та реальна участь кожного органу ДКУ у змінах ЄКР протягом банківського дня.

ДКУ має можливість керувати роботою Головного управління Державного казначейства України в СЕП шляхом встановлення ліміту технічного рахунку - це мінімально припустима величина, якої може досягти технічний рахунок в результаті відправки в СЕП початкових платежів з цього рахунку. Для цього використовується АРМ керування лімітами. Пакет-запит, сформований АРМ керування лімітами, обробляється в ЦОСЕП. В момент його надходження відбувається коригування значення лімітів.

Оскільки безпосередній вихід в СЕП в казначействі мають тільки Центральний апарат і головні управління, для забезпечення проплати початкових платіжних документів і отримання інформації про надходження на рахунки Управлінь Державного казначейства використовується система "Клієнт-Банк", яка служить транспортним засобом для передачі захищених платіжних документів і отримання виписок на ділянці "Територіальне головне управління - управління державного казначейства".

На кінець банківського дня центральний апарат ДКУ отримує від ЦОСЕП підсумкову інформацію про обороти органів ДКУ в СЕП. На її підставі в системі автоматизації ДКУ відображається значення ЄКР та технічних рахунків органів ДКУ. Робота органів ДКУ в платіжній системі ДКУ допускається тільки впродовж операційного дня. Відкриття наступного операційного дня без закриття попереднього не допускається.

4.3 Відкриття бюджетних рахунків для зарахування надходжень

Бюджетні рахунки для зарахування надходжень (рахунки за надходженнями) - рахунки для зарахування доходів бюджетів, надходжень в частині повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії.

Рахунки, які відкриваються в органах Державного казначейства, відповідно до порядку їх функціонування та призначення коштів, поділяються на бюджетні та небюджетні.

Бюджетні рахунки - це рахунки, які відкриваються в органах Державного казначейства для зарахування надходжень, здійснення операцій клієнтів з бюджетними коштами та здійснення операцій, пов'язаних з обслуговуванням зовнішніх і внутрішніх боргових зобов'язань, загальнодержавних видатків, а також рахунки для обліку операцій із фінансування бюджетів.

Небюджетні рахунки - рахунки, які відкриваються органами Державного казначейства України у випадках, передбачених законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, підприємствам, установам, організаціям за операціями, що не належать до операцій з виконання бюджетів.

Бюджетні рахунки відкриваються щорічно з початком нового бюджетного року для здійснення операцій клієнтів з бюджетними коштами, для обслуговування зовнішніх і внутрішніх боргових зобов'язань, здійснення загальнодержавних видатків та операцій із фінансування бюджетів.

Здійснення асигнувань забезпечується бюджетними рахунками які поділяються на:

1) реєстраційні рахунки розпорядників коштів за кодом бюджетної класифікації видатків для обліку операцій з виконання загального фонду кошторисів бюджетів;

2) спеціальні реєстраційні рахунки розпорядників коштів за кодами бюджетної класифікації видатків для обліку операцій з виконання спеціального фонду кошторисів;

3) рахунки одержувачів коштів за кодами бюджетної класифікації видатків загального або спеціального фондів для обліку операцій з виконання плану використання бюджетних коштів.

Не бюджетні рахунки відкриваються органами Казначейства підприємствам, установам організаціям для здійснення та обліку операцій, що не належать до операцій з виконання бюджетів. Ці рахунки відкриваються відповідно до плану бухгалтерського обліку виконання Державного та місцевих бюджетів та порядку відкриття рахунків у національній валюті для обліку операцій по виконанню бюджетів в системі Державного казначейства.

Бюджетні рахунки відкриваються щорічно на початок нового бюджетного періоду відповідно до Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік, оскільки згідно з вимогами статті 57 Бюджетного кодексу України не пізніше 31 грудня або на останній день іншого бюджетного періоду Державне казначейство України закриває всі рахунки, відкриті у поточному бюджетному періоді. Закриття рахунків загального фонду державного бюджету означає припинення дії бюджетних призначень. За виняткових обставин міністр фінансів України може визначити інший термін закриття рахунків, який повинен настати не пізніше як через п'ять робочих днів після закінчення бюджетного періоду.

У разі неприйняття Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік відкриваються рахунки попереднього бюджетного періоду.

Порядок відкриття рахунків у національній валюті в органах Державного казначейства затверджено наказом Державного казначейства України від 2 грудня 2002 року за № 221 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2002 року за № 976/7264 (із змінами і доповненнями). Зазначений

Порядок регламентує взаємовідносини між органами Держказначейства і клієнтами в процесі відкриття (закриття) рахунків і є обов'язковим до застосування всіма органами Державного казначейства, розпорядниками та одержувачами коштів бюджетів та іншими клієнтами органів Державного казначейства.

Розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів коштів та інших клієнтів здійснюється органами Державного казначейства відповідно до умов договорів між органом Держказначейства і власниками рахунків, які складаються за типовою формою, встановленою Порядком відкриття рахунків у національній валюті в органах ДКУ.

державний казначейство бюджет обліковий



Тема 5. Казначейське обслуговування Державного бюджету за доходами

5.1 Поняття касового виконання Державного бюджету за видатками

Першою (основною) складовою бюджетної системи і гарантованою можливістю її функціонування є доходи бюджетів усіх рівнів. Доходи бюджетів утворюються за рахунок надходжень від сплати фізичними і юридичними особами податків, зборів та інших обов'язкових платежів, надходжень з інших джерел, встановлених законодавством України.

Практичну дієвість бюджетної системи України у розрізі фінансового функціонування забезпечує касове виконання Державного бюджету за доходами і видатками. Його суть полягає в організації роботи щодо прийому та зарахування коштів, які надходять на рахунки відповідних бюджетів, зберіганні грошових коштів бюджету, видачі цих коштів на заходи, передбачені бюджетом на відповідний рік, здійсненні обліку та складанні звітності про касове виконання бюджетів.

Касове виконання бюджету України за доходами передбачає такі функції:

* прийняття та зарахування на відповідні рахунки коштів, які надходили в дохід Державного бюджету;

* здійснення розподілу загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів між рівнями бюджетів відповідно до нормативів відрахувань, затверджених Верховною Радою України;

* здійснення контролю за повнотою та своєчасністю перерахування коштів до бюджету;

* ведення обліку доходів бюджету та подання в установлені строки звітів про касове виконання Державного бюджету за видами податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до бюджетної класифікації доходів.

Апарат, зайнятий виконанням бюджетів, може бути побудований за двома системами: казначейською та банківською.

У колишньому СРСР починаючи з 1928 р. і до його розпаду основним органом касового виконання союзного, республіканських і місцевих бюджетів був Державний банк СРСР. Проте, в більшості розвинутих країн світу, а також в дореволюційній Росії і в СРСР до 1928 p., касове виконання бюджету держави здійснювалося за казначейською системою. За казначейською системою касове виконання бюджету покладалось на органи, які були підпорядковані Міністерству фінансів, так звані казначейства (у колишньому СРСР ці органи мали назву Наркомфіну, потім Мінфіну). Казначейство у дореволюційній Росії здійснювало касове виконання лише Державного бюджету. Суттєвою відмінністю кас Наркомфіну було те, що вони здійснювали касове виконання бюджетів усіх рівнів.

До створення у 1995 р. Державного казначейства в Україні застосовувалась банківська система касового виконання Державного бюджету. Починаючи з 1995 р. здійснюється поетапне переведення касового виконання Державного бюджету з банківської на казначейську систему.

Казначейська система касового виконання бюджету - система касового виконання Державного бюджету, яка забезпечується Державним казначейством. Усі платежі, що надходять до Державного бюджету, обліковуються органами Державного казначейства за видами податків і зборів (обов'язкових платежів). В окремих країнах касове виконання місцевих бюджетів також покладається на Державне казначейство.

Процес виконання Державного бюджету України за доходами передбачає, що платники податків, рахунки яких відкриті в установах комерційних або Національного банків, перераховують платежі до Державного бюджету на доходні рахунки органів Державного казначейства, які знаходяться в установах банків, уповноважених здійснювати операції з коштами Державного бюджету .

Участь органів Держказначейства у цьому процесі орієнтована на те, щоб максимально вірно визначити обсяг ресурсної бази Державного бюджету як в цілому, так і за окремими видами доходів в адміністративно-територіальному розрізі.

Наявність на централізованому рівні інформації про обсяг ресурсної бази Державного бюджету, рух бюджетних коштів та деталізація їх обліку надає урядові великі можливості для маневрування ресурсами та оперативного контролю за ними.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 14 січня 1997 р. №13 “Про впровадження казначейської системи виконання Державного бюджету” Міністерством фінансів України, Державним казначейством України та Національним банком України починаючи з 1 грудня 1997 р. було запроваджено експеримент з касового виконання Державного бюджету за доходами органами Державного казначейства у Дніпропетровській області. При цьому всі функції, пов'язані з касовим виконанням Державного бюджету за доходами, здійснювались паралельно з установами банків. Починаючи з 1998 р. органи Державного казначейства здійснюють касове виконання Державного бюджету за доходами паралельно з установами банків по всій території України.

Наступним етапом переходу на казначейське виконання Державного бюджету за доходами стало виконання органами Державного казначейства функцій розподілу загальнодержавних податків і зборів між державним та місцевим бюджетами.

Наступним етапом розвитку казначейської системи виконання бюджету є створення внутрішньої платіжної системи Державного казначейства, що передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.99 №1721 “Про створення внутрішньої платіжної системи Державного казначейства”. Відповідно до цієї постанови Державне казначейство має зосередити всі кошти Державного бюджету на своєму єдиному рахунку, що дасть змогу більш ефективно використовувати ці кошти і управляти ними.

5.2 Операції щодо зарахування платежів

Платники (юридичні та фізичні особи) сплачують податки і збори (обов'язкові платежі) як у безготівковій формі, так і готівкою.

Платежі здійснюються через установи банків, у яких вони обслуговуються, через установи зв'язку, установи Ощадбанку або через сільські, селищні та міські Ради за місцезнаходженням платника з наступним зарахуванням коштів на рахунки з обліку доходів Державного бюджету.

При безготівковій формі оплати розрахункові документи, які подаються в банк, мають бути оформлені відповідно до вимог Інструкції №7 “Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України”.

Безготівкові розрахунки здійснюються за такими формами розрахункових документів:

* платіжними дорученнями,

* платіжними вимогами-дорученнями,

* чеками,

* акредитивами,

* векселями,

* платіжними вимогами,

* інкасовими дорученнями (розпорядженнями).

Підставою для зарахування платежів, сплачених готівкою, є такі документи:

* копії платіжних доручень відділень Ощадбанку та повідомлень до них за формами: ПД-4, ПД-8, №187 ;

* копії квитанцій за формою №24 , виданих сільськими, селищними та міськими Радами платникам податків, супровідні відомості за формою №28, складені органами самоврядування для здавання або переказу поштою прийнятих сум до установ банків;

* платіжні доручення Міністерства зв'язку на перекази, що надійшли з додаванням до них талонів поштових переказів (при сплаті платежів через установи зв'язку).

Розрахункові документи на сплату податків і зборів (обов'язкових платежів), отримані банками від платників податків, виконуються ними у порядку, встановленому вищезазначеною Інструкцією №7. При прийомі розрахункових документів на сплату податків та інших платежів до бюджету установи банків перевіряють наявність кодів бюджетної класифікації. За їх відсутності платіжні документи до виконання банками не приймаються. Відповідальність за правильність зазначених у документах кодів бюджетної класифікації доходів несуть платники податків.

Кошти, що надійшли на рахунок обліку доходів Державного бюджету протягом операційного дня, установи банків у той самий день самостійно перераховують до регіональних управлінь НБУ на окремі транзитні рахунки. Кошти, що надійшли після операційного дня, перераховуються на вищезазначені рахунки не пізніше 10 години наступного дня.

Регіональне управління Національного банку України не пізніше 16-ї години перераховує залишки коштів з окремих транзитних рахунків на централізований рахунок Державного казначейства України. Таким чином консолідуються всі надходження до Державного бюджету.



Тема 6. Казначейське обслуговування державного бюджету за видатками

6.1 Організація виконання Державного бюджету за видатками

Видатки бюджету згідно з Бюджетним кодексом - це кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум. У Кодексі наводиться також термін витрати бюджету, під яким слід розуміти видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу.

Видатки державного бюджету уособлюють економічні відносини, які виникають у зв'язку із розподілом централізованого фонду грошових коштів держави і його використанням за цільовим призначенням.

Відповідно до статті 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на:

1) державне управління: а) законодавчу владу; б) виконавчу владу; в) Президента України;

2) судову владу;

3) міжнародну діяльність;

4) фундаментальні та прикладні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу державного значення, міжнародні наукові та інформаційні зв'язки державного значення;

5) національну оборону;

6) правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави;

7) освіту;

8) охорону здоров'я;

9) соціальний захист та соціальне забезпечення;

10) культуру і мистецтво;

11) державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книговидання, інформаційних агентств;

12) фізичну культуру і спорт;

13) державні програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки;

14) програми реставрації пам'яток архітектури державного значення;

15) державні програми розвитку транспорту, дорожнього господарства, зв'язку, телекомунікацій та інформатики;

16) державні інвестиційні проекти;

17) державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха;

18) створення та поповнення державних запасів і резервів;

19) обслуговування державного боргу;

20) проведення виборів та референдумів;

21) інші програми, які мають виключно державне значення.

Стадії виконання Державного бюджету України за видатками представлено на рис. 4.1.

За економічним змістом розрізняють видатки розвитку та поточні видатки.

Через видатки розвитку реалізується інвестиційна та інноваційна діяльність, структурні економічні реформи в країні. їх ще називають капітальними видатками оскільки саме з їх допомогою створюється або збільшується капітал - основні засоби, майно держави, органів місцевого самоврядування та окремих юридичних осіб.

Поточні видатки забезпечують поточні потреби органів держави та місцевого самоврядування, бюджетних підприємств, установ та організацій та інших суб'єктів господарювання.

Видатки розмежовуються за допомогою органів державного казначейства.

За рахунок коштів державного бюджету забезпечується державне управління, функціонування законодавчої, виконавчої, судової влади та Президента України, міжнародна діяльність, фундаментальні наукові дослідження, національна оборона, правоохоронна діяльність, освіта, охорона здоров'я, культура, мистецтво, спорт, окремі галузі та міжгалузеві програми розвитку.

Всі видатки, таким чином, розмежовуються між бюджетами різних рівнів залежно від розподілу функцій між державою і органами місцевого самоврядування і поділяються на видатки з фінансування державних повноважень та фінансування власних повноважень. Бюджетним кодексом заборонено планувати та здійснювати видатки, не віднесені до місцевих видатків, а також здійснювати видатки на фінансування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів. Функції щодо контролю розмежування видатків покладено на Державне казначейство України.

В основі казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів за видатками лежить комплекс організаційних процедур щодо забезпечення обліку видаткових операцій, здійснення контролю за цільовим спрямуванням бюджетних коштів та формування фінансової звітності про виконання бюджетів за видатками.

Відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу виділяють такі стадії виконання державного бюджету за видатками (рис.4.2):

Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження на отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання установою своїх функцій і досягнення цілей, визначених на бюджетний період згідно з бюджетними призначеннями.

Виходячи з вимог Бюджетного кодексу, Державним казначейством розроблено Порядок обслуговування державного бюджету за видатками, затверджений наказом Державного казначейства України від 25.04.2004 №89 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.06.2004 за №716/9315. Цей Порядок регламентує організаційні взаємовідносини між органами Держказначейства, розпорядниками, одержувачами бюджетних коштів та іншими клієнтами Державного казначейства України, а також розподіл обов'язків та відповідальності між ними в процесі виконання державного бюджету за видатками.

Слід зазначити, що на казначейське обслуговування видаткової частини бюджету, принциповою ознакою якого є здійснення видатків розпорядників бюджетних коштів шляхом оплати рахунків органами Державного казначейства, переведено близько 70 тисяч розпорядників та одержувачів коштів державного та місцевих бюджетів, яким відкрито понад 660 тисяч клієнтських рахунків.

6.2 Розпорядники бюджетних коштів

До учасників бюджетного процесу належать органи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями, тобто правами та обов'язками в сфері бюджетних правовідносин.

Для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів.

Бюджетне асигнування - повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету.

Бюджетне призначення - повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів Бюджетним кодексом, законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Бюджетні призначення визначаються лише головним розпорядникам коштів законом про Державний бюджет України на поточний рік чи рішенням про місцевий бюджет.

Відповідно до статті 21 Бюджетного кодексу розпорядники бюджетних коштів у залежності від обсягу наданих прав поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень. Система головних розпорядників бюджетних коштів в залежності від бюджетних призначень наведена в таблиці 8.

Головні розпорядники бюджетних коштів мають право на отримання бюджетних асигнувань, взяття зобов'язань і здійснення видатків з бюджету.

У разі нецільового використання бюджетних коштів до головних розпорядників застосовується механізм зменшення бюджетних призначень, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Система головних розпорядників бюджетних коштів

Головні розпорядники бюджетних коштів
Державного бюджету	Бюджету Автономної Республіки Крим	Інших місцевих бюджетів
1) керівники органів, уповноважені КМУ Президентом, ВР України, 2) керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади; 3) Конституційний Суд України, Верховний Суд України та інші спеціалізовані суди; 4) керівники установ та організацій, які визначені Конституцією України або входять до складу КМУ; 5) керівники Національної академії наук України, Української академії аграрних наук, Академії медичних наук України, Академії педагогічних наук України, Академії правових наук України, Академії мистецтв України	1) уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим; 2) керівники міністерств та інших органів влади Автономної Республіки Крим	1) керівники місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад та їх секретаріатів; 2) керівники головних управлінь, управлінь, відділів; 3) керівники інших самостійних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад

Так, Законом України про Державний бюджет України у 2005 році визначено, що розпорядники бюджетних коштів мають право брати бюджетні зобов'язання у 2005 році, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік в органах Державного казначейства України, в межах виділених їм асигнувань. Не вважаються бюджетними зобов'язаннями та не підлягають оплаті за рахунок коштів бюджету зобов'язання, взяті розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань. Взяття таких зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів є бюджетним правопорушенням.

Розпорядник бюджету нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику і діяльність якого координується через нього.

Підприємства і госпрозрахункові організації, громадські та інші організації, що не мають статусу бюджетної установи, але одержують кошти з бюджету як фінансову підтримку або уповноважені органами державної влади на виконання загальнодержавних програм, надання послуг безпосередньо через розпорядників мають статусодержувачів бюджетних коштів.

Бюджетна установа - орган, установа чи організація, яка повністю утримується за рахунок відповідно Державного бюджету чи місцевих бюджетів, яка не є прибутковою.

Бюджетна установа створюється у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування. Відповідно до законодавства бюджетна установа не має права здійснювати запозичення у будь-якій формі або надавати за рахунок бюджетних коштів позички юридичним та фізичним особам, крім випадків, передбачених законом про Державний бюджет України.

Головні розпорядники бюджетних коштів наділені широкими повноваженнями, що надаються їм для досягнення необхідних результатів в процесі здійснення своєї діяльності.

Головні розпорядники відповідно до Бюджетного кодексу наділені наступними повноваженнями:

1) розробляють плани своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів;

2) розробляють на підставі плану діяльності проекти кошторисів та бюджетні запити і надають їх Міністерству фінансів України чи місцевому фінансовому органу;

3) отримують бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України чи рішенні про місцевий бюджет, доводять у встановленому порядку до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів) відомості про обсяги асигнувань, забезпечують управління бюджетними асигнуваннями;

3. Державний бюджет України і місцеві бюджети концентрують показники утворення й використання грошових коштів.

Важливе державне значення належить процесові виконання Державного бюджету, який не може бути забезпечений без чіткої організації бюджетного обліку.

Основне завдання бюджетного обліку - забезпечення своєчасного і повного надходження доходів у бюджет, своєчасне фінансування заходів, передбачених видатковою частиною бюджету, забезпечення цільового використання коштів бюджету, ефективного використання їх за призначенням.

Бюджетний облік відображає виконання бюджету через облік: доходів, видатків, грошових коштів бюджету на рахунках, фінансування заходів, передбачених і затверджених у бюджеті, фондів, резервів й рахунків, створених у процесі виконання бюджету, касового виконання бюджету і виконання кошторисів видатків бюджетних установ. Тому бюджетний облік дає повну картину виконання бюджетів усіх рівнів.

Бюджетний облік, як один із видів бухгалтерського обліку, є науково обґрунтованою системою нагляду, відображення, групування й узагальнення та контролю за якісними показниками виконання бюджету. Через бюджетний облік виявляються всі порушення бюджетного законодавства, невиконання вимог щодо режиму економії бюджетних коштів.

Бюджетний облік враховує всі кошти бюджету всіх рахунках і в установах або ж передані тому чи іншому органові влади, управління або юридичній особі, яка того потребує. Він необхідний для забезпечення збереженності бюджетних коштів через бюджет, у бухгалтерських документах, складання бухгалтерського балансу й звіту про виконання бюджету. Бухгалтерський облік виконання бюджету дає змогу становити перепони крадіжкам, розтратам та іншим порушенням у виконанні бюджетів усіх рівнів.

Предметом бюджетного обліку є кошти Державного бюджету і бюджетів усіх рівнів бюджетної системи та процес їх виконання.

Об'єктом бюджетного обліку є дохідна і видаткові частини бюджету, кошториси витрат на утримання установ, організацій та інші заходи, фінансовані з бюджету. Метою бюджетного обліку є сукупність прийомів, які використовуються для одержання необхідних даних по виконанню бюджету, використанню коштів.

Для узагальнення даних бухгалтерського обліку і визначення стану виконання бюджету фінансові органи на основі одержаних місячних, квартальних, піврічних, річних звітів розпорядників коштів та даних податкових адміністрацій і інших фінорганів складають звіти про виконання бюджету: місячні, квартальні, піврічні, річні.

Установами комерційних банків, упроваджені виконувати операції по касовому виконанню бюджету, складають щомісячні та річні звіти по доходах Державного бюджету України за підрозділами бюджетної класифікації і подають їх регіональним управлінням Національного банку України другого робочого дня наступного місяця.

Національний банк щомісячні звіти про доходи Державного бюджету за підрозділами бюджетної класифікації подає Міністерству фінансів 8 числа наступного місяця, а річний звіт - за домовленістю з ним.

Залишки коштів перераховуються їх власниками в доход Державного бюджету платіжними дорученнями.

При оплаті органами Державного казначейства поданих розпорядниками бюджетних коштів рахунків за виконані роботи, одержані послуги, придбані матеріальні цінності, а також для отримання останніми готівки до установ банків подаються відповідні розрахункові документи (платіжні доручення, чеки, заяви на отримання готівки та ін.) за формами, встановленими Національним банком України. Зазначені розрахункові документи оформляються відповідним органом Державного казначейства і скріплюються відбитком його печатки.

Підготовлені платіжні доручення подаються до установи уповноваженого банку у вигляді електронних розрахункових документів каналами зв'язку у системі "клієнт-банк" без додання реєстрів у паперовій формі.

Якщо розрахунки здійснюються без застосування електронної системи, документи подаються у паперовій формі.

Готівка банком видається при отриманні від органу Державного казначейства доручень на перерахування податків та внесків до фонду соціального страхування і Пенсійного фонду.

Не використана розпорядником коштів готівка повертається безпосередньо його уповноваженою особою в установу уповноваженого банку за документами, форма яких встановлена Національним банком України. При їх заповненні обов'язково вказується номер відповідного реєстраційного рахунка.

Установи банків несуть відповідальність тільки за своєчасність і повноту перерахувань бюджетних коштів на вказані у розрахункових документах рахунки підприємств, установ та організацій і не відповідають за неправильність усіх вказаних у розрахункових документах реквізитів.

Бюджетний контроль - це сукупність заходів, які проводять державні органи пов'язані з перевіркою законності, доцільності і ефективності утворення, розподілу і використання грошових фондів держави і місцевих органів самоврядування.

Бюджетний контроль залежно від часу проведення розподіляється на попередній, поточний і наступний.

Попередній бюджетний контроль здійснюється під час складання, розгляду і затвердження бюджетів різних рівнів, кошторисів доходів і видатків бюджетних установ, розрахунків для одержання бюджетних трансфертів, розробки і прийняття бюджетного і податкового законодавства. Він носить попереджувальний характер.

Поточний бюджетний контроль проводиться в ході виконання бюджету, кошторисів доходів і видатків протягом бюджетного року. Поточний бюджетний контроль здійснюється на основі первинних документів оперативного і бюджетно-бухгалтерського обліку і звітності.

Наступний контроль проводиться після закінчення бюджетного року або певного звітного періоду. При даному контролі на основі звітних бухгалтерських документів виявляють причини відхилень даних від планових, повноту і своєчасність надходження передбачених бюджетом коштів, цільове використання коштів та ін. Наступний бюджетний контроль тісно пов'язаний із попереднім.

Контроль за використанням бюджетних асигнувань - одна із складових бюджетного контролю.

Основне завдання такого контролю: досягти цільового, раціонального і ефективного використання бюджетних коштів. Зазначений контроль здійснюють як органи державної влади та управління, так і спеціальні служби фінансового контролю.

До спеціальних служб державного контролю в Україні, які здійснюють бюджетний контроль, відносимо: Контрольно-ревізійну службу, Рахункову палату, Державне казначейство, органи системи Мінфіну (фінансові управління і відділи, центральний апарат), Податкову адміністрацію. Контроль за витрачанням бюджетних коштів здійснюють: Контрольно-ревізійна служба, Рахункова палата, фінансові управління і відділи.

Завдання Контрольно-ревізійної служби у сфері бюджетного контролю перетинається із завданням Рахункової палати, а саме в частині контролю за використанням коштів Державного бюджету. При цьому Рахункова палата веде контроль переважно на рівні центральних органів управління державою, а Контрольно-ревізійна служба - починаючи з бюджетних установ у селах аж до міністерств і відомств.

Фінансові управління і відділи здійснюють контроль за цільовим використанням коштів, виділених із місцевих бюджетів.

До методів бюджетного контролю відносять: документальну і камеральну перевірки, економічний аналіз, ревізію, обстеження. Ревізія - найбільш розповсюджений метод бюджетного контролю; це система контрольних дій, які направлені на всебічну перевірку фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій, а також роботи фінансових органів щодо складання і виконання бюджету з метою встановлення законності проведених операцій, дотримання фінансової дисципліни, порядку і правил організації обліку, достовірності звітності.



Тема 7. Інформаційно-технічне забезпечення діяльності органів Державного казначейства

7.1 Технічне забезпечення здійснення платежів

Важливим елементом платіжної системи є технічне забезпечення здійснення платежів. Адже впровадження казначейської форми касового виконання Державного бюджету України можливе за умов застосування сучасних інформаційно-обчислювальних технологій, що передбачають комплексне використання комп'ютерної техніки та програмних продуктів. Це, у свою чергу, зумовлює необхідність розробки та затвердження програми їх створення з визначенням етапів, термінів, обсягів та джерел фінансування.

З моменту входження в Систему електронних платежів Національного банку України органи Державного казначейства використовували у своїй роботі різні програмні продукти: "ТАСК", "ІСАОД", "УНІТІ БАРС" та АС "Казна". Такий стан справ призводив до певних ускладнень у роботі всієї системи Державного казначейства України. У процесі випробовування та тестування цих програмних продуктів виявились їх недоліки та неможливість адаптувати для розв'язання назрілих проблем та нових функцій щодо казначейського виконання державного бюджету. Це не давало очікуваного позитивного результату згідно з баченням їх функціонування у нових умовах роботи казначейства.

Оскільки програмний продукт АС "Казна" найповнішою мірою забезпечував функціональність системи, було прийнято рішення про використання єдиного прикладного програмного забезпечення, розробленого Дніпропетровським управлінням ДКУ, по всі й країні. На сьогодні розроблено "Типову схему КТЗ УДК областей, АР Крим, мм. Києва та Севастополя і центрального апарату Державного казначейства України", яка забезпечує підконтрольний вихід в Інтернет, захист комп'ютерних систем від несанкціонованого доступу, викривлення і знищення інформації, а також зараження комп'ютерів вірусами. Це дозволить запровадити АС "Казна" в регіонах і ^ЕВ-сайті Державного казначейства України, на якому буде розміщена вся інформація за доходами як державного, так і місцевих бюджетів.

Листом Державного казначейства України від 17.05.2002 08-06/142 до управлінь доведено "План робіт по впровадженню АС "КАЗНА" в Державному казначействі України для обслуговування державного бюджету за видатками". Ним передбачено календарний план підготовчих робіт, що включає системно-технічне, фінансове та організаційне забезпечення, а також етапи переходу управлінь на застосування АС "КАЗНА".

Структура інформаційно-обчислювальної системи органів Держказначейства залежить від низки факторів: характеру виконуваних функцій та завдань, інструктивно-нормативної бази, внутрішньої організаційної структури тощо. Кожен з цих факторів суттєвим чином впливає на організацію інформаційно-обчислювальної мережі Державного казначейства.

Нинішній стан охоплення казначейськими функціями, враховуючи інформаційну насиченість системи, її багаторівневу ієрархічну структуру, функціональну складність та необхідність роботи практично в реальному режимі часу синхронно з банківською системою, стало можливим завдяки проведеній значній роботі з автоматизації інформаційно-обчислювальних процесів.

Державне казначейство України та його регіональні органи функціонують на даний час на достатньо високому рівні автоматизації, що є хорошим підґрунтям для створення єдиної державної системи передачі даних з високим ступенем надійності та власною системою захисту інформації. Система захисту - це сукупність правових і морально-технічних норм, організаційних (адміністративних) заходів та програмна- технічних засобів, які спрямовані на протидію загрозам для платіжної системи і метою яких є мінімізація можливих збитків користувачів і власників платіжної системи.

Створення надійної системи захисту можна розділити на чотири основних етапи: аналіз можливих загроз, розробка (планування) системи захисту; реалізація системи захисту; супроводження системи захисту під час експлуатації платіжної системи. Усі етапи нерозривно пов'язані між собою. У процесі впровадження та експлуатації платіжної системи необхідно постійно аналізувати достатність системи захисту та можливість виникнення загроз, які не були враховані під час першого етапу. Тому процес створення системи захисту є постійним і потребує уваги та безперервного ретельного аналізу роботи платіжної системи.

У структурі органів Держказначейства створені Відділи захисту інформації, об'єктом діяльності яких є інформаційно-обчислювальна система центрального апарату та регіональних органів Державного казначейства, а також її користувачі. Основним завданням цих відділів є забезпечення захисту від несанкціонованого доступу до інформаційно-обчислювальної мережі та платіжних систем, шляхом налагодження та впровадження відповідних систем захисту інформації, проведення постійного аналізу стану їх безпеки, обігу електронної банківської інформації, формування політики безпечної електронної банківської інформації і дотримання правил захисту працівниками казначейства на всіх рівнях.

Спільно з Управлінням інформаційних технологій та Управлінням внутрісистемних та міжбанківських розрахунків Відділи захисту інформації організовують роботу щодо впровадження засобів захисту в обчислювальній мережі Державного казначейства, координують розробки програмно-технічних комплексів та нової банківської техніки, програм обробки електронної інформації з метою впровадження політики безпечної обробки банківської електронної інформації. Вони також проводять аналіз стану захищеності локальних мереж Державного казначейства України в цілому, захист від комп'ютерних вірусів.

...