Управління оптимізацією вхідних та вихідних грошових потоків підприємства (на прикладі ПАТ "Хмільниксільмаш")

< 1 Зменшення

2.4 Коефіцієнт маневреності власного капіталу

ф.1 (р.260 - р.620)

ф.1 р.380

2,3

2,2

0,8

> 0 Збільшення

2.5 Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами

ф.1 (р.260 - р.620)

ф.1 р.260

0,24

0,5

0,66

> 0,1

Результати аналізу табл. 2.3. свідчать про високий рівень фінансової стійкості підприємства на 2013 р., хоча в минулих періодах рівень цього показника був низьким. Коефіцієнт фінансової автономії показує частку власного капіталу у загальній сумі капіталу, у 2013 р. цей показник становив 0,54, тобто власний капітал складав 54% від загальної суми капіталу підприємства. Це звичайно дуже добре, адже нормальним співвідношенням власного і залученого капіталу вважається 50:50.

Коефіцієнт фінансової незалежності показує у скільки разів сума валюти балансу перевищує суму власного капіталу. Звичайно ж буде нормально, якщо валюта балансу буде приблизно в 2 рази більша за суму власного капіталу. Коефіцієнт фінансової незалежності є оберненим до коефіцієнту фінансової автономії. У 2013 р. цей показник дорівнював 1,8.

Коефіцієнт фінансового ризику має тенденцію до зменшення протягом 2011-2013 рр. і у 2013 р. є меншим одиниці (0,83). Коефіцієнт маневреності власного капіталу є більшим „0”, але має тенденцію до зменшення: 2,3 - у 2011 р., 2,2 - у 2012 р. та 0,8 - у 2013 р. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами відповідає нормативному значенню (> 0,1) і підвищується протягом аналізованого періоду.

Тобто, можна зробити висновок, що ПАТ «Хмiльниксiльмаш» має високий рівень фінансової стійкості.

Далі проведемо аналіз ділової активності підприємства (табл. 2.4). Аналіз ділової активності підприємства дав змогу виявити наступні результати:

Коефіцієнт оборотності активів збільшується протягом аналізованого періоду з 0,37 у 2011 р. до 1,1 у 2012-2013 рр. Це свідчить про підвищення ефективності використання майна підприємства.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості також має тенденцію до підвищення, а строк погашення кредиторської заборгованості в днях - до зменшення. Якщо у 2011 р. строк погашення кредиторської заборгованості становив 702 дні, то у 2013 р. - зменшився до 118 днів. Таке зменшення може позитивно вплинути на можливість одержання наступних кредитів підприємством.

Таблиця 2.4 - Аналіз ділової активності підприємства

Показник	Формула розрахунку	Роки	Нормативне значення
		2011	2012	2013
5.1 Коефіцієнт оборотності активів	ф.2 р.035 ф.1 р.280	0,37	1,1	1,1	Збільшення
5.2 Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	ф.2 р.040 ф.1 ? (р.520 +..+ р.600)	0,52	2,4	3,1	Збільшення
5.3 Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	ф.2 р. 035 ф.1 ?(р.150 +..+ р.210)	2,0	2,5	2,1	Збільшення
5.4 Строк погашення дебіторської заборгованості, днів	365 Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	183	146	174	Зменшення
5.5 Строк погашення кредиторської заборгованості, днів	365 Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	702	152	118	Зменшення
5.6 Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів	ф.2 р.040 / ф.1 ?(р.100 +..+ р.140)	0,54	3,2	4,4	Збільшення
5.7 Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача)	ф.2 р.035 ф.1 р.031	1,3	3,2	2,5	Збільшення
5.8 Коефіцієнт оборотності власного капіталу	ф.2 р.035 ф.1 р.380	6,6	7,0	2,0	Збільшення

Політика підприємства щодо дебіторської заборгованості є менш ефективною: коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості знижується у 2013 р. (2,1) порівняно з 2012 р. (2,5), а строк її погашення збільшується з 146 у 2012 р. до 174 у 2013 р. Це означає, що у підприємства „заморожені” додаткові фінансові ресурси, які можуть суттєво підвищити рівень його ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості.

Коефіцієнти оборотності матеріальних запасів та основних засобів також мають тенденцію до збільшення у 2013 р. порівняно з 2011 р., що є позитивним в діяльності підприємства.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу, навпаки, знижується: з 6,6 у 2011 р. до 2,0 у 2013 р.

Отже, в цілому спостерігається підвищення ділової активності підприємства, хоча над деякими показниками ще треба добре попрацювати.

2.3 Аналіз грошових потоків ПАТ «Хмільниксільмаш»

Інформація про рух грошових коштів підприємства представляє користувачам фінансової звітності базу для оцінки здатності підприємства залучати і використовувати грошові кошти та їх еквіваленти. Підприємство може бути дуже прибутковим і в той же час мати надзвичайний дефіцит грошових коштів, або середньо прибутковим, маючи в розпорядженні великі суми грошових коштів. Звіт про рух грошових коштів показує подібні надлишки та дефіцити. Він складається для того, щоб показати порядок фінансування операцій підприємства і використання ним фінансових ресурсів. Звіт, крім того, містить інформацію, яка корисна при оцінці фінансової гнучкості фірми. Фінансова гнучкість - це здатність фірми генерувати значні суми грошових коштів з тим, щоб своєчасно реагувати на потреби та можливості, які несподівано виникають. Інформація про рух грошових коштів за минулі періоди, особливо про рух грошових коштів від основної діяльності, допомагає оцінити фінансову гнучкість. Оцінка здатності фірми пережити, наприклад, несподіваний спад попиту може включати в себе аналіз руху грошових коштів від основної діяльності за минулі періоди. Чим істотніше потоки грошових коштів, тим вище здатність фірми витримати несприятливі зміни економічних умов.

Аналіз грошових потоків ПАТ «Хмільниксільмаш» за 2011-2013 рр. проведемо у табл. 2.5.

Таблиця 2.5 - Аналіз грошових потоків ПАТ «Хмільниксільмаш» за 2011-2013 рр., тис. грн.

Показники	Код рядка, Форма №3, ряд	2011 рік	2012 рік	2013 рік	Відхилення
		тис. гри.	тис. грн.	тис. грн.	абсолютне, тис. грн.
					2013/2012	2013/2011
1	2	3	4	5	р.5 - р.3	р.5 - р.4
І. Рух коштів у результаті операційної діяльності
1.1. Надходження грошових коштів:
Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування	010	257,8	172,8		-257,8	-172,8
Коригування на:
амортизацію необоротних активів	020	3,1	90,0	78,0	74,9	-12,0
збільшення (зменшення) забезпечень	030
прибуток від нереалізованих курсових різниць	040	138,2	615,4	126,0	-12,2	-489,4
прибуток від неопераційної діяльності	050		44,3		-	-44,3
Витрати на сплату відсотків	060	38,3	125,6	309,0	270,7	183,4
Зменшення (збільшення):
оборотних активів	080			2873,0	2873,0	2873,0
витрат майбутніх періодів	090
Збільшення (зменшення) :
поточних зобов'язань	100	106,3	5544,1		-106,3	-5544,1
доходів майбутніх періодів	110
1.2. Витрати грошових коштів:
Збиток від звич. діяльності	010			2370,0	2370,0	2370,0
Коригування на:
збиток від нереалізованих курсових різниць	040
збиток від неопераційної діяльності	050
Зменшення (збільшення):
оборотних активів	080	853,0	7276,9		-853,0	-7276,9
витрат майбутніх періодів	090	0,3
Зменшення (збільшення):
поточних забов'язань	100			55,0	55,0	55,0
доходів майбутніх періодів	110
Сплачені:
відсотки	130	38,3	125,6	309,0	270,7	183,4
податки на прибуток	140	89,9	96,5	128,0	38,1	31,5
Чистий рух кошт. до надзвичайних подій	150	-437,8	-906,8	524,0	961,0	1430,8
Рух коштів від надзвичайних подій	160
Чистий рух коштів від операційної діяльності (1.1-1.2)	170	-437,8	-906,8	524,0	961,0	1430,8
II. Рух коштів в результаті інвестиційної діяльності
2.1. Надходження грошових коштів:
Реалізація:
фінансових інвестицій	180
необоротних активів	190
майнових комплексів	200
Отримані:
відсотки	210
дивіденди	220
Інші надходження	230
2.2. Витрати грошових коштів:
Придбання:
фінансових інвестицій	240
необоротних активів	250	5,9	287,3	44,0	38,1	-243,3
майнових комплексів	260
Інші платежі	270
Чистий рух коштів до надзвичайних подій	280	-5,9	-287,3	-44,0	38,1	-243,3
Рух коштів від надзвичайних подій	290
Чистий рух коштів від інвестиційної діяльності (2.1-2.2)	300	-5,9	-287,3	-44,0	38,1	-243,3
III. Рух коштів в результаті фінансової діяльності
3.1. Надходження грошових коштів:
Надходження власного капіталу	310		400,0	1460,0	1460,0	1060,0
Отримані позики	320	675,5	1824,5	6286,0	5610,5	4461,5
Інші надходження	330
3.2. Витрати грошових коштів:
Погашення позик	340			8245,0	8245,0	8245,0
Сплачені дивіденди	350
Інші платежі	360
Чистий рух коштів до надзвичайних подій	370	675,5	2224,5	-499,0	-1174,5	-2723,5
Рух коштів від надзвичайних подій	380
Чистий рух коштів від фінансової діяльності (3.1-3.2)	390	675,5	2224,5	-499,0	-1174,5	-2723,5
Чистий рух коштів за звітний період	400	231,8	1030,4	-19,0	-250,8	-1049,4
Залишок коштів на початок року	410	111,8	205,4	620,0	508,2	414,6
Вплив зміни валютних курсів на залишок коштів	420		-615,4	-126,0	-126,0	489,4
Залишок коштів на кінець року	430	205,4	620,4	475,0	269,6	-145,4

Рух грошових коштів підрозділяє грошові надходження і виплати на три основні категорії:

- рух коштів в результаті операційної діяльності;

- рух коштів в результаті інвестиційної діяльності;

- рух коштів в результаті фінансової діяльності.

Групування потоків грошових коштів по цим категоріям дозволяє відобразити вплив кожного з трьох основних напрямків діяльності підприємства на рівень грошових надходжень. Комбінований вплив всіх трьох категорій на об'єм грошових коштів визначає чисті зміни грошових коштів за період.

Операційна діяльність - основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю. Прикладами грошових надходжень і виплат в результаті операційної діяльності можуть бути:

- надходження від покупців за продані товари, роботи, послуги;

- надходження грошових коштів за надання права користуватися активами;

- виплати постачальникам;

- виплати робітникам.

На підприємстві за 2011-2013 роки чистий рух коштів від операційної діяльності був від'ємним, відповідно -437,8 тис. грн. та -906,8 тис. грн., у 2013 році, незважаючи на те, що підприємство отримало збиток від звичайної діяльності, чистий рух коштів був додатнім і склав 524,0 тис. грн.

Інвестиційна діяльність - сукупність операцій по придбанню та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів.

Інформація про рух грошових коштів, які пов'язані з інвестиційною діяльністю, дуже важливі, оскільки вони відображають витрати, зроблені по відношенню ресурсів, які, як планується, створять в майбутньому прибуток і рух грошових коштів. Приклади руху грошових коштів в результаті інвестиційної діяльності:

- надходження від продажу необоротних активів, як матеріальних, так і нематеріальних;

- надходження від реалізації акцій, облігацій та інших цінних паперів (крім грошових еквівалентів);

- надходження по позикам, які виплачуються позичальниками;

- виплати, пов'язані з придбанням необоротних активів, як матеріальних, так і нематеріальних;

- виплати, пов'язані з придбанням акцій, облігацій та інших цінних паперів (крім грошових еквівалентів);

- видача позик.

Рух коштів в результаті інвестиційної діяльності на ПАТ «Хмільниксільмаш» протягом досліджуваних років спостерігався лише від'ємним, що пов'язане з придбанням необоротних активів у 2011 р. на суму 5,9 тис. грн., у 2012 році - на суму 287,3 тис. грн., і у 2013 році - на суму 44,0 тис. грн.

Фінансова діяльність - це діяльність, результатом якої є зміни в розмірі та складі власного капіталу та залучених коштів підприємства. Вважається, що фірма здійснює фінансову діяльність, якщо вона одержує ресурси від акціонерів, повертає ресурси акціонерам, бере позики у кредиторів і виплачує суми, одержані в якості позики. Приклади руху грошових коштів в результаті фінансової діяльності:

- надходження від емісії простих та привілейованих акцій;

- надходження від випуску облігацій;

- виплати, пов'язані з викупом власних акцій;

- виплати дивідендів;

- виплати, пов'язані з погашенням випущених облігацій;

- виплати, які проводяться орендатором в зменшення заборгованості по фінансовому лізингу.

Значні надходження грошових коштів по фінансовій діяльності на підприємстві відбуваються за рахунок залучення кредитних ресурсів. За період 2011-2013 рр. сума кредитних ресурсів збільшилась на 5610,5 тис. грн. У 2013 р. ПАТ «Хмільниксільмаш» погасило позику на суму 8245,0 тис. грн., чим було спричинено від'ємний чистий рух коштів від фінансової діяльності на суму 499,0 тис. грн., в попередніх періодах чистий рух коштів від фінансової діяльності мав додатнє значення.

Загалом чистий рух коштів за звітний період склав 231,8 тис. грн. у 2011 р., 1030,4 тис. грн. - у 2012 р. та -19,0 тис. грн. - у 2013 р. З врахуванням залишку коштів на початок року та впливу зміни валютних курсів, залишок коштів на кінець 2013 року склав 475,0 тис. грн., що більше на 269,6 тис. грн.. ніж у 2011 р. та менше на 145,4 тис. грн. за показник 2012 р.

2.4 Оцінка ефективності системи управління вхідними та вихідними грошовими потоками підприємства

По стану руху грошових коштів можна оцінити якість управління підприємством.

На думку спеціалістів, якість управління підприємством можна охарактеризувати як хороше в тому випадку, якщо по результатам звітного періоду чистий рух грошових коштів в результаті операційної діяльності має позитивне значення, в результаті інвестиційної та фінансової діяльності -від'ємне. Це означає, що в результаті операційної діяльності, від реалізації продукції, підприємство одержує достатньо коштів, щоб мати можливість інвестувати ці кошти, а також виплачувати проценти по залученим кредитам. Причому, підприємству для здійснення інвестицій достатньо тільки власних коштів.

У випадку якщо рух грошових коштів в результаті операційної і фінансової діяльності має позитивне значення, а в результаті інвестиційної -від'ємне, говорять про нормальну якість управління підприємством. Підприємство направляє грошові потоки, одержані від операційної діяльності, а також кошти, одержані як кредити та додаткові вклади власників (фінансова діяльність), на придбання необоротних активів.

Насторожує ситуація, при якій рух грошових коштів в результаті інвестиційної та фінансової діяльності має позитивне, а в результаті операційної діяльності має від'ємне значення. В цьому випадку стан підприємства можна охарактеризувати як кризисне. Смисл такої структури підприємства зводиться до того, що підприємство фінансує затрати операційної діяльності за рахунок надходжень від інвестиційної та фінансової.

Розглянувши загальні положення аналізу фінансових результатів нашого підприємства, можна оцінити структуру його грошових потоків використовуючи дані таблиці 2.6. Як видно з таблиці 2.6 в 2011 році стан підприємства характеризувався як кризовий (від'ємне значення руху коштів від операційної - „-437,8 тис. грн.” та інвестиційної діяльності - „-5,9 тис. грн.”, позитивне - від фінансової діяльності - ,,675,5 тис. грн.”), тобто підприємство фінансувало затрати операційної діяльності за рахунок кредитних коштів (рис. 2.4). Така ж сама картина і у 2012 році. Це пояснюється тим, що підприємство тільки почало відновлювати свою роботу, не набрало повну потужність і знаходилось на початковій стадії розвитку відновлення виробництва. Для відновлення виробництва керівництвом підприємства було залучено протягом 2011-2013 рр. 8786,0 тис. грн. кредитних коштів (погашено позик на суму 8245,0 тис. грн.).

Таблиця 2.6 - Структура грошових потоків ПАТ «Хмільниксільмаш»

Вид діяльності	2011 рік	2012 рік	2013 рік
Операційна	437,8(-)	906,8(-)	524,0(+)
Інвестиційна	5,9(-)	287,3(-)	44,0(+)
Фінансова	675,5(+)	2224,5(+)	499,0(-)
Чистий рух коштів за звітний період	231,8(+)	1030,4(+)	19,0(-)
Загальна оцінка якості управління	кризове	кризове	нормальне

Рисунок 2.4 - Структура та динаміка грошових потоків ПАТ «Хмільниксільмаш»

У 2013 р. якість управління грошовими потоками підприємства була нормальною. Дещо знизилась сума кредитних коштів, збільшився потік грошових коштів від операційної діяльності на 1430,8 тис. грн. Підприємство направляло грошові кошти, одержані від операційної діяльності, а також кошти, одержані як кредити, на придбання оборотних та необоротних активів. Таким чином підприємство після двох кризових років вийшло на нормальну якість управління вхідними та вихідними грошовими потоками.

Висновок по розділу 2

1. Аналіз та оцінка ефективності системи управління вхідними та вихідними грошовими потоками проводилось на прикладі ПАТ «Хмільниксільмаш», яке випускає машини для внесення мiндобрив, чавунне литво, грунтообробнi знаряддя, товари широкого вжитку.

2. Аналіз основних показників діяльності підприємства за 2011-2013 рр. показав досить гарні результати: підприємство ПАТ «Хмільниксільмаш» є рентабельним. Показники обсягу реалізації, валового прибутку, операційного прибутку та валюти балансу мають тенденцію до збільшення.

Отже, можна зробити висновок про високу ефективність та результативність діяльності. ПАТ «Хмільниксільмаш» розширює свою діяльність, нарощує обсяги виробництва та реалізації продукції за рахунок залучення коштів із зовнішніх джерел та власного капіталу, та отримує високі суми чистого прибутку.

3. На підприємстві за 2011-2012 роки чистий рух коштів від операційної діяльності був від'ємним, відповідно -437,8 тис. грн. та -906,8 тис. грн., у 2013 році, незважаючи на те, що підприємство отримало збиток від звичайної діяльності, чистий рух коштів був додатнім і склав 524,0 тис. грн.

4. Рух коштів в результаті інвестиційної діяльності на ПАТ «Хмільниксільмаш» протягом досліджуваних років спостерігався лише від'ємним, що пов'язане з придбанням необоротних активів у 2011 р. на суму 5,9 тис. грн., у 2012 році - на суму 287,3 тис. грн., і у 2013 році - на суму 44,0 тис. грн.

Значні надходження грошових коштів по фінансовій діяльності на підприємстві відбуваються за рахунок залучення кредитних ресурсів. За період 2011-2013 рр. сума кредитних ресурсів збільшилась на 5610,5 тис. грн. У 2013 р. ПАТ «Хмільниксільмаш» погасило позику на суму 8245,0 тис. грн., чим було спричинено від'ємний чистий рух коштів від фінансової діяльності на суму 499,0 тис. грн., в попередніх періодах чистий рух коштів від фінансової діяльності мав додатнє значення.

Загалом чистий рух коштів за звітний період склав 231,8 тис. грн. у 2011 р., 1030,4 тис. грн. - у 2012 р. та -19,0 тис. грн. - у 2013 р. З врахуванням залишку коштів на початок року та впливу зміни валютних курсів, залишок коштів на кінець 2013 року склав 475,0 тис. грн., що більше на 269,6 тис. грн.. ніж у 2011 р. та менше на 145,4 тис. грн. за показник 2012 р.

У 2013 р. якість управління грошовими потоками підприємства була нормальною. Дещо знизилась сума кредитних коштів, збільшився потік грошових коштів від операційної діяльності на 1430,8 тис. грн. Підприємство направляло грошові кошти, одержані від операційної діяльності, а також кошти, одержані як кредити, на придбання оборотних та необоротних активів. Таким чином підприємство після двох кризових років вийшло на нормальну якість управління вхідними та вихідними грошовими потоками.

3. УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ГРОШОВИМИ ПОТОКАМИ ПАТ «ХМІЛЬНИКСІЛЬМАШ»

3.1 Підвищення ефективності управління грошовими потоками на основі стратегічного аналізу

Сучасний етап розвитку підприємництва в Україні характеризується невизначеністю та мінливістю чинників зовнішнього середовища, у зв'язку з цим посилюється роль стратегічного управління грошовими потоками. Внаслідок цього виникає нагальна потреба у розробці необхідного теоретико-методологічного інструментарію для забезпечення реалізації цього процесу.

З огляду на те, що стратегічний аналіз ефективності управління грошовими потоками зорієнтований на дослідження особливостей функціонування грошових потоків у стратегічному масштабі, вивчення параметрів фінансово-господарської діяльності, які кардинально впливають на досягнення цілей підприємства, його об'єктом, на нашу думку, повинні бути як економічні результати, так і показники організації управління грошовими потоками.

Школа функціонального аналізу, що отримала свій розвиток на заході майже десять років тому, розглядає грошовий потік як один із трьох показників рівноваги фінансового стану [17, с.326].

Оскільки чистий грошовий потік є одним із індикаторів результативності господарської діяльності підприємства та значною мірою визначає його фінансовий стан, а основними стратегічними цілями управління грошовими потоками є досягнення стану фінансової рівноваги підприємства та максимізація його чистого грошового потоку, ми пропонуємо оцінювати ефективність управління грошовими потоками на основі цього показника.

Додатня величина сукупного чистого грошового потоку не завжди є гарантом фінансової стійкості підприємства. Адже грошові потоки тісно пов'язують всі сфери діяльності підприємства - операційну, фінансову та інвестиційну.

Операційна діяльність підприємства є головним джерелом прибутку і, відповідно, головним джерелом грошових коштів. Якщо справи в підприємства йдуть добре і воно намагається розширювати свою діяльність та модернізувати виробничі потужності, то це призводить до генерації грошових потоків від інвестиційної діяльності. У цьому випадку інвестиційна діяльність призводить до тимчасового відтоку грошових коштів. Фінансова діяльність покликана збільшувати надходження грошових коштів у розпорядження підприємства для фінансового забезпечення операційної та інвестиційної діяльності.

З огляду на це, ми пропонуємо використовувати, як основний економічний індикатор ефективності управління, показник чистого грошового потоку не як сукупний результат усіх видів діяльності (фінансової, операційної та інвестиційної), а окремо. Для цього ми розробили матрицю динамічної фінансової рівноваги (табл. 3.1). Теоретично можливими є 8 варіантів позицій, проте найбільш реальними є такі: „Згортання діяльності” (комбінація секторів 1,2,3), „Поріг банкрутства” (комбінація секторів 4,5,6), „Становлення” (комбінація секторів 7,8,9), „Дилема” (комбінація секторів 10,11,12), „Самофінансування” (комбінація секторів 13, 14, 15), „Розвиток” (комбінація секторів 16, 17, 18) [18, с.434].

Таблиця 3.1 - Матриця динамічної фінансової рівноваги

Показник	Вид діяльності суб'єкта господарювання	Позиція матриці
	Операційна	Інвестиційна	Фінансова
Значення чистого грошового потоку	- 1	+ 2	- 3	„Згортання діяльності”
	- 4	+ 5	+ 6	„Поріг банкрутства”
	- 7	- 8	+ 9	„Становлення”
	+ 10	+ 11	- 12	„Дилема”
	+ 13	- 14	- 15	„Самофінансування”
	+ 16	- 17	+ 18	„Розвиток”

Як видно із запропонованої матриці, кожна розглянута позиція обумовлена різним співвідношенням значень чистого грошового потоку в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Позиція „Згортання діяльності” є найбільш характерною для підприємства, що планує завершити свою діяльність. Відсутні грошові надходження від операційної діяльності, водночас спостерігаються надходження грошових коштів від інвестиційної діяльності, що часто є свідченням розпродажу майна.

Згідно із позицією „Поріг банкрутства” можна зробити висновок про критичне становище підприємства. Основний вид діяльності, заради якого, власне, створено підприємство, не є джерелом надходжень. Надходження грошових коштів відбуваються виключно за рахунок залучених коштів (кредитів, позик), а також реалізації необоротних активів, отриманих дивідендів, додаткової емісії акцій тощо.

Як видно з позиції „Становлення”, грошові кошти надходять на підприємство виключно від фінансової діяльності. Подібна структура грошових потоків допускається лише для новостворених підприємств на початковій стадії розвитку - залучення капіталу та інвестування для подальшого здійснення операційної діяльності.

Відповідно до позиції „Дилема” окрім грошових надходжень від операційної діяльності підприємство отримує додаткові кошти від реалізованих довгострокових та поточних інвестицій, від реалізації необоротних активів тощо. За рахунок таких надходжень підприємство розраховується за зобов'язаннями з кредиторами, засновниками тощо. Щодо інвестиційної діяльності, то необхідно зазначити, що додатнє значення чистого грошового потоку може свідчити і про відмову підприємства здійснювати вкладення грошових коштів в оновлення необоротних активів, фінансові інвестиції, або ж про те, що такі вкладення є меншими за суму надходжень від здійснення інвестиційної діяльності. В такій ситуації важко визначити, що саме стало причиною додатнього значення чистого грошового потоку.

Позиція „Самофінансування” свідчить про стійкий фінансовий стан господарського суб'єкта. Структура грошових потоків за такого варіанту дає змогу підприємству фінансувати інвестиційну діяльність, повертати залучені кошти, виплачувати відсотки виключно за рахунок операційної діяльності.

Позиція „Розвиток” свідчить про стійке становище підприємства за умови додатнього значення алгебраїчної суми значень чистого грошового потоку всіх видів діяльності. В цьому випадку можна зробити висновок, що підприємство має грошові надходження від операційної діяльності та залучені кошти спрямовує на фінансування інвестиційної діяльності - придбання необоротних активів, реалізацію довгострокових та поточних інвестицій. Здійснюючи фінансування інвестиційної діяльності, підприємство оновлює свої основні засоби, сприяє розширенню виробництва, модернізації тощо. Додатнє значення чистого грошового потоку від фінансової діяльності може бути не лише свідченням отриманих кредитів, але й результатом емісії акцій тощо.

У випадку, якщо показники чистого грошового потоку всіх видів діяльності мають додатнє значення, це може свідчити або ж про помилку у розрахунках, або ж про необдумане залучення грошових коштів та неефективне їх використання. Ситуація, за якої чистий грошовий потік від усіх видів діяльності має від'ємне значення, є неможливою, адже не маючи надходжень грошових коштів підприємство не може їх використовувати.

Наявність різноманітних аспектів часового чинника (динамічність економічних показників, зміна цін на продукцію, зміна економічних нормативів (податкових ставок, мита тощо) зумовлює необхідність формування аналітично порівняльних вихідних даних при оцінці ефективності управління грошовими потоками. Таким чином, щоб отримати інформативніший та об'єктивніший показник, необхідно проаналізувати, як змінювалась позиція підприємства впродовж років.

Як було зазначено вище, ми вважаємо, що при здійсненні стратегічного аналізу ефективності управління грошовими потоками необхідно орієнтуватись на комплекс економічних показників та показників організації управління грошовими потоками. Тому пропонуємо визначати показник ефективності організації управління грошовими потоками (ЕОугп) на підприємствах за допомогою експертної комісії з числа провідних співробітників.

Опис процедури експертного оцінювання.

1. Визначення основних засад проведення експертного оцінювання.

1.1. Мета проведення експертного оцінювання - дослідження ефективності організації управління грошовими потоками підприємства.

1.2. Об'єкт експертного оцінювання - ефективність функціонування організаційно-економічного механізму на етапах циклу оперативно-тактичного управління грошовими потоками підприємства.

1.3. Суб'єкт експертного оцінювання - підприємство або його структурний підрозділ.

1.4. Важлива умова ефективності та коректності експертного оцінювання - дотримання принципів його проведення. Саме принципи визначають вибір конкретних методів і процедури їх використання. Ми виділили такі принципи, які враховувались при здійсненні експертних оцінок:

- принцип науковості (передбачає проведення експертизи на наукових засадах, оволодіння експертами теоретичними питаннями і технологією експертизи, а також глибокої галузевої компетентності);

- принцип співробітництва (підбір експертів здійснювався відповідно до розглянутих суб'єктів економічного оточення підприємства, які займають по відношенню один до одного позицію рівноправного партнерства);

- принцип конструктивності (аналіз та оцінка об'єкта експертизи спрямовані не на виявлення помилок, порушень, а на пошук шляхів розвитку та удосконалення);

- принцип цілісності (засоби експертизи дають змогу максимально врахувати єдність і взаємозв'язок досліджуваних процесів);

- принцип відкритості (експерти діють гласно, відкрито і зрозуміло для організаторів експертизи).

2. Відбір експертів.

2.1. Вимоги до складу групи експертів. Оскільки оцінка ефективності управління грошовими потоками передбачає дослідження різних сегментів економічної роботи, ми вважаємо за доцільне залучити до експертних оцінок представників із різних підрозділів, а також власників підприємства.

2.2. Індивідуальні вимоги до експертів. Основними вимогами до експертів є наступні:

- наявність вищої освіти та досвід роботи в цій сфері;

- прагнення до підвищення кваліфікації (тобто активна участь в семінарах та конференціях, наявність свідоцтв та дипломів);

- володіння знаннями та сутністю проблем дотичних до об'єкту дослідження;

- знання персонального комп'ютера на рівні кваліфікованого користувача;

- креативність, тобто здатність вирішувати творчі задачі, спосіб вирішення яких повністю або частково невідомий;

- евристичність - здатність бачити неочевидні проблеми;

- інтуїція - здатність робити висновки про об'єкт, що досліджується, без усвідомлення шляху руху думки до цього висновку;

- незалежність - здатність протиставити упередженням і масовим думкам свою власну точку зору.

Такі високі вимоги дають змогу суттєво підвищити якість стратегічного аналізу вже на стадії відбору експертів.

2.3. Оцінка компетентності експертів. Оцінка компетентності експертів отримується за даними відділу кадрів, звітів про службову кар'єру, а також думок колег.

3. Проведення експертного оцінювання.

4. Аналіз і обробка отриманої інформації та формування висновків.

Головне завдання цього етапу - визначення підсумкової думки експертів на основі визначення середньої арифметичної у відсотках по вагомості кожного показника та середньої арифметичної у балах (за п'ятибальною шкалою оцінки) по досягнутому значенню за кожним показником.

Розрахунок показника ефективності організації управління грошовими потоками (ЕОугп) пропонуємо здійснювати за формулами:

, (3.1)

, (3.2)

, (3.3)

де- середня вагомість і-го показника;

- середнє значення і-го показника;

- оцінка вагомості і-го показника, що дана j-м експертом;

- оцінка значення і-го показника, що дана j-м експертом;

, де n - кількість показників;

, де m - кількість експертів.

Остаточний результат оцінки ефективності організації управління за якісними показниками отримаємо, присвоївши підприємству відповідний клас ефективності управління грошовими потоками (табл. 3.3):

„А” (високий рівень управління грошовими потоками) - 3,2-5 бала;

„Б” (середній рівень управління грошовими потоками) - 1,6-3,2 бала;

„В” (низький рівень управління грошовими потоками) - 0-1,6 бала.

Результати стратегічного аналізу ефективності управління грошовими потоками є необхідним підґрунтям для розробки заходів із удосконалення цього процесу. В наступних підрозділах дипломної роботи ми зробимо спробу запропонувати окремі із них.

3.2 Шляхи підвищення рівня розрахунково-платіжної дисципліни

Одним із найважливіших завдань управління грошовими потоками є підвищення рівня розрахунково-платіжної дисципліни.

Розрахунково-платіжна дисципліна передбачає зобов'язання суб'єктів господарювання дотримуватися встановлених правил проведення розрахункових операцій та здійснення на цій основі платежів за фінансовими зобов'язаннями в повному обсязі та у встановлені строки.

Дотримання розрахунково-платіжної дисципліни сприяє прискоренню кругообігу коштів і зміцненню фінансового стану підприємства. Порушення розрахункової дисципліни може бути наслідком незадовільної роботи фінансових служб підприємства, а також складного фінансового становища підприємств.

Оцінка розрахунково-платіжної дисципліни передбачає дослідження взаємовідносин, що виникають на кінцевому етапі співробітництва підприємства з великою кількістю юридичних та фізичних осіб. Це розрахунки із постачальниками та підрядчиками, з покупцями та замовниками, розрахунки з банками за кредитами і позиками та із державою за зобов'язаннями по сплаті податків та зборів.

Дані аналізу діяльності промислових підприємств України засвідчили, що чимало господарських суб'єктів мають проблеми із своєчасністю платежів за відвантажену ними продукцію. Тому в цьому підрозділі дипломного дослідження наші зусилля буде спрямовано саме на розробку заходів із підвищення рівня розрахунково-платіжної дисципліни покупців та замовників підприємства.

На сьогодні широкого поширення в практиці промислових підприємств України набули операції із реалізації товарів на умовах комерційного та товарного кредиту. В конкурентному середовищі вони є ефективним інструментом залучення додаткових контрагентів, що сприяє зростанню обсягів продаж і забезпечує максимізацію чистого грошового потоку господарських суб'єктів. Водночас, цей вид реалізації пов'язаний з високим ризиком через зміну фінансового стану покупців, недосконалість законодавчої бази, недостатній рівень диверсифікації при формуванні портфеля замовлень і, як наслідок, може супроводжуватись значним розміром безнадійної дебіторської заборгованості.

Розмір дебіторської заборгованості визначається багатьма чинниками, які поділяються на зовнішні та внутрішні. До зовнішніх належать: стан розрахунків в Україні, ефективність грошово-кредитної політики, рівень інфляції, вид продукції, кон'юнктура ринку та рівень її насиченості. Ці чинники майже не залежать від діяльності підприємств і обмежити їх вплив досить важко. Внутрішні чинники, навпаки, залежать від компетентності керівного апарату господарських суб'єктів. Основними завданнями менеджерів за таких умов є розробка ефективної політики комерційного кредитування та організаційно-економічних заходів підвищення рівня розрахунково-платіжної дисципліни.

Формування ефективної політики комерційного кредитування полягає в розробці комплексу заходів щодо реалізації продукції у кредит, які б забезпечували максимізацію прибутку та чистого грошового потоку підприємства.

Ч. Празанна пропонує таку класифікацію типів кредитної політики підприємства: агресивну, помірковану та консервативну [34].

Агресивний варіант кредитної політики полягає у мінімізації кредитного ризику як пріоритетної цілі бізнесу. Механізмом реалізації такої політики є запровадження умов надання кредиту шляхом підвищення його вартості, мінімізації строку та розміру кредитування, застосування жорстких процедур інкасації дебіторської заборгованості, скорочення переліку покупців продукції за рахунок груп підвищеного ризику. Цей варіант кредитної політики має як переваги, так і недоліки. Основна перевага - це нівелювання ризику. Недоліком є те, що за жорстких умов розрахунків скорочуються обсяги продажу товарів.

Поміркований варіант кредитної політики орієнтований на середній рівень кредитного ризику при реалізації продукції на умовах комерційного кредиту. Послаблення розрахункових умов, з одного боку, сприяє зростанню обсягів продажу, з іншого - підвищує ризик виникнення безнадійних боргів, а, отже, додаткових фінансових втрат.

Консервативний варіант кредитної політики спрямований на максимізацію додаткового прибутку та чистого грошового потоку за рахунок розширення обсягів реалізації на умовах комерційного кредиту без врахування кредитного ризику по цих операціях. Механізм реалізації цього типу кредитної політики передбачає надання кредиту ризикованим групам покупців, збільшення строку та розміру кредитування, максимально можливе зниження вартості кредиту, надання можливості пролонгації кредиту.

Вибір типу кредитної політики повинен бути обґрунтованим та здійснюватись після ретельно проведеного аналізу витрат від утримання на балансі дебіторської заборгованості та вигоди від зростання обсягів продаж.

Серед чинників, які зумовлюють вибір типу кредитної політики, основними, є такі:

- кон'юнктура ринку, рівень попиту на продукцію, роботи, послуги;

- комерційна і фінансова практика реалізації фінансово-господарської діяльності;

- особливості оподаткування;

- фінансові можливості підприємства.

Ми запропонували алгоритм реалізації політики комерційного кредитування контрагентів підприємств України, який зображено на рис. 3.1.

Політика комерційного кредитування реалізується на двох основних стадіях:

Підготовча стадія. Ця стадія включає етапи, пов'язані із формуванням основних умов кредитної політики та оцінкою ризику шляхом аналізу кредитоспроможності контрагентів.

Стадія реалізації кредитування. Передбачає реалізацію кредитного рішення з подальшим аналізом дебіторської заборгованості та розробленням на основі отриманих даних системи заходів оптимізації окремих складових кредитної політики, або ж зміни її загалом.

Визначення умов надання кредиту передбачає визначення строку і вартості кредиту та штрафних санкцій.

На другому етапі здійснюється вибір інструментів кредитування (розрахунки із використанням векселів, розрахунки з відстрочкою платежу).

Рисунок 3.1 - Алгоритм реалізації політики комерційного кредитування контрагентів на підприємствах України

Визначення ризику кредитування здійснюється на основі аналізу показників кредитоспроможності контрагентів. Наступний етап передбачає формування системи інкасації дебіторської заборгованості:

- встановлення строків та форм попередження контрагентів про дату платежів;

- встановлення можливості та умов пролонгації кредиту та заходів на випадок порушення контрагентами розрахунково-платіжної дисципліни.

Стадія реалізації кредитування передбачає виконання прийнятого кредитного рішення.

Доцільно зазначити, що успішність реалізації кредитної політики потребує забезпечення виконання таких вимог: здійснення аналізу дебіторської заборгованості за видами продукції з метою визначення невигідних з огляду інкасації товарів; періодичний перегляд граничної суми кредиту та строків надання комерційного кредиту, виходячи із фінансового стану покупців.

Аналіз дебіторської заборгованості - важливий етап реалізації політики комерційного кредитування, що передбачає здійснення таких заходів:

- аналіз динаміки і структури дебіторської заборгованості;

- аналіз дебіторської заборгованості за строками її утворення;

- аналіз оборотності дебіторської заборгованості.

На першому етапі оцінюється частка дебіторської заборгованості в складі оборотних активів підприємства, збільшення якої є свідченням погіршення фінансового становища підприємства, адже потребує залучення додаткових джерел фінансування. Визначається частка сумнівної заборгованості в її загальному обсязі.

На другому етапі проводиться дослідження дебіторської заборгованості за строками її утворення. Найбільш поширеним є таке ранжування строків у днях: 0-30; 31-60; 61-90; 91-120; більше 120. Цей аналіз проводиться з метою виявлення простроченої заборгованості.

Проведене міністерством торгівлі США дослідження показало, що частка безнадійних боргів перебуває у прямій залежності від тривалості періоду, впродовж якого дебітор зобов'язується погасити свою заборгованість. За цього залежність є такою: в загальній сумі дебіторської заборгованості до безнадійної відносять: зі строком погашення до 30-ти днів - майже 4%; 31-60 днів - 10%; 61-90 днів - 17%; 91-120 днів - 26%. При подальшому збільшенні тривалості строку погашення на чергові 30 днів частка безнадійних боргів зростає на 3-4% [13, с.98].

Дуже важливим є поділ дебіторської заборгованості на короткострокову та довгострокову. Загальноприйнятою межею вважається строк погашення, що становить 1 рік [13, с.98].

На третьому етапі встановлюють показники оборотності дебіторської заборгованості, які розраховуються по заборгованості загалом та окремо за її видами (відношення виручки від реалізації продукції до середньорічних залишків статей заборгованості). Ці показники показують, скільки разів певні види заборгованості пройшли через виробничий цикл.

Четвертий етап реалізації кредитування передбачає формування висновків щодо ефективності політики комерційного кредитування та прийняття відповідно до отриманих результатів управлінських рішень із її оптимізації або ж зміни загалом.

Ми пропонуємо застосовувати такі організаційно-економічні заходи підвищення рівня розрахунково-платіжної дисципліни покупців продукції підприємства:

- надання гуртових знижок, знижок при дотриманні строків оплати, знижок постійним покупцям та замовникам; застосування штрафних санкцій за несвоєчасність платежів, встановлення часткової або повної передоплати за продукцію, що користується високим попитом на ринку;

- встановлення компенсаційної надбавки до ціни при укладенні угод на тривалу відстрочку платежів за відвантажену продукцію;

- використання методу проміжного рахунку;

- орієнтація на більшу кількість покупців;

- вдалий вибір обслуговуючих банків;

- використання банківської гарантії;

- використання сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості - факторингу, форфейтингу;

- страхування дебіторської заборгованості;

- оперативне фінансове планування та контроль розрахунків;

- підвищення кваліфікації менеджерів підприємства;

- використання практики господарських судів до недобросовісних покупців;

- формування страхового резерву грошових коштів на випадок настання ризику невиконання зобов'язань.

Превентивними заходами підвищення рівня розрахунково-платіжної дисципліни з метою уникнення ризику невиконання зобов'язань з боку покупців є використання різноманітних форм та методів реалізації продукції, які б стимулювали погашення дебіторської заборгованості. Одним із таких заходів є надання гуртових знижок, знижок при дотриманні строків оплати, знижок постійним покупцям та замовникам, застосування штрафних санкцій за несвоєчасність платежів. Надання знижок покупцям є виправданим, якщо сприяє збільшенню обсягів продаж. Перевага повинна надаватись знижкам за передоплату, аніж штрафам за прострочену оплату. Водночас доцільним є встановлення компенсаційної надбавки до ціни при укладенні угод на тривалу відстрочку платежів за відвантажену продукцію.

Забезпечення часткової або повної передоплати за продукцію, що користується високим попитом на ринку, передбачає проведення попереднього маркетингового дослідження з метою виявлення видів продукції, які користуються найбільшим попитом, і на цій основі встановлення на їх реалізацію умов часткової або повної передоплати.

Використання методу проміжного рахунку є ефективним при довгострокових контрактах, адже забезпечує регулярні надходження грошових коштів у міру виконання окремих етапів відвантаження продукції чи надання послуг.

Орієнтація на більшу кількість покупців є одним із способів диверсифікації ризику невиконання зобов'язань.

Важливим напрямом підвищення рівня розрахунково-платіжної дисципліни є також правильний вибір обслуговуючих банків відповідно до їх потенційних можливостей проведення термінових платежів, що забезпечується широкою кореспондентською мережею і наявністю системи електронних платежів.

Використання банківської гарантії передбачає, що банк буде компенсувати необхідну суму у випадку невиконання дебітором своїх зобов'язань.

Одним із способів нівелювання ризику невиконання зобов'язань є також використання сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості - факторингу, форфейтингу, а також страхування дебіторської заборгованості.

Реалізація кредитної політики покликана сприяти налагодженню плідної співпраці із більшою кількістю контрагентів, забезпечивши таким чином максимізацію чистого грошового потоку підприємства від операційної діяльності. Однак позитивні результати можливі лише за наявності високого рівня організації роботи фінансових менеджерів, їх відповідального ставлення до своїх обов'язків, вміння обґрунтовувати та ухвалювати правильні управлінські рішення. Тому важливо підвищувати рівень кваліфікації працівників, залучених до цієї роботи та забезпечувати оперативне планування та контроль за розрахунками.

У випадку виявлення недобросовісного відношення покупців до своїх зобов'язань, необхідно звернутись до господарського суду із позовом про стягнення простроченої заборгованості.

Звичайно, краще попередити настання ризику невиконання зобов'язань, впровадивши у практику реалізації продукції перелічені в цьому підрозділі заходи, аніж згодом шукати напрями ліквідації негативних наслідків від настання ризикових подій. Однак, якщо впродовж певних періодів, спостерігаються суттєві коливання оплати за відвантажену продукцію, ми пропонуємо формувати страховий резерв грошових коштів, методику визначення якого буде запропоновано в наступному підрозділі нашого дипломного дослідження.

3.3 Планування та контроль грошових потоків ПАТ «Хмільниксільмаш»

Як дефіцит, так і надлишок грошових коштів негативно відображається на фінансовому становищі підприємства. При надлишковому грошовому потоці відбувається втрата реальної вартості вільних грошових коштів внаслідок інфляції, втрачається частина потенційного прибутку від недовикористання грошових коштів в операційній чи інвестиційній діяльності, сповільнюється оборотність капіталу через простій грошових коштів. Щоб гроші „працювали” на підприємство необхідно їх залучати в оборот з метою отримання прибутку:

- розширювати виробництво;

- інвестувати в прибуткові проекти інших господарських суб'єктів з метою отримання вигідних процентів;

- достроково погашати кредити банків та інші зобов'язання з метою зменшення витрат із обслуговування боргу.

Вирішення задачі раціонального використання тимчасово вільного залишку грошових коштів можна реалізувати за рахунок таких заходів, як узгодження з банком умов поточного зберігання залишку грошових коштів із виплатою відсотків; використання короткострокових грошових інструментів для тимчасового зберігання вільних залишків грошових коштів - депозитних вкладів у банках, розміщення грошових коштів через аукціони тощо; використання високодохідних короткострокових фондових інструментів для розміщення резерву грошових активів - короткострокових депозитних сертифікатів, облігацій, векселів тощо.

Дефіцит грошових коштів призводить до росту простроченої заборгованості підприємства за кредитами банку, постачальникам, персоналу по оплаті праці тощо.

Розрізняють внутрішні та зовнішні причини дефіциту грошових коштів підприємств (рис. 3.2).

Рисунок 3.2 - Причини дефіциту грошових коштів промислових підприємств

Можливі фінансові ускладнення підприємства зобов'язують його мати...