Управління оптимізацією вхідних та вихідних грошових потоків підприємства (на прикладі ПАТ "Хмільниксільмаш")

Для економії загальної суми витрат із обслуговування операцій поповнення грошових коштів необхідно збільшити період (або скоротити частоту) цього поповнення. В цьому випадку відповідно збільшаться розміри максимального та середнього залишку грошових коштів. Однак ці види залишків грошових коштів доходів підприємству не приносять, до того ж ріст цих залишків означає втрату для підприємства альтернативних доходів у формі короткострокових фінансових вкладень. Розмір цих втрат дорівнює сумі залишків грошових коштів, перемноженій на середню ставку процента по короткострокових фінансових вкладеннях (виражених десятковим дробом). Позначимо розмір цих втрат індексом „Вд” (втрати доходів при зберіганні грошових коштів).

Рисунок 3.3 - Формування та використання залишку грошових коштів відповідно до Моделі Баумоля

Із врахуванням розглянутих двох видів втрат розробляється оптимізаційна Модель Баумоля, що дає змогу визначити оптимальну частоту поповнення та оптимальний розмір залишку грошових коштів, при яких сукупні витрати будуть мінімальними (рис. 3.4) [11, с.633].

Математичний алгоритм розрахунку максимального та середнього залишку грошових коштів згідно із Моделлю Баумоля є таким [11, с.633]:

ГАмакс = , (3.6)

= , (3.7)

де ГАмакс - оптимальний розмір максимального залишку грошових активів підприємства;

Во - витрати із обслуговування однієї операції поповнення грошових коштів;

Вд - рівень втрати альтернативних доходів при зберіганні грошових коштів (середня ставка проценту по короткострокових фінансових вкладеннях), виражена десятковим дробом;

ПОго - плановий обсяг грошового обороту (суми витрачання грошових коштів).

Рисунок 3.4 - Схема формування оптимального розміру залишку грошових коштів відповідно до Моделі Баумоля

Мета моделі - мінімізувати суму постійних витрат із операцій чи можливі витрати із зберігання грошових коштів, які не приносять доходу.

Модель Міллера-Орра - це ще більш складний алгоритм визначення оптимального розміру залишків грошових коштів. Вихідні положення цієї моделі передбачають наявність певного розміру страхового запасу та певну нерівномірність вхідного та вихідного грошових потоків, а, відповідно, і залишку грошових активів. Мінімальний розмір формування залишку грошових активів припускається на рівні страхового залишку, а максимальний - на рівні трикратного розміру страхового залишку (рис. 3.5) [11, с.635].

Рисунок 3.5 - Формування та використання залишку грошових коштів відповідно до Моделі Міллера-Орра

Із наведеного на рис. 3.5 графіку видно, що коли залишок грошових активів досягає максимального значення, надлишок грошових коштів (по відношенню до середнього залишку) переводиться в резерв, тобто інвестується у короткострокові фінансові інструменти. Аналогічно, коли залишок грошових активів досягає мінімальної межі, здійснюється поповнення грошових коштів до середнього рівня за рахунок продажу частини короткострокових фінансових інструментів, залучення короткострокових банківських кредитів та інших джерел.

Доцільно звернути увагу і на те, що значення середнього залишку грошових активів перебуває на 1/3 вище за його мінімальне значення та на 2/3нижче за його максимальне значення, а не по середині цих значень. За цього підходу рівень альтернативних втрат доходів при зберіганні грошових коштів буде нижчим.

Математичний алгоритм розрахунку діапазону коливань залишку грошових активів між мінімальним та максимальним його значеннями є таким [11, c.635]:

ДКЗм/м = 3Ч, (3.8)

де ДКЗм/м - діапазон коливань суми залишку грошових активів між мінімальним та максимальним його значеннями;

Во - витрати на обслуговування однієї операції поповнення грошових коштів;

уго - середньоквадратичне відхилення щоденного обсягу грошового обороту;

Вд - середньоденний рівень втрат альтернативних доходів при зберіганні грошових коштів (середньоденна ставка проценту по короткостроковим фінансових операціях), виражений десятковим дробом.

Відповідно максимальний та середній залишки грошових активів визначаються за формулами [11, с.636]:

ГАмакс = ГАмін + ДКЗм/м, (3.9)

ГА = ГАмін + , (3.10)

де ГАмакс - оптимальний розмір максимального залишку грошових активів підприємства;

ГА - оптимальний розмір середнього залишку грошових активів підприємства;

ГАмін - мінімальний(страховий) залишок грошових активів підприємства;

ДКЗм/м - діапазон коливань суми залишку грошових активів між мінімальним та максимальним його значеннями.

Незважаючи на чіткий математичний апарат, застосування цих моделей оптимізації рівня залишку грошових коштів для вітчизняних підприємств поки що викликають у нас певні сумніви: насамперед через нерозвиненість ринку цінних паперів. Із цим погоджується і В. Ковальов [11, c.544]. Він зазначає, що використання Моделі Міллера-Орра, як і інших моделей управління залишком грошових коштів, розроблених західними авторами, у вітчизняній практиці ускладнено через інфляцію, аномальні облікові ставки тощо.

Не вважає за доцільне впровадження цих моделей у діяльність українських підприємств також І. Бланк [15, с.637]. Він, зокрема, наводить причини такої позиції:

- хронічна нестача оборотних активів не дає змоги підприємствам формувати залишок грошових коштів у необхідних розмірах із врахуванням їх резерву;

- сповільнення платіжного обороту зумовлює значні (інколи непередбачувані) коливання у розмірах грошових надходжень, що відповідно відображається і на сумі залишку грошових активів;

- обмежений перелік короткострокових інструментів, що обертаються на фондовому ринку та їх низька ліквідність ускладнюють використання в розрахунках показників, пов'язаних із короткостроковими фінансовими вкладеннями.

Ми пропонуємо методику розрахунку мінімального розміру страхового резерву грошових коштів, яку рекомендуємо застосовувати для промислових підприємств. При обчисленні цього резерву будемо брати до уваги комерційний ризик та ризик невиконання зобов'язань. Податковий ризик (для виробників алкогольної та тютюнової продукції - це, передусім, зміна ставок акцизного збору) у методиці не буде врахований окремо, оскільки його вплив уже закладений у зміні обсягів відвантаження продукції.

Знайдемо величину страхового резерву грошових коштів (R), який повинно тримати промислове підприємство на випадок настання ризикових ситуацій, яка з імовірністю Р 0,95 забезпечить йому покриття отриманих втрат (х), де х- випадкова величина.

Будемо вважати, що ця величина розподілена за нормальним законом.

Р (хR)0,95,

Р (хR) =Р ( ) = Р(tT) = =+=0,5 +

+Ц (T)0,95, (3.11)

де t - нормована нормально розподілена випадкова величина;

t = , Т = ,

(х) = е, (3.12)

Ц (Т) - функція Лапласа,

Одержуємо: Ц (T) 0,95-0,5 = 0,45.

З таблиці функції Лапласа [17] отримуємо: Ц (1,64) = 0,4495; Ц (1,65) = 0,4505;0,45 ? Ц (1,645).

Функція Лапласа - монотонно зростаюча, тому T 1,645.

З цього випливає: 1,645.

З нерівності можемо знайти R m+1,645.

Якщо б виявилось, що випадкова величина х має інший закон розподілу (з функцією густини f (х)), то розрахунок величини страхового резерву грошових коштів (R) можна здійснити, розв'язавши нерівність (відносно R):

(х)dx 0,95,

Якщо F(x) - первісна функції (інтегральна функція розподілу), то одержуємо нерівність: F(R) - F(-) 0,95, враховуючи те, що F(-) = 0,

F(R) 0,95.

Верхнє значення величини страхового резерву, враховуючи монотонність функції F(x) можна одержати, розв'язуючи рівняння F(R) = 0,95. Для розв'язку цього рівняння можна застосувати один із наближених методів (половинного розподілу, хорд, Ньютона та інших).

Одним із чинників, що впливає на зменшення обсягу страхового резерву грошових коштів є доступність кредиту. Якщо у підприємства є можливість у будь-який час взяти банківську позику, воно може не тримати резервний запас грошових коштів, звісно за умов, що це більш ефективно.

Система овердрафт - одна із послуг, що надається банками і дає змогу клієнту подолати тимчасові труднощі з грошовими коштами. Надання овердрафту, його терміни та умови (відсоткова ставка) фіксується за домовленістю сторін у договорі про надання цього виду послуг. Овердрафт дає змогу підприємству оплачувати борги, коли настає їх строк, протягом періодів, у яких виплати грошових коштів тимчасово перевищують надходження.

Овердрафт обмежується певним розміром - лімітом. Як правило, ліміт за овердрафтом визначається потребами клієнта, але він не повинен перевищувати суму, яка, за визначенням банку, може бути повернена із врахуванням обсягу грошових надходжень, що склалися або очікуються. Для обґрунтування ліміту овердрафту банківська установа проводить аналіз грошового обороту підприємства, вивчає реальність бюджету грошових потоків підприємства на поточний період.

Термін дії договору овердрафта може встановлюватись від декількох місяців до декількох років. Деякі кредити розтягуються на роки, хоча банк перевіряє позицію клієнта обов'язково раз на рік, а інколи і частіше, при виникненні сумніву щодо фінансової стабільності клієнта.

Відсотки розраховуються щоденно на суму перевищення залишку грошових коштів на рахунку. Саме тому овердрафт є однією із найдешевших форм залучення коштів, оскільки клієнт сплачує відсотки лише за тими сумами грошових коштів, які він взяв у борг та використовував.

Основними вимогами комерційних банків України [35] щодо можливості надання кредиту у формі овердрафту є:

- задовільний фінансовий стан та позитивна кредитна історія клієнта;

- стабільні щомісячні надходження на рахунок, по якому відкривається овердрафт;

- період погашення заборгованості від 7 до 30 днів;

- наявність поточного рахунку не менше 3-х місяців;

- наявність ліквідного забезпечення;

- відсутність простроченої заборгованості по кредитах.

Величину страхового резерву грошових коштів, скориговану на суму овердрафту ми пропонуємо визначати за формулою:

R* = R - L + I, (3.17)

де R* - величина страхового резерву, скоригована на суму овердрафту;

L - ліміт овердрафту, що визначається банком на підставі середньомісячних надходжень на рахунок підприємства;

I - відсотки за користування овердрафтом.

Формування страхового резерву грошових коштів забезпечить підвищення рівня ділової репутації організації, адже, незважаючи на виникнення фінансових ускладнень, підприємство зможе своєчасно виконати свої поточні зобов'язання перед державою, партнерами, кредиторами. Надійність господарського суб'єкта та добросовісність його керівного апарату сприяє зміцненню партнерських зв'язків та є передумовою плідної співпраці у майбутньому.

Висновок по розділу 3

1. Для забезпечення успішного функціонування господарських суб'єктів у майбутньому необхідно здійснювати як оперативно-тактичне, так і стратегічне управління грошовими потоками.

Об'єктом стратегічного аналізу ефективності управління грошовими потоками, на нашу думку, повинні бути як економічні, так і організаційні показники, оскільки такий вид оцінки зорієнтований на дослідження параметрів діяльності підприємств, що кардинально впливають на досягнення цілей підприємства.

Ми запропонували використовувати як основний економічний індикатор ефективності управління, показник чистого грошового потоку в розрізі видів діяльності. Для цього розроблено матрицю динамічної фінансової рівноваги, яка, в залежності від комбінації значень чистого грошового потоку усіх видів діяльності, визначає відповідну позицію підприємства: „Згортання діяльності”, „Поріг банкрутства”, „Становлення”, „Дилему” чи „Розвиток”.

Показник ефективності організації управління грошовими потоками пропонується визначати експертним шляхом відповідно до сформованої групи якісних показників. З метою уникнення суб'єктивізму групу експертів слід формувати серед суб'єктів економічного оточення підприємства - потенційний покупець, кредитор, інвестор та представник контролюючих органів. Проте на кожному підприємстві групу експертів можна сформувати серед фахівців самого підприємства.

2. Серед основних організаційно-економічних заходів підвищення рівня розрахунково-платіжної дисципліни покупців ми запропонували застосовувати такі:

- використання різноманітних форм та методів реалізації продукції, які б стимулювали погашення дебіторської заборгованості;

- орієнтація на більшу кількість покупців;

- вибір обслуговуючих банків відповідно до їх потенційних можливостей проведення термінових платежів, що забезпечується широкою кореспондентською мережею і наявністю системи електронних платежів та використання банківської гарантії при реалізації продукції із відстрочкою платежу;

- використання сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості;

- підвищення кваліфікації менеджерів підприємства та забезпечення якісного оперативного фінансового планування і контролю розрахунків;

- використання практики господарських судів до недобросовісних покупців.

3. Одним із основних елементів ефективного планування грошових потоків підприємства та нівелювання ризиків є визначення мінімального рівня залишку грошових коштів на рахунку підприємства. В зарубіжній практиці застосовують різні моделі для визначення оптимального залишку грошових коштів. Проте на сьогодні вони не є адаптованими до вітчизняних умов функціонування господарських суб'єктів. Узагальнивши та систематизувавши погляди вчених на це питання та дослідивши основні труднощі в здійсненні фінансово-господарської діяльності підприємств, ми зробили висновок, що мінімальним рівнем залишку грошових коштів за таких умов господарювання є страховий резерв на випадок ризиків. Ми запропонували методику визначення величини згаданого резерву на основі припущення про нормальний розподіл випадкової величини втрат.

4. ОХОРОНА ПРАЦІ

4.1 Аналіз приміщення та характеристика професії

Об'єктом дослідження в бакалаврській дипломній роботі є умови праці в приміщенні директора з виробництва на ПАТ «Хмільниксільмаш». Проаналізуємо загальні характеристики по професії «Директор з виробництва» в таблиці 4.1 [36].

Таблиця 4.1 - Загальні характеристики професії «Директор з виробництва»

Назва	Опис
Розділ	Законодавці, вищі державні службовці, керівники, менеджери (управителі)
Освітній документ	Дипломом про повну вищу освіту, що відповідає рівню спеціаліста, магістра.
Код професії	1222.1
Код за ДКХПП	5
Завдання та обов'язки	· Складає плани по виконанню приписів контролюючих служб підприємства, органів Держнагляду та іншій нормативно-технічній документації з охорони праці. · Організовує виконання планів-заходів з охорони праці, виконання наказів, вказівок, приписів з питань охорони праці. · Організовує впровадження та функціонування системи управління охороною праці шляхом здійснення цілеспрямованого планування розподілу роботи з охорони праці, оперативного керівництва і координації виконання завдань, оцінки, стимулювання і контролю роботи з охорони праці. · Організує згідно вимог охорони праці ведення виробничих процесів. · Забезпечує справний і безпечний стан будівель, споруд і приміщень, обладнання, інструментів, вентиляційних установок. Обладнує робочі місця огороджувальними захисними пристроями. · Забезпечує працівників засобами індивідуального захисту, видачу працюючим лікувально-профілактичного харчування, молока, мила у встановленому порядку. · Організує медогляди працівників, створює санітарно-побутове забезпечення. · Забезпечує робочі місця інструментами, пам'ятками, плакатами, знаками безпеки. · Організує атестацію робочих місць, оформляє письмові дозволи (наряди-допуски) і організує виконання робіт підвищеної небезпеки. · Організує оснащення засобами пожежогасіння, справного стану сигналізації і засобів захисту від пожеж і аварій.
	· Виконує у встановлений термін вказівки, приписи і вимоги органів Держнагляду. · Приймає участь у розслідуванні аварій, нещасних випадків, що мали місце у цеху і забезпечує проведення заходів їх попередження. · Контролює своєчасність виконання в відділі (цеху) планів роботи з охорони праці, впровадження і дотримання вимог, правил, норм та іншої документації з охорони праці. Приймає участь у проведенні адміністративно-громадського контролю тощо.
Кваліфікаційні вимоги	Повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст). Післядипломна освіта в галузі управління. Стаж роботи за професіями керівників нижчого рівня - не менше 5 років.

Приміщення директора з виробництва знаходиться на першому поверсі адміністративної будівлі. Схема приміщення наведена на рисунку 4.1.

Рисунок 4.1 - Схема приміщення

де: 1 - холодильник; 2 - робочі місця (столи); 3 - персональні комп'ютери; 4 - дверний отвір; 5 - вікна (розмір вікна 2,5Ч1,8 м); 6 - шафа.

Аналізуючи приміщення директора з виробництва ПАТ «Хмільниксільмаш» можна сказати, що загальна площа приміщення становить 48 м², висота - 2,7 м, приміщення має два вікна (розміром 2500Ч1800 мм.). Кількість працюючих у приміщенні ? 3 особи. Отже, на одного працюючого в приміщенні припадає 16 (м²/ос.) робочої площі. Згідно із СНиП 2.09.04 - 87 [37] на кожного працюючого в управлінських приміщеннях повинно припадати не менше 4 (м²/чол.) робочої площі. Крім того, відповідно до НПАОП 0.00-1.28-10 «Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин» в приміщеннях де експлуатуються електронно-обчислювальні машини площа на одне робоче місце має становити не менше ніж 6,0 м, а об'єм не менше ніж 20,0 м³ [38]. Висота приміщення - не менше 2,5 м. Отже, нормативи розмірів та забезпечення працюючих робочою площею в приміщенні директора з виробництва дотримано.

За небезпекою ураження електричним струмом приміщення належить до приміщень без підвищеної небезпеки ураження електричним струмом працюючих. Визначимо в бакалаврській дипломній роботі місця приміщення, де можливий вплив на працюючих небезпечних або шкідливих факторів та джерела їх виникнення. Для офісних приміщень відповідно до ГОСТ 12.0.003-74 [38] (Міждержавний стандарт. Система стандартів безпеки праці. «Небезпечні і шкідливі виробничі фактори. Класифікація» основними небезпеками можуть бути: небезпека ураження електричним струмом; небезпека отримання термічних опіків; небезпека виникнення пожежі; підвищений рівень шуму; відхилення санітарно-гігієнічних умов від нормативних вимог.

4.2 Аналіз умов праці в приміщенні

При аналізі санітарно-гігієнічних умов у приміщенні директора з виробництва ПАТ «Хмільниксільмаш» ми дослідимо:

· метеорологічні умови на робочих місцях;

· достатність природного освітлення;

· достатність штучного освітлення;

Метеорологічні умови (мікроклімат) виробничих приміщень (санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень ДСН 3.3.6.042-99) можна оцінювати за сукупністю таких факторів, як температура ( t, °С), відносна вологість (, %), швидкість руху повітря (V, м/с) та величина інтенсивності теплового опромінення (Е, Вт/м²).

Період року - холодний (період року, який характеризується середньодобовою температурою зовнішнього повітря, що дорівнює +10 град. C і нижче). Категорія робіт - легкі фізичні роботи (категорія Iа) охоплюють види діяльності, при яких витрата енергії дорівнює 105-140 Вт (90-120 ккал/год.) - категорія Iа. До категорії Iа належать роботи, що виконуються сидячи і не потребують фізичного напруження. Розглянемо оптимальні та допустимі мікрокліматичні норми для відповідного приміщення (таблиця 4.2).

Таблиця 4.2 - Оптимальні та допустимі норми температури, відносної вологості і швидкості руху повітря в робочій зоні директора з виробництва [40]

Період року	Категорія робіт	Температура, 0С	Відносна вологість	Швидкість руху, м/с
		оптимальна	Допустима	оптимальна, не більше	допустима на постійних та непостійних робочих місцях, не більша	оптимальна, не більша	допустима на постійних та непостійних робочих місцях*, не більша
			верхня межа	нижня межа
			на робочих місцях
			постійних	непостійних	постійних	непостійних
Холодний	Легка Іа	22-24	25	26	21	18	40-60	75	0,1	0,1

Враховуючи те, що в приміщенні використовують в своїй роботі ЕОМ, тоді оптимальні величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря при виконанні робіт операторського типу на ЕОМ наведені в таблиці 4.3 [37].

Таблиця 4.3 - Оптимальні величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря при виконанні робіт операторського типу на ЕОМ

Період року	Категорія робіт	Температура повітря, 0С	Відносна вологість,%	Швидкість руху, м/с
Холодний період року	Легка 1а	22-24	60-40	0,1

Аналізуючи дані в приміщенні директора з виробництва можна зазначити основні фактичні мікрокліматичні параметри приміщення: температура (19 °С); відносна вологість (60%); швидкість руху повітря (0,08 м/с). Аналіз фактичних даних та порівнювання їх з нормативними значеннями дозволили зробити висновок, що температура в приміщенні нижча норми.

При дослідженні достатності природного та штучного освітлення використовуємо ДБН В.2.5-28-2006 «Природне і штучне освітлення» [41].

Нормоване значення коефіцієнта природного освітлення (КПО) (), визначається у відсотках за формулою 4.1 [41].

е_N = е_н ^. m_N (4.1)

де е_н - нормативне значення КПО;

m_N - коефіцієнт світлового клімату;

N - номер групи забезпеченості природним світлом.

Нормоване значення КПО має становити не менше 1,5. Орієнтація світлових прорізів за сторонами горизонту (вікна виходять на північний схід, тоді коефіцієнт світлового клімату буде дорівнювати 0,9). Нормоване значення КПО складе:

е_N = 1,5 · 0,9 = 1,35

Для визначення достатності природного освітлення потрібно розрахувати фактичне значення КПО виходячи із формули 4.2 [41].

, (4.2)

де S_в - площа усіх вікон у приміщенні;

S_n - площа підлоги приміщення;

ф_з - загальний коефіцієнт світлопроникності віконного прорізу.

r₁ - коефіцієнт, який враховує відбиття світла від внутрішніх поверхонь приміщення;

_в - світлова характеристика вікна;

К_буд - коефіцієнт, що враховує затемнення вікон іншими будинками;

К_з ? коефіцієнт запасу.

Площа усіх вікон у приміщенні дорівнює 9 м². Площа підлоги приміщення 48 м².

Розрахуємо загальний коефіцієнт світло пропускання:

ф_з = 0,8·0,75·1·0,75·1 = 0,45

Розрахуємо коефіцієнт, який враховує відбиття світла від внутрішніх поверхонь приміщення. Значення відповідного коефіцієнта визначається залежно від параметрів приміщення та середнього коефіцієнта відбиття (р_ср) стелі, стін, підлоги.

В розрахунках приймаємо, що стеля свіжопобілена, (с_стелі = 0,8); с_стін (приймаємо, що стіни обклеєні світлими шпалерами, тоді с_стін = 0,4); с_{підлоги} (приймаємо, що підлога пофарбована в світло-сірий колір тоді с_{підлоги} = 0,53).

Відношення довжини приміщення (L) до його глибини (В) = 8/6 = 1,33.

Відношення глибини приміщення (В) до висоти від рівня робочої поверхні до верхнього краю вікна (h) = 6/1,8 = 3,33.

Таким чином, _в = 16.

Коефіцієнт, що враховує затемнення вікон іншими будинками (К_буд) дорівнює одиниці (К_буд= 1).

Розраховуємо коефіцієнт який враховує відбиття світла від внутрішніх поверхонь приміщення (r₁).

Значення параметрів, що характеризують приміщення директора з виробництва на ПАТ «Хмільниксільмаш» дорівнюють:

· відношення глибини приміщення (В) (до висоти від рівня умовної робочої поверхні до верху вікна (h): 6/1,8 = 3,33;

· відношення відстані до розрахункової точки від зовнішньої стіни (l) до глибини приміщення (B): 5/6 =0,83;

· відношення довжини приміщення (L) до його глибини (B): 8/6 = 1,33.

Враховуючи наведені вище співвідношення коефіцієнт який враховує відбиття світла від внутрішніх поверхонь приміщення буде дорівнювати r₁ = 2,4.

Таким чином, фактичне значення природного освітлення (КПО_ф = 0,97) менше нормованого (0,97 < 1,35), то природного освітлення в приміщенні не достатньо.

Визначимо ефективність штучного освітлення в приміщенні. Значення фактичного освітлення, лк, у приміщенні можна знайти за допомогою методу коефіцієнта використання світлового потоку з формули 4.3 [41].

, лк, (4.3)

де F_л - світловий потік однієї лампи, лм;

з_в - коефіцієнт використання світлового потоку;

N - кількість світильників у приміщенні, яке досліджується, шт.

n - кількість ламп у кожному світильнику, шт.;

S - площа приміщення, м²;

k - коефіцієнт запасу.

Для освітлення приміщення застосовуються люмінесцентні лампи потужністю 40 Вт. Система освітлення ? загальна. Отже, нормоване значення освітленості повинне становити не менше 300 люкс (ДБН В. 2.5-28-2006), а згідно НПАОП 0.00-1.28-10 та СН 2152-80 значення освітленості на поверхні робочого столу в зоні розміщення документів має становити 300-500 лк.

Розрахуємо фактичне значення освітлення (Е_ф). Потужність люмінесцентних ламп, які встановлені у приміщенні - 40 Вт, а тип ламп ЛБ 40 (світловий потік 3120 лм). Коефіцієнт використання світлового потоку (_В) приймаємо середнє його значення 0,5 ((0,4+0,6) /2). Кількість світильників (N) - 8 штук, кількість ламп у світильнику (n) (2 штуки). Коефіцієнт запасу дорівнює К = 1,5. Коефіцієнт нерівномірності освітлення Z = 1,1.

Таким чином, фактичне значення штучного освітлення буде складати:

(люкс).

Отже, фактичне значення штучного освітлення відповідає нормованому.

4.3 Пропозиції щодо покращення умов праці у приміщенні

З метою покращення умов праці у приміщенні ПАТ «Хмільниксільмаш» розглянемо основні рекомендації, які наведені в таблиці 4.4.

Таблиця 4.4 - Розробка заходів покращення умов праці

Номер п/п	Виявлені недоліки	Заходи покращення умов праці
1	Недостатній температурний режим	· Усунення потоків холодного повітря, що потрапляють через вікна та двері; · утеплення вікон і дверей; · утеплення зовнішніх стін; · заміна опалювальних приладів та ін.
2	Недостатній рівень природного освітлення	· Застосовувати матеріали, що підвищують відбиття світла від внутрішніх поверхонь приміщення. · Збільшити коефіцієнт запасу шляхом застосування скла, яке краще пропускає природне освітлення. · Застосувати штучне освітлення тощо.

Отже, відповідно до зробленого аналізу умов праці в виробничому приміщенні, нами були зроблені наступні висновки: є невідповідність фактичних значень температури на робочому місці нормованим та значення коефіцієнта природного освітлення менше нормованого. З метою усунення виявлених нами недоліків, були розроблені рекомендації в таблиці 4.4.

Висновок по розділу 4

1. Проаналізовані загальні характеристики по професії «Директор з виробництва» та основні характеристики приміщення директора з виробництва. В ході проведення аналізу можна сказати, що в приміщенні дотримуються основних санітарно-гігієнічних умов. Так, в приміщенні достатня площа на одного працюючого та забезпеченість працівників достатнім обсягом повітря в приміщенні.

2. Аналіз мікроклімату показав, що відносна вологість та швидкість руху повітря знаходяться в межах оптимальних значень. Фактичне значення температури становить 19 град. за Цельсієм, що на 2 град. менше допустимих значень. Коефіцієнт природного освітлення становить 0,97, що на 40% менше нормованого значення. Рівень штучного освітлення становить 315 Лк (знаходиться в межах нормованих значень).

3. З метою покращення умов праці в приміщенні були розроблені рекомендації щодо приведення фактичного значення температури до нормованого та теоретичні пропозиції щодо підвищення рівня коефіцієнта природного освітлення в поєднанні зі штучним освітленням.

ВИСНОВКИ

1. Грошові потоки відіграють важливу роль у забезпеченні фінансово-господарської діяльності підприємств і потребують ґрунтовного дослідження та розроблення як теоретичного, так і прикладного інструментарію управління ними. Водночас, огляд наукових праць, присвячених питанням організації управління грошовими потоками дає підстави зробити висновок, що термінологічний апарат у цій сфері ще остаточно не сформовано. В процесі дослідження ми виявили суттєві розбіжності у підходах науковців до тлумачення сутності грошових потоків. Одна частина авторів розглядає грошові потоки як різницю між надходженнями та виплатами грошових коштів, що ототожнює їх із залишком грошових коштів, інша як рух грошових коштів, а ще одна - як надлишок (нестачу) грошових коштів, отриманих внаслідок співставлення надходжень та виплат грошових коштів у процесі операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Критично оцінюючи ці підходи, пропонуємо таке визначення сутності цієї економічної категорії:

Грошові потоки - це економічний процес, який опосередковується сукупністю розподілених у часі надходжень та виплат грошових коштів і їх еквівалентів, генерованих підприємством при реалізації господарської діяльності.

2. Грошові потоки на підприємстві є агрегованими, адже включають у свій склад численні види цих потоків. У зв'язку з цим, виникає необхідність розроблення їх комплексної класифікації. Узагальнивши та систематизувавши підходи авторів до групування грошових потоків, нами запропоновано схему їх структуризації за такими ознаками: масштаб обслуговування господарського процесу; відношення до підприємства; вид господарської діяльності; напрям руху; метод розрахунку обсягу; форма здійснення розрахунків та вид використовуваної валюти; метод оцінювання в часі; тривалість функціонування; ритмічність формування та стабільність часових інтервалів; рівень достатності та збалансованості; пріоритетність здійснення; можливість передбачення та регулювання; економічний зміст; обов'язковість здійснення.

3. Організація управління грошовими потоками - один із найважливіших сегментів роботи економічних служб, від ефективності якого залежать остаточні результати господарської діяльності підприємства. Однак чимало його аспектів перебуває у вітчизняній науковій літературі на стадії становлення. Так, критичний огляд підходів різних авторів до питання управління грошовими потоками засвідчив відсутність таких елементів:

- чітко сформульованих цілей, завдань та принципів управління грошовими потоками;

- визначення та розробленої структури організаційно-економічного механізму управління грошовими потоками;

- єдиного підходу авторів щодо етапів управління грошовими потоками;

- належної уваги до оцінки чинників та ризиків, що впливають на формування грошових потоків, а також організаційно-правового, інформаційного та програмно-технічного забезпечення управління грошовими потоками.

Врахувавши зазначені вище прогалини ми запропонували здійснювати управління грошовими потоками із врахуванням наступних принципів: цільового спрямування, системності, альтернативності, конструктивності, динамічності, інформаційної достовірності, адекватності чинникам зовнішнього середовища. Система управління грошовими потоками, організована із врахуванням зазначених принципів, покликана забезпечити високі темпи розвитку підприємства, збалансованість основних видів його господарської діяльності та досягнення бажаних результатів.

Управління грошовими потоками підприємств - це складний неперервний циклічний процес. Цикл управління грошовими потоками підприємств ми визначили як систему послідовних етапів багаторазово повторюваного процесу прийняття і реалізації стратегічних та оперативно-тактичних рішень з управління грошовими потоками.

Стратегічне управління грошовими потоками є важливою складовою загальної економічної стратегії підприємства. Обрана відповідно до визначених цілей стратегія управління грошовими потоками втілюється в життя на рівні оперативно-тактичного управління. Основними його етапами є збір та оброблення первинної інформації, кількісний аналіз грошових потоків у попередньому періоді, оцінка чинників і ризиків управління ними та планування і контроль грошових потоків.

Організаційно-економічний механізм управління грошовими потоками підприємств - це система взаємопов'язаних між собою елементів, яка визначає і забезпечує реалізацію комплексу заходів на кожному із етапів управління грошовими потоками.

У структурі цього механізму виокремлено такі елементи: методи, важелі, організаційно-правове, інформаційне та програмно-технічне забезпечення.

4. Основою аналізу грошових потоків є їх кількісна оцінка як базис інформаційного забезпечення процесу управління.

Кількісна оцінка здійснюється на підставі структурування сукупності грошових потоків і передбачає реалізацію таких цілей: аналіз особливостей формування грошових потоків; обґрунтування управлінських рішень; моніторинг та аналіз їх виконання; коригування рішень; оцінка ефективності управління.

Отже, вихідним моментом аналізу грошових потоків є аналіз результату зміни грошових коштів від операційної діяльності. Розрізняють два способи визначення потоку грошових коштів у результаті основної діяльності: прямий і непрямий.

Перевагою прямого способу є те, що він дозволяє оцінити загальні суми надходження і витрачання грошових коштів підприємства, виявити ті статті, які формують найбільші надходження і витрачання грошових коштів у розрізі трьох видів діяльності. Інформація, отримана при використанні прямого методу, використовується для прогнозування грошових потоків.

Перевагою непрямого способу є те, що він дозволяє провести оцінку грошових потоків лише на основі звітності та пов'язати отриманий фінансовий результат і зміни грошових коштів за період, а також здійснити розрахунок показників зміни грошових коштів від операційної, інвестиційної, фінансової діяльності, практично не використовуючи дані аналітичного обліку.

5. Аналіз та оцінка ефективності системи управління вхідними та вихідними грошовими потоками проводилось на прикладі ПАТ «Хмільниксільмаш», яке випускає машини для внесення мiндобрив, чавунне литво, грунтообробнi знаряддя, товари широкого вжитку.

6. Аналіз основних показників діяльності підприємства за 2011-2013 рр. показав досить гарні результати: підприємство ПАТ «Хмільниксільмаш» є рентабельним. Показники обсягу реалізації, валового прибутку, операційного прибутку та валюти балансу мають тенденцію до збільшення.

Отже, можна зробити висновок про високу ефективність та результативність діяльності. ПАТ «Хмільниксільмаш» розширює свою діяльність, нарощує обсяги виробництва та реалізації продукції за рахунок залучення коштів із зовнішніх джерел та власного капіталу, та отримує високі суми чистого прибутку.

7. На підприємстві за 2011-2012 роки чистий рух коштів від операційної діяльності був від'ємним, відповідно -437,8 тис. грн. та -906,8 тис. грн., у 2013 році, незважаючи на те, що підприємство отримало збиток від звичайної діяльності, чистий рух коштів був додатнім і склав 524,0 тис. грн.

8. Рух коштів в результаті інвестиційної діяльності на ПАТ «Хмільниксільмаш» протягом досліджуваних років спостерігався лише від'ємним, що пов'язане з придбанням необоротних активів у 2011 р. на суму 5,9 тис. грн., у 2012 році - на суму 287,3 тис. грн., і у 2013 році - на суму 44,0 тис. грн.

Значні надходження грошових коштів по фінансовій діяльності на підприємстві відбуваються за рахунок залучення кредитних ресурсів. За період 2011-2013 рр. сума кредитних ресурсів збільшилась на 5610,5 тис. грн. У 2013 р. ПАТ «Хмільниксільмаш» погасило позику на суму 8245,0 тис. грн., чим було спричинено від'ємний чистий рух коштів від фінансової діяльності на суму 499,0 тис. грн., в попередніх періодах чистий рух коштів від фінансової діяльності мав додатнє значення.

Загалом чистий рух коштів за звітний період склав 231,8 тис. грн. у 2011 р., 1030,4 тис. грн. - у 2012 р. та -19,0 тис. грн. - у 2013 р. З врахуванням залишку коштів на початок року та впливу зміни валютних курсів, залишок коштів на кінець 2013 року склав 475,0 тис. грн., що більше на 269,6 тис. грн.. ніж у 2011 р. та менше на 145,4 тис. грн. за показник 2012 р.

У 2013 р. якість управління грошовими потоками підприємства була нормальною. Дещо знизилась сума кредитних коштів, збільшився потік грошових коштів від операційної діяльності на 1430,8 тис. грн. Підприємство направляло грошові кошти, одержані від операційної діяльності, а також кошти, одержані як кредити, на придбання оборотних та необоротних активів. Таким чином підприємство після двох кризових років вийшло на нормальну якість управління вхідними та вихідними грошовими потоками.

9. Для забезпечення успішного функціонування господарських суб'єктів у майбутньому необхідно здійснювати як оперативно-тактичне, так і стратегічне управління грошовими потоками.

Об'єктом стратегічного аналізу ефективності управління грошовими потоками, на нашу думку, повинні бути як економічні, так і організаційні показники, оскільки такий вид оцінки зорієнтований на дослідження параметрів діяльності підприємств, що кардинально впливають на досягнення цілей підприємства.

Ми запропонували використовувати як основний економічний індикатор ефективності управління, показник чистого грошового потоку в розрізі видів діяльності. Для цього розроблено матрицю динамічної фінансової рівноваги, яка, в залежності від комбінації значень чистого грошового потоку усіх видів діяльності, визначає відповідну позицію підприємства: „Згортання діяльності”, „Поріг банкрутства”, „Становлення”, „Дилему” чи „Розвиток”.

Показник ефективності організації управління грошовими потоками пропонується визначати експертним шляхом відповідно до сформованої групи якісних показників. З метою уникнення суб'єктивізму групу експертів слід формувати серед суб'єктів економічного оточення підприємства - потенційний покупець, кредитор, інвестор та представник контролюючих органів. Проте на кожному підприємстві групу експертів можна сформувати серед фахівців самого підприємства.

10. Серед основних організаційно-економічних заходів підвищення рівня розрахунково-платіжної дисципліни покупців ми запропонували застосовувати такі:

- використання різноманітних форм та методів реалізації продукції, які б стимулювали погашення дебіторської заборгованості;

- орієнтація на більшу кількість покупців;

- вибір обслуговуючих банків відповідно до їх потенційних можливостей проведення термінових платежів, що забезпечується широкою кореспондентською мережею і наявністю системи електронних платежів та використання банківської гарантії при реалізації продукції із відстрочкою платежу;

- використання сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості;

- підвищення кваліфікації менеджерів підприємства та забезпечення якісного оперативного фінансового планування і контролю розрахунків;

- використання практики господарських судів до недобросовісних покупців.

11. Одним із основних елементів ефективного планування грошових потоків підприємства та нівелювання ризиків є визначення мінімального рівня залишку грошових коштів на рахунку підприємства. В зарубіжній практиці застосовують різні моделі для визначення оптимального залишку грошових коштів. Проте на сьогодні вони не є адаптованими до вітчизняних умов функціонування господарських суб'єктів. Узагальнивши та систематизувавши погляди вчених на це питання та дослідивши основні труднощі в здійсненні фінансово-господарської діяльності підприємств, ми зробили висновок, що мінімальним рівнем залишку грошових коштів за таких умов господарювання є страховий резерв на випадок ризиків. Ми запропонували методику визначення величини згаданого резерву на основі припущення про нормальний розподіл випадкової величини втрат.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Злупко С.М. Економічна думка України: Навчальний посібник. - Львів: Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка, 2009. - 496 с.

2. Лігоненко Л.О., Ковальчук Г.В. Управління грошовими коштами торговельного підприємства: Навчальний посібник. - К.: КДТЕУ, 2008. - 156 с.

3. Соколов Я.В. Основы теории бухгалтерского учета. - М.: Финансы и статистика, 2010. - 496 с.

4. Тутаринова М.Ю. Управление финансовыми потоками промышленного предприятия с использованием электронных систем для управления предприятием: Монография. - Нижний Новгород: Изд-во НИСОЦ, 2007. - 146 с.

5. Бочаров В. Управление денежным оборотом предприятий и корпораций. - М.: Финансы и статистика, 2008. - 144 с.

6. Васюренко О.В., Азаренкова Г.М. Фінансове управління потребує точного визначення окремих понять // Фінанси України. - 2012. - №1. - С. 28-33.

7. Финансы: Оксфордский толковый словарь: Англо-русский. - М.: Весь мир, 2007. - 496 с.

8. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку / Пер. з англ.; За ред. С.Ф. Голова. - К.: Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України, 1998. - 736 с.

9. Крылов Э.И. Анализ эффективности инвестиционной, инновационной, финансовой и хозяйственной деятельности предприятия: В 2 ч. - СПб.: СПбУЭФ, 2009. - Ч.1. - 256 с.

10. Ришар Ж. Аудит и анализ хозяйственной деятельности предприятия / Пер. с франц.; Под ред. Л. П. Белых. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 2007. - 375 с.

11. Финансы: Учебное пособие. - 3-е изд., перераб. и. доп. / Под ред. проф. А.М. Ковалевой. - М.: Финансы и статистика, 2009. - 384 с.

12. Финансы предприятий: Учебник / Под. ред. М.В. Романовского. - СПб.: Издательский дом „Бизнес-пресса”, 2010. - 528 с.

13. Коласс Б. Управление финансовой деятельностью предприятия: Пер. с фр. - М.: Финансы; ЮНИТИ, 2007. - 576 с.

14. Рындин А.Г., Шамаев Г.А. Организация финансового менеджмента на предприятии. - М.: Русская Деловая Литература, 2007.- 350 с.

15. Бланк И. Управление активами. - К.: Ника-Центр; Эльга, 2000. - 720 с. -(серия „Библиотека финансового менеджера”; Вып. 6).

16. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. Как управлять капиталом? - М.: Финансы и статистика, 2005. - 384 с.

17. Долан Э. Дж. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика / Пер. с. англ. - М., Л.: Худож. Лит. Ленинградское отд-ние, 2001. - 448 с.

18. Пласкова Н. Информационная база анализа денежных потоков // Финансовый бизнес. - 2011. - №10. - С. 23-30.

19. Сорокина Е.М. Анализ денежных потоков предприятия. СПб.: Изд-во СПб ГУЭФ, 2008. - 135 с.

20. Хахонова Н.Н. Учет, аудит и анализ денежных потоков предприятий и организаций. - М., ИКЦ „МарТ”; Ростов н/Д, издательский центр „МарТ”, 2006. - 304 с.

21. Джонс Э. Деловые финансы / Пер. с англ. - М.: Олимп - Бизнес, 2008. - 410 с.

22. Стоун Д., Хитчинг К. Бухучет и финансовый анализ. 2008. - 271 c.

23. Брігхем Є.Ф. Основи фінансового менеджменту / Пер. з англ. - К.: Молодь, 2007. - 1000 с.

24. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник / За ред. проф. Г.Г. Кірейцева. - К.: ЦУЛ, 2002. - 496 с.

25. Фінансовий менеджмент: Підручник / Кер. кол. авт. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. - К.: КНЕУ, 2006. - 536 с.

26. Ван Хорн Дж. К. Основы управления финансами / Пер. с англ.; Гл. ред. серии Я.В. Соколов. - М.: Финансы и статистика, 1996. с ил. - 800 с. - (Серия по бухгалтерскому учету и аудиту).

27. Галасюк В., Галасюк В. Понятие денежных потоков и условных денежных потоков в контексте финансовой концепции капитала МСБУ// Финансовая консультация. - 2010. - № 31-32. - С. 17-19.

28. Коупленд Т., Коллер Т., Муррин Дж. Стоимость компаний: оценка и управление / Пер. с англ. - М.: ЗАО Олимп-Бизнес, 2009. - 576 с.

29. Мельниченко Л. Використання методу грошових потоків в управлінні витратами підприємства // Економіка, фінанси, право. - 2012. - №10. - С. 35.

30. Брейли Р., Майерс С. Принципы корпоративных финансов / Пер. с англ.- М.: ЗАО „Олимп-Бизнес”, 1997. - 1120 с.

31. Галасюк В.В. О необходимости использования понятия „условный денежный поток” // Фондовый рынок. 2011. №18. С. 1820.

32. Архипов В.Е. Принципы эффективного менеджмента и маркетинга. - М.: ИНФРА-М, 2008. - 409 с.

33. Ириков В. Технология стратегического планирования и формирования финансово-экономической политики фирмы. Библиотека технологий управления. - М.: МФТИ, 2006. - 172 с.

34. Chandra Prasanna. Financial Management. Theory and Practice. - Third Edition. - New Delhi: Tata Mcgraw - Hill Publishing Company Limited, 2003. - 936 pp.

35. www.bank.gov.ua - офіційний сайт НБУ.

36. Національний класифікатор України. Kласифікатор професій ДК 003:2010 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // www.kadrovik01.com.ua.

37. Строительные нормы и правила. СНиП 2.09.04-87. Административные и бытовые здания [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // www.bud-inform.com.ua/norms/view/razdel2/506.

38. НПАОП 0.00-1.28-10. Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин. Наказ Держгірпромнагляду від 26.03.2010р. № 65.

39. ГОСТ 12.0.003-74 Міждержавний стандарт. Система стандартів безпеки праці. «Небезпечні і шкідливі виробничі фактори. Класифікація.

40. ДСН 3.3.6.042-99. Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://mozdocs.kiev.ua/view.php?id=1972.

41. ДБН В.2.5-28-2006 «Природне і штучне освітлення» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://document.ua/prirodne-i-shtuchne-osvitlennja-nor8425.html.

42. Правила улаштування та експлуатації систем оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей в будинках та спорудах затверджені Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 18 травня 2009 р. № 338 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // www.lic.com.ua/documentations/html.

Размещено на Allbest.ru

...