Фінансовий аналіз

,

де Е - економічний ефект;

Т - період використання ліцензії або «ноу-хау»;

R_i - вартісна оцінка результату використання ліцензії в i-тому році;

S_i - витрати, пов'язані з використанням ліцензійної технології в i-тому році;

r - дисконтна ставка (для приведення різнострокових витрат в зіставний вигляд).

Дисконтною ставкою може бути:

середньорічна ставка банківського відсотка;

середньорічна норма прибули і ін.

Основне правило управління динамікою нематеріальних активів: темп зростання прибутку (ТрП) і виручки від реалізації (ТрВР) повинні випереджати темпи зростання нематеріальних активів (ТрНМА):

ТрП > ТрВР > ТрНМА.

Прибутковість (рентабельність) нематеріальних активів:

,

де ПР - прибуток від реалізації;

НМА - середньорічна вартість нематеріальних активів.

За допомогою моделювання виходить нова факторна система:

,

де R_пр - рентабельність продажу;

Коб_НМА - коефіцієнт оборотності нематеріальних активів.

За допомогою даної моделі проводиться факторний аналіз рентабельності нематеріальних активів.

4.3 Аналіз ефективності використання основних засобів

Структура, динаміка і фондовіддача основних засобів впливають на рівень показників рентабельності і фінансовий стан підприємства.

Завдання аналізу використання основних засобів:

аналіз обсягу і динаміки основних засобів;

аналіз структури і технічного стану основних засобів;

аналіз показників ефективності використання основних засобів;

аналіз чинника фондовіддачі основних засобів.

При аналізі обсягу і динаміки основних засобів дані звітного періоду порівнюються з даними минулих періодів, плановими даними, середньогалузевими показниками.

Аналіз наявності, складу і структури основних засобів починається з оцінки даних з розділу I активу балансу по наступних позиціях:

первинна вартість;

знос;

залишкова вартість;

коефіцієнт зносу;

незавершене будівництво;

всього матеріальні необоротні активи.

По кожній з перерахованих позицій розраховуються питомі ваги у результаті на початок і кінець періоду, абсолютні зміни, темпи зростання, зміни питомої ваги.

Для вивчення структури основних засобів по їх видах і аналізу коефіцієнтів оновлення і вибуття притягуються дані розділу II форми 5 «Приміток до фінансової звітності».

Ефективність використання основних засобів характеризується показниками:

фондовіддача;

фондомісткість;

рентабельність;

відносна економія основних засобів;

зростання об'єму виробництва;

зростання продуктивності праці;

зниження собівартості продукції.

На величину і динаміку фондовіддачі впливають багато різних чинників внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства. Тому в практиці аналізу використовується широкий спектр моделей чинників фондовіддачі.

Факторні моделі фондовіддачі:

1) двохфакторна:

,

де ОЗ_а - вартість активної частини основних засобів;

ВП - випуск продукції.

2) шестифакторна:

,

де ОЗ_маш - вартість машин і устаткування;

ЗМ - кількість відпрацьованих станко-змін;

ОБ - кількість устаткування, що діє;

Д - кількість робочих днів у звітному періоді;

Ч - кількість відпрацьованих станко-годин.

3) трьохфакторна:

,

де МВ - матеріальні витрати на виробництво продукції без купувальних деталей і напівфабрикатів;

НФ - вартість купувальних деталей і напівфабрикатів;

ЧП - чиста продукція.

На закінчення аналізу майна оцінюється ефективність використання активів.

Показники ефективності використання активів:

коефіцієнт оборотності активів (Коб):

Коб = ВР/Асер;

де ВР - виручка від реалізації;

Асер - середньорічна вартість активів;

рентабельність активів(Rа):

Rа = ЧП/Асер;

де ЧП - чистий прибуток;

рентабельність власного капіталу:

Rвк = ЧП/ВКсер;

де ВКсер - середньорічна вартість власного капіталу.

Також використовуються факторні моделі:

- перша модель Du Pont:

,

де R_пр - рентабельність продажу;

Коб_А - коефіцієнт оборотності активів;

- друга модель Du Pont:

,

де К_фз - коефіцієнт фінансової залежності.

Аналіз оборотних активів буде розглянуто в наступній темі.

Питання для самоконтролю

Що є об'єктами аналізу майна підприємства?

Які джерела інформації використовуються для проведення аналізу майна підприємства?

Які показники входять до складу порівняльного аналітичного балансу?

Як активи розподіляються на довгострокові (необоротні) та поточні (оборотні)?

Як провести аналіз об'єму і динаміки нематеріальних активів?

Як провести аналіз структури нематеріальних активів по видах, термінах корисного використання, джерелах надходжень, ступені правової захищеності?

В чому полягає аналіз рентабельності нематеріальних активів?

Як оцінюється ліквідність нематеріальних активів і ступінь ризику вкладень у нематеріальні активи?

В чому полягає основне правило управління динамікою нематеріальних активів?

Як проводиться аналіз обсягу і динаміки основних засобів?

Як оцінити структуру і технічний стан основних засобів?

За допомогою яких показників оцінюється ефективність використання основних засобів?

Які факторні моделі використовуються для аналізу ефективності використання основних засобів?

5. Аналіз оборотних коштів підприємства

Питання:

1. Аналіз структури і динаміки оборотних коштів підприємства.

2. Аналіз запасів.

3. Аналіз дебіторської заборгованості.

5.1 Аналіз структури і динаміки оборотних коштів підприємства

Ефективне використання майна підприємства визначається його оборотністю. Термін «оборотний капітал» (у вітчизняній практиці «оборотні кошти») характеризує поточні активи підприємства.

Об'єкти аналізу оборотних коштів:

матеріальні оборотні кошти (виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція, товари);

засоби в розрахунках (дебіторська заборгованість);

цінні папери (короткострокові фінансові вкладення);

грошові кошти (наявні і безготівкові);

витрати майбутніх періодів.

Джерела інформації для аналізу оборотних коштів: ф. 1 «Баланс», ф. 2 «Звіт про фінансові результати», ф. 5 «Приміток до річної фінансової звітності», дані бухгалтерського і статистичного обліку.

Оборотний капітал класифікується по наступних ознаках:

1) по сфері розміщення:

оборотні фонди - у сфері виробництва (виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів);

фонди обігу - у сфері звернення (готова продукція, товари, дебіторська заборгованість, грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення);

2) за джерелами формування:

постійний - сформований за рахунок власного капіталу підприємства (статутного, пайового, додаткового вкладеного, іншого додаткового, резервного капіталу, нерозподіленого прибутку, цільового фінансування);

змінний - сформований за рахунок:

а) позикових засобів (довгострокових і короткострокових кредитів банків, інших довгострокових зобов'язань, поточної заборгованості по довгострокових зобов'язаннях)

б) залучених засобів (кредиторській заборгованості за товари, роботи, послуги і по розрахунках з бюджетом, позабюджетними фондами і ін.);

3) за практикою управління:

нормований - запаси;

ненормований - дебіторська заборгованість, грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення;

4) за ступенем ліквідності:

високоліквідний - грошові кошти та їх еквіваленти, короткострокові фінансові вкладення;

середньоліквидний - векселі отримані, всі види поточної дебіторської заборгованості;

низьколіквидний - запаси, витрати майбутніх періодів.

Аналіз оборотних активів починається з оцінки їх структури і динаміки за даними балансу.

Виділяють наступні однорідні групи оборотних активів:

1) запаси, зокрема:

виробничі запаси;

незавершене виробництво;

готова продукція;

товари;

витрати майбутніх періодів;

2) дебіторська заборгованість, зокрема:

векселі отримані;

за товари, роботи і послуги;

по розрахунках;

інша;

3) грошові кошти і цінні папери, зокрема:

поточні фінансові інвестиції;

грошові кошти в національній валюті;

грошові кошти в іноземній валюті;

4) інші оборотні активи.

Для кожного виду оборотних активів визначаються показники:

абсолютні значення на початок і кінець аналізованого періоду;

питомі ваги в загальній сумі оборотних активів на початок і кінець періоду;

абсолютні зміни по статтях;

темпи зростання окремих статей;

зміни питомої ваги окремих статей.

За наслідками проведених розрахунків оцінюється прогресивність змін в структурі і обсязі оборотних активів.

Зростання залишків і питомої ваги виробничих запасів може свідчити про наявність наднормативних запасів, а також невживаних матеріальних цінностей. Це погіршує структуру оборотних активів і негативно позначається на їх оборотності.

Разом з тим, нестача виробничих запасів приводить до браку окремих видів сировини і матеріалів для цілей виробництва, що може привести до зриву виробничої програми і, як наслідок, зменшення обсягу реалізації, виручки від реалізації і суми прибутку, зниження оборотності поточних активів підприємства.

Зростання питомої ваги незавершеного виробництва свідчить про недостатньо ефективну організацію виробничого процесу.

Збільшення залишків готової продукції свідчить про складнощі із збутом.

Зростання дебіторської заборгованості говорить про неплатежі та неефективну політику управління нею.

5.2 Аналіз запасів

Для забезпечення безперебійного виробничого процесу і реалізації продукції, запаси повинні бути оптимальними. Для виявлення характеру впливу рівня запасів на ефективність використання оборотних активів підприємства, скористаємося моделлю коефіцієнта оборотності активів (Коб):

,

де ВР - виручка від реалізації;

ОбА - середньорічна вартість оборотних активів;

З - середньорічна вартість запасів;

ГК - середньорічна вартість грошових коштів та їх еквівалентів.

Умови зростання коефіцієнта оборотності оборотних активів:

Наявність менших за обсягом, але рухоміших запасів означає, що менша сума фінансових ресурсів підприємства знаходиться в запасах. Накопичення великих запасів свідчить про спад ділової активності підприємства або наявність значного обсягу залежаних запасів. Великі надпланові запаси приводять до заморожування оборотного капіталу, уповільнення його оборотності, що спричиняє за собою погіршення фінансового стану підприємства.

Недолік запасів також негативно впливає на фінансове положення підприємства, оскільки скорочується обсяг виробництва, зменшується сума виручки від реалізації і прибутку. Тому підприємство повинне прагнути до того, щоб виробництво було вчасно і в повному об'ємі забезпечено запасами і в той же час, щоб вони не залежувалися на складах.

Умови забезпечення оптимальності запасів:

обґрунтовані розрахунки потреби в сировині і матеріалах;

встановлення постійних договірних відносин з постачальниками;

виконання постачальниками договірних зобов'язань;

раціональна організація виробничого процесу;

обґрунтовані прогнози і плани обсягів реалізації продукції;

встановлення постійних відносин з покупцями.

Оборотність запасів розраховується за формулою коефіцієнта оборотності (Коб_З):

.

Коефіцієнт оборотності запасів повинен мати тенденцію до зростання для збільшення ефективності використання запасів.

Відносна економія (перевитрата) запасів в результаті зміни оборотності запасів (?З):

,

де З_пл, З_ф - відповідно планова та фактична середньорічна вартість запасів;

ВР_пл, ВР_ф - відповідно планова та фактична виручка від реалізації.

Від'ємна величина даного показника показує суму економії (відносного вивільнення) запасів в результаті прискорення їх оборотності, а додатна - суму перевитрати (додаткового залучення) в результаті уповільнення оборотності.

Умова забезпечення ефективної динаміки запасів: темп зростання прибутку (ТрП) і виручки від реалізації (ТрВР) повинні випереджати темпи зростання запасів (ТрЗ):

ТрПР > ТрВР > ТрЗ.

5.3 Аналіз дебіторської заборгованості

Велика увага при аналізі поточних активів приділяється дебіторській заборгованості. Аналіз дебіторської заборгованості починається з оцінки її структури і динаміки за даними балансу. При цьому розраховуються показники: капітал грошовий ліквідність платоспроможність

абсолютні значення на початок і кінець аналізованого періоду;

питома вага в загальній сумі оборотних активів на початок і кінець періоду;

абсолютні зміни по статтях;

темпи зростання окремих статей;

зміни питомої ваги окремих статей.

Далі необхідно дати оцінку дебіторської заборгованості по наступних напрямах:

реальна (чиста реалізаційна) вартість, оскільки не вся вона може бути стягнута;

вплив на фінансові результати підприємства.

Доцільно оцінювати вірогідність повернення дебіторської заборгованості на основі даних попередніх періодів.

Умови повернення дебіторської заборгованості:

відсоток неповернення дебіторської заборгованості, що доводиться на одного або декількох головних боржників (концентрація неповернення дебіторської заборгованості);

ступінь впливу неплатежу одним з головних боржників на фінансовий стан підприємства;

розподіл дебіторської заборгованості по термінах освіти;

частина векселів, що є продовженням старих векселів;

облік знижок покупцям.

Важливо вивчити якість і ліквідність дебіторської заборгованості.

Якість дебіторської заборгованості - вірогідність її повернення в повному об'ємі, яка визначається терміном її освіти (чим більший термін заборгованості, тим нижче вірогідність її повернення).

Ліквідність дебіторської заборгованості характеризує швидкість її перетворення в грошову форму, тобто оборотність.

Оборотність дебіторської заборгованості розраховується по формулі коефіцієнта оборотності (Коб):

,

де ДЗ - середньорічна вартість дебіторської заборгованості.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості повинен мати тенденцію до зростання.

Відносна економія (перевитрата) дебіторської заборгованості в результаті зміни їх оборотності (?ДЗ) розраховується наступним чином:

,

де ДЗ_пл, ДЗ_ф - відповідно планова та фактична середньорічна величина дебіторської заборгованості;

ВР_пл, ВР_ф - відповідно планова та фактична виручка від реалізації.

Негативна (від'ємна) величина даного показника показує суму економії дебіторської заборгованості в результаті прискорення її оборотності, а позитивна (додатна) - суму перевитрати в результаті уповільнення оборотності.

Умова забезпечення ефективної динаміки дебіторської заборгованості:

ТрПР > ТрВР > ТрДЗ.

Це означає, що темп зростання прибутку (ТрП) і виручки від реалізації (ТрВР) повинні випереджати темпи зростання дебіторської заборгованості (ТрДЗ).

Питання для самоконтролю

Що є об'єктами аналізу оборотних активів підприємства?

Які джерела інформації використовуються для аналізу оборотних активів підприємства?

За якими ознаками класифікуються оборотні активи підприємства?

Як проводиться аналіз структури та динаміки оборотних активів?

Якими показниками характеризується оборотність запасів?

В чому полягає умова забезпечення ефективної динаміки запасів?

Якими показниками характеризується оборотність дебіторської заборгованості?

Як оцінюються умови повернення дебіторської заборгованості?

В чому полягає умова забезпечення ефективної динаміки дебіторської заборгованості?

6. Аналіз джерел формування капіталу підприємства. Аналіз складу та динаміки капіталу підприємства

Питання:

1. Класифікація джерел формування капіталу підприємства.

2. Аналіз складу та структури капіталу підприємства.

3. Аналіз джерел фінансування майна підприємства за допомогою матричного (шахового) балансу.

6.1 Класифікація джерел формування капіталу підприємства

Капітал - це кошти, якими володіє підприємство для здійснення своєї ді-яльності з метою отримання прибутку. Функціонування капіталу підприємства у ході його використання характеризується процесом його постійного кругообігу.

Метою аналізу формування капіталу є оцінка фінансового ризику.

Задачі аналізу джерел формування капіталу:

аналіз складу та динаміки джерел формування капіталу;

аналіз структури джерел капіталу;

аналіз джерел формування осносного та оборотного капіталу;

аналіз наявності та динаміки власного оборотного капіталу;

оцінка ефекту фінансового левериджу.

Джерела інформації для аналізу капіталу: форма № 1 «Баланс», форма № 2 «Звіт про фінансові результати», форма № 4 «Звіт про власний капітал», дані бухгалтерського обліку та статистичної звітності.

Під поняттям «капітал» сьогодні розуміють різні його види, які характеризуються десятками термінів, тому необхідно знати класифікацію капіталу за різними напрямками.

Класифікація капіталу підприємства:

1) за належністю до підприємства (правом власності):

- власний капітал;

- позиковий капітал;

2) за формами існування:

- у фінансовій формі;

- у матеріальній формі;

- у нематеріальній формі;

3) за об'єктом інвестування:

- основний капітал;

- оборотний капітал;

4) за формою знаходження у процесі кругообігу:

- грошовий капітал;

- виробничий капітал;

- товарний капітал.

6.2 Аналіз складу та структури капіталу підприємства

Основою самостійності підприємств є їх власний капітал.

Власний капітал складається з двох частин:

інвестований капітал (вкладений власниками у підприємство):

статутний капітал;

пайовий капітал;

додатковий вкладений капітал;

неоплачений капітал (зменшує вартість власного капіталу);

накопичений (реінвестований) капітал (створений на підприємстві поверх авансованого власниками:

додатковий капітал;

резервний капітал;

нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

Отже, фінансування діяльності підприємства за рахунок власного капіталу здійснюється двома шляхами:

реінвестування прибутку (накопичення капіталу);

збільшення інвестованого капіталу (випуск цінних паперів).

Якщо підприємства для своєї діяльності використовує в основному власні джерела, це веде до зміцнення його стійкості та підвищення фінансової незалежності. Для банків та інвесторів така ситуація є більш надійною, оскільки зменшує фінансовий ризик неповернення боргів.

Однак фінансування діяльності тільки за рахунок власного капіталу не завжди вигідно. Якщо ціна на фінансові ресурси менша за віддачу на вкладений капітал, то залучення позикових коштів може збільшити рентабельність власного капіталу. При цьому ризик підприємницької діяльності зростає у зв'язку з тим, що зобов'язання мають бути виконані незалежно від доходів підприємства. Залучаючи позикові кошти, підприємство збільшує свої фінансові витрати на суму відсотків, пов'язаних з використанням кредитних ресурсів. Це зміщує точку беззбитковості і потребує від підприємства збільшення (для її досягнення) обсягів виробництва.

Отже, підприємство з великою часткою позикового капіталу має меншу можливість для маневру на випадок непередбачуваних обставин, таких як падіння попиту на продукцію, значні зміни відсоткових ставок, зростання витрат, сезонні коливання.

В той же час, якщо кошти підприємства створені в основному за рахунок короткострокових зобов'язань, то його фінансовий стан буде нестійким, тому що з капіталами короткострокового використання потрібна оперативна робота, спрямована на контроль за їх своєчасним поверненням та на залучення до обігу інших капіталів. Значить, від того, наскільки оптимальним є співвідношення власного та позикового капіталу, залежить фінансовий стан підприємства.

Фінансовий стан підприємства залежить від того, якими коштами розпоряджається підприємство. Інформація про джерела формування майна підприємства знаходиться у пасиві балансу (рис. 5.1).

Власний капітал	Власний капітал (І р.)	Постійний капітал
Залучений капітал	Забезпечення (ІІ р.)
	Довгострокові зобов'язання (ІІІ р.)
	Поточні зобов'язання (ІV р.)	Змінний капітал
	Доходи майбутніх періодів (V р.)

Рис. 5.1. Структура джерел формування майна підприємства

Класифікація джерел формування капіталу підприємства:

1) за належністю до підприємства (правом власності):

власний (І розділ пасиву);

позиковий (ІІ-V розділи пасиву);

2) за тривалістю використання:

постійний (перманентний) - знаходиться в розпорядженні підприємства більше одного року (І-ІІІ розділи пасиву);

змінний - знаходиться в розпорядженні підприємства менше одного року (ІV,V розділи пасиву).

У відповідності з даними класифікаціями проводиться вертикальний та горизонтальний аналіз пасиву балансу. За результатами аналізу робиться висновок про переважаючі джерела фінансування майна підприємства (власні чи позикові), про ризик втрати фінансової незалежності та стійкості, про ефективність структури капіталу. При внутрішньому аналізі необхідно вивчити структуру та динаміку власного капіталу, виявити причини змін окремих його складових та дати оцінку цим змінам за звітний період.

Доцільним є також розрахунок показників руху власного капіталу:

коефіцієнт надходження капіталу - відношення суми надходження капіталу до його вартості на кінець періоду;

коефіцієнт використання (вибуття) капіталу - відношення суми використання капіталу до його вартості на початок періоду.

Коли значення коефіцієнта вибуття вище ніж коефіцієнта надходження капіталу, це є свідченням негативного зменшення власного капіталу, погіршення його структури.

Аналіз власного капіталу доцільно доповнити розрахунком суми власного оборотного капіталу.

Способи розрахунку власного оборотного капіталу:

сума власного капіталу, забезпечень наступних витрат та довгострокових зобов'язань за мінусом вартості необоротних активів;

сума оборотних активів та витрат майбутніх періодів за мінусом поточних зобов'язань та доходів майбутніх періодів.

Розрахована величина порівнюється з нормативом власного оборотного капіталу для виявлення його надлишку або нестачі.

У процесі аналізу позикового капіталу вивчається його склад, динаміка, також вивчається склад, давність появлення кредиторської заборгованості, наявність, частота та причини виникнення простроченої заборгованості, встановлюється сума виплачених санкцій за прострочку платежів.

При аналізі кредиторської заборгованості слід враховувати, що вона є джерелом покриття дебіторської заборгованості. Якщо дебіторська заборгованість вища за кредиторську, це свідчить про іммобілізацію власного капіталу або банківських кредитів у дебіторську заборгованість. Якщо кредиторська заборгованість більша за дебіторську, це означає її залучення до фінансування запасів, що знижує фінансову стійкість підприємства. Отже, дебіторська заборгованість повинна бути урівноваженою з кредиторською.

Золоте правило фінансування: необоротні активи фінансуються постійним капіталом, оборотні - частково постійним, частково змінним капіталом.

6.3 Аналіз джерел фінансування майна підприємства за допомогою матричного (шахового) балансу

Баланс підприємства можна подати у вигляді матриці, рядки якої - статті активу, графи - статті пасиву. Розмір матриці залежить від кількості статей активу та пасиву балансу, але достатньо обмежитись кількістю статей агрегованого балансу. Загальна структура матричного балансу подана у табл. 5.1.

Таблиця 5.1. Квадранти матричного балансу

Пасив	Власний капітал	Залучений капітал	Баланс
Актив
Необоротні активи
Оборотні активи
Баланс

Матричний баланс може складатися на конкретну дату (початок чи кінець періоду), за змінами за період (різницевий), баланс руху коштів.

Порядок складання матричного балансу:

- вибір розміру матриці на базі агрегованого балансу;

- заповнення підсумкового рядка та підсумкового стовпця матриці за даними агрегованого балансу;

- послідовний вибір джерел фінансування, починаючи з першого рядка активу;

- перевірка усіх балансових підсумків по вертикалі та горизонталі таблиці-матриці.

Джерела фінансування підбирають у послідовності, представленій у табл. 5.2.

Таблиця 5.2. Взаємозв'язок статей активу та пасиву балансу

Актив	Пасив
Необоротні активи	статутний капітал; інші види власного капіталу; прибуток; довгострокові зобов'язання
Запаси	статутний капітал (залишок); інші види власного капіталу (залишок); прибуток (залишок); довгострокові зобов'язання (залишок); поточні кредити та позики; кредиторська заборгованість
Дебіторська заборгованість	кредиторська заборгованість; поточні кредити та позики (залишок)
Поточні фінансові інвестиції	прибуток (залишок); кредиторська заборгованість (залишок)
Грошові кошти та їх еквіваленти	прибуток (залишок); поточні кредити та позики (залишок); кредиторська заборгованість (залишок)

Використання наступного джерела свідчить про певне зниження якості забезпечення джерелами коштів. Якщо виникає необхідність використання джерел, що не ввійшли до списку, це свідчить про неефективне використання (іммобілізацію) коштів.

7. Аналіз та використання фінансового левериджу

Питання:

1. Аналіз показників структури капіталу підприємства.

2. Поняття левериджу та механізм його формування.

3. Аналіз рівня фінансового левериджу.

7.1 Аналіз показників структури капіталу підприємства

Структура джерел формування капіталу багато в чому визначає фінансовий стан підприємства. У зв'язку з цим, важливими показниками є показники структури підприємства, що характеризують його фінансову стійкість.

Коефіцієнти структури капіталу:

коефіцієнт фінансової незалежності (фінансової автономності, концентрації власного капіталу) - відношення власного капіталу (І розділ пасиву балансу) до загальної величини капіталу (підсумок балансу). Цей коефіцієнт показує частку коштів, вкладених власниками у загальну вартість майна підприємства. Теоретично вважається достатньою частка власних коштів 50%, коли шляхом продажу власного капіталу можна погасити усі зобов'язання (тобто нормативне значення коефіцієнту незалежності ?0,6, критичне значення 0,5);

коефіцієнт фінансової залежності - відношення загальної величини капіталу до суми власного капіталу. Цей коефіцієнт показує, скільки гривень активів припадає на одну гривню власних засобів, він характеризує ступінь залежності підприємства від позикових коштів (нормативне значення складає ?2);

коефіцієнт концентрації позикового капіталу - відношення позикового капіталу (ІІ-V розділи пасиву балансу) до загальної суми капіталу підприємства. Показує частку позикового капіталу у формуванні активів підприємства. Нормативне значення повинно бути ?0,4, критичне значення складає 0,5;

коефіцієнт фінансового ризику (заборгованості, плече фінансового важеля) - відношення позикового капіталу підприємства до власного. Він показує ступінь участі позикового капіталу у формуванні активів підприємства, характеризує ступінь ризику непогашення зобов'язань. Нормативне значення ?0,5, критичне значення дорівнює 1;

коефіцієнт фінансування - відношення власного капіталу до позикового. Він показує ступінь участі власного капіталу у формуванні активів підприємства. Нормативне значення ?2, критичне значення дорівнює 1.

Оцінка змін у структурі пасивів може бути різною з позиції інвесторів та з позиції підприємства. Для банків та інвесторів більш прийнятна ситуація, коли у клієнта висока частка власного капіталу, бо це мінімізує фінансовий ризик. Підприємство, як правило, зацікавлене у залученні позикових коштів.

Слід зауважити, що рекомендовані значення показників можуть різнитися для різних галузей економіки. В галузях з високою оборотністю капіталу підприємства зберігатимуть достатньо високу фінансову стійкість навіть при частці власного капіталу, меншій за половину. Водночас у капіталомістких галузях з тривалим оборотом коштів частка позикових коштів 40-50% може бути небезпечною для фінансової стійкості.

7.2 Поняття левериджу та механізм його формування

Процес управління капіталом спрямований на зростання прибутку і характеризується категорією левериджу. В економіці леверидж трактується як деякий фактор, невелика зміна якого приводить до істотної зміни результатів. Існує три види левериджу, що визначаються шляхом перегрупування й деталізації статей звіту про фінансові результати.

З позиції фінансового управління діяльністю підприємства на розмір чистого прибутку впливають:

а) раціональність використання наданих підприємству фінансових ресурсів;

б) структура джерел коштів.

З одного боку, зміна структури собівартості може істотно вплинути на величину прибутку. Інвестування в основні кошти супроводжується збільшенням постійних витрат і зменшення змінних.

З іншого боку, співвідношення власних і позикових коштів теж може впливати на величину прибутку. Використання позикових коштів пов'язане для підприємства з певними витратами.

Види левериджу:

1) виробничий леверидж - потенційна можливість впливати на прибуток шляхом зміни структури собівартості й обсягу випуску продукції, це взаємозв'язок між прибутком підприємства до виплати відсотків та податків і витратами виробничого характеру;

2) фінансовий леверидж - потенційна можливість впливапти на прибуток підприємства шляхом зміни обсягу і структури пасивів, це взаємозв'язок між чистим прибутком і величиною прибутку до виплати відсотків та податків;

3) виробничо-фінансовий леверидж - характеризує взаємозв'язок між виручкою, витратами виробничого та фінансового характеру та чистим прибутком.

Рівень виробничого левериджу показує ступінь чутливості прибутку підприємства до виплати відсотків та податків до зміни обсягу реалізації:

Р_ВЛ=ТрП_ДВВП/ТрРП,

де ТрП_ДВВП - темп росту прибутку до виплати відсотків та податків, %;

ТрРП - темп росту обсягу реалізації в натуральних одиницях, %.

Рівень фінансового левериджу показує ступінь залежності чистого прибутку від прибутку до сплати відсотків та податків:

Р_ФЛ=ТрЧП/ТрП_ДВВП,

де ТрЧП - темп росту чистого прибутку, %;

Тр П_ДВВП - темп росту прибутку до виплати відсотків та податків, %.

Рівень виробничо-фінансового левериджу:

Р_ВФЛ=(ТрП_ДВВП/ТрРП)*(ТрЧП/ТрП_ДВВП).

Ефект фінансового левериджу - це зміна рентабельності власного капіталу за рахунок використання позикових коштів в обороті підприємства. Тобто ефект фінансового левериджу свідчить, на скільки відсотків зміниться рентабельність власного капіталу за рахунок залучення в оборот підприємства позикових коштів.

Ефект фінансового левериджу може бути як позитивною, так і від'ємною величиною. Позитивний ефект фінансового левериджу виникає у тих випадках, коли позиковий капітал, який отримано під фіксований відсоток, використовується на підприємстві таким чином, що приносить більш високий прибуток, ніж фінансові витрати, тобто доходність сукупного капіталу вища за середньозважену ціну позикових ресурсів.

Ефект фінансового левериджу виникає не тільки за умов платного кредиту, але й безоплатних позикових ресурсів (кредиторської заборгованості).

Розрахунок ефекту фінансового левериджу (ЕФЛ) можна проводити двома способами:

- в умовах стабільності цін:

,

де Р_СК - рентабельність сукупного капіталу, %;

Ц_ПК - середньозважена ціна позикового капіталу (відношення витрат, пов'язаних з позиковим капіталом, до середнього розміру позикового капіталу), %;

К_ОП - коефіцієнт оподаткування;

ПК - середній розмір позикового капіталу, тис. грн.;

ВК - середня величина власного капіталу, тис. грн.;

- в умовах інфляції:

,

де І_інф - індекс інфляції.

7.3 Аналіз рівня фінансового левериджу

У наведених формулах розрахунку ефекту фінансового левериджу виділяють три складові.

Складові ефекту фінансового левериджу:

диференціал фінансового левериджу (Р_СК-Ц_ПК), який характеризує різницю між рентабельністю сукупних активів та середньою ціною позикового капіталу;

податковий коректор фінансового левериджу (1-К_ОП) - це рівень прибутку, який залишається у підприємства після сплати податків, та свідчить про залежність ефекту фінансового левериджу від рівня оподаткування прибутку;

плече фінансового важеля (ПК/ВК) - характеризує силу впливу фінансового важеля, свідчить про фінансову стікість підприємства.

Податковий коректор мало залежить від діяльності підприємства, тому що ставка податку на прибуток встановлюється згідно діючого законодавства. Однак, податковий коректор використовують у наступних випадках:

якщо для різних видів діяльності підприємства встановлені диференційовані ставки оподаткування прибутку;

якщо для окремих видів діяльності підприємство використовує податкові пільги;

якщо окремі дочірні фірми підприємства здійснюють свою діяльність у вільних економічних зонах своєї країни, де діє пільговий режим оподаткування прибутку;

якщо окремі дочірні фірми підприємства здійснюють свою діяльність у державах з більш низьким рівнем оподаткування прибутку.

Диференціал фінансового левериджу є головною умовою, яка формує позитивний ефект фінансового левериджу. Цей ефект виявляється тільки у тому випадку, якщо рівень прибутку перевищує середній розмір відсотку за використаний кредит. Чим вище позитивне значення диференціалу фінансового левериджу, тим вищим за інших рівних умов буде його ефект. У зв'язку з високою динамічністю цього показника він вимагає постійного моніторингу у процесі управління ефектом фінансового левериджу.

Цей динамізм обумовлений дією певних факторів:

погіршення кон'юнктури фінансового ринку, яке приводить до зростання вартості позикового капіталу;

зниження фінансової стійкості підприємства (у разу підвищення частки позикового капіталу та збільшення ризику банкрутства), яке змушує кредиторів збільшувати ставки відсотка за кредит з урахуванням включення до неї премії за додатковий фінансовий ризик;

погіршення кон'юнктури товарного ринку, яке приводить до скорочення обсягів реалізації продукції, а відповідно, прибутку та рентабельності підприємства.

Негативне значення диференціалу фінансового левериджу завжди приводить до зниження рівня рентабельності власного капіталу. У цьому випадку використання підприємством позикового капіталу забезпечує негативний ефект.

Плече фінансового левериджу є тим важелем, який посилює позитивний чи негативний ефект, який одержано за рахунок відповідного йому диференціалу. При позитивному значенні диференціалу будь-який приріст коефіцієнта фінансового ризику буде викликати ще більший приріст коефіцієнта ренатабельності власного капіталу , а при негативному значенні диференціалу приріст плеча фінансового важеля буде зумовлювати ще більший приріст коефіцієнта рентабельності власного капіталу. Тобто, зростання коефіцієнта фінансового ризику викликає збільшення ефекту фінансового левериджу (позитивного чи негативного).

Таким чином, при незмінному диференціалі коефіцієнт фінансового ризику є головним генератором як зростання суми і рівня прибутку на власний капітал, так і фінансового ризику втрати цього прибутку. Аналпгічним чином, при незмінному плечі фінансового важелю позитивна чи негативна динаміка його диференціалу викликає як зростання суми і рівня прибутку на власний капітал, так і фінансовий ризик її втрати.

При аналізі ефекту фінансового левериджу оцінюється його значення при різних варіантах фінансування, динаміка, а також вплив наступних факторів:

рентабельність сукупного капіталу;

темп інфляції;

середньозважена ціна позикового капіталу;

коефіцієнт оподаткування;

плече фінансового важелю.

Шляхом управління величиною ефекту фінансового левериджу можна оптимізувати структуру капіталу підприємства, щоб вона забезпечувала найбільш ефективне співвідношення між коефіцієнтом рентабельності власного капіталу та коефіцієнтом фінансового ризику.

Питання для самоконтролю

Що є об'єктами аналізу капіталу підприємства?

Які джерела інформації використовуються для аналізу джерел формування капіталу підприємства?

За якими ознаками класифікується капітал підприємства?

Що відноситься до перманентного (постійного) та змінного капіталу підприємства?

Як проводиться аналіз структури та динаміки капіталу?

Якими показниками характеризується рух власного капіталу?

Як розрахувати власний оборотний капітал?

В чому полягає золоте правило фінансування?

Що являє собою матричний баланс?

Як будується матричний баланс?

Якими показниками описується структура капіталу підприємства?

В чому полягає суть поняття «леверидж»?

Які розрізняють види левериджу?

В чому полягає ефект фінансового левериджу?

Які складові входять до розрахунку фінансового левериджу?

Як впливає на ефект фінансового левериджу його диференціал?

Як впливає на ефект фінансового левериджу податковий коректор?

Як впливає на ефект фінансового левериджу плече фінансового важеля?

8. Аналіз грошових потоків

8.1 Поняття та методи розрахунку грошових потоків

Питання:

1. Поняття та класифікація грошових потоків.

2. Аналіз грошових потоків за прямим методом.

3. Аналіз грошових потоків за непрямим методом.

8.1.1 Поняття та класифікація грошових потоків підприємства

Найбільш важливими фінансовими показниками діяльності підприємства є виторг від реалізації, прибуток та потік коштів.

Грошовий потік - сукупність розподілених у часі надходжень і виплат коштів у процесі здійснення господарської діяльності підприємства.

Отже, грошові потоки є найважливішим об`єктом фінансового управління підприємства, який допомагає досягнути поставлених поточних і стратегічних цілей та сприяє формуванню позитивних фінансових результатів.

Джерела інформації для аналізу капіталу: форма № 1 «Баланс», форма № 2 «Звіт про фінансові результати», форма № 3 «Звіт про рух грошових коштів», дані бухгалтерського обліку та статистичної звітності.

Напрямки класифікації грошових потоків:

1. за видами діяльності:

від операційної діяльності;

від інвестиційної діяльності;

від фінансової діяльності;

2. за спрямованістю грошових коштів:

позитивний (надходження коштів більше за витрачання);

від`ємний (витрачання коштів більше за надходження);

3. за методом обчислення:

валовий (загальний обсяг надходження або витрачання коштів);

чистий (обсяг надходження коштів за мінусом витрачання);

4. за рівнем достатності:

надлишковий (потік коштів вищий за потребу в них);

дефіцитний (потік коштів менший за потребу в них);

5. за часом формування:

теперішній (формується протягом звітного періоду);

майбутній (формуватиметься, як очікується, в майбутньому);

6. за регулярністю формування:

регулярний;

дискретний (час від часу).

Для того, щоб зрозуміти реальний рух грошових коштів на підприємстві, оцінити синхронність їхнього надходження та витрачання, необхідно виділити і проаналізувати всі напрямки руху грошових коштів.

Аналіз руху коштів проводиться на основі ф. 3 «Звіт про рух грошових коштів», тобто звіту, складеного на основі вивчення потоків грошових коштів.

Основні напрямки аналізу грошових потоків:

- операційна діяльність - це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю;

- інвестиційна діяльність - це діяльність, яка призводить до придбання та реалізації необоротних активів, а також фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів;

- фінансова діяльність - це діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства (табл. 6.1).

Таблиця 6.1. Напрямки притоку та відтоку грошових активів підприємства

Притік	Відтік
І. Основна діяльність (включає надходження й використання коштів, що забезпечують виконання основних виробничо-комерційних функцій)
Грошовий виторг від реалізації продукції (робіт, послуг) у поточному періоді	Платежі по рахунках постачальників і підрядників
	Виплата заробітної плати
Погашення дебіторської заборгованості	Відрахування в бюджет та позабюджетні фонди
Надходження від продажу бартеру	Сплата відсотків за кредит
Аванси, отримані від покупців	Відрахування на соціальну сферу
Основна діяльність - головне джерело прибутку > основне джерело коштів
ІІ. Інвестиційна діяльність (надходження й використання коштів, пов`язані з придбанням та продажем довгострокових активів та фінансових інвестицій)
Продаж основних засобів і нематеріальних активів	Придбання основних засобів і нематеріальних активів
Дивіденди й відсотки від довгострокових фінансових вкладень	Капітальні вкладення
Повернення довгострокових фінансових вкладень	Довгострокові фінансові вкладення
Інвестиційна діяльність - джерело розширення й модернізації виробничих засобів > тимчасовий відтік коштів
ІІІ. Фінансова діяльність (надходження й відтоки коштів, пов`язані з залученням і поверненням кредитів, випуском акцій та виплатою дивідендів)
Короткострокові кредити й позики	Повернення короткострокових кредитів і позик
Довгострокові кредити й позики	Повернення довгострокових кредитів і позик
Надходження від емісії акцій	Виплата дивідендів
Цільове фінансування	Погашення векселів
Фінансова діяльність - джерело збільшення коштів у розпорядженні підприємства для фінансового забезпечення основної й інвестиційної діяльності

Таке групування дає можливість проаналізувати поточний рух грошових коштів, оцінити здатність підприємства погасити свою заборгованість та виплатити дивіденди, проаналізувати необхідність залучення додаткових фінансових ресурсів.

8.1.2 Аналіз грошових потоків за прямим методом

У процесі аналізу досить важливим є виявлення обсягів:

вхідного потоку (надходження коштів);

вихідного потоку (витрачання коштів);

загального обороту грошей.

Вхідний грошовий потік - сума надходження коштів від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Вихідний грошовий потік - сума витрачання коштів в ході операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Аналізуючи грошові потоки на базі «Звіту про рух грошових коштів» потрібно мати на увазі, що:

темп приросту грошового потоку від операційної діяльності характеризує масштаби зростання фінансового потенціалу підприємства та рівень доходності, який досягнуто за минулі звітні періоди;

аналіз грошового потоку від інвестиційної діяльностй дозволяє дослідити інвестиційну політику підприємства та виявити розмір тих інвестицій, які в майбутньому приведуть до надходження (витрачання) грошових коштів;

розгляд показників фінансової діяльності дає можливість спрогнозувати майбутні дивіденди власників капіталу.

Розрізняють два методи розрахунку показників грошового потоку: прямий та непрямий.

Прямий метод полягає у групуванні та аналізі даних бухгалтерського обліку, які відображають рух грошових коштів у розрізі видів діяльності.

При прямому методі грошовий потік розраховується як різниця між надходженням та витратами грошових коштів.

Алгоритми розрахунку грошових потоків за видами діяльності:

- чистий грошовий потік від операційної діяльності:

ЧГП_ОД = ВР + П_ДЗ + ІН - В_СМ В_ЗП- ПВ_РП - П_ПЗ - П_ПД - ІВ,

де ВР - виторг від реалізації продукції поточного періоду;

П_ДЗ - погашення дебіторської заборгованості;

ІН - інші надходженні грошових коштів у ході операційної діяльності;

В_СМ - витрати на сировину і матеріали;

В_ЗП - виплата заробітної плати;

ПВ_РП - поточні витрати, пов`язані з реалізацією продукції;

П_ПЗ - погашення кредиторської заборгованості підприємства;

П_ПД - податкові платежі підприємства;

ІВ - інші грошові витрати в процесі операційної діяльності.

- чистий грошовий потік від інвестиційної діяльності:

ЧГП_ІД = ВР_НА + ВР_ДФІ + Д_О - П_НА - ДНБ - П_ДФІ ,

де ВР_НА - виторг від реалізації основних засобів і нематеріальних активів;

ВР_ДФІ - виторг від реалізації довгострокових фінансових інвестицій;

Д_О - отримані дивіденди по придбаних акціях та боргових зобов`язаннях;

П_НА - придбання основних засобів і нематеріальних активів;

ДНБ - зміна обсягу незавершеного будівництва;

П_ДФІ - придбання довгострокових фінансових інвестицій.

- чистий грошовий потік від фінансової діяльності:

ЧГП_ФД = ДВК + ВР_АК + З_ДК + З_КК + ЦФ - П_АК - П_ДК - П_КК - Д_В,

ДВК - сума додатково залученого акціонерного або пайового капіталу;

ВР_АК - виторг від реалізації раніше викуплених власних акцій;

З_ДК - додаткове залучення довгострокових кредитів та позик;

З_КК - додаткове залучення короткострокових кредитів та позик;

ЦФ - надходження безповоротного цільового фінансування;

П_АК - викуп власних акцій;

П_ДК - повернення довгострокових кредитів та позик;

П_КК - повернення короткострокових кредитів та позик;

ДВ - виплачені власникам дивіденди, проценти.

- загальний чистий грошовий потік:

ЧДП_ЗАГ = ЧДП_ОД + ЧДП_ІД + ЧДП_ФД.

Переваги прямого методу розрахунку грошового потоку:

дає більш повну уяву про обсяг та склад грошових потоків підприємства;

дозволяє виявити основні джерела надходження та витрачання грошових коштів підприємства;

дозволяє робити висновки про достатність коштів для поточних платежів.

8.1.3 Аналіз грошових потоків за непрямим методом

Непрямий метод передбачає перегрупування даних звіту про фінансові результати з метою перерахунку фінансових потоків уу грошові за звітний період.

Чистий грошовий потік від операційної діяльності:

ЧГП_ОД = ФР_ОД + А_ОЗ + А_НМА ± ДЗНВП ± П(З)_КР ± П(З)_НД + В_В ± ДДЗ ±

± ДЗ ± ДПЗ ± ДВМП ± ДДМП - В_С - П_ПР - РК_НП,

де ФР_ОД - фінансовий результат від операційної діяльності;

А_ОЗ - амортизація основних засобів;

А_НМА - амортизація нематеріальних активів;

ДЗНВП - зміна забезпечень наступних виплат і платежів;

П(З)_КР - прибуток (збиток) від нереалізованих курсових різниць;

П(З)_НД - прибуток (збиток) від неопераційної діяльності;

В_В - виплати на сплату відсотків;

ДДЗ - зміна суми дебіторської заборгованості;

ДЗ - зміна вартості запасів;

ДПЗ - зміна суми поточних зобов`язань;

ДВМП - зміна витрат майбутніх періодів;

ДДМП - зміна доходів майбутніх періодів;

В_С - сума сплачених відсотків;

П_ПР - податок на прибуток;

РК_НП - рух коштів від надзвичайних подій.

Розрахунок чистого грошового потоку від інвестиційної та фінансової діяльності проводять, як при прямому методі.

Переваги непрямого методу:

виявляє взаємозв'язок між різними видами діяльності підприємства;

встановлює зв'язок між фінансовим результатом від звичайної діяльності до оподаткування та змінами в активах і пасивах підприємства за звітний період.

8.2 Аналіз ефективності грошових потоків

Питання:

1. Аналіз обсягу і складу грошових активів підприємства.

2. Коефіцієнтний аналіз грошових потоків.

3. Управління грошовими потоками.

8.2.1 Аналіз обсягу і складу грошових активів підприємства

Грошові активи підприємства включають:

1. грошові кошти - готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання у національній та іноземній валюті;

2. еквіваленти грошових коштів - короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошей та які характеризуються незначним ризиком зміни їхньої вартості.

Аналіз обсягу та складу грошових активів проводиться за даними балансу.

При цьому розраховуються наступні показники:

абсолютні значення за статтями грошових коштів, поточних активів, поточних зобов`язань, загальних активів;

абсолютні відхилення за статтями грошових коштів;

питома вага статей грошових коштів у поточних активах підприємства;

питома вага статей грошових коштів у загальних активах підприємства;

питома вага статей грошових коштів у поточних активах підприємства;

темпи зростання грошових коштів;

темпи зростання поточних зобов`язань.

Недоліками в роботі підприємства вважається:

зменшення питомої ваги грошових активів у поточних активах і загальних активах;

...