Фінансовий аналіз

Класифікація прибутку підприємств:

1) за звітом про фінансові результати:

валовий прибуток (збиток);

фінансовий результат від операційної діяльності;

фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування;

фінансовий результат від звичайної діяльності;

чистий прибуток (збиток);

2) за видами діяльності:

фінансовий результат від операційної діяльності;

фінансовий результат від фінансової діяльності;

фінансовий результат від інвестиційної діяльності;

фінансовий результат від надзвичайної діяльності;

3) за характером оподаткування:

оподатковуваний прибуток;

неоподатковуваний прибуток;

4) за впливом інфляційних процесів:

номінальний прибуток;

реальний прибуток;

5) за періодом формування:

прибуток попередніх періодів;

прибуток звітного періоду;

плановий прибуток;

6) за характером використання:

розподілений прибуток;

нерозподілений прибуток;

7) за регулярністю формування:

регулярний прибуток;

надзвичайний прибуток.

Джерелами інформації для аналізу прибутку є ф. № 2 «Звіт про фінансові результати», ф. № 4 «Звіт про власний капітал», облікові дані за рахунками доходів та витрат, статистичні дані про випуск продукції, документи, які оформлюють відвантаження продукції, дані бізнес-плану та фінансового плану підприємства, декларація про прибуток підприємства.

Головна мета аналізу прибутку - пошук шляхів його максимізації.

Основні задачі аналізу прибутку:

контроль виконання фінансового плану підприємства;

визначення впливу різних факторів на суму прибутку;

оцінка ефективності використання прибутку;

виявлення резервів зростання прибутку підприємства;

розробка системи заходів щодо реалізації виявлених резервів.

Базою для аналізу прибутку підприємства є сума фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування, зафіксована у фінансовому плані підприємства.

13.1.2 Загальна схема аналізу прибутку підприємства

Аналіз динаміки, формування прибутку, виконання плану з отримання прибутку проводиться за складовими елементами ф. № 2 «Звіт про фінансові результати».

Складові елементи прибутку:

валовий прибуток (збиток) (ряд. 050 (055));

прибуток (збиток) від іншої операційної діяльності (ряд. 060 мінус сума ряд. 070-090);

фінансовий результат від операційної діяльності (ряд. 100 (105));

прибуток (збиток) від іншої фінансової діяльності (ряд. 110-120 мінус ряд. 140-150);

прибуток (збиток) від інших операцій (ряд. 130 мінус ряд. 160);

фінансовий результат від звичайної до оподаткування (ряд. 170 (175))

прибуток (збиток) від надзвичайних подій;

чистий прибуток (збиток) (ряд. 220 (225)).

Аналіз фактичних значень даних показників проводиться в порівнянні зі значеннями фінансового плану та попереднього періоду як за сумою, так ї за структурою.

При вивченні динаміку прибутку слід враховувати інфляційні процеси у економіці країни. Для цього виручку від реалізації коректують на індекс цін на продукцію підприємства в середньому по галузі, а витрати на реалізовану продукцію - на середньозважений індекс цін на різні види ресурсів.

Аналіз формування чистого прибутку підприємства проводиться за допомогою адитивної факторної моделі:

ЧП=ЧВР-СРП-АВ-ВЗ+ІОД -ІОВ+ФД-ФВ+ІД-ІВ-ПП+НД-НВ,

де ЧП - чистий прибуток (збиток);

ЧВР - чиста виручка від реалізації;

СРП - виробнича собівартість реалізованої продукції;

АВ - адміністративні витрати;

ВЗ - витрати на збут;

ІОД - інші операційні доходи;

ІОВ - інші операційні витрати;

ФД - фінансові доходи;

ФВ - фінансові витрати;

ІД - доходи від інших операцій;

ІВ - витрати від інших операцій;

ПП - податок на прибуток;

НД - надзвичайні доходи;

НВ - надзвичайні витрати.

Аналіз впливу факторів на прибуток можна провести способом абсолютних різниць.

13.1.3 Аналіз прибутку від реалізації продукції, робіт, послуг

Основну частину прибутку підприємства отримують від реалізації продукції (робіт, послуг). У процесі аналізу вивчається динаміка, виконання плану прибутку від реалізації та визначають фактори його зміни.

Прибуток від реалізації продукції являє собою різницю між чистою виручкою від реалізації та собівартістю реалізованої продукції. В залежності від способу формування витрат на виробництво реалізованої продукції виділяють дві методики аналізу прибутку від реалізації: класичну вітчизняну (на основі повної собівартості) та зарубіжну по системі «директ-кост» (на основі розподілу витрат на постійні й змінні).

13.1.3.1 Методика аналізу прибутку від реалізації на основі повної собівартості

На суму прибутку від реалізації (ПР) впливають наступні фактори:

обсяг реалізації продукції, робіт, послуг (VРП_заг);

собівартість окремих видів реалізованої продукції (С_i);

структура реалізованої продукції, робіт, послуг (ПВ_i);

ціна реалізації окремих видів продукції (Ц_i).

.

Аналіз можна провести способом ланцюгових підстановок або абсолютних різниць.

Обсяг реалізації позитивно впливає на прибуток, якщо продукція не є збитковою. Структура реалізованої продукції може спричиняти на прибуток позитивний вплив, коли росте частка більш рентабельних видів продукції, та негативний - коли збільшується частка менш рентабельної продукції. Прибуток від реалізації знаходиться у прямій залежності від цін реалізації та у зворотній - від собівартості реалізованої продукції.

Дана методика аналізу прибутку від реалізації передбачає автономність зміни усіх факторів. Однак між деякими з факторів може мати місце кореляційний зв'язок. Так, собівартість продукції може знижуватися під дією зростання обсягів виробництва за рахунок зменшення питомих постійних витрат.

Цей недолік нейтралізує методика аналізу прибутку на основі маржинального доходу, яка набула широкого розповсюдження за кордоном.

13.1.3.2 Аналіз прибутку по системі «директ-кост». Дана методика заснована на теорії маржинального доходу (МД) як суми прибутку (ПР) та постійних витрат (Н). Тоді прибуток може бути подана наступним чином:

П = МД - Н.

При аналізі прибутку від реалізації одного виду продукції можна застосувати формулу, засновану на ставці маржинального доходу (Д_с) у ціні за одиницю продукції (Ц):

Д_с = Ц - П_ед,

ПР = К Д_с - Н = К (Ц - П_ед) - Н ,

де П_ед - змінні витрати на одиницю продукції;

К - кількість реалізованої продукції.

Така модель дозволяє виявити вплив чотирьох факторів: обсягу реалізації, ціни реалізації, змінних та постійних витрат.

Методика аналізу дещо ускладнюється в умовах багатономенклатурного виробництва, коли окрім перерахованих факторів необхідно враховувати і вплив структури реалізації.

Для цього необхідно ввести у модель загальний фізичний обсяг реалізованої продукції (VРП_заг) та питому вагу кожного виду продукції в загальному обсязі реалізації (ПВ_i). Факторна модель бути мати вигляд:

.

Аналіз можна провести способом абсолютних різниць.

13.1.4 Аналіз використання прибутку

Ефективність роботи підприємства, його фінансовий стан багато в чому залежать від управлінських рішень щодо використання прибутку, який залишається у його розпорядженні після сплати податків. Доцільно, щоб була досягнута оптимальність у задоволенні інтересів трьох груп зацікавлених учасників: держави (сплата податків і платежів з прибутку), власників і керівництва (дивіденди, інвестиції у виробництво чи фінансові активи), робітників (розвиток соціальної сфери, дивіденди та заохочення).

Задачі аналізу використання прибутку:

оцінка виконання плану щодо обсягу і структури використання прибутку за конкретними напрямками;

пошук варіантів більш ефективного використання прибутку;

встановлення причин виникнення непродуктивних виплат з прибутку та пошук шліхів їх ліквідації.

Діюче законодавство передбачає першочергове внесення платежів до бюджету за рахунок прибутку. Підприємства зацікавлені у мінімізації суми податку на прибуток. Тому слід про аналізувати причини завищення суми оподатковуваного прибутку.

Причини завищення оподатковуваного прибутку:

приріст балансової вартості залишків матеріальних запасів;

несвоєчасне подання документів в судово-арбітражні органи у випадку несплати за відвантажену продукцію;

здійснення витрат, які не включаються до складу валових;

при розрахунках з пов'язаними сторонами за заниженими цінами при реалізації (чи за завищеними цінами при придбанні) у порівнянні зі звичайними цінами на ці товари.

Далі доцільно оцінити виконання плану використання прибутку за сумою і за структурою.

Доцільно проводити факторний аналіз розподілу прибутку за наступною моделлю:

Ф_і=ЧП*К_і,

де Ф_і - сума відрахувань прибутку до і-го фонду;

ЧП - чистий прибуток;

К_і - коефіцієнт відрахувань до і-го фонду.

Аналіз можна провести способом ланцюгових підстановок або абсолютних різниць.

13.2 Аналіз рентабельності підприємства

Питання:

1. Поняття та система показників рентабельності.

2. Аналіз показників рентабельності.

13.2.1 Поняття та система показників рентабельності

Показники прибутку не відображають ступеню ефективності господарювання, тому що сума прибутку може зростати і при недостатньо ефективному використанні матеріальних, трудових, фінансових ресурсів, основних фондів. Тому для характеристики ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства, раціональності здійснення операцій використовують показники прибутковості або рентабельності.

Показники рентабельності відображають співвідношення економічного ефекту з використаними або наявними ресурсами.

У науковій літературі і на практиці використовується достатньо широкий спектр показників рентабельності, тому їх доцільно поєднувати у групи.

Групи показників рентабельності:

рентабельність капіталу показує співвідношення між прибутком і середньою за період вартістю загального капіталу підприємства чи його окремих частин (рентабельність капітальних витрат);

рентабельність витрат або інвестиційних проектів показує співвідношення між прибутком і витратами на виробництво чи реалізацію інвестиційного проекту (рентабельність операційних витрат);

рентабельність продажу відображає відношення прибутку до виручки від реалізації;

рентабельність окремих виробів характеризує співвідношення прибутку від реалізації одиниці продукції та її собівартості.

Показники рентабельності капіталу відображають у відсотках, скільки прибутку (до оподаткування чи чистого) приносить кожна гривня, вкладена у різні види капіталу підприємства.

Інший зміст мають показники рентабельності витрат. Вони характеризують прибутковість поточних витрат підприємства.

Рентабельність продукції загалом, груп виробів та окремих їх видів є важливим показником порівняльного аналізу прибутковості (збитковості) виробництва тих чи інших видів продукції, особливо на підприємствах, що виробляють широкий їх асортимент.

Залежно від мети аналізу показники рентабельності розраховують відносно валового прибутку, прибутку від операційної діяльності, від звичайної діяльності, чистого прибутку підприємства.

13.2.2 Аналіз показників рентабельності

До показників рентабельності капіталу відносяться:

- загальна рентабельність діяльності підприємства - відношення прибутку до оподаткування до середньої суми загального капіталу підприємства (всіх його активів);

- рентабельність операційної діяльності - співвідношення між прибутком від операційної діяльності і середньою сумою загального капіталу;

- чиста рентабельність діяльності підприємства - співвідношення чистого прибутку і середньої суми загального капіталу;

- рентабельність власного капіталу - відношення прибутку до оподаткування до середньої суми власного капіталу;

- чиста рентабельність власного капіталу - відношення чистого прибутку до середньої суми власного капіталу;

- економічна рентабельність - відношення прибутку від реалізації до середньої суми загального капіталу (активів);

- рентабельність виробничих ресурсів (фондів) - відношення прибутку до оподаткування до середньої вартості основних виробничих засобів та матеріальних оборотних активів;

- загальна рентабельність - відношення прибутку від реалізації продукції до середньої суми основних фондів та оборотних коштів.

До того ж можуть розраховуватись показники рентабельності оборотного капіталу, власного оборотного капіталу, перманентного капіталу, основних засобів.

До показників рентабельності витрат відносяться:

- рентабельність операційних витрат - відношення прибутку від операційної діяльності до суми операційних витрат;

- рентабельність продукції - відношення прибутку від реалізації продукції до операційних витрат на випуск реалізованої продукції;

- валова рентабельність продукції - відношення валового прибутку до виробничої собівартості реалізованої продукції;

- рентабельність витрат діяльності - відношення прибутку до оподаткування до суми витрат діяльності.

Рентабельність окремих виробів можна визначити як відношення різниці між ціною й собівартістю виробу до його собівартості.

Рентабельність продажу (реалізації) - співвідношення прибутку від реалізації продукції (або прибутку до оподаткування, чистого прибутку) з виручкою від реалізації.

Широке розповсюдження в аналітичній практиці отримали різні факторні моделі рентабельності.

1. Факторна модель загальної рентабельності (рентабельності виробничих ресурсів) (R_заг):

,

де

ПР - прибуток від реалізації продукції;

ОФ - середня вартість основних фондів;

ОбЗ - середня вартість оборотних засобів;

РП - обсяг реалізованої продукції;

R_пр - рентабельність продажу;

Ф_в - фондовіддача основних фондів;

К_об - коефіцієнт оборотності оборотних засобів.

2. Факторна модель економічної рентабельності (трансформації):

,

где R_эк - економічна рентабельність;

К - середня вартість капіталу підприємства;

ВР - виручка від реалізації продукції.

3. Модель рентабельності активів (перша модель Du Pont) (R_а):

,

де ЧП - чистий прибуток;

R_чпр - чиста рентабельність продажу.

4. Модель рентабельності власного капіталу (друга модель Du Pont) (R_вк):

,

де К_фз - коефіцієнт фінансової залежності.

Факторний аналіз за даними моделями можна провести способом ланцюгових підстановок або абсолютних різниць.

Питання для самоконтролю

1. В чому полягає економічна суть прибутку?

2. За якими напрямками класифікується прибуток підприємства?

3. Які джерела інформації використовуються для аналізу прибутку та рентабельності підприємства?

4. Як проводиться факторний аналіз чистого прибутку підприємства?

5. Як визначається маржинальний дохід?

6. В чому полягає аналіз прибутку від реалізації продукції за системою «директ-кост»?

7. Як проводиться аналіз прибутку від реалізації на основі повної собівартості продукції?

8. Які задачі аналізу використання прибутку?

9. Як проводиться факторний аналіз розподілу чистого прибутку?

10. В чому полягає суть поняття «рентабельність»?

11. У які групи об'єднуються показники рентабельності?

12. Які показники відносяться до рентабельності капіталу?

13. Які показники відносяться до рентабельності витрат?

14. Які показники відносяться до рентабельності продажу?

15. Які показники відносяться до рентабельності окремих виробів?

16. Які факторні моделі використовуються для аналізу рентабельності?

17. Я чому полягають факторні моделі Du Pont?

14. Аналіз інвестиційної діяльності підприємства

Питання:

1. Сутність та класифікація інвестицій.

2. Аналіз ефективності реальних інвестицій.

3. Аналіз ефективності фінансових інвестицій.

14.1 Сутність та класифікація інвестицій

Інвестиції - це всі види матеріальних та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту (Закон України «Про інвестиційну діяльність»).

Такими цінностями можуть бути: грошові кошти, цінні папери, банківські депозити, паї, рухоме та нерухоме майно, майнові права, патенти, ліцензії та ін. Інвестиції класифікуються за різними ознаками (табл. 12.1).

Таблиця 12.1. Класифікація інвестицій

Ознака класифікації	Види інвестицій
За об`єктами вкладання коштів	Реальні Фінансові
За характером участі в інвестуванні	Прямі Портфельні
За періодом інвестування	Короткострокові Довгострокові
За формами власності інвестора	Приватні Державні Іноземні Спільні
За регіональною ознакою	Внутрішні Іноземні
За рівнем ризику	Безризикові Ризикові Венчурні

14.2 Аналіз ефективності реальних інвестицій

Групи методів інвестиційного аналізу:

Методи оцінки інвестицій за допомогою співвідношення грошових надходжень з витратами (традиційні).

Методи оцінки інвестицій за фінансовою звітністю.

Методи оцінки ефективності інвестицій, які засновані на теорії часової вартості грошей (дисконтованих оцінках).

Традиційні методи базуються на обчисленні показників:

норма (коефіцієнт) ефективності - відношення сумарних грошових надходжень в дійсній вартості до суми інвестованих коштів, спрямованих на реалізацію інвестиційного проекту;

період окупності - зворотній показнику норми доходності.

Методи оцінки інвестицій за фінансовою звітністю базуються на обчисленні рентабельності інвестицій.

Методи оцінки ефективності інвестицій, які засновані на теорії часової вартості грошей (дисконтованих оцінках): чистий приведений ефект, індекс рентабельності, внутрішня норма рентабельності та ін.

Чистий приведений ефект (NPV).

Метод ґрунтується на зіставленні величини вихідної інвестиції (ІС) із загальною сумою дисконтованих грошових надходжень, що генеруються нею протягом певного часу n. Приток коштів розподілено у часі, тому він дисконтується за допомогою коефіцієнта r, який встановлюється з огляду на щорічний відсоток повернення, який він може мати на капітал, який він інвестує.

Загальна накопичена величина дисконтованих доходів (PV):

,

де P_i - річний дохід.

Чистий приведений ефект (NPV):

.

NPV>0 - проект прибутковий, його варто прийняти;

NPV<0 - проект слід відкинути;

NPV=0 - проект ні прибутковий, ані збитковий.

Переваги методу:

дає вірогідну оцінку приросту капіталу підприємства у випадку прийняття проекту;

має властивість адитивності, тобто дозволяє складати значення показника NPV по різних проектах;

дає можливість використовувати агреговану величину для оптимізації інвестиційного портфеля за сумою доходу.

Індекс рентабельності (PI).

Цей метод - наслідок попереднього.

.

PI>1 - проект прибутковий, його варто прийняти;

PI<1 - проект збитковий, його слід відкинути;

PI=1 - проект ні прибутковий, ані збитковий.

Недолік методу: не дає можливості складання РІ за різними проектами (не має властивості адитивності).

Переваги методу:

- показує відносну ефективність проекту;

дозволяє вибрати найбільш рентабельний проект з кількох з однаковим NPV;

дозволяє оптимізувати портфель інвестицій за рівнем рентабельності.

Внутрішня норма рентабельності (IRR).

Внутрішня норма рентабельності інвестицій - таке значення коефіцієнта дисконтування, при якому чистий приведений ефект проекту дорівнює нулю.

IRR=r, при якому NPV=f(r)=0.

Внутрішня норма рентабельності показує максимально допустимий рівень видатків, що асоціюються з даним проектом.

Наприклад, якщо проект цілком фінансується за рахунок банківського кредиту, то значення IRR показує верхню межу рівня банківського відсотку, перевищення якого робить проект збитковим.

На практиці підприємство фінансує свою діяльність (і інвестиційну також) з різних джерел, тому треба розраховувати ціну авансованого(інвестованого у проект) капіталу.

Ціна авансованого капіталу підприємства (СС) - мінімум повернення на вкладення у його діяльність капітал, його рентабельність і розраховується за формулою середньої арифметичної зваженої.

Підприємство може приймати рішення інвестиційного характеру, рівень рентабельності яких не нижчий від СС (або ціни джерела коштів даного проекту, якщо він має цільове джерело).

IRR>CC - проект прибутковий, його варто прийняти;

IRR<CC - проект збитковий, його слід відкинути;

IRR=CC - проект ні прибутковий, ані збитковий.

Для розрахунку IRR використовується формула:

,

де r₁ - мінімальне значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому f(r₁)>0, тобто f(r₁)=min{ f(r)>0};

r₂ - мінімальне значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому f(r₂)<0, тобто f(r₂)=max{ f(r)<0}.

Точність обчислень обернено пропорційна довжині інтервалу (r₁, r₂).

Переваги методу:

показує відносну ефективність проекту, що дає більше можливостей для порівняння, ніж NPV;

надає інформацію про приблизну межу безпечності проекту.

Недоліки методу:

не має властивості адитивності;

показує лише максимальний рівень витрат;

дає можливість існування кількох значень IRR в залежності від рівня точності розрахунків.

Проста норма прибутку (ARR).

Для цього методу характерно зіставлення середньорічного чистого прибутку PN з середньою величиною інвестицій:

,

де RV - ліквідаційна вартість капітальних витрат за інвестиціями.

Даний показник зіставляється з коефіцієнтом чистої рентабельності авансованого капіталу (відношення чистого прибутку до середньої величини валюти балансу).

Недоліки методу:

відсутність дисконтування доходів;

відсутність різниці між проектами, що мають однаковий середньорічний прибуток, який генерується протягом різної кількості років.

Строк окупності (PP).

Метод полягає в обчисленні років, необхідних для повного відшкодування первісних витрат, тобто визначається момент, коли грошовий потік доходів зрівняється з сумою витрат.

Розрахунок строку окупності:

при рівномірному розподілі надходжень по роках: відношення одноразових витрат по інвестиціях до величини річного доходу;

при нерівномірному розподілі надходжень по роках: прямий підрахунок числа років, протягом яких інвестиція буде погашена кумулятивним (накопиченим) доходом.

Загальна формула розрахунку:

РР=n, при якому УP_i>IC.

Дробове значення РР округляється у бік збільшення до цілого.

Недоліки методу:

не враховуються грошові надходження після строку окупності;

не враховує розходження між проектами з однаковою сумою кумулятивних доходів, але різним розподілом їх у часі.

14.3 Аналіз ефективності фінансових інвестицій

Основними видами фінансових інвестицій сьогодні є придбання акцій та облігацій.

Сутність оцінки вартості облігації полягає в тому, що протягом строку інвестування облігації її власник повинен одержати ту ж суму, яку вклав в облігацію при купівлі. Сукупність платежів, які повинен отримати власник облігації, розтягнута у часі, отже всі майбутні грошові потоки доцільно продисконтувати до моменту часу, для якого проводиться оцінка вартості облігації. Показником дисконтування повинна бути прибутковість аналогічних фінансових інструментів.

Вартість облігації у певний момент часу (V_В), тобто її теперішня вартість, дорівнює:

,

де INT - річний процентний платіж;

M - номінальна вартість облігації, вона ж - вартість у момент погашення;

r - прибутковість на ринку позичкового капіталу аналогічних облігацій (показник дисконтування).

При виплаті відсотків по облігації два рази на рік використовується формула:

,

Інвестиції вважають ефективними, якщо теперішня вартість облігації вище її номінальної вартості.

Оцінка доцільності придбання акцій, як і облігацій, передбачає розрахунок теперішньої вартості акції та її порівняння з поточною ринковою ціною.

Ціна звичайної акції визначається дисконтуванням усіх доходів (дивідендів), які будуть по ній сплачені:

,

де D_t - величина дивіденду, виплачуваного у -тому році;

r - прибутковість на ринку позичкового капіталу аналогічних акцій (показник дисконтування).

Оскільки період утримання акцій необмежений, для прогнозування дивідендів та показнику дисконтування він розбивається на дві частини: перша становить кілька років, протягом яких можна спрогнозувати дивідендні виплати, друга - це весь нескінченний період, що залишився.

Вартість звичайних акцій оцінюється за формулою:

,

де V - дисконтоване значення прогнозованих дивідендів на першому (кінцевому) проміжку часу тривалістю N років;

V - дисконтоване значення прогнозованих дивідендів на другому (нескінченному) проміжку часу, наведене до кінця перших N років.

Перший компонент розраховується наступним чином:

.

Другий компонент при незмінних дивідендах розраховується за формулою:

,

де D_N - дивіденди на кінець періоду N років.

При зростанні дивідендів з темпом росту g другий компонент розраховується за формулою:

.

Інвестиції у акції вважають ефективними, коли їх наведена вартість більше ринкової вартості.

Питання для самоконтролю

1. В чому полягає економічна суть інвестицій?

2. За якими напрямками класифікуються інвестиції?

3. Які групи методів використовуються в інвестиційному аналізі?

4. В чому полягає суть методу чистого приведеного ефекту?

5. Як оцінюються інвестиційні проекти за методом індексу рентабельності?

6. У чому недоліки та перевагу методу внутрішньої норми рентабельності?

7. В чому суть метода строку окупності інвестицій?

8. У чому полягає суть методу норми прибутку?

9. Як визначається ефективність вкладень у облігації?

10. Як визначається ефективність вкладень у прості акції?

15. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства

15.1 Рейтингова оцінка фінансового стану підприємств

Питання:

1. Послідовність та способи рейтингової оцінки фінансового стану підприємств.

2. Система показників рейтингової оцінки фінансового стану підприємств.

3. Матрична методика комплексної оцінки фінансового стану підприємства.

15.1.1 Послідовність та способи рейтингової оцінки фінансового стану підприємств

Відсутність системності у виборі фінансових показників та обмеженість їх складу знижують якість оцінки фінансового стану підприємства. Виникає проблема порівняння фінансового стану одного підприємства у різні періоди та стану різних підприємств. Тому необхідно застосовувати спеціальні методики, які дозволяють проводити рейтингову оцінку стану підприємств.

Алгоритм рейтингової оцінки фінансового стану підприємств:

1. Здійснюється відбір n найбільш значущих показників для оцінки фінансового стану підприємства, на основі чого формується матриця значень

а_ij ; i=1,2…n; j=1,2…m,

де i - індекс підприємства (рядок матриці);

j - індекс показника фінансового стану (стовбець матриці).

2. У рядку (m+1) формується еталонне підприємство шляхом відбору максимальних значень показників за відповідними стовбцями матриці:

a_{(m+1) j} = а_{max j},

де а_{j max} - максимальне значення j-го показника.

3. Здійснюється переведення показників фінансового стану а_ij у безрозмірні (стандартизовані) величини а^*_ij для забезпечення їхньої співставності:

а^*_ij = а_ij / а_{max j},

4. Для кожного підприємства розраховується рейтингова оцінка (R_i) одним з описаних нижче способів.

5. Проводиться упорядкування (ранжування) підприємств у порядку зменшення або збільшення рейтингової оцінки.

Способи розрахунку рейтингу підприємства:

1. Спосіб сум передбачає сумування значень оціночних показників по кожному об'єкту дослідження.

Може бути використана проста та зважена оцінка фінансового стану підприємства.

Рейтингова оцінка способом простої суми визначається наступним чином:

,

де R_i - комплексна (рейтингова) оцінка;

а^*_ij - j-тий безрозмірний показник по i-му підприємству.

При простій оцінці передбачається, що кожний фактор фінансового стану однаково важливий, але звичайно їхні значущість різна. Тому коректніше використовувати оцінку фінансового стану підприємства, зважену за ступенем значущості кожного фактора (р_j):

.

Найбільша оцінка показує лідера. Якщо розходження між лідером та досліджуваним підприємством складають більш ніж 20%, це свідчить про тяжке положення підприємства.

2. Спосіб відстаней дозволяє врахувати не лише абсолютні значення оціночних показників, але й ступінь їхнього наближення до оптимального значення (еталонного підприємства):

,

де

а_{max j} - максимальне значення j-го показника.

Оцінка може проводитися і у стандартизованому вигляді:

.

Якщо необхідно врахувати вагомість показників (р_j), то:

.

Зважена оцінка також може проводитися у стандартизованому вигляді. В цьому випадку розрахунок комплексної оцінки проводиться за наступною формулою:

.

Найвищий рейтинг має підприємство з мінімальним значенням R_i.

3. Спосіб квадратів сум визначає рейтингову оцінку підприємства за ступенем його віддаленості не від еталонного підприємства, а від початку координат:

,

.

Найвищий рейтинг має підприємство з максимальним значенням R_i.

4. Спосіб суми місць (рангів) заснований на присвоєнні кожному показнику, в залежності від його рівня, певного місця (рангу): 1, 2, 3 і т. д. Найкраще значення показника отримує ранг 1. По кожному підприємству визначається загальна сума місць, отриманих ним при ранжуванні фінансових показників:

R_i = У r_ij ,

де r_ij - ранг j-того оціночного показника по i-му підприємству.

Найвищий рейтинг має підприємство, яке отримало меншу суму місць.

15.1.2 Система показників рейтингової оцінки підприємств

Рейтингова оцінка фінансового стану підприємства повинна враховувати всі найбільш важливі показники фінансово-господарської діяльності підприємства. Тому при її побудові використовуються дані про виробничий потенціал підприємства, рентабельність його продукції, ефективність використання виробничих та фінансових ресурсів, склад та розміщення засобів і джерел їхнього формування та інші показники.

Показники рейтингової оцінки об'єднані в однорідні групи (табл. 13.1).

Таблиця 13.1. Система вихідних показників рейтингової оцінки підприємств

І група	ІІ група	ІІІ група	ІV група
Показники прибутковості господарської діяльності	Показники ефективності управління	Показники ділової активності	Показники ліквідності й фінансової стійкості
1. Загальна рентабельність підприємства (БП/А)	1. Чиста рентабельність продажу (ЧП/ВРзаг)	1. Віддача (оборотність) всіх активів	1. Коефіцієнт покриття
2. Чиста рентабельність підприємства (ЧП/А)	2. Рентабельність продажу продукції (ПРпрод /ВР прод)	2. Віддача (оборотність) основних фондів	2. Коефіцієнт швидкої ліквідності
3. Рентабельність власного капіталу (ЧП/ВК)	3. Рентабельність усіх продажів (ПРзаг /ВРзаг)	3. Оборотність оборотних активів	3. Індекс постійного активу (НОбА/ВК)
4. Загальна рентабельність виробничих фондів (БП/(ОФ+МОбЗ))	4. Балансова рентабельність продажу (БП/ВРзаг)	4. Оборотність запасів	4. Коефіцієнт автономії
		5. Оборотність дебіторської заборгованості	5. Забезпеченість запасів власними оборотними засобами
		6. Оборотність найбільш ліквідних активів
		7. Віддача (оборотність) власного капіталу

де БП - балансовий прибуток підприємства;

А -активи;

ЧП - чистий прибуток;

ВК - власний капітал;

ОФ - основні фонди;

МОбЗ - матеріальні оборотні засоби;

ВРзаг -виручка від загальної реалізації;

ВРпрод - виручка від реалізації продукції (робіт, послуг);

ПРзаг - прибуток від загальної реалізації;

ПРпрод - прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг);

НОбА - необоротні активи.

15.1.3 Матрична методика комплексної оцінки фінансового стану підприємства

Більш глибока та всебічна оцінка фінансового стану підприємства може бути проведена на основі матричних методів. При цьому вихідна інформація з фінансової звітності (ф. 1 та ф. 2) відображається у квадратній таблиці - матриці (табл. 13.2). Майно підприємства та джерела його покриття характеризуються даними балансу, наведеними у вигляді окремих статей чи розділів. Фінансові результати підприємства подані виручкою від реалізації продукції, валовим прибутком (збитками), прибутком (збитками) від операційної діяльності, прибутком (збитками) від звичайної діяльності до та після оподаткування та чистим прибутком.

Таблиця 13.2. Блоки комплексної оцінки фінансового стану підприємства

	Фінансові результати	Актив	Пасив
Фінансові результати	Взаємозв'язок фінансових результатів	Показники, оборотні прибутковості активів	Показники, оборотні віддачі джерел коштів
Актив	Прибутковість активів	Структура активів	Показники взаємозв'язку пасиви та активу
Пасив	Віддача джерел коштів	Взаємозв'язок активу і пасиву	Структура джерел коштів

Елементи матиці, що знаходяться на перехресті рядків та стовбців, є одиничними показниками фінансового стану підприємства, які мають специфічний фінансовий зміст. Деякі елементи матриці не мають економічного змісту через їхнє «механічне» формування.

Матриця вихідних фінансових показників симетрична відносно головної діагоналі - кожному показнику під головною діагоналлю відповідає оборотний йому над головною діагоналлю. Вибір прямого чи оборотного показника визначається їхньою економічною природою.

Ієрархічність системи показників фінансового стану підприємства предбачає отримання одиничних, блочних та комплексних оцінок.

Оцінку одиничних показників фінансового стану підприємства доцільно проводити не тільки в порівнянні з нормативними значеннями, але й відносно досягнутих у базовому періоді значень. При такому підході одиничні оцінки фінансового стану підприємства трансформуються у ланцюгові та базисні індекси і характеризують динаміку зміни показників.

У структурованому вигляді всі одиничні показники та їхні оцінки можна віднести до одного з наступним блоків: фінансових результатів, прибутковості активів, віддачі джерел коштів, якості балансу. В свою чергу, якість балансу характеризується показниками структури майна та джерел його формування і показниками взаємозв'язку між ними (див. табл. 13.2).

Комплексна оцінка фінансового стану підприємства здійснюється в три етапи:

- розрахунок елементів матриці звітного й базисного періодів;

- розрахунок одиничних оцінок фінансового стану підприємства;

- розрахунок блочних і комплексної оцінок фінансового стану підприємства.

Блочні оцінки визначаються як середньоарифметичні значення одиничних оцінок, включених в даний блок, комплексна оцінка - як середньоарифметична з блочних оцінок. Можуть використовуватися також середньогеометричні чи середньозважені величини.

Такий підхід до оцінки фінансового стану підприємства створює передумови для прогнозування тенденції його зміни.

15.2 Діагностика ймовірності банкрутства підприємства

Питання:

1. Методи діагностики кризових явищ на підприємстві.

2. Закордонні методики прогнозування банкрутства.

3. Вітчизняні методики діагностики банкрутства.

15.2.1 Методи діагностики кризових явищ на підприємстві

Діагностика кризи розвитку підприємства - це система ретроспективного, оперативного та перспективного цільового аналізу, спрямованого на виявлення ознак кризового стану підприємства, оцінки загрози його банкрутства та (або) подолання кризи.

Діагностика кризи є одним з необхідних етапів процесу антикризового управління, оскільки саме її результати дають змогу:

визначити ступінь розвитку кризи;

оцінити реальність та очікуваний час виникнення ситуації банкрутства;

обґрунтувати заходи її подолання;

оцінити можливості підприємства щодо подолання кризи;

прогнозування наслідків подальшого розвитку ситуації.

Розрізняють три основні напрямки прогнозування ймовірності банкрутства підприємства (рис. 13.1).

15.2.2 Закордонні методики прогнозування банкрутства

Важливе значення при прогнозуванні банкрутства відведено економіко-математичному моделюванню і методу експертних оцінок.

Найбільш широке застосування серед методів прогнозування банкрутства отримала багатофакторна модель Z-рахунок Альтмана, розроблена ним у 1968 році:

Z = 1,2Х₁ + 1,4Х₂ + 3,3Х₃ + 0,6 Х₄ + 1,0Х₅,

де Х₁ - власний оборотний капітал / загальна вартість активів;

Х₂ - нерозподілений прибуток / загальна вартість активів;

Х₃ - прибуток до виплати процентів / загальна вартість активів;

Х₄ - власний капітал (ринкова вартість) / поточні зобов`язання;

Х₅ - чиста виручка / загальна вартість активів.

Здобуті значення Z-рахунку інтерпретуються так:

Z<1,8 - ймовірність банкрутства дуже висока;

1,81 < Z < 2,7 - ймовірність банкрутства висока;

2,71 < Z < 2,9 - банкрутство можливе;

Z > 3 - ймовірність банкрутства дуже низька.

Українські підприємства можуть застосовувати тест, який запропоновано Е. Альтманом у 1983 році для підприємства, акції яких не котируються на біржі:

Z = 0,717Х₁ + 0,847Х₂ + 3,107Х₃ + 0,42 Х₄ + 0,995Х₅,

де Х₄ - балансова вартість власного капіталу / позиковий капітал.

Z < 1,23 - дуже висока ймовірність банкрутства у найближчі 2-3 роки;

Z > 1,23 - ймовірність банкрутства дуже низька.

Позитивні якості моделі Альтмана:

включає невелику кількість показників, що забезпечує низьку трудомісткість її використання при достатньо високій точності розрахунків;

передбачає інтегральну оцінку і дає можливість порівняння стану різних об`єктів;

доступність інформації для розрахунку всіх показників, яка міститься у фінансовій звітності;

можливість не тільки прогнозування банкрутства, але й оцінки зони ризику, в якій знаходиться підприємство.

НАПРЯМКИ ПРОГНОЗУВАННЯ ЙМОВІРНОСТІ БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВА		Оцінка та прогнозування показників задовільності структури балансу
		Коефіцієнт загальної ліквідності (? 2) Коефіцієнт забезпеченості поточних активів власним оборотним капіталом (>0,1) Коефіцієнт відновлення платоспроможності (>1) Коефіцієнт втрати платоспроможності (>1)
		Система формалізованих та неформалізованих методів
		Формалізовані методи: класичні методи аналізу фінансово-господарської діяльності; традиційні методи економічного аналізу; методи математичної статистики вивчення зв`язків; економетричні методи; методи економічної кібернетики та оптимального програмування; методи дослідження операцій та теорії прийняття рішень; Неформалізовані методи: ґрунтуються на описі аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв`язках та залежностях
		Розрахунок індексу кредитоспроможності
		Моделі західних аналітиків: Z-рахунок Е. Альтмана, Р. Ліса, Спрінгейта, Конана і Гольдера, Таффлера і Тішоу, показники У. Бівера, Фулмера, універсальна дискримінантна функція; Методи та моделі аналітиків пострадянського простору: R-модель (Іркутська державна економічна академія), метод рейтингової оцінки Р. Сайфуліна та Г. Кадикова

Рис. 13.1. Напрямки прогнозування ймовірності банкрутства

Застосування моделі Альтмана в практиці українських підприємств є проблематичним, тому що для її розробки використані статистичні дані іншої країни, з відмінною економічною ситуацією та методикою складання фінансової звітності.

Ідеї Альтмана були продовжені Спрінгейтом.

Z-рахунок Спрінгейта:

Z = 1,03A + 3,07B + 0,66C + 0,4D,

де А - робочий капітал / загальна вартість активів;

В - прибуток до сплати відсотків та процентів / загальна вартість активів;

С - прибуток до сплати податків / короткострокові зобов`язання;

D - обсяг продажу / загальна вартість активів.

Z нижче за 0,862 - підприємство - потенційний банкрут.

Точність прогнозування складає 92%.

Р. Ліс адаптував модель Альтмана для Великобританії.

Z-рахунок Ліса:

Z = 0,063A + 0,092B + 0,057C + 0,001D,

де А - оборотні активи / загальна вартість активів;

В - операційний прибуток / загальна вартість активів;

С - нерозподілений прибуток / загальна вартість активів;

D - власний капітал / позиковий капітал.

Z нижче за 0,037 - висока загроза банкрутства.

Модель Конана і Гольдера:

Z = 0,16К₁ - 0,22К₂ + 0,87 К₃ + 0,10К₄ - 0,24К₅,

де К₁ - (дебіторська заборгованість + грошові кошти та їх еквіваленти) / валюта балансу;

К₂ - постійний капітал / валюта балансу;

К₃ - фінансові витрати / виручка від реалізації;

К₄ - витрати на персонал / додана вартість;

К₅ - валовий прибиток / позиковий капітал.

Ймовірність банкрутства при цьому оцінюється за шкалою:

Значення Z	+0,210	+0,480	+0,002	-0,026	-0,068	-0,087	-0,107	-0,131	-0,164
Ймовірність	100	90	80	70	50	40	30	20	10

Модель Таффлера і Тішоу:

Z = 0,53A + 0,13B + 0,18C + 0,16D,

де А - операційний прибиток / короткострокові зобов`язання;

В - оборотні активи / загальна сума зобов`язань;

С - короткострокові зобов`язання / загальна вартість активів;

D - виручка від реалізації / загальна вартість активів.

Z < 0,2 - дуже висока ймовірність банкрутства;

Z = 0,25 - критичне значення;

Z > 0,3 - ймовірність банкрутства дуже низька.

Універсальна дискримінантна функція:

Z = 1,03Х₁ + 0,08Х₂ + 10Х₃ + 5 Х₄ + 0,3Х₅ + 0,1Х₆,

де Х₁ - cash-flow / зобов`язання;

Х₂ - валюта балансу / зобов`язання;

Х₃ - чистий прибуток / валюта балансу;

Х₄ - чистий прибуток / виручка від реалізації;

Х₅ - запаси / виручка від реалізації;

Х₆ - виручка від реалізації / валюта балансу.

Здобуті значення Z-показника інтерпретуються так:

Z<0 - підприємство є напівбанкрутом;

0 < Z < 1 - підприємству загрожує банкрутство, якщо не здійснити санаційні заходи;

1 < Z < 2 - фінансова стійкість підприємства порушена, але за умови переходу на антикризове управління банкрутство йому не загрожує;

Z > 2 - підприємство фінансово стійке, банкрутство не загрожує.

Система показників Уільяма Бівера наведела у табл. 13.3.

15.2.3 Вітчизняні методики діагностики банкрутства

Нормативні документи, що описують вітчизняні методики діагностики ймовірності банкрутства підприємств:

Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств і організацій, затверджена Наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств і організацій від 23.02.1998 р., №22 // Українська інвестиційна газета, 21.04.1998 р., №15. - С. 29-33.

Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану підприємств і організацій, затверджена наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 21.03.1997 р., №37 // Галицькі контракти. - 1997. - №40. - С. 40-55.

Методичні рекомендації проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 1996 р. №1403.

Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджені Накадом Міністерства Економіки України від 17 січня 2001 р. №10 // Бухгалтерия. - 2001. - №11. - С. 18-22.

Таблиця 13.3. Система показників Бівера

Показники	Алгоритм розрахунку	Рекомендовані значення
		Група І - стійкий фінансо-вий стан	Група ІІ - за 5 р. до банкрут-ства	Група ІІІ - за 1 р. до банкрут-ства
Коефіцієнт Бівера	ряд.(220+260) ф.№2 ряд.(430+480+620+630) ф. №1	0,4-0,45	0,17	-0,15
Коефіцієнт загальної ліквідності	ряд.(260+270 до 1 р.) ф. №1 ряд.(620+630 до 1 р.) ф. №1	?3,2	?2,0	?1,0
Рентабельність капіталу за чистим прибутком	[(ряд. 220 ф. №2) / / (ряд. 640 ф. №1)] * 100	6-8	4	-22
Коефіцієнт концентрації позикового капіталу	ряд.(430+480+620+630) ф. №1 ряд. 640 ф. №1	?0,37	?0,5	?0,8
Коефіцієнт покриття активів власним оборотним капіталом	ряд.(260+270 до 1 р. - - 620 - 630 до 1 р.) ф. №1 ряд. 280 ф. №1	0,4	?0,3	?0,06

Державний підхід до діагностики банкрутства представлений Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства №10, розроблених Вищим арбітражним судом України.

У відповідності з Методичними рекомендаціями встановлюється ступінь неплатоспроможності підприємства (три види) і момент відновлення платоспроможності.

Види неплатоспроможності:

поточна:

П_п = А₀₄₀ + А₀₄₅ + А₂₂₀ + А₂₃₀ + А₂₄₀ - П₆₂₀,

де

А₀₄₀, А₀₄₅, А₂₂₀, А₂₃₀, А₂₄₀ - відповідні рядки активу балансу;

П₆₂₀ - відповідний рядок пасиву балансу.

П_п > 0 - підприємство повністю платоспроможне;

П_п < 0 - поточна неплатоспроможність підприємства;

критична:

- коефіцієнт покриття:

К_п = Оборотні активи / Поточні зобов`язання;

- коефіцієнт забезпеченості власним капіталом:

К_з = (Власний капітал - Необоротні активи) / Оборотні активи;

К_п < 1,5, К_з < 0,1 та П_п < 0 на початок та кінець аналізованого періоду - підприємство неплатоспроможне;

для застосування санації необхідно, щоб один з коефіцієнтів (К_п або К_з) на кінець періоду перевищував нормативне значення або протягом періоду відбувалося їх зростання;

надкритична:

підприємство отримало збиток за результатами року та К_п < 1.

Відповідно до Методичних рекомендацій платоспроможність боржника вважається відновленою, якщо:

забезпечене позитивне значення поточної ліквідності;

коефіцієнт покриття перевищить нормативне значення при наявності тенденції до збільшення рентабельності.

У вітчизняній практиці фінансового аналізу використовуються також показники з Методичних положень по оцінці фінансового стану підприємства та встановлення незадовільної структури балансу, затверджені Розпорядженням Федерального управління про неспроможність (банкрутство) №31 від 12.08.1994, №56 від 12.09.1994, №67 від 11.10.1994 (Російська Федерація).

За Методичними положеннями РФ розраховуються наступні показники:

коефіцієнт покриття (оптимальне значення >2);

коефіцієнт забезпеченості власними оборотними активами (оптимальне значення >0,1);

коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності:

,

де Кпк - коефіцієнт покриття на кінець звітного періоду;

Кпп - коефіцієнт покриття на початок звітного періоду;

Вп - період відновлення (Вп = 6 місяців) або втрати (Вп = 3 місяці) платоспроможності;

Т - тривалість звітного періоду в місяцях.

Коефіцієнт відновлення платоспроможності обчислюють, коли один з коефіцієнтів (покриття або забезпеченості власними оборотними активами) менше оптимального значення.

Коефіцієнт втрати платоспроможності вираховують, якщо значення обох коефіцієнтів нижче за оптимальні.

Значення коефіцієнтів відновлення (втрати) платоспроможності:

більше 1 - підприємство має реальні шанси відновити (для коефіцієнта втрати - не втратити) свою платоспроможність;

менше 1 - у підприємства немає реальної можливості поновити (для коефіцієнта втрати - не втратити) свою платоспроможність.

Вчені Іркутської державної економічної академії розробили R-модель:

R = 8,38К₁ + К₂ + 0,054К₃ + 0,63К₄,

де К₁ - оборотний капітал / актив;

К₂ - чистий прибуток / власний капітал;

К₃ - виручка від реалізації / активи;

К₄ - чистий прибуток / інтегральні активи.

Ймовірність банкрутства визначається за допомогою табл. 13.4.

Таблиця 13.4. Оцінка ймовірності банкрутства за R-моделлю

Значення R	Ймовірність банкрутства, %
Менше 0	Максимальна (90-100)
0-0,18	Висока (60-80)
0,18-0,32	Середня (35-50)
0,32-0,42	Низька (15-20)
Більше 0,42	Мінімальна (до 10)

Р. С. Сайфулін та Г. Г. Кадиков запропонували використовувати для оцінки фінансового стану підприємства рейтингове число:

...