Організаційно-правове забезпечення функціонування окупаційної адміністрації Райхскомісаріату "Україна" (1941-1944 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний вищий навчальний заклад

«Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора історичних наук

07.00.01 - історія України

Організаційно-правове забезпечення функціонування окупаційної адміністрації Райхскомісаріату "Україна" (1941-1944 рр.)

Гончаренко Олексій Миколайович

Переяслав-Хмельницький 2011

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі історії та культури України ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Науковий консультант: доктор історичних наук, професор Лисенко Олександр Євгенович, Інститут історії України НАН України, завідувач відділу історії України періоду Другої світової війни.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Кучер Володимир Іванович, Державна наукова сільськогосподарська бібліотека Національної аграрної академії наук України, головний науковий співробітник; доктор історичних наук, професор Потильчак Олександр Валентинович, Інститут історичної освіти Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, завідувач кафедри джерелознавства та спеціальних історичних дисциплін; доктор історичних наук Вронська Тамара Василівна, Інститут дослідження проблем державної безпеки Служби безпеки України, головний науковий співробітник.

Захист відбудеться 23 вересня 2011 р. об 11 год. 00 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.053.01 у ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» за адресою: 08401, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Сухомлинського, 30, конференц-зал ім. В.О.Сухомлинського.

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» (08401, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Сухомлинського, 30).

Автореферат розіслано 22 серпня 2011 р. Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат історичних наук, доцент О.Ф. Глоба

1. Загальна характеристика роботи

гітлерівський райхскомісаріат окупаційний адміністрація

Актуальність теми. Події, пов'язані з Другою світовою війною та періодом гітлерівської окупації України, стали тим часом, коли вирішувалася доля нашого народу. Опинившись у центрі світового глобального конфлікту, українське суспільство впродовж більш як двох років залишалось об'єктом нещадної колоніальної експлуатації з боку Третього Райху, котра передбачала ліквідацію будь-яких ознак державності, руйнування усталених форм соціального життя, винищення окремих етнічних та соціальних категорій населення, хижацьке використання ресурсів окупованої країни для ведення війни та підготовку “життєвого простору” для німецького народу.

Окупація країни позбавила український народ права на творення власних державницьких структур. Натомість на місці колишньої УРСР постали чотири окупаційні зони: Райхскомісаріат “Україна” (далі - РКУ), дистрикт “Галичина” як складова частина Генерал-губернаторства, зона відповідальності військової адміністрації та губернаторство “Трансністрія”, що перебувало в управлінні Румунії. Найбільшою окупаційною адміністративно-територіальною одиницею став РКУ, яким управляла німецька цивільна адміністрація. Саме на його теренах окупаційний режим набув своїх найбрутальніших форм.

Модель облаштування захоплених Третім Райхом земель обумовлювалася геостратегічними амбіціями нацистської верхівки загалом та її прагматичними планами щодо України зокрема. Незважаючи на певні протиріччя в поглядах на “українське питання”, які існували серед керівництва Райху, доля українських земель та місцевого населення була визначена чітко: їх чекали німецька колонізація, фізична ліквідація визначених нацистами расових і політичних ворогів та деінтелектуалізація. У поєднанні з іншими засобами вони мали перетворити Україну на невичерпний резервуар сировини, енергоресурсів, продуктів харчування та робочої сили.

Саме виконанню цих завдань підпорядковувалися механізми і технології окупаційної політики. Система управління захопленими територіями характеризувалася наявністю значної кількості окупаційних владних структур із різною (часто дублюючою) компетенцією. Після переходу влади до цивільної адміністрації управлінські функції на місцях виконували допоміжні органи, до роботи в яких залучалося автохтонне населення.

Розмежування повноважень, встановлення субординації, узгодження дій між різними інституціями вимагало створення відповідної нормативно-правової бази, яка, до того ж, залежно від ситуації постійно корегувалася й доповнювалася політичними вказівками, директивами й інструкціями з Берліна. Уся ця сукупність регулятивних імпульсів донині вивчена недостатньо і потребує спеціальних пошукових зусиль.

Отже, проблема функціонування гітлерівського окупаційного режиму в Україні є дійсно актуальною і потребує проведення відповідного наукового дослідження на предмет виявлення особливостей формотворення німецької управлінської системи, її нормативно-правового забезпечення, впливу нової адміністрації на всі сфери функціонування підокупаційного соціуму.

Незважаючи на значну кількість наукових публікацій із проблем гітлерівського окупаційного режиму на теренах РКУ, недостатньо вивченим залишається комплекс проблем, пов'язаних із функціонуванням німецьких та місцевих владних інституцій, поліційних органів, особливостями стосунків між владою та місцевим соціумом. Вимагають уточнення форми і методи, етапи і терміни функціонування окупаційних владних інституцій, їхня організаційна будова, службові стосунки в ієрархії органів німецької адміністрації та місцевих допоміжних управлінських структур. Практично не з'ясованим залишається правовий статус місцевого населення окупованих територій.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в рамках планових тем кафедри історії та культури України ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди” “Соціально-політичне життя України ХХ ст.” (протокол № 5 від 13 грудня 2004 р.), “Людинознавча історія як ключовий дидактичний фактор сучасної історичної освіти у ВНЗ” (№011U002942), а також відділу історії України періоду Другої світової війни Інституту історії України НАН України на 2007 - 2009 рр.: “Україна в період німецько-румунської окупації 1941 - 1944 рр.: соціально-економічний і антропологічний вимір” (№ 0107U000237).

Метою дисертаційного дослідження є з'ясування сутності та особливостей гітлерівського окупаційного режиму, встановленого на теренах РКУ, на різних етапах його функціонування.

Її досягнення передбачає реалізацію таких завдань:

- визначити ступінь вивчення проблеми в науковій історичній літературі;

- здійснити огляд джерел з означеної теми, обрати методологічні орієнтири й адекватний науковий інструментарій дослідження;

- проаналізувати погляди керівників Третього Райху на реалізацію “українського питання”;

- з'ясувати підходи та принципи керівництва Райхсміністерства східних окупованих територій та РКУ щодо налагодження діяльності німецьких та місцевих органів управління;

- окреслити організаційну структуру німецьких органів влади, котрі перебували в підпорядкуванні як військової, так і цивільної адміністрації РКУ;

- схарактеризувати нормативно-правову базу, на основі якої здійснювалось управління окупованими територіями;

- простежити причини та конкретні прояви деструктивних явищ в управлінсько-розпорядчій практиці органів цивільної адміністрації РКУ;

- встановити субординацію, службову компетенцію органів місцевого управління та судових установ РКУ;

- визначити економіко-правові форми організації виробництва, що здійснювалися з боку адміністрації РКУ;

- розкрити особливості організації поліційного апарату окупованих територій у військовій зоні та в РКУ;

- проаналізувати правовий статус місцевого населення у сфері адміністративного, кримінального, сімейного, цивільного та соціального законодавства.

Об'єктом дослідження виступає окупаційна політика нацистів в Україні.

Предметом дослідження є теоретико-ідеологічне підґрунтя, структурне оформлення окупаційного режиму, організаційно-правове забезпечення діяльності військової та цивільної адміністрації РКУ; нормативне врегулювання всіх сфер суспільного, економічного, соціального і освітнього життя.

Хронологічні межі дослідження узгоджуються із загальноприйнятою у вітчизняній історіографії періодизацією Другої світової війни та окупації України і зумовлені предметом дослідження. Вони окреслені періодом перебування зазначеної території у складі військової зони окупації та після відповідної процедури її передачі - у складі РКУ, тобто 1941 - 1944 рр.

Географічні рамки дослідження охоплюють територію сучасних Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Житомирської, Запорізької, Київської, Кіровоградської, Миколаївської, Полтавської, Рівненської, Херсонської та Черкаської областей України, яка входила до складу РКУ.

Наукова новизна одержаних результатів окреслюється такими положеннями:

- уперше в історіографії в дослідженні здійснено спробу комплексного аналізу реалізації окупаційної політики, яка проводилася військовою та цивільною адміністрацією РКУ у всіх сферах життя суспільства;

- обрані методологічні підходи дали можливість трактувати досліджувані події крізь призму перманентного конфлікту між німецькою владою та українським суспільством у різноманітних його проявах упродовж усіх без винятку хронологічних періодів;

- вивчення проблем організаційно-правового забезпечення функціонування адміністрації РКУ дало змогу вдосконалити підходи до визначення ефективності роботи німецького управлінського апарату, зокрема, визначити чинники політичної кризи гітлерівського окупаційного режиму;

- на підставі всебічного аналізу правового поля, у якому діяла окупаційна адміністрація, набула подальшого розвитку низка теоретичних положень, що інтерпретують гітлерівську окупаційну політику як систему комплексних заходів адміністрації РКУ у сфері активної експлуатації потенціалу захопленої території, виключно силового, репресивно-карального врегулювання стосунків із місцевим суспільством, виразно закріплену в нормативних приписах.

Практичне значення одержаних результатів дослідження зумовлене його комплексним характером і відповідністю сучасним потребам суспільно-політичного розвитку України. Уведений до наукового обігу новий масив оригінальних архівних документів, теоретичні міркування можуть бути використані при написанні узагальнюючих наукових праць, підручників, довідкових та енциклопедичних видань, розробці спецкурсів із воєнної історії, а також у музейній практиці.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, у якій викладено авторські ідеї, концепції та особисті підходи, реалізовані під час розробки основних положень дослідження.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження оприлюднено на 16 наукових конференціях: Міжнародній науковій конференції “Усна історія в сучасних соціально-гуманітарних студіях: теорія і практика досліджень” (Харків, 2006 р.); ІІІ Міжнародній науковій конференції “Знаки питання в історії України: парадигми соціальної історії” (Ніжин, 2007 р.); Всеукраїнській науковій конференції “Роман Шухевич в українському національно-визвольному русі ХХ століття” (Івано-Франківськ, 2007 р.); ІІІ Міжнародній науковій конференції “Українська діаспора: історичні пошуки, еміграційні явища, культурно-мистецькі набутки, функціонування наукових установ” (Ніжин, 2007 р.); Міжнародній науковій конференції “Голодомор 1932-33 рр. в Україні як геноцид українського народу. Розсекречена пам'ять” (Мюнхен, 2008 р.); П'ятій міжнародній українсько-канадській науковій конференції “Українство у світі: Україна є там, де живуть українці” (Чернігів, 2009 р.); П'ятій конференції молодих учених та спеціалістів (З нагоди 125-річчя створення Полтавського інституту агропромислового виробництва ім. М.І.Вавилова УААН) (Київ, 2009 р.); Міжнародній науковій конференції “Україна у Другій світовій війні: джерела та інтерпретації до 65-річчя Великої Перемоги)” (Київ, 2010 р.); Всеукраїнській науковій конференції “Історія повсякденності: теорія та практика” (Переяслав-Хмельницький, 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференція молодих учених, присвяченій 65-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні (Київ, 2010 р.); Міжнародній науковій конференції “Україна - геополітичний фактор Другої світової війни (до 65-ї річниці завершення Другої світової війни)” (Черкаси, 2010 р.); Всеукраїнській науковій конференції “Друга світова війна в історичному вимірі” (Житомир, 2011 р.); IV Міжнародній науковій конференції молодих учених, присвяченій 20-річчю Незалежності України (Київ, 2011 р.); VIІ Міжнародній науковій конференції “Знаки питання в історії України: парадигми соціальної історії” (Ніжин, 2011 р.).

Публікації. Основні положення й висновки дослідження викладено в 1 індивідуальній монографії, 2 розділах у колективних монографіях, 47 статтях у фахових виданнях ВАК України та 20 публікаціях в інших наукових виданнях.

Структура дисертації обумовлена метою і завданнями проекту, логікою викладу його основних положень. Дисертація складається зі вступу, восьми розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури (611 позицій). Загальний обсяг дисертації - 399 с., повний обсяг - 498 с.

2. Основний зміст

У вступі обґрунтовується актуальність дисертації, формулюються мета, завдання, об'єкт і предмет дослідження, характеризується новизна праці, розкривається її зв'язок із науковими програмами та практичне значення.

Перший розділ “Історіографія, джерельна база та методологія дослідження” містить огляд джерельної бази наукового пошуку, методологічних підходів автора, методичного інструментарію, а також наукової літератури.

У підрозділі 1.1 “Стан наукового опрацювання теми” виокремлюються етапи історіографії проблеми окупаційного режиму загалом та його організаційно-правового забезпечення зокрема. При цьому вирізняються її радянський, пострадянський (сучасний) та зарубіжний сегменти. Радянський етап історіографії Великої Вітчизняної війни 1941 - 1945 рр. поділяється на два періоди: перший - доба воєнного та першого повоєнного десятиріччя, другий - кінець 50-х - середина 80-х рр. ХХ ст.

З перших днів військово-політичного конфлікту між Німеччиною та СРСР почала формуватися героїко-канонічна концепція війни. У ній домінували публікації з виразними воєнно-патріотичними рисами й тенденціями, тому в літературі воєнного періоду тематика окупаційного режиму займала доволі незначне місце, поступившись військовим подіям, критиці німецького мілітаризму Третього Райху. Водночас у цей період з'являються наукові розвідки з проблем окупаційного режиму. Сутність та характер “нового порядку” в Україні, становище місцевого населення, його нещадна економічна експлуатація - таку тематичну палітру реконструйованої окупаційної реальності запропонували суспільству радянські історики О.Глухий, К.Дубина, Л.Новиченко, П.Сліпчук, З.Шульга, К.Гуров, С.Галаджиєв, О.Леонтьєв.

Першим узагальнюючим виданням із цієї теми стала книга Й.Сталіна “О Великой Отечественной войне Советского Союза”. Написана в героїко-монументальному стилі, наскрізь пронизана бравурним тоном, фактами перемог над німецькими військами, вона запрограмувала концептуальне спрямування радянської історіографії. Особливо виразно ці конструкції та методологічні підходи виявились у працях І.Мінца, І.Анісімова та Г.Кузьміна.

Українські історики в період 1945 - 1950 рр. також вивчали окупаційну проблематику. У рамках Комісії з історії Великої Вітчизняної війни в Україні АН УРСР було започатковано напрям досліджень під назвою “Німецько-фашистський окупаційний режим на території УРСР (1941 - 1944)”.

Таким чином, у перші післявоєнні роки було закладено підвалини для формування специфічної, суціль ідеологізованої версії війни, окупаційний сегмент якої ґрунтувався на таких конструкціях: а) політичний та соціальний устрій СРСР мав бути знищений, а територія країни підлягала колонізації; б) дії керівництва Третього Райху мали ознаки геноциду; в) у роботі окупаційних органів влади брали участь “вороги народу” та представники колишніх “експлуататорських класів”; г) окупація передбачала економічне пограбування та експлуатацію населення країни, позбавлення народу прав і свобод.

Певні зміни у вивченні окупаційного режиму відбулися в 60 - 80 рр. ХХ ст., хоча багато сторінок минулого так і залишилися не розкритими. М.І.Супруненко в узагальнюючій праці “Україна у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу (1941 - 1945)” стисло схарактеризував гітлерівський окупаційний режим, адміністративно-територіальне облаштування ним загарбаних територій, злочинні дії німецької адміністрації.

У фундаментальному 12-томному виданні “Історія Другої світової війни. 1939 - 1945” поміж інших проблем розглядалась і окупаційна політика гітлерівців та створений ними апарат управління. Але структура окупаційних органів влади була окреслена досить схематично, без заглиблення в їх організаційну структуру, службову компетенцію німецьких управлінців тощо.

У 60-х рр. ХХ ст. було видано ще кілька узагальнюючих монографій, серед яких варто відзначити 6-томну “Історію Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу 1941 - 1945”. Більш розгорнуті порівняно з іншими виданнями характеристики окупаційного режиму та плани гітлерівського керівництва щодо поведінки на захоплених територіях містяться в кількох томах монографії. Автори розглядають принципи та підходи керівництва Райху до організації окупаційного апарату влади. “Новий порядок” називався “військово-каторжним”, із відновленням елементів буржуазно-поміщицької системи.

У 60-х рр. ХХ ст. з'явилася низка монографій, у яких висвітлювалося соціально-економічне становище українського селянства в період окупації. Серед них слід згадати працю С. Лаути “Колгоспне селянство України в роки Великої Вітчизняної війни”. Автор схарактеризув грабіжницьку політику окупаційної адміністрації щодо сільського населення, проаналізував питання господарської діяльності окупантів та запровадженої системи оподаткування.

Дещо повнішою у фактологічному плані є праця Ю.В.Арутюняна “Радянське селянство в роки Великої Вітчизняної війни”, у якій автор визначив форми і методи, що застосовувались окупаційною адміністрацією у сфері сільського господарства, зокрема збереження колективних форм господарювання.

Одним із видань, матеріали якого вирізнялися концептуальними оцінками окупаційного режиму, стала збірка доповідей на Міжнародній конференції з історії руху Опору (м. Карлові Вари, Чехословаччина, вересень 1963 р.) під назвою “Німецько-фащистський окупаційний режим (1941 - 1944)”. У виданні в загальних рисах схарактеризовано організаційну структуру органів управління РКУ, розглянуто кризу нацистського окупаційного режиму.

Певні підсумки радянської історіографії 60 - 70-х рр. ХХ ст. відображено в академічних виданнях, присвячених гітлерівській окупації СРСР та боротьбі народу проти зовнішніх агресорів. При цьому висвітлення діяльності окупаційної адміністрації залишилося на попередньому рівні.

Серед масиву літератури, присвяченої гітлерівському окупаційному режиму, вигідно вирізняються напрацювання М.В.Коваля, В.І.Кучера та В.С.Коваля. Роботи вчених стали вагомим досягненням історичної науки.

Так, М.В.Коваль у праці “Боротьба населення України проти фашистського рабства” досить ретельно реконструював форми і методи, які застосовувалися гітлерівцями в процесі практичної реалізації завдань щодо експлуатації ресурсів України, схарактеризував систему каторжної праці. Розглядаючи рух Опору, що розгорнувся на окупованій території, В.С.Коваль у роботі “Подвиг народний. Україна у Великій Вітчизняній війні” зупинився на характеристиці гітлерівського окупаційного режиму, виділяючи цю проблему в окремий розділ монографії. Автори монографії “Народна війна в тилу фашистських окупантів на Україні” приділили певну увагу політичному й соціально-економічному становищу населення, інтерпретували окупаційний режим як знаряддя злочинних планів гітлерівців. У праці характеризується процес організації німецького апарату влади, “окупаційне законодавство” та судочинство.

Діяльність окупаційної адміністрації у сфері врегулювання соціально-економічних відносин розкрита у праці М.М.Загорулька та А.Ф.Юденкова “Крах плану “Ольденбург”. Саме в ній знайшлося місце для аналізу функціонування окупаційної влади в соціальній та економічній сферах.

Розкриттю механізмів знищення мільйонів радянських громадян та військовополонених, ідеологічній основі каральних заходів присвятила свою монографію “Фашистський геноцид на Україні (1941 - 1944)” Т.Першина. Дослідниця наповнила змістом поняття “геноцид” через конкретизацію масових убивств людей, схарактеризувала нормативну базу, на основі якої проводилися репресивно-каральні дії окупаційної адміністрації.

Таким чином, із кінця 50-х до середини 80-х рр. ХХ ст. тривав другий історіографічний етап вивчення проблем функціонування окупаційної адміністрації РКУ. Підставою для такої періодизації цього історіографічного сегмента стала відсутність серйозних змін, у першу чергу - у царині методологічних пошуків радянських істориків.

Лише наприкінці 80-х - на початку 90-х рр. ХХ ст. у радянській історіографії почали формуватися нові концептуальні підходи до вивчення окупаційної доби. Перші паростки переосмислення історії війни та окупації формувалися в контексті горбачовської “перебудови”. Непростий шлях до нових поглядів та оцінок пролягав через численні дискусії, спричинені публікаціями в засобах масової інформації. У науковому просторі почала з'являтися “діаспорна” література. Усі ці чинники в поєднанні з ослабленням партійного монополізму поступово призводили до появи нових тенденцій в інтерпретації воєнної доби.

Помітний вплив на процес становлення нової концепції війни та окупації, формування україноцентричного підходу здійснили праці М.В.Коваля “Україна у Другій світовій і Великій Вітчизняній війнах (1939 - 1945). Спроба концептуального бачення” та “Україна: 1939 - 1945: Маловідомі і непрочитані сторінки історії”. Не завжди послідовні й довершені погляди одного із провідних вітчизняних фахівців на події воєнної доби заклали підвалини нової дослідницької парадигми.

З початку 90-х рр. ХХ ст. у поле зору дослідників нарешті почали потрапляти проблеми, які ніколи не розглядалися радянською історіографією. У працях нового історіографічного періоду створення та функціонування німецької управлінської системи на теренах РКУ та правового становища місцевого населення починають розглядатися як спеціальний предмет, а також вивчаються в контексті інших досліджень.

Розгорнута характеристика німецького окупаційного режиму в Україні подана В.Кучером у одному з розділів 6-томної монографії “Політична історія України ХХ ст.”. У монографії В.Кучера та О.Потильчака “Україна 1941 - 1944: трагедія народу за фасадом Священної війни” розглянуто апарат влади як інструментарій окупаційної політики.