Організаційно-правове забезпечення функціонування окупаційної адміністрації Райхскомісаріату "Україна" (1941-1944 рр.)

О.Лисенко в розділі “Система управління окупованими територіями України (1941 - 1944 рр.)” колективної монографії “Історія державної служби України” подає систему адміністративно-територіального облаштування РКУ, характеризує структуру органів управління. Основні результати напрацювань О.Лисенка, Т.Першиної й автора реферованої дисертації викладені в розділі “Система управління окупованими територіями” праці “Історія Другої світової війни: погляд з ХХІ століття”.

На якісно новому теоретико-методологічному рівні інтерпретуються питання нормативного супроводу репресивно-каральних заходів окупаційних органів. Серед праць цього тематичного напряму назвемо розділ “Друга світова війна як новий вимір терору та тероризму” колективної праці “Політичний терор і тероризм в Україні”, який належить О.Лисенку та Т.Вронській. У монографіях А.Чайковського “Невідома війна: (Партизанський рух в Україні 1941 - 1944 рр. мовою документів, очима історика)”, А.Кентія та В.Лозицького “Війна без пощади і милосердя: Партизанський фронт у тилу Вермахту в Україні (1941 - 1944)” розглядаються організаційні засади ведення поліційних протипартизанських дій з боку окупаційної влади.

У монографії В.Орлянського й О.Тадеєва “Місцеві органи управління в період німецької окупації на Запоріжжі (1941-1943 рр.)” розкриваються основні напрями функціонування місцевих органів влади, які, як вважають автори роботи, мали статус самоврядних адміністративних одиниць.

У монографії “Економічна експансія третього рейху в Україні” І.Вєтров визначає заходи гітлерівського керівництва в аспекті налагодження економічного життя в Україні, умови праці, форми експлуатації трудових ресурсів.

Політику окупаційних структур щодо неповнолітніх громадян України, а також організаційні форми функціонування освітніх установ охарактеризував Г.Голиш у монографії “У вирі війни. Становище неповнолітніх громадян України в 1941 - 1945 рр.”.

Перспективний напрям сучасних досліджень становлять розвідки із соціально-економічної політики окупаційної адміністрації у сфері сільського господарства, який розробляється О.Перехрестом.

У праці К.Курилишина “Українське життя в умовах німецької окупації (1939 - 1944 рр.): за матеріалами україномовної легальної преси” здійснено спробу системного аналізу становища місцевого населення України та окупаційної політики німецької адміністрації.

Регіональним аспектам примусової праці “остарбайтерів” присвячена монографія С.Д.Гальчака “Східні робітники з Поділля у Третьому рейху: депортація, нацистська каторга, опір поневолювачам”.

В.Ревегук висвітлює регіональні особливості нацистського окупаційного режиму, запровадженого на теренах Полтавщини. Результатом досліджень стала монографія “Полтавщина в роки Другої світової війни (1939 - 1945)”.

Свідченням зростаючого інтересу до проблем окупаційного минулого стала поява цілої низки кандидатських дисертаційних досліджень. П.Рекотов проаналізував німецьку управлінську систему, створену на теренах України, зміст і наслідки її функціонування для українського суспільства. О.Потильчак простежив шляхи та засоби експлуатації трудових ресурсів України, місце і роль окупаційних органів влади в реалізації планів гітлерівців. М.Михайлюк присвятила своє дослідження аналізу засобів гітлерівського агітаційно-пропагандистського впливу на українське суспільство. І.Спудка розглянула окупаційну політику в соціокультурній сфері. У центрі уваги І.Перехрест перебували основні напрями діяльності адміністрації РКУ в медико-санітарній сфері. Організаційні форми воєнізованих поліційних формувань, створених на теренах РКУ, вивчав І.Дерейко. І.Іваньков проаналізував діяльність управлінських структур, які відповідали за реалізацію планів німецької колонізації на окупованих територіях України. Соціальні та правові виміри повсякдення українського села періоду окупації вивчав Т.Нагайко. Н.Глушенок відтворила основні етапи аграрних перетворень в українському селі. В.Удовик встановив особливості окупаційного режиму на теренах генеральної округи “Київ”. Т.Пастушенко висвітлила процес використання примусової праці “остарбайтерів” із Київщини. В.Гінда розглянув стан освіти в роки окупації на прикладі генеральної округи “Житомир”. Проблеми функціонування Київської міської управи в контексті соціальних аспектів життя місцевого населення перебували в центрі уваги Т.Заболотної.

Отже, у сучасній історичній науці окреслилася стійка зацікавленість функціонуванням нацистського окупаційного режиму в Україні. Ця проблема вже перетворилася на самостійний напрям наукового пошуку.

Під особливим кутом зору розглядав нацистську окупацію України представник української наукової діаспори В.Косик. Висвітлюючи наміри Німеччини в особі А.Гітлера щодо майбутнього політичного устрою України в монографії “Україна і Німеччина у Другій світовій війні”, дослідник довів відсутність планів створення української державності в будь-якій формі, оскільки для реалізації своїх амбітних намірів Німеччині були потрібні не суверенні держави, а лише промислово-сировинні ресурси.

Про особливості організації окупаційного управлінського апарату на захоплених територіях України йдеться у праці “Україна: історія” іншого відомого вченого діаспори - О.Субтельного. Він звертає увагу на позицію А.Розенберга, який припускав можливість створення українцями власної держави, що мала перебувати під опікою Німеччини.

Концептуальною за своєю основою є книга російського дослідника М.Семиряги “Колабораціонізм. Природа, типологія і прояви в роки Другої світової війни”. У праці знайшлося місце для аналізу планів керівництва Райху щодо України, розчленування її території.

В.Ковальов предметом свого наукового пошуку також обрав тему колаборації. У книзі “Нацистська окупація і колабораціонізм у Росії” розглядаються окремі аспекти функціонування окупаційних органів влади, вказуються причини співпраці радянських громадян з окупантами.

У праці “Спецслужби Третього Райху” С.Чуєва аналізується функціонування німецьких та місцевих поліційних формувань на окупованих територіях, розглядається їх структура та службові повноваження.

Здійснюючи огляд зарубіжної історіографії, слід зазначити, що вона пройшла власний шлях в інтерпретації подій окупаційного минулого. Зарубіжні дослідники аналізували окупаційний режим з інших, менш ідеологізованих позицій, які фактично заперечували офіційну радянську концепцію війни. Так, монографія А.Далліна “Німецьке правління в Росії” не лише справила визначальний вплив на тогочасну зарубіжну історіографію, а й продовжує впливати на сучасні концепції, які формуються в середовищі українських науковців. Провідною тезою в запропонованій дослідником реконструкції окупаційного режиму стала непослідовність та непродуманість заходів влади у всіх сферах життєдіяльності суспільства.

В.Краль у праці “Злочин проти Європи” характеризує хижацьку сутність окупаційного режиму, створеного відповідно до установок вищого керівництва Третього Райху. Участі німецької армії в реалізації злочинної окупаційної політики Райху присвячене фундаментальне дослідження німецького історика Н.Мюллера “Вермахт та окупація”. У.Ширер у двотомнику “Злет і падіння Третього Райху” проаналізував плани нацистів щодо розподілу захопленої радянської території, простежив елементи заздалегідь спланованого проти народів СРСР терору, заходи окупаційної адміністрації з організації економічної експлуатації ресурсів окупованої країни. Умовам життя цивільного населення в окупованій Україні присвячене дослідження К.Беркхофа “Життя та смерть на Україні в роки нацистського правління”. Автор праці прагне простежити за стосунками між окупаційною владою і місцевим суспільством, показує низку управлінських заходів адміністрації РКУ в репресивній сфері.

Функціонування закладів освіти на теренах РКУ розглядає німецька дослідниця Б.Єржабкова. Автор монографії “Шкільна справа та шкільна політика в рейхскомісаріаті “Україна” (1941 - 1944) у світлі німецьких документів”, не лише розглядає “освітянську тематику”, а й приділяє значну увагу німецькій окупаційній політиці щодо України.

У монографії В.Лауер “Творення нацистської імперії та Голокост в Україні” розглядаються заходи окупаційної адміністрації, покладені в основу Голокосту. Аналізуючи проблему, дослідниця зупиняється на характеристиці управлінської системи як військової, так і цивільної адміністрації.

Отже, історіографічний огляд дає підстави стверджувати, що іманентною рисою радянської історичної науки слід вважати героїко-канонічну версію війни, у якій функціонування гітлерівського окупаційного режиму здебільшого посідало опосередковане іншим предметом досліджень місце.

Продуктивними зусиллями у вивченні цієї теми відзначається західна історична наука, представники якої створили концепцію “втрачених можливостей”, відповідно до якої невдачі гітлерівського окупаційного режиму пояснювалися недолугою та непродуманою політикою керівників Третього Райху щодо України, спричиненою нацистською ідеологією з її расизмом і трактуванням ненімецьких етносів як “недолюдей”.

Водночас проведений аналіз змістової частини напрацювань вітчизняної та зарубіжної історіографії дозволяє констатувати відсутність комплексних досліджень організаційно-правового та нормативного забезпечення функціонування окупаційної адміністрації РКУ і правового становища всіх категорій місцевого населення. У відомих на сьогодні працях лише частково розглянуто адміністративно-територіальний устрій РКУ та військової зони окупації, заходи в окремих сферах соціально-економічного життя підокупаційного суспільства. Детального вивчення потребує управлінська система всіх рівнів, створених на теренах РКУ, механізми службової взаємодії між органами та установами окупаційної адміністрації, повноваження, надані їм для виконання поставлених завдань, правовий статус місцевого населення окупованих територій.

Підрозділ 1.2 “Джерельна база дослідження” присвячено характеристиці емпіричної основи праці. Основний масив інформації, залученої до написання роботи, становили архівні матеріали з фондів Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України (далі - ЦДАВОУ), Центрального державного архіву громадських об'єднань України (ЦДАГОУ), Галузевого державного архіву Служби безпеки України (ГДА СБУ) та обласних державних архівів, Державного архіву Вінницької області (ДАВО), Державного архіву Волинської області, Державного архіву Дніпропетровської області (ДАДО), Державного архіву Житомирської області (ДАЖО), Державного архіву Запорізької області (ДАЗО), Державного архіву Київської області (ДАКО), Державного архіву Кіровоградської області, Державного архіву Миколаївської області (ДАМО), Державного архіву Полтавської області (ДАПО), Державного архіву Рівненської області (ДАРО), Державного архіву Херсонської області (ДАХО), Державного архіву Черкаської області (ДАЧО).

З метою з'ясування принципів організаційно-правового забезпечення діяльності органів управління РКУ та генеральних комісаріатів, підходів нацистського керівництва до побудови організаційної структури органів управління РКУ, їх службової компетенції, стосунків із вищими органами влади Третього Райху та підлеглими інстанціями було опрацьовано документи центральних німецьких владних інституцій РКУ. Найбільша їх кількість зберігається у фондах: 3206 “Райхскомісаріат “Україна”; КМФ-8 “Колекція мікрофотокопій документів німецько-фашистської окупаційної адміністрації і командування Вермахту, що діяли на тимчасово окупованих східних територіях”; 2077 “Генерал-комісар Волині і Поділля” у ЦДАВОУ.

Документи центральних німецьких органів влади, поза сумнівом, є одним із найцінніших, інформаційно насичених оригінальних джерельних масивів. Вони є системними, дозволяють скласти чіткі й конкретні уявлення про характер і спрямування гітлерівського окупаційного режиму. Інформація, що міститься в документах центральних відділів РКУ, дає можливість проаналізувати їх діяльність за інституційними та правовими ознаками.

Певну роль у реалізації завдань дослідження відігравали документи, що перебувають на зберіганні у фондах ЦДАГОУ. Насамперед це фонд 1 “Центральний комітет Комуністичної партії України” та фонд 57 “Колекція документів з історії Комуністичної партії України”. Більшість документів фонду 1 становлять доповідні записки партійних органів про становище на окупованій території, розпорядження окупаційних органів влади, що дозволяють розкрити методи та механізми функціонування її установ.

Значну частину документів виявлено в обласних архівах України. Здебільшого це фонди, створені з документів генеральних комісаріатів, штадткомісаріатів та гебітскомісаріатів. Ознайомлення із цим масивом дало змогу наповнити конкретними фактами теоретичні положення, реконструювати організаційну структуру та службову компетенцію окупаційної адміністрації, взаємодію з органами місцевого управління та поліційними формуваннями, висвітлити практично всі напрями окупаційної політики.

У Державному архіві Волинської області фонд Р-2 “Луцький окружний комісаріат” сформований із документів як цивільних, так і військових органів влади. У них викладено заходи військової та цивільної адміністрації щодо налагодження місцевої управлінської системи.

Накази, постанови німецьких органів влади та Дніпропетровської міської управи, які врегульовували повсякденне життя окупованого міста, виявлено у фонді Р-2567 “Дніпропетровський штадткомісар, м. Дніпропетровськ”, Р-2281 “Генеральний комісаріат м. Дніпропетровськ”.

У дослідженні використані документи фонду Р-2499 “Лохвицький гебітскомісаріат” (ДАПО), на основі яких з'ясовувалися такі аспекти теми: особливості застосування трудового законодавства для громадян окупованих областей та німецьких службовців; трудові правовідносини осіб, які перебували на службі в установах гебітскомісаріатів; конкретні заходи у фінансово-економічній, податковій та побутовій сферах; покарання тих, хто відмовлявся виконувати розпорядження гебітскомісара щодо трудової повинності.

Використання справ фонду Р-1824 “Херсонський окружний комісар (гебітскомісар)” сприяло встановленню особливостей кадрового забезпечення німецьких органів влади, порядку відновлення роботи поштової служби, засобів зв'язку, кур'єрської служби, участі служб генерального комісаріату в боротьбі з партизанським рухом, вимог щодо правил поведінки з місцевим населенням різних національностей, організації порядку службового діловодства.

Внутрішньоорганізаційна структура гебітскомісаріатів, кількісні параметри особового складу визначалися за документами фонду Р-2494 “Кіровоградський гебітскомісаріат” відповідного обласного архіву.

Організаційні підходи німецької окупаційної адміністрації до побудови місцевих судових органів, вимоги до осіб, які займали відповідні посади в юридичних службах, організація службового діловодства в канцелярії гебітскомісаріату віддзеркалюються в документах фонду Р-1152 “Житомирський гебітскомісаріат” (ДАЖО).

Особливості фіскальної політики військових комендатур, порядок сплати податків та зборів, організації посівних робіт вивчалися на за допомогою матеріалів фонду Р-2293 “Місцева комендатура № 794” (ДАДО).

За документами фонду Р-1433 “Запорізька міська управа” (ДАЗО) аналізувалися організаційно-розпорядчі документи польової комендатури № 679, що дислокувалася на цій території. Із фонду Р-1435 “Запорізький штадткомісаріат” використовувалися нормативні документи фельдкомендатури та ортскомендатур за 1942 р.

Накази й розпорядження, які містяться у фонді Р-1432 “Місцева комендатура, м. Миколаїв” (ДАМО), ілюструють окупаційну політику військових установ з 1941 р. до 1943 р.

З-поміж документів фонду Р-2281 ”Генеральний комісаріат м. Дніпропетровськ” (ДАДО) використано накази та донесення жандармерії, на основі яких розкриваються напрями діяльності жандармських постів. Функціонування жандармерії РКУ, її службову компетенцію, кількісний склад, особливості проведення репресивно-каральних, оперативно-розшукових та слідчих дій висвітлюють матеріали фондів Р-1452 “Ружинський гебітскомісаріат”, Р-1511 “Коростенський гебітскомісаріат” (ДАЖО), Р-2733 “Фастівська жандармерія” (ДАКО).

Діяльність польової жандармерії, службову компетенцію цього органу комендатур Вермахту відображено у справах фонду Р-5728 “Німецька польова жандармерія, м. Мелітополь Запорізької області” (ДАЗО).

З'ясування особливостей функціонування органів, які виконували поліційні функції, здійснювалося на основі фондів Р-2443 “Васильківська Українська охоронна поліція, м. Васильків Київської області”, Р-4437 “Володимирська районна поліція м. Києва”, Р-4444 “Кущова поліція, с. Яцьки Васильківського району Київської області” (ДАКО), Р-41 “Поліція в м. Рівне, Рівненської області” (ДАРО), Р-2705 “Онуфріївська районна українська допоміжна поліція охорони порядку” (Державний архів Кіровоградської області), Р-48 “Черкаська українська охоронна поліція”, Р-1350 “Чигиринська районна охоронна поліція” (ДАЧО).

Ще одну важливу групу архівних джерел, на основі аналізу якої визначався алгоритм функціонування місцевих органів управління та відповідних поліційних формувань, становлять документи, що зберігаються в ГДА СБУ. Передусім до них належать матеріали фонду 6 “Архівно-кримінальні справи на реабілітованих громадян” та фонду 5 “Архівно-кримінальні справи”. Особливістю документів останнього архівного фонду є те, що вони містять матеріали щодо громадян, які вчинили реальні злочини в роки нацистської окупації і не були реабілітовані.

У фондах кількох обласних архівів України зберігаються документи органів обласного управління. Найбільш інформаційно насиченим є фонд Р-1311 “Вінницька обласна управа” (ДАВО). Але і в державних архівах Волинської, Кіровоградської, Рівненської та Житомирської областей виявлено чимало відповідних документів. Цей комплекс джерел використовувався для з'ясування місця й ролі органів обласного управління у здійсненні окупаційної політики періоду 1941 - початку 1942 рр.

Одним із найбільших інформаційних масивів, у яких характеризуються різні напрями функціонування окупаційних органів влади - від карально-репресивних до господарсько-економічних, - виступають документи органів місцевого управління. У дослідженні використано матеріли 38 таких фондів.

Політику гітлерівської окупаційної адміністрації в галузі сільського господарства репрезентують документи господарсько-управлінських структур - Полтавської обласної та окремих районних земельних управ (ДАПО).

Загалом архівні джерела, виявлені та залучені до реалізації завдань дослідження, є різними за походженням, евристичним потенціалом, ступенем вірогідності, об'єктивності й повнотою висвітлення різних аспектів проблеми. Значну частину документів використано вперше та перекладено з німецької мови. За умови максимального залучення й системного вивчення зазначених архівних документів існує можливість відтворення практично всіх сторінок історії гітлерівського окупаційного режиму. Опрацьований емпіричний масив створює підґрунтя для комплексного дослідження заявленої теми.

У дослідженні використано опубліковані збірки документів і матеріалів, документальні праці, у яких містяться факти діяльності гітлерівської окупаційної адміністрації.

Частину матеріалів, зібраних вітчизняними науковцями, було опубліковано в перші повоєнні роки. До них належить видання “Документы обвиняют: Сборник документов о чудовищных преступлениях немецко-фашистских захватчиков на советской территории”. У збірнику міститься чимало матеріалів, виданих окупаційними органами влади, але упорядники мали перед собою цілком зрозуміле і прагматичне завдання - обмежитися тим, щоб відобразити неймовірні страждання, яких зазнав український народ від рук гітлерівців.