Повсякденне життя вчителя школи соціального виховання УСРР

Нижче приведемо ще одне свідчення поля громадської роботи вчителя, яке, судячи з листа, виявилося недостатнім для висування його до вступу у вуз та до зайняття ним посади вчителя в 1925/26 навчальному році. В цитаті збережена авторська орфографія. Отож, у своїй скарзі до спілки Робос автор пише:

"Згідно отзивам Піщанського Райпаркому та Піщанського райкому Робос т. Пухтинський (автор листа -- Є. Г.) приймав жваву участь в проведенні ріжних кампаній та антирелігійній пропаганді, працював в сельбуді, як організатор сельбуда, в сельраді, кооперації /голова ревко- місії/. Був одним з перших організаторів "Ю.Л" (юних ленінців -- Є. Г.) в с. Піщані і весь час працював при "Ю.Л", як виділений від Педради. З квітня місяця 1923 року по лютий 1924, будучи членом Піщанського райкому Робос відав культроботою Піщанського райкому Робос"199.

Цікаво, що влада проголосила про надання освітянам майже двомісячної відпустки, але як свідчили і дописи у газетах, і листи до керівних органів спілки Робос, вчителів у цей час досить часто ще більше завантажували громадською роботою¹⁹¹, або ж організовували курси перепідготовки . Як зазначалося у одній з таких статей у газеті "Народний вчитель", за час "відпочинку" вчитель мав виконувати обов'язки секретаря "п'ятірки" для реалізації виграшної позики, скласти тези агітаційної роботи на селі, зробити список сільгоспподатку, приготувати матеріали райбюро по МОДРУ тощо¹⁹³. Нерідкими були випадки, коли, як це писав вчитель з Роменщини Лука Озмитель, у відпустку відправили, але грошей не дали¹⁹⁴. Подібний стан речей не міг влаштовувати освітян. Тому з середини 1920 років розгорнулася кампанія по наданню реальної відпустки, під час якої вчитель справді б відпочивав, а не займався громадською роботою.

Більшовицькій владі було мало авторитетної роботи вчителя на селі. Вона намагалася використовувати педагогів у якості шпигунів серед селян. Особливо цінними могли стати ті освітяни, які справді користувалися пошаною на селі, а таких було чимало. Нам трапився цікавий документ. Наведемо його повністю (правопис оригіналу збережено):

Наступна реалізація селянами свого врожаю дає змогу приватним скупщикам, ховаючись від держподатків, скуповувати з перших рук збіжжя, масло, яйця, сирові шкіри і інші продукти сільського господарства, що відбивається на держбюджеті в бік його зменшення.

А тому до Вас, як стоячого найближче всіх до селян Вашого села -- велике прохання. Якщо будуть помічені вищеназвані особи -- розпитайте про прізвище їх, на яку суму, коли і чого скупили вони і, приватним таємним листом, будь-ласка, сповістіть про це мене.

Це не службова необхідність Ваша, але у виконання своїх обов 'язків громадянина, потрібно думати, що Ви відгукнетесь на моє запитання, чим дасте можливість паралізувати діяльність підпільних торговців і збільшити прибуток держави.

Документ, як бачимо, датований 1925 р. У цей час один з директорів школи з Тростянецького району, -- П. Корніс, до якого й прийшло це прохання-інструкція, обурився самим фактом його появи та відмовився шпигувати. Свою позицію він аргументував так: " Чи входе в функції зав школою, навіть громадянина, слідкувати як хтось там та десь скуповує яйця?

На то є сільрада та міліція!

А таких обіжників, подібних до цього "таємного”, зав школами получають досить багато.

Не слід вчительство ставити в рамки якогось "слідчого”! Боротьбу з частним крамарем він веде відверто, затягуючи селянство до кооперації та розвиваючи його самосвідомість”¹⁹⁶. Як склалася подальша доля цього директора школи? Це питання нині здається риторичним. Система поступово замінювала ті гвинтики, які заважали налагодженню жорсткої машини...

До 1925/26 господарського року, коли реконструктивна доба ще не почалася, громадська робота вчителя цього має суттєві відмінності від подальших років. Її основою в ці роки була пропагандистська робота, а не дії по безпосередньому виконанню завдань більшовицької індустріалізації (збирання коштів по різним позикам, лотереям, самообкладанню, участь у розкуркуленні та колективізації тощо). З початком доби реконструкції промисловості на сільського вчителя також були покладені обов'язки по збиранню коштів на позики, лотереї, ще через деякий час -- по самообкладанню сільського населення тощо. Ззовні це є період чи не найбільш лояльного ставлення більшовицького уряду до селянства і вчительства. Сільського вчителя і справді піднесли на "нечувану раніше висоту". Адже у своїй діяльності він замінював собою усі засоби масової інформації на селі. Громадськи активний вчитель вільно чи невільно перетворювався на ретранслятора більшовицьких ідей модернізації "по- комуністичному", "по-більшовицьки", що, як ми вже згадували раніше, фактично означало "по-російськи". Причому роботу проводив він переважно українською мовою.

Типову картину роботи громадської роботи вчителя у початковий період реконструктивної доби змалював у своєму листі до спілки Робос директор однієї із сільських шкіл Білоцерківської округи Дерт:

"Школа завжди приймала участь в роботі сельбуду під час революційних свят. Учні школи виступали зі співами, ставили для батьків вистави, робили доповіді батькам про значення деяких революційних свят, робили доповідь про Червону армію, про її значення... бували свята, що художня частина їх обслуговувалася виключно школою і жодного раз не було, щоб учні не виступали з деклараціями та співами. Під час цих же свят учні завше приймали участь в прибиранні і прикрашанні помешкання сель буду, писали плакати, лозунги...

Школа приймає живу участь в кампанії розповсюдження с/г позики. В сельбуді перед батьками й учнями робилася доповідь про значіння позики й шкільний кооператив купив облігацію.

Школа відчитувалася неодноразово перед громадою про свою роботу та перед сельрадою, а дитячі організації перед батьками. Шкільний кооператив після відчиту перед громадою та батьками мав велику моральну підтримку батьків і визнання великої користі такої роботи. Збори вітали молодих кооператорів. Піонерська організація школи вела в цім перед"191.

Лист самого Дерта був викликаний негативним відзивом про нього частини вчителів, що працювали у його школі. Оскільки основним звинуваченням було те, що, за словами дописувачів, "тов. Дерт, як зав школою, досить гостро ставився до учителів, які приймали участь в громадській роботі села, доводячи, що ця робота шкідливо відбивається на шкільній роботі"¹⁹⁸. У відповіді директор школи яскраво змалював основні вади повсякденного життя тих "громадсько активних" вчителів, які поскаржилися на нього до спілки Робос. Він пише:

"Коли один з учителів робив замісць 4-х лекцій лише 3, працював не за планом, а випадково і на протязі довгого часу не зачитував плану, бо його, як він казав, не було оброблено. Не вів щоденник на протязі довгого часу ні в класному журналі, ні в себе в зошиті, спіраючись на те, що йому заважає робити це якась переобтяжливість. Коли цей же вчитель ходив на лекції з вимазаною в крейдині спиною, з пір 'ям у волоссі. Коли він, не дивлячись на нашу роботу по прищепленню дітям гігієнічних звичок, часто під час лекцій списував крейдою столики та плював у класі на підлогу, а не в плювальницю. А коли я заходив до класу і звертав увагу учнів на це, то учні одмовляли, що не вони роблять це, а вчитель"199.

Недоліками іншого вчителя, а водночас це було тісно пов'язано з громадською роботою, -- Дерт називає його поїздку без попередження на з'їзд безбожників, а також ту обставину, що після "репетицій до ранку" у драматичному гуртку у школі на наступний день від дуже грізний. Але мабуть найбільш дошкульним було наступне зауваження:

"А взагалі я ще неприхильно, гостро може, на чиюсь думку, ставився до цілонічних засідань моїх колег за преферансом, бо відчував, що це відбивається і на шкільній праці, а про ці "засідання" знало все село й ставилось так, що вам не треба цього й казати" .

Зайнятість освітян громадською роботою почала переходити всякі межі. Тому після неодноразових скарг на те, що вчитель просто не встигає виконувати свої прямі обов'язки, про що, зокрема, говорилося й на з'їзді робітників освіти, що відбувся наприкінці квітня 1926 р.²⁰¹, "хватку" послабили, суворо наголосивши на добровільності громадської роботи вчителя. Однак спроба вчительства зосередити свою увагу на професійній діяльності і послабити свою громадську роботу призвела до незадоволення значної частини селян. Про це, зокрема, неодноразово говорилося на з'їзді КНС на початку 1927 р. Згадав цю обставину й М. Скрипник у першому своєму "наркомосвітовському" виступі на ІІ пленумі ВУК Робосу у березні 1927 р.²⁰²

Поступово навантаження громадською роботою знову збільшилося, а іноді такого зменшення і взагалі не відбувалося. Про це, зокрема, свідчить анкетування освітян Моровського району Чернігівської округи щодо стану громадської роботи, яке відбулося влітку 1928 року. У ньому вказано, що 1926 році 28 вчителів району активно займалося громадською роботою, а в 1927 -- 37. Зазначалося також, що "безліч вимог, які ставляться перед освітянами, її розпорошують, від чого бачимо малу продуктивність"²⁰³. Найбільшу зацікавленість вчителів району викликала "робота в коопераціях, що видно з того, що освітянами проводиться робота в кооперативних гуртках", відтак основним завданням на найближче майбутнє більшість вчителів Моровського району поставили підвищення знань про ведення сільського господарства в умовах малоземелля. Основною перешкодою для ефективності громадської роботи самі освітяни визнавали ту обставину, що у формальних умовах добровільності вона "на практиці не цілком переводиться, так одного освітянина вимагають в ряд організацій і скрізь вимагають роботи"²⁰⁴, а відтак така робота не може бути визнаною цілком добровільною, "бо завжди зустрічається із фактом, що її неодмінно треба виконувати"²⁰⁵. А робити це в умовах, коли "перед освітянином ставляться далеко більші вимоги в його педагогічній роботі ніж три роки назад" дедалі важче²⁰⁶. Таким чином, щодо рівня активності громадської роботи можна зробити висновок, що в деяких районах відбулося його тимчасове зниження, але завдання реконструктивної доби ставило все нові завдання перед українським вчительством. То ж реально ситуація початку 1927 р. виявилася лише нетривалим перепочинком перед постанням нових завдань.

Підсумовуючи усе вищесказане зауважимо наступне. Більшовицьке керівництво прагнуло передусім прискореної модернізації суспільства, переходу його на індустріальні рейки. Тому сільське вчительство було природнім союзником влади, оскільки навіть в силу своєї професії вчителя були зацікавлені у розвитку шкільної освіти. Деякі суб'єктивні чинники на певний час створили ворожу атмосферу у взаємовідносинах між вчительством та владою, але першочерговість саме економічних, а не національно-культурних пріоритетів сприяла усвідомленню більшовицьким керівництвом подвійної вигоди від співробітництва з вчительством, а відтак змусила його піти на поступки у 1923 р. До цього кількість вчителів та шкіл відчутно зменшилася навіть у порівнянні з 1920 р., а серед жителів села визрівало незадоволення більшовицькою владою.

Саме поступки в національному питанні, а потім і покращення матеріального становища зумовили перехід вчительства до співробітництва з більшовицькою владою. Представники цієї соціально-професійної групи стали центром сільського життя. Вони мали величезний вплив не лише на школярів, а й, внаслідок великої громадської роботи, на широкі верстви села. Запроваджена політика коренізації підкупила вчителів також можливістю стрімкого професійного та кар'єрного зросту, вона сприяла вертикальній мобільності серед освітян.

Переважна частина завдань, що їх ставила більшовицька влада перед вчительством, була характерна для будь-якої країни навздогінної модернізації. Однак разом з цим було багато завдань, спрямованих, здавалося б, на "комуністичне" виховання, що насправді пропагували уніфікацію суспільства за російським зразком. Найяскравішим прикладом на селі була пропаганда колективного товарного сільськогосподарського виробництва, тоді як індивідуальне (теж товарне і таке, що більше відповідало українському способу життя) -- всіляко утискувалося і ганьбилося. Оскільки все подавалося під "комуністичним" та "соціалістичним" соусом, то російський зміст такої роботи лишився поза увагою. На окружному з'їзді спілки робітників освіти Харківщини, що відбувся на початку 1927 р. з приводу завдань вчительства на селі наголошувалося:

"Індустріалізація радянської країни може бути великим кроком до соціалізму тільки в умовах якомога більшого поширення Освіти, знищення неписьменності, а для цього необхідні сталі міцні педкадри робітників, які мали б можливість більш-менш спокійно вести свою роботу як у прямому своєму змісті, так і у значенні культуртрегера -- того, хто взагалі повинен понести соціалістичну культуру на село"201.

Врахувавши досвід Першої світової війни з одночасної передачі інформації якомога більшій частині суспільства, більшовицька влада використовувала освітян у ролі прямих агентів впливу на селі. Образно кажучи, у середині 1920-х рр. вчитель на селі заміняв собою всі засоби масової інформації. До ліквідації неписьменності і масової появи кіно та радіо саме сільський вчитель був основним джерелом інформації для селян про навколишній світ. Однак виконував ці функції він не в робочий, а вільний час, що певним чином відривало вчителя від повсякденних проблем села, оскільки не давало активному освітянину часу на занурення, як висловлювалися в керівних органах, "в дрібнобуржуазну стихію". Основними напрямками громадської роботи були антирелігійна пропаганда, організація художньої самодіяльності, ліквідація неписьменності, участь в роботі КНС, сільради, сільбуду тощо. Громадська робота вчителя була для влади значно важливіша ніж робота освітня, оскільки впливала на вже дорослих і сформованих людей. Фактично це був основний спосіб завоювання села та його модернізації, тобто вчитель був тією пуповиною, через яку селу передавалися соки індустріалізму, але, на жаль, ці соки були чужорідні українському суспільству, хоча й носили національну форму.

Чималою мірою саме симпатії до більшовиків за просування національної форми культурно-освітньої політики зумовили послаблення спротиву колективізації на початку 1930-х рр. Та звинувачувати сільське вчительство за те, що піддалося на такі умови більшовицького керівництва, дуже важко. Адже, як слушно підкреслив П. Штепа, навіть ті соціалістичні партії, що очолювали війну з більшовиками, "українськими не були. Їхня програма нічим не відрізнялася від московських, крім вимоги культурної (лише культурної) автономії, що фактично оберталася лише у право вживати українську мову. Навіть найбільшу справу -- земельну -- змавпували рабськи з московської програми, прийнявши ідею соціалізації землі. У Московщині ця ідея мала національно-історичні корені в общині, отже, була природною і можливою. В Україні ж споконвіку панувала не лише фізично-правно, а й у всьому духовному житті ідея приватної власності на все" .

То ж якщо навіть супротивники більшовизму з національного табору весь сенс розвитку України бачили в отриманні національно-мовної автономії, то як можна закидати вчительству співробітництво з владою? Адже навіть перший керівник незалежної УНР Михайло Грушевський повернувся до СРСР і співпрацював з більшовиками. Чи можна уявити, наприклад, що Пілсудський після поразки змагань за незалежність поїхав би в радянську Польщу?...

Знесилена репресіями самодержавства та заскочена зненацька вибухом національної самосвідомості українців, спровокованим Першою світовою війною, українська інтелігенція виявилася не готовою чітко сформувати національні пріоритети. Те ж, що було метою боротьби до початку війни -- національно-культурна автономія, -- досягнуто було. В нових умовах вчителі відчували себе творцями нового життя, перспективи якого захоплювали, і не помічали, як перетворюються на гвинтиків тоталітарної системи. Усвідомлення ворожості нового ладу самій суті українського народу приходило поступово й не до всіх відразу. Тож більшовицька машина мала можливість поступово змінювати ненадійні гвинтики. З часом на селі у вчителя залишилася переважно професійна роль і він перестав бути центром сільського життя. Але то вже тема іншої розмови.



Зноски

1. Див: Пушкарева Н.Л. "История повседневности" и "История частной жизни": содержание и соотношение понятий.// Социальная история. Ежегодник. -- 2004. -- Москва, 2005. -- С. 97.

2. Там само.

3. Гопнер С. Партия и учительство// Путь просвещения. -- Шлях освіти. -- 1924. -- № 3. -- С. 9.

4. Дейвіс Норман. Європа: Історія. -- К., 2006. -- С. 788.

5. Див.: Єфіменко Г. Громадська робота вчителя як чинник повсякденного життя вчителя.// Проблеми історії України: Факти, судження, пошуки. Міжвідом. зб. наук. пр. -- Вип. 15. -- К., 2006. -- С. 108-132.

6. Луначарський А. О быте. -- Москва, 1927. -- С. 10.

7. Плаггенборг Стефан. Революция и культура. Культурные ориентиры в период между Октябрьской революцией и эпохой сталинизма. -- Санкт-Петербург. -- 2000. -- С. 29.

8. Там само. -- С. 35.

9. Кліцаков І. О. Педагогічні кадри України (1917-1937 рр.)/ Горлівський держ. педагогічний ін-т іноземних мов ім. Н.К.Крупської. -- Донецьк : Юго-Восток, 1997. -- 309 С.

10. Кліцаков І. О Партійне керівництво ідейно-політичним вихованням вчительства (1917-1927)// Український історичний журнал. -- 1988. -- № 3. -- С. 90-100: Він же: Підготовка і виховання учительських кадрів на Україні (1927-1937)// Український історичний журнал. -- 1990. -- № 2. -- С. 57-69.

11. Богінська І. В. Педагогічні кадри Донбасу і політика українізації (1920-30-ті роки): Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.01/ Донецький держ. ун-т -- Донецьк, 2000. -- 19 с.

12. Народна освіта на Вкраїні. -- Х., 1924; Народна освіта України на 1 січня 1925 р. Установи соціального виховання. -- Харків: ЦСУ УСРР, 1925. -- Вип. 1. -- Т. 5.

13. Календарь и записная книжка Волосного статистика и корреспондента ЦСУ Украины на 1922 г. -- Харьков, 1921; Календарь-справочник и записная книжка ЦСУ Украины на 1923 г. -- Харьков, 1922; Календар-довідник на 1926 р. -- Р.Б. -- 1926; Календар- довідник на 1927 р. -- Р.Б. -- 1927.

14. Народное образование Украины по обследованию на 1 января 1922 года: Предварительные итоги. Серия УІІ. Статистика народного образования; Статистика України. № 131, серія 8, т. 7. Вип. 1.; Народна освіта на Україні на 15 грудня 1927 р. Попередні підсумки шкільного перепису. Х., 1928; Всесоюзний шкільний перепис 15/ХІІ- 1927р. -- Т. 1; Шкільні установи соціального виховання на Україні. -- Х., 1930.

15. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (далі -- ЦДАВО України). -- Ф. 318. -- Оп. 1. -- Спр. 1403. -- Арк. 10.

16. Україна. Статистичний щорічник. -- Х., 1929. -- С. 85. Показники за 1929 р. -- за попередніми підрахунками.

17. Народня освіта на Вкраїні. -- Харків. -- 1924. -- С. 87.

18. Там само. -- С. 99. Від загальної кількості педагогів віднято тих, хто працював у дитячому садку. Якщо в 1921-22 рр. ця цифра складала понад 2 тис. осіб, то у 1923 р. -- близько 350-400.

19. Збірник узаконень та розпоряджень робітниче-селянського уряду України (далі -- ЗЗ України). -- 1924. -- № 43. -- Ст. 272. -- С. 800.

20. Авдієнко М. О. Народна освіта на Україні. -- Х., ЦСУ., 1927. -- С. 10.

21. ЗЗ України -- 1921. -- № 27. -- Ст. 911.

22. Там само.

23. Народное образование Украины по обследованию на 1 января 1922 года: Предварительные итоги. Серия УІІ. Статистика народного образования. -- Х., 1923. -- С. ІІІ.

24. Там само.

25. Там само. -- С. IV.

26. Там само. -- С. 2.

27. Там само.

28. Там само.

29. Україна. Статистичний щорічник на 1928 р. -- Х., 1928. -- С. 85; Україна. Статистичний щорічник на 1929 р. -- Х., 1929. -- С. 79.

30. Народня освіта на Вкраїні. -- Харків. -- 1924. -- С. 89.

31. Там само. -- С. 99.

32. Там само.

33. Блюм А., Меспуле М. Бюрократическая анархия: Статистика и власть при Сталине. -- Москва, 2006. -- С. 112.

34. Україна. Статистичний щорічник на 1928 р. -- Х., 1928. -- С. 229.

35. Україна. Статистичний щорічник на 1928 р. -- Х., 1928. -- С. 229; Україна. Статистичний щорічник. -- Х., 1929. -- С. 85.

36. http://izbomvk.namd. ги/сиНиг/сиІЮб.кШ

37. Национальная политика ВКП(б) в цифрах. -- Москва, 1930. -- С. 273.

38. Календар-справочник і записка книжка на 1925 р. районованого статистика і кореспондента. -- Х., 1925. -- С. 94.

39. Советское строительство на Украине (по докладам отделов Губисполкомов). Итоги одной поездки. -- Харьков. -- 1920. -- С. 44.

40. ЗЗ України. -- 1920. -- № 1. -- С. 13; Известия ВЦИК и Харьковского Губревко- ма. -- 1920. -- 27.02. -- № 59.

41. Правда. -- 1923. -- 25 января.

42. Там само.

43. ЦДАВО України. -- Ф. 166. -- Оп. 3. -- Спр. 865. -- Арк. 14-17.

44. Правда. -- 1923. -- 25 января.

45. Чалий С. До „Сторінки з щоденника" тов. Леніна (Роля народного вчителя)// Путь просвещения. Шлях освіти. -- 1923. -- № 11-12. -- С. 118.

46. Арнаутов В. Переподготовка работников просвещения.// Путь просвещения. Шлях освіти. -- 1923. -- № 7-8. -- С. 38.

47. ЦДАВО України. -- Ф. 318. -- Оп. 1. -- Спр. 1403. -- Арк. 10-11.

48. Вирахувано за: Україна. Статистичний щорічник на 1928 р. -- Х., 1928. -- С. 86-87.

49. Там само.

50. Авдієнко М. О. Народна освіта на Україні. -- Х., ЦСУ, 1927. -- С. 15.

51. Мізерницький О. До ІІ Пленуму ВУЦП Робос. Перший етап.// Робітник освіти. -- Березень-квітень 1925. Число 3-4 (5-6). -- С. 4.

52. Україна. Статистичний щорічник. -- Х., 1929. -- С. 8.

53. Сергієні І. Міський вчитель іде за сільським.// Робітник освіти. -- Березень-квітень 1925. Число 3-4 (5-6). -- С. 37.

54. ЦДАВО України. -- Ф. 2717. -- Оп. 2. -- Спр. 29. -- Арк. 7.

55. Там само. -- Спр. 35. -- Арк. 14.

56. Україна. Статистичний щорічник. -- Х., 1929. -- С. 85.

57. Короткі підсумки перепису населення України 17 грудня року 1926. Національний і віковий склад, рідна мова та письменність населення -- Х., 1928. -- С. 4.

58. Там само. -- С. 206.

59. Україна. Статистичний щорічник. -- Х., 1929. -- С. 85.

60. Там само. -- С. 80.

61. Там само.

62. Там само. -- С. 84.

63. Макаров А. Н. Педагог новой формации. // Путь просвещения. -- Шлях освіти. -- 1923. -- № 7-8. -- С. 184.

64. Україна. Статистичний щорічник. -- Х., 1929. -- С. 84.

65. Мізерницький О. Перед лицем Жовтня (освітянський профрух на Україні)// Народний вчитель. -- 1927. -- 7 листопада.

66. Там само.

67. В. И. Ленин. Неизвестные документы. 1891-1922 гг. -- Москва, 2000. -- С. 307.

68. ЗЗ України -- 1920. -- № 1. -- Ст.14. -- С. 13.

69. Долинко М. Спілка Робос на Україні. -- Шлях освіти. -- 1924. -- № 10. -- С. 154.

70. Там само.

71. Мізерницький О. До ІІ Пленуму ВУЦП Робос. Перший етап.// Робітник освіти. -- Березень-квітень 1925. Число 3-4 (5-6). -- С. 4.

72. Советское строительство на Украине (по докладам отделов губ исполкомов). Итоги одной поездки. -- Х., 1920. -- С. 44.

73. Єфіменко Г. Коли утворився Радянський Союз? До обставин виникнення одного історичного міфу.// День. -- 2007. -- 6 липня.

74. Сучков И. В. Социальный и духовный облик учительства России на рубеже ХІХ- ХХ веков// Отечественная история. -- 1995. --№ 1. -- С. 74.

75. ЦДАВО України. -- Ф. 2717. -- Оп. 1. -- Спр. 1. -- Арк. 108.

76. Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-Крестьянского Правительства Украины и Уполномоченных РСФСР. -- 1920. -- № 1. -- Ст.14. -- С. 13.

77. Російський державний архів економіки (РДАЕ). -- Ф. 1562. -- Оп. 17. -- Спр. 351. -- Арк. 4.

78. Статистика Украины. -- Харьков, 1922. -- Сер. 7. -- Т. 2. -- № 39. -- С. 14-15.

79. Про іспити на право вчителювання в 4-річній школі Соцвиху. -- Х., 1925. -- С. 1.

80. Там само. -- С. 2-3.

81. Україна. Статистичний щорічник. -- Х., 1929. -- С. 84.

82. Там само.

83. Арнаутов В. Переподготовка работников просвещения. // Путь просвещения. -- Шлях освіти. -- 1923. -- № 7-8. -- С. 43.

84. Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-Крестьянского Правительства Украины и Уполномоченных РСФСР. -- 1920. -- № 1. -- Ст. 14.

^{85. 85}Про підготовлення робітників освіти.// Збір законів і розпоряджень Робітничо- Селянського Уряду України і Уповноважених РСФРР. -- 1920. -- 2-12 травня. -- № 9 -- Ст. 149

86. Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-Крестьянского Правительства Украины и Уполномоченных РСФСР. -- 1920. -- № 1. -- Ст. 14.

87. Советское строительство на Украине (по докладам отделов губ исполкомов). Итоги одной поездки. -- Х., 1920. -- С. 44.

88. Там само.

89. ЦДАВО України. -- Ф. 2717. -- Оп. 2. -- Спр. 1069. -- Арк. 81.

90. Там само. -- Оп. 1. -- Спр. 46. -- Арк. 18-19.

91. Oral History Project of the Commisson on the Ukraine Famine. -- Washington, 1990. -- Т. 2. -- С. 645.

92. ЦДАВО України. -- Ф. 166. -- Оп. 3. -- Спр. 865. -- Арк. 16.

93. Україна. Статистичний справочник. -- Х., 1925. -- С. 49.

94. ЦДАВО України. -- Ф. 166. -- Оп. 3. -- Спр. 865. -- Арк. 16.

95. Там само. -- Арк. 16.

96. Там само. -- Арк. 16-17.

97. Мізерницький О. Перед лицем Жовтня (освітянський рух на Україні). // Народний вчитель. -- 1927. -- 7 листопада.

98. Арнаутов В. Переподготовка работников просвещения.// Путь просвещения. -- Шлях освіти. -- 1923. -- № 7-8 -- С. 36.

99. Долинко М. Материальное положение работников просвещения на Украине.// Путь просвещения. -- Шлях освіти. -- 1923. -- № 7-8 -- С. 112.

100. Там само. -- С. 113.

101. Там само. -- С. 115.

102. Там само.

103. Там само. -- С. 116.

104. Народна освіта на Вкраїні. -- Х., 1924. -- С. 112

105. Долинко М. Материальное положение работников просвещения на Украине.// Путь просвещения. -- Шлях освіти. -- 1923. -- № 7-8 -- С. 116.

106. Україна. Статистичний справочник. -- Х., 1925. -- С. 60.

107. ЦДАВО України. -- Ф. 2717. -- Оп. 2. -- Спр. 29. -- Арк. 261-262.

108. Макаров. А. Н. Педагог новой формации.// Путь просвещения. -- Шлях освіти. -- 1924. -- № 3 -- С. 112

109. Там само.

110. Народна освіта на Вкраїні. -- Х., 1924. -- С. 112.

111. Сивокінь. Учитель на селі Харківщини.// Путь просвещения. -- Шлях освіти. -- 1924. -- № 6 -- С. 268.

112. Там само.

113. Там само.

114. Всесоюзний шкільний перепис 15.ХІІ.1927 р. -- Т. 1. -- Шкільні установи соціального виховання на Україні. -- Х., 1930. -- С. 305.

115. Складено за матеріалами: 1 рядок: ЦДАВО України -- Ф. 166. -- Оп. 7. -- Спр. 259. -- Арк. 25; 2 рядок: ЦДАГО України. -- Ф. 1. -- Оп. 20. -- Спр. 2977. -- Арк. 5.

116. Всесоюзний шкільний перепис 15.ХІІ.1927 р. -- Т. 1. -- Шкільні установи соціального виховання на Україні. -- Х., 1930. -- С. 305.

117. Там само.

118. Там само.

119. Складено за матеріалами: ЦДАВО України. -- Ф. 3. -- Оп. 1. -- Спр. 2072. -- Арк. 5-6.

120. Вирахувано за даними статистичних довідників: Календар-справочник і записна книжка районового статистика і кореспондента. -- Х., 1925. -- С. 261; Україна. Статистичний щорічник. -- Х., 1929. -- С. 259.

121. Народна освіта на Вкраїні. Х., 1924. -- С. 76-77.

122. ЦДАВО України. -- Ф. 2717. -- Оп. 2. -- Спр. 405. -- Арк. 28.

123. Авдієнко М. О. Народна освіта на Україні . -- Х., ЦСУ, 1927. -- С. 15.

124. Бюлетень Наркомосвіти. -- 1926. -- Ч. 7(25). -- Травень 15-31.

125. ЦДАВО України. -- Ф. 2717. -- Оп. 2. -- Спр. 638. -- Арк. 2.

126. Бюлетень Наркомосвіти. -- 1926. -- Ч. 7(25). -- Травень 15-31.

127. Там само.

128. ЦДАВО України. -- Ф. 3. -- Оп. 1. -- Спр. 4113. -- Арк. 1-2.

129. Там само. -- Арк. 4.

130. Там само. -- Арк. 5.

131. Там само. -- Арк. 23.

132. Лебедь Д. З. Советская Украина и национальный вопрос за 5 лет. -- Б.м., 1924. -- С. 26-27.

133. Гаврилів М. Жовтнева революція та вчительство. -- Х., 1925. -- С. 28.

134. Чалий С. До „Сторінки з щоденника" тов. Леніна (Роля народнього вчителя). // Путь просвещения. -- Шлях освіти. -- 1923. -- № 11-12 -- С. 117.

135. Див: Сірополко Степан. Історія освіти в Україні -- К., 2001; Липинський В. В. Становлення і розвиток нової системи освіти в УСРР у 20-і роки. -- Донецьк, 2000.; Лікарчук І. Л. Міністри освіти України: У 2 т. -- К., 2002. Т. 1: (1917-1943 рр.); Марчук М. В. Освіта в Україні в роки національного відродження (1917 -- поч. 1930-х рр.): Автореф. дис... канд. іст. наук:. -- Івано-Франківськ, 2003.

136. Бистрицька О. Б. Розвиток системи освіти національних меншин в Україні у 19171939 рр.: Автореф. дис... канд. іст. наук: Х., 1998; Очеретянко С. І. Німецька національна освіта в Україні (20-30-ті роки XX ст.): Автореф. дис... канд. іст. наук: -- Х., 2003.

137. Удод О. А. Історія в дзеркалі аксіології. Роль історичної науки та освіти у формуванні духовних цінностей українського народу в 1920-1930-х роках. -- К., 2000; його ж: Історія і духовність. -- К., 1999; Історія: осягнення духовності. -- К., 2001.

138. Борисов В. Л. Становлення та розвиток загальноосвітньої школи в Україні 19201933 рр.: Автореф. дис... канд. іст. наук: -- Д., 2003; Антонюк Т. Д. Денаціоналізація системи відносин сім'ї і школи в умовах радянізації освіти в УСРР (20-ті -- початок 30-х років XX століття): Автореф. дис... канд. іст. наук: -- К., 2005.

139. Богінська І. В. Педагогічні кадри Донбасу і політика українізації (1920-30-ті роки): Автореф. дис... канд. іст. наук, Донецьк, 2000.; Сігаєва Л. Є. Становлення та розвиток системи підвищення кваліфікації вчителів в Україні (20-30-ті роки ХХ ст.) . -- К., 2000.

140. Кліцаков Іван Олексійович. Педагогічні кадри України (1917-1937 рр.). -- Донецьк, 1997.

141. Тоффлер Елвін. Третя хвиля. -- К., 2000. -- С. 96.

142. Марочко Василь. Репресовані педагоги України: жертви політичного терору (19291941)/ В. І. Марочко, Г. Хілліг. -- К., 2003. -- С. 74.

143. Кульчицький С. В. Російська революція 1917 року: новий погляд. -- К., 2003. -- С. 19.

144. Тоффлер Елвін. Третя хвиля. -- К., 2000. -- С. 40.

145. Кульчицький С. В. Російська революція 1917 року: новий погляд. -- К., 2003. -- С. 20.

146. Там само. -- С. 21.

147. ЦДАВО України. -- Ф. 2717. -- Оп. 2. -- Спр. 26. -- Арк. 74.

148. Масненко В. В., Шаров І.Ф. Вчительство та становлення радянської школи на Україні в першій половині 20-х років// Укр.іст.журнал, 1990. -- № 12. -- С103.

149. ЦДАГО України. -- Ф. 1. -- Оп. 6. -- Спр. 29. -- Арк. 22.

150. Див аналіз і текст основних постанов з цього питання у статті Галини Славути Антирелігійна політика радянської держави у галузі народної освіти// : \у\у\у^Ьіі.цоу.ііаАЬііМосса1а1оцМосіітсги^,М=43070

151. ЦДАВО України. -- Ф. 2717. -- Оп. 2. -- Спр. 26. -- Арк. 75.

152. Гаврилів М. Жовтнева революція та вчительство. -- Х., 1925. -- С. 31.

153. Ленін В. І. Ще раз про профспілки// Повне зібрання творів. -- К., 1974. -- Т.42. -- С. 269.

154. Див аналіз цього питання: Єфіменко Г. Г. Про причини появи „волобуєвщини"//

155. Проблеми історії України: факти, судження, пошуки: Міжвідомчий збірник наукових праць, вип. 14. -- К., 2005. -- С. 94-136 або в Інтернеті:

156. http://historv.org.Ua/zbimyk/14/7.pdf .

157. Троцкий Л. Задачи XII съезда РКП. -- Москва, -- 1923. -- С. 38.

158. Там само. -- С. 39.

159. Там само. -- С. 68.

160. Ленін В. И. Повне зібр. творів. -- Т. 27. -- С. 434.

161. ЦДАВО України. -- Ф. 2717. -- Оп. 2. -- Спр. 29. -- Арк. 188.

162. Мізерницький О. До ІІ Пленуму ВУЦП Робос. Перший етап.// Робітник освіти. -- 1924. -- Число 3-4.

163. ЦДАВО України. -- Ф. 2717. -- Оп. 2. -- Спр. 48. -- Арк. 4-5.

164. Там само. -- Арк. 2.

165. Мізерницький О. До ІІ Пленуму ВУЦП Робос. Перший етап.// Робітник освіти. 1924. -- Число 3-4.

166. ЦДАВО України. -- Ф. 2717. -- Оп. 2. -- Спр. 55. -- Арк. 1-2.

167. Там само. -- Арк. 5.

168. ЦДАВО України. -- Ф. 2717. -- Оп. 1. -- Спр. 167. -- Арк. 5.

169. Там само.

170. Авдієнко М. О. Народна освіта на Україні. -- Х., ЦСУ, 1927 р. -- С. 12-13.

171. Там само. -- С. 15.

172. Народна освіта на Вкраїні. -- Х., 1924. -- С. 77.

173. ЦДАВО України. -- Ф. 2717. -- Оп. 2. -- Спр. 29. -- Арк. 95.

174. Там само. -- Спр. 31. -- Арк. 170.

175. Там само. -- Арк. 102.

176. Там само. -- Арк. 106.

177. Там само. -- Спр. 29. -- Арк. 88.

178. Там само. -- Спр. 84. -- Арк. 97.

179. Там само. -- Оп. 1. -- Спр. 167. -- Арк. 9.

180. Арнаутов В. Учитель и детское движение.// Путь просвещения -- 1923. -- № 1112 -- С. 55-56.

181. Гопнер С. Партия и учительство.// Путь просвещения. -- Шлях освіти. -- 1924. -- № 3 -- С. 4.

182. Там само. -- С. 9.

183. Троцкий Л. Задачи XII съезда РКП. -- Москва, -- 1923. -- С. 37.

^{184. :} Вісти ВУЦВК. -- 1924. -- 23 березня.

^{185. ;} ЦДАВО України. -- Ф. 2717. -- Оп. 2. -- Спр. 55. -- Арк. 26-27.

186. Коряк В. Вчительський побут.// Путь просвещения. -- Шлях освіти. -- 1923. --

187. Коряк В. Учительський побут.// Радянська освіта. -- 1923. -- № 11. -- С. 71-72.

188. Там само. -- С. 71-73.

189. Різдвяні свята та антирелігійна робота на селі.// Народний вчитель. -- 1927. -- 5 січня.

^{190. 9} Життя спілки Робітників Освіти. // Путь просвещения. -- Шлях освіти. -- 1924. -- № 4-5 -- С. 337.

191. ЦДАВО України. -- Ф. 2717. -- Оп. 2. -- Спр. 597. -- Арк. 15-16.

192. Див наприклад: Ну і відпочинок!// Народний Вчитель. -- 1925. -- 23 червня; ЦДАВО України. -- Ф. 2717. -- Оп. 2. -- Спр. 59. -- Арк. 709 тощо.

193. Не дають одпочити!// Народний вчитель. -- 1925. -- 23 червня.

194. Харвшок. Ну і відпочинок!// Народний вчитель. -- 1925. -- 23 червня.

195. ЦДАВО України. -- Ф. 2717. -- Оп. 2. -- Спр. 59. -- Арк. 6.

196. Там само. -- Арк. 10.

197. Там само.

198. Там само. -- Оп. 3. -- Спр. 62. -- Арк. 261.

199. Там само. -- Арк. 260.

200. Там само. -- Арк. 268.

201. Там само.

Размещено на Allbest.ru

...