Розвиток міжнародного бізнесу в умовах глобалізації
Види та форми міжнародного бізнесу, інструменти регулювання зовнішньої торгівлі на регіональних та національних ринках. Конкурентні стратегії компаній та їх типологія. Система вищої освіти в Україні, суб’єкти міжнародного бізнесу, їх суть та критерії.
Рубрика | Международные отношения и мировая экономика |
Вид | шпаргалка |
Язык | украинский |
Дата добавления | 24.11.2015 |
Размер файла | 143,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
заходи, рішення міжнародних організацій з регулювання міжнародної торгівлі).
Національний рівень.Методи регулювання міжнародної торгівлі на національному рівні: адміністративні, економічні. Адміністративні методи регулювання: превентивне правове регулювання (міжнародні угоди, договори, контракти; захисні застереження); торговельні режими (звичайний, найбільшого сприяння, преференційний, дискримінаційний); обкладання митом (митний тариф: система товарної класифікації тарифу, структура тарифу, метод визначення країни походження товару, види ставок мита; митні податки та збори); національне оподаткування імпортних товарів; кількісні обмеження (квоти, ліцензії, «добровільні» обмеження експорту); технічні бар'єри; адміністративні формальності (імпортні процедури, вимоги до документообігу, консульські формальності); екстрене правове регулювання (інструменти силового торговельно-політичного впливу -- ембарго, економічний бойкот, економічна блокада; антидемпінгові процедури).
Економічні методи регулювання: внутрішні фінансові та грошово-кредитні заходи (пряме фінансування експортного виробництва; податкові пільги; державне кредитування експортерів; страхування експортних операцій); валютно-кредитне регулювання (механізм валютних курсів, валютні обмеження, імпортний/експортний депозит); організаційно-технічне сприяння розвитку експортного виробництва та експортування.
Система міжнародних організацій з регулювання світової торгівлі: система ГАТТ-ВТО, глобально-універсальні організації (органи ООН: ЮНКТАД, ЮНС1ТРАЛ, Міжнародний торговельний центр; міжурядові: Рада митного співробітництва, Бюро міжнародних виставок; неурядові: Міжнародна торговельна палата, Спілка міжнародних ярмарків); галузеві організації (міжурядові, міжнародні об'єднання підприємців); регіональні інститути.
18. Історія розвитку Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Київський національний університет імені Тараса Шевченка- один із найстаріших і найбільших навчальних закладівУкраїни. Заснований у 1834 році. Відкриттю університету,створенню передумов для його успішної діяльності передувала двохсотлітня історія Києво-Могилянської академії, заснованої 1632 р. 8 листопада 1833 р. з'явивсяуказ царя Миколи І про відкриття в Києві "Императорского университета св. Владимира”. 15 липня 1834 р. Київськийуніверситет прийняв у свої стіни перших 62 студенти. А факультет був один - філософський з двома відділеннями -історико-філологічним та фізико-математичним. У 1835 р.відкрито юридичний, а у 1841 р. - медичний факультет.Філософський згодом розділився на два самостійнихфакультети. У такому складі університет працював до 1917р.Першим ректором університету став професорМосковського університету М.О. Максимович - видатнийвчений, історик, фольклорист і мовознавець. У 1837-42 р.був споруджений будинок університету за проектомвідомого професора архітектури Петербурзької Академіїмистецтв В.І. Беретті в стилі російського класицизму. У 1918 р., восени університет захлиснув рух студентів-більшовиків, що відстоюють справу пролетарськоїреволюції, і тоді ж університет був закритий.Початкомнового періоду життя університету стало 29 березня 1919 р. За вказівкою керівництва УРСР було створено інституткомісарів вузів, з 23 квітня 1919 р. став офіційно називатисяКиївським університетом.У березні 1939 р., коли країнашироко відзначала 125-річчя від дня народження Т. Г.Шевченка, Президія Верховної ради СРСР з метоюувіковічення пам'яті великого сина українського народуприсвоїла його ім'я Київському університету. У 1941 КДУім. Тараса Шевченка став одним з найбільших вузів і займавтретє місце в СРСР. Коли розпочалася Велика Вітчизнянавійна, за рішенням уряду Радянського Союзу почаласяевакуація Київського університету. Все саме коштовнеустаткування, фонди були перевезені в Уфу і Кзил-Орду, ауніверситет переїхав до Харкова. Професорсько-викладацький склад і студенти Київського і Харківськогоуніверситетів виїхали до Кзил-Орди. Рішенням уряду,евакуйовані університети тимчасово об'єдналися. На їхнійбазі був створений Об'єднаний Український Державнийуніверситет (ОУГУ).Указом Президента від 21 квітня 1994 року Київський університет став національнимуніверситетом зі статусом самоврядного (автономного) державного вищого навчального закладу. Надзвичайноважливим для подальшого розвитку університету став Указ Президента України від 25 листопада 1999 року “ПроКиївський національний університет імені ТарасаШевченка”, яким значно розширена автономія та праванашого університету.Нині Київський національнийуніверситет імені Тараса Шевченка - багатогалузевийнавчально-науковий комплекс, який об'єднує 14факультетів (біологічний, географічний, геологічний,економічний, історичний, кібернетики, механіко-математичний, радіофізичний, соціології та психології,фізичний, філософський, хімічний, юридичний,підготовчий), 5 навчальних інститутів (військовий,журналістики, міжнародних відносин, післядипломноїосвіти, філології). Велика увага приділяється розвиткуміжнародним відносинам, за минулий навчальний рікзагальна кількість укладених міжуніверситетських угод пронаукову та культурну співпрацю.
19. Історія становлення Інституту міжнародних відносин
Створення- лютий 1944. Підготовка економістів теж з 1944, колибув ствр. Економічний факультет. Верховна РадаУРСР прийняла рішення про ствю Народного соц-республ. Комісаріату закордонних справ. Перед Україною стояло питання забезпечення підготовки фахівців-міжнародників.
9 вересня відкрито факультет міжнаролних відносин. На перший курс було зараховано 19 студентів. З 1950 випускники отримують диплом з 2 спеціальностей: історик і юрист з поміткою диригент-переклада. З 1955 підготовка дипломатів здійснюється на іст.-філ. Та юр. Факультетах., ств кафедру новітньої та історії міжнар. Відносин. Пізніше ств кафедра міжн права.Поступово на факультеті збільш контингент іноз студентів.
1972- ств спеціальність МЕВ, 1988-ств Школа МБ у рамках мев
1976-ОКРЕМЕ МІСЦЕ у структурі інституту займ. Кафедра іноз. Мов
4 травня 1988 року факультет міжнародних відносин і міжнародного права Київського університету імені Тараса Шевченка було реорганізовано в Інститут міжнародних відносин і міжнародного права, який у грудні 1990 року перейменовано на Інститут міжнародних відносин. Директором інституту було призначено професора В.В.Пащука. У 1994 році, у зв'язку з переходом В.В.Пащука на дипломатичну роботу, Інститут очолив проректор університету професор (нині - академік НАН України, ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка) Л.В.Губерський. Підготовка фахівців здійснювалася за трьома спеціальностями:
«міжнародні відносини»;
«міжнародне право»;
«міжнародні економічні відносини».
1992-11кафедр
1993-ств МІ
Якісно нова сторінка в історії Інституту відкрилася з проголошенням незалежності України. Указом Президента України від 30 травня 1995 року Іінститут було визначено головним навчально-методичним центром з підготовки фахівців для роботи у сфері міжнародних відносин і зовнішньої політики нашої держави.
Упродовж 1992-1999 років відбулися суттєві зміни у внутрішній структурі Інституту.
За цей період було створено ряд нових кафедр.
Новим явищем у розвитку інституту стало й відкрите у 1995 році на базі факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів відділення післядипломної освіти, де організовано навчання для здобуття другої вищої освіти за освітньо-професійними програмами магістра (керівник відділення - професор В.М.Матвієнко).
У 2002 році вперше серед вищих навчальних закладів України в Інституті розпочато підготовку студентів за спеціальністю «міжнародний бізнес» (кафедра міжнародного бізнесу).
У 2008 р. у зв'язку з призначенням Л.В. Губерського ректором Київського національного університету імені Тараса Шевченка Інститут очолив доктор політичних наук, професор В.В.Копійка.
У 2012 р. розпочато підготовку студентів за спеціальністю «країнознавство» (кафедра країнознавства). У 2012 р. на спеціальності «Міжнародна інформація» відкрито кафедру «Міжнародних медіакомунікацій та комунікативних технологій», яку очолив В.В. Копійка.
20. Київський національний університет імені Тараса Шевченка як провідний вищий навчальний заклад України
21 квітня 1994 р. Київському університету Указом Президента України Л. М. Кравчука було надано статус "національного", а 25 листопада 1999 р. новим Указом Президента України Л. Д. Кучми автономний статус університету суттєво розширено. 5 травня 2008 р. видано Указ Президента України В.А. Ющенка , яким передбачено перетворення університету на головний навчально-науковий центр України з підготовки науково-педагогічних та наукових кадрів вищої кваліфікації. 29 липня 2009 р. постановою Кабінету Міністрів України університету було надано статус самоврядного (автономного) дослідницького національного вищого навчального закладу, передбачено посилене фінансування програм перспективного розвитку університету.
47 напрями ОКР “Бакалавр”, 66 спеціальності ОКР “Спеціаліст” та 91 спеціальністі ОКР “Магістр”. Опановують їх більше 26 тис. студентів.
Навчальний процес забезпечують 192 кафедри, понад 75 % науково-педагогічних працівників мають науковий ступінь доктора та кандидата наук; вчене звання професора та доцента мають понад 52 % викладачів.
В університеті працює
16 факультетів (географічний, геологічний, економічний, історичний, кібернетики, механіко-математичний, підготовчий, соціології, радіофізичний, психології, фізичний, філософський, хімічний, юридичний, військової підготовки ВІКНУ, факультет іноземних громадян),
7 навчальних інститутів (військовий, високих технологій, журналістики, міжнародних відносин, післядипломної освіти, філології, управління державної охорони),
1 навчально-науковий центр (ННЦ “Інститут біології”)
Підготовче відділення Бібліотека, полігр. Центр
Ректор Л.В. Губерський з Почесними докторами Київського університету.
Вищий огран-Вчена Рада: ректор та керівники підрозділів та предст. Студ. Парламенту
Збир. В перший пн місяця.
Київський університет підтримує широкі міжнародні зв'язки з університетами зі всього світу. На сьогоднішній день університет має партнерські угоди з 175 університетами із 55 країн світу.
У 2012 р. в університеті постійно працювали 22 викладачі із 14 країн світу.
21. Конкурентні стратегії компаній та їх типологія
Основний атрибут ринкової економіки - конкуренція. це суперництво між учасниками ринкового господарства за вигідні умови виробництва, продажу і купівлі товарів та послуг, за отримання максимальних прибутків.
Стратегія підприємства - це генеральний план дій, що визначає пріоритети стратегічних задач, ресурсів і послідовність кроків щодо досягнення стратегічних цілей.
Стратегія компанії визначає її галузеві позиції і забезпечує внутрішнє узгодження її політики. Стратегію компанії можна розглядати на 3-х рівнях:
Корпоративна - стратегія сукупності бізнес напрямків. Конкурентна стратегія - стратегія по окремих бізнес напрямках. Це визначення цінностей компанії, які знаходять своє вираження у цілях підприємницької діяльності компанії. Вона полягає у виявленні , створенні або придбанні ключових ресурсів і виробничих можливостей; визначає рішення про те. У яких галузях фірма має намір конкурувати і як будуть пов'язані між собою її бізнес-напрямки. Функціональна - діяльність по окремих бізнес напрямках. Це стратегія компанії в окремих функціональних сферах. Вони підсилюють конкурентні стратегії фірми і визначають види діяльності і процеси, що дозволяють отримати максимальний прибуток.
Конкурентна стратегія являє собою комбінацію визначених видів діяльності і процесів, які дозволяють залучити компанії цільову аудиторію споживачів.
Джерелами конкурентних переваг є:
· Створення і надання споживачам найкращих товарів чи послуг
· Досягнення мінімального, у порівнянні з конкурентами, рівня витрат
· Вигідне географічне положення
· Розробка послуг чи товарів, які задовольняють кращим чином у порівнянні з товарами чи послугами конкурентів
· Надання покупцям більшої цінності за ті ж самі гроші
Успіху на ринку може досягти компанія, яка займає значну частину ринку або невеликі спеціалізовані підприємства.
Типологія:
Лідерство на витратах. Значна економія на масштабі виробництва і залучення великої кількості споживачів для товару еластичного за ціною. Зведення до мінімуму витрат забезпечує компанії зменшення ринкової частки конкурентів, які мають більшу ціну. Доступ до ресурсів.
Диференціації. Ґрунтується на спеціалізації і виготовленні специфічної продукції, яка має переваги серед інших товарів з точки зору споживача. Відокремлює товар на ринку за рахунок якісних характеристик. Додатковий ріст обсягу за рахунок завоювання споживачів на базі переваг якості. Посилення лояльності споживачів. Конкуренція формується в неціновій сфері. Невелика кількість конкурентів. Олігополістичний ринок. Наявність легко-переналагоджуваного виробництва, високий рівень конструкторської бази виробництва, розвинутий маркетинг. Негативні риси: високі витрати на створення іміджу, що викликає значне підвищення собівартості.
Концентрації. Спрямована на забезпечення переваг над конкурентами на відособленому специфічному сегменті ринку. Гарантований стабільний збут, зате не відбувається значного збільшення сегменту.
На доповнення до вищезгаданих базових стратегій ряд вчених висунули ще дві:
Стратегію впровадження нововведень. Полягає у пошуку принципово нових продуктів та послуг, ефективних технологій обслуговування. Проектування заходів стимулювання збуту.
Стратегію негайного реагування на потреби ринку. Полягає у повній переорієнтації підприємства. Переваги: отримання високого прибутку за рахунок реалізації дефіцитних товарів. Наявність невеликої кількості товарів замінників.
22. Конкуренція та монополія в міжнародному бізнесі
Конкуренція зумовлює диференціацію товаровиробників (збагачення одних і розорення інших). Унаслідок цього відбувається процес концентрації виробництва й капіталу.
Концентрація спричиняє загострення конкуренції між дедалі більшими підприємствами. Загострення і вищий якісний рівень конкуренції породжують монополізацію.
Монополізація -- економічний результат концентрації та централізації виробництва і капіталу.
Концентрація виробництва -- це зосередження засобів виробництва, працівників і обсягів виробництва на великих підприємствах.
Оскільки концентрація виробництва є тривалим процесом, сталим і внутрішньо необхідним для розвитку економіки, цей процес набуває рис закону концентрації виробництва. Його рушійною силою є конкурентна боротьба. Щоб вижити у цій боротьбі, отримати більші прибутки, підприємці змушені впроваджувати нову техніку, розширювати масштаби виробництва. В результаті з маси дрібних та середніх підприємств поступово виокремлюються кілька найбільших.
Централізація капіталу -- це збільшення розмірів капіталу внаслідок об'єднання або злиття раніше самостійних капіталів (наприклад, утворення акціонерних компаній).
Серед причин, що зумовлюють виникнення монополістичних тенденцій в економіці, слід назвати трансформацію індивідуальної капіталістичної власності.
Багато монополій виникли внаслідок надання державного виключного (монопольного) права певній фірмі на виробництво й реалізацію певного виду товарів і послуг.
Розрізняють три основні типи монополій:
-- монополія окремого підприємства;
-- монополія як змова;
-- монополія, що ґрунтується на диференціації продукту.
Монополія означає наявність одного продавця певного товару чи послуги або ситуацію, коли одна фірма забезпечує повний випуск товарів. Такий тип монополії є монополією окремого підприємства, або монополією продавця. Це абсолютна монополія, і зустрічається вона рідко.
Більш поширена змова чи угода (гласна або негласна) кількох великих фірм, що дає їм змогу швидко здобути панівне становище на ринку й отримувати високі прибутки.
Таку ситуацію у виробництві й на ринку називають олігополією.
Класифікація монополій
Закрита монополія -- це галузь, захищена від конкуренції за допомогою юридичних обмежень. Прикладом може слугувати патентний захист, інститут авторських прав.
Природна монополія -- галузь, у якій довгострокові середні витрати досягають мінімуму тільки тоді, коли одна фірма обслуговує весь ринок в цілому. У такій галузі мінімальний ефективний масштаб виробництва товарів близький до тієї кількості, на яку ринок пропонує попит за будь-якою ціною, достатньою для покриття витрат виробництва. З природними монополіями, що діють на засадах економії на масштабах виробництва, тісно пов'язані монополії, які базуються на володінні унікальними природними ресурсами.
Відкрита монополія -- це економічне явище, при якому фірма на деякий період стає єдиним постачальником певного продукту, не володіючи при цьому ніяким спеціальним захистом від конкуренції, як це має місце у випадку закритої або природної монополії.
Для відкритої монополії характерна ситуація, коли фірми вперше виходять на ринок з новою продукцією. Конкуренти таких фірм можуть з'явитися на ринку лише через певний проміжок часу.Чиста монополія утворюється там, де існує лише один продавець і не існує товарів-субститутів, а продукт, що виробляється, -- однорідний і унікальний.
За чистої монополії фірма має реальну владу над реалізацією продукції і певною мірою контролює ціну, впливає на неї, змінюючи кількісні параметри пропозиції товару.
23. Конкуренція як основоположний атрибут міжнародного бізнесу
Важливим складовим компонентом механізму ринкової економіки є конкуренція. Сам ринок, механізм його дії не може нормально існувати без розвинутих форм конкуренції.
Конкуренція за виконує роль регулятора темпів і обсягів виробництва, спонукаючи виробника активно впроваджувати науково-технічні досягнення, підвищувати продуктивність праці, вдосконалювати технологію, організацію праці й т. ін.
Конкуренція означає економічне суперництво між відокремленими виробниками продукції, робіт, послуг щодо задоволення інтересів, пов'язаних з продажем продукції, виконанням робіт, наданням послуг одним і тим самим споживачам.
Становлення ринкової економіки зумовлюється появою вільної конкуренції. Проте існування купівлі-продажу товарів, використання грошей можливе і без конкуренції. Отже, необхідно з'ясувати умови виникнення конкуренції як економічного явища.
Умови виникнення конкуренції
Перша -- наявність на ринку великої кількості виробників будь-якого конкурентного продукту або ресурсу. Якщо виробництво зосереджене у руках одного власника, як в умовах адміністративно-командної системи, коли при створенні багатьох видів продукції домінував один виробник -- держава, тоді утворюється монополія, яка, по суті, заперечує конкуренцію.
Друга -- свобода виробників щодо вибору господарської діяльності. Кожний повинен мати можливість визначати не тільки що виробляти, а й регулювати якість та обсяг продукції.
Третя -- відповідність між попитом і пропозицією; інакше, якщо, припустимо, попит перевищує пропозицію, то покупець обмежений у виборі продукції. За наявності дефіциту всі вироблені товари швидко реалізуються. Там, де існує дефіцит, немає вільної конкуренції.
Четверта -- наявність, ринку засобів виробництва. У конкурентній боротьбі велике значення має встановлення високої норми прибутку, яка, по суті, є орієнтиром у виборі господарської діяльності. Проте вибір діяльності показує тільки можливість виробництва. Для того щоб ця можливість перетворилась на дійсність, потрібно, маючи грошовий капітал, перетворити його на засоби виробництва.
Конкуренція має як негативні, так і позитивні риси.
Негативні риси конкуренції полягають у тому, що дрібні виробники витісняються великим капіталом: одні розоряються, інші збагачуються, посилюється соціальне і майнове розшарування населення, зростає безробіття, посилюється інфляція.
Позитивні риси конкуренції. Вона є рушійною силою ринкової економіки. В умовах конкуренції перемагає той, хто створює якісну продукцію при найменших витратах виробництва завдяки використанню науково-технічних досягнень, передової організації виробництва.
Конкуренція корисна для суспільства, вона стимулює економію матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, спонукає постійно оновлювати асортимент продукції, що випускається, стежити за досягненнями науково-технічного прогресу і швидко впроваджувати їх у виробництво.
24. Корпорації: їх суть та роль в системі сучасного міжнародного бізнесу
Корпорація як форма підприємництва - це засноване на пайовій участі в капіталі об'єднання, юридичні права і зобов'язання якого відособлені від прав і зобов'язань його учасників. Корпоративна форма організації підприємництва склалася наприкінці XIX ст. і була зумовлена якісними зрушеннями в продуктивних силах суспільства. Вона стала формою, яка, з одного боку, розширила базу залучення фінансових коштів, забезпечивши мобілізацію капіталів, а з іншого - обмежила рівень ризику, що надзвичайно зріс у зв'язку з масштабними фінансовими складеннями.
У сучасній ринковій економіці саме корпорації відіграють ключову роль. Маючи невелику частку в структурі організаційних форм - не більш як 20-25%, - корпорації дають 80-90% господарського обороту. Головна економічна особливість корпоративної форми полягає в тому, що вона с завершеного формою відособлення власності від управління. Це забезпечило корпорації ті незаперечні переваги, які й зумовили її провідну роль в економіці та розвиток її геоцентричної форми:
* обмеження майнової відповідальності дало змогу залучити до інвестування широкі верстви населення, забезпечуючи досить швидку за часом і значну за обсягами централізацію капіталу;
* відособлення функції управління від функції власності обумовило надзвичайну стійкість корпорації як господарського утворення, що існує незалежно від його засновників і учасників. Це створило умови для стабільного, орієнтованого па перспективу розвитку й висунуло на передній план завдання реалізації довгострокових стратегічних цілей;
* безперешкодне в умовах розвинутого ринку цінних паперів переміщення пайової участі через купівлю-продаж акцій дає ще одну істотну перевагу - можливість перетворення інвестованих коштів на грошову форму, що є надзвичайно привабливим для потенційних інвесторів.
Існують різні типи корпоратипних об'єднань. Найпоширенішим із них є акціонерне товариство, бо мобілізує капітал випуском цінних паперів: акцій і облігацій. Тримачі акцій товариства є співвласниками і мають право на участь управлінні ним, а тримачі облігацій, що одержують фіксований прибуток, є лише кредиторами і не беруть участі в управлінні. Головна особливість акціонерного товариства - вільне обертання його цінних паперів на відкритому ринку цінних паперів.
Серед інших типів корпоративної організації виділяють так звані S-корпорації, для яких характерне поєднання рис корпорації та партнерства. Як і в акціонерному товаристві, тримачі акцій S-корпорації, кількість яких законодавче обмежена, несуть обмежену відповідальність, уникаючи водночас подвійного оподаткування.
Холдинги с тримачами акцій інших корпорацій, отже, своєрідною формою регулювання всього корпорованого співтовариства.
Значного поширення набули професійні корпорації - об'єднання за професійною ознакою (юристів, медиків тощо), учасники яких надають відповідні послуги. Професійні корпорації - це своєрідна форма акціонерного товариства закритого типу.
Найскладніше питання для корпоративної форми - взаємовідносини між акціонерами і керівниками. Хоч юридично корпорація належить акціонерам, вони рідко зайняті в управлінні нею. Частіше їх управлінський вплив обмежується виборами керівних органів корпорації та участю в розробці стратегії господарської діяльності. Потенційно тримачі акцій можуть впливати через зміну керівництва, але, не маючи в своєму розпорядженні достатньої інформації, вони звичайно схильні підтримати пропозиції керівництва. Тому реальна влада зосереджена в руках керівників, що повсякденно здійснюють управління корпорацією.
25. Міжнародний бізнес як інституційно-функціональна система
Характерні риси міжнародного бізнесу:
1) Отримання прибутку відбувається за рахунок використання переваг виходу за межі національних ринків.
2) Підприємства отримують додаткові економічні можливості, що витікають із: a. Ресурсних особливостей міжнародних ринків; b. Місткості зарубіжних ринків; c. Правових особливостей зарубіжних країн; d. Специфіки міждержавних політичних та економічних взаємовідносин.
3) Внаслідок інтернаціоналізації кожному бізнесу стає максимально доступним глобальний бізнес-сервіс, орієнтований лише на економічну ефективність.
4) МБ -- це система постійно оновлюваних і складно взаємодіючих професійних знань принципово вищого рівня, ніж наявна в будь-якому національному бізнесі
5) МБ вбирає в себе найкращі національні зразки, все найкраще у світовій практиці.
6) На відміну від національної конкуренції, міжнародний бізнес може відчувати підтримку своєї держави у боротьбі з конкурентами в багатьох формах.
7) Інформація -- головний стратегічний ресурс міжнародного бізнесу, адаптація -- його головна стратегічна зброя.
Щодо регулятивних економічних структур, то ними є об'єднання підприємців, інформаційні структури, аудиторські, юридичні фірми та ін.
Механізм міжнародного бізнесу (ММБ) - це систематизована, субординована сукупність інституційно-організаційних і функціональних структур, комплекс техніко-економічних, соціокультурних, управлінських відносин і зв`язків, а також система засобів, форм і
методів, що забезпечують його ефективне функціонування та розвиток. Ознаки механізму сучасного МБ:
· Постійний рух, динаміка, кількісні та якісні зміни елементів;
· Взаємодія й взаємодоповнення структур;
· Наявність суперечностей, протилежностей;
· Зростання ролі позаекономічних факторів у розвитку міжнародного бізнесу.
Загалом ММБ - це взаємодія інституційної та функціональної підсистем.
Інституційна підсистема механізму сучасного МБ - це субординована сукупність формальних і неформальних суспільних інститутів, що тісно взаємодіють. Такі інститути в МБ - це: нормативно-правові акти, корпорація, держава, міжнародний менеджмент і маркетинг, стратегія, організації різних рівнів, спілки, дипломатичні інституції, звичаї, традиції, проийняті у практиці ведення МБ. Сукупність легітимних суспільних інститутів утворює інституційне середовище, в якому реалізуються відносини всіх суб`єктів МБ. Інституційне середовище має вирішальне значення у виборі цілей, ідеологій, правил гри в міжнародному бізнесі, інструментів і засобів його функціонування.
Головним елементом інституційной підсистеми механізму МБ є міжнародена компанія.
Компанія - вид об`єднання юридичних осіб, яким належить бізнес, будь-яка виробничо-господарська одиниця, що веде підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку. Компанія, що поширює свою госп. діяльн. за нац. кордони, називається ТНК і є головним суб`єктом МБ і основою його механізму. міжнародний бізнес конкурентний україна
Функціональна підсистема механізму МБ є сукупністю взіємодіючих і взаємодоповнюючих різноманітних видів і форм підприємницької діяльності, юрид. статусу, характеру та складу учасників.
26. МБ як наука, економічна категорія та сфера господарської діяльності
Міжнародний бізнес історично і логічно виникає внаслідок розвитку й поглиблення міжнародного поділу праці та формування світового ринку. Це сфера практичної реалізації міжнародних економічних відносин, здійснення глобальних виробничих, будівельних, торгівельних, сервісних програм та іншої діяльності господарськими суб'єктами двох або більше країн з метою взаємовигідної співпраці для отримання економічного прибутку та досягнення міцних позицій на ринку
Економічна сутність міжнародного бізнесу має визначатися у площині його як явища і процесу міжнародних економічних відносин. Як явище міжнародних економічних відносин міжнародний бізнес - це форма взаємодії суб'єктів міжнародної економічної діяльності, спрямована на одержання вигод від трансграничного співробітництва.
Як процес міжнародний бізнес є проявом специфічного виду взаємодії суб'єктів, який характеризується певною структурою, технікою, умовами й правилами ведення, а також наслідками та результатами, що досягаються у процесі даного виду взаємодії і тільки через цей вид.
Суб'єктами в бізнесі виступають фізичні та юридичні особи. У МБ головним суб'єктом виступає фірма (компанія), діяльність якої виходить за межі національних кордонів, у ній беруть участь суб'єкти двох чи більше країн. До МБ бізнесу належить також
науково-технічне співробітництво, ведення спільної підприємницької діяльності. Міжнародний Бізнес -- ділові операції як між фірмами, так і внутрішньо фірмові операції, наприклад , здійснюють дочірні підприємства в рамках ТНК.
МБ включає зовнішню економічну діяльність національних і міжнаціональних компаній різних країн. Але загалом єдиного визначення поняття МБ немає.
МБ характеризується сукупністю угод, укладених і здійснюваних через національні кордони для реалізації цілей окремих індивидів, організацій, фірм. МБ відрізняється від національного тим, що пов'язаний з переміщенням ресурсів, товарів, послуг з однієї країни в іншу. МБ розвивається у різних галузях підприємницької діяльності.
Міжнародний бізнес - це частина загальної системи міжнародних економічних відносин, що відповідає стосункам, пов'язаним з діловою діяльністю промислового, комерційного, валютно-фінансового, перевізного типів. Кожна форма міжнародних економічних відносин відображена в міжнародному бізнесі, і виходячи з них можна говорити про такі види міжнародного бізнесу, як валютний, промисловий, фінансово-кредитний, торговий, аграрний, - кожен з яких, має свої підвиди.
Найпоказовішим проявом міжнародного бізнесу є спільне підприємництво та транснаціональний бізнес.
27. Міжнародний інтеграційний процес та його вплив на МБ
Однією із закономірностей розвитку світового господарства є створення міжнародних інтеграційних угруповань, які забезпечують узгоджений розвиток і взаємодоповнення регіонів та держав, інтенсифікують процеси виробництва в окремих країнах, дають змогу повніше та ефективніше використовувати наявні ресурси, розподіляти інвестиції та всі види капіталу. Зазначена закономірність розвитку світового господарства почала проявлятися у 50-60 pp. минулого століття. Формування в тій чи іншій формі регіональних союзів країн світу спрямовувалось на стимулювання економічного співробітництва між країнами-учасниками у галузі виробництва, торгівлі, валютних операцій та інших сферах. Економічні процеси, що відбуваються на цій основі і які зв'язують та об'єднують господарства цих держав, дістали назву міжнародної економічної інтеграції.
Найважливішими рисами міжнародної економічної інтеграції виступають:
- міждержавне регулювання соціально-економічних процесів;
-формув єдиного регіональн госп комплексу зі спільною структурою та інфраструктурою;
- усунення адміністративних і економічних бар'єрів, які перешкоджають вільному рухові у межах регіонального формування товарів, капіталів, технологій та робочої сили;
- зближення внутрішніх економічних умов суспільного відтворення у державах, які беруть участь в інтеграційних об'єднаннях.
Нині існують такі основні види інтеграційних об'єднань:
1) зона вільної торгівлі, коли країни-учасниці обмежуються відміною митних бар'єрів у взаємній торгівлі;
2) митний союз, коли вільне переміщення товарів і послуг всередині угруповання країн доповнює єдиний митний тариф відносно третіх країн;
3) спільний ринок, коли ліквідуються бар'єри між країнами не тільки у взаємній торгівлі, а й для переміщення робочої сили і капіталу;
4) економічний союз, який передбачає доповнення до перелічених інтеграційних процесів, - проведення державами-учасницями єдиної соціально-економічної політики, створення системи міждержавного регулювання соціально-економічних процесів, які відбуваються у регіоні.
Першою і найбільш розвиненою формою економічної інтеграції є Європейське Економічне Співтовариство (ЄЕС). З 1994 р. ЄЕС було трансформоване в Європейський Союз (ЄС), а на його території сформувався єдиний економічний простір. У 1995 р. кількість країн-учасниць зросла до 15. У межах ЄС проводиться єдина аграрна політика, здійснюються великі спільні науково-технічні програми, створений загальний бюджет, кошти якого спрямовуються насамперед у фонд підтримки і розвитку економічно відсталих районів, здійснюються інші міждержавні проекти, координуються напрямки внутрішньої державної економічної політики.
Наприкінці 20ст. у світі сформувалися і діяли ще декілька потужних інтеграційних угруповань --НАФТА (Північноамериканська угода про вільну торгівлю), АТЕС (Організація азійсько-тихоокеанського економічного співробітництва), ОЧЕС (Організація Чорноморського економічного співробітництва).
28. Міжнародний поділ праці як основна взаємодія національного та інтернаціонального в МБ
Міжнародний поділ праці (МПП) - спеціалізація країн на виробництві певних видів товарів відповідно до їхніх природно-кліматичних, історичних та економічних умов. Форми МПП - а) загальний - ґрунтується на галузевій спеціалізації окремих країн; б) частковий поділ праці - ґрунтується на спеціалізації у виробництві готових виробів; в) одиничний поділ праці - ґрунтується на по детальній спеціалізації (виробництво шин, двигунів). Характеристики сучасного МПП - прогресивні технології, інтернаціоналізація сфери послуг, тісним переплетінням продажу послуг з виробництвом та збутом товарів, експортом капіталу
Необхідність міжнародного поділу праці та його глибина визначаються ступенем розвитку продуктивних сил суспільства. Його факторами є природні, географічні та економіко-виробничі відмінності між національними економіками різних країн. Фактори міжнародного поділу праці - це обсяг капіталу, рівень технічної оснащеності виробництва, кваліфікація робочої сили, ефективність виробництва, стан науки, і ступінь соціальної диференціації, особливості історичного розвитку та ін. Певний вплив на міжнародний поділ праці чинять і політичні фактори, насамперед форми політичної організації держави, рівень державного суверенітету, позиції країни на світовій арені, співвідношення політичних сил усередині країни, рівень впливу держави на економіку. Перетворення безпосередньо інтернаціонального виробництва у типову форму промислового бізнесу веде до істотних змін у сфері обігу - міжнародній торгівлі і валютно-фінансових відносинах.
Отже, активний розвиток міжнародного поділу праці приводить до перебудови усього відтворювального процесу, примушує раціонально господарювати, досягати більшої конкурентноздатності. Під тиском іноземної конкуренції в кожній країні відбувається структурна перебудова, посилюється впровадження досягнень науково-технічного прогресу, удосконалюються методи господарювання.
Сучасне світове господарство як особлива органічна цілісна система почало складатись на базі світового ринку з кінця ХІХ початку ХХ. Нині можна говорити про світове господарство, як про глобальну господарську систему, що ґрунтується на міжнародному поділі праці, інтернаціоналізації та інтеграції виробництва і обігу, яка функціонує на принципах ринкової економіки. Взаємодія національного і інтернаціонального проявляється в МПП, а саме в його двох основних формах: міжнародній спеціалізації, міжнародному виробничому кооперуванні.
Міжнародна спеціалізація - це форма поділу праці між країнами, в якій зростання концентрації однорідного виробництва відбувається на основі прогресуючої диференціації національних виробництв.
Міжнародне виробниче кооперування - об'єднання зусиль виробників декількох країн у випуску певних видів товарів для світового ринку. Коопераційні зв'язки проявляються на всесвітньому, міжгалузевому або внутрішньогалузевому рівнях. Види: здійснення спільних програм, договірна спеціалізація, створення спільних підприємств. У країнах, які широко використовують можливість брати участь у МПП, як правило вищі темпи економічного розвитку. Яскравим прикладом є розвиток Японії, Німеччини.
29. Науково-дослідна робота в Інституті міжнародних відносин
Науково-дослідна робота в Інституті є невід'ємною складовою частиною підготовки фахівців-міжнародників. Вченими Інституту проводиться велика робота по дослідженню теоретичних і практичних проблем міжнародних відносин та зовнішньої політики України, країнознавства, міжнародних економічних відносин, міжнародного права, сучасних гуманітарних проблем, мовознавства. Результати дослідницької діяльності кафедр та науково-дослідної частини Інституту використовуються у навчальному процесі для підготовки та впровадження нових курсів та спецкурсів.
Науковий потенціал Інституту становить близько 170 штатних науково-педагогічних працівників.
Дбаючи про оновлення та підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, фахівців-міжнародників вищої кваліфікації, Інститут приділяє значну увагу роботі аспірантури та докторантури. В аспірантурі Інституту щорічно навчається понад 60 громадян України та зарубіжних держав, близько 50 осіб працюють на кафедрах Інституту як здобувачі наукового ступеня кандидата наук, а 5 -- наукового ступеня доктора наук. В Інституті функціонують три спеціалізовані вчені ради по захисту кандидатських і докторських дисертацій із 4 наукових спеціальностей: «політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку», «світове господарство і міжнародні економічні відносини», «міжнародне право», «цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право».
Перепідготовка та підвищення кваліфікації науково-педагогічних кадрів Інституту здійснюється як у провідних науково-дослідних установах країни, так і в зарубіжних вищих навчальних закладах, з якими Інститут має угоди про співробітництво. Щорічно проходять перепідготовку та підвищення кваліфікації за рубежем до 20 викладачів Інституту.
Вчені Інституту роблять суттєвий внесок у розвиток вітчизняної науки. В Інституті систематично проводяться міжнародні наукові конференції, семінари, симпозіуми, круглі столи з проблем міжнародного права, міжнародних відносин, міжнародних економічних відносин та міжнародної інформації. Інститут має сучасну матеріально-технічну базу для друкування наукової та навчально-методичної літератури.
Кафедри Інституту залучаються до здійснення експертних оцінок, рецензій, вироблення пропозицій щодо проектів законодавчих актів для Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради Національної безпеки та оборони України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства економіки України, Міністерства юстиції України тощо. Вони також беруть участь у численних міжнародних наукових проектах за міжнародними програмами ТЕМПУС-ТАСІС, ІНТАС, НАТО, ЮНЕСКО, Міжнародного фонду «Відродження» та ін. На базі Інституту діє науково-методична група ЮНЕСКО з питань демократичного врядування і культури миру.
Фахівці Інституту активно беруть участь у підготовці державних програм та законів, працюють у комісіях Верховної Ради України, де мають можливість реалізувати на практиці результати своїх наукових досліджень. В Інституті створено науковий Центр європейських досліджень, метою якого є науково-прогностичні дослідження найважливіших проблем міжнародного становища та зовнішньої політики України, розвитку європейської інтеграції.
Активну участь у науково-дослідній роботі беруть студенти Інституту. Формами залучення студентів до наукової творчості є робота в наукових гуртках, проблемних групах на кафедрах, проведення студентських наукових конференцій, круглих столів, Днів науки, Шевченківських читань, міжнародних олімпіад; регулярно проводиться конкурс Інституту на кращу студентську наукову роботу. Наукове товариство студентів та аспірантів сприяє отриманню молодими науковцями Інституту стипендій та грантів для науково-дослідної роботи і навчання за кордоном, публікації найбільш цікавих робіт. Результати наукових досліджень студентів та аспірантів публікуються у збірнику «Актуальні проблеми міжнародних відносин».
30. Науково-дослідна робота на спеціальності міжнародний бізнес
Науковий потенціал кафедри становить 18 осіб, серед них: 4 професори (В.А. Вергун, А.І. Кредісов, О.І. Ступницький, В.В. Якубовський), 10 кандидатів економічних наук, доцентів (І.Є. Голубій. О.В. Дикий, В.С. Карп, В.П. Мазуренко, Ю.В. Полунєєв, О.А. Приятельчук, Д.П. Расшивалов, М.Ю. Рубцова, В.І. Серажим, В.С. Морозов), 4 кандидати економічних наук, асистенти (Г.С. Буряк, О.Д. Гоєр, Д.А. Глухова, В. А. Крикун).
За результатами науково-дослідної роботи викладачами кафедри опубліковані наступні роботи:
Основні Навчальні посібники:
Іноземні інвестиції: офшорні зони та їх інституції в міжнародному бізнесі: навчальний посібник / В.А. Вергун, О.І. Ступницький - К.:
Вергун В.А., Ступницький О.І., Якубовський В.В. Міжнародне корпоративне управління.
Основні наукові результати за 2012 р.:
Захищено 4 кандидатські дисертації:
Проведено 3 конференції за участю кафедри.
За роки існування кафедра набула визнання в наукових i викладацьких колах країни завдяки виданню її членами ряду монографій, посібників і підручників
31. Національна, регіональна, міжнародна та глобальна стратегії фірми
Національна стратегія. Вона формується в напрямку подолання системних обмежень на шляху економічного розвитку. Технології в сучасній економіці є основним ресурсом для подолання даних обмежень. Ріст технології на одиницю обмеженого ресурсу і є умовою подолання системних обмежень, якісного економічного росту й стійкості національної економіки в глобалізованому просторі.
Регіональна стратегія. Мета регіональної політики - вирішити проблему значних відмінностей у рівнях економічного добробуту та вдосконалити розподіл ресурсів у межах певної країни, а часто також відродити економічну діяльність у депресивних районах. Регулювання територіального розвитку не може бути результативним, якщо не буде засновуватися на суворих теоретичних уявленнях про суть цього розвитку і значення його регулювання. Для того, щоб визначитися з поняттям регіонального розвитку, необхідно відмітити системний характер регіону. Причому, регіональна система, в свою чергу є підсистемою більш глобальної системи. Серед цілей розробки стратегії є наступні:
· вироблення єдиної позиції і загального розуміння виникаючих в економіці змін;
· визначення напряму розвитку місцевої економіки і виявлення внаслідок налагодження партнерських відносин найбільш вірогідної поведінки державних і приватних організацій, діючих в сфері економічної політики;
· створення загальних рамок для спільної роботи всіх структур в регіоні з метою зміцнення економічного потенціалу його жителів, локальних общин по місцю проживання і підприємств;
· сприяння суб'єктам економічної політики в прийнятті ними конкретних рішень, що дозволяють підвищити цілеспрямованість і скоординованість дій.
Глобальна стратегія. В інших галузях немає необхідності дотримуватися яких-небудь специфічних вимог у країні. Переваги в даному випадку досягатимуться за рахунок організації діяльності на глобальній основі, тобто таких чинників:
- економія на масштабі: корпорація, що пропонує стандартну продукцію на багатьох ринках, може одержати додатковий прибуток за рахунок широкомасштабного виробництва;- перевага кривої досвіду, фірми можуть одержати додатковий прибуток в результаті обміну досвідом і спільним використанням ресурсів у різних країнах;
- перевага географічного положення: можлива ситуація, коли виробництво компонентів дешевше в одній країні, їхнє складання - в іншій, а проведення науково-дослідних робіт - у третій. Глобальна компанія знаходиться в більш вигідному положенні, вибираючи місце розташування своїх підрозділів;
- співробітництво зі споживачами продукції, які самі є багатонаціональними корпораціями. Якщо вашим клієнтом є багатонаціональна корпорація, то діяльність з її обслуговування на глобальному рівні окупиться. Ці та інші переваги фірма може одержати, якщо вона організована на глобальному рівні.
Найважче питання, яке стоїть перед глобальною компанією, полягає в тому, чи зможе вона задовольнити запити конкретної країни, не піддаючи небезпеці своє становище міжнародної компанії. Існує усього декілька продуктів, що рекламуються однаково незалежно від країни (наприклад, "Кока-Кола", "Мальборо"), але це лише винятки. Більшість глобальних корпорацій застосовують різноманітні підходи в маркетинговому просуванні своїх товарів на ринку залежно від країни, в якій вони збираються продавати. Наприклад, тонік "Швепс" рекламується як інгредієнт для алкогольних напоїв у Великій Британії і як безалкогольний напій у Франції.
Основними мотивами формулювання стратегії є потреби в кращій координації і націленості дій різних суб'єктів.Тобто стратегія розглядається як засіб координації зусиль і досягнення взаєморозуміння. І якщо держава не здійснює його, то це означає лише, що або проблеми такого регулювання просто не існує, або держава не може здійснювати його.
32. Нобелівська премія з екон як найвища відзнака наукового доробку
Номбелівська преммія з економміки, офіційна назва Преммія Швемдського центрамльного бамнку з економімчних наумк памм'яті Альфремда Номбеля) -- премія за видатний внесок у розвиток економічних наук, що є найпрестижнішою нагородою в цій галузі. Премія з економіки є єдиною з-поміж Нобелівських премій, що була заснована після смерті Альфреда Нобеля й не була зазначена в його заповіті. Її було засновано 1968 року Банком Швеції з нагоди його 300-річчя в якості премії пам'яті Нобеля.
Нобелівська премія з економіки присуджується щорічно Шведською королівською академією наук, її лауреат обирається відповідно відповідно до критеріїв вибору лауреатів премій в інших галузях. Вперше премію було присуджено у 1969 році вченим з Норвегії та Нідерландів Раґнару Фрішу та Яну Тінбергену.
33. Обсяги, структура та проблеми зовнішньоторговельної діяльності українського бізнесу
У розвитку зовнішньої торгівлі України виокремлюють декілька етапів:
1) етап трансформаційної кризи (1990-ті рр.): на цьому етапі спостерігався суттєвий вплив успадкованих від командно-адміністративної економіки чинників, що поступово призвело до скорочення обсягів експорту та імпорту.
2) етап економічного відновлення (2000-2008 рр.). В цей період спостерігається підвищення динаміки зовнішньої торгівлі, чому сприяла низка заходів держави щодо лібералізації зовнішньої торгівлі, пов'язаних з підготовкою вступу до СОТ, економічне зростання та сприятлива зовнішньоекономічна кон'юнктура. Найвища частка зростання була
забезпечена розвитком торгівлі у 2003-2008 рр.: протягом цього періоду експорт товарів та послуг виріс у 2,8 рази, а імпорт - у 3,8 рази. Починаючи з 2006 р., обсяг імпорту перевищив обсяг експорту, що пояснюється розвитком кредитування споживчих потреб за відсутності
істотних змін у структурі виробництва та експорту.
3) третій етап (2008 р. - дотепер) пов'язаний зі членством України у СОТ. Ключовим напрямком торговельної політики стала двостороння лібералізація в рамках переговорів з іншими країнами. Що стосується масштабів зовнішньої торгівлі, то на їх скорочення на початку цього періоду вплинули кризові явища у світовій і вітчизняній економіці. У
2011 р. спостерігається підвищення динаміки експортно-імпортних операцій України.
Вплив зовнішніх чинників на розвиток зовнішньоторговельної діяльності підприємств Україні має вирішальний характер, оскільки визначає потреби у нарощенні обсягів виробництва та можливості їх забезпечення з точки зору інвестиційної підтримки.
Внутрішні чинники визначалися адаптацією до світових економічних та політичних змін. Негативний вплив мали: відсутність чіткої стратегії структурних змін економіки, недосконалий механізм фінансової підтримки експортерів, низький рівень інвестування в інноваційну модернізацію експортоорієнтованих виробництв, слабкість протидії спекулюванню з відшкодуванням ПДВ та з експортними операціями через офшорні компанії. Комплекс заходів щодо підвищення ефективності діяльності підприємств України на зовнішньому ринку (за забезпечення збалансованості розвитку й внутрішніх ринків) передбачає оптимізацію як експортної, так й імпортної складової. Перспективи подальших досліджень пов'язані з вивченням зміни стану зовнішнього середовища функціонування учасників ЗЕД, виявленні характеру впливу на їх розвиток, дослідженні зарубіжного досвіду щодо діяльності цих суб'єктів економічної діяльності.
34. Організаційно-правові форми міжнародного бізнесу
Корпоративний характер міжнародного бізнесу зумовлює диверсифікацію організаційних форм господарської діяльності великих компаній, які можуть як концентрувати свою діяльність у рамках певної галузі, так і функціонувати як міжгалузеві утворення.
Класифікація організаційно-правових форм бізнесу за типами здійснюється відповідно до ступеня усуспільнення капіталів і об'єднання видів господарської діяльності.
Картель -- об'єднання підприємців, учасники якого узгоджують між собою обсяги виробництва, поділ ринків збуту, умови продажів і найму робочої сили, строки та інші умови платежів тощо. При цьому учасники картелів зберігають виробничу і комерційну незалежність.Найвідоміший приклад міжнародної картельної угоди -об'єднання країн-експортерів нафти -- ОПЕК. Головним змістом спільних домовленостей цих країн є узгодження обсягів видобутку нафти і вплив на ринкові ціни па неї.
Синдикат -- форма об'єднання, за якої учасники зберігають виробничу самостійність, але втрачають самостійність комерційну відповідно до взаємних угод..На засадах міжнародного синдикату функціонує фактично одна велика ТНК - "Де Бірс", що контролює понад 80% світового ринку діамантів.
Пули -- монопольні об'єднання, за яких прибутки надходять до спільних фондів, відтак здійснюється узгоджений їх розподіл відповідно до результатів експлуатації певної частини ринку, в заздалегідь обумовленій пропорції. Прикладом міжнародного пулу є '"золотий пул", створений для торгівлі патентами.
Трест -- форма об'єднання, в рамках якого учасники втрачають виробничу, комерційну, можливо - юридичну самостійність. Учасники трестів, які є також власниками акцій, розподіляють прибутки відповідно до розмірів їх пакетів акцій. Реальний контроль за трестом здійснює головна компанія. ТНК як трестові об'єднання не прижилися, цей тип компанії використовується переважно у вигляді структурних підрозділів, відділень і підприємств, що входять до складу ТНК.
Концерн -- складна форма господарської діяльності компанії, яка передбачає об'єднання підприємств промисловості, транспорту, торгівлі та банківської сфери. Типовою ситуацію є формальне збереження учасниками концернів юридичної та господарської самостійності за умови здійснення підприємницької діяльності під контролем домінуючих у них фінансових угруповань. Учасниками концерну можуть бути корпорації, які об'єднують свої потенціали й зусилля в ринковій стратегії. Характерною особливістю концернів с взаємне проникнення капіталів різних галузей, а їх головною перевагою надвелика концентрація фінансових і промислових ресурсів.
...Подобные документы
Форми та причини міжнародного бізнесу в світовій економіці. Механізм злиття та поглинання як спосіб розвитку компаній в міжнародному бізнесі. Транснаціоналізація міжнародного бізнесу, її причини та результати. Регулювання міжнародного бізнесу в Україні.
курсовая работа [338,1 K], добавлен 05.11.2012Розвиток міжнародного бізнесу в умовах глобалізації та формування глобальної економіки. Організаційна форма відносин між материнською і дочірньою організаціями. Структурні інструменти організації: диференційовані структури та інтегровані структури.
контрольная работа [34,0 K], добавлен 02.12.2015Сутність холдингової форми організації міжнародного бізнесу. Питома вага власності міжнародних холдингів в сучасній структурі пивної галузі економіки України. Аналіз діяльності міжнародного холдингу "Baltic Beverages Holding" на ринку виробництва пива.
дипломная работа [955,8 K], добавлен 16.06.2013Розвиток міжнародного автомобільного бізнесу, управління поставками, аналіз виробничих та фінансових аспектів діяльності компанії Toyota Motor Corporation. існуючі тренди географічної структури та перспективи розвитку світового автомобільного бізнесу.
курсовая работа [205,7 K], добавлен 17.02.2016Теоретично-методологічні підходи до аналізу франчайзингу. Суть та різновиди франчайзингу. Франчайзингові угоди, як складові міжнародної комерції транспорту. Застосівання франчайзингу в практиці міжнародного бізнесу. Застосування франчайзигу українськими к
курсовая работа [62,5 K], добавлен 18.05.2005Види, функції та принципи міжнародного лізингу. Фактори розвитку лізингу як форми міжнародної економічної діяльності. Розвиток міжнародного лізингу в умовах глобалізації: сучасні тенденції. Стратегічні орієнтири розвитку міжнародного лізингу в Україні.
курсовая работа [441,5 K], добавлен 16.10.2012Аналіз діяльності посередників міжнародного бізнесу в світі та в Україні. Оцінка ефективності посередницької компанії "СЕА Електронікс" на ринку України. Стратегічне співробітництво із постачальниками та клієнтами, оптимізація дистриб’юторських постачань.
дипломная работа [620,6 K], добавлен 22.02.2011Напрямки розвитку міжнародної економіки. Системи національних розрахунків, значення світової міжнародної торгівлі, проблеми міграції робочої сили. Світова валютна система, валютні відносини та платіжний баланс. Суть, види та форми міжнародного бізнесу.
курс лекций [1,3 M], добавлен 04.12.2010Визначення економічних і політичних передумов виходу України на світовий ринок та проблем розвитку інтернаціонального бізнесу. Аналіз діяльності суб'єктів зовнішньоекономічних відносин. Вивчення поняття та правової бази спільного підприємства країни.
научная работа [65,0 K], добавлен 22.01.2010Німеччина як суб’єкт міжнародного середовища бізнесу: національний потенціал і рейтингові позиції у світовій економіці. Характеристика та оцінка ефективності абсолютних показників розвитку зовнішньої торгівлі у динаміці; співробітництво з Україною.
курсовая работа [277,7 K], добавлен 19.11.2010Економічна сутність та інфраструктура міжнародного інвестиційного ринку, його складові елементи. Вплив вільних економічних зон на процес руху міжнародного капіталу. Географія, масштаби, аналіз міжнародного руху капіталу та місце України в ньому.
дипломная работа [283,5 K], добавлен 14.06.2011Основні аспекти сучасного міжнародного кредитування. Міжнародний кредит як економічна категорія. Сучасні форми міжнародного кредиту. Участь міжнародного кредиту у кругообігу капіталу на всіх його стадіях. форми и принципи міжнародного кредиту.
реферат [26,1 K], добавлен 01.11.2008Міжнародний кредит, його особливості. Форми та види міжнародного кредиту. Роль міжнародного кредиту в міжнародних економічних відносинах. Вплив міжнародних кредитів на інвестиційну привабливість країни. Тенденції розвитку міжнародного кредитування.
курсовая работа [119,4 K], добавлен 25.10.2014Поняття, класифікація та основні форми зовнішньої торгівлі. Регулювання зовнішніх торгових відносин. Роль зовнішньої торгівлі для економічного розвитку країни в умовах глобалізації. Місце і роль розвинутих країн у міжнародному товарному обміні.
курсовая работа [293,8 K], добавлен 14.10.2014Поняття джерела міжнародного права. Поняття, види і структура міжнародного договору. Основне місце міжнародного договору в системі джерела міжнародного права. Класифікація договору за колом учасників, змістом (предметом) договору, доступом до договорів.
реферат [23,7 K], добавлен 14.04.2019Зміст формування стратегій розвитку. Економічні пріоритети держав в умовах глобалізації. Система міжнародного регулювання світового господарства. Оцінка стратегій розвитку країн транзитивної економіки. Напрями макрорегіональних інтеграційних об’єднань.
реферат [120,5 K], добавлен 22.11.2014Сутність і поняття міжнародного поділу праці. Характеристика напрямків діяльності України в системі міжнародного економічного поділу праці. Спеціалізація різних видів трудової діяльності, їх взаємодоповнення. Факторні передумови міжнародної торгівлі.
реферат [38,0 K], добавлен 26.11.2015Становлення світового господарства і економіки. Теорії міжнародної торгівлі. Тарифні методи регулювання торговельної політики. Мотивація та форми міжнародного руху капіталу. Проблема зовнішньої заборгованості. Світові економічні інтеграційні процеси.
курс лекций [1,0 M], добавлен 19.11.2014Форми конвертованості валюти, елементи валютної системи. Регулювання валютно-фінансових відносин за допомогою міжнародного права, міжнародних угод, кредитної та податкової політики. Фактори, які впливають на валюту, суму та термін міжнародного кредиту.
реферат [30,2 K], добавлен 20.03.2014Теоретичні засади зовнішньоекономічної діяльності промислових підприємств в сучасних умовах. Ризики ЗЕД та напрями їх хеджування. Аналіз фінансово-господарської діяльності ПРАТ "Сентравіс Продакшн Юкрейн" та просування компанії на міжнародні ринки збуту.
дипломная работа [343,3 K], добавлен 20.05.2012