Розвиток міжнародного бізнесу в умовах глобалізації

· Компетенцію державних органів

· Основні принципи оцінки кваліфікації

· Визначення періодів навчання

· Визначення кваліфікацій, що дають доступ до вищої освіти

· Визнання кваліфікацій вищої освіти, біженців

· Інформацію про оцінку ВНЗ і їх програм

· Механізм реалізації цих угод

Сорбонська спільна декларація містить такі положення:

· формування відкритого європейського простору у сфері вищої освіти

· міжнародне визнання та міжнародний потенціал систем вищої освіти

· орієнтація переважно на двоступеневу систему вищої освіти

· використання системи кредитів.(Система кредитів це систематичний спосіб опису освітньоїпрограми за допомогою присвоєння кредитів кожному її компоненту.

· Визначення кредитів в системі вищої освіти може базуватися нарізних параметрах, типу навантаження студента, результатів навчання і обсягу аудиторного навантаження.)

· Міжнародне визнання бакалавра

· Надання випускникам бакалаврату права вибору подальшого навчання, щоб отримати диплом магістра або.і доктора

· Підготовленість магістрів і докторів до науково-дослідної діяльності

· Зближення спільних систем видання дипломів

Болонський процес - це спроба знайти адекватні відповіді і рішення на нові зміни, виклики і загрози, що постали як перед Європою, так і перед світовим співтовариством в цілому.

51. Соціально-економічна сутність маркетингу, його принципи та функції

Маркетинг це вид людської діяльності спрямований на задоволення потреб споживачів через обмін товарами. Маркетинг діяльність спрямована на створення попиту та досягнення цілей підприємства через максимальне задоволення потреб споживачів. Цілі: 1. Досягнення максимально можливого споживання 2. Досягнення максимальної споживчої задоволеності. 3. Представлення максимально широкого вибору товарів і послуг 4. Максимальне підвищення якості життя

Маркетинг як спосіб діяльності підприємців і специфічний підхід до господарювання за ринкових умов ґрунтується на відповідних принципах. Серед них насамперед треба назвати такі: Свобода вибору, тобто пошуку і визначення власної мети, завдань, стратегії і тактики функціонування та розвитку, сфер діяльності, цільових ринків та методів їх освоєння, асортименту своїх товарних пропозиції тощо. Напрямленість на споживачів. Цей принцип означає, з одного боку, пристосування підприємницької діяльності до реальних потреб, побажань і поведінки споживачів, а з другого -- активний цілеспрямований вплив на споживачів з метою формування належного попиту на товари чи послуги.

Спрямованість на кінцевий результат діяльності -- прибуток і водночас на перспективу розвитку підприємства. Таке поєднання означає, що маркетингова діяльність має базуватись передовсім на відповідних стратегічних рішеннях щодо освоєння цільових ринків, запровадження нових видів товарів та послуг, формування стійкого і достатнього попиту на них. Активна політика - постійний пошук нових ринків і товарів, сфер діяльності, нові стратегії розвитку, випереджання конкурентів тощо. Науковий підхід до розв'язання маркетингових проблем.Висока вартість - потребує значних коштів на проведення досліджень, підготовку і перепідготовку кадрів, проведення рекламних кампаній, стимулювання збуту, розробку нових товарів тощо. Наявність відповідної інфраструктури та фахівців.

Основними функціями маркетингу є:

· комплексне вивчення ринку, власного підприємства, проблем, пов'язаних із маркетингом;

· узгодження параметрів, характеристик та властивостей продукції з побажаннями та смаками споживачів;

· розрахунок цін на продукцію підприємства, визначення умов оплати, величини знижок;

· планування збуту та реалізації продукції;

· фізичний розподіл продукції;

· забезпечення комунікаційних взаємозв'язків зі споживачами;

· сервісне обслуговування споживачів;

· контроль та аналіз маркетингової діяльності.

52. Спеціальні економічні зони у міжнародному бізнесі

Світова практика свідчить, що проблема залучення іноземного капіталу вирішується шляхом створення сприятливих умов для його інвестування, гарантій збереження та прибуткової віддачі. Одним із засобів залучення іноземних інвестицій є створення вільних (спеціальних) економічних зон. Вільна економічна зона -- це частина території держави, на якій встановлено вільний режим для іноземних інвестицій і пільгові економічні умови (сприятливий валютний режим, податкові пільги, низькі митні ставки, особливість трудового законодавства тощо). Такі зони створюються як у розвинутих країнах (Велика Британія, Німеччина, США ін.), так і в країнах із перехідною економікою (Китай, Південна Корея ін).

Тільки на території США функціонує близько 300 ВЕЗ різної орієнтації. Вони займають значні території у містах Нью-Йорк, Чікаго, Сан-Франциско, Бостон та ін. Але для всіх є характерною рисою надання пільг підприємцям у вигляді зменшення податків або повного їх скасування. Організаційно-функціональна структура ВЕЗ досить різноманітна. Можна виділити таку структуру:

- Торгові зони включають вільні безмитні зони, зони вільної торгівлі.

Вільні безмитні зони собою склади для зберігання, упаковки та незначної обробки товарів для експорту. Зони звільняються від мита на ввіз і вивіз товарів.

- Зони вільної торгівлі найбільше поширення мають в США. До найпростіших зон вільної торгівлі можна віднести спеціальні магазини «д'юті фрі» в великих міжнародних аеропортах.

- Промислово-виробничі зони відносяться до зон другого покоління. Вони виникли в результаті еволюції торгових зон, коли в них стали ввозити не тільки товар, а й капітал, займатись не тільки торгівлею, а й виробничою діяльністю. Ці зони користуються значними податковими і фінансовими пільгами.

- Техніко-впроваджувальні зони відносяться до зон третього покоління. Вони створюються стихійно (США) або спеціально з державною підтримкою навколо великих наукових центрів (Японія, Китай). В них концентруються національні і закордонні дослідницькі, науково-виробничі фірми, що користуються єдиною системою податкових і фінансових пільг.

Також один із видів вільних економічних зон - офшорна зона. Особливістю є створення для підприємців сприятливого валютно-фінансового та фіскального режимів, високий рівень та законодавчі гарантії банківської та комерційної секретності, лояльність державного регулювання. Загалом термін має на увазі будь-яку країну з низькою або нульовою податковою ставкою на всі або окремі категорії доходів, певний рівень банківської або комерційної секретності, мінімальну або повну відсутність резервних вимог центрального банку або обмежень у конвертованій валюті.

Згідно із Законом України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" в Україні залежно від господарської спрямованості та економіко-правових умов діяльності можуть створюватися такі СЕЗ: вільні митні зони і порти, експортні, транзитні зони, митні склади, технологічні парки, технополіси, комплексні виробничі зони, туристсько-рекреаційні, страхові, банківські тощо. Спеціальні (вільні) економічні зони: "Азов" (м. Маріуполь), "Донецьк", "Закарпаття", "Інтерпорт Ковель",

"Курортополіс Трускавець" (Львівська область),"Миколаїв", "Порто-франко" (м. Одеса)

"Порт Крим" (Автономна Республіка Крим),"Рені" (Одеська область)

"Славутич" (Київська область), "Яворів" (Львівська область).

53. Спеціальність міжнародний бізнес у структурі ІМВ

Поняття міжнародного бізнесу має декілька визначень. У структурі Інституту міжнародних відносин МБ - це система постійно оновлюваних і складно взаємодіючих професійних знань принципово вищого рівня, ніж наявна у будь-якому національному бізнесі. Кафедру управління зовнішньоекономічною діяльністю засновано 1990 року, як кафедру управління зовнішньоекономічною діяльністю та маркетингом. завідувачем новоствореної кафедри став - доцент В.Д. Прилюк, що і керував нею до 1993 року.

У 1993 році кафедру перейменовано на „Кафедру управління зовнішньоекономічною діяльністю. Далекого 1993 року завідувачем став професор, д.е.н. А.І. Кредісов, що переймався всіма її проблемами і досягненнями протягом довгих десяти років; після чого 2003 року передав управління в мужні і надійні руки свого колишнього студента, а нині - професора, д.е.н. В.А. Вергуна, який успішно керує кафедрою до нинішнього часу.

У 2007 році кафедрою підготовлено та опубліковано перший в Україні підручник з міжнародного бізнесу - "Міжнародний бізнес".

У 2008 році кафедру знову було перейменовано у відповідності до спеціальності та тих курсів і дисциплін, які читаються на кафедрі. Тепер новоперейменована кафедра має назву "Кафедра міжнародного бізнесу".

Сьогодні відділення "Міжнародний бізнес" готує фахівців у галузі міжнародного бізнесу за освітньо-професійними програмами бакалавра, спеціаліста та магістра за такими спеціалізаціями: * Ділове адміністрування * Менеджмент міжнародного бізнесу * Міжнародний маркетинг

Студенти відділення отримують теоретичні знання з основ проведення міжнародних бізнес-операцій, практичні вміння організації підприємницької діяльності. Під час навчання студенти вивчають, аналізують та прогнозують сучасні тенденції та умови міжнародного бізнес-середовища, що дає їм можливість орієнтуватися в динамічному економічному житті.

54. Становлення та розвиток освіти у Київському університеті Святого Володимира та національному університеті імені Т. Шевченка

Київський національний університет імені Т. Шевченка - класичний університет дослідницького типу, провідний вищий навчальний заклад України. Його історія бере свій початок від 1833 р., коли було підтримано подання міністра освіти С. С. Уварова про заснування Імператорського Університету Св. Володимира на базі перенесеного до Києва польського Кременецького ліцею. 1834 - відбулося урочисте відкриття університету. Тоді декілька років в університеті працював лише один філософський факультет із двома відділеннями: історико-філологічним та фізико-математичним.

Значною проблемою для університету була відсутність власного приміщення. Керівництво навчального закладу було змушене протягом перших восьми років орендувати декілька приватних будівель, зовсім не пристосованих до навчального процесу.

Пожвавлення науково-педагогічної діяльності в Київському університеті у другій половині ХІХ століття пов'язують із проведенням ліберальних реформ 1860-х рр. і запровадженням у 1863 р. нового університетського статуту. У цей час було розширено автономні права навчального закладу, відкрито 15 нових кафедр. Завдяки реформам Київський університет кінця ХІХ століття - це потужний навчально-освітній центр загальноєвропейського значення.

Перша світова війна суттєво дезорганізувала освітній процес. Чимало студентів опинилися в діючій армії, медичні клініки університету було перетворено на військові шпиталі, а частину лабораторій через загрозу окупації Києва німецькими та австрійськими військами евакуйовано вглиб імперії, до м. Саратова. Тільки восени 1916 р. університет повернувся до м. Києва. Переїзди завдали серйозних збитків лабораторіям, кабінетам і музейним колекціям університету. У такому стані Київський університет застав добу революцій, які в Україні вилилися в боротьбу за культурне та національне відродження і створення власної незалежної держави.

Після ліквідації самодержавства наполегливі вимоги українських студентів і викладачів, пов'язані з відкриттям українознавчих кафедр і запровадженням української мови викладання, змусили нову владу в Петрограді піти на окремі поступки. 27 червня 1917 р. Міністерство народної освіти розробило положення про відкриття в Університеті Св. Володимира чотирьох українознавчих кафедр: української мови, літератури, історії та історії західно-руського права. 5 вересня 1917 р. відповідне подання Міністерство спрямувало Тимчасовому урядові. 19 вересня 1917 р. уряд прийняв постанову про створення вищезгаданих кафедр у Київському університеті. 30 вересня 1917 р. керівництво університету розпорядилося упродовж трьох місяців провести підготовчу роботу й конкурс на заміщення посад для українознавчих кафедр. Однак у січні 1918 р., коли минув тримісячний термін, політичні події, що розгорнулися в Україні, відтіснили академічні проблеми на задній план.

55. Суб'єкти міжнародного бізнесу, їх суть та критерії класифікації

Суб'єктами міжнародної підприємницької діяльності є її учасники, які спроможні ефективно працювати задля реалізації власних бізнесових інтересів. До основних суб'єктів такої господарської діяльності належать фізичні та юридичні особи, інституціональні й добровільні об'єднання останніх, держави та міжнародні організації. Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єктами такої діяльності визначають:

фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, що мають діє- і правоздатність;

юридичні особи, що зареєстровані в Україні та постійно перебувають на її території;

об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, що не є юридичними особами згідно з законами України, але мають постійне місцезнаходження на території України;

структурні одиниці суб'єктів господарської діяльності іноземних держав (дочірні фірми, філії, відділення, представництва);

інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України;

спільні підприємства, що мають постійне місцезнаходження в Україні.

Цілі суб'єктів міжнародного бізнесу:

а) максимізація індивідуального прибутку;

б) розширення виробництва;

в) розширення ринків збуту;

г)підвищення ефективності міжнародної господарської діяльності через наближення виробництва до споживачів у випадках здійснення зарубіжного інвестування, активізації міжнародної маркетингової політики;

д) подолання перешкод обминання або зниження митних стягнень, національних обмежень та реалізацію тих або інших торговельних операцій;

е) розв'язання проблем, пов'язаних із нестабільністю міжнародних цін та співвідносних цінових показників.

Всі суб'єкти бізнесу розрізняються між собою за кількісними і якісними ознаками, на підставі яких можуть бути віднесені до тієї чи іншої форми власності, або до тієї чи іншої організаційно-правової форми господарювання.

Критерії кількісного розмежування суб'єктів підприємницького бізнесу необхідні, перш за все, для класифікації фірм за розміром їх капіталу, величиною обороту, чисельністю персоналу. У відповідності до критерію чисельності працівників у Україні, наприклад, виділяють:

малі підприємства (чисельність персоналу не більше 50 осіб);

середні підприємства (чисельність персоналу не більше 250 осіб);

великі підприємства (чисельність персоналу понад 250 осіб).

Під критеріями якісного розмежування суб'єктів підприємницького бізнесу розуміється сукупність ознак даних суб'єктів, наявність яких дозволяє віднести їх до певного виду, відрізняє від інших видів набором економічних і юридичних прав, можливостей, здібностей і відповідальності. До таких критеріїв можна віднести:

1.факт належності того чи іншого суб'єкту підприємницького бізнесу до числа юридичних осіб; 2. форма власності на засоби виробництва, на якому базується підприємницька діяльність. 3. націленість їх на одержання прибутку. 4. ступінь самостійності відповідної підприємницької фірми; 5. виділення фізичних і юридичних осіб - резидентів і нерезидентів України. 6. форма і характер управління фірмою. 7. види бізнесу, що є предметом діяльності фірми (диверсифіковані фірми, конгломерати);

56. Суть менеджменту як сфери діяльності та науки

Менеджмент - це сукупність принципів, методів, засобів і форм управління виробництвом з метою підвищення його ефективності та збільшення прибутку.

Головною метою менеджменту в умовах ринкової економіки є одержання максимуму прибутку за рахунок застосування найраціональніших систем управління.

Менеджмент як процес є актом творчої діяльності людей і здійснюється із застосуванням предметів і знарядь праці. Предметом праці в процесі управління є інформація, яка характеризує, з одного боку, стан і операції, що виконуються під час виробничо-господарської та іншої діяльності об'єкта управління, з другого -- його зовнішнє середовище. Тому й предметною областю менеджменту є інформаційна система об'єкта, пов'язана з управлінням.

Знаряддя праці на сучасному рівні -- це передусім електронні обчислювальні машини, інформаційна техніка, об'єднана мережами зв'язку, за допомогою яких вимірюють, збирають, реєструють, обробляють, аналізують, передають, зберігають і розмножують інформацію, яку потім використовують при виробленні та прийнятті управлінських рішень, а також при контролі виконання цих рішень.

Розрізняють наступні сфери менеджменту:

1) виробничий менеджмент;

2) фінансовий менеджмент;

3) управління персоналом;

4) управління дослідженнями та розробками;

5) фінансовий облік;

6) маркетинг;

7) загальна адміністрація.

Менеджер може: 1) керувати будь-якою з них (або її частиною); 2) керувати кількома одразу; 3) керувати всією організацією в цілому.

Разом з тим слід памґятати, що менеджмент - це самостійна галузь знань, яка вимагає вдумливого освоєння. Це окрема дисципліна, а точніше - міждисциплінарна галузь, яку слушніше назвати "управлінською думкою", що поєднує в собі науку, досвід, "ноу-хау", які примножені управлінським мистецтвом

Під науковими основами управління розуміють систему наукових знань, яка становить теоретичну базу практики управління, а точніше, забезпечення практики менеджменту науковими рекомендаціями.

Як наука менеджмент має свій предмет вивчення (діяльність по управлінню), свої специфічні проблеми і підходи до їх рішення на базі розроблених законів, принципів, методів стосовно процесу управління.

Предметом (об'єктом вивчення) науки управління (менеджменту) є суспільні відносини, що виникають між людьми у процесі виробництва, обміну та спожи­вання матеріальних благ (послуг) з приводу погодження та координації спільних дій для досягнення окреслених цілей, тобто відносини управління.

Загальним методом менеджменту як науки є діалектичний підхід, що дав змогу правильно вирішувати питання удосконалення форм та методів управління ви­робництвом в умовах мінливих економічних ситуацій, передбачає вивчення окремих аспектів, елементів та зв'язків системи управління.

Спеціальні методи пізнання поділяють на дві групи: а) методи збирання та первинної обробки інформації. Це різноманітні прийоми та форми анкетування, інтерв'ю, вибірка статистичних та інших даних, групування їх, побудова динамічних рядів, графічних зображень. б) методи вивчення, оцінки та узагальнення добутої інформації з погляду управлінських відносин (підготовка рішень, характеристика кадрів управління, узагальнення передового досвіду, стимулювання праці та ін.).

57. Україна в системі сучасного міжнародного бізнесу

В епоху загальної глобалізації просто нерозумно залишатися осторонь від світових процесів і замикатися тільки в межах своєї країні.

Валютне регулювання, митні бар'єри, візи, проблеми з доставкою товару, дорожнеча митних складів, мовні бар'єри, суперечливі закони, маса організацій, які можуть затримати або заарештувати Ваш товар, злодійство, корупція роблять колишні країни СНД не найзручнішим місцем для ведення міжнародного бізнесу.

Ті країни, які роблять можливість ведення міжнародного бізнесу найбільш сприятливими, займають перші строчки найбільш економічно розвинених країн.

Законодавство США, банківська система, митниця, державні органи багато років працювали над створенням системи найбільш сприятливою для міжнародної торгівлі.

У США відсутня саме поняття валютного регулювання, громадяни США практично без обмежень можуть пересуватися в більшості країн світу, американської компанії можна відкрити рахунки практично в будь-якому банку світуАмериканські компанії можуть абсолютно вільно працювати в усьому світі. Ніяких спеціальних дозволів для цього не потрібно.

Митне регулювання максимально спрощено. Сервіс, який надають митні брокери в США практично неймовірний, вже не кажучи про те, що більшість товарів просто звільнено від митних зборів, так як у США існують домовленості з більшістю країн світу про безмитну торгівлю.

Основні ознаки регіональної структури зовнішньої торгівлі України:

1. Україна проводить зовнішньоторговельні операції майже з 160 країнами.

2. Усі регіони України беруть участь у експорті-імпорті товарів, при цьому найбільша питома вага припадає на Дніпропетровську, Донецьку, Київську області.

3. Серед країн світу найголовнішими зовнішньоторговельними партнерами є Російська Федерація (РФ), ЄС, США. На них припадає приблизно 2/3 обсягу зовнішньої торгівлі України.

4. Україна посідає перше місце серед зовнішньоекономічних партнерів РФ, але стабільність взаємного співробітництва істотно звужується зростаючим від'ємним сальдо платіжного балансу України, зменшенням поставок енергоносіїв та інших товарів "критичного імпорту" Росії.

5. Співробітництво між ЄС та Україною здійснюється у рамках "Угоди про партнерство і співробітництво" (1992 р.). Позитивами розширення торгівлі з ЄС є ефект від скасування протекціоністських заходів щодо продукції сг, текстилної галузі, чорної металургії. Актуальним завданням торговельної політики є спрямування процесу експансії європейських компаній на український ринок на позитивний ефект, наприклад, у вигляді розповсюдження високих технологій.

6. Частка товарообігу України із США не перевищує 4% від загального. Україна перебуває на 68 місці серед приблизно 200 торговельних партнерів США. Розширення українського експорту до США наштовхується на нетарифну практику захисту цього ринку.

Размещено на Allbest.ru