Лексико-граматичні засоби вираження суб’єктної синтаксеми українського односкладного речення

І.О. Мельчук називає відсутність суб'єкта речення „підметом”, вираженим нульовою лексемою”. Він підкреслює, що „поняття синтаксичних нулів - нульової словоформи (лекси) і нульової лексеми - будуються як узагальнення понять морфологічних нулів - нульової морфи й нульової морфеми, що беруться за вихідні завдяки своїй достатній ясності, зокрема, в змістовому аспекті та хоча б у деяких випадках (подібно до: спин-, плит-; міг-; здоров-, отримано- і т. п.)” [70, с. 34]. На думку І.О. Мельчука, речення Морозить хоча й не безпідметне, але безособове, оскільки його підметом може бути слово у значенні стихії (середній рід, однина) [70, с. 35].

Зауважимо у зв'язку зі сказаним, що лінгвісти, зважаючи на різні рівні структури речення, називають відсутність суб'єкта по-різному: неназваність суб'єкта (Г.О. Золотова), спрощення суб'єктів (В.Г. Гак), контекстуальний, або ситуативний, еліпсис (М. Гіро-Вебер, С.М. Цейтлін), підмет, виражений нульовою лексемою (один із різновидів синтаксичного нуля, за І.О. Мельчуком).

Відповідно до проблеми нульового суб'єкта в односкладних реченнях віршових творів, які є об'єктом дослідження, згадаємо про такі поняття поетичного синтаксису, які І.І. Ковтунова називає „мовою для себе” і „мовою для інших”. Автокомунікація в поезії прагне перерости, як тільки це можливо, в комунікацію із зовнішнім світом [55, с. 184]. Тому конструкції двоскладних речень із прихованим або нульовим суб'єктом дають змогу для максимально експресивної передачі автором свого бачення світу й внутрішнього світу персонажів твору. За таких умов виникає необхідність скорочення думки за рахунок пропускання найменування предмета мови (знака внутрішньої мови), а також за рахунок дієслівних форм наказового способу (йди, кричи, читай (авт.)), запитання без відповіді (/ де ж тебе знайти?(авт.)), що в результаті призводить до підвищеної предикативності [55, с. 184 - 185], пор.: Тільки, мабуть, не міг, / як болід, спалахнути, / щоб сяяти думкою / твій небозвід, / щоб устать, ніби зірка, / сіянням окута / твоїх подвигів гордих / й незлічених бід (17, 94); Хочу листям тебе зловить (12, 27); Не пригадуй, що було! Не треба / дотикатись до заглухлих ран (12, 28); На байстрюків свавілля і розбою / кривавим смерчем, бурею впади! (18, 162); Щоб не накликати нещастя, - / про це нікому не кажу (2, 10); Знаю склад біосфери, структури кислот, / все, що є у природі, приймаю як даність (3, 7); Сховавшись у гілля зелене, / чекаю на своє дівча (12, 30); Люблю слова, Їх музика іскриста (3, 89); І, навіть вже боротись неспроможний, / не падав лиш тому, що нападав! (3, 101); Не знаю, чи побачу Вас, чи ні (3, 13); Не сиди в пелюшках над чужими віками, / але гордо крізь смерть до безсмертя іди! (17, 96); Стою. Стрічаю воїнів. Молюсь. / На схилі, сивий, кланяюсь їм низько (8, 152); Не буду мати супокою / під рідним небом голубим (9, 69).

Ми, безумовно, погоджуємося з тим, що підвищена предикативність поетичного синтаксису одночасно з експресивно навантаженим змістом досягається за рахунок скорочення або приховання форм семантичного суб'єкта й ущільнює інформацію та утворює невеликий за розміром текст хранителем і передавальником великого обсягу інформації [67, с. 99]. Таким чином, поетичний синтаксис у текстах із нульовим суб'єктом конденсує інформацію і дозволяє не називати суб'єкт речення залежно від авторської настанови.

Поділяючи думки своїх попередників, Г.О. Золотова, Т.І. Певнєва, Ю.С. Степанов зазначають, що „суб'єкт безособового речення, на відміну від усіх інших типів суб'єктів, може інтерпретуватися не як індивід, а як зовнішній або внутрішній по відношенню до людини простір” [81, с. 21]. Розвиваючи це важливе теоретичне положення, вони вбачають наявність суб'єкта й у таких класичних односкладних моделей, як Темнішає. Вечоріє. Суб'єктом подібних речень є певний просторово-часовий континуум, у якому знаходиться мовець: Темнішає - „тут” і „зараз”; „Я бачу й описую це”. Речення типу Темнішає не є безпідметовим; у ролі його суб'єкта виступає локатив, виражений нульовою формою. Нам видається слушним таке припущення, оскільки серед різнобарвної низки односкладних речень поетичного стилю досліджуваних нами авторів досить часто можна фіксувати: Як холодно! (3, 119); Приємно. Зручно. В синтетичній тарі (3,190); Світає. / Вже пора (8, 144); Там... за полустанком. / Там. За полустанком. Уночі (9, 11).

В інтерпретації речень типу Вулицю засипали піском, Т.І. Певнєва спирається на роботу І.О. Мельчука, який зауважує, що в подібних випадках суб'єкт речення уявляється як „люди, неважливо хто і скільки” [70, с. 42]. Також суб'єкт-локатив часто є відсутнім у поверхневій структурі речення завдяки своїй очевидності, тому конструкцію типу Курити заборонено слід розглядати як еліптичну [70, с. 46].

Згадаємо, що говорячи про безособові речення, відомий російський науковець С.І. Кокоріна вказує на таке явище, як специфічний спосіб ,,зняття”, нейтралізації суб'єктності [92, с. 72].

Мова уникає дейктичних слів функції підмета у висловах, в яких йдеться про подію або ситуацію, що названі в попередньому контексті або є зрозумілими для учасників мовленнєвої ситуації [35, с. 551]. Коли ж, нарешті, опускається суб'єкт речення? Коли його можна вважати матеріально невираженим? Відповідаючи на це питання, ми знову повертаємося до такої ситуації, коли суб'єкт збігається з мовцем (замість Мені шкода його можна сказати Шкода його - приклад з Гіро-Вебер [34, с. 22]), а також тоді, коли суб'єкт опущений завдяки своїй надмірності.

Модально-оцінювальні предикативи на зразок шкода, радий, соромно, цікаво і т. ін. у стверджувальному вислові завжди припускають у якості суб'єкта оцінки, носія стану 1-шу особу, а у питальному -2-гу. У тих випадках, коли йдеться про стан 3-ої особи, вона (ця особа) повинна бути названа. Хоча, у зазначених предикатів є слова, що задають більш складну схему відношень між учасниками комунікації. Так, Соромно передбачає „тобі”, а не „мені”: не можна сказати Соромно, що я його не відвідав, треба - Мені соромно. Певну роль відіграє тип мовленнєвого акту, в якому використано слово; так, у питаннях із суб'єктом, який передбачається, буде ти: Смачно (тобі)? [44, с. 108], а також [79, с. 264], напр.: Як холодно! Акація цвіте (3, 119); Навіщо бундючитися пихато, /гріться в похвалах? (17, 131); Стою, Стрічаю воїнів. Молюсь. / На схилі, сивий, кланяюсь їм низько (6, 152); Не сиди в пелюшках над чужими віками, / але гордо крізь смерть до безсмертя іди! (17, 96); Бігла полем, бігла лісом, / билась птицею в гіллі, / впала і почула стогін, / стогін з-під землі (13,119); Має сіно і траву - / все з моєї праці (12, 105). Розглянувши різні типи нульового суб'єкта, ми дійшли висновку, що, незважаючи на частішу відсутність суб'єкта в поверхневій структурі, він завжди наявний у логіко-семантичній уяві речення або як контекстуально зрозумілий (шкода = „мені”), або як мотивований самою природою синтаксичної моделі (Вулицю засипали піском - „вони”), або як притаманний українському реченню, так би мовити, самому „настрою, духу” мови, ми маємо на увазі наявність суб'єкта-локатива у таких моделях, як Темнішає. Слід зауважити також, що, розглядаючи односкладні речення в поезіях Л. Костенко, Б. Олійника, Д. Павличка і В. Симоненка, ми спостерігали наявність цікавого явища: уникання цими авторами через певні, схарактеризовані нами обставини, формального (матеріального) вираження семантичного суб'єкта. Однак проаналізований нами поетичний матеріал дає змогу стверджувати, що активного уникання семантичного суб'єкта в односкладних реченнях не відбувалось, отже, явище нульової суб'єктності не є типовим і визначальним показником для творів цих авторів, тому й ілюстративний матеріал з цієї проблеми був представлений нами досить стисло.

Висновки до розділу 2

1. Актуальність дослідження позицій та функціональних різновидів семантичного суб'єкта в односкладних реченнях текстів поетичного мовлення ми вбачаємо в тому, що саме художній текст має цікаву й специфічну будову речень, у структурі яких завдяки інтенціональним авторським засобам широко представлено розмаїття способів вираження суб'єктної системи.

2. Дослідження аспектів поетичного синтаксису дозволяє зробити висновки, що суб'єктність є невід'ємною і змістовно важливою складовою частиною будь-якого віршового твору, зокрема ліричного, адже в ліриці авторська свідомість може виражатися від персоніфікованого ліричного героя до певних абстрактних образів, персонажів, предметів, які „закодовують” ліричного героя.

3. Мова поетичного синтаксису має цікаву й специфічну будову речень, у структурі яких досить широко представлено розмаїття способів вираження суб'єктної системи, зокрема суб'єкта семантичного. Життєвий матеріал у такому тексті перетворюється на „маленький всесвіт”, побачений очима певного автора. У художньому зображенні діє закон психологічної перспективи і здійснюється комунікативно-естетична функція.

4. Встановлено, що для вираження інформації та комунікації як першочергових питань семантичного синтаксису важливе значення мають речення односкладної будови, семантичний суб'єкт яких може бути виражений різноманітно - від персоніфікованого ліричного героя до певних абстрактних образів, персонажів у поетичних творах.

5. Відзначено, що в поетичному синтаксисі існує тенденція до суцільної предикативності, яку власною системою модально-оцінювальних значень семантичного суб'єкта яскраво підтверджують приклади з поезій Л. Костенко, Б. Олійника, Д. Павличка і В. Симоненка.

6. Проведений аналіз форм існування семантичного суб'єкта в односкладних реченнях на матеріалі поетичних творів дозволяє зробити висновки, що явища полісуб'єктності й нульового суб'єкта відносяться до розряду універсальних, а різноманіття форм вираження семантичного суб'єкта й активність використання цих форм характеризують структуру поетичного синтаксису сучасної української мови.

7. Семантичний суб'єкт односкладних речень може виражатися непрямими відмінками.

8. Доведено, що найбільш продуктивними й національно специфічними в семантичній структурі односкладних речень поетичних творів є конструкції з родовим і давальним суб'єкта.

9. Відзначено, що моделі з родовим відмінком суб'єкта часто співвідносяться з двоскладними моделями.

10. Доведено: давальний відмінок характеризує емоційно-психічний стан суб'єкта, що ілюструється прикладами односкладних речень з поезій названих авторів. Це дає всі підстави визначати давальний суб'єкта виразником структурно-семантичної маркованості, інволюнтивності стану семантичного суб'єкта в поетичному мовленні.

11. Спостережено тенденцію до використання авторами поетичних текстів західного суб'єкта в заперечних конструкціях, коли речення має модальний або експресивний характер при залежності від заперечного дієслова.

12. Досліджено орудний відмінок семантичного суб'єкта, який має свої специфічні дистинктивні ознаки - моментальність, раптовість створення стану з позиції зовнішнього спостерігача. Це підтверджує, що орудний суб'єкта в текстах поетичного стилю хоч і виражає певні емоційно-психічні стани авторського утворення, однак не має провідної позиції, яка б надавала тому пріоритетності.



РОЗДІЛ 3. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

Активна життєва позиція кожного громадянина у реалізації принципу пріоритетності охорони життя та здоров'я працівників перед будь-якими результатами професійної діяльності передбачає формування мотивації щодо посилення особистої відповідальності за власну та колективну безпеку, засвоєння теоретичних знань та здобуття практичних умінь із забезпечення здорових та безпечних умов праці у різних сферах професійної діяльності.

На основі Положення про розробку інструкцій з охорони праці нами розроблено Інструкцію для студентів під час проведення навчально-виховного процесу з української мови та літератури. Для забезпечення організації безпечного трудового процесу на робочих місцях і в робочих зонах, які досліджувалися у випускній роботі та під час проходження виробничої й переддипломної практики.

Інструкція з безпеки для студентів під час проведення навчально-виховного процесу з української мови та літератури

1. Загальні положення

1.1. Дія інструкції поширюється на всіх учасників навчально-виховного процесу під час проведення занять з української мови та літератури.

1.2. Інструкція встановлює вимоги безпеки під час проведення занять, які є обов'язковими для виконання всіма учасниками навчально-виховного процесу.

1.3. За цією інструкцією проводиться первинний інструктаж зі студентами, на початку навчального року перед початком занять у кожному кабінеті, аудиторії, лабораторії, майстерні, а також за іншими інструкціями, якщо це потрібно у зв'язку зі специфікою виконуваних завдань.

1.4. Результати інструктажу заносяться в «Журнал реєстрації первинного, позапланового, цільового інструктажів з безпеки життєдіяльності студентів", який зберігається у кожному кабінеті, аудиторії, лабораторії, майстерні чи іншому робочому місці.

У журналі після проходження інструктажу повинен бути підпис особи, яка проводить інструктаж, та особи, для якої цей інструктаж проводиться.

1.5. Первинний інструктаж зі студентами у кожному кабінеті, аудиторії, лабораторії, майстерні проводять безпосереднє викладачі - керівники занять, завідувачі лабораторій, начальники майстерень тощо.

1.6. Первинний інструктаж з безпеки життєдіяльності також проводиться перед виконанням кожного завдання, пов'язаного з використанням різних матеріалів, інструментів, приладів, на початку заняття, лабораторної, практичної роботи тощо.

Первинний інструктаж, який проводиться перед початком кожного практичного заняття (практичної, лабораторної роботи тощо), реєструється в Академічному журналі на сторінці предмета в розділі про запис змісту заняття. Студенти, яким проводять інструктаж, не розписуються.

1.7. Усі учасники навчально-виховного процесу під час проведення практичних занять мають користуватися встановленими засобами індивідуального захисту - за вказівкою керівника заняття.

1.8. Викладач або особа, яка проводить заняття, зобов'язана:

- проводити інструктажі з безпеки життєдіяльності зі студентами;

- надавати першу долікарську допомогу потерпілим у разі нещасних випадків, у разі необхідності після надання першої долікарської допомоги направляти потерпілого до лікувально-профілактичної установи;

- повідомляти керівника навчального закладу про кожний нещасний випадок під час проведення занять.

1.9. Кожен учасник навчально-виховного процесу зобов'язаний:

1.9.1. Виконувати тільки ту роботу, з якою проведено інструктаж, та яка доручена керівником заняття.

1.9.2. Не торкатись електрообладнання, клем та електродроту, арматури загального освітлення, не відкривати дверці електрошаф.

1.9.3. Працювати тільки справним інструментом та пристосуваннями.

1.9.4. Не залишати без нагляду діючі прилади, запалені газові пальники, увімкнені нагрівальні та інші електричні прилади.

1.10. Усі нагрівальні прилади, незалежно від їх потужності, повинні мати постійне місце з достатньою тепловою ізоляцією як знизу, так і з боку стіни. Як ізоляційний матеріал використовують керамічні плити, інші негорючі матеріали.

1.11. Забороняється встановлювати нагрівальні прилади в лабораторіях, де за умовами роботи можуть утворюватися вибухонебезпечні суміші.

1.12. Зберігати і приймати їжу дозволяється тільки у відведених для цього місцях.

1.13. Забороняється куріння тютюнових виробів та електронних сигарет у приміщеннях і на території університету.

1.14. Знаходитися на робочому місці, а також на території закладу в стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп'яніння забороняється.

2. Вимоги безпеки перед початком роботи

2.1. Оглянути місце навчання чи робоче місце з метою усунення виявлених небезпечних факторів.

2.2. Звільняти місце від усіх не потрібних для роботи предметів і матеріалів.

2.3. Упевнитись у справності всіх пристроїв, обладнання та інструментів, які будуть використовуватися в роботі.

2.4. Якщо це передбачено навчальним планом:

2.4.1. Перевірити наявність індивідуальних засобів захисту, одягти відповідний спецодяг. Підготувати захисні окуляри, гумові рукавиці.

2.4.2. Перевірити наявність водопровідної води. За відсутності води до роботи не приступати.

2.5. При виявленні несправності обладнання, устаткування, пристроїв, інших небезпечних факторів, що загрожують життю та здоров'ю учасників навчально-виховного процесу, повідомити керівникові занять, завідувачеві лабораторії, начальнику майстерні тощо.

3. Вимоги безпеки під час виконання роботи

3.1. Починайте виконувати завдання тільки з дозволу керівника занять.

3.2. Виконуйте тільки ту роботу, яка передбачена завданням або доручена керівником занять.

3.3. Розміщуйте прилади, матеріали, обладнання на своєму робочому місці так, щоб запобігти їх падінню або перекиданню.

3.4. Під час проведення дослідів не допускайте граничних навантажень вимірювальних приладів.

3.5. Стежте за справністю всіх кріплень у приладах і пристроях. Не торкайтеся до обертових частин машини, не нахиляйтеся над ними.

3.6. Електронагрівальні прилади при неправильному використанні можуть стати джерелами виникнення пожеж. Забороняється залишати їх без нагляду.

3.7. Під час занять бути уважним і не відволікати інших.

3.8. Не захаращувати площу підлоги робочого місця, проходи.

4. Вимоги безпеки після закінчення роботи

4.1. З дозволу керівника занять вимкнути прилади, погасити світло, газові пальники, електроприлади, закрити газ, воду.

4.2. Привести у порядок навчальне місце, вимити посуд, стіл, розібрати прилад.

4.3. Зняти спецодяг, залишити його у відведеному місці, старанно вимити руки.

4.4. Перевірити зовнішнім оглядом справність устаткування, переконатися в пожежній безпеці приміщення, вимкнути світло і закрити приміщення.

4.5. При виявленні недоліків у роботі обладнання та засобах колективного захисту повідомити безпосереднього керівника занять.

5. Вимоги безпеки в екстремальних ситуаціях

5.1. У разі травмування (поранення, опіків тощо) або при недомаганні повідомте керівника занять.

Керівникові занять якщо є потерпілі, при одержанні травми або раптовому захворюванні негайно, організувати першу долікарську допомогу та викликати швидку медичну допомогу телефоном 0-103 або працівника здоровпункту університету телефоном 320.

5.2. У разі виникнення пожежі необхідно:

- не створюючи паніки вивести студентів із приміщення;

- повідомити адміністрацію та негайно викликати пожежну команду телефоном 0-101.

5.3. Забезпечити відключення обладнання і комунікацій: вимкнути вентиляцію, витяжні шафи, нагрівальні прилади, погасити пальники і спиртівки, закрити вентилі на трубопроводах газу. Вимкнути рубильники електромережі.

5.4. Негайно приступити до гасіння пожежі наявними засобами пожежогасіння.

Електричну проводку під напругою, що горить, електроприлади і т. ін. дозволяється гасити тільки порошковими чи вуглекислотними вогнегасниками або сухим піском.

Легкозаймисті та горючі рідини слід гасити порошковим вогнегасником, вогнетривким покривалом, сухим піском.

Вивчення й вирішення проблем, пов'язаних із забезпеченням здорових і безпечних умов, у яких працюють люди ? одне з важливих завдань виробництва. Дослідження й виявлення можливих причин нещасних випадків, професійних захворювань, аварій, вибухів, пожеж, і розробка заходів і вимог, спрямованих на усунення цих причин, дозволяють створити безпечні й сприятливі умови для праці людини.



ВИСНОВКИ

Спостереження над реалізацією семантичного суб'єкта односкладних речень поетичних творів Л. Костенко, Б. Олійника, Д. Павличка і В. Симоненка дають змогу зробити такі висновки:

Семантичний суб'єкт становить той елемент, який забезпечує реченню- судженню (коли йдеться про тексти авторського утворення) віднесеність до світу. Звідси існує необхідність співвіднесення його із семантикою предиката і можливість співвіднесення інформативного змісту речення з певною логічною одиницею, якою є судження, вислів, що підтверджує щось або заперечує.

На роль семантичного суб'єкта в структурі українського односкладного речення претендує агенс - активний діяч, якому належить дія, стан, сприйняття, відношення, ознака.

Позиція семантичного суб'єкта в односкладних реченнях поетичних текстів переважно є анафоричною незалежно від лексико-граматичних ознак.

Система семантичного суб'єкта має такі різновиди: 1) суб'єкт існування, буття (наявності, відсутності); 2) суб'єкт стану; 3) суб'єкт належності; 4) суб'єкт сприйняття; 5) суб'єкт місцезнаходження; 6) суб'єкт кваліфікації; 7) суб'єкт детермінації; 8) суб'єкт ідентифікації; 9) суб'єкт модальних відношень; 10) суб'єкт активної дії й руху (часто поєднуються); 11) суб'єкт процесуальний. Додатково до цього виділяється ще кілька підтипів семантичного суб'єкта: 12) суб'єкт коммодальний; 13) суб'єкт-джерело; 14) суб'єкт-каузатор; 15) суб'єкт кількісний. Ці підтипи семантичного суб'єкта виділяються на основі предикатів безособових речень.

Залежно від лексичного наповнення суб'єктної позиції в суб'єкті розмежовуються: суб'єкт-особа, суб'єкт-неособа, суб'єкт-предмет, суб'єкт- явище.

Найбільш продуктивними й національно специфічними в семантичній структурі односкладних речень поетичних творів є конструкції з родовим і давальним суб'єкта.

Моделі з родовим відмінком суб'єкта часто співвідносяться із двоскладними моделями.

Давальний відмінок характеризує емоційно-психічний стан суб'єкта, що ілюструється прикладами односкладних речень з поезій названих авторів. Це дає всі підстави визначати давальний суб'єкта виразником структурно-семантичної маркованості, інволюнтивності стану семантичного суб'єкта.

Є тенденція до використання авторами поетичних текстів знахідного суб'єкта в заперечних конструкціях, коли речення має модальний або експресивний характер при залежності від заперечного дієслова.

Орудний відмінок семантичного суб'єкта має свої специфічні дистинктивні ознаки - моментальність, раптовість створення стану з позиції зовнішнього спостерігача. Це підтверджує, що орудний суб'єкта в текстах поетичного стилю хоч і виражає певні емоційно-психічні стани ліричного героя, однак не має провідної позиції, яка б надавала йому пріоритетності.

Проведений аналіз реалізації суб'єктної синтаксеми односкладного речення в мові поетичних творів дозволив виявити певні статуальні моделі, семантичний суб'єкт яких виражений непрямими відмінками імен у поєднанні з дієсловами. Найбільш продуктивними для національної специфіки українського поетичного синтаксису є моделі з родовим і давальним суб'єкта + дієслова-предикати із семантикою стану буття, фізичної наявності, мимовільного й емоційно-психічного станів. Це сприяє формуванню безособових типів речення, що є характерними для сфери поетичного мовлення.

Досліджена модель N2 (з родовим семантичного суб'єкта), яка в односкладних реченнях текстів поетичного мовлення виступає неповним реченням, але є незалежним і завершеним висловом-генітивом, який передає кількісно-емфатичне значення.

Менш продуктивними (периферійними) в аналізованих поетичних текстах є моделі із синтаксемою в знахідному й орудному відмінках, що, на наш погляд, пояснюється його невходженням у центральні суб'єктно-об'єктні позиції речення й обмеженням лексичного наповнення. Орудний відмінок звичайно супроводжує основні семантичні іменникові компоненти речення, вказуючи, за допомогою чого реалізується дія.

У дослідженні зроблена спроба описати різновиди значень семантичного суб'єкта українського односкладного речення на матеріалі текстів поетичних творів Л. Костенко, Д. Павличка, В. Симоненка і Б. Олійника та його реалізацію в моделях з родовим, давальним, знахідним, орудним і місцевим відмінками з лексемами, дієсловами певних станів.

Семантико-синтаксичний аналіз поетичних текстів і зокрема творів видатних українських поетів Д. Павличка, Л. Костенко, В. Симоненка і Б. Олійника, які були створені цими авторами протягом 50-х - 60-х років минулого століття, свідчить про те, що так звана індивідуальна авторська картина світу має в цих текстах відображений характер, вона більшою мірою суб'єктивна й володіє специфічними рисами мовної особистості її творця. Надзвичайна естетична концептуалізація таких поетичних творів дає нам змогу окреслити досить чіткі позиції щодо мовної репрезентації в них семантичного суб'єкта.

Комунікативно-функціональний підхід у дослідженні семантико- синтаксичної організації речень односкладної будови є продуктивним щодо адекватного визначення моделей речень поетичного синтаксису сучасної української мови.

Проведене дослідження доводить важливість семантико-синтаксичного підходу до синтаксичних явищ, що, на нашу думку, становить панівну тенденцію в сучасному українському синтаксисі. У руслі цієї тенденції є визнання ролі семантичного суб'єкта як носія предметно-прагматичної діяльності та семантичної ознаки.

14. Розроблено Інструкцію для студентів під час проведення навчально-виховного процесу з української мови та літератури, спираючись на:

1. Закон України «Про охорону праці» ред.від 18.11.2012, підстава 5459-17

2. ГОСТ 12.1.004-91. ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования;

3. ДСН 3.3.6.042-99. Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень;

4. НПАОП 0.00-1.28-10. Правила охорони праці при експлуатації ЕОМ;

5. НПАОП 0.00-4.12-05. Типове положення про навчання, інструктаж та перевірку знань працівників з питань охорони праці;

6. НПАОП 0.00-4.21-04. Типове положення про службу охорони праці;

7. ДСан ПиН 3.3.2-007-98. Государственные санитарные правила и нормы работы с визуальными дисплейными терминалами электронно-вычислительных машин.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Адамец П. Очерк функционального синтаксиса русского языка. - Praha, 1973. - 272 с.

2. Алисова Т.Б. Именные члены простого предложения и их семантические функции // Научные доклады высшей школы. Филологические науки. - М., 1970. - №2. - С. 65 - 69.

3. Андерш Й.Ф. Семантична характеристика давального відмінка в українській мові // Українська мова і література в школі. - 1974. - № 10. - С. 34 - 40.

4. Арват H.H. Семантическая структура безличных предложений в современном русском литературном языке. - М.: Наука, 1976. - 67 с.

5. Арват Н.М. Про компонентний аналіз семантичної структури простого речення // Мовознавство. - 1976. - № 4. - С. 38 - 45.

6. Арват H.H. Семантическая структура односоставных предложений // Проблемы грамматической семантики. - Ростов-на-Дону: РГПИ, 1978. - С. 34 - 41.

7. Арват Н.М. Семантична структура простого речення в російській мові. - K.: Вища школа, 1984. - 157 с.

8. Арполенко Г.П., Грищенко А.П. Історія української мови. Синтаксис. - K.: Наукова думка, 1983. - 502 с.

9. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл. Логико - семантические проблемы. - М.: Наука, 1976. - 383 с.

10. Арутюнова Н.Д. Семантическая структура и функции субъекта // Изв. АН СССР. Серия литературы и языка, 1979. - Т.39. - № 4. - С. 23 - 39.

11. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. - М.: Сов. энциклопедия, 1969. - 607 с.

12. Бабайцева В. В. Односоставные предложения в современном русском языке. - М.: Просвещение, 1968. - 83 с.

13. Бабина Т.П. Способы выражения субъекта в русском языке. Дис. …канд. филол. наук. - М., 1986. - 188 с.

14. Бахтин М.М. К эстетике слова // Контекст. - М.: Наука, 1973. - С. 32 - 44.

15. Бацевич Ф.С. Нариси з комунікативної лінгвістики. - Л.: ЛНУ, 2003. - 280 с.

16. Белошапкова В.А. Современный русский язык. Синтаксис. - М.: Высшая школа, 1977. - 248 с.

17. Бертагаев Т. А. Субъект и подлежащее // Вопросы языкознания. - 1958. - № 5. - С. 65 - 69.

18. Буслаев Ф.И. Историческая грамматика русского языка. - М.: Наука, 1959. - 304 с.

19. Валгина Н.С. Теория текста. - М.: Логос, 2003. - 208 с.

20. Валимова Г.В. О соотношении семантической и формальной структуры предложения // Семантическая структура предложения. - Ростов-на-Дону: Изд-во Ростовского ун-та, 1978. - С. 23 - 35.

21. Виноградов В.В. Избранные работы. Исследования по русской грамматике. - М. : Наука, 1975. - 271 с.

22. Винокур Т. Г. К вопросу о норме в художественной речи // Синтаксис и норма. - М.: Наука, 1974. - 281 с.

23. Вихованець І.Р. Синтаксис знахідного відмінка в сучасній українській мові. - К.: Наукова думка, 1971. - 117 с.

24. Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Семантико - синтаксична структура речення. - К.: Наукова думка, 1983. - 220 с.

25. Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. К.: Наукова думка, 1992. - 221 с.

26. Вихованець І.Р. Граматика української мови: Синтаксис. - К.: Либідь, 1993. - 367 с.

27. Власенко В.В. Емоційно - експресивна лексика в поетичному мовленні Василя Симоненка // Вісник Житомирського педагогічного університету. - 1998 - Вип. 4. - С. 50 - 53.

28. Воронина Д.Д. О функции и значении семантического субъекта в строе русского предложения. Дис. …канд. филол. наук. - М., 1976. - 201 с.

29. Востоков А.Х. Русская грамматика, по начертанию его же покращеній грамматики полнее изложенная. - СПб., 1831. - 347 с.

30. Всеволодова М.В. Коммуникативные механизмы языка // Вопросы коммуникативно - функционального описания синтаксического строя русского язика. - М.: Изд-во МГУ, 1989. - 184 с.

31. Всеволодова М.В. Теория функционального коммуникативного синтаксиса. - М.: Высшая школа, 2000. - 502 с.

a. Гак В.Г. Высказывание и ситуация // Проблемы структурной лингвистики. - М.: Наука, 1972. - С. 203 - 217.

32. Гак В.Г. Номинализация сказуемого и устранение субъекта // Синтаксис и стилистика. - М.: Наука, 1976. - С. 46 - 60.

33. Гиро-Вебер М. К вопросу о классификации простого предложения в современном русском языке // Вопросы языкознания. - 1979. - № 6. - С. 18 - 25.

34. Гиро-Вебер М. Устранение подлежащего в русском предложении // Известия АН СССР. Серия литературы и языка, 1984. - Т. 43. - № 6. - С.47 - 51.

35. Григорьева А.Д. К вопросу об анализе языка поэтического текста // Вопросы языкознания, 1978. - № 3. - С. 62 - 68.

36. Данеш Ф., Гаузенблас К. К семантике основных синтаксических формаций // Грамматическое описание славянских языков. - М.: Наука, 1974. - 256 с.

37. Єрмоленко С.Я. Синтаксис віршової мови. - К.: Наукова думка, 1969. - 94с.

38. Єрмоленко С.Я. Нариси з української словесності (стилістика та культура мови). - К.: Довіра, 1999. - 413 с.

39. Загнітко А.П. Основи українського теоретичного синтаксису. - Горлівка: ГДПІІМ, 2004. - 227 с.

40. Золотова Г.А. Очерк функционального синтаксиса русского языка. - М.: Наука, 1973. - 351 с.

41. Золотова Г.А. К понятию предикативности // Теоретические проблемы современных индоевропейских языков. - Л.: Наука, 1975. - С. 147 - 154.

42. Золотова Г.А. О субъекте предложения в современном русском языке // Научные доклады высшей школы/ Филологические науки. - М.: Высшая школа, 1981. - № 1. - С. 33 - 42.

43. Золотова Г.А. Коммуникативные аспекты русского синтаксиса. - М.: Наука, 1982. - 368 с.

44. Золотова Г.А., Онипенко Н.К., Сидорова М.Ю. Коммуникативная грамматика русского языка. - М.: Наука, 1998. - 528 с.

45. Иванова А.И. Тенденции формирования синтаксических категорий в системе простого предложения // Семантико - синтаксические процессы в простом предложении. - Барнаул: Изд-во Барнаульского гос. пед. ин - та, 1986. - 104 с.

46. Ільницький М. На спокій права не дано: Поезія Бориса Олійника: (Літературно - критичний нарис). - К.: Молодь, 1980. - 112 с.

47. Ільницький М. Дмитро Павличко: Нарис творчості. - К.: Дніпро, 1985. - 189с.

48. Ільницький М. В пошуках нового//Жовтень, 1992. - №3. - С. 126 - 131.

49. Кадомцева JI.O. Українська мова. Синтаксис простого речення. - К.: Вища школа, 1985. - 125 с.

50. Каньоса П.С., Карпалюк B.C. Односкладні речення в синтаксичній системі української мови. - Кам'янець - Подільський, 2003. - 83 с.

51. Касевич В.Б. Субъектность и объективность: проблемы семантики // Теория функциональной грамматики. - СПб., 1992. - 112 с.

52. Кибрик А.Е. Очерки по общим и прикладным вопросам языкознания. - М.: Логос, 1992. - 336 с.

53. Кленина А.В. Простое предложение в современном русском языке. Теория и упражнения. - М.: Наука, 1989. - 126 с.

54. Ковтунова И.И. Поэтический синтаксис. - М.: Наука,1986. - 206 с.

55. Ковтунова И.И. Порядок слов в стихе и прозе // Синтаксис и стилистика.М.: Наука, 1976. - С. 43 - 64.

56. Кожинов В.В. Об изучении художественной речи // Контекст. - М.: Наука, 1975. - С. 56 - 78.

57. Кокорина С.И. О семантическом субъекте и особенностях его выражения в русском языке. - М.: Наука, 1979. - 98 с.

58. Кочерган М.П. Загальне мовознавство. - K.: Академія,1999.- 284с.

59. Кротевич Є.В. Синтаксичні відносини між членами словосполучення й членами речення // Питання слов'янського мовознавства. - Кн. 5. - Львів, 1958. - С. 79 - 91.

60. Кржижкова Е. Заметки о месте негации в языковой структуре // Единицы разных уровней грамматического строя языка и их взаимодействие. - М.: Наука, 1969. - 205 с.

61. Кривченко Е.Л. Номинативный аспект предложения. - Саратов: Изд-во Саратовского университета, 1982. - 148 с.

62. Кузьмич О.О., Ричагівська Ю.С. Виражальні можливості складного речення у творчості Ліни Костенко // Збірник наукових праць Рівненського державного гуманітарного університету. - Рівне, 1999. - Вип. 7. - С. 39 - 43.

63. Лингвистический энциклопедический словарь. - М.: Сов. Энциклопедия, 1990. - 494 с.

64. Ломов А.М. Основы русской граматики: Морфология и синтаксис. - Воронеж, 1984. - 215 с.

65. Ломтев Г.П. Структура предложения в современном русском языке / Под ред. Н. Д. Арутюновой. - М.: Изд-во МГУ,1979.- 198с.

66. Лотман Ю.М. Структура художественного текста. - М.: Искусство, 1970. - 384 с.

67. Межов О.Г. Суб'єктні синтаксеми у структурі простого речення: Дис. …канд. філол. наук: 10.02.01. - Луцьк, 1998. - 179 с.

68. Мельничук О.С. Розвиток структури слов'янського речення. - К.: Наукова думка, 1966. - 324 с.

69. Мельчук И.А. О синтаксическом нуле // Типология пассивных конструкций: Диатезы и залоги. - Л.: Наука, 1974. - 180 с.

70. Меншиков І.І., Попова І.С. Речення як предикативна, комунікативна і функціональна одиниця мовлення. - Дніпропетровськ: РВВ ДНУ, 2002. - 47с.

71. Мірченко М.В. Категорія суб'єктності як підкатегорія субстанціональності // Науковий вісник ВДУ, 1997. - С. 39 - 42.

72. Мірченко М. В. Структура синтаксичних категорій. Монографія. - Луцьк: Вежа, 2001. - 340 с.

73. Москальская О.И. Проблемы семантического моделирования в синтаксисе // Вопросы языкознания. - 1973. - № 6. - С. 9 - 16.

74. Москальская О.И. О предмете синтаксической семантики // Вопросы романо-германской филологии: Синтаксическая семантика. - М.: МГПИИЯ им. М. Тореза, 1977. - Вып. 112. - С.77 - 84.

75. Москальская О.И. Семантика текста // Вопросы языкознания. - 1980. - № 6. - С. 32 - 42.

76. Недялков В.П., Сильницкий Г.Г. Типология каузативных конструкций // Морфологический каузатив. - Л.: Наука, 1969. - С. 24 - 35.

77. Никитина С.Е. Семантика термина «подлежащее» в отечественных и европейских словарях лингвистических терминов (к вопросу о тезаурусом способе описания терминологии) // Известия АН СССР. Серия литературы и языка, 1979. - Т. 38. - № 4. - С. 45 - 54.

78. Падучева Е.В. Семантические исследования. - М.: Наука. 1996. - 104с.

79. Панфилов В.З. Взаимоотношение языка и мышления. - М.: Наука. 1971. - 232 с.

80. Певнева Т.И. Свойства субъектов и предикатов безличного предложения (На материале конструкций, описывающих явления природы и явления внутреннего мира человека): Дис. …канд. филол. наук. - М., 1996. - 181 с.

81. Пелевина H.H. Субъектная структура повествования в художественном тексте // Семантика и прагматика единиц языка в тексте. - Л.: ЛГПИ, 1983. - С. 68 - 77.

82. Петровський A.B. Основні принципи структурного аналізу поетичних текстів // Науковий вісник ВДУ. - 2004. - № 3. - С. 115 - 118.

83. Пешковский А.М. Русский синтаксис в научном освещении. - М.: Наука, 1956. - 511 с.

84. Плющ М.Я. Категорії суб'єкта і об'єкта в структурі простого речення. - K.: Вища школа, 1986. - 175 с.

85. Поспелов Н.С. Синтаксический строй стихотворных произведений A.C. Пушкина. - М.: Наука, 1960. - 123 с.

86. Потебня A.A. Из записок по русской грамматике. - Т. 1. - Харьков, 1888. - 231 с.

87. Практическая грамматика русского языка (для зарубежных преподавателей - русистов) / Под ред. А.Н. Мете. - М.: Русский язык, 1985. - 408 с.

88. Распопов И.П. Несколько замечаний о так называемой семантической структуре предложения // Вопросы языкознания. - 1981. - № 4. - С.20 - 29.

89. Русская грамматика - 1979. - Прага, 1979. - Т. 2. - 117 с.

90. Русская грамматика - 1980. - Прага, 1980. - Т.2. - 709 с.

91. Сергеева В.И. Многофакторность субъекта предложения // Содержательные аспекты предложения и текста. Межвузовский тематический сборник. - Калинин: Изд-во Калининского университета, 1983. - 166 с.

92. Синтаксис словосполучення і простого речення (Синтаксичні категорії і зв'язки). - K.: Наукова думка, 1975. - 220 с.

93. Слинько І.І., Гуйванюк Н.В., Кобилянська М.Ф. Синтаксис сучасної української мови. Проблемні питання. - K.: Вища школа, 1994. - 670с.

94. Словарь психологии / Под общ. ред. A.B. Петровского. - 2-е изд., испр. и доп. - М.: Политиздат, 1990. - 494 с.

95. Степанов Ю.С. Имена. Предикаты. Предложения. - М.: Наука, 1981. - 105с.

96. Сусов И.П. Семантическая структура предложения. - Тула, 1973. - 141 с.

97. Филлмор Ч. Дело о падеже // Новое в зарубежной лингвистике. - М. : Прогресс, 1981. - Вып. 9. - С. 42 - 48.

98. Философский словарь. - М.: Изд-во политической литературы, 1980. - 444с.

99. Хавхун А.П. Особливості вербальної реалізації граматичного суб'єкта в поетичному тексті (Суб'єкт в плані поетичного означуваного) // Проблеми семантики слова, речення та тексту. - K.: Вища школа, 2001. - С. 112 - 118.

100. Храпченко М.Б. Язык художественной литературы // Новый мир. - 1983. - № 9. - С. 235 - 248.

101. Чесноков П.В. Семантическая структура предложения. - Ростов: Изд-во Ростовского университета, 1978. - 152 с.

102. Шапир М.И. Язык поэтический // Введение в литературоведение: Литературное произведение: Основные понятия и термины. - М.: Академия, 1998 - 556 с.

103. Шахматов А. А. Синтаксис русского языка. Изд. 1. - Л.: Наука, 1941. - 387 с.

104. Шведова Н.Ю. Входит ли лицо в круг синтаксических категорий, формирующих предикативность? // Вопросы языкознания. - 1971. - № 4. - С. 34 - 41.

105. Шведова Н.Ю. О соотношении грамматической и семантической структуры предложения // Славянское языкознание. VII Международный съезд славистов. - Варшава, 1973. - 305 с.

106. Шинкарук В. Категорії модусу і диктуму у структурі речення. - Чернівці: Рута, 2002. - 272 с.

107. Шмелева Т.В. Смысловая организация предложения и проблема модальности // Актуальные проблемы'русского синтаксиса. - М.: Наука, 1984 - С. 101 - 107.

108. Шубик С.А. Иерархия членов предложения в индоевропейских языках // Категория субъекта и объекта в языках различных типов. - Л.: Наука, 1982. - С. 90 - 98.

109. Щерба Л.В. Избранные работы по языкознанию и фонетике. - Л.: Наука, 1958. - Т. 1. - 182 с.

110. Юрченко B.C. О выражении субъекта в простом предложении // Русский язык в школе. - 1976. - № 1. - С. 90 - 94.

111. Comrie В. The Second Dative : A Transformational Approach // Slavic Transformational Syntax. Ann Arbor, 1974.

112. Miller J. A Localist Account of the Dative Case in Russian // Slavic Transformational Syntax. Ann Arbor, 1974.

ВИКОРИСТАНИХ ПОЕТИЧНИХ ТЕКСТІВ

113. Костенко Л. Проміння землі. - К.: Молодь, 1957. - 57 с.

114. Костенко Л. Вітрила. Лірика. - К.: Рад письменник, 1958. - 94 с.

115. Костенко Л. Мандрівки серця. Поезії.- К.: Рад письменник, 1961.-111 с.

116. Костенко Л. Неповторність: Вірші. Поеми. - К.: Молодь, 1980. - 222 с.

117. Костенко Л. Маруся Чурай. Історичний роман у віршах. - К.: Дніпро, 1982. - 134 с.

118. Костенко Л. Сад нетанучих скульптур. - К.: Рад. Письменник, 1987. - 203 с.

119. Костенко Л. Вибране. - К.: Дніпро, 1989. - 559 с.

120. Костенко Л. Берестечко. Історичний роман. - К.: Український письменник, 1999. - 156 с.

121. Олійник Б. Сива ластівка. Поезії про матір. - К.: Веселка, 1979. - 268 с.

122. Олійник Б. Вибрані твори в 2-х т. - Т. 1. Лірика. - К.: Дніпро, 1985. - 268с.

123. Олійник Б. Вибрані твори в 2-х т. Т. 2. Цикли та поеми. - К.: Дніпро, 1985. - 243 с.

124. Павличко Д. Пелюстки і лоза. - К.: Дніпро, 1964. - 346 с.

125. Павличко Д. Таємниця твого обличчя. - К : Молодь,1979.- 107 с.

126. Павличко Д. Вибрані твори в 2-х т. - Т. 1. - К.: Дніпро, 1979. - 212 с.

127. Павличко Д. Вибрані твори в 2-х т. - Т.2. - К.: Дніпро, 1979. - 240 с.

128. Симоненко В. Поезії. - К.: Радянський письменник,1984.- 238 с.

129. Симоненко В. Ти знаєш, що ти - людина. - К.: Наукова думка, 2001. - 293 с.

130. Симоненко В. Берег чекань. - К.: Наукова думка, 2001. - 245 с.

Размещено на Allbest.ru

...