Українська мова професійного спілкування

Логіка (від грец. - проза, наука про умовивід) - прийоми, методи мислення, з допомогою яких формується істина. Логічність виявляється на рівні мислення, залежить від ступеня володіння прийомами розумової діяльності. Пригадаймо безліч народних прислів'їв, які підтверджують цей органічний зв'язок: Яка головонька, така йрозмовонька; Який розум, така й балачка; Хто ясно думає, той ясно говорить. Логічність пов'язана з точністю мовлення на всіх мовних рівнях, тобто знанням мови. Правильні, конструктивні думки і добре знання мови породжують логічно правильне мовлення.

Розрізняють предметну логічність, що полягає у відповідності смислових зв'язків і відношень одиниць мови у мовленні зв'язкам і відношенням, що існують між предметами і явищами об'єктивної дійсності, і понятійну логічність, яка є відображенням структури логічної думки і логічного її розвитку в семантичних зв'язках елементів мови у мовленні. Якщо в казкових і фантастичних текстах можна обійтися без предметної логічності, то понятійна логічність є завжди.

Логічність - поняття загальномовне. Це ознака кожного функціонального стилю. У науковому стилі суворо дотримуються логіки викладу, вона "відкрита", адже ми простежуємо хід пізнавальної діяльності мовця і процес пошуку істини. В офіційно-діловому - це несупе-речливість, логічно правильна будова тексту, послідовність, смислова погодженість частин тощо. У розмовному стилі нелогічність компенсує ситуація мовлення.

Логічні помилки виявляють увесь спектр мисленнєво-смислових порушень. Так звані алогізми виникають внаслідок:

поєднання логічно несумісних слів, напр.: жахливо добрий, страшно гарний;

вживання семантично порожніх (зайвих) слів, тавтологія, напр.: місяць травень, моя особиста справа, особисто я, звільнити із займаної посади, о 20 годині вечора, захисний імунітет;

порушення порядку слів у реченні, напр.: Успіх породжує старання;

зіставлення незіставних понять, напр.: Структура фірми відрізняється від інших фірм;

порушення хронологічної точності, напр.: У XVII ст. у Львівській області;

підміна понять, напр.: У всіх кінотеатрах міста демонструють ту саму назву фільму; Ревматичний діагноз не дає можливості мені ходити;

розширення чи звуження поняття, напр.: письменники і поети;

нечітке розмежування конкретного й абстрактного поняття, напр.: Нам розповіли про видатного письменника і прочитали уривки з його творчості;

невідповідність причини і наслідку, напр.: Збільшення кількості порушень залежить від того, наскільки активно ведуть з ними боротьбу.

Багато логічних помилок можуть виникати внаслідок відступу від синтаксичних норм, наприклад, неправильної побудови ряду однорідних членів речення, вибору сполучних засобів у складному реченні, порушень смислового зв'язку між окремим висловлюваннями у тексті та ін.

Змістовність мовлення передбачає глибоке осмислення теми й головної думки висловлювання, докладне ознайомлення з різнобічною інформацією з цієї теми, вміння добирати потрібний матеріал та підпорядковувати його обраній темі, а також повноту розкриття теми без пустослів'я чи багатослів'я.

Доречність. Це такий добір мовних засобів, що відповідає змістові, характерові, експресії, меті повідомлення. Доречність мовлення - це врахування ситуації мовлення, комунікативних завдань, складу слухачів (читачів), їхнього стану, настрою, зацікавлень. По-іншому цю вимогу можна назвати комунікативною доцільністю. Передусім це використання належних мовних засобів, досягнення стильової відповідності. Наприклад, стандартні типові вислови-кліше доречні у діловому мовленні, але зовсім не доречні в розмовному. У наукових текстах недоречною буде експресивна, емоційно-образна лексика, адже там панують терміни, мова формул, графіків, схем і т. ін. Доречність - це і вміння вибрати форму спілкування (монолог, діалог, полілог), тон, інтонацію спілкування, намагання бути тактовним. Мовознавець Н. Бабич пропонує розкривати поняття доречність з усвідомлення значення часто вживаної сполуки "до речі": „Кожний історичний і кожний конкретний сучасний момент, кожен предмет мовлення і кожен співрозмовник вимагають нетотожних мовних засобів для свого вираження. Тому мовлення має бути гнучким, динамічним, функціонально мобільним"8. Стильова, контекстуальна, ситуаційна доречність свідчитиме про правильну мовленнєву поведінку.

Багатство. Показник багатства мовлення - великий обсяг активного словника, різноманітність уживаних морфологічних форм, синтаксичних конструкцій. Звичайна людина використовує близько 3 тис. слів, добре освічена - 6-9 тис. слів, хоча розуміє в десять разів більше. Порівняймо: словник мови Т. Шевченка - понад 20 тис. слів. Багате мовлення

- це естетично привабливе мовлення, що відображає вміння застосувати тропи, образно-емоційну лексику, стійкі вислови, урізноманітнити мову синонімами, знання синтаксичних виражальних засобів. Мати "дар слова" означає вміти так організувати своє мовлення, щоб воно вплинуло на людину не лише змістом, а й своєю формою, чуттєвим моментом, щоб принести задоволення тим, на кого це мовлення спрямоване.

Виразність. Ця невід'ємна частина культури мовлення означає використання невичерпних ресурсів виражальних засобів української мови і лежить в основі мистецтва володіння словом. Виразність мовлення забезпечується виразністю дикції і чіткістю вимови. Великою мірою - це вміння застосовувати виражальні засоби звукового мовлення

- логічний наголос, видозміни голосу, паузи, емоційну тональність, що передає настрій, оцінку, викликає потрібне сприйняття. Технічні чинники виразності - дихання, інтонація, темп, жест, міміка. Виразність мовлення - це "душа" мовлення, засіб самовираження.

Чистота. Мова тоді буде чистою, коли буде правильно звучати, коли вживатимуться тільки літературно-нормативні слова і словосполучення, будуть правильні граматичні форми. Що "каламутить" і засмічує українську мову? Зайві слова, слова-паразити, які заповнюють паузи у мовленні, коли людині важко чітко висловити думку. Найчастотніші з них: ну, от, значить, там, як це, чуєш, знаєш, так сказать, типу, розумієш та ін. їх можна легко позбутися, уважно стежачи за своїм мовленням.

Недоречним є вживання діалектизмів, надмірне захоплення просторічною лексикою, канцеляризмами, запозиченнями. Вживання цих слів може бути доречним у відповідному стилі чи ситуації, а вжиті без потреби, вони роблять мову незрозумілою і важкою для сприйняття.

Не варто „пускати" у свою мову вислови жаргонні, особливо лайливі, треба поставити їм стійку перепону, основану на глибокому переконанні, що вони мають руйнівний вплив на нашу мораль і духовність. І не тільки цуратися недобрих слів самому, а не дозволяти їх вживати у твоїй присутності, адже втратиш повагу до себе. Грубі слова, що звучать в мові людини, можуть засвідчити лише одне: ти повівся не з тим.

Чистота мовлення - це відсутність суржику.

Суржик означає штучно змішану, нечисту мову, гібрид української і російської мов, що, безперечно, є загрозою для існування рідної мови, соціальним злом. Назва сучасного терміна метафорична, адже первісне значення слова суржик - суміш зерна різних злаків і борошно з такої суміші, яке було невисоким за якістю і вживалося у важкі голодні роки. Примітно, що аналогічне мовне явище (суміш білоруської і російської мов) є в Білорусі. Воно має назву трасянка, так називали неякісний корм для худоби, в який до сіна додають („натрушують") солому. Спільне одне - ці змішані субмови є низьковартісними.

На жаль, суржик - давнє явище. Ще наприкінці ХІХ-ХХ ст. звучало застереження інтелігенції щодо поширення цієї скаліченої мови Україною як "збитку і згуби слов'янського добра". Характеристики суржику - лише негативні: „мішана й ламана мова", „мовний покруч", „здеградована під тиском русифікації форма українського мовлення", „мовний безлад", „низька мова", „напівмовність", „кровозмісне дитя двомовності", „бур'ян". Причинами такого всеохопного впливу однієї мови на іншу науковці вважають цілеспрямовану мовно-культурну політику, тобто мовний тиск однієї мови на іншу, а також велику зовнішню подібність і тісну спорідненість лексичного складу й граматичної системи української і російської мов9. Наприкінці XX ст. українські мовознавці, відчувши загрозу тотального розмивання норм української літературної мови, розпочали рішучу боротьбу проти наступу суржику. Б. Антоненко-Давидович, Є. Чак, О. Сербенська, С. Караванський, О. Пономарів, М. Лесюк у своїх працях подали практичні поради щодо правильного слововживання, розподіляючи їх за мовними рівнями та сферами функціонування, створили реєстри ненормативних слів і словосполучень і їх правильних відповідників. Промовиста назва одного з посібників „Антисуржик" за загальною редакцією О. Сербенської свідчила про активне протистояння зросійщенню, занечищенню рідної мови.

Суржик охоплює всі мовні рівні. Особливо потерпає від нього усне українське мовлення, а отже, вимова слів. Мовознавець Л. Масенко зазначає, що 90 % лексики цієї змішаної мови становлять російські слова, які, однак, вимовляють по-українськи. М. Лесюк зауважує, що така цифра більше стосується мовлення східних українців, у Галичині ступінь ураження може становити лише 30-40 % |0. На фонетичному рівні ці "непрохані гості" відрізняються від автентичних українських своїм звучанням (ноль, регістратура, двойка, хожу, сижу замість нуль, реєстратура, двійка, ходжу, сиджу), запозиченим наголосом (одинадцять, чотирнадцять, новий, восємдесят замість одинадцять, чотирнадцять, новий, вісімдесят), порушують словотворчі закони (ан-глічанка, лікарство, зварщик, осінню, весною замість англійка, ліки, зварювальник, восени, навесні), мають російські граматичні форми (у продажі, два студента, по дорозі замість у продажу, два студенти, дорогою). Надзвичайно багато лексичних кальок, напр.: не дивлячись на, фамілія, учбовий, рахую, на рахунок, любий замість незважаючи на, прізвище, навчальний, вважаю, щодо, будь-який. Інколи мовець і не підозрює про своє ураження суржиком, хоч і послуговується ним тривалий час (всьо, здача, тоже, все рівно, куда, сюда, туда замість все, решта, теж, все одно, куди, сюди, туди). Але частіше - це ознака байдужості, адже той, хто промовляє слова вроді, вообще, mina, ладно, ужас, кашмар, прівєтік, добре знає, що це неправильно. „То як маємо трактувати наш суржик? - наголошує О. Сербенська. - Не як нашу вину, а як нашу органічну слабість, хворобу, яку треба лікувати. Нашою виною, моральною хибою є хіба загальне лінивство, крутійство та лизунство (І. Франко) і, як неодноразово підкреслював І. Огієнко, небажання пильно й ненастанно вчитися рідної мови, невизнання того, що існує складна наука рідної мови"".

Потрібно усвідомити, що розмовляти суржиком - це ознака мов-леннєво-мисленнєвого примітивізму, неосвіченості, провінційності, байдужості до своєї мовної поведінки, а отже, неповаги до української мови, свідчення неможливості професійного зростання.

До виділених комунікативних ознак можна додати й інші, що свідчать про високий рівень культури, бездоганність і зразковість мовлення, уміння використовувати дар слова з усією повнотою: достатність, стислість, чіткість, нестандартність, емоційність, різноманітність, внутрішня істинність, вагомість, щирість та ін.

Ставлення до мови, потреба розвивати культуру мовлення формується передусім в сім'ї. Батьки закладають найпевніші основи поваги й любові до рідного слова. Школа додає теоретичних знань і практики, а далі у рамках суспільних впливів, культурного оточення, навчання, засобів масової інформації приходить досвід користування словом, збагачується лексика, поліпшується чистота мовлення. Але за однієї умови - подолання лінощів і бажання наполегливо працювати над своєю особистістю.

Мовна характеристика - невід'ємна частина індивідуальної характеристики людини, віддзеркалення її загальної культури. Рівень мовної культури людини свідчить про її духовність чи бездуховність, інтелект чи невігластво, повно- чи меншовартість. Володіння культурою мовлення - важлива умова успіху у навчанні, праці, складова психології бізнесу. Високу культуру мовлення можна вважати найбільш надійною опорою та рекомендацією для фахового зростання.

Усі шляхи підвищення особистої культури мовлення передбачають тільки наполегливу і самовіддану працю. їх можна визначити як тверді принципи і як звичайні практичні поради:

* свідомо і відповідально ставитися до слова;

стежити за своїм мовленням, аналізувати його, контролювати слововживання, у разі потреби перевіряти за відповідним словником. Навчитися чути себе, таким чином виробляти чуття правильного мовлення;

створити настанову на оволодіння нормами української літературної мови, на удосконалення знань. Для цього звертатися до правопису, посібників, довідників, учитися самостійно, стежити за змінами норм;

читати художню літературу - джерело збагачення мовлення, записувати цікаві думки майстрів слова, вчити напам'ять афоризми, вірші. Таким чином можна збагатити лексичний запас, пізнати красу і силу слова, його змістові тонкощі, набути досвіду образно-стилістичного слововживання. Так проникають у скарби мови, шліфують стиль, підвищують словесно-естетичний рівень;

оволодівати жанрами функціональних стилів. Потрібно однаково добре вміти написати вітальну листівку, заяву, доручення, лист для електронної пошти, підготувати науковий реферат чи публічний виступ та ін.;

активно пізнавати світ, культуру, розвивати здібності до наук -це підвищує інтелектуальний рівень особистості і віддзеркалюється у мовленні;

удосконалювати фахове мовлення. Для цього читати фахову літературу (наукові статті, фахові газети і журнали), постійно користуватися спеціальними енциклопедичними і термінологічними словниками, набувати практики публічних виступів із фахової тематики (використовувати нагоду виступити з рефератом чи з доповіддю на студентській науковій конференції);

прислухатися до живого слова високих авторитетів на сцені, на трибуні, за кафедрою, у храмі та в інших сферах і наслідувати найкращі зразки;

не піддаватися впливам "модних" тенденцій, аби прикрасити мовлення екзотичним чужомовним словом, "демократизувати" жаргонізмом; уникати мовної агресії;

намагатися не впадати в крайнощі - не бути ні сором'язливим маломовним мовчуном, ні велемовним самовпевненим балакуном, а говорити тільки тоді, коли є що сказати.

Праця над своїм мовленням викликає повагу і, без сумніву, дає результати. Шляхів вдосконалення є безліч, а процес триває усе життя.

§ 3. Словники як джерело інформації. Роль словників у підвищенні мовної культури

У мовознавстві існує спеціальний розділ, що займається теорією і практикою укладання словників, - лексикографія (від грец. lexis -слово і grafo - пишу).

Словники - це зібрання слів, розташованих у певному порядку (алфавітному, тематичному, гніздовому тощо). Вони є одним із засобів нагромадження результатів пізнавальної діяльності людства, показником культури народу. Словники - скарбниця народу, у них зберігаються знання і досвід багатьох поколінь. Праця над укладанням словників вимагає глибоких знань і великих зусиль. Про це образно сказав український просвітитель початку XVI ст. Феофан Прокопович: „Якщо кого-небудь очікує вирок судці, то не слід тримати його на каторзі, доводити до знемоги його руки добуванням руди: хай він укладає словники. Ця праця містить у собі всі види покарань".

Словники виконують інформативну та нормативну функції: вони універсальні інформаційні джерела для розуміння того чи того явища та найпевніша консультація щодо мовних норм.

Далекими попередниками словників вважають так звані глоси, тобто пояснення значення окремих слів без відриву від тексту, на полях і в текстах давніх рукописних книг. Традицію пояснювати незрозумілі і малозрозумілі слова за допомогою глос давньоруські книжники успадкували від візантійських та старослов'янських.

Збірники глос - глосарії - були першими і найдавнішими словниковими працями. Найстаріший глосарій кількістю в 174 слова знайдено в Кормчій книзі (1282). До другої половини XVI ст. глосарії - основний вид лексикографічної праці. У Пересопницькому Євангелії (1556-1561) налічується близько 200 глос. Глоси були матеріалом для перших давньоукраїнських словників.

Наведемо, для прикладу, першу пам'ятку, яка містила лексикографічне опрацювання слів, і словники, що стали значним явищем української культури:

"Изборник Святослава" (1073).

Визначна пам'ятка давньоруського книжкового мистецтва. Понад 400 статей цієї рукописної книги присвячені тлумаченню малозрозумілих слів Святого Письма, літератури, фактів історії, відомостей про коштовне каміння.

Лаврентій Зизаній Тустановський „Лексис. СирЪчъ реченія въкратьцЬ събранны и из Словенскаго языка на просты(и) Рускій Діялекть Истолкованы" (Вільно, 1596).

Перша друкована словникова праця в Україні, видана як додаток до граматики слов'янської мови цього ж автора. Подано 1061 церковнослов'янське слово, яке пояснено "мовою простою". У наш час словник перевидано: ,/Іексис" Лаврентія Зизанія. Синоніма словеноросская / Підгот. текстів нам 'яток і вступні статті В.В. Німчука. - К., 1964.

Памва Беринда „Лексикон славеноросскій и Именъ тлькованіє..." (Київ, 1627).

Праця лаврського друкаря, поета і філолога Памви Беринди. У словнику 6982 слова. Складається із двох частин. У першій подано 4980 загальних „словенських" слів, у другій - „Именъ тлькованіє" (2002 слова) - власні імена, назви місцевостей, слова з грецької міфології, назви наук, предметів церковного вжитку, мір, звірів, птахів та ін., взяті з єврейської, латинської, грецької та інших мов. „Словник цей мав великий вплив, і його друковано майже по всіх слов'янських землях". Сьогодні його перевидано і він доступний усім: Лексикон словенорось-кий П. Беринди/Підгот. тексту і вступна ст. В.В. Німчука. - К, 1961.

Словарь української мови: У 4 т. / Зібрала Ред. журн. „Кієвская старина", упоряд. з дод. власного матеріалу Б. Грінченко (Київ, 1907-1909).

Перекладний і водночас тлумачний українсько-російський словник, у якому реєстрові слова та ілюстрації подано українською мовою, а значення слова - російською. Налічує близько 68000 слів. Вершинна праця відомого письменника, вченого, публіциста, громадського діяча Бориса Грінченка. Найбільша подія в українській лексикографії кінця XIX - початку XX ст. Матеріали до словника тривалий час збирали відомі українські науковці, письменники, культурні діячі, але систематизував їх, відредагував та доповнив власноручно зібраним матеріалом Б. Грінченко, вклавши у це титанічні зусилля („Більше працював, ніж жив", - так висловився про нього письменник М. Чернявський). Цей словник для української науки і культури має таке саме значення, як словник В. Даля для російської, словник Лінде для польської, словник Гебауера для чеської. Він став словником української живої мови і досі не втратив свого значення як цінний документ з історії та діалектології української мови.

Усі словники залежно від змісту матеріалу і способу його опрацювання поділяють два типи: енциклопедичні і філологічні. Суттєва відмінність між ними саме в характері матеріалу, який описують у словниковій статті: об'єктом опису в енциклопедичному словнику є поняття, у філологічному - слово.

Коли Анатоль Франс зазначав, що словник - це цілий світ в алфавітному порядку, він мав на увазі, очевидно, саме енциклопедичні словники. Вони в концентрованому вигляді описують предмети, явища, події з найрізноманітніших галузей (економічної, історичної, фізичної, біологічної, хімічної та ін.), розповідають про видатних діячів історії, науки, культури, а отже, пояснюють і загальні, і власні назви, окрім цього, для повноти опису подають схеми, таблиці, карти, діаграми, малюнки, репродукції, фото тощо.

Слово енциклопедія (з грец. - коло загальноосвітніх знань) первинно означало сім вільних мистецтв: граматику, риторику, логіку, геометрію, арифметику, музику та астрономію. Праці енциклопедичного характеру створювали ще до нашої ери у Давній Греції і Давньому Римі, Китаю, а також у країнах арабської писемності. У X ст. н.е. перша енциклопедія, складена за алфавітним принципом, з'явилась у Візантії. У 1751-1780 роках передові мислителі Франції - Дені Дідро, Жан Д'Аламбер, Вольтер, Шарль Монтеск'є, Жан-Жак Руссо та ін. -підготували 35-томне видання „Енциклопедії, або Тлумачного словника наук, мистецтв і ремесел".

Першою українською енциклопедією стала „Українська Загальна Енциклопедія" у трьох томах, видана у 1930-1935 роках у Львові за редакцією Івана Раковського. Вона мала підзаголовок - „Книга знання". У 1930-х роках в УРСР планувалося видання 20-томної енциклопедії, але через репресії проти української культури і її діячів цього не відбулося. Наступні науково вагомі українські енциклопедичні праці з'являються за межами України. Завдяки об'єднанню найкращих наукових сил української діаспори підготовлено і здійснено видання 10-томної „Енциклопедії українознавства" (1952-1985) за редакцією професора Володимира Кубійовича. У наш час її перевидано зусиллями НТШ у Львові (1993-2000). У далекій Аргентині протягом 1957-1967 років була створена і видана так звана Українська Мала Енциклопедія. Во-сьмитомну працю підготував один автор - професор Євген Онацький. Ці енциклопедії стали значним інформаційним явищем, адже поширювали у світі правдиві знання про Україну.

Енциклопедичні словники за характером матеріалу поділяють на загальні та спеціальні (або галузеві, тематичні).

До сьогочасних загальних енциклопедичних словників належать:

Українська Радянська Енциклопедія: У12 т. --2-ге вид. --К, 1977-1984.

Український Радянський Енциклопедичний Словник: У 3 т. -- К., 1986-1987.

УСЕ Універсальний словник-енциклопедія/Гол. ред. чл.-кор. НАНУ М. Попович. -К., 1999.

Спеціальні енциклопедичні словники подають системні знання з окремих галузевих ділянок. Це, для прикладу, такі словники:

Енциклопедія історії України: У 4 т. - К., 1969-1972.

Шевченківський словник: У 2 т. - К., 1983-1985.

Українська географічна енциклопедія: У 3 т. -К., 1989--1997.

Мала енциклопедія етнодержавознавства/ПАН України. Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького; Редкол.: Ю.І. Римаренко (відп. ред.) та ін. -К., 1996.

Соціологія: короткий енциклопедичний словник/ Уклад.: В.І. Воло-вич та ін. - К., 1998.

Юридична енциклопедія: У 6 т. / За заг. ред. Ю.С. Шемчушенка. -К., 1998-2004.

Українська мова: Енциклопедія / Редкол.: В.М.Русанівський, О.О.Тараненко, М.П. Зяблюк та ін. -К., 2000.

Червяк П.І. Медична енциклопедія. --К., 2001.

Філософський енциклопедичний словник. -- К., 2001.

Геодезичний енциклопедичний словник / За ред. В. Літинського. -- Львів, 2001.

Енциклопедія сучасної України / Кер. наук.-ред. М.Г. Желєзняк. -- К, 2001. - ТА; К., 2004. - Т.2, Т.З.

Політологічний енциклопедичний словник. - 2-ге вид. - К., 2004.

Численні сучасні економічні енциклопедичні словники відображають важливі зміни в економічній системі України за останнє десятиліття і відповідають великій потребі у сучасній систематизованій конкретній економічній інформації. Фахові словники допомагають здобути глибокі економічні знання, знайомлять з новими реаліями економічного буття держави, з надбанням світової економічної науки та практики. Розглянемо основні з них докладніше.

Словник містить характеристику термінів і понять, що стосуються банківських операцій, у тім числі - економічного інструментарію, що використовується в діяльності Національного банку України і комерційних банків. Розглянуто сучасні положення науково-теоретичного і

практичного характеру, які розкривають зміст грошових, фінансових та кредитних категорій і банківських операцій. Рік видання зумовив часті поклики у розкритті понять до реалій "колишнього СРСР". Словник містить додаток у вигляді довідників: інформацію про тогочасні українські банки та вимоги до оформлення банківських документів. Зразки словникових статей:

Імідж--формування і підтримання сталого позитивного враження про товар, послуги, підприємство, яке виготовляє або реалізує товар. Створення сприятливого образу товару, послуги, підприємства -це запорука надійного становища на ринку.

Таємниця вкладу - одне із основних прав, що надаються вкладникам статутами банків. Установи банків зберігають у таємниці відомості про вкладників, такі відомості даються за письмовими запитами нотаріальних, слідчих, судових органів дізнання у встановленому законодавством порядку. За порушення Т.е. працівники банків несуть дисциплінарну або кримінальну відповідальність.

Гривна - 1) грошова і вагова одиниця Стародавньої Русі. Походить від назви обруча з золота чи срібла, що носився на шиї як прикраса. Для зручності обручі рубались на частини, які самостійно вступали в обіг і послужили основою для нової грошової одиниці -- рубля; 2) грошова одиниця Української народної республіки, в якій у 1918 р. випускались кредитні білети Державного банку УНР. У зв'язку з проголошенням в 1991 р. Акту про незалежність України є рішення назвати власну грошову одиницю Української держави гривня.

Ринки золота -- центри торгівлі золотом, де концентрується в значних розмірах попит і пропозиція та відбувається купівля і продаж цього металу. Золото продається переважно у вигляді злитків, монет, листків, пластин, проволоки, медалей, медальйонів тощо. Розрізняються світові та місцеві, вільні, контрольовані та "чорні"ринки золота.

Найбільш вільними світовими ринками золота є Лондон, Цюрих, Нью-Йорк, Гонконг. Через них золото вільно переміщується шляхом купівлі і продажу між країнами. Великі світові "чорні" ринки золота є в Бомбеї, Тайбеї та ін. місцях. Найбільші місцеві ринки золота знаходяться в Парижі, Стамбулі, Мілані, Каїрі, Афінах тощо.

Колишній СРСР широко користувався світовими ринками перш за все в Цюриху, для реалізації свого золота. Україна не мала свого золотодобування, тому не має зв 'язків зі світовими центрами торгівлі золотом.

Одне з перших видань із словникової серії, що має назву "Nota bene!" (з лат. „Добре затям, зверни увагу"). Його мета - дати глибокі знання з економічної теорії. Це перша спроба осмислити нові економічні реалії Української держави, розширити категоріальний апарат економічної науки шляхом осмислення раціональних надбань західних економічних шкіл. Серед головних принципів написання словникових статей -принцип історизму. Видання підготувало грунт до появи 3-томної „Економічної енциклопедії".

Зразки словникових статей:

Стагфляція (від стагнація + інфляція) - застійний стан виробництва, торгівлі, високий рівень безробіття, які супроводжуються одночасним зростанням цін (інфляцією). У той або інший період С. здатна охопити економіку будь-якої країни чи навіть групи країн. У 1992--1994pp. не уникла С. і економіка України. Традиційно кризові процеси в економіці промислово розвинених країн зумовлювали скорочення споживання та відповідне зниження цін на товари й послуги. Проте в сучасних умовах зміни у відтворювальному процесі зумовили появу нових ознак. З одного боку, підприємці отримали можливість регулювати масштаби виробництва, зберігаючи і підвищуючи при цьому загальний рівень цін. З іншого боку, антикризові заходи урядів, управління попитом призводять до зростання видатків держави на соціальні потреби. Для фінансування структурних зрушень в економіці все ширше використовуються засоби податкової й бюджетної політики. Все це загалом призводить до збільшення бюджетного дефіциту, зростання емісії і загальної маси неотоварених грошових знаків. Як наслідок, спад виробництва супроводжується невпинним зростанням цін.

Інтелектуальні інвестиції- вклад коштів у підготовку спеціалістів на курсах, вивчення досвіду, ліцензії, "ноу-хау", спільні наукові розробки.

Одне з перших видань такого типу, тому є певною мірою експериментальною спробою. Словник містить тлумачення близько 1500 понять і термінів, що охоплюють такі теми: фінансова система держави, фінанси підприємств, фінансування і кредитування підприємницької діяльності, цінні папери й фондовий ринок, грошовий обіг, фінансове планування, аналіз фінансового стану підприємства, фінансовий менеджмент, міжнародні фінанси та ін. Має додатки: Таблиці процентних значень теперішньої та майбутньої вартості активів; Грошові одиниці країн світу; Словник грошових знаків країн світу. Зразки словникових статей:

Перепис дивідендний - перепис усіх тримачів акцій, котрі одержують дивіденди. Звичайно дата П. Д. оголошується за 3-4 тижні до дати виплати.

Рабат -- зниження продавцем ціни товару в разі закупівлі його великими партіями.

Перше видання , що започаткувало серію „Бібліотека фахівця". Містить поняття і терміни з питань організації і функціонування фондового ринку. Словник врахував реалії сучасного стану українського фондового ринку як за змістом, так і за кількістю термінів (понад 3200). Як додатки має: Покажчик законодавчих та нормативно-методичних документів; Довідник адрес та телефонів державних органів, міністерств і відомств, організацій, які здійснюють відповідну діяльність на ринку цінних паперів.

Зразки словникових статей:

Брокер електронний, компанія, яка забезпечує для фізичних та юридичних осіб здійснення операцій з цінними паперами через Інтер-нет. Б. е. фактично означає ланку, яка пов 'язує інвесторів в усьому світі. їх поява сприяє створенню глобальної світової системи торгівлі цінними паперами, котра покликана замінити систему біржових торгів. Основна кількість електронних брокерів -- в США, що пов 'я-зано з наявністю розвинутої системи Інтернет.

Українська Фондова Біржа (УФБ), створена 1991 р. у формі АТ, зосереджує попит і пропозицію на ринку ЦП, сприяє формуванню їхнього біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до законодавства; з червня 1995 р. провадить продаж А. ВАТ, створених у процесі приватизації. Зареєстрована як СРО, від 11. Об.98р., свідоцтво №6. Об'єднує 140 членів.

Вийшов у рамках нової серії „Сучасні словники України". Задекларував політико-економічний синтез в економіці як науці XXI століття. Запропоновано нові способи подачі та організації матеріалу, представлено терміни і поняття, персонали та організації зі сфер політики, економіки і фінансів (понад 3000). Кожна словникова стаття має довідково-інформаційний характер, містить основні дані про об'єкт. У кінці словника є додатки: Економіка у таблицях; Маркетинг і менеджмент у таблицях; Загальноприйняті скорочення, що використовуються у міжнародній торгівлі; Назви держав та офіційні назви валют.

Зразки словникових статей:

Автаркія -- економічна політика відокремлення держави від економіки інших країн з метою створення самодостатнього, замкнутого господарства в межах окремої держави.

Креатура -- ставленик впливової особи, слухняний виконавець волі свого покровителя.

Кошик споживчий -- розрахунковий набір, асортимент товарів, що характеризує типовий рівень і структуру місячного (річного) споживання людини чи сім "і.

Менсарії -- банкіри у Стародавньому Римі, які займалися торгівлею грішми.

Рантьє -- особа, яка живе за рахунок доходів від цінних паперів чи на проценти від наданого у кредит капіталу.

Перша в Україні за всю її історію оригінальна 3-томна енциклопедична праця, яка охоплює відомості з майже 50 економічних дисциплін, а також репрезентує науковий доробок окремих зарубіжних учених.

Зразки словникових статей:

Вакансія (лат. vacans -- порожній) -- наявність незайнятого робочого місця, посади, на яку може бути прийнятий новий працівник. У розвинутих країнах світу налічується до 750 тис. В. і мільйони безробітних. Наявність В. зумовлена швидкими змінами в межах технологічного способу виробництва, зокрема, інтенсивним характером ринків праці й робочої сили та іншими факторами.

Нобелівська премія з економіки - повна назва „Премія шведського банку нам 'яті Альфреда Нобеля в галузі економічної науки ". Заснована в 1968 р. за ініціативи шведського банку на честь 300-річчя його заснування. Н. п. з е. нагороджують за найвидатніші дослідження в економічній науці; вручає її король Швеції в концертному залі Стокгольмської філармонії. Імена лауреатів оголошують у день народження А. Нобеля (21 жовтня), а премії вручають у день його смерті (10 грудня). Оскільки економічна наука охоплює кілька десятків конкретних економічних дисциплін, Нобелівську премію присуджують за досягнення в різних її ланках. Зокрема, в 1969 р. її лауреатами стали Я. Тінберген ma Р. Фріш за розробку математичних методів аналізу економічного процесу; в 1970 -- П. Самуельсон за внесок у підвищення рівня економічного аналізу в економічних науках; в 1971 -- С. Кузнец за емпіричне дослідження економічного зростання; в 1972 -- Д. Хікс і К. Ерроуза розробку теорії загальної економічної рівноваги та економіки добробуту; в 1973 --В. Леонтьєв за розробку методу "витрати-випуск"; в 1974 -- Ф. Хаєк та Г. Мюллер за розробки у сфері теорії грошей, кон 'юнктурних коливань та аналізу взаємозалежності економічних, соціальних і структурних явищ; в 1975 -- Т. Купманс та Л. Канторович за обґрунтування теорії оптимального використання ресурсів; в 1976 -- М. Фрідмен за дослідження у сфері споживання, історії та теорії грошей; в 1977 - Б. Олін та Д. Mid за праці у сфері міжнародної торгівлі та руху капіталів; в 1978 - Г. Саймон за вивчення процесів прийняття рішень в економічних організаціях та інші.

„Ніша економічна" -- незайнятий або недостатньо освоєний ринок товарів і послуг, освоєння якого забезпечить продавцю високі доходи.

Нувориш (франц. nouveau riche --новий багач) --людина, яка швидко розбагатіла, вискочка, який проник у вищі верстви суспільства.

„Перегрівання економіки" - надмірне фінансування економічного зростання, надлишкове вкладення державних коштів в економіку, що загрожує надмірним дефіцитом державного бюджету та інфляцією.

Словник сучасної економіки Макміллана / Пер. з англ. - 4-те вид. / Гол. ред. Девід В. Пірс. - К., 2000.

Сучасний авторитетний довідник, написаний професорами економіки зі США, Великобританії, Польщі для, за їхнім висловом, „середніх студентів" економічних спеціальностей. Вийшов у видавництві Мак-міллан Прес. Має старовинний епіграф: „Упорядкування словників важка нудотна праця" (Сємюель Джонсон, 1735). Дає стисле пояснення економічних термінів, міжнародних банківських інститутів, біографії видатних економістів. Як додатки вміщує довідкові таблиці: Темпи зростання реального національного доходу; Темпи інфляції; Стандартизований рівень безробіття. Зразки словникових статей:

Європейський банк реконструкції і розвитку (European Bank for Reconstruction and Development) - організація, заснована у 1991 році з капіталом у 10 млрд. ЕКЮ з метою створення сприятливих можливостей для розвитку країн колишнього Східного блоку. Завдання банку включають надання технічної допомоги, кредитів та інвестування, останнє часто разом з приватними західними інвесторами або міжнародними організаціями. Не більше 40 % його інвестицій повинні йти в державний сектор, тому що основна діяльність банку повинна бути спрямована на сприяння розвитку приватного сектору і ринкової економіки.

Майже гроші (near money) - БАГАТСТВО в такій формі, що його легко і швидко можна перетворити в ГРОШІ. До цієї категорії належать депозити БУДІВЕЛЬНОГО ТОВАРИСТВА. "Майже гроші" не мають властивостей ЗАСОБУ ОБІГУ, тому що їх спочатку необхідно перетворити в гроші тоді, коли треба здійснити платіж.

Директор компанії (company director) -- особа, обрана акціонерами для участі разом з іншими директорами в керуванні КОМПАНІЄЮ. Директор може або обмежуватися своєю часткою відповідальності за реалізацію загальної політики компанії, або нести додаткову відповідальність за конкретну ділову роботу фірми, наприклад, за МАРКЕТИНГ.

Енциклопедія бізнесмена, економіста, менеджера / За ред. Р. Дя-ківа. - К., 2000.

Перше в Україні комплексне видання. Словник містить 12 тисяч найуживаніших термінів, визначень, тлумачень слів, словосполучень з теоретичних і практичних загальноекономічних, фінансово-кредитних, банківських, аудиторських, торговельних, бухгалтерських, інформаційних дисциплін, права, державного управління, менеджменту та інших, дотичних до них науково-практичних понять. Є переклад термінів на російську мову, а до слів іншомовного походження, що входять у термін, -- етимологічна довідка.

Зразки словникових статей:

Легітимація (легитимация) (від лат. legitimus -- законний, узаконений) -- узаконення, визнання або підтвердження законності прав і повноважень фізичних і юридичних осіб, а також підтвердження законності відповідними документами.

Фора (фора) (італ./ога - вперед) -- пільга, перевага, що надається сильнішим слабшому.

Якщо енциклопедичні словники дають всебічні знання про світ, то філологічні заглиблюють у слово. Саме до роботи з ними закликав Максим Рильський:

Не бійтесь заглядати у словник:

Це пишний яр, а не сумне провалля;

Збирайте, як розумний садівник,

Достиглий овоч у Грінченка й Даля.

Поки що не вироблено однозначного критерію розподілу лінгвістичних словників. їх класифікують за способом подання матеріалу, за спрямованістю та призначенням. Словники можуть бути одно-, дво- і багатомовними. Однак, яким би не був поділ, для всіх лінгвістичних словників характерні такі ознаки, як: 1) заголовне слово; 2) реєстр; 3) словникова стаття; 4) тлумачення, дефініція і т. ін.; 5) системність подання матеріалу13.

У філологічних словниках слово характеризують з найрізноманітніших боків. Тому їх поділяють на тлумачні, перекладні, історичні, орфографічні, орфоепічні, словники наголосів, іншомовних слів, термінологічні, синонімічні, фразеологічні, діалектні, етимологічні, словники омонімів, антонімів, паронімів, частотні, інверсійні, словники мови письменників, ономастичні та ін.

Тлумачні словники пояснюють, розкривають значення слова та його відтінки, вказують на граматичні й стилістичні властивості, подають типові словосполучення і фразеологічні звороти з цим словом.

Словник української мови: В 11 т. - К., 1970-1980. - Т. 1-11.

Найбільший тлумачний словник в українській лексикографії. Він містить близько 135 тисяч слів. Створив його колектив науковців Інституту мовознавства ім. О. Потебні Академії наук України на основі матеріалу з літературних, фольклорно-етнографічних та інших джерел у широких хронологічних рамках - з кінця XVIII і до кінця XX століття. Словник подає загальновживану лексику і фразеологію не тільки активного, а й пасивного фонду (діалектизми, архаїзми, розмовну лексику та ін.). Уживання слів і фразеологізмів проілюстровано цитатами з творів художньої літератури, преси, наукових видань. Словник має тлумачно-нормативний характер. Науковці висловлюють думку про те, що цей словник, безперечно, є досягненням лексикографії радянського періоду, проте сьогодні не цілком відповідає потребам часу.

Новий тлумачний словник української мови: У 4 т. / Уклад.: В. Яременко, О. Сліпушко; наук. ред. Л. Андрієвський. - К., 1998.

Словник містить 42 тисячі слів, які відібрано із Словника української мови в 11 -ти томах. Усунуто ідеологічно маркований ілюстративний матеріал, у деяких словникових статтях розширено синонімічний ряд, хоча дефініції залишено ті ж, що й в одинадцятитомнику.

Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад, і голов, ред. В.Т. Бусел. - К.; Ірпінь, 2001.

Словник містить 170 тисяч слів та словосполучень. У словник додано лексеми, що не були включені до одинадцятитомного словника, а також нові слова, які з'явилися в українській літературній мові в останнє десятиліття.

Словники іншомовних слів є різновидом тлумачних, у них пояснюється значення слів, запозичених з інших мов. У словникових статтях вказується, з якої мови прийшло слово, який мало вигляд у ній. Якщо значень декілька, наведено усі.

Приклади словників іншомовних слів:

Словник іншомовних слів / За ред. О. С. Мельничука. - К., 1974.

Сліпушко О. М. Тлумачний словник чужомовних слів в українській мові /Наук. ред. Л.І. Андрієвський. - К., 1992.

Сучасний словник-мінімум іншомовних слів. -- К., 1999.

Словник іншомовних слів / Уклад.: С.М.Морозов, Л.М. Шкарапута. -К, 2000.

Словник іншомовних слів / Уклад.: Л.О. Пустовіт, О.І. Скопенко, Г.М. Сюта, Г.В. Цимбалюк. -К., 2000.

Термінологічні словники містять терміни певної галузі науки, техніки, мистецтва. Вони бувають загальними та вузькоспеціальними, крім того, можуть бути тлумачними і перекладними (або водночас і перекладними, і тлумачними), напр.:

Рогачова Г.Г. Російсько-український словник економічних термінів. -К, 1992.

Російсько-український загальнотехнічний словник: Близько 113000 слів / Уклад. : Л.І. Мацъко, 1.Г. Трегуб, В. Ф. Христенок, І.В. Христенок. - К, 1994.

Російсько-український словник наукової термінології. Суспільні науки /Й.Ф. Андерш, С.А. Воробйова, М.В. Кравченко та ін. -К., 1994.

Російсько-український словник наукової термінології. Біологія. Хімія. Медицина /СП. Вассер, 1.0. Дудка, В.І. Єрмоленко та ін. - К, 1996.

Боярова Л.Т., Корж О.П. Російсько-український словник сучасних банківських, фінансово-кредитних та комерційних термінів. --X, 1997.

Новий російсько-український словник-довідник юридичної, банківської, фінансової, бухгалтерської та економічної сфери: Близько 85 тис. слів / Уклад.: СЯ.Єрмоленко та ін. -- К., 1998.

Російсько-український словник наукової термінології. Математика.Фізика. Техніка. Науки про Землю та Космос / В.В. Гейченко, В.М. Завірюхіна, О.О. Зеленюк та ін. --К., 1998.

Новий російсько-український словник-довідник: Близько 100 тис. слів/ Уклад.: Є.Я.Єрмоленко та ін. 2-ге вид., допоен, і випр. -К, 1999.

Українсько-англійський словник бізнесових термінів / Уклад.: П. Дарлін, М. Кларк. Перекл. М. Комолова-Романець за участю П. Войт-ковської та К. Микоти. - Чернівці, 1992.

Кілієвич О., П'ятницъкий В., Андрощук В. Англо-українсько-росій-ський словник економічних термінів: Мікроекономіка: Понад 2 тисячі термінів. -К., 1995.

Короткий словник з економіки та менеджменту: Українсько-ро-сійсько-англійсько-німецький / Уклад. О.І. Лесюк. --К., 1996.

Існує велика кількість тлумачних термінологічних словників економічного спрямування:

Ринкова термінологія ділової людини: Словник-довідник / В.М. Лін-ніков, В.В. Борковський, В.В. Рокоча та ін. - К, 1992.

Словник банкіра / За ред. M.M. Гунько, ТС Смовженко.-Львів, 1992.

Словник ділової людини/Уклад.: P. І. Тринько, O.P. Тринько.-Львів, 1992.

Англо-український тлумачний словник фінансових та економічних термінів: для студентів зовнішньоекономічних і комерційних спеціальностей/Київ, торг.-економ, ін-т; Уклад. Л.І. Бербенець. --К., 1992.

Довідник підприємця / Уклад.: М.Ф. Черенок, Т.Ф. Зайченко. - К., 1993.

Загородній А.Г., ВознюкГ.Л., Павлішевський І.В. Податки: Термінологічний словник. -Львів, 1996.

Словник термінів ринкової економіки / За ред. В.І. Пауменка. --К., 1996.

Войналович О., МоргунюкВ. Словник наукової і технічної мови (термінологія процесових понять). -К., 1997.

Українсько-російсько-англійський тлумачний словник ділової людини: 15 000 слів / Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу; Уклад.: П.Г. Зеленський, О.П. Зеленська. -Вип.1. -К., 1998.

Орфографічні словники подають перелік слів, а також словоформи у їх нормативному написанні. Залежно від частини мови слово має певний граматичний коментар, додаткові граматичні форми змінюваних слів тощо.

Відомі сучасні орфографічні словники:

Орфографічний словник української мови / Уклад.: СІ. Головащук, М.М. Пещак, В.М. Русанівський, О.О. Тараненко. -- К., 1994.

Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики / Уклад.: В. Бусел та ін. - К.; Ірпінь, 2003.

Карачук В. Орфографічний словник наукових і технічних термінів / Паук. ред. Л.І. Андрієвський. --К, 1999.

Орфоепічні словники є довідниками з правильної літературної вимови і нормативного наголосу. У словниках цього типу слова або їх частини, вимова яких не збігається з написанням, подаються в транскрипції.

Приклади орфоепічних словників:

Українська літературна вимова та наголос: словник-довідник / За ред М.А. Жовтобрюха. - К., 1973.

Орфоепічний словник / Уклад. М.1. Погрібний. - К., 1984.

Орфоепічний словник української мови: В 2 т. / Уклад.: М.М. Пещак та ін. -- ТА. --К., 2001.

Акцентологічні словники - це словники, у яких подано нормативне наголошування слів.

Найновіші словники наголосів такі:

Головащук СІ. Складні випадки наголошення: Словник-довідник. -- К., 1995.

Головащук СІ Словник наголосів української мови. --К., 2003.

Перекладні словники бувають двомовні і багатомовні. Це один із найрозвиненіших напрямів словникарства. Російсько-українські словники, що з'являлися протягом 50-80-х років (6-томний, 3-томний, однотомні), були тенденційними, не відображали багатства питомої української лексики. Для поліпшення культури ділового мовлення можуть стати корисними такі перекладні словники:

Російсько-український і українсько-російський словник: Відмінна лексика/Уклад.:Л.І. Мацько, ОМ. Сидоренко, СВ. Шевчук. -К., 1995.

Російсько-український словник-довідник „Порадник ділової людини " / Уклад.: ОМ. Коренга та ін. - К., 1995.

Новий російсько-український словник-довідник / Уклад.: СЯ. Єр-моленко, В.І. Єрмоленко, К.В. Ленець, Л.О. Пустовіт. - К., 1996.

Російсько-український словник: Сфера ділового спілкування / Уклад.: ВМ. Брицин, О.О. Тараненко. -К., 1996.

Перхач В., Кінаш Б. Російсько-український науково-технічний словник.--Львів, 1997.

Караванський С. Російсько-український словник складної лексики. -К, 1998.

Українсько-російський словник/Уклад.: Г.П. Іжакевич та ін. -К, 1999.

Українсько-російський словник: Близько 40 тис. слів. - К., 2000.

Непийвода Н. Практичний російсько-український словник-довідник. Найуживаніші слова і вислови. -- К., 2000.

Зубков М.Г. Сучасний російсько-український, українсько-російський словник. -X., 2004.

Сьогодні в Україні є багато перекладних словників з різних мов світу: англійської, французької, німецької, болгарської, польської, чеської, іспанської, італійської, турецької, китайської та ін. Деякі з них мають тематичний характер, особливо часто стосуються власне ділової сфери, напр.:

Гаврилишин Я., Каркоць О. Словник ділових термінів: Англо-укра-їнський і українсько-англійський. -- К., 1993.

Даниленко Л.І. Чесько-український словник: Сучасна ділова мова. -К, 2000.

Словники скорочень подають складноскорочені слова та абревіатури, розшифровують їх, вказують на граматичні ознаки роду та числа, подають відмінкові закінчення при змінних формах.

Приклад такого словника:

Словник скорочень в українській мові / За ред. Л. С. Паламарчука. -К, 1988.

Активна поява великої кількості нових абревіатур, їх поширеність у пресі ускладнювала сприйняття тексту, правильне розуміння. Тому з'явився ще один словник, у якому вміщено найновіші абревіатури та скорочення і їх розшифрування:

Зінкевич-Томанек Б., Григор 'єв О., Прихода Я. Короткий практичний словник абревіатур та скорочень української мови. - Краків, 1997.

Етимологічний словник подає інформацію про походження слова, його первісне значення, найдавнішу форму, зазначає, чи слово споконвіку належало мові-основі, чи воно запозичене, яким шляхом відбувалося запозичення, містить наукові припущення щодо того, як слово утворилося і яка ознака покладена в основу назви:

Етимологічний словник української мови: У7т.- Т.1.-- К., 1982; Т. 2.-К, 1985; Т. З.-К, 1989; Т. 4. -К., 2003.

Історичний словник - це один із різновидів тлумачного словника, в якому подають слова певної історичної епохи, зафіксовані в тогочасних писемних пам'ятках, з'ясовують їх значення, наводять ілюстрації, напр.:

Словник староукраїнської мови XIV-XV ст.: У 2 т. / Ред. кол.: Л.Л. Гумецъка (гол.), та ін. - К, 1977-1978.

Словник української мови XVI -- першої половши XVII ст.: У 28 вип. / HAH України, Ін-т українознавства ім. І. Крип 'якевича; Ред-кол.: Д. Гринчишин (від. ред.), У. Єдлінська, Я. Закревська, Р. Керста та ін.--Вип. 1-11. -Львів, 1994-2004.

Діалектні словники з'ясовують значення та особливості вимови і вживання слів певного діалекту чи групи діалектів.

Приклади таких словників:

Словник полтавських говорів/Уклад. B.C. Ващенко. Вип. 1. --X, I960.

Словник поліських говорів / Уклад. П.С. Лисенко. -- К, 1974.

Онишкевич М.И. Словник бойківських говірок: У 2 ч. -- К., 1984.

БрилинськийД. Словник подільських говірок. --Хмельницький, 1991.

Фразеологічні словники містять фразеологічні одиниці мови, пояснюють їхнє значення, особливості вживання, походження, можливі варіанти у живому мовленні. Фразеологічні словники бувають одно-мовні тлумачного характеру (тлумачать значення стійкого вислову) і перекладні (подають фразеологічні одиниці певної мови і фраземи-відповідники з іншої мови), напр.:

Олійник І. С, Сидоренко М.М. Українсько-російський і російсько-український фразеологічний словник. - К, 1971.

Коваль А.П., Коптілов В.В. Крилаті вислови в українській літературній мові. -К, 1975.

Прислів'я та приказки: УЗ т. /Упор. М.М. Пазяк. --К., 1989-1991.

Фразеологічний словник української мови: У 2 т. / Уклад.: В. Біло-ноженко та ін. - К, 1998.

Фразеологія перекладів М. Лукаша: Словник-довідник / Упор.: О. Скопенко, Т. Цимбалюк. -К.,2000.

Вирган 1.0., Пилинська М.М. Російсько-український словник сталих виразів. -X, 2000.

Головащук СІ. Російсько-український словник сталих словосполучень. - К, 2001.

Ономастичні словники є цікавим джерелом інформації про власні імена і прізвища, назви населених пунктів, гір, річок, озер тощо. Іноді вони мають науково-популярний характер, напр.:

Редько Ю.К. Довідник українських прізвищ. - К, 1968.

Скрипник Л.Г., Дзятківська Н.П Власні імена людей: Словник-довідник. -- 2-ге вид., випр. і допоен. -К, 1996.

Янко М.Т. Топонімічний словник-довідник Української PCP: У 3 m. -К, 1973.

Горпинич В.О. Словник географічних назв України (топоніми та відтопонімні прикметники). - К, 2001.

Коваль А.П. Знайомі незнайомці. Походження назв поселень України. -К, 2001.

Словники синонімів охоплюють групи слів, об'єднаних спільним значенням:

Деркач П.М. Короткий словник синонімів української мови. --Львів, 1993.

Караванський С Практичний словник синонімів української мови. -К, 1993.

Словник синонімів української мови: У 2 т. / А.А. Бурячок, Г.М. Гна-тюк, СІ. Головащук. -К, 1999-2000.

Словники омонімів реєструють і пояснюють значення слів, однакових за звучанням, але різних за значенням:

Демська О.М., Кульчицький І.М. Словник омонімів української мови. -Львів, 1996.

Кочергам М. Словник російсько-українських міжмовних омонімів ("фальшиві друзі перекладача "). - К, 1997.

Словник антонімів подає групи слів, що мають протилежне значення:

ПолюгаЛ.М. Словник антонімів.--2-ге вид., допоен. івипр.--К., 1999.

Словник паронімів розкриває значення слів, близьких за звучанням, але різних за значенням:

Гринчишин Д.Г., Сербенська O.A. Словник паронімів української мови. -К, 1986.

Словники мови письменників містять слова і звороти, які використав той чи інший письменник у своїй творчій спадщині. Це словник тлумачного типу, бо в ньому розкрито всі значення слів, з якими вони функціонують у мові письменника. Також подано частоту використання словоформ і типові ілюстрації з творів:

...