Культурологічна проблема відтворення діалекту "кокні" у художньому перекладі (на матеріалі перекладів роману Б. Шоу "Pygmalion: A Romance in Five Acts")

Размещено на http://www.allbest.ru/

"Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського"

Магістерська робота

Культурологічна проблема відтворення діалекту "кокні" у художньому перекладі (на матеріалі перекладів роману Б. Шоу "Pygmalion: A Romance in Five Acts")

Чувакова Станіслава

Вступ

Переклад має довгу історію. Все почалося в ті давні часи, коли виникла потреба у людях, що володіли б декількома мовами і могли б бути посередниками при спілкуванні різних мовних націй. Але як самостійна наука, переклад сформувався лише на початку ХХ ст. В умовах розширення міжнародних зв'язків та обміну інформацією, перекладознавство швидко розвивалось і цей процес триває і досі, так як мова постійно оновлюється за рахунок неологізмів та запозичень. З'являються нові теорії, погляди на проблеми перекладу.

У наш час, час динамічного розвитку, що постійно відбувається і впливає на всі сфери людської діяльності, час, коли обмін інформацією став, можливо, як ніколи грандіозним, прямо пропорційно ростуть і вимоги до перекладу, а саме до якості останнього.

Важливе місце займає переклад діалектів.

Актуальність даної теми полягає в тому, що проблема перекладу діалектів дуже часто висвітлюється у наукових розвідках перекладознавців через її значущість для перекладу художніх творів як самобутніх витворів мистецтва, що віддзеркалюють специфіку різних культур. У цьому аспекті «кокні» відзначається особливою соціальною специфікою, що обумовлено його поширеністю серед представників нижчих соціальних верств населення. Ця специфіка маніфестуються фонетичними та граматичними помилками мовлення, а також характерним римуванням сленгу. Але ці складності, з іншого боку, забезпечують інтерес до цієї проблеми.

Наукова новизна даної роботи полягає передусім у тому, що дослідження спрямоване на визначення специфіки відтворення діалекту «кокні», уперше висвітлюється значущість адекватного, правильного перекладу і максимально повного відтворення діалектної лексики у художньому перекладі. У роботі демонструється, що заміна викривленої вимови правильною літературною у перекладі не лише нівелює винятковість індивідуального авторського ідіолекту, але й неповно передасть сенс і зведе нанівець усю стилістичну тональність твору.

Теоретичну основу магістерської роботи сформували розвідки із діалектології таких видатних вчених,як: В.М. Жирмунський [25], К.Бруннер [14], О.И. Бродовіч [8], М.М. Маковський [50], О.О. Брагіна [9], Є.М. Верещагін [17], О.Д. Швейцер [85], Л.А. Городецька [22], Ф.П. Филин [77].

Метою даної магістерської роботи є виявлення спільних характеристик і розбіжностей при перекладі діалекту «кокні» у романі Б. Шоу українськими та російськими авторами, а також визначення ролі стратегій і засобів перекладу у збереженні авторської самобутності.

Досягнення даної мети викликало необхідність постановки та вирішення наступних завдань:

1) проаналізувати класифікацію англійських діалектів;

2) розглянути особливості діалекту «кокні» у соціокультурному аспекті в романі Б. Шоу «Pygmalion: A Romance in Five Acts»;

3) дослідити способи і прийоми перекладу діалекту «кокні» в українсько- та російськомовному перекладі роману Б. Шоу «Pygmalion: A Romance in Five Acts»;

4) визначити стратегії перекладу роману Б. Шоу «Pygmalion: A Romance in Five Acts» російською та українською мовами та здійснити їх аналіз з урахуванням жанрової специфіки роману.

Об'єктом дослідження є діалектна лексика, як специфічний об'єкт перекладу в аспекті відтворення культурологічної специфіки.

Предметом дослідження є лінгвістичні особливості відтворення діалекту «кокні» у перекладі англомовного твору Б. Шоу «Pygmalion: A Romance in Five Acts» українською та російською мовами та застосовані стратегії.

Матеріалом дослідження є оригіналний твір Б. Шоу «Pygmalion: A Romance in Five Acts», український пекреклад цього твору М. Павловим та російський переклад Є.Д. Калашніковою.

Під час написання роботи використовувались наступні методи дослідження:

1) теоретичного узагальнення для синтезу, аналізу та критичного огляду наукової літератури для формування теоретичного підґрунтя дослідження;

2) метод порівняльного аналізу для порівняння оригіналу і перекладів твору Б. Шоу «Pygmalion: A Romance in Five Acts»;

3) метод кількісних підрахунків для здійснення кількісної характеристики одержаних даних дослідження.

Магістерська робота складається зі вступу, трьох розділів, висновку, списку використаної літератури та додатків.

Розділ 1. Специфіка перекладу діалектної лексики як лінгвокультурного феномену

1.1 Лексичний склад англійської мови

Лексика (грец. lexikos «словниковий») ? це словниковий склад мови включно із фразеологією. За допомогою лексики ми членуємо навколишній та свій внутрішній світ на частини і кожній із них присвоюємо назву-замінник. Розділ науки про мову, який вивчає лексику в усьому її обсязі, називається лексикологією.

Усі слова мови становлять її лексику (словниковий склад). Лексикою називають також певну частину словникового складу мови: лексика абстрактна, лексика термінологічна, лексика побутова, лексика емоційна і т.д. Найбільше багатство кожного суспільства ? його мова, а у мові ? її словниковий склад. Лексичне багатство мови свідчить про рівень розвитку суспільства. В англійській мові лише загальних назв (разом із термінами) кількасот тисяч. А якщо врахувати й те, що багато слів мають не одне, а кілька значень, то стане зрозумілим, наскільки неосяжна лексика високорозвиненої мови.

З розвитком знань про світ мова невпинно зростає. До речі більшість слів у мові становлять спеціальні слова, пов'язані з різними галузями знань, культури, виробництва тощо, і лише приблизно десята частина ? це загальновживані слова.

Словниковий склад мови являє собою не просто набір слів. Слова у мові існують у певній системі та взаємовідношенні. Вони розрізняються за сферою й частотою вживання. Слова якнайтісніше пов'язані з позамовною дійсністю, складові частини якої вони позначають і на зміни в якій оперативно реагують, відбиваючи широкий соціально-історичний досвід носіїв мови. І тому лексична система є найрухливішою, наймобільнішою складовою частиною мови: у ній постійно виникають нові слова, нові значення в існуючих словах, а окремі слова стають застарілими, рідковживаними, а то й зовсім забуваються, залишаючись тільки в писемних пам'ятках. Коли ми говоримо про те, що мова пов'язує минулі покоління із сучасними, зберігає й передає минулий досвід, то маємо на увазі насамперед слова, лексику [5,210].

Багата, розвинена лексика забезпечує тонше сприйняття навколишнього світу, глибше проникнення в нього і точніше мислення як для всього суспільства, так і для кожного окремого індивіда, що володіє цим багатством.

Як відомо, мова - це досить динамічна одиниця. Її лексичний склад не залишається в одному стійкому вигляді, а постійно змінюється. Необхідно наголосити на тому, що зміни є дуже швидкими. І тому лексичний стан будь-якої мови потребує постійного дослідження - дослідження на певному синхронному зрізі та в діахронії. Зміни в будь якій мові можуть виражатись, по-перше, у тому, що певні лексичні одиниці застарівають і виходять із вжитку або стають маловживаними, по-друге, у мові з'являються нові одиниці, які або замінюють ті, що вийшли із вжитку або починають функціонувати поряд із ними тривалий або короткий час, по-третє, уже існуючі в мові одиниці можуть набувати нових значень, по-четверте, існуючі в мові одиниці можуть видозмінюватись.

В області лексики взаємини між системами мови і нормами значно складніше, оскільки змістовний план тут панує над планом вираження. Виникає проблема правильності як проблема смислової точності та стилістичної доречності слова у висловлюванні при вживанні синонімів, паронімів, фразеологічних зворотів . У зв'язку з цим важко говорити саме про норму щодо вибору слів і їх значень, тому що норма зазвичай вказує на те, що одне рішення ? вірне.

Водночас лексична норма існує як інструмент дотримання чистоти літературної мови.

Багато дослідників виділяють чистоту як особлива якість мови. Але по своїй суті чистота ? це один із проявів правильності, яке виражається під час дотримання лексичних норм, бо чистою називають мову ? вільну від лексики, що знаходиться за межами англійської літературної мови: варваризмів, жаргонізмів, діалектизмів, слів-паразитів. Чистота як гідність мови ґрунтується на мовних нормах, але проявляється, як правило, на мовному рівні. Чистота - це якість мови. Цікаво те, що «засміченість» мовлення в інших помічають навіть ті, хто сам не дотримується цієї вимоги.

Мова складається зі слів (слово - мінімальна змістова одиниця мови, що вільно відтворюється в мові й служить для побудови висловлювань (речень). Усі слова мови становлять її словниковий склад, або лексику.

Лексика англійської мови надзвичайно багата. Вона дає змогу передавати найтонші відтінки душевних переживань і найскладніші наукові поняття, описувати будь-які явища природи і найрізноманітніші стосунки між людьми.

Лексичний склад англійської мови умовно можна поділити на: розмовну та книжну лексику.

Розмовна лексика - це слова, які вживаються у побутовому мовленні і які виразно передають оцінку осіб, предметів, явищ і почуття. У словниках біля таких слів роблять помітку «розм.». Розмовну лексику використовують у художніх творах як засіб відтворення особливостей живого мовлення та характеристики героїв.

Експресивно забарвлена лексика ? це слова, які містять у своєму значенні компонент оцінювання, виражають почуття, позитивне чи негативне сприймання дійсності.

До експресивно забарвленої лексики належать діалектизми, арготизми, вульгаризми.

Діалектизми ? це слова, які вживаються у мовленні не всіх людей - носіїв певної мови, а лише їх частини, яка проживає в одній з місцевостей території, де поширена ця мова.

Жаргонізми ? один з різновидів соціальних діалектів, слова і вирази, властиві мовленню певної групи людей, об'єднаних спільністю інтересів, родом занять.

Близькими до жаргонізмів є арготизми ? нелітературні слова і сполучення слів, які вживаються у мовленні декласових та антисоціальних елементів. Ці слова стоять поза межами літературного вжитку.

За певних обставин в спілкуванні використовують вульгаризми ? грубі або лайливі слова, не прийняті в літературній мові.

Жаргонізми, арготизми, вульгаризми належать до вузьковживаної лексики і в багатьох випадках нечітко розрізняються між собою. Кожен мовець ретельно добирає слова, що відповідають літературній нормі.

Книжна лексика ? слова, властиві передовсім писемному мовленню: держава, мир, розгляд, спостереження, намір, меценатство, пунктуальність, істина, рішення.

Книжну лексику вживають не тільки в писемному мовленні. У щоденному усному спілкуванні люди часто порушують теми, які передбачають уживання книжних слів. Книжна лексика поділяється на такі групи:

* суспільно-політична лексика ? слова, пов'язані з політичним і громадським життям суспільства і людини в суспільстві;

* наукова лексика ? слова, що вживаються в науковій літературі та в мовленні науковців;

* офіційно-ділова лексика ? слова, уживані у діловому спілкуванні, зокрема під час складання документів (ділових паперів).

Лексика сучасної англійської мови з погляду її вживання у мовленнєвій діяльності переділяється на активну і пасивну.

Активна лексика ? основна з погляду вживаності частина лексики, що вільно і постійно функціонує в різних сферах суспільного життя. До неї насамперед належать загальновживані слова, а також окремі терміни, професіоналізми, неологізми, наявні у повсякденному спілкуванні.

Пасивна лексика ? це частина лексики, що мало або зовсім не вживається у повсякденному спілкуванні, але зрозуміла носіям певної мови.

До пасивної лексики належать історизми, архаїзми, неологізми, професіоналізми, жаргонізми, арготизми.

Історизми ? це слова, що вийшли з активного вжитку разом з позначуваними ними реаліями. Вони не мають у сучасній українській мові синонімічних замінників.

Архаїзми ? це витіснені іншими синонімами назви понять, що зберігаються і нині. Отже, поряд з архаїзмом завжди є синонім - звичайне сучасне слово. Архаїзми використовуються в сучасній мові тільки з певними стилістичними настановами - для створення історичного мовного колориту.

До пасивної лексики належать і неологізми ? нові слова, створені для позначення нового, раніше невідомого поняття. Вони з'являються постійно, повсякчас. Це зумовлено потребами сучасної світової цивілізації: роздержавлення, доленосний. Ці слова зберігають статус неологізмів до того часу, поки вони не стають загальновживаними. Крім загальномовних, виділяють індивідуально-авторські неологізми.

Отже, лексичний склад англійської мови складають: діалектизми 40%, жаргонізми 10%, вульгаризми 5%, історизми10%, архаїзми 3%, неологізми 7%,термінологічна 12% та професійна лексика 13%.

1.2 Аналіз діалектної лексики у діахронії

До діалектної лексики (діалектизмів) належать слова, уживання яких обмежене певною територією. Діалектна лексика характеризується неоднорідністю.

Діалектизми не входять до складу літературної мови. Письменники звертаються до діалектизмів з метою передати особливості говірки своїх героїв, достовірніше відтворити етнографічні деталі, місцевий колорит описуваних подій. Украплення діалектизмів у художній текст має бути помірним і стилістично виправданим. Порушенням стилістичних норм мови є використання діалектизмів у науковому та офіційно-діловому стилях.

Діалект - різноманітність мови. Це слово походить від стародавнього грецького dialectos «бесіда, мова, діалект», яке отримано з dialegesthai «бесіда, розмова». Діалект може відрізнятися від інших діалектів тієї ж мови особливостями будь-якій частині лінгвістичної структури - морфології, або синтаксису.

Оскільки англійська мова входить у вжиток деяких народів, які мають інший спосіб життя, інші звичаї, а також живуть у інших кліматичних умовах, виникає необхідність у створенні слів для визначення явищ і предметів, пов'язаних з новими умовами життя. Ці слова запозичуються з мови (чи мов) корінних народів, створюються на основі англійської мови або калькуються.

Таким чином, англійська мова на кожній конкретній території набуває своїх специфічних рис.

Найчастіше поняття діалект уживають у значенні територіального діалекту, натомість на означення соціального діалекту уживають терміни соціолект або жаргон, арго, сленг, просторіччя як різновиди соціодіалектів.

Територіальні діалекти, на відміну від соціальних (тут специфічними є лише деякі тематичні шари лексики і фразеології), ? явище історичне. У них зберігаються шари попередніх мовних формувань, їх здебільшого ототожнюють із говором, а іноді вважають ширшим за нього.

Синхронічний стан фонетичної системи сучасних англійських діалектів прямо зумовлено специфікою її історичного розвитку в тому чи іншому ареалі, взаємними контактами діалектів, впливом мовних зразків мови переможця на мову переможених або відсутністю такого впливу. Якщо на деяких територіях (особливо південних) вимова ряду звуків і звукосполучень збігається з літературним стандартом (останній в тій чи іншій мірі проник в усі діалекти), то в інших ареалах можна відзначити значні розбіжності в порівнянні із загальнонаціональною мовою - вимова окремих звуків в англійських діалектах в ряді випадків не тільки відрізняється від літературної, а й диференціюється на окремих територіях.

Основні фонетичні відмінності діалектів від літературного стандарту полягають як у кількісних характеристиках, так і в якісних показниках окремих звуків. Для діалектів характерна вимова тих звуків, які в літературному варіанті взагалі не вимовляються. З іншого боку, велика кількість звуків, які вимовляються в літературному варіанті, в діалектах опускаються. Також характерним є використання паразитичних звуків у словах, епентезах, мінах приголосних, дисиміляціях. Нижче будуть розглянуті специфічні риси діалектного вживання як голосних і їх поєднань в різних позиціях у слові, так і приголосних.

У англосаксонський період на території Британії розвинулися місцеві діалекти: нортумбрийский, мерсійскій, уессекський (або західно-саксонський) і кентский. Ці діалекти в процесі свого розвитку набули ряд таких особливостей фонетичної системи, граматичної будови та лексичного складу, які дозволяють вважати, що ці діалекти утворюють одну мову - англійську мову давнього періоду. У своєму складі англосакс мова мала запозичення з латинської та кельтської мов. Серед запозичень з латинської розрізняють два шари:

1) найдавніший шар - слова, запозичені німецькими племенами у римлян до переселення в Британію, і після переселення - у кельтів;

2) другий шар - слова, пов'язані з релігією та введенням християнства, що відбулося у 597 році.

Перший шар запозичень складали слова, пов'язані з предметами матеріальної культури, торгівлі та сільського господарства. Наприклад: Win «вино» (від лат. Vinum), Weall «стіна» (від лат. Vallum), Milln «млин» (від лат. Molinum), Pipor «перець» (від лат. Piper), Plante «рослина» (від лат. Planta). Латинське слово «castra» («укріплений форт», «табір») увійшло складовою частиною в різні географічні назви: Lancaster, Manchester. Другий шар запозичень відбиває численні релігійні поняття. Наприклад: Biscop «єпископ» (від лат. Episcopus), Cleric «духовне обличчя» (від лат. Clericus), Candel «свічка» (від лат. Candela), Munuc «чернець» (від лат. Monachus) Apostol «апостол» (від лат . Apostolus). Кельтські мови надали на лексичний склад англійської мови дуже слабкий вплив. Мабуть, що перемогли англосакси не вважали гідним запозичувати слова з мови переможених кельтів. Ось деякі з тих небагатьох запозичених слів: Dun - «бурий» Binn - «скриня», «ясла» Cradle - «колиска» Dun - «пагорб», «фортеця». Кельтські елементи, однак, збереглися в географічних назвах. Наприклад, іменник: «avon» («ріка») збереглося у вигляді власної назви. Столиця Англії Лондон також зберігає в своїй назві сліди кельтського походження. Лондон називався кельтами «Liyn-dun» («фортеця біля річки»). Римляни переробили його в «Londinium». У шотландських діалектах збереглося кельтське слово «loch» («озеро»), яке увійшло у назви багатьох озер Шотландії. Назва західній частині Британії Уельсу (Wales), в якій оселилися залишки кельтських племен, теж кельтського походження.

Середньоанглійский період в історії Англії характеризується двома великими історичними подіями, які наклали свій відбиток на подальший розвиток англійської мови.

1) З кінця VIII ст. Англія піддавалася скандинавським (датським) набігам. В кінці IX ст. скандинави утвердилися на території на північ від Темзи. У 878 році король Уессексу Альфред Великий уклав зі скандинавами Уедморскій світ, згідно з яким вся територія, зайнята скандинавами, була відступлена ним за умови визнання верховної влади англійського короля і прийняття християнства. Ця територія отримала назву «Danelag» («область датського права»). У період з 1016 по 1042 рік Англія і Данія були єдиною державою, де правили датський король Канут і його сини. Зближення скандинавів з англосаксами призвело до взаємовпливу англійської та скандинавського мов. Скандинавські діалекти, на яких говорили завойовники, належали до групи північнонімецьких мов і по своєму фонетичному і граматичному ладу складалися досить близько до давньоанглійській мові. Спорідненість англійських діалектів зі скандинавськими робило можливим взаємне розуміння без перекладу. До 1042 році, коли датське панування в Англії завершилося, данці, і англійці практично злилися в один народ.

2) У 1066 році відбулося завоювання Англії норманцями. Ця подія була поворотним пунктом в історії Англії та справила значний вплив на англійську мову. За походженням норманці були скандинавським племенем. У той час, коли датчани в IX-X століттях захоплювали Англію, норманці здійснювали набіги на Францію. У 912 році французький король Карл Простий поступився норманцям завойовану ними північну прибережну смугу землі, за якою з того часу закріпилася назва «Нормандія». Протягом наступних півтора століття до вторгнення норманців в Англію, вони піддавалися потужного впливу французької культури та мови. Після вторгнення норманців на чолі з герцогом (згодом королем) Вільгельмом в Англію, вони стали в ній повновладними господарями. Французи масами прибували в Англію, займаючи вищі державні посади. Панівним мовою стала французька. Вона була мовою двору, уряду, судових установ і церкви. Англійську мову витіснили в більш низьку соціальну сферу: на ній говорила основна маса селян і міського населення. Без знання французької мови не можна було проявити себе в суспільстві. Французька мова знаходилась над англійською. Вона впливала на англійську, але не змішувалась з нею.

Оскільки скандинавська та англійська були спорідненими мовами, проникнення скандинавських слів у англійську мову відбувалося дуже інтенсивно. Ці слова швидко асимілювалися і ставали загальновживаними. З скандинавського мови в англійський проникли ужиткові слова, в т.ч. навіть займенники (англ. «they» від сканд. «?eir») і службові слова (англійська прийменник «till»). Раніше інших в англійську мову проникли дієслова «call» (від сканд. «Kalla»), «take» (від «taka»). До числа скандинавських запозичень належать також англійські іменники «husband» (від «husbonde»), «window» (від «vindauga»), «anger» (від «angr»). Було запозичено також багато прикметників. Серед них «ill» (від «illr»), «weak» (від «veikr»), «wrong» (від «vrangr»). Значним був також вплив скандинавського мови на граматику та синтаксис англійської мови. Французький вплив на англійську мову Поповнення лексики англійської мови відбувалося не тільки за рахунок асиміляції слів, що означали вже відомі поняття, але і внаслідок проникнення в англійську дійсність нових рис життя. Так, в англійській мові з'явилися французькі слова «manor», («феодальний маєток»), «villain» («наймит»), «peasant» («селянин»), «government» («уряд»), «council» ( «королівський рада»), «country» («країна»), «people» («народ»). У 1265 році був створений раду для управління країною, що отримав назву «parliament» (від французького слова «parlй» - «говорити»).

Були запозичені деякі слова, пов'язані з релігією і юриспруденцією: religion, saint, pray, chapel, sermon, judge, jury, accuse, execute, crime, prison та інші. В англійську мову увійшло багато військових термінів: army, soldier, sergeant, captain, admiral, officer, battle, enemy, assault, war (слово німецького походження, що потрапило у французьку мову і з нього запозичене в англійський). У XII-XIII ст, зважаючи на необхідність пояснити деякі французькі слова англійськими, в англійській мові виникло багато синонімічних пар, типу: «safe (фр.) & sound (англ.)» - «цілий і неушкодженний», «with might & main » - «з усих сил», «really & trully» - «дійсно так», «by lips & bound» - «вистрибом» та інші.

Із французької увійшли в англійську мову не тільки слова, а й деякі афікси: -ment (agreement), -ess (godess), -age (marriage), -able (eatable), -ible (flexible), -ance (entrance), -re (renew), -en (entrust), -dis (distrust). Наголос в запозичених словах пристосовується до наголосу у споконвічно англійських словах. У французькій мові наголос у більшості випадків падає на останній склад слова. В англійській мові наголос зміщується на перший склад, а у чотирискладоих словах - на другий від початку.

Наприклад:

Вплив французької мови позначився також на написанні і вживанні деяких англосаксонських букв. Поряд зі старою буквою «h» з'являється літера «g». Вводиться буквосполучення «gh» для позначення фрикативних звуку [x]. Звідси і виникло сучасне написання «light», «night», «daughter» та інші.

французька		англійська
Ho'nour	'Honour
Co'rage		'Corage
Na'ture		'Nature

У середньоаглійський період загальна сукупність діалектів поділяється на три основні групи:

1.	Північні діалекти, що включають шотландський і північний діалекти, що склалися на основі нортумбрійського діалекту;
2.	Центральні, або мідлендскі діалекти, які, у свою чергу, поділяються на східний і західний мідлендскі діалекти, при цьому в останньому розрізняють північний західномідлендский і південний западномідлендский діалекти;
3.	Південні діалекти, що включають в себе кентский, ессекский і Уессекський діалекти.

Після нормандського завоювання Лондон став столицею Англії. Між усіма частинами країни налагоджувалися тісні зв'язки, що вимагало єдиного, зрозумілої всім національної мови. Тому особливе місце серед середньоанглійських діалектів займає лондонський діалект, який об'єднав риси східно-центральних і південних діалектів і ліг в основу новоанглійскої національної мови. Першим письмовим пам'ятником і офіційним документом на лондонському діалекті є «Прокламація Генріха III» (1258 р.). Класичним зразком лондонського діалекту є мова великого письменника англійського середньовіччя Джеффрі Чосера (1340-1400 р.р.). Його найбільш відомий твір - «Кентерберійські оповідання» («Canterbury Tales»). За часів Чосера лондонський діалект вже почав переростати в літературну мову.

Під час новоанглійского періоду, у зв'язку з утворенням нації і розвитком культури, помічається більш свідоме ставлення до рідної, національної мови. Англійська мова перестає бути «домашньою», побутовою мовою. Вона стає літературною мовою. У зв'язку з цим велике значення мало запровадження книгодрукування в Англії. Першими книгами, надрукованими англійською мовою, були переклади з французької мови Вільяма Кекстона «Recuyell of the Historyes of Troye» і «Playe of the Chesse» (1475 р.). Кекстон був і першим видавцем Чосера. З'являються перші словники. У цей період створюють свої твори Вільям Шекспір, Крістофер Марло, Бенджамін Джонсон, Френсіс Бомонт, Джон Флетчер та інші. У XVI-XVII ст Ірландія приєдналася до Англії, і англійська мова поширилася за межі Британських островів, витісняючи місцевий ірландську мову.

Великі географічні відкриття, встановлення зв'язків з Італією, Іспанією, Росією, Новим Світом викликали наплив запозичень з мов цих країн. Наприклад, з італійської мови в англійський прийшли слова: «fresco», «violin», «umbrella», «volcano»; з іспанської - «negro», «sherry», «tornado», «moscuito»; з мов американських індіанців - «potato», «tobacco», «condor», «puma», «pampas», «maize». Реставрація 1660 викликала приплив нових запозичень з французької мови.

На початку XVII століття, у зв'язку з колонізацією Америки, англійська мова поширилася за океаном. Паралельно з військово-політичною боротьбою шла і мовна боротьба, в ході якої англійська мова витіснила своїх суперників- французьку та іспанську мови. Різні варіанти англійської мови в США розподіляються за трьома групами діалектів:

1) Північно-східний діалект (діалект Нової Англії);

2) Південний діалект;

3)Центральний південно-західний діалект (або «загальноамериканський»)

Найбільш поширеним і важливим з них є центральний південно-західний діалект, на основі якого виробився американський стандарт літературної англійської мови. Так виникли два основних варіанти англійської літературної мови - американський англійський і британський англійська.

У XVI-XVII століттях у зв'язку з розвитком політичних і торгових зв'язків Англії та Росії в англійську мову проникає велика кількість російських слів: boyar, tsar, altyn, rouble, copeck, verst, poud, telega, samovar, vodka, kvass та інші. Пізніше, коли Англія стає колоніальною державою, в англійську мову проникають слова з мов американських індіанців («moccasin», «squaw», «toboggan»), тубільців Австралії («boomerang», «kangaroo»), південної Африки («baobab», «zebra», «chimpanzee»), Індії («brahman», «сalico», «cachemere», «jungle» ). З малайських мов в англійську увійшли такі слова, як «bamboo», «сookatoo», «gong», «orangoutang».

Поряд із запозиченими словами в англійську мову проникли іншомовні словотворчі норми. Наприклад, романський (французька) за походженням суфікс - «ess», який утворює іменники жіночої статі, («goddess» - «богиня»), витіснив відповідний старий суфікс «in». У зв'язку з впливом іншомовного словотворення в англійській мові з'явилися так звані гібридні слова, тобто слова, в яких афікс іншомовного походження, а корінь - англійський. Наприклад: Re-read Re-tell Re-new Re-use (французький преффікс «re» поєднується з англійським коренем - вираз повторності дії). Readable Flexible Eatable Movable (французький суфікс «able» («ible») поєднується з англійським коренем - вираз можливості здійснення дії над предметом).

У результаті запозичень в англійській мові з'явилися пари іменників і відповідних їм прикметників, утворених з різномовних коренів. Наприклад, іменник «father» («батько») і прикметник«paternal» (латин. «батьківський»), поряд з «fatherly». Подібно до цього розрізняються слова «sun» («сонце») і «solar» («сонячний») поряд з «sunny» з відповідною смислової різницею: «a sunny day» («сонячний день»), але «the solar system» ( «сонячна система»). Таке ж співвідношення спостерігається і між дієсловом та іменником «see» («бачити») і «vision» («зір», «бачення»). Таким чином, запозичення веде до руйнування старих семантичних груп. У XVIII-XIX століттях у новоанглійських мовах склався значний шар інтернаціональних слів, тобто слів, що існують приблизно в однаковому вигляді в цілому ряді європейських мов. Ця лексика охоплює в основному науково-технічну і суспільно-політичну термінологію. Інтернаціональна лексика утворюється з елементів різних мов, переважно грецької і латинської.

1.3 Класифікація діалектної лексики

Діалект - це територіальний або соціальний різновид мови (варіант мови, яким користується та чи інша група людей).

Класифікація сучасних англійських територіальних діалектів представляє серйозні труднощі, оскільки їх межі відрізняються великою хиткістю, а мовний стандарт все більше і більше вторгається в область розповсюдження діалектної мови. Одна з найбільш серйозних спроб була зроблена А. Еллісом. Хоча ця класифікація і не позбавлена недоліків, вона в цілому досить точно відображає діалектних карту сучасної Великобританії і прийнята за основу багатьма вченими. У загальних рисах, спираючись на схему А. Елліса, сучасні англійські діалекти можна класифікувати таким чином:

1. Північні діалекти, що підрозділяються на три підгрупи: 1) Нортамберленд, північний Дарем 2) південний Дарем: більша частина Камберленда, Уестморленд, північний Ланкашир, горбиста частину Вест-Райдінга в Йоркширі 3) Іст-Райдінг і Норт-Райдінг в Йоркширі;

2. Середні діалекти, що підрозділяються на десять підгруп: 1) Лінкольншир, 2) пд.-сх.. Ланкашир, пн.-сх.. Чешир, пн.-зх.. Дарбішір, 3) пн.-зх. Ланкашир, півд. Ріббл, 4) середній Ланкашир, острів Мен, 5) південний Йоркшир, 6) велика частина Чешир, півн. Стаффордшир, 7) більша частина Дарбішіра, 8)Ноттінгемшир, 9) Флінт, Денбай, 10) с. Шропшир, півд. Стаффордшир, більша частина Уорікшіра, півд. Дарбішір, Лестершир;

3. Східні діалекти, що підрозділяються на п'ять підгруп: 1) Кембріджшир, Ратленд, пн.-сх.. Нортхемптоншір, 2) велика частина Ессекса, Хартфордшира, Гантінгдонширі, Бедфордшир, середня частина Нортхемптоншіра, 3) Норфолк та Саффолк, 4) більша частина Бакінгемшир, 5) Міддлсекс, південно-сх. Бакінгемшир, півд. Хартфордшир, пд.-зх. Ессекс;

4. Західні діалекти, що підрозділяються на дві підгрупи: 1) зх. і пд. Шропшир (на захід від річки Северн), 2) Херфордшір, крім східної його частини, Реднор, с. частина Брекнока;

5. Південні діалекти, що підрозділяються на десять підгруп: 1) частину Пемброкшіра і Гламорганшіра, 2) Уїлтшир, Дорсетшир, півн. та сх. частині графства Сомерсетшір, більша частина Глостершира, південно-зх. Девоншир, 3) велика частина графства Хемпшир, острів Вайт, більша частина Беркшир, південна частина Саррея, зап. частина Сассекса, 4) півн. Глостершир, с. Херфордшір, Вустершир, півд. частина графства Уорікшір, північ Оксфордшира, південний захід Нортхемптоншіра, 5) велика частина графства Оксфордшир, 6) північ графства Саррей, північно-ю. Кента, 7) більша частина графства Кент, схід графства Сассекс, 8) ю. Сомерсетшір, пн.-сх.. Девоншир, 9) с-. Корнуолл, більша частина Девоншир, 10) зах. Корнуолл.

Найбільш поширені міські діалекти:

- Лондонські діалекти (особливо кокні - діалект східної частини міста);

- Ліверпульський діалект «Скауз»,

- Діалект «Джердж» (Georgie) північного сходу Англії, на якому говорять в Ньюкаслі-на-Тайні,

- Бірмінгемський діалект, на якому говорять в Бірмінгемі, який отримав назву «Браммі» (Brummie).

Однією з основних особливостей сучасних англійських територіальних діалектів (як і діалектів інших мов) є їх консерватизм. Ті чи інші відхилення від літературного стандарту обумовлені в більшості своїй не еволюцією, а саме відсутністю еволюції: у діалектах зберігаються багато мовні явища різних періодів історії мови, а також різного роду іншомовні нашарування - скандинавські, норманські і ін Іншою особливістю сучасних англійських діалектів є їх варіантність на всіх мовних рівнях (фонетика, граматика і особливо лексика).

Соціальні діалекти включають в себе цілий ряд генетично функціонально і структурно різних явищ:

1. Професійні діалекти, тобто різновид соціального діалекту, що об'єднує людей однієї професії чи одного виду діяльності.

2. Арго - мова якоїсь вузької соціальної чи професійної групи, штучно створена з метою мовного відокремлення; відзначається головним чином наявністю слів, незрозумілих для сторонніх. Так, мало хто з людей, котрі вивчають англійську мову, якщо вони спеціально не займались етимологією, знає, що такі загальновідомі літературні слова, як incongruous, insipid, interloper, intriguing, indecorum, forestall, equip, hush, grapple та багато інших у 18 столітті належали до таємного злочинного арго. На це вказує спеціальний словник Dictionary of Canting Words. Перед тим, як вище вказані арготизми проникли у сферу літературної мови, вони, втративши свій таємний характер, можливо, якийсь час знаходились у сфері загального сленгу. Авжеж, буває і зворотній процес, коли якесь слово літературної мови починає використовуватись в арго. У цьому випадку воно наче «утаємничується», тобто переосмислюється, отримуючи таємний зміст. Наприклад, в американському злочинному арго «детектив» передається метафорично та метонімічно як hawk, bloodhound, nose, big eyes.

3. Жаргон, етимологія цього слова певною мірою розкриває його сутність та функціональне призначення. Первісне його значення - «пташина мова, цвірінькання»; «незрозуміла мова». На відміну від арго, жаргон має відкритий характер і звичайно виникає у порівняно великих групах носіїв мови, об'єднаних за ознакою професії (професійні жаргони), стану в суспільстві. Можна відзначити такі різновиди англійського жаргону, що

а) «зворотній сленг»: наприклад, yob замість boy;

б) «центральний сленг»: наприклад, ilkem замість milk;

в) «римуючий сленг»: наприклад, artfuldodger замість lodger;

г) так званий «medical Greek»: наприклад, douse-hog замість house-dog.

Для жаргону характерно не тільки спотворення існуючих слів мови, а й численні запозичення, зовнішній вигляд яких нерідко модифікується таким чином, що вони нічим не відрізняються від інших лексем даної мови. Вузькоспеціальний характер жаргону може бути проілюстровано на матеріалі лексики, типової для різних навчальних закладів: за межами цих установ зазначена лексика або зовсім не вживається, або використовується в іншому значенні. Наприклад, в Ітоні використовуються наступні жаргонізми: scug «нікчемна людина», «негідник», tug «учень коледжу»; в Вестмінстер-Скул: bag «молоко», beggar «цукор»; в Уінчестерском коледжі: to go continent «залишатися вдома», tug «позбавлений смаку, несвіжий»; «звичайний,простий ».

4. Сленг (від англ. Slang - жаргон) - слова або вислови, які використовують люди деяких професій чи класових прошарків. Сленг традиційно протистоїть офіційній загальноприйнятій мові й до кінця зрозумілий лише представникам порівняно вузького кола осіб, які належать до певної соціальної або професіональної групи , яка впровадила в мову слово або вислів. Дуже цікаво звучать , наприклад, такі слова :

It's cool! - Класно !

What's up ? - Що трапилось ?

Сheck ya later ! - До побачення !

Сленг має широкий діапазон вживання. Багато людей, а особливо молодь. вживає сленг у своїй мові тому , що бажає бути сучасною, стильною. Інщі користуються сленгом як засобом спілкування, який має відтінок відвертості, неформальності , виражає товариськість і легкість спілкування.с зробити мову тієї чи іншої соціальної групи незрозумілою для інших.

1.4 Особливості англійського діалекту «кокні» у соціокультурному аспекті та їх реалізація в романі Б. Шоу «Pygmalion: A Romance in Five Acts»)

У творах літератури розрізняють мову автора і мову персонажів (мова кожної дійової особи своєрідна). Мова автора і мова дійових осіб відмінні, бо вони виконують у творі різні функції.

Мова автора - це мова розповіді й опису, прямої храктеристики, авторських відступів, а також це мова ліричного героя (в її особливостях, інтонаціях, емоційному забарвленні виразно виступає образ автора, виявляється його ставлення до дійсності).

Мова автора характеризується індивідуальним стилем, який виявляється в особливостях манери автора, особливостях використання ним лексики народної мови, своєрідності образних висловів, синтаксичної будови речень. Все це становить творчу своєрідність.

Мова письменника зумовлена і розвитком літературної мови і особливостями стилів, характерних для літературних напрямів, для тих чи інших літературних шкіл.

Мова персонажів - є важливим засобом типізації та індивідуалізації, тобто характеристики героїв. Людям різних епох, соціального стану, місцевості, віку і т.д. властиві певні особливості. Вони виявляються і в складі лексики, і у фразеологічних зворотах, і у характері інтонації, і у вимові слів, звуків і т.п. (наприклад: І.Котляревський “Наталка Полтавка”). Індивідуалізація мови стосується і епічних, і драматичних творів. Письменник намагається знайти в мові різних людей характерні для них риси і художньо це відтворити. У зв,язку з цим важливу роль відіграють у художніх творах діалоги, внутрішні монологи. Кожен персонаж твору характеризується також і особливостями своєї лексики, а саме: загальнонародними словами, діалектизмами, професіоналізмами, характерними фразеологічними зворотами, улюбленими висловами, приказками тощо.

Поняття «мова літературна» і «мова художньої літератури» не тотожні.

Літературна мова - це не тільки та мова, якою написані художні твори, а й мова публіцистики, преси, науки, школи; це мова, норми якої зафіксовано в словниках.

Мова художньої літератури базується на нормах літературної мови, але письменник не обмежується лише тими словами і граматичними формами, які встановлені як норми лутературної мови. У мові художніх творів трапляються відступи від цих норм і вони виправдані, якщо зумовлені художніми завданнями, а саме: прагненням змалювати явища і предмети з усіма властивими їм відтінками, в їх неповторній своєрідності. Внаслідок цього письменники вживають нелітературну лексику. Смислових і емоційних відтінків надають словам і висловам також різні засоби словотворення і словосполучення

Бернард Шоу мав широкі пізнання в різних соціалектах з двох головних причин: по-перше, він дуже цікавився питанням фонетики і був знайомий з роботами видатного лінгвіста Генрі Свіфта, про що він згадує в передмові до п'єси; а по-друге, Шоу, будучи соціалістом-фабіанці і вуличним оратором, мав великий досвід спілкування з робочим класом (Громадянська, 1979). Тому йому без зусиль вдалося вловити і передати особливості Лондонського міського просторіччя.

Мова людини, соціальний діалект, на якому вона говорить, і сьогодні допомагають або заважають їй зайняти певне положення в суспільстві. Сучасне суспільство більш коректно відноситься до регіональних особливостей мови, але навіть такий відомий політик, як Маргарет Тетчер, повинна була наполегливо працювати над своєю вимовою, щоб позбутися акценту.

«Кокні (cockney) - один з найбільш відомих типів лондонського просторіччя, на якому говорять представники нижчих соціальних верств населення Лондона».

Англійське слово «кокні» (сосkney) походить від «cock's egg», що означає яйце півня. Існує кілька гіпотез, чому ця назва приклеїлась до жителів Лондона. Перша гіпотеза така: «жителі сільської Англії вважали, що городяни погано харчуються і їдять в основному «яйця півнів». Ім'я це приклеїлося до лондонців з низів, особливо до мешканців Іст-Енду. Інша гіпотеза припускає, що назва «яйце півня» стало презирливим найменуванням жителів Лондона, так як вони нічого не робили, і були порожніми, як яйця півнів.

Головною відмінністю міського просторіччя кокні від літературної англійської мови, який асоціюється в даному випадку з received pronunciation (RP) є фонетика. Крім того, існують також відмінності в лексиці і граматиці. Джеймс Гевін виділяє наступні типові, переважно фонетичні, особливості:

1. Пропуск звуку [h]. Наприклад, «not 'alf» замість «not half».

2. Використання «is not» замість «is not» або «am not».

3. Вимова звука [и] як [f] (наприклад, «faas'nd» замість «thousand») і [р] як (v) (наприклад, «bover» замість «bother»).

4. Перетворення [a?] в [ж:], наприклад, «down» вимовляється як [dж:n].

5. Використання римованого сленгу. Наприклад, «feet» - «plates of meat», замість «head» - «loaf of bread»; іноді такі словосполучення скорочуються, утворюючи нове слово: «loaf» замість «loaf of bread».

6. Використання гортанного зімкнення замість 't' між голосними або сонантов (якщо другий з них не ударний): bottle = «бо'л».

7. Використання замість [r] губно-зубного [?], На слух нагадує [w].

8. Вимова L як голосного: Millwall як [miuowou] «міово»

Кокні є одним з найвідоміших і найпоширеныших видів просторіччя у Великобританії. Часто кокні використовується в театральних і телевізійних постановках для характеристики персонажів як «неосвічених», і тоді мову, яка відтворює специфічну вимову кокні називають «мокні» (mockney, від англ. to mock - висміювати). Яскравим прикладом мокні є мова Одрі Хепберн в кінопостановці мюзиклу "My Fair Lady", заснованої на п'єсі «Пігмаліон».

Діалект лондонського сходу не відповідає соціолінгвістичних нормам літературної англійської мови (Standard English) і несумісний з істотою леді, так само як і мова леді не може в'язатися з істотою простої дівчини-квіткарки зі східного району Лондона.

Передача додаткової інформації, яку містять елементи соціального діалекту кокні в оригіналі, виявляється в перекладі можливою. Вирішення цього завдання полегшується тією обставиною, що соціальний діа-лект відрізняється від загальнонародної мови лише окремими мовними особливостями, свого роду "показниками" (markers).

Для відображення фонетичних особливостей мови Елізи Дуліттл Бернард Шоу використовує так звану «орфографічну транскрипцію»:

THE FLOWER GIRL: Theres menners f 'yer! Te-oo banches o voylets trod into the mad. [There's manners for you! Two bunches of violets trod into the mud.]

Завдяки цьому ми можемо отримати загальне уявлення про мови даного персонажа. Мова лондонській квіткарки містить багато характерні риси лондонського міського просторіччя кокні. Наприклад, своєрідне вимова голосних звуків і дифтонгів. Голосні стають більш передніми: [ж] в manners вимовляється як [e]; [?] В bunches вимовляється як [ж].

THE FLOWER GIRL: eed now bettern to spawl a pore gel's flahrzn than ran awy athaht pyin. Will ye-oo py me f'them [he'd know better than to spoil a poor girl's flowers then run away without paying. Will you pay me for them?]

Bettern, flahrzn, f'them - редукція складу. Багато звуків ніби «проковтуються» в мові Елізи.

Дифтонг [e?] Звучить як щось середнє між [ж?] І [a?] В away і pay (awy, py). Дифтонг [o?] В spoil звучить як [a?] (Spawl).

Досить помітна така характерна риса просторіччя кокні як пропуск початкового h:

THE FLOWER GIRL: Ow, eez ye-ooa san, is e? [Oh, he is your son, is he?]

Таким чином затранскрибовані, проте, далеко не всі репліки цього персонажа, а тільки декілька на початку п'єси. Далі Шоу відмовляється від транскрибування фонетичного вигляду мови Елізи Дуліттл, пояснюючи це тим, що для точного запису йому необхідний фонетичний алфавіт, і в такий записи мова буде не зрозуміла за межами Лондона.

Ці фонетичні особливості мови Елізи Дуліттл підтверджують її приналежність до культури міського просторіччя кокні. Однак, ці особливості не обмежуються тільки фонетикою. У її мові присутні також характерні для кокні граматичні відхилення від літературної норми. Одна з найбільш поширених особливостей - використання подвійного заперечення.

I am a good girl, I am; and I will not pick up no free-and-easy ways

I do not want no loonies teaching me

Використання форми is not замість is not та інших форм дієслова to be в теперішньому часі:

That is not proper writin '

It is not decent

Is not також іноді вживається замість негативної форми службового дієслова have:

I is not done nothing wrong ...

I is not got sixty pounds!

Службовий дієслово have часто опускається в пропозиціях з present perfect:

I always been a good girl

Використання форми was замість were у другій особі, а також використання is з іменниками в множині:

I called him Freddy or Charlie same as you might yourself if you was talking to a stranger and wished to be pleasant.

Now I know why ladies is so clean.

Дуже характерною особливістю мови Елізи Дуліттл є повторення:

I'm a good girl, I am

You're a great bully, you are

Мова Елізи рясніє просторічними словами і виразами, наприклад:

Garn! (God damn it)

off his chump (crazy)

balmies (crazy)

in a hurry (soon)

do someone in (kill somebody)

booze (alcohol)

Всі ці фонетичні, граматичні та лексичні особливості підтверджують приналежність Елізи Дуліттл до робітничого класу і роблять її носієм лондонського міського просторіччя. Ці особливості також становлять певні труднощі для переклад.

1 . Лексичний склад англійської мови умовно можна поділити на: розмовну та книжну лексику. До розмовної лексики належать: діалектизми, аргонізми,жаргонізми. До книжної лексики відноситься: суспільно-політична лексика,наукова та офіційно-ділова лексика.

2. До діалектної лексики належать слова, уживання яких обмежене певною територією.

3. Діалект - це територіальний або соціальний різновид мови (варіант мови, яким користується та чи інша група людей). Спираючись на схему А. Елліса, сучасні англійські територіальні діалекти можна класифікувати таким чином:

1) Північні діалекти;

2) Середні діалекти;

3) Східні діалекти;

4) Західні діалекти;

5) Південні діалекти;

3. Найбільш поширені міські діалекти:

- Лондонські діалекти (особливо кокні - діалект східної частини міста);

- Ліверпульський діалект «Скауз»,

- Діалект «Джердж» (Georgie) північного сходу Англії, на якому говорять в Ньюкаслі-на-Тайні,

- Бірмінгемський діалект, на якому говорять в Бірмінгемі, який отримав назву «Браммі» (Brummie).

4. Соціальні діалекти підрозділяються на такі групи:

1) Професійні діалекти;

2) Арго;

3) Жаргон;

4) Сленг

4. Кокні (cockney) - один з найбільш відомих типів лондонського просторіччя, на якому говорять представники нижчих соціальних верств населення Лондона.

5. Головними відмінними особливостями міського просторіччя кокні, що відрізняють його від літературної англійської мови є певні фонетичні та лексико-граматичні особливості:

1) Пропуск звуку [h];

2) Вимова звука [и] як [f] і [р] як (v);

3) Перетворення [a?] в [ж:];

4) Використання римованого сленгу;

5) Використання гортанного зімкнення замість 't' між голосними або сонантов (якщо другий з них не ударний;

6) Використання замість [r] губно-зубного [?], На слух нагадує [w];

7) Вимова L як голосного;

8) Використання «is not» замість «is not» або «am not»;

9) використання подвійного заперечення.

6. Специфічні фонетичні та лексико-граматичні характеристики персонажного мовлення Елізи Дуліттл підтверджують її приналежність до культури міського просторіччя кокні.

Розділ 2. Методологія зіставного дослідження оригінального літературного твору та його художніх перекладів

2.1 Методологічний апарат зіставного дослідження літературного тексту та його перекладу

Перед тим, як почати аналізувати переклад, зупинимося на понятті самого перекладу та його основних категорій, розглянемо особливості художнього тексту як об'єкту перекладу та визначимо, у чому полягають основи та проблеми його перекладу, спираючись на конкретний матеріал відібраних перекладів, і з'ясуємо, як реалізувати ці завдання.

Проблемам перекладу художнього тексту присвячена велика кількість літератури (О.Ю. Авдевніна, М.П. Алексєєв, BC Виноградов, Г.Р. Гачечиладзе, І.В. Гюббенет, І.А. Кашкін, Алекс Попович, С.С. Прокопович , Катаріна Райс, М. Столяров, А.В. Федоров, К.І. Чуковський та ін.), оскільки художній переклад являє собою один із найбільш складних видів перекладу.

Свого часу багато перекладачів і теоретиків перекладу освітлювали проблему художнього перекладу в своїх роботах, вказуючи на те, що художній переклад - не просто переклад, а вміння інтерпретувати авторську ідею і здатність донести її до читача без будь-яких спотворень. Іншими словами, художнім перекладом називається переклад творів художньої літератури, основне завдання якого полягає в породженні мовою перекладу мовного твору, здатного здійснювати художньо-естетичний вплив на адресата перекладу за допомогою адекватних виражальних засобів.

Художній переклад - один із найбільш наочних проявів міжлітературної (і відповідно певним чином міжкультурної) взаємодії. Фактично він є основною частиною національно-літературного процесу, оскільки виступає посередником між літературами, без нього неможливо було б говорити про міжлітературний процес у всій його повноті. Художній переклад - особливий вид перекладу. Художній переклад має справу не з комунікативною функцією мови, а з її естетичною функцією, оскільки слово виступає як «першоелемент» літератури. Це вимагає від перекладача особливої ретельності та ерудованості. У художньому творі відображаються не лише певні події, а й естетичні, філософські погляди його автора, які або становлять струнку систему, або - суміш уламків різних теорій. Перекладач повинен мати, якщо не ґрунтовні, то принаймні достатні для перекладу знання в області філософії, естетики, етнографії (оскільки в деяких творах змальовуються деталі побуту героїв), географії, ботаніки, мореплавства, астрономії, історії мистецтв та ін. «Ідейно-образна структура оригіналу може стати в перекладі мертвою схемою, якщо перекладач не уявляє собі того суспільного середовища, в якому виник твір, тих причин, які покликали його до життя, і тих обставин, завдяки яким він продовжує жити в інших середовищах і в інші часи».

...