Виконавче провадження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курс лекцій

ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ

Тема 1. Загальні засади виконавчого провадження

1. Органи і посадові особи, які здійснюють примусове виконання рішень

Примусове виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України та забезпечується діяльністю не лише державних виконавців, а й участю інших суб'єктів.

Проте основний тягар з виконання примусових рішень у вигляді майнових стягнень покладається на державних виконавців - працівників органів державної виконавчої служби, правовий статус яких визначається Законом України "Про державну виконавчу службу" від 24 березня 1998 р. № 202/98-ВР, а повноваження та порядок діяльності - Законом України "Про виконавче провадження". Органами примусового виконання рішення є державна виконавча служба. Водночас органами виконання є також органи та посадові особи, які виконують рішення про притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності. Інші органи, організації та посадові особи здійснюють виконавчі дії на вимогу чи за дорученням державного виконавця.

Структуру органів державної виконавчої служби складають:

- Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (до складу якого входить відділ примусового виконання рішень);

- управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції (складовою частиною яких є відділи примусового виконання рішень);

- районні, міські (міст обласного значення), районні у містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Основною функціональною одиницею державної виконавчої служби, на яку Законом покладається здійснення виконавчого провадження, є державний виконавець. Статтею 4 Закону "Про Державну виконавчу службу" до державних виконавців віднесені не тільки самі державні виконавці, а й начальник, заступник начальника, головний та старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби.

Фактично відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" державними виконавцями є заступник директора Департаменту державної виконавчої служби - начальник відділу примусового виконання рішень, заступник начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби, головний державний виконавець, старший державний виконавець, державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби, начальники підрозділів примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, їх заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці відділів примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, начальник, заступник начальника, головний державний виконавець, старший державний виконавець, державний виконавець районної, міської (міста обласного значення), районної в місті державної виконавчої служби.

Таким чином, виконання рішень, перелік яких встановлений законом, покладається на державних виконавців, які входять до штатного складу органів ДВС трьох рівнів:

- відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України - вищій, республіканський рівень;

- відділів примусового виконання рішень управлінь ДВС Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції - середній, регіональний рівень;

- відділів ДВС районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції - нижчий, територіальний рівень.

2. Сторони виконавчого провадження

Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

За виконавчим документом про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступає орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган державної влади (крім суду), який відповідно до закону прийняв таке рішення. За іншими виконавчими документами про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступають органи державної податкової служби.

У виконавчому провадженні можуть брати участь кілька стягувачів. Кожен з них щодо іншої сторони має право брати участь у виконавчому провадженні самостійно або доручити участь у виконавчому провадженні одному із співучасників.

У разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, власне ім'я чи по батькові (для фізичної особи), державний виконавець за наявності підтверджуючих документів своєю постановою, яка затверджується начальником відділу, змінює назву сторони виконавчого провадження.

Сторони можуть реалізовувати свої права і обов'язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов'язаний вчинити певні дії особисто.

Неповнолітні та особи, визнані судом недієздатними, реалізують свої права та виконують обов'язки, пов'язані з виконавчим провадженням, відповідно до вимог закону.

У разі якщо стороною виконавчого провадження є особа, визнана судом безвісно відсутньою, державний виконавець своєю постановою залучає до участі у виконавчому провадженні особу, яка є опікуном її майна.

Участь юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом, або через представників юридичної особи.

Повноваження представника повинні бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до вимог закону.

Представниками у виконавчому провадженні не можуть бути:

1) особи, які не досягли 18-річного віку, крім випадків, передбачених законом;

2) особи, над якими встановлено опіку чи піклування;

3) судді, слідчі, прокурори, державні виконавці, крім випадків, коли вони діють як законні представники або уповноважені особи відповідного органу, що є стороною виконавчого провадження;

4) інші особи, які відповідно до закону не можуть здійснювати представництво.

Учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання. Прокурор бере участь у виконавчому провадженні у випадку здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді та відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа за його заявою.

Для проведення виконавчих дій державний виконавець за необхідності залучає понятих, працівників органів внутрішніх справ, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому цим Законом.

При виконанні рішень судів та ухвал про зміну органів управління та посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності можуть залучатися виключно працівники органів внутрішніх справ. Залучення інших осіб у процесі виконання таких рішень не допускається.

3. Обов'язки і права державних виконавців

Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом. Державний виконавець наділений досить широкими правами та обов'язками по примусовому виконанню постанов судів та актів інших органів, причому обов'язкам законодавець приділяє значно більше уваги, ніж правам, висуваючи їх на перше місце у Законі "Про виконавче провадження". Але у Законі закріплені не всі обов'язки державного виконавця, що конкретизуються в інших статтях Закону. Отже, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб. Державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Права державного виконавця необхідно розглядати також крізь призму дій державного виконавця, які можна узагальнити в групи зображені на нижче, а зміст функцій державного виконавця відображено на наступному малюнку.

Права державного виконавця і його начальника є можливість узагальнити в такі групи:

1. Складання постанов і актів.

Державний виконавець складає постанови та акти для оформлення руху виконавчого провадження або для посвідчення обставин, виявлених державним виконавцем, причому закріплюється чітке правило, згідно з яким державний виконавець кожну свою дію зобов'язаний оформити відповідним документом, що перебуває у самому виконавчому провадженні, згідно чого буде помітний рух виконавчого провадження з його відкриття і до закінчення.

2. Розпорядження здійснити певні дії. Вони можуть бути звернені до учасників виконавчого провадження або інших осіб і породжувати обов'язок адресата здійснити певні дії, за порушення яких настає відповідальність.

3. Запити або вимоги дати відзив - це різновид розпоряджень, які породжують обов'язок повідомити необхідні відомості.

4. Клопотання перед судом про необхідність вирішити те чи інше питання, що виникає у ході виконання і віднесене законом до компетенції лише суду.

5. Повідомлення, сповіщення.

Слід зазначити ще один аспект діяльності державного виконавця - це доступ до відомостей, які відповідно до закону є комерційною таємницею юридичних осіб або громадян-підприємців, або особистою таємницею громадян, та не підлягають розголошенню. Крім того, законом передбачена державна, нотаріальна, адвокатська, слідча таємниця, тобто практика законодавчого закріплення такої таємниці існує. Конституція України, зокрема у ст. 32, проголошує, що "не допускається поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом".

Як вже було вказано, за правовим статусом державні виконавці - державні службовці і для виконання покладених державою завдань йому надаються такі права:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну;

4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища;

5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

7) за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна;

8) звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про становлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення;

9) звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа;

10) звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

11) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ;

12) залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання;

13) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

14) застосовувати під час провадження виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомку;

15) у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення;

16) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

17) з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об'єднанням,трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження;

18) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням;

19) у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;

20) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Цілий ряд питань виконавчого провадження вирішує начальник. Начальник відділу несе персональну відповідальність за організацію роботи та виконання завдань і функцій, покладених на відділ.

Начальник відділу:

- керує діяльністю відділу, видає накази відповідно до своїх повноважень;

- розподіляє обов'язки між працівниками відділу;

- здійснює контроль за своєчасністю, правильністю, повнотою виконання рішень державним виконавцем, проводить перевірки їх роботи;

- забезпечує дотримання працівниками відділу виконавської та трудової дисципліни, накладає дисциплінарні стягнення на працівників відділу;

- вносить подання начальнику Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласного, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції про заохочення за успіхи в роботі з виконання рішень державних виконавців;

- у встановленому порядку координує роботу відділу з іншими підрозділами управління юстиції та правоохоронними органами;

- розглядає звернення громадян та забезпечує їх перевірку; проводить особистий прийом громадян;

- виконує рішення і здійснює інші дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження";

- призначає на посаду та звільняє з посади державних виконавців;

- розглядає скарги на дії (бездіяльність) державних виконавців;

- вирішує питання про відвід державного виконавця;

- організовує навчання та підвищення кваліфікації державних виконавців;

- здійснює добір кадрів на посади державних виконавців;

- організовує роботу з резервом кадрів на заміщення вакантних посад державних виконавців відповідного відділу ДВС.

Окрім вказаних питань начальник відділу затверджує вказані в законі постанови державного виконавця, що значно обмежує самостійність дій державного виконавця, зокрема при затвердженні його деяких постанов (наприклад, постанова про зупинення, та закінчення виконавчого провадження).

4. Права і обов'язки сторін та інших учасників виконавчого провадження

Сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Стягувач має право подати заяву про видачу дубліката виконавчого документа, про поновлення строку його пред'явлення до виконання, про відмову від стягнення і повернення виконавчого документа.

Сторони мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка визнається судом, оспорювати належність майна і результати його оцінки, подавати письмові заперечення проти розрахунку державного виконавця щодо розподілу коштів між стягувачами.

Інші учасники виконавчого провадження мають право подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими цим Законом для цих осіб.

Сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.

Боржник зобов'язаний:

· утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення;

· надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах;

· своєчасно з'являтися за викликом державного виконавця;

· письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

5. Участь експертів, спеціалістів та суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання у виконавчому провадженні

Для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.

Як експерт або спеціаліст може бути запрошена будь-яка дієздатна особа, яка має необхідні знання, кваліфікацію, досвід роботи у відповідній галузі.

Експерт або спеціаліст зобов'язаний дати письмовий висновок з питань, що поставлені йому державним виконавцем у постанові, а також давати усні рекомендації щодо дій, які виконуються в його присутності.

Експерт, спеціаліст та суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання мають право на винагороду за надані ним послуги. Розмір винагороди за послуги експерта або спеціаліста визначається в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Ця винагорода та інші витрати на проведення експертизи належать до витрат, пов'язаних із провадженням виконавчих дій.

За відмову або ухилення від дачі висновку чи за дачу завідомо неправдивого висновку експерт несе кримінальну відповідальність, про що він має бути попереджений державним виконавцем. Збитки, завдані сторонам неправдивим висновком експерта або спеціаліста, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом. Суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання несе відповідальність за недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна у порядку, встановленому законом.

Копія постанови державного виконавця про призначення у виконавчому провадженні експерта або спеціаліста у 3-денний строк з дня її винесення надсилається сторонам. Заявлений сторонами відвід експерту або спеціалісту вирішується в порядку, передбаченому Законом України „Про виконавче провадження".

Участь експерта або спеціаліста у виконавчому провадженні законодавець передбачив скоріш як виняток, ніж як правило. Традиційно висновки експерта і пояснення спеціаліста належать до видів доказів, що надаються при дослідженні та оцінці фактичних матеріалів справи в процесі судочинства. Оскільки процедура примусового виконання рішень є: завершальною стадією судового провадження та являє собою післясудову діяльність органів державної влади, нове дослідження доказів чи переоцінка встановленого судом є неприпустимими.

Проте на стадії виконання можуть виникнути ситуації, коли у державного виконавця може виникнути потреба у спеціальній інформації в певній галузі. З цією метою державний виконавець за заявою сторони або з власної ініціативи може ухвалити постанову про призначення експерта чи спеціаліста, а на разі потреби - кількох спеціалістів чи експертів до участі у виконавчому провадженні.

Питання, які потребують висновку експерта чи спеціаліста, пропонуються їх ініціаторами, але перелік і зміст питань визначає державний виконавець в своїй постанові. Ці питання не можуть стосуватись змісту рішень і повинні зачіпати лише стан виконання і обставини, пов'язані з виконанням. Про такі межі діяльності повинні мати уявлення як сторони, як особи, зацікавлені у виконанні рішень, так і державний виконавець, який має особливо пам'ятати, що виконує рішення, а не ревізує його зміст.

До проведення експертизи експерт в обов'язковому порядку попереджається державним виконавцем про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку чи відмову від дачі висновку (статті 384, 385 КК України).

Відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" та з метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до вимог чинного законодавства наказом МЮУ затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, яка визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону, інших нормативно-правових актів підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно з п.2.9. Інструкції, для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають при здійсненні виконавчого провадження й потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста та суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, а при потребі - кількох спеціалістів або експертів. Як експерт або спеціаліст може бути запрошена будь-яка дієздатна особа, яка має потрібні знання, кваліфікацію, досвід роботи у відповідній галузі. Експерт має бути віднесеним до Реєстру атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур та громадян.

Також за змістом п.4.3.2 Інструкції, з метою належного визначення вартості окремих видів майна державний виконавець може в установленому порядку залучати до процесу опису майна експертів чи спеціалістів.

Доступ до Реєстру атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур та громадян відкритий на робочих місцях всіх державних виконавців відділу та здійснюється вільно за адресою: http://rase.minjust.gov.ua/.

Вимога щодо обов'язковості включення експерта, що призначається, до Реєстру атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур та громадян, містилася в Інструкції про проведення виконавчих дій зокрема з урахуванням того, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, отже на діяльність державних виконавців розповсюджуються вимоги, встановлені до залучення експертів судами, а саме експерт, що призначається, повинен бути включеним до Реєстру атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур та громадян.

Призначення для участі у виконавчому провадженні експерта, що не внесений до Реєстру атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур та громадян може потягти за собою кваліфікацію дії державного виконавця, який виніс постанову про призначення експерта, як неправомірних зі скасуванням експертного висновку в судовому порядку.

6. Виконавчі документи за рішеннями, що підлягають виконанню державною виконавчою службою

Основною підставою щодо виконання відповідного рішення є волевиявлення відповідного уповноваженого органу публічної адміністрації. Підстави для виконання деякі вчені поділяють на дві групи.

Перша група охоплює такі рішення (акти), які є тільки підставами виконання, тобто спонукальною причиною виконавчого провадження, але самі по собі не зумовлюють його відкриття: рішення, ухвали, постанови, вироки судів, рішення комісій із трудових спорів тощо. Засобом порушення виконавчого провадження є виконавчий документ (листи, накази, посвідчення) тощо. Отже, друга група - це такі рішення, що є і підставами виконання, і виконавчими документами, тобто документи, які можуть без додаткових вимог стати підставою вирішення питання про відкриття виконавчого провадження. Відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", виконавчими документами за рішеннями, що підлягають виконанню державною виконавчою службою, є такі:

1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;

2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

3) судові накази;

4) виконавчі написи нотаріусів;

5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;

8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;

9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Перелік виконавчих документів, що підлягають виконанню державною виконавчою службою, визначений Законом України „Про виконавче провадження", та є відкритим. Такий характер йому надає п.8 ч.2 ст.17 вказаного закону: виконанню державною виконавчою службою підлягають також рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу.

Відповідно до п.8 ч.2 ст.17 закону України „Про виконавче провадження" виконанню державною виконавчою службою підлягають окрім чітко визначених нормами вказаної статті, інші документи, які задовольняють наступним вимогам:

а) вони є документальною формою рішення органу державної влади;

б) вони не повинні підпадати під дію положень пунктів 1 - 7 та 9 частини 2 статті 17 закону України „Про виконавче провадження";

в) виконання цих рішень повинно бути покладено на державну виконавчу службу законом, тобто визначення у певному законі певного рішення (документа) виконавчим документом саме по собі означає покладення обов'язку щодо його виконання на державну виконавчу службу.

7. Вимоги до виконавчого документа

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених Законом.

У виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (прізвище, власне ім'я та по батькові) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (місце проживання), ідентифікаційний код / ЄДРПОУ (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер (для фізичних осіб - платників податків), інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки сторін тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України. Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів. Звуження встановленого переліку реквізитів виконавчого документу не допускається.

Отже, загальні вимоги, які встановлено законом для виконавчих документів, відображені в статті 18 Закону України „Про виконавче провадження". Так, виконавчий документ повинен містити в собі такі обов'язкові та факультативні реквізити, як:

- назва документа;

- дата видачі документа;

- найменування органу, посадової особи, що видали документ;

- дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;

- найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника;

- місцезнаходження стягувача і боржника (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб);

- код ЄДРПОУ (8 цифр) стягувача та боржника (для юридичних осіб), ІПН (10 цифр) стягувача та боржника (для фізичних осіб);

- інші відомості, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо;

- резолютивна частина рішення;

- дата набрання чинності рішенням;

- строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ обов'язково має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою. Всі виконавчі документи, видані судами незалежно від юрисдикції повинні бути скріплені гербовою печаткою.

Пред'явлення до виконання виконавчих документів, які не відповідають вимогам, встановленим законом, тягне за собою відмову у прийнятті таких документів до провадження з винесенням відповідної постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження. При цьому особі, що подала на виконання виконавчий документ, який не відповідає вимогам, встановленим законом, обов'язково роз'яснюється право на повторне звернення до органів державної виконавчої служби після приведення виконавчого документу у відповідність до вимог, визначених чинним законодавством.

8. Підстави для відкриття виконавчого провадження

Статтями 18, 19 Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)", (далі - Закон) в редакції від 04.11.2010 року, що набрав чинності 08.03.2011 року встановлено порядок відкриття виконавчого провадження та умови його здійснення, вимоги до виконавчого документа.

Законодавець виділяє наступні підстави для відкриття виконавчого провадження.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 Закону України „Про виконавче провадження":

1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;

4) в інших передбачених законом випадках.

У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

У заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

Під час пред'явлення виконавчого документа або його дубліката до виконання разом з ним подаються:

1) у разі виконання рішення про конфіскацію майна засудженого за вироком суду - копія опису майна і копія вироку. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опис майна не проводився;

2) у разі виконання рішення про конфіскацію майна за постановою суду - копія протоколу вилучення майна, що підлягає конфіскації, або довідка про відсутність такого майна;

3) у судових справах, за якими застосовано заходи забезпечення позовних вимог, - копії документів, що підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову, у разі якщо такі заходи застосовувалися судом.

Слід зазначити, що від повноти зазначених стягувачем в заяві про відкриття виконавчого провадження відомостей про боржника інколи залежить можливість виконання рішення взагалі. Доки державним виконавцем будуть зібрані відомості про майновий стан боржника сплине певний відрізок часу, тому від сумлінності сторін виконавчого провадження інколи залежить можливість виконання рішення.

Передбачена законом можливість просити державного виконавця про накладення арешту на майно і грошові кошти боржника одночасно з відкриттям виконавчого провадження не покладає відповідного обов'язку на органи державної виконавчої служби. Якщо є нагальна необхідність в накладенні арешту на майно боржника до настання моменту, коли йому стане відомо про відкриття виконавчого провадження, слід обґрунтувати заявлене клопотання про накладення арешту на майно та кошти боржника і оголошення заборони на їх відчуження.

9. Прийняття виконавчого документа до виконання

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби (за місцем знаходження боржника чи його майна). При цьому слід пам'ятати, що адреса реєстрації боржника (юридична адреса) не є тотожною місцю знаходження/проживання боржника, пред'явлення виконавчого документу за місцем реєстрації боржника (де він фактично не знаходиться) може потягти за собою зайве витрачання часу на розшук боржника і пересилку надалі виконавчого документу до іншого відділу державної виконавчої служби за фактичним місцем знаходження боржника. Право стягувача на вибір місця виконання рішення між органами державної виконавчої служби застосовується на разі якщо адміністративні органи боржника та його майно, або різне майно боржника розташоване на території різних районів.

Строк пред'явлення виконавчих документів до виконання складає: загальний строк - один рік (рішення суду, виконавчі написи нотаріусів), три місяці для постанов у справах про адміністративні правопорушення. Строк пред'явлення виконавчого документу до виконання переривається його пред'явленням, виконавчий документ може бути повторно пред'явленим до виконавчої служби протягом всього строку пред'явлення документа до виконання починаючи з моменту його повернення стягувачу (окрім повернення без виконання за заявою стягувача).

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Виконавчий документ, виданий на підставі рішення, яким надано відстрочку виконання, приймається державним виконавцем до виконання після закінчення строку відстрочки в межах строку, встановленого для його пред'явлення.

Пред'явлення до виконання виконавчого документу до закінчення строку відстрочки тягне за собою винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.

У разі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, забезпечення позовних вимог або якщо рішення підлягає негайному виконанню строк на самостійне виконання рішення не надається.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому Законом.

10. Відмова у відкритті виконавчого провадження

Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:

1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;

3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;

7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;

8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом з виконавчим документом.

У разі відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 6 частини першої цієї статті державний виконавець роз'яснює заявникові право на звернення до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність з вимогами статті 18 цього Закону.

Постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження може бути оскаржена заявником у десятиденний строк з дня її надходження у порядку, встановленому Законом.

11. Початок примусового виконання рішень

У разі ненадання боржником у строки, встановлені Законом для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Закінчення наданого строку на самостійне виконання саме по собі є підставою для винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та початку вжиття заходів примусового характеру (опис майна боржника, вилучення мана із передачею на зберігання іншим особам, призначеним державним виконавцем, звернення державного виконавця до суду з поданням про обмеження боржника в праві виїзду за межі України тощо).

Законодавцем передбачено можливість боржника самостійно реалізувати належне йому майно в самостійному порядку на разі вжиття заходів забезпечення виконання рішення (накладення арешту на майно одночасно з відкриттям виконавчого провадження. Так, у разі якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець цього майна повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк до початку примусового виконання рішення. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця.

У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

12. Виконавчий збір

ВИКОНАВЧИЙ ЗБІР - це грошові суми, які підлягають стягненню з боржника в разі невиконання рішення у строк, відведений Законом України "Про виконавче провадження" та встановлений постановою державного виконавця для самостійного виконання рішення - до семи днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. У разі виконання рішень про примусове виселення боржника - в строк до п'ятнадцяти днів). Таким чином, виконавчий збір є своєрідною санкцією за невиконання вимог Закону України "Про виконавче провадження" щодо самостійного виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).

У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи (680,00 грн.) і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи (1360,00 грн.).

У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

Таким чином, сторони повинні усвідомлювати, що навіть при укладені мирової угоди на стадії виконання рішення, боржник не позбавляється від необхідності сплачувати виконавчий збір про що державні виконавці повинні в обов'язковому порядку доводити до відома сторін, які висловили бажання "забрати" виконавчий документ через досягнення домовленостей між собою.

Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження".

Виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог Закону України „Про виконавче провадження".

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні. Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

У разі якщо стягнутої з боржника суми недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, виконавчий збір сплачується пропорційно до стягнутої суми.

У разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого документа, виконавчий збір повертається боржникові.

У разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 Закону України „Про виконавче провадження", якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

13. Строк здійснення виконавчого провадження

Додержання строків здійснення виконавчого провадження є однією з необхідних умов забезпечення дотримання прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим Законом України „Про виконавче провадження", та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець здійснює виконавчі дії по виконанню рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому Законом України „Про виконавче провадження порядку, а саме:

- закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 49 Закону України „Про виконавче провадження" (Закону);

- повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 47 Закону;

- повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 48 Закону.

Загальним строком здійснення виконавчого провадження законодавець встановив шестимісячний термін, протягом якого виконавчий документ повинен бути виконаний (повернутий стягувачу чи до суду, іншого органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ).

Законом України „Про виконавче провадження" регламентовано, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

По виконанню рішень немайнового характеру, щодо яких Законом встановлений певний порядок виконання, який відрізняється від виконання рішень про стягнення коштів майнових) - виконавчі дії державний виконавець зобов'язаний провести у двомісячний строк з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.

...